Сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

Національний авіаційний університет

КАФЕДРА КРАЇНОЗНАВСТВА І ТУРИЗМУ

Курсова робота з навчальної дисципліни «Організація туризму»

на тему:

«Сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму»

Київ - 2011

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти міжнародного туризму

1.1 Підходи до визначення поняття «міжнародний туризм» та його класифікація

1.2 Характеристика туристичних макрорегіонів світу

1.3 Фактори зростання туристичних потоків в сучасних умовах розвитку світу

Розділ 2. Тенденції розвитку міжнародного туризму

2.1 Розвиток міжнародних туристичних потоків у 2008 - 2011

2.2 Проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Сучасна туристична сфера швидко розвивається. Її прогрес сприяє активному економічному зростанню багатьох країн світу. Однак на розвиток туристичної галузі господарства окремої держави істотно впливають світові тенденції розвитку туризму. Сьогодні туризм став самостійною галуззю господарства. Розвиток туристичної галузі сприяє збільшенню надходжень до бюджету, розвитку інфраструктури, створенню нових робочих місць, будівництву нових туристичних об'єктів, посиленню охорони та реконструкції існуючих історико-культурних пам'яток, охороні природи.

Проблематика сфери туризму викликає значний інтерес науковців усього світу. Так, серед українських вчених, доробок яких складає багато наукових статей та розробок, відзначають М. П. Афанасьєва, О. О. Любіцеву, В. Ф. Кифя-ка, І. Ю. Мальську, І. Г. Смирнова, Л. М. Устименко, В. В. Худо та інших. У їхніх роботах широко описана історія туризму, глибоко розкрито поняття «туризм» та «туристична індустрія», фактори розвитку сучасного туризму та багато іншого. Проте сучасний стан розвитку туризму характеризується високими темпами зростання, виникають нові види туризму, розробляються нові туристичні маршрути, покращується сервіс обслуговування туристів, створюються нові робочі місця в цій сфері, розбудовується інфраструктура, впроваджуються нові технології в сферу туризму. Вищеперераховані тенденції розвитку туризму недостатньо висвітлені в сучасній науковій літературі. Тому вивчення сучасних тенденцій розвитку міжнародного туризму є досить актуальним.

Об`єктом у дані роботі виступають туристичні макрорегіони світу, а предметом - формування та розвиток міжнародних туристичних потоків.

Мета роботи полягає у формуванні характеристики сучасних тенденцій розвитку міжнародного туризму. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

• виділити основні туристичні макрорегіони світу;

• визначити основні фактори, що впливають на розвиток туризму;

• встановити місце міжнародного туризму в сучасному світі;

• охарактеризувати вплив міжнародного туризму на економічний розвиток та довкілля;

• простежити зміну туристичних потоків за останні 4 роки;

• вказати проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму;

У курсовій роботі були використані такі методи досліджень як аналітичний метод узагальнення теоретичних досліджень, конкретизація, аналіз та картографічний метод, порівняння.

Отримані практичні знання можуть бути використанні для прогнозування розвитку туризму у країнах світу, розробки планів та стратегій розвитку для конкретних держав світу.

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, двох таблиць, двох малюнків і трьох додатків. Загальний обсяг складає 28 сторінку друкованого тексту. Список літератури містить 16 найменувань літератури та 3 електронні публікацій.

Розділ 1 : ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

1.1 Підходи до визначення поняття «міжнародний туризм» та його класифікація

Міжнародний туризм як соціально-економічне явище має багато визначень, які постійно піддаються доопрацюванню і удосконаленню.

З самого початку, на зорі становлення туризму, акцент робився на його зв`язку з транспортом, так як туризм вважався частиною транспортних перевезень. По мірі розвитку туризму і перетворення його у масове явище на міжнародному і національному рівнях з`явилися нові трактування цього поняття. Туристська термінологія формувалась на основі введеного Радою Ліги Націй визначення міжнародного туризму як предмету, що має три ознаки : пересування, часове перебування у визначеному місці, відсутність зв`язку з заробітком. У 1952 р. ООН прийняв наступне визначення: «туризм - це активний відпочинок, що має вплив на зміцнення здоров`я, фізичний розвиток людини, пов`язаний з пересуванням за межі постійного місця проживання».

На даний момент для характеристики міжнародного туризму Всесвітня туристична організація (UNWTO) користується визначенням Статистичної комісії ООН 1993 р. : « туризм охоплює діяльність осіб, які подорожують і здійснюють перебування у місцях, що знаходяться поза межами їхнього звичного середовища протягом періоду, що не перевищує один рік поспіль, з метою відпочинку, діловою та іншими цілями». Подальші визначення туризму підкреслюють або доповнюють його окремі риси [2].

В Україні термін «туризм» максимально наближений до поняття міжнародного туризму, даного ЮНВТО, і визначається Законом України «Про туризм» « туризм - тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає» [1].

Міжнародний туризм охоплює поїздки подорожуючих осіб з туристичними цілями за межі країни постійного проживання. Перетинання державного кордону для них пов'язано з певними формальностями: оформленням закордонних паспортів і віз, проходженням митних процедур, валютним та медичним контролем. Ці правила вводяться державою в цілях боротьби з незаконною міграцією, міжнародним тероризмом, торгівлею наркотиками, проституцією ітд. і забезпечують встановлений порядок в'їзду в країну і виїзду з неї. Спеціальні служби перевіряють дотримання подорожуючими особами паспортно-візового режиму, вимог про вакцинацію (щеплення), правил і умов провезення через кордон речей, товарів, валютних коштів та проведення операцій з обміну валюти.

У міжнародному туризмі виділяють дві його форми - в`їзний і виїзний, які розрізняються за напрямом туристського потоку. Один і той же турист може бути класифікований як в'їжджаючий і виїжджаючий одночасно в залежності від того, по відношенню до якої країни описується його переміщення. Розрізняють країну походження туриста, яку він залишає, і країну призначення, куди він прибуває. У першому випадку мова йде про виїзний, в другому - про в`їзний туризм [9].

