Удосконалення системи класифікації в пауерліфтингу з урахуванням збережених рухових можливостей спортсменів-паралімпійців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет фізичної культури

УДК 796.894.005:796.032-056.26

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту

Удосконалення системи класифікації в пауерліфтингу з урахуванням збережених рухових можливостей спортсменів-паралімпійців

24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт

Розторгуй Марія Сергіївна

Львів 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Фундатори розглядали паралімпійський спорт, що почав формуватися в другій половині ХХ століття, як найкращий засіб реабілітації (А.В. Магльований, 2006). Проте одним із наслідків розвитку паралімпійського спорту як складової соціального явища „спорт” є зміщення пріоритетів від реабілітаційних до суто спортивних (Є.Н. Приступа, 2002; Ю.А. Бріскін, 2007; І.О. Когут, 2008). Сьогодні він набув ознак спорту вищих досягнень і є важливою частиною олімпійського руху. Змагальній діяльності в спорті, як і будь-якій іншій діяльності людини, властиві цільово-результативні відношення: ціль - засіб - результат. Кінцевим продуктом змагальної діяльності та її системоутворюючим фактором є спортивний результат. Досягнення результату суворо регламентується правилами змагань, специфічними для кожного виду спорту (В.С. Келлер, 1993; В.Н. Платонов, 2004).

Паралімпійському спортові як одній із форм функціонування спорту в сучасному суспільстві також притаманна сувора регламентація змагальної діяльності (Ю.А. Бріскін, 2002; Є.Н. Приступа, 2002). Відомо, що в паралімпійському спорті результат залежить не лише від здібностей спортсмена, професіоналізму тренера, матеріально-технічного забезпечення тощо, але значною мірою від збережених рухових можливостей інваліда. Тому специфіка змагань у паралімпійському спорті полягає в необхідності створити спортсменам рівні умови для реалізації власних можливостей, що забезпечується формуванням рівноцінних стартових груп спортсменів для проведення змагань (С.П. Евсеев, 2000; Ю.А. Бріскін, 2004). Розподіл на стартові групи регламентується класифікацією, яка є невід'ємною складовою змагань та базується на визначенні збережених рухових можливостей спортсменів (А.А. Дмитриев, 2002).

Упродовж свого розвитку паралімпійська класифікація зазнала деяких змін: від виключно медичної (загальної) класифікації до трьохетапної, що містить медичну, функціональну та коефіцієнтно-гандикапну класифікації (Ю.А. Бріскін, 2005, 2007; С.П. Евсеев, 2005). Медична класифікація, що передбачає розподіл за нозологіями, є невід'ємною частиною проведення класифікаційних випробувань в усіх паралімпійських видах спорту. Основою функціональної класифікації є збережені рухові можливості інваліда, які дозволяють йому змагатися в певній стартовій групі (Н.А. Складова, 2000). В окремих видах спорту, за наявності певної диспропорції кількості учасників змагань у різних класах, використовується коефіцієнтно-гандикапна класифікація, що передбачає зрівняння можливостей у досягненні спортивного результату шляхом надання слабшим певної переваги. Досвід використання гандикапу в біатлоні та лижних перегонах довів доцільність його застосування. Але проблема визначення кількісних критеріїв (коефіцієнтів) гандикапу залишається актуальною в різних видах спорту (С.П. Евсеев, 2008).

Історичний аналіз систем класифікації свідчить, що їх еволюція в паралімпійському спорті відбувається в напрямку врахування збережених рухових можливостей спортсменів-інвалідів (Ю.А. Бріскін, 2004). Сучасні системи класифікації у фехтуванні на візках, баскетболі на візках, регбі на візках, біатлоні, лижних перегонах і велоспорті враховують збережені рухові можливості спортсменів. Наприклад, класифікація в баскетболі на візках передбачає проходження специфічних тестів: дріблінгу, передачі м'ячів, можливості контролювати рухову діяльність тощо (И.А. Щербаков, 2001). У велоспорті розподіл на стартові групи відбувається на основі визначення м'язової сили обох ніг і рухливості в колінних суглобах та специфічного тесту - педалювання (Ю.А. Бріскін, 2006). Проте в пауерліфтингу розподіл на стартові групи базується на визначенні вагової категорії без урахування збережених рухових можливостей спортсменів-паралімпійців (П.B. Гузеев, 2003). При цьому в пауерліфтингу проводиться оцінювання рухових можливостей спортсменів, але відсутні способи їх урахування при формуванні стартових груп.

Оцінювання рухових можливостей спортсмена відбувається за допомогою мануально-м'язового тестування (ММТ) і гоніометрії. Використання цих методів у пауерліфтингу має на меті констатацію порушення моторних можливостей нижніх кінцівок спортсменів для допуску до змагань, а не формування рівноцінних стартових груп. Крім того, ММТ в пауерліфтингу проходять лише спортсмени групи „Les Autres” - з „іншими” пошкодженнями опорно-рухового апарату (П.B. Гузеев, 2003).

Таким чином, постає важливе науково-практичне завдання вдосконалення системи класифікації в пауерліфтингу з урахуванням збережених рухових можливостей спортсменів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до теми 2.5.1 "Організаційні, історичні, теоретико-методичні напрями спорту інвалідів" Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту Міністерства України у справах сім'ї, молоді і спорту на 2006-2010-рр. (номер державної реєстрації 0106U012613). Роль автора полягає в опрацюванні експериментального матеріалу щодо рівня збережених рухових можливостей спортсменів, а також у розробці та впровадженні алгоритму класифікації й виділенні умов реалізації системи класифікації в змагальному процесі пауерліфтерів-паралімпійців.

Мета дослідження - теоретико-методичне обґрунтування врахування збережених рухових можливостей паралімпійців у системі класифікації з пауерліфтингу.

Завдання дослідження:

1. Виявити основні організаційно-методичні підходи до класифікації в паралімпійському спорті та рівень їх реалізації в пауерліфтингу.

2. Розробити структуру системи класифікації в пауерліфтингу з урахуванням збережених рухових можливостей спортсменів та визначити валідність її складових.

3. Розробити коефіціент гандикапу в пауерліфтингу з урахуванням збережених рухових можливостей спортсменів.

