Корекція постави у школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність. Згідно з наявними статистичними даними поширеність порушень постави серед школярів 1-3-х класів складає 40-50%

Питання порушень постави серед дітей молодшого шкільного віку детально описані в працях вітчизняних і зарубіжних авторів. Проте, ця проблема залишається актуальною і в даний час, викликаючи інтерес фахівців в області фізичної культури.

Постава має нестійкий характер в період посиленого росту тіла дитини, що припадає на молодший шкільний вік. Це пов'язано з неодночасним розвитком кісткового, суглобово-зв'язкового апаратів і м'язової системи дитини. Кістки і м'язи збільшуються у довжині, а рефлекси статики ще не пристосувалися до цих змін [35]. Створення загальноосвітніх шкіл нового типу веде до перевантажень дитячого організму через збільшення тривалості занять і об'єму навчального матеріалу [10,11]. Сумарний об'єм знань, який отримують учні у сучасній українській школі набагато перевершує їх можливості його засвоєння, що веде до погіршення стану здоров'я дітей. Зокрема, це є причиною виникнення відхилень від нормальної постави. Вже через рік після початку навчання у школі кількість дітей з поганою поставою значно збільшується [36].

Дефектна постава створює умови для прояву захворювань хребта і інших органів опорно-рухового апарату, що приводять до розладів діяльності внутрішніх органів. У дітей з порушеннями постави понижена життєва ємкість легенів, зменшена екскурсія грудної клітки і діафрагми, що несприятливо відбивається на діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Порушенню нормальної діяльності органів черевної порожнини сприяє слабкість м'язів живота. Зниження ресорної функції хребта у дітей з плоскою спиною спричиняє постійні мікротравми головного мозку під час ходьби, бігу і інших рухів, що негативно позначається на вищій нервовій діяльності, супроводжується швидким настанням втоми, а нерідко і головними болями [38].

У системі фізичного виховання школярів з порушеннями постави застосовується переважно один засіб корекції - фізичні вправи. Разом з тим можна вважати, що масаж може ефективно доповнити дію фізичних вправ, оскільки він є активним засобом оздоровлення організму людини. Позитивний вплив масажу позначається на лімфатичній системі і системі кровообігу, нервово-м'язовому і зв'язковому апараті. У зв'язку з цим є доцільним розглядати масаж як процедуру, що створює оптимальні умови корекції постави школярів молодших класів у комплексі з фізичними вправами. Вказане поєднання в клінічних умовах виявилося дуже ефективним [8, 68], і перенесення такого досвіду на практику роботи у лікувальній фізичній культурі з учнями загальноосвітніх шкіл є вельми перспективним. постава учень масаж корекція

Школярі з порушеннями постави мають можливість усунення їх при повному застосуванні лікувальних заходів в умовах поліклініки, фізкультурного диспансеру і спеціальних шкіл-інтернатів [9]. Використання масажу в загальноосвітній школі дозволить охопити більшу кількість учнів з початковими стадіями відхилення від нормальної постави, оскільки до лікувальних установ звертаються діти вже з значно вираженими порушеннями постави.

Мета дослідження - розробити методику корекції порушень постави школярів молодших класів на основі поєднання фізичних вправ і масажу.

Об'єктом дослідження є фізичне виховання в школі дітей з функціональними відхиленнями у фізичному розвитку.

Предметом дослідження є методика корекції порушень постави в сагітальній площині у школярів молодших класів засобами фізичних вправ і масажу.

В основу гіпотези дослідження покладено припущення про те, що процес корекції порушень постави школярів молодших класів здійснюється ефективніше, якщо будується на основі поєднання масажу і фізичних вправ.

Завдання дослідження:

Вивчити місце і роль масажу при порушенні постави у фізичному вихованні молодших школярів і виявити найбільш раціональні підходи.

Теоретично обґрунтувати та розробити методику корекції порушень постави в сагітальній площині у школярів, засновану на поєднанні фізичних вправ і масажу.

Експериментально перевірити ефективність розробленої методики.

Теоретичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що отримані результати доповнюють систему знань в галузі фізичного виховання молодших школярів:

Практична значення дослідження полягає в тому, що застосування розробленої методики корекції порушень постави в сагітальній площині, заснованій на поєднанні фізичних вправ і масажу, дозволяє ефективніше покращити стан постави, фізичний розвиток і фізичну підготовленість школярів. Результати дослідження можуть бути використані фахівцями фізичної культури в загальноосвітній школі для дітей молодшого шкільного віку, що мають відхилення від нормальної постави.

Методи дослідження:

Аналіз наукової та методичної літератури з проблеми дослідження, аналіз нормативної документації вищих закладів освіти;

емпіричні: цілеспрямоване педагогічне спостереження, анкетування, бесіди, тестування, вивчення результатів діяльності учнів;

педагогічний експеримент;

статистична обробка результатів експериментальної роботи та інтерпретація здійснювалася за допомогою методів математичної статистики;

РОЗДІЛ I. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ З ПОРУШЕННЯМ ПОСТАВИ

1.1 Порушення постави у молодших класів

Формування хребетного стовбура і його функціональне вдосконалення займають вельми тривалий період онтогенезу, закінчуючись до 20-22 років. З одного боку, в процесі зростання і розвитку дитини досягають певної зрілості такі основні функції хребетного стовбура, як опора, захист і рух. Кожна з цих функцій здійснюється завдяки складній взаємодії структурних елементів хребта - хребців, міжхребетних дисків, зв'язково-суглобового апарату і м'язів. З іншого боку, формування хребетного стовбура в період зростання і розвитку дитини робить вплив на його поставу.

Питання характеристики постави розглядалося в значній кількості робіт сучасних авторів [1, 4, 9,, 30, 36]. Їх думки у визначенні постави (за винятком незначних відмінностей) в основному співпадають. Постава - це звична поза людини в стані спокою і руху, яка зберігається без зайвої м'язової напруги.

Постава залежить від ряду анатомічних, фізіологічних і соціальних чинників. До анатомічних чинників, що визначають поставу дитини, відносяться форма хребта, його розташування щодо передньої серединної осі тіла, вираженість фізіологічних вигинів, наявність деформацій, розвиток мускулатури. Останній з названих чинників вважається провідним. До фізіологічних чинників, що впливають на поставу, відносяться темпи і характер індивідуального розвитку рухових навиків і статичних реакцій, застосування як тренувальна дія спеціальних фізичних вправ для постави і систематичність їх використання. Постава дитини може змінитися, не дивлячись на відносну стабільність анатомічних чинників, оскільки є динамічним стереотипом. Вона може покращитиcя в процесі спеціальних фізкультурних занять, але вона може і погіршитися при порушені стереотипу, наприклад при зміні режиму, у зв'язку зі вступом до школи, в період статевого дозрівання та ін. [33, 14].

