Становлення та розвиток професійного спорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ФІЗИЧНОІ КУЛЬТУРИ

Кафедра менеджменту фізичної культури

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

«Становлення та розвиток професійного спорту»

(на прикладі ФК«Металіст» м. Харкова)

Спеціальність 6.010201 «фізичне виховання»

Матвієнко Аліна Валеріївна

Науковий керівник:

кандидат наук з фізичного виховання

та спорту, доцент

Путятіна Галина Миколаївна

Харків-2014



Зміст

Вступ

Розділ 1. Характеристика становлення та розвитку професійного спорту в Україні

1.1 Мета, завдання та функції професійного спорту

1.2 Особливості професійного спорту. Причини і шляхи його розвитку

1.3 Тенденції розвитку професійного спорту

Розділ 2. Методи та організація дослідження

2.1 Методи дослідження

2.2 Організація дослідження

Розділ 3. Аналіз організаційно-управлінських аспектів діяльності ФК «Металіст»

3.1 Історичні аспекти розвитку ФК «Металіст»

3.2 Особливості інфраструктури ФК «Металіст»

3.3 Напрями удосконалення організаційно-трудових та економіко-правових аспектів діяльності ФК «Металіст»

Розділ 4. Охорона праці в сфері фізичної культури і спорту

Висновки



Вступ

Актуальність. Україна -- держава із добре розвинутими спортивними традиціями як у любительському спорті, так і в професійному спорті високих досягнень. професійний спорт фізичний

Радикальні перетворення в соціально-економічному житті і державно-політичній організації країни зумовили істотні зміни в соціокультурній діяльності українського суспільства, у сфері фізичної культури, спорту, в національній системі фізичного виховання. В останнє десятиліття XX століття виникла проблема адаптації вітчизняної системи фізичного виховання до нових соціально-політичних умов. Трансформація організаційної структури професійного спорту виразилася в створенні професійних спортивних об'єднань, юридично самостійних федерацій з видів спорту, змінився статус професійних клубів.

Зміни в суспільстві і сфері послужили об'єктивними передумовами для перетворення професійного спорту на сферу бізнесу, торкнулися усіх сторін діяльності: організаційної структури, правового положення, трудових стосунків із спортсменами, змінили не лише джерела фінансування, але і місце професійного спорту в системі громадських цінностей. Даним аспектам присвячено роботи Ю.П.Мічуди, С.І. Гуськова і В.М. Платонова.

Велике значення для розвитку професійного спорту має його правове забезпечення. На сьогоднішній день визріла необхідність розробки закону про професійний спорт. Ця робота повинна вестись за такими основними напрямами:

· суб'єкти професійного комерційного спорту;

· їх державна підтримка (пільги) на державному і регіональному рівнях;

· соціальна захищеність спортсменів;

· оподаткування суб'єктів професійного спорту;

· трансферти спортсменів і тренерів.

Професійний спорт в Україні активно розвивається на основі ринкових відносин. Змагання, спортсмени, тренери отримали високу ринкову вартість. Зміни торкнулися системи управлінських і правових стосунків суб'єктів комерційного спорту, оплати праці спортсменів, вплинули на їх ціннісні орієнтації. Принципово новою стала і поява спонсорської підтримки з боку великих, у тому числі й іноземних компаній. Змінилися і функції спорту.

Проблемність ситуації посилюється тим, що високі темпи розвитку професійного комерційного спорту здійснюються в умовах істотних змін соціально-економічної дійсності.

Проблеми розвитку комерціалізації професійного спорту не прості, далеко ще не вирішені, вимагають спеціальних досліджень. Гальмівним чинником формування системи професійного комерційного спорту на думку С.І. Гуськова і В.М. Платонова являється відсутність раціональної методології його розвитку (2000). Невідповідність накопичених раніше знань про об'єкт дослідження з сучасними особливостями його функціонування і розвитку визначають суть проблемної ситуації.

Для вирішення цих питань, необхідно досліджувати закономірності становлення і розвитку цього явища для сучасної України. Об'єктивне і всебічне вивчення професійного спорту в нашій країні не проводилося, а виконані до теперішнього часу дослідження розробляли лише окремі аспекти проблеми ( С .І. Гуськов і В.М. Платонов)

Мета дослідження - обгрунтування розвитку та аспектів діяльності ФК «Металіст»

Завдання дослідження :

1. Розкрити мету, завдання та функції професійного спорту в Україні.

2. Проаналізувати сучасний стан і перспективи розвитку «ФК Металіст» м.Харкова.

3.Охарактеризувати напрями удосконалення діяльності «ФК Металіст» м.Харкова

Об'єкт дослідження - процесс становлення і розвитоку професійного спорту.

Предмет дослідження - аспекти діяльності «ФК Металіст» м.Харкова

Методи дослідження:

1) аналіз літературних джерел;

2) аналіз документів;

3) системний аналіз;

4) організаційний аналіз.

Структура кваліфікаційної роботи: Кваліфікаційну роботу виконано на 77 сторінках, вона складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (47джерел) і 1 додатку.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в об'єктивній характеристиці розвитку професійного спорту в Україні, стану ФК «Металіст», а також у розробці напрямів удосконалення діяльності. Результати роботи можуть бути використані при підготовці навчальних видань для студентів вищих і середніх навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю.



Розділ 1. Характеристика становлення та розвитку професійного спорту в Україні

1.1 Мета, завдання і функції професійного спорту

Спорт (англ. sport, скорочення від первинного старофранц. Desport-«гра», «розвага») - організована за певними правилами діяльність людей, що складається в зіставленні їх фізичних або інтелектуальних здібностей, а також підготовка до цієї діяльності і міжособові відносини, що виникають у її процесі. Спорт представляє собою специфічний рід фізичної та інтелектуальної активності, яку здійснюють з метою змагання, а також цілеспрямованої підготовки до них шляхом розминки, тренування. У поєднанні з відпочинком, прагненням поступового покращення фізичного здоров'я, підвищення рівня інтелекту, отримання морального задоволення, прагнення до досконалості, поліпшення особистих, групових і абсолютних рекордів, слави, покращення власних фізичних можливостей і навичок, спорт призначений для вдосконалення фізико-психічних характеристик людини [17].

Спорт вищих досягнень - це єдина модель діяльності, при якій у видатних рекордсменів функціонування майже всіх систем організму може виявлятися в зоні абсолютних фізичних і практичних меж здорової людини. Мета спорту вищих досягнень - це досягнення максимально можливих спортивних результатів або перемог на найбільших спортивних змаганнях.

