Підприємницькі засади розвитку сільського туризму

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Підприємницькі засади розвитку сільського туризму

Костриця Микола Миколайович

Житомир - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному технологічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

доктор економічних наук,

заслужений діяч науки і техніки України

Ходаківський Євгеній Іванович,

Житомирський національний агроекологічний університет,

професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти

доктор економічних наук, професор

Куценко Віра Іванівна,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

завідувач відділу проблем розвитку соціальної сфери

кандидат економічних наук

Липчук Наталія Василівна,

Львівський національний аграрний університет, старший викладач кафедри економічної теорії

Захист дисертації відбудеться 15 квітня 2009 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 у Житомирському національному агроекологічному університеті за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7, ауд. 504.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Житомирського національного агроекологічного університету за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7.

Автореферат розісланий 12 березня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук,

доцент В.П. Якобчук

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап функціонування економіки України супроводжується появою нових ринкових сегментів та видів підприємницької діяльності. Це стосується і аграрного сектора. Однак процеси розвитку підприємництва на селі потребують активізації як сільськогосподарської, так й інших видів діяльності. Одним із напрямів розвитку агропромислового комплексу стає сільський туризм - апробоване явище у багатьох країнах світу, яке робить лише перші кроки в економічній системі нашої держави. Специфіка сільського туризму як виду економічної діяльності полягає не тільки у задоволенні потреб споживачів у відпочинку, а й у здійсненні вагомого впливу на інші сектори сільської економіки через диверсифіковані зв'язки.

Важливим етапом у розвитку сільського туризму має стати виконання Указу Президента України «Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні» (2007 р.) та плану заходів щодо державної підтримки розвитку сільського туризму на 2006-2010 роки, затверджених Розпорядження Кабінету Міністрів України (2006 р.).

З огляду на це, актуальності набуває вивчення теоретичних і практичних аспектів сільського туризму як форми підприємництва на місцевому, регіональному та державному рівнях в контексті посилення економічної компоненти його впливу на стан сільських територій.

Дослідження проблематики сільського туризму в Україні здійснюють В. Васильєв, Ю. Зінько, Н. Кудла, В. Куценко, Н. Липчук, О. Орленко, Х. Роглєв, М. Рутинський та ін. Окремі напрями розвитку туризму досліджують О. Бейдик, В. Безносюк, В. Євдокименко, В. Кифяк, Н. Коніщева, М. Крачило, О. Любіцева, І. Смаль, Д. Стеченко, Т. Ткаченко, В. Федорченко, Л. Шульгіна. Значний внесок у розробку теорії і практики туризму зробили такі зарубіжні дослідники, як Я. Варшинська, І. Вайнене, А. Верболь, М. Біржаков, М. Борущак, І. Енджейчик, Л. Жаліс, І. Зорін, В. Квартальнов, К. Крижановська, М. Міка, Р. Павлусінскі, Є. Пісаревський, Т. Ратц та ін.

Разом із тим, більш глибокого вивчення потребують питання розвитку та особливостей функціонування сільського туризму як форми підприємництва в аграрному секторі економіки. Різноманіття сільських територій, де здійснюється туристична діяльність, потребує обґрунтованого аналізу передумов і факторів використання їх туристсько-рекреаційних ресурсів, а також наукових підходів щодо створення підприємницького середовища і дієвого організаційно-економічного механізму розвитку сільського туризму.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось у відповідності до наукової тематики Житомирського державного технологічного університету «Економічна система України: інституційний аспект» (номер державної реєстрації 0106U013147) та в рамках участі ЖДТУ у Спільному європейському проекті «Європейські стандарти у викладанні економіки міжнародного туризму» (Tempus CD_JEP 24244-2003 «EU Standards in Teaching International Tourism Economics»).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретико-методологічних положень та розробка науково-практичних рекомендацій щодо організаційно-економічного механізму підприємництва у сільському туризмі.

Відповідно до мети дослідження визначені такі основні завдання:

уточнити понятійний апарат проблеми дослідження, зокрема трактування сільського туризму як соціально-економічного та підприємницького явища, розширити класифікацію його форм;

розкрити теоретико-методологічні положення сільського туризму з точки зору його системного впливу на сільський розвиток;

визначити та оцінити кількісні та якісні параметри, а також передумови і перешкоди становлення сільського туризму на державному та регіональному рівнях; сільський туризм підприємництво

обґрунтувати напрями диверсифікації сільського туризму на основі аналізу туристсько-рекреаційного потенціалу регіону;

визначити мультиплікативний вплив сільського туризму на економіку села та обґрунтувати стратегію партнерства для його ефективного розвитку;

обґрунтувати напрями інституційних перетворень з метою структуризації сільського туризму на засадах підприємництва, розробити кластерну модель його функціонування.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є процес становлення і розвитку економічних відносин та організації підприємництва у господарствах сільського туризму.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних засад ефективного функціонування підприємництва у сільському туризмі.

