Застосування методів фізичної реабілітації при плоскостопості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

Факультет фізичного виховання

Кафедра фізичної реабілітації

КУРСОВА РОБОТА

з фізичної реабілітації

на тему «Застосування методів фізичної реабілітації при плоскостопості»

м. Дніпропетровськ 2015р.



Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

1.1 Поняття про фізичну реабілітацію

1.2 Види плоскостопості

1.3 Причини захворювання

1.4 Симптоми та наслідки

1.5 Фізична реабілітація при плоскостопості

1.6 Профілактика

1.7 Лікування. Лікувальна гімнастика

1.8 Масаж

Висновки

Список літератури

фізичний реабілітація плоскостопість гімнастика



Вступ

В наш час проблема плоскостопості у людей є дуже актуальною, адже чимала кількість населення страждає від цієї хвороби.

Темою курсової роботи є засоби реабілітації при плоскостопості.

Мета даної курсової роботи - ознайомити читача із проблемою виникнення захворювання та розглянути засоби реабілітації при плоскостопості.

Як нам вже відомо, нормальна стопа людини має два зводи - поздовжній і поперечний, що забезпечують її ресорність, тобто здатність амортизувати струс тіла при ходьбі, бігу, стрибках, а також підвищують витривалість при осьовому навантаженні. Зменшення висоти склепінь стопи носить назву "плоскостопість". При плоскостопості одночасно зі зменшенням висоти склепінь відбувається скручування стоп, тому осьове навантаження припадає на сплощений внутрішній звід. Ресорність стопи при цьому різко знижується. При уплощении зводу стопи відбувається натягнення зв'язок і подошвенного нерва, що викликає болю при ходьбі.

Найбільш ранні ознаки плоскостопості - ниючий біль у стопі, м'язах гомілки, стегна, в попереку. До вечора може з'явитися набряк стопи, зникаючий за ніч. Надалі стопа деформується, подовжується і розширюється в середній частині. При важких ступенях плоскостопості значно змінюється хода: ставати незграбною, скутою. Плоскостопість розвивається частіше в дитинстві, коли навантаження на стопу не відповідає витривалості її м'язів.

З метою профілактики необхідно в дитячому віці виконувати спеціальні вправи, спрямовані на зміцнення м'язів і зв'язкового апарату стопи, які ми розглянемо в даній курсовій роботі. Важливо відмітити, що особливо корисною є ходьба босоніж.



1. Огляд літератури

1.1 Поняття про фізичну реабілітацію

Поняття "фізична реабілітація" було введено Ю.М. Ніколаєвим і В.М. Видріним в 1974 р. В останні роки утвердився термін "рухова реабілітація", так як він більш чітко визначає специфіку даного явища. Зміст рухової реабілітації полягає у відновленні або компенсації тимчасово втрачених або знижених фізичних здібностей із застосуванням адекватних фізичних вправ.

Фізична реабілітація - складова частина медичної, соціальної та професійної реабілітації, система заходів щодо відновлення або компенсації фізичних можливостей та інтелектуальних здібностей, підвищення функціонального стану організму, поліпшення фізичних якостей, психоемоційної стійкості й адаптаційних резервів організму людини засобами і методами фізичної культури, елементів спорту та спортивної підготовки, масажу, фізіотерапії та природних факторів [20, 13]. Або коротше: фізична реабілітація - це складова частина медичної і соціально-трудової реабілітації, що використовує засоби і методи фізичної культури, масаж і фізичні фактории [20, 3].

Фізичну реабілітацію слід розглядати як лікувально-педагогічний і виховний процес або, правильніше сказати, освітній процес. Основним засобом фізичної реабілітації є фізичні вправи і елементи спорту, а застосування їх - завжди педагогічний, освітній процес. Якість його залежить від того, наскільки методист опанував педагогічною майстерністю і знаннями. Тому всі закони і правила загальної педагогіки, а також теорії та методики фізичної культури надзвичайно важливі в діяльності реабілітатора (реабілітолога) - фахівця з фізичної реабілітації. Він повинен бути перш за все хорошим педагогом - фахівцем з фізичного освіти, фізичної культури і в той же час володіти глибокими знаннями сутності патологічних процесів і хвороб, з якими йому доводиться зустрічатися у своїх пацієнтів. Він зобов'язаний уміти визначати, які методи і засоби нададуть загальний вплив на організм, а які - місцеве, локальне або, краще сказати, специфічне, диференційоване [14, 61]. У "Доповіді наради ВООЗ" (Женева, 1973) підкреслюється; що метою лікування хворого є не тільки збереження його життя, але й здатності до незалежного існування [6, 104]. Звідси випливає цілеспрямований характер всієї системи реабілітації в інтересах насамперед самого хворого, його близьких і всього суспільства. В даний час реабілітація зайняла міцне місце серед провідних медико-соціальних напрямів, що розробляються в усьому світі. Наукові дослідження впливу засобів реабілітації чітко показали, що при правильно розробленій її програмі до активного життя можна повертати 50% тяжкохворих.

1.2 Види плоскостопості

Розрізняють вроджену плоскостопість і придбану [19, 13]. Вроджена зустрічається досить рідко.

У залежності від етіології розрізняють п'ять видів плоскої стопи:

1). Вроджену.

2). Рахитическая.

3). Паралітичну.

4). Травматичну.

5). Статичну.

Вроджена плоскостопість може виникнути, як результат недорозвитку м'язів, відсутність малогомілкової кістки, інших вад розвитку. Зустрічається не часто (приблизно 11% усіх вроджених деформацій стопи). Але в цілому спадковий фактор відіграє велику роль [19, 21]. Якщо батько чи мати страждають плоскостопістю, потрібно заздалегідь готуватися, що та ж "історія" буде і у дитини. Сприяти деформації стопи може рахіт.

