Проблеми розвитку сфери соціального туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми розвитку сфери соціального туризму



Вступ

Сучасна світова спільнота дуже серйозно ставиться до проблем відпочинку і туризму. Фактори, що впливають на розвиток туризму, різноманітні й багатогранні. Це природно-кліматичні і географічні, культурно-історичні та демографічні, соціальні, політичні, економічні та інші.

Окрім позитивних факторів, що сприяють розвиткові туризму, існує цілий ряд негативних чинників, які спонукають населення до туризму. Це, так зване техногенне навантаження, спричинене процесами індустріалізації та урбанізації, яке часто призводить людей до стресів і викликає у них потребу у проведенні вільного часу поза межами їх постійного проживання.

Отже, туризм у суспільстві потрібен не тільки для духовного збагачення через процес пізнання, а й для морального та фізичного оздоровлення кожного його індивідуума. Таким чином, з посиленням техногенного навантаження туризм стає вже не розкішшю, а природною необхідністю.

У кожній країні існують певні групи людей, які через брак коштів просто не можуть собі дозволити подорожувати. Сюди відносяться і малозабезпечені громадяни, і багатодітні сім'ї, інваліди, студенти тощо. Саме ці верстви населення потребують всілякої підтримки для участі в туризмі, яку може надати їм лише реалізація ідей соціального туризму.



1. Поняття соціального туризму та його законодавче закріплення

туризм соціальний міжнародний

Соціальний туризм - це подорожі, що субсидуються із джерел позабюджетного фінансування та за рахунок коштів, що виділяються з державного бюджету на соціальні потреби; громадський рух учасників соціального туризму; професійна діяльність з формування, просування та реалізації соціального туристського продукту.

Метою соціального туризму є не отримання прибутку, а підтримка людей з низьким рівнем доходу для реалізації їхнього права на відпочинок. Концепція соціального туризму побудована за трьома принципами:

- забезпечення відпочинку всіх і кожного члена суспільства шляхом широкого залучення до сфери туризму людей з низьким рівнем доходів;

- субсидування туризму для малозабезпечених;

- активна участь центральних урядових, муніципальних, суспільних і комерційних структур в його розвитку.

Головною метою соціального туризму є подорожі і відпочинок соціально вразливих верств населення для відновлення працездатності, фізичних і моральних сил.

Об'єктами соціального туризму є інваліди, пенсіонери, молодь, школярі, ветерани війни та праці, подорожі яких можуть фінансуватися благодійними організаціями, державними структурами, приватними фірмами, суспільними організаціями та фондами.

У Манільській декларації у ст. 4 зазначено, що право на відпочинок і, зокрема, право на відпустку і свободу подорожей і туризму, що є природним наслідком права на працю, визнаються Загальною декларацією прав людини, а також у законодавстві багатьох країн в якості елементів розвитку людської особистості. Це тягне за собою обов'язок суспільства надавати своїм громадянам реальні, ефективні та недискримінаційні можливості доступу до туризму. Такі умови повинні відповідати пріоритетам, законодавству і традиціям кожної відповідної країни.

А у ст 10 цієї же Манільської декларації вказується, що «соціальний туризм - це ціль, до якої суспільство повинне прагнути в інтересах менш забезпечених громадян».

В Законі України «Про туризм» про соціальний туризм навіть і не згадується. І лише в Стратегії розвитку туризму і курортів, затвердженій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6.08.08 за №1088-р, серед основних напрямів реалізації Стратегії вказується - «розробити механізм державної підтримки впровадження туристичного продукту соціального характеру».

Зважаючи на реальну ситуацію в економіці та з огляду на місце і роль туризму у світовій економіці, Кабінет Міністрів України 29 квітня 2002 р. затвердив Державну програму розвитку туризму на 2011-2022 pp., у якій було надано пріоритет розвиткові в'їзного і внутрішнього туризму.

Ця державна програма покликана виконувати регіональні програми та програми окремих туристичних центрів. Зростання та розвиток туризму в них узгоджено з такими секторами економіки, як транспорт, будівництво, сільське господарство, торгівля, зв'язок, виробництво товарів широкого вжитку і туристичного призначення. У даній Державній програмі розвитку туризму побічно також йдеться і про соціальний туризм.

