Міжнародна і національна нормативно-правова база туристської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова

Кафедра Туризму і готельного господарства

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Організація туризму»

на тему: «Міжнародна і національна нормативно-правова база туристської діяльності»

Виконала: студентка 2 курсу

гр.МГКТС2013-3

Гаврилова М.С.

Харків 2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про туризм» 18.11.2003 р. № 1282 - IV

Розділ 2. Манільська декларація зі світового туризму. Прийнята Всесвітньою конференцією з туризму. Маніла (Філіпіни), 27.09- 10.10.1980 р

Розділ 3. Гаагська декларація з туризму. Прийнята Міжпарламентською конференцією з туризму. Гаага (Нідерланди), 10-14.04.1989 р

Розділ 4. Глобальний кодекс етики туризму. Прийнятий XIII сесією Генеральної асамблеї ВТО. Сантьяго (Чілі), 1.10.1999р

Розділ 5. Хартія туризму і Кодекс туриста. Схвалені резолюцією VI сесії Генеральної асамблеї ВТО. Софія (Болгарія),22.09.1985р

Розділ 6. Порівняльний аналіз терміну «Туристська послуга»

Розділ 7. Характеристика Всесвітня Рада з подорожей і туризму (WTTC)

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Мета роботи: ознайомлення з основами туристської нормативно-правової бази UNWTO і України і вивчення ролі міжнародних організацій в організації туризму.

Метод дослідження: порівняльний аналіз.

Сутність міжнародного національного регулювання туристської діяльності: міжнародне регулювання туристичної діяльності припускає розробку і реалізацію комплексу міжнародних заходів з метою підтримки сталого розвитку туризму, упорядкування туристичної діяльності, ефективного управління окремими секторами туристичної індустрії, забезпечення їх скоординованої взаємодії, стандартизації туристичного обслуговування. туристський нормативний правовий державний

Основні функції державного регулювання в галузі туризму: загальна організація та правова регламентація туристичної діяльності, планування розвитку туризму, контроль і нагляд за туристичною діяльністю, регулювання окремих видів туристичної діяльності, забезпечення охорони навколишнього середовища та історичних пам'яток, кадрове забезпечення туризму, підтримка зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств, створення сприятливого іміджу країни або регіону.

Однією з важливих міжнародно-правових форм регулювання й координації діяльності держав у галузі туризму, вироблення та впровадження правил і принципів їхнього співробітництва, норм і стандартів міжнародної туристичної діяльності є конференції ООН з туризму, форуми міжнародних туристичних організацій, - конференції ВТО.

Інструменти регулювання міжнародної туристичної діяльності - це правові акти й офіційні документи, спрямовані на установлення певного порядку, норм, правил, принципів і підходів у здійсненні туристичної діяльності. Вони слугують цілями інформації, орієнтації, просування та реалізації на практиці заявлених і проголошених ідей, принципів, концепцій і стратегій. До таких інструментів відносяться міжнародні декларації, конвенції, резолюції, угоди, протоколи, рекомендації, прийняті на міжнародних конференціях і форумах.

Розділ 1. Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про туризм» 18.11.2003 р. № 1282 - IV

Цей закон визначає загальні, правові організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров`я, на безпечне життя і здоров`я довкілля, задоволених духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичної подорожі. Він встановлює засади раціонального використання туристських ресурсів та регулює відносини, пов`язані з організацією і здійсненням туризму на території України.

Відродження туризму здійснюється поступово. Важливим кроком у створенні правових засад туристичної діяльності та його розвитку стало прийняття Верховною Радою України 15 вересня 1995 р. Закону України "Про туризм", який визначив конкретні завдання розвитку сфери туризму. Розпочався новий етап, пов'язаний із розбудовою приватних туристичних підприємств, які поєднують діяльність не лише з отриманням високих прибутків, а й з намаганням досягти якісних показників в обслуговуванні своїх клієнтів. Туризм перетворився на засіб формування ринкового механізму економіки. Від його діяльності почали надходити значні кошти до державного бюджету, він дав змогу раціонально використовувати вільний час громадянам і став вагомим чинником вивчення історії рідного краю та культурної спадщини українського народу.

