Управління підготовкою юних спортсменів у баскетболі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Кафедра теорії та методики олімпійського і професійного спорту

Реферат на тему:

Управління підготовкою юних спортсменів у баскетболі

Виконала:

студентка 52-ої групи

Січкар Юлія

Перевірив: Собко Н. Г.

к. н. з фізичного виховання та спорту

Кіровоград 2014

Зміст

Вступ

1. Анатомо-фізіологічні та морфо-функціональні особливості юних баскетболістів

2. Особливості розвитку рухових здібностей баскетболістів у підлітковому віці

3. Особливості рухової навички юних баскетболістів

Висновки

Вступ

Баскетбол є одним із засобів фізичного розвитку і виховання молоді. Для неї характерні різноманітні рухи: ходьба, біг, зупинки, повороти, стрибки, кидки і ведення м'яча, здійснювані в єдиноборстві із суперниками. Такі різноманітні рухи сприяють поліпшенню обміну речовин, діяльності всіх систем організму, формують координацію. Розвиток рухових якостей підлітків має свої складності відносно морфофункціоальних показників та особливостей технічної підготовки юних баскетболістів. Згідно з основними методами тренування юних баскетболістів, існує система планування навантажень та часу, витраченого на технічну, фізичну, тактичну, психологічну та інші види підготовки.

1. Анатомо-фізіологічні та морфо-функціональні особливості юних баскетболістів

баскетбол молодь руховий спортивний

Для застосування раціональної методики навчання необхідно знати закономірності вікового розвитку найголовніших систем організму. Зміни, що відбуваються в будові і функціональному стані організму юних спортсменів, обумовлені не тільки впливом систематичних занять фізичними вправами, але й віковими особливостями.

Баскетбол відноситься до нестандартних ситуаційних фізичним вправам різкій змінної інтенсивності. У процесі гри інтенсивність рухів може бути максимальною, помірною, а в окремі моменти гри активна м'язова діяльність може бути припинена. Подібні зміни інтенсивності відбуваються безперервно, що визначається змінюється обстановкою, умовами гри. У результаті гри в баскетбол складається своєрідний динамічний стереотип нервових процесів, що забезпечує швидкий перехід, перемикання функцій з одного рівня в інший, з високого на низький і навпаки.

На відміну від представників інших видів спорту баскетболісти високого класу відрізняються більшою довжиною тіла - 190 сантиметрів і вище, а так само значною вагою. Це певною мірою накладає відбиток на характер спортивної діяльності. У ході спортивного вдосконалення, за допомогою центральної нервової системи, поліпшується здатність керувати своїми рухами, підвищується швидкість реакції, поліпшуються функції аналізаторів. Баскетболісти відрізняються хорошими показниками поля зору, глибинного зору, що дозволяє їм добре орієнтуватися на майданчику. Високого рівня розвитку досягає руховий аналізатор.

Спортсмени високого класу добре оцінюють зусилля, час виконання руху, точність передач і кидків. Ігрова активність баскетболістів відрізняється високою напруженістю. Про це, зокрема, свідчать високі функціональні зміни в ході гри. Частота пульсу може доходити до 180-230 ударів на хвилину. У процесі гри рівень споживання кисню знаходиться в межах 72,3-96,6% від максимуму. При цьому частота дихання досягає 50-60 дихальних циклів у хвилину, а хвилинний об'єм дихання доходить до 120-150 літрів. Таким чином, участь в іграх пред'являє високі вимоги до дихальних можливостей баскетболістів. Разом з тим, при грі в баскетбол утворюється помітний кисневий борг, який сягає 4-8 літрів. Це свідчить про значні вимоги до анаеробних (нестача кисню) процесам.

Витрата енергії у баскетболістів за гру становить 900-1200 ккал. Змінний характер діяльності баскетболіста пояснює помітні коливання функції в процесі гри. Так, у добре тренованих гравців частота пульсу в ході хвилинних пауз відпочинку може наближатися до вихідних даних. Поряд з цим у них хороша відновна реакція зберігається по ходу матчу.