У Конституції України, що є основним законом держави, передбачена низка невідємних прав людини, які на мою думку можуть бути реалізовані шляхом соціального туризму. Зокрема, у ст 45 Конституції гарантується право на відпочинок, у ст 46 гарантується соціальний захист, ст 49 передбачає право на охорону здоровя тощо.

Говорячи про законодавче визначення соціального туризму, варто згадати про Монреальську декларацію «До гуманного і соціального ведення туризму», прийняту Генеральною асамблеєю БІТС 12 вересня 1996 р. яка, цілком присвячена проблемам соціального туризму, який названий там «дизайнером суспільства і двигуном економічного розвитку».

Забезпечення доступності туристського відпочинку для всіх, включаючи багатодітні родини, молоді і літніх осіб, вимагає розробки і здійснення ряду конкретних заходів, до числа яких відносяться визначення соціальної туристської політики держави, прийняття власних законодавчих і нормативних актів, створення соціальної інфраструктури, забезпечення систем і механізмів підтримки малозабезпечених верств населення, підготовка працівників системи соціального туризму, включаючи його організаторів, інформаційна робота та багато іншого. Сотні мільйонів людей у світі подорожують завдяки соціальному туризму.

У статті 13 Монреальської декларації БІТС визначені формальні категорії туристських організацій, які можуть займатися соціальним туризмом: «До руху соціального туризму може належати будь-яка туристська організація (асоціація, кооператив, товариство взаємодопомоги, фонд, федерація, неприбуткова організація тощо), яка в своєму статуті або регламенті чітко ставить завдання соціального характеру і меті забезпечення доступності подорожей і туризму для максимальної кількості людей, не обмежуючи себе єдиною метою отримання прибутку». Належність до організацій соціального туризму повинна підтверджуватися умовами, викладеними нижче.

- Запропоновані види діяльності націлені на спільне вирішення соціальних, просвітницьких і культурних завдань, що сприяють повазі і розвитку людини.

- Чітко визначається цільова клієнтура, при цьому відсутня будь-яка дискримінація за расовими, культурним, релігійним, політичним, філософським або соціальними ознаками.

- Невід'ємним елементом пропонованого турпродукту є додана вартість неекономічного характеру.

- Чітко вказуються прагнення забезпечити гармонійну інтеграцію соціального туризму в місцеве середовище.

- Вид діяльності і ціна турпродукту соціального туризму зазначаються в конкретних документах. Ціни відповідають заявленим соціальним цілям. Прибуток повністю або частково реінвестується у поліпшення якості туристських послуг, пропонованих громадськості.

- Управління кадрами відповідає вимогам соціального законодавства і націлена на забезпечення задоволеності роботою і постійне підвищення кваліфікації кадрів.

2. Міжнародний досвід функціонування соціального туризму

Нині соціальний туризм у багатьох країнах перетворюється на одну із форм соціального життя. Сотні мільйонів людей подорожують та обслуговуються, завдячуючи такому масовому суспільному явищу, яке охоплює всі соціальні прошарки та вікові групи.

У країнах Європейського союзу соціальний туризм асоціюється з клієнтурою з низькими доходами, які не дозволяють отримувати високоякісні туристські послуги. Ця категорія громадян потребує пільги соціального характеру. До неї відносяться в першу чергу багатодітні сім'ї, діти-сироти, вихованці дитячих будинків і шкіл-інтернатів, учнівська та працююча молодь, пенсіонери, інваліди та малозабезпечені громадяни.

Концепція соціального туризму реалізована на практиці у багатьох високорозвинених країнах світу, а особливо, в Швейцарії та Франції.

Що стосується форм надання матеріальної допомоги особам, які користуються послугами соціального туризму, то одна з них - відпускні чеки, які можна використовувати при купівлі турпродукту. Вони отримали в деяких країнах Європи досить широке поширення. Так, системою відпускних чеків у Франції займається Французька національна асоціація відпускних чеків, у Швейцарії - Швейцарська каса подорожей.

