Корекція емоційно-поведінкових порушень у студентів засобами фізичного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет фізичної культури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

24.00.02 - Фізична культура,

фізичне виховання різних груп населення

Корекція емоційно-поведінкових порушень у студентів засобами фізичного виховання

Мосейчук Юрій Юрійович

Львів - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

емоційний поведінковий фізичний студент

Актуальність теми. За останні роки порушення психічного здоров'я стало надзвичайно поширеним явищем (Culpepper L., 2002; Аведисова А.С., 2004; Александровский Ю.А., 2005 та ін.). Близько 450 мільйонів жителів Землі мають на ті чи інші психічні порушення, які, за статистикою, посідають одне з перших місць серед причин захворюваності. На сьогодні вони складають майже 12% загальної захворюваності, а до 2020 року, згідно з прогнозами, становитимуть до 15% (Alluglander C., Nillson B., 2003; Александровский Ю.А., 2005).

Однією з поширених причин захворюваності є депресивні стани. Щорічно у європейському регіоні від тяжкої депресії страждають близько 33,4 мільйонів осіб. За прогнозами фахівців, до 2020 року у Європі депресія розвинеться у кожної п'ятої людини (Lecrubier Y., Wittchen H.U., Faravelli C. et al., 2000; Рутс В., Негру Л., 2003; Fricchione G., 2004 та ін.).

З'явилася тенденція до зростання поширеності депресії серед підлітків. В одного з чотирьох європейських підлітків спостерігається один або декілька симптомів психічних порушень. Нагромаджуються суспільні проблеми, пов'язані з депресією: насильство, самогубство, наркоманія, поведінкові розлади (Liebowitz M.R., Heimberg R.G., Fresco D.M. та ін., 2000; Evans J.R., Velsor P.V., Schumacher J.E., 2002; Александровский Ю.А., 2005).

Одним з провідних чинників такої ситуації є швидка глобалізація зі стрімкими темпами руйнування багаторічних життєвих стереотипів, коли відбувається відхід нових поколінь від усталених цінностей, тоді як нових ще не напрацьовано. Це створює великий тиск на людину, а стрес є вагомим чинником розвитку порушень психоемоційної сфери (Ложкин Г.В., Толкунова И.В., 2000; Філіппов М.М., 2003; Апанасенко Г.Л., 2005 та ін.).

Вагомим стресовим чинником є навчання у вищому навчальному закладі, що зумовлено зміною попереднього життєвого стереотипу, потужним і стрімким інформаційним потоком з незвичною складністю завдань, необхідністю забезпечення високої швидкості переробки інформації, поєднанням декількох видів діяльності без можливості зниження інтенсивності жодного з них, невизначеністю ситуації з можливим виникненням конфліктів (Філіппов М.М., 2003; Хусаинова И.С., 2005; Вісковатова Т.П., 2006 та ін.). Водночас сучасному студентству притаманний низький рівень рухової активності, за якого в організмі розвивається гіпокінезія. Розвиток цього стану супроводжується низкою несприятливих процесів (Паффенбаргер Р., Ольсен Э., 2003; Апанасенко Г.Л., 2004; Магльований А.В., 2006).

Відсутність комплексних досліджень, присвячених з'ясуванню поширеності емоційно-поведінкових порушень серед студентів, їх взаємозв'язку з періодом навчального процесу і тривалістю навчання у вищому навчальному закладі, вивченню можливості їх корекції шляхом застосування засобів фізичного виховання обґрунтовують актуальність теми дисертаційної роботи і є підставою для визначення її мети.

Зв'язок роботи з науковими планами і темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника і є фрагментом дослідження на тему „Роль засобів немедикаментозного впливу на організм як превентивного фактора виникнення і прогресування патології внутрішніх органів” (номер державної реєстрації 0105U004575). Роль автора полягає у виконанні дослідження, присвяченого виявленню та корекції емоційно-поведінкових порушень засобами фізичного виховання у студентів, шляхом розробки й апробації комплексної програми.

Мета дослідження - розробити організаційно-методичні основи корекції емоційно-поведінкових порушень у студентів засобами фізичного виховання.

