Методика підготовки борців до змагань

Варто пам'ятати, що при сполученому удосконалюванні техніки і силовій-швидкісно-силової підготовленості маса партнера не повинна перевищувати масу борця більш ніж на 10 %. При великих зусиллях технічні дії закріплюються з уповільненим виконанням основних фаз прийому, що не сприяє їхньої реалізації в умовах змагань [16, 90 ].

Для запобігання травматизму під час падінь борцям усіх розрядів рекомендується освоювати акробатичні стрибки на килимі і батуті. Як показує практика, борці вищих розрядів освоюють сальто назад і вперед зігнувшись на батуті за одне заняття, а при наявності досвідченого фахівця з акробатики вони можуть протягом 2 тижнів освоїти сальто вперед та назад прогнувшись.

Акробатика дозволяє підвищити тренованість вестибулярного аналізатора настільки, що небезпечні падіння будуть практично виключені. У повсякденному тренуванні борці високої кваліфікації не одержують такого навантаження на вестибулярний апарат, тому що виконують порівняно мало прийомів (переважно кидки).

Крім того, акробатична підготовка на доріжці (різні стрибки і зв'язування) не тільки тренує м'язи ніг, але і дозволяє істотно підвищити швидкість атакуючих дій, за рахунок збільшення вибухової сили у фазі відштовхування.

При використанні акробатики стрибків необхідно враховувати, що велике навантаження на м'язи ніг при виконанні стрибків на батуті і на акробатичній доріжці знижує ефективність удосконалювання техніки. Тому акробатику в заняттях варто використовувати після удосконалювання техніки чи ж виділяти для цієї мети окремі тренування.

На жаль, у тренуванні борців мало використовуються стрибки зі скакалкою, прискорення (спурти) у гору, що роблять позитивний ефект на рівень спеціальної працездатності.

До спеціально підготовчих засобів відносяться вправи на мосту (забігання, перевороти і т.д.), імітаційні вправи, кидки манекена, виконання окремих елементів складних прийомів (як правило, що визначають ефективність кидків) у розминці й у ранковому занятті, виведення з рівноваги (збивання на носки, скручування) на тренажерних пристроях, комі в дзюдо. При удосконалюванні всіх технічних дій робиться акцент на відрив-підбив партнера.

До цієї групи необхідно віднести і вправи на розтягування м'язів - подовжній і поперечний шпагати, що повинні постійно включатися в розминку. Недостатня гнучкість у тазостегнових суглобах - основна причина травм м'язів стегна, що виникають, у борців вищих розрядів. Варто врахувати, що поперечний шпагат - обов'язковий елемент "школи" усіх японських борців, у тому числі і великовагових.

До основних вправ відноситься змагальна діяльність і всі засоби удосконалювання техніко-тактичної майстерності. По ступені відповідності специфіці змагальній діяльності варто виділити насамперед різні сутички (змагального характеру, контрольні, сутички, проведені інтервально-коловим методом, тренувальні, учбово-тренувальні і навчальні).

Незважаючи на те що контрольні сутички найбільше відповідають специфіці змагальної діяльності, вони проводяться тільки при необхідності моделювати умови турніру чи ж для добору команди. Психічна напруга, властива сутичкам з основними суперниками, не дозволяє використовувати цей ефективний засіб занадто часто.

Нерідко в ході тренування потрібно закріпити комбінації й окремі прийоми в умовах, наближених до змагальних, не створюючи при цьому значної емоційної напруги. У таких випадках проводять тренувальні сутички інтервально-коловим методом, що дозволяє досягти інтенсивності змагань без властивої контрольним сутичкам психічної напруги.

Турнірні і матчеві змагання можуть бути не тільки метою підготовки, але і її засобом. Для цього вони не повинні впливати на положення борця в команді, перед спортсменом не ставиться мета завоювати призове місце. Якщо для участі в змаганні необхідно знижувати більш 3 кг маси, можна навіть виступати в наступній ваговій категорії.

Основна мета таких контрольних змагань - підвищення функціональних можливостей і удосконалювання техніки в специфічних умовах змагань. У цьому відношенні вони значно ефективніше тренувальних. Незважаючи на всі старання тренерів створити в процесі підготовки в сутичках атмосферу турніру, це вдається лише на рівні збірних команд країни, де конкурують дійсно рівні по класу борці. Тому значимість таких змагальних сутичок важко переоцінити, їх бажано проводити при тривалій підготовці до основних змагань для перевірки ефективності тренування і корекції окремих параметрів [16, 95].

Факторний аналіз показників, що характеризують основні фізичні якості дзюдоїстів (МС і МСМК), виконаний Г.Б. Венглярским (1979), свідчить про те, що ведучим серед них є спеціальна витривалість, що має найбільш високий кореляційний зв'язок зі спортивним результатом чи рангом борця в команді.