Внутрішній туризм на відміну від міжнародного не пов'язаний з перетинанням державного кордону і, отже, не вимагає дотримання туристських формальностей. Він являє собою міграційні потоки людей в межах країни постійного проживання з туристськими цілями. За деякими оцінками, на частку внутрішнього туризму припадає 80-90% всіх туристських поїздок, а загальний обсяг видатків на внутрішній туризм в 5 - 10 разів перевищує витрати туристів на міжнародні поїздки.

Незважаючи на істотні відмінності, міжнародний і внутрішній типи туризму найтіснішим чином пов'язані між собою. Внутрішній туризм ви-ступає свого роду каталізатором міжнародного туризму. Він сприяє освоєнню нових рекреаційних ресурсів та районів створення базової туристської інфраструктури, підготовці фахівців і сприяє інтеграційним процесам і формуванню єдиного світового туристського простору.

До сучасних факторів розвитку МТ відносяться політичне (мирне) співіснування населення на більшій частині планети, підтримка державних органів у більшості країн, що розвивають МТ, зростання суспільного багатства, скорочення робочого часу, розвиток транспорту, вдосконалення рівня суспільної свідомості. Демографічні чинники представлені зростанням серед-ньої тривалості життя, підвищенням рівня урбанізації, тобто зростання міського населення. В даний час міжнародний туризм в постіндустріальному суспільстві фактично стає основою глобального стилю життя.

1.2 Характеристика туристичних макрорегіонів світу

міжнародний туризм макрорегіон поток

Для того щоб визначити особливості протікання туристичних процесів у планетарному масштабі та узагальненні статистичного аналізу світ поділений на частини - туристичні макрорегіони світу - які мають спільні риси природного, історичного, культурного, політичного характеру і подібними тенденціями розвитку, насамперед, міжнародного туризму.

Відповідно до підходів, запропонованих Всесвітньою Туристичною Організацією (UNWTO) виділяють шість туристичних макрорегіонів, у межах яких виокремлюють ще субрегіони (райони) [7] :

· Американський ( Центральна, Північна, Південна Америка та Карибський басейн);

· Європейський ( Південна, Західна, Північна, Центральна та Східна);

· Азійсько-Тихоокеанський (Східна, Південно-Східна Азія та Океанія, куди входять Австралія та Нова Зеландія);

· Африканський ( Північна, Західна, Центральна, Східна та Південна Африка);

· Близькосхідний ( Близький Схід та деякі країни Північної Африки);

· Південно-Азійський (усі країни Південної Азії); (див. додаток А )

Європейський туристичний простір виходить за географічні межі Європи. Власне «європейським» є Північно- і Західноєвропейський туристичний райони. До складу Південної Європи належать Ізраїль, Кіпр і Туреччина, а до району «Центральна і Східна Європа» додані Росія, країни Середньої Азії, Закавказзя і Казахстан. Такий підхід до районування є досить дискусійним і вимагає змін та уточнень. Але він являє собою основу для статистичної звітності й аналітичних досліджень.

У межах Європейського туристичного регіону провідна роль за рівнем розвитку міжнародного туризму належить Південній та Західній Європі [7].

Незмінно потужним, на рівні 450-500 млн. візитерів щороку, залишається обсяг туристичного потоку до країн Європейського туристичного регіону. Це зумовлено такими чинниками:

По-перше, потужний і багатоманітний туристичний природний і культурно-історичний потенціал: тисячі кілометрів морських пляжів, мозаїчність і різноманітність ландшафтів, рясна річкова й озерна мережа, освоєні гірські системи, багаті бальнеологічні ресурси, багатство різноманітних історичних, архітектурних і археологічних пам'яток, значна кількість культурних, сакральних і техногенних атракцій (мегаліти, монастирі, музеї, тематичні парки, аквапарки, розважальні заклади тощо), численні події, які використовуються у туристичній індустрії і формують значні туристичні потоки.

По-друге, сприятливі соціально-економічні та суспільно-географічні чинники: високий рівень економічного розвитку більшості країн регіону, тісне сусідство держав, якісна транспортна і соціальна інфраструктура, давні та багаті культурні традиції, у тому числі напрацьована культура відпочинку і подорожі, релігійна й етнічна толерантність, притаманна населенню більшості країн Європи, якісні трудові ресурси, відносно низький рівень злочинності і висока безпека життя, традиційно високий рівень розвитку туристичної індустрії та якості обслуговування.

По-третє, сприятливий політичний клімат: давні демократичні традиції суспільно-політичних устроїв, стабільність політичної ситуації в більшості європейських країн, функціонування Європейського Союзу, формування єдиної єврозони і спрощення процедур в'їзду.

Азійсько-Тихоокеанський туристичний регіон експерти вважають «туристичним напрямом майбутнього». До складу регіону входять такі країни: Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Південна Корея, Таїланд, Індонезія, Тайвань.

Міжнародний туризм в Азійсько-Тихоокеанському регіоні - відносно молоде явище, оскільки індустрія туризму в окремих країнах почала розвиватися у 1980-ті роки.

Просторова структура в'їзного туризму в цьому регіоні значною мірою залежить від політики Китаю в галузі міжнародного туризму, його відкритості і демократичності. На географію виїзних потоків визначальний вплив має Японія, де один із найвищих у світі показників величини внутрішнього валового продукту у розрахунку на одну особу. Високий соціально-економічний рівень життя зробив японців подорожуючою нацією, які «відкривають» для себе Європу, Америку, Росію, але у першу чергу, відвідують сусідні країни. Китай у цьому списку - на одному з перших місць. Саме ці особливості пояснюють високу питому вагу Китаю і Японії у структурі в'їзних та виїзних потоків на регіональному ринку міжнародних туристичних послуг. За рахунок цих двох держав Північно-Східна Азія утримує лідерство у загальному обсязі міжнародних туристичних прибуттів до Азійсько-Тихоокеанського регіону - її частка складає майже 60 %.