Методи дослідження. Дослідження здійснювалось за теоретичним та емпіричним рівнями пізнання. Методологічною основою роботи є діалектичний метод і системний підхід вивчення соціально-економічних процесів та явищ, загальна теорія економіки і менеджменту. Методом наукового абстрагування уточнено зміст поняття «сільський туризм», класифікацію форм його функціонування; методом індукції і дедукції, аналізу і синтезу досліджувались конкретні прояви та узагальнені характеристики розвитку сільського туризму на засадах підприємництва. За допомогою економіко-математичного моделювання розроблено модель сільського туризму. Прийомом статистико-економічного методу (зокрема, порівняння, групування, графічного, табличного, побудови тренду та ін.) проведено аналіз сучасного стану і тенденцій економічних показників сільського туризму; порівняльний аналіз та екстраполяція застосовувались при оцінці кількісного та якісного його впливу на перспективу розвиту. За допомогою монографічного та методу соціометричних опитувань проведено обстеження діяльності суб'єктів туристичної діяльності та некорпоративних підприємств сільського туризму. Методом бальних оцінок визначено туристську привабливість адміністративно-територіальних одиниць Житомирської області; картографічний метод застосований для візуалізації розміщення туристсько-рекреаційних ресурсів регіону. Методом кореляційно-регресійного аналізу з використанням прикладних комп'ютерних програм встановлено взаємозв'язок між обсягом туристського споживання та грошовими доходами; розрахунково-конструктивний метод дозволив обґрунтувати мультиплікативний вплив туризму на економіку регіону. За допомогою теорії ігор обґрунтовано переваги стратегії партнерства у процесі підприємництва у сфері сільського туризму. Методом абстрактно-логічного моделювання розроблено концепцію етноісторичного кластеру сільського туризму; за допомогою SWOT-аналізу виявлено стратегічні напрями розвитку сільського туризму в межах кластеру.

Інформаційну базу дослідження склали вітчизняні та зарубіжні друковані та електронні публікації з досліджуваної проблематики; закони та інші нормативно-правові акти України; програмні документи Житомирської обласної ради; статистичні дані Державної служби туризму і курортів України, Держкомстату України, управління культури і туризму, управління архітектури та містобудування, управління з питань охорони навколишнього природного середовища Житомирської облдержадміністрації; матеріали обстеження суб'єктів туристичної діяльності Житомирської та Хмельницької областей.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному і практичному обґрунтуванні процесу розвитку сільського туризму на підприємницьких засадах, зокрема:

вперше:

запропоновано теоретико-методологічний підхід до визначення мультиплікативного впливу підприємницької діяльності у сфері сільського туризму для забезпечення диверсифікованого розвитку аграрного сектора економіки;

удосконалено:

ідентифікацію поняття сільського туризму, яке, на відміну від існуючих підходів, виступає загальною формою підприємництва у відношенні до одиничних його проявів (агротуризм, фермерський, екологічний туризм) та розглядається як сукупність соціально-економічних відносин у сфері туристичної діяльності в сільській місцевості;

теоретичне обґрунтування системного впливу сільського туризму на диверсифікований сільський розвиток, що досягається завдяки синергетичному ефекту комплементарної взаємодії різних сфер господарської діяльності (сільського та лісового господарства, мисливства, рибальства, народних промислів тощо);

класифікаційний поділ підприємницької діяльності у сфері сільського туризму шляхом виокремлення різних форм її організації: індивідуальної (незареєстровані особи, приватні підприємці та особисті селянські господарства) та асоціативної (підприємства корпоративного типу, формальні та неформальні партнерства);

дістало подальший розвиток:

методичний підхід до визначення напрямів диверсифікації сільського туризму в регіоні з урахуванням бальної оцінки привабливості його туристсько-рекреаційних ресурсів;

обґрунтування шляхів розв'язання проблем інституційного забезпечення підприємництва у сільському туризмі на основі побудови системи управління даною сферою на мікро-, мезо- та макрорівнях;

впровадження організаційно-економічного механізму кластеризації підприємницьких структур, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, наукових установ та освітніх закладів, а також інших зацікавлених сторін з метою підвищення ефективності функціонування сфери сільського туризму.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні положень дисертації у ході виконання Програми розвитку туризму у Житомирській області на 2003-2010 рр., при розробці концепції розвитку туризму та проекту програми розвитку сільського туризму в Житомирській області (довідка про впровадження № 406-1.31/08 від 21.04.08 р. управління культури і туризму Житомирської облдержадміністрації).

Пропозиції щодо організаційно-економічного механізму розвитку сільського туризму в регіоні використовуються при реалізації Комплексної програми розвитку малого підприємництва на 2007-2008 рр. у Житомирській області шляхом проведення науково-методичного семінару «Сільський туризм: нові можливості підприємництва на селі» (довідка про впровадження № 2/765 від 25.04.08 р. Головного управління економіки Житомирської облдержадміністрації).

Розроблена організаційно-економічна модель функціонування етноісторичного кластеру сільського туризму «Древлянська земля» взята до практичної реалізації Асоціацією регіонального розвитку Овруччини (довідка № 187 від 12.05.2008 р.) та Овруцькою районною асоціацією «Житичі» (довідка № 25 від 14.05.2008 р.) з метою розбудови мережі об'єктів сільського туризму та збільшення чисельності туристів у регіоні.

Пропозиції щодо основних центрів і напрямів туристичних маршрутів сільського туризму Житомирщини використовуються при розробці та реалізації турпродуктів туристичної агенції «ФОП Віта Наумчук» (довідка від 22.04.08 р.) та ЖОМГО «Центр розвитку туризму» (довідка № 3 від 18.04.2008 р.)

