Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет фізичного виховання і спорту України

УДК: 796.412.071.5:792.8

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту

Підвищення спеціальної підготовленості на підставі аеробних можливостей у спортивних танцях

24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт

Лі Бо

Київ ? 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Науковий керівник доктор наук з фізичного виховання та спорту, доцент Дяченко Андрій Юрійович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, професор кафедри теорії та методики спортивної підготовки і резервних можливостей спортсменів

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Ільїн Володимир Миколайович, Національний університет фізичного виховання й спорту України, завідувач кафедри біології спорту;

кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент Атаманюк Світлана Іванівна, Запорізький національний технічний університет, завідувачка кафедри олімпійських та ігрових видів спорту

Захист відбудеться 10 червня 2011 р. о 14 год. 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 у Національному університеті фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ 150, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ 150, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий 6 травня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.І. Воронова

Загальна характеристика роботи

Актуальність. Одним з напрямків удосконалення системи підготовки спортсменів високого класу є орієнтація на досягнення оптимальної структури змагальної діяльності. Це передбачає не тільки вдосконалення всіх її компонентів, значущих на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей, але і створення відповідного функціонального фундаменту на ранніх етапах багаторічної підготовки. Одночасно варто враховувати, що в структурі змагальної діяльності на рівні вищої спортивної майстерності значущими часто виявляються компоненти, які на ранніх етапах багаторічної підготовки випадають із поля зору тренера та спортсмена. При створенні функціонального фундаменту на етапах попередньої й базової підготовки необхідно орієнтуватися на ті складові, які забезпечують успіх на рівні вищих спортивних досягнень. Допущені помилки важко компенсувати на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей (В.М. Платонов, 2004). Ці положення мають принципово важливе значення для спортивних танців, де системні принципи теорії спорту вимагають застосування їх у процесі вдосконалення спортивної підготовки танцюристів.

Спортивні танці - новий вид спорту, що у цей час набув активного розвитку і популярності у багатьох країнах. Змагальна діяльність у спортивних танцях характеризується високим психоемоційним напруженням у поєднанні з інтенсивним змагальним навантаженням, що припускає не тільки підтримання високого темпу рухів, але й збереження їхньої високої точності при індивідуальних діях і взаємодії партнерів. Високе напруження у процесі змагальної діяльності викликає стомлення, що призводить до зниження ефективності складнокоординаційних дій і, як наслідок, до зниження спортивного результату (G. Rodas et al, 2000; S.T. Kathleen, A.C. Parcell, 2004; Y. Koutedakis, A. Jamurtas 2004; M. Hartog et al, 2006). Передчасне накопичення стомлення у процесі танців багато в чому пов'язане з недостатнім рівнем розвитку функціональних можливостей танцюристів, у тому числі зі зниженим рівнем аеробного енергозабезпечення роботи (W.E. Noh et al, 2003; M.U. Adam et al, 2004; T.A. Hхs, 2005; K.D. Boudolos, 2005; M.A. Wyon, E. Redding, 2005; S. Doughty et al, 2008; E.N. Rousanoglou, 2008).

Добре відомо, що високий рівень аеробного енергозабезпечення роботи є значущим чинником функціональної підготовленості у видах спорту з домінуванням координаційного й психофункціонального компонента спеціальної витривалості (R. Bonnette et al, 2001; В. Пшибильський, В.С. Міщенко, 2005; J. Pelclovб et al, 2008; В.М. Ільїн, О.А. Ровная, 2010). Сучасні дані про аеробні можливості свідчать про розходження структури аеробного енергозабезпечення в різних видах спорту. Показано, що ці розходження пов'язані не тільки з рівнем потужності аеробного енергозабезпечення, але й з оптимізацією сторін аеробних можливостей: кінетики, стійкості, економічності реакцій аеробного енергозабезпечення. Установлено, що на цьому підґрунті можуть бути сформовані передумови реалізації цієї функції в конкретних умовах діяльності. Такі дані характерні при оцінці структури спеціальної витривалості у спортивній гімнастиці (E. Martos, 1991), боротьбі (Ф. Томаш, 1994), вітрильному спорті (Я. Ящур-Новицкий, 2007), спортивному фітнесі (P.E. Mosher et al 2005; С.И. Атаманюк, Н.П. Голєва, 2007) та ін. Відзначено, що підвищення функціонального потенціалу за рахунок розвитку аеробного енергозабезпечення є ефективним інструментом оптимізації анаеробного енергозабезпечення, посилення процесів компенсації наростаючого стомлення та інших функцій організму (N. Volkov, 2010).

Дані літератури свідчать, що у процесі змагальної діяльності танцюристи високого класу досягають значного рівня аеробного енергозабезпечення організму. При цьому спостерігаються індивідуальні розходження максимальних величин, періоду досягнення й часу стійкості споживання О₂ і HR протягом виконання п'яти танців латинської і стандартної програми змагань (B.A. Blanksby, P.W. Ready, 1988; C. Baldari, L. Guidetti, 2001; M. Faina, 2005; E.N. Rousanoglou, 2008). Показано, що ці розходження впливають на рівень спеціальної працездатності танцюристів, знижують ефективність змагальної діяльності в цілому (Wyon M., 2002; M.U. Adam et al, 2004; S.A. Moseley, 2005; T. Schiffer, S. Schulte, 2008].

При успішному вирішенні проблеми в багатьох видах спорту методичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення аеробних можливостей у спортивних танцях з використанням системного підходу, у доступній науковій і методичній літературі представлені не були. При цьому ключовою проблемою, що не дозволяє повною мірою здійснити перенесення методів розвитку аеробних можливостей з інших видів спорту, є відсутність певного рухового досвіду, пов'язаного з розвитком базових компонентів витривалості, наприклад, методів стимуляції споживання кисню в зоні інтенсивності порогу анаеробного обміну й максимального споживання кисню. У зв'язку із цим застосування відомих методів розвитку аеробної функції може викликати передчасні значні ацидемічні зрушення в організмі й призвести до швидкого наростання стомлення.

Тому аналіз компонентів структури аеробних можливостей танцюристів і визначення на підставі цього спеціалізованої спрямованості тренувального процесу є актуальним напрямком підготовки у спортивних танцях.