Так само вроджене плоскостопість може виникнути на тлі вродженої недостатності сполучної тканини. При цьому крім плоскостопості є й інші ознаки недостатності сполучної тканини - короткозорість, додаткова хорда у серці, перегин жовчного міхура та ін [10, 62].

У дорослих часто буває статична плоскостопість, пов'язане з надмірним навантаженням на ноги.

Найпоширеніший вид плоскостопості - статичний, він виникає у дітей, тому що їх м'язи по природі ще слабкі і часом не витримують навантаження [10, 49].

1.3 Причини захворювання

Фактори розвитку плоскостопості:

· Надмірна вага.

· Довге стояння на ногах.

Люди, професія у яких передбачає тривале стояння на ногах - перукарі, продавці, верстатники, перебувають у групі ризику з придбання плоскостопості.

· Вагітність.

Необхідно сказати, що жінки страждають плоскостопістю в 4 рази частіше за чоловіків. При вагітності вага жінки за короткий час збільшується приблизно на 10 кг. В цей же час виробляється гормон релаксин, який розслаблює зв'язки.

· Погано підібране взуття.

Для правильного формування склепіння стопи потрібна постійна тренування м'язів і зв'язок стопи. Примушують працювати м'язи і зв'язки ходьба по жорсткій траві, каменів, піску. Без навантаження м'язи стоп слабшають (як і будь-які м'язи без роботи) та не підтримують стопу в піднесеному стані. У результаті чого виникає плоскостопість [11, 58].

· Ходьба на високих підборах.

У взутті на високих підборах і з гострими носами жінка спирається не на всю стопу, а лише на головки плеснових кісток. Незабаром стопа перестане чинити опір цьому насильству і також пристосується до красивих черевичок - стане як ласти, а пальцях можна виписувати направлення на операційний стіл [15, 21].

Щоб дитина не придбав плоскостопість, потрібно ретельно підбирати взуття, яку він буде носити. Дитина не повинна доношувати чуже взуття: розношена колодка чужого взуття неправильно розподіляє навантаження на ступні. Дитяче взуття повинна бути з невеликим каблучком, жорстким задником і м'яким супінатором - компенсуючи відсутність шишок і каміння під ногами, він забезпечує правильне формування стопи.

· Паралічі та парези м'язів нижніх кінцівок, ускладнення після травматичних пошкоджень, порушення кальцієво-фосфорного обміну, рахіт.

· Гіповітаміноз D: кістки стають м'якими, слабшає кістково-м'язовий апарат.

Плоскостопість у даному випадку нерідко поєднується з іншими кістковими змінами, характерними для рахіту.

Поліомієліт завдяки вакцинації став рідкісним винуватцем плоскостопості - стопа деформується частіше в результаті паралічу великогомілкової м'язи [20, 64].

Групі ризику щодо цього захворювання, необхідна консультація подіатріста.

1.4 Симптоми та наслідки

Для простого тесту на плоскостопість знадобляться дві речі - жирний крем і листок паперу. Змажте кремом підошву ноги і наступіть на папір. Стійте рівно, спираючись на всю стопу, інакше результат може бути помилковим. Тепер уважно розгляньте свій слід. У нормі по внутрішньому краю стопи йде виїмка (відбитка тут немає), яка посередині займає більше половини стопи. Якщо цієї виїмки немає зовсім або вона вузька (половина стопи і менше) - у вас плоскостопість [19, 14].

Потрібно мати на увазі, що до 4 років ставити дитині діагноз "плоскостопість" просто несерйозно. У малюків на ніжках є фізіологічна жирова подушка, і якщо зробити відбиток такої стопи (плантографія), то можна побачити начебто сплощення, яке плоскостопістю насправді не є. Ще одна причина, по якій помилково ставлять діагноз, - Х-подібні ноги. Стопа в цьому випадку здається пласкою, але якщо ногу поставити суворо вертикально, то відбиток вийде нормальний [14,25]. Ось чому, якщо діагноз ставить не ортопед, а, скажімо, хірург чи лікар лікувальної фізкультури, хвороба може бути виявлена там, де її немає.

А от починаючи років з 5-6, самі батьки цілком можуть помітити якісь неправильності у своєї дитини. Клишоногість, відхилення стоп назовні або усередину при ходьбі можуть свідчити про плоскостопость [17, 23]. Обстежуйте черевички дитини - чи не зношуються вони по внутрішній стороні підошви і каблука.

У більш старшому віці дитина сама висловить свої скарги, по яких можна запідозрити плоскостопість, - при ходьбі швидко втомлюються ноги, з'являється біль у литкових м'язах, на підошві в області зводу стопи.

Іноді біль поширюється з підошви через кісточку до стегна, створюючи картину ішіасу. При вираженій плоскостопості стопа змінює свою форму.

Ознаки, які можуть бути проявами плоскостопості:

· при плоскостопості спостерігається відсутність амортизуючих властивостей стопи, що є причиною швидкого стомлення при ходьбі, болів в стопах, стегнах, гомілки, поперековому відділі.

· після фізичного навантаження стопа болить (перша стадія хвороби);

· до вечора стопи втомлюються і набрякають;

· біль охоплює всю ногу аж до колінного суглоба (друга стадія плоскостопості);

· на третій стадії захворювання починає боліти поперек, а ходьба (у взутті) стає мукою. Болі в ногах можуть поєднуватися з наполегливими головними болями;

· стопа деформується, подовжується і розширюється в середній частині.

