Туристично-рекреаційні ресурси Греції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Туристично -рекреаційні ресурси ГРЕЦІЇ

Туризм в Греції - одна з провідних галузей економіки Греції, саме на неї припадає 18 відсотків ВВП країни і 16 відсотків робочої сили.

Згідно з дослідженнями Всесвітньої організації туризму, Греція посідає 15 місце у світовому списку найбільш відвідуваних країн світу: щороку на відпочинок до Греції приїжджають понад 17 мільйонів туристів. Високий рівень розвитку туризму пояснюється, з одного боку, географічним положенням країни і багатою культурною спадщиною та природними ресурсами. Греція є однією з небагатьох країн, які приваблюють туристів одночасно рекреаційними курортами, різнобічним історико-культурним туризмом та паломництвом до святинь всього християнського світу. Щороку Грецію відвідують близько 40 тисяч українців.

Урядом країни створено Грецьку національну організацію туризму, яка має на меті популяризувати Грецію та забезпечувати приплив туристів. Тільки у першому кварталі 2010 року ця організація візьме участь у 54 міжнародних виставках, присвячених туризму. При цьому вперше Греція візьму участь у Виставці альтернативних і спеціальних форм туризму. Державна політика підвищеної уваги до кожного туриста здійснюється успішно: зокрема, за підсумками 2009 року кількість скарг на обслуговування грецьких компаній-авіаперевізників скоротилась на 13%.

За даними Євробарометру, у 2012 році Греція - четверта за популярністю країна літнього відпочнику в Європі. Тут планують відпочити щонайменше 4% громадян ЄС (рис. 1).

Рис. 1. Популярність країн для літнього відпочинку в Європі, 2012 р.

У 2008-2009 роках кількість туристів дещо скоротилась через світову економічну кризу. Туристичний сектор в Греції постраждав від спаду у світовій економіці і високого курсу євро по відношенню до американського долара, британського фунта і низки інших валют, а також від чуток про поширення «свинячого» грипу. При цьому прогнози про зниження туризму на 20%, яких було чимало в спеціалізованій пресі, не виправдалися. Міністр культури та таризму Греції Павлос Геруланос відзначив, що падіння у галузі туризму хоча й склало понад 10%, проте зміна уряду у жовтні 2009 року допомогла по-новому оцінити перспективи туризму та розглядати його як галузь розвитку національної економіки.

Площа Греції 131,990 км?, з яких 106 777,76 км? - це материкова частина країни, а 25 166,24 2 - острівна (рис. 2). Геоморфологічні особливості та яскраві природні контрасти роблять країну надзвичайно привабливою.

греція туризм паломництво рекреаційний

Рис. 2 Географічне положення Греції

Пляжі і величні гори, печери й ущелини, озера і річки, заповідники та екологічні парки становлять неповторні пейзажі. Греції належать близько 6 000 мальовничих островів (з них обжиті лише 227), які є популярними місцями відпочинку. Острови - у стародавності місця розвитку таких великих культур, як мінойська і кікладська, - пропонують туристам багатство архітектурних пам'яток і виняткової краси пляжі; серед них, перш за все, Крит, острови групи Кіклад, Додеканесу. Грецькі пляжі, загальна довжина яких 16 000 кілометрів, знамениті прозорою і чистою водою, тому над 421 пляжем і 9 маринами майорять блакитні прапори ЮНЕСКО. У переліку з 39 країн Греція другий рік поспіль посідає друге місце, поступаючись тільки Іспанії.

Гори Греції (гірських вершин в Греції нараховується більше 300) відрізняються різноманітністю флори і фауни, величними краєвидами, унікальними лісами. Деякі з цих лісових масивів є одними з найдавніших природних лісів Європи, наприклад, ліси Фракту. Грецькі гори - це ідеальне місце для любителів активного гірського та зимового відпочинку. Найпопулярнішим серед альпіністів впродовж багатьох років залишається Олімп із класичним маршрутом Хайк.

Унікальність Греції не обмежується природною красою. Багатовікова культурна історія (від давнини до середньовіччя, а також народне мистецтво нового часу) залишила свій слід в кожній області Греції: в археологічних пам'ятках, замках, церквах, місцевих звичаях і вдачі. Туристи, які приїжджають до Греції, мають можливість зробити незвичайну подорож у рідкісний сплав історичної та культурної спадщини і дізнатися одну з найдавніших цивілізацій людства. Незмінно популярними є міста: Афіни, Дельфи, Олімпія, Епідавр, Мікени, Тиринф, поліси Криту (Кносс, Маллія, Фест), острови Санторіні, Родос та Керкіра.