Завдання дослідження:

1. Визначити стан проблеми щодо корекції емоційно-поведінкових порушень у студентів засобами фізичного виховання.

2. Встановити поширеність і структуру емоційно-поведінкових порушень серед студентів залежно від періоду навчального року і тривалості навчання у вищому навчальному закладі.

3.З'ясувати наявність взаємозв'язків фізичної та функціональної підготовленості студентів з наявними у них емоційно-поведінковими порушеннями.

4. Розробити та експериментально перевірити програму корекції емоційно-поведінкових порушень у студентів засобами фізичного виховання.

Об'єкт дослідження - психічний і функціональний стан студентів різних курсів упродовж навчального року.

Предмет дослідження - емоційно-поведінкові порушення у студентів та їх корекція засобами фізичного виховання.

Методи дослідження. Теоретичний аналіз і узагальнення, анкетне опитування, психофізіологічні та фізіологічні методи дослідження, методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів:

· запропоновано методику розробки програми корекції емоційно-поведінкових порушень у студентів з урахуванням встановленого їхнього взаємозв'язку з параметрами фізичної і розумової працездатності;

· уперше розроблено й апробовано програму корекції емоційно-поведінкових порушень студентів, яка, на відміну від медикаментозних засобів, включає фізичні тренування в поєднанні із самомасажем, психофізичною гімнастикою, нервово-м'язовою релаксацією, когнітивно-поведінковою корекцією, натуропсихокорекцією, медитацією та автогенним тренуванням;

· доповнено теоретичні уявлення про вплив розроблених засобів корекції емоційно-поведінкових порушень на психічний стан, фізичну і розумову працездатність студентів на основі оцінки її ефективності щодо покращення адаптаційних резервів організму, підвищення толерантності до фізичних навантажень.

Практична значущість дослідження. Результати дослідження є науковим підґрунтям для здійснення профілактичної роботи серед студентів з метою забезпечення належного рівня їхнього психічного і соматичного здоров'я. Сформований комплекс скринінгових тестів і методик дає змогу виявляти емоційно-поведінкові порушення у студентів та їхній взаємозв'язок з функціональними змінами.

Опубліковано методичні рекомендації щодо застосування програми корекції емоційно-поведінкових порушень у практичній діяльності кафедр фізичного виховання, роботі реабілітаційних центрів, лікарсько-фізкультурних диспансерів, кабінетів ЛФК лікувальних закладів, санаторно-курортних і амбулаторно-поліклінічних підрозділів.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес і практичну діяльність кафедр фізичного виховання Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ, Хмельницького університету управління і права, Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Ужгородського національного університету, Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, Тернопільського національного економічного університету, що підтверджено відповідними актами.

Особистий внесок здобувача полягає у формуванні наукової проблеми, розробці методики проведення комплексних досліджень; виборі й апробації методів дослідження; розробці програми корекції емоційно-поведінкових порушень, її експериментальній перевірці та впровадженні.

У спільних публікаціях авторові належить постановка наукової проблеми, визначення мети і завдань дослідження, його проведення, формулювання висновків та практичних рекомендацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідалися на ІІ Міжнародній медико-фармацевтичній конференції студентів і молодих вчених, присвяченій 20-річчю Чорнобильської аварії (Чернівці, 2006), ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції “Здоров'я і освіта: проблеми та перспективи” (Донецьк, 2006), ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Спортивна медицина, лікувальна фізкультура та валеологія - 2006” (Одеса, 2006), Х Міжнародній науковій конференції “Молода спортивна наука України” (Львів, 2006), 75-й міжвузівській науковій конференції молодих вчених та студентів (Івано-Франківськ, 2006), І Міжнародній науково-практичній конференції “Роль фізичної культури як вагомого фактора покращення стану здоров'я населення і модифікації стилю життя” (Івано-Франківськ, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фізичне виховання студентів вищих навчальних закладів: здобутки, проблеми та шляхи їхнього вирішення в контексті вимог Болонської декларації” (Київ, 2007), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання та спорту на сучасному етапі” (Чернігів, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, магістрантів та аспірантів (Львів, 2007).