Професійний спорт - комерційний напрям діяльності у спорті, пов'язаний з підготовкою та проведенням видовищних спортивних заходів на високому організаційному рівні з метою отримання прибутку [9].

Діяльність у професійному спорті спортсменів, тренерів та інших фахівців, яка полягає у підготовці та участі у спортивних змаганнях серед спортсменів-професіоналів і є основним джерелом їх доходів, провадиться відповідно до Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, а також статутних та регламентних документів відповідних суб'єктів сфери фізичної культури і спорту та міжнародних спортивних організацій. Спортсмен набуває статусу спортсмена-професіонала з моменту укладення контракту з відповідними суб'єктами сфери фізичної культури і спорту про участь у змаганнях серед спортсменів-професіоналів.

Витоки професійного вітчизняного спорту знаходяться в середині ХІХ століття, коли починають формуватися капіталістичні відносини і з'являється інтерес до різних аспектів фізичної культури, а до початку ХХст. професійний спорт займає певне положення в системі суспільних цінностей.

Після 1917 р. професійний спорт поступово втрачає свої позиції, хоча ще декілька десятиріч в окремих видах спостерігалися елементи професійного спорту (важка атлетика, боротьба, бокс, кінний спорт).Не дивлячись на офійне ігнорування професійного спорту протягом декількох десятиріч, в кінці 1980-х рр. сформувалися передумови для його визнання. Головна причина - об'єктивні закономірності розвитку спорту та рішення МОК (1986 р.) про допуск на Олімпійські ігри професіоналів.

Слід відмітити, що в професійному спорті, разом із спортивним результатом, в першу чергу цінується комерційний успіх, який залежить від ставлення до нього глядачів, спонсорів і телебачення. Професійний комерційний спорт має загальні і специфічні відмінності від інших різновидів спорту. До числа перших відносяться: виражений комерційний характер технології проведення змагань; орієнтація на розвиток видів спорту, що приносять прибуток; створення системи змагань, яка спрямована на використання досягнутої майстерності в умовах жорсткої конкуренції; інші джерела фінансування; організаційні відмінності; інша винагорода спортсменів. До другої групи відносяться: відмінності в календарях і правилах змагань; в класифікації спортсменів; у співвідношенні підготовчої і змагальної діяльності; в особливостях тренувального режиму.

Система змагань організована таким чином, що щорічно відбувається ротація команд: слабкі клуби покидають більш вищий дивізіон, а на зміну їм приходять команди-переможниці з низького дивізіону.

Особливістю європейського спорту є економічна допомога муніципальних рад і спонсорів та широке використання акціонерної форми володіння професійними клубам.

Враховуючи, що професійний спорт тісно пов'язаний з різними сферами людської діяльності, необхідно відмітити той факт, що для нього характерні велика різноманітність і багатоплановість. Грунтуючись на цьому, слід розрізняти загальні і специфічні функції професійного спорту [10].

До загальних відносяться ті, які тільки частково належать професійному спорту і ґрунтовніше реалізуються іншими сферами людської діяльності. Наприклад, оздоровча, виховна, освітня, видовищна, комунікативна, рекламна та ін.(Гуськов С.І).

Оздоровча функція. Вона полягає в зміцненні здоров'я і підвищенні опірності організму до несприятливих дій довкілля за рахунок раціонально організованої рухової активності. Зайняття спортом сприяє забезпеченню оптимального рівня розвитку рухових якостей і життєво важливих органів і систем організму людини, а також досконалому володінню руховими уміннями і навичками. Порівняно з іншими видами діяльності, які використовуються для зміцнення здоров'я, спорт ставить найбільш високі вимоги до функціональних можливостей організму, а отже, найбільшою мірою сприяє їх розвитку. Проте надмірні навантаження можуть привести до абсолютно іншого, частіше до протилежного ефекту, тобто до втрати здоров'я. Тому ця функція реалізується лише за умови адекватності тренувальних і змагальних дій біологічним можливостям організму конкретного спортсмена

Виховна функція. Ця функція полягає у формуванні у людини морально-етичних цінностей демократичного суспільства. Серед великої різноманітності ціннісних характеристик сучасного суспільства соціологи віддають перевагу наступним:

- індивідуальні досягнення завдяки наполегливій праці;

- прагнення до перемоги в умовах жорсткої конкуренції;

- прагнення до більш високого соціального статутусу і матеріальної забезпеченості при рівних можливостях і повазі правил.

Для досягнення успіху потрібні три основні якості особи :

1) здатність до важкої і наполегливої роботи;

2) постійна спрямованість до перемоги в конкурентній боротьбі;

3) прагнення до адекватної винагороди.

Усі ці якості досить яскраво проявляються в професійному спорті. Спортсмени-професіонали своїм прикладом показують можливості людини в досягненні особистого успіху і є зразком для наслідування, особливо для молоді. Спорт сприяє формуванню особи і програми її поведінки.

Професійний спорт має виховне значення не лише для тих, хто їм займається. А також відзначається, що уболівальники - це не пасивні спостерігачі. Вони є співучасниками, важливим компонентом функціонування спорту як для суспільства в цілому, так і для конкретного індивіда. Завдяки своїй популярності і доступності сприйняття, спорт формує початкові уявлення про життя у більшості людей. Зайняття спортом сприяє вихованню чесності, благородства, вірності партнерам по команді, повазі правил і суперників, здатності до співпраці. Спорт істотно впливає на суспільну свідомість, залучення людей до підтримки етичних норм поведінки, звичаїв і поглядів, які займають домінуюче становище в суспільстві.

Спорт відіграє важливу роль в соціалізації особи. Соціалізація через спорт припускає адаптацію особи до складної системи цінностей, норм і принципів, існуючих у відповідному середовищі. Таким чином, через спорт людина вчиться бути членом суспільства, сприймати загальновизнані цінності, взаємовідносини і норми поведінки. Спорт виконує важливі соціальні функції у відношенні не лише професіоналів, але й уболівальників.

Зайняття спортом і спортивна доблесть є чинниками, які істотно впливають на досягнення високого соціального статусу.

Освітня функція полягає в передачі й отриманні нових знань, умінь і навичок. Спортивна діяльність спрямована на досягнення високих спортивних результатів і її внутрішньо властивий творчий характер. Шлях до перемог є безперервним пошуком нових засобів і методів підготовки. Це підтверджується істотним значенням спорту як діяльності, що поглиблює знання відносно можливостей людини.