Зв'язок досліджень із науковими планами, темами. Дослідження є частиною науково-дослідної роботи, проведеної у відповідності зі «Зведеним планом НДР у сфері фізичної культури та спорту на 2006-2010 рр.» з теми 2.2.1. «Керування тренувальними навантаженнями в умовах інтенсивної змагальної діяльності в річному циклі підготовки кваліфікованих спортсменів» (№ держреєстрації 0106U010776).

Внесок дисертанта (як співвиконавця) при розробці даної теми полягає у визначенні якісних і кількісних характеристик аеробної продуктивності танцюристів, розробці програми тренувальних засобів, спрямованих на розвиток аеробних можливостей з урахуванням специфічних проявів спеціальної витривалості у спортивних танцях.

Мета роботи: обґрунтувати й розробити програму, спрямовану на підвищення спеціальної підготовленості на підставі вдосконалення аеробних можливостей кваліфікованих танцюристів.

Завдання:

1. На підставі аналізу науково-методичної літератури показати значення аеробного потенціалу для ефективності змагальної діяльності кваліфікованих танцюристів.

2. Визначити рівень розвитку аеробних можливостей у кваліфікованих танцюристів.

3. Визначити спеціалізовану спрямованість тренувального процесу для розвитку аеробних можливостей кваліфікованих танцюристів.

4. Експериментально обґрунтувати програму, спрямовану на розвиток аеробних можливостей кваліфікованих танцюристів.

5. Розробити практичні рекомендації зі збільшення аеробних можливостей кваліфікованих танцюристів.

Об'єкт досліджень - спеціальна підготовленість кваліфікованих спортсменів у спортивних танцях.

Предмет досліджень - програма вдосконалення аеробних можливостей кваліфікованих спортсменів у спортивних танцях.

Методи досліджень. Для поставлених завдань були використані такі методи: аналіз спеціальної науково-методичної літератури, анкетування провідних фахівців у спортивних танцях; педагогічний експеримент із використанням фізіологічних методів дослідження; метод експертної оцінки; методи математичної статистики.

Наукова новизна:

v Уперше показані можливості збільшення працездатності спортсменів у спортивних танцях за рахунок розвитку аеробного енергозабезпечення.

v Уперше дана кількісна і якісна характеристика компонентів структури аеробного енергозабезпечення кваліфікованих танцюристів. Виділено компоненти аеробного енергозабезпечення танцюристів: швидкість розгортання реакцій аеробного енергозабезпечення, рухливість аеробного енергозабезпечення в умовах змінних режимів роботи, стійкість аеробного енергозабезпечення при стомленні, що зростає.

v Уперше визначений зміст тренувальних засобів для вдосконалення компонентів аеробного енергозабезпечення кваліфікованих танцюристів.

v Уперше обґрунтована програма тренувальних занять, спрямована на збільшення спеціальної підготовленості кваліфікованих танцюристів на підставі вдосконалення їх аеробного енергозабезпечення.

v Підтверджено дані про структуру функціональної підготовленості й роль компонентів аеробного енергозабезпечення спортсменів у складнокоординаційних видах спорту.

v Матеріали досліджень доповнюють теоретичні положення, присвячені проблемі вдосконалення аеробних можливостей у видах спорту, підґрунтям яких є інтеграція спорту й мистецтва.

Практична значущість. Розроблено програму розвитку аеробних можливостей кваліфікованих танцюристів. Впровадження програми в систему підготовки збільшило ефективність тренувального процесу в спортивних танцях. На підставі отриманих результатів досліджень представлені методичні рекомендації для тренерів, розроблені й впроваджені в практику навчального процесу методичні посібники для студентів спеціалізованих вищих навчальних закладів і технікумів.

Особистий внесок дисертанта полягає у виборі напрямку досліджень, постановці завдань і визначенні адекватних методів для їхнього вирішення; аналізі спеціальної літератури з досліджуваної проблеми; проведенні педагогічних і функціональних досліджень; статистичній обробці, аналізі, описі й обговоренні отриманих результатів; формулюванні висновків і практичних рекомендацій, оформленні й написанні дисертаційної роботи.

У спільних публікаціях авторові належить проведення аналізу даних і інтерпретація отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень були представлені на IІІ Міжнародній науковій конференції молодих учених «Молодь та Олімпізм» (Київ, 2010), Науково-практичних конференціях тренерів зі спортивних танців (Пекін 2009, 2010), а також на щорічних конференціях кафедри теорії та методики спортивної підготовки й резервних можливостей спортсменів НУФВСУ ( 2009-2010).

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, практичних рекомендацій, висновків і списку використаної літератури. Текст дисертації представлений на 181 сторінці, вміщує 23 таблиці й 15 рисунків. У роботі використане 161 джерело наукової та спеціальної літератури, з яких ? 80 вітчизняних і країн СНД, 81? іноземних авторів.

Основний зміст

У вступі обґрунтована актуальність проблеми, визначені об'єкт, предмет, мета й завдання дослідження; розкриті новизна та практична значущість роботи; особистий внесок автора, описана сфера апробації результатів досліджень, зазначена кількість публікацій.

Перший розділ «Проблеми підготовки спортсменів у спортивних танцях» присвячений теоретичному аналізу літературних джерел, розглянутих у дисертаційній роботі. Узагальнено дані з питань удосконалення функціональних можливостей кваліфікованих спортсменів у спортивних танцях. Вивчено кількісні та якісні показники функціональних можливостей танцюристів, з'ясоване значення аеробних можливостей для їхньої спеціальної підготовленості.

Аналіз науково-методичної літератури свідчить про те, що вдосконалення методики розвитку аеробних можливостей кваліфікованих спортсменів у спортивних танцях ґрунтується на аналізі компонентів аеробного енергозабезпечення й формуванні, на цій підставі спеціалізованої спрямованості тренувального процесу. Установлено, що існує необхідність у розробці засобів тренування, які спрямовані на розвиток аеробних можливостей з урахуванням специфічних проявів функціональної підготовленості танцюристів.

У другому розділі «Методи та організація досліджень» описана й обґрунтована система взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті й завданням.