Частота порушень постави у школярів значно зростає при недоліках педагогічної дії в дошкільному віці, оскільки з початком навчання в школі в режимі дня дітей, а значить, і діяльності всіх систем організму, відбувається значна перебудова [26, 33;].

Відповідно до вищесказаного, в ортопедії прийнято розрізняти наступні види постави:

правильна (нормальна) постава;

порушена (дефектна) постава.

Правильна постава має свої певні характеристики, що чітко відрізняють її від порушеної постави. Так, З.П. Ковалькова вважає, що при правильній поставі сагітальні вигини хребта гармонійно розподілені, голова піднята, плечі злегка відведені назад, груди видаються вперед, живіт підтягнутий, ноги прямі, руки вільно розігнуті [24, 3].

В.А. Гамбурцев під правильною поставою розуміє пряме положення голови, помірну вираження сагітальних вигинів хребта при середньому куті нахилу тазу до вертикалі, середнє положення лінії остистих відростків, однаковий рівень і симетричне розташування лопаток, симетричну конфігурацію трикутників талії, деякі виступаючі вперед контури грудної клітки, відносно пряму форму живота, правильну форму нижніх кінцівок [16].

М.Д. Ріпа характеризує правильну поставу однаковим рівнем надпліччя, сосків, кутів лопаток, рівною довжиною шийно-плечових ліній (відстані від вуха до плечового суглоба), глибиною трикутників талії (поглиблення, що утворюється виїмкою талії і вільно опущеною рукою), прямою вертикальною лінією остистих відростків хребта сагітальної площини, однаковим рельєфом грудної клітки і поперекової області (при нахилі вперед). У нормі глибина лордозу в шийному і поперековому відділах хребта відповідає товщині долоні обстежуваного [33,122].

Відхилення від нормальної постави виникають при наявності захворювань хребта і інших органів опорно-рухового апарату. У цих випадках патологія постави є симптомом основного ортопедичного захворювання. У більшості ж випадків дефекти постави зустрічаються у дітей у зв'язку з порушенням умов її формування, як анатомічних, так і фізіологічних. В цьому випадку дефект постави не може розглядатися як захворювання, проте, створює умови для прояву інших патологічних чинників.

Існують різні думки щодо питання про види порушення постави. У справжній роботі ми приймаємо загальновизнану точку зору у визначенні дефектів постави [38, 237-240; 34, 16-18]. Дефекти постави можуть бути як в сагітальній, так і у фронтальній площинах. У сагітальній площині розрізняють наступні варіанти порушення постави.

I. Дефекти постави із збільшенням фізіологічних вигинів хребта.

1) Сутулуватість. При цьому дефекті постави є збільшення грудного кіфозу при одночасному згладжуванні поперекового лордозу. Для сутулуватості (на відміну від круглої спини) характерне збільшення кіфотичної дуги у верхніх відділах. Плечі при цьому зведені вперед, лопатки виступають.

2) Кругла спина. Цей варіант порушення постави характеризується дугоподібно збільшеним грудним кіфозом, рівномірно посиленим на всьому участку грудного відділу хребта. Поперековий лордоз при цьому може бути дещо згладжений. Плечі опущені і приведені, лопатки не прилягають до спини. При круглій спині голова нахилена вперед. При тотальному кіфозі дитина зберігає стійке положення тіла при зігнутих в колінах ногах. Для круглої спини характерні западання грудної клітки і сплющення сідниць. М'язи тулуба ослаблені, ухвалення правильної постави можливе лише на короткий час.

3) Кругло-увігнута спина. При кругло-увігнутій спині збільшуються всі вигини хребта, кут нахилу тазу вищий за фізіологічну норму. Коліна максимально розігнуті, може спостерігатися рекурсація (надмірне розгинання) колінних суглобів. М'язи задньої поверхні стегон, що прикріпляються до сідничого горба, сідничні м'язи розтягнуті і виснажені.

П. Дефекти постави із зменшенням фізіологічних вигинів хребта.

1) Плоска спина. Цьому виду порушення постави властиве згладжування всіх вигинів хребта. Поперековий лордоз ледве помічається та зміщений догори, нахил тазу зменшений. Грудний кіфоз виражений погано, грудна клітка зміщена наперед. Живіт в нижній частині виступає вперед. Скелетна мускулатура погано розвинута, м'язи тулуба і спини виснажені.

2) Плоско-ввігнута спина. Даний дефект супроводжується зменшенням грудного кіфозу при нормальному або декілька збільшеному лордозі. Грудна клітка вузька, м'язи живота ослаблені. Кут нахилу тазу збільшений.

Сідниці виступають назад, живіт виступає і звисає донизу.

У фронтальній площині дефекти постави не поділяються на окремі види. Для них характерні порушення серединного розташування лінії остистих відростків хребта і зсув її у вертикальному положенні дитини вправо або вліво. При дефекті постави в бічному напрямі порушується симетричне розташування тіла і кінцівок щодо хребетного стовбура: голова нахилена вправо або вліво, плечі встановлені на різній висоті. Пояс верхніх кінцівок весь розташований асиметрично - лопатки на різних рівнях, трикутники талії асиметричні. При функціональних порушеннях постави у фронтальній площині є асиметрія м'язового тонусу на правій і лівій половинах тулуба, зниження загальної і силової витривалості м'язів.

Порушення постави в сагітальній площині є наслідком зміни фізіологічних вигинів хребта. До змін такого типу відносяться: збільшений шийний лордоз, збільшений грудний кіфоз, збільшений поперековий лордоз, посилений нахил тазу. При зміні вигинів хребта (їх збільшенні або посиленні) відповідно міняється розподіл м'язових Сил, що впливають на поставу. У зв'язку з цим, представляється правомірним охарактеризувати детальніше зміни фізіологічних вигинів хребта.