У кінці першого десятиліття ХХІ ст. країни Південно-Східної Азії дещо втратили свої позиції на ринку туристичних послуг у порівнянні з 1990 роком. Це пояснюється низкою причин: фінансова криза у країнах Південно-Східної Азії у 1997-98 роках; спалахи небезпечних захворювань протягом 2002-03 років; катастрофічне цунамі у 2005 році, яке практично повністю знищило туристичну інфраструктуру окремих районів Таїланду та Індонезії, протести місцевого населення проти інтенсивного розвитку туризму і навіть терористичні акти [8].

Значна кількість острівних країн в Океанії існує за рахунок міжнародного туризму.

До Південної Азії входять такі країни: Індія, Пакистан, Непал, Мальдівська республіка, Іран,Афганістан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Бутан і М`янма. Види туризму, що пропонуються у різних країнах мають виражену специфіку.

На ринку міжнародних туристичних послуг Африканський регіон виділяється окремими африканськими держави, що посіли чільні місця і пропонують високоякісний туристичний продукт: Маврикій - весільний туризм і пляжно-купальний відпочинок; Туніс і Марокко ? пляжно-купальний, лікувально-оздоровчий і пізнавальний туризм; Зімбабве, Танзанія та Кенія - сафарі й екологічний туризм; ПАР - пляжно-купальний відпочинок, гастрономічний і екологічний туризм; Кабо-Верде спеціалізується на дайвінгу та серфінгу. Стосовно більшості інших держав, особливо центральноафриканських, то актуальність розвитку міжнародного туризму для них не стоїть на порядку денному: несприятливий для відпочинку європейців і американців клімат, міжетнічні конфлікти, бідність, висока захворюваність на СНІД та інші недуги і відсутність елементарних побутових умов роблять ці країни непривабливими з точки зору рекреаційно-туристичної діяльності.

На африканському континенті протягом останніх десятиліть відбулися суттєві зміни у структурі міжнародного туризму. Протягом 1980-х років частка міжрегіональних туристичних потоків в Африці перевищувала внутрішні регіональні. Ситуація змінилася у 1990-х роках, які пройшли під знаком поступового переважання внутрішніх регіональних подорожей над зовнішніми.

Близький Схід - особливий культурний світ, який об'єднує країни, переважну більшість населення яких становлять араби.
Крім паломництва тут успішно розвиваються діловий туризм (Кувейт), відпочинок (Арабські Емірати та Єгипет), пізнавальний туризм (Єгипет) [8].

1.3 Фактори зростання туристичних потоків в сучасних умовах розвитку світу

Міжнародний туризм став феноменом XX ст. Він перетворився на масове захоплення мільйонів людей завдяки тому, що бажання подорожувати поєдналося з доступністю туристичних регіонів і збільшеними матеріальними можливостями.

Безліч туристичних регіонів наблизились до нас і стали доступними завдяки розвиткові пасажирського транспорту, особливо авіаційного, створенню надійних і комфортабельних реактивних повітряних лайнерів, які можуть переміщувати великі групи людей на далекі відстані.

У XXI ст. міжнародний туризм розвивається під впливом факторів, властивих саме індустрії гостинності та туризму, а також таких факторів зовнішнього середовища, як політика і право, економіка і фінанси, культура, соціо-демографічні зміни, розвиток торгівлі, транспорту, інфраструктури та науково-технічного прогресу [6].

- політичні

Залежно від політики держави, її ставлення до туризму загалом туристичні ресурси використовуються з різним ступенем інтенсивності. Коли держава зацікавлена в розвитку туристичної галузі, це виявляється в загальній концепції пріоритетного розвитку туризму, в законодавчих і нормативних актах, які стимулюють і регулюють розвиток туризму, а також у фінансово-економічній підтримці розвитку туристичної інфраструктури, будівництві готелів і розвитку індустрії гостинності.

- безпека

Зі зростанням обсягів туризму дедалі більшої актуальності набувають питання безпеки. Туристи очікують від керівництва країн, які зацікавлені в прийомі іноземних гостей, здійснення відповідних заходів для гарантування безпеки їхнього життя та здоров'я в місцях відпочинку, засобах розміщення та під час транспортних перевезень.

Міжнародні конфлікти чи військові дії, спалахи міжнародної злочинності та тероризму становлять серйозну загрозу розвитку туризму. Непокоїть гостей також санітарно-гігієнічний стан засобів розміщення та підприємств громадського харчування у країнах, до яких вони прямують.

Протягом усієї історії розвитку туризму питання безпеки завжди хвилювали тих, хто подорожує. Понад 60 % з них вважають, що криміногенна ситуація є для них найголовнішим негативним фактором при ухваленні рішення щодо вибору напрямку подорожі та місця відпочинку.

- економічні

На розвиток туризму впливають як макроекономічні, так і мікроекономічні фактори. Макроекономічна нестабільність, зростання безробіття та інфляції непокоять суспільство та часто призводять до того, що населення надає перевагу домашньому відпочинку.

Коли економіка знаходиться на підйомі, збільшуються обсяги валових інвестицій. У країнах, в яких доходи від туризму становлять значну частку ВВП, інвестиції спрямовують на будівництво нових готелів і поліпшення інфраструктури туризму. Водночас зростання національного доходу стимулює активність людей до подорожей.

Одним із важливих факторів, який визначає вибір місця відпочинку, є рівень цін на продукти та товари туристичного попиту. Велике значення мають також валютний курс, простота та доступність валютного обміну.

- культурні

Культурна спадщина, культурне середовище є магнітом, який притягує мандрівників. Туристи відвідують місця, багаті історико-культурними туристичними ресурсами, хочуть знати про життя і побут інших народів, тому для них будуть цікавими виступ місцевого хору, ансамблю, елементи народного фольклору, народних забав, ігор, розваг [6].