Велика значимість швидкісно-силової підготовленості в міру зниження спортивної кваліфікації, очевидно, може бути пояснена тим, що рухові навички в першорозрядників закріплені недостатньо міцно. Крім того, цілий ряд таких координаційно складних прийомів, як підхоплення, кидки через груди, посадки і т.п. вимагає високої силової підготовленості при їхньому вивченні й удосконалюванні.

Таким чином, можна констатувати, що в борців, менш підготовлених, загальна витривалість має значно більше значення, чим спеціальна, у структурі фізичної підготовленості більш кваліфікованих спортсменів.

3.2 Основні фізичні якості борців і методика їхнього удосконалювання

В останні роки намітилася тенденція до перегляду спрямованості фізичної підготовки в тренуванні спортсменів вищих розрядів. Зокрема, необхідність комплексного розвитку основних фізичних якостей в останні роки усе більш зазнає критики. Викликано це тим, що в кваліфікованих спортсменів у більшості видів спорту існують ведучі і відстаючі від модельних характеристик якості. На етапі вищої спортивної майстерності підтягування відстаючих сторін до рівня модельних характеристик здатні сформувати лише пересічну посередність. Заняття кожного перспективного спортсмена, починаючи з першорозрядників, повинні бути спрямовані на виховання яскравої індивідуальності. Фронтальний метод тренування борців високої кваліфікації допустимо лише на коротких відрізках часу, при базовій підготовці. Але навіть у цьому випадку бажано підбирати найбільш прийнятну структуру і спрямованість засобів. З цього погляду на етапах безпосередньої передзмагальної підготовки варто дуже обережно використовувати сполучений метод удосконалювання техніки і фізичної підготовленості. На думку Ю.В. Верхошанського, це обумовлено тим, що об'ємні комплексні навантаження неминуче приводять до загального функціонального стомлення організму і негативно впливають на якість регуляції зусиль при виконанні специфічної діяльності. У зв'язку з цим у циклах змагань усе більша увага приділяється акцентованому розвитку ведучих фізичних якостей, відповідно до яких формується і структура засобів.

Усебічна фізична підготовка є основною передумовою навчання й тренування в будь-якому виді спорту. Отже, особливо секційні заняття з боротьби також не повинні зводитися лише до спеціальних вправ. Інструктор повинен дбати насамперед про гармонійний розвиток кожного борця, а він можливий лише завдяки загальній фізичній підготовці, яка передбачає розвиток швидкості, сили, спритності, гнучкості, витривалості й багатьох інших життєво необхідних рухових якостей всіма можливими засобами фізичної культури і спорту.

Головна мета спеціальної фізичної підготовки на секційних заняттях з боротьби - вдосконалення тих якостей, які потрібні учням для успішного проведення навчальних поєдинків, передбачених комплексною програмою фізичного виховання. Отже, засобами виховання спеціальних якостей борця в школі треба вважати вправи, що сприяють формуванню і вдосконаленню навичок у виконанні тих елементів боротьби. Здебільшого це - окремі елементи техніки або цілі прийоми, які учень виконує самостійно (імітуючи боротьбу) або з партнером, навчальні та змагальні двобої різної спрямованості; рухливі ігри з елементами боротьби тощо. Підвищуючи рівень загальної та спеціальної фізичної підготовки учнів на уроках і заняттях в секціях боротьби, слід пам'ятати, що людський організм - єдине ціле, і всі властиві йому фізичні якості взаємно пов'язані. Розвиток однієї позитивно впливає на вдосконалення інших. Рівень розвитку рухових якостей значною мірою визначає тактико-технічну підготовку учня, стиль і характер борцівського поєдинку.

Через обмежену кількість програмного матеріалу для секційних занять із спортивної боротьби рекомендуємо в планах роботи секції збільшувати обсяг засобів для розвитку рухових якостей, використовуючи вправи та ігри, наведені в цьому розділі.

Розвиток сили. У спортивній боротьбі постійно доводиться долати опір суперника, тому сила м'язів відіграє велику роль. До того ж вона значною мірою визначає швидкість рухів і витривалість. Сила виявляється в напруженні м'язів та швидкості їх скорочень. Отже, силові вправи умовно поділяються на власне силові та швидкісно-силові. До власне силових вправ належать ізометричні (статичні) вправи. Це загальнорозвиваючі та спеціальні вправи з великими та граничними навантаженнями. До швидкісно-силових вправ належать такі, під час виконання яких сила досягає найбільшого [4, 56].

Загальні вправи для розвитку сили

Вправи зі штангою: піднімання штанги масою 30 - 40 кг до колін, грудей повільно і ривком; згинання і розгинання рук у ліктьових суглобах зі штангою масою 15-20 кг (плечі притиснуті до тулуба); присідання, нахили вперед, повороти й нахили вбік зі штангою масою 15 - 20 кг на плечах; вижимання штанги масою 20-30 кг з різних вихідних положень (стоячи, сидячи, лежачи).

