Удосконалення технічної підготовки стрільців з пневматичного пістолета із застосуванням кінематичних моделей змагальної вправи

Автореферат розіслано 4 червня 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А.С. Вовканич

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Стрілецький спорт, як і сучасний спорт взагалі, характеризується стрімким зростанням спортивних результатів, високою конкуренцією на міжнародній спортивній арені, поліпшенням спортивного інвентарю та зміною правил змагань у напрямку ускладнення умов виконання вправ (В. Т. Пятков, 2002; В. Н. Платонов, 2004). Це вимагає подальшого вивчення процесу підготовки стрільців, спрямованого на пошук засобів удосконалення спортивної майстерності, зокрема таких, які б сприяли поліпшенню ефективності управління процесом спортивного тренування. Цій проблематиці було присвячено низку праць відомих дослідників, у яких наведено приклади ефективного використання різноманітних педагогічних методик та застосування технічних пристроїв. Так, було досліджено окремі показники елементів техніки виконання пострілу, серед яких часові параметри, особливості прицілювання та взаємозв'язки між ланками системи «стрілець-зброя» (Е. А. Лукунина, 2000; К. А. Ball, 2003; В. О. Кашуба, 2004; В. Pellegrini, 2005; І. В. Огірко, 2005; Т. Д. Полякова, 2010).

Одним з основних засобів ефективного управління тренувальним процесом спортсменів вважається використання різноманітних моделей. Так, дослідження науковців були присвячені вдосконаленню процесу спортивної підготовки стрільців з різних видів зброї шляхом розробки й використання різноманітних моделей (А. В. Пугачов, 2002; І. П. Заневський, 2002-2010; С. М. Банах, 2004; V. Gulbinskiene, 2006; Є. О. Павлюк, 2009). Праці окремих дослідників частково стосувалися питання розробки моделей змагальних вправ у стрільбі з пневматичної зброї для спортсменів різної спортивної кваліфікації (І. С. Володіна, 1998; J. Heinula, 2003). Зокрема, залишається невирішеним науково-практичне завдання щодо розробки кінематичних моделей змагальної олімпійської вправи ПП-3 (за міжнародною класифікацією АР-60) стрільців різної спортивної кваліфікації. Наявність таких моделей надасть можливість тренерам і спортсменам об'єктивно оцінювати сильні і слабкі сторони технічної підготовленості, а отже, й планувати та корегувати навчально-тренувальний процес, добираючи відповідні засоби та методи впливу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках завдань НДР за темою 2.2.5 “Моделювання процесів взаємодії тіла людини зі спортивним приладдям” Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 роки Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту (номер державної реєстрації 0106U012607).

Роль автора у виконанні науково-дослідницької роботи полягала в розробці групових моделей траєкторії руху зброї в процесі прицілювання стрільців з пневматичного пістолета; визначенні часових параметрів фаз пострілу; організації та проведенні порівняльного педагогічного експерименту; формуванні висновків.

Мета дослідження - обґрунтувати шляхи удосконалення технічної підготовки стрільців з пневматичного пістолета, застосовуючи кінематичні моделі змагальної вправи ПП-3.

Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання.

1. Виявити стан проблеми вдосконалення технічної майстерності у стрільбі з пневматичного пістолета на основі моделювання техніки виконання змагальної вправи ПП-3.

2. Визначити кінематику зброї при стрільбі з пневматичного пістолета кулькою, стиснутим повітрям і вхолосту.

3. Розробити групові моделі змагальної вправи ПП-3 для стрільців різної спортивної майстерності.

4. Удосконалити методику технічної підготовки стрільців з пневматичного пістолета на етапі спеціалізованої базової підготовки та експериментально перевірити її ефективність.

Об'єкт дослідження - техніка стрільби з пневматичного пістолета.

Предмет дослідження - технічна підготовка стрільців з пневматичного пістолета із застосуванням кінематичних моделей змагальної вправи.

Методи дослідження.

1. Теоретичний аналіз та узагальнення.

2. Інструментальні методи: відеознімання, оптоелектронна реєстрація рухів.

3. Педагогічне спостереження.

4. Педагогічний експеримент.

5. Методи математичної статистики.