Розділ 2 : ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

2.1 Розвиток туристичних потоків у 2008 - 2011 рр.

На сьогоднішній день розвиток туризму йде швидкими темпами. Йому притаманна територіальна нерівномірність. Починаючи з кінця 2008 року його розвиток відбувався дуже нерівномірно та за складних умов. Тому розгляд туристичних потоків починається саме з 2008 року.

Так, за даним Всесвітньої Туристичної Організації у 2011 році розподіл туризму між регіонами є таким [19]:

· Європейський регіон посів перше місце за туристичними прибуттями, що становлять 471 млн. чол.; 50% від усіх прибуттів;

· Азія - 204 млн. чол.; 22% від усіх прибуттів;

· Америка - 151 млн. чол.; 16%;

· Близький Схід - 60 млн. чол.; 6%;

· Африканський - 49 млн. чол.; 5%; (див. додаток Б)

Ці показники свідчать про відновлення та зростання туризму, що, починаючи з кінця 2008 року, зазнав спаду внаслідок світової економічної кризи.

У 2008 році міжнародні туристичні прибуття становили 922 млн. у порівнянні з 904 млн. в 2007 році, тобто на 2% більше. Це загальне зростання спиралось на сильні результати першої половини року, поки не почався крах фінансових ринків і подальший за ними спад. Друга половина року показала різку зміну у тенденціях, що відзначилось у прибуттях як зовсім незмінні або негативні темпи зростання в кожному з останніх шести місяців року[13].

У всіх регіонах відзначалися позитивні темпи зростання, за винятком Європи, у якій відмічався застій прибуттів (+0,3%). Найкраща продуктивність була на Близькому Сході, де кількість міжнародних прибуттів досягала позначки 55 млн. - зростання на 18% порівняно з попереднім роком. У Африці зростання становили вище середнього рівня (+4%). Показники Американського ркгіону зросли на 3%, викликані високими показниками Центральної та Південної Америки у першій половині року. Азія та Океанія зазнали істотного уповільнення в заїздах порівняно з попереднім роком, і становило 1%.

У 2008 році поїздки з метою відпочинку та рекреації становили половину всіх міжнародних туристичних прибуттів (51%, або в загальній складності 467 млн. прибуттів). Близько 15% іноземних туристів виїздили з діловою та професійною метою. 27% туристів подорожували з інших причин: релігійних (паломництво), медичного обслуговування, відвідання родичів і друзів та ін. Мета візиту решти 7% прибуттів не уточнюється (рис.2.1.).

Рис. 2.1. Мета подорожей туристів

За оцінками UNWTO дохід від міжнародного туризму досягав 944 млрд. доларів США (624 млрд. євро). В абсолютному вираженні доходи міжнародного туризму зросли до 87 млрд. доларів США, і усього лише на 16 млрд. євро. Причиною цього стало зниження курсу долару по відношенню до деяких світових валют, зокрема євро (у 2008 р. зниження курсу долару до євро становило 7%).

У рейтингу країн «World`s Top Tourism Destinations» за туристичними прибуттями та надходженнями від туризму провідні місця займали Франція, США, Іспанія. Франція продовжувала займати перше місце як країна, що користується найбільшим попитом туристів, але втратила провідне місце грошових надходжень. США займало перше місце по надходженням, заробляючи 110 млрд. доларів та повернула собі друге місце за прибуттями, після того як програла його Іспанії в зв`язку з подіями 11 вересня 2001 року. Іспанія опустилася на третє місце за прибуттями, проте зберегла свою позицію як друга країна за надходженнями від туризму, і перша у Європі [13].

Китай та Італія займали такі ж позиції як і у 2007 році з точки зору позиції прибуттів та надходжень, при цьому Китай займав четверте місце по за відвідуванням і п`яте за надходженнями,а Італія навпаки. Великобританія посіла шосте місце за прибуттями і впала на сьоме за грошовими надходженнями , після того як обігнала Німеччину ( займає дев`яте місце за відвідуванням). Туреччина зросла на одну позицію у обох категоріях, зайнявши восьму позицію у прибуттях і дев`яту за надходженнями. Завершували десятку рейтингу за міжнародними прибуттями Україна (7), Мексика (10); за надходженнями Австралія (8) і Австрія (10) [13].

Посилення економічної кризи та невизначеність навколо пандемічного грипу H1N1 (свинячий грип) обернули 2009 рік у один з найскладніших років для розвитку міжнародного туризму. Міжнародні туристичні прибуття пов`язані з діловою метою, відпочинком та рекреацією,а також іншими цілями складали 880 млн. чол., що відповідно позначилось як зниження на 4,2%. Зростання відмічалося тільки в останньому кварталі, після 14 місяців негативних результатів. 2%-вий підйом зареєстрований в останньому кварталі 2009 року сильно контрастуючи з 10%, 7% та 2% зниженням у перші три квартали. Азійсько-Тихоокеанський та Близькосхідний регіони очолили відновлення з позитивним зростанням в обох регіонах у другій половині 2009 року [14].

За винятком Африки, що виступила проти тенденції ринку з 3%-вим зростанням, всі регіони світу відзначали негативні показники в 2009 році. Європа (?6%), Близький Схід (?5%) та Америка (?5%) були регіонами, що зазнали найтяжчого удару. Азійсько-Тихоокеанський регіон досягнув вражаючого підйому, від 7% зниження в період з січня по червень до 4% зростання у другій половині року.

У 2009 році подорожі з метою відпочинку та рекреації становили 466 млн. прибуттів (51%). Подорожі з діловою метою,а також паломницькою та іншими, залишилися незмінними.

Дохід від міжнародного туризму становив 852 млрд. доларів США (611 млрд. євро). В абсолютному вираженні міжнародні надходження зменшились на 89 млрд. доларів, а в євро - на 29 млрд., через підвищення курсу долара до світових валют, зокрема євро (після спаду у 2008 р., долар відновився до 5% у 2009 р.).

