Співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культури та спорту

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність. Відновлення Української держави, трактоване як одна з найбільших геополітичних подій ХХ століття, активізувало розвиток національної економіки, науки, освіти, культури, в т.ч. фізичної культури.

Фізичне виховання і спорт, подібно до інших сфер людської діяльності, тісно пов`язані з системою відповідних професійних понять та термінів. Незважаючи на майже десятилітній період дії Закону України „Про розвиток і застосування мов в Україні” (1995) та окремі положення Закону України “Про фізичну культуру і спорт” (1993), Цільової комплексної програми “Фізичне виховання - здоров'я нації” (1998), в галузі фізичної культури та спорту залишається чимало невирішених проблем функціонування української мови загалом та використання спеціалізованої термінологічної системи (Головата Л.М., 1996; Кочур А.Г., 1998; Рожковський Ц.Я., 1998; Шиян Б.М., 2001; Якимович Б.З., 1998 та ін.).

Галузь фізичної культури та спорту є відкритою системою, яка швидко розвивається, збагачується новими поняттями, адаптуючи при цьому значну кількість іншомовних слів. Такі слова асимілюються українською мовою, особливо в засобах масової інформації та у молодіжному середовищі. В останні роки спостерігається поява чималої кількості нових видів рухової активності, які стають чимраз популярнішими серед українського загалу: фітнес, шейпінґ, армрестлінґ, бодибілдинґ, шорт-трек, боулінґ тощо. На думку мовознавців та фахівців фізичної культури (Кияк Т.Р.; Симоненко Л.О.; Панько Т.І.; Перхач В.С.; Сергієнко Л.П.; Осінчук В.Г., Попеску І.К.; Зубалій М.Д., Сіркізюк В.В. та ін.) велика кількість таких запозичень порушує норми української мови, її милозвучність та понятійний апарат галузевої науки.

Необхідність дослідження термінологічної лексики фізичної культури та спорту зумовлена недостатнім її вивченням на науковому рівні. Тільки окремі аспекти української спортивної термінології вивчали М.М. Паночко, 1978 (лексико-семасіологічні аспекти розвитку спортивної термінології), А.Г. Кочур, 1998 - 2001 (організаційно-методичні аспекти розвитку сучасної спортивної термінології), І.Т. Янків, 2000 (історико-методологічні засади розвитку української спортивної термінології); О.М. Вацеба, М.С. Герцик, 2003 (специфіку формування української галузевої термінології); Л.М. Бардіна, Л.М. Назаренко, 1999 -2002 (специфіка творення та нормування спортивних термінів).

Отже, актуальність теми зумовлена розвитком системи фізичного виховання і спорту та її термінології, відсутністю спеціальних ґрунтовних досліджень національних та інтернаціональних компонентів в українській галузевій термінології, їх ролі у формуванні та функціонуванні нових термінологічних одиниць.

Мета дослідження - визначити співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культури та спорту й окреслити перспективні шляхи її розвитку.

Досягнення мети передбачало розв`язати такі завдання:

проаналізувати сучасні проблеми розвитку української термінології галузі фізичної культури та спорту;

виявити основні шляхи поповнення спортивної термінології;

визначити співвідношення національних та інтернаціональних термінів у галузі фізичної культури та спорту;

окреслити основні тенденції подальшого розвитку сучасного українського спортивного термінознавства.

1. Українська термінологія галузі фізичної культури та спорту як наукова проблема

Описано розвиток української національної термінології з кінця ХІХ століття до сьогоднішнього часу. Основна увага зосереджена на аналізі літературних джерел з теми дослідження. Зроблено короткий огляд наукових робіт з проблеми формування та стандартизації української термінології галузі фізичної культури та спорту.

Проблема визначення понять “термін” та “термінологія” є невирішеною в сучасних наукових дослідженнях. Термін, як і всі інші мовні універсалії, важко піддається дефініціюванню. Через складність та дискусійність такого завдання існує чимало найрізноманітніших спроб визначення понять “термін” і “термінологія”.