У баскетболістів невисокого класу і слабо тренованих в міру розвитку втоми спостерігається помітне погіршення відновлення показників серцево-судинної системи в паузах відпочинку, а також після тренувального заняття протягом 12 годин спостерігається більш високий рівень зовнішнього дихання, споживання кисню в порівнянні з вихідними даними. Одночасно має місце менш досконале пристосування до нестачі кисню, що виражається в більш стрімкий розвиток гіпоксемії, у зниженні можливого порога падіння насичення крові киснем, в компенсаторному збільшенні зовнішнього дихання. У діапазоні 12-24 годин відбувається нормалізація функцій. У баскетболістів високого класу відновлення пристосувальних реакцій серцево-судинної системи, фізіологічного тремору, відбувається протягом 6-9 годин.

Підлітковий вік припадає на 12-16 років (хлопчики 13-16 років; дівчинки 12-15 років). Межі цього вікового періоду не можна вважати строго встановленими, оскільки початок і завершення статевого дозрівання, в залежності від ряду факторів, можуть зрушуватися в бік більш старшого чи молодшого віку. У той же час відомо, що глибока морфологічна і нейрогуморальна перебудова на етапі статевого дозрівання може з'явитися чинником тимчасового обмеження зростання працездатності і вдосконалення координації.

З віком відбувається поступове покращення здатності диференціювати темп руху, і ця здатність найбільш інтенсивно збільшується до 13-14 років. Дослідженнями доведено, що показники реактивності у підлітків 13-14 років наближаються до показників дорослих. Одним з важливих показників досконалої регуляції нервово-м'язового апарату є високий рівень функціональної рухливості. Лабільність нервово-м'язового апарату у підлітків значною мірою визначається віком і спрямованістю фізичної підготовки.

2. Особливості розвитку рухових здібностей підлітковому віці

У процесі виконання фізичних вправ має місце комплексне прояв швидкості. Найбільше значення надається швидкості виконання людиною цілісних рухових актів, а не елементарним формами прояву швидкості. Просторово-часові показники спритності інтенсивно наростають в молодшому шкільному віці, і до 13-14 років спритність підлітків практично наближається до рівня дорослого.

Розвиток сили відбувається нерівномірно. З 13-14 років спостерігається значний приріст сили. Це періоди високої чутливості до динамічних силових вправ. Як абсолютна, так і відносна сила у юних спортсменів збільшується під впливом двох факторів: природно-вікових змін організму та підвищення спортивної кваліфікації. У представників ігрових видів спорту періоди різкого збільшення сили відзначені в 13-15 років, а темпи зростання сумарних величин абсолютної сили більш значні, ніж темпи зростання сумарних величин відносної сили. Наприклад, щорічний приріст абсолютної сили з моменту початку систематичних занять баскетболом до 14 років становить 21%, в той час як приріст відносної сили всього 2,5-3%.

Пізніше інших фізичних якостей розвивається витривалість, що характеризується тим часом, протягом якого зберігається достатній рівень працездатності організму. У 13-14 років у підлітків обох статей спостерігається деяке зниження статичної витривалості згиначів і розгиначів передпліччя і розгиначів тулуба. Важливе значення має оцінка здібності випробуваного реалізувати набутий рівень розвитку фізичних якостей у певному руховому акті. Це означає, що слід аналізувати взаємозв'язок функцій між собою, а також взаємозв'язок функцій з рівнем технічної майстерності і спортивними результатами. Найбільш ефективним при розвитку рухових якостей є комплексне тренування, тобто коли в окремих заняттях використовуються вправи на швидкість, силу і витривалість із засобів ОФП. При комплексному розвитку рухових якостей найбільш ефективною є тренування, в якій переважно розвиваються швидкісні якості - швидкість і швидкісна витривалість. У цій комплексності найбільш ефективний варіант, коли 50% часу тренувального заняття відводиться на розвиток швидкості, 25% - на розвиток сили і 25% на - розвиток витривалості стосовно до підлітків 13-14 річного віку.