Розроблені рекомендації використовуються у навчальному процесі Житомирського державного технологічного університету при викладанні блоку дисциплін «Економіка туризму» та в курсі «Агро та зелений туризм» програми магістерської підготовки студентів напрямку «Економіка і підприємництво» в рамках Спільного європейського проекту «Європейські стандарти у викладанні економіки міжнародного туризму» (Tempus CD_JEP 24244-2003 «EU Standards in Teaching International Tourism Economics») (довідка № 44-45/591 від 23.04.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною самостійною роботою автора. Представлені у дисертаційній роботі результати дослідження характеризуються науковою новизною й отримані автором особисто. Опубліковані наукові публікації підготовлені автором особисто та відображають зміст дисертаційної роботи.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались та обговорювались на: міжнародній конференції «Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття» (м. Бердичів, 2001); міжнародній конференції «Житомиру - 1120 (884-2004)» (м. Житомир, 2004); ІХ з'їзді Українського географічного товариства «Україна: географічні проблеми сталого розвитку» (м. Чернівці, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Збереження природної, історичної та культурної спадщини як фактор формування національної свідомості» (м. Черкаси, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи» (м. Житомир, 2004); ХХХ науковій конференції, присвяченій 45-ій річниці Житомирського державного технологічного університету (м. Житомир, 2005); міжфакультетській науково-практичній конференції молодих вчених, магістрів та студентів «Формування стратегії розвитку регіонального АПК» (м. Житомир, 2005); V Міжнародній науково-практичній конференції «Наукові і практичні проблеми створення і функціонування туристичних центрів і тематичних парків» (м. Донецьк, 2005 р.); ХХХІ науково-практичній міжвузівській конференції, присвяченої Дню університету (м. Житомир, 2006); ІІІ науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців «Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво» (м. Луцьк, 2006); VІІІ польсько-литовсько-українському науковому семінарі «Туризм як фактор розвитку регіональних і місцевих спільнот» (м. Житомир, 2006); VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток сфери розваг - основа сучасної концепції підвищення ефективності туристичного бізнесу» (м. Донецьк, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми та напрямки розвитку туристської сфери в Україні та світі» (м. Тернопіль, 2006); Міжнародній науково-краєзнавчій конференції, присвяченій 750-річчю від часу першої літописної згадки про місто «Звягель - Новоград-Волинський: від сивої давнини до сьогодення (м. Новоград-Волинський, 2007); першій міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми, сучасний стан та перспективи розвитку індустрії туризму в Україні» (м. Житомир, 2007); Міжнародній науковій конференції «Географія і туризм: європейський досвід» (м. Львів, 2007); науково-методичному семінарі «Сільський туризм: нові можливості підприємництва на селі» (м. Житомир, 2007). Матеріали дисертації обговорювались на міжкафедральному семінарі в Житомирському державному технологічному університеті.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 24 одноосібні наукові праці, у т. ч.: 1 монографія, 4 наукові статті у фахових виданнях, 1 матеріал науково-методичного семінару, 2 публікації в інших виданнях, 16 тез доповідей, загальним обсягом 19,48 др. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота викладена на 190 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (210 найменувань), містить 35 таблиць, 25 рисунків та 11 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, основні завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів та їх апробацію.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні аспекти сільського туризму як форми підприємницької діяльності» - досліджено сутність сільського туризму як особливої форми підприємництва в аграрному секторі економіки, узагальнено основні підходи до визначення функцій туризму у забезпеченні диверсифікованого сільського розвитку, обґрунтовано системні зв'язки сільського туризму з іншими видами господарської діяльності.

Ефективний розвиток підприємництва у сільському секторі економіки передбачає створення сприятливого середовища для багатофункціонального (диверсифікованого) ведення господарської діяльності на основі використання наявного людського, природного, ресурсного потенціалів. Одним із напрямів урізноманітнення аграрної економіки є туристичне підприємництво, або сільський туризм. У процесі задоволення потреб споживачів у відпочинку на селі цей вид діяльності збільшує додану вартість продукції агропромислового комплексу, виступає джерелом додаткових доходів та забезпечує економічну активність місцевого населення.

У вітчизняній теорії і практиці використовуються різні дефініції - «сільський», «сільський зелений туризм», «агротуризм», «екотуризм» та ін. Проведене дослідження дозволило сформулювати визначення сільського туризму як об'єднуючого (загального) поняття у відношенні до названих одиничних випадків, яке передбачає здійснення всіх видів туристичної діяльності у сільській місцевості (середовищі), тісно пов'язано з сільськогосподарською діяльністю та побутом і використовує спадщину села.

З підприємницької точки зору, сільський туризм слід розглядати як самостійну, систематичну, ризикову господарську діяльність щодо надання у сільській місцевості комплексу основних (послуги розміщення, харчування) та супутніх (сільськогосподарські роботи, риболовля, прогулянки на конях, участь у святах, продаж народних промислів тощо) послуг туристам з метою отримання економічного, соціального або іншого ефекту.

Як вид економічної діяльності сільський туризм виступає функцією незалежних змінних (попиту, пропозиції, ціни), внутрішніх та зовнішніх факторів, а також фактору часу. Всі ці елементи знаходяться у взаємодії та взаємовпливах, що уможливлює розглядати їх як систему (рис. 1). Група факторів локалізації сільського туризму (природно-географічні, природно-антропогенні, історичні, біосоціальні тощо) визначає фактичну туристсько-рекреаційну придатність певної сільської місцевості. Фактори вибірковості характеризують потреби споживачів сільського туризму: від них залежить хто, коли, як довго і яким чином буде відпочивати. До факторів реалізації належать соціально-економічні (рівень та структура доходів і витрат населення, тривалість вільного часу, рівень освіти, культури), матеріально-технічні (наявність та стан засобів розміщення, транспортних мереж, закладів торгівлі і харчування), політичні, екологічні та ін. умови.

Рис. 1. Модель сільського туризму

У спрощеному формалізованому вигляді модель сільського туризму матиме такий вигляд:

RT = F (D, S; P; l, s, r; t),

де RT - сільський туризм як вид економічної діяльності, F - функціональна залежність, D - попит на сільський туризм, S - пропозиція послуг сільського туризму, P - ціна послуг, l - фактори локалізації, s -фактори вибірковості (селективні), r - фактори реалізації (у т.ч. - інституційні фактори), t - час.

В результаті теоретичного узагальнення встановлено, що системний вплив сільського туризму на економіку сільських територій відбувається через різноманітні ефекти (економічний, соціальний, етнокультурний, особистісний, екологічний) та зв'язки з суб'єктами інших видів економічної діяльності (з підприємствами агропромислового комплексу, закладами розміщення, мисливськими, рибними та кінними господарствами, майстрами народних промислів, магазинами, перевізниками, будівельними компаніями тощо). В результаті цих впливів утворюється синергія сільського туризму, що забезпечує багатофункціональний (диверсифікований) сільський розвиток.