Публікації. Результати дисертації опубліковано у 18 наукових працях, серед яких методичні рекомендації та 9 статей у фахових виданнях ВАК України (з них чотири одноосібні).

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 167 сторінках основного тексту і складається зі вступу, шести розділів, висновків, практичних рекомендацій, додатків, списку використаних джерел; містить 20 таблиці та 12 рисунків. Список використаної літератури містить 316 джерел, з яких 144 - зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичну значущість роботи та особистий внесок здобувача; описано сферу впровадження й апробації результатів дослідження, вказано кількість публікацій.

У першому розділі “Сучасні погляди на роль психічного стану як складової здоров'я людини і методи його корекції засобами фізичного виховання” висвітлено дані сучасної наукової літератури щодо структури і поширеності емоційно-поведінкових порушень, соціального значення їх корекції; про організм як цілісну систему психосоматичних структур; проаналізовано основні методики корекції емоційно-поведінкових порушень, обґрунтовано актуальність та роль підвищення фізичної активності як основного чинника покращення здоров'я людини.

Дані літератури свідчать про широку розповсюдженість емоційно-поведінкових порушень серед студентської молоді і відсутність стійких тенденцій до покращення стану її здоров'я. Ситуація, що склалася, вимагає розробки і вдосконалення механізмів, які сприяли б ефективному вирішенню провідних проблем профілактики психосоматичної патології. Організм людини необхідно розглядати як цілісну систему фізичного, психічного, біоенергетичного і соціального компонентів, яка перебуває у тісному взаємозв'язку з довкіллям. Важливе місце в реалізації превентивних заходів належить фізичному вихованню. Науково доведені низкою факти про низький рівень рухової активності студентів, а також дані про взаємозв'язок фізичної і психічної сутності людини створюють вагомі передумови для розробки комплексу заходів з впливу на моторну сферу для корекції певних психоемоційних порушень. Зазначені питання в опрацьованій літературі висвітлені недостатньо, а виявлені відомості часто є суперечливими й неконкретними.

Другий розділ “Методи й організація досліджень”. Для вирішення поставлених завдань застосовано такі методи: 1) анкетне опитування: опитувальник К. Роджерса і Р. Раймонда для оцінки соціально-психологічної адаптації, опитувальник Л. І. Вассермана (у модифікації В.В. Бойко) опитувальник “Міні-мульт” - скорочений варіант опитувальника ММРІ (Міннесотського багатофакторного особистісного опитувальника), адаптований опитувальник профілю настрою “POMS - profile of mood states”, шкала Цунга для оцінки ступеня тривоги; 2) психофізіологічні методи дослідження: арифметичний тест для оцінки рівня уваги, стандартний та модифікований теппінг-тест; 3) фізіологічні методи дослідження: проба PWC_170, 24-годинне моніторування й аналіз варіабельності серцевого ритму (ВСР), швидкість опрацювання зорової інформації за методикою М.О. Зикова, постуральне тестування для вивчення реакції показників серцево-судинної системи на зміну положення тіла; 4) методи математичної статистики: розрахунки проводили за стандартною статистичною програмою "Statistica 5.0".

Робота ґрунтується на детальному обстеженні 233 студентів I, III і V курсів педагогічного, фізичного та географічного факультетів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. У зв'язку з високим рівнем самоконтролю, нещирості й намаганням передбачити результати опитування окремих респондентів із загальної кількості було відбраковано 39 анкет. До складу основної групи залучено 167 студентів, у яких встановлено ті чи інші порушення соціально-психологічної адаптації. Студенти, в яких було виявлено емоційно-поведінкові порушення, були, розподілені на три підгрупи залежно від курсу, на якому вони навчалися на момент обстеження: підгрупу 1 склали студенти І курсу (n=46), підгрупу 2 - студенти ІІІ курсу (n=62) підгрупу 3 - студенти V курсу (n=59). Контрольну групу склали 27 студентів, у яких не було констатовано жодних відхилень за шкалою соціально-психологічної адаптації.

