Фізична реабілітація чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок на основі механотерапії та болюсотерапії

24

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет фізичної культури

УДК: 796.011.3.611.7.+616-089.

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту

Фізична реабілітація чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок на основі механотерапії та болюсотерапії

24.00.03 - фізична реабілітація

Желєзний Олексій Дмитрович

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Житомирському державному технологічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Куц Олександр Сергійович, Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, завідувач кафедри олімпійського та професійного спорту.

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Мурза Віталій Петрович, Хмельницький інститут соціальних технологій Відкритого міжнародного Університету Розвитку Людини „Україна”, завідувач кафедри фізичної реабілітації.

кандидат медичних наук, професор Мухін Володимир Миколайович, Львівський державний університет фізичної культури, професор кафедри валеології і спортивної медицини

Захист відбудеться „4” травня 2011р. о 15.00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного університету фізичної культури за адресою: 79000 м. Львів, вул.. Костюшка, 11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного університету фізичної культури за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 11.

Автореферат розіслано 1 квітня 2011року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.С. Вовканич

Загальна характеристика роботи

Актуальність. Переломи діафізів кісток гомілок відносяться до найбільш розповсюджених травм опорно-рухового апарату, внаслідок яких виникають атрофія м'язів, контрактури, тривалі набряки, порушення опорної функції нижної кінцівки і ходи. Ці переломи трапляються переважно у працездатному віці та супроводжуються стійкими розладами локомоторної функції, примушують хворого пересуватися з допоміжними пристроями і нерідко приводять до інвалідності (Беленький В.Е., Вейсс М.,1983, Боген М.М.,1985, Goodgold I.,1988, Flatto E., 1989, Куропаткин Г.В., 1994, Мухін В.М., 2008 ).

Згідно з даними (Євстратов П.І., 2003, Попов С.Н., 2004, 2005, Мухін В.М., 2005), вивчення динаміки інвалідності осіб із травмами нижніх кінцівок свідчить про те, що у 51 % випадків травмовані залишаються інвалідами декілька років, у 21 % спостерігається погіршення загального стану, у 23 % випадків - неповна реабілітація і лише 5 % - повністю відновлюють своє здоров'я (O'Sullivon S.,1994, Shankar K.,2002, Попов С.Н, 2004, Самосюк И.З., 2004) .

За останні роки в Україні травматизм (транспортний, вуличний, виробничий, побутовий спортивний і ін.) значно виріс і має неухильну тенденцію до збільшення. З усіх травм опорно - рухового апарату (ОРА) 54% складають переломи нижніх кінцівок серед, яких більше половини - діафізарні переломи кісток гомілок ( Беленович В.В., 1985, Грант Р., 1987 Абулаев Х.М.,1990).

При наявній соціально-економічній ситуації в Україні післялікарняний етап є реально доступним для 1,5-2% всіх хворих, які його потребують, хоча він має велике значення для повернення хворим здібності до професійних і побутових навантажень. В науковій літературі та багатому клінічному матеріалі широко представлені засоби та методи післялікарняної реабілітації (Белова А.Н., Щепетова О.Н., 1998, 1999, Бучко С.А., 2004, Бучко С.А., 2004), але в більшості з цих джерел лише в обмежених випадках подані зміст і результати реабілітаційних процесів (Довгань В.И., 1977, Чернавский В.А., 1987, Ключевський В.В., 1991, 1987, Ключевський В.В., 1991, Cameron M.,1999).

Одним з основних чинників, спрямованих на підвищення якості лікування для зменшення негативних наслідків ушкоджень ОРА є ФР. Вона протидіє утворенню негативних структурно - функціональних змін після переломів, сприяє відновленню функцій органів і систем організму, прискорює функціональне і клінічне одужання (Берко В.Г., 1987, А Аулик И.В., 1990, Артеменко Е.П., 1997, Клапчук В.В., Дзяк Г.В., Мухін В.М., 2005).

Доведено, що відновний процес прискорюється при застосуванні механотерапії, можливості якої іноді обмежуються з-за технічних параметрів існуючих механотерапевтичних пристроїв, які не дозволяють виконувати одночасні та вибіркові природні рухи в суглобах (Довгань В.И., Темкин И.Б., 1984, Кенц В.В., Куц О.С., Третяков М.О., 1993, William T., 1996, Косоверов Е.О., 2002). Тому модернізація програм фізичної реабілітації хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок, розробка удосконалених механотерапевтичних пристроїв і методики їх використання є актуальними.

Повернутися до болюсотерапії(лікування глиною), на довгий час забутої на користь грязелікування, примусило те, що глина на відміну від грязей є матеріалом місцевим, отже доступним для широкого кола хворих і не губить своїх лікувальних якостей при транспортуванні. Досліди підтвердили, що глина виводить з організму радіонукліди. Постала нагальна потреба в розробці методик і програм ФР хворих з наслідками порушень і хвороб ОРА (Оржешковский В.В., 2001, Преображенский В.B., 2002, Назаревич Р.А., Шалагин А.И., 2007).

При відсутності методик і програм для попередження травматизму, відсутності загальнодержавної концепції збереження працездатності дорослого населення, здоров'я своєї сім'ї і оточення ФР осіб зрілого віку з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок в післяопераційному періоді є актуальним завданням сфери охорони здоров'я населення України, що і спонукало автора до вибору теми для дисертаційного дослідження .

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на підставі Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 2.2.3 “Психофізична реабілітація неповносправних дітей засобами фізичного виховання” (номер Державної реєстрації 0102U002646) та тематичного плану науково-дослідної роботи Житомирського державного технологічного університету на 2004-2008 рр. за темою 304 „Автоматизована система обслуговування пацієнтів санаторію” ”(номер Державної реєстрації 0104 U 007691).

Роль автора полягала в дослідженні змісту і спрямованості процесу фізичної реабілітації хворих чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок, адекватному застосуванні засобів, методів фізичної реабілітації, розробці програми фізичної реабілітації хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок з використанням авторського тренажера (МТТА) та місцевих глин.

Мета дослідження: розробити методику механотерапії з використанням елементів болюсотерапії в програмі фізичної реабілітації чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок в поліклінічному періоді.