Дослідження проводилися протягом 2008-2010 рр. на базі лабораторії теорії та методики спортивної підготовки й резервних можливостей спортсменів НДІ Національного університету фізичного виховання і спорту України. В експерименті взяли участь 24 кваліфікованих танцюристи (12 пар) - майстри спорту й кандидати в майстри спорту.

На першому етапі досліджень був проведений аналіз спеціальної літератури, що дозволив розширити дані про систему вдосконалення функціональної підготовки танцюристів. Були зроблені висновки, які дозволили сформулювати цільові настанови роботи й розробити програму розвитку аеробних можливостей танцюристів.

На другому етапі досліджень був проведений аналіз аеробних можливостей танцюристів, визначені впливи програми аеробної підготовки на збільшення спеціальної підготовленості танцюристів.

На третьому етапі було узагальнено дані теоретичного аналізу й експериментальних досліджень. Обґрунтовано методичний підхід, спрямований на розвиток аеробних можливостей танцюристів, представлені практичні рекомендації з його застосування у спортивних танцях.

У третьому розділі «Аналіз реакцій аеробного енергозабезпечення з урахуванням підготовленості спортсменів у спортивних танцях» обґрунтована необхідність проведення спеціальних досліджень, що спрямовані на вдосконалення аеробних можливостей як провідного компонента забезпечення витривалості танцюристів. Дано кількісну і якісну характеристику аеробних можливостей, визначена спеціалізована спрямованість тренувального процесу для розвитку кінетики й стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення кваліфікованих спортсменів у спортивних танцях.

Установлено, що змагальна діяльність у спортивних танцях вимагає прояву високого рівня спеціальної витривалості. Про це свідчать показники змагальної діяльності та працездатності, зареєстровані у процесі виконання п'яти танців латинської та стандартної програми змагань. У процесі виступу пульс танцюристів досягає величини 181,0±4,2 уд·хв^-1 (чоловіки) та 179,2±5,1 уд·хв^-1 (жінки) у стандартній програмі, 183,0±3,2 уд·хв^-1 (чоловіки) та 181,1±5,3 уд·хв^-1 (жінки) в латинській програмі. Індивідуальні показники HR зареєстровані на рівні 190 уд·хв^-1. Показано, що високе напруження функціональних систем викликає стомлення, що впливає на ефективність змагальної діяльності.

Наявність проблеми витривалості в танцях підтвердили результати анкетного опитування 12 фахівців зі спортивних танців України. Отримані дані свідчать про необхідність удосконалення витривалості для збільшення спеціальної підготовленості танцюристів.

Для вдосконалення спеціальної підготовленості на підставі аеробних можливостей проаналізовані компоненти аеробного енергозабезпечення провідних спортсменів України. Аналіз компонентів аеробного енергозабезпечення проведений відповідно до протоколу виміру VO₂ maх (Д. МакДугал та ін., 1997). Результати оцінки компонентів аеробного енергозабезпечення представлені в таблиці 1.

У результаті проведених досліджень було встановлено, що аеробні можливості танцюристів України мають знижені показники потужності, кінетики, стійкості реакцій. Знижені показники аеробних можливостей, що зареєстровані в зоні інтенсивності порогу анаеробного обміну (ПАНО). Показники знижені щодо нормативних вимог аеробної підготовленості провідних танцюристів світу та спортсменів з видів спорту, що синтезують елементи спорту й мистецтва (E. Martos, 1991; E.M. Kowalski, 2000; C. Baldari, L. Guidetti, 2001; T. Schiffer, S. Schulte, 2008).

Таблиця 1. Показники компонентів аеробного енергозабезпечення кваліфікованих танцюристів (n=24, 12 пар)

Показники	Чоловіки	Жінки
		S		S
Потужність
VO2 maх, мл•хв-1•кг-1	54,3	3,1	44,5	3,5
VE maх, л•хв-1	113,7	16,8	65,6	9,3
% excess VE, ум.од.	21,0	6,8	13,7	8,1
HR max, уд·хв-1	174,1	9,7	176,3	10,3
Швидкість розгортання реакцій
Т50 VE, с	32,3	10,7	28,3	5,3
Т50 VO2, с	34,6	9,7	31,4	5,2
Т50 HR, с	32,2	10,4	30,3	5,7
Стійкість реакцій
Час стійкості VO2, с	22,1	6,6	18,8	4,3
Час стійкості HR, с	24,2	6,3	22,1	6,3
Рівень реакцій аеробного енергозабезпечення зоні ПАНО
HR ПАНО, уд•хв-1	159,9	20,5	164,7	13,5
% HR max	91,8	7,8	94,6	5,2
VE ПАНО, л•хв-1	73,1	13,8	51,9	8,1
% VE max	64,3	8,6	45,6	7,3
VO2 ПАНО, мл·хв-1·кг-1	39,7	7,9	37,4	5,6
% VO2 max	73,1	11,6	68,9	10,4

У чоловіків і жінок істотні розходження спостерігаються за рівнем реакції дихальної компенсації метаболічного ацидозу й швидкості розгортання реакцій (VO₂, V_E, HR). У жінок знижені показники потужності аеробного енергозабезпечення. Стійкість, а також рівень реакцій аеробного енергозабезпечення в зоні ПАНО знижені у всіх спортсменів. Знижені показники в зоні ПАНО вказали на схильність організму танцюристів до швидкого накопичення стомлення під впливом ацидемічних зрушень в організмі. Цей фактор ураховували при підборі спеціальних тренувальних засобів, які спрямовані на стимуляцію КРС і підтримку потужності анаеробного енергозабезпечення в межах аеробно-анаеробного переходу. Реалізація такого підходу досягається за рахунок спрямованого розвитку компонентів аеробного енергозабезпечення: кінетики та стійкості реакцій. Спеціалізовані прояви кінетики та стійкості реакцій пов'язані зі змістом змагальної діяльності у спортивних танцях. Вони включають характеристики швидкості розгортання реакцій, рухливості аеробного енергозабезпечення в умовах змінних режимів роботи й стійкості реакцій при стомленні, яке зростає.

У четвертому розділі «Удосконалення аеробних можливостей кваліфікованих танцюристів» представлене теоретичне обґрунтування програми розвитку аеробних можливостей і показана ефективність його застосування для збільшення спеціальної підготовленості кваліфікованих танцюристів.