Збільшений шийний лордоз. Важливим чинником в статиці тіла є тяжкість голови, яку необхідно постійно тримати в рівновазі над точкою опори сили тяжіння. Це полегшується утворенням помірного шийного лордозу. При напрузі м'язів з боку угнутості шийного вигину збільшується лордоз. Збільшення шийного лордозу зменшує висоту шийного відділу хребта і довжину м'язів, які прикріплюються на шийних хребцях і до підстави черепа. Прикріплення сходовою, грудино-ключично-сосцевидних м'язів і частково верхній частині трапецієвидного м'язу з обох боків зближується і м'язова сила зменшується. Як наслідок ослаблення цих м'язів верхня частина грудної клітки ззаду западає, а вся передня частина опускається вниз, внаслідок чого верхні точки прикріплення м'язів живота (зовнішня коса і внутрішня коса м'язи живота, поперечний м'яз живота), особливо прямого м'язу живота, опускаються. Місця початку прикріплення м'язів живота наближаються один до одного, діяльність м'язів живота погіршується, вони не утримують переднього краю тазу, який нахиляється.

Збільшення шийного лордозу викликає компенсаторне збільшення грудного кіфозу і поперекового лордозу. В результаті збільшення грудного кіфозу ребра встановлюються криво, грудна клітка стає плоскою і опускається, розслаблюючи м'язи живота. У прямому зв'язку з цим посилюються наслідки збільшення шийного лордозу. Збільшений поперековий лордоз, який наступає в результаті компенсаторного грудного гіперкіфозу, позбавлений антилордозної дії м'язів живота, посилює цей стан.

Збільшений грудний кіфоз. З грудним кіфозом пов'язане положення плечового поясу (ключиця, лопатка). Плечовий пояс спереду з'єднується з грудиною. Лопатка сполучена з тулубом тільки за допомогою м'язів, а в плечовому суглобі вона з'єднується з верхньою кінцівкою.

При збільшеному кіфозі лопатки переміщуються на край грудної клітки, а своїми верхніми частинами пересуваються наперед, з'являються крилоподібні лопатки. Плечовий пояс, що округлюється, зміщується наперед, надключична ямка заглиблюється. Відхилення наперед плечового поясу при поганій поставі обтяжує верхню частину грудної клітки, збільшує грудний кіфоз. Це утрудняє функцію м'яза, що випрямляє хребет, яка протидіє кіфозу, що утворюється. зміщення плечового поясу вперед наближає до себе прикріплення великою і малою грудною м'язів, сприяючи утворенню контрактур.

Верхня частина трапецієвидного м'яза, що піднімає лопатку, великого і малого ромбоподібних м'язів активно допомагають в піднятті догори лопатки. Передній зубчатий м'яз забезпечує прилягання лопатки до грудної клітки.

Зміщення плечового поясу назад і пов'язане з цим наближення лопаток один до одного (головним чином завдяки роботі трапецієвидного і ромбоподібного м'язів) значно полегшує акт дихання. Збільшений грудний кіфоз викликає поперековий і шийний компенсаторний гіперлордоз.

Збільшений поперековий лордоз. Збільшення поперекового лордозу пов'язане з випинанням живота, яке зникає при ліквідації причини його виникнення. Випинання живота пов'язане з в'ялістю м'язів його стінок. Збільшений грудний кіфоз і посилений нахил тазу компенсує збільшений лордоз.

Посилений нахил тазу. У вертикальному положенні людини, плечовий пояс є чинником навантаження, тоді як тазовий пояс приймає на себе всю тяжкість тіла. Тазовий пояс грає дуже важливу роль при формуванні постави. При активній допомозі м'язів вдається збільшити або зменшити кут нахилу тазу на 10-15°.

Так, прямий м'яз живота, великий сідничний м'яз і ціла група м'язів стегна і гомілки (двоголовий м'яз стегна, напівперетинчастий, напівсухожильний і тонкий м'язи) піднімають передній край тазу. При цьому тазостегнова група м'язів бере участь у нахилі тазу у вертикальному положенні тільки тоді, коли фіксовано прикріплення цих м'язів до стегнової кістки. У свою чергу прямий м'яз стегна, клубово-поперековий м'яз, напружувач широкої фасції, кравецький м'яз, який випрямляє хребет, квадратний м'яз поясниці, міжостисті м'язи опускають передній край тазу за рахунок підняття заднього краю.

Положення тазу має істотний вплив на формування постави. Посилений нахил тазу створює збільшений лордоз, зменшення кута нахилу згладжує лордоз і поперековий кіфоз.

Таким чином, всяке відхилення від фізіологічної норми одного відділу хребта спричиняє за собою відхилення в інших його відділах і приводить до змін постави.

Виходячи з викладеного вище за аналіз понять нормальної і дефектної постави, а також змін фізіологічних вигинів хребта, на наш погляд є необхідним дати характеристику нормальної постави молодшого школяра, уточнивши при цьому її відмінність від нормальної постави інших вікових груп.

У зв'язку із змінними пропорціями тіла в різні вікові періоди стійке вертикальне положення дитини досягається різним ступенем м'язових зусиль і різним взаєморозташуванням частин тіла. Тому нормальна постава молодшого школяра має свою характеристику, відмінну від характеристик постави дошкільника, хлопця і дівчини.

Зазвичай нормальна постава дошкільника характеризується зменшенням кута нахилу тазу від 22 до 25°, намічається поперековий лордоз, живіт видувається, лопатки злегка виступають.

Нормальній поставі хлопця і дівчини властиве вертикальне розташування голови і тулуба при випрямлених ногах. Плечі опущені і знаходяться на одному рівні. Лопатки притиснуті до спини. Грудна клітка симетрична. Живіт плоский, втягнутий по відношенню до грудної клітки. Фізіологічні вигини хребта добре виражені, у дівчат підкреслений лордоз, у хлопців - кіфоз. Остисті відростки розташовані по середній лінії. Трикутники талії добре виражені і симетричні.

При нормальній поставі молодшого школяра голова і тулуб розташовані вертикально, плечі горизонтальні, лопатки притиснуті до спини. Фізіологічні вигини хребта помірно виражені, лінія остистих відростків розташована по середній лінії. Випинання живота зменшене, але передня поверхня черевної стінки розташована наперед від грудної стінки. Наголошується різниця у куті нахилу тазу у хлопчиків і дівчаток 28-31° [34, 15].

Дане визначення, на нашу думку, є найбільш вдалим. У зв'язку з цим воно приймається як робоче визначення нормальної постави молодшого школяра в справжньому дослідженні.

