Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

таврійський національний університет

імені В. І. Вернадського

26.00.01 - теорія та історія культури

УДК 008:30:379.85(477.75)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата культурології

Теоретичні основи культурного туризму

Кулік Валентина Василівна

Сімферополь 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі культурології філософського факультету Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Берестовська Діана Сергіївна, завідувач кафедри культурології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Цюрупа Михайло Володимирович, завідувач кафедри філософії та соціальних наук Київського університету туризму, економіки та права

кандидат філософських наук, доцент Цвєтков Олександр Петрович, професор кафедри соціальної філософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського

Захист відбудеться «24» лютого 2009 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.09 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, просп. Вернадського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, просп. Вернадського, 4)

Автореферат розісланий «22» січня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.О. Кур'янова

Загальна характеристика роботи

культурний туризм пізнавальний

Актуальність теми дослідження. Туризм - багатогранний соціокультурний феномен: це й потужний фактор економіки, соціальний інститут і сфера культури. Антропологічний підхід дозволяє розглянути туризм як специфічний спосіб життєдіяльності людини. Актуальність даного дослідження обумовлена тим значенням, яке отримує культурний туризм в епоху глобалізації. Саме культурний туризм дає можливість повернутися до вивчення культурної спадщини людства, її гуманістичного змісту, він несе в собі інтегративний потенціал, що поєднує всіх подорожуючих людей планети Земля в прагненні до розкриття життя у всій повноті його проявів. Культурний туризм дає можливість розширити кругозір і поглибити світосприймання людини, показати красу природи і велич творінь людського генія, що сприяє естетичному розвитку й духовному збагаченню людини.

У цьому відношенні особливе значення набуває міжнародний туризм, активізація якого в другій половині ХХ - початку XXI століть була викликана глобальними змінами у свідомості, визнанням абсолютної цінності різних національних культур у багатополярному світі.

Міжнародний туризм, що здійснюється з метою знайомства та співставлення західної та східної культур, дає підстави для розуміння діалектики єдності й множинності проявів культури як складного цілого, для визначення типологічно споріднених або контрастних феноменів, їхнього ціннісно-змістовного наповнення. Це положення має безпосереднє відношення до культури поліконфесіонального й багатонаціонального Криму. Міжетнічні відносини в Криму мають різні аспекти - політичний, економічний, соціальний і не менш важливий - культурний, він також є складним у практичному та теоретичному відношеннях. Крим, у силу різних причин, виявився прикордонною зоною протиборства цивілізацій і культур.

Культурний туризм має безпосереднє відношення до вирішення цих проблем і, насамперед, активізації діалогу та полілогу культур.

Актуальність даного дослідження обумовлюється й тим значенням, що надає ЮНЕСКО науковому супроводженню організації культурного туризму. У низці держав при ЮНЕСКО створена мережа кафедр із культурного туризму з метою підтримання миру та розвитку, у тому числі вони створюються й в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми кафедри культурології Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського «Культура народів Причорномор'я» (реєстраційний номер 01014005977). Тему затверджено на засіданні вченої ради Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (протокол № 2 від 1 березня 2006 р.).

Мета дисертаційної роботи - обґрунтування теоретичних основ культурного туризму, узагальнення наукових підходів до дослідження цього феномена, звернення до практики (праксеології) культурного туризму на прикладі кримського регіону.

Для досягнення сформульованої мети необхідно вирішити такі завдання:

1) проаналізувати природу феномену туризму, його світоглядний, гуманістичній, пізнавальний аспекти; дослідити особливості культурного туризму як специфічного соціального інституту і явища загальнолюдської культури;

2) дослідити культурний туризм як комунікативний акт; обґрунтувати його екзистенціальну сутність, антропологічні та аксіологічні підстави;

3) розкрити семіотичний контекст культурного туризму та роль герменевтики в його осмисленні й організації;

4) обґрунтувати положення про специфічну роль культурного туризму в соціокультурному житті Криму; розкрити «кримський» аспект загальнодержавної проблеми розвитку культурного туризму;

5) запропонувати варіант наукового аналізу культурного ландшафту м. Севастополя.

Об'єктом дослідження виступає туризм як соціокультурний компонент.

Предметом дослідження є культурний туризм, його теоретичні, культурологічні основи.