4. Експериментально перевірити ефективність авторської системи класифікації в пауерліфтингу.

Об'єкт дослідження - системи класифікації в паралімпійському спорті.

Предмет дослідження - збережені рухові можливості спортсменів-паралімпійців як основа системи класифікації в пауерліфтингу.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було використано: теоретичний аналіз і узагальнення; документальні методи; соціологічні методи (анкетування); педагогічне спостереження; педагогічний експеримент; інструментальні методики отримання емпіричних даних: динамометрія‚ мануально-м'язове тестування‚ гоніометрія; методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів:

– уперше розроблено систему класифікації в пауерліфтингу, що базується, відповідно до програмно-нормативних основ паралімпійського спорту, на врахуванні збережених рухових можливостей спортсменів-паралімпійців;

– уперше науково обґрунтовано способи об'єктивізації систем класифікації в паралімпійському спорті;

– уперше здійснено теоретичне й експериментальне обґрунтування гандикапу в пауерліфтингу;

– доповнено та розширено наукові дані про принципи класифікації в паралімпійському спорті;

– доповнено та розширено наукові дані щодо рівня збережених рухових можливостей спортсменів-паралімпійців різних нозологічних груп у пауерліфтингу;

– дістали подальшого розвитку наукові положення щодо систем класифікації в різних видах паралімпійського спорту.

Практичне значення роботи полягає в розробці інформативних критеріїв оцінювання рівня збережених рухових можливостей спортсменів та розробці модифікованого пристрою «МТ1», який призначений для вимірювання рівня збережених силових можливостей; у формулюванні методичних рекомендацій щодо вдосконалення системи класифікації в пауерліфтингу та специфіки її проведення. Результати роботи використано у викладанні дисциплін «Паралімпійський спорт», «Теоретичні основи інваспорту» та «Спорт інвалідів» у Львівському державному університеті фізичної культури та Національному університеті фізичного виховання і спорту України; у діяльності керівних структур спорту інвалідів обласного та національного рівнів при підготовці, організації та проведенні змагань з пауерліфтингу серед спортсменів із пошкодженнями опорно-рухового апарату, що підтверджено відповідними актами впровадження.

Особистий внесок автора полягає у визначенні напряму, мети, завдань дослідження, нагромадженні теоретичного та експериментального матеріалу, аналізі й інтерпретації отриманих даних. Автор самостійно здійснила проведення попереднього та основного експериментів, які полягали у впровадженні авторської системи класифікації в змагальний процес спортсменів-паралімпійців.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, експериментальні дані та висновки висвітлено на Міжнародних науково-практичних конференціях “Молода спортивна наука України” (м. Львів, 2006- 2010), Міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації» (м. Дніпропетровськ, 2009), Міжнародному науковому конгресі "Олімпійський спорт і спорт для всіх" (м. Київ, 2010), а також на засіданнях наукових конференцій професорсько-викладацького складу Львівського державного університету фізичної культури (2008-2011).

Публікації. Результати роботи опубліковано у 18 друкованих працях, 9 з яких - у наукових фахових виданнях України, 1 патент на корисну модель; 4 - виконано одноосібно.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційну роботу виконано на 213 сторінках. Вона складається із вступу, п'яти розділів, висновків, 4 додатків і списку використаної літератури (205 джерел, у тому числі 59 - іноземних авторів). Роботу ілюстровано 36 таблицями і 16 рисунками.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету й завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок автора, подано сферу впровадження й апробацію результатів дослідження.

У першому розділі дисертації „Організація та проведення змагань у паралімпійському спорті” проаналізовано й узагальнено теоретичні положення, що пояснюють сутність проблеми класифікації в паралімпійському спорті, та обґрунтовано актуальність дослідження. Розкрито особливості організації та проведення змагань у паралімпійському спорті, зокрема в пауерліфтингу. Проаналізовано й узагальнено дані щодо передового досвіду вдосконалення систем класифікації в різних видах спорту паралімпійської програми.

Аналіз науково-методичної літератури підтвердив необхідність проведення досліджень, спрямованих на вдосконалення системи класифікації в пауерліфтингу з урахуванням збережених рухових можливостей спортсменів-паралімпійців.

У другому розділі “Методи та організація дослідження” описано методи дослідження, що були використані в роботі, подано відомості щодо етапів вирішення поставлених завдань та досліджуваного контингенту.

Дослідження проводилося впродовж чотирьох етапів (2006-2011 рр.) на базі Львівського, Дніпропетровського та Рівненського обласних центрів фізичної культури та спорту інвалідів «Інваспорт».

На першому етапі дослідження (2006-2007 рр.) проведено аналіз та узагальнення науково-методичної літератури щодо особливостей організації та проведення змагань у пауерліфтингу, об'єктивності наявної системи класифікації та можливості впровадження нових класифікаційних підходів. На основі аналізу документальних матеріалів (протоколів змагань, класифікаційних карток спортсменів) та матеріалів всесвітньої мережі Інтернет було визначено приналежність рекордів світу з пауерліфтингу за нозологічною групою спортсменів та проведено порівняльний аналіз результативності змагальної діяльності спортсменів різних нозологічних груп. Проведено опитування фахівців з паралімпійського спорту (12 тренерів та 2 лікарі команд із видів спорту) та спортсменів-паралімпійців (66 осіб) щодо проблеми об'єктивності наявної системи класифікації в пауерліфтингу.

На другому етапі дослідження (2008 р.) було визначено основні принципи, що регламентують паралімпійську класифікацію, та розроблено структуру системи класифікації в пауерліфтингу й визначено валідність її складових. На основі аналізу систем класифікації з різних видів спорту та принципів класифікації розроблено систему класифікації з урахуванням збережених рухових можливостей спортсменів-паралімпійців.

Цей етап був присвячений експериментальній перевірці запропонованих методів оцінювання рівня збережених рухових можливостей спортсменів. У змагальний процес паралімпійців було впроваджено класифікаційні випробування: ММТ, гоніометрію та динамометрію. У дослідженні взяло участь 13 кращих спортсменів західного регіону. На основі отриманих даних розроблено та апробовано коефіцієнт гандикапу за результатами ММТ.