Наукова новизна:

- уперше визначено відмінності у траєкторії руху зброї в процесі прицілювання при трьох видах тренувальної стрільби з пневматичного пістолета в інтервалі часу 0ч0,2 с після спуска курка, що дозволяє кількісно оцінити специфічність імітаційних пострілів відносно реальних;

- уперше розроблено групові моделі змагальної вправи ПП-3 стрільців кваліфікації від 3-го спортивного розряду до рекордсмена світу, що дозволяє покращити ефективність контролю за рівнем технічної підготовленості спортсменів.

- доповнено дані про кількісні показники тривалості фаз пострілу стрільців спортивної кваліфікації від 2-го розряду до майстра спорту;

- доповнено параметр технічної підготовленості стрільців - середню відстань від середніх точок траєкторій прицілювання за 1 с до пострілу до їхнього загального центра на оптоелектронній мішені СКАТТ;

- підтверджено результати наукових досліджень про залежність тривалості окремих фаз пострілу від рівня спортивної кваліфікації стрільців;

- підтверджено результати наукових досліджень про кількісні параметри тривалості фази прицілювання у стрільців з пневматичного пістолета кваліфікації майстра спорту.

Практичне значення проведеного дослідження полягає у модифікації методики технічної підготовки стрільців з пневматичного пістолета на етапі спеціалізованої базової підготовки, яка полягає в застосуванні в навчально-тренувальному процесі пострілів стиснутим повітрям, відповідній зміні співвідношення між пострілами кулькою та імітаційними (вхолосту і стиснутим повітрям) та використанні групових моделей траєкторії руху зброї в процесі прицілювання. Використання модифікованої методики покращує ефективність контролю за рівнем технічної підготовленості спортсменів та дозволяє статистично істотно підвищити рівень спортивних результатів.

Результати наукових досліджень впроваджено в навчально-тренувальний процес стрільців з пневматичного пістолета Львівського училища фізичної культури, ДЮСШ №1 м. Львова та спортивного підрозділу МО України, а також у навчальний процес студентів 5 курсу факультету спорту Львівського державного університету фізичної культури.

Особистий внесок автора полягає у виборі напрямку дослідження, визначенні мети, об'єкта, предмета та завдань дослідження; узагальненні та аналізі науково-методичної літератури, розробці групових моделей траєкторії руху зброї в процесі прицілювання у стрільців з пневматичного пістолета; визначенні часових параметрів фаз пострілу; організації і проведені порівняльного педагогічного експерименту; формуванні висновків; написанні статей і тексту дисертаційної роботи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення наукової роботи оприлюднено на ХІV щорічному конгресі Європейського коледжу спортивних наук (Осло, Норвегія, 2009), Міжнародному науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми підготовки спортсменів-стрільців» (Мінськ, Білорусь, 2011), ХІV Міжнародному науковому конгресі «Олімпійський спорт і спорт для всіх» (Київ, 2010), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації (Дніпропетровськ, 2010), Міжнародній науковій конференції «Сучасні біомеханічні технології у фізичному вихованні дітей та молоді» (Луцьк, 2009), XIII і XV Міжнародних наукових конференціях «Молода спортивна наука України» (Львів, 2009, 2011), VI Всеукраїнській науковій конференції «Моделювання складних систем в області механіки людини, фізичного виховання і спорту» (Львів-Харків, 2010).

Публікації. Результати дослідження викладено в повному обсязі. Основні положення наукової роботи подано в шістнадцяти публікаціях, з яких чотири - одноосібні. Одинадцять статей опубліковано в наукових фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 217 сторінках основного тексту та складається з переліку умовних позначень, вступу, шести розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел (278 літературних джерел, з яких 69 - іноземних авторів) і шести додатків.

Основний зміст роботи

У вступі наведено загальну характеристику дисертаційної роботи, обґрунтовано її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, показано наукову новизну і практичну цінність отриманих результатів.

У першому розділі «Стан та перспективи дослідження проблеми вдосконалення технічної майстерності в кульовій стрільбі» визначено стан та перспективи дослідження проблеми вдосконалення техніки стрільби з пневматичного пістолета. Проаналізовано різні шляхи ефективного становлення й подальшого вдосконалення технічної майстерності стрільців, кінематичні та динамічні характеристики техніки виконання окремого пострілу у висококваліфікованих стрільців зі спортивної зброї.

З'ясовано, що методика технічної підготовки стрільців з пневматичного пістолета є недостатньо розробленою і потребує подальшого покращення. Одним із перспективних напрямків її вдосконалення є розробка кінематичних моделей змагальної вправи ПП-3 стрільців різної спортивної кваліфікації. Дані моделі слугуватимуть критеріями оцінки технічної підготовленості спортсменів у даній стрілецькій дисципліні, що надасть змогу створити передумови для ефективного управління процесом технічної підготовки.