Реалізація поставленої мети передбачала вирішення таких завдань:

- узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід використання засобів фізичної реабілітації у комплексному відновленні хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок;

- визначити фізичний та психоемоційний стан, стан серцево-судинної системи, рухливості в суглобах, зміни м'язової сили у хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок;

- сконструювати механотерапевтичний тренажер для застосування його в програмі фізичної реабілітації хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок;

- розробити та апробувати орієнтований комплекс вправ та авторському механотерапевтичному тренажері та рекомендації з використання глини з дозуванням процедур у програмі фізичної реабілітації хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок та оцінити їх ефективність;

Об'єкт дослідження - фізична реабілітація хворих чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок.

Предмет дослідження - механотерапія та болюсотерапія в програмі фізичної реабілітації хворих чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок на поліклінічному етапі.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження:

- теоретичний аналіз, систематизація і узагальнення даних науково-методичної літератури;

- соціологічні методи (вивчення історії хвороби, анкетування хворих);

- педагогічні методи (педагогічне тестування, педагогічні спостереження, педагогічний експеримент);

- медико-біологічні методи (оцінка морфофункціонального стану, мануально- м'язове тестування, оцінка рівня володіння руховими навичками);

- клінічні методи дослідження;

- інструментальні методи дослідження (антропометрія, гоніометрія);

- оцінка психоемоційного стану;

- методи математичної статистики.

Наукова новизна :

- вперше розроблені і перевірені в лікувальних закладах варіанти механотерапії з використанням авторського тренажера в їх можливому поєднанні з лікувальною гімнастикою, фізіотерапевтичними процедурами на основі місцевих матеріалів (глина) і масажем для даної категорії хворих;

- доповнено знання про механізм лікувальної дії механотерапії у поєднанні з елементами болюсотерапії на хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок;

- удосконалено підходи до поєднання механотерапевтичних занять з процедурами фізіотерапії, працетерапії і лікувального масажу та їх тривалість і періодичність;

- підтверджено позитивний вплив комплексного застосування механотерапевтичних занять, теплових процедур та лікувального масажу з дозованою ходьбою на відновлення опорної і локомоторної функцій ушкодженої кінцівки;

Практична значущість результатів:

- авторський тренажер і методика його застосування, а також рекомендації з застосування елементів болюсотерапії, можуть бути використані фахівцями у комплексній програмі фізичної реабілітації хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок в поліклінічних закладах і хворими в домашніх умовах;

- запропонований реабілітаційний комплекс дозволяє оптимізувати процес відновлення рухів у суглобах, сили м'язів ушкодженої кінцівки, раніше розпочати статико-динамічні фізичні навантаження та прискорити повернення хворого до повноцінної виробничої та побутової діяльності;

- авторська методика механотерапії з використанням елементів болюсотерапії впроваджена у практику діяльності реабілітаційно - вертебрологічного центру, санаторно-курортного реабілітаційного центру “Дениші”, санаторію - профілакторію ЖДТУ, результати дисертаційних досліджень використані в навчальному процесі на кафедрі фізичної реабілітації Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського при вивченні студентами розділу „Фізична реабілітація при травмах і захворюваннях ОРА” та на кафедрі теорії і методики фізичного виховання Житомирського державного університету ім. І.Франка, що підтверджено актами впровадження.

Особистий внесок автора полягає у самостійній організації і проведенні експериментальних досліджень, обробці отриманих результатів, їх аналізі, винаході універсально тренажера (складання технічного проекту винаходу, виготовлення дослідного зразка, його апробація і впровадження), у комплексній програмі фізичної реабілітації хворих чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок, використання авторського тренажера, застосування в якості фізіотерапевтичних засобів місцевих глин .

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, експериментальні дані та висновки були представлені у “Віснику Житомирського державного технологічного університету” (№ 1(32), 2005) й обговорені на міжнародних конференціях: „Молода спортивна наука України” (Львів, 2005, 2006, 2007), „Фізична культура, спорт та здоров'я нації” (Вінниця, 2006), „Сотрудничество по проблемам формирования и укрепления здоровья” (Брест, 2005); Міжнародних симпозіумах та конференціях: „Восток-Беларусь-Запад. Сотрудничество по проблемам формирования и укрепления здоровья” (Брест, 2007), “Наука и образование” (Днепропетровск, 2007); у збірниках наукових праць: Волинського державного університету ім. Лесі Українки (Луцьк, 2005), медичного університету м. Мітвайда (Німеччина, 2006), „Педагогіка, психологія,

медико-біологічні проблеми фізичного виховання”(Харків, 2009); Всеукраїнських конференціях; “Физическая культура и спорт нации” (Сумы, 2005), „Буковинський науковий спортивний вісник” (Чернівці, 2005, 2009).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 13 наукових працях, 7 із яких надруковані у наукових фахових виданнях України, 11 написані одноосібно та у навчальному посібнику “Методика фізичної реабілітації хворих з переломами нижніх кінцівок опорно-рухового апарату на основі нетрадиційних засобів”.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, додатків, списку використаних джерел. Матеріали дослідження викладені на 240 сторінках друкованого тексту, містять 30 таблиць, 29 рисунків, 15 додатків. У дисертації використано 222 літературних джерел, з яких 32 - іноземних авторів.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито новизну дослідження, практичну значущість отриманих результатів, подано дані про кількість публікацій, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі „Сучасні напрямки фізичної реабілітації хворих з наслідками діафізарних переломів гомілок” за аналізом літературних джерел описані анатомо-фізіологічна характеристика гомілок, механізми розвитку морфофункціональних порушень і зміни в організмі хворих унаслідок діафізарних переломів кісток гомілок.

Вивчено та узагальнено основні напрямки і сучасні методи відновного лікування хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок, де головне місце посідає фізична реабілітація. З'ясовано необхідність її вдосконалення в зв'язку зі збільшенням кількості вищезгаданих хворих і нерідко незадоволеністю отриманими результатами лікування. На думку О.Ф. Каптеліна (1986), Г.С. Юмашева (1990), В.М. Мухіна (2005), В.М. Мухіна С.М. Попова (2006), А.В. Магльованого (2006)) вихід з цього положення полягає у підвищені якості засобів відновного процесу, серед яких чільне місце займають механотерапія та болюсотерапія. Вони позитивно впливають на відновлення функцій гомілки та скорочують терміни усунення наслідків ушкодження. Використання під час занять механотерапевтичних пристроїв підвищує ефективність реабілітації, однак технічні параметри таких пристроїв не завжди дозволяють виконувати рухи у площинах, які біомеханічно властиві колінному та гомілковостопному суглобам, отже є необхідність в удосконаленні вищезгаданих пристроїв.