1.2 Методики корекції порушень постави

Лікувальна фізична культура як клінічна дисципліна є частиною системи фізичного виховання, пов'язаної з особливими завданнями виховання дітей, що мають відхилення у стані здоров'я, зокрема, у порушенні постави.

До засобів лікувальної фізичної культури відносять: фізичні вправи, рухливі ігри, масаж і загартування [17, 139].

Думки більшості авторів робіт, присвячених порушенню постави, сходяться на тому, що основним засобом у вихованні правильної постави і в корекції порушеної постави є фізичні вправи [10, 17, 37,43].

А.М. Шлемін у своїй роботі застосовував гімнастичний метод, в якому фізичні вправи ізольовано впливають на різні м'язи тіла. Вправи розтягуючого характеру забезпечують природну анатомічну рухливість хребетного стовбура. Автор пропонує виконувати комплекси вправ для вироблення м'язово-рухових і м'язово-статичних відчуттів по ступеню їх трудності і складності. До першої групи входять вправи, що надають загальну дію на організм тих, що займаються, що гармонійно розвивають руховий апарат. Друга група включає вправи для вироблення відчуттів правильної постави. Вправи третьої групи направлені на виправлення певних недоліків у формуванні постави [42].

З.М. Шубіна вважає, що фізіологічна основа постави - своєрідний навик, формування якого підпорядковане тим же закономірностям, що і формування будь-якого рухового навику і невіддільно від нього. На погляд автора, формування навику правильної постави відноситься більшою мірою до навчання, головним чином, на уроках фізичної культури, а переклад навику в звичку - це, в основному, область виховання, в якій вирішальне слово повинне належати вчителям і батькам. В процесі виховання правильної постави початкових класів, що вчаться, дослідник робить акцент на зближення правим і лівим верхніх кінцівок. З цією метою використовувалися спеціальні динамічні вправи з початкового положення лежачи [43,3].

Для дітей з кіфотичною деформацією хребта деякі учені пропонують систему комплексного відновного лікування. Ця система включає такі форми лікувальної фізичної культури: урок коригуючої гімнастики, лікувальне плавання і фізичні вправи у воді, дозовані рухливі ігри з елементами корекції, лікувальний масаж [1].

Новий підхід до рішення цього питання викладений в дослідженні Л.Г. Мірхайдарової. Традиційні засоби, використовувані на уроках фізичної культури в школі, доповнюються новими: загально-розвиваючими вправами з типової програми у поєднанні з вправами йоги; комплексами по художній гімнастиці; загально-розвиваючими вправами з типової програми у поєднанні з вправами коригуючої гімнастики; комбінованими комплексами вправ, що проводяться у формі музично-ритмічного уроку з елементами сюжетно-ролевої гри [29].

Правильно організований загальний руховий режим має важливе значення в оздоровчій роботі з дітьми і створює здорову основу для зростання і розвитку організму і запобігає багатьом захворюванням [21].

Ефективність процесу формування правильної постави В.А. Арсланов пропонує підвищити комплексним підходом за рахунок використання цілеспрямованих педагогічних дій на школярів у всій навчально-виховній діяльності колективу школи [2].

Діти з порушенням постави повинні займатися лікувальною гімнастикою вдома, отримавши детальні вказівки лікаря. При різкій формі порушення постави заняття краще проводити в кабінетах лікувальної фізкультури групами по 10-12 чоловік. Вважається показаним створення в школах спеціальних груп з порушенням постави. У подібних групах заняття проводяться спеціальною лікувальною фізкультурою, що поєднується з такими видами спорту, як плавання, гімнастика, лижі [30, 190].

Слід зазначити, що для виправлення дефектів постави цілеспрямоване використання засобів фізичного виховання виявляється недостатнім. Необхідною умовою є також вживання заходів, які сприяють покращенню фізичного розвитку дитини. До таких заходів перш за все належить організація сприятливих для дитини умов зовнішнього середовища - умов статичного навантаження, харчування, режиму дня, гігієнічних умов [27, 128].

Таким чином, підводячи підсумок вищевикладеному, можна стверджувати, що процес корекції постави ґрунтується на використанні різних видів фізичних вправ і дотриманні прийомів для покращення фізичного розвитку дитини.

1.3 Масаж при порушенні постави

Як було сказано вище, масаж є засобом лікувальної фізичної культури і невід'ємним методом лікування захворювань опорно-рухового апарату, зокрема викривлень хребта [22, 31; 1, 89;].

Масаж, так само як і фізичні вправи, через рефлекторні зв'язки надає дію на весь організм людини [12; 84;]. Особливо вираженим є вплив масажу на систему кровообігу, зв'язково-м'язовий і суглобовий апарати. Під впливом масажу поліпшується кровопостачання і трофіка тканин. Це терапевтичною дією є хороший засіб, застережливий розвиток м'язової атрофії. Відомо, що масаж сприяє покращенню скоротливої здатності м'язів і підвищує їх еластичність, робить вплив на тонус м'язів (підвищуючи або знижуючи його залежно від характеру і інтенсивності прийомів).

Завдяки покращенню загального і місцевого кровообігу, масаж підсилює притоку кисню у м'язи і підвищує їх енергетичні ресурси (у зв'язку з накопиченням цукру). Працездатність м'язу після втоми, яка наступила, швидше відновлюється під впливом масажу [22,31]. Ця думка підтверджується результатами робіт багатьох відомих учених, таких як А.Ф. Вербов, Н.М. Саркизов-Серазіні, Н.А. Белая, (1966-1983), що створили в наший країні нову методику масажу на основі класичного масажу.

Так, Н.Г. Аксенова використовувала ручний масаж, що проводився масажистом і батьками дітей після відповідного навчання. Прийоми масажу при деформаціях хребта в сагітальній площині підбиралися з врахуванням характеру їх анатомо-фізіологічної дії. Автор виходила з необхідності укріпити ослаблені, розтягнуті м'язи (задній поверхні тулуба). З цією метою застосовувався масаж довгих м'язів міжлопаткової області. Використовувалися переважно такі прийоми як "погладжування", "розминка", "глибоке розтирання", "биття" однією та двома руками. Для розслаблення передньої поверхні тулуба проводилися погладжування і вібрація. За наявності вираженого поперекового лордозу, що поєднувався з посиленням грудного кіфозу, прагнули укріпити м'язи черевного пресу. Проводили поглажування, розтирання і розминку по ходу косих і прямих м'язів живота і масаж сідничних м'язів. Н.Г. Аксенова вважає, що без зміцнення м'язів черевного пресу, сідничних і спини неможливо виробити у дитини стійкий навик правильної постави. При призначенні прийомів масажу автор враховувала індивідуальні особливості клінічного перебігу захворювання. Масаж частіше застосовувався дітям молодшого віку і фізично ослабленим [1].

