Фізична підготовленість кваліфікованих спортсменів як фактор спортивної майстерності у видах спорту з варіативними зовнішніми умовами проведення змагань (на матеріалі віндсерфінгу)

Оцінка координаційних здібностей може бути ефективно здійснена шляхом визначення після виконання на симуляторі ступінчатозростаючого за потужністю помпінгу показника “координація, %” у постурографічній пробі.

Таким чином, для характеристики кожної із зазначених фізичних якостей виявилися інформативними два параметри, які виступають самостійно і які обґрунтовано можна використовувати для створення узагальнених та індивідуальних моделей фізичної підготовленості. До запропонованої батареї тестів не увійшли ті з них, які характеризують швидкісні здібності й гнучкість, оскільки, як ми вже підкреслювали, параметри цих фізичних якостей не виявили тісного кореляційного взаємозв'язку з ранговою оцінкою майстерності спортсменів.

Отримані в ході проведених досліджень середньогрупові значення зазначених показників дозволяють розглядати їх як оцінні рівні для характеристики провідних фізичних якостей віндсерфінгістів високої спортивної кваліфікації й використовувати при створенні як загальногрупової, так і індивідуальних моделей якісних сторін їхньої рухової діяльності. Наведений у роботі порівняльний аналіз індивідуальних моделей фізичної підготовленості провідних польських віндсерфінгістів з узагальненою для даної групи спортсменів моделлю наочно демонструє індивідуальні особливості досліджених параметрів фізичних якостей випробовуваних, а також їхні розходження між окремими спортсменами.

Наприкінці розділу акцентується увага на актуальності об'єктивної оцінки фізичної підготовленості спортсменів, що визначається, насамперед, необхідністю встановлення критеріїв цієї оцінки. Порівняльний аналіз індивідуальних значень показників із середньогруповими дозволяє дати якісну оцінку рівня розвитку тої або іншої фізичної якості у кожного індивідуума, що відноситься до конкретної групи диференційованих за різними характеристиками спортсменів. У нашому випадку такою групою є віндсерфінгісти високої спортивної кваліфікації з індивідуальними особливостями якісних сторін рухової діяльності, яким можна дати порівняльну оцінку за відповідними критеріями. Визначення таких критеріїв може базуватися на встановленні середньостатистичних значень і величин стандартних відхилень для кожного з виділених показників фізичних якостей. У цьому випадку значення показників, що входять у межі M±SD, можна розцінювати як середні для даної групи спортсменів, а значення, що виходять за ці межі, - як вище або нижче середніх. З урахуванням такого підходу критерії оцінки фізичної підготовленості кваліфікованих віндсерфінгістів за рівнем розвитку провідних для них фізичних якостей можна охарактеризувати представленими в табл. 7 показниками.

Таблиця 7 Критерії оцінки фізичної підготовленості кваліфікованих віндсерфінгістів за рівнем розвитку провідних для них фізичних якостей

Примітки: П/п - результат у підтягуванні на поперечині, пункти MTSF; F_imp - показник імпульсу сили при 30-секундній максимальній роботі з бомом на віндсерфінговому симуляторі, Н·с; t_{50% W max} - тривалість роботи з бомом симулятора із зусиллям 50% від максимального, хв; VO_{2max в/с} - максимальне абсол. споживання О₂ при тестуванні на симуляторі, ml·min^-1; “координація, %” - значення показника “координація, %” у постурографічному тесті після помпінгу на симуляторі, %; А - рівень уваги у коректурній пробі після помпінгу на симуляторі, ум. од.

Орієнтація на виділені показники якісних сторін рухової діяльності й визначені нами критерії їхньої оцінки створюють передумову для здійснення моніторингу фізичної підготовленості кваліфікованих віндсерфінгістів і раціонального індивідуального підбору для них засобів і методів розвитку необхідних фізичних якостей.

Реалізація зазначеної можливості відбита у четвертому розділі “Удосконалення системи спеціальної фізичної підготовки кваліфікованих спортсменів з урахуванням варіативності зовнішніх умов проведення змагань (на матеріалі віндсерфінгу)”. У ньому звертається увага на те, що рішення завдань спеціальної фізичної підготовки передбачає, головним чином, підвищення можливостей певних фізичних якостей, що детермінують рівень спортивного результату. Для цього спочатку широко використовуються різноманітні спеціальні вправи, значною мірою наближені до загальпідготовчих, з подальшим збільшенням частки змагальних і спеціально-підготовчих. Впливи цих вправ можуть мати різну спрямованість, що базується на урахуванні різних факторів, які визначають рівень фізичної підготовленості спортсменів. У цьому зв'язку виділені нами провідні показники фізичної підготовленості можна розглядати як орієнтир для визначення основних напрямів підбору й програмування засобів фізичної підготовки кваліфікованих віндсерфінгістів у річному циклі тренувального процесу. Така орієнтація переважно може бути спрямована на розвиток (або підтримку досягнутого високого рівня) однієї із ключових для віндсерфінгістів сторін спеціальної фізичної підготовленості - їхніх силових можливостей, витривалості або координаційних здібностей. Однак вузькоспрямована орієнтація часто характерна для видів спорту зі суворою стабільністю умов і ситуацій, що супроводжують змагальну діяльність. Але вона не відповідає достатньою мірою тим вимогам, які висуваються до організації спеціальної фізичної підготовки у видах спорту із широкою варіативністю зовнішніх умов проведення змагань, а також різного роду ситуацій і переключень. Проте, незважаючи на те, що віндсерфінг належить саме до таких спортивних дисциплін, не виключається в деяких випадках можливість поряд з багатокомпонентною використання також і вузькоспрямованої орієнтації на підбір і програмування засобів керування спеціальною фізичною підготовкою віндсерфінгістів. У зв'язку із цим у цьому підрозділі розглядаються два варіанти такого підходу.