На третьому етапі (2009 р.) розроблено модифікований пристрій «МТ1», який дозволяє об'єктивізувати проведення ММТ, та проведено вимірювання рівня збережених силових можливостей 93 спортсменів (65 чоловіків і 28 жінок) з його допомогою.

На основі отриманих даних було розроблено коефіцієнти гандикапу та перевірено ефективність їх використання. Впродовж цього етапу оцінювалася ефективність авторської системи класифікації.

На четвертому етапі (2010-2011 рр.) відбулося впровадження авторської системи класифікації у змагальний процес паралімпійців на відкритому Кубку з пауерліфтингу пам'яті заслуженого тренера України Б. Родзянка серед спортсменів із порушеннями опорно-рухового апарату (ОРА). У змаганнях взяло участь 97 спортсменів, серед них - 2 заслужені майстри спорту України, 4 майстри спорту міжнародного класу, 9 майстрів спорту, 9 кандидатів у майстри спорту, 34 спортсмени масових розрядів та 39 спортсменів, які не мають розрядів. За нозологічною приналежністю спортсмени, які взяли участь у дослідженні, розподілилися таким чином: 11 спортсменів з ампутаціями, 23 спортсмени з пошкодженнями хребта та спинного мозку й наслідками поліомієліту, 46 спортсменів із церебральним паралічем і 17 спортсменів з іншими пошкодженнями ОРА. Цей етап також був присвячений математико-статистичній обробці отриманих показників. Упродовж четвертого етапу проводилось обговорення отриманих результатів, оформлення дисертаційної роботи й підготовка до захисту.

У третьому розділі „Напрями вдосконалення системи класифікації в пауерліфтингу” подано результати аналізу результативності змагальної діяльності спортсменів різних нозологічних груп у пауерліфтингу, опитування фахівців галузі спорту інвалідів, розробки та визначення валідності складових моделі системи класифікації в пауерліфтингу.

Для оцінювання наявної системи класифікації в пауерліфтингу було проведено аналіз результативності змагальної діяльності спортсменів різних нозологічних груп. При статистичному аналізі результатів змагальної діяльності спортсменів у пауерліфтингу було встановлено наявність статистично достовірних відмінностей (p<0,05) між результатами спортсменів різних нозологічних груп. Крім того, аналіз світових рекордів у пауерліфтингу спортсменів різних нозологічних груп виявив, що більшість світових рекордів належать спортсменам із пошкодженнями хребта та спинного мозку, що вказує на їхні краще збережені рухові можливості порівняно зі спортсменами інших нозологічних груп.

Аналіз опитування фахівців з паралімпійського спорту дозволяє стверджувати, що системи класифікації в різних видах спорту потребують удосконалення. 71,25% респондентів у своїй професійній діяльності стикалися з проблемою «суб'єктивності класифікації» в паралімпійському спорті. Згідно з отриманими даними, найгостріше ця проблема проявляється в пауерліфтингу та легкій атлетиці. Система класифікації в пауерліфтингу, на думку 86,25% респондентів, не забезпечує спортсменам рівні можливості для досягнення спортивного результату й потребує вдосконалення. Одним із найраціональніших шляхів удосконалення системи класифікації в пауерліфтингу, на думку 57,5% опитаних фахівців, є розподіл на стартові групи з комплексним урахуванням нозологічних особливостей і функціональних можливостей спортсменів.

Таким чином, на підставі аналізу опитування фахівців з паралімпійського спорту та аналізу результативності змагальної діяльності можна окреслити проблему недосконалості наявної системи класифікації в пауерліфтингу та невідповідності сучасної класифікації вимогам паралімпійського спорту. Класифікація в паралімпійському спорті потребує деталізації, стандартизації та об'єктивізації.

Аналіз чинних систем класифікації та тенденцій паралімпійського спорту дозволив нам доповнити відомі принципи класифікації (принцип забезпечення спортсменам рівних можливостей у досягненні спортивного результату, принцип максимального залучення) (С.П. Евсеев, 2008).

У результаті дослідження було виділено такі принципи: порівняння, доступності, специфічності, об'єктивності, змагальності.

Принцип порівняння передбачає зрівняння результатів, отриманих під час класифікації, з результатами здорової людини, результатами одного спортсмена в різних спробах та різних спортсменів між собою. Класифікаційні випробування повинні мати характер повторювальності.

Принцип доступності базується на використанні таких методів і засобів оцінювання збережених рухових можливостей, які забезпечують оптимальну доступність техніки класифікаційних випробувань для всіх спортсменів, незалежно від виду та тяжкості патології; максимальну зручність класифікаційних випробувань для персоналу.

Принцип інформативності передбачає орієнтацію при виборі засобів та методів класифікації на інформативність і доцільну простоту. Проведення класифікації не повинно вимагати масивної, складної апаратури й великих часових затрат, але повинно реально відображати рівень збережених рухових можливостей спортсмена.

Принцип специфічності - відповідність класифікаційних випробувань факторам результативності змагальної діяльності в тому чи іншому виді спорту.

Основою принципу об'єктивності є використання засобів і методів класифікації, які об'єктивно відображують збережені рухові можливості спортсменів-паралімпійців незалежно від рівня тренованості. Також принцип об'єктивності передбачає пошук саме можливості вимірювання певних параметрів стану спортсмена, об'єктивне ставлення класифікаторів і спортсменів до процедури класифікації та її результатів.

Принцип змагальності дозволяє збалансовано поєднувати спортивний дух змагань, реабілітаційну спрямованість та принцип забезпечення всім спортсменам рівних можливостей для досягнення спортивного результату. Наявність конкуренції в процесі змагальної діяльності є необхідним чинником стимулювання розвитку спорту інвалідів. Урахування рівня пошкодження не повинно компенсувати низький рівень підготовленості, іншими словами, перемагати повинен сильніший.

На основі принципів паралімпійської класифікації та аналізу наявних систем класифікації з різних видів спорту було розроблено структуру системи класифікації в пауерліфтингу, яка ґрунтувалася на використанні ММТ, гоніометрії та кистьової динамометрії як найбільш відповідних структурі змагальної діяльності методик оцінювання рівня збережених рухових можливостей спортсменів-паралімпійців.

