Гірськолижне село Славське

Размещено на http://www.allbest.ru/

Славське - гірськолижне село в Сколівському районі Львівської області, яке розташоване в долині річок Опір та Славка, на гірському хребті Бескиди (Славські або східні Бескиди). Село є справжнім гірськолижним курортом українських Карпат.

Славське оточене горами Високий Верх (1243 м), Тростян (1232 м), Клива (1072 м), Плітки (1037 м), Писана (1036 м), Менчіл (1072 м), Ільза (1064 м), Маківка (1033 м).

Легенда про «Сколоту голоду»

У липні 1015 року в Берестові під Києвом помер Володимир Великий. Спадкоємців у нього було багато -- почалася боротьба за київський «стіл», яку князі завжди вели без особливих моральних принципів. Так, Святополк (в історії залишився під прізвиськом Окаянний) почав з того, що підіслав найманих убивць до своїх братів Бориса і Гліба. Згодом вони були канонізовані і стали першими християнськими святими Київської Русі. Після їхньої смерті своїм головним конкурентом на престол Святополк вважав древлянського князя Святослава Володимировича.

Відчуваючи загрозу, той намагався втекти до Угорщини, але військо підступного брата наздогнало його на одному з карпатських лугів (урочище Святослав'є). Подальші події відобразив Нестор у своїй «Повісті временних літ». У кривавій (а за літописом -- дуже кривавій) битві князю Святославу «скололи» голову, і саме від цього давньоруського дієслова бере свою назву один із райцентрів Львівської області -- Сколе. Доньку князя Парашку убивці наздогнали на ближній вершині. Гора Парашка має висоту 1236 метрів над рівнем моря і сьогодні є одним із туристичних об'єктів Львівщини. Воїнам Святослава, які залишилися живими після жорстокого бою, Святополк пропонував перейти до нього на службу.

Незважаючи на загрозу для життя, ті відмовилися, полишили військову справу і заснували поселення. Назвали -- Славське. Подіями суворої давнини віє і від назв тутешніх рік: Опір, Славка, Славчик. Треба додати, що убивства братів не допомогли «окаянному» князю утвердитися на престолі -- через чотири роки, у 1019-му, його військо розтрощили полки Ярослава Мудрого. Сам Святополк був поранений в битві і помер під час втечі десь на кордоні між Польщею та Чехією. А перша письмова згадка про Славське датована 1483 роком. Виписка із судового документу свідчить про те, що шляхтич Іванко Дідич оформив права своєї жінки Марусі на половину власності, яка належала йому в Криниці та Славському Перемишлянського округу.

В історії вперше згадується про ці місця в 1015 році. Історія села починається за Київської Русі, коли після вбивства Святополком Володимировичем Окаянним своїх братів Бориса та Гліба, ще інший один їх брат - Святослав (князь древлянський), сильно налякався. Він мав намір перечекати лихі часи за Карпатськими горами, в угрів. Проте йому не пощастило - армія Святополка нагнала Святослава недалеко від с. Славське й вбили його у верхів`ях річки Опір. Відбулося це вбивство в 1015 році.

Пізніше ці землі входили до складу Галицько-Волинського князівства, а після його занепаду - до складу Великого князівства Литовського. Згодом ця місцевість переходить до Польщі. Селище належало графам Потоцьким, потім Євгену Кінському. Саме він продав ці землі австро-угорському барону Гределю. Його палаци й досі збереглися в містах Сколе та Майдан. В самому Славському панських маєтків не було, це був аграрно-тваринницький придаток сколівських та тухлінських володінь Гределів.

В 1878 році, з ініціативи австро-угорського цісаря, будується залізниця від Стрия до Мукачево. Вона проходила через Славсько й довгий час називалась “цісарською” залізницею.