Алгоритм розробки програми тренувальних засобів, які спрямовані на розвиток аеробних можливостей танцюристів, припускав виконання таких дій: 1. Аналіз режимів вправ, які спрямовані на активізацію нейрогеного, «гострого» гипоксичного і ацидемічного стимулів реакцій (за даними спеціальної літератури). 2. Аналіз компонентів аеробного енергозабезпечення танцюристів. Визначення спрямованості тренувальних засобів. 3. Вибір режимів вправ для розвитку швидкості розгортання реакцій, рухливості аеробного енергозабезпечення в умовах змінних режимів роботи й стійкості реакцій при стомленні, яке зростає, з урахуванням функціональної підготовленості танцюристів. 4. Систематизація вправ і обґрунтування моделей тренувальних занять, що спрямовані на розвиток компонентів аеробного енергозабезпечення танцюристів з урахуванням спеціальної підготовленості танцюристів. 5. Апробація програми тренувальних занять у мікроциклах підготовки.

На підставі систематизації даних спеціальної літератури були підібрані вправи, які створили підґрунтя чотирьох варіантів тренувальних занять, які спрямовані на розвиток компонентів аеробного енергозабезпечення танцюристів. Різні варіанти поєднання занять склали змістовне підґрунтя програми аеробної підготовки танцюристів.

Заняття 1 спрямоване на збільшення швидкості розгортання реакцій аеробного енергозабезпечення. Режими роботи в занятті включали:

1 частина заняття - рівномірний біг (40-50% від максимальної інтенсивності) протягом 5 хв.; два рази з інтервалом відпочинку 3 хв.;

2 частина заняття - змінний біг: поєднання роботи на рівні 40-50% від рівня максимальної інтенсивності з короткочасними 5 с. прискореннями через 1 хв.; тривалість роботи 6-8 хв.

Заняття 2 спрямоване на збільшення рухливості аеробного енергозабезпечення в умовах змінних режимів роботи. Режими роботи в занятті включали:

1 частина заняття - рівномірний біг ( 40-50% від максимальної інтенсивності) протягом 5 хв.; два рази з інтервалом відпочинку 3 хв.;

2 частина заняття - змінний біг: поєднання роботи на рівні 40-50% від рівня максимальної інтенсивності у поєднанні з 15 с. лінійним збільшенням і 15 с. лінійним зниженням інтенсивності роботи щохвилини; тривалість роботи 9 хв. (жінки), 12 хв. (чоловіки).

Заняття 3 спрямоване на збільшення рухливості реакцій аеробного енергозабезпечення при стомленні, що зростає. Режими роботи в занятті включали:

1 частина заняття - рівномірний біг протягом 5 хв. (розминка). Інтенсивність 40-50% від максимального рівня підбиралася індивідуально.

2 частина заняття - біг зі змінною інтенсивністю протягом 12 хв. Через кожні 60 с. роботи виконувалися 5 с. максимальні прискорення (у жінок через кожні 45 с. із протягом 6 хв. роботи).

. Заняття 4 спрямоване на збільшення стійкості аеробного енергозабезпечення в умовах збільшення напруженості роботи. Виконувалося три режими бігових вправ:

1 частина заняття - рівномірний біг - 5 хв. Через три хвилини - змінна робота - біг: поєднання роботи на рівні 40-50% від рівня максимальної інтенсивності з 5 с. прискореннями через 30 с. Тривалість серії - 5 хв. Кількість серій 2;

2 частина заняття - рівномірний біг на рівні ЧСС, досягнутої у результаті виконання прискорень у першій частині заняття. Тривалість роботи 12 хв. (у жінок 2 рази по 6 хв.).

Тренувальні заняття стали підґрунтям програми розвитку аеробних можливостей танцюристів. Програму було застосовано в підготовчому періоді річного циклу підготовки. Залежно від спрямованості аеробної підготовки в кожному мікроциклі змінювалися поєднання тренувальних занять. Зміст програми представлений у таблиці 2.

Для перевірки ефективності програми був проведений педагогічний експеримент.

Програма підготовки, яка спрямована на розвиток аеробного енергозабезпечення, була проведена протягом п'яти тижнів. 24 спортсмени (12 пар) були розділені на контрольну (n=12) і експериментальну групи (n=12).

Експериментальні та контрольні заняття проводилися об 11 годині ранку. Основні (танцювальні) тренувальні заняття починалися о 16 годині щодня протягом 1-4 мікроциклів експериментальної та контрольної серії занять.

У результаті проведеного експерименту було отримано дані, які дозволили оцінити зміни реакцій аеробного енергозабезпечення у танцюристів. Були проаналізовані зміни потужності, кінетики стійкості реакцій, зміни реакцій аеробного енергозабезпечення в зоні порогу анаеробного обміну. Аналіз змін реакцій аеробного енергозабезпечення схематично представлений на рисунках 1 і 2.

аеробний танцюрист тренувальний

Таблиця 2. Програма тренувальних занять для розвитку аеробних можливостей танцюристів

Мікроцикли	Дні мікроциклу	Номер експериментального тренувального заняття
Перший мікроцикл. Розвиток швидкості розгортання й рухливості реакцій аеробного енергозабезпечення в умовах змінних режимів роботи.	1,2,3день	1
	4,5,6 день	2
	7 день	відновлення
Другий мікроцикл. Розвиток кінетики реакцій аеробного енергозабезпечення в умовах наростаючого стомлення.	1,2,3 день	1
	4,5,6 день	3
	7 день	відновлення
Третій мікроцикл. Збільшення рухливості реакцій аеробного енергозабезпечення в умовах змінних режимів роботи при стомленні, що зростає.	1,2 день	1
	3 день	2
	4,5 дні	3
	6 день	4
	7 день	відновлення
Четвертий мікроцикл. Розвиток стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення при стомленні, що зростає.	розвиток швидкості розгортання реакцій аеробного енергозабезпечення
	1,2 день (перший блок)	1
	3 день (перший блок)	2
	4 день - спеціальна робота танцюристів,
	розвиток аеробного енергозабезпечення в умовах змінних режимів роботи
	5,6,7день (другий блок)	3
	8 день спеціальна робота танцюристів,
	розвиток стійкості аеробного енергозабезпечення
	9 день	1
	10 день	3
	11 день	4
	12 день	відновлення

