Музеї,як потенціал залучення іноземних туристів до України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький Національний університет»

Міністерства освіти і науки України

Курсова робота

З теми

«Музеї,як потенціал залучення іноземних туристів до України»

Роботу виконала:

Студентка 4 курсу

Факультету фізичного виховання

Напрямку «Туризм»

Група 14130-З

Севостьянова Анастасія

Перевірив: Некрасов С.А.

2014 р.



Зміст:

Вступ

1. Краєзнавчо-туристична діяльність музеїв

2. Проблеми культурної спадщини

3. Музеї як складовий блок індустрії туризму

4. Роль музеїв у розвитку суспільства

Висновки

Додатки

Вступ

У сучасному світі заклади культури виступають вагомим підґрунтям туристичної інфраструктури, мають значний вплив на формування туристичної привабливості країни. Екскурсійні послуги, котрі надаються музеями, є невід'ємною складовою комерційного туристичного продукту та глобальної індустрії туризму, зокрема, культурного туризму.

На сьогоднішній день культурний туризм розглядається як різновид культурного відпочинку, подорож, що має на меті задоволення культурних потреб людини, прилучення до культурних цінностей і природи регіону, країни; один із способів використання вільного часу, який дозволяє поєднувати духовне збагачення особистості з відновленням фізичних сил та оздоровленням. Музей може бути об'єктом культурного туризму (самостійною метою, головним мотивом участі у подорожі або одним із елементів історико-культурних і природних складових туристичного маршруту), а також суб'єктом - ініціатором розробки та реалізації туристичних програм. Культурний туризм може виступати у якості чинника розвитку музею та його комунікаційних можливостей всередині країни і за кордоном. Практичний досвід багатьох країн дає підстави стверджувати, що включення музейних колективів у туристичний бізнес сприяє розширенню культурного впливу музеїв, інтенсифікації потоку відвідувачів, вдосконаленню музейної структури, появі спеціалістів нових музейних професій, активізації налагодження партнерських стосунків музеїв з різними адміністративними та підприємницькими структурами. Оптимальна взаємодія між культурною спадщиною і культурним розвитком може бути досягнута саме завдяки діяльності музеїв, що здатні охороняти і зберігати культурну спадщину як таку, а також розвивати культурне взаєморозуміння та культурне різноманіття.

музей туризм культурний заповідник



1. Краєзнавчо-туристична діяльність музеїв

Щоденно десятки тисяч громадян України, іноземні туристи, прагнучи збагатити свої знання, зустрітися з прекрасним, відвідують музеї. Музеї дають змогу побувати в давньому минулому, побачити сьогодення людства, його здобутки і навіть заглянути у майбутнє. У музеях України дбайливо зібрано і зберігається все, що нам, українцям, дороге, що є гордістю нашого народу, і це закономірно: адже не вартий майбутнього той народ, який не цінує свого минулого.

Термін "музей" в перекладі з грецької мови означає місце, присвячене музам, дочкам богині пам'яті Мнемозіти. Вважаючи їх покровительками науки і мистецтва, греки будували на їхню честь храми, які називали музейонами. Саме звідси й походить термін "музей".

У наш час зміст поняття "музей" змінився і розширився.

Закон України "Про музеї і музейну справу" від 29.06.1995 р. № 249/95-ВР регулює суспільні відносини в галузі музейної справи.

"Музеї -- це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини".

Основними напрямами музейної справи є культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам'ятко-охоронна робота.

Музейна справа -- це спеціальна галузь культурно-освітньої та наукової діяльності, яка здійснюється музеями щодо комплектування, збереження, вивчення і використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури.

Функції музею доволі складні, а форми діяльності різноманітні. Музеї мають багато особливостей і специфічних рис, які зумовлюють їхні наукові, культурно-освітні функції і зближують з відповідними закладами.

Найголовніша особливість музеїв полягає в тому, що вони збирають, вивчають та експонують першоджерела або оригінали, тобто пам'ятки, які безпосередньо пов'язані з розвитком природи, життям людського суспільства. За цією особливістю музеї близькі до науково-дослідних установ, які також вивчають (у своїх аспектах) першоджерела.

Друга особливість музеїв полягає в тому, що вони працюють над дуже різнорідними першоджерелами -- використовують геологічні, палеонтологічні, зоологічні, антропологічні та інші природничі колекції, пам'ятки матеріальної культури (знаряддя праці, інструменти, ремісничі вироби, зброю, побутові речі тощо), пам'ятки духовної культури (твори живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва тощо), а також рукописні та друковані документи, книги. Види і форми першоджерел надзвичайно різноманітні, кількість їх величезна.

Третьою особливістю музеїв є те, що вони використовують свої фонди для популяризації першоджерел -- показу їх в експозиційних залах, на спеціальних виставках, за допомогою екскурсій, лекцій або інших видів інформування.

Специфіка музеїв виявляється також у тому, що в їхній діяльності науково-дослідні й освітні функції тісно поєднуються. Збираючи першоджерела, створюючи таким чином джерельну базу для наукових досліджень і проводячи власні дослідження, музеї водночас займаються широкою популяризаторською діяльністю.Науково-дослідна робота є основою діяльності музеїв, кожного виду зокрема. Організація всієї діяльності музеїв на науковій основі -- головне досягнення музеєзнавства.

