Парашутний спорт

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Парашутний спорт

Вступ

парашутизм спорт авіаційний

Парашутизм (скайдайвінг) - один з видів авіаційного спорту, пов'язаний з використанням парашута. У міру розвитку цієї дисципліни, його цілі і завдання постійно мінялися. Спочатку парашут застосовувався для порятунку життя пілота літака, потім управління парашутом увійшло в обов'язкову програму підготовки десанту.

Сучасні стрибки з парашутом розділяються на безліч видів, які включають в себе як дії пов'язані з пілотуванням купола - точність приземлення і свуп, так і різні артистичні види, такі як фрістайл, перебування у вільному падінні (групова акробатика і фріфлай).

Вперше ідея парашута прийшла Леонардо да Вінчі. У його рукописах є текст: «Якщо у людини є намет з накрохмаленого полотна, кожна сторона, якій має дванадцять ліктів завширшки і стільки ж у висоту, він може кинутися з будь-якої висоти, не піддаючи себе при цьому якійсь небезпеці».

Це перша згадка про безпечний спуск з висоти. Інший італійський учений Фауст Веранчіно, на початку сімнадцятого століття описав апарат для опускання людини, дуже схожий на винахід Леонардо да Вінчі.

У двадцятих роках сімнадцятого століття вперше скористався подібною конструкцією француз Лавен.

Він був захований у фортецю і прийняв рішення тікати. Він зшив намет із простирадл, прикріпив до нього пластини з китового вуса і мотузки, стрибнув, тримаючись за зведені разом мотузки, зі стіни фортеці в річку і залишився живим.

Ще один француз Жан Думье в 1777 році був засуджений до смертної кари. Він повинен був стати випробувачем літаючого плаща професора Фонтанж. У разі вдалого експерименту, йому було обіцяне життя. Він виконав стрибок з даху тюремної вежі і залишився в живих.

1. Розвиток парашутного спорту у світі та Україні

Багато людей до цього часу вважають, що поява парашута була наслідком появи літака. Але ця думка - справжня нісенітниця. Насправді парашут старіше не тільки аероплана, а навіть і повітряної кулі - першого засобу, за допомогою якого людина відірвалася від землі.

Перші відомості про засіб, що дозволяє виконувати стрибки з башт та крутих скель відноситься до першого тисячоліття до нашої ери. Перше документальне підтвердження можна знайти ще у Леонардо да Вінчи, 15 сторіччя. На той час парашут становив залізний або дерев'яний каркас обтягнутий тканиною або папером. Він був дуже громіздкий і не зручний.

1.1 Розвиток парашутного спорту у світі

У 1783 році було сконструйовано перший парашут і виконано перший стрибок. Це зробив Леонарман. Він же дав назву - парашут (проти падіння). Вже у 1785 році цей винахід спас життя професійного воздухоплавця Жан Пера Бланшара.

Першою людиною, хто став професійним парашутистом, був Андре жак Гарнерен. Він винайшов парашут сучасного типу - м'який (парашут зроблений з тканини, прогумованою тканиною). 22 жовтня 1797 року він виконав перший, за сучасною термінологією показовий стрибок. Після цього він почав життя професійного парашутиста, мандруючи з країни в країну.

Першою жінкою - парашутисткою була його племінниця - Елізабет Гарнерен, виконавши свій перший стрибок 4 квітня 1814 року. Виконав біля 60 стрибків вона увійшла у історію як перша жінка - професійна парашутистка.

У п'ятидесяті роки 19 ст. виступала інша парашутистка - Паутвен. Треба зауважити, що на той час стрибки з парашута важилися більше цирковими номерами, а не видом спорту. Про її виступи збереглося небагато відомостей.

У 18 -19 ст. парашутизм розвивався найбільше у Європі зокрема у Франції. У США парашутистки з'явилися тільки у 1903 році. Це була Георгія Бшлон Бодвік. Стрибки вона виконувала до 1922 року, виконала 1100 стрибків. У останньому десятилітті 19 ст. виступав Герман Патеман, який прославився тим, що виконував складні стрибки після відкриття першого парашута (за сучасною термінологією - основний) він відчіпляв його, потім відкривав інший (запасний). Можу додати що такі стрибки зараз виконують тільки досвідчені спортсмени. 17 серпня 1886 року, при випробуваннях винайденого ним повітряної кулі він загинув, виконуючи свій 400 стрибок з парашутом. Це перший задокументований смертний випадок при стрибках з парашутом. Він відкрив список тих людей яким не поталанило і вони загинули зараз нараховується понад 70 000 таких випадків.