Установлено наявність сильної кореляції між спортивним результатом і результатом ММТ (r = 0,888; р = 0,008), а також між спортивним результатом та результатами кистьової динамометрії (r = 0,909, р = 0,005; r = 0,918, p = 0,004). Оскільки методика вимірювання за допомогою кистьового динамометра не відповідає структурі змагальної діяльності, але опосередковано свідчить про силові можливості спортсменів, сильна кореляція між ММТ і динамометрією підтверджує доцільність використання ММТ як основи класифікації в пауерліфтингу. Кореляційний аналіз виявив наявність зворотного кореляційного взаємозв'язку середньої сили між спортивними результатами й результатами гоніометрії, що свідчить про недоцільність використання методу для оцінювання рівня збережених рухових можливостей у пауерліфтингу (r = - 0,590; p = 0,163).

Таким чином, у результаті проведеного дослідження встановлено, що система класифікації в пауерліфтингу повинна базуватися на результатах ММТ.

На основі отриманих результатів ММТ розроблено коефіцієнт гандикапу (KT) в пауерліфтингу, який визначається як відношення максимально можливого результату до зафіксованого результату ММТ. Остаточний результат спортсмена визначається як добуток коефіцієнта гандикапу і спортивного результату, який продемонстрований у процесі змагальної діяльності. У результаті апробації коефіцієнта гандикапу в пауерліфтингу було підтверджено доцільність його використання як способу врахування рівня збережених рухових можливостей спортсменів-паралімпійців, але виявлено суттєвий недолік у розробленій системі класифікації - суб'єктивність ММТ.

Під час дослідження розроблено модифікований пристрій «МТ1», який призначений вимірювати рівень збереженої сили м'язів у спортсменів-інвалідів під час класифікаційних випробувань (Патент на корисну модель № 46587 від 25.12.2009). Використання модифікованого пристрою дозволяє більш точно та диференційовано оцінити рівень збережених силових можливостей та стимулює спортсменів до якісного відтворення власних силових можливостей, оскільки вони вимірюються в конкретних одиницях, а не в умовних балах.

На основі отриманих даних вимірювання рівня збережених силових можливостей спортсменів за допомогою пристрою «МТ1» було розроблено два коефіцієнти гандикапу, кожен з яких проходив апробацію на об'єктивність коригування спортивного результату в пауерліфтингу.

У результаті апробації розроблених коефіцієнтів гандикапу було встановлено, що використання коефіцієнта гандикапу (KF), отриманого на основі динамометрії для коригування спортивного результату, призводить до зниження конкуренції в межах вагової групи, необ'єктивного ставлення до проходження класифікації з боку спортсменів та знецінення спортивного результату. Застосування коефіцієнта гандикапу (KF) дозволяє компенсувати низький рівень тренованості за рахунок вищих показників коефіцієнтів. Установлено, що гандикап деяких спортсменів у результаті використання коефіцієнта гандикапу (KF) для врахування рівня збережених рухових можливостей становив 56,04 кг. Коефіцієнт гандикапу повинен компенсувати низький рівень збережених рухових можливостей, але не повинен мати вирішальну роль у визначенні спортивного результату та місць спортсменів.

Для уникнення переважного впливу коефіцієнта гандикапу на заліковий результат спортсменів було проведено масштаб значень коефіцієнта, отриманого на основі динамометрії (KF), до масштабу значень відповідного коефіцієнта, отриманого на основі результатів ММТ (KТ). У результаті масштабування отримано масштабований коефіцієнт гандикапу (KF*), що містить як оцінку за допомогою ММТ, так і показники динамометрії. Використання масштабованого коефіцієнта гандикапу дозволяє зберегти принцип змагальності й забезпечити спортсменам рівні можливості для досягнення спортивного результату.

Масштабований коефіцієнт гандикапу визначається за формулою:

, (1)

де - масштабований коефіцієнт гандикапу; - найбільше значення коефіцієнта за результатами ММТ; - найбільше значення коефіцієнта за результатами динамометрії.

Діапазон значень масштабованого коефіцієнта гандикапу лежить у межах від 1,01 до 1,30 (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняльна характеристика коефіцієнтів гандикапу, отриманих різними способами

Параметри \ коефіцієнти	KT	KF	KF*
Середнє арифметичне	1,10	1,72	1,10
Стандартне відхилення	0,10	0,46	0,07
Найбільше значення	1,30	3,07	1,30
Найменше значення	1,00	1,05	1,01
t - критерій Стьюдента	-	13,76	1,20
Рівень істотності	-	< 0,001	0,235

Примітки: 1. KT - коефіцієнт, отриманий на основі результатів ММТ; 2. KF - коефіцієнт, отриманий на основі вимірювання сили за допомогою «МТ1»; 3. KF* - масштабований коефіцієнт гандикапу

паралімпійський пауерліфтинг руховий можливість

Впливовість використання масштабованого коефіцієнта залежить від щільності спортивного результату у ваговій категорії.

На основі отриманих результатів створено систему класифікації, що базується на результатах візуального обстеження, мануально-м'язового тестування за рекомендацією (для спортсменів із пошкодженнями хребта та спинного мозку наявність ураження хребта вище ніж Th12; для спортсменів з церебральним паралічем - будь-яких уражень верхньої частини тіла; для спортсменів інших нозологічних груп - пошкоджень однієї з верхніх кінцівок), динамометрії з використанням пристрою «МТ1» та вирахуванні масштабованого коефіцієнта гандикапу.

Метою проведення візуального обстеження є збір інформації щодо діагнозу та нозологічної групи спортсмена. ММТ та динамометрія з використанням пристрою «МТ1» передбачали виконання 7 рухів (згинання плеча, розгинання плеча, відведення плеча, згинання передпліччя, розгинання передпліччя, горизонтальне відведення плеча, горизонтальне приведення плеча). Рівень збережених рухових можливостей оцінюється в обох частинах тіла.

На основі отриманих результатів мануально-м'язового тестування та динамометрії відбувається вирахування масштабованого коефіцієнта гандикапу.

У четвертому розділі „Авторська система класифікації в пауерліфтингу з урахуванням збережених рухових можливостей спортсменів-паралімпійців” наведено результати проведення педагогічного експерименту. На основі досвіду впровадження системи класифікації в змагальний процес паралімпійців було розроблено алгоритм класифікації в пауерліфтингу, який містить такі етапи: процедуру допуску та процедуру розподілу на стартові групи, яка передбачає проведення візуального обстеження, динамометрії з використанням пристрою «МТ1», проведення ММТ, визначення масштабованого коефіцієнта гандикапу, спостереження за змагальною діяльністю та визначення місць спортсменів.