Середній вік обстежених основної групи складав 20,3±2,0 років, контрольної - 20,5±2,2 років.

На першому етапі дослідження (2004-2005 рр.) проведено вивчення й аналіз літературних джерел, окреслено коло необхідних методик дослідження, здійснено анкетування студентів на предмет виявлення емоційно-поведінкових порушень, проведено спостереження із застосуванням психофізіологічних і фізіологічних методів дослідження. Впродовж 2004/2005 навчального року обстеження проводили двічі: на початку і наприкінці навчального року. Проведено аналіз отриманих результатів, розроблено програму корекції виявлених порушень.

На другому етапі дослідження (2005/2006 навчальний рік) здійснювали апробацію розробленої програми, впровадженої для студентів підгрупи 1 (n=43), які на цей час навчалися на II курсі, і для студентів підгрупи 2 (n=47), які навчались на IV курсі. Заняття відбувалися в позаурочний час. Контрольна група відвідувала заняття з фізичного виховання.

На третьому етапі дослідження (2006/2007 навчальний рік) продовжувалися заняття за розробленою програмою зі студентами підгруп 1 і 2, які на цей час уже були студентами ІІІ і V курсів. У травні проведено повторне анкетування і тестування.

На четвертому етапі дослідження (2007 р.) проведено оцінку результатів повторного тестування, зіставлено їх з початковими. Здійснено аналіз та узагальнення отриманих результатів дослідження, сформульовано висновки й розроблено практичні рекомендації.

У третьому розділі “Зміни психічного та функціонального стану студентів упродовж навчального року” висвітлено особливості соціально-психологічної адаптації та структуру психічних порушень у студентів різних років навчання.

За результатами анкетування встановлено, що у 86% студентів різних років навчання наявні ознаки порушення соціально-психологічної адаптації, які найбільш виражені на першому й п'ятому курсах. У них відзначено найнижчі рівні адаптації (відповідно 24 і 57% проти 94% у контрольної групи), прийняття інших (23 і 52% проти 90% у контрольної групи), емоційного комфорту (19 і 26% проти 81% у контрольній групі). Значно нижчим порівняно з контингентом контрольної групи у студентів першого курсу був рівень самосприйняття (19% проти 81%).

Структура емоційно-поведінкових порушень залежить від тривалості навчання у вищому навчальному закладі: для студентів І курсу характерні іпохондрія (69,6%), депресія (63,1%), психастенія (54,4%), істеричні (52,2%) та шизоїдні реакції (73,9%); для студентів ІІІ курсу - схильність до шизоїдного (48,4%) та гіпоманічного (35,5%) психологічних типів поведінки; студентам V курсу притаманні депресивний (62,0%), психастенічний (59,3%), істеричний (44,1%) та шизоїдні (42,2%) типи реагування на довколишнє середовище. У контрольній групі ці показники становили: іпохондрія - 11,1%, депресія - 7,4%, психастенія - 7,4%, істерія - 3,7%, шизоїдність - 7,4%, гіпоманія - 14,8%.

Для всіх студентів різних років навчання було характерним підвищення рівня соціальної фрустрації, який максимально проявлявся на першому курсі (68%), дещо менше - на третьому (58%) і п'ятому (45%). Переважна більшість (73%) студентів контрольної групи відзначали в опитуванні невизначений рівень фрустрації, а решта - знижений і дуже низький.

Порівняння динаміки показників настрою різних підгруп дало такі результати. У студентів І курсу спостерігали зменшення бальної характеристики “енергійність/активність” (з 47,8±6,3 на початку року до 19,3±2,9 в період сесії, р<0,05), що поєднувалося зі збільшенням бальної характеристики “втома/інертність” (з 37,5±5,7 до 46,6±6,0, р<0,05). У студентів ІІІ курсу відзначено збільшення бальних виразів “гнів/ворожість” (з 27,1±3,3 до 60,6±5,7, р<0,05), “розгубленість/розсіяність” (з 30,9±3,7 до 57,7±6,0, р<0,05), “напруженість/тривожність” (з 29,6±4,1 до 52,5±5,8, р<0,05). Для студентів V курсу було характерним підвищення бальних показників “гнів/ворожість” (з 24,7±3,0 до 47,4±7,0, р<0,05), “розгубленість/розсіяність” (з 36,7±3,6 до 53,1±7,3, р<0,05), “депресія/негативізм” (з 41,4±3,2 до 68,2±6,8, р<0,05), “втома/інертність” (з 27,0±2,4 до 52,1±6,3, р<0,05), “напруженості/тривожності” (з 31,9±2,9 до 50,4±6,0, р<0,05).