У другому розділі „Методи та організація досліджень” для вирішення поставлених завдань використовувались такі методи дослідження, як теоретичний аналіз літературних джерел, анкетування, педагогічні методи, медико-біологічні методи, інструментальні, клінічні, методи математичної статистики.

Дослідження здійснювалося в п'ять етапів і ґрунтувалося на обстеженні рухових функцій, морфофункціонального стану, рівня психоемоційного стану, рівня володіння руховими навичками чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів гомілок.

На першому етапі (вересень 2002 - травень 2003 рр.) вивчались літературні джерела і узагальнювався досвід фізичної реабілітації в медичних і санаторно-реабілітаційних закладах області, що дозволило визначити мету, розробити робочу гіпотезу і основні завдання дослідження. Був розроблений методичний апарат і структура дослідження, встановлений загальний стан контингенту осіб з порушеннями ОРА і стан їх фізичної реабілітації в Житомирській області.

Була визначена експериментальна база для проведення дослідження (Житомирська обласна лікарня ім. П.Ф. Гербачевського, реабілітаційно - вертебрологічний центр, санаторно-реабілітаційний центр “Дениші”). Контингент досліджуваних - чоловіки зрілого віку з наслідками діафізарних переломів гомілок. Накопичення результатів досліджень проводилося в міру госпіталізації травмованих .

Другий етап дослідження (червень - серпень 2003 р.) був присвячений розробці МТТА та виготовленню його технічної документації й дослідного зразка. Даний етап передбачав вивчення аналогів тренажера, конструювання загального виду, розробку робочих креслень, виготовлення дослідного зразка. На рис. 1 подана розроблена принципова схема тренажера. Cередні значення розмірів апарата для вихідного положення (В.П.) осіб різного зросту отримані

експериментально шляхом вимірювання положення сидячи у 1527 осіб різної статі.

Рис.1. Схема принципова механотерапевтичного авторського тренажера

На третьому етапі (вересень 2003 р. - червень 2004 р.) був проведений констатуючий експеримент. Змістом експерименту було зібрання анамнезів хворих з наслідками діафізарних переломів гомілок у вказаних вище медичних закладах м. Житомира. До експерименту було залучено 42 особи чоловічої статі працездатного віку (24--35; 36--45; 46--60 років) з діафізарними переломами гомілок, які пройшли оперативне лікування в ортопедичному центрі обласної лікарні м. Житомира; були визначені вихідні дані морфофункціонального і психоемоційного стану хворих; дана оцінка рухових можливостей і проведена гоніометрія суглобів порушених нижніх кінцівок. На цьому етапі методом випадкової вибірки було сформовано дві групи та розроблена програма фізичної реабілітації хворих з наслідками діафізарних переломів гомілок. Отримані результати були піддані математико - статистичній обробці.

На четвертому етапі (вересень 2004 р. - червень 2005 р.) був проведений основний педагогічний експеримент, в якому брали участь 42 особи - чоловіки зрілого віку з наслідками діафізарних переломів гомілок, (21 - із основної групи і 21 із порівняльної). Основний експеримент проводився впродовж 11 місяців. На даному етапі визначалися: зміни загального стану здоров'я, функціональних можливостей, рухової функції, психоемоційного стану; проводилася апробація методики фізичної реабілітації хворих чоловіків зрілого віку з використанням тренажерів у комплексі з іншими засобами ФР; відпрацьовувалась конструкція МТТА.

Проводилась апробація фрагментів дисертації на наукових конференціях.

На п'ятому етапі (вересень 2005 р. - грудень 2006 р.) експериментально перевірялася ефективність запропонованої програми, літературно оформлювався текст дисертації, проводилося впровадження результатів дослідження в практику роботи реабілітаційно - вертебрологічного центру. З січня 2007 р. продовжувалась апробація фрагментів дисертації на наукових конференціях і в реабілітаційних закладах м. Житомира.

У третьому розділі „Руховий та психоемоційний стан чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів гомілок ” надані результати констатуючого експерименту. Дано характеристику вихідних показників рухової сфери і інших травматичних пошкоджень нижніх кінцівок. Аналіз даних обстежень свідчить про те, що:

– найбільше переломів нижніх кінцівок спостерігається у людей працездатного віку від 46 до 60 років;

– за рейтингом відповідей хворих перше місце посідає хірургічне втручання, на другому місці комплексне лікування, далі - МТ та лікувальна фізична культура (ЛФК);

– морфофункціональні дані чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів гомілок в переважній більшості відповідають нормам здорової людини і не перешкоджають проведенню ФР.

Визначення вихідного рівня сили м'язів уражених кінцівок в досліджуваних групах проводилося за допомогою мануально-м'язового тесту. В групах не було хворих, рух та скорочення м'язів яких оцінювались би як „0”, „1” або „5” балів за шестибальною шкалою Ловетта .

За отриманими даними між результатами тестування та оцінкою рухових можливостей хворих за переважною більшістю показників в обох досліджуваних групах не було встановлено значних розбіжностей (вірогідність розбіжностей Р > 0,05).

Результати рухових можливостей хворих в досліджуваних групах засвідчили, що середній бал для основної групи(ОГ) складав 2,52 ± 0,33, для порівняльної групи(ПГ) - 3,26 ± 0,35.

Результати визначення психоемоційного стану хворих в досліджуваних групах показали, що в стані психоемоційної сфери між хворими ОГ і ПГ також не встановлено істотної різниці: середній рівень тривоги в ОГ і ПГ складав 14,61 ± 0,29 та 13,59 ± 0,42 балів відповідно, а середній рівень депресії - в ОГ - 11,18 ± 0,38, а в ПГ- 11,36 ± 0,32 балів.

