Бережливе ставлення до власного здоров'я - це досить актуальна проблема сучасного суспільства, адже здоров'я вважається найвищою суспільною цінністю. Однак не всі люди достатньо проінформовані про здоровий спосіб життя, а деякі свідомо ним нехтують. Ведення здорового способу життя важливе для кожної людини, а в першу чергу - для студентської молоді, оскільки саме студенти - майбутнє країни. Фізична культура існує невіддільно від здорового способу життя.

Також варто звернути на той факт, що студенти завжди перебувають у стресовому стані, оскільки розумова діяльність пов'язана з емоційною напругою, особливо під час сесії. Фізична культура та здоровий спосіб життя можуть звести до мінімуму, а іноді й до нуля ризик поганого самопочуття чи стан хвороби.

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

Здоровий спосіб життя - це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров'я.

Складові здорового способу життя містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них - харчування, побут, умови праці, рухова активність.

Для усвідомлення здорового способу життя важливі поінформованість і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових здорового способу життя, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також соціального і духовного здоров`я.

Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ століття як у світі в цілому, так й в Україні.

Тенденції розвитку країн колишнього Радянського Союзу протягом 80-90-х років, змусили суспільство по-новому поставитись до складових здоров'я та формування здорового способу життя, зокрема молодого покоління. Слід підкреслити, що цим питанням приділяють увагу різні науки - медицина, гігієна, охорона здоров'я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і нова наука - валеологія. Формуванню здорового способу життя молоді, формуванню ціннісних орієнтацій на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс валеології - наука про здоровий спосіб життя.

Виявлена обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров'я як відсутність хвороби. За сучасними уявленнями здоров'я розглядають не як суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального значення. Тобто здоров'я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об'єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан власне системи охорони здоров`я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше - на умови і спосіб життя (близько 50%).

Світова наука розробила цілісний погляд на здоров'я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові - фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід`ємні одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров`я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров'я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров'я. Цей принцип диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.

ОСНОВИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В СІМ'Ї

Одним з важливих аспектів оздоровчої масової фізкультури є самостійні заняття в домашніх умовах, в сімейному колі, спрямовані на забезпечення активного відпочинку, оздоровлення, загартовування.

Ранкова гігієнічна гімнастика благотворно діє на весь організм, надаючи великий оздоровчий і виховний вплив. Ранкову зарядку бажано проводити на свіжому повітрі. Якщо вона проводиться в приміщенні, то кімнату необхідно провітрити і довести температуру повітря до 16-17С. Для вправ, що виконуються сидячи або лежачи, необхідно мати гімнастичний килимок.

Біг є універсальним засобом впливу на організм. В результаті занять бігом людина відмінно себе почуває, у неї хороший апетит, настрій, працездатність. Щоденна порція оздоровчого бігу захищає організм від дії хронічних інтоксикацій і інфекцій. Бігати люблять усі, проте, зважитися вийти на перший старт часто заважає бар'єр помилкової сором'язливості, а деяким лінь. Тому бігати всією сім'єю значно легше - старшим потрібно стежити за молодшими членами сім'ї, а самі діти відчувають себе краще, впевненіше поруч зі своїми батьками.

Похід, прогулянка або екскурсія сприяють зміцненню здоров'я, фізичного розвитку і підвищенню загальної працездатності, вихованню витривалості, спритності і впевненості в своїх силах. До походу треба готуватися заздалегідь. Велике значення має вибір маршруту майбутнього походу або екскурсії. Бажано, щоб він проходив по мальовничих місцях, в лісових масивах з чистим незапиленим повітрям, поблизу водойм.

Рухливі ігри мають оздоровче, виховне та освітнє значення і легко доступні для "сімейної" фізкультури. Вони покращують фізичний розвиток, сприятливо впливають на нервову систему і зміцнюють здоров'я, сприяють емоційності спортивних занять.