· нога наче виросла - доводиться купувати взуття на розмір більше;

· стопа стала широкою настільки, що вона вже не влазить в улюблені туфлі;

· на старого взуття каблуки стоптані з внутрішньої сторонни [18, 97].

При важких ступенях плоскостопості значно змінюється хода: стає більш незграбною, скутою.

Однак перераховані ознаки можуть відповідати не плоскостопості, а іншому захворюванню - наприклад, судинному або ендокринному, тому звернутися до лікаря все одно треба [9, 32].

Плоскостопість означає повну втрату всіх ресорних функцій стопи [2, 71]. Можна порівняти це з поїздкою на двох машинах: з хорошими ресорами і зі зношеними. У першій вибоїни на дорозі "відгукнуться" лише легким погойдуванням, а в другій будь-яка улоговинка - вже порядний струс. Ось такий струс при ходьбі плоскостопість дає гомілці, тазостегновому суглобу. Все це може призвести до плачевного підсумку - артроз [19, 98].

При яскраво вираженій плоскостопості підлітку потрібно буде подумати про вибір професії, не пов'язаної з тривалою ходьбою, стоянням.

А ось що стосується армії, згідно з останніми наказам Міністерства оборони, протипоказанням для призову є тільки плоскостопість 3-го ступеня з артрозом суглобів стопи.

1.5 Фізична реабілітація при плоскостопості

Плоскостопість, деформація стопи, що характеризується уплощенням поздовжнього, рідше поперечного склепіння в результаті слабкості зв'язково-м'язового апарату. Залежно від ураженого зводу розрізняють подовжню і поперечну плоскостопість [12,86]; можливо і поєднання цих форм один з одним і з іншими деформаціями стопи. Придбана плоскостопість (вроджена спостерігається вкрай рідко) з причин розвитку ділять на статичну, травматичну і паралітичну. Паралитична плоскостопість (при поліомієліті) зустрічається рідко. Найчастіше спостерігається травматична плоскостопість, яка розвивається після перелому кісток стопи. Статична плоскостопість - найчастіший вид її, а причина - різні перевантаження стоп, особливо в період росту організму. У зрілому віці плоскостопність нерідко розвивається при тривалому носінні важких предметів, тривалому перебуванні на ногах (наприклад, у хірургів, перукарів тощо), при збільшенні маси тіла. При переломах кісток нижньої кінцівки статична плоскостопість нерідко розвивається на стороні, протилежній перелому. У ряді випадків плоскостопість протікає безсимптомно, в інших - виникає стомлюваність ніг при ходьбі і болі в м'язах гомілок. Профілактика плоскостопості - заняття фізкультурою, раціональний підбір взуття. Лікування - застосування спеціального комплексу вправ для м'язів стоп і гомілок, масаж, носіння лікувальних устілок - супінаторів [16, 83].

У нормі стопа не плоска, так як потужні зв'язки і м'язи формують два зводи - поздовжній (він розташований на внутрішній частині стопи) і поперечний, розташований між основами пальців [13, 64]. Така складна конструкція потрібна, перш за все, для того, щоб гасити коливання стартових навантажень при ходьбі, стрибках і буквально рятувати організм від перевантажень. Є думка, що стартова навантаження у людини вище, ніж у стартуючого космічного корабля.

Якщо склепіння стопи сплощені - тряску при ходьбі змушений компенсувати хребет, а також суглоби ніг. За своєю природою вони для цієї функції не призначені, тому справляються з нею досить погано і швидко виходять з ладу (при плоскостопості часто зустрічаються артрози і сколіоз як результат порушення опорної системи) [18, 37].

Головна сила, яка підтримує звід стопи на нормальній висоті, - м'язи-супінатори. Вони починаються від кісток гомілки, їх сухожилля проходять ззаду від внутрішньої кісточки [12, 52]. Якщо ці м'язи погано виконують свою роботу, звід стопи опускається, кістки стопи і гомілки зміщуються. У результаті стопа подовжується і розширюється в середній частині, а п'ята відхиляється назовні.

1.6 Профілактика плоскостопості

Звичайно, краща боротьба з плоскостопістю - її профілактика. Полягає вона в зміцненні м'язів, що підтримують склепіння стопи. Передній відділ стопи практично неможливо зміцнити масажем або гімнастикою, допоможе тільки правильний підбір взуття - з широким миском, жорстким задником і каблуком, не перевантажують пальці ніг [2, 39].

При початкових ступенях плоскостопості дітям краще не носити босоніжки з відкритими п'ятами, м'які капці, валянки. Краще підійдуть черевики з твердою підошвою, невеликим каблуком і шнурівкою.

Обов'язково стежити за масою тіла дитини, щоб вона не була вище норми. Ослаблені дитячі м'язи укупі з підвищеною вагою дають велику ймовірність того, що масив буде опущений [10, 84].

Природне зміцнення організму сприяє зміцненню стопи. Дитині корисно плавати - краще кролем, але можна і просто борсатися у краю басейну - важливо, що відбувається гребок ногою [3, 47].

Корисно ходити босоніж - по піску (не гарячому) або гальці (не гострій). Бігати по горбиках і пагорбах, ходити по колоді [8, 21].

Заняття фізкультурою, безумовно, корисні і дітям з плоскостопістю. Рекомендації з обмежень тут дуже відносні. Наприклад, коньковий лижний хід, бігові ковзани або важка атлетика дають зайве навантаження на склепіння стопи. З іншого боку, вони не протипоказані, якщо немає важких клінічних проявів хвороби - болю, набряків [5, 43]. Так, майже у всіх ковзанярів з часом формується плоскостопість, що не заважає їм досягати високих спортивних результатів. У відомого стрибуна у висоту Володимира Ященка була виражена плоскостопість. Однак свій недолік він звернув в плюс - момент стрибка корегували деформовані м'язи стопи, що підвищувало його стрибучість. В якості профілактики плоскостопості потрібно використовувати тонкі устілки-супінатори з латексу, які вкладають у туфлі.