На початку XXI ст. туристична галузь практично відновила попередні потужності й почала відігравати важливу роль в економічній діяльності України, виробляючи до 8 % ВВП і склавши 20 % зовнішньоторговельного обігу України. Туристична галузь забезпечила роботою 1,58 млн українців.

На законодавчому рівні 18 листопада 2003 р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про туризм", де поруч із загальними положеннями узаконена державна політика та державне регулювання в галузі туризму, показана безпека туризму, подано основи організації туристичної діяльності, професійної підготовки фахівців та наукове забезпечення туризму, висвітлено правову основу міжнародного співробітництва в галузі туризму, а також контроль за діяльністю в галузі туризму і відповідальність за порушення законодавства України про туризм.

Розділ 2. Манільська декларація зі світового туризму. Прийнята Всесвітньою конференцією з туризму. Маніла (Філіпіни), 27.09- 10.10.1980 р

Манільська декларація з світового туризму прийнята всесвітньою конференцією, з туризму, що проходила в Манілі (Філіпіни) з 27 вересня по 10 жовтня 1980 року.

Всесвітня конференція з туризму проходила за участю 107 делегацій країн та 91 делегацій спостерігачів скликана Всесвітньою туристською організацією з метою з'ясування реальної сумності туризму у всіх його аспектах і тієї ролі, яку туризм відіграє в динамічному і мінливому світі. Манільська декларація містить 25 пунктів.

Конференція прийняла Манільську декларацію зі світового туризму, в якій туризм розуміється як важлива діяльність, що впливає на соціальне, культурне, освітнє й економічне життя держав і має гуманітарний характер.

Особливе місце в Декларації приділяється розвитку внутрішнього, соціального й молодіжного туризму. Підкреслюється, що внутрішній туризм сприяє більш збалансованому стану національної економіки; соціальний туризм повинен бути суспільною метою в інтересах менш забезпечених громадян; молодіжний туризм потребує особливої уваги.

Декларація мотивує держави створювати поліпшення умов праці для туристських кадрів, державам варто вивчати стримуючі фактори в розмитку туризму і вживати заходи щодо їх усунення.

Розділ 3. Гаагзька декларація з туризму. Прийнята Міжпарламентською конференцією з туризму. Гаага (Нідерланди), 10-14.04.1989 р

Міжпарламентська конференція з туризму, що проходила в Гаазі 10-14 квітня 1989 р., прийняла Гаазьку декларацію, в якій визначено місце туризму в соціально-економічному житті всіх країн і народів. У ній, зокрема, сказано, що "спрощення туристських формальностей і полегшення поїздок і подорожей - це скоординована політика і дії держав по розвитку й заохочення як індивідуальних, так і колективних туристських поїздок. Спрощення туробміна і пов'язаних з ним регламентують формальностей - це підготовка відповідних договорів і угод, рішення проблем захисту туристів, туристського страхування, поліпшення взаємодії між туристами, засобами розміщення та адміністративними державними службами країн ".Міжпарламентська конференція по туризму звернула особливу увагу на наявність взаємозв'язку між туризмом і навколишнім середовищем і одночасно закликала визначити рівень пропускної здатності місць, відвідуваних туристами, і забезпечити його дотримання навіть у тому випадку, якщо це буде означати обмеження доступу до подібних місць в певні періоди часу або сезон.

Також був зроблений висновок про те, що одночасно з швидким зростанням обсягів подорожей і туризму в останні роки уточнюється і розширюється поняття "спрощення туристських формальностей". Гаазька декларація містить 10 принципів. В 9 принципі йдеться про необхідність створення мережі навчальних закладів, які можуть надати освіту в галузі туризму, а десятий принцип засвідчує, що туризм повинен плануватися державною владою.