Таким чином, соціальний туризм розуміється як сектор туристського ринку, де покупці отримують субсидії з коштів, що виділяються державою на соціальні потреби, або інших джерел покриття, в цілях створення умов для подорожей і відпочинку школярам, працюючої та учнівської молоді з малозабезпечених сімей, пенсіонерам, ветеранам та інвалідам, тобто особам, яким державні та інші організації надають соціальну підтримку.

Цікаво відзначити, що у високорозвинених країнах, таких, як США і Німеччина, соціальний туризм як вид дотованого туризму відсутня.

Відомо і одне з положень Гаазької декларації 1989 р., в якому проголошується, що держави не можуть витрачати на туризм більше того, що вони сподіваються від нього отримати. Таким чином, центральна проблема соціального туризму, найбільш складне і важке, полягає в пошуку джерел його фінансування, а при наявності таких - в системі ефективного розподілу фінансових коштів серед малозабезпечених категорій осіб, які мають по тим чи іншим критеріям переважне право на пільги в ньому.

Можна припустити, що за відсутності належних правових норм, законодавчої бази, фінансових і кадрових документів соціальний туризм може перетворитися в годівницю для недобросовісних осіб.

Говорячи про міжнародний досвід функціонування соціального туризму, варто згадати досвід сусіда України - Російської Федерації, в якій у федеральному законі «Про основи туристської діяльності в Російській Федерації» визначено соціальний туризм як «подорожі, субсидовані з коштів, що виділяються державою на соціальні потреби», при цьому окремим категоріям російських туристів держава в порядку, що встановлюється Урядом Російської Федерації, надає пільги соціального характеру.

В Російській Федерації до Державної Думи був внесений і активно обговорювався законопроект «Про соціальний туризм», але до сих пір так і не був прийнятий. Про свою прихильність до соціального туризму заявила лише одна компанія - Російська асоціація соціального туризму (PACT), яка є членом Міжнародного бюро соціального туризму, організованого 7 червня 1963 р. у Брюсселі.

Бюро з соціального туризму (БІТС - BITS) є провідною організацією з соціального туризму, яка об'єднує в своїх рядах організації, близькі за завданнями до Міжнародної конфедерації вільних профспілок. До його складу входять 11 міжнародних і 90 національних туристських організацій з 30 країн світу.

БІТС тісно співпрацює з міжнародними універсальними організаціями, що діють під егідою ООН. Найвищий орган - Асамблея Бюро подорожей Міжнародного союзу студентів (БП МСС), створена в 1960 р., організовує міжнародні поїздки студентів з пізнавальною метою. Має у своєму розпорядженні власні й орендовані студентські гуртожитки типу «Ювентус», «Юніор».

БІТС ще З 1949 року реалізує міжнародний студентський квиток, що дає право на знижку при оплаті проїзду на залізничному транспорті, окремих авіалініях і за проживання в студентських гуртожитках.

Також дане бюро проводить семінари і заходи, пов'язані з активізацією міжнародного студентського туризму. Координує свою роботу з Міжнародною конференцією зі студентського туризму.

3. Сучасний стан соціального туризму в Україні

Високого розвитку соціальний туризм досяг у радянські часи, коли становив не менше 80% туристичного обігу, а профспілки покривали 70% вартості таких подорожей, тому у радянський період соціальний туризм ще називали «профспілковим».

У сучасній Україні соціальний туризм розвинений не на достатньому рівні, адже пільгові путівки, які фінансуються державою, у мізерній кількості видаються лише ветеранам. Окрім того, наявні деякі пільги для студентів та школярів, а також працюють системи обміну відпочиваючих із зарубіжних країн. Певною мірою соціальний туризм на сьогодні реалізується через систему спеціальних знижок, що надають комерційні туроператори певним групам населення.

Але варто зазначити, що упродовж останніх років розвитком соціального туризму почали опікуютись декілька організацій різних форм власності та відомчого підпорядкування. Однак найповніше і найефективніше соціальний туризм знаходить свій прояв у межах профспілкової системи, більшість підприємств і організацій якої входять до закритого акціонерного товариства з туризму та екскурсій «Укрпрофтур».