У першому із зазначених варіантів аналізувалася можливість підбору і програмування засобів вузькоспрямованого впливу на показники спеціальної фізичної підготовленості віндсерфінгістів. При цьому ми вважали, що в межах проведених нами досліджень однією з підстав для визначення загального підходу до такої реалізації може послужити встановлення особливостей взаємозв'язку виділених нами найбільш інформативних для провідних фізичних якостей показників фізичної підготовленості з віко-соматичними параметрами віндсерфінгістів.

Результати проведеного аналізу виявили високі значення коефіцієнтів кореляції VO_2max з віком і спортивним стажем випробовуваних, що зайвий раз свідчить про виражену значущість для більш досвідчених і більш високих за спортивним рангом віндсерфінгістів цього показника в прояві необхідного рівня аеробної продуктивності.

Для силового показника “підтягування на поперечині” високе значення кореляції з показником TBW (r=-0,97) говорить про те, що даний силовий показник вище у спортсменів з меншим показником компонента маси тіла. Виявилося також, що якщо для прояву аеробних можливостей більш високе значення TBW відіграє позитивну роль, то для прояву сили в тесті “підтягування на поперечині” - негативну. Однак для показника імпульсу прикладеного до бому зусилля (F_imp) навпаки - позитивну (r=0,76). Можна також відзначити тенденцію до прояву середнього ступеня негативного взаємозв'язку між величиною жирового компоненту з показником “підтягування на поперечині” і позитивного взаємозв'язку зі знежиреною масою тіла. Для показника F_imp виявився немаловажливим індекс маси тіла, оскільки коефіцієнт кореляції між ними виявився досить високим (r=0,81).

Таким чином, результати проведеного аналізу дозволили встановити одну з важливих, на наш погляд, особливостей взаємозв'язків виділених індивідуальних показників фізичної підготовленості віндсерфінгістів з окремими параметрами їх віко-соматичного статусу. Урахування особливостей цих взаємозв'язків, а також пошук способів цілеспрямованої корекції деяких з них (можливо, опосередковано через зміну співвідношення компонентного складу тіла) може мати певне практичне значення у плані підвищення ефективності підготовки віндсерфінгістів на етапах реалізації індивідуальних можливостей і збереження спортивних досягнень.

Аналіз даних наукової літератури, що стосується підвищення силових можливостей віндсерфінгістів, не виявив конкретних рекомендацій з даного питання. Тому про підбір і програмування засобів керування розвитком даною фізичною якістю можна думати, ґрунтуючись лише на загальнотеоретичних положеннях, практичному досвіді фахівців, а також на окремих результатах власних досліджень. Головний висновок, який можна зробити на підставі таких міркувань, зводиться до того, що розвиток сили, здійснюваний у процесі як загальної, так і спеціальної фізичної підготовки, повинен бути організований з урахуванням специфіки даного виду спорту. Така вимога припускає широке використання в підготовчому періоді загальпідготовчих вправ, значною мірою наближених до спеціально-підготовчих. У віндсерфінгу такими вправами є, насамперед, вправи, що імітують помпінг, або такі з них, у яких задіяна велика кількість м'язових груп, що забезпечують відповідні рухові дії. У зв'язку з цим звертають на себе увагу результати проведених нами тестувань силових можливостей віндсерфінгістів. Так, виявилося, що вправи, наближені значною мірою за структурою до помпінгових рухів - тест “підтягування на поперечині”, а також чисто помпінгова тестова вправа (максимальний 30-секундний помпінг на симуляторі), за допомогою яких проводилося визначення докладених до бому динамічних зусиль для характеристики силової витривалості, виявили найбільшу специфічність стосовно віндсерфінгу. Одержані в цих тестах результати дуже тісно взаємозалежні з рівнем майстерності спортсменів. Тому є підстава вважати доцільним, щоб до складу засобів силової підготовки входили саме ці вправи.

Оскільки, як ми вже підкреслювали, у науковій літературі відсутні методичні рекомендації з розвитку силових можливостей для віндсерфінгістів, то варто взяти до уваги викладені В.М.Платоновим (1997) основні підходи до розвитку цієї фізичної якості, зокрема, силової витривалості. У цьому випадку стосовно віндсерфінгу підходить виконання серійних динамічних вправ (помпінг на симуляторі або близькі до нього за структурою інші вправи на спеціальних силових тренажерах) з величиною зусиль, що становить 50-60% від максимальної. Тривалість вправ може коливатися в широкому діапазоні від 10-15 с до кількох хвилин. Тривалість пауз між вправами залежить від тривалості вправ і об'єму залучених до роботи м'язів. Рекомендується, наприклад, щоб інтервали відпочинку між 15-20-секундними вправами становили 5-15 с, між 30-40-секундними - 20-30с, між 60-90-секундними - 30-60 с.

Необхідність розробки для віндсерфінгістів раціонального підбору й програмування засобів підвищення спеціальної витривалості досить очевидна. Дефіцит таких обґрунтованих програм змушує звернути увагу на стан даного питання в інших видах спорту, у яких характер фізіологічних реакцій організму на тренувальні та змагальні навантаження може бути ідентичним. Так, якщо врахувати, що у віндсерфінгу тривалість одних перегонів в середньому становить 30-40 хвилин, те цей часовий діапазон приблизно може відповідати легкоатлетичному бігу на 10 кілометрів. Таке порівняння дозволяє екстраполювати варіант програм розвитку спеціальної витривалості бігунів, які спеціалізуються в бігу на цю дистанцію, на підготовку віндсерфінгістів. З урахуванням викладеного, був складений варіант тренувальних серій для розвитку спеціальної витривалості віндсерфінгістів, екстрапольований з варіанту, що застосовується бігунами, які спеціалізуються в бігу на дистанцію 10 км, для розвитку даної фізичної якості (Harre D., 1994; Платонов В.М., 1997). Беручи до уваги специфіку олімпійського віндсерфінгу, насамперед обумовленої застосуванням помпінгу в умовах слабкого і помірного вітру, програму зорієнтували таким чином, щоб вона відповідала цій особливості. Результати застосування програми представлені в таблиці 8.