- спортсмени експериментальної групи (n=6);

- спортсмени контрольної групи (n=6);

Рис. 1. Зміна реакцій аеробного енергозабезпечення після застосування експериментальної програми тренувальних занять у чоловіків: 1 - VO₂ maх, 2- maх V_E, 3 - % excess V_E, 4 - Т₅₀ V_E, 5 - Т₅₀ VO₂, 6 - час стійкості VO₂, 7 - V_{E ПАНО}; 8 - VO_{2 ПАНО}; * - розходження показників контрольної та експериментальної груп достовірні при р<0,05, ** - розходження показників контрольної та експериментальної груп достовірні при р<0,01

Результати тестування танцюристів експериментальної групи чоловіків і жінок показали достовірні зміни реакцій аеробного енергозабезпечення під впливом програми спеціальних тренувальних занять. У чоловіків експериментальної групи найбільш істотні зміни спостерігалися за показниками кінетики й стійкості реакцій, вірогідно збільшилися рівні споживання О₂ і легеневої вентиляції в зоні ПАНО. Відзначено тенденцію до збільшення потужності дихальної реакції (за max V_E), у тому числі в умовах стомлення, що зростає (за % excess V_E).

Найбільш високий ефект застосування спеціальної програми тренувальних впливів був показаний в експериментальній групі жінок. У них вірогідно збільшилися всі показники, у тому числі VO₂ maх і рівень споживання О₂ у зоні ПАНО. У членів контрольної групи достовірних змін аеробних можливостей не спостерігалося.

Наведені дані свідчать про розвиток потенціалу аеробних можливостей і збільшення реакції аеробного енергозабезпечення при стомленні, що зростає. Високий рівень кінетики та стійкості аеробного енергозабезпечення сформував передумови для прояву більш високого рівня спеціальної підготовленості. Ці дані були показані в результаті моделювання змагальної діяльності танцюристів. Для цього проведена оцінка реакції КРС і спеціальних компонентів танцювальної підготовленості у процесі виконання п'яти танців.

- спортсменки експериментальної групи (n=6);

- спортсменки контрольної групи (n=6);

Рис. 2. Зміна реакцій аеробного енергозабезпечення після застосування експериментальної програми тренувальних занять у жінок: 1 - VO₂ maх, 2 - maх V_E, 3 - % excess V_E, 4 - Т₅₀ V_E, 5 - Т₅₀ VO₂, 6 - час стійкості VO₂, 7 - V_{E ПАНО}; 8 - VO_{2 ПАНО}; * - розходження показників контрольної та експериментальної груп достовірні при р<0,05; ** - розходження показників контрольної та експериментальної груп достовірні при р<0,01

У процесі моделювання змагальної діяльності показана більш висока реакція КРС. Вона пов'язана зі збільшенням кількості пікових величин HR, близьких до VO₂ max і збільшенням стабільності досягнутих рівнів функції. Це підтвердили показники тренувального імпульсу, показники співвідношення «доза-ефект» навантаження, зареєстрованого в модельних умовах контрольного та експериментального тестування. На рисунку 3 показані зміни показників тренувального імпульсу спортсменів експериментальної групи. Наявність стійкості КРС і тенденції до лінійного приросту функції свідчать про домінуючий вплив аеробного енергозабезпечення.

Аналіз спеціальної підготовленості був проведений у процесі моделювання латинської та стандартної програм змагань. Оцінка ефективності змагальної діяльності танцюристів була проведена у відповідність із правилами змагань зі спортивних танців. Підґрунтям оцінки стала експертна оцінка компонентів змагальної діяльності у процесі виконання п'яти видів змагальної програми. Оцінка проведена за принципом ? позитивна оцінка (+), негативна оцінка (-). Роботу оцінювали 15 експертів, по 3 експерта на кожний компонент танцю. Оцінювалися: 1. Темп і основний ритм ("музикальність" - оцінка музикальності виконання в межах кожного такту) - основний критерій. 2. Лінії корпусу (правильні елегантні лінії пари, що відповідають характеру стилізованого конкурсного танцю). 3. Рух ("динаміка" - злите виконання фігур, рух, що відповідає характеру танцю, який виконується,). 4. Ритмічна інтерпретація (чітка виразність усередині такту, емоційна чуйність на музику - артистичність). 5. Робота стопи ("техніка" - точне виконання фігур). Результати аналізу представлені в таблиці 3.



- спортсмени контрольної групи (n=12);

- спортсмени експериментальної групи (n=12);

Рис. 3. Показники тренувального імпульсу після виконання п'яти танців змагальної програми: А - чоловіки, Б - жінки; 1 - вимір до експерименту; 2 - вимір після експерименту; * - розходження показників контрольної та експериментальної груп достовірні при р<0,05; ** - розходження не достовірні

Таблиця 3. Оцінка спеціальної підготовленості танцюристів (n=24)

Статистичні показники	Моделювання змагальної діяльності
	до експерименту	після експерименту
	сума позитивних оцінок в 1-5 танці	Сума оцінок п'яти танців	Сума місць (рейтинг) пар*	сума позитивних оцінок в 1-5 танці	сума оцінок п'яти танців	Сума місць (рейтинг) пар*
	1	2	3	4	5			1	2	3	4	5
експериментальна група (n=12)
	55,0	52,5	42,5	42,5	37,5	230,0**	35	70,0	65,0	55,0	50,0	45,0	285,0**	22
S	7,7	8,2	6,1	6,1	8,2	24,5	4,54	7,7	7,7	7,7	7,7	0,0	25,1	2,2
контрольна група ((n=12)
	57,5	50,0	42,5	42,5	35,0	227,5	42	60,0	55,0	47,5	40,0	35,0	237,5	56
S	6,1	7,7	6,1	6,1	7,7	11,3	3,0	9,5	7,7	6,1	7,7	7,7	17,5	2,2

Примітки: * - рейтинг складений щодо всіх пар контрольної й експериментальної груп;

** - розходження достовірні при р<0,05

У результаті аналізу показаний більш високий рівень спеціальної підготовленості танцюристів експериментальної групи. У цих спортсменів вірогідно (р<0,05) збільшилася кількість позитивних оцінок за виконання компонентів танців. На підставі цього збільшилася результативність змагальної діяльності танцюристів, збільшився індивідуальний та інтегральний рейтинг пар експериментальної групи.