Видовищна функція полягає в задоволенні потреб суспільства в розвагах. Спорт з давніх часів користується великою популярністю як видовище. Сучасні засоби масових комунікацій, зокрема телебачення, сприяли тому, що аудиторія спортивних видовищ постійно розширювалася.

В основі видовищної привабливості спорту лежать об'єктивно властиві йому естетичні властивості. Не випадково спорт знайшов відображення в різних видах мистецтва і сам придбав ряд ознак мистецтва. Популярність спорту як видовища пояснюється також особливою емоційною доступністю, гостротою переживань, а також універсальністю "мови спорту", який доступний людям різних рас і віросповідань незалежно від мови їх спілкування.

Рекламна функція полягає в популяризації різноманітних товарів, моди, послуг, способу життя та ін. Великі корпорації і фірми використовують спорт як засіб реклами своїх товарів. Одночасно професійний спорт може виконувати рекламно-пропагандистські функції і по відношенню до себе самого. Так, успішні виступи команд сприяють популяризації спорту, залученню тих, що займаються, уболівальників, прояву уваги з боку засобів масової інформації.

Комунікативна функція полягає у зближенні й об'єднанні людей. В процесі спортивної діяльності люди вступають в різні взаємовідносини: між членами однієї команди і конкуруючими командами, між спортсменами і спортивними суддями, між спортсменами і представниками засобів масової інформації, між спортсменами і уболівальниками та ін. Сукупність цих взаємовідносин є визначальною ланкою формувального впливу спорту на особу. Спорт сприяє об'єднанню людей у відповідні організації на основі спільності інтересів і практичної діяльності. професійного спорту, які реалізуються безпосередньо в зайнятті або в процесі споживання його як видовища.

До специфічних відносяться соціальні функції:

Функція "клапана безпеки". Під час змагань, які можуть викликати радість і відчай, людина звільняється від внутрішньої напруги і войовничої агресії, що накопичуються в повсякденному житті. "Клапан безпеки" є найважливішою функцією спорту в звільненні такої форми агресії, як "колективний войовничий ентузіазм". Спорт сприяє пригніченню і звільненню існуючої в поведінці людини "войовничого ентузіазму".

Функція моделювання поведінки полягає у формуванні пануючого соціального світогляду. Спортсмени-професіонали через їх надзвичайну популярність служать прикладом для наслідування в широких верствах сучасного суспільства, особливо серед молоді. Якості і здібності, що формуються при зайнятті професійним спортом, до певної міри використовуються як модель для виховання інших членів суспільства.

Функція духовності. Розглядає виховання віри у відповідні цінності. Професійний спорт грає роль духовного, майже культового соціального інституту. У нім широко використовуються різноманітні ритуали і церемонії, які спрямовані на затвердження ціннісних орієнтацій суспільства. Він істотно впливає на формування громадської поведінки як самих спортсменів, так і широких мас суспільства. Також виявляється вплив на поширення, підтвердження і зміцнення духовних цінностей, що регулюють людські відносини в суспільстві.

Функція підтримки надії полягає у формуванні установки на краще життя. На думку американських соціологів, спорт підтримує віру в те, що люди з різних соціальних верств населення можуть піднятися по соціальних сходах завдяки успіхам в професійному спорті. Цьому сприяють багатомільйонні контракти з професійними спортсменами.

Функція індивідуалізації. Ця функція полягає у формуванні неординарної особи. Професійний спорт є потужним стимулом індивідуалізації особи, оскільки тільки максимальний розвиток природжених здібностей, наполеглива праця і прагнення до успіху в умовах гострої конкуренції можуть забезпечити спортсменові досягнення високих результатів.

Функція відволікання полягає в певному "відключенні" людей від повсякденних проблем. Специфіка сучасного професійного спорту і його висока популярність дозволяють ефективно реалізувати цю функцію. Люди настільки захоплюються видовищем спортивного змагання, що забувають про усі знегоди.

Функція інтеграції. Відбивається в об'єднанні людей навкруги соціально значимих цінностей. Перетворення професійного спорту на продукт споживання сприяє поглибленню соціальної інтеграції.

Розглянемо основні положення, на базі яких здійснено виділення конкретних функцій і форм спорту, зокрема професійного, як складової частини фізичної культури та їх класифікацію.

З точки зору діалектики, основними ознаками виділення тих чи інших функцій і форм фізичної культури можуть братися лише властивості, об'єктивно притаманні їй насправді, реальні відносини з іншими сферами життя. У цьому зв'язку не можна фізичної культури приписати ті специфічні функції, які їй не властиві. Наприклад, спортсмен у процесі занять формує, вдосконалює свої естетичні цінності. Але ці естетичні смаки, почуття, ідеали обумовлені переважно рухової, фізичної сферою діяльності, вони не мають всім багатством естетичних властивостей, які дає мистецтво. Для спорту ж вони є другорядними, не основними.

Специфічними функціями фізичної культури правомірно вважати лише такі, в яких виражаються її особливості, відсутні в інших видів загальної культури. Тому не все, що досягається за допомогою фізичної культури, можна віднести до специфічних функцій. Приміром, через спортивну діяльність людство пізнає свої потенційні можливості, проте для спорту пізнання взагалі не є специфікою. Для пізнання існує інша область дійсності - сфера науки. Але якщо спорту характерно в якійсь мірі властивість науки (пізнавати) і воно досить виражено, то є підстава спробувати виявити взаємозв'язок цих двох галузей культури - науки і фізичної культури. І тоді очевидно, що однією із загальних соціальних функцій фізичної культури (але не специфічних) виступає пізнавальна функція.

З урахуванням цього доцільно розрізняти специфічні функції фізичної культури і загальнокультурні (загальні функції). Загальні функції грунтуються на взаємозв'язках між фізичною культурою та іншими громадськими реаліями. Таким чином, якщо фізична культура здатна надати достатньо помітний вплив на іншу область, то правомірно говорити про наявність конкретної функції. Назва такої функції можна визначити терміном, що збігається зі специфічним призначенням даного суспільного явища.

Специфічні функції відображають сутність фізичної культури, основою якої є рухова діяльність. Як зазначає В.М. Видрін (1980), специфічні функції виражають соціальне буття фізичної культури як суспільного явища, її здатність задовольняти запити суспільства в галузі фізичного виховання в широкому сенсі слова. Їм виділено чотири групи (за ознаками спільності їх прояву):

1. Загальний розвиток і зміцнення організму.