Незважаючи на відсутність вираженої різниці між початковими й фінальними значеннями інших середньогрупових показників, все ж можна відзначити слабко виражену тенденцію збільшення показника VO_2max під впливом реалізації програми, оскільки у 5 з 7 випробуваних спостерігалося, хоч і незначне, його зростання. Важливо підкреслити, що стосовно оцінки динаміки функціонального потенціалу яхтсменів, це розглядалося як суттєвий результат роботи, з огляду на що, як правило, спостерігається зниження цього показника зі збільшенням частки спеціальної роботи (Shephard R.J., 1990). Однак все ж основною причиною поліпшення показника t_50%, очевидно, є не стільки відзначена тенденція до збільшення МСК, скільки фактор економічності енергетичного потенціалу, що підвищився під впливом специфічного тренінгу. Разом з цим слід зазначити індивідуальні особливості зміни досліджуваних показників. Візуальний аналіз цих моделей указує на неоднаковий характер змін досліджуваних показників у різних випробовуваних під впливом однієї й тієї ж тренувальної програми. Так, якщо у випробовуваних Т.К. і G.B. спостерігався помітний приріст показника t_50%, то у випробовуваного Р.С. ця зміна виявилася менш вираженою. Однак при цьому у останнього віндсерфінгіста трохи більшою мірою відбулося збільшення показника імпульсу сили й зниження показника “координація, %” порівняно з першими двома випробовуваними. Відзначені індивідуальні розходження, варто вважати, обумовлені багатьма факторами, докладний аналіз яких виходить за рамки даної роботи, але може стати предметом окремого дослідження й послужити підставою для більш глибокої деталізації індивідуального підходу до вибору засобів і методів розвитку необхідних фізичних якостей.

Отримані результати застосування універсальної програми дають підстави розглядати її як один з варіантів тренувального впливу на удосконалення спеціальної витривалості, а аналіз отриманих при її реалізації даних - як один з можливих прикладів їхньої інтерпретації.

Таблиця 8

Вплив програми удосконалення спеціальної витривалості на виділені показники фізичних якостей віндсерфінгістів

Примітки: t_50% - тривалість роботи на симуляторі при докладеному зусиллі до бому 50% від максимального, хв; VO_{2 max (в/c)} - максимальне споживання О₂ при тестуванні на віндсерфінговому симуляторі, мол·хв^-1; П/п - результат тесту “підтягування на перекладині”, пункти MTSF; F_imp - імпульс сили, яка докладається до бому при 30-секундній максимальній роботі на симуляторі, Н·с; “коорд.%” - постурографічний показник “координації, %” після помпінгу на симуляторі; А - рівень уваги у коректурній пробі після помпінгу на симуляторі, ум. од.; н/д - різниця між відповідними показниками статистично недостовірна; М - середнє арифметичне; SD - стандартне відхилення

Як і відносно питань, що стосуються методики удосконалення всіх сторін якісної діяльності віндсерфінгістів високої кваліфікації, питання про важливість методів підвищення координаційних здібностей спортсменів, які спеціалізуються в даній спортивній дисципліні, до сьогодні практично не висвітлене у спеціальних наукових джерелах. Tака ситуація знаходить своє пояснення в особливостях тренувальної та змагальної діяльності віндсерфінгістів. Сама собою специфіка цієї діяльності є потужним стимулом удосконалення координаційних здібностей, пов'язаних, насамперед, з постійною необхідністю підтримувати стійке положення тіла на дошці в різних умовах дії вітру й стану водної поверхні. Із цієї причини саме заняття віндсерфінгом може рекомендуватися як додатковий засіб розвитку координаційних здібностей у тих видах спорту, у яких підтримка стійкості пози тіла є важливим чинником успішного виконання фізичних вправ.

Цілком очевидно, що підбору й програмуванню засобів розвитку координаційних здібностей, пов'язаних з удосконаленням механізмів, відповідальних за підтримку рівноваги, варто приділяти більше уваги на початкових етапах занять віндсерфінгом. Для кваліфікованих віндсерфінгістів, на наш погляд, будь-які рекомендації щодо застосування додаткових засобів і методів підвищення стійкості до збереження рівноваги вимагають спеціального вивчення.

Незважаючи на значну розмаїтість форм прояву координаційних здібностей, все ж можна, окрім здібності до підтримки рівноваги, виділити ще одну дуже важливу для віндсерфінгістів здібність до орієнтації у просторі. Для її удосконалення істотного значення набуває тренування довільної уваги - здібності виділяти із сукупності різноманітних подразників саме ті, які є найбільш істотними для орієнтування в конкретній ситуації. Оскільки в умовах змагальної діяльності віндсерфінгістів даній формі прояву координаційних здібностей надається неабияке значення, то і її вдосконаленню, яке відбувається у межах програм підвищення фізичних кондицій спортсменів, має відводитися відповідне місце.

Значущість рівня уваги як одного з важливих проявів координаційних здібностей кваліфікованих віндсерфінгістів підтверджена результатами наших досліджень, що свідчать про те, що даний показник виявляється більш високим у спортсменів з більш високою рейтинговою оцінкою рівня спортивної майстерності. У зв'язку із цим виникає питання про можливість пошуку й програмування засобів і методів, що сприяють розвитку зазначеної здібності. Рекомендації з даного питання випливають зі сформованих на даний момент переконань про те, що рівень уваги, швидкість і якість переробки інформації можуть бути розширені як шляхом застосування спеціально ускладнених вправ, так і у процесі різноманітної тренувальної та змагальної діяльності. Основним методичним підходом до удосконалення здібності до орієнтування у просторі вважається виконання завдань в ускладнених умовах (Платонов В.М., 1997).