Підводячи підсумок 19 сторіччя, що він був проривом у парашутний спорт. Але парашутизм не набув у цьому сторіччі великого значення може тому що багато було скептиків, важавших це «самогубством» - тому що життя у людини одне.

Якщо у 19 столітті парашутизм був тільки розвагою, та практично використовувався дуже рідко, лише на святах та авіаційних шоу. То на початку 20 століття парашутизм чекав бурхливий розвиток. Поштовхом цьому розвитку дала безумовно авіація. Людина тільки освоївшись у повітрі, заплатила за це величезною кількістю жертв. За 10 років загинуло понад 200 чоловік. В той час до парашута льотчики відносилися зухвало, вони не признавали його величезну користь. Причинами тому були складність транспортування парашута у літаку - не було місця для розміщення його у літаку. Але були люди які вірили у майбутнє парашута та парашутного спорту взагалі.

6 жовтня1910 р. На Всеросійському святі повітроплавання відбулася трагічна подія з розвалившогося у повітрі літака льотчика Мачневіча випала маленька фігура пілота і полетіла вниз…

Смерть пілота вразила всю Росію і відставного артилерійського офіцера Глеба Евгенівіча Котельникова. Він вирішив будь-що зробити пристрій який би спасав пілоту життя у критичних випадках. Через рік вже були сформовані принципи пристрою. Котельников продемонстрував свій парашут, це був предком сучасних парашутів, він став батьком «нового» парашутизму. Цей парашут був пошитий з шовку і зберігався «укладався» у маленький залізний ранець. Розкривався парашут за допомогою пружини яка виштовхувала його у повітря. У 1912 році парашут пройшов перші випробування на манекенах. Парашут мав назву РК-1. Але його до масового використання не прийняли. Але початок першої світової війни змусили прийняти його на виробництво. Тому що були величезні втрати, у пілота у якого був підпитий літак не залишалося шансів врятуватися, а парашут давав змогу вижити. Поступивши на озброєння у авіаційні частини, льотчики зустріли парашут з недовірою і продовжували бойові виліти без засобів збереження життя. Причиною тому було не незнання пілотів ні матеріальної частини парашута, ні способи його укладки та використання.

Котельников продовжував модернізувати свій парашут. Після багатьох випробуваннях він зрозумів, що жорсткий ранець не потрібен, і замінив його на м'який, у формі конверта. Така схема парашута використовує ця по сей час.

Перший стрибок у Радянському Союзі виконав 25 травня 1919 року С. Горбачев. Перший прорив парашута як засобу який позволяє спасти життя у екстреній ситуації, а ні як розвага був у 1927 р. Льотчик-випробувач Громов спася після того як загорівся його літак. На наступний рік в такій же ситуації спася льотчик-випробувач В. Писаренко. Після цього всі випробування літаків та більшість польотів проходили уже з парашутами.

У цьому році Евсеев виконав рекордний стрибок з висоти 7200 метрів, розкривши свій парашут на висоті 200 метрів. 16 липня 1932 року Евдокімов побив рекорд Евсеєва виконавши затяжку у 142 секунди, стрибнувши з 7900 метрів. Маю змогу додати що уже понад 30 років нових рекордів не установлювали, не побитий рекорд це стрибок з висоти 25 000 метрів який виконав Андрєєв. Зараз спортсмени стрибають максимально з 6000 метрів.\

Одночасно з рекордами на висотні стрибки та затяжки були рекорди на мінімальну висоту стрибка. У 1934 році спортсмен М. Остряков виконав стрибок з літака покинувши його на 80 метрах. Використавши при цьому новий парашут квадратної форми який винайшов інженер Алобанов.

У 1935 році спортсменів з союзу запросили у Францію для тренування офіцерів. Це було визнання радянської школи парашутизму, вона конкурувала зі школами США, Англії, Німеччини. В ці роки парашутизм набував більш військового ніж спортивного значення. З приходом війни парашутизм набув великого значення. Перший бойовий десант був висаджений у 1942 році під Вязьмою. Парашути широко використовувалися в тилу ворога, для доставки людей, зброї, продовольства, тощо. Велася широка наукова робота по конструювання нових парашутів, їх модифікацій, способи застосування при різних погодних умов, з різним навантаженням. Але всі досвідчені інструктора та спортсмени чоловіки пішли в ВДВ, чи інструкторами в спец. школи. І переважно всією дослідною роботою займалися жінки. Наприклад стрибки з тяжким кулеметом вагою понад 15 кілограм випробувала жінка Куріцинна.