У другому розділі - «Передумови і проблеми формування підприємницького середовища в сільському туризмі» - проаналізовано показники та особливості розвитку сільського туризму як форми підприємництва, розкрито передумови і перешкоди його становлення в сучасних умовах.

Підприємництво у сільському туризмі набуває різних форм (рис. 2). На сучасному етапі переважають (близько 90 %) некорпоративні підприємства, які належать домогосподарствам, тобто індивідуальна незареєстрована форма сільського туристичного бізнесу, в той час як більш ефективним є функціонування формальних інститутів партнерства. Така невідповідність між реальним та бажаним станом пояснюється значною кількістю перешкод формування підприємницького середовища у сільському туризмі.

Виявлено значну динаміку сільського туризму в Україні (займає близько 15 % вітчизняного туристичного ринку), щорічне збільшення попиту і пропозиції. Основними інструментами промоції та продажу сільського туризму є особисті контакти та постійні клієнти, прямий продаж, мережа Internet та туристичні фірми.

Рис. 2. Організаційні форми сільського туризму

Чинний організаційно-управлінський механізм у сфері сільського туризму в Україні не має цілісності. Суб'єкти та об'єкти управління не пов'язані між собою системою зв'язків (або має місце їх фрагментарний характер). Відсутня система нормативно-правового, організаційного, фінансового та інформаційного забезпечення. Розвиток сільського туристичного руху в Україні іде «знизу» - на рівні приватної ініціативи й іноді місцевої або регіональної влади - при відсутності координації «зверху» - відповідної державної політики і підтримки.

У цілому в Україні існують сприятливі умови для розвитку сільського туризму практично в усіх регіонах. Зокрема встановлено, що Житомирська область володіє такими важливими передумовами розвитку даного виду підприємництва, як: зосередженість 50 % житлового фонду у сільській місцевості, на якій проживає 43,2 % населення; високій рівень безробіття та низькій рівень доходів у сільській місцевості; територіальна близькість до столиці та розгалужена мережа транспортних, у т.ч. міжнародних, коридорів (особливо актуально в контексті чемпіонату з футболу Євро-2012); наявність унікальних природних, суспільно-історичних та інших туристсько-рекреаційних ресурсів; збереженість традиційних народних промислів тощо.

В результаті проведеного обстеження туроператорів і турагентів, зареєстрованих на території Житомирської області, встановлено, що послуги сільського туризму пропонує до продажу 35 % суб'єктів, а попит на відпочинок у приватних закладах розміщення щорічно збільшується у 2-4 рази. Так як із сільським тісно пов'язані пропозиції екологічного, спортивного, мисливського туризму, можна очікувати значні перспективи його розвитку.

Для оцінки впливу сільського туризму на сільський сектор запропоновано ряд кількісних та якісних показників (групи економічних показників, привабливості дестинації, туристського навантаження, планування, мотивації, контролю та екологічності). Їх дослідження на прикладі окремих некорпоративних підприємств показало, що сільський туризм може зробити значний внесок у розвиток сільських територій: урізноманітнити місцеву економіку, відкрити нові ринки для місцевих товарів та послуг, забезпечити нові джерела доходу для працівників сільського господарства та безробітних. Туризм може бути «додатковим урожаєм» в сільській місцевості, змінюючи баланс між первинним (сільське господарство) і третинним сектором (сфера послуг), а також принести соціальну та культурну користь сільським регіонам.

У процесі дослідження проведено анкетне опитування господарств сільського туризму в Житомирській та Хмельницькій областях (учасників кластеру «Оберіг»). Встановлено, що у середньому вартість одного туро-дня (основні та додаткові послуги) складає близько 150 грн. (рис. 3).

Рис. 3. Структура вартості сільського туристичного продукту

Відповідно до досліджень, підприємці у сільському туризмі у своїй діяльності спираються на власні (родинні) сили, відгуки клієнтів, громадські організації та міжнародні фондові структури. Органи влади всіх рівнів практично не сприяють розвитку цього важливого сектору сільської економіки.

Оскільки на сучасному етапі в Житомирській області, як і в Україні в цілому, на ринку сільського туризму домінують ринкові некорпоративні підприємства неформального сектору (переважно незареєстрована, додаткова до сільського господарства діяльність або самозайнятість сільського населення), випуск яких не враховується за допомогою регулярних статистичних спостережень, то розрахунок обсягів їх діяльності здійснювався за методикою економіки, що безпосередньо не спостерігається (НСЕ). Встановлено, що обсяг реалізованої продукції на одного зайнятого у сфері основних послуг (короткотермінового розміщення та надання готових страв і напоїв) у понад 2,2 рази перевищує аналогічний показник у сільському, лісовому господарстві та мисливстві, які є традиційними для села (табл. 1).

Таблиця 1

Показники діяльності малих підприємств Житомирської області за видами економічної діяльності у 2006 р.

Вид економічної діяльності	Кількість малих підприємств, од.	Чисельність зайнятих, осіб	Середньомісячна заробітна плата, грн.	Обсяг реалізованої продукції на одного працюючого, тис. грн.
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	677	8439	308,33	10,6
Послуги короткотермінового розміщення та надання готових страв і напоїв	139	1111	385,76	23,9

Враховуючи те, що послуги розміщення і харчування туристів складають 56 % вартості сільського туристичного продукту, а також здійснюючи припущення, що додаткові (атракційні) послуги мають аналогічну (принаймні, не нижчу) продуктивність, загальна річна продуктивність праці однієї зайнятої особи у сільському туризмі в регіоні за умови, що всі послуги надаються в межах одного підприємства (господарства) сільського туризму, становила: у 2004 р - 28,9 тис. грн., у 2005 р. - 36,3 тис. грн., у 2006 р. - 42,7 тис. грн. Враховуючи основні та додаткові послуги у сільському туризмі продуктивність праці збільшується у понад 4 рази у порівнянні із сільським, лісовим господарством та мисливством.