2. Підготовка до трудової діяльності та захисту Батьківщини.

3. Задоволення потреб в активному відпочинку та раціональне використаннявне позаробочого часу.

4. Розкриття вольових, фізичних якостей і рухових можливостей людини на граничних рівнях.

Уточнюючи і конкретизуючи специфічні функції фізичної культури Л. П. Матвєєв (1983) виділяє такі з них: освітні, прикладні, «спортивні», рекреативні і оздоровчо-реабілітаційні.

Освітні функції, у системі освіти і виховання (дитячий сад, школа, професійно-технічне училище, технікум, ліцей, коледж, вищий навчальний заклад) ця функція виражена найбільш яскраво. Важливу роль ця функція має у спорті і особливо в дитячо-юнацькому віці. Формування життєво-важливих рухових вмінь і навичок (освіта, фізична культура), освоєння та вдосконалення технічних дій (спорт), формування прикладних умінь і навичок (професійно-прикладна фізична культура) і т.п. складають зміст фізичної освіти.

Прикладні функції. Використання фізичної культури в системі підготовки людини до конкретної діяльності є справою державної ваги. Є чимало професій, яким навчають в системі ПТУ, технікумах, інститутах, університетах вимагають досить хорошої професійної прикладної підготовки. Вона включає в себе не тільки знання, вміння і навички, що складають предмет майбутньої професійної діяльності, але й уміння і навички, що сприяють освоєнню професій, формування яких має важливу роль для розвитку професійно важливих здібностей. Таким чином, фізична культура виступає тут як фактор професійно-прикладної фізичної підготовки.

Рекреативні і оздоровчо-реабілітаційні функції. Як відомо, важливою основою нормального функціонування людського організму є його рухова діяльність, що викликає обов'язкову витрату м'язової енергії. Для організму не має особливого значення, в якій формі здійснюється рухова діяльність, чи то у вигляді фізичної праці, чи то у формі фізичних вправ. Однак з урахуванням принципового неспівпадання цілей праці та фізичних вправ роль фізкультурної фізичної роботи, як оздоровчого чинника, незмірно вища, тому що в цьому випадку навантаження можна легко визначати і дозувати практично для будь-якого індивіда, для будь-якого психічного і фізичного стану організму. За допомогою певних фізкультурних програм можливе рішення лікувальних завдань відновлення працездатності, підтримки фізичної кондиції,збільшення фізичної працездатності й т.д. Фізична культура є незамінним засобом задоволення природних потреб людини в руховій діяльності, і в цьому плані виконує компенсаторну роль при дефіциті м'язової активності. Життєво важливе значення фізичної культури, як чинника задоволення рухових потреб, обумовлено, перш за все тим, що людина формувалась з моменту своєї появи як діяльна істота. Рухова активність завжди була, є і буде залишатися абсолютно необхідною умовою нормального функціонування, розвитку та існування людського організму. Тому фізична бездіяльність неминуче викликає різні хвороби. Аристотель більше двох тисяч років тому зауважив: «Ніщо так не виснажує і не руйнує організм людини, як тривала фізична бездіяльність!». Сучасна наука причину появи хвороб століття, особливо серцево-судинних, пов'язує, крім, іншого, з гіпокінезією, слабкою руховою діяльністю. Звідси і виникає необхідність впровадження фізичної культури в повсякденний спосіб життя людини.

Спортивні функції. Заняття фізичними вправами без прагнення до перевищення перетворюються на звичайну гру, або, фізичне виховання, де метою і мотивом виконуваних рухів може бути отримання задоволення, зміцнення здоров'я, зняття втоми та ін., але не максимальне розвиток своїх здібностей. Вправляючись подібним чином, людина зазвичай не виявляє максимальних зусиль систематично, і цілком природно, що така діяльність, що не викликає граничних зусиль, не може служити ефективним засобом вдосконалення його фізичних сил. Таким чином, виключення зі спорту змагальних почав перетворює його в іншу реальність. Звідси стає зрозумілим, щоб вважатися спортом у справжньому розумінні цього терміна, йому повинні бути внутрішньо притаманні такі властивості, які б активно спонукали людину до постійного прагнення покращувати свої результати.

Спорт як специфічний вид діяльності може існувати тільки при наявності в ньому цих чотирьох ознак. Виняток хоча б одного з них переводить спорт, як вже було підкреслено, в іншу реальність.

Приведена класифікація функцій зводиться не лише до фізичної культури але і має національну спортивну класифікацію України в яку входять всі види спорту і вони поділяються на олімпійські, неолімпійські, нетрадиційні, види спорту для осіб з вадами слуху та мови і опорно-рухового апарату, олімпійські види спорту для спортсменів інвалідів з порушенням зору, військово-технічні та військово-прикладні види спорту, професійно-прикладні види спорту, в тому числі і професійний спорт.

1.2 Особливості професійного спорту

У кінці XX ст. відношення до професійного спорту і спортсменів-професіоналів як в МОК, так і в країнах, які раніше його не визнавали, кардинально змінилося. Сьогодні в Україні й інших країнах Східної Європи професійний спорт поступово перетворився на престижну сферу діяльності, а на спортсмена-професіонала дивляться як на висококваліфікованого фахівця, який професійно виконує свою роботу і отримує за неї адекватну винагороду. Змінилося і відношення МОК до професійного спорту. МОК не лише допускає спортсменів-професіоналів до Олімпійських ігор, але і всіляко стимулює участь в них. Відповідно до правових документів МОК спортсменом-професіоналом вважається той, хто підписав трудовий контракт з організацією або приватною особою і цим визнав, що спорт є його основною трудовою діяльністю [12].

Нині можна вважати загальноприйнятим підхід до олімпійського і професійного спорту як до двох різновидів сучасного спорту вищих досягнень. Професійні спортивні федерації, асоціації, ліги, клуби є складними комерційними організаціями.

Комерційний принцип в організації професійного спорту має стати переважним. Стосовно, наприклад, до ігрових видів спорту це означає, що діяльність всіх команд, які входять у лігу, має бути підпорядкована загальним правилам ведення спортивного бізнесу. Команди змагаються тільки на полі (спортивному майданчику). Бізнес вони ведуть разом на ліговій основі.