Проте, в роботі Н.Г. Аксенової не чіткий характер виконання прийомів масажу при деформаціях хребта в сагітальній площині.

При сколіозах призначають масаж спини і живота. При сколіозі першого ступеня застосовують всі прийоми масажу для зміцнення м'язів. Масаж поєднується з коригуючою гімнастикою [7, 264].

Аналізуючи наукову і науково-методичну літературу, ми прийшли до наступного висновку: пропонується методика масажу тільки при сколіозі і при порушенні постави у фронтальній площині. немає диференційованої методики масажу залежно від виду порушень постави в сагітальній площині.

1.4 Комплексне застосування засобів корекції постави у системі фізичного виховання школярів молодших класів

Виправленням різних видів порушень постави є складний і тривалий процес. Він може бути успішним, якщо проводиться комплексно, з використанням ЛФК, масажу, ортопедичних заходів, що включають застосування приладів, пристосувань, предметів (гімнастичні стінки, лавки, медицинболи, палиці і ін..).

Комплексному підходу до виправлення порушень постави відводиться значне місце в багатьох роботах сучасних дослідників.

На думку В.А. Епіфанова при викривленні хребта в сагітальній площині (кіфозі і лордозі) слід застосовувати комплекс заходів, які сприяють досягненню позитивного результату. Подібний комплекс включає дотримання раціонального режиму статичного навантаження на хребет, лікування положенням, масаж і інші ортопедичні засоби консервативного лікування, а також фізичні вправи, що вигинають корпус, зміцнюючи м'язи спини, що збільшують рухливість хребта в грудному відділі і "витягують" його, формують правильну поставу. Сюди відносяться різні варіанти вправ лежачи на животі, лікування положенням на клиновидній підставці і ін. [27, 416].

Деякі учені, вказуючи на доцільність комплексної дії при порушеннях постави, виділяють один із засобів як провідний. Згідно А.Ф. Каптеліну у комплексі лікувальних вправ особливе місце відводиться масажу, який допомагає усунути деформації і підсилює вплив інших засобів [22, 43].

Виняткову важливість масажу при виконанні вправ підкреслює С.М. Іванов. Масаж створює передумови для повнішого використання направлених рухів зменшенням хворобливості і поліпшенням кровообігу [43, 188].

Посилення лікувального ефекту фізичних вправ за допомогою масажу наголошується М.І. Фонаревим і Т.А. Фонаревою [38, 253]. При викривленні хребта масаж використовується у методиці ЛФК разом з фізичними вправами і рухливими іграми [38].

Перелічене вище дає змогу зробити висновки про те, що всі дослідники підкреслюють необхідність комплексної дії при виправленні порушень постави; масаж включається у комплекс лікувальних заходів як обов'язковий складний засіб, який доповнює фізичні вправи; запропоновані комплекси корекції порушень постави, що містять масаж і фізичні вправи, в загальноосвітній школі до сьогодні не знайшли застосування. Фахівці говорять про можливість застосування комплексної дії при викривленні хребта в умовах дошкільних установ, поліклініки, фізкультурного диспансеру і спеціальних шкіл-інтернатів.

У загальноосвітніх школах профілюючим засобом є тільки спеціальні фізичні вправи, що поєднуються, в кращому випадку, з плаванням на фоні організації сприятливих для дитини умов зовнішнього середовища (умов статичного навантаження).

Враховуючи ефективність масажу як складного засобу комплексної дії при виправленні порушенні постави, ми схильні вважати його застосування у поєднанні з фізичними вправами в загальноосвітній школі необхідним.

РОЗДІЛ II. ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ ШКОЛЯРІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ І МАСАЖУ

2.1 Обґрунтування методики масажу при порушенні постави

Аналіз наукової і науково-методичної літератури по масажу дозволяє нам констатувати певні факти. Їх суть зводиться до наступного. По-перше, всі фахівці вказують на наявність масажу при викривленні хребта і порушеннях постави. По-друге, наголошується необхідність застосування масажу в комплексі з фізичними вправами. Проте конкретна методика масажу пропонується тільки при сколіозі, м'язової кривошиї і плоскостопості [12]. Методика масажу при порушеннях постави до сьогодні залишається неопрацьованою. Окрім цього в існуючих методиках масажу абсолютно не враховуються вікові особливості. У вивчених роботах зустрічаються або фрагментарні зауваження з цього питання, або, у кращому разі, описується методика масажу у ранньому дитячому віці.

У зв'язку з відміченими вище фактами, в даному параграфі автор вважає правомірним обґрунтувати використовувану в дослідженні методику масажу при порушеннях постави, враховуючи вікові особливості учнів молодших класів і конкретизувати завдання масажу при змінах фізіологічних вигинів хребта в сагітальній площині.

Провідним анатомічним чинником при формуванні правильної постави є гармонійний розвиток мускулатури. При порушеній поставі вплив цього чинника послаблений внаслідок нерівномірного (посиленого або ослабленого) розвитку м'язів, трофіка яких погіршена. Тому при виправленні порушень постави стає абсолютно очевидною необхідність підвищення трофіки цих м'язів. Цей процес залежить від систематичної дії на певні групи м'язів фізичними вправами. Тим часом, фізичні вправи не можуть поліпшити живлення одного конкретного м'яза або окремо узятої групи м'язів. При виконанні фізичної вправи м'язовий апарат дитини знаходиться у динамічній або статичній напрузі і дії піддаються не тільки ті м'язи, на зміцнення яких спрямована дана вправа, але і інші групи м'язів. Процес покращення трофіки м'язів посилюється шляхом застосування масажу, оскільки здійснюється тактильна дія безпосередньо на ізольовані м'язи або на групу м'язів.

Для дітей молодшого шкільного віку характерна підвищена потреба в рухливій активності, що є умовою для нормального розвитку і формування організму, що росте. Зниження рухової активності приводить до порушення роботи м'язового апарату і внутрішніх органів. Оптимальний рівень рухової активності в молодшому шкільному віці досягається раціональним поєднанням різних форм фізичного виховання, що особливо важливе для дітей з порушеннями постави.

