Рекреаційно-географічна характеристика (рекреаційний паспорт) Європейського макрорайону (на прикладі Альпійського мезорайону)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Східноєвропейський університет імені Лесі Українки

Реферат

по предмету: Туризм

на тему: Рекреаційно-географічна характеристика (рекреаційний паспорт) Європейського макрорайону (на прикладі Альпійського мезорайону)

Виконала:

Гапчук Г.О.

Луцьк 2014

1. Рекреаційно-географічна характеристика Швейцарії

Склад території:

Загальна площа - 41 290 тис. км².

населення - 7 554 661 млн. осіб.

Розташування.

Швейцарія не має виходу до моря. На півночі вона межує з Німеччиною (довжина кордону - 334 км), на заході - з Францією (довжина кордону - 573 км), на півдні - з Італією (довжина кордону - 740 км), на сході - з Австрією (довжина кордону 164 км) і Ліхтенштейном (довжина кордону - 41 км). Північний кордон частково проходить по Боденському озеру і Рейну, який починається в центрі Швейцарських Альп і утворює частину східного кордону. Західний кордон проходить горами Юра, південний - італійськими Альпами і Женевським озером.

Коефіцієнт колоподібності (розраховується за формулою: k= 4рS/l², де S - площа території; l - периметр).

Довжина кордонів (периметр) Швейцарії становить 1852 км

k= (12.56*41290)/3429904=0.2.

Тип регіонального ринку (країни-генератори або країни-донори та країни-рецепієнти), сальдо туристського балансу, тур потоки (напрями в'їзду-виїзду, види транспорту).

Основними постачальниками туристів як з північних, так і південних країн (завдяки своїм специфічним туристичним ресурсам і географічному положенню) є Німеччина, Нідерланди, Великобританія, Франція, Бельгія, Італія, США, Японія, Іспанія, Австрія та інші.

Статистика швейцарського туризму базується на інформації, зібраної з різних місць розміщення туристів, оскільки Швейцарія не збирає статистичні дані про прибуття на кордоні. Це пов'язано з тим, що туристи можуть прибувати в країну багатьма наземними шляхами, і це ускладнює оцінку розмірів різних ринків. Майже 60% розміщення іноземних гостей (13 млн. чоловік) припадає на готельний сектор в той час, як 62% внутрішнього туризму (приблизно 2 млн. чоловік) розміщується у секторі самообслуговування.

Швейцарія має великий ринок однорідних і транзитних гостей. Близько однієї третини складають гості з Німеччини, другу третину -з Італії й одну п'яту - з Франції.

У списку країн з доходами від туризму, опублікованому в 2001 р. Всесвітньою організацією торгівлі, Швейцарія займала 13 місце. У тому ж самому році країну відвідало в цілому 10.7 млн. іноземних туристів. Загальна сума доходів від туризму в 2002 р. склав 19.9 млрд. швейцарських франків, з яких 12.9 млрд. франків припадало на частку іноземних, і 9.7 млрд. - на частку місцевих туристів. У туристичному секторі задіяна велика кількість населення країни, а в гірських регіонах практично кожен третій житель.

На світовому туристському ринку Швейцарія посідає чільне місце в сім'ї європейських країн. Вона являє собою розвинуту в економічному і впливову в політичному відношенні країну Європи. Не дивлячись на свої невеликі розміри вона є однією з провідних промислово розвинених країн Заходу. Своїм положенням в системі сучасної Європи Швейцарія не в останню чергу завдячує розвитку туристичної інфраструктури країни. Прибуток від туризму збільшується душе швидко, кількість робітників в цій сфері зростає ( 4% від всього населення), що дає можливості для подальшого розвитку та удосконалення туристичної галузі.

Потік туристів до країни збільшується з кожним роком. Це пояснюється наявністю значної кількості природно-культурних та історико-архітектурних ресурсів, розвиненою транспортною мережею, високим рівнем обслуговування туристів.