Під час виконання арифметичного тесту контрольна група на початку навчального року помилялася в середньому 0,8±0,05 рази за тест (55 арифметичних дій); в осіб першої, другої та третьої підгруп цей показник був вірогідно більшим і складав відповідно 6,9±0,08; 3,5±0,02 і 5,6±0,03 рази (р<0,05). Спостерігали зростання кількості помилок у період екзаменаційної сесії. У першої підгрупи відсоток помилок збільшився з 12,6±0,5 до 20,4±0,9% (р<0,05), у другої - з 6,4±0,7% у вересні до 19,5±1,0% у травні (р<0,05), у третьої - з 10,2±0,7 до 15,3±0,9% (р<0,05). У студентів контрольної групи не відзначено вірогідного збільшення відсотка помилок, допущених під час виконані арифметичного тесту у травні у порівняно з вереснем.

Під час екзаменаційної сесії у студентів з емоційно-поведінковими порушеннями встановлено зростання психічної напруги. На початку навчального року 19,6% студентів першої підгрупи вказували на дуже високу психічну напругу, 34,8% - на високу, а під кінець навчального року кількість цих осіб збільшилася до 23,9 і 47,8%. У студентів контрольної групи негативних змін не зафіксовано.

Відчуття тривожності було найбільш вираженим у першої підгрупи, причому від вересня до травня відзначено його збільшення з 53,9±5,4 до 76,9±7,2 бала (р<0,05). Бальні еквіваленти цих симптомів за шкалою Цунга у студентів підгрупи 1 були вірогідно вищими від аналогічних показників контрольної групи (р<0,05).

Аналіз даних моніторування варіабельності серцевого ритму (ВСР) показав наявність у студентів основної групи всіх курсів дисбалансу вегетативної нервової системи (ВНС), який полягав у суттєвій перевазі функції її симпатичного відділу наприкінці навчального року.

Співвідношення хвиль LF, які характеризують активність симпатичного відділу ВНС, до HF, які характеризують активність парасимпатичного відділу ВНС, були вірогідно більшими порівняно зі своїми контрольними аналогами.

Згідно з індексом Баєвського, наростання напруги регуляторних систем організму від початку навчального року до екзаменаційної сесії у студентів першого й третього курсів та її зниження у студентів п'ятого курсу свідчить про можливе виснаження адаптаційних механізмів.

Вегетативний дисбаланс поєднанні з виявленими психічними порушеннями виникає у студентів на тлі зниження толерантності до фізичних навантажень. Це підтверджено тим, що порогове навантаження, показники PWC170 і максимальне споживання кисню (МСК) у трьох підгрупах основної групи були вірогідно меншими від своїх контрольних аналогів.

У четвертому розділі “Програма корекції емоційно-поведінкових порушень у студентів” подано науково-методичне обґрунтування розробленої програми. Відомо, що найефективнішим шляхом запобігання соматичним захворюванням є систематичні дозовані фізичні навантаження (Г.Л. Апанасенко, 2007). Виконання фізичних вправ має велике значення для підтримування високої продуктивності мозку, регуляції фізіологічних систем, забезпечення гомеостазу організму, формування оптимального психофізіологічного стану (М.М. Філіппов, 2006).Тому основою програми корекції емоційно-поведінкових порушень були фізичні вправи, що їх рекомендують провідні вчені у сфері теорії та методики фізичного виховання (Алтер М.Дж., 2001; Вейнберг Р.С., Гоулд Д., 2001; Круцевич Т.Ю., 2003; Філіппов М.М., 2006).