У зв'язку з тим, що більшість підприємців у сільському туризмі не зареєстровані, а ті, що зареєстровані, перебувають на спрощеній системі оподаткування (сплачують єдиний податок незалежно від обсягів наданих послуг), для цих суб'єктів не вимагається ведення обліку витрат господарської діяльності. Відповідно до наявної статистичної інформації, розрахунок середніх витрат у сільському туризмі проведено на основі структури операційних витрат у процесі виробництва та реалізації послуг за основними видами економічної діяльності, які становлять: 62% - матеріальні витрати, 22% - витрати на оплату праці, 3% - амортизація, 13% - інші витрати (включаючи податки на виробництво).

Економічним результатом діяльності ринкових некорпоративних підприємств сільського туризму є змішаний доход як сума незаявленого трудового (близько 22 % від собівартості сільського турпродукту) та підприємницького доходу (визначений анкетуванням на рівні 5-25% від ціни реалізації турпродукту). Ціноутворення в сільському туризмі відбувається, як правило, на основі методу «витрати плюс % прибутку». Враховуючи середню ринкову ціну туро-дня у розмірі 150 грн., розрахований рівень рентабельності продаж у сільському туризмі складає 25,9-41,5 %.

Використовуючи структуру грошових витрат домогосподарств у сільській місцевості здійснено оцінку розподілу доходів від туризму у різних сферах сільської економіки. В агропромисловий комплекс (через продовольчі товари) повертається понад 50 % доходів; майже 1/5 частина інвестується у підсобне господарство та будівництво житла; понад 20% спрямовується на комунальні та інші послуги, а також непродовольчі товари.

Таким чином, не зважаючи на існуючі проблеми, сільський туризм набуває дедалі більшого значення для аграрного сектора економіки. Актуальним завданням є формування підприємницького середовища та використання організаційно-економічних механізмів його підтримки і розвитку.

У третьому розділі - «Стратегічні напрями розвитку сільського туризму як форми підприємницької діяльності» - запропоновано методичний підхід до визначення мультиплікативного впливу сільського туризму на економіку села, обґрунтовано напрями диверсифікації сільського туризму на регіональному рівні, розроблено організаційно-економічний механізм функціонування кластеру сільського туризму.

В основу дослідження диверсифікованого впливу туризму на економіку певної дестинації покладений мультиплікативний ефект. Соціально-економічні вигоди від туризму значно перевищують доходи самої туристської сфери (прямий вплив) за рахунок туристських витрат, що генерують хвилю циклів економічної активності у пов'язаних секторах (непрямий вплив). Гроші, витрачені туристами в місці перебування, створюють доход, що приводить до ланцюгової реакції: витрати - доходи - витрати - доходи й т.д.

У дисертації розраховано мультиплікатор туристських витрат - числовий коефіцієнт, що характеризує непрямий диверсифікований вплив туризму на розвиток суміжних секторів, показує зміну валового доходу певної дестинації у результаті зміни витрат туристів. В результаті ланцюгової реакції «витрати - доходи» доход, одержуваний від одного туриста, перевищує суму грошей, витрачених ним у місці перебування на покупку послуг і товарів.

,

де мтур - мультиплікатор туристських витрат, ГССтур - гранична схильність до туристського споживання (демонструє зміну у витратах на туристське споживання в результаті зміни грошових доходів туристів).

У довгостроковій тенденції гранична схильність до споживання та мультиплікатор наближаються до сталої величини. За досліджуваний період його величина становила в середньому 1,1 (тобто, кожна додаткова гривня, витрачена туристами у дестинації, забезпечує приріст доходів місцевої економіки в середньому у 1,1 рази). Збільшення граничної схильності до туристського споживання буде призводити до посилення мультиплікативного ефекту, а її зниження - до зворотної реакції.

На прикладі зареєстрованих приватних закладів розміщення у Житомирській області продемонстровано вплив мультиплікатора туристських витрат на зростання доходів сільської економіки від підприємництва у сільському туризмі та розраховані відповідні прогнозні показники (табл. 2).

Таблиця 2

Показники розвитку сільського туризму в Житомирській області з урахуванням мультиплікатора туристських витрат

Показник	Факт	Прогноз
	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Чисельність туристів, осіб	112	263	976	521	1065	1367	1687
Кількість наданих туро-днів	1120	2699	8850	4370	9037	11331	13719
Середня вартість одного туро-дня, грн.	99	111	125	150	163	180	196
Змішаний доход (прибуток) підприємств сільського туризму, грн.	110880	299589	1106250	655500	1473031	2036181	2694412
Сукупний доход, генерований сільським туризмом з урахуванням мультиплікатора, грн.	121968	329548	1216875	721050	1620334	2239799	2963853

Для визначення основних напрямів диверсифікації сільського туризму в Житомирській області ідентифіковано основні туристичні продукти (зокрема, історико-культурний, спортивний, пригодницький, екологічний) на основі оцінки туристсько-рекреаційного середовища. Проведена бальна оцінка та ранжирування адміністративних одиниць Житомирщини за насиченістю основних видів туристсько-рекреаційних ресурсів (природно-антропогенних та суспільно-історичних) дозволила виділити найбільш атрактивні (привабливі) території. Значна зосередженість ресурсів на слабоурбанізованих територіях є важливим джерелом розвитку сільського туризму в регіоні. Найбільш перспективними центрами є Житомирський, Новоград-Волинський, Коростенський, Овруцький, Бердичівський райони.