Проаналізувавши сучасні підходи до вирішення проблеми дефініціювання понять “термін” і “термінологія” в науковій літературі (Кияк Т.Р., Панько Т.І., Полюга Л.М., Іваницький Р.В., Симоненко Л.О.), ми спробували дати визначення понять спортивний термін та спортивна термінологія. На нашу думку, спортивний термін - це слово або словосполучення, застосовані для точної назви понять (предметів, явищ, вправ, рухів) в галузі фізичної культури та спорту, які характеризуються єдністю цілісної номінації, а спортивна термінологія - це сукупність слів й стійких словосполучень, відповідних з поняттями (предметами, явищами, діями) в галузі фізичної культури та спорту.

2. Організація та методи дослідження

Описано методи, використані для розв`язання поставлених завдань дисертаційної роботи, а саме: системний підхід, аналіз науково-методичної літератури, порівняльно-історичний метод; описовий метод, зіставний метод, системний аналіз.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на системному підході до вивчення джерельної бази: словників, періодичних видань, методичних посібників з фізичної культури та спорту.

Фактичний матеріал для дослідження вибрано з тлумачних, перекладних, енциклопедичних словників української мови, виданих за роки сучасної української державності. В таблиці подано перелік спеціалізованих словників, які слугували джерельною базою для аналізу масиву термінів галузі фізичної культури і спорту.

Звертання до цих джерел зумовлене тим, що в наш час саме тлумачні та термінологічні словники служать базою формування та фіксації української термінології галузі фізичної культури та спорту.

Дисертаційне дослідження проводилося трьома етапами:

На І етапі (жовтень 1999 - вересень 2001 року) аналізувалися літературні джерела, що стосуються теми дослідження й збирався фактичний матеріал.

На ІІ етапі (вересень 2001 - вересень 2002 року) систематизувалися та аналізувалися одержані теоретичні дані та фактичний матеріал. Окреслено основні шляхи поповнення та збагачення термінологічної системи галузі, визначено співвідношення національних та інтернаціональних термінів.

На ІІІ етапі (вересень 2002 - липень 2003 року) на підставі даних, одержаних на І та ІІ етапах, визначені перспективи та тенденції подальшого розвитку, уніфікації та стандартизації термінологічної системи галузі, укладено “Короткий тлумачний словник термінів галузі фізичної культури та спорту”, впровадження результатів дослідження в практику діяльності вищих навчальних закладів і в процес перепідготовки викладачів фізичного виховання вищих навчальних закладів західного регіону України, апробація результатів дисертаційного дослідження.

3. Шляхи поповнення української термінології галузі фізичної культури та спорту

Значну увагу приділено передумовам та особливостям історичного розвитку національної терміносистеми галузі.

Термінологія галузі фізичної культури та спорту сформувалася на базі загальної лексичної системи української мови і належить до її нових лексичних пластів. Спортивна термінологія почала формуватися в кінці ХІХ століття і остаточно склалася вже за радянської доби, що пояснює значний вплив на неї російської мови. Формування термінологічної системи залежало від багатьох лінґвістичних та позалінґвістичних чинників. До позалінґвістичних чинників впливу на формування спортивної термінології належить розвиток власне спорту та фізичної культури, а також соціально-культурна та військово-політична ситуація у суспільстві. Протягом віків український народ був роз`єднаний, жив у межах різних держав. Така суспільно-політична ситуація зумовила розвиток української спортивної термінології у двох напрямках - східноукраїнському та західноукраїнському (галицькому) варіантах. У Східній Україні були створені та функціонували терміни, специфічність яких відображають такі приклади: як плигун, пішоходець, м'ясень, серцевожильна система, корегувальна гімнастика, ковзанева спілка, лижвяні станції, перебіг (забіг), веслування двопарне зі стерначем, гонові судна, трав'яний гокей, скраклі, зарахувальні змагання, безбол; у Західній Україні - відбиванка, кошиківка, ситківка, гаківка, копаний м`яч, лещетарство,, наколесництво, санкарство, біжня, скічня, одягальня, мет списом, стусан кулею.

Щодо лінґвістичних чинників впливу на процес формування української спортивної терміносистеми, то вважаємо за доцільне виділити процес формування української мови, вплив інших мов на розвиток української мови загалом та спортивної термінології зокрема, спроби унормування усієї науково-технічної термінології.

У цьому розділі проаналізовано також автентичні терміни у сучасній українській термінології галузі фізичної культури та спорту, визначено основні шляхи творення спортивних термінів з внутрішніх ресурсів української мови.