Програма мала комплексний характер (рис.1). Вплив на фізичний компонент здійснювали фізичними тренуваннями та самомасажем. Вплив на психологічний компонент передбачав елементи психофізіологічної профілактики: автогенне тренування, нервово-м'язову релаксацію, медитацію, психофізичну гімнастику, натуропсихокорекцію і когнітивно-поведінкову корекцію. Вплив на соціальний компонент здійснювали шляхом формування мотивації до здорового способу життя, забезпечення оптимальних передумов для адаптації студента до життя у суспільстві.

Частота занять становила 5 разів на тиждень. Тривалість занять - 60 хв., зокрема на виконання вправ аеробного спрямування відводилося 30 хв. Заняття складалось з таких частин: підготовча частина (розминка, виконання вправ на розтягнення, виконання вправ для зміцнення м'язів, психофізична гімнастика), основна частин (виконання вправ аеробного спрямування), заключна частина (виконання вправ на розслаблення м'язів).

Методика когнітивно-поведінкової корекції була спрямована на зміну особливостей пізнання і поведінки. Основними компонентами були: досягнення й підтримка базового рівня фізичної активності, поступове її збільшення шляхом заохочення до підвищення інтенсивності фізичних навантажень, пояснення моделі формування можливої патології, ознайомлення з методами контролю певних симптомів, усунення зосередженості на симптомах.

Елемент натуропсихокорекції зумовив позитивний емоційний вплив, сприяв формуванню нового бачення минулого і майбутнього, допоміг побачити свої відхилення, недоліки, помилки і їхні несприятливі наслідки.

Усі компоненти програми були тісно пов'язані між собою і забезпечували мобілізацію адаптаційних резервів організму.

У п'ятому розділі “Результати впровадження програми корекції емоційно-поведінкових порушень” подано результати оцінки адекватності й ефективності впровадження комплексу розроблених заходів. Апробацію ефективності розробленої програми здійснювали упродовж 21 місяця.

Досягнуто суттєвого покращення уваги. Так до початку програми найбільшої кількості помилок (у середньому 11,2±0,06 рази на 55 арифметичних дій) припустилися студенти першої підгрупи, тоді як після корекції показник зменшився до 5,2±0,04 рази (р<0,05). Зміна результатів арифметичного тесту в осіб другої підгрупи була аналогічною.

Відповідною до вище наведених результатів була і динаміка суб'єктивної психічної напруги. У підгрупі 1 частка студентів з дуже високим рівнем психічної напруги зменшилася з 23,9 до 4,7%, а з високим рівнем - від 47,8 до 16,3%. У підгрупі 2 відсоток з дуже високим рівнем психічної напруги зменшився з 17,8% до 6,4%, а з високим - з 32,3% до 10,6%, що зумовило зменшення величини суб'єктивної психологічної напруги під час виконання інтенсивної розумової роботи.

Застосування програми корекції сприяло зменшенню бальних еквівалентів афективних ознак: відчуття тривожності (у підгрупі 1 - з 76,9±5,2 до 22,8±4,8, у підгрупі 2 - з 67,8±8,4 до 25,7±3,6), безпричинного страху (з 36,9±1,6 до 6,3±0,9 у підгрупі 1 та з 35,5±2,1 до 6,1±1,5 у підгрупі 2), показників засмучення (у 1 підгрупі до корекції 69,6±2,0, після - 18,1±2,4; у 2 підгрупі до 77,4±4,2, після - 15,0±2,1). Також встановлено вірогідне зменшення бальних еквівалентів соматичних ознак: болів голови (з 79,6±3,6 до 8,1±0,7 у підгрупі 1 та із 56,5±2,0 до 3,2±0,8 у підгрупі 2, болі у шиї та спині з 74,8±2,9 до 7,9±1,0 у підгрупі 1 та з 68,8±4,0 до 6,5±0,7 у підгрупі 2, втоми (з 72,6±4,1 до 15,1±1,6 у підгрупі 1, у підгрупі 2 - з 69,6±1,9 до 12,2±1,1), нормалізація сну у підгрупі 1 після корекції 80,4±1,4, до корекції - 20,09±1,2, у підгрупі 2 - відповідно 66,1±2,9 і 25,4±1,6. Нівелювання цих ознак після корекції позначилося на зменшенні загального індексу тривоги студентів обох підгруп.