Обов'язковим елементом фізичного виховання в сім'ї, які мають велике значення для зміцнення здоров'я, підвищення працездатності та опірності інфекції, є загартовування. фізкультура здоровий загартовування

Сутність загартовування полягає в тренуванні терморегуляторного апарату, в розвитку захисних реакцій, знижують чутливість організму до шкідливої дії подразників зовнішнього середовища. У результаті загартовування підвищується стійкість організму до несприятливих впливів різних погодних факторів, таких як холод, спека, вогкість і інших, які погано впливають на працездатність і можуть привести до захворювань.

Повітряні загартовувальні процедури можуть застосовуватися як у стані спокою, так і в поєднанні з фізичними вправами.

Унаслідок великої теплопровідності вода є більш ефективним засобом загартовування і надає набагато більший термічне вплив, ніж повітряна ванна тієї ж температури. Крім того, вода надає механічний тиск на тканини тіла і шкіру, особливо при плаванні і душі під тиском. Це сприяє поліпшенню лімфо- і кровообігу.

У помірних дозах сонячні промені позитивно впливають на обмінні процеси, сприятливо впливають на розвиток дитячого організму, покращують дихання і кровообіг, підвищують працездатність. Крім цього, сонячні ванни сприяють і виробленні теплової витривалості.

Щоб заняття фізкультурою і спортом в сім'ї приносили максимум користі, зміцнювали здоров'я і фізично розвивали її членів, необхідно суворе дотримання гігієнічних вимог.

НОВІ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧІ І СПОРТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

До сучасних фізкультурно-оздоровчих програм, які розробляються у ВНЗ, треба висувати такі умови:

1) Різноманітність форм занять, засобів, методик викладання, що відповідають потребам та інтересам студентської молоді. Внесення елемента новини у заняття (заняття з виїздом на природу, з музичним супроводом, нетрадиційні методики);

2) Поступова індивідуальна діяльність у межах можливостей людини (індивідуальний підхід до кожного, хто займається в оздоровчій групі. Врахування віку, стану здоров'я студентів);

3) Освітня основа. кожна людина має усвідомлювати користь цих занять, мати теоретичні знання (інформація про новітні тенденції, досягнення і методики оздоровчих тренувань);

4) Можливість перевіряти рівень підготовленості або проводити спостереження за станом здоров'я (своєрідні тести, контрольні нормативи, а також показові виступи);

5) Можливість оцінювати фізіологічний стан і реакцію на навантаження (вимірювання частоти серцево-судинних скорочень);

6) Відповідні заохочення і громадська підтримка (зацікавленість більшості студентів, масово-оздоровча робота гуртожитках, організація культурно масових заходів, змагань);

7) наявність кваліфікованих спеціалістів. Значення мають високі вимоги до підбору кадрів, наявність диплома про освіту. У наш час з'являється все більше різноманітних напрямів у оздоровчій фізичній культурі, нових технологій, головна мета яких -- зміцнення здоров'я, забезпечення здорового дозвілля, відтворення трудового потенціалу України.

Набуло поширення серед студентської молоді заняття з фітнесу, каланетики, стрейбінгу, аеробіки, акватренінгу у поєднанні з нетрадиційними методиками східних єдиноборств, йоги та ушу, а також бодібилдінг, бойовий гопак та ін.

Це допоможе сучасній людині адаптуватися до сучасних екологічних умов, що є досить актуальним у наш час, особливо в зонах з радіаційним забрудненням. Для того щоб засвоїти будь який комплекс, що входить до програми, необхідно чітко запам'ятовувати і відтворювати у пам'яті положення, вміти розрізняти ці положення, відчувати розтягнення м'язів, напруження і відповідне розслаблення м'язів і сухожилків, переходи із положення в положення.

Виконання не складних комплексів сприяє розвитку опорно-рухового апарату, особливо гнучкості, і в той же час допомагає оволодіти нескладними видами координації.

КОНТРОЛЬ І САМОКОНТРОЛЬ В ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО УДОСКОНАЛЕННЯ

Забезпечення високих темпів розвитку нашого суспільства потребує від кожної людини максимальних i творчих зусиль. У фізичній культурі велике значення приділяється формуванню всебічно i гармонійно розвинутої особистості як способу зміцнення здоров'я, підвищення працездатності.