Основними напрямами діяльності підприємств З ПрAT «Укрпрофтур» на сучасному етапі є оздоровлення у власних господарствах, організація транспортних туристських подорожей по Україні, екскурсійне обслуговування усіх верств населення, надання автотранспортних послуг та послуг підприємств громадського харчування, а також інші види діяльності. Всього перелік послуг, які надає система профспілкового туризму, становить близько ЗО найменувань.

З метою оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, насамперед дітей, товариством реорганізовано частину туристських закладів у пансіонати з лікуванням і туристсько-оздоровчі комплекси, що поряд з активним відпочинком надають лікувальні послуги. Усі вони мають ліцензії Міністерства охорони здоров'я України на право надання медичних послуг. Створено лікувальну базу, укомплектовано штат медичного персоналу, підготовлено склади лікарських препаратів тощо. Для оздоровлення дітей широко використовуються мінеральні води, рослинні препарати, екологічно чисті продукти харчування, розроблено оздоровчі пішохідні маршрути.

Засновниками ПрAT «Укрпрофтур» є Федерація профспілок України та Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. На сьогоднішній день дане акціонерне товариство є найбільшим туристичним об'єднанням у державі та має свої підрозділи в 23 областях України. У його складі діють 9 дочірніх підприємств та 17 акціонерних товариств, яким підпорядковано 60 власних туристичних господарств, загальною місткістю понад 13 тис. ліжко-місць.

За підсумками 2014 року, не дивлячись на кризові явища в державі, дочірніми підприємствами та акціонерними товариствами системи профспілкового туризму було обслуговано понад 60 тисяч туристів з обсягом обслуговування 215 тисяч людино-днів та 31 тисяч екскурсантів. Сукупних доходів отримано 51,5 млн. грн. Середньомісячні доходи на одного працюючого збільшились і становлять 2322 грн.

На жаль, останні події в країні, затяжна політична та економічна криза негативно вплинула на розвиток туристичної галузі. Початок літнього сезону 2014 р. позначився зниженням попиту на туристичні послуги. Все це не могло не відобразитись на діяльності туристичних підрозділів системи ПрАТ «Укрпрофтур».

Так, тільки в першому півріччі 2014 року кількість туристів, які користувались послугами «Укрпрофтур» зменшилась на 54%, сукупні доходи зменшились на 30%, обсяги обслуговування на 35 відсотків.

Однак, незважаючи на всі труднощі та проблеми, соціально-політичну нестабільність, трудові колективи, опираючись на багаторічний набутий досвід господарювання, продовжують наполегливо працювати, виконуючи свій обов'язок по якісному обслуговуванню населення.

Хороших результатів за останніми підсумками досягли колективи акціонерних товариств «Івано-Франківськтурист», «Волиньтурист», «Рівнетурист», «Миколаївтурист», «Тернопільтурист», «Хмельницьктурист», які в таких важких умовах змогли спрацювати прибутково.

Заслуговує схвальної оцінки досвід господарювання в акціонерному товаристві «Івано-Франківськтурист», яке очолює досвідчений, сучасний керівник Іван Парипа. Цьому товариству характерна стабільна робота по нарощуванню обсягів обслуговування туристів та екскурсантів, послуг та прибутку, рівня рентабельності, модернізується та оновлюється матеріальна база. Відповідно зростає і попит на відпочинок в Прикарпатті. За 2014 рік в ПрАТ «Івано-Франківськтурист» обсяг обслуговування збільшився на 10 тисяч людино-днів, доходи від наданих послуг на 1,1 млн. грн.

В усіх закладах системи «Укрпрофтур» організація відпочинку та оздоровлення населення, перш за все малозабезпечених верств, відбувається за помірними цінами. Навіть за складних нинішніх умов відроджується пільгове оздоровлення членів трудових колективів на маршрутах соціального туризму за рахунок асигнувань на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу.

Приватне акціонерне товариство «Укрпрофтур» одним із перших активно долучилось до надання соціальної допомоги і підтримки учасників Євромайдану, постраждалим внаслідок військових дій на Сході та Півдні України, членам родин загиблих внаслідок цих подій та потерпілим сім'ям від вибуху багатоповерхового будинку в місті Миколаєві.