Основна маса туристів прибуває на літаку до Швейцарії. Головними міжнародними аеропортами вважаються Цюріх, Женева та Базель, які приймають літаки зі всіх сторін світу. Аеропорти у Лугано та Берні приймають рейси тільки з Європейський країн. Відмінною рисою транспорту Швейцарії є те, що залізничний транспорт тут органічно переплітається с іншими видами, а також він є абсолютно економічним та комфортним способом переміщення по країні.

Сезонність туристських прибуттів. Так як у Швейцарії найпоширенішим видом туризму є гірський туризм, то можна зазначити, що для нього характерним є такий період туристських прибуттів як липень-серпень, зимового - грудень-квітень.

2. Специфіка ресурсно-рекреаційного простору

Вигідне географічне положення, помірний клімат, велика кількість лісів та чисте гірське повітря сприяють розвитку курортної та рекреаційної діяльності в Швейцарії. Основними видами туризму є, безумовно, гірськолижний, спортивний, бальнеологічний, піший, кінний, а також різноманітні подорожі та екскурсії.

Туристичні можливості цієї маленької країни унікальні. Це країна, де збереглися ще не мало місць з незайманою природою, невеликих затишних міст, старовинних звичаїв. Тому є великі можливості й перспективи щодо подальшого розвитку туристичної галузі та залучення більшої кількості іноземних туристів, що виведе Швейцарію на ще вищий рівень серед найвпливовіших країн Європи.

Рекреаційні комплекси: а) база розміщення; б) об'єкти Всесвітнього надбання, опорні ланки ресурсно-рекреаційного каркасу, культурно-інформаційні системи.

А) База розміщення

Готелі Швейцарії відомі сервісом і рівнем послуг, що надаються. Спектр запропонованих послуг широкий і туристам не треба ні про що піклуватися під час відпочинку, саме тому готелі Швейцарії вважають ідеальним місцем для ділового, елітного і сімейного відпочинку.

Майже всі готелі і готелі країни входять в національну асоціацію, яка встановлює стандарти і проводить сертифікацію. Вартість мешкання залежить від типу номера і класу готелю, зазвичай у вартість включається континентальний сніданок (булочка, масло, джем, кава). За додаткову плату надається повний або напівпансіон. У маленьких готелях, пансіонатах пропонуються прекрасні умови для мешкання, у вартість також включений сніданок.

До класу «люкс» відносяться готелі 5*, на території Швейцарії їх всього 35. У подібних готелях надається просторі номер і максимум послуг і зручностей. При заселенні можна вибрати індивідуальну систему харчування. На території розташовуються салон краси, оренда автомобілів, спортивно-оздоровчий центр, сауна, ТБ і музичний салони, басейн. За окрему платню можна замовити будь-яку не представлену послугу. У кожному номері телевізор, міні-бар, телефон, кондиціонер, фен, сейф, шампунь і гель. Зміна рушників і постільної білизни щодня.

4* - готелі першого класу, в них набір послуг включає все необхідне для комфортного відпочинку, але значно менше шику. Номери повинні бути не менше 13 м. швейцарія рекреація політика туризм

Готелі туристичного класу - 3* менш дорогі і набір послуг в них обмежений. Так бар працюватиме тільки в світлий час доби, а зміна білизни проводиться раз на 3 дні.

Базові (1*) і стандартні (2*) готелі займають туристи яким він потрібний як побутова необхідність, а не місце комфортного проведення часу. Більшість з них представляють студентські готелі (хостели). У номерах нічого зайвого - стілець, ліжко, вішалки або шафа. Туалет і душ на поверсі, ліжко міняють раз в тиждень.

У Швейцарії розташовано більше 500 кемпінгів, 90 з яких працюють круглий рік. У них є гриль, душ з гарячою (за додаткову плату) або холодною водою, місця для наметів і стоянка для автомобілів. Стоянки в місцях не призначених для нічлігу строго заборонені, тому обов'язково потрібно ретельно продумувати маршрут або з дозволу господаря домоволодіння розбивати табір у нього у дворі.

Найвідомішим кемпінгом вважається Whitepod, розташований на висоті 1 700 м. Дістатися до нього можна тільки на лижах або снігоступах, але неймовірні відчуття гарантовані.

Щоб краще дізнатися побут швейцарців краще зняти квартиру або будинок, при цьому ціна залежить від стану житла і його розташування.

