Фізичне вдосконалення студентів технічних вищих навчальних закладів засобами футболу

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання дослідження, показано зв'язок дослідження з науковими програмами, планами і темами, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано наукову новизну отриманих результатів і їхнє практичне значення, наведено відомості щодо впровадження результатів роботи, публікацій та особистого внеску автора.

У першому розділі “Проблема фізичного вдосконалення студентів технічних вищих навчальних закладів” викладено аналітичний огляд літератури з проблеми фізичного вдосконалення студентів. Проаналізовано фізичний стан студентів, розглянуто напрямки їх фізичного вдосконалення, проаналізовано засоби футболу з погляду їх використання для фізичного вдосконалення студентів. Показано, що фізичне вдосконалення в сучасних умовах неможливе без урахування регіональних особливостей, фізкультурних і спортивних мотивів студентів. Засоби футболу широко застосовуються у фізичному вдосконаленні різних груп населення, зокрема вони представлені у програмі фізичного виховання студентів. Однак у літературі не одержали належного висвітлення питання, що стосуються параметрів навантаження засобів футболу на заняттях зі студентами, розкриття змісту програмного матеріалу з фізичного виховання студентів, що займаються футболом, а також оцінки впливу засобів футболу на їхній фізичний стан. Відсутність таких відомостей не дозволяє ефективно застосовувати засоби футболу для фізичного вдосконалення студентів.

У другому розділі “Методи та організація дослідження” показано доцільність застосування обраних методів дослідження для вирішення поставлених завдань, описано організацію та проведення експерименту, наведено загальні відомості про контингент учасників дослідження.

Дослідження проводилися зі студентами Севастопольського національного технічного університету і складалися з чотирьох етапів.

На першому етапі (вересень 2002 -- вересень 2003 р.) був виконаний аналіз науково-методичної літератури з проблем фізичного виховання студентів. Визначено роль ігрових видів спорту, зокрема футболу, у системі засобів і методів фізичного вдосконалення студентів. Це дозволило сформулювати мету і завдання дослідження, скласти його програму.

На другому етапі (вересень -- грудень 2003 р.) проводили констатуючий педагогічний експеримент, що полягав в оцінці початкового фізичного стану студентів і порівняльній характеристиці фізичного стану студентів різних років вступу. У ньому взяли участь 1479 студентів чоловічої статі, які вступили на перший курс університету. Також оцінено спеціальну підготовленість і психофізіологічні можливості студентів, визначено початкову факторну структуру фізичної підготовленості студентів основної групи, що займаються футболом.

На третьому етапі (лютий -- червень 2004 р.) проводили пошуковий педагогічний експеримент, який дав змогу розробити методику застосування специфічних вправ футболу для вдосконалення різних сторін фізичної підготовленості студентів. Визначено пульсову вартість вправ футболу у виконанні студентів. Визначено фізіологічну спрямованість і величину навантаження, а також параметри специфічних засобів футболу для студентів. У цьому етапі дослідження брали участь 25 студентів віком 18±1 рік, які були аматорами у футболі.

На четвертому етапі (вересень 2004 -- червень 2005 р.) проведено формуючий педагогічний експеримент для оцінки ефективності методики фізичного вдосконалення з пріоритетним використанням засобів футболу. Контрольну групу склали 72 студенти основної групи, що займалися фізичним вихованням за загальноприйнятою методикою. Експериментальну групу склали 74 студенти, віднесені за станом здоров'я до основної групи і зараховані на спеціалізацію "футбол"; вони займалися авторською програмою.

Третій розділ -- "Динаміка фізичного стану студентів технічного ВНЗ та оцінка структури підготовленості студентів, що займаються футболом".

У результаті аналізу фізичного стану за останні роки виявлено зниження рівня загальної і силової витривалості, а також показників, що характеризують функціональний стан дихальної системи і загальної працездатності студентів. Статистично ця тенденція зумовлена зменшенням кількості студентів із середнім рівнем підготовленості і збільшенням кількості студентів з рівнем підготовленості "нижчий за середній" (у середньому з 20 до 50% за основними показниками). У той же час кількість студентів з рівнем підготовленості "вищий за середній" залишалася протягом останнього десятиліття на рівне близько 20%.