На підставі вищевикладеного, завдання масажу при змінах фізіологічних вигинів хребта зводяться до підвищення загального тонусу організму; зміцнення м'язів спини, живота, грудей, шиї, нижніх кінцівок; формуванню правильної постави.

При проведенні масажу необхідно враховувати протипоказання до його застосування, від яких залежить ефективність масажу.

Протипоказання до застосування масажу наступні: гострі гарячкові стани; гострий запальний процес; кровотечі, кровоточивість; гнійні процеси будь-якої локалізації; захворювання шкіри інфекційної, грибкової етіології, шкірні висипання, пошкодження і подразнення шкіри, а також гострі шкірні алергічні реакції (кропив'янка і ін.); крововиливу на шкірі; запалення лімфатичних вузлів і судин; захворювання вегетативної нервової системи в період вираженої гостроти процесу.

Уточнивши завдання масажу при змінах фізіологічних вигинів хребта, ми вважаємо правомірними перейти до обґрунтування методики масажу при різних видах порушень постави в сагітальній площині. У даній роботі пропонується методика масажу за трьома видами порушення постави, таких як збільшений шийний лордоз, збільшений грудний кіфоз і збільшений поперековий лордоз. При кожному з названих видів порушень процедура масажу має свої характеристики і здійснюється по-різному. Той або інший вид порушення постави визначає характер виконання прийомів масажу, а також методичні вказівки по його застосуванню.

Масаж при збільшеному шийному лордозі.

Як було відмічено вище, при збільшеному шийному лордозі сила м'язів, які прикріпляються на шийних хребцях і до підстави черепа, зменшується. Внаслідок цього є доцільним седативна дія на м'язи шиї (сходова і грудино-ключично-сосцевидна) і частково на верхню частину трапецієвидного м'яза.

Застосовується мала сила тиску, що поєднується з повільним темпом виконання прийомів. Тривалість масажу - 4-10 хвилин. Положення масажованого - сидячи, руки зігнуті в ліктях, спираються на масажний столик.

Процедуру масажу починають із задньою і бічних поверхонь шиї і верхньої частини трапецієвидних м'язів напрямі від потилиці до підключичних лімфатичних вузлів. Застосовують площинне погладжування, розтирання, штрихування, подовжню розминку верхньоключичних країв трапецієвидних м'язів.

При масажі грудино-ключично-сосцевидних м'язів голову повертають у бік масажованого м'яза. Виконують щипцеподібний прийом погладжування, розтирання і розминку. Напрям рухів - по ходу волокон м'яза від сосковидного відростка до грудино-ключичного зчленування.

Методичні вказівки.

При масажі бічних поверхонь шиї не чинити тиск на судини (яремні вени), оскільки натискання може викликати непритомний стан.

Биття і рублення на грудино-ключично-сосковидному м'язі протипоказано, щоб уникнути появи у масажованого запаморочення і інших негативних реакцій.

Оскільки збільшений шийний лордоз викликає компенсаторне збільшення поперекового лордозу, розслаблюючи м'язи живота, необхідно впливати на них тонізуюче. Застосовують середню силу тиску, поєднуючи з швидким темпом виконання прийомів. Тривалість масажу - 3-8 хвилин.

Масаж живота виконують в положенні лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах, спираються на стопи.

Починають масаж з кругового погладжування навколо пупка справа наліво. Верхня половина живота масажується у напрямі до пахових лімфатичних вузлів, нижня - до пахових. Використовують прийоми розтирання, зокрема, різання і щипцеподібний прийом, а також щипцеподібна розминка і зрушення. Закінчують масаж живота скубанням і круговим площинним погладжуванням.

Методичні вказівки.

Перш ніж приступити до масажу живота, необхідно опитати дитину:

а) про його загальне самопочуття,

б) про час останнього прийому їжі (масаж можна проводити через півгодини після легкого сніданку і через півтори-дві години після щільного сніданку або обіду),

в) про наявність болів, нудоти і інших порушень процесів травлення.

Під час масажу живота дитина повинна дихати спокійно, рівномірно, не затримувати дихання, не піднімати голови, оскільки при цьому підвищується напруга черевних м'язів.

Масаж при збільшеному важкому кіфозі.

Враховуючи, що із збільшеним грудним кіфозом пов'язано положення плечового поясу, виникає необхідність піддати дії масажу м'яза грудей (великі і малі грудні м'язи, передній зубчатий м'яз) і спини (трапецієвидний м'яз, великий і малий ромбоподібні м'язи, м'яз, що піднімає лопатку).

На м'язи грудей впливають седативно. Застосовується мала сила тиску, що поєднується з повільним темпом виконання прийомів. Тривалість масажу - 5-7 хвилин.

Положення масажованого - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Підготовчий масаж грудей складається з поверхнево площинних прогладжувань долонями обох рук. Масажні рухи проводяться в напрямі від низу до верху і назовні до пахових западин.

При дії на великі грудні м'язи прийоми виконуються в напрямі від ключиці до пахової западини і від грудини у бік плечового суглоба.

Передні зубчаті м'язи масажуються в положенні дитини на боці, вільна рука закладається за спину для відкриття даних м'язів. Масажні прийоми виконуються в області окремих міжреберних просторів на ділянці від II до IX ребра криво у напрямку до нижнього кута лопатки і хребта.

Масаж зовнішніх міжреберних м'язів проводиться в напрямі від грудини по ходу міжреберних проміжків до хребта.

Методичні вказівки.

При масажі шкірних покривів грудей не слід торкатися молочних залоз.

При масажуванні передньої поверхні грудної клітки слід уникати енергійних масажних рухів (глибоке погладжування, розтирання) в області місць прикріплення ребер до грудини.

При масажі грудної клітки обов'язково повинні масажуватися і м'які тканини спини (грудний відділ).

На перераховані вище м'язи спини впливають тонізуюче. Для цього необхідно застосовувати середню силу тиску, поєднуючи з швидким темпом виконання прийомів. Тривалість масажу - 4-6 хвилин.

Вихідне положення масажованого - лежачи на животі, руки злегка зігнуті в ліктьових суглобах і розташовуються вздовж тулуба. Під гомілковостопними суглобами - валик, під животом - подушка.