Аналіз тренувальних програм кваліфікованих віндсерфінгістів не виявив яких-небудь додаткових спеціально застосовуваних методичних розробок для підвищення здатності спортсменів до орієнтування у просторі. На практиці це завдання вирішується включенням у програму загальної та спеціальної фізичної підготовки, спортивних ігор, бігу і їзди на велосипеді пересічною місцевістю, катанням на гірських лижах.

Далі представлені основи для моделювання засобів спеціальної фізичної підготовки віндсерфінгістів з урахуванням варіативності зовнішніх умов змагальної діяльності. При цьому звертається увага на те, що організація спеціальної фізичної підготовки повинна здійснюватися диференційовано з урахуванням основних параметрів варіативності умов і ситуацій, що супроводжують змагальну діяльність спортсменів у конкретному виді спорту. Стосовно віндсерфінгу це може відбуватися у виділенні таких найбільш виражених варіативних факторів, як сила й напрямок вітру, висота хвиль і пункт проходження маршруту.

Для з'ясування ступеня реалізації віндсерфінгістами провідних фізичних якостей при проходженні змагального маршруту в умовах різної сили вітру й стану водної поверхні спортсменам пропонувалося у відповідях на поставлені в анкеті питання дати суб'єктивну оцінку (за 5-баловою шкалою: 5 - максимальна оцінка, 1-мінімальна) ступеня напруженості станів, пов'язаних з: а) ступенем напруженості фізичного навантаження в умовах динамічних (під час помпінгу) і статичних м'язових скорочень; б) станом, що вимагає прояву витривалості; в) станом, пов'язаним з координацією рухових дій при керуванні віндсерфом, обумовленою необхідністю підтримки рівноваги на дошці; г) необхідністю концентрації уваги при оцінці стану зовнішнього середовища й позиційної ситуації.

Оцінку зазначених станів пропонувалося зробити диференційовано залежно від сили вітру (слабкий - 1-2 ⁰В; помірний - 3-5 ⁰В і сильний - 6-7 ⁰В); від висоти хвиль (до 50 см - малі, 50-100 см - середні, >100 см - великі); від пункту маршруту.

Аналіз отриманих даних вважалося доцільним зробити із двох позицій: a) позиції розгляду залежності суб'єктивної оцінки ступеня реалізації кваліфікованими віндсерфінгістами всіх провідних для них фізичних якостей від пункту проходження маршруту в умовах різної сили вітру й стану водної поверхні; б) позиції розгляду залежності суб'єктивної оцінки значущості прояву кожної з виділених фізичних якостей при проходженні всього маршруту залежно від сили вітру й стану водної поверхні.

Результати проведеного дослідження свідчать про виражену нерівнозначність ступеня напруженості різних станів організму й рівня вимог до фізичних можливостей, які висуває до спортсменів різноманітна варіативність умов змагальної діяльності у віндсерфінгу. Особливої значущості урахування зазначених особливостей здобуває у спорті вищих досягнень, де успішність виступу у змаганнях часто може залежати від того, наскільки у спеціальній фізичній підготовці спортсмена була врахована варіативність ситуацій, властивих кожному виду спорту. Оскільки у віндсерфінгу із зовнішніх умов найбільш мінливими є сила й напрямок вітру, а також стан водної поверхні, то прогнозування зазначених умов у запланованих у спортивному календарі змаганнях може сприяти вибору оптимального варіанту спеціальної фізичної підготовки з урахуванням індивідуальних можливостей спортсмена.

Безумовно, прогнозувати погодні умови на більш тривалі проміжки занадто складно й ризиковано. Проте, одержати хоча б орієнтовні дані про відсоткове співвідношення в майбутніх регатах інформації про силу вітру й висоту хвиль можна на підставі аналізу зазначених умов у регатах попередніх змагальних сезонів, місце й час проведення яких часто виявляються ідентичними. Так, нами було проаналізовано відсоткове співвідношення міжнародних змагань, проведених за участю провідних польських віндсерфінгістів у сезоні 2003 року при різній силі вітру й висоті хвиль. Результати проведеного аналізу свідчили про те, що в сезоні 2003 р. переважна частина регат проходила в умовах слабкого і помірного вітру, що вимагають застосування помпінгу.

Виявлене співвідношення проаналізованих умов навряд чи можна вважати стабільним. Проте, воно може служити загальним орієнтиром для планування вибору засобів і методів спеціальної фізичної підготовки з урахуванням ступеня тих або інших фізичних якостей, які потрібні у конкретних умовах сили вітру й стану водної поверхні. Таке урахування дало свої позитивні результати, які відбилися на успішному виступі польських віндсерфінгістів у міжнародних регатах у сезоні 2004 р.

Прогнозування умов майбутньої змагальної діяльності з урахуванням відповідності для даних умов конкретного рівня спеціальної фізичної підготовленості створює сприятливу передумову для оптимізації тренувального процесу й успішного виступу в регатах. Разом з тим стає цілком очевидним, що велика розмаїтість усіляких поєднань варіативних факторів ускладнює виконання операцій, пов'язаних з визначенням оптимального підходу до вибору засобів і методів спеціальної фізичної підготовки відповідно до початкового рівня фізичної підготовленості спортсмена. Для збільшення швидкості обробки інформації й збільшення інформативності рекомендованих програм підготовки була розроблена й апробована на практиці спеціальна комп'ютерна програма. Обробка за допомогою розробленої програми індивідуальних показників фізичної підготовленості дозволяє одержати на виході інформацію про ступінь відповідності рівня розвитку у спортсменів тієї або іншої фізичної якості прогнозованим умовам майбутніх регат і за необхідності вносити відповідну корекцію у процес спеціальної фізичної підготовки.

Неважко зрозуміти, що урахування варіативності зовнішніх умов змагальної діяльності, які властиві багатьом спортивним дисциплінам, набуває універсального характеру і надзвичайно важливого значення для оптимізації процесу підготовки спортсменів, у зв'язку із чим цілком резонно виникає питання про виділення в підготовці спортсменів спеціальної фізичної підготовки, специфічної для таких видів спорту.