Така допомога була надана майже 300 учасникам Євромайдану, членам їх сімей і дітям в оздоровчих комплексах «Придніпровський» ДП «Черкаситурист», «Очаків» та «Сонячний» ПрАТ «Миколаївтурист», «Переяславський» ДП «Київоблтурист».

Близько 550 осіб біженців, які були змушені покинути власне місце проживання у зв'язку із проведенням заходів АТО з Донецької, Луганської областей та АР Крим прийняли та забезпечили необхідними засобами для проживання туристичні комплекси «Турист», «Славутич» та «Кемпінг» ПрАТ «Кіровоградтурист», «Нова Каховка» ПрАТ «Херсонтурист», «Приморський» та «Парус» ПрАТ «Запоріжтурист», готель ПрАТ «Рівнетурист», готельний комплекс «Турист» в Києві.

З червня 2014 року в готелі «Турист» ПрАТ «Миколаївтурист» проживало 140 осіб, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації - вибуху в м. Миколаїв багатоповерхового будинку, окремі з них проживають ще й сьогодні.

Всього отримали на пільгових умовах місця для проживання та харчування в майнових комплексах системи ПрАТ «Укрпрофтур» біля тисячі учасників Євромайдану, примусових переселенців та біженців, що постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій. Всі вони проживають на пільгових умовах, в тому числі і за рахунок часткового фінансування суб'єктами господарювання ПрАТ «Укрпрофтур», потерпілим надається психологічна допомога, робиться все можливе для їх комфортного проживання.

Найбільш зацікавленим споживачем туристичних послуг, виховних і просвітницьких за функціональним призначенням, виступає шкільна, учнівська та студентська молодь. Серед екскурсантів, які обслуговуються в товаристві, 40 відсотків становлять діти до 14 років, 19 відсотків підлітки до 17 років.

Так, в акціонерному товаристві за 2014 рік «Івано-Франківськтурист» у лікувально-оздоровчих комплексах «Верховина» та «Карпатські зорі» оздоровлено біля 2,5 тис. дітей. В зимовий період тут відпочивали діти з Одеської області, в літній - з Хмельницької, Чернігівської, Івано-Франківської областей, міста Києва та Київської області.

Великий обсяг робіт по оздоровленню дітей проведено акціонерним товариством «Миколаївтурист» у оздоровчих комплексах санаторного типу «Очаків» та «Сонячний промінь». Тут оздоровчий сезон розпочався в червні і продовжувався до жовтня місяця. Всього було оздоровлено 3,5 тис. дітей.

Активно займаються оздоровленням дітей в акціонерних товариствах «Тернопільтурист», «Хмельницьктурист», дочірньому підприємстві «Чернівцітурист» та ін.

Всього в минулому році всіма структурними підрозділами акціонерного товариства «Укрпрофтур» оздоровлено 9 тисяч 885 дітей та підлітків. Надано послуг на 25 820 тис. грн.

В даний час акціонерним товариством «Укрпрофтур» проводиться активна робота по участі в підготовці «Стратегії управління майном та його використання в інтересах людини», яка розробляється Федерацією профспілок України.

Основними завданнями цієї стратегії вбачається збереження існуючої мережі туристсько-оздоровчих закладів, поліпшення умов проживання, харчування та розширення асортименту послуг, залучення інвестицій для розвитку матеріально-технічної бази, збереження кадрового потенціалу та підвищення соціальної захищеності працюючих.

4. Проблеми та перспективи соціального туризму в Україні

Соціальний туризм є досить привабливою сферою діяльності для туристичних фірм й дозволяє реалізувати путівки, які не знайшли своїх власників, зі знижками, а також є вигідною певним категоріям населення. Також прибутки від туризму є додатковим, а іноді мало не єдиним джерелом існування місцевих жителів.

Даний вид туризм в цілому як у світі, так і в Україні має суттєві недоліки. Як правило, цей вид туризму характеризується середньою, навіть низькою якістю обслуговування, недостатнім рівнем освіти персоналу, не досить розвиненою туристичною інфраструктурою.