Працездатність в зонах великої і помірної потужностей, де енергозабезпечення залежить від своєчасної доставки кисню, також збільшується. Це пов'язано в першу чергу із зменшенням координації у діяльності вегетативних функцій при м'язовій роботі. Зміни, що відбуваються в морфофункциональном статус організму, і, перш за все збільшення маси тіла, позначається і на процесах забезпечення організму енергією, що призводить до помітного зростання добових потреб у їжі. Вивченню вікових особливостей розвитку рухових здібностей підлітковому віці присвячено значну кількість досліджень.

Рухова функція належить до числа складних фізіологічних явищ, які забезпечують протидію організму людини умов зовнішнього середовища і становить сукупність фізичних якостей, рухових навичок та вмінь.

Найбільш інтенсивне вдосконалення рухової функції відбувається в дитячому та підлітковому віці і до 13-14 років в основному завершується морфологічне і функціональне дозрівання рухового аналізатора людини.

На думку багатьох фахівців, структурні основи розвитку фізичних якостей пов'язані з прогресивними морфологічними та біохімічними змінами в опорно-руховому апараті, в центральній і нервової периферичної системи, у внутрішніх органах. Таким чином, рівень розвитку фізичних якостей знаходиться в прямій залежності від узгодженості соматичних і вегетативних функцій. Фізичні якості відчувають у своєму розвитку різний вплив генетичних факторів. Сильному контролю з боку генотипу піддані: швидкість рухів, м'язова сила і, особливо, витривалість.

Систематичні заняття мають потужний вплив на розвиток рухових здібностей в підлітковому віці. На відміну від однолітків, рухова активність яких обмежуються заняттями на уроках фізичної культури, у юних баскетболістів розвиток фізичних якостей відбувається більш гармонійно й на значно більш високому рівні.

Проаналізувавши джерела з анатомо-фізичним та морфо-функціональним якостям можна зробити висновок, що під впливом систематичного тренування у юних баскетболістів зменшуються витрати енергії організму, пов'язані з виконанням стандартної навантаження, у них в меншій мірі зростає споживання тканинами кисню, ніж у їхніх однолітків, не займаються спортом (за такої ж навантаженні). Слід врахувати, що після максимальних напружень обмінні процеси протікають у юних спортсменів набагато менш економно і супроводжуються дуже значним посиленням кровообігу. Це пояснюється тим, що вони здатні переносити навантаження більшої інтенсивності.

3. Особливості рухової навички юних баскетболістів

Динамічний стереотип, що є фізіологічною основою, рухових навичок, по суті своїй передбачає діалектичну єдність двох протилежностей. З одного боку, визначеною стереотипії, а з іншого - динамізму, мінливості, пластичності основних процесів - збудження і гальмування, що відбуваються в корі головного мозку.

Динамічність рухового стереотипу обумовлюється, по-перше, неймовірною складністю рухового апарату, наявністю безлічі кінетичних та динамічних ступенів свободи, що змінюються станом м'язів і нервової системи, а, по-друге, мінливих умов навколишнього середовища. У той же час вимога точності виконання рухів ставить необхідною умовою стабілізацію зовнішньої його картини. Динамічним системам властива як стабільність їх стану, так і певна рухливість. Система обмежена у своїх змінах лише в тому сенсі, що їй не властиво. Всілякі безмежні відхилення. Стабільність динамічної системи обумовлюється взаємовідношенням його частин, взятих в цілому, і пропонує взаємну їх координацію.

Останнім часом широкого поширення набув системно-структурний підхід у вивченні фізіологічних механізмів, що лежать в основі рухових навичок, заснованих на теорії багаторівневої регуляції по «моделі потрібного майбутнього». Проблема стабільності та мобільності рухових навичок є однією з актуальних проблем удосконалення прийомів у спорті.

Н.А. Бернштейн (1966) вказував на принципове інтерес двох сторін динамічної стійкості в питаннях рухової стандартизації вправ. По-перше, динамічна стійкістьзабезпечує мінімальної варіативністю послідовних циклів, по-друге, динамічна стійкість за своєю природою пов'язана з гармонійними коливаннями. Ряд авторів стверджують, що для надійності результату необхідна стабілізація системи руху по основним істотним показниками за рахунок пристосувальної мінливості, варіативності.