Вправи 8 гирями: піднімання гирі на груди двома та однією рукою; вижимання гирі від грудей (двома та однією рукою); ривок гирі однією рукою; жонглювання переворотом гирі вперед; те саме вбік; викидання гирі вгору на випрямлену руку по черзі кожною рукою. Те саме, але двох гир двома руками; викидання гирі вгору й утримування її за ручку або дном на долоні; вставання з присіду з гирею, що стоїть позаду на підлозі; вижимання гир однією та двома руками.

Масу гир учитель вибирає залежно від віку і фізичної підготовленості учнів. Звичайно використовують гирі масою 16, 20 і 24 кг. Лазіння по канату розвиває переважно силу м'язів плечового пояса і кистей рук. Застосовують такі його способи: в три й два прийоми; з допомогою ніг (опускання без їх допомоги); без допомоги ніг (опускання також без їх допомоги); з допомогою ніг (опускання, тримаючи ноги під прямим кутом); тримаючи ноги під прямим кутом (опускання таким же чином); з положення сидячи (лежачи) на підлозі без допомоги ніг (опускання, тримаючи ноги під прямим кутом); так само, але ноги під прямим кутом. Дозування--індивідуальне.

Вправи на кільцях: підтягування у висі; підйом силою з вису в упор й опускання у вис; вис прогнувшись (силою).

Дозування--індивідуальне.

Вправи з партнером: В. п.-- партнер на плечах у положенні захвату за руку й стегно ("млин"). Ходьба; біг; присідання; нахили вперед і в сторони.

В. п.-- зворотний захват тулуба партнера, що стоїть боком. Переворот назад і вперед з ніг на ноги

Та сама вправа, але партнер стоїть зігнувшись

В. п.-- перший партнер в упорі лежачи, другий тримає ноги першого під пахвами. Стрибки на руках на місці і з просуванням уперед (партнер іде кроком). Вправу виконувати, міняючись ролями. В. п.-- перший партнер у стойці на одній нозі, іншу ногу, підняту вперед, тримає другий двома руками за ступню. Той, хто тримає ногу, прагне поворотами вбік звалити партнера. Вправу виконувати міняючись ролями.

В. п. - перший партнер лежить на грудях між ногами другого, який, зігнувши ноги і нахилившись уперед, обхоплює першого руками на рівні пояса. Випрямляючи ноги й тулуб і притискуючи руками партнера до себе, другий піднімає його на груди й опускає у в. п. Закінчувати піднімання закиданням голови назад і прогинанням у попереку.

Вправу виконувати, міняючись ролями

В. п. - стоячи спинами один до одного: руки вгору, взаємний захват кистями. Нахиляючись уперед і тягнучи партнера руками, перекинути його через спину на ноги (нахиляючись, ноги і руки не згинати). Вправу виконувати, міняючись ролями

В.п. - стоячи обличчям один до одного: перший нахиляється вперед, другий, нахилившись уперед, лягає грудьми на спину першого, обхоплює його тулуб зверху, з'єднуючи руки в гачок біля живота першого. Перший захоплює обидва зап'ястя другого і притискує їх до свого тулуба. Випрямляючись, по черзі піднімати один одного.

В. п.-- партнери стоять один за одним на відстані одного кроку. Перший прогинається, другий нахиляється над ним, партнери притискуються грудьми один до одного, взаємно обхоплюючи тулуби спереду зверху і з'єднуючи пальці в гачок. Прогинаючись, другий перекидає першого через себе, опускаючи його на ноги. Потім те саме робить перший.

Спеціальні вправи для розвитку сила,

До них належать вправи з партнером (у стойці та в партері), в яких учні, вдосконалюючи силу, виконують окремі елементи техніки боротьби. Вправи виконуються з опором партнера в півсили.

Вправи в стойці: В.п. -- бойова стойка (висока). Завдання: виконати захват на зап'ястя

В. п. - те саме. Завдання: захопити руки партнера вверху

В. п. - те саме. Завдання: в зручний момент швидко захопити партнера за тулуб і підняти його.

В. п. - взаємний захват за тулуб з рукою. Завдання: відірвати партнера від килима.

Вправи в партері: В. п. - положення борців у партері перед свистком судді (один у партері, другий - позаду збоку, руки на спині партнера). Завдання: верхньому - будь-яким способом взяти руку нижнього в захват за передпліччя зсередини й іншою рукою за тулуб або в захват за передпліччя двома руками під тулубом; нижньому - опиратися захватові.

В. п. - те саме. Завдання: верхньому - перейти вліво (вправо) й з'єднати руки в зворотному захваті за тулуб збоку; нижньому - захищаючись, не дати змогу верхньому з'єднати руки.