2.Проблеми культурної спадщини

Проблеми збереження культурної спадщини і розвитку туризму багато років активно обговорюються в межах Міжнародної ради музеїв (ІКОМ). У 2000 році на черговій сесії ІКОМ було розроблено проект Хартії щодо принципів взаємовідносин музеїв і культурного туризму. Даний документ був ратифікований та ввійшов складовою частиною до "Стратегічного плану Міжнародної ради музеїв на 2001--2007 рр. "Основні принципи Хартії базуються на положеннях "Кодексу професійної етики" (ІКОМ, 1986 р.) та "Глобального етичного кодексу туризму" (ВТО, 1999 р.).

Розглянемо більш докладно положення Хартії щодо принципів взаємовідносин музеїв і культурного туризму. Зокрема, у документі зазначається, що туристичне законодавство, яке регулює інвестиції та посередництво у галузі спадщини, повинно гарантувати пріоритетність збереження культурної та природної спадщини, а не реалізацію будь-яких економічних інтересів, де є ризик нанесення непоправної шкоди. При цьому необхідно заохочувати і підтримувати співробітництво між музейними, туристичними організаціями та суспільством. Музеї повинні на рівні з туристичними організаціями брати участь у розподілі прибутків від туристичних послуг. У Хартії наголошується на тому, що культурна спадщина потребує морально та етично відповідальних працівників і відвідувачів. У контексті розвитку культурного туризму музеї повинні заохочувати до активної участі у плануванні, процесі управління спадщиною і розробці туристичних продуктів місцеву громаду. Гармонійні стосунки між музеями та культурним туризмом повинні торкатися всіх аспектів музейної діяльності, таких як інфраструктура, якість колекцій, інформація та система спілкування, освітня і виставкова діяльність, штат співробітників. Музеї повинні бути призначені для кожного (не тільки для туристів, але і для місцевих відвідувачів). Поряд з реалізацією всіх соціальних функцій музею, пріоритет повинен надаватися освітньо-виховній функції. Для досягнення цієї мети необхідно, щоб надана інформація була легко доступна, мовні бар'єри були зведені до мінімуму, що значно полегшує спілкування. Музеї повинні забезпечити оптимальний графік роботи, який буде зручний для кожного відвідувача. При цьому планування культурних проектів з точки зору культурного туризму повинно враховувати стратегії маркетингу, які сумісні з характеристиками культурних ресурсів і всього суспільства. У економічному відношенні комерціалізація культурного туризму, що базується на ресурсах спадщини, повинна приносити прибуток у соціально-економічну сферу. Окремо слід підкреслити, що належне збереження музейної культурної спадщини повинно бути обов'язком не тільки адміністрації музею, але і держави в цілому.

Зважаючи на вищевикладене, діяльність музеїв у контексті розвитку культурного туризму певним чином передбачає перехід від соціально-обслуговуючої моделі до моделі ринково-сервісної. Відомий російський музеєзнавець В. Ю. Дукельський характеризує дану ситуацію наступним чином "музейний туризм - це засіб внутрішньої мобілізації та адаптації до умов ринку; це не заробляння грошей, не отримання прибутків, а спосіб формування ділової політики, прояснення для себе цілей діяльності і визначення стратегії; це можливість вибудовувати зовнішні стосунки, розробляти нову політику музею, що відкритий оточуючому світу". Таким чином, у системі музейної роботи туризм виступає не як побічна, а як структуроформуюча діяльність.

3. Музеї як складовий блок індустрії туризму

Музеї відіграють значну роль туристської галузі. Вони володіють характерними властивостями туристичних ресурсів - аттрактивністю, ємністю, тематичною спрямованістю, а тому впливають на туристські потоки і географію розподілу цих потоків. В останні роки інтерес до музеїв зріс не тільки з точки зору його пізнавальних, наукових функцій, а як до джерела отримання прибутку.

Музеї України та їхні колекції є невід'ємною частиною європейського і світового культурного простору. Україна - унікальна держава щодо розмаїття непересічних музейних збірок. Це, безперечно, сприяє інтеграції вітчизняних музеїв до сфери культурного туризму. Однак керівництву кожного українського музею необхідно пам'ятати, що музей- це установа, котра надає послуги культурного відпочинку й естетичного задоволення. Отже, йдеться про нематеріальні послуги, які надає музейний заклад і за які відвідувач платить гроші. При цьому слід враховувати і той факт, що сектори культури та туризму розвивалися на основі відмінних мотивацій, інтересів і цілей. На думку голови Асоціації музеїв та галерей Зеновія Мазурика, в їх діяльності закладено багато протиріч. Для управління цими секторами треба оперувати різними методологіями й інструментами. Загроза "диснеєфікації" культури іде саме від інтенсивного розвитку туризму технологічного. Тому у даній ситуації важлива організаційна структура і демократичний механізм пошуку й узгодження інтересів.

Культурний туризм в Україні для успішного розвитку потребує рівного партнерства, координації й інтеграції різних об'єктів. Така співпраця - це постійний процес узгодження дій на основі спільності інтересів у розвитку туристичного комплексу в регіоні. Рухомою силою в музейних закладах повинна стати рівновага між дослідженнями й дією. Адже нерозбірливе намагання йти слідом за новітніми тенденціями в пошуку ефективних рішень є таким же деструктивним, як і вперте поклоніння традиціям.

За умови врахування викладених положень, інноваційна музейна концепція "відпочинок плюс пізнання і враження" може стати новою ідеологією кожного українського музею, що буде сприяти туристичній популяризації музейних скарбів відповідно до європейських стандартів.