1.7 Лікування. Лікувальна гімнастика при плоскостопості

Як відомо, в сучасній медицині завжди застосовується комплексне лікування хвороб в цілому і плоскостопості зокрема, тому що жоден метод лікування, взятий окремо, не може забезпечити одужання хворого, повноцінне відновлення його працездатності і поліпшення його стану. Елементами комплексного лікування є: лікувальний режим, дієтотерапія, медикаментозне лікування, фізіотерапія, бальнеотерапія, механотерапія, психотерапія, лікувальна фізична культура та ін Тобто лікувальна фізкультура є лише одним із багатьох засобів лікування. Застосовуються також вибірково і спеціальні методи лікування: хірургічні, рентгенотерапевтичних і т.д [1, 9].

Найбільш невигідні вихідні положення стоячи і особливо стоячи з розгорнутими стопами, коли сила ваги максимально наближена до внутрішнього склепіння стопи [7, 12].

У вступному періоді лікувального курсу рекомендується виконувати вправи для м'язів гомілки які полегшують вихідні положення у чергуванні з розслабленням. Статичне навантаження на м'язи гомілки і стопи протипоказане [14, 63]. Спеціальні вправи слід чергувати з загальнорозвиаючими для всіх м'язових груп. У цьому періоді лікування необхідно домогтися вирівнювання тонусу м'язів, що утримують стопу в правильному положенні, поліпшення координації рухів, підвищення фізичної працездатності хворого [10, 41].

В основному періоді лікувального курсу основне завдання - досягнення корекції положення стопи і закріплення цього положення. З цією метою використовують вправи для великогомілкових м'язів і згиначів пальців із поступово збільшуваним навантаженням, з опором, навантаженням на стопи і з предметами - захоплення пальцями камінців, кульок, олівців, перекладання їх, катання підошвами ніг палиці і т.п. При цьому необхідно постійно враховувати корекцію [3, 18].

Для закріплення корекції використовуються вправи у спеціальних видах ходьби - на носках, на п'ятах, на зовнішній поверхні стоп, з паралельною постановкою стоп. Для посилення коригуючого ефекту таких вправ можуть застосовуватися деякі посібники: ребристі дошки, скошені поверхні і т.п.

Всі спеціальні вправи слід проводити в поєднанні з вправами, спрямованими на виховання правильної постави, общеразвивающими вправами і у відповідності з віковими особливостями [21].

Сприятливі результати лікування проявляються у зменшенні або повному зникненні неприємних відчуттів і болю при тривалому стоянні і ходьбі, в нормалізації ходи і положення стоп.

У вихідному положенні лежачи на спині, слід виконувати такі вправи.

1. Імітація рухів ніг, як при їзді на велосипеді, з одночасним відтягуванням шкарпеток і поворотом стопи усередину. Виконати 6-8 обертань, дихання вільне. Фіксувати увагу на правильному положенні стоп.

2. Ковзні поперемінні руху стопи по гомілці іншої ноги від гомілковостопного суглоба до колінного і назад. Виконати 8-10 рухів кожної ногою. Потім підошовної поверхнею стопи намагатися охопити гомілку.

3. Попеременние руху прямих ніг вгору-вниз (як при плаванні кролем на спині). Шкарпетки відтягнуті, стопи повернені всередину. Виконати 2-3 серії з відпочинком між серіями, в кожній серії по 4-6 циклів [23].

Отже, вправи виконуються у вихідному положенні лежачи на спині наступним чином:

1. По черзі і одночасно відтягувати шкарпетки стоп з одночасним їх супінірованіем.

2. Зігнути ноги, впертися стопами в підлогу. Розвести п'яти і звести. Після серії русі - розслаблення.

3. Почергове і одночасне підведення п'ят від опори.

4. Ноги зігнуті в колінах і розведені, стопи стикаються один з одним підошовної поверхнею. Відведення і приведення п'ят з упором на пальці стоп.

5. Покласти зігнуту в коліні ногу на коліно іншої, напівзігнутої, ноги. Кругові рухи стопи в одну й іншу сторону. Те ж, змінивши положення ніг.

6. Ковзаючі рухи стопою однієї ноги по гомілці інший, "охоплюючи" гомілку. Те ж іншою ногою [4, 65].

З вихідного положення сидячи на високому стільці, рекомендуємо виконувати такі вправи.

1. Хитання ногою вперед-назад за рахунок руху в колінних суглобах. Шкарпетки відтягнуті, стопи повернені всередину. Виконати 10-16 рухів.

2. Приведення та відведення ніг. Положення стоп таке ж, як в попередній вправі. Виконати 10-14 рухів.

3. Кругові обертання стоп усередину і назовні. Виконати 15 - 20 обертань у кожну сторону.

4. Підбиття м'яча, підвішеного на шнурку, зовнішнім краєм тильній поверхні стопи-1-2 хв.

5. Катання стопами палиці або булави.

6. Захоплення і підйом стопами медіцінбола чи м'яча.

7. Підтягування пальцями матерчатого килимка.

8. Підбір дрібних предметів пальцями ніг [16, 108].

Отже, вправи виконуються у вихідному положенні сидячи наступним чином:

1. Ноги зігнуті, стопи паралельні. Приподнимание п'ят одночасно і по черзі.

2. Тильне згинання стоп одночасно і по черзі.

3. Приподнимание п'яти однієї ноги з одночасним тильним згинанням стопи іншої ноги.