Методи дослідження. Основою загально-методологічної бази дослідження є сукупність філософських та загальнонаукових методів, серед яких виділено аналітичний метод, що дає можливість розширення поняттєво-категоріального апарату, сучасного культурологічного підходу до туризму, історико-культурний метод як основа аналізу закономірностей культурного процесу, інтервальний метод як методологія багатомірного збагнення соціокультурної реальності.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в Україні проведено комплексне теоретичне дослідження феномену культурного туризму як феномену духовної культури, а не комерціоналізованої діяльності.

Подано авторське визначення культурного туризму як соціокультурного феномену, що задовольняє духовні, пізнавальні, естетичні потреби людини. Культурний туризм - це екскурсійна діяльність по знайомству та осмисленню з культурними ландшафтами, по вивченню духовних і матеріальних пам'ятників культури, локалізованих на певній території - географічному ландшафті.

Сформульовано визначення культурного ландшафту як елемента туристичної сфери. Культурний ландшафт - це явище культури, що представляє складну систему, яка має просторово-часовий характер, що у буквальному значенні спирається на географічний, природний ландшафт і багато в чому від нього залежить та систематизує артефакти культури.

Подано варіант культурологічного аналізу ландшафту міста Севастополя.

Визначено шляхи практичного застосування розроблених теоретичних основ культурного туризму.

Теоретичне значення дисертації. Проведено комплексне наукове дослідження феномену культурного туризму. Висновки дають можливість визначити певні загальні закономірності процесу культурного туризму, узагальнити його аксіологічні, антропологічні, екзистенціальні підстави, а також сприяти розвитку та збагаченню проблемного поля туризмології і культурології.

Практичне значення дисертації. Основні положення дисертації реалізовані в соціальному проекті «Безкоштовна інформаційна служба для туристів «Посол міста», що сприятиме розвитку культурного туризму в регіоні. Проект відзначено срібною медаллю на III Міжнародному салоні винаходів та нових технологій «Новий час». Проведений аналіз культурного ландшафту міста Севастополя може бути основою для здійснення нових проектів культурного туризму, для практичної роботи з вивчення й популяризації культурних ландшафтів Криму. Основні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в лекційних курсах та спецкурсах з історії та теорії культури, культурології, туризмології, соціології та філософії туризму, теорії та історії туристичної діяльності, етнокультурології тощо.

Роль даного дослідження зростає у контексті зв'язку з організацією мережі кафедр культурного туризму при ЮНЕСКО, створенням міжнародних університетських об'єднань «Культурний туризм з метою миру та розвитку».

Особистий внесок здобувача. Дисертація та всі публікації написані автором самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження: основні положення дисертації було апробовано в ході XXII - XXVI міжнародних читань «Культура народів Причорномор'я з найдавніших часів до наших днів» в Таврійському національному університеті (Сімферополь, 2006-2008); міжнародного симпозіуму «Людина та християнський світогляд» (Сімферополь, 2007); IV міжнародній науково-практичній конференції «Практика сучасного туризму: соціальна та економічна ефективність» (Київ, 2008).

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено в 10 статтях, із них 6 - у провідних наукових фахових виданнях України.

Структура дисертації. Структура та обсяг дисертації відповідають меті та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (178 найменувань), додатків з ілюстраціями та анотації авторського соціального проекту «Посол міста». Загальний обсяг роботи становить 189 сторінок, із них - 172 сторінки основного тексту.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, формулюються мета та завдання дослідження, його теоретичні та методологічні основи, визначається об'єкт і предмет дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи.

Перший розділ «Туризм як компонент сучасної соціокультурної діяльності» присвячено загально-теоретичним проблемам, пов'язаним з аналізом феномена культурного туризму, історією його розвитку та сучасним станом в Україні.

У підрозділі 1.1. «Проблеми культурного туризму як предмет наукового дослідження» дається аналіз концепцій вітчизняних і зарубіжних учених, що зверталися до розробки даної проблематики. Насамперед, це українські автори: В.С. Пазенок, В.К. Федорченко, М.В. Цюрупа, М.В. Попович, С.В. Горський, В.А. Малахов, І.А. Зязюн, Г.І. Горак та інші. У дисертації відзначається значна роль українських науковців у формуванні науки «туризмології» як загальної теорії туризму, галузі соціокультурного знання, що має синтетичний характер і досліджує різні аспекти туризму, у тому числі й культурологічні.