Досягнуто суттєвого покращення функціональної стійкості нервово-м'язового апарату в обох підгрупах під час виконання стандартного та модифікованого теппінг-тесту: час виконання у підгрупі 1 становив у середньому 64,9±2,4 с, а після корекції 43,7±2,2 с, р<0,05. Аналогічна динаміка і в підгрупі 2 - до корекції 62,1±1,4 с, після - 42,4±2,3.

Результати ритмограм характеризують нівелювання співвідношень обох ланок ВНС (співвідношення“LF/HF”), яке до корекції становило 3,90,4, після - 2,30,3, у підгрупі 1 і відповідно від 3,60,2 до 2,20,2, р<0,05 у підгрупі 2, р<0,05. Значення індексу Баєвського зазнало позитивних змін: у студентів підгрупи 2 до корекції показник складав 142,64,7, після - 61,63,7 (р<0,05). Вірогідне зменшення відзначено у підгрупі 1: від 134,84,4 до 66,12,7.

Фізична працездатність (PWC170) підвищилася у студентів обох підгруп (як чоловіків, так і жінок): у чоловіків підгрупи 1 і 2 до корекції 69013,7 і 72011,6, після - відповідно 88015,5 і 84014,5; у жінок відповідно 52013,3 та 56014,7 і 69014,8 та 66013,8. Показник МСК становив у чоловіків до корекції 2,60,07 і 2,90,02, після - 3,70,06 та 3,40,07; у жінок 2,20,08 та 2,50,06, після - відповідно 2,70,06 і 3,10,09, що свідчить про підвищення толерантності до фізичних навантажень після застосування програми корекції.

В обох підгрупах відзначено приріст кількості опрацьованих та правильно закреслених знаків. Час аналізу одного знака (ЧАОЗ) у підгрупі 1 до корекції становив 0,27±0,002 с, після - 0,22±0,001 с(р<0,05); у підгрупі 2 він зменшився від 0,28±0,004 с до 0,23±0,001с, р<0,05. Кількість неправильно закреслених знаків після корекції вірогідно зменшилася (р<0,05).

Після корекції також вірогідно(р<0,05) покращилася реакція ССС під час зміни положення тіла (зменшення ЧСС було в межах 10-12 уд./хв.

Шостий розділ - “Аналіз і узагальнення результатів дослідження”

Унаслідок виконання роботи було підтверджено дані про значну розповсюдженість психічних порушень (Рутс В., Негру Л., 2003; Аведисова А.С., 2004; Александровский Ю.А., 2005 та ін.), необхідність розширення рухової активності студентів як чинника модифікації стилю життя і збільшення енергетичного потенціалу популяції (Апанасенко Г.Л., 2004; Магльований А.В., 2005; Філіппов М.М., 2006 та ін.), можливість сприятливого впливу на моторну сферу для корекції психоемоційних розладів (Вейнберг Р.С., Гоулд Д., 2001; Паффенбаргер Р., Ольсен Е., 2003).

Доповнено відомості про те, що фізіологічним підґрунтям емоційно-поведінкових порушень у студентів є зниження їхнього енергетичного потенціалу, недостатня толерантність до фізичного навантаження, що зумовлює незбалансованість функціонування ВНС, виникнення афективних і соматичних симптомів, погіршення показників соціально-психологічної адаптації, підвищення рівня соціальної фрустрації, несприятливу динаміку настрою, наростання тривоги і депресії та зменшення відчуття благополуччя й емоційного комфорту (Вейн А.М., 1998; Парцерняк С.А., 1999; Філіппов М.М., 2006 та ін.); про науково-методичні підходи до корекції емоційно-поведінкових порушень шляхом оптимізації рухової активності (Вейнберг Р.С., Гоулд Д., 2001; Хусаинова И.С., 2005).