Дані, які ми отримали, свідчать, що кваліфіковані легкоатлети-спринтери мають такі показники: антропометричні (довжина тіла 180,67±0,53 см; маса тіла 72,71±0,53 кг), функціональні (ЧСС 70,08±0,94 уд./хв; серцевий викид 94,81±1,42 мл; артеріальний тиск 125,13±0,89/69,83±0,72 мм рт. ст.; пульсовий тиск 55,29±1,00 мм рт. ст.; ударний об'єм крові 72,80±0,89 мл; хвилинний об'єм крові 5106,42±104,98 млхв-1; життєва ємність легенів 4,61±0,02 л; життєвий індекс 63,48±0,66 мл/кг), індекс Скібінські (49,49±1,13 у. о. - “добре”, величини апное 74,92±1,19 с - на вдиху і 49,71±0,96 с - на видиху), що відповідає фізіологічним нормам. Зі зростанням спортивної кваліфікації підвищуються показники серцевого викиду, ударного об'єму крові, індексу Скібінські, фізичної працездатності (p<0,05-0,001).

Виявлені міжкваліфікаційні розбіжності майстрів спорту з кандидатами в майстри спорту і зі спортсменами І спортивного розряду (табл.1) у результатах стрибків у довжину з місця (p<0,01) і 10-х стрибків з місця (p<0,05). При цьому встановлено, що більшими були прирости результатів у майстрів спорту (у стрибках у довжину з місця - 6,57% при p<0,01; у 10-х стрибках з місця - 4,15% при p<0,05) порівняно з кандидатами у майстри спорту, ніж у кандидатів у майстри спорту (2,54% при p<0,01 і 2,27% при p<0,05 відповідно) порівняно зі спортсменами І спортивного розряду. За спортивними результатами виявлено міжкваліфікаційні відмінності в майстрів спорту і спортсменів І спортивного розряду в бігу на 100 метрів (2,27% при p<0,05), бігу на 200 і 400 метрів (2,94% і 2,36% відповідно при p<0,01), у спортсменів І спортивного розряду й кандидатами в майстри спорту в бігу на 200 метрів (2,01% при p<0,01).

Таблиця 1. Показники швидкісно-силової підготовленості (Х±m) легкоатлетів-спринтерів (N=24)

Примітки: * - достовірні (p<0,05) розбіжності між показниками спортсменів КМС і МС; ** - достовірні (p<0,05) розбіжності між показниками спортсменів І розряду і МС; ***-достовірні (p<0,05) розбіжності між показниками спортсменів І спортивного розряду і КМС

Біохімічні показники (величини екскреції катехоламінів, креатиніну, сечовини і вмісту гемоглобіну крові у стані відносного спокою) свідчать про достатній рівень соматичного здоров'я кваліфікованих спринтерів. Реакція на граничне фізичне навантаження за всіма вказаними біохімічними показниками є адекватною в усіх спортсменів. Уперше встановлено, що досліджувані біохімічні параметри у відповідь на тест “Vita maxima” (екскреція норадреналіну після зростаючого велоергонавантаження “Vita maxima” 8,57±0,14 нг/хв - для спортсменів І спортивного розряду і 6,13±1,24 нг/хв - для кандидатів у майстри спорту) і вміст гемоглобіну у крові (143,30±5,10 г/л - для кандидатів у майстри спорту і 151,50±3,50 г/л - для майстрів спорту) можна використовувати для діагностики стану фізичної підготовленості легкоатлетів-спринтерів.

У четвертому розділі дисертації “Зміни рівня розвитку швидкісно-силових якостей та функціональних показників легкоатлетів-спринтерів під впливом штучної гіпоксії” подано результати педагогічного експерименту.

Авторська програма з розвитку швидкісно-силових якостей полягала у введенні штучної гіпоксії в процес підготовки легкоатлетів-спринтерів із використанням дихального тренажера Фролова. Сеанси відбувались у вільний від тренувань час, через 2-3 години після прийняття їжі, за 2 години до сну. Тривалість сеансів коливалася від 5-7 хв на початку експерименту до 15-25 хв наприкінці експерименту. Кількість серій - 3-5. Режим дихання: 3'/3' на початку - 5'/5' в кінці експерименту. Кількість сеансів - 48. Вміст О2 в повітрі становив 12-14%, вміст СО2 - 5-6%.