У реальному вираженні , тобто з використанням місцевих валют при постійній ціні з метою адаптації до коливань валют та інфляції , міжнародні туристичні надходження знизились на 5,7% в 2009 році.

Всі регіони спостерігали падіння міжнародних прибуттів, хоча і з різною швидкістю зниження.

У рейтингу країн «World`s Top Tourism Destinations» зміни відбулись тільки в списках країн за туристичними прибуттями, міжнародні надходження залишилися незмінними. Франція, США та Іспанія так само залишилися лідерами за відвідуваннями. До списку увійшла Малайзія, що посіла дев`яте місце за прибуттями. Завершили список Мексика (10), Австралія (8) та Австрія (9) (див. додаток В) [14].

Регіональні результати показали, що сектор туризму Європи, найбільший за територією охоплення та найбільш зрілий, сильніше за всіх постраждав від економічної кризи. Район, на долю якого припадає 52% міжнародних туристичних прибуттів і 48% доходу, в 2009 році спостерігав 6%-ве зниження прибуттів, що становило 460 млн. чол., при 7%-му зниженні надходжень (413 млрд. доларів).

Якщо у Західній, Південній та Середземноморській Європі результати були відносно кращими, то Центральна та Східна Європа відчували сильні удари економічної кризи, відмічаючи, що повернення до зростання буде дуже тяжким.

Тим не менш, деяким країнам вдалося залишити позитиві приріст: Угорщина (+3%), Швеція (+3%), Туреччина (+2%) та Італія (+1%). Багато інших приймаючих країн з легким доступом по суші з сусідніх туристичних ринків, таких як Хорватія (?1%), Нідерланди (?2%), Німеччина (?3%), Австрія (?3%) та Швейцарія, також мають кращі показники, ніж середній по усьому регіону.

Міжнародні туристичні прибуття у Азійсько-Тихоокеанському регіон знизились на 2% до 181 млн. чол. (21% загальносвітового обсягу), в той час як виручка скоротилася на 1% у реальному вираженні 204 млрд. доларів (24% від загальносвітового обсягу).

На кінець 2009 року Південно-Східна Азія показала найкращі результати, збільшивши прибуття на 1%, що обумовлювалось позитивними результатами Малайзії (+7%), Камбожда (+2%) і Індонезія (+1%). У Північно-Східній Азії показники були від`ємними (?3%). Міжнародні прибуття в Південній Азії знизились на 2%. Пакистан (+4%) та Шрі-Ланка (+2%) повідомили про позитивні результати, в той час як в Індії впали на 3%.

Американський регіон, окрім значного впливу економічної кризи (особливо на Південну Америку), значно постраждав від невизначеності, що піднялась внаслідок спалаху грипу (Н1N1). Це призвело до зниження туристів, особливо в травні, червні та липні. Міжнародні туристські прибуття за рік впали на 5% до 141 млн. чол. (16% від загальносвітового обсягу), в той час як надходження впали аж на 10%, що у реальному вираженні становило 165 млрд. доларів (19% від загальносвітового обсягу).

Три повідні країн регіону завершили 2009 рік негативними показниками: США та Мексика ?5%, Канада ?8%. Південна Америка - район, якому вдалося утримати розвиток туризму. Так, Болівія, Парагвай, Уругвай, Перу та Чилі відзначили позитивні показники прибуття, проте не змогли компенсувати втрати Бразилії (?5%) та Аргентини (?8%), що виступають найбільшими приймаючими країнами району.

Африка стала зіркою серед світових регіонів протягом 2009 року, досягнувши позитивних відзначок. Ряд країн досягли вражаючого зростання, серед яких Кенія (+24%), Ангола (+24%), Свазіленд (+20%) і Гана (+15%).

Близький Схід був одним з найбільш швидкозростаючих регіонів у попередні роки. Однак і він поніс втрати приблизно у 5%. Дві сильні країни регіону Єгипет (?3%) та Саудівська Аравія (?26%) понесли чимало втрат. З іншого боку, такі країни як Сирія (+12%), Катар (+18%) мали подвоєнні результати [14].

У минулому 2010 році світовий туризм почав відновлюватися енергійніше, ніж очікувалось, від шоку, що він поніс у кінці 2008 та протягом 2009 років, в результаті світової фінансової кризи та економічного спаду. У всьому світі міжнародні туристичні прибуття досягли позначки 940 млн. чол., що на 6,6% більше ніж у попередньому році (рис.2.2.).

Рис.2.2. Міжнародні туристичні прибуття 1990-2010 рр.

Переважна більшість країн ще на початку року повідомляла про позитивні показники, що були достатніми для того щоб компенсувати втрати або наблизитись до цього. Відновлення проходило по різному - набагато швидше в країнах з економікою, що розвивається (+8%), і трохи повільніше в країнах з розвинутою економікою (+5%). Азійсько-Тихоокеанський регіон був першим регіоном, що ста на шлях відновлення (+13%), та відзначився як найсильніший у 2010 році. Африка продовжувала підтримувати зростання (+7%), а Близький Схід повернувся з подвоєним показником (+14%). Якщо Американський регіон відновлювався прискореними темпами (+6%) від тяжких наслідків 2009 року, то Європейське відновлення йшло дуже повільно порівняно з іншими регіонами (+3%) [15].

Міжнародні туристичні надходження за оцінками експертів досягли 919 млрд. доларів США (693 млрд. євро) в 2010 році, помітно піднявшись від 851 млрд. доларів попереднього року. В абсолютному вираженні міжнародні надходження від туризму збільшились на 68 млрд. доларів (83 млрд. євро).

Зростання туристичних надходжень оцінюється у 4,7%, виміряні в реальному вираженні. Таким чином, відновлення надходжень (+4,7%) відставало від туристичних прибуттів (+6,6%).

Найбільш вражаючим у рейтингу країн за міжнародними прибуттями було встановлення Китаю на третій позиції, що призвело до витіснення Іспанії з трійки лідируючих країн.