Місцями паломництва християн незмінно залишаються монастирі Святої гори Афон, монастирі Метеори, візантійські базиліки Салонік, визнані ЮНЕСКО об'єктами світової спадщини.

Прагнення відпочиваючих об'єднати активний і пасивний відпочинок призвело в останні роки до розвитку таких видів туризму, як екологічний, лікувальний, культурний. Їх частка у структурі галузі постійно зростає. Серед найбільш відвідуваних курортів пляжного відпочинку півострів Халкідіки та острови Крит, Родос тощо. 2010 року найпопулярнішими туристичними напрямками в Греції були Самос, Крит, Лефкас, Санторіні і Халкідіки. За даними ресурсу TripAdvisor, включаючи 2010 рік, найкращі пляжі в Греції на островах Скіатос та Міконос.

За даними офіційного сайту Грецької урядової палати готелів, готельна інфраструктура пропонує 276 5-зіркових, 1158 4-зіркових, 2164 3-зіркових готелів. В країні діють 17 міжнародних аеропортів (у тому числі і на островах), а також десятки аеропортів місцевого значення, пов'язаних регулярними і чартерними рейсами з міжнародними. Греція, історично і географічно пов'язана з морем, володіє найбільшим морським флотом у ЄС, пропонує величезну кількість суден різного класу, а також 51 марину (стоянку для яхт) та 14 661 місць швартування з досконалою системою берегового обслуговування. 8 маринам комісією ЮНЕСКО присвоєно блакитний прапор.

Особливу увагу Грецька держава приділяє пристосуванню туристичної інфраструктури потребам людей із обмеженими можливостями. Цілеспрямована робота, підкріпленами нормативно-правовими актами, у цьому напрямі розпочалась 2002 року після Указа Президента Греції. Крім того Греція бере участь у європейських Програмах обслуговування One Stop Shop в Європі та Європейській мережі для доступного туризму. Метою цих програм є створення бази гідного комплексу послуг та інформування інвалідів про місця проживання та туристичні напрямки.

Об'єкти туристсько-рекреаційної сфери

Афінський акрополь - найвідоміший акрополь у світі, розташований у столиці Греції місті Афіни на пагорбі Акрополіс висотою 156 м над рівнем моря (рис. 3). Афінський акрополь був офіційно проголошений провідною пам'яткою загальноєвропейської культурної спадщини 26 березня 2007 року. 20 червня 2009 року був офіційно відкритий Новий музей акрополя.

1801 р. британський посол у Константинополі лорд Томас Брюс Ельджин (1811-1863), отримав дозвіл султана зробити креслення та створити копії стародавностей Афінського акрополя. Натомість відбулось масштабне вивезення мистецької спадщини Стародавньої Греції. Тепер ці твори зберігаються в Британському музеї. В результаті військових дій Грецької національно-визвольної війни проти турецьких завойовників, що почалася в Греції 1821 р., деякі будівлі Акрополя значно постраждали (частина Ерехтейона була зруйнована). Після здобуття Грецією незалежності і проголошення Афін столицею, Акрополь передається під опіку держави. Знищуються мінарет над Парфеноном, турецькі зміцнення Пропілей, відновлюється храм Ніки Аптерос (1834-1838), проводяться розкопки, в результаті яких знайдено велику кількість творів архаїчних архітектури та скульптури, вони експонувались в Музеї Акрополя. З 1898 до другої світової війни проводились масштабні реставраційні роботи. Нині всі вцілілі стародавності Афінського акрополя представлені у Новому музеї Акрополя.

Від 1987 року Афінський акрополь визнаний об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО, сама ж організація ЮНЕСКО використовує стилізоване зображення Парфенона у своєму логотипі. Уряд Греції з 1983 року веде поки що безуспішні переговори з Британським музеєм щодо повернення скульптур.

Парфенон - головний храм Афінського акрополя, присвячений богині Афіні Парфенос, покровительці міста та всієї Аттики; визначна пам'ятка давньогрецького мистецтва.