Вивчивши вибірку автентичних термінів у сучасній українській спортивній термінології, ми виявили, що поміж них найбільшу частину складають іменники 62%, потім дієслова - 12%, прикметники - 9%, прислівники - 7%, найменшу частину становлять числівники 1%. Відзначаємо, що значну частину, 32% становлять термінологічні сполучення.

Із внутрішніх ресурсів мови спортивні терміни створюються, як правило, п`ятьма основними шляхами:

1. Надання наявним словам нових значень (магазин, обруч, вилка, груша, щит, ланка).

2. Модифікація, побудова нових термінів за допомогою деривативних афіксів (тренування, змагання, підстрибування, заявка, переворот, пробіг, забіг, перехід).

3. Складання основ терміноелементів (двостерновий, лижоролер, півзахисник, пів нападник, самозахист, самопідготовка).

4. Утворення термінологічних сполучень (вільний удар, вільні вправи, баскетбольний кошик, триразовий чемпіон, передавати естафету, стиль гри, штовхання ядра, метання молота, двокроковий лижний хід, тренувальні форми змагальних вправ).

5. Утворення абревіатур (НОК (Національний олімпійський комітет), МОК (Міжнародний олімпійський комітет), ДЮСШ (Дитячо-юнацька спортивна школа),ФФУ (Федерація футболу України).

У сучасних умовах розвитку спортивної термінології запозичення як результат інтенсивної взаємодії не лише мов, а й фізичної культури та спорту, виділяють як явище екстра- та інтралінґвістичного плану, під яким розуміють перенесення поняття та слова (словосполуки), яке його називає, в іншомовний соціум, в іншу національну культуру. Тобто мовне запозичення різних видів є результатом процесу запозичення поняття.

Метою вивчення цього словника був аналіз співвідношення етимологічного аспекту українських спортивних термінів іншомовного походження. Цей словник налічує понад 6000 слів та словосполук з різних галузей культури, науки, техніки, суспільного життя. Серед них спортивні терміни та терміносполуки становлять 2%.

Потрібно зазначити, що значна частина спортивних термінів іншомовного походження є інтернаціоналізмами. Більше половини термінів походять з англійської та французької мов. Така ситуація зумовлена тим, що Англія та Франція були батьківщиною багатьох видів спорту (футбол, крикет, теніс, більярд та ін.), і їх терміни поширилися разом з детермінованими поняттями.

На підставі досліджень встановлено, що 42% термінів є за походженням англійські; 13% - французькі; 13% - грецькі; 4% - німецькі; 3% - перські; 2% - італійські; 2% - латинські; 2% - голландські; 1,5% - японські; 1,5% - санскрит, терміни з португальської, іспанської, норвезької, шведської, ескімоської, китайської, татарської мов становлять менше ніж1% з кожної, загалом, , вони становлять 7%.

Проаналізовані терміни чужомовного походження мають різний ступінь асиміляції у терміносистемі галузі фізичної культури та спорту і в українській мові загалом. Такі терміни, як атлет, баскетбол, велосипед, гімнастика, гол, ґраната, диск, естафета, етап, клас, крос, клуб, медаль, спорт, стадіон, тренування, тур, туризм, фаворит, фігура, футбол, центр, чемпіон, шахи, шпага, штраф давно увійшли до української мови, підпорядковуються правилам її граматики, утворюють похідні, входять до словосполук, відповідають нормам її фонетики. Наприклад: тренування - тренер, тренерський, тренованість, тренувальний процес, тренувальний зал; футбол - аматорський футбол, жіночий футбол, футболіст, футболістка, футбольний, футболка, міні-футбол; чемпіон - олімпійський чемпіон, чемпіон світу, абсолютний чемпіон, чемпіонат, чемпіонство, чемпіонський;

Встановлено терміни та терміносполуки іншомовного походження, запозичені недавно разом з поняттями, які вони називають, і на сучасному етапі асимілюються в українській мові. Саме тому вони мають різні варіанти написання та вимови, зафіксовані у словниках: тхеквондо = тайквондо = теквондо; тайбокс = тай-бокс; ушу = у-шу; гросмейстер = гросмайстер; кунгфу = кунфу = кун-фу; бейсбол = бейзбол = безбол; трансфер = трансферт; армрестлінґ = армврестлінґ. На нашу думку, у термінології з фізичної культури та спорту залишиться найпростіший варіант терміна, який найкраще відповідатиме законам української мови. З перелічених вище термінів пропонуємо теквондо, кунфу, тайбокс, безбол, трансфер. Певна кількість запозичених термінів, здебільшого з англійської мови, має лише один варіант, хоча його вживання порушує вимогу відповідності нормам української мови та милозвучності, наприклад хет-трик, аутсайдар, крауч, треджен, кеґельбан, шорт-трек, хула-хуп. Такі терміни є важкими для сприйняття й використання на нашу думку термін хет-трик треба передавати на письмі гет-трик.