У другому розділі описано методи та організацію дослідження.

Для встановлення часових параметрів пострілу та його фаз: наведення, прицілювання та відпочинку було проведено відеознімання двох чемпіонатів України з кульової стрільби. Відеознімання проводилось в масштабі реального часу за допомогою цифрової відеокамери Sony Digital Video Camera Recorder DCR-HC15E, оптична вісь якої розташовувалась перпендикулярно до вісі каналу ствола. Камера знаходилась на відстані 10 м від досліджуваних, частота відеознімання дорівнювала 30 кадрам на секунду.

Оптоелектронна реєстрація рухів проводилась із застосуванням стрілецького тренажера СКАТТ USB, використання якого дозволило визначити горизонтальні та вертикальні координати віртуальних пробоїн та відстані від них до їхнього загального центра. Також отримано горизонтальні та вертикальні координати проекції точок траєкторії руху зброї у просторі на електронну мішень у процесі прицілювання в інтервалі часу ± 0,2 с від моменту спуска курка та визначено відстань від даних точок до їхнього загального центра.

Для перевірки ефективності модифікованої методики технічної підготовки стрільців 2-го розряду з пневматичного пістолета проведено педагогічне спостереження та порівняльний педагогічний експеримент.

У дослідженні використані наступні методи математичної статистики: методи варіаційної статистики і кластеризації, метод Шапіра-Уілка, метод статистичних гіпотез, статистичні тести на основі t-критерію Стьюдента й F-критерію Снедекора, однофакторний та двофакторний дисперсійний аналіз, кореляційний аналіз та коефіцієнт варіації.

Робота проводилася впродовж 2008-2011 років трьома етапами.

На першому етапі (2008-2009 рр.) проведено вивчення науково-методичних літературних джерел, визначено мету, об'єкт, предмет та завдання дослідження, дібрано відповідні методи для розв'язання поставлених завдань.

На другому етапі (2009-2010 рр.) визначено системи координат точок прицілювання й віртуальних пробоїн тренажера СКАТТ при стрільбі з пневматичного пістолета. Розроблено метод оцифрування положення точок на графіках траєкторії і координат інтерфейсу СКАТТ. Порівняно між собою координати віртуальних пробоїн та визначено особливості траєкторії прицілювання при трьох тренувальних видах стрільби з пневматичного пістолета. Розроблено групові моделі траєкторії руху зброї в процесі прицілювання та групові моделі тривалості фаз пострілу стрільців з пневматичного пістолета різної кваліфікації у вправі ПП-3.

На третьому етапі (2010-2011 рр.) удосконалено методику технічної підготовки стрільців 2-го спортивного розряду. Проведено порівняльний педагогічний експеримент для оцінки її ефективності. Здійснено аналіз та узагальнення отриманих результатів, упроваджено їх у практику, оформлено дисертаційну роботу.

У третьому розділі «Кінематика зброї у стрільбі з пневматичного пістолета» було визначено відмінності між рухом ствола зброї в процесі прицілювання при трьох тренувальних видах стрільби з пневматичного пістолета (кулькою, стиснутим повітрям і вхолосту) з використанням тренажера СКАТТ, шляхом порівняння середніх координат й розсіяння положення віртуальних пробоїн, точок траєкторії прицілювання та відстаней між цими пробоїнами та відстанями до їхніх загальних центрів.

Відповідно до правил стрільби, спортсмен високої кваліфікації виконав 90 тренувальних пострілів - по 30 кулькою, стиснутим повітрям і вхолосту, використовуючи тренажер СКАТТ. Щоб знівелювати вплив реакції антиципації на характер утримання зброї безпосередньо перед спуском курка, стрілець не знав як заряджений пістолет. Для цього пістолет готував асистент, прикриваючи спеціальним щитком важіль затвору. Послідовність видів пострілів визначалася випадковим чином.