Був зведений до 438 року до н. е. за 10 років. Зазнав руйнування 1687 року під час облоги Акрополя венеціанцями періоду війни з турками. У 1801-1803 роках частина скульптур, метоп та фрагментів фризу Парфенона вивезена до Лондона британським послом в Османській імперії Томасом Брюсом Елгіном і з 1816 року експонуються в Британському музеї (рис. 4). Їх менша частина зберігається в Афінах і експонується в Новому музеї Акрополя, відкритому в червні 2009 року.

Національний археологічний музей в Афінах є найбільшим музеєм Греції. Його постійна експозиція складається з понад 20 тисяч експонатів різних епох, колекції кераміки і скульптур музею вважаються одними з найбагатших у світі.

Колекція включає в себе знахідки з неолітичних поселень Фессалії та інших регіонів - посуд, статуетки, прикраси, інструменти та зброю, виконані з глини, каменю і кістки. Знахідки датуються 6800 - 3300 роками до н. е. Також представлені предмети раннього та середнього бронзового віку (відповідно 3200 - 1900 року до н. е. і 1900 - 1600 до н. е.). Колекція знаходиться на першому поверсі музею в залі № 5. Найзначнішими її експонатами є:

· Знахідки з Поліохні на острові Лемнос.

· Троянські золоті та бронзові предмети.

· Золоті та срібні предмети з ранньоеллінських курганів з острова Левкада.

· Знахідки з розкопок в Аттиці та Беотії.

· Поховальні дари із Сескло та Діміні.

Новий музей Акрополя був закладений в Афінах на вул. Діонісія Ареопагіта 22 грудня 2007 року, та офіційно відкритий 20 червня 2009 року. Очільником Організації зі створення Музею став професор археології Фессалонікійського університету Аристотеля Дімітріос Пандермаліс. Проект музею був виконаний швейцарським архітектором Бернаром Чумі.

7 листопада 2010 року Музей Акрополя отримав премію Британської гільдії подорожуючих письменників (англ. British Guild of Travel Writers) як Найкращий туристичний проект у світі у 2010 році. Нагороду отримав держсекретар з питань культури і туризму Георгіос Нікітіадіс в Лондоні.

Метеора - комплекс монастирів, другий за розміром після Афону, розташований на вершинах скель Фессалії, на півночі Греції, поблизу містечка Кастракі, ном Трикала. Всесвітньо відома Метеора також як геологічний феномен.

Скелі Метеори з'явились близько 60 млн років тому, коли замість рівнини у цій місцині було прадавнє море. Під дією геологічної сили води, вітру, під впливом перепадів температур поступово утворювались кремезні кам'яні «стовпи», що ніби зависли у повітрі. Власне, з грецької «???????» перекладається як «ті, що ширяють у повітрі».

Перлік монастирів (У цьому списку жирним шрифтом виділено нині діючі обителі):

1. Архангелів;

2. Вериг Апостола Петра;

3. Вседержителя;

4. Іоана Бунильського;

5. Іоана Предтечи;

6. Іпсилотерас (Калліграфів);

7. Калістрата;

8. Міканської Богоматері;

9. Мегамла Метемора (Великий Метемор, чи Преображенський);

10. Русану, нині Святої Варвари (жіночий);

11. Святого Антонія;

12. Святого Варлаама;

13. Святого Георгія Манділаса;

14. Святого Григорія;

15. Святого Димитрія;

16. Святого Модеста;

17. Богородиці;

18. Святого Миколи (Кофіна);

19. Святого Миколая Анапавсаса;

20. Святого Стефана (жіночий);

21. Святої Трійці;

22. Святих Апостолів;

23. Святих Феодор;

24. Стрітення.

Храм Зевса - давньогрецький храм, присвячений верховному олімпійському богові Зевсу, який слугував центром архітектурного ансамблю давньої Олімпії.

Храм Зевса являв собою був типовий гіпетральний храм, а саме доричний периптер з 6-ма колонами по ширині храму і 13-ма по його довжині. Матеріалом для будівництва послужив вапняк-ракушняк з Поросу. Фундамент також був вапнянинм і сягав заввишки 22 м, завширишки - 27 м, в довжину - 64 м. Фундамент, колони і розписи цього храму були відкриті і відновлені в колишньому вигляді, завдяки розкопкам, проведеним в 1875 році під керівництвом німецького археолога Ернста Курціуса.

