Оцінка і використання рекреаційних ресурсів провінції Хебей (Китай) для цілей спортивно-оздоровчого туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська державна академія фізичної культури

УДК: 796.5:078(510):796.035

Оцінка і використання рекреаційних ресурсів

провінції Хебей (Китай) для цілей спортивно-оздоровчого туризму

24.00.02 - Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання та спорту

Лань Давей

Харків 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківській державній академії фізичної культури, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Булашев Олександр Якович, Харківська державна академія фізичної культури, професор кафедри зимових видів спорту, велоспорту і туризму.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Шальков Юлій Леонідович, Харківська державна медична академія післядипломного навчання, професор кафедри хірургії;

кандидат педагогічних наук, доцент Пангелов Борис Петрович, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди, доцент кафедри спортивних дисциплін і туризму.

Захист відбудеться 5 липня 2011 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.862.01 у Харківській державній академії фізичної культури за адресою: 61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії фізичної культури (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99).

Автореферат розісланий 4 червня 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С. Ашанін

Загальна характеристика роботи

Актуальність. Заняття фізичною культурою та спортом - характерна риса китайського народу: ушу, тайцзи (та інші види одноборств), стрільба з луку, метання каменів, підняття різних важких речей та інші види спорту мають тисячолітню історію. Однак свого розквіту масовий спорт досягає після утворення Китайської народної республіки (Наказ Голови ЦК КПК Мао Цзедуна від 1952 р. «Про розвиток фізичної культури і укріплення здоров'я населення Китаю», «Закон КНР з фізичної культури та спорту» від 1955 р., а також Стратегія Уряду Китаю «Про розвиток фізичної культури та спорту на період з 2001 по 2010 рр.»).

У 1995 році Державна Рада КНР опублікувала програму, висунувши нові вимоги, стосовно цілей, задач, дій, що скеровані на розвиток масового спорту як засобу підвищення рівня фізичної підготовленості і здоров'я китайської нації.

Програма включає два етапи: 1-й охоплює період з 1995 по 2000 роки; 2-й - з 2001 по 2010 рр. За час виконання першого етапу програми загальна кількість спортсменів досягла 18,3%, що на 2,8% вище порівняно з 1995 р. Загальна кількість осіб, що займаються фізичною культурою та спортом, в 2000 року склала 33,9% (31,4% в 1995 р.).

Результати, що були оприлюднені Головним управлінням фізичної культури і спорту, показують, що до часу завершення другого етапу програми близько 40% населення Китаю в віці від 7 до 70 років займаються фізичною культурою і спортом, більш 60% мешканців міст відвідують спортивні клуби з метою укріплення здоров'я, більше 90% учнів виконали Державні спортивні нормативи (Хуан Йнбінь, 2004; Лин Сяньпен, 2010).

Зросли інвестиції в сфері масового спорту. Крім державних асигнувань джерелом фінансування стала спортивна лотерея - 60% прибутків від неї йде на масовий спорт, будівництво спортивних споруд, удосконалення спортивного спорядження та ін.

Покращується мережа спортивних структур масового спорту. В наступний час нараховується близько 150 тис. спортивно-тренувальних центрів. Побудована управлінська структура - дещо середнє між державними та громадськими установами.

Отримала розвиток індустрія фізичної культури і спорту КНР. Прибутки цієї галузі склали до 1,5% від загальних прибутків всієї економіки країни.

За прогнозами Всесвітньої туристської організації (ВТО) до 2020 р. Китай повинен вийти на перше місце в світі по прийому туристів і на четверте - по кількості від'їжджаючих за кордон туристів. Згідно даному прогнозу в 2020 р. кількість туристів, що відвідали Китай, досягне 210 млн. осіб, валютні надходження від міжнародного туризму складатимуть 58 млрд. доларів США і тоді туризм в Китаї стане по справжньому опорною галуззю народного господарства (Ло Цзибо, Чжан Шуйлінь 2000; Luo Mingyi, 2009).

Не менш важливу роль у загальній системі оздоровлення населення може зіграти спортивно-оздоровчий туризм (СОТ) - вид укріплення здоров'я, що не потребує спеціальних спортивних споруд і комплексу тренажерів, а відповідно і значних матеріальних витрат з боку держави. В зв'язку з цим виникає необхідність більш широкого використання природного середовища Китаю для цілей активного відпочинку, оздоровлення і укріплення здоров'я (Булашев А.Я., 2004; Пангелов Б.П., 2010).

Виникає необхідність створення і удосконалення природно-терито-ріальних комплексів (ПТК) і їх оцінки для цілей рекреації та туризму.

Доцільність дослідження даної проблеми пояснюється підвищенням ролі та значення туризму для реалізації програми уряду по укріпленню здоров'я населення та залучення до занять фізичною культурою і спортом, а також містом та роллю туризму в економіці країни.

Вибір рекреаційних ресурсів провінції Хебей в якості об'єкту дослідження пояснюється скупченням в ній найбільшої кількості історично-архітектурних пам'ятників, великою різноманітністю ландшафтів, високою щільністю населення та його структурою, що дає можливість використовувати отримані в результаті дослідження оцінки і методики до усіх територіальних зон Китаю, тому що розробка наукових основ раціонального використання природних умов і рекреаційних ресурсів є однією з актуальніших проблем в країні (Лінь Вайжу, 2000; Булашев О.Я., 2003; Шальков Ю.Л., 2003).

Зв'язок роботи з науковими напрямами, планами, темами. Дослідження по темі дисертації виконувалися в період з 2007 по 2010 рр. згідно до Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр. Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту по темі 3.2.8.2 п «Теоретико-методичні засади розвитку спортивно-оздоровчого та рекреаційного туризму» (номер Держреєстрації 0106U012617). Роль автора полягала в розробці та обґрунтуванні схеми комплексної рекреаційної оцінки природних комплексів провінції Хебей (Китай) для розвитку спортивно-оздоровчого туризму, а також в розробці маршрутів для пішо-гірських, водних, лижних і велосипедних спортивно-оздоровчих походів в межах провінції Хебей і прикордонних районах на основі оцінки її гірських систем і гідрологічної мережі.