Розділ 4. Глобальний кодекс етики туризму. Прийнятий XIII сесією Генеральної асамблеї ВТО. Сантьяго (Чілі), 1.10.1999 р

Прийнятий на Генеральній асамблеї Всесвітньої туристської організації (ВТО) в Сантьяго (Чилі) 1 жовтня 1999 р. Необхідність розробки Г. е. к. т. відзначалася в резолюції, проголошеній в 1997 р. на Генеральній асамблеї ВТО в Стамбулі. У наступні два роки був сформований спеціальний комітет з підготовки Т. е. к. т., проект якого розробили Генеральний секретар та юридичний радник ВТО на основі консультацій з Діловою радою, регіональними комісіями і Виконавчою радою ВТО. Письмові коментарі до Г. е. к. т. надійшли більш ніж з 70 держав - членів ВТО і різних організацій. Г. е. к. т. складається з 9 статей, які визначають основні правила і принципи діяльності для туристських організацій, правління, туроператорів і туристських агентств, а також самих мандрівників. Десята стаття присвячена вирішенню спірних питань і вперше знаменує собою наявність в такому кодексі механізму його реалізації.

В кодексі закладені ідеї багатьох попередніх аналогічних декларацій та діючих професійних кодексів.

Реалізація принципів Глобального етичного кодексу туризму

1. Державні і приватні учасники туристського процесу повинні співробітничати в справі реалізації справжніх принципів і повинні контролювати їх ефективне застосування.

2. Учасники туристського процесу повинні визнати роль, яку грають міжнародні організації, в першу чергу Всесвітня туристська організація, і неурядові організації, які займаються питаннями просування і розвитку туризму, захисту прав людини і охорони навколишнього середовища і здоров'я, з урахуванням дотримання основних принципів міжнародного має рацію.

3. Ті ж учасники туристського процесу повинні проявити намір передавати з метою примирення всі спірні питання, пов'язані із застосуванням або тлумаченням Глобального етичного кодексу туризму, неупередженому третьому органу, іменованому "Всесвітній комітет з етики туризму".

Розділ 5. Хартія туризму і Кодекс туриста. Схвалені резолюцією VI сесії Генеральної асамблеї ВТО. Софія (Болгарія),22.09.1985р