Так, встановлено, що проф. В.С. Пазенок наголошує на провідній ролі філософського дискурсу, на тому що філософія виступає як «своєрідна соціально-філософська феноменологія», об'єктом якої є суспільство як «життєвий світ» людини, як джерело її культурного досвіду. Інші українські мислителі особливу увагу приділяють гуманістичному змісту комунікативної функції культурного туризму, ціннісним нормам особистості, що формуються й здійснюються в процесах комунікації (В.К. Федорченко, С.В. Горський, М.В. Цюрупа, Т.С. Пархоменко, В.Г. Антоненко, Я.В. Любивий, Л.О. Карпова та інші).

Проблеми культурного туризму знайшли розробку в творах зарубіжних авторів. Так, К.А. Насєдкін, президент Російської мережі культурної спадщини, директор порталу «Культура Росії», звертає увагу на особливу гостроту й актуальність проблем культурного туризму в епоху формування інформаційного суспільства.

Особливий інтерес представляють роботи англійського філософа Дж. Урі, швейцарських та французьких авторів Г. Марселя, А. Оло, Ф. Депре, Ж. Фереоля, Ж.-П. Норека та інших, які стверджують визначальну роль культури в розвитку міжособистісних і міжнародних комунікацій, етнічних і національних культур.

Книга «Культурно-етнографічний туризм в Криму», під редакцією М.А. Араджіоні та Ю.М. Лаптєва, є значним внеском кримських авторів в практичну розробку проектів культурного туризму.

У підрозділі 1.2. «Туризм як феномен. Види туризму» розглядається сутність явища «туризм», аналізуються концепції туризму В.С. Пазенка, С.В. Горського, М.М. Кисельова та інших.

В.С. Пазенок стверджує необхідність перегляду традиційного розуміння туризму як сугубо «індустрії подорожей і відпочинку» і додання йому значення «людського виміру», що звертає нас до світоглядного, гуманістичного, пізнавального, етичного, естетичного, комунікативного характеру туризму як специфічного соціального інституту й феномена загальнолюдської культури.

У дисертації аналізуються концепції Д. Макканнела, Ф. Кроппа. Ці вчені вважають, що турист - апофеоз сучасної людини, особистість, що пересувається в просторі й часі, залучається до світу природи та культурних артефактів, до «ціннісних галактик» різних країн і народів. Саме така особистість, вважає Ф. Кропп, «створює епіцентр філософських рефлексій туризму».

У підрозділі розроблена одна із класифікацій туризму, дається коротка характеристика його видів; основна увага приділяється культурному туризму, що визначається як екскурсійна діяльність зі знайомством із культурними ландшафтами, та вивченням духовних і матеріальних пам'ятників культури, локалізованих на певній території - географічному ландшафті. Антропологічний підхід дозволяє розглянути культурний туризм як специфічний вид життєдіяльності людини, як форму розширення культурного обрію особистості через сприйняття іншої культури наочно.

Підрозділ 1.3. «Хронотоп як змістоутворюючий соціокультурний контекст туризму» присвячено аналізу єдності просторово-часових параметрів культурних процесів, знання яких є необхідним у здійсненні практичних проектів культурного туризму. Розглядається концепція М.М. Бахтіна, що відзначав аксіологічну спрямованість хронотопу, його визначальну роль в об'єктивізації суб'єктивних змістів культури.

У підрозділі аналізується специфіка простору й часу культури, що представляють найважливіші аспекти моделі світу та характеризують її неповторний вигляд. Ці положення дозволяють зробити висновок про своєрідність вирішення проблем хронотопу в різних культурних традиціях, що дає можливість визначити цей феномен як змістоутворюючий соціокультурний контекст туризму, сенсом якого є вивчення певних культурних ландшафтів.

У підрозділі 1.4. «Етапи розвитку культурного туризму» розглядається історія розвитку культурного туризму. Надається наукова характеристика особливостей кожного етапу, починаючи з передісторії туризму - епохи античності (V-IV ст. до н.е.) - і закінчуючи його сучасним станом. Визначено зміну характеру подорожей, тому що кожний новий етап, відповідно до зміни соціокультурних обставин, знаходив нові особливості, нові цілі та завдання.