В кінці ХІХ - на початку ХХ століття ця місцевість набуває все більшої туристичної та лижної популярності. У 1901 році в цих краях, за словами місцевого краєзнавця Юрія Микольського “був висаджений перший лижний десант”. З тих пір, завдяки прокладеній залізниці через Славське, це село набуває все більшої популярності серед любителів гірськолижного туризму. Ще в 20-30 х роках ХХ ст. в Славському були збудовані трампліни на горі Погар. На цій горі та на горі Ільза проводилися змагання з лижних видів спорту.

В селищі Славське є церква Успіня Пресвятої Богородиці. Возведена вона ще у 1901 році. Цікава історія її побудови. Поряд з тим місцем де стоїть зараз церква, на горі, був старий цвинтар. Одного разу, під час урагану, з дерев`яної церкви, що стояла на цвинтарі, вітром зірвало хрест і віднесло на досить велику відстань. Хрест прилаштували знов на баню церкви, але через деякий час, його знов і знов зриває вітер й кидає на теж саме місце. Жителі Славського на місці де падав хрест вирішили побудували нову церкву.

Зараз коло церкви, що добре збереглася й понині, є дерев`яна дзвінниця, що була побудована з дерева старої церкви. Кажуть тому дереву більше 300 років. Також закінчується будівництво нової кам`яної трьохбрамної дзвіниці. Церква належить греко-католицькій громаді.

Під час Першої світової війни в 1915 році, в околицях с. Славське, проходили кровопролитні бої між російським військами й українськими січовими стрільцями австро-угорської армії. На горі Маківка залишились окопи в яких й досі знаходять залишки зброї й амуніції вояків часів Першої світової. Зараз на цій горі збудований меморіальний комплекс.

По закінченні війни й до 1939 року Славське перебуває в складі Польщі. З самого початку виникнення УПА й до початку 1950-х років в околицях Славське активно діяли загони Української Повстанської Армії. Про події тих часів, дуже багато цікавого може повідати місцевий дослідник історії Юрій Микольський - дуже цікава й неординарна особистість.

Тема УПА та ОУН і їх діяльності в 1940 - 1954 роках на львівщині, особливо цікавила Юрія Микольського. В його музеї є багато, речей, карт, документів та фотографій, що розповідають про УПА, ОУН та їх керівників. Є навіть три радіостанції - “совітська”, німецька та американська.

Але найцікавіший експонат музею (якщо це можна назвати експонатом), знаходиться за декілька десятків метрів від власне будинку музею. Якщо ви не знаєте про нього, то й не знайдете без підказки пана Юрія.

Якщо натиснути на полінницю дров в певному місці, то перед Вами відкриються двері в справжню краївку-бункер УПА часів Другої світової війни.

Пан Юрій має данні про місцезнаходження в Карпатських горах, близько ста таких сховищ. Інтер'єр однієї з штабних краївок, він і відтворив у себе в дворі. Ззовні вона ретельно замаскована, а всередині обладнана лазом, піччю, криницею, робочим столом, справжньою трофейною радіостанцією, картами 1940-х років.

Згодом експозиція буде доповнена фігурами генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича, полковника Василя Кука та радистки.

Потрібно відзначити, що за відвідання свого музею пан Юрій не бере ні копійки.

Адреса музею - вул. Січових стрільців - 2. Це поряд з табором “Політехнік”.

У славському проживали і творили й інші визначні діячі культури і мистецтв. Серед них Микола та Кирило Устияновичі, Володимир Шашкевич, Василь Шурат, Іван Труш, Олена Кульчицька, Осип Курилос та багато інших.

Часто бував Іван Франко. Його літературний герой Захар Беркут, теж був тісно пов`язаний з цією місцевістю.

Але повернемося знову до гірськолижного Славське. Починаючи з 1970-х років на схилах Славських гір було збудовано більше десяти витягів для гірськолижників, організовано кілька дитячих спортивних шкіл з гірських лиж. До кінця вісімдесятих років ХХ ст. Славське перетворилося в основний гірськолижний центр колишнього Радянського Союзу. Тут проводилися щорічні чемпіонати СРСР та України, а також міжнародні змагання.