Основний міжнародний документ, що зафіксував норми і принципи відносин держав у галузі туристської діяльності. Схвалена резолюцією VI сесії Генеральної асамблеї ВТО, Софія, 22 вересня 1985 р. Основні принципи X. т.: а) "право кожної людини на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня і на оплачувану періодичну відпустку, а також право вільно пересуватися без обмежень, крім тих, які передбачені законом"; б) "держави мають розробляти і проводити політику, спрямовану на забезпечення гармонійного розвитку внутрішнього і міжнародного туризму, а також займатися організацією відпочинку на благо всіх тих, хто ним користується"; в) "державам слід сприяти упорядкованому і гармонійному зростанню як внутрішнього, так і міжнародного туризму"; г) "держави мають приводити туристську політику у відповідність з політикою загального розвитку, що здійснюється на різних рівнях - місцевому, регіональному, національному і міжнародному, - і розширювати співробітництво в галузі туризму як на двосторонній, так і на багатосторонній основі". X. т закликає приділяти належну увагу принципам Манільської декларації зі світового туризму і Документу Акапулько; сприяти вжиттю заходів, що дозволяють кожному брати участь у внутрішньому і міжнародному туризмі, особливо за допомогою регулювання робочого часу і дозвілля; захищати на благо нинішнього і майбутнього поколінь туристське середовище, яке включає людину, природу, суспільні відносини і культуру, є надбанням усього людства; сприяти зростанню туристської свідомості і контактам відвідувачів з місцевим населенням з метою поліпшення взаєморозуміння і взаємного збагачення. Як частина X. т. Кодекс туриста визначає норми поведінки, права й обов'язки туристів під час участі в туристських поїздках, що мають своєю поведінкою сприяти взаєморозумінню і дружнім відносинам між народами й у такий спосіб сприяти збереженню миру. Прийняття зазначених нормативних документів міжнародного правового характеру, якими регулюються норми поведінки держав, організацій, туристів на всіх рівнях, - об'єктивне вираження прагнення туристських організацій до поліпшення обмінів, контактів, забезпечення туристських потреб підтримкою держав і урядів в ім'я миру і співробітництва. Мета цих документів - узгодження планів міжнародного туристського обміну по окремим країнам і організаціям; відображення їх у міжурядових документах по туризму і планах співробітництва з закордонними об'єднаннями; здійснення постійного обміну інформацією про міжнародні туристські організації, зв'язки і кон'юнктуру туристського ринку, що складається в конкретних країнах, ціноутворення, тарифи на поїздки. Передбачаються ефективне і соціально виправдане застосування системи пільг і знижок; уточнення принципів і економічних умов співробітництва; взаємні консультації з питань спільної роботи в міжнародних туристських, транспортних та інших зацікавлених організаціях. Хартія і Кодекс закликають до більш активного проведення спільних наукових досліджень з проблем міжнародних туристських зв'язків, удосконалення їхніх форм, програм перебування, вимог до організації маршрутів з урахуванням запитів різних категорій туристів, вироблення принципів підготовки туристських кадрів, обміну досвідом та інформацією, навчальною літературою, посібниками і методичними розробками, а також створення кращих економічних, фінансових і адміністративних умов для туризму в цілому. У жовтні 1999 р. Генеральна асамблея ВТО схвалила "Глобальний етичний кодекс туризму", де висунуто рекомендації "заохочувати введення в усі освітні програми спеціального курсу про цінність туристського обміну, його економічні, соціальні й культурні вигоди, а також про потенційно пов'язані з туризмом і подорожами ризики".

Розділ 6. Порівняльний аналіз терміну «Туристська послуга»

Основним туристським продуктом є комплексне обслуговування - стандартний набір послуг, що продаються туристам в одному пакеті.

У Ліцензійних умовах, що характеризують туристську діяльність, визначено, що туристські послуги -- це послуги суб'єктів туристської діяльності з розміщення, харчування, транспорту, інформаційно-рекламному обслуговуванню, а також послуг закладів культури, спорту, побуту, розваг і т. ін., направлені на задоволення потреб туристів.

Нижче подана структура, яка характеризує склад туристського продукту (див. рис. 1.2).

У той же час виникає запитання: які послуги є туристськими і що в даному випадку буде основним критерієм при визначенні послуг як «туристських»? Як бачимо, Закон про туризм і Ліцензійні умови не дають точної відповіді на це запитання. Наприклад, в Законі про туризм тільки побічно йдеться про те, що до складу туристського продукту «...включаються послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристські послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідування об'єктів культури, відпочинку і розваг, реалізації сувенірної продукції і т. п.)». Проте це не привод для засмучення, інформація про туристські послуги чітко прописані в Державному класифікаторі продукції і послуг ДК 016-97, затвердженому наказом Держстандарту України від 30.12.97 р. № 822 (далі - ДК 016-97).

ДК 016-97 використовують практично всі структурні одиниці й підрозділи галузей господарювання в Україні: органи центральної і місцевої державної виконавської влади, фінансові органи, органи статистики і всі суб'єкти господарювання (юридичні і фізичні особи) в Україні. Об'єктом класифікації є продукція і послуги, створені в процесі всіх видів економічної діяльності.

Загальна структура цифрових кодів для утворення класифікаційних групп в ДК 016-97 відповідає наступній схемі:

XX - розділ;

XX.X - група;

XX.XX - клас;

ХХ.ХХ.Х - категорія;

XX.XX.XX - підкатегорія;

XX.XX.XX.XXX - тип.