Трапецієвидний м'яз масажують відповідно до напряму її м'язових волокон. У нижній частині м'яза вони піднімаються догори назовні (висхідна частина), в середній частині проходять горизонтально (горизонтальна частина), у верхній частині волокна прямують до акроміального відростка (низхідна частина).

Порядок масажування трапецієвидного м'яза:

1) висхідна частина;

2) горизонтальна частина;

3) низхідна частина. Застосовуються всі основні прийоми масажу, а також допоміжні і комбіновані.

Методичні вказівки.

При масажі спини поплескування, рублення в області міжлопаткового простору проводиться обережно.

Биття, рублення, поплескування не можна застосовувати в області нирок.

Масаж при збільшеному поперековому лордозі

Для усунення збільшеного поперекового лордозу виконують масаж м'яза, що випрямляє хребет, квадратних м'язів поясниці і міжостистих м'язів. При цьому впливають седативно, застосовуючи малу силу тиску, що поєднується з повільним темпом виконання прийомів. Тривалість масажу - 6-8 хвилин. Положення масажованого - лежачи на животі, під гомілковостопними суглобами - валик, під животом - подушка.

Застосовують площинне погладжування, різання, непереривисту розминку. Прийоми виконуються в напрямі від низу до верху і назовні до пахових западин, в поперековій області - до пахових лімфатичних вузлів.

Методичні вказівки.

Не використовувати прийоми, які порушують і викликають скорочення м'язів (стьобання, рублення, биття і ін.)

Не міняючи положення дитини, переходять до масажу задньої поверхні стегна нижніх кінцівок. Характер застосування прийомів - стимулюючий. Тривалість масажу - 4-5 хвилин.

Спочатку застосовують загальну дію на всю кінцівку, а потім окремо масажують двоголовий, напівсухожильний і напівперетинчастий м'язи стегна від підколінної ямки до сідничної складки. Застосовуються всі основні прийоми масажу, а також допоміжні (щипцеподібний і гребенеподібний прийоми погладжування і розтирання). Переривиста вібрація виконується у формі биття або рублення.

Методичні вказівки.

Масажу м'язів стегна повинен передувати підготовчий масаж всієї кінцівки.

Масаж м'язів стегна повинен охоплювати і сідничні м'язи.

При масажуванні в області підколінної ямки масажні рухи не повинні бути енергійними, оскільки тут розташовані великі судини і нервові стовбури.

При положенні масажованого лежачи на спині, під колінами валик, переходять до дії на м'язи передньої поверхні стегна нижніх кінцівок (чотириголовий і кравецький м'язи, великі і малі м'язи, що приводять, напружень широкої фасції) і м'яза живота (прямий м'яз, зовнішній і внутрішній косі м'язи живота і поперечний м'яз).

На м'язах передньої поверхні стегна застосовують масаж седативного характеру - мала сила тиску, і повільний темп виконання прийомів, тривалістю 5-6 хвилин. Масажні рухи виконуються від горбистості стегневої кістки у напрямку до верхнього переднього остюка клубової кістки.

Методичні вказівки.

Масажу м'язів стегна повинен передувати підготовчий масаж всієї кінцівки.

На внутрішній поверхні стегна, особливо в паховій області, не слід проводити глибоке тиснуче погладжування, а також переривисту вібрацію у формі рублення зважаючи на проходження тут товстих кровоносних судин і нервів. Крім того, внутрішня поверхня стегон, є місцем сприйняття статевих подразнень. Масажуючі рухи, особливо поверхневе погладжування і розтирання, не повинні бути тривалими.



2.2 Форми фізичного виховання у поєднанні з масажем, що забезпечують процес корекції порушень постави

У процесі корекції порушень постави дітей частина завдань виявляється вирішеною раніше інших. В той же час, у зв'язку з динамікою постави посилюється увага до вирішення окремих завдань.

Враховуючи зміни, що відбуваються в процесі корекції порушеної постави, до яких відносяться зростаюча адаптація організму дитини до фізичного навантаження, а також перебудова змісту рухового режиму, ми поділяли весь процес на три етапи - вступний, основний і завершальний.

На вступному етапі вирішувалися завдання відновлення механізмів адаптації організму дитини до фізичного навантаження, захисних механізмів і систем, які в нормі підтримують необхідну рівновагу організму. Протягом цього етапу дітям пояснювалося, як слід правильно виконувати вправи, а також розучувалися фізичні вправи, призначені для самостійних занять вдома. Основними засобами були загально розвиваючі гімнастичні вправи і вправи для формування навику правильної постави.

Виправлення наявного дефекту, покращення фізичного розвитку і фізичної підготовленості, прискорення процесу корекції постави були завданнями основного етапу. Для вирішення цих завдань використовувалися вправи для вироблення м'язового корсета, що загально розвивають вправи з предметами, вправи для формування і закріплення навику правильної постави і рухливі ігри. Разом з тим застосовували прийоми масажу відповідно до виду порушення постави.

Завершальний етап забезпечував перехід до наступного етапу виправлення порушеної постави, а також до звичайних умов фізичного виховання. У цей період розучувалися комплекси фізичних вправ для самостійних занять вдома. До завдань завершального етапу входили закріплення навику правильної постави і вміння зберігати її при динамічній і статичній м'язових роботах. На цьому етапі застосовувалися вправи для загального тренування організму і вправи, направлені на виправлення порушеної постави дитини.

Як було зазначено вищим заняття по виправленню порушень постави школярів молодших класів проходили під час спортивної години в групі продовженого дня. На заняття входили фізичні вправи і рухливі ігри для виправлення порушень постави.

Фізичні вправи і рухливі ігри підбиралися відповідно до завдань занять, вікових і індивідуальних особливостей дитини.

Завдання занять по виправленню порушень постави в сагітальній площині зводяться до нормалізації емоційного тонусу дитини; поліпшення фізичного розвитку; вироблення силової і загальної витривалості м'язів тулуба; розвитку і підвищенню якості рухових навиків; виправленню наявного дефекту і формуванню правильної постави.

Заняття будувалися відповідно до фізіологічних і педагогічних принципів. При організації занять враховувалися також фізіологічні особливості дій м'язових скорочень на організм дитини. У зв'язку з цим, кожне заняття, тривалістю 45 хвилин, мало вступну, основну і завершальну частини. Заняття проводилися груповим способом.