4. Роль музеїв у розвитку суспільства

Попередниками сучасних музеїв в Україні більшість учених вважають колекції книг, картин, художніх виробів тощо, які зберігалися в храмах ще в часи Київської Русі: Десятинній церкві, Софійському соборі, Києво-Печерському монастирі та ін. У XVII-XVIII ст. великі приватні збірки художніх творів знаходились у феодальних замках та династичних маєтках (Я. Собєського у Жовкві, Синявських у Бережанському замку, Вишневецьких у замку в Вишнівці, галерея Сапег у Кодні, К. Розумовського у Батурині тощо).

Власне музеї в Україні почали виникати в першій половині XIX ст. У цей час було відкрито кілька музеїв різних профілів, у тому числі Миколаївський (1806 p.), Феодосіївський (1811 p.), Одеський (1825 p.), Керченський (1826 p.), Музей старожитностей Катеринославської губернії (1849 p.). Основні фонди цих музеїв становили матеріали археологічних розкопок.

У першій половині XIX ст. в Україні виникають університетські музеї. У 1807 р. при Харківському університеті завдяки зусиллям громадського діяча В. Н. Каразіна відкрито кілька музеїв - Археологічний, Зоологічний, Мінералогічний, Музей образотворчих мистецтв. У 1834-1837 pp. при Київському університеті завдяки його першому ректорові М. О. Максимовичу також було створено музеї: Старожитностей, Нумізматичний, Образотворчих мистецтв, Зоологічний та ін.

Більш інтенсивно розвивається музейна справа в Україні у другій половині XIX ст. - на початку XX ст. У цей час було відкрито ряд історичних та природничих музеїв: Херсонський музей старожитностей (1890 р.), Херсонський археологічний музей (1893 p.), Львівський історичний музей (1893 р.), у Чернігові - музей Архівної комісії (1897 р.) та музей українських старожитностей В. В. Тарнавського (1902 p.). Серед інших українських музеїв одним з найбільших був Полтавський природничий музей (1891 р.). У Севастополі у 1869 р. відкрито музей Чорноморського флоту, в 1905 р. - музей героїчної оборони і визволення міста.

На базі приватних колекцій творів мистецтва в Україні в кінці XIX - на початку XX ст. було організовано ряд художніх музеїв: у Харкові - перший в Україні міський художній музей (1886 p.), у Києві - Міський музей старовини і мистецтв (1899 p.), в Одесі - Міський музей красних мистецтв (1899 р.), в Феодосії - картинну галерею творів І. К. Айвазовського, ним засновану. Художні галереї були відкриті й у Миколаєві, Катеринославі.

На західноукраїнських землях великим музейним центром був Львів. На початку XX ст. в Україні створюється кілька меморіальних музеїв. Так, у 1904 р. в Ялті відкрито меморіальний музей А. П. Чехова. До 1917 р. в Україні не було жодного меморіального музею, присвяченого Т. Г. Шевченку, І. Я. Франку, Лесі Українці або іншим діячам української культури.

Великі приватні музейні колекції мали В. В. Тарнавський, Б. І. та В. Н. Ханенки, В. А. Щавинський, П. П. Потоцький та ін. Всього в Україні до 1917 р. було 35 музеїв. Вони належали різним відомствам, установам та приватним особам.

Музей-кабінет антропології та етнографії імені Ф. К. Вовка разом з іншими академічними установами Історичної секції ВУАН став науково-організаційним та координаційним центром краєзнавства в Україні. Музей-кабінет поступово розгорнув дослідження в галузі етнографії, археології, антропології.

Визначними організаторами музейної справи в цей час в Україні були М. Ф. Біляшівський, Ф. І. Шміт, Д. М. Щербаківський, М. О. Макаренко, У. Л. Ернст, К. В. Мощенко, В. Г. Кравченко, П. П. Постоев, М. Я. Рудницький, С. А. Тарапуніенко, Д. І. Яворницький, П. А. Туткрвський, Ю. Й. Сочинський, С. С. Дложевський, М. Ботенко тощо.

Влітку 1919 р. в Україні було створено нові музеї - Черкаський, Вінницький, Нікопольський, Уманський та ін. У 1919 р. відкрито Картинну галерею в Полтаві; в 1920 р. засновано Одеський державний художній музей, в 1922 р. - Київську картинну галерею. Збільшилася кількість історичних і художніх музеїв.

Першими історико-культурними заповідниками було оголошено стародавнє місто Ольвія разом з некрополем на Миколаївщині (1924 р.) і Києво-Печерську лавру (1926 p.).

У 1920-1930-х pp. в Україні засновано перші літературно-меморіальні музеї. Серед них - Музей-заповідник на могилі Т. Г. Шевченка в Каневі (1926 p.), Музей-заповідник М. В. Гоголя у Великих Сорочинцях (1928 p.), Музей В. Г. Короленка у Полтаві (1928 р.).

У 1920-1930-х pp. зростає увага до теорії і методики музейної справи. Діяльність музеїв урізноманітнюється й активізується; постійно вводиться в практику музейної справи культурно-освітня діяльність. Велике значення для розвитку музейної справи в цей період мав перший Музейний з'їзд (1930 p., Москва). На з'їзді обговорювалися питання побудови екскурсій, організації різних виявів музейної роботи. Широкого розмаху набула науково-дослідна робота музеїв. Слід відзначити видання щоденних збірників, програм, методичних розробок, каталогів і путівників.