Серед інших країн-лідерів слід відзначити, що Франція, як і у попередньому році, посіла перше місце за прибуттями і третє місце за туристичним доходом. США займала перше місце за надходженнями і друге за прибуттями. Іспанія, впавши на четверту позицію за туристичними прибуттями, займала друге місце за грошовими надходженнями [15] (див. додаток В).

Дані по регіонами показали, що дев`ятнадцять місяців, які визначили негативний ефект по Європейському регіону, закінчились у січні 2010. Відновлення у Європі було повільнішим, ніж в інших регіонах, головним чином через економічну невизначеність, що дуже вплинула на туристичну стабільність регіону, та закриття повітряного простору в квітні, викликане хмарою вулканічного попелу в Ісландії. Міжнародний туризм набрав обертів у другому півріччі, і чудові результати показали не тільки країни-лідери регіону (Німеччина та Туреччина), а й висхідні країни ( країни Балканського півострову і Закавказзя).

Центральна та Східна Європа (+5%) досягли найсильніших зростань серед усіх інших районів. Західна Європа була єдиним районом, що повністю відновилася після кризи (+3%). У таких країнах як Німеччина (+11%), Австрія (+3%), Бельгія (+6%), Нідерланди (+10%) та Швейцарія (+4%) прибуття були такими високими, що перевищили докризовий рівень 2008 року. Виключення становила Франція, у якої процент зростання був нульовий. Відновлення Північної Європи було повільним (+1%), хоча країна-лідер району, Велика Британія, ще досі перебувала у негативному зростанні (?0,2%).

Міжнародні туристичні прибуття у Азійсько-Тихоокеанському районі досягли 204 млн. чол. в 2010 році, що на 24 млн. більше ніж у 2009 році. Грошові надходження зросли на +13%, що у реальному вираженні становить 249 млрд. доларів США.

Північно-Східна Азія показала подвоєнні показники відновлення (+14%) в прибуттях практично для всіх країн, зокрема великі зміни у Японії та Тайвані (+27%). Південно-Східна Азія, єдиний регіон у якому в 2009 році тримались позитивні результати, досяг +12%. В`єтнам (+35%), Сінгапур (+22%), Камбоджа (+17%), Філіппіни (+17%), Таїланд (+12%) та Індонезії (+11%) - всі мали подвоєнні показники, хоч у 2009 році виступали дуже ослабленими країнами. Туристичні прибуття в Південну Азію збільшились на 11%, при чому дуже швидко надходили у Шрі-Ланку (+46%) і Мальдіви (+21%).

Прибуття до Америки збільшились на 6% до 150 млн. чол. - більше на 9 млн. ніж у 2009 році. Три головні країни регіону - США (+9%), Мексика (+4%) та Канада (+2%) - всі закінчили рік з позитивними результатами. Південна Америка показала найвищі результати відновлення у регіоні після фінансової кризи, підтвердивши це 11%-вим зростанням показників за прибуттями. Аргентина була зіркою району (+23%), слідом за якою був Уругвай (+16%), Еквадор (+8%), Бразилія та Перу (обидві +7%). Такі результати були викликані стійким внутрішньо регіональним попитом. Прибуття Карибського басейну за оцінками зросли на 4%, тобто достатньо, щоб компенсувати втрати 2009 року.

Африка, яка не потрапила під загальний негативний вплив економічної кризи у 2009 році і надала зростаючі показники, продовжила свій розвиток у тому ж дусі. Район Південної Африки отримав користь від збільшення економічної динаміки та можливостей, що відкрились їй, завдяки проведенню Чемпіонату світу з футболу (FIFA World Football Cup). Відвідання Африки туристами збільшились на 3 млн. чол. (+7%) до 43 млн. та досяг 31 млрд. доларів виручки.

Близький Схід був найбільш швидкозростаючим регіоном у 2010 році (+14%). Внутрішньо регіональні подорожі, збільшенню яких спряло підвищення цін на нафту, досягли 60 млн. чол. Міжнародні надходження від туризму зросли на 15%, що у реально вираженні становить 50 млрд. доларів США. Всі провідні приймаючі країни показала подвоєнні результати: Сирія +40%, Палестина +32%, Йорданія +20%, Єгипет +18% та Лівія +17%. Виняток становила Саудівська Аравія, чиї прибуття залишились незмінними [15].

Таблиця 2.1

Міжнародні туристичні прибуття

	Міжнародні туристичні прибуття (млн.)
	1990	1995	2000	2005	2008	2009	2010
Світ	435	528	675	798	917	882	940
Країни, з розвин. економікою	296	334	417	453	495	474	498
Країни, з економ. що розвивається	139	193	257	345	421	408	442
За регіонами UNWTO:
Європа	261,5	304,1	385,6	439,4	485,2	461,5	476,6
Північна Європа	28,6	35,8	43,7	57,3	60,8	57,7	58,1
Західна Європа	108,6	112,2	139,7	141,7	153,2	148,6	153,7
Центральна/Східна Європа	33,9	58,1	69,3	8,5	100,0	90,2	95,1
Південна/ Середземномор`є	90,3	98,0	133,0	153,0	171,2	165,1	169,7
Азійсько-Тихоокеанський	55,8	82,0	110,1	153,6	184,1	180,9	203,8
Північно-Східна Азія	26,4	41,3	58,3	85,9	100,9	98,0	111,6
Південно-Східна Азія	21,2	28,4	36,1	48,5	61,8	62,1	69,6
Океанія	5,2	8,1	9,6	11,0	11,1	10,9	11,6
Південна Азія	3,2	4,2	6,1	8,1	10,3	9,9	11,1
Америка	92,8	109,0	128,2	133,3	147,8	140,6	149,8
Північна Америка	71,7	80,7	91,5	89,9	97,7	92,2	98,2
Карибський басейн	11,4	14,0	17,1	18,8	20,1	19,5	20,1
Центральна Америка	1,9	2,6	4,3	6,3	8,2	7,6	7,9
Південна Америка	7,7	11,7	15,3	18,3	21,8	21,3	23,5
Африка	14,8	18,9	26,5	35,4	44,4	46,0	49,4
Близький Схід	9,6	13,7	24,1	36,3	55,2	52,9	60,3

За останніми даними UNWTO, що були опубліковані в кінці серпня 2011 року, міжнародні туристичні подорожі у першій половині року збільшились на 4,5%, що на 6,6% більше ніж у 2010 році. З січня по червень цього року загальне число прибуттів досягло 440 млн., яке перевищило аналогічний період у 2010 році на 19 млн. (у 2010 - 421 млн.) [16].