Будова апарату Фролова дозволила кожному спортсменові індивідуально регулювати опір дихання на видиху. Опір поступово зростав у процесі занять. Тривалість штучної гіпоксії - не більше ніж 8 мікроциклів. Адаптаційні зміни зберігалися до 2 місяців.

У результаті формувального педагогічного експерименту встановлено, що тренування в підготовчому періоді макроциклу за авторською програмою, яка поєднувала традиційне спортивне тренування з гіпоксійним, сприяло достовірним (p<0,05-0,001) позитивним змінам показників швидкісно-силової підготовленості та змагальної діяльності легкоатлетів спринтерів І спортивного розряду, кандидатів у майстри спорту та майстрів спорту.

Авторська програма тренувань кваліфікованих легкоатлетів спринтерів, сприяла більш вираженому зростанню їхньої швидкісно-силової підготовленості (табл. 2) і змагальної діяльності (табл. 3), ніж традиційна тренувальна програма.

Таблиця 2. Порівняльна ефективність впливу авторської і традиційної програм тренувань на показники швидкісно-силової підготовленості легкоатлетів-спринтерів упродовж педагогічного експерименту

Примітка. Напівжирний шрифт - приріст статистично достовірний (p<0,05-0,001)

Ефективність авторської програми тренувань підтвердилась істотними міжгруповими відмінностями в результатах бігу на 200 і 400 метрів (p<0,05).

Таблиця 3. Зміни показників змагальної діяльності легкоатлетів-спринтерів у процесі педагогічного експерименту

Величини приросту показників швидкісно-силової підготовленості і спортивних результатів легкоатлетів-спринтерів І спортивного розряду, кандидатів у майстри спорту і майстрів спорту мали взаємозв'язок із тривалістю застосування авторської програми гіпоксійного тренування. Більш виражені позитивні зміни рівня швидкісно-силової підготовленості відбулися у спортсменів упродовж першої половини педагогічного експерименту, ніж протягом другої. Зниження ефективності впливу авторської програми тренувань на показники фізичної підготовленості у кваліфікованих спортсменів, імовірно, є наслідком формування в них адаптації до нового стимулу (див. табл. 2).

Поліпшення показників швидкісно-силової підготовленості і змагальної діяльності у спортсменів Г1 супроводжувалося зростанням їх функціональних параметрів. Після завершення педагогічного експерименту спостерігали достовірні міжгрупові розбіжності у ЧСС у стані спокою (p<0,01), ЖЄЛ (p<0,001), затримці дихання на видиху (p<0,001). Це підтверджує ефективність авторської методики тренувань.

Підвищення обсягів фізичної працездатності від 191,67±10,36 Вт до 225,00±9,73 Вт (17,39% при p<0,001) зі скороченням на 15 хв періоду відновлення ЧСС після граничного фізичного навантаження свідчить про те, що регулярне застосування тренувальних навантажень і штучної гіпоксії призводить до формування суттєвих фізіологічних резервів. Після завершення педагогічного експерименту за показниками відновлення ЧСС встановлено статистично достовірну різницю у спортсменів Г1 і Г2 на 5-й, 15-й, 30-й і 45-й хвилинах відновлюваного періоду (p<0,05-0,001).

Уперше встановлено, що одноразове застосування гіпоксійного тренування сприяє незначному поліпшенню фізичної працездатності (5,49% при p>0,05) і результатів бігу на 200 метрів (0,19-0,12% при p>0,05) у легкоатлетів-спринтерів, які не застосовували його раніше. Тоді як у спортсменів, які раніше щоденно і тривалий час застосовували штучну гіпоксію у тренувальному процесі, спостерігалося достовірне поліпшення і фізичної працездатності (11,11% при p<0,05), і показників змагальної діяльності (1,12-0,54% при p<0,01-0,001). Суттєве підвищення показників спортсменів експериментальної групи сприяло статистично достовірним міжгруповим розбіжностям у другій спробі бігу на 200 метрів (p<0,01) і величині граничного фізичного навантаження (p<0,05) (табл. 4).