Після війни почалася невідома гонка - штурм «другого неба» стратосфери. Перший стрибок-рекорд виконав Амінтаев 25 вересня 1945 року покинувши літак на 15 000 км. і не відкриваючи парашут пропадав 167 сек. пролетівши 12 141 м. Але були нещасні випадки так восени 1946 року загинув Амінтаев який брав новий рубіж. Після цього тимчасово пропала жага до рекордів і почали використовувати манекени. Всі ці стрибки були дуже потрібні науці, в основному льотчикам. Починалася ера реактивної авіації, надзвукового польоту, стратосферних висот. І парашутисти-випробувачі працювали над питанням спасіння льотного екіпажу при таких умовах. Велика складність була з стрибками при великій швидкості. І завдяки роботі парашутистів винайшли такий засіб як катапульт не крісло. Першим у радянському союзі катапультувався К. Золотов. У 1947 році знов почався штурм стратосфери. Так у 1962 році 31 жовтня парашутисти Петро Долгов і Євген Андрєєв на стратостаті «Волга» піднялися на рекордну висоту 25 000 м. Андрєєв покинувши стратостат пропадав 270 сек. Долгов повинен був відкрити парашут зразу після стрибка з стратостату, але підчас відокремлення від стратостату він пошкодив гермошлем і нажаль він миттєво загинув - задихнувся. Цей рекорд протримався до цього часу не за того що не можливо стрибнути з більших висот. Зараз техніка може дати змогу виконати стрибок з висоти понад 100000 м. Але це дуже великий ризик для парашутистів та цінна такого стрибка дуже велика понад 2 млн. доларів.

Парашут знайшов пристосування у різних сферах людської діяльності космічні спуски, посадка літаків, доставка вантажів на північний та південний полюс.

1.2 Розвиток парашутного спорту в Україні

Україна займала провідне місце у розвитку парашутного спорту та парашутизму у СРСР та Світі. В Криму існує науково-дослідний парашутний центр де розроблялися різні види парашутних систем. Українські парашутисти - випробувачі досягли значних успіхів. Багато чемпіонів та рекордсменів світу які досягали спортивних рекордів. Це Сурабко Г., Терло І. А., Закаретска, Лебедев. Так Закаретской належить рекорд Гінесса, вона єдина жінка на світі котра виконала більше 12 000 стрибків.

Після розпаду СРСР на Україні проходить занепад парашутного спорту, з пів сотні клубів працює зараз аероклубів 10. Науково-дослідний інститут майже не працює. Занепадає спорт із-за того що це дуже складний, високотехнічний, коштовний спорт. Спорт підвищеного ризику. І країна на даному етапі не виділяє кошти на спорт. Але є малі кроки які борються проти занепаду. Так наприклад у 2000 р. Відбулася парашутна-експедиція на Північній полюс. Наші спортсмени стрибали з висоти 2000 м. На Північний полюс. Це свідчить про те що в Україні є всі шанси мати провідну роль на «парашутній» арені у світі.

2. Різновиди парашутного спорту та види парашута

Сучасні стрибки з парашутом розділяються на безліч видів, які включають в себе як дії пов'язані з пілотуванням купола - точність приземлення і свуп, так і різні артистичні види, такі як фрістайл, перебування у вільному падінні (групова акробатика і фріфлай).

2.1 Різновиди парашутного спорту

Види парашутного спорту:

ь Класичний;

ь Групова акробатика;

ь Купольна акробатика;

ь Парашутно-алетичне багатоборство;

ь Фрістайл;

ь Фріфлаінг;

ь Скайсерфінг;

ь Свуп;

ь Бейсджампінг;

ь Польоти в вінгсьюті.

Класичний парашутизм - різновид парашутизму, включає в себе дві вправи: точність приземлення і виконання комплексу з шести фігур у вільному падінні.

Повітряна групова акробатіка - побудова групою парашутистів різних фігур у вільному падінні. В свою чергу, побудова фігур може бути як на час, так і на кількість.

Крім цього, в груповій акробатиці є стрибки на великі формації, коли фігуру у вільному падінні збирає велику кількість людей.

Купольна парашутна акробатика - побудова формацій з розкритих куполів. Один з найбільш видовищних і красивих видів парашутного спорту.

В таких стрибках використовуються тільки парашути типу «крило», причому з однаковими характеристиками.

Парашутно-атлетичне багатоборство - це стрибки на точність приземлення, плавання 100 метрів і біг 3 км для чоловіків або 1,5 км для жінок. Один з найстаріших видів парашутного спорту.

Парашутно-гірськолижне двоєборство (пара-скі) включає в себе стрибок на точність приземлення і слалом-гігант на лижах. Завдання - набрати максимальну кількість очків при приземленні на похилу поверхню, а також пройти слаломну трасу з кращим тимчасовим показником.