Запропоновані варіанти підбору й програмування засобів керування спеціальною фізичною підготовленістю кваліфікованих віндсерфінгістів варто розглядати як модель аналогічних дій для представників видів спорту з непостійними зовнішніми умовами проведення змагань.

У п'ятому розділі “Засоби тренування, спрямовані на розвиток функціональних компонентів підготовленості в системі фізичної підготовки спортсменів з урахуванням варіативності зовнішніх умов проведення змагань (на матеріалі віндсерфінгу)” обґрунтовані фактори, які визначають можливості системного використання засобів спеціальної фізичної підготовки у віндсерфінгу й у видах спорту з умовами проведення змагань, що змінюються. Ці фактори в загальному вигляді схематично представлені на рис. 1. У загальному вигляді показано, що підґрунтям розробки, планування й застосування спеціальних засобів тренування протягом річного циклу підготовки стали закономірності протікання адаптаційних процесів, що визначають можливості формування спеціального рухового потенціалу і його реалізацію у процесі змагальної діяльності. На підставі порівняння динаміки показників найбільш універсальних реакцій, які визначають наявність функціонального потенціалу й можливості його реалізації (за реакцією споживання О₂ і легеневою вентиляцією) у мезоциклах підготовки, показано, що в результаті використання засобів спеціальної фізичної підготовки у спортсменів експериментальної групи збільшилися функціональні можливості, які стали підґрунтям спеціальної фізичної підготовленості яхтсменів. Важливо підкреслити, що показники функціонального потенціалу залишалися стабільними протягом змагального періоду. Аналіз динаміки легеневої вентиляції дозволив визначити збільшення показників цієї реакції у змагальному періоді за умови збереження величин споживання О₂. Це дозволило говорити про збереження функціонального потенціалу яхтсменів і про збільшені можливості його реалізації в умовах інтенсивності навантаження, що змінюються, що власне є головним наслідком зміни умов змагальної діяльності у вітрильному спорті й у видах спорту з варіативними умовами проведення змагань.

Для характеристики засобів тренування був використаний сучасний підхід, що припускав оцінку і, як наслідок, визначення параметрів рухової діяльності спортсменів, спрямованих на розвиток сторін функціональних можливостей спортсменів, які стали підґрунтям високого рівня їх спеціальної фізичної підготовленості. Були розглянуті варіанти засобів тренування, спрямовані на розвиток компонентів структури спеціальної фізичної підготовленості, представлені

Рис. 1 Фактори, що визначають удосконалення системи спеціальної фізичної підготовки віндсерфінгістів

Размещено на http://www.allbest.ru/

в даному дослідженні. Із цією метою ми подали розширений аналіз засобів тренування для розвитку спеціальних рухових якостей з урахуванням закономірностей розвитку й специфіки реалізації у процесі змагальної діяльності яхтсменів аеробного й анаеробного енергозабезпечення, силових характеристик роботи, протікання нейрогенних реакцій організму. Обґрунтовано принципи їхнього системного використання у вітрильному спорті й у видах спорту з варіативними умовами проведення змагань.

У шостому розділі “Обговорення результатів досліджень” підбиті підсумки роботи, показана її наукова й практична значущість. Обговорено новий підхід до організації особливого рівня спеціальної фізичної підготовки кваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються у видах спорту з непостійними зовнішніми умовами проведення змагань. Обговорено методичні шляхи реалізації зазначеного підходу, що пов'язані з необхідністю рішення багатьох питань науково-практичної спрямованості стосовно конкретних видів спорту. Звертається увага на доцільність при організації особливого рівня спеціальної фізичної підготовки в розглянутих видах спорту в перспективі враховувати поряд із зовнішніми умовами проведення змагань також і “внутрішні” фактори (фізіологічні стани організму, обумовлені м'язовою діяльністю). Підкреслюється також необхідність постановки нових цілей і завдань, що стосуються підбору й програмування засобів впливу на показники фізичної підготовленості й установлення критеріїв оцінки останньої на більш ранніх етапах багаторічної підготовки, при підготовці спортсменок, при рішенні питань, що стосуються відбору, орієнтації та прогнозування спортивної діяльності. Постановку цих питань можна вважати досить обґрунтованою, й від їх рішення варто очікувати істотного внеску у практику підготовки кваліфікованих спортсменів - представників видів спорту з варіативними умовами змагальної діяльності.

ВИСНОВКИ

1. Представлений у роботі науково-методичний підхід ґрунтується на концептуальних положеннях загальної теорії підготовки спортсменів в олімпійському й професійному спорті й принципах, які визначають закономірності адаптації спортсменів в умовах обраної рухової діяльності. Наведений аналітичний огляд і результати власних досліджень дозволили сформулювати концепцію підготовки спортсменів у видах спорту з умовами проведення змагань, що змінюються, яка ґрунтується на системному аналізі факторів ефективності змагальної діяльності, й визначення на цій підставі спеціалізованої спрямованості тренувального процесу.

2. Аналіз і узагальнення наявних підходів до удосконалення спеціальної підготовленості у видах спорту з варіативними умовами проведення змагань показав, що зміни напруженості рухової діяльності у процесі подолання дистанції є фактором, що визначає зміст спеціальної фізичної підготовки. Аналіз змін напруженості рухової активності спортсменів у видах спорту з умовами проведення змагань, що змінюються, показав, що їх спеціальна фізична підготовленість має складну структуру. Вона складається з комплексного високоспеціалізованого прояву сили, швидкості, витривалості, гнучкості й координаційних здібностей спортсменів. Характер прояву термінових адаптаційних реакцій організму у процесі подолання змагальної дистанцій забезпечує необхідний комплекс високоспеціалізованих пристосувань, від яких залежить необхідний рівень включення у роботу певної рухової якості яхтсменів. Цей процес вимагає високого рівня розвитку, інтеграції й здатності до ефективної реалізації в умовах змагальної діяльності, що змінюються, нейрогених, метаболічних і кардіореспіраторних реакцій організму.