В. п. - один - у партері, другий однією рукою утримує передпліччя нижнього зсередини, а іншою - тулуб або двома руками - передпліччя під тулубом. Завдання: верхньому - будь-яким способом перевернути нижнього; нижньому - чинити опір.

В. п. - верхній утримує нижнього в положенні напівмосту (будь-яким із можливих захватів): за руку й шию; за руку й тулуб; за однойменну руку й зап'ястя. Завдання: верхньому - змусити нижнього лягти на лопатки; нижньому - захиститися вільною рукою й вийти наверх або перевернутись на живіт.

Розвиток швидкісних якостей. Головна особливість швидкісних якостей полягає в тому, що найкраще вони розвиваються в умовах змагань і великою мірою залежать від стану нервової системи, сили та еластичності м'язів, амплітуди рухів у суглобах, досконалості спортивної техніки, а під час тривалого виконання вправ - і від витривалості. Поліпшенню швидкісних якостей борця значною мірою сприяють вправи на розвиток сили та швидкості реакції, удосконалення техніки виконання прийомів, захистів і контрприйомів, вправи для загального розвитку.

Вправи для розвитку швидкісних якостей, як правило, виконують у першій половині уроку (заняття), тобто до відчуття втоми. Підскоки й стрибки краще застосовувати у підготовчій частині.

Для тренування вестибулярного апарату дуже корисні будь-які стрибки із заплющеними очима. Проте, включаючи їх у комплекси вправ, починати краще з найпростіших. Дозування вправ - індивідуальне.

Загальні вправи для розвитку швидкості

Максимально швидко прореагувати на сигнал "Руш!", що його подає вчитель змахом руки. (Після команди пробігти 6 - 10 м.)

Максимально швидко пробігти 15 - 20 м.

Максимально швидко пробігти 30, 60 чи 100 м.

Стрибки в довжину та висоту (з місця й з розбігу).

Потрійний стрибок з місця й з розбігу.

Метання диска, списа, гранати, штовхання ядра.

Гра в баскетбол за спрощеними правилами.

Біг зі зміною ритму, витримуючи його певний чає.

Біг з прискоренням у визначеній частині залу.

Різні повороти, перекиди і стрибки за умовним (бажано зоровим) сигналом з поступовим збільшенням їх кількості.

Стрибки на одній і двох ногах.

Пересування боком вправо і вліво (виконувати дрібними, але частими стрибками).

Пересування "ялинкою" вправо та вліво (в колі, поклавши руки один одному на плечі й збільшуючи швидкість пересування до межі).

Біг із стрибками через партнерів - "суха лоза".

Підскоки з поворотом таза вправо-вліво з максимальним прискоренням частоти поворотів.

Стрибки на місці (кожний четвертий -- якомога вище).

Та сама вправа, але з двома-трьома поворотами таза в повітрі.

Та сама вправа, але з двома змінами положень випрямлених ніг уперед-назад у повітрі.

Та сама вправа, але з поворотом на 360 ° і більше.

В.п. -- упор лежачи. Відштовхнутись від килима двома руками, зробити два оплески в долоні до приземлення (торкнутись руками стегон, сплеснути в долоні за спиною).

В.п. - широкий випад. Підскок поштовхом двох нір з подвійною зміною їхнього положення до приземлення [4, 66].

Спеціальні вправа для розвитку швидкісних якостей

1. Імітаційні вправи:

а) імітація вивчених прийомів у стойці та партері;

б) імітація повороту спиною до партнера для кидків через спину (без нахилу) в різних варіантах положення ніг під час повороту

в) та сама вправа, але з нахилом уперед (без падіння); г) імітація кидків через спину з падінням;

д) виконання всіх описаних вправ (з сильним згинанням ніг на початку повороту та швидким їх випрямленням під час нахилу і падання (для кидків з низької стойки або проти суперника, невеликого на зріст);

е) в. п.-- ноги на ширині плечей, руки на поясі, голова й плечі -- опущені.

Різко прогнутися, закидаючи голову назад

Розвиток спритності. Спритність - комплексна рухова якість, наслідок високорозвинених можливостей центральної нервової системи та наявного запасу рухів. Основою розвитку спритності є постійне оволодіння все більш новими і більш складними щодо координації рухами.

Техніка спортивної боротьби, що вивчається й удосконалюється з партнером, - основний засіб розвитку борцівської спритності. Однак використання додаткових засобів - різних загально розвиваючих вправ - прискорює розвиток цієї якості, а тому й вони рекомендуються для застосування в процесі уроків і секційних занять (у підготовчій частині і в кінці основної).