Фрістайл - виконання різних складних акробатичних фігур у вільному падінні: переворотів, сальто, обертань і ін. Краса та вишуканість виконання елементів є одним з критеріїв оцінки на змаганнях.

Фріфлай (вільний політ) - відноситься до артистичних комнадних видів парашутного спорту, де бере участь два і більше спортсмена-перформера та оператор. Головною відмінністю від всіх інших видів є вертикальне положення тіла в потоці в більшості вправ, а так же висока швидкість вільного падіння, що досягає 250-270 км \ год.

Скайсерфінг - виконання стрибків з дошкою, схожою на сноуборд. Акробатичні фігури і обертання виконуються у вільному падінні. Командна робота перформера та оператора враховується при оцінці стрибка. Заліковий час відео 50 секунд.

Свуп - вид парашутного спорту на швидкість і дальність прольоту при приземленні, а також на точність приземлення при змаганні на воді. Для свупу використовуються високошвидкісні парашути.

Бейсджампінг - стрибки з невеликих висот (будівель, мостів, скель) з використанням спеціального для таких стрибків парашута. Запасний парашут не передбачений, зважаючи на малі висоти, з яких здійснюється стрибок. Бейсджампінг є вкрай екстремальним видом парашутного спорту.

Вінгсют - стрибки в спеціальному костюмі з перетинками між ногами, руками і тулубом спортсмена, що дозволяє розвивати високу горизонтальну швидкість у вільному падінні до 250 км / год, і низьку вертикальну: 80 - 100 км / год. При польотах в вінгсюті обов'язково використовується парашут.

Різновидів парашутного спорту на даний момент багато, але з'являються все більше і більше дисциплін. Можливо, комусь із вас пощастить бути першовідкривачем в новому вигляді парашутизму!

2.2 Види парашута

Існує два типи: парашут з круглим куполом (круглий парашут) і парашут з прямокутним (або еліптичним) куполом (парашут-крило). Окремо стоять парашути, використовувані для зниження швидкості літаків і космічних кораблів при посадці. Діапазон швидкостей і навантажень радикально розрізняється.

Круглий парашут

Більш старі «круглі парашути» зменшують швидкість падіння майже виключно за рахунок опору повітря. Вони мають форму півсфери, на нижньому краю прикріплені стропи (вірьовки), на яких висить парашутист або вантаж. Для стабілізації падіння у вершині куполу зазвичай є полюсний отвір, через який йде повітря. Цим запобігають розгойдування парашута.

Для першого самостійного стрибка, як правило, аероклуби використовують парашути вітчизняного виробництва Д-1-5у, Д-6 серії 4 з малою ймовірністю відмови.

Для подальшої парашутистів за т.зв. «Класичною програмою» використовуються круглі парашути: Д-1-5у, Т-4 серії 4 мп, Ут-15 серії 4 і серії:

ь Д-1-5у одна з найнадійніших і довговічних систем на арені первинної підготовки парашутистів.

ь Т-4 серії 4 мп відноситься до розряду спортивних парашутних систем. Маючи два способи розкриття - расчековкі і ручний, найчастіше використовується для навчання початковим етапам вільного падіння. Має велику в порівнянні з Д-1 горизонтальну швидкість - до 4.5 м / с, менший укладальний обсяг і вага.

ь УТ-15 серії 5 круглий щілинної парашут. Ще до недавнього часу найбільш популярна спортивна парашутна система, що дозволяє показувати високу точність приземлення. Горизонтальна швидкість - до 5.5 м / с (20 км / год).

Парашут-крило

Сучасні «парашути-крило» зменшують швидкість падіння в основному за рахунок підйомної сили набігаючого потоку повітря. Їх поперечний перетин відповідає профілю крила літака.

ь ПО-16 (плануюча оболонкових парашутна система)

Найпоширеніша в минулому система типу «крило». Відрізняється від «крил» розробки останнього десятиліття переднім розташуванням запасного парашута.

Висновок

Отже, парашутний спорт розвивався ще здавен, з 15 століття. У 1783 році було сконструйовано перший парашут і виконано перший стрибок.

Парашутизм - один з видів авіаційного спорту. Підрозділяється на підвиди: класика, групова акробатика, купольна акробатика, фріфлай, скайсерфинг, фрістайл, свуп, парашутно-атлетичне багатоборство, пара-скі і інші.

Парашут - пристрій для гальмування об'єкту за рахунок опору атмосфери. Використовують для безпечного спуску з висоти людей, вантажів, космічних апаратів, зменшення пробігу при посадці літаків і інше.

Список використаних джерел

1. https://uk.wikipedia.org/wiki/парашутизм

2. http://skydive.lviv.ua/

Размещено на Allbest.ru