Зростання прибуттів у країнах з розвиненою економікою (+4,3%) є сталим, а ліквідація розриву здійснюється за рахунок країн, що розвиваються (+4,8%), які в останні роки були рушійною силою міжнародного туризму.

Показники Американського регіону (+6%) були трохи вищими за середні світові, але з напрочуд стійкими показниками Південної Америки (+15%). Азійсько-Тихоокеанський регіон піднявся на 5%, але дуже повільними темпами. Результати останніх місяців показують, що попит на такі країни як Єгипет, Туніс та Японія, який був втрачений внаслідок політичних та природних катаклізмів, повернувся [16].

На сьогоднішній день розвиток міжнародного туризму повністю збігається з прогнозами UNWTO на початку 2011 року. Міжнародні грошові надходження були більшою мірою порушені у 2008-2009 роках через кризу, і відновлювались у 2010 році повільніше ніж кількість прибуттів. Тому у 2011 році все ще відзначається туристична нестабільність деяких країн, проте пошук шляхів вирішення цієї проблеми прискорить розвиток туристичної сфери.

2.2 Проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму

Сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму мають позитивний характер. Проаналізовані дані свідчать про те, що туристична галузь економіки активно розвивається: зростає кількість туристичних прибуттів у світі загалом і у всіх туристичних макрорегіонах зокрема, створюються нові робочі місця у сфері туризму, і їх кількість постійно зростає, збільшуються прибутки від туризму. Проте існує ряд проблем, що гальмують розвиток туризму. Однією з головних є економічна криза, що панує над сучасним світом протягом останніх років. Вона впливає на усі галузі господарства країн, в тому числі і на туризм. Це призводить до зменшення туристичних прибуттів, що у свою чергу негативно впливає на грошові надходження до країни, що відвідується. У деяких країнах світу туристична галузь є головною статтею доходу, тому втрати, викликані економічною кризою, призводять до нестабільності країни.

Іншим важливою проблемою можна назвати політичні та соціальні рухи. Останнім часом такі події виникають все частіше і частіше. Серед таких можна назвати повстання проти влади у Єгипті, Тунісі, Алжирі та громадянська війна у Лівії 2011 року, що значно знизило туристичний попит на ці країни [17].

Потрібно відмітити і такий фактор як природні лиха. Так, на прикладі Японії, що стала жертвою землетрусу та викликаним ним цунамі, понесла не тільки величезні туристичні збитки, а людські та матеріальні. Виверження вулкану в Ісландії спричинило викид а атмосферу величезної кількості вулканічного пилу, який порушив авіаперевезення, що безпосередньо пов`язано з туристичною індустрією світу.

Терористичні акти пов`язані з таким фактором розвитку туризму як безпека. Міжнародний тероризм набуває нових форм і можливостей пов'язаних з процесами глобалізації, розвитком світових інформаційних, економічних і фінансових зв'язків, а головною метою терористів стає - нанести як можна більше шкоди здоров'ю і життю людей. Саме проти людини під час відпочинку спрямована значна частина терористичних актів у різних куточках світу. Організатори цих злочинів і не приховують, що в багатьох випадках таким чином намагаються загальмувати, а то й зупинити потоки туристів, які для окремих країн є відчутним джерелом надходження валюти. Туреччина, Єгипет, Ізраїль, Індонезія, Філіппіни, США, Іспанія, Росія, Франція, Велика Британія - далеко не повний перелік країн, які відчули на собі наслідки терористичних актів, а нині вони належать до терористично-потенційних, що утримує певну частину латентних туристів від подорожей як з них, так і до них. Антитуристичний тероризм, окрім політичного й економічного, носить яскраво виражене релігійне забарвлення. Виконавцями протиправних акцій досить часто стають мусульманські екстремісти, дії яких спрямовані проти туристів із християнських держав.

Пандемія СНІДу , разом із несприятливими природними умовами та соціально-економічною відсталістю, унеможливлює інтенсифікацію розвитку міжнародного туризму у багатьох країнах на африканському континенті.

Поширення атипової пневмонії (SARS) протягом 2002-2004-х років вже спричинило і спричинить у майбутньому мільярдні збитки індустрії туризму Канади, Китаю, Тайваню, Сінгапуру і всьому південно-східному регіону Азії.

Проте туризм залишається однією з найефективніших та найперспективніших галузей економіки [11].

За прогнозами Всесвітньої туристичної організації (UNWTO), сфера туризму активно розвиватиметься і в майбутньому. Кількість подорожуючих до 2020 року сягне 1,6 млрд. осіб на рік.

UNWTO встановила прогноз популярних туристичних напрямків до 2020 року наведено у таблиці 2.2. [19].

Таблиця 2.2.

Популярні туристичні напрямки

Країна	Кількість туристичних прибуттів, млн	Частка на світовому туристичному ринку, %	Динаміка зростання до 2020 року
Китай	137,1	8,6	8,0
США	102,4	6,4	3,5
Франція	93,3	5,8	1,8
Іспанія	71,0	4,4	2,4
Гонконг	59,3	3,7	7,3
Італія	52,9	3,3	2,2
Мексика	48,9	3,1	3,6

Висновки

Сьогодні ми сприймаємо туризм як наймасовіший феномен XXI століття, як одне з найяскравіших явищ нашого часу, який реально проникає в усі сфери нашого життя і змінює навколишній світ і ландшафт. Туризм став одним з найважливіших чинників економіки, тому ми розглядаємо його не просто як поїздку або відпочинок. Це поняття набагато ширше і являє собою сукупність відносин і єдність зв'язків і явищ, які супроводжують людину в подорожах.