Для перевірки ефективності авторської системи класифікації в пауерліфтингу її було впроваджено в змагальний процес спортсменів-паралімпійців на відкритому Кубку з пауерліфтингу пам'яті заслуженого тренера України Б. Родзянка серед спортсменів з порушеннями ОРА 2010 р. (м. Рівне). Упровадження системи класифікації передбачало проведення допуску до змагань, візуального обстеження, динамометрії з використанням пристрою «МТ1» та ММТ, вирахування масштабованого коефіцієнта гандикапу, спостереження за змагальною діяльністю та визначення місць спортсменів. Крім того, для підтвердження дієвості системи класифікації проводився порівняльний аналіз місць спортсменів, отриманих за двома системами розподілу місць (за авторською та класичною).

Установлено, що впровадження системи класифікації забезпечує всім спортсменам, незалежно від тяжкості патології, рівні можливості досягнення спортивного результату. Це підтверджується змінами в місцях, які отримали спортсмени з важчими ураженнями за різними системами.

Найбільша кількість змін місць спостерігається у ваговій категорії до 60 кг серед чоловіків, що пов'язано з великою кількістю спортсменів із важкими та помірними ураженнями в межах стартової групи та високою щільністю спортивного результату. Унаслідок використання масштабованого коефіцієнта (KF*) для врахування збережених рухових можливостей спортсменів виявлено різницю в 9 позиціях із 12 (табл. 2).

У п'яти вагових категоріях (до 52 кг, 56 кг, 60 кг, 67,5 кг та 90 кг) серед чоловіків та двох вагових категоріях серед жінок (до 60 кг, до 67,5 кг) спостерігаються різниці в місцях спортсменів, що їх визначено за різними системами. Причиною того, що не в усіх вагових категоріях наявна різниця в місцях, які посіли спортсмени, є відсутність у стартових групах інвалідів із результативно-значущими ураженнями.

Детальний аналіз різниці в місцях спортсменів дозволяє стверджувати, що впровадження системи класифікації в пауерліфтингу збільшує шанси спортсменів з низьким рівнем збережених рухових можливостей на досягнення високого результату та надає спортсменам із важкими ураженнями можливість реалізувати свій спортивний потенціал.

Таблиця 2. Заліковий результат спортсменів вагової категорії до 60 кг

№	П.І.П.	Нозологічна група	Кваліфікація	S, кг	KF*	SK*, кг	Rs	RF*
1	Б. М.	ЦП	КМС	110,0	1,09	120,05	1	1
2	Ч. В.	ЦП	КМС	107,5	1,00	107,50	2	4
3	Ш. М.	ЦП	КМС	107,5	1,11	119,12	3	2
4	К. Б.	Ампутація	І	105,0	1,06	111,52	4	3
5	К. М.	ПХСМ	ІІІ	80,0	1,05	84,06	5	7
6	Ц. С.	ІПОРА	ІІІ	75,0	1,08	81,35	6	8
7	М. О.	ЦП	б\р	72,5	1,20	86,71	7	6
8	Б. Р.	ЦП	ІІІ	72,5	1,21	87,50	8	5
9	М. В.	ЦП	б\р	60,0	1,16	69,37	9	10
10	Б. В.	ЦП	б\р	60,0	1,19	71,64	10	9
11	К. Я.	ЦП	б\р	57,5	1,15	66,03	11	11
12	Г. М.	ЦП	б\р	47,5	1,19	56,31	12	12
13	К. Т.	ПХСМ	І	82,5 н	1,06	0	0	0

Примітки: 1. S - спортивний результат спортсмена; 2. KF* - масштабований коефіцієнт гандикапу; 3. SK* - заліковий результат спортсмена; 4. RF* - ранг спортсмена за авторською схемою; 5. Rs - ранг спортсмена за класичною схемою; 6. н - за результатом змагальної діяльності спортсмен отримав нульову оцінку

На основі аналізу впровадження системи класифікації виявлено умови її реалізації в змагальному процесі паралімпійців: необхідність створення та функціонування системи навчання та сертифікації класифікаторів з пауерліфтингу на національному та регіональному рівнях; належний кількісний та якісний склад класифікаційної бригади на змаганнях міжнародного й національного рівня; контроль за об'єктивністю результатів класифікації; відповідне матеріально-технічне й організаційне забезпечення.

У п'ятому розділі „Аналіз та узагальнення результатів дослідження” підсумовано результати дослідження.

Підтверджено фундаментальні положення щодо специфічності змагальної діяльності в паралімпійському спорті (Ю.А. Бріскін, 2002; С.Ф. Матвеев, 2002; Є.Н. Приступа, 2002; А.В. Передерій, 2006); дані щодо наявності відмінностей у рівні збережених рухових можливостей спортсменів різних нозологічних груп (K. DePauw, 1995; Н.А. Складова, 2000; Ю.А. Бріскін, 2005; С.П. Евсеев, 2008); дані щодо визначальної ролі класифікації при визначенні місць спортсменів (Ю.А. Бріскін, 2004; А.В. Передерій, 2006) та недосконалості систем класифікації в різних видах спорту паралімпійської програми (K. Dave, 2005, S. Tweedy, 2010).

Доповнено наукові дані про принципи класифікації в паралімпійському спорті (С.П. Евсеев, 2008); дані щодо систем класифікації в різних видах спорту та пауерліфтингу зокрема (П.В. Гузеев, 2003; K. DePauw, 2005; Ю.А. Бріскін, 2006; С.П. Евсеев, 2007).

Уперше було розроблено та науково обґрунтовано систему класифікації в пауерліфтингу, яка базувалася на врахуванні збережених рухових можливостей спортсменів. Система класифікації в пауерліфтингу містить процедуру допуску до змагань та процедуру розподілу на стартові групи. Процедура допуску до змагань в пауерліфтингу проводиться під час проходження спортсменами мандатної комісії та передбачає визначення відповідності збережених рухових можливостей спортсменів мінімальним критеріям допуску до змагань. Процедура розподілу на стартові групи забезпечує врахування рівня збережених рухових можливостей спортсменів у процесі розподілу місць учасників.