4. Ноги прямі. Згинання і розгинання стоп.

5. Покласти одну ногу ступнею на коліно іншої ноги. Кругові рухи стопою в обидві сторони. Те ж іншою ногою.

6. Захоплення пальцями стоп дрібних предметів і перекладання їх на інше місце. Те ж іншою ногою.

7. Сидячи по-турецьки, підігнути пальці стоп. Нахиляючись вперед, встати з опорою на тильну поверхню стоп.

8. У упорі сидячи ззаду розвести коліна і підтягти стопи до повного зіткнення підошовними поверхнями [11, 92].

Виконання вправ у початковому положенні стоячи дає можливість зміцнити м'язи зводу стопи і нижніх кінцівок, виробити правильну поставу, правильне положення тіла і кінцівок при стоянні і ходьбі, виконувати рухи для вдосконалення почуття рівноваги [3, 11].

При виконанні вправ в перший час можна дотримуватися за гімнастичну стінку.

Отже, вправи виконуються у вихідному положенні стоячи наступним чином:

1. Стопи паралельні, на відстані ширини ступні, руки на пояс. Підніматися на носках одночасно і поперемінно. Піднімати пальці стоп з опорою на п'яти одночасно і поперемінно. Перекат з п'яти на носок і назад.

2. Напівприсідання і присідання на носках, руки в сторони, вгору, вперед.

3. Стопи паралельні. Перекат на зовнішні краї стопи і назад.

4. Шкарпетки разом, п'яти нарізно. Напівприсідання і присідання в поєднання з рухами рук.

5. Стопи паралельні, руки на пояс. Почергове піднімання п'ят.

6. Стоячи на гімнастичній палиці, стопи паралельні. Напівприсідання і присідання в поєднанні з рухами рук.

7. Те ж, але, стоячи на рейці гімнастичної стінки, хват руками на рівні грудей.

8. Стоячи на рейці гімнастичної стінки. Підведення на шкарпетки і повернення в і. п.

9. Стоячи на набивном м'ячі. Присідання в поєднанні з рухами рук [7, 26].

Для зміцнення м'язів склепіння стопи рекомендується ходьба по напівкруглій або трикутниковій жердині. При ходьбі шкарпетки ставити усередину. Для розвитку м'язової сили і зміцнення зводу стоп рекомендується лазіння по канату і жердині, ходьба босоніж по доріжці з покриттям із гравію. У теплу пору року рекомендується ходіння босоніж по піску, по скошеної траві [5, 64].

Отже, вправи виконуються при ходьбі (у русі) наступним чином:

1. Ходьба на носках.

2. Ходьба на зовнішніх краях стоп.

3. Ходьба в положенні шкарпетки всередину, п'яти назовні.

4. Ходьба в положенні шкарпетки всередину, п'яти назовні, з почерговим підійманням шкарпетки.

5. Ходьба на носках напівзігнутих ніг.

6. Ходьба на носках з високим підніманням колін.

7. Ковзні кроки з одночасним згинанням пальців.

8. Ходьба по ребристій дошці.

9. Ходьба вниз, по похилій площині.

10. Ходьба на носках вгору і вниз по похилій площині [16, 97].

Регулярне, систематичне застосування перерахованих вище вправ разом з общеразвивающими та укріплювальними дозволить на ранніх етапах формування плоскостопості уникнути деформації стоп. У запущених випадках комплекс перерахованих заходів, що застосовуються одночасно з носінням зручного взуття з супінаторами, дозволить стабілізувати процес деформації, усунути больові відчуття в м'язах і суглобах нижніх кінцівок, підвищити функціональні можливості всього опорно-рухового аппарату [23].

1.8 Масаж

Масаж є прекрасним лікувальним засобом при плоскостопості. Він зменшує біль, покращує лімфо-і кровообіг, зміцнює ослаблені м'язи.

Лікувальний масаж при плоскостопості можна застосовувати і до, і після проведення занять лікувальною фізкультурою. Основна увага приділяється масажуванню гомілок та стоп. В. М. Мухін пропонує лікувальний масаж проводити 1,5--2 місячними курсами протягом усього періоду лікування плоскостопості для: усунення і зменшення болючості у деформованих стопах, м'язах кінцівок та покращення крово- і лімфообігу в них; поліпшення скорочувальної здатності і сили м'язів гомілки та зміцнення зв'язкового апарату стоп; нормалізації склепіння стоп; підвищення загального тонусу організму. На його думку, доцільно використовувати класичний масаж, який починають з гомілки у положенні лежачи на животі за такою методикою. Масажують м'язи присередньої і бічної її поверхонь, потім тильну поверхню стопи, а далі переходять на підошву, застосовуючи погладжування, розтирання, розминання, понукування. Після цього повертаються до масажування м'язів гомілки і потім стопи. Тривалість масажу 8-12 хв, рекомендується його повторювати двічі на день [6, 48]. H.A. Белая рекомендує масажувати стопу і гомілку, звертаючи увагу на масаж пальців, особливо І пальця, і при наявності болю масаж призначати після гімнастики. Крім класичного масажу, використовують також точковий масаж та гідромасаж. В.І. Васічкін з метою сприяння укріпленню м'язів склепіння стопи, зняття нашої втоми в окремих м'язових групах, зменшення больового синдрому, відновлення функції стопи і її ресорних властивостей пропонує наступну методику масажу. Положення хворого -- лежачи на животі, потім на спині. Починають масаж в ділянці стегна, потім масажують гомілку і гомілковостопний суглоб. Застосовують прийоми: погладжування, розтирання, розминання, вібрацію [20, 65]. Особливу увагу треба приділяти передній і задній поверхням м'язів гомілки, потім безпосередньо склепінням стопи. Використовують прийоми: розтирання, надавлювання зсування. Масаж необхідно поєднувати з коригуючою гімнастикою. Наприкінці масажу необхідно виконувати пасивні і активні рухи. Тривалість процедури -- 10-15 хвилин, курс лікування -- 12-15 сеансів, бажано проводити їх через день [3, 32].