Приклад:

63.30.11.100

де 63 - розділ «Допоміжні транспортні послуги»;

63.3 - група «Послуги туристських агентств і туроператорів; послуги екскурсоводів»;

63.30 - клас «Послуги туристських агентств і туроператорів; послуги екскурсоводів»;

63.30.1 - категорія «Послуги туристських агентств і туроператорів; послуги екскурсоводів»;

63.30.11 - підкатегорія «Послуги з організації подорожей»;

63.30.11.100 - тип «Туристський відпочинок і подорожі туристськими маршрутами з використанням транспортних засобів, окрім велосипедів».

Розділ 7. World Travel & рада з туризму (WTTC) є форумом для індустрії туризму і авіаперевезень

Він складається з членів світового бізнес-співтовариства і працює з урядами з метою підвищення обізнаності про індустрії туризму і авіаперевезень. Він відомий тим, що є єдиним форумом для представлення приватного сектора в усіх частинах промисловості в усьому світі. її діяльність включає дослідження з економічних і соціальних наслідків в галузі та її організацію глобальних і регіональних самітів, спрямованих на питання і тенденції, що мають відношення до індустрії.

Історія

Всесвітня рада подорожей і туризму почалося в 1980-х роках з групою бізнесменів на чолі з колишнім генеральним директором American Express Джеймс Д. Робінсон III. Група була створена для обговорення індустрії туризму і авіаперевезень і необхідність отримання додаткових даних, пов'язаних з важливість того, що деякі вважали, був несуттєвим промисловість. Дискусії привели до першої зустрічі WTTC в Парижі, Франція в 1989 році перша зустріч включала виступ державного секретаря колишнього Сполучені держави Генрі Кіссінджером, який припустив, що індустрії подорожей і туризму не був широко визнаний у зв'язку з його не маючи будь-яку організацію або структуру. WTTC була офіційно створена в 1990 році .Перший Річні загальні збори відбулися у Вашингтоні, округ Колумбія, в 1991 році, в цей час Рада складається з 32 членів. Ці початкові члени погодилися з необхідністю для спільній справі підвищення обізнаності про економічної вкладі індустрії подорожей і туризму. Члени-засновники умови інвестицій та підтримки для отримання економічних даних, які могли б продемонструвати важливість галузі. Вони поділилися зацікавлені в тому, більший інтерес з боку урядів і політиків з метою сприяння майбутній успіх подорожей і туризму. Robert H Бернс вступив на посаду Голови для WTTC в 1993 році, і в цей час налічувалося 68 членів. Це почав випускати інформації про вплив туризму приблизно в той же час, працює з Wharton економетричних прогнозуванню Associates розвивати данние.WTTC сформована група знаю як Допоміжний рахунок туризму (ВСТ), щоб розраховувати і публікувати данние.TSA була визнана Статистичної комісії Організації Об'єднаних Націй в 1999 році під час 1990-х років, WTTC розширив діяльність Ради включити освіта та навчання, лібералізації повітряного транспорту, і оподаткування та сталого розвитку. Нові види діяльності привели до створення Всесвітньої Подорожі та туризм людських ресурсів Центру в Ванкувері та центру політики World Travel & Туризм оподаткування в США. У 1997 році WTTC організував першу Global Travel & туризму саміт, який відбувся в Віламора, Португалія. Членство в організації також досяг 100 в тому ж році. Більше двох самітів пройшли в Віламура в 2000 і 2003, далі з щорічних нарад, проведених в різних місцях по всьому світу Організація і членство WTTC зі штаб-квартирою в офісі, розташованому в Лондоні, Великобританія. Персонал на чолі з президентом і генеральним директором WTTC. Сім режисерів очолити різні розділи організації. Члени ВРПТ керівників, президентів чи голів компаній з різних галузей і регіонів в рамках індустрії туризму і авіаперевезень. WTTC має два типи членства, Глобальні Користувачі та регіональних членів. Вона також має категорію для компаній, які надають послуги в галузі, називають промисловості партнерства Туризм на завтра Awards У 2004 році WTTC взяв на себе туризму на завтра Awards. Ці нагород були спочатку була створена Федерація туроператорів в 1989 році і перейшла в British Airways в 1992 році Туризм на завтра Awards присуджуються в декількох категоріях, щоб заохочувати і визнати змінам в галузі сталого туризму. Переможці обираються через кілька раундів суддівства, в тому числі на місці відвідин фіналістів. Цей процес, судячи включає незалежного голови суддів, три кроки судячи процес за участю до 22 незалежних експертних суддів з різних країн світу, і на місці оцінок фіналістів. В категорії премії змінилися з плином часу і, як 2014 включають бізнес, призначення, громадськість, довкілля, інновації та люди.