Методи самоконтролю розподіляють на суб'єктивні та об'єктивні методи.

Серед суб'єктивних методів виділяють настрій, самопочуття, бажання займатися, переносимість заняття, болісні відчуття.

Настрій - це дуже істотний показник, що відбиває психічний стан фізкультурника. Заняття завжди повинні приносити задоволення. Настрій можна вважати гарним, коли людина впевнена в собі, спокійна і життєрадісна; задовільним-при мінливому емоційному стані і незадовільним, коли людина розгублена, подавлена.

Самопочуття - цьому показнику при самоконтролі часом не приділяється належної уваги тому що вважають його недостатньо об'єктивним дійсно людина може іноді добре себе почувати, хоча в організмі виникли хворобливі зміни. Проходить деякий час і стан перед хворобою дає про себе знати цілим комплексом ознак, у тому числі і самопочуттям, що погіршується. Ось інший приклад. Іде ігрове завдання у груп пі здоров'я. Дуже пожвавлена, весело і раптом в одного з фізкультурників виникає гострий біль у сердеці, що свідчить про перенапругу. Цього разу орієнтування по самопочуттю виявилось ненадійним. І не дивно. Піддаючись азарту гри, до того ж на відкритому повітрі (що саме по особу підвищує самопочуття), людина не помітила симптомів перевтоми, що починаються, і погіршення самопочуття. Тут були потрібні, більш об'єктивні критерії.

Бажання займатися - цей показник у щоденнику відзначається словами: "велике", "байдуже", "Немає бажання". При відповідності хорошої підготовленості у фізкультурників буває, як правило, відмінне самопочуття, міцний сон, хороший апетит і бажання займатися. При перевтомі бажання займатися фізичними вправами пропадає.

Переносимість заняття - тут фізкультурник відмічає чи виконано заплановане навантаження;якщо ні, то чому. Відмічається так само тривалість основних частин заняття і переносимість його (гарна, задовільна, погана)

Болісні відчуття - цей показник теж у значній мірі суб'єктивний. Болі можуть бути ознакою травм захворювання або перенапруги. Найчастіше буває біль у м'язах та головний біль. У щоденнику самоконтролю необхідно відзначати, при яких вправах (чи після вправ)з'являється біль, його сила, тривалість і т. п. Особливо серйозно треба відноситись до появи неприємних відчуттів болю в ділянці серця, тоді потрібна обов'язкова консультація лікаря.

Серед об'єктивних методів виділяють дихання, пульс, артеріальний тиск, фізична працездатність, пристосованість до навантаження, вага тіла, швидкість, спритність, гнучкість, температура тіла.

Дихання - циклічні вправи добре розвивають апарат дихання. Однак такий ефект спостерігається при правильному дозуванні фізичних навантажень. Чималу допомогу в цьому може надати динамічний самоконтроль за найпростішими показниками системи зовнішнього дихання:частота дихання, сила дихальної мускулатури, життєва ємність легень.

Пульс - цей показник подає важливу інформацію про діяльність серецево-судинної системи. У нормі в дорослої нетренерованої людини частота серцевих скорочень(ЧСС) коливається в межах 60-89 ударів у хвилину. У положенні лежачи пульс у середньому на 10 ударів менше ніж, стоячи. У жінок пульс частіший на 7-10 ударів у хвилину, ніж у чоловіків того ж віку. У дітей частота пульсу значно більша, ніж у дорослих, так, у немовлят - у середньому 140 ударів у хвилину, у дітей менше року -120, у віці 2 роки -110, 5, 5 років -100 ударів у хвилину.

Артеріальний тиск - цей важливий показник функціонування серцево-судинної системи виміряється сфігмоманометром. Такі прилади є в будь-якому медичному кабінеті, багато хто мають їх вдома, можуть купити в магазинах "медичної техніки" або навіть у "Спортивних товарах".