3. Виражена мінливість зовнішніх умов проведення змагань у віндсерфінгу (сила й напрямок вітру, стан водної поверхні, особливості проходження різних ділянок маршруту, температурні умови тощо) дозволили розглядати цей вид спорту як зручний об'єкт і модель для проведення досліджень, пов'язаних з вивченням особливостей формування фізичної підготовленості спортсменів відповідно до умов проведення змагань. Найбільш виразно значущість вирішення даного питання виступає у спортивних дисциплінах, які характеризуються широкою варіативністю зовнішніх умов змагальної діяльності, що вимагає виділення у фізичній підготовці кваліфікованих спортсменів спеціального підходу до її розвитку. У зв'язку із цим зазначена проблема виходить за межі приватного питання, і її розробка становить істотний інтерес для теорії та практики спорту вищих досягнень.

4. Виділення спеціального підходу до удосконалення спеціальної фізичної підготовки базується на об'єктивізації методів і критеріїв оцінки фізичної підготовленості кваліфікованих спортсменів, а також зіставленні особливостей прояву провідних для них фізичних якостей з варіативними зовнішніми умовами проведення змагань. У роботі обґрунтовані фактори й зазначена послідовність їхньої реалізації у процесі організації спеціальної фізичної підготовки у видах спорту із широкою варіативністю зовнішніх умов проведення змагань. Здійснення такого підходу повинне включати такі поетапні дії:

Ш виділення основних варіативних умов, типових для змагальної діяльності в конкретній спортивній дисципліні, а також їхнє прогнозування у планованих змаганнях;

Ш визначення факторів фізичної підготовленості, що визначають ефективність рухової діяльності спортсменів у процесі подолання змагальної дистанції;

Ш визначення модельних величин розвитку рухових якостей, що дозволяють дати об'єктивну характеристику прояву сторін фізичної підготовленості сформувати спеціалізовану спрямованість тренувального процесу й нормативні величини навантаження;

Ш на підставі порівняльного аналізу модельних величин розвитку рухових якостей і індивідуальних проявів фізичної підготовленості, розробити програму корегуючих впливів, відповідно конкретного поєднання варіативних факторів передбачуваної змагальної діяльності.

Ш систематизація і практична реалізація зазначених положень може бути здійснена з використанням спеціально розробленої комп'ютерної програми.

5. Проведений аналіз показав, що дотепер у системі підготовки яхтсменів фактор фізичної підготовленості оцінюється як один з найменш значимих компонентів спеціальної підготовленості. Показано, що питома вага тренувальних занять, спрямованих на збільшення рухових якостей, становить 16-18% загального обсягу підготовки висококваліфікованих яхтсменів. Це визначило недостатній рівень уваги й вимог, запропонованих до організації спеціальної фізичної підготовки у вітрильному спорті.

Застосування помпінгу в умовах слабкого й помірного за силою вітру і, як наслідок, збільшення напруженості рухової діяльності, визначило інтерес до фізичної підготовленості спортсменів і сформувало запит на проведення спеціальних досліджень, спрямованих на збільшення ефективності фізичної підготовки як важливої складової тренувального процесу у вітрильному спорті.

Значення фізичної підготовки яхтсменів показано в результаті дослідження енергетичної “вартості” роботи організму в модельних умовах змагальної діяльності віндсерфінгістів. Відповідно до виконаних розрахунків енерговитрати віндсерфінгістів за 40 хвилин перегонів можуть становити 2043±431 кДж, споживання О₂ - 38,5±4,2 мол·кг-1·хв-1, а ЧСС під час подолання дистанції знаходиться на рівні 170 уд·хв-1. Високий рівень функціональної напруженості диктує необхідність спрямованого удосконалення спеціальних рухових якостей та фізіологічних механізмів забезпечення навантаження.

6. Установлено, що важливим фактором ефективної фізичної підготовки у видах спорту з непостійними зовнішніми умовами проведення змагань є зіставлення індивідуальних і модельних величин морфологічних характеристик і віку спортсменів. Ці фактори фізичного розвитку яхтсменів можуть бути віднесені до узагальнених характеристик підготовленості, які визначають професійну спортивну приналежність спортсменів до виду спорту, і є підставою для високоспеціалізованої спортивної підготовки.

Проведений аналіз свідчить про те, що показники оцінки віку й соматотипу спортсменів (маса й довжина тіла), зареєстровані у процесі власних вимірів, порівняні з відомими показниками, наведеними в спеціальній літературі, отриманими при аналізі досліджень провідних закордонних віндсерфінгістів. Це дозволяє екстраполювати представлені в дисертаційній роботі висновки на всіх елітних віндсерфінгістів. Разом з тим результати досліджень більш повно відбивають соматичні особливості кваліфікованих віндсерфінгістів, тому що дозволяють судити про компонентний склад їхнього тіла, що важливо для з'ясування взаємозв'язку параметрів віко-соматичного статусу спортсменів з рівнем прояву ними окремих фізичних якостей.

Відповідно до отриманих у роботі даних середній вік елітних польських віндсерфінгістів становить 18,3 років. Діапазон вікових показників і спортивного стажу в дослідженій групі спортсменів відповідно від 16 до 24 і від 3 до 14 років. Ростовой показник становить 178,3±5,8 см. Середній показник маси тіла і його компонентного складу відповідає таким значенням: маса тіла - 67,9±8,6 кг; індекс маси тіла - BMI - 20,8±2,0; маса жиру в організмі - FAT - 6,3±1,8 кг, 9,2±2,1%; знежирена маса тіла - FFM - 61,6±7,7 кг; вміст води в організмі - TBW - 43,2±6,0 л.