У роки Другої світової війни (1939-1945 рр.) фашистами було зруйновано і розграбовано десятки музеїв України. Особливо потерпіли історичні та художні музеї. У повоєнні роки відбудовано зруйновані музеї, частково повернуто вивезені колекції, зібрано нові експонати, створено нові експозиції. Станом на 1950 р. в Україні працювало 137 музеїв.

У повоєнні роки створено також нові історичні, краєзнавчі, художні, літературно-меморіальні музеї. Серед літературно-меморіальних: Музей Ю. А. Федьковича у Чернівцях (1945 p.), Музей І. П. Котляревського в Полтаві (1952 p.), Музеї Т. Г. Шевченка (1962 p.), М. Т. Рильського (1960 p.), музей І. Франка в Нагуєвичах (1946 р.), Музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному на Волині (1949 p.). Серед художніх музеїв - Закарпатська картинна галерея в Ужгороді (1948 p.), Державний музей Українського декоративного мистецтва у Києві (1954 p.), Донецький художній музей (1960 р.) тощо.

У 1960-1990-ті pp. великого поширення набули народні музеї, які створювалися з ініціативи Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, окремих наукових установ чи науковців, ентузіастів-аматорів і працювали на громадських засадах.

На початок 1986 р. в Україні налічувалось 7924 громадські музеї, 396 з них здобули почесне звання "народний". З 470 райцентрів 387 мали краєзнавчі громадські музеї. В Громадських музеях України - близько 2200 тис. "оригінальних експонатів" , - писав П. Т. Тронько у своїй праці "Історичне краєзнавство в Українській РСР".

Створення нових музеїв - як державних, так і народних - триває в умовах існування незалежної Української держави. Вперше в історії українського музейництва було правдиво висвітлено національно-визвольні змагання українського народу за свою державність у 1914-1945 pp., державотворчу діяльність ЗУНРу, видання товариств "Просвіта", "Рідна школа", "НТШ", відомості про Організацію Українських Націоналістів, події 1939-1941 pp. на західноукраїнських землях, про діяльність Української Повстанської Армії, голодомор в Україні 1933 p., геноцид під час сталінських репресій тощо.

Нині Україні вкрай потрібні музеї нового типу - історико-анімаційні скансени, які б репрезентували світові понад п'яти тисячолітню історико-культурну спадщину нашої країни. Скансен -- етнографічний комплекс -- музей просто неба, музей-село.

Козацькі скансени в Україні вже є (Національний заповідник "Хортиця"), їх розвиток триватиме й надалі (скажімо, в одній лише Донецькій області зусиллями Донського козацтва розроблені проекти двох подібних скансенів - Музею козацького побуту під відкритим небом на Савур-могилі та меморіального комплексу "Козацька пристань" в Райгородку).

Що ж до попередніх історичних епох формування українського етносу, проблема їх адекватної туристичної репрезентації стоїть набагато гостріше.

Нині українська громадськість впритул наблизилася до усвідомлення необхідності початку реалізації проекту історичної реконструкції трипільського протоміста на Київщині біля Ржищева (чи деінде). Над цим проектом плідно працюють як археологи Інституту археології НАН України, так і активісти громадської організації. Зазначимо, що за умови втілення цього проекту у життя й активного інформаційно-рекламного просування нового турпродукту, Трипільське протомісто-скансен одразу стане наймасовішим об'єктом туристичного інтересу України, особливо серед школярів та студентської молоді.

Існує потреба в організації Скіфського скансена, що репрезентуватиме яскраву сторінку історії нашої країни. Оптимальним чином для цієї потреби може підійти частина території Більського городища на Ворсклі - найбільшого міста Європи першої половини І тис. до н. е., довжина валів якого сягає 35 км, а висота перевищує 10-12 м. Діяльність подібного скансена слід розвивати в руслі пропагандування активного кінного туризму й анімаційних фестивалів за участю членів українських клубів історичного фехтування.

І зрештою, якщо Україна є "дитям" найбільшої середньовічної держави Європи - Київської Русі - існує потреба належним чином знайомити й репрезентувати нашу давньоруську спадщину як іноземним, так і українським туристам.

На наше переконання, доцільно організувати щонайменше два давньоруські скансени: Тустань й "Замок Володимира Великого". Уся необхідна проектна документація щодо відродження унікальної наскельної давньоруської фортеці Тустань у Карпатах біля Урича на Львівщині вже розроблена дослідником пам'ятки - археологом Михайлом Рожком. Цей скансен має вигідне транспортне положення, завдяки чому притягуватиме до себе масові туристичні потоки рекреантів, які відпочиватимуть у Карпатах і курортних закладах Трускавця, Моршина й Східниці, а також значну частку українських й іноземних туристів, які приїжджатимуть на кілька днів у Львів.

І, певна річ, повноцінний давньоруський скансен з усіма елементами туристичної анімації варто організувати на околиці Києва, зорієнтувавши його турпродукт на самих киян (уїкендові виїзди з дітьми) та численних гостей столиці України. Гадаємо, оптимально для цієї мети надається грандіозне давньоруське городище літописного Білгорода - резиденції князя Володимира Великого. Тут над Ірпенем збереглися потужні укріплення - рів і вал заввишки 10-12 м, вздовж гребеня якого тягнулася фортечна стіна-забо-роло висотою 4-5 м з дерев'яних зрубів, заповнених цеглою-сирцем. Велич збережених укріплень ілюструє така цифра: від урізу Ірпеня до вершини валів князівського замку-дитинця - 60 м скосу крутістю близько 60°.