Б) Об'єкти Всесвітнього надбання

У списку об'єктів Всесвітнього надбання ЮНЕСКО у Швейцарії налічується 10 об'єктів (на 2009 рік). З 10 об'єктів Всесвітнього надбання у Швейцарії 7 культурних об'єктів та 3 природних. 1 об'єкт визнаний природним феноменом краси та естетичної важливості (критерій vii).

3. Геополітичні перспективи

Ця невелика країна відіграє помітну роль у світовому політичному житті. Після закінчення Другої світової війни Швейцарія прийняла рішення не вступати у новостворену Організацію об'єднаних націй (ООН) і набула статусу спостерігача, що дозволило розмістити в Женеві європейську штаб-квартиру і кілька спеціалізованих організацій ООН, включаючи Міжнародну організацію праці і Всесвітню організацію охорони здоров'я.

Швейцарія визнала, що відмова від вступу в ООН - кращий спосіб зберегти своє незалежне становище нейтральної країни при постійно змінному співвідношенні сил на світовій арені. Таке рішення зміцнило позиції Швейцарії в міжнародній політиці.

Країна все ж таки була членом кількох організацій ООН: Міжнародного суду, Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО), Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та Управління верховного комісара ООН у справах біженців. А 10 вересня 2002 Швейцарія офіційно вступила в ООН, став її 190-м членом.

У 1948 вона вступила в Організацію Європейського економічного співробітництва, але утрималася від приєднання до Європейського економічного співтовариства (згодом - Європейського союзу, ЄС). Очевидні політичні цілі цієї організації були неприйнятні для Швейцарії. Проте вона стала однією з країн-засновників Європейської асоціації вільної торгівлі у 1959, а в 1963 увійшла до Ради Європи. В 1972 національний референдум ратифікував угоду про вільну торгівлю з ЄС, відповідно до якого до 1977 були поступово зняті мита на всі промислові вироби. Але у Швейцарії до цих пір існує глибокий скепсис щодо Європейського Союзу. У 2001 р. більшість населення країни відхилив ініціативу про проведення попередніх заходів щодо вступу до ЄС. Уряд Швейцарії виступає за зближення з країнами ЄС, однак не збирається робити рішучих кроків у цьому напрямку. Тим не менше, певні події свідчать про поглиблення діалогу між Швейцарією і ЄС. Так, у травні 2000 р. більшість населення проголосувала за пакет двосторонніх угод, які координують співробітництво між Швейцарією та країнами ЄС у різних галузях, у тому числі і туризм.

У 1983 Швейцарія стала повноправним членом Групи десяти, об'єднання найбільших вкладників Міжнародного валютного фонду (МВФ)

4. Туристська політика

Туризм як галузь економіки країни активно досліджується. Так, ще в роки другої світової війни були засновані крупні навчально-дослідницькі центри: Інститут дослідження туризму Бернського університету і Санкт-Галленська школа економіки. Крім цього, розвиток туризму підтримується урядовими і громадськими організаціями країни, тому що він це єдина економічна альтернатива сільському господарству в гірських районах. Водночас він створює проблеми для керівництва країни, оскільки негативно впливає на чутливе навколишнє середовище Альп і спричиняє незручності місцевому населенню.

5. Основні суспільно-політичні та екологічні проблеми

Щодо основних проблем, що гальмують розвиток рекреаційної діяльності Швейцарії, то можна зазначити такі 2 головні проблеми країни як, по-перше, це потепління клімату, що може зашкодити подальшому розвитку лижного туризму, а також другим несприятливим фактором цього регіону є недостатня кількість шляхів сполучення, а саме - тунелів, але в даний час вже проводяться певні заходи з усунення цієї проблеми.

Джерела інформації

1. Туристичне країнознавство: туристичні ресурси світу. Європа, Азія, Австралія та Океанія. Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2009. - 427 с..

2. Країнознавство: Довідник / Г.Д. Довгань, А.Й. Сиротенко, О.Г. Стадник. - Х.: Вид-во «Ранок», 2009. - 480 с.: іл..

Размещено на Allbest.ru