Для оцінювання впливу виду тренувального пострілу на положення віртуальних пробоїн було проведено однофакторний дисперсійний аналіз координат та відстаней від центра оптоелектронної мішені СКАТТ до центра віртуальних пробоїн. У результаті було виявлено статистично істотну різницю по розсіянню вертикальних координат віртуальних пробоїн при трьох видах тренувальної стрільби (р < 0,02). Фактором дисперсійного аналізу було визначено вид пострілу. Внесок фактора способу тренування в загальну варіацію значень вертикальних координат становив 9,1 %. Внесок досліджуваного фактора у варіацію горизонтальних координат й відстаней від центра мішені СКАТТ до центра віртуальних пробоїн несуттєвий і становить відповідно 2,3 й 1,9 % (р > 0,09). Спортивний результат у стрільбі визначається тільки відстанню від пробоїни до центра мішені, причому кутова координата („година” пробоїни) не впливає на цей результат. Однак, кілька різних пробоїн можуть мати однакові відстані до центра мішені, але різні координати. Тому гіпотези стосовно координат точок більш інформативні, ніж гіпотеза стосовно відстані від точок до початку системи координат

При парному порівнянні середніх арифметичних значень координат віртуальних пробоїн було зафіксовано статистично істотну різницю (р < 0,01) лише за середнім арифметичним значенням вертикальних координат між пострілами кулькою та стиснутим повітрям (табл. 1).

Таблиця 1 Рівень істотності, на якому може бути відхилена нульова гіпотеза стосовно однакового розсіяння віртуальних пробоїн (п=3Ч30)

При парному порівнянні середніх арифметичних значень відстаней від центрів віртуальних пробоїн до центра електронної мішені суттєву різницю було встановлено між пострілами кулькою та вхолосту (р < 0,03).

При парному порівнянні дисперсій середніх арифметичних значень координат віртуальних пробоїн найсуттєвішу різницю було зафіксовано за дисперсіями середніх арифметичних значень вертикальних координат між пострілами кулькою і стиснутим повітрям (р < 0,01) та пострілами кулькою і вхолосту (р < 0,03), а також за дисперсіями середніх арифметичних значень горизонтальних координат між пострілами стиснутим повітрям і вхолосту (р < 0,04).

При парному порівнянні дисперсій середніх арифметичних значень відстаней від центрів віртуальних пробоїн до центра електронної мішені статистично істотну різницю було зафіксовано між пострілами кулькою-вхолосту, а також - між стиснутим повітрям-вхолосту (р < 0,01). Різниця у величині розсіяння пострілів кулькою й стиснутим повітрям статистично неістотна (р > 0,4).

Для виявлення відмінностей між рухом ствола зброї попарно при трьох тренувальних видах стрільби (по 30 пострілів) було проведено однофакторний дисперсійний аналіз координат точок траєкторії прицілювання та відстаней від цих точок до їхнього загального центра. Встановлено відсутність статистично істотної різниці між горизонтальними координатами точки прицілювання (х) в часовому інтервалі ± 0,2 с від моменту спуска курка при тренуванні кулькою, стиснутим повітрям і вхолосту (р=0,906ч0,063) (рис. 1).

Рис. 1. Параметри переміщення точки прицілювання за трьома видами тренувальної стрільби (n = 3Ч30)

Різниця між середніми арифметичними значеннями вертикальних координат точки прицілювання (у) несуттєва в інтервалі часу до моменту спуска курка (p > 0,08). При натисканні на курок (p < 0,02), а особливо після, ця різниця різко зростає (p < 0,01). Доведено, що різниця між середніми арифметичними значеннями відстаней від точок прицілювання до їхнього загального центра (r) статистично істотна в момент натискання на курок і в момент часу 0,2 с після спуска курка. В інтервалах часу до спуска курка та 0,1 с після цього моменту статистично істотної різниці в точності прицілювання при трьох досліджених видах стрільби не виявлено.

Для отримання кількісної характеристики різниці положення точки прицілювання при трьох тренувальних видах стрільби проведено однофакторний дисперсійний аналіз площі й периметра трикутника з вершинами в середніх точках прицілювання при цих видах стрільби в інтервалі часу ± 0,2 с від моменту спуска курка (табл. 2).

Як бачимо, до моменту спуска курка не виявлено статистично істотних змін параметрів динаміки переміщення точок прицілювання на електронній мішені (р > 0,3). А після цього моменту динаміка переміщення зброї набуває суттєвих відмінностей загалом при трьох тренувальних видах стрільби з пневматичного пістолета (р < 0,003).