4. Аналіз співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культури та спорту

Описано сферу фіксації термінологічної системи галузі - спеціалізовані словники спортивних термінів. Проаналізовано більше десяти словників спортивних термінів, виданих у період від 1991 до 2003 року. Аналізовані словники містять від 350 до 18000 термінів. Словники за свої обсягом є невеликими, їх наклади незначні і тому не можуть задовольнити потреб фахівців галузі. Вони не охоплюють значної частини термінів, здебільшого не подають їхнього тлумачення, а лише переклад, часто використовуючи при цьому російські кальки. Вважаємо, українська термінологія з фізичної культури та спорту не має достатнього лексикографічного відображення, тому на сучасному етапі актуальною є потреба створення фундаментального тлумачного словника спортивних термінів.

Проаналізовано співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культури та спорту. Інтернаціональними термінами у галузі фізичної культури та спорту є лексичні одиниці, що збігаються за своїм термінним змістом, беруть свій початок з одного етимологічного джерела і функціонують мінімум у трьох неблизькоспоріднених мовах.

Українська термінологія з фізичної культури та спорту належить до нових шарів лексичної системи мови, тобто відсоток її інтернаціональних термінів є доволі високим. Це підтверджують дослідження М.М. Паночка (1978), Л.Б. Ткачової (1986). Для визначення співвідношення національних та інтернаціональних термінів в сучасній спортивній термінології ми брали вибірку спортивних термінів з Великого тлумачного словника української мови (Уклад. і головний ред. В.Т. Бусел. - К:, Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. - 1440 с.). Цей словник включає 170.000 слів і словосполук та призначений для широкого загалу читачів. За своєю структурою словник є реєстрово-гніздовим. Мотивація залучення слова у словник зумовлена його фактичним використанням у текстах художньої літератури, науково-популярних виданнях, масових часописах, технічній літературі та усній мові. Окрім того наводиться основна термінологія сучасної науки та техніки. Аналізований словник є єдиним однотомним тлумачним словником української мови.

Етимологічний аспект запозичених термінів визначався наявністю цього терміна в словнику іншомовних слів. Проведений аналіз показав, що з 170.000 слів і словосполучень тільки 850 (0,5%) належать до терміносистеми галузі фізичної культури та спорту.

У відібраній групі спортивних термінів 600 є інтернаціональними або запозиченими, що становить 70%, а 250 - автентичними українськими - 30%

Загалом зазначимо, що в українській термінології з фізичної культури та спорту є значна перевага інтернаціональних та запозичених термінів щодо національних. Кількісне співвідношення становить 70% до 30%. Поповнення основної маси термінів відбувається через пряме запозичення з інших мов чи калькування.

У дисертації проаналізовано шляхи поповнення української термінології галузі фізичної культури та спорту з власних, автентичних джерел та шляхом іншомовних запозичень.

5. Основні тенденції розвитку, стандартизації та уніфікації української термінології галузі фізичної культури та спорту

Описано основні тенденції та перспективи подальшого розвитку термінологічної системи галузі.

Процес уніфікації та стандартизації термінології пов`язаний з існуванням технічних та мовних стандартів, що мають різну природу. Уніфікація передбачає ліквідацію синонімії, яка є небажана в термінології, та уніфікацію значень термінів. Щодо стандартизації, то виділяють лінґвістичні стандарти для терміносистеми загалом та для окремих словотвірних моделей. Процес стандартизації передбачає також визначення оптимальної довжини термінів для відповідної терміносистеми. Результати дослідження показали, що найпоширенішими та найоптимальнішими у спортивній термінології є дво- та три-компонентні терміни.