Таблиця 4. Зміни показників змагальної діяльності та фізичної працездатності легкоатлетів-спринтерів до і відразу після застосування сеансу штучної гіпоксії

Аналіз біохімічних параметрів енергетичного обміну легкоатлетів-спринтерів у відповідь на педагогічний експеримент дозволяє констатувати таке: підтверджено позитивний вплив авторської програми тренування із застосуванням штучної гіпоксії на стан гомеостазуючої функції катехоламінів (адреналіну і норадреналіну) у легкоатлетів-спринтерів; виявлено підвищений креатинфосфокіназний статус спортсменів у відповідь на експериментальний фактор; зафіксовано відсутність ефектів негативного азотового балансу спортсменів (за інтегральним показником втоми - екскрецією сечовини) при підвищенні фізичної працездатності (за тестом “Vita maxima”) на 17,39%. Отже, педагогічний експеримент із залученням штучної гіпоксії в процес підготовки легкоатлетів-спринтерів дає підставу відзначити суттєве розширення їх адаптаційних можливостей зі збереженням біохімічного статусу здорової людини.

У п'ятому розділі “Аналіз і обговорення результатів дослідження” узагальнюються результати дисертаційної роботи. Проаналізовано результати дисертаційного дослідження, що підтверджують і доповнюють наявні й абсолютно нові дані з проблематики розвитку швидкісно-силових якостей із застосуванням штучної гіпоксії легкоатлетів-спринтерів.

Підтверджено:

1. Дані Я.М. Коца (1985), Т.Г. Диби (2002), J.H. Wilmore, D.L. Cospill (2004), Ф.В. Музики (2006), Д.I. Степаненка (2008) та ін. про величини антропометричних, функціональних показників, характерних для легкоатлетів-спринтерів.

2. Результати досліджень фахівців Г. Н. Максименка, Б. І. Табачника (1985) про існування тісного взаємозв'язку між результатами в багатоскоках із показниками максимальної швидкості і швидкісної витривалості.

3. Результати бігу на 30 м з низького старту, бігу на 150 метрів з низького старту, бігу на 300 метрів і стрибка в довжину з місця у спринтерів, які брали участь у нашому дослідженні, відповідають показникам бігунів, які встановила Т.Г. Диба (2002). Результати спринтерів у бігу на 30 м, 60 м, стрибку в довжину з місця і потрійному стрибку, які ми отримали, практично відповідають результатам, які продемонстрували бігуни рівня кандидата в майстри спорту в дослідженні Д.І. Степаненка (2008).

4. Явище зростання показника ЖЄЛ, ймовірно, унаслідок значної активізації роботи дихальних м'язів після затримки дихання, яке спостерігали й інші фахівці (Ю.М. Фурман, 2002) під впливом тренувань із використанням гіпоксичної гіпоксії.

5. Дані літератури J. H. Wilmore, D. L. Costill (2004) про те, що величини ХОК у спокої в результаті тренувальних навантажень дещо знижуються (з 5109,36±475,07млхв-1 до 4858,08±431,52млхв-1 )

Розширено:

1. Дані Т.Г. Диби (2002) про те, що в результаті спортивного тренування діяльність системи дихання стала ефективнішою й економнішою.

2. Дані літератури J. H. Wilmore, D. L. Costill (2004) про те, що у 22 роки фізичний розвиток людини уповільнюється, оскільки антропометричні показники (довжина та маса тіла) легкоатлетів-спринтерів під час педагогічного експерименту практично не змінилися (відповідно 0,05% і 0,23% - у Г1, 0,09% і 0,34% - у Г2).