Загальні вправи для розвитку спритності

З-поміж цих вправ особливо корисні акробатичні, зокрема такі, як: перекиди вперед, назад, убік (управо, вліво), стрибком; перекид стрибком через партнера або згорнуту мату; переворот уперед; те саме кілька разів підряд; перевороти в сторону; сальто вперед з розбігу.

Значно сприяють розвиткові спритності також спортивні ігри (баскетбол, футбол, гандбол, настільний теніс) і вправи зі скакалкою (стрибки на одній, двох ногах з подвійним обертанням скакалки при одному стрибку, зі схрещенням рук тощо) та з набивним м'ячем, зокрема, передача м'яча в парах і трійках двома та однією рукою; ловіння м'яча, що летить у різних напрямках (передавати й ловити м'яч можна з в. п. стоячи, сидячи або лежачи на спині чи на грудях).

Дозування навантажень при виконанні цих вправ має залежати від індивідуальних особливостей учнів.

Розвиток гнучкості. Гнучкість - це рухомість у суглобах, тобто здатність суглобових зв'язок і м'язів, що оточують суглоб, розтягуватись. Гнучкість залежить від еластичності м'язів, зв'язок і сухожиль та форм суглобових поверхонь. Для гнучкості має значення й тонус м'язів - їхня напруженість у спокійному стані. При підвищеному тонусі зв'язки й м'язи завжди дещо укорочені, тобто погано розслаблені, і під час руху розтягуються недостатньо. Гнучкість безпосередньо впливає на техніку і тактику боротьби, на силу і швидкість. Добре розвинена гнучкість розширює діапазон техніки і тактики, сприяє розвитку сили та швидкості, і навпаки, погано розвинена гнучкість збіднює арсенал технічних і тактичних дій [16, 188]. Розвиток гнучкості відбувається дуже повільно, бо не можна застосовувати багато вправ на одному у році. Зв'язки швидко втомлюються, настає відчуття болю. Отже, для розвитку гнучкості рекомендується виконувати невелику кількість вправ, але при частому їх повторенні. Вправи на гнучкість слід систематично повторювати, бо ця якість швидко втрачається. Кожну вправу на гнучкість треба повторювати кілька разів до відчуття втоми.

Загальні вправи для розвитку гнучкості

Для розвитку рухомості в суглобах у розминку включають деякі вільні вправи з великою амплітудою рухів і так звані розминочні, що застосовуються в підготовчій частині уроку. Можна порекомендувати, зокрема, такі: колові рухи тазом при фіксованих плечах (руки в різних положеннях); колові рухи тулубом (голова між піднятими вгору руками); розтягування в положенні випаду або шпагату (уздовж і впоперек); прогин у положенні лежачи на грудях, захопивши руками однойменні ступні ("жабка"), а потім - перевороти вліво і вправо кілька разів підряд прогинання, стоячи на крок від стіни (спиною до неї), опираючись руками в стіну і переставляючи їх до підлоги та в зворотному напрямку; схрещення ніг управо-вліво поштовхом з положення партеру; стоячи на колінах, нахилитися назад до торкання головою килима (прогнутися в попереку); стоячи на колінах, перекат уперед з переворотом через груди в положення мосту; те саме з положення стоячи; заведення ступні за голову за допомогою рук (поперемінно правої та лівої ніг); згинання і розгинання рук, стоячи в положенні гімнастичного мосту.

Спеціальні вправи для розвитку гнучкості

До цих вправ у спортивній боротьбі належать вправи для опанування борцівського мосту: розкачування на мосту вперед ї назад; те саме з поворотом голови вправо і вліво; забігання довкола голови вліво і вправо.

Розвиток витривалості.

Витривалість - це здатність виконувати вправу довгий час, тобто довго протистояти втомі. Щоб розвинути витривалість, слід виконувати роботу до граничної втоми. На кожному уроці навантаження поступово підвищують, але важливо, щоб навантаження відповідали підготовленості учнів.

Загальні вправи для розвитку витривалості

Загальна витривалість сприяє розвитку спеціальної (за принципом переносу якостей). Отже, і для розвитку спеціальної витривалості корисні спортивні ігри (баскетбол, футбол, хокей, ручний м'яч); біг на середині дистанції та кроси в перемінному темпі і короткими спуртами (ривками); пересування на лижах по пересічній місцевості або на рівнині зі зміною темпу і короткочасними прискореннями; "Борцівське регбі" (пересування на колінах з боротьбою за набивний м'яч).

Вправи для розвитку спеціальної витривалості.

Спеціальну витривалість удосконалюють за рахунок навантаження, що учень одержує під час навчально-тренувального двобою, а також при закріпленні техніки боротьби (з відповідною інтенсивністю й обсягом) [12, 79]. Розвиткові спеціальної витривалості сприяє застосування рівномірного, повторного, інтервального та змінного методів. Останні два методи використовують у тій частині уроку чи заняття, де навантаження найбільш інтенсивні. Після 3--5 хв інтенсивної роботи роблять 1--2-хвилинний відпочинок або знижують інтенсивність.