У X-XI ст. Білгород був одним з найбільших міст Київської Русі, за своїм розміром (120 га) перевершував такі давньоруські міста, як Чернігів, Переяслав, Галич, і не поступався перед багатьма середньовічними західноєвропейськими столицями. Він був головною богатирською заставою князя Володимира "Красне Сонечко", де стояв гарнізон новгородців на чолі з билинним Альошею Поповичем. Тож саме тут, після організації анімаційно-історичного скансена, мають "ожити" й розважати туристів знайомі всім нам з дитинства персонажі давньоукраїнських билин "Київського циклу", ґрунтовно опрацьовані сучасним українським дослідником і письменником В. Шевчуком.

Альтернативним до описаного може бути проект "Богатирська застава" з відродження на високому правому березі Дніпра неприступного літописного міста-фортеці X-XIII ст. Витичева (біля сучасного Витачева на Київщині). Ця могутня фортеця багато разів згадується на сторінках давньоруських літописів у зв'язку з бойовими діями руських князів. Так, у 1085 р. Володимир Мономах побив половців біля стін Витичевої фортеці. А ЗО серпня 1110 р. руські князі зібралися у Витичеві на з'їзд, скликаний Святополком Святославовичем і Володимиром Всеволодовичем Мономахом, на якому володарям удільних земель Київської Русі вдалося помиритися перед лицем спільної половецької загрози.

Для відродження дерев'яно-земляної фортеці-скансена тут теж існують усі необхідні передумови - збереглися вали зі зрубами, фундамент надбрамної башти, обмірні креслення наукових реконструкцій укріплень і внутрішньої житлової забудови здійснені після комплексного вивчення пам'ятки експедицією під керівництвом академіка Б. Рибакова.

Комерційна окупність названих інвестиційних проектів організації в Україні історично-туристичних скансенів, з огляду на невпинне пожавлення туристичного руху в державі, не перевищує 10 років. Тож справа лише за урядовою підтримкою проектів у рамках Державної програми збереження і використання замків.



Висновки

Протягом останніх десятиліть в європейських країнах змінився погляд на роль музеїв у суспільстві. Музеї розглядаються не лише як сховище артефактів, а й як заклади, які можуть надавати широкий спектр послуг, організовувати цікаве дозвілля і допомагати уряду реалізовувати культурні та соціальні програми.

Музеї реалізовують освітні програми для школярів і дорослих, сприяючи збереженню національної ідентичності, формуванню толерантності у суспільстві та сприяючи акультурації національних меншин.

Для покращення роботи і залучення більшої кількості відвідувачів музеї західних країн широко використовують новітні технології, нові форми подачі експонатів, а також впроваджуються зміни у системі організації музейної справи (музейні асоціації).

Поряд із соціальним, музеї роблять значний вклад в економіку своїх країн через культурний туризм та реалізацію різноманітних туристичних продуктів і послуг.

В українських музеях вкрай слабка матеріальна база, що не дозволяє створити відповідну інфраструктуру для більш якісного обслуговування відвідувачів і надання платних послуг.

Україна має багату історико-культурну спадщину, однак значна кількість музеїв не використовує свій потенціал повною мірою, не тільки через недостатнє державне фінансування, а й через консервативність поглядів музейних працівників, безініціативність, відсутність зацікавлення і стимулів. На подолання кризи в українському музейному секторі спрямований новий закон „Про музеї”, але оскільки закон був прийнятий недавно, поки що важко говорити про його ефективність.



Додаток № 1.: Перелік музеїв України

Вінницька область

1. Вінницький краєзнавчий музей

2. Будинок-музей М. М. Коцюбинського

3. Музей-садиба Миколи Івановича Пирогова

4. Вервольф (бункер) - ставка Гітлера

Інші

1. Музей Суворова (Тиманівка)

Волинська область

Луцьк

1. Музей давньої книги - Луцький замок

2. Музей дзвонів - Луцький замок

Дніпропетровська область

1. Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького - К. Маркса пр., 18

2. Діорама «Битва за Дніпро» - К. Маркса пр., 16

3. Меморіальний будинок-музей академіка Д.І. Яворницького - Тараса Шевченка пл., 5

4. Музей «Літературне Придніпров'я» - К. Маркса пр., 64

5. Музей історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області - Кірова пр., 2

6. Музейний центр О. П. Блаватської та її родини

7. Дніпропетровський художній музей

8. Дніпропетровський народний музей історії міліції

9. Музей Історії розвитку фінансової системи Дніпропетровської обл.

10. Музей монет України

11. Музей історії комсомолу (Університет військових мистецтв Музейно-культурний комплекс)

12. Музей спортивної слави спорт-клубу «Метеор»

13. Козацький хутір Галушківка

14. Народний меморіальний будинок-музей ім. Г. І. Петровського

Донецька область

У Донецьку знаходиться 140 музеїв і музейних кімнат. Серед них два великих державних обласних музею: Донецький обласний художній музей і Донецький обласний краєзнавчий музей . Крім державних музеїв , є музеї створені підприємствами і організаціями міста . Серед них : Музей історії та розвитку Донецької залізниці , створений Донецькою залізницею ; Музей зв'язку , створений центром технічної експлуатації місцевого телефонного зв'язку ВАТ « Укртелеком» ; Музей єврейської спадщини Донбасу , створений Донецьким єврейським общинним центром ; Музей історії ДМЗ , створений Донецьким металургійним заводом та інші. Силами ентузіастів створюються народні музеї . Серед них « Донбас нескорений ». У школах створюються музейні кімнати. Музей донецької школи № 93 імені Героя Радянського Союзу М. Жердєва вважається зразковим.