Абсолютно нове:

1. Уперше встановлено, що застосування програми тренувань, яка в підготовчому періоді макроциклу поєднує традиційне спортивне тренування з гіпоксійним, сприяло суттєвішому поліпшенню швидкісно-силових якостей (2,12% при p<0,05-0,001) і показників змагальної діяльності (біг на 100 метрів - 0,54% при p<0,05, біг на 200 метрів - 1,03% при p<0,01, біг на 400 метрів - 1,24% при p<0,05) легкоатлетів-спринтерів, ніж традиційної.

2. У результаті адаптації до гіпоксійного тренування спостерігали зменшення величини приросту показників фізичної підготовленості і змагальної діяльності в легкоатлетів-спринтерів. Упродовж першої половини відзначено більш виражені позитивні зміни рівня спеціальної фізичної підготовленості у спортсменів (1,77%), ніж протягом другої половини педагогічного експерименту (0,34%).

3. Під впливом авторської програми тренувань відбулося суттєве підвищення функціональних показників у тих спортсменів, які, окрім традиційного спортивного тренування, виконували вправи на дихальному тренажері Фролова.

4. Зростання якісного рівня показників головних функціональних систем організму - серцево-судинної і дихальної - з “добре” до “дуже добре” (за індексом Скібінскі) у тих спортсменів, які застосовували вправи на тренажері Фролова, свідчить про те, що підвищення рівня спортивних досягнень у легкоатлетів-спринтерів можливе з одночасним зміцненням їх здоров'я.

5. Зростання обсягів фізичної працездатності (на 17,39% при p<0,001) зі скороченням на 15 хв періоду відновлення ЧСС після граничного фізичного навантаження свідчить про те, що регулярне виконання тренувальних навантажень і вправ на дихальному тренажері Фролова викликало формування суттєвих фізіологічних резервів.

6. Одноразове застосування гіпоксійного тренування (дихальних вправ на тренажері Фролова) сприяло незначному поліпшенню фізичної працездатності (5,49% при p>0,05) і результатів бігу на 200 метрів (0,16% при p>0,05) у тих спортсменів, які не застосовували його раніше. Тоді як у легкоатлетів-спринтерів, які регулярно використовували дихальний тренажер у тренувальному процесі раніше (протягом тривалого часу), спостерігалося достовірне поліпшення фізичної працездатності (11,11% при p<0,05) і показників змагальної діяльності (0,78% при p<0,01-0,001).

7. Уперше встановлено біохімічні показники, характерні для легкоатлетів-спринтерів (І спортивного розряду, кандидатів у майстри спорту і майстрів спорту), що можуть бути застосовані як модельні.

змагальний легкоатлет гіпоксійний силовий

ВИСНОВКИ

1. Аналіз науково-методичної літератури дає підстави стверджувати, що одним із можливих шляхів розвитку швидкісно-силових якостей легкоатлетів-спринтерів є поєднання традиційного спортивного тренування з нетрадиційними засобами й методами, одним із яких є штучна гіпоксія. Сучасні ґрунтовні наукові дослідження стосовно впливу штучної гіпоксії на організм спортсменів доводять ефективність використання інтервального гіпоксійного тренування у веслуванні, легкій атлетиці, велосипедному спорті, волейболі, ковзанярському спорті, футболі, плаванні. Поодинокі наукові дослідження присвячено вивченню біологічних аспектів системи багаторічної підготовки легкоатлетів-спринтерів із використанням штучної гіпоксії. Недослідженими залишаються питання впливу штучної гіпоксії на розвиток швидкісно-силових якостей і показників змагальної діяльності легкоатлетів-спринтерів.

2. Рівень швидкісно-силової підготовленості та функціональних показників легкоатлетів-спринтерів вищих спортивних розрядів та майстрів спорту, які брали участь у експерименті, відповідає сучасним науковим даним. Найбільш виражені міжкваліфікаційні розбіжності (p<0,05-0,01) легкоатлетів-спринтерів виявлено за показниками результатів стрибків у довжину з місця (p<0,01), потрійних (p<0,05) і 10-х стрибків з місця (p<0,05); бігу на 200 метрів - p<0,01, бігу на 100 і 400 метрів - p<0,05; ЧСС, АТ, серцевого викиду, пульсового тиску, ударного об'єму та хвилинного об'єму крові, життєвої ємності легенів, життєвого індексу (при p<0,05-0,001).