Уперше було розроблено пристрій «МТ1», який призначений для об'єктивізації мануально-м'язового тестування та вимірювання рівня збережених рухових можливостей спортсменів. Вимірювання за допомогою модифікованого пристрою дозволило більш точно та диференційовано оцінити збережені силові можливості спортсменів-пауерліфтерів.

Уперше здійснено теоретичне й експериментальне обґрунтування впровадження гандикапу в пауерліфтингу. В результаті дослідження розроблено декілька варіантів коефіцієнтів гандикапу, кожен з яких проходив апробацію на об'єктивність урахування збережених рухових можливостей паралімпійців у пауерліфтингу. Унаслідок апробації розроблених коефіцієнтів гандикапу було встановлено, що найефективнішим та найоб'єктивнішим серед розроблених коефіцієнтів є масштабований коефіцієнт гандикапу, який містить показники мануально-м'язового тестування та динамометрії.

Крім того, досвід апробацій системи класифікації в пауерліфтингу дозволив уперше розробити алгоритм класифікації, який став основою при впровадженні системи класифікації в змагальний процес спортсменів. Аналіз результатів упровадження системи класифікації в змагальний процес пауерліфтерів дозволив уперше виявити умови ефективного проведення класифікації в пауерліфтингу.

Висновки

1. Аналіз інформаційних джерел свідчить, що класифікація є невід'ємною частиною змагального процесу паралімпійців. Основною метою системи класифікації є забезпечення об'єктивності визначення рівня збережених рухових можливостей та його врахування в процесі організації змагань і визначення результату спортсменів-паралімпійців. У кожному виді програми Паралімпійських ігор існують специфічні підходи та вимоги до систем класифікації.

Організаційно-методичні підходи до класифікації в паралімпійському спорті еволюціонували від виключно медичних до функціональних з урахуванням специфіки виду спорту. Новим та перспективним напрямом удосконалення класифікації є впровадження коефіцієнта гандикапу для урахування збережених рухових можливостей спортсменів. Виявлено також, що вдосконалення систем класифікацій на сучасному етапі розвитку паралімпійського спорту відбувається з використанням таких інноваційних підходів як максимальне залучення спортсменів із важкими ураженнями та впровадження спортивно-технічних тестів. Проте система класифікації в пауерліфтингу не відповідає жодному з сучасних організаційно-методичних класифікаційних підходів. Стартові групи в пауерліфтингу формуються лише на основі приналежності до вагових категорій без урахування результативно-значущих збережених рухових можливостей інвалідів.

Аналіз паралімпійських систем класифікації дозволив виявити проблемне питання невідповідності класифікації в пауерліфтингу програмно-нормативним основам паралімпійського спорту.

2. Недосконалість сучасної системи класифікації в пауерліфтингу підтверджується наявністю статистично достовірних відмінностей (p<0,05) між змагальними результатами спортсменів різних нозологічних груп та значним переважанням серед рекордсменів світу спортсменів із пошкодженнями хребта та спинного мозку.

Також, на думку фахівців паралімпійського спорту, система класифікації в пауерліфтингу не забезпечує спортсменам рівні можливості для досягнення спортивного результату та потребує вдосконалення (86,25% та 80% респондентів відповідно). Одним із найраціональніших шляхів удосконалення системи класифікації в пауерліфтингу є розподіл на стартові групи з комплексним урахуванням нозології та функціональних можливостей спортсменів.

Реалізація сучасних організаційно-методичних підходів до класифікації в паралімпійському спорті має ґрунтуватися на принципах порівняння, доступності, специфічності, об'єктивності, змагальності, максимального залучення і принципі забезпечення спортсменам рівних можливостей у досягненні спортивного результату.

3. Найвідповіднішими структурі змагальної діяльності в пауерліфтингу методами визначення збережених рухових можливостей спортсменів є мануально-м'язове тестування, гоніометрія та кистьова динамометрія. Проте в результаті перевірки їх валідності встановлено наявність сильного кореляційного взаємозв'язку між спортивним результатом і результатом мануально-м'язового тестування (r = 0,888; р = 0,008), а також між спортивним результатом та результатами динамометрії (r = 0,909, р = 0,005; r = 0,918, p = 0,004). Наявність зворотного кореляційного взаємозв'язку середньої сили між спортивними результатами й результатами гоніометрії (r = - 0,590; p = 0,163) свідчить про недоцільність використання гоніометрії для оцінювання рівня збережених рухових можливостей у пауерліфтингу. Система класифікації в пауерліфтингу повинна ґрунтуватися на визначенні збережених силових можливостей спортсменів у 7 тестових позиціях.

4. Урахування рухових можливостей спортсменів доцільно здійснювати за допомогою коефіцієнта гандикапу. Потреба в об'єктивізації визначення коефіцієнту гандикапу викликала необхідність розробки відповідного пристрою («МТ1», Патент на корисну модель № 46587 від 25.12.2009), призначеного для вимірювання рівня збереженої сили м'язів у спортсменів-інвалідів під час класифікаційних випробувань.

Установлено доцільність використання для врахування рівня збережених рухових можливостей масштабованого коефіцієнта гандикапу (KF*), який містить оцінку за допомогою мануально-м'язового тестування і показники динамометрії. Використання масштабованого коефіцієнта гандикапу дозволяє дотриматися принципу змагальності й забезпечити спортсменам рівні можливості для досягнення спортивного результату.

Авторська система класифікації містить проведення візуального обстеження, динамометрії з використанням пристрою «МТ1», мануально-м'язового тестування та вирахування масштабованого коефіцієнта гандикапу.

5. Використання масштабованого коефіцієнта гандикапу як основи врахування рівня збережених рухових можливостей спортсменів у пауерліфтингу забезпечує всім паралімпійцям, незалежно від тяжкості патології, рівні можливості для досягнення спортивного результату. Це підтверджується змінами в розподілі місць спортсменів із важчими ураженнями, які отримані з використанням авторської та класичної системи визначення переможців. У п'яти вагових категоріях (до 52 кг, 56 кг, 60 кг, 67,5 кг та 90 кг) серед чоловіків та двох вагових категоріях серед жінок (до 60 кг, до 67,5 кг) спостерігаються різниці в місцях спортсменів, отриманих різними способами. Найбільша кількість змін спостерігається у ваговій категорії до 60 кг серед чоловіків, що пояснюється великою кількістю спортсменів із важкими та помірними ураженнями в межах стартової групи та високою щільністю спортивного результату.