Мета дослідження. Здійснити комплексну рекреаційну оцінку природно-територіальних ресурсів провінції Хебей та обґрунтувати пріоритетність їх освоєння для цілей спортивно-оздоровчого туризму.

Завдання дослідження:

1. Виявити основні закономірності формування територіальної системи задоволення рекреаційних потреб населення регіону.

2. Визначити ландшафтно-географічні основи функціонування територіальних комплексів провінції Хебей.

3. Дати рекреаційну оцінку гірських природно-територіальних комплексів і гідрологічної мережі регіону для оптимального планування розвитку спортивно-оздоровчого туризму.

4. Обґрунтувати навантаження на рекреаційні території при використанні їх для активного відпочинку та спортивно-оздоровчого туризму.

5. Розробити маршрути для пішо-гірського, лижного, водного та велосипедного туризму.

Об'єкт дослідження. Природні рекреаційні та історико-архітектурні ресурси провінції Хебей (Китай).

Предмет дослідження. Оцінка природно-територіальних комплексів провінції Хебей для розвитку спортивно-оздоровчого туризму.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань в роботі використовувалися методи теоретичного аналізу і узагальнення даних науково-методичної літератури; географічні (картографічний); соціологічні (анкетування), а також методи математичної статистики.

Наукова новизна: рекреаційний туризм спортивний регіон

- вперше для конкретного регіону Китаю (центральна провінція Хебей) розглянуто територіальну систему задоволення рекреаційних потреб населення;

- вперше проведена оцінка рекреаційного потенціалу гірських районів та гідрологічної мережі провінції і показано їх значення для організації активного відпочинку;

- вперше встановлені регіональні особливості «механізму» рекреаційної дегресії і розроблені підходи до визначення гранично допустимого навантаження окремих природних комплексів;

- уточнені потреби студентської молоді центральної провінції Хебей (Китай) в активному відпочинку;

- отримало подальший розвиток теоретико-методологічне положення визначення ступеню стійкості природних комплексів до рекреаційної дії;

- запропоновано розгорнуту схему комплексної рекреаційної оцінки (з урахуванням загального рекреаційного потенціалу природних комплексів і їх поліфункціональної значущості), що є доповненням до визначення і дозволяє більш повно оцінити загальний рекреаційний потенціал провінції.

Практична значущість полягає в конкретному виявленні умов розвитку рекреації в провінції Хебей, а також в прогнозуванні змін природних комплексів, що використовуються, під впливом відпочиваючих.

Запропоновані методи рекреаційної оцінки і визначення ємкості ПК можуть бути використані для характеристики інших мало освоєних для активного відпочинку територій Китаю. Розроблено маршрути для спортивно-оздоровчого туризму (пішо-гірського та водного) в умовах провінції Хебей і рекомендації відносно територіальної и функціональної оптимізації развитку спортивно-оздоровчого туризму як складової рекреаційної діяльності в провінції Хебей. Дані розробки можуть бути використані при оптимізації рекреаційного природокористування в інших регіонах.

Отримані в ході досліджень параметри моделі можуть бути також використані при формуванні планів соціально-економічного розвитку провінції і враховуватися при роботі і перспективних планах розвитку оздоровчого руху в регіоні.

Отриманий матеріал з викладенням методів комплексної рекреаційної оцінки і визначенням ємкості природних комплексів, ступеню їх стійкості до рекреаційної дії упроваджено в практику підготовки студентів Хебейського педагогічного університету на факультеті фізичного виховання (акт упровадження від 19.11.2009 р.); Хебейського інституту фізичної культури (акт упровадження від 05.08.2009 р.) та китайських студентів Харківської державної академії фізичної культури спеціалізації «спортивний туризм» (акт упровадження від 10.09.2009 р.), що дозволило доповнити курс лекцій і поліпшити якість підготовки студенів з обраного виду спорту. Матеріали з оцінки рекреаційного потенціалу гірських районів і гідрологічної мережі провінції Хебей, а також розроблені маршрути для спортивно-оздоровчого туризму впроваджено в практику роботи туристського клубу м. Шицзяньжуан, що дозволило покращати його роботу шляхом організації і проведення спортивно-оздоровчих походів на території провінції (акт упровадження від 12.05.2010 р.). Теоретичний матеріал з методики ландшафтно-географічної характеристики території провінції Хебей введено до курсу лекцій для студентів Хебейского інституту фізичної культури (акт упровадження від 17.03.2010 р.), а також для китайських студентів Харківської державної академії фізичної культури, спеціалізації «спортивний туризм» (акт упровадження від 10.04.2010 р.), що дозволило поліпшати якість підготовки студентів і підвищити рівень їх знань.

Особистий внесок здобувача полягає в постанові проблеми, виборі методів, організації та проведенні досліджень, математичній обробці, аналізі, систематизації, опису і обговоренні отриманих результатів, оформленні і написанні дисертаційної роботи. Була розроблена і обґрунтована схема комплексної рекреаційної оцінки природних комплексів провінції Хебей (Китай) для розвитку спортивно-оздоровчого туризму. Дана оцінка гірським системам і гідрологічній мережі провінції, на основі якої розроблено маршрути для пішо-гірських, водних, лижних і велосипедних спортивно-оздоровчих походів в межах провінції Хебей і прикордонних районах. Створено середньо масштабну карту туристських маршрутів з переліком природних та створених руками людей пам'ятників і визначних пам'яток.

Апробація результатів дослідження. Основні результати і положення дисертаційної роботи обговорювались на кафедрі зимових видів спорту, велоспорту і туризму Харківської державної академії фізичної культури. Принципові положення та ідеї дослідження докладались та обговорювались на: VI Міжнародній науково-практичній конференції «Спорт, духовность и гуманизм в современном мире» (Донецьк, 2008); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Проблемы развития спортивно-оздоровительного туризма и краеведение в организациях образования» (Переяслав-Хмельницький, 2009); XI Міжнародній науково-практичній конференції «Фізична культура, спорт і здоров'я» (Харків, 2009); VIII Міжнародні Новорічні біологічні читання. (Миколаїв, 2009); XIV науковій конференції «Молода спортивна наука України» (Львів, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні технології зміцнення та відновлення» (Луцьк, 2010).