Важливим аспектом у формуванні сприятливого для туризму середовища є стимулювання підприємницької активності. Це потребує поєднання зусиль та ресурсів підприємницьких структур, громадськості та влади. Організаційно-економічний механізм управління та розвитку сільського туризму повинен відображати мікро- та макроекономічні процеси в єдності та взаємодії, а також інтереси основних агентів регіонального (місцевого) туризму - підприємців, держави, регіонів, інституцій, споживачів. Згідно з потребами носіїв інтересів, пропонована нами структура організаційно-економічного механізму має включати декілька основних рівнів (рис. 4).

Рис. 4. Функціонально-цільова структура організаційно-економічного механізму розвитку сільського туризму

Враховуючи особливості та проблеми у сфері сільського туризму, а також недосконалість підприємницького середовища, ефективним інститутом партнерства всіх зацікавлених суб'єктів має стати створення туристичних кластерів. У найбільш широкому розумінні, кластери є новим способом ефективного функціонування регіональних економічних систем на основі територіально-галузевих добровільних об'єднань підприємств, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, наукових установ і закладів освіти з метою підвищення їх конкурентноздатності й економічного розвитку.

На території Житомирської області є можливості для розвитку туристичних кластерів різного тематичного спрямування. Одним із найбільш перспективних таких об'єднань має стати запропонований етноісторичний кластер сільського туризму «Древлянська земля».

Кластер створюється і функціонує у формі некомерційного підприємства. Економічною основою діяльності об'єднання є: членські внески; спонсорська допомога; кошти від грантів; кошти Державної служби зайнятості (проведення семінарів з навчання основам сільського туризму, одноразова допомога на започаткування підприємницької справи); кошти на виконання відповідних державних та регіональних програм (Комплексна програму розвитку малого підприємництва на 2007-2008 рр., Регіональна програма індивідуального житлового будівництва на селі «Власний дім» на 2007-2011 рр., Програма розвитку туризму в Житомирській області на 2003-2010 рр., Програма розбудови туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004-2010 рр., міжгалузева програма «Сільська жінка»).

На основі проведеного SWOT-аналізу сформульовано основні стратегічні напрями діяльності кластеру:

1) Стратегічні напрями дії, що базуються на сильних сторонах та можливостях: створення сприятливого підприємницького середовища в регіоні і окремих територіальних громадах для розвитку сільського туризму; диверсифікація туристичних продуктів регіону; розвиток людських ресурсів територіальних громад шляхом залучення до підприємництва у сільському туризмі; інституційний розвиток сільського туризму (через партнерство, довгострокову підтримку та ін.).

2) Стратегічні напрями протидії для подолання впливу слабких сторін і загроз: активізація інформаційної діяльності у сфері сільського туризму; організація навчально-консультативної та маркетингової допомоги; сприяння та підтримка «туристичних» інвестицій в регіоні; програмно-цільове забезпечення розвитку сільського туризму на місцевому та регіональному рівнях.

Кластер сільського туризму має реальні можливості стати генератором розвитку ряду інших сфер економіки регіону, і в першу чергу, агропромислового комплексу, народних промислів, інформаційно-навчального сектору, транспортної і будівельної індустрії тощо. Він може утворити підґрунтя для структуризації економічних відносин у сільському туризмі, стати концентратором інтересу для інвесторів та приватного сектору, що забезпечить значні синергетичні ефекти, розвиваючи сільську економіку та підвищуючи якість життя населення.

ВИСНОВКИ

Дослідження теоретико-методологічних і практичних аспектів розвитку сільського туризму на підприємницьких засадах дозволило запропонувати нове вирішення визначених наукових проблем і зробити такі висновки.

1. Сільський туризм є багатофункціональним та системним явищем, яке активно поширюється у господарському житті аграрних територій України та сприяє їх економічному (через зростання доходів сільських мешканців, створення робочих місць, залучення інвестицій, міжгалузеві зв'язки тощо) та соціальному розвитку (збереження історико-культурної спадщини, підвищення самооцінки у мешканців села та ін.). Реалізації підприємницьких ініціатив у сільському туризмі є вагомим інструментом диверсифікованого сільського розвитку, але потребує при цьому формування сприятливого середовища та ефективних економічних і управлінських механізмів.

2. Як вид економічної діяльності сільський туризм включає в себе інші форми підприємництва (агротуризм, фермерський та екологічний туризм) та є сукупністю відносин з приводу туристсько-рекреаційної діяльності різного цільового спрямування у сільській місцевості під впливом факторів локалізації (сільської місцевості, або середовища), вибірковості (потенційних споживачів) та реалізації (індустрії та інфраструктури сільського туризму). З підприємницької точки зору, - це самостійна, систематична, ризикова господарська діяльність щодо надання комплексу основних та супутніх послуг з метою отримання економічного, соціального або іншого ефекту.

3. Реалізація підприємницьких ініціатив у сфері сільського туризму можлива через існування індивідуальної та асоціативної форми. Дослідженням виявлено переважання (90 %) індивідуальної незареєстрованої форми ведення сільського туристичного бізнесу некорпоративними підприємствами, що належать домогосподарствам, в той час як партнерська - має більші переваги, але потребує відповідних економічних механізмів.

4. Обґрунтовано, що системний вплив сільського туризму на диверсифікований соціально-економічний сільський розвиток здійснюється через системні ефекти (економічний, соціальний, етнокультурний, особистісний, екологічний) та системні зв'язки з іншими секторами місцевої економіки (сільським господарством, лісовим господарством, мисливством, комунальною та соціальною інфраструктурою тощо). Найбільші вигоди для сільської економіки в цілому можуть бути отримані за рахунок розбудови синергії в процесі зародження (надання тільки основних послуг), становлення (основних та окремих додаткових послуг) та розвитку (створення комплексних турпродуктів) сільського туризму.