Фізична працездатність - це один з показників що характеризують ті зміни в організмі, що відбулися під впливом занять. Фізична працездатність характеризується кількістю механічної роботи, що може виконати людина з досить високою інтенсивністю. Це більш широке фізіологічно поняття, ніж витривалість. Остання характеризує можливість продовження роботи без зниження її результатів і є ніби складовою частиною її працездатності.

Пристосованість до навантаження - за змінами артеріального тиску і частотою пульсу у відповідь фізичне навантаження можна судити про пристосованість до серцево-судинної системи. Звичайно м'язові зусилля супроводжуються помірним підвищенням максимального тиску і зниженням мінімальним. При чому зміна максимального АТ відбудеться одночасно зі зміною пульсу.. При перевтомі погіршується пристосованість організму до фізичного навантаження, на що можуть указувати надмірно високі величини максимального АТ(до 200 мм рт. ст. і більше) і високі значення пульсу.

Вага тіла - для орієнтованої оцінки маси тіла можна використовувати формулу Брока - Бругша. Це найбільш простий і загальновідомий зрістоваговий показник, відповідно до якого нормальна вага людей зі зростом 155 - 165 сантиметрів розраховується вирахуванням 100 з величини зросту. При зрості 166 - 175 сантиметрів віднімається 105, при зрості 176 - 185 - 110 Слід зазначити, що цей показник застосовуємо для визначення нормальної ваги чоловіків нормостенічної конструкції, правильної статури. Жінкам треба мати трохи меншу вагу. Для оцінки показників ваги та зросту дуже широко застосовується індекс, запропонований Кветелем. Це співвідношення: вага тіла (г) За зріст (см) нашими даними, середня величина його для чоловіків коливається в межах 345 - 410 грамів на сантиметр, для жінок - 320 - 385 грамів на сантиметр. Більш високі показники можуть відзначатися в осіб з добре розвинутими м'язами (наприклад, у спортсменів) або гладких людей.

Швидкість - заняття фізичною культурою, спортом сприяють розвитку швидкості (швидкісних здібностей), що означає швидкість рухів, частоту їх і час рухової реакції. Залежить швидкість в основному від функціонального стану нервової системи, її рухової сфери (рухливості нервових процесів), а також від сили, гнучкості, володіння технікою руху.

Спритність - ця якість характеризується хорошою координацією і високою точністю рухів. Спритна людина досить швидко опановує новими рухами і здатна до їхньої швидкої перебудови. Залежить спритність від діяльності аналізаторів (насамперед рухового), а також від пластичності центральної нервової системи.

Гнучкість - здатність до виконання руху з великою амплітудою в різних суглобах - гнучкість - важлива властивість опорно-рухового апарата. Визначаючи ступінь рухливості його окремих ланок (для чого потрібно виконувати вправи, що вимагають рухів з максимальною амплітудою), оцінюють гнучкість. Залежить вона від багатьох факторів: еластичності м'язів і зв'язок, зовнішньої температури (при підвищенні гнучкість збільшується), часу доби (ранком гнучкість істотно знижена). Тестування повинне проводитися після відповідної розминки.

Температура тіла - у будь-який час року температура тіла постійна. Терморегуляція, тобто здатність організму підтримувати постійну температуру тіла, обумовлює високу інтенсивність життєвих процесів, нормальне протікання усіх функцій. Забезпечується вона взаємодією процесів теплорегуляції і тепловіддачі. Величина теплорегуляції визначається інтенсивністю обміну речовин, станом нервових і гуморальних механізмів регуляції, у значній мірі залежить вона від дієти, але більше усього від інтенсивності виконуваної роботи. М'язи є головним джерелом теплорегуляція, на їхню частку припадає до 70 відсотків усього виробленого тепла, а при інтенсивній м'язовій роботі - 90 відсотків Іншим важливим джерелом тепла є печінка. Зміни теплорегуляції (зменшення чи збільшення) спостерігаються при порушенні теплового комфорту.