Oтримані дані були покладені в основу розробленої автором програми ФР хворих з наслідками діафізарних переломів гомілок в післяопераційному періоді. Результати дослідження психоемоційного стану хворих змусили автора при розробці програми ФР звернути належну увагу на заходи психоемоційної підтримки вищезгаданних хворих.

Амплітуда рухів порушеної кінцівки є найбільш інформативним показником успішності ФР. Показники вимірювання амплітуди рухів хворих визначалися методом гоніометрії. Отримані результати показників гоніометрії хворих досліджуваних груп були використані автором при конструюванні та виготовленні МТТА для ФР чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок. Амплітуда рухів в колінному суглобі відрізнялася від норми в ОГ при згинанні на 59 градусів, при ротації внутрішній - на 16 градусів, при ротації зовнішній - на 15 градусів.

В процесі визначення амплітуди руху в гомілковостопному суглобі виявлені такі зміни: в ОГ при згинанні на 11 градусів, при розгинанні на 31 градус, при внутрішній ротації на 26 градусів і при зовнішній ротації на 36 градусів. Аналогічні зрушення отримані при вимірюванні амплітуди рухів в ПГ.

У четвертому розділі “Експериментальна перевірка розробленої методики фізичної реабілітації чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів гомілок” на підставі отриманих результатів у констатуючому експерименті, автором була розроблена методика застосування МТ при комплексному лікуванні ушкоджень і захворювань усіх великих ланок ОРА хворих, віком від 24 до 60 років, різного стану здоров'я, визначена величина

оптимального дозування механотерапевтичних процедур при різних травмах і захворюваннях ОРА складена і застосована орієнтовна схема проведення курсу процедур МТ. Процедури були перевірені в реабілітаційних закладах, де була встановлена ефективність і раціональність авторських пропозицій. Автором запропоновані різні варіанти процедур МТ у сполученні з іншими фізіотерапевтичними процедурами, включаючи лікувальну глину (ЛГ).

Показаннями до застосування МТ в розробленій автором методиці є функціональна недостатність суглобів, гіпотрофія, контрактури, стан після переломів кісток (при міцній консолідації відламків) і ушкоджень сухожилків, при відсутності грубих анатомічних змін у м'язах, сухожилках і суглобних сумках, які перешкоджають відновленню рухів суглобів. Приймається до уваги вік, професія, загальний стан і фізична підготовленість хворих. У запропонованій методиці МТ розрізняються два періоди:

– перший (вступний чи підготовчий) - для кожного хворого починався індивідуально з урахуванням часу, що минув після травми (можливого оперативного втручання) і іммобілізації, якщо шляхом рентгенологічного контролю була встановлена міцна консолідація відламків. У цей період процедури МТ носили лише тонізуючий характер для зменшення тугорухливості в ураженому суглобі (тугорухливість виникає в першому періоді у абсолютної більшості обстежуваних), для прискорення розсмоктування набряків, регенерації ушкоджених тканин. В Житомирських лікувальних та реабілітаційних закладах МТ призначалася далеко не всім хворим, які її потребували, через відсутність необхідних апаратів. При реабілітації в домашніх умовах тренажери в абсолютній більшості випадків відсутні взагалі ;

При розробці МТТА ставились такі завдання:

- розробити схеми і креслення на лікувальний універсальний тренажер для реабілітації хворих з наслідками порушень нижніх кінцівок у чоловіків працездатного віку;

- розробити комплекси вправ для кожного порушеного суглоба;

- розробити методику використання створеного тренажера для реабілітації вищезгаданих хворих .

Використання МТТА виявилось менш небезпечним і не допускало передозування, як це нерідко відбувалося при ручній розробці суглобів з допомогою методиста, тому що амплітуду вантажного маятника або пружини апарата хворий регулював сам (під контролем методиста).

До початку процедур МТ хворий обстежувався, результати записувалися до карти. Перевірялась амплітуда рухів уражених суглобів за допомогою кутоміра (гоніометра), збирались антропометричні дані. Методика МТ суворо диференціювалась у залежності від особливостей клінічних форм переломів хворих, стадії і давнини захворювання, ступеня функціональної недостатності суглобів. Перед процедурою хворому коротко пояснювали значення МТ.

Процедури проводилися автором, іноді методистом за інструктажем автора, при цьому одночасно велись спостереження за двома - трьома хворими, що займалися на різних апаратах. Процедури МТ в основному проводилися у положенні сидячи. Автор намагався прослідкувати, щоб положення хворого на стільці було зручним, усі м'язи тіла розслаблені, подих при цьому був довільним, без затримок.

З метою максимального оберігання ураженого суглоба вправи починали у повільному темпі, з невеликою амплітудою і поступово доводили (за 1-2 процедури) до оптимальних величин - 60 коливань за 1 хвилину. При наявності вираженого больового синдрому перші 2-3 процедури МТ проводили без вантажу, щоб полегшити стан хворого. Крім того, в курсі процедури МТ спочатку збільшували навантаження за рахунок тривалості процедури, а потім - за рахунок маси вантажу на маятнику чи пружині.

При враженні паталогічним процесом відразу декількох суглобів впродовж кожної процедури проводили вправи для всіх суглобів по черзі. Автором рекомендована найбільш оптимальна інтенсивність процедур МТ за періодами при дотриманні загальних положень проведення процедур.

– другий (основний) - починали після відновлення рухливості ураженого суглоба на 40-50 % від нормальної анатомічної рухливості. Він тривав в середньому 3-4 тижні з індивідуальними коливаннями в 1-2 тижні. Інтенсивність процедур у цей період зростала. У цьому періоді застосовували вантажі масою 2000-4000 г.; час однократної процедури складав 3Ч3 - 9 хв. до 3Ч14 - 42 хв. (перерви - 5 хв. із відпочинком сидячи після кожних 14 хв.).