Встановлені міжкваліфікаційні розбіжності (p<0,05) результатів біохімічних проб у легкоатлетів-спринтерів у вмісті норадреналіну в сечі після ступінчасто зростаючого велоергонавантаження “Vita maxima” (7,98±0,06 нг/хв - для спортсменів І спортивного розряду і 6,15±0,34 нг/хв - для кандидатів у майстри спорту), а також гемоглобіну у крові (142,63±1,43 г/л - для кандидатів у майстри спорту і 147,75±3,57 г/л - для майстрів спорту) дозволяють рекомендувати застосовувати їх величини як модельні.

3. Розроблена автором програма розвитку швидкісно-силових якостей, що поєднувала традиційне спортивне тренування з гіпоксійним і передбачала виконання вправ на дихальному тренажері Фролова у вільний від тренувань час (за 2 години до сну) протягом загальнопідготовчого етапу тренувань (не більше ніж 8 мікроциклів) у режимі 3-5?3'/3' - 5'/5'; з вмістом О2 в повітрі, що вдихається, 12-14%, СО2 - 5-6%, була впроваджена у процес спеціальної фізичної підготовки легкоатлетів-спринтерів.

4. Традиційне тренування в поєднанні з гіпоксійним у підготовчому періоді макроциклу сприяло достовірним (p<0,05-0,001) позитивним змінам швидкісно-силових якостей (3,87-0,90% при p<0,05-0,001 проти 2,04-0,30% при p<0,05), спортивних результатів (у бігу на 100 метрів - 0,54% при p<0,05, 200 метрів - 1,03% при p<0,01 та бігу на 400 метрів - 1,24% при p<0,05) та підвищенню обсягів фізичної працездатності з 191,67±10,36 Вт до 225,00±9,73 Вт (17,39% при p<0,001) зі скороченням тривалості періоду відновлення на 15 хв легкоатлетів-спринтерів І спортивного розряду, кандидатів у майстри спорту і майстрів спорту.

Після завершення педагогічного експерименту показники фізичної підготовленості спортсменів, які у тренувальному процесі застосували дихальні вправи гіпоксійного характеру, істотно відрізнялися від результатів спортсменів групи порівняння в бігу на 30 метрів з ходу (p<0,05), бігу на 60 метрів (p<0,01), бігу на 100 метрів (p<0,05), бігу на 200 метрів (p<0,05), бігу на 300 метрів (p<0,05) і бігу на 400 метрів (p<0,05), що підтверджує ефективність авторської методики тренувань.

5. Величини приросту показників фізичної підготовленості легкоатлетів-спринтерів залежать від тривалості дії гіпоксичного та гіперкапнічного фактора (О2 - 12-14%, СО2 - 5-6%), оскільки протягом першої половини педагогічного експерименту відбулися позитивніші зміни фізичної підготовленості спортсменів (0,75-3,70%), ніж упродовж другої (до 1,63%).

Зниження ефективності авторської програми тренувань, імовірно, є наслідком формування в них адаптації до нового стимулу.

6. Поліпшення швидкісно-силових якостей і змагальних результатів у спортсменів Г1 супроводжувалося підвищенням їхніх функціональних показників: розмірів ЖЄЛ (4,17% при p<0,001), життєвого індексу (3,89% при p<0,001), тривалості затримки дихання на видиху (11,89% при p<0,01) і величини ЧСС у стані спокою (6,91% при p<0,001). Відбулося зростання якісного рівня показників головних функціональних систем організму - серцево-судинної та дихальної - з “добре” до “дуже добре” (за індексом Скібінскі). Завдяки суттєвому підвищенню функціональних показників, у спортсменів Г1 (від 0,23% до 11,89% проти від 0,39% до 3,03% - у Г2) після завершення педагогічного експерименту спостерігалися достовірні міжгрупові розбіжності у ЧСС у стані спокою (p<0,01), ЖЄЛ (p<0,001), затримці дихання на видиху (p<0,001).