Соціальний туризм має деякі переваги та потребує державної підтримки, адже він:

1) реалізує право кожної людини на пересування і відпочинок, а отже, характеризується загальнодоступністю;

2) забезпечує масовість, а також доступність для малозабезпечених верств населення за рахунок нижчої вартості;

3) характеризується привабливістю для людей похилого віку, людей з фізичними вадами;

4) спрямований на підвищення ролі внутрішнього, місцевого туризму, що сприяє розв'язанню проблем регіонального розвитку, місцевих громад, наповненню місцевих бюджетів, створенню нових робочих місць тощо; поповнює бюджети всіх рівнів;

5) породжує культурно-виховну спрямованість, оскільки соціальний туризм є потужним виховним фактором для юнацтва та молоді, сприяє формуванню здорового способу життя, розвитку соціальних контактів, що допомагає в набутті важливого соціального досвіду

Отже, із перерахованих переваг визначено, що соціальний туризм є невід'ємною частиною життя людей у розвитку та вдосконаленні людських взаємин, розвитку людини як соціальної істоти.

Для того щоб підтримувати та стимулювати розвиток соціального туризму, необхідно забезпечити наступні вимоги:

- не оподатковувати землі, що зайняті об'єктами соціального туризму;

- не стягувати під час ліцензування сфери соціального туризму ліцензійний збір;

- в системі дитячо-юнацького туризму, туризму людей похилого віку та туризму інвалідів будь-яких послуг податок на додаткову вартість на туристський продукт перетворювати в соціальну туристську ренту, що не підлягає оподаткуванню й повністю спрямовується на підтримку та розвиток соціального туризму;

- запровадити безкоштовний (деяким категоріям) та пільговий проїзд для організованих дитячо-юнацьких та студентських туристських груп упродовж усього року;

- проводити безкоштовну цільову сертифікацію;

- заклади, що готують фахівців соціального туризму, звільнити від податку на майно, податку на утримання житлового фонду та об'єктів соціально-культурної сфери;

- створити пільгову шкалу оподаткування на послуги, що надаються закладами соціального туризму, із оздоровлення, туристично-екскурсійного обслуговування, виготовлення та прокату туристського спорядження, а також для податків на майно закладів соціального туризму, на утримання об'єктів соціально-культурної сфери;

- звільнити від оподаткування добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, в тому числі іноземних, на підтримку соціального туризму;

- розробити та затвердити Закон України «Про соціальний туризм», який би задовольняв потреби учнівської та студентської молоді, людей пенсійного віку, інвалідів та інших соціально вразливих верств населення у відпочинку, оздоровленні, пізнанні навколишнього світу.

Для майбутнього України в контексті розвитку туристичної галузі, насамперед соціального напряму, можна вважати перспективними такі види туризму:

1. Екологічний туризм. Широке розмаїття краєвидів мальовничої природи та української місцевості визначили необхідність створення освітніх екологічних програм для широкого загалу населення, розробки туристських маршрутів для організованих груп заповідними територіями з метою збереження природного середовища.

2. Зелений (сільський) туризм, який сприяє розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, дає можливість міським мешканцям активно відпочивати в приватних сільських господарствах та зароджує елементи екологічного екологічного виховання, оздоровлення, добровільної участі в деяких видах сільськогосподарських робіт, а жителям сільської місцевості - поліпшити своє матеріальне становище.

Організація зеленого (сільського) туризму, як свідчить досвід європейських країн, сприяє ефективному господарюванню, покращенню благоустрою та санітарного стану населених пунктів, зокрема садиб селян, об'єктів соціальної сфери на селі та туристських об'єктів. При цьому підвищується зайнятість сільського населення, відроджуються народні промисли, зростає виробництво

3. Дитячий та юнацький туризм, який сприяє відродженню національної свідомості й патріотичного виховання дітей та молоді, покликаний сприяти вихованню та освіті підростаючого покоління засобами туристсько-краєзнавчої діяльності, формуванню всебічно розвиненої особистості.