Всередині храму стояла хрисоелефантинна Статуя Зевса також роботи Фідія - одне з Семи чудес античного світу. Масивний п'єдестал статуї близько 3,5 метрів висотою прикрашали позолочені фігури, що зображували олімпійських богів. На цьому п'єдесталі, який представляв подобу Олімпу, знаходився трон, створений із золота і дорогоцінних каменів з безліччю різних прикрас із слонової кістки і чорного дерева. Статуя Зевса понад 10 метрів заввишки, з виразом світоправлячої могутності і разом батьківської ніжності, представлена сидячи на троні. У лівій руці бог тримав скіпетр, увінчаний орлом, а на простягнутою лівій руці стояла богиня Ніка із золота і слонової кістки. Як свідчить Павсаній, з першого погляду здавалося неймовірним, що храм міг вмістити цю статую.

Афінська агора - найбільш широко відома та найдавніша із збережених правдавніх агор, розташована біля підніжжя пагорба Афінського акрополя.

Перелік об'єктів:

Перистилістичний суд, Монетний двір, Еннеакронус, Південна стоа Перша та Друга, Геліея, Стратегіон, Колонос Агорес (у перекладі з грецької - сусідній з агорою пагорб), Притеніон - місце засідань Афінського Буле, Агорський камінь, Монумент епонімічниїх героїв, Метреон, присвячений богині-матері Кібелі, або Деметрі - старий булетріон, Новий булетріон, Храм Гефеста, Храм Аполлонна Патрооса, Стоа Зевса, Вівтар дванадцяти богів, Стоа Басилевса, Храм Афродіти Уранії, Стоа Гермеса, Стоа Пойкілі.

Кносс, альтернативні назви - місто-держава на о. Крит, що поряд с Фестом та Малією був одним з культурних та політичних центрів мінойської цивілізації у 1900 ? 1450 р. до н. е. У часи свого найбільшого розквіту та могутності, Кносс був одним з найвпливовіших міст в усьому середземномор'ї. У кноському палаці було вперше в історії людства застосовано такі інженерні та архітектурні дива, як багатоповерхові будівлі, природне та штучне освітлення, водогін та каналізація, вентиляція, опалення, а також мощені шляхи. Події, що відбувалися у Кноссі, вплинули на грецький епос, що з'явився кілька сторіч пізніше. Драматична та раптова загибель Кносса спричинила поступовий занепад всієї мінойської цивілізації.

Панатінаїкос - унікальний, єдиний у світі стадіон, побудований із білого мармуру в Афінах. Розташований у районі Каллімармаро, на схід від конгрес-холлу Заппіон та Національного саду. На ньому за ініціативою Евангеліса Заппаса 1896 р. було проведено перші у сучасній історії Олімпійські ігри.

Національний парк Білі Гори широко відомий як Самарія - національний парк у західній частині острова Крит, одне з найбільш туристичних місць острова. Парк розташований в межах Білих гір, та характеризується численними видовищними ущелинами, найбільша та найвідоміша з яких - Ущелина Самарія - надала парку альтернативну та відомішу за офіційну назву.

Спіналонга, офіційна назва Калідон - острів у Середземному морі, розташований на схід від острова Крит, неподалік від селищ Плака та Елунда. Назва острова, Спіналонга є венеційською, що означає «довгий шип» і сягає корінням часів Венеціанської окупації.

Археологічний музей Іракліону - один з найбільших музеїв Греції та найкращий у світі, присвячений мистецтву мінойської цивілізації.

Сьогодні в музеї двадцять кімнат, що містять експонати, зібрані з усього Криту. Крім колекції мінойського мистецтва, в музеї представлені й інші періоди історії Криту - від неоліту до греко-романського панування. Однак саме мінойський період складає основу еспозиціі. Усі нові експонати доставляються в музей безпосередньо з місця розкопок.

У музеї два поверхи, на першому розташовані 13 кімнат, на другому поверсі представлені фрагменти оригінальних фресок Мінойському Палацу в Кноссі. Огляд експонатів проходить в хронологічному порядку. Експозиція охоплює понад 3000 років: від неоліту (5000-2500 до н. е.) до знахідок післяпалацового періоду (2000-1700 до н. е.).