М. Дусмуратов і В. А. Єпіфанов рекомендують виконувати масаж після занять лікувальною гімнастикою. В початковій стадії захворювання, особливо коли знижена сила, зменшений об'єм м'язів гомілки, порушене їх живлення, обмежена рухомість стопи, масаж виконувати енергійно і інтенсивно. Тривалість його 4-6 хвилин. При деформації, яка супроводжується больовим синдромом, набряком тилу стопи, рекомендують виконувати заспокійливий масаж, який не повинен посилювати біль. Тривалість його 3-5 хвилин [7, 63].

Також можна застосовувати поєднання масажу і теплої ванночки для ніг. Для цього в миску із водою температурою 40-45 гр. насипають невелику кількість гальки, і стопами необхідно прокатувати цю гальку підошвами ніг, час від часу наступаючи на неї. Після такого масажу ноги витирають насухо, вдягають носочки і виконують нескладний комплекс лікувальної фізкультури на укріплення м'язів-супінаторів стопи [17, 22].

Фізіотерапію при плоскостопості використовують, в основному для зменшення і зняття больового синдрому та посилення скоротливості м'язів, які приймають участь у формуванні поздовжнього склепіння стопи (зокрема, переднього великогомілкового м'язу та довгого згинача пальців), а також для покращення кровообігу і трофічних процесів в нижній кінцівці [17, 26]. З цією метою застосовують теплові процедури (соллюкс, теплі ножні ванни, парафіноозокеритотерапію), електростимуляцію та діадинамотерапію. З метою загального зміцнення та загартування організму рекомендовано морські купання, сонячні, повітряні ванни, обливання, вкутування тощо.

Велике значення в реабілітації хворих з плоскостопістю має ортопедична корекція, яка полягає у застосуванні коригуючих ортопедичних устілок (супінаторів) та ортопедичного взуття [14, 87]. Ортопедичними устілками (супінаторами) називаються спеціальні вкладиші у взуття для корекції склепінь.

Необхідно мати на увазі, що дітям дошкільного віку призначати носіння супінаторів можна лише в тому разі, коли інші консервативні заходи по корекції плоскостопості не дали ефекту. Принцип застосування супінаторів полягає в припідніманні заднього і середнього відділів присереднього краю стопи, що викликає її супінацію, і одночасне припіднімання переднього відділу бічного краю стопи.

З метою профілактики плоскостопості необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:

· не доцільне раннє навчання дітей стоянню і ходьбі, так як кістково-суглобово-зв'язковий апарат дітей такого віку ще формується, і це може сприяти ранньому розвитку плоскостопості;

· як тільки дитина почне ходити, дозволяти їй побільше ходити босоніж, особливо по піску, траві, дрібній гальці, так як це буде сприяти укріпленню м'язів, які формують і утримують склепіння стопи;

· з раннього дитинства займатися з дитиною вправами для укріплення формуючих склепіння м'язів гомілки;

· виховувати в дитини навички правильної постави;

· виховувати в дитини навички правильної ходи -- не потрібно заставляти дитину ходити, широко розставляючи ноги та розводячи носки стоп, так як це призводить до перевантаження присередніх склепінь;

· не дозволяти дітям тривало носити взуття з плоскою тонкою підошвою без каблука (кеди), а також валяне взуття та м'які тапочки;

· взуття повинно бути не тісне і не завелике, з прямим присереднім краєм і широким носком, щоб пальцям стопи було в ньому вільно, підошва -- еластична, гнучка але не танкетка, каблучок повинен бути висотою приблизно 1/14 довжини стопи;

· уникати тривалого перебування на ногах, особливо при перенесенні вантажів. В такому випадку доцільно користуватися розвантажувальними супінаторами;

· після тривалого перебування на ногах чи носіння вантажів доцільно відпочити з припіднятими ногами;

· займатися загартуванням, щоденно мити ноги холодною водою [20, 105-113].

Масаж потрібно проводити в такій послідовності:

1. Масаж литкового м'яза.

2. Масаж ахіллового сухожилля.

3. Масаж зовнішньої сторони гомілки.

4. Масаж тильної сторони стопи.

5. Масаж підошви.

6. Масаж литкового м'яза.

7. Масаж підошви [8, 47].

Масаж литкового м'яза.

Для виконання масажних прийомів на литкового м'яза масажованого слід покласти на живіт, а під його гомілковостопні суглоби - валик. Необхідно провести прийоми:

1. Погладжування:

а) прямолінійний;

б) поперемінне.

2. Вижимання:

а) клювовидно;

б) поперечний.

3. Розминка:

а) ординарне;

б) подвійне кільцеве;

в) комбіноване;

г) колоподібне фалангами зігнутих пальців спочатку однією, а потім двома руками;

д) колоподібне клювовидно спочатку однією, а потім двома руками.

4. Погладжування прямолінійний.

Масаж ахіллового сухожилля.

Розтирання:

а) прямолінійне 'щіпцевідное';

б) спіралевідное 'щіпцевідное';

в) прямолінійне горбами і подушечками великих пальців;

г) колоподібне фалангами зігнутих пальців;

д) колоподібне клювовидно;

е) колоподібне ребром великого пальця.

Масаж зовнішньої сторони гомілки

Масажованого потрібно покласти на спину, під його коліна підкласти валик [3, 84].