Таблиця 2 Результати дисперсійного аналізу за величиною площі (S) й периметра (Р) трикутника з вершинами в середніх точках прицілювання при трьох видах тренувального пострілу (n = 3Ч30; df=2)

Для визначення відповідності досліджуваних пострілів стиснутим повітрям і вхолосту до справжнього пострілу кульками проведено дисперсійний аналіз відстаней між точками прицілювання на електронній мішені при трьох тренувальних видах стрільби з пневматичного пістолета для кожного з п'яти моментів часу. Результати вказують, що тільки в момент часу 0,2 с після спуска курка з'являється статистично істотна різниця величини зазначених відстаней (р < 0,02). Виявлена різниця зумовлена меншою величиною віддачі при виконанні тренувального пострілу стиснутим повітрям порівняно з пострілом кулькою й відсутністю віддачі при виконанні тренувального пострілу вхолосту.

У четвертому розділі «Моделі змагальної вправи у стрільбі з пневматичного пістолета» розроблено групові моделі траєкторії руху зброї в процесі прицілювання стрільців з пневматичного пістолета та групові моделі тривалості пострілу для спортсменів різної кваліфікації.

Для створення групових моделей траєкторії руху зброї в процесі прицілювання було опрацьовано траєкторії прицілювання 95-ти стрільців з пневматичного пістолета від 3-го спортивного розряду до рекордсмена світу, які виконали змагальну вправу ПП-3 на стрілецькому тренажері СКАТТ. За модельну характеристику траєкторії руху зброї в процесі прицілювання прийнято середню точку траєкторії прицілювання за одну секунду до пострілу на електронній мішені СКАТТ. На цей параметр не впливають балістичні характеристики пістолета та кульок. Координати точок траєкторій прицілювання були добуті з Excel-файла підсумкових характеристик пострілу, утвореного з відповідного scatt-файла з використанням програми “scattexp.vbs” (Copyright 2001 ZAO Scatt). Система параметрів траєкторії руху зброї в процесі прицілювання стрільців при виконанні пострілу складається з вибіркових сукупностей середньої відстані від точок траєкторії прицілювання за одну секунду до пострілу до їхнього загального центра. Кожна сукупність характеризує певного стрільця за середнім рівнем і за варіацією цієї відстані. Надійність тесту стосовно параметрів траєкторії руху зброї в процесі прицілювання було оцінено на основі результатів двофакторного дисперсійного аналізу за кореляції даних. Оскільки в показниках досліджуваного технічного параметра між пострілами не виявлено статистично істотної різниці (p > 0,1), для оцінювання надійності досліджуваного тесту застосовано міжкласовий коефіцієнт кореляції, значення якого вказує на високу надійність цього тесту (? = 0,944).

Для створення групових моделей траєкторії руху зброї в процесі прицілювання застосовано методи варіаційної статистики і кластеризації. Установлено, що роздільна здатність процесів групування за методом варіаційного ряду і кластерним методом знаходиться на високому рівні (р < 0,001). Дані перевірки нульових гіпотез стосовно подібності розподілу результатів у кваліфікаційних групах, утворених на основі інтервалів варіаційного ряду та на основі кластерів, указують на подібність дисперсій і середніх арифметичних значень тільки у сьомій парі інтервалів і кластерів (р > 0,2). В інших парах виявлено статистично вірогідну різницю розсіяння (р < 0,03). Причиною розбіжностей є різниця у принципах групування за цими двома методами. Запропонований варіант методу кластеризації ґрунтується на параметричних статистиках Стьюдента, які враховують при перевірці нульової статистичної гіпотези і центральну тенденцію, і варіацію вибіркових сукупностей. Отже, результати, отримані методом варіаційного ряду, можна розглядати як перше наближення, а також як орієнтир для вибору кількості кластерів за кількістю інтервалів варіаційного ряду.

Процес кластеризації слід організовувати за алгоритмом, початок якого передбачає порівняльний аналіз результатів центральних об'єктів матриці, тобто з результатів спортсменів усередині ранжованого ряду. Початок кластеризації з результатів крайніх об'єктів, з першого або з останнього, призводить до розбіжностей у положенні границь між кластерами, що зумовлюється впливом крайових ефектів. Як математичний критерій кластеризації параметрів траєкторії руху зброї в процесі прицілювання стрільців доцільно використовувати рівень істотності, на якому може бути відхилена нульова гіпотеза про походження вибіркових сукупностей параметрів пари спортсменів з однієї генеральної сукупності, сформульована стосовно середніх арифметичних значень. Для формування оптимальної кількості кваліфікаційних груп кластеризацію результатів групи спортсменів обсягом від 70 до 125 осіб доцільно виконувати на рівні істотності 0,05.