При такій організації спортивного бізнесу головною метою професійного спорту є підготовка спортсменів у збірні команди країни для завоювання медалей на чемпіонатах Європи, світу або Олімпійських іграх, а отримання доходів, залучення глядачів на стадіони і в палаци спорту, а також телеглядачів. Професійний спорт, будучи складовою частиною спорту вищих досягнень, розвивається абсолютно особливим законам, і її розвитком повинні займатися організації і люди, які не мають відносин до олімпійського спорту, не пов'язаних з відповідальністю за виступ збірних команд на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу та Європи.

Перспективи розвитку професійного спорту в Україні слід пов'язувати, по-перше, з удосконаленням процесу інтеграції національного спорту в міжнародну систему і з розвитком професійного спорту всередині країни.

Тут слід виділити декілька напрямків:

* перехід до більш цивілізованого експорту спортсменів у закордонні клуби, при якому вони не втрачали би зв'язків з національним спортом, а доходи від трансферу використовувалися на його розвиток з урахуванням внеску спортивних організацій і окремих фахівців у підготовку спортсмена;

* розширення мережі змагань у професійному спорті всередині України шляхом підвищення класу спортсменів та команд та їх включення в систему міжнародного спорту, а також організації професійних турнірів всередині країни; * поступове створення інфраструктури професійного спорту всередині країни як сфери розважального бізнесу, орієнтованої на створення спортивного видовища високої якості і формування потенційного споживача - глядачів, представників засобів масової інформації, спонсорів.

Також сучасний професійний спорт має ряд специфічних принципових особливостей, що відрізняють його від олімпійського спорту :

1 - орієнтація на розвиток тих видів, які можуть принести великі доходи або забезпечити покриття власними доходами усіх витрат;

2 - проявляється в прагненні його організацій забезпечити створення і підтримку в змаганнях атмосфери жорсткої конкуренції, без якої спорт втрачає привабливість для глядачів, втрачається інтерес до нього з боку телебачення і спонсорів;

3 - проявляється у великому значенні, що надається формуванню в кожному з видів професійного спорту спортивної еліти, що називається в спортивному бізнесі "манімэн", - видатних спортсменів, що привертають особливу увагу глядачів і користуються підвищеною популярністю в суспільстві;

4 - наявність досить ефективної і постійно удосконалюванної системи соціального захисту спортсменів;

5 - експансія американського професійного спорту в інші країни, у тому числі в Японію, Канаду, розвинені країни Західної Європи, а останніми роками і в держави, що виникли на території колишнього СРСР, в першу чергу, в Росію і Україну [13,23].

1.3 Тенденції розвитку професійного спорту

Аналіз процесу становлення професійного спорту С.І.Гуськова, В.М. Платонов з 1991-2006 pp. дозволяє визначити основні тенденції його розвитку в цей період. Ними є [32]:

· адаптація українського спорту до світового професійного спорту;

· американізація;

· криміналізація;

· послаблення впливу державних структур;

· залучення легіонерів (спортсменів і тренерів);

· розвиток спортивного спонсорства;

· участь великих політиків і бізнесменів в керівництві професійним спортом;

· формування союзу великого капіталу і державних структур, як фінансової основи професійних клубів;

· трансформація організаційно-правових форм суб'єктів професійного спорту;

· підвищення ролі ефективного спортивного менеджменту;

· залучення відомих спортсменів до політичних компаній;

· підвищення комерційного інтересу з боку телебачення.

Професійний спорт - це різновид підприємницької діяльності спортсменів-професіоналів і спортивних функціонерів, метою якої є виробництво спортивного видовища, що набуває форми товару. Необхідна умова реалізації такого товару - його висока якість, що забезпечується майстерністю спортсменів, гострою конкуренцією між окремими спортсменами і командами, високоефективним маркетингом [30,31].

У цих умовах покупцями спортивного видовища стають як глядачі, так і інші суб'єкти ринку - промислові компанії, засоби масової інформації, а в окремих випадках, і держава. Принципово важливий інтерес глядачів до пропонованого видовища. Глядацький інтерес зумовлює не лише доходи від продажу квитків, різноманітних товарів і послуг, але і є первинною умовою для укладення угод між лігами, клубами, спортсменами, з одного боку, спонсорами і засобами масової інформації - з іншою. Реалізація спортивного видовища дає можливість організаціям професійного спорту і спортсменам заповнити витрати, пов'язані з їх підприємницькою діяльністю, а при сприятливому збігу обставин отримувати прибуток [15,18].

Розрізняють два основні підходи до розвитку професійного спорту :

1. комерційно-спортивний;

2. спортивно-комерційний.

Основу першого підходу складає прагнення до максимальних доходами прибутку, а чисто спортивна діяльність і спортивний результат розглядаються лише як засіб досягнення мети.

Другий підхід, характерніший для міжнародного і європейського професійного спорту, на перший план висуває спортивну сторону - спортивний результат, гострота спортивної боротьби є пріоритетним моментом і обов'язковою умовою спортивного бізнесу. Розвиток професійного спорту спортивно-комерційного типу викликає великий громадський інтерес, що, зокрема, виражається у фінансовій підтримці професійного спорту з боку держави. Отже, спортсмен-професіонал - кваліфікований спортсмен, який визнає спорт своєю основною професією і підписав трудову угоду(контракт) з відповідною організацією або приватною особою (клуб, команда, менеджер) [20,21].

Комерційна сторона професійного спорту. До кінця XX століття виділилися три категорії спорту : масовий (фізкультура), спорт вищих досягнень (олімпійський) і професійний. На відміну від інших двох категорій, головний показник успішності професійного спорту - комерційна вигода. На 2008 рік, середня зарплата футболіста Англійської Прем'єр-ліги була 1,2 млн. фунтів. Такі високі витрати на спортсменів, тренерів і обслуговуючий персонал в професійному спорті компенсуються з різних джерел [29]:

- Продаж квитків.

- Продаж прав на трансляцію.

- Доходи від оренди спортивних споруд.

- Продаж сувенірів - так званої "символіки".

- Реклама на стадіоні і спортивній формі.

- Надходження з центральних фондів ліг.

- Інвестування вільних грошей.

По більшості з цих статей доходу спортивна команда, фактично, монополіст.

Характерні ознаки професійного спорту - трансфери (переходи спортсмена з команди в команду, зазвичай за гроші) і драфти (відбори спортсменів з любительських команд). Професійному спорту властивий позитивний зворотній зв'язок: якщо команда багато виграє, вона стає комерційно успішною, це дає їй можливість купувати уміліших спортсменів, і т. д. Але подібні умови вимивають з ліги аутсайдерів, а інтрига матчів пропадає, що відгукнеться розвалом усієї ліги. Тому спортивна федерація часто ставить додаткові правила, що не дають багатим командам безмежно роздувати бюджети [14,21,24].