Дальньої рукою слід провести:

1. Погладжування прямолінійний.

2. Розминка:

а) колоподібне подушечками чотирьох пальців;

б) колоподібне фалангами зігнутих пальців;

в) колоподібне клювовидно;

г) колоподібне ребром великого пальця [3, 87].

Ближній рукою:

Вижимання підставою долоні.

Масаж тильної сторони стопи.

Не змінюючи положення масажованого, слід обхопити його стопу з боку підошви ближньої рукою і виконати масажні прийоми дальньої рукою:

1. Погладжування прямолінійне в напрямку від кінчиків пальців до гомілковостопного суглоба.

2. Розтирання:

а) прямолінійне подушечками чотирьох пальців межплюсневих проміжків;

б) колоподібне подушечками чотирьох пальців межплюсневих проміжків;

в) прямолінійне подушечкою великого пальця;

г) колоподібне подушечкою великого пальця

д) прямолінійне подушечкою середнього пальця;

е) колоподібне подушечкою середнього пальця;

ж) колоподібне ребром долоні.

3. Погладжування (на задній поверхні гомілки).

4. Вижимання (на задній поверхні гомілки) [17, 22].

Масаж підошви

1. Погладжування підошви тильною стороною кисті.

2. Розтирання в напрямку від пальців до п'яти:

а) колоподібне подушечкою великого пальця;

б) колоподібне подушечками чотирьох пальців;

в) прямолінійне кулаком упоперек і вздовж;

г) колоподібне гребенем кулака.

3. Здавлювання стопи [7, 64].

Масаж литкового м'яза

1. Погладжування прямолінійний.

2. Вижимання клювовидно.

3. Розминка:

а) ординарне;

б) колоподібне фалангами зігнутих пальців;

в) колоподібне клювовидно [1, 13].

Масаж підошви

Розтирання:

а) прямолінійне кулаком;

б) колоподібне фалангами зігнутих пальців.

Для зміцнення м'язів, які підтримують внутрішній звід стопи, рекомендується поєднувати сеанси масажу з коригуючими вправами, з пасивними і активними рухами стопи:

1. Згинання.

2. Повороти всередину.

3. Розгинання.

4. Розсування і зсування пальців ніг.

5. Збирання пальцями ніг різних дрібних предметів.

6. Катання маленького м'ячика.

7. Ковзаючі рухи стопою однієї ноги по гомілці другої.

8. Присідання на палиці, що лежить поперек стопи [23].

М. Дусмуратов і В. А. Єпіфанов рекомендують наступний зразок комплексу спеціальних вправ при плоскостопості:

Вихідне положення -- сидячи на стільці, стопи на ширині плечей.

1) Звести із зусиллям і розвести без напруження носки ніг.

2) Кругові рухи стопами назустріч одна одній та у зворотній бік.

3) Зігнути пальці ніг і тримати в такому положенні 3-6 с, потім їх розслабити.

4) Зігнути і розігнути ногу, підошвою стопи сковзати по іншій нозі.

5) Зігнути пальці, перекати з п'ятки на носок.

6) Притиснути стопою до підлоги круглу паличку або тенісний м'ячик. Катати предмет по підлозі склепінням стопи кожною ногою.

7) Захопити пальцями ніг маленьку кульку (серветку), відпустити. Повтори кожною ногою. Вихідне положення стоячи.

8) Перекати з п'яток на носки і назад.

9) Зігнути пальці ніг, перемістити вагу тіла на носки.

10) Наступити ногою на м'ячик (паличку), катати предмет по підлозі.

11) Присідання на носках.

12) Ходьба на бічній стороні стоп.

13) Ходьба по гімнастичній лавці.

14) Балансування на медицинболі.

15) Ходьба по гімнастичній палиці [18, 149].

М. І. Фонарьов і Т. А. Фонарьова рекомендують під час ходьби виконувати наступні вправи:

1) Хода на носках.

2) Хода на бічних краях стоп.

3) Хода з поворотом стоп -- носки досередини, п'ятки назовні.

4) Хода з поворотом стоп з припідніманням на носок кожної ноги.

5) Хода на носках з напівзігнутими колінами.

6) Хода на носках з високим підніманням колін.

7) Ковзаючі кроки з одночасною допомогою за рахунок згинання пальців. Хода по ребристій дошці.

8) Хода по скошеній поверхні, п'ятки до вершини.

9) Хода по похилій поверхні на носках вверх і вниз [1, 34].

Оскільки окрім занять лікувальною фізкультурою в дитячих освітніх чи лікувальних закладах дітям необхідно займатися ЛФК самостійно, наводимо приклад комплексу вправ для занять удома:

1) В. п. -- сидячи. Рух стопою: підошовне згинання з поворотом усередину.

2) В. п. -- сидячи. Почергове захоплювання пальцями ніг гімнастичної палиці.

3) В. п. -- сидячи на краю стільця, стопи паралельні. Руками захопити колінні суглоби, розвести коліна, одночасно поставити стопи на бічний край і зігнути пальці -- вихідне положення.

4) В. п. -- стоячи, руки на поясі. Ходьба на носках з високим підніманням стегон.

5) В. п. -- стоячи, руки на поясі. Напівприсідання з одночасною установкою стоп на їх бічний край.

6) В. п. -- стоячи, руки на поясі. Ходьба на носках, ноги напівзігнуті в колінах.

7) В. п. -- стоячи, руки на поясі. Почергове захоплювання пальцями ніг різних предметів.

8) В. п. -- лежачи на спині, ноги на ширині стопи. Почергове витягування носків стоп з поворотом їх усередину.

9) В. п. -- стоячи, руки витягнути вперед. Під середину стоп впоперек покладена гімнастична палиця. Присідання, намагаючись утриматися на палиці.