По темі дисертації опубліковано в наукових збірниках 7 робіт, з них 5 - в виданнях ВАК України. В роботах, які виконані в співавторстві, дисертантові належать дослідження, що стосуються методологічних прийомів рекреаційної оцінки природних умов туристських зон Китаю; фізико-географічної характеристики його території для цілей спортивно-оздоровчого туризму.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Текст дисертаційної роботи викладено на 254 сторінках комп'ютерного набору і складається з вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і 4 додатків. Цифрові дані представлені в 12 таблицях, дисертація ілюстрована 19 рисунками. В роботі використано 255 літературних джерел, з яких 30 іноземних авторів.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність, рівень дослідження вибраної теми, визначено об'єкт, цілі, завдання, методи і етапи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення і особистий вклад претендента, представлена сфера апробації результатів дослідження.

Перший розділ «Спортивно-оздоровчий туризм і рекреація» складається з трьох підрозділів і висновків до розділу. В ньому відмічається, що туризм є найбільш доступною і популярною формою активного відпочинку, що не вимагає великих державних витрат. В той же час сучасна індустрія туризму є однією з найбільш прибуткових галузей світового господарства. На її частку доводиться 10% світового валового продукту, інвестицій, робочих місць і споживчих витрат. По прогнозах Всесвітньої туристської організації (ВТО) до 2010 р. число громадян в міжнародних туристських поїздках складе 930 млн. чоловік, а грошові надходження від туризму досягнуть 1,1 трлн. доларів.

Туристський продукт для спортивного туризму - це сукупність багатьох складних компонентів: природні ресурси і їх пам'ятники; культурні і історичні пам'ятки, які можуть зацікавити туриста і викликати бажання все це побачити.

Заняття СОТ - найбільш зручна і проста форма масового залучення городян до активного тренувального процесу для підвищення фізичної підготовленості.

Спортивно-оздоровчий туризм має широкий спектр специфічних якостей вкрай привабливих для тих, хто їм займається: це можливість зміцнення здоров'я, природні фізичні навантаження, великий пізнавальний і виховний ефект, активний вплив на всебічний розвиток особи та її етичних якостей, самоствердження і самоперевірка людини в умовах боротьби з труднощами, стихійними силами природи, відчуття першовідкривача (Герасимов И.П., 1970; Кузин П.П., 1983; Квартальнов В.А., 1989; Федотов Ю.Н., 2002; Рутинський М.І., 2002; Дехтярь В.А., 2003; Ши Интей, 2003; Булашев А.Я., 2009).

Для багатьох людей - туризм - це рекреація, засіб збереження і відновлення здоров'я, підтримка активності і працездатності. Сучасна людина все ясніше розуміє, що досягнення медицини, більш хороше харчування, ідеальні життєві умови самі по собі ще не вирішують проблему здоров'я. Людина відчуває як необхідні їй гарт і підвищення протидії хворобам, регулярне тренуюче навантаження, періодична зміна міської обстановки на природну з її оздоровчими чинниками.

Вивчення формування територіальних систем задоволення рекреаційних потреб населення провінції Хебей зумовлює необхідність розробки теоретичних уявлень про цю систему як особливу модифікацію територіальної рекреаційної системи, як середовище формування і реалізації вимог населенням до місця відпочинку.

Істотними чинниками формування територіальних систем є також розвиненість регіональних систем: деякий вплив на вибір місць відпочинку оказують природні умови, організація і проведення рекреаційної діяльності.

Правильна оцінка рекреаційних ресурсів сприяє вирішенню деяких завдань по задоволенню рекреаційної потреби населення в активному відпочинку:

- вдосконалення економічних стосунків у сфері природокористування;

- стимулювання раціонального використання рекреаційних ресурсів;

- забезпечення повноцінного їх відновлення і охорони;

- вирівнювання умов господарювання рекреаційних підприємств;

- забезпечення розвитку рекреаційної інфраструктури;

- формування бюджетних і позабюджетних фондів для інвестицій територіальних рекреаційних систем;

- переходу територіальних рекреаційних систем до самофінансування, саморозвитку і самоврядування. (Алексеев С.С., 1979; Галамбаш Иожеф, 1981; Веденин Ю.А., 1982; Преображенский В.С., 1982; Мацола В.И., 1996; Булашев А.Я., 2003).

У другому розділі «Методи та організація досліджень» надана загальна характеристика методів досліджень: теоретичний аналіз науково-методичної літератури та документів Федерацій спортивно-оздоровчого туризму України і Росії. По темі досліджень було вивчено та оброблено підручників - 5, наукових монографій - 97, статей з науково-методичних та науково-практичних видань - 48, публікацій у збірниках наукових конференцій - 106. Для вивчення просторових форм рекреаційної діяльності використовувався картографічний метод, який виконує функцію сховища інформації про розміщення, властивості, зв'язках та відношеннях рекреаційних об'єктів та явищ. Для виявлення відношення китайської молоді до занять спортом взагалі та спортивно-оздоровчим туризмом зокрема проводилося анкетування. Отримані дані були оброблені за допомогою діалогового пакету прикладних програм ОСА (обробка соціологічних анкет), призначеного для статистичної обробки та аналізу результатів соціологічних опитувань (Лукьянова Н.Ю., 1999; Шмойлова Р.А., 1999; Бююль Ахим, 2005).

Дослідження по темі дисертаційної роботи проводилися поетапно протягом 2007-2010 рр.

На початковому етапі дисертаційної роботи (2007-2009 рр.) підбиралася тема досліджень з врахуванням актуальності і відповідно до Стратегії Уряду Китаю по оздоровленню і залученню громадян країни до занять фізичною культурою і спортом, а також відповідно звідного плану НДР, визначено цілі і завдання дослідження.

Формувалася картотека необхідної науково-методичної та спеціальної літератури, підготовлено варіанти першого та другого розділів дисертації.

Створено анкету та визначений контингент китайських студентів, що навчаються в вищих навчальних закладах Китаю, для проведення анкетування.

На другому етапі (2008-2009 рр.) встановлювалися закономірності формування рекреаційних систем провінції Хебей для задоволення потреб населення в активному відпочинку, оздоровленні та пізнанні.