Соціальне значення професійного спорту.

Виділяють три соціальні функції спорту : вихід негативних емоцій, модель для наслідування і ритуал(набір шаблонних дій, будь це ходити після роботи в спортзал або на вихідних на стадіон). Ці функції загострилися з професіоналізацією спорту : матчі стали видовищні, спортсмени постійно на очах у преси, а професійних ліг і команд не так багато.

Існує віра, що спорт виховує в людині тільки самі кращі моральні якості. У деякій мірі це так - спортсменові потрібні хороша фізична форма, уміння швидко приймати рішення, командна гра і багато що інше. Втім, багато спортсменів вчаться "грамотно" порушувати правила, нехтувати нормами поведінки і т. д. Особливо це поширено в професійному спорті. За твердженням соціологів, спорт є дзеркалом дійсного життєвого устрою : якщо в суспільстві поширені грубість і насильство, це ж буде і в спорті. Якщо політики і бізнесмени прагнуть до перемоги за всяку ціну, в спорті будуть допінг, "підкилимові ігри" і підкупи [27,28].

Професійний спорт схожий на спорт вищих досягнень(олімпійський) : їх зближує затратність і повна зайнятість спортсмена. Хоча спортивна гімнастика, фігурне катання, легка атлетика і багато інших видів спорту слабо професіоналізовані, для успішного виступу на великому змаганні вимагається займатися з повною самовіддачею, практично не маючи часу на іншу діяльність. Традиційно професійний спорт вважається перешкодою, антагоністом любительському [7,19,21].

Небезпека професіоналізму спорту полягає в тому, що він перетворює спорт на "шоу-бізнес". Спортсмен втрачає свою свободу і стає інструментом в руках комерційного агента, який визначає, де він або вона повинні виступати і проти кого, звертаючи особливу увагу на доходи від продажу квитків і телеправ.

Втім, період активного життя спортсмена недовгий, а хорошим спортсменом потрібно ще стати - тому професійний спорт зазвичай успішний там, де є "опора" у вигляді масового спорту. З іншого боку, професійний спорт сам по собі дає поштовх масовому.

У професійному спорті змагальна діяльність побудована таким чином, щоб результати змагань приносили якомога більші доходи. В ігрових видах спорту створені всі умови для якомога більшої видовищності турнірів, ігор і т.д. Це зроблено для численної аудієнції глядачів, для збільшення популярності видів спорту. У багатьох спортивних лігах календар змагань постійний і не змінюється протягом багатьох років. З одного боку напружений графік змагань вимагає з боку керівників клубів, тренерів команд і самих спортсменів ретельно планувати графік виступів, а з іншого - це приносить великий прибуток.

Професійний спорт - комерційний напрям діяльності у спорті, пов'язаний з підготовкою та проведенням видовищних спортивних заходів на високому організаційному рівні з метою отримання прибутку.

Діяльність у професійному спорті спортсменів, тренерів та інших фахівців, яка полягає у підготовці та участі у спортивних змаганнях серед спортсменів-професіоналів і є основним джерелом їх доходів, провадиться відповідно до цього Закону, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, а також статутних та регламентних документів відповідних суб'єктів сфери физическойкультуры і спорту та міжнародних спортивних організацій.

Спортсмен набуває статусу спортсмена-професіонала з моменту укладення контракту з відповідними суб'єктами сфери фізичної культури і спорту про участь у соревнованияхсреди спортсменів-професіоналів.

Розвитку професійного спорту сприяли діяльність вчених і ентузіастів спорту, а також вплив західної культури. До кінця XIX ст. поряд з іншими напрямками спорту почав функціонувати підприємницький професійний спорт. Він спирався на народну любов до спортивних ігрищам, на яких демонструвалися богатирська сила, завзятість, спритність. Тому невипадково підприємці спочатку стали культивувати професійну боротьбу і атлетику. В подальшому отримали розвиток кінний, а дещо пізніше і в меншій мірі вело - і автоспорт.

Змагання професійних спортсменів, демонстрація силових вправ на аренах українських цирків відіграли значну роль у популяризації спорту в цілому. Професіонали користувалися авторитетом у народі, підтримкою у представників багатих верств суспільства. До початку ХХ в.українский професійний спорт зайняв міцне положення в системі суспільних цінностей.



Розділ 2. Методи та організація дослідження

2.1 Методи дослідження

Об'єктом дослідження був процесс становлення і розвитоку професійного спорту.

У кваліфікаційній роботі для досягнення поставленої мети, рішення завдань був використаний комплекс взаємодоповнюючих методів:

1) аналіз літературних джерел;

2) аналіз документів;

3) системний аналіз;

4) організаційний аналіз.

Аналіз літературних джерел. Традиційний аналіз науково-методичної літератури був спрямований на інтерпретацію одержуваних відомостей для порівняння різних точок зору по досліджуваній проблемі. Цей метод дозволив визначити сучасний стан досліджуваного питання, уточнити понятійний апарат, сформулювати мету і завдання дослідження. Проведений аналіз джерел дав можливість оцінити сучасні форми роботи з урахуванням потреб сфери фізичної культури і професійного спорту в цілому.

Аналіз документів. Теоретична інтерпретація і порівняльний аналіз документів були необхідні для визначення:

- багатьох важливих сторін діяльності спортивного клубу;

- основних напрямків у роботі футбольного клубу;

- оцінки діяльності футбольного клубу.

Вивчалися нормативні документи, що регулюють діяльність спортивного клубу: Статут футбольного клубу, звіти про дільність, плани роботи, Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту в Україні, Закон України "Про фізичну культуру і спорт".

Системний аналіз - сукупність методологічних засобів, використовуваних для підготовки і обґрунтування складних проблем організаційних аспектів управління організацією професійного спорту України.

Організаційний аналіз - це специфічний метод науки управління. Застосування даного методу полягало у виконанні наступних процедур:

· вивчення кількісних і якісних характеристик окремих елементів об'єкту, що вивчається;

· вивчення зв'язків між ними;

· кількісна і якісна оцінка організаційних резервів;

· оцінка чинників;

· узагальнення аналітичних показників;

· висновки, їх конкретизація для використання матеріалів організаційного аналізу на подальших етапах проведення дослідження.

2.2 Організація дослідження

Мета і завдання дослідження визначили зміст і послідовність робіт в рамках 3 етапів.