У п'ятому розділі «Аналіз і узагальнення отриманих результатів» показано, що у процесі дисертаційного дослідження було отримано три групи даних: підтверджувальні, що доповнюють і абсолютно нові.

Підтверджувальними є дані про вдосконалення спеціальної підготовленості на підставі урахування компонентів спеціальної витривалості спортсменів (А.Ю. Дяченко, 2004); про структуру аеробного енергозабезпечення та роль її компонентів (В.С. Міщенко, 1990); про фактори стійкості функціональних реакцій організму в умовах напруженої рухової діяльності при стомленні, що зростає (А. Дяченко, А. Павлик, 2003; В. Пшибильський, В.С. Міщенко. 2005; А. Suchanowski, 2010); про значення КРС для ефективного аеробного енергозабезпечення у складнокоординаційних видах спорту (J. Keu et al, 1996; Е.М. Kowalski, 2000; C. Baldari, L. Guidetti, 2001; T. Schiffer, S. Schulte, 2008).

Матеріали досліджень доповнюють теоретичні положення прo роль аеробного енергозабезпечення для збільшення працездатності у складнокоординаційних видах спорту. (E. Martos, 1991, J. Keu et al, 1996; M. Faina, 2001, 2005; Я. Ящур-Новицкий, 2007). Установлено, що спрямований розвиток спеціалізованих компонентів аеробного енергозабезпечення збільшує ефективність змагальної діяльності у видах спорту, що синтезують елементи спорту й мистецтва. Доповнено дані про тренувальні засоби, які спрямовані на розвиток аеробного енергозабезпечення в цих видах спорту. (M.U. Adam et al, 2001; K.D. Noh et al, 2003; J. Raymond, 2005; Boudolos, 2005; S. Doughty et al, 2008; E.N. Rousanoglou, 2008). Установлено, що ці засоби спрямовані на стимуляцію реакції КРС. Вони підбираються з урахуванням вимог спеціальної витривалості та рівня функціональної підготовленості танцюристів.

Абсолютно новими є дані про кінетику, стійкість і економічність аеробного енергозабезпечення кваліфікованих танцюристів. Визначено ключові компоненти аеробної підготовленості, що визначають спеціалізовану спрямованість функціональної підготовки танцюристів.

Уперше розроблена програма тренувальних занять, яка спрямована на розвиток аеробних можливостей танцюристів. Програма включає тренувальні заняття, що спрямовані на розвиток компонентів аеробного енергозабезпечення танцюристів: швидкості розгортання реакцій аеробного енергозабезпечення, рухливості реакцій в умовах змінних режимів роботи й стійкості аеробного енергозабезпечення при стомленні, тощо. Її застосування збільшило аеробні можливості та, як наслідок, підвищило рівень спеціальної підготовленості танцюристів.

У результаті проведених досліджень розроблена програма тренувальних занять, що пройшла апробацію й рекомендована до застосування у практиці підготовки кваліфікованих танцюристів. Ці дані вперше представлені в спеціальній літературі.

На підставі сформованого науково-методичного підходу, який спрямований на вдосконалення аеробних можливостей кваліфікованих танцюристів, одержала подальший розвиток система знань, що зорієнтована на збільшення ефективності спеціальної підготовки у видах спорту, які ґрунтуються на інтеграції спорту й мистецтва.

Висновки

1. Узагальнення, оцінка й аналіз спеціальної науково-методичної літератури свідчить, що постійне збільшення напруженості змагальної діяльності в спортивних танцях приводить до передвчасної втоми і зниження працездатності в процесі виконання танцювальної програми. Це значною мірою впливає на досягнення високого спортивного результату танцюристів. Встановлено, що в у спортивних танцях відсутній досвід спеціальної функціональної підготовки; існує проблема перенесення засобів і методів функціональної підготовки з інших видів спорту у силу зниженого потенціалу загальної витривалості й відсутності знань про структуру й нормативну базу функціональної підготовленості. Це не дозволяє вдосконалювати засоби й методи функціональної підготовки танцюристів на підставі наявних даних, пов'язаних з напруженням анаеробної функції й накопиченням стомлення під впливом значних ацидемічних зрушень в організмі. Показано, що резервом збільшення працездатності у спортивних танцях є збільшення аеробних можливостей і формування на їхньому підґрунті адекватної системи функціональної підготовки танцюристів. Тому рішення цієї проблеми є актуальним напрямом досліджень в системі підготовки кваліфікованих танцюристів.

2. Аеробна функція розглянута як механізм компенсації стомлення й фактор збільшення енергетичного потенціалу спеціальної працездатності. У процесі виконання танцювальної програми рівень споживання О₂ в елітних спортсменів досягає 64,0 мл·хв^-1·кг^-1, показники пульсу знаходяться межах 170-190 уд·хв^-1, що відповідає напруженості функцій організму у деяких циклічних видах спорту.

3. Встановлено значні діапазони індивідуальних розходжень показників аеробних можливостей у кваліфікованих танцюристів однорідної групи.

У підгрупі чоловіків (партнерів) найбільш високі розходження спостерігалися за показниками реакції дихальної компенсації метаболічного ацидозу (по % excess V_E - 21,0±6,8, V-32,3%), швидкості розгортання аеробного енергозабезпечення (за Т₅₀ реакції легеневої вентиляції - 32,3±12,7 с., V-39,1%; за Т₅₀ реакції споживання О₂ - 34,6±12,7 с., V-36,8%), стійкості аеробного енергозабезпечення (за часом підтримки реакції споживання О₂ - 22,1±6,6 с, V-29,7%).