Отже, відбулося суттєве розширення адаптаційних можливостей спортсменів зі збереженням біохімічного статусу здорової людини.

Це підтверджує достовірне (при p<0,001) зростання під впливом дихальної гімнастики "стартової" екскреції креатиніну з 7,37±0,20 ммоль/л до 19,97±1,49 ммоль/л та ще більше його зростання у відновному після навантаження періоді (ефект суперкомпенсації) з 8,29±0,18 ммоль/л до 21,53±1,60 ммоль/л, гемоглобіну - з 144,00±1,71 г/л до 151,83±1,32 г/л, відсутність достовірного приросту (p>0,05) катехоламінів, незмінність показників екскреції сечовини та відсутність патологічних параметрів (цукру, білка, ацетону) у сечі спортсменів експериментальної групи.

7. Рівень фізичної працездатності (11,11% при p<0,05 проти 5,49% при p>0,05) та спортивних результатів (1,12-0,54% при p<0,01-0,001 проти 0,19-0,12% при p>0,05) суттєвіше (p<0,05-0,01) зростав у легкоатлетів-спринтерів, які раніше регулярно впродовж підготовчого періоду використовували штучну гіпоксію, ніж у тих спортсменів, які застосували її вперше.

Удосконалення системи фізичної підготовки легкоатлетів-спринтерів у майбутньому можливе шляхом уточнення тривалості адаптаційного ефекту застосування тренувальної програми з використанням штучної гіпоксії на різні показники фізичних якостей спортсменів інших кваліфікаційних груп.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ПРАЦЬ

а) публікації у фахових виданнях, які затвердженні ВАК України:

1. Свищ Я. Біохімічний експрес-контроль за ефектами гіпоксійного тренування / Ярослав Свищ, Марія Сибіль, Ольга Слісенко // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. галузі фізичної культури і спорту. - Л., 2006. - Вип. 10, т.4, кн.1. - С. 378 - 382.

2. Свищ Я. Відповідь організму легкоатлетів спринтерів на додаткове тренування гіпоксією / Ярослав Свищ // Молода спортивна наука : зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2007. - Вип. 11, т. 4 - С. 254 - 258.

3. Свищ Я. Експрес-вплив занять на апараті Фролова на результати тренувального процесу та фізичну працездатність кваліфікованих легкоатлетів-спринтерів / Ярослав Свищ // Молода спортивна наука України : зб. наук. ст. з галузі фіз. культури і спорту. - Л., 2010.- Вип. 14, т. 1. - С. 293

4. Свищ Я. Ефективність тренування бігунів на короткі дистанції в умовах штучно викликаної гіпоксії / Ярослав Свищ // Спортивний вісник Придніпров'я. - 2006. - № 3. - С. 89 - 93.

5. Свищ Я. С. Вплив занять на гіпоксикаторі Фролова на стан функціональних параметрів легкоатлетів-спринтерів / Я. С. Свищ, М. Г. Сибіль// Науково-педагогічні проблеми фізичної культури : наук. часопис Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. - К., 2010. - Вип. 8. - С. 184 - 188.

6. Свищ Я. С. Динаміка показників спеціальної фізичної підготовленості бігунів на короткі дистанції під впливом авторської методики гіпоксійного тренування / Свищ Я. С., Сибіль М. Г. // Слобожанський науково-спортивний вісник. - 2009. - № 2. - С. 34-38.

7. Свищ Я. Тренування гіпоксією кваліфікованих бігунів на середні дистанції Я. Свищ., М. Сибіль // Молода спортивна наука : зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2004. - Вип. 8, т. 1. - С. 355 - 359.

8. Свищ Я. Штучна гіпоксія та її використання в практиці підготовки висококваліфікованих легкоатлетів-спринтерів / Ярослав Свищ // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. з галузі фіз. культури і спорту. - Л., 2008. - Вип. 12, т. 1 - С. 319 - 325.

б) публікації в інших виданнях:

9. Ефективність застосування дихального апарата Фролова у підготовці кваліфікованих легкоатлетів-спринтерів : авт. свід. / Я. С. Свищ, М. Г. Сибіль. - № 25079 ; опубл. 25.07.2008.