1 етап - етап теоретичного дослідження і аналізу літературного матеріалу з досліджуваної проблеми, розробка програми дослідження. На даному етапі було обрано тему дослідження, конкретизовано мету, сформульовані завдання, підібрані відповідні методи дослідження.

2 етап - етап емпіричних досліджень, під час яких проводився збір фактичного матеріалу з проблеми і його первинна обробка.

3 етап - проводилась остаточна обробка отриманих даних, формулювалися висновки.



Розділ 3. Аналіз організаційно-управлінських аспектів діяльності ФК «Металіст»

3.1 Історичні аспекти розвитку ФК «Металіст»

«Металіст»- український футбольний клуб з Харкова. В даний час грає в Чемпіонаті України з футболу. Срібний призер Чемпіонату України з футболу сезону 2012/2013 років . Шість разів ставав бронзовим призером чемпіонату України з футболу , згодом був позбавлений офіційними спортивними органами бронзових медалей сезону 2007/2008 за передбачувану участь у договірному матчі з львівськими « Карпатами» в 2008 році і усунений від участі в Лізі чемпіонів УЄФА сезону 2013/ 2014 років . Володар Кубка СРСР , фіналіст Кубка СРСР , фіналіст Кубка України.

Історія назв ФК:

· «ХПЗ» - 1925-1945 - Харківський паровозобудівний завод

· «Зеніт» - 1939 - в розіграші першості міста Харкова 1939 команда виступала під назвою «Зеніт»

· «Трактор» - 1945-1946 - команда виступала в українській зоні другої ліги СРСР, турнір цієї зони називався також Чемпіонатом УРСР, під час турніру змінилося назва команди - вона стала називатися «Дзержинець»

· «Дзержинець» - 1946-1956

· «Авангард» - 1956-1967

· «Металіст» - з 1967 року - до теперішнього часу

В насичену, багату історію вітчизняного футболу чимало яскравих сторінок вписали футболісти одного з промислових гігантів Харкова - паровозобудівного заводу (ХПЗ), створеного в 1895 році. Футболом тут захопилися відразу ж після громадянської війни, коли самодіяльні команди почали створюватися чи не на всіх підприємствах міста. Першим футболістам Харківського паровозобудівного заводу доводилося грати на пустирях і примітивних майданчиках, тим не менш, в першості Харкова 1922 року вони під назвою "Паровозник", зайняли друге місце в класі "Б", випередивши сильні колективи "Балабановец" і "Спартак". У липні 1924 року футболісти ХПЗ виїхали на товариські матчі в Катеринослав і провели їх успішно, виступали вони і в інших містах. Але все це були епізоди у спортивному житті колективу. А датою народження команди ХПЗ (попередниці нинішнього "Металіста") прийнято вважати 1925 рік, коли на заводі був організований спортивний клуб, синьо-білі кольори якого захищала і футбольна команда.

У серпні 1927 року на газоні "Металіста" пройшли ігри фінального турніру Спартакіади УРСР, і з тих пір стадіон став головною спортивною ареною індустріального міста та всієї республіки. В ті роки заводські футболісти міцно займали в місті провідні позиції. В країні ще не існувало тренерів як таких, але фанатично закоханий у спорт, добре його знав інструктор фізкультури Володимир Августович Вацек по суті їм вже був. Під його керівництвом футболісти ХПЗ зайняли в 1930 році друге місце в першості профспілок України, що зібрав близько трьох десятків колективів, а на самому заводі міцні команди були практично у всіх цехах і відділах. Правою рукою у Володимира Августовича був гравець збірної Харкова 20-30-х років - Костянтин Ус. А безумовним лідером заводських футболістів був вихований Вацеком воротар збірної СРСР Олександр Бабкін, який пройшов шлях від учня-конторника тендерного цеху до кваліфікованого дизеліста-складальника. У 30-ті роки він, що прийшов на завод 12-річним хлопчиною, тричі входив у престижні списки 33-х кращих гравців Союзу під першим номером. 1931 рік. Футболісти ХПЗ на святі молоді Журавлевско-Петинського району. У центрі з м'ячем - Олександр Бабкін. ...Завершуючи складне, але досить насичений 1933 рік, збірна СРСР з футболу вдруге виїжджала в Туреччину. У Стамбулі вона перемогла 4:0, дві перемоги - 1:0 та 3:2 здобула в Анкарі. І не випадково турецький журнал "Олімпіада" виніс на свою обкладинку фотографію Бабкіна, супроводивши її таким текстом: "В ході прекрасної футбольної зустрічі в Стамбулі радянський голкіпер ще раз продемонстрував свою майстерність". А, намагаючись заінтригувати читачів, журнал помітно заявив: "Обережно! Сьогодні серед російських п'ять великих майстрів". Крім Бабкіна до числа "великих", чиї портрети він надрукував, першим був віднесений лівий захисник харків'янин Костянтин Фомін. Андрій Старостін, розповідаючи про те турнірі значно пізніше, в книзі "Великий футбол" один із розділів так і назвав: "Тріумф Бабкіна". Рядки з неї замінили нам, здається, відеоплівку, надзвичайно влучно розповівши про натхненною, віртуозній грі талановитого самоука - вихованця ФЗУ ХПЗ, секретаря Жовтневого райкому комсомолу, тамади і веселуна Саші Бабкіна з Порохової вулиці. " ...Перший тайм ми програли з рахунком 1:2. До того ж суддя вилучив з поля кращого захисника К.Фомина. Нас залишилося десятеро. Турки люто нападали. Але Бабкін буквально був непробивний. У нахлобученной до брів кепці, з-під козирка якої визирала гудзик його вздернутого догори носа, легкий, рухливий, він літав по повітрю і, здавалося, відчував себе в своїй стихії, відбиваючи і ловлячи м'ячі, що летіли у нижні і верхні кути воріт. Сильний удар Вахаба з близької відстані - Бабкін в неповторному кидку відбиває м'яча на кутовий. Через хвилину вихід Музафера. Бабкін самовіддано в останній момент буквально знімає з його ноги м'яч. Ось, здається, м'яч йде невідпорно у верхній кут воріт, але відчайдушний стрибок, і в частку миті витягується рука відводить м'яч через поперечину. Бабкін зробив своє головне справа: втримав рахунок 1:2. Третій м'яч у наші ворота прирікав нас на неминучу поразку. А потім, відбивши натиск, радянські футболісти перейшли в контратаку і перемогли - 3:2".