10) В. п. -- стоячи на гімнастичній палиці по довжині, руки в сторони. Пересування по палиці вперед та назад, балансуючи, ставлячи стопи уздовж. Рекомендується палицю закріпити.

11) В. п. -- упор стоячи на колінах. Пересування невеликими кроками вперед (30-40с).

12) Те ж, що і у вправі 11, але стрибками.

13) Ходьба в напівприсяді.

14) В. п. -- стоячи зі скакалкою в руках. Стрибки на носках через скакалку на одній нозі, на двох ногах [11, 53].

Примітки. В перші заняття достатньо включити 3-4 спеціальні вправи, за принципом розсіювання навантаження. Надалі можна збільшити їх число до б. Кожна вправа виконується 4-6 разів з поступовим збільшенням до 10 повторів.



Висновки

Підводячи підсумок виконану роботу, хотілося б сказати і про те, що лікувальна фізкультура відіграє величезну роль у лікуванні хворого, особливого хворого плоскостопістю, бо, як відомо, дана форма лікування є основною при даному захворюванні. Крім лікувальної фізкультури існує, звичайно, і хірургічний спосіб лікування плоскостопості, але він необхідний тільки на самих важких стадіях даного захворювання. Таким чином, для мене заняття лікувальною фізкультурою просто необхідно, щоб запобігти прогресивний розвиток хвороби і заради послаблення хвороби.

Фізичні вправи сприяють оновленню організму, його функціональному вдосконаленню. Сьогодні до трьох великим "китам" здоров'я: сонцю, повітрю і воді - слід неодмінно додати рух. Широко використовуючи засоби фізичної культури, можна, як казав Д.І. Писарєв, "не чинити і конопатити" свій організм, як "вутлий і діряву туру", а створити раціональний режим, який допоможе вам зміцнити й зберегти здоров'я.

Варто в завершенні сказати ще пару втішних слів руху в цілому та фізичної культури зокрема. Для людей, що ведуть переважно сидячий спосіб життя (тобто студентів) рух просто необхідно, оскільки перешкоджає появі багатьох хвороб.



Список літератури

1. Аленькін П. Ф. Масаж і руху / П. Ф. Аленькін -Єкатеринбург., Середньо - Уральське книжкове видавництво, 1992 р. 223 c.

2. Бальсевіч В. К. Конверсія високих технологій спортивної підготовки як актуальний напрямок вдосконалення фізичного виховання для всіх / / Теорія і практика фізичної культури / В. К. Бальсевіч,1993, № 4. 110 c.

3. Бірюков А. А. Самомасаж / А. А. Бірюков, Москва, 1983 р. 305 c.

4.Белая М. А. Керівництво по лікувальному массажу/ М. А. Белая 2- ге вид. М.: Медицина, 1983 р. 119 c.

5. Віленський М. Я. Фізична культура в гуманітарному освітньому просторі вузу / / Фіз. культура: виховання, освіту, тренування / М. Я. Віленський 1996, № 1.

6. Видрін В. М. Теорія фізичної культури (культурологічний аспект) / В. М. Видрін, Навчальний посібник - Л.: ГДОІФК ім. П.Ф. Лесгафта, 1988p. 324 c.

7.Данько Ю. І. Нариси фізіологічних вправ / Ю. І. Данько, М.: Медицина 1974p. 112 c.

8.Егоров Б. Б. Розвиваюча педагогіка оздоровлення / Б. Б. Егоров, М. 1994 р. 220 c.

9. Євстаф'єв Б. В. Аналіз основних понять в теорії фізичної культури / Б. В. Євстаф'єв. Л.: ВДКІФК, 1985p. 147 c.

10.Заціорскій В. М., Аруін А. С., Селуянов В. М. Біомеханіка рухового апарату людини/ В. М. Заціорскій. М.: ФиС, 1981 р. 368 c.

11.Красікова А. С. Профілактика лікування плоскостопості / А. С. Красікова. М., 2002 р. 119 c.

12.Легафт П. Ф. Анатомія м'язової системи / П. Ф. Легафт. Л.: ФиС, 1938 р. 537 c.

13. Лікувальна фізкультура: довідник / Под.ред. В.А. Єпіфанова. М.: Медицина 1988p. 368 c.

14. Лубишева Л. І. Сучасні підходи до формування фізкультурного знання у студентів вузів / / Теорія і практика фізичної культури / Л. І. Лубишева 1993р, № З. 283 с.

15. Маркс В. О. Ортопедична діагностика / В. О. Маркс. Мінськ: Наука і механіка, 1978 р. 312 с.

16. Постнікова В. М. Загальна методика застосування фізичних вправ в лікувальній фізкультурі / В. М. Постнікова, М. 1967 р. 324 с.

17. Спешнев Ф. Ф. Спортивно - допоміжна гімнастика / Ф. Ф. Спешнев. М.: ФиС. 1957 р. 159 с.

18. Травматологія та ортопедія / За ред. Г.С. Юмашева. М.: Медіціна. 1990 р. 118 с.

19. Фрідланд М. О. Статичні деформації стопи у дорослих і дітей / / Ортопедія і травматологія. № 8 / М. О. Фрідланд, 1960р. 223 с.

20. Юмашев Г. С., Репкер К. Е. Основи реабілітації / Г. С. Юмашев, М.: Медіціна.1973 р. 361 с.

21. www.ploskostopiya.net.

22. www.ploskostopiya.net/kompleks-uprajneniy-dlya-profilaktiki-ploskostopiya/.

23. telona.ru/ploskostopie-profilaktika.php.

Размещено на Allbest.ru

...