7. Важливим результатом роботи є обґрунтування можливості моделювання елементів змагальної діяльності у спеціальних лабораторних умовах. Це дозволило сформувати умови тестування рухових якостей і обґрунтувати на цій підставі методи оцінки спеціальної фізичної підготовленості яхтсменів-віндсерфінгістів. Ефективним інструментом рішення цього питання є застосування спеціального віндсерфінгового симулятора, що дозволяє дозувати тестові фізичні навантаження, а також одночасно проводити реєстрацію необхідних функціональних показників, який довів перевагу його застосування перед відомими ергометричними засобами виміру працездатності спортсменів такими, як велоергометр. Це пов'язано з можливостями об'єктивної оцінки прояву функціональних реакцій яхтсменів. Характеристики функціональних можливостей спортсменів на велоергометрі, як правило, були завищені й не відповідали у вітрильному спорті параметрам змагальної діяльності.

8. Виявлено нові можливості оцінки спеціальної фізичної підготовленості у віндсерфінгу: представлена методика включає серію тестових завдань, що дозволяють зареєструвати необхідні параметри фізичної підготовленості. Спеціальні тестові завдання включають можливості оцінки рухових якостей яхтсменів і функціональних компонентів підготовленості, що стали підґрунтям спеціальної працездатності віндсерфінгістів. Цей підхід розроблений і вперше використаний у системі підготовки яхтсменів. Принципи організації спеціального тестування і його зміст дають можливості його модифікації й застосування в інших видах спорту з умовами проведення змагань, що змінюються. Застосування спеціального тестування дозволить сформувати узагальнені й індивідуальні моделі підготовленості. На підставі аналізу узагальнених моделей підготовленості були обґрунтовані фактори, що визначають спеціалізовану спрямованість тренувального процесу у віндсерфінгу. Порівняння узагальнених і індивідуальних моделей фізичної підготовленості дозволило розробити спеціалізований підхід до індивідуалізації тренувального процесу й визначити напрями корекції необхідних сторін фізичної підготовленості яхтсменів.

Представлена концепція спеціальної фізичної підготовки припускає контроль, оцінку й спрямовані впливи на такі фізичні якості й компоненти функціональної підготовленості віндсерфінгістів:

Ш спеціальні силові можливості;

Ш для оцінки силових можливостей можуть бути використані підтягування на поперечині (пункти тесту MTSF) і вимірювання імпульсу сили (F_imp), що визначається у процесі 30 с максимальної роботи з бомом віндсерфінгового симулятора.

Спеціальна витривалість оцінюється протягом 12-хвилинного тесту на віндсерфінговому симуляторі, що дозволяє виконати максимальну кількість роботи за умови активізації функціональних можливостей яхтсменів у зоні інтенсивності аеробно-анаеробного переходу енергетичних реакцій організму, за умови збереження силових параметрів роботи. Задані параметри навантаження при роботі з бомом віндсерфінгового симулятора відповідають частоті 1 цикл·с-1 і зусиллю, яке становить 50% від максимального (t 50%);

Ш для оцінки функціональних параметрів витривалості оцінюється абсолютна величина максимального споживання кисню (мол·хв-1);

Ш для оцінки координаційних здібностей використовуються показники постурографії “координація, %” і рівня уваги (А) у коректурній пробі (ум. од). Обидва показники реєструються після ступінчатозростаючого навантаження виконаної до “відмови” від роботи.

9. Обґрунтовано критерії високого, середнього й зниженого середнього рівня розвитку рухових якостей. До них належать:

Ш для силових можливостей показники (пункти) - MTSF: >92 - високий рівень; 61-92 - середній; <61 - нижче середнього рівня; показники імпульсу сили, докладеної до бому симулятора (H·с): >470 - високий; 290-470 - середній; <290 - нижче середнього рівня;

Ш для спеціальної витривалості: максимальна тривалість роботи з бомом симулятора (хв): >12 - високий; 10-12 - середній; <10 - нижче середнього рівня; показник абсолютного МСК (мол·хв-1: >3400 - високий; 2600-3400 - середній; <2600 - нижче середнього рівня;

Ш для координаційних здібностей: показник постурографії “координація, %”: <35 - високий; 68-35 - середній; >68 - нижче середнього рівня; показник рівня уваги (А) у коректурній пробі (ум. од.): >114 - високий; 54-114 - середній; <54 - нижче середнього рівня.

10. На підставі диференціації компонентів спеціальної фізичної підготовки, як компонентів спеціальної підготовки яхтсменів-віндсерфінгістів, були вироблені напрями цільового використання наявних і нових спеціалізованих засобів тренування. Показано, що на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей система підготовки яхтсменів високого класу, застосування засобів спеціальної фізичної підготовки є важливою й інтегруючою ланкою підготовки. Ефективність її реалізації визначається цільовою спрямованістю й ступенем взаємодії ключових ланок системи керування підготовкою яхтсменів високого класу - контроль, моделювання тренувального процесу.

Практичним аспектом реалізації такого підходу є розробка алгоритму, спеціальної комп'ютерної програми, спрямованої на комплексну оцінку й вироблення спеціалізованої спрямованості тренувального процесу, у тому числі на підбір засобів тренувальних занять і програм їхнього використання з урахуванням індивідуальних особливостей фізичної підготовленості яхтсменів.