Майстерності Бабкіна аплодували глядачі багатьох європейських столиць, а в збірну УРСР разом з ним входили захисник заводської команди - терміст інструментального цеху Андрій Пономаренко і ветеран Костянтин Ус. Всі вони були в 1935 році у складі команди ХПЗ вперше стала чемпіоном Харкова. В її рядах також грали: Н.Безвєрхов, П.Якушов, С.Сергієнко, В. Болотов, Н.Соколов, Т.Сошенко, Н.Слєпов, І.Натаров, Г.Масалітін, Л.Тах, И.Бурдуков, І.Харламов.

Команда ХПЗ вперше стає чемпіоном Харкова, а вже в наступному сезоні дебютує в розіграші Кубка СРСР у 1935р.

У 1936 році заводські футболісти дебютували на всесоюзній арені, взявши участь у першому розіграші Кубка СРСР. Заявки на участь у турнірі подали 94 колективу, але на старт вийшло 79 команд. Сім з них представляли наше місто, і серед них команда Харківського паровозобудівного заводу. В 1/64 фіналу заводчани переграли команду Подільського механічного заводу, а на наступному етапі поступилися московському Зісу. У складі харків'ян виступали: Олексій Бобовніков, Андрій Пономаренко-капітан команди, Микола Іванов, Петро Якушев, Серафим Сергієнко, Костянтин Ус, Микола Соколов, Іван Харламов, Андрій Шидловський, Євген Бобовніков, Олександр Данковцев, Т.Васильев, С.Милевский, И.Бурдуков.

З 1938 року у футболістів ХПЗ з'явився дипломований старший тренер - вихованець заводського клубу К.Демченко, який закінчив в тому році вищу школу тренерів. Разом з ним, готуючи до клубного першості міста 4 чоловічі, 3 юнацькі команди, а також обов'язкову команду ветеранів, працювали А.Азаренко, К.Ус, Н.Соколов. У розіграші міської першості 1939 року, виступаючи під назвою "Зеніт", клуб ХПЗ посів третє місце. У кубку СРСР 1940 року честь Харкова відстоювали футболісти заводу імені Комінтерну (ХПЗ) - тільки у чвертьфіналі вони поступилися у впертій боротьбі динамівцям Ташкента - 3:4. У наступному сезоні у фінальному матчі кубка міста 25 травня 1941 року заводчани переконливо розгромили іменитий харківський клуб "Сільмаш" - 3:0. У складі ХПЗ тоді успішно дебютували цікаві молоді футболісти Алімов Дмитро, Федір Дашков, Микола Вусиків, які отримали популярність вже в післявоєнні роки. А вже через місяць багато тренери і футболісти заводу практично з перших же днів Великої вітчизняної війни пішли в 1941-му на фронт, стали на захист Вітчизни. Пізньої осені 1941-го віддав своє життя в одному з боїв А.Азаренко. Знявши армійську форму, в Москву переїхав К.Демченко, що став одним з найпопулярніших в країні і на закордонних стадіонах футбольним арбітром. А Костянтину Марковичу Уву, коли Харків був звільнений від окупантів, довелося відновлювати зруйноване війною футбольне господарство заводу. Хоча обидві трибуни рідного стадіону лежали в руїнах, до Уву після демобілізації прийшли багато вихованці заводського футболу. Успішно виступивши в республіканських змаганнях, команда заводу транспортного машинобудування під назвою "Трактор", а потім "Дзержинець" (так називався до 1955 року і стадіон) дебютувала у першості країни серед команд класу "Б". Школа К.Уса, якому допомагав І.Мнев, що став потім одним з керівників міської федерації футболу, не мала офіційного статусу, але саме в ній росли і мужніли гравці, що зайняли незабаром помітні місця у вищому ешелоні вітчизняного футболу. Н.Уграїцкий, Г.Борзенко, М.Солов'єв, М.Лабунский, Азаров, С.Чижов, А.Браховецький, И.Жерьобкин, В.Работягов, В.Перевозчиков, В.Ожередов, О.Бакуменка, а також А.Балацкий, Г.Кацай, А.Левченко, син тренера В.Ус, майбутній мер Харкова Ю.Гуровой і багато інших. Причому, передавши в "Локомотив" Південної залізниці велику групу провідних гравців, "Маркович", як з любов'ю звали Уба шанувальники футболу, вичерпав далеко не весь потенціал своєї школи. Шосте місце його вихованців у складі "Дзержинця" в турнірі 18 команд української зони другої групи - найкраще тому підтвердження.

Перед керівництвом величезного номерного підприємства було поставлено завдання якнайшвидшого відновлення основного міського стадіону. Поєднувати її з спробою створення команди, здатної представляти Харків у вищому ешелоні вітчизняного футболу, було не зовсім реально. За "Дзержинцем" залишилася роль своєрідного фарм-клубу команди Південної залізниці, яка представляла місто у першій групі. А найбільших висот з числа випускників заводського клубу досяг один з кращих голкіперів країни, рослий і мужній, вмів миттєво оцінити обстановку на полі Микола Уграїцький (1927-1969). Молоді роки Миколи пройшли на галасливій, що примикає до Кінного базару Тарасівській вулиці, а зовсім поруч, за парканами, розкинулися арени манившего всіх хлопців стадіону "Дзержинця". Веселун і дотепник Саша Бутенко із сусіднього будинку давно грав за "Дзержинець" - на стадіоні він виріс. За ним і потягнувся на футбольне поле не дуже балакучий син працівника пожежної охорони Микола Уграїцький - відомий серед хлопців голуб'ятник, силач і гранично справедливий, серйозний хлопець. Під час азартних, не знали кінця, іграх скальці хлопців Микола рвався в напад. Тільки в абсолютно безвихідних ситуаціях, коли нікому було виконувати не зовсім почесну серед підлітків роль голкіпера, поступливий Уграїцький виручав сусідів з Тарасівській і... сам того не відаючи, без глядачів і оплесків - все це прийшло пізніше - творив дива, захоплював однолітків акробатичними кидками. Тут, на завжди витоптаному запасному полі "Дзержинців", і помітив хлопчину з фантастичною вродженою реакцією Костянтин Маркович Ус, і взяв Миколая в свою команду. Над ним спочатку жартували, але тільки не на полі. В прямокутнику воріт стояв зовсім інший чоловік: владний, вольовий, відважний... Тут у тіхоні Уграїцького сам собою прорізався командирський голос. Він керував командою, керував діями партнерів.

...