Вступна частина заняття складала приблизно 11-17% часу всього заняття і включала прості за характером виконання вправи, такі як ходьба і її варіанти, біг. Подібні вправи використовувалися з метою підготовки організму дитини до підвищеного рівня навантаження. У цю частину заняття так само входили власне гімнастичні вправи для формування і закріплення навику правильної постави і комплекси вправ ігрового характеру. Постава вихователя, провідного заняття і що демонструє правильну поставу на дітях, сприяла формуванню зорового способу правильної постави. Зоровий самоконтроль здійснювався перед дзеркалом, де діти приймали правильну поставу і виправляли зазначені порушення.

Від 67 до 78% часу заняття відводилося його основній частині. Тут використовувалися фізичні вправи для вироблення м'язового корсета, що загально розвивають гімнастичні вправи і рухливі ігри. У групу вправ для вироблення м'язового корсета увійшли гімнастичні вправи для м'язів спини, черевного пресу і бічних м'язів тулуба. Ці вправи застосовувалися з метою відновлення і нарощування загальної і силової витривалості даних груп м'язів. Загально розвиваючі гімнастичні вправи забезпечували під час занять стимуляцію і нормалізацію м'язів поясу верхніх кінцівок, м'язів тазового поясу, м'язів черевного пресу і так далі для посилення дій цих вправ використовувалися предмети - палиці, обручі, м'ячі і тому подібне, а також гімнастичні снаряди - стінки, лавки.

Завершальна частина заняття, що займає від 9 до 16% часу, забезпечувала поступове зниження фізичного навантаження до рівня, близького до початкового рухового режиму, на якому знаходилися діти. Для цього використовувалися вправи, сприяючі прискоренню відновного процесу.

В процесі корекції порушень постави школярів молодших класів широко використовуються і рухливі ігри.

Рухливі ігри включалися в щоденні заняття по одній-дві гри. В той же час, рухливі ігри проводилися як самостійне заняття один раз на тиждень. Тривалість заняття - 45 хвилин. При включенні рухливих ігор у зміст занять використовувалися наступні методичні прийоми:

відповідність характеру гри віку дітей;

підбір ігор відповідно до лікувально-педагогічних і виховних завдань;

чітке пояснення правив і розподіл ролей;

контроль керівником за виконанням правил гри її учасниками;

дотримання фізіологічних закономірностей адаптації до навантажень.

Включення рухливих ігор в заняття з школярами є обґрунтованим і доцільним з ряду причин. По-перше, вплив гри сприятливо позначається на функціональному стані організму дітей, на вдосконаленні функцій серцево-судинної і дихальної систем. По-друге, як засіб лікувальної фізичної культури рухлива гра володіє цілою низкою якостей, серед яких найважливіше місце займає висока емоційність гравців. Під час гри дитина отримує позитивний заряд емоцій - це задоволення від м'язової роботи в грі, відчуття бадьорості та енергії, можливість дружнього спілкування в колективній грі, досягнення поставленої в грі мети. Окрім цього, здійснюється комплексна дія на моторику і нервово-психічну сферу дитини. По-третє, при проведенні рухливих ігор вирішуються такі конкретні завдання, як зміцнення опорно-рухового апарату дітей, посилення м'язового корсета хребта, поліпшення функції дихання, серцево-судинної системи. Ігри, що у зв'язку з цим включаються в заняття, носили цілеспрямований характер (наприклад, ігри на збереження правильної постави, зміцнення м'язів спини), а також тренувальний.

Проте, при проведенні рухливих ігор треба враховувати деякі методичні вказівки, а саме: заохочувати правильну поставу дітей, красиве положення голови і тулуба під час ходьби і вправ, чіткість виконання правил гри.

Не можна давати в грі активні ролі слабким або втомленим дітям. Використовувати їх як своїх помічників (в ролі "суддів").

При розподілі ролей в грі, подачі команд необхідно враховувати ступінь збудливості дітей. Із збудженими дітьми тон розмови керівника повинен бути неголосний, строгий, а з боязкими, тихими дітьми - заохочувальний, м'який.

Не загострювати увагу групи дітей на успіхах в грі соромливої дитини з метою його заохочення. Це може привести до зворотного, небажаного результату: дитина втрачається, замикається. Таку дитину краще підбадьорювати і хвалити тихо, без свідків.

Враховувати реакцію організму дітей на заняття рухливими іграми.



2.3 Дослідження стану постави учнів молодших класів

Для того, щоб підтвердити ефективність розробленої методики масажу відповідно до виду порушення постави, потрібно було перш за все досліджувати початковий стан постави молодших школярів. Відомо, що дослідження стану постави полягає у визначенні виду постави. З цією метою зазвичай використовують спеціальні методи - візуальний і вимірник. Виходячи з мети нашої роботи, візуальний метод визначення виду постави не достатній для отримання коректних висновків. Разом з тим ми не заперечуємо, можливість застосування цього методу при дослідженні стану постави школярів, оскільки перед вимірюванням глибини фізіологічних вигинів хребта слід оглянути дитину. Визначити вид постави і виявити ступінь її порушення в лінійних одиницях дозволяє вимірювальний метод, заснований на даних інструментального обстеження.

Дані науково-методичної літератури показують, що вимірювання на хребті можуть здійснюватися за допомогою спеціальних приладів - антропометра (З.П. Ковалькова), циркуля-гоніометра (В.А. Гамбурцев). У справжньому експериментальному дослідженні для вимірювання величин в сагітальній площині використовувався прилад контролю постави, застосування якого в загальноосвітній середній школі, на наш погляд, має певні переваги в порівнянні з іншими вимірювальними приладами. По-перше, ПКО простий в обігу і не вимагає спеціальної підготовки для роботи з ним на відміну від циркуля-гоніометра. По-друге, за допомогою ПКО можливе одночасне вимірювання величин вигинів хребта і його довжини, тоді як антропометром величини вимірюються послідовно. По-третє, вимірювальна площина приладу дозволяє дитині приймати правильну поставу при її вимірюванні.

В ході констатуючого педагогічного експерименту була визначена вікова динаміка порушень постави. Так, в перших класах кількість дітей що мають порушення постави, склало 14%, в других - 24%, і в третіх класах - 43%. Результати дослідження показали, що процентна кількість дітей, що мають порушення постави, збільшується з віком, у зв'язку із змінами режиму дня дітей і впливом анатомічних, фізіологічних і соціальних чинників.

...