Ерехтейон - пам'ятка давньогрецької архітектури (421-406 до н. е.), храм на місці суперечки Афіни та Посейдона-Ерехтея на Акрополі в Афінах за право володіння Аттикою. Він має унікальний для грецької архітектури асиметричний план.

В Ерехтейоні - найдавнішому святилищі Афін - знаходилась священна дерев'яна статуя Афіни, що за легендою, впала з неба, святилище Гефеста та героя Бута, могила легендарного афінського царя Кекропа; світильник Каллімаха, що горів безперервно, попри те що масло наливати в нього тільки один раз на рік. У дворі Ерехтейона росла олива, яку подарувала місту Афіна, та било солоне джерело, яке висік Посейдон своїм тризубом під час суперечки з Афіною.

Ерехтейон замінив давніший храм, що знаходився на цьому ж місці, зруйнований персами. Будівництво нового храму була розпочато за Перикла і продовжувалося з перервами до 406 до н. е. Оскільки він стояв на нерівній ділянці та, власне, не був єдиним храмом, а сукупністю декількох святилищ, то його план значно відступав від традиційних грецьких храмів. Ерехтейон не мав зовні окружної колонади, а був прикрашений з трьох сторін окремими портиками.

Біла вежа, часто назва не перекладається і вживається Лефкос Піргос - пам'ятка архітектури та одночасно Музей Візантії у прибережній зоні, символ міста Салоніки, столиці грецької області Македонія. Вежа, побудована турками в добу османського панування початково з метою зміцнити фессалонікійську гавань, згодом була перетворена ними на сумно звісну в'язницю та місце жорстоких масових страт. Після того, як 1912 року Салоніки були приєднані до незалежної Греції, Білу вежу було істотно реконструйовано та освітлено її каміння.

Іонічні острови - група островів в західній та південно-західній частині Греції. Свою назву острови отримали від одноіменного моря, яке омиває береги островів в своїй східній частині. Площа понад 2,3 тисячі км?.

Ці острови також часто звуть «Сімома островами» або Ептаніс, хоча окрім семи основних тут існує велика кількість невеликих островів. До переліку основних островів належать (з півночі на південь):

· Керкіра, також відомий як Корфу

· Паксос

· Лефкас

· Ітака

· Кефалінія

· Закінф

· Кітіра

Острови складені головним чином вапняками і глинистими сланцями, розвинений карст. Пагорби і низькогір'я (висота до 1 628 м, на острові Кефалія), зручні бухти. Маквіс, ділянки дубових лісів. Національний парк Енос (на острові Кефалія). В долинах - вирощування винограду, цитрусових, маслинові рощі. Приморські кліматичні курорти. Розвинений туризм.

Театр Діоніса - найдавніший театр Греції та найдавніший у світі театр, побудований з каменю. Був частиною капища, присвяченого богові Діонісу, та основним місцем проведення урочистих святкувань культу Діоніса - Діонісій. Афінський театр Діоніса став прототипом усіх античних та навіть сучасного театру.

Театр Діоніса мав наступні частини: простір для глядачів із дерев'яними сидіннями, які піднімались ярусами з центру споруди до країв у вигляді амфітеатру. Найвищий ряд височів відносно найнижчого ярусу на 35 м. Чотирикутний майданчик за орхестрою і був сценою. Власне орхестра являла собою вирівнену ділянку, на якій розміщувались хор та музиканти. Центральну частину займав вівтар Діоніса.

Розпочата реставрація театру Діоніса, на що грецький уряд виділив близько 6 млн євро. Планується завершити усі роботи до 2015 року. Проект реставрації очолив грецький архітектор Константінос Болетіс. Реставратори мають намір додати до збережених ярусів кілька нових, суміщуючи старі уламки із новим каменем.

Родоський замок, іноді Родоський палац чи Родоська фортеця - основна оборонна споруда середньовічного міста Родос, колишньої резиденція великого магістра Родоського ордена. Нині пам'ятка Світової спадщини ЮНЕСКО, музей, головна туристична пам'ятка острова Родос.

Фортецю побудували лицарі-госпітальєри, які володіли островом в Середні віки. Після втрати хрестоносцями Святої землі сюди була перенесена резиденція великого магістра ордену. На думку сучасників, наприкінці XV століття родоська фортеця була найсучаснішою і найбільш неприступною з християнських фортець.