5. Встановлено значну динаміку розвитку сільського туризму в Житомирській області та Україні в цілому (займає близько 15 % туристичного ринку). Загальною тенденцією останніх років є зростання як чисельності суб'єктів сільського туризму і показників їх діяльності, так і зростаючий попит з боку споживачів. Виступаючи одним з найдоступніших видів відпочинку (вартість одного туро-дня в середньому складає 150 грн.) та здійснюючи значний вплив на економіку аграрного сектора, сільський туризм поки що не знаходить відповідної підтримки на рівні органів влади; він розвивається самотужки на основі приватної підприємницької ініціативи та за допомогою громадських об'єднань і міжнародних організацій.

6. Продуктивність праці та величина змішаного доходу у некорпоративних підприємствах сільського туризму Житомирської області перевищує аналогічні показники малих підприємств у сільському, лісовому господарстві та мисливстві у 2-4 рази, що свідчить про привабливість туризму як напряму багатофункціонального розвитку сільської економіки. Значна частина доходів від цієї підприємницької діяльності повертається в економіку села: в агропромисловий комплекс (через продовольчі товари) надходить понад 50 %; 18 % інвестується у підсобне господарство та будівництво житла; понад 20% спрямовується на комунальні послуги, непродовольчі товари та ін.

7. Встановлено, що кожна додаткова гривня туристських витрат у сільському туризмі через мультиплікативний вплив забезпечує приріст доходів сільської економіки в 1,1 рази та сприяє диверсифікованому розвитку традиційних сфер господарювання (агропромислового комплексу, виробництва народних промислів, транспорту, комунальної та соціальної інфраструктури села тощо). Диверсифікація сільського туризму на рівні окремої громади сприяє розбудові синергії через реалізацію партнерських відносин між виробниками складових сільського турпродукту, отримання ними більших доходів.

8. На прикладі Житомирської області визначено та обґрунтовано основні ресурси, що є сприятливими для розвитку сільського туризму та його тематичних спрямувань (етноісторичного, культурно-пізнавального, екологічного, спортивного та лікувально-оздоровчого). Каркас туристсько-рекреаційного середовища регіону утворюють п'ять районів (Житомирський, Новоград-Волинський, Бердичівський, Коростенський, Овруцький), які володіють найбільшим потенціалом для розвитку сільського туризму.

9. Чинний організаційно-управлінський механізм у сфері сільського туризму не має цілісності, недостатньо сформоване правове середовище, відсутнє фінансово-економічне, інформаційне та кадрове забезпечення реалізації затверджених програм розвитку сільського туризму. Структуризація економічних відносин у сільському туризмі повинна включати державне, регіональне, інституційне регулювання, саморозвиток і саморегулювання підприємницьких структур. Тому питання розвитку аграрних територій через сільський туризм має бути віднесено до компетенції Міністерства аграрної політики України з відповідними структурами управління на місцях.

10. В умовах недостатньо сформованого підприємницького середовища сільської туристичної діяльності важливим інститутом поєднання інтересів територіальних громад, бізнесу, органів виконавчої влади, наукових установ, освітніх закладів, а також підвищення конкурентоспроможності сільського туризму в регіоні має стати кластерна модель розвитку. Запропонований організаційно-економічний механізм етноісторичного кластеру сільського туризму «Древлянська земля» дозволяє реалізовувати підприємницькі ініціативи визначених учасників. Стратегія партнерства та спільна діяльність через кластерні інституції має стати ключовим фактором реалізації туристсько-рекреаційного потенціалу аграрних регіонів, а також важливим соціально-економічним кроком підтримки українського села в цілому.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У монографіях

Костриця М. М. Сільський туризм: теорія, методологія, практика (етноісторичний туристичний кластер «Древлянська земля»): монографія / М. М. Костриця / За наук. керівництвом і заг. ред. проф. Є. І. Ходаківського, проф. Ю. С. Цал-Цалка. - Житомир: ЖДТУ, 2006. - 196 с.

У наукових фахових виданнях

Костриця М. М. Туризм як соціально-економічне явище: проблема побудови моделі / М. М. Костриця // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 192: В 4 т. Том ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 554 - 561.

Костриця М. М. Природні передумови формування регіонального туристичного комплексу / М. М. Костриця // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Природно-ресурсний потенціал в системі просторового розвитку (Збірник наукових праць). Вип. 2 (XLVI) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Ред. кол.: відп. ред. академік НАН України М. І. Долішній. - Львів, 2004. - С. 253 - 258.

Костриця М. М. Регіональні особливості функціонування та розвитку туристичної галузі / М. М. Костриця // Вісник ЖДТУ / Економічні науки. - 2005. - № 3 (33). - С. 286 - 290.

Костриця М. М. Сільський туризм: концепція розвитку в регіоні / М. М. Костриця // Вісник ДАУ. - 2005. - № 2. - С. 275 - 282.

У матеріалах конференцій

Костриця М. М. Шляхи вдосконалення туристичного комплексу Житомирщини / М. М. Костриця // Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття: Наук. збірник “Велика Волинь”. - Т. 22 / Відп. редактор М. Ю. Костриця. - Житомир: М.А.К., 2001. - С. 331 - 335.

Костриця М. М. Суспільно-історичні рекреаційно-туристські ресурси Житомирщини / М. М. Костриця // Житомиру - 1120 (884-2004): Науковий збірник “Велика Волинь”: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. - Т. 31 / Голов. редактор М. Ю. Костриця. - Житомир: Косенко, 2004. - С. 453 - 455.

Костриця М. М. До питання про регіональну політику розвитку туризму / М. М. Костриця // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць. В 4-х т. - К.: ВГЛ Обрії, 2004. - Т. 2. - С. 155 - 157.

Костриця М. М. Регіональні особливості функціонування та розвитку туристичної галузі / М. М. Костриця // Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи: Тези доповідей науково-практичної конференції. - Житомир.: ЖДТУ, 2004. - С. 93 - 96.