Проведено структурний аналіз та надано якісну характеристику ландшафтів провінції та її екскурсійних об'єктів, а також рекреаційну оцінку гірських природних комплексів і гідрологічної мережі для обґрунтованої розробки маршрутів спортивно-оздоровчого туризму.

Проведено анкетування студентів Хебейського інституту фізичної культури, Хебейського педагогічного університету факультету фізичного виховання, а також студентів коледжів м. Чжанцзякоу.

На третьому етапі (2009-2010 рр.) проведено аналіз відношення китайської молоді до занять фізичною культурою та спортом, а також до активного відпочинку - спортивно-оздоровчого туризму.

Розроблялися маршрути для найбільш популярних видів туризму: пішохідному, лижному, водному та велосипедному.

Надано оцінку природокористуванню в аспекті охорони навколишнього середовища та припустимі навантаження на рекреаційні території при їх використовуванні в оздоровчих цілях.

На четвертому етапі (2010 р.) проводилася робота по оформленню дисертації, впровадженню результатів досліджень в практику спортивно-оздоровчого туризму, підготовці необхідної документації.

У третьому розділі «Історична і ландшафтно-географічна характеристика провінції Хебей та її рекреаційно-туристські ресурси» проведено структурний аналіз і надана якісна характеристика ландшафтів та екскурсійних об'єктів регіону в рекреаційному аспекті. Провінція Хебей знаходиться в центрально-східній частині туристсько-географічної зони Китаю, площа її - 190 тис. кв. км, населення - 79 млн. осіб. Це єдиний регіон, який має усі види ландшафтів: гори, нагір'я, пагорби, рівнини, густу водну систему. Різноманітність природних комплексів, їх привабливість (в рекреаційному аспекті) щільно пов'язані з загальною морфологічною структурою території провінції Хебей.

Майже вся територія провінції придатна для створення рекреаційних районів, оскільки в геоморфологічному відношенні значна частина її має гірський характер з невеликою амплітудою коливання висот, тому гірські області є найбільш перспективними об'єктами для спортивно-оздоровчого туризму. Морське узбережжя провінції є традиційним і не менш важливим об'єктом для розвитку екскурсійно-оздоровчого туризму. Найцікавішими в рекреаційному аспекті є місця, де є сусідами два різних геоморфологічних райони (рівнини і міжгірські западини з їх різкою контрастністю).

Клімат провінції - помірно-континентальний. Туристські ресурси: природно-кліматичні, археологічні, історичні, соціально-культурні, архітектурні, наукові, видовищні, культові та інші об'єкти і явища. Частина з них, що має особливе значення, віднесена ЮНЕСКО до пам'ятників і об'єктів світового значення. По кількості пам'ятників культури провінція займає 3-е місце в країні, причому 680 цінних пам'ятників знаходяться під охороною держави. По території провінції проходить ділянка Великої Китайської Стіни (ВКС) від Циньхуандао (початок ВКС) до Чжанцзякоу (на північному заході) - це важливий історико-культурний заповідник, який славиться своєю особливою функцією і прекрасними пейзажами (Чэнь Ши Сюнь, 1961; Воловик В.М., 1997; Грабель М.М., 2000; Кротова Е.Л., 2001; Петлін В.М., 2006).

На території провінції з багаточисельними екскурсійними об'єктами розташовано два міста центрального підпорядкування - Пекін (13,8 млн. осіб) і Тяньцзінь (10 млн. осіб). Найцікавіші і цінніші екскурсійні об'єкти знаходяться в районі Шицзячжуана - центральне місто провінції (2 млн. осіб), Ченде, Баодін, Циньхуандао, Чжанцзякоу, Ханьдань, Синтай, Таншань.

Для розробки маршрутів щодо гірничо-пішохідних, лижних, водних, велосипедних видів спортивного туризму було зроблено рекреаційну оцінку гірських природно-територіальних комплексів і водних об'єктів провінції Хебей.

Освоєння об'єктів рекреації слід починати з населених пунктів в нескладних подорожах (одно-, двуденних). В таких подорожах набуваються необхідні для мандрівників знання, довід, практичні навички.

Плануючи і розробляючи маршрут подорожі, необхідно вивчати доступну літературу, обов'язково детально вивчити топографічні карти, особливо по нитці подорожі, для чого потрібно ознайомитися з літературою по топографії, геології, гідрометеорології, кліматології та іншими суміжними науками. При розробці маршрутів будь-якого виду туризму не слід орієнтуватися тільки на одну свою провінцію, тому що природне середовище: рельєф (гірські масиви, хребти), гідро мережа (річки, озера), лісові масиви, а також транспортні шляхи не мають кордонів.

Районування території - це базовий етап для прийняття рішень по вибору перспективних маршрутів, їх маркируванню та благоустрою. Надійним каменем туристського районування є наявність природних чинників, які в найбільшій ступені визначають потенціал території, придатної для проведення туристсько-оздоровчих походів.

Наявність маркірованих маршрутів є показником рівня культури в туризмі, проявою турботи по охороні природних багатств та її історико-архітектурних цінностей.

Для з'ясування відношення китайської молоді до занять спортом і зокрема спортивно-оздоровчим туризмом було проведено анкетування студентів коледжей (м. Чжанцзякоу) і вищих навчальних закладів (Хебейський інститут фізичної культури, Хебейський педагогічний університет, факультет фізичного виховання).

Аналіз даних анкетування показує, що молодь мало займається активним відпочинком, подорожує переважно залізничним та автомобільним транспортом. В країні активні види відпочинку недостатньо популяризуються, небагато клубів, які організують та проводять подорожі, мало відомостей про географічні ландшафти провінції, труднощі з матеріальним забезпеченням.

У четвертому розділі «Використання природних ресурсів провінції Хебей і охорона навколишнього середовища на основі гранично-припустимих навантажень на рекреаційні території» надається рекреаційна оцінка гірських природно-територіальних комплексів і гідрологічної мережі провінції для спортивно-оздоровчого туризму.