Житомирська область

Житомир

1. Житомирський історико-краєзнавчий музей

2. музей природи

3. Літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка

4. Меморіальний будинок-музей академіка Сергія Корольова

5. Літературний музей Житомирщини

6. Музей історії пожежної охорони

7. Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова - єдиний на Україні

Житомирська область

1. Музей Бальзака на Житомирщині в селі Верхівня

2. Музей Рильського на Житомирщині в селі Романівка

Радомишль

1. Музей української домашньої ікони

Закарпатська область

Ужгород

1. Закарпатський музей народної архітектури та побуту

2. Ужгородський краєзнавчий музей

3. Ужгородський художній музей

4. Ужгородський замок-музей

Запорізька область

Запоріжжя

1. Запорізький обласний краєзнавчий музей

2. Музей історії запорізького козацтва

3. Запорізький обласний художній музей

4. Музей історії зброї (приватний)

5. Художественній музей ім. І. І. Бродський м.Бердянськ

Івано-Франківська область

Івано-Франківськ

1. Івано-Франківський краєзнавчий музей

2. Івано-Франківський художній музей

3. Музей історії давнього Галича

Коломия

1. Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття

Київська область

Київ

1. Національний музей історії України ( Пам'ятник архітектури ) - архітектор І. Ю. Каракіс

2. Андріївський узвіз

3. Державний музей декоративного українського мистецтва

4. Державний музей авіації - Медова вул. , 1

5. Будинок з химерами ( Пам'ятник архітектури ) - Банкова вул. , 10 - архітектор В. Городецький .

6. Будинок-музей Михайла Булгакова

7. Київська фортеця

8. Київський музей К.Г.Паустовского - вул. М.Коцюбинського , 12Б

9. музей Шереметьєвих

10. Київський планетарій

11. Культурно-просвітницький центр Alex Art House - Хорива вул. , 25

12. Меморіальний будинок-музей Кавалерідзе - Андріївський узвіз

13. Музей Великої Вітчизняної війни - Івана Мазепи вул. , 44

14. Музей історичних коштовностей України

15. Музей народної архітектури та побуту України

16. Музей однієї вулиці

17. Національний музей російського мистецтва

18. Національний художній музей України

19. Національний музей « Чорнобиль»

20. PinchukArtCentre

Переяслав-Хмельницький

1. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини

2. Меморіальний музей архітектора В. Г. Заболотного

Кіровоградська область

Кіровоград

1. Кіровоградський обласний краєзнавчий музей

2. Кіровоградський обласний художній музей

3. Кіровоградський міський літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого

4. Кіровоградська картинна галерея

5. Кіровоградський музей М.Кропивницького

6. Художньо-меморіальний музей А. Осьмеркіна

7. Кіровоградський музей музичної культури ім.Кароля Шимановського

8. Народний музей Генріха Густавовича Нейгауза в Кіровограді

9. Музей " Євреї Єлисаветграда "

Інші

1. Державний музей-заповідник І.К.Тобілевича "Хутір Надія"

2. Музей трудової слави с.Камишуватого

3. Нечаєвський літературно-меморіальний музей Ю.Яновського

4. Олександрівський музей історії району

5. Бобринецький музей історії краю

6. Новогородковскій музей історії району

7. Голованівський історичний музей

8. Музей історії Онуфріївського району

9. Меморіальний музей комсомольської підпільної організації " Спартак"

10. Олександрійський музей світу

11. Володимирівська народний музей бойової слави

12. Високобайрацький музей історії села

13. Глодоська народний літературно-меморіальний музей Дем'яна Бєдного

14. Данілобалковскій музей історії села

15. Геріевскій громадський музей історії Дніпровської переправи 1943

16. Долинський музей історії району

17. Елізаветградовскій музей історії селища

18. Побузький музей ракетних військ стратегічного призначення та багато інших.

Луганська область

Луганськ

1. Луганський обласний краєзнавчий музей - вул. Т.Шевченка, 2

2. Луганський обласний художній музей - вул. Поштова 3

3. Міський музей історії та культури, раніше: Музей К. Є. Ворошилова - вул. Карла Маркса, 30

4. Літературний будинок-музей В. І. Даля - вул. В.Даля, 12

5. Квартира-музей ім. В. Титова - кв. Гайового, 18/62

6. Пожежно-технічний центр, виставка, музей - кв. Алексєєва, 12

7. Парк-музей кам'яних скульптур

8. Музей авіаційної техніки Луганського авіаційного ремонтного заводу - Гостра Могила, 180

Львівська область

Львів

1. Аптека-музей

2. Музей зброї «Арсенал»

3. Археологічний музей ЛНУ ім. І. Франка

4. Державний природознавчий музей НАН України

5. Зоологічний, мінералогічний і геологічний музеї ЛНУ ім. І. Франка

6. Літературний Львів першої половини XX століття, музей

7. Львівський історичний музей

8. Музей історії військ ПрикВО

9. Государственный мемориальный музей М. Грушевского во Львове

10. Литературно-мемориальный музей И. Франко

11. Мемориальный музей-мастерская Феодосии Бриж

12. Музыкально-мемориальный музей С. Людкевича

13. Музыкально-мемориальный музей Соломии Крушельницкой

14. Художественно-мемориальный музей Ивана Труша

15. Художественно-мемориальный музей Олексы Новаковского (см. Олекса Новаковский)