Дитячо-юнацький туризм, орієнтований на соціально важливу категорію нашого суспільства - підростаюче покоління - посідає особливе місце в системі рекреаційно-туристської діяльності. У першу чергу він покликаний сприяти вихованню та освіті підростаючого покоління засобами туристсько-краєзнавчої діяльності, формуванню всебічно розвиненої особистості. Дуже важливою є медико-біологічна функція дитячо-юнацького туризму, яка полягає в оздоровленні молоді. При розумній організації дитячо-юнацький туризм може дати відчутний економічний ефект

4. Молодіжний (студентський) туризм, який, на жаль, в Україні не сформований. Міністерство освіти і науки України своїм наказом доручило розвивати студентський туризм центрам туризму і краєзнавства учнівської молоді. Однак дієвих кроків в цьому напрямку не зроблено. В розвинених країнах світу успішно діє система дешевих студентських закладів розміщення - хостелів - яка в Україні тільки формується. Тому для розбудови системи молодіжного (студентського) туризму в Україні необхідно зробити дуже багато, адже всюди в світі студентська молодь є найбільш подорожуючим сегментом туристського загалу.

5. Спортивний туризм, розвитком якого в Україні займається Федерація спортивного туризму України, яка має територіальні осередки в усіх областях нашої держави, містах Києві та Севастополі. Зараз в лавах Федерації нараховується більше 14 тис. туристів-спортсменів.

Головна особливість спортивного туризму полягає в тому, що він, не потребує відносно великих матеріальних видатків, так як, по-перше, розвивається в існуючому навколишньому природному середовищі і не вимагає значних капіталовкладень для підготовки та проведення туристсько-спортивних масових заходів та зведення спеціальних споруд для їх проведення, по-друге, матеріально-технічне та організаційне забезпечення зазначених заходів у значній мірі здійснюється силами та засобами самих туристів.

Розвиваючись на межі спорту й активного дозвілля в природному середовищі, спортивний туризм сприяє розвитку внутрішнього туризму шляхом пропаганди відносно дешевого і, водночас, ефективного відпочинку, що в умовах невисоких матеріальних прибутків значної частини населення країни надає йому соціально-пріоритетного значення для відповідних державних, громадських та комерційних організацій.

Зменшення вартості оздоровлення та відпочинку завдяки використанню елементів і засобів спортивного туризму й мінімізації видатків на матеріально-технічну інфраструктуру такого відпочинку по відношенню до вартості відпочинку за традиційними організаційними формами робить його соціально доступним та економічно привабливим для населення нашої країни, економічно вигідним для організаторів

6. Туризм людей похилого віку (туризм «сеньйорів»), туризм інвалідів, що може відродити національний дух Української держави та забезпечить збереження культурної спадщини для дітей та молоді.

Жаль, говорячи про туризм «сеньйорів», можна сказати, що цей вид соціального туризму в нашій країні практично не розвивається. Натомість у високорозвинених країнах подорожі людей похилого віку є масовими і надзвичайно популярними і конкурують з молодіжними подорожами. Інваліди в нашій країні вправі розраховувати лише на достатньо обмежене санаторно-курортне лікування, що ж до туристського обслуговування інвалідів то туристські заклади, заклади гостинності, транспортна інфраструктура до цього не готові.

Чомусь вважається, що кошти на розвиток соціального туризму повинна виділяти держава. Справа в тому, що у держави на це не має коштів, а в тім такі бюджетні витрати майже не потрібні. Помилково перекладати фінансування соціального туризму повністю на плечі держави. У всьому світі він самофінансується та ще й суттєво поповнює державну скарбницю.

Світовий досвід підтверджує, що масовість соціального туризму перекриває його дешевизну сумарним припливом та швидким обертом живих грошей, що збільшує зайнятість, інвестиції в туризм безпосередньо на місцях, а разом з тим і податкові надходження. Завдяки туризму в усьому світі країни багатіють, хоч самі в нього жодної копійки не вкладають - лише підтримують грамотною, перш за все законодавчо вивіреною політикою.

Джерелами фінансування та матеріальної підтримки соціального туризму, крім бюджетних коштів, можуть бути:

- кошти, отримані в результаті туристської та іншої діяльності закладів соціального туризму,

- платежі у вигляді соціальної туристської ренти,

- добровільні внески юридичних та фізичних осіб, в тому числі іноземних, на підтримку соціального туризму.