Плоскогір'я і гори розташовані в північно-західній частині провінції на площі більше 110 тис. кв. км і займають 60% її території. По характеру рельєфу можна виділити 4 райони: плоскогір'я Чжанбей (1200-1500 м над рівнем моря), Цзібейська гірська місцевість (вершини більше 1000 м), гірська місцевість Цзіш (абсолютні висоти понад 1000 м). Тут же знаходиться вища точка провінції - г. Сяутайшань (2870 м). Хебейська рівнина розташована на висоті 50 м над рівнем моря (Попова Н.Р., 1988; Попов Н.Р., 1988; Алексеев А.А., 1999; Рожко И.Т., 2000; Бредихин А.В., 2003; Крюнер Франц, 2003; Лань Давей, 2009).

Весь комплекс рекреаційного використання гірських територій підрозділяється на два блоки: стаціонарно-відпочивально-оздоровчий і экскурсійно-туристсько-пізнавальний.

Аналіз просторової оцінки рекреаційно-туристського потенціалу гірських природних територіальних систем дозволяє не лише вибрати найбільш безпечні і естетичні маршрути, але і класифікувати їх по мірі комфортності і складності.

Для розрахунку показника ємкості рекреаційного гірського ресурсу можна використовувати формулу, запропоновану В.С.Преображенським:

М = NQ, (1)

де М - одноразова ємкість, люд./день;

Q - площа природного комплексу;

N - норматив експлуатації, люд./га в день.

Введені поняття «часткова ємкість» для позначення окремих ділянок рекреаційної території залежно від її ландшафтної структури або залежно від режиму використання, а також термін «сукупна ємкість», що характеризує об'єм ресурсів. Ці два параметри розраховуються по формулам 2 і 3 відповідно:

Е_ч = , (2)

де J - кількість ділянок рекреаційної території;

S - площа j-тої ділянки;

H- норма навантаження j-тої ділянки, люд./км² в день.

Е_с = , (3)

де J = 1 + n, (n - кількість рекреаційних ресурсів);

Е_j - ємкість j-того рекреаційного ресурсу, люд./день.

Показник «пропускна спроможність» (П) дозволяє зіставляти об'єм ресурсу з рекреаційним попитом на довгостроковий відпочинок. Його можна обчислювати в людино-днях (Плд) і людино-циклах (Плц), залежно від тривалості одного циклу, за формулами:

П_лд = Е х Т, (4)

П_лц = , (5)

де Е - ємкість, люд./день;

Т - тривалість рекреаційного періоду, дні;

Ц - тривалість одного циклу, дні.

Вивчення характеру зв'язків доцільно проводити як в статиці (до певного моменту), так і в динаміці (за певний період часу). У цих цілях можна використовувати великий набір методів, серед яких особливе місце займають статистично-математичні методи (кореляційний аналіз - коефіцієнти кореляції, кореляційні відношення та ін.; дисперсійний аналіз та ін.) (Бююль Ахим, 2005; Петлик В.М., 2006).

Найчастіше вивчення зв'язків в статиці проводиться обчисленням коефіцієнта кореляції Спірмена або коефіцієнта взаємної зв'язаності Пірсона, а в динаміці - латентно-структурним аналізом. Схема завдань і методів їх рішення наведена в таблиці 1.

Рекреаційне природокористування практикується як сукупність всіх видів рекреаційних занять і туризму, які використовують компоненти природи, що задовольняють потреби населення в здійсненні рекреаційної діяльності.

Під рекреаційним водокористуванням розуміється діяльність населення, пов'язана із здійсненням різних видів рекреаційних занять (відпочинку, спорту, туризму) на акваторії і узбережжі водоймищ та водотоків.

Вони відрізняються між собою сезоном максимальних навантажень, інтенсивністю використання природних комплексів, дорогами, характером і об'ємами забруднень водних об'єктів. Вивчення впливу рекреаційного водокористування на природні (аквальні та територіальні) геосистеми вимагає проведення комплексу досліджень по різних аспектах даної проблеми.

При оцінці водних рекреаційних ресурсів або територій важливо визначити рекреаційну значущість водних об'єктів різного типа у загальному водному фонді. Для оцінки впливу рекреації на екологічний стан аквально-територіальних комплексів вводяться поняття - «рекреаційна ємкість», «рекреаційна стійкість», «рекреаційне навантаження» (Вендров С.А., 1976; Авакян А.Б., 1986; Яковлева В.Б., 1987; Багров Н.В., 2003; Бейдик А.А., 2004).

Таблиця 1

Співвідношення об'ємів природних рекреаційних ресурсів з рекреаційними потребами для відпочинку і туризму та вивчення тенденцій їх освоєння

Завдання	Методи (засоби і процедури)	Інформаційна база
Вивчення міри відповідності об'єму природних рекреаційних ресурсів рекреаційному попиту	Обчислення за формулою:	Дані про ємкість, пропускну спроможність і рекреаційний попит
а) у короткостроковому відпочинку	РС = (1)
б) у тривалому відпочинку	С = (2)
Вивчення рекреаційної засвоєності:		Дані про ємкість в кількості місць в рекреаційних підприємствах різного типу і вигляду
а) абсолютної	РБ = (3)
б) відносної	i = (4)
Вивчення тенденцій освоєння природних рекреаційних ресурсів		Дані про ємкість, рекреаційний попит і кількість місць в рекреаційних підприємствах різного типу і вигляду
а) у статиці	а) визначення коефіцієнта кореляції між: ПРР (Е) - рекреаційний попит ПРР (К) - число місць для відпочинку і туризму
б) у динаміці	б) латентно-структурний аналіз

Примітки: (1) - (2) - позначення:

РС - рекреаційний попит;

Е - ємкість ресурсів, люд./дн.;

Сn - величина короткострокового попиту;

Сд - величина довгострокового попиту.

(3) - позначення:

РБ - показник відповідності об'єму ресурсів абсолютного рекреаційного освоєння;

М - кількість місць на базах відпочинку в кожному ПК;

Е - ємкість ресурсів, люд./день.

(4) - позначення:

i - індекс відносного рекреаційного освоєння;

Пм - кількість місць на базах відпочинку;

Пн - щільність населення, люд./день;

К - коефіцієнт, що характеризує сприятливість природних умов для рекреаційної діяльності.