Н.В. Зімкін, В.Г. Пахомов (1969) відзначають, що при повторному виконанні стереотипних рухів спостерігається варіація внутрішньої структури рухового акту.

В.М. Дьячков (1972) стверджує, що найважливішими проблемами рухового досвіду є:

1) відшукання таких форм варіативності і визначення її діапазонів, які забезпечували б найбільшу стабільність і точність руху;

2) визначення засобів підвищення стійкості навички проти різних перешкод.

Такими засобами досягнення стабільності та мобільності рухових навичок ряд авторів.

В. Д. Мазниченко, 1984, І. І. Вурнашев, 1985) вважають:

1) поєднання технічної підготовки з удосконаленням спеціальних фізичних якостей;

2) наближення підготовчих та спеціальних вправ по динамічній структурою і характером руху до основного рухового навику;

3) різноманітності умов виконання технічних прийомів;

4) поєднання допоміжних вправ зі спеціальними;

5) застосування контрастності, крайньої диференціювання;

6) зміна звичних умов виконання основних рухів.

В.Г. Лунічкін, С.А. Полиевский (1979), досліджуючи баскетболістів, прийшли до висновку, що потрібен індивідуальний підхід до нормування кидків у стрибку при тренуванні баскетболістів із-за відмінності у витривалості ЦНС і особливостей рухово-динамічного стереотипу.

Висновок

Отже, під впливом систематичного тренування у юних баскетболістів зменшуються витрати енергії організму, пов'язані з виконанням стандартного навантаження, у них в меншій мірі зростає споживання тканинами кисню, ніж у їхніх однолітків, які не займаються спортом (за такої ж навантаження).

Закріплення досягнутих результатів і подальше підвищення рівня спортивної майстерності тісно переплітаються з масовою оздоровчою роботою і кваліфікованою підготовкою резервів з найбільш талановитих юнаків та дівчат. Розмаїтість технічних і тактичних дій гри в баскетбол і власне ігрову діяльність мають унікальні властивості для формування життєво важливих навичок і вмінь дітей середнього шкільного віку, всебічного розвитку їх фізичних і психічних якостей. Освоєні рухові дії гри в баскетбол і сполучені з ним фізичні вправи є ефективними засобами зміцнення здоров'я і рекреації і можуть використовуватися людиною протягом усього його життя в самостійних формах занять фізичної культури.

Під час гри в баскетбол (в силу її підвищеної емоційності)

можливі дуже значні зрушення у функціональному стані організму юних гравців, що не відновлюються тривалий час. Тому при визначенні навантаження в баскетболі необхідно враховувати не тільки функціональний стан організму, але і ступінь емоційного впливу. Дослідження свідчать, що у юних баскетболістів, приріст показників розвитку фізичних якостей протягом 3-х років у два рази перевищує середні величини приросту, характерні для учнів, які систематично не займаються спортом.

Список літератури

1. Бабушкін В.З. Підготовка юних баскетболістів. - Київ, 1985

2. Баскетбол: Підручник для вузів фізичної культури / / Под.ред. Ю.М. Портнова. - М.: Фізкультура і Спорт, 1997.-480с.

3. Бондарь О.М. Вчися грати в баскетбол. - Мінськ, 1986

4. Донченко П.І. Баскетбол юним. - Ташкент, 1989.

5. Зельдовіч Т.А. Підготовка юних баскетболістів. - М.: Фізкультура і спорт, 1964

6. Кліменко В.В. Психомоторні здібності юного спортсмена. - М.: Фізкультура і спорт, 1975

7. Мірошнікова Р.В., Потапова Н.М., Кудряшов В.А. Початкове навчання баскетболу .- Волгоград, 1994.-35с.

8. Фомін Н.А., Філін В.П. Вікові основи фізичного виховання. - М.: Фізкультура і спорт, 1972.

9. Шерстюк А.А. та ін Баскетбол: основні технічні прийоми, методика навчання в групах початкової підготовки: Навчальний посібник, - Омськ, 1991.-60с

Размещено на Allbest.ru