Темп змушених коливань вантажного маятника апарата під час процедури складав в середньому 60 коливань за 1 хв. (± 3 колив. за 1 хв. ), що відповідає літературним даним про оптимальний темп коливань при циклічній м'язовій діяльності (Каптелін О.Ф., 1987; Shelton G.L.,1996, Мухін В.М., 2000). психоемоційний рухливість діафізарний перелом

Механотерапевтичній процедурі передували різні види фізіолікування, в тому числі і використання ЛГ. Крім процедур МТ, проведених під контролем автора, хворі продовжували реабілітуватися в домашніх умовах за методиками і принципами, які запропоновані Довганем В.І., Тьомкіним Й.С. (1987), William E (1993) . Єпіфановим В.А. (1997), Мухіним В.М. (2000), і модифіковані автором для ФР хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок.

Поряд із застосуванням механотерапії в якості фізіотерапевтичних процедур використовували ЛГ. Суху глину розводили радоновою водою, інтенсивно перемішуючи дерев'яним засобом (кислі радонові води Житомирщини містять 1,0 нКі/л радону. Орієнтовний комплекс застосування болюсотерапії наведено в практичних рекомендаціях дисертації.

З аналізу підсумків основного експерименту, встановлено, що у хворих, які займалися за розробленою методикою МТ, відзначені кращі безпосередні і віддалені результати, в порівнянні з хворими, які займалися за методиками інших авторів. Різними авторами (Волков М.В., Любощиць Н.О., 1979; Каптелін О.Ф., Готовцев П.І. і ін. , 1987; Лебедєва І.Л., 1995; Сокрут В.М. і ін., 2000) доведено, що формування програми реабілітації хворих, які мали порушення ОРА, профілактика і зниження їх неповносправності потребує вирішення комплексу завдань, передбачених загальною концепцією і базовими програмами ФР. Серед них ключовими є:

а) вивчення стану неповносправності і потреби в реабілітаційній допомозі хворим, вивчення медико-соціальних характеристик, в тому числі якості життя осіб, які отримали травму нижніх кінцівок;

б) розробка ефективних форм і методів відновного лікування - медикаментозного і не медикаментозного;

в) розвиток соціальної реабілітації.

У п'ятому розділі “Аналіз та узагальнення результатів дослідження” на основі отриманих даних підбито підсумки проведених досліджень та зроблено їх всебічний аналіз.

Дослідженням виявлено, що ефективність ФР може бути досягнута лише за комплексною методикою, яка включає традиційні і нетрадиційні засоби. У зв'язку з цим автором встановлено три групи результатів досліджень: дані, які підтверджують результати попередніх досліджень; дані, які доповнюють результати попередніх досліджень; нові дані з дослідженої проблеми.

Підтверджені загальні закономірності, які лежать в основі фізичного розвитку, функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем організму і наведені у численних працях інших авторів (Иваницкий М.Ф., 1986, Сыромолотов Ю.С., 1987, Петрушанская К.А., 1988, Бірюков А.А., 1989, Амосов М.М., 1990, Витензон А.С., Скляр И.Н.,1990).Підтверджено, що за віковим складом хворих найбільша кількість діафізарних переломів кісток гомілок спостерігається у людей, старших 35 років. Порівнюючи авторські дані з даними інших дослідників (.,Сыромолотов Ю.С., 1987, 1993, Кудрявцев В.В., Атаев З.М., 1993, Талага 1998, Корнилов Н.В., 2005), можна стверджувати , що при ФР необхідно враховувати соціально-побутові умови пацієнтів, мотивацію хворих до процесу реабілітації, психофізичний стан, спосіб життя тощо.

Авторські дослідження також підтверджують висновки (Абулаев Х.М., 1990, Богданов О.В., Пинчук Д.Ю., 1990, Дубогай О.Д., 1999) про те, що при відновному лікуванні в післяопераційному періоді робота з хворим, спрямована на відновлення втрачених функцій, потребує значних зусиль як від фахівців ФР, так і від самого хворого.

Аналіз результатів різних методів лікування наслідків діафізарних переломів кісток гомілок підтверджує висновки фахівців (Беляков А.А., Капитанский И.С., 1988, Ключевський В.В., 1991, Древинг Е.Ф.,2002, Козарезов М.В., Бауэр И.В., Королева А.М., 2002), що успішність оперативного методу репозиції відламків залежить від термінів оперативного втручання від початку перелому (з часом наростає обмеження амплітуди рухів, зниження м'язової сили і інші ускладнення, які є додатковими стимулами до збільшення тривалості реабілітаційних дій). Це значно впливає на терміни утворення кісткового мозолю та тривалість непрацездатності.

Підтверджено, що ФР прискорює темпи відновлення побутових і професійних навичок, протидіє фізичній неповносправності. Але фахівці (Абдо Э.Г., 1997, Артеменко Е.П., 1997, Волкова Т.В., 1997, Абдельсалам Мохамед С. Хамаршех, 2001, Васильєв А.Ю., Егоров Е.А., Ткачев А.Н.,2003,) вказують на необхідність використання засобів ФР з раннього післяопераційного періоду без деталізації термінів, тривалості ЛФК, її форм для хворих з патологічними і віковими змінами у стані супутніх захворювань

Підтверджено, що лікувальні глини спроможні повноцінно замінити будь-які теплолікувальні засоби фізіотерапії, на що вказують спеціалісти з БТ (Стояновский Д.Н., 1997, Преображенский В., 2002,Найденов Йотов И., 2005, Назарович Р.А., Шалагин А.И.,2007).

Автором істотно доповнено:

- дослідження іноземних фахівців ( Di Fiore M.S., 1989, Edwardson Barbara M. 1995, Гиндис Я.П., 1999) щодо оцінювання рухових можливостей хворих з переломами будь-якої ланки ОРА за спеціально створеними бальними шкалами, що дає можливість прогнозувати перспективи повного або часткового відновлення втрачених функцій;

- дані (Бушкович В.И., 1982, Аулик И.В., 1990, Привес М.Г., Лысенков Н.К., Белова А.Н., Щепетова О.Н., 1999 ), які стосуються впровадження засобів реабілітації хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок;

- відомості про специфіку відновлення функціональних порушень у хворих після діафізарних переломів кісток гомілок за допомогою МТ з використанням механотерапевтичних тренажерів (в тому числі і МТТА) і комплексів спеціальних вправ (Карцев Б.И., 1982, Красов Л.И., 1989, Герц Г.Н., 1996, Гросс Ю.А., 1998, );

- відомості (Найденoв Йотов И., 1991, Преображенский В., 2002, Назарeвич Р..А, Шалагин А.И.,2007) про результати відновного комплексного лікування з використанням цілющих глин в якості фізіотерапевтичного чинника, підтверджені лікувальні властивості глини в процесі лікування наслідків діафізарних переломів кісток гомілок;

- результати інших дослідників (Сыромолотов Ю.С., 1987, Кудрявцев В.В., Белова А.Н., Щепетова О.Н., 2002, Крук Б.Р., Куц О.С., 2006) новими даними стосовно психоемоційного стану пацієнтів. Дані досліджень засвідчили, що заняття фізичними вправами дозволили знизити стрес, отриманий в результаті діафізарних переломів кісток гомілок , відчуття тривоги та ступінь депресії, підвищили рівень самооцінки та надали впевненості в позитивних результатах ФР.