Під «рекреаційною ємкістю» берегових і аквальних комплексів розуміється кількість відпочивальників, що використовують даний комплекс для тих або інших видів рекреаційних занять.

Під «рекреаційним навантаженням» в даний час розуміють кількість відпочивальників на одиницю площі в одиницю часу (люд./час або люд./день).

Під «допустимими рекреаційними навантаженнями» розуміється таке сумарне навантаження при якій система не виводиться з рівноваги і не втрачає здібності до самоочищення і самовідновлення.

Спостереження на ряді водосховищ провінції Хебей, що в різному ступеню інтенсивності використовуються в рекреаційних цілях, дозволили провести експертну оцінку дії окремих видів рекреації на берегові та аквальні екосистеми водосховищ (табл. 2).

Таблиця 2

Оцінка дії видів відпочинку на берегові та аквальні комплекси водосховищ

Види відпочинку	Оцінка дії (в балах)
	на берегові комплекси	на аквальні комплекси	сума балів
		гідробіоценози	якість води
Стаціонарний неорганізований туризм	3	3	3	9
Спортивно-оздоровчий туризм (піший)	3	1	2	6
Водний туризм	3	1	1	5
Вітрильний спорт и віндсерфінг	0	1	1	2
Купання	0	1	1	2
Збирання дикоростучих рослин и лікувальних трав	3	0	0	3
Відпочинок з використанням маломірного моторного флоту	2	3	3	8

Примітки: дія оцінювалася по бальній шкалі: 3 бали - сильна дія; 2 бали - істотна; 1 бал - незначна; 0 балів - дія відсутня.

Провінція має в своєму розпорядженні значну річкову мережу, велика частина річок належить басейну р. Хайхе, в який впадають річки - Юндінхе, Дацинхе, Цзияхе, Наньюньхе, Бейюньхе, Чаобайхе і Цзіюньхе.

Деякі з них беруть початок в горах Яньшань, Тайханшань, Утайшань, Хеншань і на Льосовому плато, вони відрізняються великою крутістю берегів і швидкою течією (Вендров С.А., 1976; Авакян А.Б., 1986; Биржаков М.Б., 2003). Різноманітні природні ресурси провінції створюють умови для розробки і розвитку майже всіх культивованих в даний час в Східній Європі видів спортивного туризму: пішохідного, гірського, лижного, водного, велосипедного, автомототуризму, спелеотуризму і вітрильного (прибережні акваторії Жовтого моря). При цьому, пріоритетними видами туризму стають велосипедний (як і для всього Китаю), пішохідний і водний.

Для розробки конкретних маршрутів по видах туризму від простих одно-, дводенних оздоровчо-пізнавального характеру до маршрутів середньої складності і складних необхідні великомасштабні карти (мірилом не більше 5 км в 1 см). Загальновідомо, такі карти дають значно більше інформації про розташовані на місцевості об'єкти, у тому числі і технічні перешкоди в кожному виді спортивного туризму, наявність і подолання яких є важливим критерієм для оцінки трудності маршруту і його категорії складності. В той же час, проходження цих перешкод пов'язано з певним ризиком для здоров'я учасників спортивного походу, особливо за відсутності вичерпної інформації про їх місцезнаходження і технічну складність.

Плануючи і розробляючи маршрут спортивного походу, необхідно вивчити доступну літературу по історії, географії району походу, а також топографічну карту, особливо по нитці маршруту. Для учасників походу дуже важливі елементарні знання з топографії, геології, гідрометеорології, кліматології, природознавства, медицини, екології та ін.

Для розвитку спортивно-оздоровчого туризму в Китаї була здійснена комплексна багатофакторна оцінка території країни (рельєф, гідрологічна мережа, клімат, транспорт, розподіл населення по країні і його щільність, екскурсійні об'єкти і природні пам'ятники), на основі якої виділено 5 туристсько-географічних зон (Булашев О.Я., Ма Цзіньган, 2003).

Провінція Хебей входить в центрально-східну зону і по насиченості екскурсійними об'єктами, з яких 44 державного та 241 місцевого значення, займає провідне місце серед інших регіонів країни.

На підставі профільної оцінки гірських систем і гідрологічної мережі, а також наявності і розташуванню природних і культурних пам'ятників і пам'яток провінції, з врахуванням результатів опиту студентської молоді регіону, розроблені маршрути для пішо-гірського, лижного, водного і велосипедного видів спортивно-оздоровчого туризму. Пішо-гірські і велосипедні маршрути в південній частині провінції (у районі м. Шицзячжуан) в основному прив'язані до дрібних і середніх річок басейну річки Хайхе, а маршрути в північній частині орієнтовані на Велику Китайську Стіну, де є потужні лижні бази, і для лижного туризму.

Басейни річок Хайхе (більше 1000 км) і Луаньхе (889 км), Найлухе і Ляохе з їх припливами Наньюньхе, Цзияхе, Дадінхе, Юдінхе, Хубайхе, Хуньхе, Циньхе та ін. дозволяють кожній туристській групі вибрати водний маршрут відповідно до своїх інтересів, досвіду і кваліфікації.

Перспективним і відносно простим, з точки зору реалізації, виступає один з видів спортивно-оздоровчого туризму - пригодницький або екстремальний. Така форма передбачає певні фізичні та емоційні навантаження учасників при подоланні природних перешкод. Перспективними і популярними можуть стати і інші види спортивного туризму: гірський, автомото-, спелео- (подорож в печерах) і вітрильний (Зотов І.Г., 1971; Волков М.М., 1974; Рожков А.Ф., 1982; Давей Лань, 2009).

На думку В.І. Ганопольського (2010), цінність будь-якої території для спортивно-оздоровчого походу в найбільш загальному і простому вигляді може бути виражена по формулі:

С = І (П + К - О), (6)

де С - оцінка величини задоволення попиту туристів на яку-небудь територію (за результатами аналізу анкетного обстеження);

І - коефіцієнт спотворення попиту, що враховує близькість регіонів відправлення туристів до місць маршруту і об'єми туристських потоків;

П - оцінка природних чинників;

К - оцінка культурно-історичних чинників;

О - оцінка організаційно-економічних чинників.