На сучасному етапі перед спортивним термінознавством постає проблема формування адекватної термінологічної системи. На нашу думку, основним засобом вирішення цієї проблеми є термінологічне планування. Саме термінологічне планування забезпечує реалізацію концептуальних положень мовного планування у конкретних галузях людської діяльності, у спеціальних підмовах цих галузей. Термінологічне планування - це сукупність методологічних (теоретичних) принципів і методик та сукупність технічних прийомів та організаційних заходів з боку держави, наукових організацій, фахових спортивних інституцій, котрі покликані забезпечити цілеспрямоване вирішення термінологічних проблем галузі.

Ми пропонуємо такі основні напрямки термінологічного планування у галузі фізичної культури та спорту:

Виділення мовної і спеціальної проблематики термінологічних досліджень і вирішення на цій основі низки організаційних завдань (формування відповідних органів керівництва і координації роботою, вирішення фінансових питань, матеріально-технічне забезпечення).

Визначення структури терміносистеми і взаємозв`язку між її окремими підсистемами (термінологіями окремих видів спорту).

Ґрунтовний аналіз термінології, яка функціонувала на початку ХХ століття на теренах Західної та Східної України, й прийняття на його основі висновку про доцільність і можливість її використання у сучасних умовах.

Вибір способів передачі запозиченої термінології.

На нашу думку, основними організаційними заходами термінологічного планування у галузі фізичної культури та спорту повинні бути:

формування лабораторій (груп) термінологів-фахівців та термінологів-лінґвістів на базі Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту, вищих навчальних закладів фізкультурного профілю;

розв`язання питань фінансування та матеріально-технічного забезпечення (комп`ютерна та поліграфічна база, забезпечення термінографічними джерелами, іншою спеціальною літературою);

розробка планів наукової роботи щодо понятійної та лінгвістичної проблематики;

проведення наукових конференцій та семінарів з проблем спортивної термінології.

Стандартизація термінологічної системи галузі фізичної культури та спорту повинна мати державно-правовий характер. Потрібно зазначити, що результати лінґвістичної нормалізації можуть мати лише рекомендаційний характер. Фахівець-лінґвіст може визначити лише правильність чи неправильність побудови спортивного терміна, доцільність чи недоцільність його використання. Фахівець галузі фізичної культури та спорту може твердити, чи відображає термін детерміноване ним поняття і наскільки вдалим є його використання. В центрі його уваги є не термін як мовний знак, а саме поняття, на першому плані виступає не системність у термінотворенні, а системність у творенні понять, тобто головним об`єктом є не термінологічна, а понятійна система. Процес успішної нормалізації та стандартизації термінологічної системи галузі фізичної культури та спорту відбуватиметься тільки за умови тісної співпраці фахівців-лінґвістів та фахівців галузі.

спортивний термінологія лінгвістичний

Висновки

Ґрунтовний аналіз спеціалізованої літератури з питань термінологічного забезпечення галузі фізичної культури та спорту дає підстави стверджувати, що проблема функціонування й розвитку галузевої термінології залишається однією із актуальних проблем галузі. Зусилля науковців-мовознавців та теоретиків фізичної культури розрізнені й торкаються тільки окремих сторін означеної проблеми: лексико-семасіологічних аспектів термінів, організаційно-методичних аспектів розвитку сучасної спортивної термінології, історико-методологічних засад розвитку української спортивної термінології, специфіки формування української галузевої термінології, специфіки творення та нормування спортивних термінів.

В умовах активного поширення в Україні нових видів рухової активності й всебічного розвитку фізичного виховання і спорту бракує наукових досліджень щодо функціонування та співвідношення національних та інтернаціональних термінів.

Аналіз сучасної наукової, науково-методичної, навчальної літератури, спеціалізованих словників з фізичного виховання та спорту, друкованих засобів масової інформації та мовлення українських спортивних теле- та радіо програм; спостереження за розвитком термінологічної сфери галузі дозволяє стверджувати, що до основних сучасних проблем розвитку української термінології галузі фізичної культури та спорту належать як мовознавчі проблеми так і вузько галузеві проблеми.

Поміж мовознавчих - проблема функціонування української мови в спортивному середовищі, проблеми синонімії, вибору способів передачі та транслітерації запозичених термінів. Щодо вузько галузевих проблем - то це недостатня кількість найменувань та накладів відповідних словників і довідників, переважання російськомовної навчальної літератури над україномовною, провадження навчального процесу у більшості галузевих ВНЗ російською мовою, нестача кваліфікованих фахівців-термінознавців, безконтрольне калькування англійських термінів без їх адаптації до норм української мови, низький рівень термінологічної грамотності українських спортивних журналістів, коментаторів, арбітрів; відсутність будь-якої системи стимулювання й підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців фізичної культури з питань фахової термінології.