У підгрупі жінок (партнерок) зареєстровані знижені показники потужності аеробного енергозабезпечення (за максимальною легеневою вентиляцією - 65,6±12,3 л·хв^-1, V-18,8%; за максимальним споживанням О₂ 44,5±3,53 л·хв^-1·кг^-1, V-7,8%), стійкості аеробного енергозабезпечення (за часом підтримки реакції споживання О₂ 18,8±4,3 с., V-23,1%). Реакція дихальної компенсації метаболічного ацидозу була достовірно знижена, її показники мали значні індивідуальні відмінності (за % excess V_E - 13,7±8,1, V-59,1%). Відмінності швидкості розгортання аеробного енергозабезпечення у жінок спостерігалися меншою мірою, ніж у чоловіків, і знаходилися у межах 16,6-18,8%. Рівні реакції споживання О₂ та легеневої вентиляції в зоні ПАНО були відповідно 73,1±11,6% та 64,3±8,6% (від максимальних величин) у чоловіків, 68,9±10,4% та 45,6±12,3% (від максимальних величин) у жінок.

Ці дані вказують на значення кінетики та стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення для формування аеробного потенціалу танцюристів.

4. Спеціалізована спрямованість тренувального процесу танцюристів полягає в розвитку компонентів аеробного енергозабезпечення. Як компоненти аеробного енергозабезпечення виділені такі: швидкість розгортання реакцій аеробного енергозабезпечення, рухливість аеробного енергозабезпечення в умовах змінних режимів роботи, стійкість аеробного енергозабезпечення при стомленні, що зростає. Ці сторони аеробних можливостей відбивають можливості оптимізації функціональних можливостей і збільшення на цій підставі спеціальної працездатності танцюристів.

5. Відмінною рисою засобів спеціалізованої функціональної спрямованості є підбор режимів вправ з оптимальним співвідношенням "стресор - адаптація" стосовно до рівня функціональної підготовленості спортсменів у спортивних танцях. На їх підґрунті розроблені тренувальні заняття аеробної спрямованості танцюристів.

6. Розроблена програма підготовки включала комплекси додаткових і основних занять, відповідно до аеробної й танцювальної спрямованості. На їх підґрунті визначений зміст тренувального процесу танцюристів у чотирьох мікроциклах. Перший мікроцикл спрямований на збільшення швидкості розгортання реакцій аеробного енергозабезпечення, другий мікроцикл - на розвиток рухливості реакцій аеробного енергозабезпечення в умовах стомлення, що зростає, третій мікроцикл - на збільшення рухливості реакцій аеробного енергозабезпечення в умовах змінних режимів роботи, четвертий - на розвиток стійкості реакцій аеробного енергозабезпечення при стомленні, що зростає.

7. У результаті застосування програми тренувальних засобів у чоловіків (партнерів) і жінок (партнерок) збільшилася потужність, кінетика, стійкість і економічність аеробного енергозабезпечення.

Розходження показників аеробного енергозабезпечення контрольної та експериментальної груп чоловіків (партнерів) склали: 0,9% - за максимальним споживанням О₂, 4,0% - за максимальною легеневою вентиляцією, 5,2% - за реакцією дихальної компенсації метаболічного ацидозу, 28,1 % - за швидкістю розгортання реакції легеневої вентиляції, 28,8% - за швидкістю розгортання реакції споживання О₂, 40,2% - за часом стійкості реакції споживання O₂, 18,5% - за реакцією легеневої вентиляції в зоні ПАНО, 3,3% - за реакцією споживання О₂ у зоні ПАНО.

Розходження показників аеробного енергозабезпечення контрольної та експериментальної груп жінок (партнерок) склали: 6,6% - за максимальним споживанням О₂, 20,9% - за максимальною легеневою вентиляцією, 23,1% - за реакцією дихальної компенсації метаболічного ацидозу, 28,6% ? за швидкістю розгортання реакції, 31,8% - за швидкістю розгортання реакції споживання О₂, 44,0% - за часом стійкості реакції споживання O₂, 20,6% - за реакцією легеневої вентиляції в зоні ПАНО, 8,9% - за реакцією споживання О₂ у зоні ПАНО.

У групі чоловіків (партнерів) спостерігалося поліпшення кінетики та підвищення стійкості аеробного енергозабезпечення. У групі жінок (партнерок) зареєстроване збільшення потужності, кінетики та стійкості аеробного енергозабезпечення. Збільшення потужності аеробного енергозабезпечення у жінок показало більш сильний, ніж у чоловіків, вплив експериментальних засобів на кількісні й якісні характеристики кардіореспіраторної системи.

8. Ефективність застосування експериментальної програми підтверджена в модельних умовах виконання програми у спортивних танцях: у процесі виконання змагальної програми покращилася реакція кардіореспіраторної системи на фізичні навантаження. Оптимізація аеробних можливостей пов'язана з лінійним збільшенням та стабільністю пульсу на рівні, що близький до VO₂ max.

Збільшення реакції кардіореспіраторної системи підтвердили показники інтегрованого тренувального імпульсу, зареєстрованого в модельних умовах змагальної діяльності танцюристів. Показники інтегрованого тренувального імпульсу спортсменів експериментальної групи під впливом програми, яка спрямована на розвиток аеробних можливостей, вірогідно збільшилися на 16,6% у чоловіків і на 11,8% - у жінок (р<0,05). У спортсменів контрольної групи - на 8,1% і на 7,1% відповідно (р<0,1).

Приріст швидкості розгортання реакції кардіореспіраторної системи у танцюристів під впливом програми спеціальних тренувальних засобів склав: у чоловіків експериментальної групи 17,5%, контрольної групи - 3,2%; у жінок 15,3%; у контрольній групі швидкість розгортання реакції знизилася на 3,4%.

Оцінка спеціальної підготовленості показала збільшення ефективності виконання програми змагань у спортсменів (пар) експериментальної групи на 19,3%, контрольної групи ? на 4,3%.

Перспективним напрямком досліджень є розробка нових підходів до вдосконалення сторін функціональних можливостей танцюристів. Підґрунтям досліджень стало вивчення можливостей комплексного розвитку аеробної та анаеробної функцій організму, а також розвиток механізмів, що забезпечують інтеграцію цих процесів стосовно завдань спеціальної підготовленості кваліфікованих танцюристів.