Вперше розроблено та апробовано програму ФР чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок, яка передбачала вирішення трьох основних завдань:

- зниження вірогідності виникнення ускладнень у хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок, зокрема утворення пролежнів, набряків, контрактур, м'язових атрофій, застійних явищ;

- формування у пацієнтів життєво необхідних рухових навичок, які могли б забезпечити статико-локомоторні функції, для наближення пацієнта до показників здорової людини та адаптування його до життя в умовах суспільства;

- відновлення сили м'язів і рухливості в суглобах нижніх кінцівок до рівня, який дозволив би користуватися ними для виконання рухових навичок.

Методику лікування хворих ОГ апробовано в комплексній програмі відновного лікування за схемою ЛФК з МТ+ФТ з ЛГ+ЛМ. Глина використовувалась в якості фізіотерапевтичного засобу (для хворих ОГ).

До кінця лікування за інтенсивним способом (лікування кожного дня - 10 аплікацій глини на курс) 14 хворих ОГ повністю позбавились больових відчуттів, 6 хворих добре відновились і лише один хворий відчував біль після курсу лікування через запізнення із звертанням до лікарні після перелому. Результати повторного тестування болю за шкалою VAS засвідчили поступове зменшення больових відчуттів у всіх хворих. Програма і методика глинолікування була розроблена під керівництвом спеціалістів. (Рис.3)

24

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Динаміка тестувань інтенсивності болю за шкалою VAS у хворих ОГ і ПГ

Аналіз результатів повторних вимірювань охватних розмірів окремих сегментів ушкодженої кінцівки вказує на позитивну динаміку зменшення набряків у хворих обох груп. Проте, різниця у показниках охватних розмірів була вірогідно меншою у хворих ОГ (Р<0,01), що свідчить про зменшення запальних процесів в оперованій кінцівці у хворих, які займались за авторською програмою ФР.

На 60-й день після оперативного втручання все ще залишались набряки навколо гомілковостопного суглоба (ГСС) і нижньої третини гомілки, які були більш суттєвими в ПГ (Р<0,001), що пояснюється порушенням трофічних процесів у цих сегментах. Значні прояви атрофії м'язів спостерігались наприкінці курсу реабілітації у хворих ПГ(Р<0,001) на рівні середньої третини гомілки, тоді як у хворих ОГ ці показники наближались до належних значень норми (Р>0,05). (Рис.3)

Автором розроблена методика застосування МТ із використанням винайденого авторського тренажера (МТТА), спеціальних комплексів фізичних вправ та місцевих глин в якості фізіотерапевтичного засобу. Дієвість розробок перевірена в лікувальних і реабілітаційних закладах, де встановлені ефективність і раціональність реабілітації, а також запропоновані різні варіанти тпроцедур МТ в їх можливому сполученні з іншими фізіотерапевтичними процедурами для даної категорії хворих. Розроблений і виготовлений МТТА визнаний винаходом і на нього Державним департаментом інтелектуальної власності видано патент МПК А 61Н23/00, 1/00 № 86320 від 10.04.2009.

Розроблена методика МТ забезпечила досягнення необхідного рівня рухливості в суглобах й удосконалення ряду функцій організму. Автором установлені межі фізичних навантажень та рекомендована оптимальна інтенсивність процедур МТ за періодами (табл. 1).

Таблиця 1. Методика механотерапії для комплексного лікування хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок

Період	Порядок процедур	Тривалість процедури, хв.	Навантаження, г	Мета процедури	Суглоби	Число повторів, привалість процедури, хв.	Примітка
Перший	1-а	4	1000	Збільшення рухомості суглобів	Колінний та гомілковостопний	2 х 2	Для хворих з ослабленою серцево-судинною системою
	2-а	6	2000			3 х 2
	3-а	9	2000			3 х 3
	4-а	6	2000			2 х 3
	5-а	8	2000			2 х 4
Другий	6-а	10	3000			2 х 5	Для всіх хворих
	7-а	15	3000			3 х 5
	8-а	9	1000			3 х 3
	9-а	10	1000			2 х 5
	10-а	9	4000			3 х 3
	11-а	10	4000			2 х 5
	12-а	10	5000	Збільшення м'язової сили		2 х 5	Для хворих з добре розвинутою мускулатурою
	13-а	15	5000			3 х 5
	14-а	18	5000			2 х 6

Експериментально доведено, що ефективність авторської методики з використанням МТ та БТ для хворих з різними наслідками діафізарних переломів кісток гомілок ґрунтувалась на врахуванні біологічних і фізіологічних змін в організмі, характеру і рівня ушкодження, фазності процесу, загального стану хворого і його фізичної підготовленості. При застосуванні авторської методики МТ з використанням МТТА в ОГ відбулися суттєві зміни (Р < 0,001).

Показники гоніометрії у всіх досліджуваних в суглобах збільшилися: у колінному суглобі - від 12 до 59^° (приріст 62-80%); у гомілковостопному суглобі відповідно - від 9 до 24^°. При проведенні курсу лікування на механотерапевтичних апаратах з тривалістю процедури до 14 хв, до кінця 3-го тижня лікування більшість хворих мали цілком задовільну амплітуду рухів, що перевищувала 100°, а 9 хворих повністю відновили нормальну амплітуду рухів у колінному суглобі (Рис.4).