Детальний аналіз різниці в місцях спортсменів доводить, що впровадження системи класифікації в пауерліфтингу дозволяє збільшити шанси спортсменів із низьким рівнем збережених рухових можливостей на досягнення високого результату та надає спортсменам із важкими ураженнями можливість реалізувати свій спортивний потенціал.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Бріскін Ю. А. Детермінуючі чинники та напрями вдосконалення класифікації у паралімпійському пауерліфтингу / Бріскін Ю. А., Передерій А. В., Розторгуй М. С. // Теорія та методика фізичного виховання. - 2008. ? №. 8. ? С. 30?35. Особистий внесок автора полягає у визначенні структури класифікації в пауерліфтингу та обґрунтуванні гандикапу як способу врахування збережених рухових можливостей спортсменів.

2. Бріскін Ю. Шляхи вдосконалення класифікації в паралімпійському пауерліфтингу / Юрій Бріскін, Аліна Передерій, Марія Розторгуй // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2009. - № 1. - С. 3?6. Особистий внесок автора полягає у розробці моделі системи класифікації в пауерліфтингу та обґрунтуванні гандикапу як способу врахування збережених рухових можливостей спортсменів.

3. Передерій А. Порівняльний аналіз результативності змагальної діяльності спортсменів різних нозологічних груп в паралімпійському пауерліфтингу / Аліна Передерій, Марія Розторгуй // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2007. - Вип. 11, т. 2. - С. 275-280. Особистий внесок автора полягає у проведенні статистичного аналізу та інтерпретації отриманих результатів.

4. Розторгуй М. Алгоритм системи класифікації у паралімпійському пауерліфтингу / Марія Розторгуй, Аліна Передерій // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2009. - Вип. 13, т. 1. - С. 263-267. Особистий внесок автора полягає у розробці та обґрунтуванні алгоритму класифікації в пауерліфтингу.

5. Розторгуй М. Результативність змагальної діяльності у паралімпійському та класичному пауерліфтингу / Марія Розторгуй // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2008. - Вип. 12, т. 1. - С. 298-301.

6. Розторгуй М. Організаційно - методичні підходи до вдосконалення класифікаційних систем у паралімпійському спорті / Марія Розторгуй // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2010. - Вип. 14, т. 1. - С. 262-266.

7. Розторгуй М. С. Принципи класифікації в паралімпійському спорті / Розторгуй М. С., Передерій А. В., Бріскін Ю. А. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : наук. моногр. / за ред. С. С. Єрмакова. - Х., 2008. - №. 2. - С. 124-126. Особистий внесок автора полягає у виділенні принципів класифікації.

8. Розторгуй М. С. Теоретичне обґрунтування об'єктивізації мануально-м'язового тестування у паралімпійській класифікації / Спортивний вісник Придніпров'я. - 2009. - № 2/3. - С. 120-123.

9. Розторгуй М. С. Комплексна програма проведення класифікації в паралімпійському пауерліфтингу / Марія Розторгуй // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2011. - Вип. 15, т. 1. - С. 263-269.

10. Бріскін Ю. А. Класифікація як детермінуючий чинник досягнення високого спортивного результату в паралімпійському пауерліфтингу / Бріскін Ю. А., Передерій А. В., Розторгуй М. С. // Вісник Запорізького національного університету. - 2010. - № 1 (3). - С.48-51. Особистий внесок автора полягає у проведенні аналізу опитування фахівців щодо проблеми класифікації в паралімпійському спорті.

11. Инструментальное обеспечение объективизации мануально-мышечного тестирования в паралимпийской классификации / Ю. А. Брискин, И. Ф. Заневский, А. В. Передерий, М. С. Розторгуй // Здоровье для всех : материалы ІІ Междунар. науч.-практ. конф. - Пинск : ПолесГУ, 2010. - Ч. ІІ. ? С. 70?72. Особистий внесок автора полягає у проведенні вимірювання збережених рухових можливостей спортсменів та статистичного аналізу отриманих даних.

12. Коэффициент гандикапа в паралимпийском пауэрлифтинге / Ю. А. Брискин, И. Ф. Заневский, А. В. Передерий, М. С. Розторгуй // Спорт, духовність і гуманізм в сучасному світі: материалы VІІІ міжн. науч.-практ. конф. / під ред.. Л. О. Демінської. - Д., 2010. - C. 33-41. Особистий внесок автора полягає у проведенні статистичного аналізу та інтерпретації отриманих результатів.

13. Модель классификации в паралимпийском пауэрлифтинге / Ю. А. Брискин, И. Ф. Заневский, А. В. Передерий, М. С. Розторгуй // Адаптивная физическая культура. ?2008. ? № 4 . - С. 17?20. Особистий внесок автора полягає у розробці та обґрунтуванні моделі системи класифікації в пауерліфтингу.

14. Передерій А. В. Особливості підготовки спортсменів різних нозологічних груп у паралімпійському пауерліфтингу / Передерій А. В., Розторгуй М. С. // Актуальні проблеми підготовки жінок-спортсменок у силових видах спорту та спортивній боротьбі : матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф. - Л., 2009. - С. 55-61. Особистий внесок автора полягає у проведенні порівняльного аналізу підготовки спортсменів різних нозологічних груп у пауерліфтингу.

15. Передерій А. В. Результативність змагальної діяльності в паралімпійському пауерліфтингу [Електронний ресурс] / Передерій А. В., Розторгуй М. С. // Актуальні проблеми підготовки жінок-спортсменок у силових видах спорту та спортивній боротьбі : матеріали ІV Всеукр. наук.-практ. конф. - Л., 2007. - Режим доступа : http://www.nbuv.gov.ua/. Особистий внесок автора полягає у проведенні статистичного аналізу та інтерпретації отриманих результатів.