Ефективні також переходи під час навчально-тренувального або вільного двобою від спокійного темпу до максимального (5--10-секундні прискорення атакуючих дій, що йдуть одна за одною, завдяки яким борець прагне досягти успіху).

4. Дослідження оптимізації тренувального процесу на підставі вивчення індивідуальних реакцій спортсменів на тренувальні навантаження

Результати, які було отримано з використанням тренувального комплексу контрольних показників, дозволили виявити залежність між виконуваними тренувальними навантаженнями та змінами стану тренувальної працездатності борців протягом передзмагального мікроциклу тренування (табл. 1), підтвердили літературні дані про наявність таких взаємозв'язків та дозволили розширити отримані уявлення про побудову тренувального процесу у мікроциклах безпосередньої підготовки до змагань.

Таблиця 1. Зміст тренувального процесу на етапі підготовки до змагань (двотижневий цикл)

День тижня	Спрямованість тренування	Навантаження	Зміст окремого заняття
			1-е заняття	2-е заняття
Понеділок	Вдосконалення у техніці і тактиці	Середнє	Крос - 35 хв. Спеціальні вправи - 40 хв.	Килим: вдосконалення техніко-тактичної майстерності: - стійка - 5 хв * 8, - партер - навчально-тренувальний бій - 5 хв. * 2
Вівторок	Швидкісно-силова, техніко-тактична	Максимальне	Килим: вдосконалення техніко-тактичної майстерності: - партер - навчально-тренувальний бій - (5 хв. * 2) * 4	Килим: вдосконалення техніко-тактичної майстерності: - стійка - 10 хв.*8, - навчально-тренувальний бій - 8 хв. * 2
Середа	Відновлювальна	Мале	Парна баня, масаж	Прогулянка на місцевості - 90 хв.
Четвер	Швидкісно-силова, техніко-тактична	Велике	Килим: вдосконалення техніко-тактичної майстерності: - партер - навчально-тренувальний бій - (5 хв. * 2) * 4 - бій - (30 с. *2)*4	Килим: вдосконалення техніко-тактичної майстерності: - стійка - 5 хв.*8, - навчально-тренувальний бій - 8 хв. * 2
П`ятниця	Вдосконалення у техніці і тактиці	Максимальне	Килим: вдосконалення техніко-тактичної майстерності:- стійка - 5 хв * 8, - партер - навчально-тренувальний бій - 5 хв. * 2	Килим: вдосконалення техніко-тактичної майстерності:- партер - (5 хв * 2) * 2 - бій - (30 с. *2)*4 стійка - 8 хв., - навчально-тренувальний бій - 5 хв. * 2
Субота	Відновлювальна	Мале	Парна баня, масаж	Прогулянка на місцевості - 90 хв.
Неділя	Активний відпочинок	мале	Спортивні ігри - 60 хв.

Виявлено, що реакції різних спортсменів на однакову тренувальну програму не співпадали. Для одних спортсменів характерне зменшення швидкісно-силових показників на четвертий та шостий день мікроциклу, а зростання стану працездатності виявлялося на третій та п'ятий день мікроциклу. У інших борців пік працездатності приходився на четвертий та сьомий день мікроциклу. Це підтверджує думку про те, що процес підготовки борців високої кваліфікації має здійснюватися суворо індивідуально, особливо у структурних утвореннях тренувального процесу на етапах безпосередньої підготовки до змагань.

З практичної точки зору, отримані результати цікаві тим, що показують неможливість оцінки повсякденної динаміки коливань стану спеціальної працездатності борців за допомогою одного, навіть найінформативнішого показника Для цього необхідна роздільна комплексна оцінка стану різних фізичних якостей, функцій та систем організму спортсменів.

У процесі досліджень не вдалося знайти пояснюваних закономірностей про реакції борців різних вагових категорій на тренувальні навантаження, які використовувалися. Так, борці вагових категорій 54-63 кг виявилися найбільш стабільними у реакціях на заплановані тренувальні навантаження за показниками максимальної сили. Коливання показників сили, які реєструвалися, у різних спортсменів складали 11,4 % В той же час за показником індексу витривалості ці ж борці відрізнялися один від одного більшою мірою, ніж двох інших груп у вагових категоріях 69 - 85 кг та 97 - 130 кг (32 %).