Запобігти зниженню рівня рухової активності студентів і досягти підвищення їхньої фізичної підготовленості й поліпшення здоров'я можна за рахунок впровадження тих фізичних вправ, якими студенти досить добре оволоділи до вступу у ВНЗ і що відповідають їхнім інтересам, а також забезпечують значне фізичне навантаження без суб'єктивних ознак втоми. Це дозволить їм продовжувати вдосконалення в обраному виді рухової активності, що у свою чергу буде сприяти підвищенню зацікавленості студентів регулярними заняттями фізичними вправами. Поширеність засобів футболу у фізичному вихованні різних груп населення дозволяє вважати його доступним і популярним засобом фізичного вдосконалення студентів.

У четвертому розділі "Обґрунтування параметрів засобів футболу та методики їх застосування для фізичного вдосконалення студентів" визначено методику фізичного вдосконалення студентів технічного ВНЗ з пріоритетним використанням засобів футболу.

З урахуванням особливостей календарного графіка навчального процесу студентів пропонується скористатися двоцикловою схемою побудови річного плану, у рамках якого виділяються загально-підготовчий, спеціально-підготовчий, контрольний і перехідний етапи. Показано, що планувати зміст практичного заняття доцільно на основі навчально-тренувальних завдань, у яких засобами виступають підготовчі, спеціально-підготовчі і змагальні вправи футболу. Запропонований тематичний навчальний план проходження матеріалу, що ґрунтується на базовій програмі з фізичного виховання у ВНЗ, у якій при плануванні змісту фізичного виховання встановлюється можливість використання двох дидактичних компонентів: обов'язкового базового (загальна фізична підготовка) та елективного, що спрямований на фізичне вдосконалення студентів за допомогою засобів і методів обраної системи фізичних вправ.

Для визначення впливу цих факторів досліджували фізіологічну реакцію студентів під час виконання специфічних вправ футболу та ігор у футбол на зменшених полях. При цьому варіювалися такі фактори: кількість серій, характер відпочинку, розмір поля та кількість учасників. Реєстрація ЧСС здійснювалася за допомогою монітора серцевого ритму Garmіn Forerunner 305. Для оцінки розбіжностей у значеннях ЧСС і ступеня впливу цих факторів на значення ЧСС під час виконання специфічних вправ футболу застосовували одномірний дисперсійний аналіз (ANOVA). Також розраховували розмір ефекту (з²), який показує відносну частку того чи іншого фактора в загальній варіабельності.

Середнє значення ЧСС студентів під час гри з кількістю гравців 3х3 склало 178±8 уд/хв, з кількістю 4х4 - 172±7 уд/хв, з кількістю 5х5 - 168±6 уд/хв, з кількістю 6х6 - 164±6 уд/хв. Взаємодії між факторами досліджуваними не спостерігалося (Р >0,05). Спостерігався ефект впливу фактора “кількість учасників” (P<0,05) на ЧСС (з²=0,456). Статистичний аналіз (post-hoc) показав, що гра 3х3 є інтенсивнішою ніж ігри 4х4 і 5х5.

У той же час в іграх 5х5 і 6х6 не було зафіксовано статистично достовірних розбіжностей ЧСС. Спостерігається вплив фактора “розмір поля” (Р<0,05) на значення ЧСС (з²=0,331). Однак детальний аналіз показує, що це справедливо, поки кількість гравців у кожній команді не перевищує чотирьох осіб. Під час гри 5х5 і 6х6 фактор "розмір поля" не має значного впливу на рівень ЧСС (Р>0,05).

Таким чином, фактор "розмір поля" незначно впливає на ЧСС, коли кількість гравців більша ніж чотири особи. Врахування цієї обставини дуже важливе, тому що зазвичай, у практиці фізичного виховання для занять футболом застосовується майданчик фіксованого розміру.