Список робіт, які опубліковані за темою дисертації

1. Ли Бо. Аэробная производительность, ее значение и факторы совершенствования у квалифицированных спортсменов в спортивных танцах / Ли Бо, Дьяченко Андрей // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - №2.-2010. -С.22-27. Особистий внесок здобувача полягає у визначенні проблеми, здійсненні досліджень і формулюванні висновків.

2. Ли Бо. Формирование направленности тренировочного процессе на основании оценки аэробного энергообеспечения квалифицированных спортсменов в спортивных танцах / Ли Бо // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. праць / наук. ред. С.С. Єрмакова. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2010.- № 8. - С.50-53.

3. Ли Бо. Изменение срочных адаптационных реакций кардиореспираторной системы под воздействием экспериментальной программы тренировочных средств в спортивных танцах / Ли Бо // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. праць / наук. ред. С.С. Єрмакова. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2010.- № 9. - С.42-46.

4. Ли Бо. Стимуляция кинетики аэробного энергообеспечения квалифицированных спортсменов в спортивных танцах / Ли Бо // Физическое воспитание студентов: зб. наук. праць / наук. ред. С.С. Єрмакова. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2010.- № 5. - С.43-47.

Анотація

Лі Бо. «Підвищення спеціальної підготовленості на підставі аеробних можливостей у спортивних танцях" - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт. - Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2011.

Дисертаційне дослідження присвячене вдосконаленню спеціальної підготовленості танцюристів на підставі вивчення та спрямованого розвитку компонентів аеробного енергозабезпечення кваліфікованих спортсменів у спортивних танцях.

Показано, що компонентами забезпечення змагальної діяльності у спортивних танцях є кінетика і стійкість аеробного енергозабезпечення. Для розвитку аеробного енергозабезпечення були застосовані вправи, підґрунтям яких стали умови стимуляції кардіореспіраторної системи за рахунок активізації - нейрогенного, «гострого» гипоксичного та ацидемічного стимулів реакцій у процесі фізичного навантаження у спорті. Відмінною особливістю засобів був підбір режимів вправ з оптимальним співвідношенням "стресор - адаптація", з урахуванням рівня функціональної підготовленості спортсменів у спортивних танцях. На їх підставі розроблені тренувальні заняття і програма розвитку аеробних можливостей танцюристів.

У результаті застосування програми тренувальних засобів у чоловіків і жінок збільшилася потужність, кінетика, стійкість і економічність аеробного енергозабезпечення.

Ефективність застосування експериментальної програми підтверджена в модельних умовах виконання програми у спортивних танцях. Розвиток аеробних можливостей у спеціальних умовах пов'язаний зі збільшенням стабільності та лінійним характером збільшення пульсу на рівні, що близький до VO₂ max.

Оцінка спеціальної підготовленості показала збільшення ефективності виконання програми змагань у спортсменів (пар) експериментальної групи на 19,3%, контрольної групи ? на 4,3%.

Програма розвитку аеробних можливостей, що ґрунтується на комплексному урахуванні представлених в роботі факторів, у науковій літературі представлена вперше.

Ключові слова: аеробні можливості, засоби тренування, кваліфіковані спортсмени, спортивні танці.

Аннотация

Ли Бо. «Повышение специальной подготовленности на основании аэробных возможностей в спортивных танцах» - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.01 - Олимпийский и профессиональный спорт. - Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Киев, 2011.

Диссертационное исследование посвящено совершенствованию специальной подготовленности танцоров на основании изучения и направленного развития компонентов аэробного энергообеспечения квалифицированных спортсменов в спортивных танцах.

Показано, что компонентами обеспечения соревновательной деятельности в спортивных танцах являются кинетика и устойчивость аэробного энергообеспечения. Для развития аэробного энергообеспечения были применены упражнения, в основе которых лежат условия стимуляции кардиореспираторной системы за счет активизации - нейрогенного, «острого» гипоксического и ацидемического стимулов реакций в процессе физической нагрузки в спорте. Отличительной особенностью средств был подбор режимов упражнений, с оптимальным соотношением "стрессор - адаптация", с учетом уровня функциональной подготовленности спортсменов в спортивных танцах. На их основе разработаны тренировочные занятия и программа развития аэробных возможностей танцоров.

По направленности тренировочные занятия были разделены на четыре категории: тренировочные занятия, направленные на развитие скорости развертывания реакций аэробного энергообеспечения; тренировочные занятия, направленные на увеличение подвижности реакций аэробного энергообеспечения при наступающем утомлении; тренировочные занятия, направленные на увеличение подвижности реакций аэробного энергообеспечения в условиях переменных режимов работы; тренировочные занятия, направленные на увеличение устойчивости реакций аэробного энергообеспечения при нарастающем утомлении.

Программа подготовки включала комплексы дополнительных и основных занятий, соответственно аэробной и танцевальной направленности. На их основе разработано содержание тренировочного процесса танцоров в течение четырех микроциклов.

В результате применения программы тренировочных средств у мужчин и женщин увеличилась мощность, кинетика, устойчивость и экономичность аэробного энергообеспечения. Различия показателей аэробного энергообеспечения контрольной и экспериментальной групп мужчин составили: 0,9% ? по максимальному потреблению О₂, 4,0% ? по максимальной легочной вентиляции, 5,2% ? по реакции дыхательной компенсации метаболического ацидоза, 28,1 % ? по скорости развертывания реакции легочной вентиляции, 28,8% ? по скорости развертывания реакции потребления О₂, 40,2% ? по времени устойчивости реакции потребления O₂, 18,5% ? по реакции легочной вентиляции в зоне ПАНО, 3,3% ? по реакции потребления О₂ в зоне ПАНО. Различия показателей аэробного энергообеспечения контрольной и экспериментальной групп женщин составили: 6,6% ? по максимальному потреблению О₂, 20,9% ? по максимальной легочной вентиляции, 23,1% ? по реакции дыхательной компенсации метаболического ацидоза, 28,6% ? по скорости развертывания реакции, 31,8% ? по скорости развертывания реакции потребления О₂, 44,0% ? по времени устойчивости реакции потребления O₂, 20,6% ? по реакции легочной вентиляции в зоне ПАНО, 8,9% ? по реакции потребления О₂ в зоне ПАНО.

...