Висновки

Міжнародне регулювання - це міжнародна система впливу і комплекс заходів, націлених на ефективне управління певним видом міжнародної діяльності (підтримка стабільності, її зміна, впорядкування) відповідно до визначених міжнародних принципів, норм і стандартів. Міжнародне регулювання туристської діяльності передбачає розробку і реалізацію комплексу міжнародних заходів з метою:

- підтримки сталого розвитку туризму;

- упорядкування туристської діяльності;

- ефективного керування окремими секторами туристської індустрії,

забезпечення їх взаємодії;

- стандартизації туристського обслуговування.

Туристична діяльність ніде в світі не надана сама собі. Будь-яка держава законодавчим шляхом прагне регулювати діяльність туристського бізнесу. Однією з ключових завдань державної політики в галузі туризму є розробка сучасного всеосяжного законодавства, інтегрованого в правове поле міжнародного туризму. Найважливіша роль у досягненні цієї мети належить туристським організаціям. Діяльність міжнародних організацій вносить величезний внесок у розвиток туризму. Міжнародні туристські організації представляють державні інтереси країн світу та сприяють розвитку світового туризму. Спираючись на їхню діяльність, країни, регіони, області створюють свої туристські організації для розвитку та просування туризму. Туристські організації спрямовують свої зусилля на створення міжнародних правових регламентів, вивчення нагальних проблем туризму, розробку важливих рекомендацій щодо сталого розвитку туризму. Туристські обміни пов'язані з перетинанням державних кордонів, а перебування туристів на території іноземної держави і переміщення по ній, з уваги на єдиний підхід, повинно регулювати міжнародне право.

Необхідно, щоб державна влада на всіх рівнях у всіх країнах, відігравали активну роль у справі створення сприятливих умов для туризму і, зокрема, надавали фінансові та інші ресурси для реалізації всеохоплюючих програм, присвячених туризму. Нинішній і майбутній розвиток туризму потребує активнішої підтримки з боку урядів у плані інформації та просування туризму, а також забезпечення інфраструктури; необхідно освоювати нові ринки, робити кроки щодо забезпечення співпраці в усіх сферах - державних і приватних - в інтересах максимального заохочення сектора туризму. Туризм необхідно планувати на комплексній основі, брати до уваги всі аспекти законодавства, що стосуються інших секторів, таких як транспорт, зайнятість, охорона здоров'я, сільське господарство, зв'язок та ін.

Розвиток міжнародного туризму стає все більш актуальним. У таких умовах неминуче виникнуть проблеми і труднощі, пов'язані з перетинанням кордонів і виконанням прикордонних та інших туристських формальностей. У цьому зв'язку особливо гостро постає питання про регулювання туризму в рамках не тільки окремо взятої країни і сусідніх з нею держав, а й світового співробітництва взагалі.

Список використаних джерел

1. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://tourlib.net/books_ukr/pucentejlo84.htm

2. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://tourlib.net/books_ukr/pucentejlo81.htm

3. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://pidruchniki.com/1806020343752/turizm/rozvitok_turizmu_ukrayini

4. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://buklib.net/books/31376/

5. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://vechervkarpatah.at.ua/index/5_mizhnarodni_konferenciji_z_reguljuvannja_turizmu/0-1906

6. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://tourlib.net/books_ukr/filotur16.htm

7. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://tourlib.net/metod_tourism/mashkova_dod2.htm

Размещено на Allbest.ru