10. Свищ Я. С. Дослідження впливу дихальної гімнастики Фролова на функціональний стан спринтерів / Я. С. Свищ // Сучасні технології у сфері фізичного виховання спорту та валеології : зб. наук. пр. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. - Х., 2008. - С. 325 -350.

11. Свищ Я. С. Застосування штучної гіпоксії в тренувальному процесі кваліфікованих легкоатлетів-спринтерів / Я. С. Свищ, М. Г. Сибіль // Олімпійський спорт і спорт для всіх : тези доп. ХІV Міжнар. наук. конгр. - К., 2010. - С. 121.

12. Свищ Я. С. Розвиток швидкісно-силових якостей легкоатлетів-спринтерів із використанням штучної гіпоксії / Я. С. Свищ // Актуальні проблеми фізичного виховання, реабілітації, спорту та туризму : тези доп. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. - Запоріжжя, 2010. - С. 78 - 79.

13. Сибіль М. Г. Біохімічний моніторинг за підготовкою якості швидкості у кваліфікованих спортсменів / М. Г. Сибіль, М. В. Островський, Я. С. Свищ // Современный олимпийский спорт и спорт для всех : тез. докл. VІІІ Междунар. науч. конгр. - Алматы, 2004. - Т. ІІ. - С. 171 - 172.

14. Сибіль М. Г. Зміни біохімічних параметрів легкоатлетів-спринтерів під впливом гіпоксійного тренування / М. Г. Сибіль, Я. С. Свищ // Український біохімічний журнал. - 2010. - Т. 82, № 4. - С. 166.

15. Сибіль М. Г. Стан енергозабезпечуючих систем легкоатлетів-спринтерів в умовах штучної гіпоксії / М. Г. Сибіль, Я. С. Свищ // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : наук. моногр. / за ред. С. С. Єрмакова. - Х. : ХДАДМ, 2009. - № 7. - С. 178 - 183.

АНОТАЦІЯ

СВИЩ Ярослав Степанович. Розвиток швидкісно-силових якостей легкоатлетів-спринтерів із застосуванням штучної гіпоксії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 - олімпійський і професійний спорт. - Львівський державний університет фізичної культури, м.Львів, 2011 р.

Об'єкт дослідження - спеціальна фізична підготовка легкоатлетів-спринтерів.

Предмет дослідження - засоби та методи розвитку швидкісно-силових якостей легкоатлетів-спринтерів із застосуванням штучної гіпоксії.

Мета дослідження - удосконалити спеціальну фізичну підготовку легкоатлетів-спринтерів із застосуванням штучної гіпоксії.

Уперше встановлено, що застосування штучної гіпоксії (15-25 хвилин у режимі дихання 3 хв ? 3 хв - 5 хв ? 5 хв із вмістом О2 12-14%) упродовж 8-ми мікроциклів підготовчого періоду сприяє достовірному зростанню рівня розвитку швидкісно-силових якостей і фізичної працездатності легкоатлетів-спринтерів.

Уперше доведено, що триваліше (більше ніж 8 мікроциклів) застосування штучної гіпоксії не викликає подальше зростання зазначених вище даних.

Уперше виявлено, що експрес-застосування штучної гіпоксії сприяє суттєвішому прояву швидкісно-силових якостей, підвищує фізичну працездатність легкоатлетів-спринтерів, які раніше регулярно (протягом підготовчого періоду) використовували штучну гіпоксію, ніж у тих спортсменів, які застосували її вперше.

Ключові слова: навчально-тренувальний процес, штучна гіпоксія, фізична підготовка, легкоатлети-спринтери.

АННОТАЦИЯ

СВЫЩ Ярослав Степанович. Развитие скоростно-силовых качеств легкоатлетов-спринтеров с применением искусственной гипоксии. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.01 -- олимпийский и профессиональный спорт. -- Львовский государственный университет физической культуры, г.Львов, 2011 г.

Объект исследования - специальная физическая подготовка легкоатлетов-спринтеров.

Предмет исследования - приемы и методы развития скоростно-силовых качеств легкоатлетов-спринтеров с применением искусственной гипоксии.