Високі темпи розвитку туризму, великі обсяги валютних надходжень активно впливають на різні сектори економіки, що сприяє формуванню власної туристської індустрії. У наші дні не можна не помітити того величезного впливу, що надає індустрія туризму на світову економіку.

Інтенсивний розвиток міжнародних туристичних зв'язків спричинило за собою створення численних міжнародних організацій, сприяє кращій організації цієї сфери міжнародних економічних відносин. За умови проведення ефективної державної політики туристська індустрія забезпечує зростання якості послуг, стимулює розвиток людського капіталу, підвищує якість життя, створює і вдосконалює інфраструктуру.

В ході роботи було охарактеризовано основні макрорегіони туризму та визначено фактори розвитку туризму, основними з яких є: економічні, політичні, культурні фактори та безпека туристів.

Можна сказати, що туризм може грати ключову роль з точки зору економічного росту та розвитку, особливо в моменти, коли багато країн борються з економічною кризою.

Було проаналізовано та встановлено головні країни-лідери за туристичними прибуттями, серед яких особливо виділяється США, Франція, Китай та Іспанія.

Регіональні показники свідчать, що на першому місці за грошовим доходом та прибуттями залишається Європейський регіон, хоча в 2011 році його показники розвитку показували повільні тенденції зростання .

Список використаних джерел

1. Про внесення змін до закону України „Про туризм” Закон України від 18.11.2003 №1282 - IV / Верховна Рада України - Офіц. вид. - К.: Відомості Верховної Ради України, 2006 - №7.

2. Александрова А.Ю Международный туризм: Учебник. / Александрова А.Ю. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 470 с.

3. Воскресенский В.Ю Международный туризм / Воскресенский В.Ю. - М.: Юнитида-Дана, 2006. - 255 с.

4. Квартальнов В.А. Туризм / Квартальнов В.А . - М.: Финисы и статистика, 2002. - 320 с.

5. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти)/ О.О. Любіцева. -К.: Альтерпрес, 2002. - 436 с.

6. Мальська М.П., Антонюк Н.В., Ганич Н.М. Міжнародний туризм і сфера послуг : Підручник. / Мальська М.П., Антонюк Н.В., Ганич Н.М. - К.: Знання, 2008. - 661 с.

7. Сокол Т.Г. Основи туристичної діяльності. Підручник. / Т.Г. Сокол. -К.: Грамота, 2006. -264 с.

8. Смаль. І.В. Туристичні ресурси світу/ Смаль. І.В. - Ніжин: Видавництво держ. університету ім. Миколи Гоголя, 2010. - 336 с.

9. Вавилова Е.В Основы международного туризма: Учебное пособие. / Вавилова Е. В - Москва: «Гардарики», 2005. - 160 с.

10. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посібник/ В. Кифяк. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. - 348 с.

11. Луцишин Н. П., Луцишин П. В. Економіка й організація міжнародного туризму: Навч. посіб. / Луцишин Н. П., Луцишин П. В. ? Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. - 194 c.

12. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навч. посібник/ М.П. Мальська, В.В. Худо, В.І. Цибух. -К.: ЦНЛ, 2004. - 186 с.

13. UNWTO Tourism Highlights Edition 2008 / UNWTO, 2008. - 11c.

14. UNWTO Tourism Highlights Edition 2009 / UNWTO, 2009. - 12 c.

15. UNWTO Tourism Highlights Edition 2010 / UNWTO, 2010. - 12 c.

16. UNWTO Tourism Highlights Edition 2011 / UNWTO, 2011. - 12 c.

17. Всесвітня туристична організація. Дані по розвитку міжнародного туризму, 2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу www. http://unwto.org

18. Всесвітня туристична організація. Міжнародний розвиток у 2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://media.unwto.org/en/press-release/2011-06-30/international-tourism-maintains-momentum-despite-challenges

19. Всесвітня туристична організація. Барометр туристичних потоків , 2010 [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://mkt.unwto.org/ru/barometer

Додаток А

Рис. Туристичні регіони світу

Додаток Б

Рис. Розподіл туризму між регіонами на 2011 рік

Додаток В

Таблиця 1

Міжнародні туристичні прибуття

Позиція	Кількість прибуттів, %	Відсоткова зміна, %
	2009	2010	09/08	09/10
1.Франція	76,8	76,8	?3,0	0,0
2.США	55,0	59,7	?5,1	8,7
3.Китай	50,9	55,7	?4,1	9,4
4.Іспанія	52,2	52,7	?8,8	1,0
5.Італія	43,2	43,6	1,2	0,9
6.Великобританія	28,2	28,1	?6,4	?0,2
7.Туреччина	25,5	27,0	2,0	5,9
8.Німеччина	24,2	26,9	?2,7	10,9
9.Малайзія	23,6	24,6	7,2	3,9
10.Мексика	21,5	22,4	?5,2	4,4

Міжнародні туристичні надходження

Позиція	Кількість прибуттів, %	Відсоткова зміна, %
	2009	2010	09/08	09/10
1.США	92,4	103,5	?14,7	9,9
2.Іспанія	53,2	52,5	?13,7	?1,2
3.Франція	49,2	46,3	?12,7	?6,2
4.Китай	39,7	45,8	?2,9	15,5
5.Італія	40,2	38,8	?12,0	?3,6
6.Німеччина	34,6	34,7	?13,2	0,1
7.Великобританія	30,1	30,4	?16,3	0,8
8.Австралія	25,4	30,1	2,5	18,6
9.Гонг Конг (Китай)	16,4	23,0	7,5	39,5
10.Туреччина	21,3	20,8	?3,2	?2,1

Размещено на Allbest.ru

...