За прийнятим параметром запропоновано сім моделей траєкторії руху зброї в процесі прицілювання стрільців з пневматичного пістолета:

- модель рекордсмена світу - перший кластер (2,5 мм і краще);

- МСМК - другий кластер (2,5ч3,2 мм);

- МС - третій кластер (3,3ч4,1 мм);

- КМС - четвертий кластер (4,2ч6,0 мм);

- 1-й розряд - п'ятий кластер (6,1ч7,6 мм);

- 2-й розряд - шостий кластер (7,7ч8,7 мм);

- 3-й розряд - сьомий кластер (8,8ч11,4 мм).

Для розробки групових моделей тривалості пострілу з пневматичного пістолета були опрацьовані результати відеознімання двох чемпіонатів України з кульової стрільби (2009, 2010). Спортсмени-чоловіки виконували олімпійську вправу ПП-3. Усього опрацьовано 2400 пострілів 40 стрільців віком від 15 до 48 років кваліфікації від 2-го спортивного розряду до майстра спорту України. У кожному пострілі визначено загальну тривалість (У) та тривалість трьох фаз (табл. 3): наведення (І), прицілювання (ІІ) та відпочинку (ІІІ).

Таблиця 3 Моделі тривалості пострілу з пневматичного пістолета (n =4Ч10)

Виявлено залежність тривалості фаз наведення, відпочинку та загальної тривалості пострілу від рівня спортивної кваліфікації стрільців (р = 0,05). Доведено відсутність

статистично істотної різниці за тривалістю фази прицілювання між групами стрільців 2-го, 1-го розрядів, КМС і МС (р > 0,08).

Таким чином, встановлено, що з підвищенням спортивної кваліфікації стрільців з пневматичного пістолета від 2-го спортивного розряду до майстра спорту зростає тривалість першої фази пострілу. Тривалість третьої фази та загальна тривалість пострілу зростає від 2-го розряду до КМС з подальшим зниженням цього показника на рівні МС (див. табл. 3).

У п'ятому розділі «Удосконалення технічної підготовки стрільців з пневматичного пістолета» запропоновано шляхи вдосконалення методики технічної підготовки стрільців 2-го розряду з пневматичного пістолета.

На основі проведеного аналізу навчальної програми було відкориговано загальноприйняту методику технічної підготовки стрільців 2-го спортивного розряду з пневматичного пістолета. Корекція полягала в застосуванні нової імітаційної вправи - пострілів стиснутим повітрям, а також здійсненні з використанням системи СКАТТ контролю за середньою відстанню від середніх точок траєкторій прицілювання за одну секунду до пострілу до їхнього загального центра на основі розроблених моделей траєкторії руху зброї в процесі прицілювання. Відповідно був змінений розподіл обсягу тренувальних навантажень, що відведений на технічну підготовку. Протягом перших семи мікроциклів підготовчого періоду виділення обсягу тренувальних навантажень на імітаційні постріли стиснутим повітрям здійснювалося переважно за рахунок зменшення обсягу тренувальних навантажень, запланованих на постріли кулькою, а під час наступних п'яти мікроциклів - за рахунок зменшення обсягу тренувальних навантажень, запланованих на імітаційні постріли вхолосту.

Запропонована модифікована тренувальна методика впроваджувалась упродовж підготовчого періоду, який складався із втягуючого, базового та контрольно-підготовчого мезоциклів, по чотири тижневі мікроцикли в кожному. Розподіл обсягу та інтенсивності тренувальних навантажень у тижневих мікроциклах здійснювався за навчальною програмою та згідно із рекомендаціями провідних спеціалістів (В. Н. Каменских, 2001; О. І. Волков, 2008). Обсяг тренувальних навантажень оцінювався за сумарним часом тренувальної роботи та допоміжною характеристикою обсягу - кількістю підйомів зброї. Реалізація запланованих величин інтенсивності здійснювалася за допомогою спеціальних тренувальних схем кожного тренувального заняття, які містили визначену моторну щільність запланованої тренувальної роботи.

При модифікації загальноприйнятої методики технічної підготовки стрільців першого року навчання етапу спеціалізованої базової підготовки враховані завдання загально й спеціальнопідготовчого етапів підготовчого періоду для добору відповідних засобів технічної підготовки.