Колос Родоський - величезна статуя грецького бога Сонця Геліоса, споруджена між 292 та 280 роками до н. е. на вході до гавані острова Родос, Греція, учнем Лісіппа, Харесом із Ліндоса. Статуя вважалася одним із Семи Чудес Античного Світу: за час свого існування була вона найвищою статуєю світу, висотою 70 ліктів (31,5 м).

Місце для статуї підібрали на вході у гавань до острова Родос. Геліос був не просто особливо шановним божеством на острові - він був його творцем. Вважалося, що не маючи місця йому присвяченого, сонячний бог виніс острів на своїх руках з морської глибини.

Кошти на спорудження статуї отримали за рахунок продажу різноманітних облогових гармат, кинутих ворогом при відступі. Серед них також чудо військової техніки - гелеополіда - величезна облогова вежа, включно з тараном, катапультами, майданчиками для розміщення штурмових загонів, перекидними містками.

Спорудження монумента доручили відомому скульптору Харесу із Ліндоса, учню прославленого Лісиппа. Раніше Лісипп спорудив 18-метрову статую Зевса у Таранто. Через 12 років перед жителями острова постала велична картина: біля входу в гавань на біломармуровому пагорбі підносилася гігантська бронзова фігура бога Сонця.

На штучному пагорбі Харес встановив три кам'яних стовпи - на двох з них кріпилися бронзові деталі, що зображали ноги і торс гіганта, на третьому деталі плаща. «Збирання» статуї здійснювалося знизу вгору - спочатку формувалися ступні, потім ікри і т. д. По мірі закріплення деталей їх засипали землею, створюючи таким чином майданчик для роботи на вищому рівні. Лише коли статуя була повністю готова, пагорб був прибраний.

База була зроблена з білого мармуру, спершу були встановлені ноги статуї, а потім і вона сама. Бронзова форма божества була закріплена залізними і кам'яними конструкціями. Його голову прикрашав вінець із семи променів Сонця, що розходяться. Вважалося, що лівою рукою він підтримував спадаючий плащ, а долонею правої, зігненою в лікті, прикривав очі, вдивляючись в морські далі, поки не знайшлася монета міста Анхіала. На ній статуя Геліоса була зображена у початковому вигляді. Бог тримав в лівій руці Діоніса, а в високо піднятій правій руці виноградне ґроно, показуючи його покровителю виноградарства. За свідченням римського вченого і письменника Плінія Старшого, який вивчав частини зруйнованої скульптури, не кожному вдавалося обхопити великий палець на руці гіганта.

Слава про Колоса Родоського рознеслася по всьому Середземномор'ю, безліч мандрівників з інших країн приїжджали помилуватися витвором мистецтва.

Порівняно з іншими Чудесами Світу Колос Родоський «прожив» недовге життя. Приблизно через 50 років після створення він був зруйнований землетрусом: від сильних поштовхів надламалися коліна статуї, вона звалилася вниз. Частини бронзового тіла бога Сонця протягом сторіч покоїлися на землі, народжуючи різні легенди. Так, в одній з них розказувалося, що судна, що прямували в гавань, пропливали поміж ніг гіганта.

Коринфський канал - найкоротший європейський канал довжиною 6,3 км, що з'єднує Іонічне й Егейське моря. Проритий через Істмійський перешийок, що відділяє півострів Пелопоннес від материка. Починається за 2 км на схід від Нового Коринфа в Коринфській затоці, перетинає найвужче місце перешийку (5,8 км) і закінчується в Егінській затоці, поблизу новозакладеного міста Істмії. Ширина 24 м, глибина 8 м. Стіни каналу природного походження, головним чином з вапняку, висота стін досягає 75 м. Через канал перекинуто три мости. Додатково з обох боків каналу функціонують вантажні мости. Також використовуються автомобільні мости, що затоплюються.

В даний час канал частково втратив економічне значення. Через вузькість водного шляху в ньому організований почерговий рух. Канал не можуть проходить крупні океанські судна, чия ширина наближається до 20 м. Також великотонажні судна проходять канал на буксирі, оскільки виникає небезпека розмиву стін. Протягом року канал обслуговує порядку 11 000 суден.

Размещено на Allbest.ur