16. Художественно-мемориальный музей Елены Кульчицкой (см. Елена Кульчицкая)

17. Художественно-мемориальный музей-мастерская Леопольда Левицкого (см. Леопольд Левицкий)

18. Галереї:

· Арт Ательє Войтович

· Арт-галерея «Клер»

· Галерея «Артес»

· Галерея «Гердан»

· Дзига, культурно-творчий центр

· Львівський палац мистецтв

· «Равлик», галерея

· «РАМАР» (художній салон)

· Фотогалерея В. Пилип'юка

19. Меморіали і кладовища:

· Личаківський цвинтар, історико-культурний музей

· Янівський цвинтар

· Монумент бойової слави Радянських Збройних Сил.

· Меморіальний комплекс «Пагорб Слави» та інші.

Миколаївська область

Миколаїв

1. Миколаївський обласний краєзнавчий музей - Декабристів вул., 32

2. Миколаївський художній музей імені В. В. Верещагіна - Велика Морська вул., 47

3. Музей суднобудування і флоту - Адміральська вул., 4

Інші

1. Очаківський військово-історичний музей ім. А.В. Суворова



Одеська область

1. Музей Суворова - Ізмаїл

2. Білгород-Дністровський краєзнавчий музей

3. Одеський музей західного і східного мистецтва

та інші

Полтавська область

Полтава

1. Полтавський краєзнавчий музей

2. Музей історії Полтавської битви

3. Музей-садиба І. П. Котляревського

4. Музей-садиба В. Г. Короленка

5. Музей-садиба Панаса Мирного

6. Народний Музей історії внутрішніх справ Полтавської області

7. Полтавський художній музей

8. Музей космонавтики

9. Геологічний музей

10. Музей військових конфліктів XX століття

11. Музей дальньої і стратегічної авіації

12. Народний музей Полтавського тепловозоремонтного заводу

13. Музей військ зв'язку

Рівненська область

Рівне

1. Музей бурштину

Сумська область

Суми

1. Сумський обласний художній музей ім. Н. Х. Онацького

Тернопільська область

Тернопіль

1. Меморіальний музей Івана Пулюя

2. Музей Івана Пулюя

3. Музей Трипільської культури в печері «Вертеба»

4. Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в'язнів

5. Тернопільський краєзнавчий музей

6. Тернопільський обласний художній музей.

Харківська область

Харків

1. Харківський історичний музей - вул. Університетська , 5

2. Харківський художній музей - вул. Раднаркомівська , 11

3. Харківський літературний музей - вул. Фрунзе , 6

4. Харківський музей природи - вул. Трінклера , 8

5. Музей археології та етнографії Слобідської України - Трінклера вул. , 8 , к.30

6. Харківський приватний музей міської садиби (як музей не існує ) - вул. Весніна

7. Науково-просвітницький музей сексуальних культур світу - вул. Мироносицька , 81а

8. Анатомічний музей

9. Харківський морський музей - Раднаркомівська вул. , 13

10. Музей археології - при університеті

11. Музей історії органів внутрішніх справ та інші.

Херсонська область

Херсон

1. Літературна Херсонщина - музей-квартира Б. А. Лавреньова

2. Природно-екологічний музей

3. Херсонський обласний краєзнавчий музей

4. Художній музей ім. О. О. Шовкуненко

Скадовськ

1. Скадовський краєзнавчий музей музей



Хмельницька область

Хмельницький

1. Краєзнавчий музей

2. Художній музей

3. Літературно-художній музей

4. Музей історії міста

Черкаська область

Черкаси

1. Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка

2. Музейна кімната В. Симоненка в редакції газети «Черкаський край»

3. Черкаський обласний краєзнавчий музей

4. Черкаський художній музей

Чернігівська область

Чернігів

1. Чернігівський історичний музей

2. Музей М. М. Коцюбинського

3. Чернігівський художній музей

Інші

1. Гетьманська столиця (заповідник) - Батурин

2. Музей М. М. Миклухо-Маклая - Калитянське, Козелецький район.

Чернівецька область

Чернівці

1. Чернівецький музей історії та культури євреїв Буковини.

Музеї Криму

Сімферополь

1. Центральний музей Тавриди

2. Сімферопольський художній музей

3. Сімферопольський етнографічний музей

Алушта

1. Алуштинський краєзнавчий музей

2. Алуштинський літературно-меморіальний музей С.Сергеева-Ценського

3. Музей природи

Євпаторія

1. Євпаторійський краєзнавчий музей

2. Євпаторійська картинна галерея

3. Музей кримськотатарської культури

Кача

1. Музей М. М. Миклухо-Маклая

Керч

1. Керченський історико-культурний заповідник

2. Керченський історико-археологічний музей

3. Аджимушкайські каменоломні-музейний комплекс у каменоломнях

Старий Крим

1. Старий Крим - історико-культурний заповідник

2. Будинок-музей О. Гріна - літературно-меморіальний музей російського і радянського письменника Олександра Гріна ;

3. Будинок-музей Костянтина Паустовського

4. Літературно-художній музей

5. Етнографічний музей - присвячений культурі кримськотатарського народу

6. Музейна експозиція в монастирі Сурб-Хач - присвячена історії монастиря

Севастополь

1. Військово-історичний музей Чорноморського флоту Російської Федерації

2. Музей героїчної оборони і звільнення Севастополя

3. Панорама «Оборона Севастополя 1854-1855 рр..»