Рис. 4 Динаміка показників амплітуди рухів в суглобах ураженої кінцівки у хворих досліджуваних груп

Аналіз показників рухових навичок на 30-й день після оперативного втручання засвідчив, що рухова активність ураженої кінцівки у хворих обох груп залишалась обмеженою. Однак, за сумарними показниками тестувань, відхилення від норми у хворих ОГ були меншими, ніж у хворих ПГ практично за всіма завданнями, крім завдання на утримання рівноваги у положенні сидячи.(Рис.5)

Рис.5 Динаміка сумарних показників тестування рухових навичок за шкалою COVS у хворих ОГ і ПГ (бали)

За результатами експерименту встановлено, що хворі, які займалися за розробленою автором методикою МТ, мали кращі, в порівнянні з хворими, які займалися за методиками інших авторів, безпосередні і віддалені функціональні результати. Дослідження автора засвідчили, що своєчасне визначення функціональних розладів і рухових проблем після вказаних переломів, цільовий індивідуальний добір засобів ФР та застосування їх з перших днів після оперативного втручання сприяло більш швидкому відновленню різних параметрів, підвищенню мотивації хворих до занять. Це в свою чергу забезпечувало максимальну ефективність реабілітаційного процесу.

У показниках психомоторних умінь під впливом заходів з корекції психоемоційного стану у хворих ОГ відбулися значні позитивні зрушення: в кінці основного педагогічного експерименту були усунені рухові розлади через нерозуміння завдання, усунена фізична неможливість виконання руху, хворі не відчували труднощів через незнайомий характер рухів. На 31,3% зменшилось число хворих, які відчували труднощі через больові відчуття і на 30,8% - через незадовільне виконання окремої вправи, яка викликає больові відчуття.

Аналіз психоемоційного стану засвідчив, що в ОГ значно збільшилась кількість хворих, рівень тривоги і депресії яких знизився або повернувся до норми. Після повторного обстеження(на60-й день), кількість осіб з субклінічною формою тривожності зменшилася з 10 до 4 хворих, а з клінічною не залишилося жодного хворого (Р < 0,01). У ПГ за період експерименту теж відбулися позитивні зміни, але ці зрушення були незначними (Р > 0,05).

Після застосування експериментальної методики зміни у рівнях депресії в ОГ стали практично аналогічними до стану тривоги. В ОГ відбулися більш значні зрушення, ніж у ПГ. Так, в ОГ різниця кількості хворих з субклінічною формою депресії між вихідними і кінцевими даними становила 7 осіб, а клінічної форми - 7 осіб (Р < 0,01), в той час як у ПГ різниця в зменшенні кількості хворих на кінець експерименту була 2 і 3 хворих відповідно.

На момент повторного обстеження середній рівень тривоги в ОГ був 5,18 ± 0,38 бала, а в ПГ - 6,68 ± 0,43 бала (Р < 0,001). Середній рівень депресії в ОГ становив 3,76 ± 0,29 бала, а в ПГ - 5,68 ± 0,34 бала при рівні значущості Р < 0,01 (Рис.6).



Рис. 6 Динаміка показників психоемоційного стану хворих ОГ і ПГ (бали)

Ефективне використання словесних і наочних методів, а також отримані позитивні результати відновлення втрачених функцій нижніх кінцівок, допомагали формувати у хворих ОГ позитивні емоційно-мотиваційні настрої щодо власних можливостей відновлення функцій порушеної кінцівки і повернення до активного соціального життя.

Доведено, що розроблена автором методика МТ з використанням ЛГ для ФР хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок забезпечила досягнення необхідного рівня рухливості в суглобах й удосконалення ряду функцій організму.

Згідно розробленої програми ФР хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок в ОГ швидше відбувалося відновлення всіх досліджуваних параметрів, які впливали на рухові можливості пацієнтів.

Ці рекомендації були апробовані в кабінетах ЛФК і при індивідуальному використанні окремими хворими за місцем проживання. Вони ґрунтуються на основних реабілітаційних принципах, містять сучасні підходи до ФР хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок, та є ефективними на всіх етапах реабілітації.

Висновки

1. Аналіз спеціальної літератури засвідчив, що діафізарні переломи кісток гомілок відносяться до найбільш розповсюджених травм опорно-рухового апарату, внаслідок яких виникають атрофія м'язів, контрактури, тривалі набряки, порушення опорної функції нижньої кінцівки і ходи. Ці переломи трапляються переважно у працездатному віці. В комплексному лікуванні хворих з наслідками вищезгаданих переломів використовується фізична реабілітація, ефективність якої не завжди досягає бажаного результату. Доведено, що відновний процес прискорюється при застосуванні механотерапії, можливості якої іноді обмежуються з-за технічних параметрів існуючих механотерапевтичних пристроїв, які не дозволяють виконувати одночасні та вибіркові природні рухи в суглобах. Тому модернізація програм фізичної реабілітації хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок, розробка удосконалених механотерапевтичних пристроїв і методики їх використання є актуальними.

2. Вивчення вихідних клініко-інструментальних даних показало, що за характером та важкістю отриманих переломів, віком хворих, залишковими наслідками травм і засобами пересування різниці між сформованими основною (21 хворий) та порівняльною (21 хворий) групами не виявлено і у них спостерігались:

- розлади психоемоційного стану, які проявлялися в тривозі та депресії. В основній групі середній рівень тривоги складав 8,01±0,41 бала, в порівняльній - 8,48±0,34 бала, рівень депресії дорівнював відповідно 7,96±0,28 та 8,03±0,36 бала (Р>0,05);

- суттєві зміни в згинанні, внутрішній та зовнішній ротації колінного суглоба, які були в два рази меншими за норму. У порівнянні з цими даними, амплітуда рухів в гомілковостопному суглобі не була так разюче зменшена:

згинання - 9є±0,17є в основній та 8є±0,52є порівняльній групі, розгинання відповідно 18є±0,36є та 19є±0,32є (Р>0,05);

- зниження сили мязів ураженої кінцівки при мануально-мязовому тестуванні за методикою Ловетта. Вона оцінена у чотириголового, двоголового, м'язів стегна, камбалоподібного, заднього великогомілкового та малогомілкового м'язів гомілки на 2 бали - у половини хворих, на 3 бали - у 30%, на 4 бали - у 20% хворих;

- набряки травмованої кінцівки і у всіх хворих обводові розміри окремих сегментів травмованої та здорової гомілок відрізнялись між собою. Статистично достовірної різниці у цих показниках не виявлено.