У наших дослідженнях, не дивлячись на яскраво виражений індивідуальний характер реакцій окремих борців на тренувальну програму циклу безпосередньої підготовки до змагань, простежується певна загальна закономірність зміни працездатності у різні дні мікроциклу

Привертає увагу те, що найбільш високі показники працездатності борців виявлялися на другий та сьомий день мікроциклу. Разом з цим, на другий день мікроциклу середні показники групи ставали дещо вищими, а дисперсія показників сили нижчою, ніж на сьомий день. Якщо розглядати цей факт з точки зору підготовки спортсменів до змагання, яке умовно планувалося на кінець тижня, тобто на сьомий день, то можна зробити висновок про те, що такий план побудови тренувань недостатньо досконалий, оскільки група борців, як єдине ціле, на другий день мікроциклу була у кращому стані - 89 % борців у цей день демонстрували найбільш високі показники відносно індивідуальних середніх за тиждень. В той час, як до умовного дня змагань вищої працездатності досягло лише 63 % спортсменів.

Разом з тим, аналіз індивідуальних реакцій спортсменів на окремі тренувальні навантаження, які використовувалися кожного дня у мікроциклі, дозволив зробити висновок про те, що у загальній групі борців виділилося дві категорії спортсменів. Одні з них у межах плану підготовки до умовного дня змагань вийшли на високий рівень спеціальної працездатності, який перевищує рівень попередніх днів мікроциклу. Для цієї категорії спортсменів запропонований план підготовки виявився адекватним і дозволив розв'язати задачі підготовки до головного змагання у стані підвищеної працездатності.

Для другої категорії борців така побудова тренування призвела до негативного ефекту - низької працездатності до дня змагань.

Ця обставина викликала необхідність індивідуального аналізу та класифікації борців за типом реагування на заплановані тренувальні завдання (табл. 2). Такий підхід дозволив виділити дві групи борців.

До групи А увійшли спортсмени, які адекватно реагували на тренувальну програму і до кінця циклу (умовного дня початку змагань) демонстрували відносно високі показники спеціальної працездатності, які перевищують середньо тижневий рівень.

До групи Б увійшли борці, у яких тренувальні навантаження попередніх занять у тижневому циклі до умовного дня початку змагань призвели до негативного результату - зменшення показників спеціальної працездатності.

Результати цієї серії досліджень свідчать про те, що методика підготовки спортсменів до змагань повинна передбачати вивчення індивідуальних реакцій та характер протікання відновлювальних процесів у борців після навантажень, які типові для загальної системи тренування.

Таблиця 2 Роздільна характеристика варіативності показників спеціальної працездатності борців групи А (числівник) та групи Б (знаменник) у мікроциклі безпосередньої підготовки до змагань (V %)

Контрольні показники	Дні циклу тренування
	1-й	2-й	3-й	4-й	5-й	6-й	7-й
Fmax	11,3/13,1	6.9/8.6	10,9/12,8	5,6/11,4	9,9/10,3	8,9/9,7	7,3/9,0
50% від Fmax	16,8/14,5	27,1/26,8	17,5/19,7	15,3/17,1	28,1/28,4	14,6/15,6	13,9/14,1
ІВ	14,7/13,9	19,0/21,2	18,3/19,6	20,2/18,5	20,6/19,8	18,9/20,1	18,0/19,5

Примітка: група А - борці, які досягли високої працездатності до дня змагань (n = 19); група Б - борці, які не досягли високої працездатності до дня змагань (n = 13)

Враховуючи вище описані особливості реакцій організму борців на тренувальні навантаження у мікроциклах підготовки до змагань, які характеризувалися низькою відтворюваністю реакцій одного і того ж спортсмена на окремі тренувальні навантаження, які повторюються у суміжних мікроциклах, та суттєвим неспівпаданням реакцій різних борців на одну й ту ж тренувальну програму, ми визнали можливим і, природньо, доцільним використання методу індивідуальної повсякденної корекції тренувальних навантажень залежно від того, у якому стані знаходився борець безпосередньо до початку чергового тренувального заняття.

Разом з цим, загальна схема побудови тренувальних навантажень у циклі безпосередньої підготовки до змагань залишалась принципово незміненою. Однак, кількісні характеристики основних засобів тренування передбачали їх варіативність залежно від індивідуальних особливостей борців і, зокрема, від показників поточного контролю, які об'єктивно характеризують стан спортсмена до початку чергового тренувального заняття.

Найбільш цінними для практики спорту можна вважати наші результати, які розкривають специфічні особливості реакцій організму борців на загально прийняті тренувальні навантаження у мікроциклах тренування, та рекомендації, які звідси випливають, з індивідуального нормування тренувальних програм, зокрема, на етапі безпосередньої підготовки до змагань.

Висновки

Спортивна боротьба як комплекс осмислених технічних і тактичних дій зародилася ще в прадавні часи й великого поширення набула вже в період рабовласницького ладу. Та все ж як засіб фізичного виховання і вид спорту боротьба особливого розвитку досягла в Стародавній Греції. Тут у палестрах - спеціальних школах фізичного виховання - підлітків і юнаків навчали боротьби досвідчені фахівці.