Значення ЧСС студентів під час виконання ігрових вправ футболу серіями на полі середнього розміру з різною кількістю учасників.

У період відпочинку ЧСС зніжується до 60% від ЧССмакс.. Це забезпечує відносно високі середні значення ЧСС у процесі виконання ігрових вправ футболу серіями.

Спостерігався вплив фактора “кількість серій” (?²=0,33 при Р <0,05) на ЧСС, а також фактора “кількість гравців” (?²=0,32 при Р <0,05). Встановлено, що під час першої серії відбувається поступове підвищення ЧСС до рівня, що відповідає аеробному тренуванню. Наступні серії призводять до подальшого підвищення ЧСС (Р<0,05) до рівня, що необхідний для розвитку змішаних і анаеробних можливостей. Ця обставина має важливе практичне значення і вказує на те, що навантаження доцільно виконувати серіями. Це дасть змогу досягти необхідного рівня фізіологічного стану організму гравців і підтримувати його впродовж виконання вправи.

Отримані результати дозволили розробити й обґрунтувати оптимальні режими чергування навантаження і відпочинку під час виконання вправ футболу залежно від завдань заняття. Були запропоновані параметри вправ футболу для формування необхідного тренувального ефекту в навчально-тренувальному процесі студентів на заняттях, що спрямовані на розвиток загальної витривалості, витривалості до аеробно-анаеробної роботи та на розвиток швидкості.

Значення фізіологічного навантаження у процесі виконання вправ футболу дозволили конкретизувати класифікацію рівнів навантаження специфічного характеру за значеннями і спрямованістю фізіологічного впливу для студентів основного відділення, які займаються з пріоритетним застосуванням засобів футболу.

Аналіз результатів дослідження дозволив сформувати методичні підходи до застосування специфічних вправ футболу для вдосконалення різних сторін фізичної підготовленості студентів, засновані на застосуванні відповідних навчально-тренувальних завдань, які відповідають меті та завданням заняття, визначають конкретний зміст і порядок виконання рухових дій, що враховують основні компоненти навантаження. У роботі розглянуто приклади застосування розробленої методики у процесі планування змісту навчальних занять для студентів.

У п'ятому розділі "Оцінка ефективності методики фізичного вдосконалення студентів з пріоритетним використанням засобів футболу та розробка модельних показників спеціальної підготовленості" наведено оцінку впливу запропонованих засобів футболу на різні сторони підготовленості студентів. Визначено модельні показники спеціальної підготовленості студентів. Проведено порівняльну оцінку комплексної факторної структури фізичної підготовленості студентів, що займаються футболом.

Для оцінки впливу засобів футболу на різні сторони підготовленості студентів були сформовані дві групи: експериментальна група "Е" (74 студенти) і контрольна група "К" (72 студенти) з однаковим початковим рівнем підготовленості. Зі студентами обох груп було проведено 128 обов'язкових та 64 додаткових навчальних години протягом одного навчального року.

Ефективність процесу фізичного виховання із застосуванням засобів футболу виявилася у більшому значному прирості показників фізичних якостей, функціональної та спеціальної підготовленості в експериментальній групі порівняно з контрольною. Для визначення вірогідності збігів і розбіжностей характеристик групи "Е" і групи "К" використовувався критерій Вілкоксона-Манна-Уітні (Wэ-к). Результати приростів представлені у вигляді точкових оцінок і 95% довірчих інтервалів. Якщо довірчий інтервал не перекриває нуль, то приріст вважається статистично вірогідним при довірчій імовірності 0,95 (Hopkіns W., 2000). Початкове тестування не виявило значимих розбіжностей у значеннях показників обох груп (Wэ-к<1,96, Р>0,05).