Костриця М. М. Роль туризму в економіці: регіональний аспект / М. М. Костриця // Тези ХХХ наукової конференції, присвяченої 45-ій річниці Житомирського державного технологічного університету. - Житомир: ЖДТУ, 2005. - С. 103 - 104.

Костриця М. М. Сільський туризм - перспективний напрямок розвитку регіону / М. М. Костриця // Формування стратегії розвитку регіонального АПК: Матеріали міжфакультетської науково-практичної конференції молодих вчених, магістрів та студентів, 12 травня 2005 р. - Житомир: Вид-во “Державний агроекологічний університет”, 2005. - С. 181 - 183.

Костриця М. М. Перспективи створення туристичного кластера в Житомирській області / М. М. Костриця // Наукові і практичні проблеми створення і функціонування туристичних центрів і тематичних парків: Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 27-28 травня 2005 р.). - Донецьк: Донецьк. ін.-т турист. бізнесу, 2005. - С. 31 - 33.

Костриця М. М. Розвиток туризму: європейський контекст / М. М. Костриця // Тези ХХХІ науково-практичної міжвузівської конференції, присвяченої Дню університету. - Житомир: ЖДТУ, 2006. - С. 122.

Костриця М. М. Розвиток сільського туризму: європейський досвід для України / М. М. Костриця // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: Тези доп. ІІІ наук.-практ. конф. студ., аспірантів і молодих науковців, Луцьк, 18-19 трав. 2006 р.: У 2-х т. / Уклад. В. Й. Лажнік, С В. Федонюк. - Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - Т. 2. - С. 208 - 210.

Костриця М. М. Формування туристичних кластерів - важливий напрямок регіональної політики / М. М. Костриця // Вісник наукових досліджень. Серія: Туризм. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ Галицького інституту імені В'ячеслава Чорновола, 2006. - Випуск 2. - С. 18 - 22.

Костриця М. М. Звичаї і традиції як атрактивні фактори розвитку сільського туризму / М. М. Костриця // Розвиток сфери розваг - основа сучасної концепції підвищення ефективності туристичного бізнесу: Матеріали VІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 29 вересня - 1 жовтня 2006 р.). - Донецьк: Донецьк. ін.-т турист. бізнесу, 2006. - С. 65 - 68.

Костриця М. М. Життєдіяльність видатних поляків як біосоціальний ресурс розвитку міжнародного туризму на Житомирщині / М. М. Костриця // Проблеми українського державотворення: історія і сучасність / Голов. ред. М. Ю. Костриця. - У 2-х тт. - Т. ІІ. - Житомир: М. Косенко, 2007. - С. 275 - 283.

Костриця М. М. Туристсько-рекреаційний потенціал Новоград-Волинщини та проблеми його використання / М. М. Костриця // Звягель - Новоград-Волинський: від сивої давнини до сьогодення / Голов. ред. М. Ю. Костриця. - У 2-х тт. - Т. І. - Житомир: М. Косенко, 2007. - С. 309 - 315.

Костриця М. М. Актуальні проблеми розвитку сільського туризму на Житомирщині / М. М. Костриця // Актуальні проблеми, сучасний стан та перспективи розвитку індустрії туризму в Україні: Матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції / За ред. Саух І. В. - Житомир: Вид-во ЖФ КІБІТ, 2007. - С. 48 - 50.

Костриця М. М. Збереження та розвиток народних промислів в контексті сільського туризму / М. М. Костриця // Бердичівська земля у плині часу / Голов. ред. М. Ю. Костриця. - У 2-х тт. - Т. ІІ. - Житомир: М. Косенко, 2007. - С. 249 - 253. - (Науковий збірник «Велика Волинь». Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. - Вип. 37).

Костриця М. М. Перспективи розвитку міжнародного туризму в Житомирській області / М. М. Костриця // Географія і туризм: європейський досвід // Матеріали міжнародної наукової конференції. - Частина друга. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. - С. 19 - 21.

АНОТАЦІЯ

Костриця М. М. Підприємницькі засади розвитку сільського туризму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Житомирський національний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, м. Житомир, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню теоретико-методологічних та практичних аспектів розвитку сільського туризму на засадах підприємництва. Уточнено економічну сутність сільського туризму, розширено класифікацію його форм. Обґрунтовано системний вплив сільського туризму на диверсифікований розвиток аграрного сектора. Проаналізовано передумови та перешкоди становлення сільського туризму на мікро-, мезо- та макрорівнях.

Досліджено якісні та кількісні показники розвитку сільського туризму, проведено порівняння його ефективності із сільськогосподарською діяльністю малих підприємств. На основі аналізу туристсько-рекреаційного потенціалу визначено напрями диверсифікації сільського туризму. Запропоновано методичний підхід до визначення мультиплікативного впливу туристських витрат на сільський розвиток.

Розроблено кластерну модель інституціоналізації економічних відносин у сфері сільського туризму. Запропоновано стратегічні напрями партнерства в рамках об'єднання з відповідним організаційно-економічним механізмом управління та розвитку.

Ключові слова: підприємництво, сільський туризм, сільський розвиток, стратегія партнерства, кластери.

АННОТАЦИЯ

Кострица Н. Н. Предпринимательские основы развития сельского туризма. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управления предприятиями (по видам экономической деятельности). - Житомирский национальный агроэкологический университет Министерства аграрной политики Украины, г. Житомир, 2009.

Диссертация посвящена исследованию теоретико-методологических и практических аспектов развития туризма на предпринимательских принципах. Обосновано, что сельский туризм выступает обобщающей формой предпринимательства по отношению к таким его единичным проявлениям, как агротуризм, фермерский, экологический туризм, и является совокупностью экономических отношений в туристской сфере в сельской местности.

...