11. Ефективність представленого підходу доведена в результаті експериментального застосування спеціальної програми фізичної підготовки групи висококваліфікованих яхтсменів. Уніфікована програма підготовки включала вправи, спрямовані на розвиток компонентів фізичної підготовленості спортсменів. Критерієм ефективності експериментальної програми є приріст показників фізичної підготовленості й функціональних можливостей спортсменів, які стали підґрунтям спеціальної працездатності віндсерфінгістів. Разом з цим за узагальненими критеріями оцінки рухових якостей силові здібності яхтсменів змінилися на 1,7%, показники спеціальної витривалості - на 17,1%, координаційних здібностей - на 3,5%. За окремими показниками приріст склав 2,8% (тест MTSF) і 34,1% (час роботи з бомом симулятора). Приріст двох останніх показників - статистично достовірний (p<0,05). Ці показники відображують збільшення спеціального потенціалу віндсерфінгістів з урахуванням закономірностей розвитку рухових якостей яхтсменів у спеціально-підготовчому періоді підготовки. Разом з тим відсутність достовірних розходжень низки показників, наприклад споживання кисню, можна розглядати як фактор, що відображує підтримку досягнутих величин функцій у підготовчому періоді підготовки. Як правило, в умовах спеціальної підготовки межі потужності реакцій знижувалися.

12. Наведені дані говорять про те, що експериментальний варіант тренувальної програми є значущим фактором збільшення спеціальної фізичної підготовленості яхтсменів. Разом з тим оцінка індивідуальних проявів компонентів фізичної підготовленості свідчить про розходження реакції організму. Відзначено істотні розходження прояву рухових якостей у структурі фізичної підготовленості віндсерфінгістів елітної групи. Ці розходження можуть бути обумовлені індивідуальним типом фізіологічної реактивності організму на запропоновані стимули реакцій. Спрямованість стимулів реакцій може бути виражена в змісті конкретних впливів, спрямованих на розвиток певної рухової якості. Ефективність збільшення спеціальної фізичної підготовленості може бути оцінена як реакція організму на один з варіантів впливів засобів спеціалізованої спрямованості. З одного боку, це може бути відзначене як реакція організму на один із запропонованих варіантів тренувальних впливів, з іншого боку, послужити підставою для більш глибокої деталізації індивідуального й узагальненого підходу до вибору засобів і методів розвитку спеціальних фізичних якостей віндсерфінгістів.

13. Результати аналізу експериментальної програми фізичної підготовки були підтверджені суб'єктивною оцінкою, даною спортсменами на ступінь реалізації провідних фізичних якостей залежно від пункту проходження маршруту в умовах різної сили вітру й стану водної поверхні. Аналіз, проведений з використанням методу експертної оцінки, показав розходження прояву компонентів спеціальної фізичної підготовленості на різних відрізках дистанції й в умовах зовнішнього середовища, що змінюються. Аналіз також показав необхідність інтеграції рухових якостей яхтсменів у структурі спеціальної фізичної підготовленості й формуванні оперативної готовності до їхнього активного включення в інтенсивну рухову діяльність залежно від обставин, що виникають у процесі подолання змагальної дистанції.

14. До достовірних критеріїв оцінки ефективності застосування експериментальної програми спеціалізованих впливів можна віднести значущий приріст спортивних результатів у спортсменів елітної групи. Протягом часу проведення досліджень і моніторингу за тренувальною та змагальною діяльністю у групі таких яхтсменів спостерігалося стабільне зростання спортивних результатів. У цей період були виграні перші, другі і треті місця на престижних міжнародних регатах, у тому числі завойована золота медаль на чемпіонаті Світу з віндсерфінгу.

15. Результати досліджень дозволили дати науково-методичне обґрунтування нової концепції розвитку спеціальної фізичної підготовленості у вітрильному спорті: вона ґрунтується на вивченні параметрів спеціальної підготовленості, їхньої варіативності у процесі змагальної діяльності і, як наслідок, формуванні спеціалізованої спрямованості тренувального процесу, оптимізації нормування тренувальних навантажень і їхнього змісту, а також удосконаленні контролю підготовки й ефективності застосування її найбільш спеціалізованих засобів.

Отримані результати відповідають викладеними ISAF пропозиціям щодо доцільності проведення досліджень і розробки відповідних рекомендацій, що стосуються оптимізації фізичної підготовленості віндсерфінгістів і підвищення ефективності їх тренувальної та змагальної діяльності. Представлені в дослідженні практичні підходи й методи показують подальші шляхи реалізації концептуальних положень даної роботи, що вказують на нові напрями удосконалення спеціальної фізичної підготовки в дисциплінах вітрильного спорту й видах спорту з варіативними умовами проведення змагань.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Ящур-Новицкий Я. Физическая подготовленность квалифицированных виндсерфингистов. - Гданськ: АФВиС, 2006. - 261 с.

2. Jaszczur-Nowicki J. XX lat Szkoіy Mistrzostwa Sportowego w Їeglarstwie im. Mariusza Zaruskiego w Mr№gowie 1978-1997 rr. - Gdaсsk: W.W. System, 1999. - 103 s.

3. Suchanowski A., Jastrzкbski Z., Jaszczur-Nowicki J. Fizjologiczna charakterystyka їeglarstwa regatowego w њwietle wynikow badaс najlepszych polskich zawodnikow. - Gdaсsk: AWFiS, 2005. - 119 s. (Дисертантом написано матеріал з проблем віндсерфінгу).

Розділи книг і статті в журналах:

4. Ящур-Новицкий Я., Смульский В. Особенности физиологических реакций виндсерфингистов на тестирующие физические нагрузки с использованием велоэргометра и виндсерфингового стимулятора // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2004. - №8. - С. 75-82. (Дисертантом здійснено планування експерименту, виконання його основної частини, а також проведення статистичної обробки отриманих даних; написано основний текст статті).

5. Ящур-Новицкий Я., Смульский В. Винсерфинг: медико-биологические аспекты // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - Київ. - 2004. - №4. - С. 75-80. (Дисертант здійснив підборку і аналіз літературних джерел, написав основний текст статті).

6. Aschenbrenner P., Jaszczur-Nowicki J. Ocena techniki pracy їaglem na desce їaglowej na podstawie siі wystкpuj№cych na bomie // Lokomocja 2003 r. (red. W.Erdmann). - Gdaсsk: MAY, 2005. - S. 24-26. (Дисертант прийняв участь у формулюванні проблеми, організації і проведенні експериментального дослідження, а також у написанні статті).