Надаючи великого значення боротьбі як виду спорту, її включали до системи фізичного виховання не тільки молодих, а й зрілих чоловіків, навіть досить похилого віку.

Методика підготовки спортсменів повинна цілком відповідати вимогам змагань. Змінюються правила змагань - настільки ж оперативно повинні вноситися корективи й у методику підготовки до них.

Сучасні правила міжнародних змагань спрямовані на інтенсифікацію змагальної діяльності. Більшість тренерів і ведучих борців світу не змогли за короткий час вирішити проблему сполучення високого темпу бою і збереження при цьому результативності технічних дій і їх розмаїтості.

Характерною рисою сучасного спорту є не неухильний ріст спортивних досягнень. Це вимагає від фахівців пошуку нових шляхів підвищення ефективності багаторічної підготовки.

Саме в процесі відбору, можна виявити ті відстаючі ланки в загальній характеристиці спортсмена, що навіть при безсумнівних задатках обдарованості можуть у майбутньому перешкоджати досягненню високих спортивних результатів, якщо їх вчасно не усунути шляхом відповідних педагогічних чи медичних впливів.

Спортивний відбір повинен ґрунтуватися на вимогах конкретного виду спорту, пропонованих для спортсменів.

В процесі підготовки борців застосовується система засобів, які поділяються на загально підготовчі, спеціально підготовчі, основні і змагальні. Найбільший обсяг цих засобів використовується на початкових ступенях підготовки юних і молодих борців. Практика показує, що в міру росту кваліфікації борців загально підготовчі вправи в напрямку збільшення величини навантажень повинні усе більше наближатися до основних вправ.

Всебічна фізична підготовка є основною передумовою навчання й тренування в будь-якому виді спорту. Головна мета спеціальної фізичної підготовки на секційних заняттях з боротьби - вдосконалення тих якостей, які потрібні для успішного проведення навчальних поєдинків, передбачених комплексною програмою підготовки до змагань. Отже, засобами виховання спеціальних якостей борця треба вважати вправи, що сприяють формуванню і вдосконаленню навичок у виконанні елементів боротьби. Рівень розвитку рухових якостей значною мірою визначає тактико-технічну підготовку борця, стиль і характер борцівського поєдинку.

Список літератури

1. Алиханов И.И. Про становлення техніко-тактичної майстерності//Спортивна боротьба: Щорічник.-М.: Фізкультура і спорт, 1982-З. 7 - 10.

2. Аракелян В.Н., Мартиросов Э.Г., Ширковец Е.А. Зміна деяких показників газообміну і температури тіла в борців при форсованому зниженні ваги тіла // Теорія і практика фіз. культури.-- 1978-- № 1-- С. 19--23.

3. Бальсевич В.Д. Методичні принципи досліджень по проблемі добору і спортивної орієнтації// Теорія і практика фіз. культури.-- 1980. - № 1. - С. 31 - 33.

4. Богдан І.Г., Дубовис М.С. Спортивна боротьба в школі: Посібник для вчителя. - К.: Рад. школа, 1990. - 108 с.

5. Бурдин И.Ф., Нелюбин В.В. Керування розвитком спеціальної витривалості борців // Планування і керування спортивним тренуванням единоборцев.--М.: Усесоюз. науч.-исслед. інститут фіз. культури, 1975-- С. 88--95.

6. Верхошанский Ю.В. Основи спеціальної силової підготовки в спорті.-М.: Фізкультура і спорт, 1977.--216 с.

7. Верхошанский Ю.В. Програмування й організація тренувального процесу.-М.: Фізкультура і спорт, 1985.--176 с.

8. Волков В.М., Філін В.Н. Спортивний добір.-М.: Фізкультура і спорт, 1983.-- 172 с.

9. Воловик А.Б. Начальное обучение классической борьбе. - М.: Физкультура и спорт, 1970. - 220 с.

10. Геселевич В.А. Медико-біологічні особливості підготовки борців//Братерство богатирів.--М.: Фізкультура і спорт, 1976.-- С. 103--115.

11. Годик М.А. Контроль тренувальних і змагальних навантажень.-М.: Фізкультура і спорт, 1980.-- 136 с.

12. Дахновский В.С., Лещенко С.С. Подготовка борцов высокого класса. - К.: Здоровья, 1989. - 192 с.

13. Жаров В.С. Класична боротьба. - К.: Здоров`я, 1968. - 94 с.

14. Преображенский С.А. Борьба - занятие мужское. - М.: Физкультура и спорт, 1983. - 280 с.

15. Удосконалювання системи підготовки борців високого класу.-М.: Фізкультура і спорт, 1976. - С. 32--36.

16. Станков А.Г. Индивидуализация подготовки борцов / Станков А.Г., Климин В.П., Письменский И.А. - М.: Физкультура и спорт, 1984. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru

...