16. Спосіб об'єктивізації м'язового тестування інвалідів : патент 46587 Україна : МПК А 61В 5/22 / Бріскін Ю. А., Заневський І. П., Передерій А. В., Розторгуй М. С. - № U200907724 ; заявл. 22.07.2009 ; опубл. 25.12.2009, Бюл. № 24. Особистий внесок автора полягає у розробці модифікованого пристрою та обгрунтуванні ефектиктивності його використання.

17. Biomechanical substantion of handicap in powerlifting for athletes with a disability / Yuriy Briskin, Alina Perederiy, Mariia Roztorgui, Ihor Zanevskyy // Fizjoterapia : kwartalnik Polskiego towarzystwa fizjoterapii. - Wrocіaw, 2008. - T. 16, N 2. - P. 38-43. Особистий внесок автора полягає у обґрунтуванні гандикапу як способу врахування збережених рухових можливостей спортсменів.

18. Бріскін Ю. А. Класифікаційна система в паралімпійському пауерліфтингу / Ю. А. Бріскін, А. В. Передерій, М. С. Розторгуй // Олімпійський спорт і спорт для всіх: тези доп. XIV Міжнар. наук. конгрес. - К., 2010. - С. 195. Особистий внесок автора полягає у розробці моделі системи класифікації в пауерліфтингу з урахуванням збережених рухових можливостей спортсменів.

Анотація

Розторгуй М. С. Удосконалення системи класифікації в пауерліфтингу з урахуванням збережених рухових можливостей спортсменів-паралімпійців. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту за спеціальністю 24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт. - Львівський державний університет фізичної культури, м. Львів, 2011.

Дисертацію присвячено вирішенню проблеми вдосконалення наявної системи класифікації в пауерліфтингу.

У роботі подано результати розробки авторської системи класифікації, яка базується на використанні коефіцієнта гандикапу як способу врахування збережених рухових можливостей спортсменів. Для визначення рівня збережених рухових можливостей спортсменів-пауерліфтерів проводилися мануально-м'язове тестування та динамометрія з використанням пристрою «МТ1», який призначений для вимірювання сили спортсменів під час класифікаційних випробувань.

Дисертаційна робота містить результати експериментального дослідження ефективності застосування авторської системи класифікації в пауерліфтингу. Підтверджено ефективність і доцільність використання коефіцієнта гандикапу для врахування збережених рухових можливостей спортсменів.

Ключові слова: паралімпійський спорт, система класифікації, пауерліфтинг, гандикап, рівень збережених рухових можливостей.

Аннотация

Розторгуй М. С. Усовершенствование системы классификации в пауэрлифтинге на основе учета сохраненных двигательных возможностей спортсменов-паралимпийцев. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.01 - Олимпийский и профессиональный спорт. - Львовский государственный университет физической культуры, г. Львов, 2011.

Диссертация посвящена решению проблемы совершенствования существующей системы классификации в пауэрлифтинге.

В результате проведения анализа результативности соревновательной деятельности спортсменов различных нозологий и опроса специалистов в сфере спорта инвалидов установлено несоответствие системы классификации в пауэрлифтинге гуманистической идее паралимпийского спорта.

На основе анализа действующих систем классификации в различных видах спорта и классификационного кодекса Международного паралимпийского комитета определены принципы классификации: обеспечения спортсменам равных возможностей в достижении спортивного результата; максимального вовлечения; сравнения; доступности; специфичности; объективности; соревновательности принцип.

В диссертационной работе впервые предложена модель системы классификации в пауэрлифтинге, базирующаяся на использовании коэффициента гандикапа как способа учета сохраненных двигательных возможностей спортсменов.

В результате проведенных исследований взаимосвязей между спортивным результатом и показателями гониометрии, кистевой динамометрии и мануально-мышечного тестирования выявлено, что система классификации должна основываться на результатах мануально-мышечного тестирования. Для объективизации мануально-мышечного тестирования разработано модифицированное устройство «МТ1», что обеспечило возможность проводить измерение сохраненных двигательных возможностей спортсменов в конкретных единицах, а не в условных баллах.

На основе полученных данных измерения сохраненных двигательных возможностей спортсменов с помощью устройства «МТ1» и мануально-мышечного тестирования были разработаны коэффициенты гандикапа, каждый из которых проходил апробацию на объективность корректировки спортивного результата в пауэрлифтинге.

Полученные результаты работы дали возможность разработать модель системы классификации, основанной на результатах визуального обследования, мануально-мышечного тестирования, динамометрии с использованием устройства «МТ1» и вычислении масштабированного коэффициента гандикапа.

Результаты исследований были внедрены в соревновательный процесс паралимпийцев, что позволило дать оценку авторской системе классификации в пауэрлифтинге. В пяти весовых категориях (до 52 кг, 56 кг, 60 кг, 67,5 кг и 90 кг) среди мужчин и двух весовых категориях среди женщин (до 60 кг, до 67,5 кг) наблюдаются различия в местах спортсменов, которые определены с использованием различных систем определения результата. При внедрении системы классификации подтверждены эффективность и целесообразность использования коэффициента гандикапа, который базируется на результатах мануально-мышечного тестирования и динамометрии для учета сохраненных двигательных возможностей спортсменов.

Ключевые слова: паралимпийский спорт, система классификации, пауэрлифтинг, гандикап, уровень сохраненных двигательных возможностей.

Summary

Roztorhui M.S. Improvement of powerlifting classification system taking into account preserved movable abilities of paralimpic sportsmen - Manuscript.

Candidate's thesis for obtaining degree candidate of science in physical education and sport in speciality 24.00.01 - Olympic and Professional Sport. - Lviv State University of Physical Culture, Lviv, 2011.

The thesis is dedicated to the study of improvement issues of current classification system in powerlifting.

The results of developing the author's system of powerlifting classification which is based on using handicap coefficient as the means of considering movable abilities of paralimpic sportsmen are presented in the scientific work. Manual and muscular testing and dynamometry with the use of “MT 1” device, which is used for measuring sportsmen power during qualifying events, have been performed for defining the level of preserved movable abilities of powerlifting sportsmen.

The thesis includes the results of experimental research of effective application of the author's classification system for powerlifting. The efficiency and expediency of considering handicap coefficient for taking into account preserved movable abilities of powerlifting sportsmen have been approved.

...