Соціальна туристська рента може утворюватися при наданні туристських послуг шляхом перетворення податку на додану вартість на соціальний туристський продукт у джерело самофінансування соціального туризму, що не підлягає оподаткуванню. Рентні відрахування можуть перерозподілятися між закладами соціального туризму, органами виконавчої влади місцевого та обласного рівня та загальнодержавним органом управління соціальним туризмом, який необхідно створити. Тому ще одним наступним кроком повинно стати прийняття Закону України «Про соціальну туристську ренту».

Запровадження механізму туристської ренти, яка є формою реалізації права власності на туристські ресурси, дозволить отримати додаткове джерело фінансування розвитку соціального туризму, а чіткий розподіл прав власності між органами влади та закладами соціального туризму - реально визначити соціальний зміст туристської ренти, її соціальну орієнтованість.

Враховуючи високу соціальну значущість змістовного відпочинку та повноцінного оздоровлення соціально вразливих верств населення, заклади соціального туризму повинні вирішувати ці питання першочергово у тісній взаємодії з органами місцевої влади. Лише створена в державі система соціального туризму на сучасному етапі здатна дати повноцінний туристський продукт, який би задовольняв потреби учнівської та студентської молоді, людей пенсійного віку, інвалідів та інших соціально вразливих верств населення у відпочинку, оздоровленні, пізнанні навколишнього світу.



Висновки

Отже, соціальний туризм розуміється як масовий загальнодоступний переважно внутрішній напрям туризму, що реалізує право кожної людини на пересування і від - починок та сприяє соціальному, культурному, духовному розвитку суспільства.

Даний вид туризму має наступні переваги:

1. загальнодоступність, оскільки соціальний туризм реалізує право кожної лю - дини на пересування і відпочинок;

2. нижча вартість, що забезпечує масовість соціального туризму, доступність для малозабезпечених верств населення;

3. привабливість для людей похилого віку, людей з фізичними вадами;

4. орієнтованість на розвиток внутрішнього, місцевого туризму, що сприяє розв'язанню проблем регіонального розвитку, місцевих громад, наповненню місцевих бюджетів, створенню нових робочих місць тощо;

5. культурно-виховна спрямованість, оскільки соціальний туризм є потужним виховним фактором для юнацтва та молоді, сприяє формуванню здорового способу життя, розвитку соціальних контактів, що допомагає у набутті важливого соціального досвіду.

Держава через реалізацію різноманітних соціальних програм повинна підтримувати соціальний туризм, заохочувати субєктів господарювання залучатись до нього, а також законодавчо регламентувати соціальний туризм створивши Закон «Про соціальний туризм»



Список використаних джерел

1. Агафонова Л.Г. Соціально-економічні проблеми розвитку туризму в Україні та шляхи їх вирішення/ Л.Г. Агафонова // Наукові записки КУТЕП: Зб. наук. пр.: Щорічник. Вип. 9: Філософські науки. - К.: КУТЕП, 2010. - С. 188 - 206. [Електронний ресурс] - Режим доступа:

http://www. nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzkit/2011_9/14.pdf

2. Колотуха О.В. - Соціальний туризм в Україні: проблеми та перспективи розвитку // Культура народов Причерноморья. - 2009. - №176. - С. 125-127. [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://tourlib.net/statti_ukr/kolotuha2.htm

3. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. - Історія туризму в Україні // К.: Вища школа, 2002. - 195 с. [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://tourlib.net/books_history/fedorchenko621.htm

4. Ражановська А.В. - Соціальний туризм в Україні: проблеми та перспективи розвитку // Управління розвитком. - 2013. - №5. - С. 149-152 [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://repository.hneu.edu.ua/jspui/handle/123456789/4197

5. Стрілець С.В. - Cоціальний туризм: з турботою про людей // Профспілкові вісті. - 2014. - №29. - С. 12-15 [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://www.ukrproftur.ua/index.php/news/35-news/169-2014-09-29-11-56-49

6. Теодорович Л.В., Хомин О.Й. - Вирішення проблем соціального туризму в Україні // Наукові праці. Економіка. - 2010. - Випуск 132. Том 145. - С. 43-49

7. Музиченко К.А. - Проблемы и перспективы развития туристической отрасли в Украине // Вектор науки ТГУ. Серия «Экономика и управление» №3 (6), 2011. - С. 30-34

Размещено на Allbest.ru

...