Сучасна термінологія галузі фізичної культури та спорту поповнюється двома шляхами: з внутрішніх ресурсів української мови та запозиченням з інших мов.

З внутрішніх ресурсів української мови терміни створюються такими способами: надання наявним словам нових значень, модифікація, складання основ терміноелементів, утворення термінологічних сполучень, утворення абревіатур. Вважаємо, що найпродуктивнішими у спортивній термінології є модифікація та утворення термінологічних сполучень. Творення спортивних термінів автентичними засобами в українській мові відбувається відповідно до закономірностей українського термінотворення.

Запозичені з інших мов спортивні терміни проникають в українську мову двома шляхами: пофонемним відтворенням оригіналу, тобто створенням фонемної копії-запозичення (фрістайл, боулінґ пауеліфтінґ, крос) та підстановкою власних морфем, які вимагає оригінал, і створенням морфемної копії - кальки (water polo - водне поло, corner kick - кутовий удар).

Результатом інтенсивної інтерференції російської мови щодо української в спортивній термінології у радянський період є надмірні запозичення з російської мови, калькування спортивних термінів для позначення понятійного апарату, запозичення принципів словотвору. Оскільки цей процес був штучним і нав`язувався українській термінології, це призвело до порушень внутрішніх закономірностей розвитку терміносистеми. На сучасному етапі основними мовами-реципієнтами запозичення спортивних термінів є англійська та французька (55%), оскільки терміни поширюються разом з детермінованими ними поняттями.

5. Визначено, що в сучасній українській термінології з фізичної культури та спорту спостерігається значне переважання інтернаціональних та запозичених термінів щодо національних. Кількісне співвідношення складає 70 % до 30 %. Поповнення основного масиву термінів відбувається через пряме запозичення з інших мов чи калькування. Виявляючи динаміку розвитку співвідношення національних та інтернаціональних термінів галузі, (в порівнянні з результатами досліджень І. Ільницький-Занкович (1939), М.М. Паночко (1978) зазначимо, що частка інтернаціональних та запозичених термінів зростає. Тому помірні тенденції творення термінів автентичними засобами є обґрунтованими та виправданими в подальшому розвитку спортивної термінології.

6. На сучасному етапі перед спортивним термінознавством постає проблема формування адекватної термінологічної системи. На нашу думку, основним засобом вирішення цієї проблеми є термінологічне планування. Вважаємо, що основні організаційні заходи термінологічного планування у галузі фізичної культури та спорту це формування лабораторій (груп) термінологів-фахівців та термінологів-лінґвістів на базі Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту, вищих навчальних закладів фізкультурного профілю; розв`язання питань фінансування та матеріально-технічного забезпечення; розробка наукових планів роботи щодо понятійної та лінгвістичної проблематики; проведення наукових конференцій та семінарів з проблем спортивної термінології.

Окреслюючи перспективи подальших досліджень, потрібно зазначити, що уваги науковців потребує сфера функціонування термінів галузі фізичної культури та спорту (спортивна преса, науково-методична література, усне мовлення).

Література

Боровська О.В. Короткий тлумачний словник термінології галузі фізичної культури та спорту. - Львів, 2003. - 54с.

Боровська О. До питання про національні та інтернаціональні терміни в українській спортивній терміносистемі // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 5. - Т. 1. - Львів, 2001. - С. 23 - 24.

Боровська О. Національні витоки української термінології з фізичної культури та спорту // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 6. - Т. 1. - Львів, 2002. - С. 8-10.

Боровська О. Лексикографічне відображення української спортивної термінології в кінці ХХ століття // Фізичне виховання, спорт і культура здоров`я у сучасному суспільстві: Зб. наук. пр. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2002. - Т. 1. - С. 3-5.

Боровська О. Співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології сфери фізичної культури та спорту // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 7. - Львів, 2003. - Т. 1. - С. 35 - 40.

Боровська О. Терміни іншомовного походження в українській термінології галузі фізичної культури та спорту // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання та спорту: Зб. наук. пр. / За ред. С.С. Єрмакова. - Харків; Львів, 2003. - №16. - С. 32 - 37.

Размещено на Allbest.ru