4. Діорама «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.»

5. Музей історії зв'язку Військово-Морських сил України

6. Севастопольський художній музей імені М. П. Крошицького

7. Будинок-музей «Севастопольське комуністичне підпілля 1942-1944 рр..»

8. Музей історії Севастопольської Червонопрапорної комсомольської організації

9. Оборонна вежа Малахова кургану

10. Херсонес Таврійський - національний заповідник

11. Військово-морський музейний комплекс «Балаклава»

Феодосія

1. Національна картинна галерея імені І. К. Айвазовського

2. Феодосійський краєзнавчий музей

3. Літературно-меморіальний музей Олександра Гріна

4. Музей Марини і Анастасії Цвєтаєвих м. Феодосія

5. Музей грошей

6. Феодосійський музей дельтапланеризму

7. Народний музей скульптора В. І. Мухіної

Ялта

1. Державний історико-літературний музей - Пушкінська вул., 5

2. Музей дореволюційної культури Ялти

3. Будинок-музей А. Чехова - Кірова вул., 112

4. Республіканський музей А. С. Пушкіна в Гурзуфі - смт.Гурзуф, вул. Набережна, 3

5. Літературно-меморіальний будинок-музей Бірюкова - Червоноармійська вул., 1-А

6. Літературно-меморіальний музей К. Треньова і П. Павленко - Павленко вул., 10

7. Меморіальний музей Лесі Українки - Катерининська вул.

8. Лівадійський палац-музей - сел. Лівадія

9. Палац Олександра III - сел. Массандра

10. Поляна казок - Кірова вул.

11. Нікітський ботанічний сад - сел. Микита

12. Державний палацово-парковий музей-заповідник, відомий також як: Воронцовський палац (Алупка) - м. Алупка

13. Музей голографії - Пушкінська вул., 5

Інші

1. Судакська фортеця - архітектурно-історичний заповідник, філія національного заповідника «Софія Київська»

2. Каламіта - фортеця

3. Чембало - фортеця

4. Калос Лімен - республіканський історико-археологічний заповідник

5. Музей археології

6. Бахчисарайський палац - державний історико-культурний заповідник у м. Бахчисарай

7. Будинок-музей Максиміліана Волошина

8. Будинок-музей академіка архітектури С. Бекетова

9. Будинок музей будинкових

10. Кримський краєзнавчий музей

11. Кримський етнографічний музей

12. Музей Елтінгенского десанту - див Ельтіген, ельтігенськая десант

13. Музей археології печерних міст

14. Музей історії та культури кримських татар

15. Музей природи Кримського державного заповідника - Державний комітет лісового господарства України

16. Музей-акваріум - національна академія наук України

17. Чорноморський краєзнавчий музей

18. Музей української окупації

19. Чуфут-Кале

20. Кримський історичний музей "Ларішес"

А також велика кількість заповідників.



Додаток № 2: Деякі фото українських музеїв

Музей історичних коштовностей України м.Київ

Одеський археологічний музей НАН України



Національний художній музей України м.Київ

Місто Суми. Краєзнавчий музей



Художній музей м.Херсон

Літературно-меморіальний музей Панаса Мирного в Полтаві



Додаток № 3: Найбільш відвідувані музеї і заповідники України, тис. осіб 2008-2010 рр..

	2008	2009	2010
Національний заповідник «Херсонес Таврійський»	338	305	334
Національний музей історії України та його філія, Музей історичних коштовностей	260/140*	260/140	260/140
Музей народної архітектури та побуту «Пирогово»	240	253	236,8
Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця»	90	90	75,7
Національний музей російського мистецтва в Києві (без філій)	67,3	65	63
Національний музей Тараса Шевченка в Києві (з філіями)	57	57	57
Національний художній музей України	75	75	50
Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків	70	70	70

* План музею, який щорічно виконується за рахунок залучення безкоштовних відвідувачів - вихованців дитячих будинків, інтернатів і т.д.



Використані джерела:

1. Дукельский В. Ю. Музейный туризм: соблазн или панацея? // Музей и туризм. Мат-лы межрегион. форума. - Петрозаводск, 2002. - С. 9--11.

2. Туристичне краєзнавство - Петранівський В.Л. // http://pidruchniki.ws

3. http://tur.kosiv.info/

4. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг: К.: Альтерпрес, 2002. - 436 с.

5. Козицъкий А. Українські краєзнавчі музеї Галичини в міжвоєнний період // Вісник Львівського університету. - Серія історична. - 1999. - Вип. 34. - С 467-477.

6. Шмелев В.Г. Музей под откытым небом. - К.: Наукова думка, 1983.

7. Музеї України: Довідник / Міністерство культури і мистецтв України. - К.: Задруга, 1999.

8. http://ru.wikipedia.org Музеї України

9. http://prostir.museum/ua

10. http://obozrevatel.com/culture/samyie-poseschaemyie-muzei-i-zapovedniki-ukrainyi.htm Найбільш відвідувані музеї і заповідники України, тис. осіб 2008-2010 рр..

11. http://poltavochka.com/muzei.html Екскурсійна студія "Полтавочка"

12. http://www.photoukraine.com/russian/photos/region/20/517

Размещено на Allbest.ru

...