Упродовж перших чотирьох тренувальних мікроциклів переважна більшість усієї тренувальної роботи була спрямована на виконання імітаційних вправ (78ч82 %). Імітаційні вправи та реальні постріли виконувалися в полегшених умовах: прицілювання по екрану (аркуш паперу) на зменшеній відстані; прицілювання по екрану на відстані 10 м; прицілювання по мішені на зменшеній відстані.

Протягом п'ятого-восьмого мікроциклів частка імітаційних вправ у загальному обсязі тренувальної роботи, спрямованої на технічну підготовку, поступово зменшується (45ч69 %), відповідно частка вправ у стрільбі реальними пострілами - збільшується (31ч55 %). Імітаційні вправи та реальні постріли у вказаних мікроциклах виконуються не лише в полегшених умовах, але й за умови прицілювання по мішені, розміщеній на відстані 10 м (змагальна дистанція). Також застосовується стрільба на кращу купність пробоїн без визначення результату. Полегшені умови виконання вправ застосовуються в підготовчій частині та в першій половині основної частини тренувального заняття. У другій половині основної частини заняття виконуються змагальні вправи та їх тренувальні форми.

Протягом дев'ятого-дванадцятого мікроциклів розподіл загального обсягу тренувальних навантажень, виділеного на технічну підготовку, між засобами був таким: імітаційні вправи - 43ч44 %, вправи у стрільбі реальними пострілами - 56ч57 %. В основній частині тренувальних занять останнього мезоциклу ці вправи виконувалися в умовах прицілювання по мішені, розміщеній на відстані 10 м. У полегшених умовах (прицілювання по екрану на відстані 10 м) вправи виконувалися лише в підготовчій частині та на початку основної частини тренувального заняття.

Для перевірки ефективності запропонованого способу вдосконалення технічної майстерності спортсменів був проведений порівняльний педагогічний експеримент. Місцем його проведення було обрано спортивно-стрілецький комплекс Навчально-спортивної бази літніх видів спорту (м. Львів) - основну тренувальну й змагальну базу збірних команд України та Львівської області.

Педагогічний експеримент проводився в умовах навчально-тренувальних занять і тривав три місяці, від 1 вересня до 30 листопада 2010 року. У дослідженні взяв участь 31 спортсмен 2-го спортивного розряду у стрільбі з пневматичного пістолета віком 15-18 років - учні Дитячо-юнацької спортивної школи № 1 (м. Львів) та Львівського державного училища фізичної культури, які методом випадкового відбору були розподілені на дві групи - контрольну (15 осіб) і експериментальну (16 осіб). Тренування в контрольній групі проводилося за загальноприйнятою методикою, а в експериментальній - за модифікованою.

Рівень підготовленості стрільців на початку та в кінці педагогічного експерименту визначався за показниками середньої відстані від середніх точок 60 траєкторій прицілювання за одну секунду до пострілу до їхнього загального центра шляхом реєстрації цього технічного параметра за допомогою оптоелектронної системи СКАТТ (60 імітаційних пострілів вхолосту) та результатами контрольної стрільби в олімпійській вправі ПП-3 (60 реальних пострілів кулькою).

Для визначення ступеня впливу досліджуваного параметра технічної підготовленості (відстані від середніх точок 60 траєкторій прицілювання за одну секунду до пострілу до їхнього загального центра) на спортивний результат було проведено кореляційний аналіз за коефіцієнтом кореляції. Встановлений взаємозв'язок (r= - 0,810 при п=62) доводить, що інформативність тесту середньої відстані від середніх точок траєкторій прицілювання за одну секунду до пострілу до їхнього загального центра на тренажері СКАТТ у стрільців з пневматичного пістолета 2-го спортивного розряду є статистично істотною (p < 0,001).

Нормальність розподілу в генеральних сукупностях, з яких походять досліджувані вибірки, перевірено із застосуванням W-критерію Шапіра-Уілка. Отримані розрахункові значення W-критерію перевищують його критичні, що вказує на нормальність розподілу у всіх досліджуваних сукупностях (р > 0,1).

Результати порівняння експериментальної і контрольної груп на початку педагогічного експерименту за досліджуваним технічним параметром та спортивними результатами у вправі ПП-3 свідчать про те, що вихідна підготовленість за зазначеними показниками в обох групах була на одному рівні (табл. 4).

Таблиця 4 Результати перевірки вихідної підготовленості стрільців