У показниках, що характеризують функціональну підготовленість, величини приросту в групі "Е" склали від 7,7 до 42,4% , у групі "К" -- від 1,1 до 19,5%. На завершальному етапі досліджень групи стали розрізнятися за сімома показниками функціональних можливостей (з дев'яти досліджених). Винятком є показники ЧСС у спокої та життєвого індексу. За показниками психофізіологічних можливостей групи стали відрізнятися за шістьма (із восьми) показників.

Наприкінці експерименту групи стали статистично достовірно (Wэ-к>1,96, Р<0,05) відрізнятися у таких тестах фізичної підготовленості: "стрибок у довжину з місця", "біг на 3000 метрів", "стрибок угору з місця", "потрійний стрибок з місця", "човниковий біг 4х9 метрів".

Розроблена методика позитивно відобразилася на рівні спеціальної підготовленості студентів експериментальної групи. Зокрема, достовірний приріст відбувся за всіма шістьма показниками спеціальної підготовленості (середні значення приросту були 17,1%). Найбільші величини приростів зареєстровані у тестах “удар м'яча на дальність ” (30,9 %), “вкидання м'яча з-за голови” (21,5%).

Зібраний експериментальний матеріал дозволив визначити модельні показники спеціальної підготовленості студентів, що займаються футболом. Такі значення виступають у ролі критеріїв спеціальної підготовленості і вкрай необхідні як у стратегічному, так і в оперативному плануванні навчального процесу. Визначення модельних значень показників відбувалося двома етапами. На першому етапі експериментально перевіряли надійність (відтворюваність результатів під час повторного тестування) обраних тестів на студентському контингенті, на другому етапі статистично розраховували значення модельних показників спеціальної підготовленості за експериментальними даними.

У дослідженні надійності тестів взяли участь 74 студенти експериментальної групи. Вони виконували по три спроби кожного тесту через достатні інтервали відпочинку на одному занятті. Для оцінки надійності тестів розраховували три основних показники (Hopkіns W., 2000): розбіжності середнього значення у трьох спробах, внутрішньогрупова варіація результатів між спробами і коефіцієнт кореляції результатів, зареєстрованих у трьох спробах.

Визначено, що результати тестування складних рухових навичок характеризуються низькою відтворюваністю. Однак під час проведення аналогічного дослідження через рік занять відтворюваність показників технічної підготовленості стає задовільною, що свідчить про набуття рухового досвіду і поліпшення абсолютних значень вказаних показників. Для того, щоб відтворюваність тестів у студентів під час повторного тестування зросла до задовільного рівня, необхідно від двох до чотирьох місяців підготовки. Загалом аналіз тестів на надійність дозволив рекомендувати для оцінки спеціальної підготовленості студентів шість тестів.

Для градації результатів тестів за рівнями підготовленості використовувався кластерний аналіз. На основі побудованих дендограм визначалася оптимальна кількість класів. Для побудови дендограм використовувалися такі методи: найбільш віддалених сусідів, найближчого сусіда, центроїдний і медіанний. На завершальному етапі проводився розрахунок кластерних центрів алгоритмом k-середніх. Якість кластеризації оцінювали за допомогою таких критеріїв: тісноти зв'язку між об'єктами в середині груп, відстані об'єктів різних груп, однорідності розподілу об'єктів усередині груп, стійкості результатів щодо вибору алгоритмів кластерного аналізу (Орлов А.И., 2005).

Встановлено, що оптимальним є розподіл на три класи. Це відповідає якісній градації рівнів фізичної підготовленості: "високий", "середній", "низький".

На завершальному етапі дослідження проведено комплексну порівняльну оцінку факторної структури фізичної підготовленості студентів, що займаються футболом. Перший фактор, що охоплює 33% дисперсії, представлений показниками загальної працездатності. Другий фактор, внесок якого складає 27%, інтерпретується як фактор швидкісно-силової підготовленості. Третій фактор, із сумарним змістом близько 10%, визначається морфофункціональними показниками.

Таким чином, нові результати, отримані в роботі, дозволили вирішити актуальну наукову проблему розробки й обґрунтування методики фізичного вдосконалення студентів технічного ВНЗ з пріоритетним використанням засобів футболу.