Цель исследования - усовершенствовать специальную физическую подготовку легкоатлетов-спринтеров с применением искусственной гипоксии.

Впервые установлено, что применение искусственной гипоксии (15-25 минут в режиме дыхания 3 мин ? 3 мин - 5 мин ? 5 мин с содержанием О2 12-14%) в течение 8-ми микроциклов подготовительного периода вызывает достоверное увеличение уровня развития скоростно-силовых качеств и физической работоспособности легкоатлетов-спринтеров. Традиционные тренировки в сочетании с гипоксичными в подготовительном периоде макроцикла способствуют вероятным (p<0,05-0,001) позитивным изменениям скоростно-силовых качеств (3,87-0,90% при p<0,05-0,001 против 2,04-0,30% при p<0,05), спортивных результатов (в беге на 100 метров - 0,54% при p <0,05, 200 метров - 1,03% при p<0,01 и беге на 400 метров - 1,24% при p<0,05) и повышению объемов физической работоспособности с 191,67 ± 27,87 Вт до 225,00 ± 29,17 Вт (17,39% при p<0,001) с сокращением продолжительности периода восстановления на 15 мин у легкоатлетов-спринтеров I спортивного разряда, кандидатов в мастера спорта и мастеров спорта. После завершения педагогического эксперимента показатели физической подготовленности спортсменов в тренировочном процессе с применением гипоксической тренировки существенно отличались от результатов спортсменов группы сравнения в беге на 30 метров с ходу (p<0,05), беге на 60 метров (p<0,01), беге на 100 метров (p<0,05), беге на 200 метров (p<0,05), беге на 300 метров (p<0,05) и беге на 400 метров (p<0,05), что подтверждает эффективность авторской методики тренировок.

Впервые доказано, что длительное (более 8-ми микроциклов) применение искусственной гипоксии не ведет к дальнейшему росту указанных выше данных. Величины прироста показателей физической подготовленности легкоатлетов-спринтеров зависят от продолжительности действия гипоксического и гиперкапнического фактора (О2 - 12-14%, СО2 - 5-6%), поскольку в течение первой половины педагогического эксперимента произошли большие позитивные изменения физической подготовленности спортсменов (0,75 - 3,70%), чем в течение второй (до 1,63%). Снижение эффективности авторской программы тренировок, вероятно, является следствием формирования у них адаптации к новому стимулу.

Улучшение скоростно-силовых качеств и соревновательных результатов у спортсменов Г1 сопровождалось ростом их функциональных показателей: размеров ЖЕЛ (4,17% при p <0,001), жизненного индекса (3,89% при p<0,001), продолжительности задержки дыхания на выдохе (11,89% при p<0,01) и величин ЧСС в состоянии покоя (6,91% при p<0,001). Произошел рост качественного уровня показателей главных функциональных систем организма - сердечно-сосудистой и дыхательной - с “хорошо” до “очень хорошо” (по индексу Скибински). Благодаря существенному улучшению функциональных показателей, у спортсменов Г1 (от 0,23% до 11,89% против от 0,39% до 3,03% - в Г2) после завершения педагогического эксперимента наблюдались достоверные межгрупповые различия в ЧСС в состоянии покоя (p<0,01), ЖЕЛ (p<0,001), задержке дыхания на выдохе (p<0,001). Следовательно, произошло существенное расширение адаптационных возможностей спортсменов с сохранением биохимического статуса здорового человека. Это подтверждает достоверный (при p<0,001) рост под влиянием искусственной гипоксии “стартовой” экскреции креатинина с 7,37 ± 0,56 ммоль/л до 19,97 ± 3,96 ммоль/л, а еще больший его рост в восстановительном после нагрузки периоде (эффект суперкомпенсации) с 8,29 ± 0,54 ммоль/л до 21,53 ± 4,41 ммоль/л, гемоглобина - с 144,00 ± 4,67 г/л до 151,83 ± 3,36 г/л, отсутствие достоверного прироста (p>0,05) катехоламинов, неизменность показателей экс...