- порушення рухових можливостей і опороздатності травмованої кінцівки, мобільності хворого. У них підсилювалась інтенсивність болю за шкалою VAS при вертикальному навантаженні Ходьба здійснювалась лише з допомогою милиць. Швидкість її становила 2,03±0,03 бала в основній групі та 2,07±0,04 бала у порівняльній групі, витривалість - відповідно 2,93±0,06 та 2,92±0,04 бала (Р>0,05).

3. Розроблено та виготовлено механотерапевтичний тренажер для використання у фізичній реабілітації хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілки та відновлення функцій травмованої кінцівки в цілому (патент №86320 від 10.04.2009р.). На відміну від інших, він забезпечує можливість виконання одночасних, вибіркових та почергових рухів, біомеханічно властивих суглобам нижньої кінцівки, є універсальним для хворих з різними антропометричними даними, простий у виготовлений та економічно доступний для медичних закладів різних форм власності та індивідуального користування. Розроблені комплекс спеціальних вправ і методика використання тренажера. Заняття з хворими проводились за двома періодами з поступовим збільшенням навантаження, амплітуди рухів травмованої кінцівки і тривалості процедур.

4. Модернізована програма фізичної реабілітації хворих чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок з використанням авторського тренажера базувалась на вихідних клініко-інструментальних даних, застосовувалась індивідуально і складалась з різних форм і методів лікувальної фізкультури, лікувального масажу, фізіотерапії з призначенням болюсотерапії. Лікувальна глина місцевого походження використовувалась у вигляді аплікацій на гомілку при температурі 37єС тривалістю 25 хвилин і накладалась до механотерапії. Процедури болюсотерапії застосовувались на протязі всього терміна реабілітації. Безпосередня схема спеціального відновного комплексу і послідовність застосування засобів і методів фізичної реабілітації виглядала таким чином: лікувальна гімнастика, болюсотерапія, механотерапія, лікувальний масаж. Особливістю занять лікувальною гімнастикою було виконання фізичних вправ та ходьби в полегшених умовах.

5.Аналіз результатів повторного обстеження хворих з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок показав, що завдяки фізичній реабілітації у них відбулись позитивні зміни у показниках що вивчалися. Проте, порівняння результатів досліджень між хворими основної та порівняльної груп виявило перевагу розробленої програми фізичної реабілітації. Підтвердженням цього є: - поліпшився психоемоційний стан хворих: в основній групі середній рівень тривоги становив 5,18±0,38 бала, а в порівняльній групі 6,68±0,43 бала (Р<0,01),

середній рівень депресії в досліджуваних групах становив відповідно 3,76±0,29 бала та 5,68±0,34 бала (Р<0,01);

- біль, дискомфорт і труднощі під час ходьби або навантаження відчували основній групі 69,7% , а в порівняльній групі - 81,5% хворих. У перших показники ходьби на витривалість (5,2±0,1 бала) та на швидкість (4,06±0,09 бала) були кращими ніж у других відповідно 4,92±0,04 та і 3±0,07бала (p<0,05).

- амплітуда згинання колінного суглобу збільшилась в основній групі на 61є±0,19є, і практично досягла норми, в порівняльній групі - на 22є±0,73є(p<0,01) і супроводжувалась зменшенням обводових розмірів гомілковостопного суглоба, нижньої та середньої третин гомілки та відновленням сили м'язів за тестом Ловетта.

6. Свідченням ефективності розробленої і апробованої програми фізичної реабілітації хворих чоловіків зрілого віку з наслідками діафізарних переломів кісток гомілок з використанням авторського тренажера та болюсотерапії є більш прискорене усунення від'ємних наслідків травми, повнота і терміни відновлення функціонального стану організму. Це у хворих основної групи сприяло швидшому відновленню стереотипу правильної ходьби, зникненню потреби у використанні допоміжних засобів опори під час пересування та скоротило терміни повернення до побутової та професійної діяльності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Желєзний О.Д. Попередній етап фізичної реабілітації осіб з травмами опорно-рухового апарату: зб. наукових праць Волинського державного університету імені Лесі Українки / О.Д.Желєзний .- Луцьк: видавництво „Волинська обласна друкарня”, 2005.-С.61-63.

2. Желєзний О. Теплолікування наслідків порушень опорно-рухового апарату (на прикладі глинолікування): зб. наук. статей з галузі фізичної культури і спорту [„Молода спортивна наука України”]/ О. Желєзний.- Львів: НФВ „Українські технології”, 2006.-С.197-202.

3. Желєзний Олексій. Морфофункціональний стан хворих з порушеннями опорно-рухового апарату: зб. наук. праць в галузі фізик. культ. і спорту [„Молода спортивна наука України”]/ О.Желєзний .- Львів: НФВ „Українські технології”, 2007.-С.87-91.

4. Olexiy Zhelezniy Mechanotherapy technique in view of various damages of musculoskeletal system / O.Zhelezniy // Journal of the University of Applied Sciences Mittweida Wissenschaftliche Zeitschrift der Hochschule Mittweida (FH), 2006.-P.65-68.

5. Olexiy Zhelezniy Phisikal rehabilitation of the residual phenomena after traumas of the lower extremities in the regenerative period / O.Zhelezniy // Journal of the University of Applied Sciences Mittweida Wissenschaftliche Zeitschrift der Hochschule Mittweida (FH), 2006.-P.60-64.

6. Железный А.Д. Формы и методы физической реабилитации студентов с особыми потребностями, имеющих Чернобыльский статус, в ЖГТУ: материалы международной науч.-практ. конф. (Брест, 21-23 октября 2005 года) /А.Д.Железный; учреждение образования «Брестский государственный университет им. А.С. Пушкина».- Брест: «Академия», 2005.-С.57-59.

7. Железний А.Д. Физическая реабилитация остаточных явлений после травм нижних конечностей в восстановительном периоде: сб. текстов выст. международного симпозиума [«Восток - Беларусь - Запад»]/ А.Д.Железный .- Брест: «Альтернатива», 2007.-C.106-110.

...