Зараз в Славському і околицях працюють крісельна канатна дорога (довжина 2750 метрів) та 16 бугельних підйомників. Крісельна дорога була побудована в 1978 році.

На схилі “Політехнік”, що на г. Кремінь, працюють два бугельних витяги на 800 м і 1300 м. Схил, можна сказати, ідеальний для навчання азам гірськолижного спорту.

Саме на “Політесі” навчилися стояти на лижах мої сини 6-ти та 7-ми років.

На другій горі Менчіл, побудований новий витяг “Варшава”, від назви висілка на 37 хат.

На горі Погар, пристосовані для катання західні схили, довжиною 700-800 м., середньої та вище середньої складності. До ваших послуг дві бугельні канатні дороги - “Динамівська” довжиною 800 м та “Нова” на 900 метрів. “Новий” витяг має нічне освітлення.

Природне розташування хребтів Бескидів та Горганів навколо Славського створило унікальний місцевий мікроклімат, який забезпечує постійну безвітряну погоду з великою кількістю снігових опадів зимою та стабільним утриманням снігу майже до квітня місяця. Влітку відкриваються прекрасні ландшафти з вічнозеленими хвойними лісами на схилах гір, які є запорукою проведення повноцінного відпочинку та оздоровлення.

Регіон Славського відзначається ідеальною екологічною чистотою, адже в радіусі приблизно 100 км. немає жодного промислового підприємства з шкідливими відходами.

Історія розвитку відпочинкового туризму та гірських видів лижного спорту в районі Славських Карпат почалася досить давно, ще в 18 ст., коли Галичина входила до складу Австро - Угорської імперії. В той час Славські гори і ліси належали австрійським підприємцям Гределю і Шмідту. Ними було збудовано велику кількість пансіонатів в яких відпочивали і лікувалися тисячі бажаючих з цілої Європи. Ще в 20-30 х роках 19 ст. в Славському були збудовані витяги та трампліни на горі Погар. На горах Погар та Ільза проводилися змагання з лижних видів спорту.

Та особливого розвитку Славське почало набувати в 1970-1980 роках. На схилах Славських гір було збудовано більше десяти сучасних витягів для гірськолижників, організовано кілька дитячих спортивних шкіл з гірських лиж. До кінця вісімдесятих років 20 ст. Славське перетворилося в основний гірськолижний центр колишнього Радянського Союзу. Тут проводилися щорічні чемпіонати СРСР та України, а також міжнародні змагання. В той час траси на схилах гори Тростян були поза конкуренцією в порівнянні з гірськолижними трасами інших регіонів СРСР. За короткий час на території Славського збудовано більше десяти комфортабельних готелів та баз відпочинку. славське гірськолижний курорт підйомник

В часи незалежності України у зв'язку з ростом популярності гірських видів відпочинку та спорту, Славське заслужено перетворюється в гірськолижну "Мекку" України. Збудовано ще кілька сучасних витягів та готелів, багато готелів реставровано. На багатьох гірськолижних трасах працюють сніготрамбуючі машини, на горі Погар обладнане освітлення трас для нічного катання. Кожний готель забезпечений пунктами харчування та комфортними саунами.

Добре розвинуте транспортне сполучення Славського. Збудована сучасна залізнична станція, де зупиняються поїзди зі всіх регіонів України, а також із-за кордону ( Росії, Угорщини, Словаччини, Австрії ). Розвинута сітка пригороднього залізничного та автомобільного транспорту. На території селища зимою працюють більше десяти добре обладнаних прокатних пунктів гірськолижного спорядження, працюють магазини гірськолижного спорядження та аксесуарів, сервісні пункти для ремонту та підготовки гірських лиж.

В даний час в регіоні Славського в зимовий період одночасно може відпочивати до 5 тисяч любителів гірських лиж та інших зимових видів спорту. Можливості гірськолижних трас та витягів дають можливість всім любителям та спортсменам з гірських видів спорту повноцінно відпочивати і покращувати свою майстерність. Размещено на Allbest.ru