При цьому міра збігу результатів прямого (для величини С) і непрямого - для вираження І (П + К - О) розрахунків може бути досягнута лише при обов'язковому врахуванню деяких додаткових чинників.

Розвиток туристсько-рекреаційної сфери і географічного вивчення туризму вимагає відповідного інформаційного забезпечення. Картографічна продукція (карти, атласи, туристські схеми, буклети, рекламні проспекти і ін.) є найбільш наочним, ємким і концентрованим носієм просторово організованої інформації. Карти, атласи, плани міст і окремих ділянок місцевості, різні комбінації карт, фото- та аерокосмічних знімків широко використовуються туристами на різних етапах підготовки і проведення подорожей, служать ефективним і наочним засобом залучення потенційних туристів, а також інвесторів в туристсько-рекреаційну сферу.

Можна виділити два основні напрями в картографічному забезпеченні туристсько-рекреаційної діяльності:

- карти для туристів і екскурсантів (власне туристські карти);

- карти для забезпечення управління туристським бізнесом, планування його розвитку і інвестицій (науково-туристські карти або карти для туристського бізнесу).

Основними вимогами до карт є:

- достовірність, точність і тематична повнота (відповідно до типу картографічного твору);

- ефективний картографічний дизайн і читаність;

- зручність користування (формат, фальцювання та ін.);

- необхідна і достатня кількість довідкового матеріалу.

Мірильний ряд туристських карт залежить від цілей картографування, призначення конкретних карт і включає карти дрібного (1:1000000 і дрібніше), середнього (1:200000 - 1:100000) та крупного (менше 1:100000) мірила.

В наступний час при підготовці до туристської подорожі все частіше використовуються картографічні ресурси Інтернету, у тому числі віртуальні туристські путівники, тривимірні зображення міст і тому подібне.

Для підвищення якості персонального туризму отримало розвиток використання GPS-навігатора (Свешников В.В., 1981; Прасул Ю.І., 2004; Ганопольський В.І., 2010).

Відношення китайської молоді до занять фізичною культурою, спортом та активного відпочинку проводилося шляхом анкетування серед студентів коледжів і вищих навчальних закладів деяких міст провінції Хебей (коледжі м. Чжанцзякоу, Хебейський інститут фізичної культури, Хебейський педагогічний університет, факультет фізичного виховання). Аналіз даних показав, що китайська молодь займається спортом в основному на аматорському рівні, з метою зміцнення здоров'я, але приділяє заняттям недостатньо часу - в середньому 4 години на тиждень (38,9% - чоловіки, 25,8% - жінки), в основному ж віддає перевагу пасивному відпочинку - 56,6% (телепередачі, комп'ютер, читання). Молодь мало подорожує по своїй країні, віддаючи перевагу при цьому залізничному транспорту та автомобілям, рідше - мотоцикли і велосипеди, число тих, що бажають подорожувати пішки - незначне. В той же час у 54,3% молоді є прагнення займатися пішим, лижним, гірським туризмом.

У країні недостатньо популяризуються активні види відпочинку (мало або відсутні передачі про подорожі по телебаченню), немає або недостатньо центрів (клубів), які організовували б екскурсії і подорожі по провінції та за її межами.

Недостатні знання про географічні ландшафти, дефіцит відомостей про природні та культурні цінності провінції, зайнятість, недолік матеріальних засобів, відсутність організаторів подорожей - все це істотно впливає на розвиток активного відпочинку і спорту, яким є спортивно-оздоровчий туризм.

Туристське природокористування в проблемі охорони довкілля, відображає складне переплетення взаємних інтересів різних галузей і напрямів діяльності суспільства. Це дії, які пов'язані з підготовкою, організацією і здійсненням різних туристських заходів: походів, подорожей, екскурсій, змагань і тому подібне і явища, що виникають, як їх результат. Як правило, ця робота знаходиться в руках туристських, фізкультурних, профспілкових, молодіжних організацій. В той же час - це сукупність різних дій, які викликані необхідністю підготовки природних комплексів до прийому туристів, охорони і відновлення природних ресурсів, що використовуються в ході вказаних заходів. Ця частина роботи зосереджена в організаціях лісового і водного господарства, природоохоронних органах та ряду інших функціональних відомств і установ, які в той же час з великим бажанням використовують безкоштовну працю активу туристських об'єднань.

Існує і інша сторона проблеми: використання природних ресурсів відбувається у реальному складному світі, де і на туризм, і на природу впливає промислове і сільськогосподарське оточення, транспорт, будівельна індустрія та ін., матеріальні і духовні сторони життя конкретних регіонів. Особливу увагу слід приділити ролі природи в охороні здоров'я населення, адже збереження здоров'я кожної людини самим безпосереднім чином залежить від стану довкілля.

Медико-фізіологічні дослідження показали, що люди, які систематично займаються туризмом з активними засобами пересування, менше втомлюються і хворіють, у них вища працездатність і творча активність.

На відміну від інших видів природокористування інтереси туризму, як соціального явища, не суперечать інтересам охорони природи, а, навпаки, тісно переплітаються (Мілюкова Є.В., 1979; Стрижев А.І., 1989; Сергеев Т.Н., 2004; Дроздов А.В., 2005; Самарина І.А., 2007).

Величезний і унікальний туристський потенціал Китаю може і повинен стати важливою галуззю економіки країни, його використання потребує наукового обґрунтування.

В основі концепції розвитку туризму лежить поняття пропускного потенціалу - це те максимальне навантаження, яке може витримати той або інший туристський об'єкт без серйозного збитку для місцевих ресурсів, негативного враження від поїздки і виникнення соціально-економічних проблем у населення.

Постійно зростаючий потік туристів-екскурсантів в гірсько-предгірних і аквальних комплексах провінції Хебей приводить до збільшення навантажень на їх системи, особливо в місцях масового відпочинку.

Необхідно максимально понизити негативний вплив людини на природне середовище, раціонально використовувати рекреаційні ресурси. Для цього треба створити каркас екологічної системи природних, природно-археологічних парків і заповідників гірського типа в межах регіону, а також туристсько-рекреаційних зон масового відпочинку з особливим правовим статусом і природоохоронним режимом. Повинна бути програма по устаткуванню і благоустрою туристських маршрутів, баз розміщення і місць стоянок. Вона може представляти окремий інтерес для керівників готельного і туристського бізнесу, організаторів територій, що охороняються, глав муніципальних утворень.

Одним із заходів регулювання природно-рекреаційного туризму в межах конкретного регіону слід передбачити організацію мережі маркірованих екологічних і природно-пізнавальних стежок, особливо в зонах масового туризму, в околицях без розміщення, туристичних центрах. Подібні стежки - добрий виховний і природоохоронний регулювальник екскурсантів і туристів, що дозволяє направляти людські потоки в потрібне русло і відволікати від хаотичних відвідувань інших, більш «диких» ділянок місцевості. Дуже важливо враховувати гранично допустимі навантаження на природні комплекси і зв'язки між кількістю відвідувачів та результатом їх дії на природне середовище, встановлювати точний зв'язок поведінки рекреантів з природними змінами. Не менш важливі зважені управлінські рішення місцевих регіональних властей, проведення спеціальних заходів щодо облаштування територій, при цьому доцільно використовувати поняття пропускного туристського потенціалу.

Висновки

1. В результаті аналізу літературних джерел і документів визначено, що проблема оздоровлення населення Китаю вирішується успішно (побудовані і будуються спортивні споруди, тренажерні зали і майданчики, збільшилась середня тривалість життя та ін.). Проте, використовується далеко ще не повний арсенал можливих методів і засобів.

2. Дана уява про позитивний вплив СОТ на людину: оздоровчий ефект, укріплення здоров'я, пізнавання навколишнього світу, естетичне та культурне виховання, можливість активного відпочинку без вікових обмежень і значних матеріальних витрат, на підставі чого СОТ рекомендований в якості дійового засобу для рішення проблеми оздоровлення населення країни.

3. Встановлені основоположні закономірності формування територіальних систем задоволення рекреаційних потреб населення:

- система безпосередньо і завжди пов'язана з рекреаційною географією, що вирішує широке коло питань від соціально-економічних до природознавчих;

- в формуванні системи приймають участь фахівці різних галузей знань (соціології, екології, медичної географії, кліматології, економіки та ін.);

- система являється однією з важливіших утворювань в територіальній організації суспільства поряд з територіально-виробничими комплексами;

- для задоволення рекреаційних потреб населення головне місце в системі відводиться природним мережам відпочинку, які виконують оздоровчі, пізнавальні, екологічні, транспортні, соціальні та інші функції;

- знання критеріїв та рівнів розвитку системи, тобто наскільки повно відбувається задоволення рекреаційних потреб, дозволяє оцінити їх розвиненість і ефективність управління.

4. На підставі аналізу і оцінки рекреаційних ресурсів провінції Хебей було встановлено, що ландшафтно-географічною основою функціонування територіальних комплексів провінції Хебей є багатий ресурсно-природний потенціал (гори, печери, плоскогір'я, рівнини, пустелі, гідрологічна мережа, морські акваторії) і культурна спадщина, а також кліматичні фактори.

5. На підставі просторового аналізу та естетичної оцінки гірських природних територіальних систем провінції Хебей (плоскогір'я Чжанбей, гори Яньшань, Тайханшань) встановлено, що ці регіони мають всі підстави для розвитку туристської індустрії при стаціонарному використанні оздоровчо-ресурсного потенціалу, що дозволило розробити пішо-гірські маршрути для спортивно-оздоровчого туризму.

6. Вивчення гідрологічної мережі численних річок, озер і водосховищ провінції (басейни річок Хайхе, Луаньхэе, Найлухе і Ляохе) дозволило визначити рекреаційну значущість водних об'єктів різного типу в загальному водному фонді, на підставі чого розроблені варіанти маршрутів для водного туризму.

7. На підставі вивчення і аналізу фізико-географічного стану території провінції Хебей, наявності видатних пам'яток і пам'ятників, естетичної і екологічної привабливості регіонів, а також бажання відвідати ці місця (дані анкетування) були розроблені і упроваджені в роботу туристських клубів м. Шицзячжуан маршрути для пішо-гірського, лижного, водного та велосипедного видів туризму.

8. Дослідження проблеми взаємодії «людина - навколишнє середовище» і негативного впливу використання природних ресурсів в рекреаційних цілях зумовило необхідність наукового підходу в питаннях регулювання цього процесу. Пропоноване методологічне обґрунтування навантаження на рекреаційні території (на прикладі гірських природних систем та аквальних комплексів) засноване на розрахунку кількості відпочиваючих, які без загрози для природного середовища можуть знаходитися на конкретній території в одиницю часу.

Подальші дослідження слід проводити по розробці маршрутів спортивно-оздоровчого авто-мото, спелео, вітрильного, екологічного та екстремального видів туризму.

Методологічні підходи до вивчення рекреаційних ресурсів провінції Хебей також можуть бути використанні при проведенні аналогічних досліджень для інших регіонів Китаю.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях ВАК України

1. Лань Давей. Методологические приемы рекреационной оценки природных условий туристских зон Китая/ Давей Лань, Шаулинь Чен, Цзиньган Ма, А.Я. Булашев // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: сб. науч. трудов: ХГАДИ. Харьков, 2006. Вып. 6. С. 131-141.

2. Лань Давей. Природные рекреационные ресурсы Китая - важная составляющая для развития спортивно-оздоровительного туризма в стране/ Давей Лань, Шаулинь Чен, Цзиньган Ма, А.Я. Булашев // Слобожанський науково-спортивний вісник. Харків, 2007. Вип. 12. С. 364-368.

3. Лань Давей. Рекреация в спортивно-оздоровительном туризме/ Давей Лань, Л.И. Каплина // Слобожанський науково-спортивний вісник. Харків, 2009. № 1. С. 183-187.

4. Лань Давей. Рекреационная оценка природных ресурсов провинции Хэбэй (Китай) для целей спортивно-оздоровительного туризма/ Давей Лань// Науково-теоретичний збірник. Спец. вип. Педагогіка. Переяслав-Хмельницький, 2009. С. 168-171.

...