Сучасність сформувала нову культурну парадигму осмислення багатоманітності культур світу. Створення «мобільних технологій» призвело до якісних змін, що надають нового змісту концептам туризму. Епоха глобалізації обумовила інтегративну сутність, нову політичну й соціальну значимість культурного туризму, що зафіксовано в рішеннях Міжнародних конференцій, Деклараціях, що закликають до «гуманного та соціального бачення туризму».

У підрозділі 1.5. «Сучасний стан культурного туризму в Україні» звертається увага на активізацію проблем туризму на різних рівнях українського суспільства. Проаналізовано зміст документів, що регулюють туристичну діяльність в Україні, де вже проведено ряд Міжнародних конференцій (Київ, 2004, 2006, 2008), круглий стіл «Фiлософiя туризму» (Київ, 2002), опубліковані їх підсумкові документи.

У той же час зараз відзначається етап спаду культурного туризму в Україні («мертвий сезон» М. Скиба), для подолання якого необхідне об'єднання зусиль працівників сфери науки туризмології, культури та менеджерів туризму. В Україні, у тому числі й в Криму, є пам'ятники культури світового значення. Але слабість організації, у деяких випадках неосвіченість гідів, відсутність належної інфраструктури приводять до зменшення кількості іноземних і вітчизняних туристів, що бажають відвідати культурні ландшафти України. Звернення до наукових засад культурного туризму створює базу для змін на краще.

Аналіз, проведений у дисертації, дозволяє розглядати культурний туризм ще й як інструмент миру та діалогу між цивілізаціями, як інтегративний феномен, як сферу вивчення й трансляції культурної спадщини людства. Автором розроблені конкретні заходи, здатні відкрити українську культурну спадщину людству, інтегруватись в діяльність ЮНЕСКО зі створення університетських кафедр, що займаються проблемами культурного туризму з метою миру та злагоди.

У другому розділі дослідження «Екзистенціальні основи культурного туризму» розглядаються концепти, що характеризують теоретичний дискурс досліджуваного феномена.

У підрозділі 2.1. «Антропологія як теоретична концепція культурного туризму» підкреслюється особливе значення антропологічного фактору, що дає можливість розглядати культурний туризм як «специфічний вид життєдіяльності людини», обумовлений «не зовнішніми щодо людини обставинами, а внутрішніми, пов'язаними з його потребами й бажаннями» (Т.С. Пархоменко).

Аналізується концепція М. Шелера, що приділив особливу увагу основним характеристикам людського духу («відкритість світу» і ін.), проблемам ідентифікації та самоідентифікації людини. Відзначається складність духовних процесів, в основі яких - критико-аналітичне відношення до свого «Я» в зіставленні з ідеалом, збагнення себе як реально існуючого і як належного, що викликає потребу в самовдосконаленні, осмисленні цінностей, норм, традицій. Антропологічні теорії М.О. Бердяєва, Г. Плеснера, А. Гелена, Б. Маліновського дають можливість розглядати антропологію як фундаментальну категорію, що розкриває можливості формування особистості в проектах культурного туризму.

Підрозділ 2.2. «Аксіологічні основи культурного туризму» присвячено аналізу ціннісних характеристик людської життєдіяльності, до яких нами віднесено культурний туризм з його специфічними цінностями, які зростають з плином соціального часу. Розглядається співвідношення загальнолюдських потреб (відома концепція А. Маслоу) і тих цінностей, які мають безпосереднє відношення до культурного туризму, що відображає ціннісний світ соціуму та формує його. У центрі аналізу аксіологічних концепцій - система понять і принципів М. Шелера, ієрархія цінностей, серед яких виділені «абсолютні» - моральні цінності та ідея Г. Рікерта - «вибір суттєвого на основі цінності», що стверджує необхідність ціннісного підходу до визначення людиною способу життєдіяльності та ставлення до світу.

Дослідження проблеми аксіологічних основ культурного туризму дозволяє зробити висновок про його головну мету: формування духовних потреб та їхнє задоволення на основі високих загальнолюдських цінностей - Істини, Добра й Краси.

У підрозділі 2.3. «Екзистенціальна сутність культурного туризму» розглядається своєрідність міжособистісних стосунків в процесі туристичних подорожей і мандрів, які кореняться в екзистенціальній сутності людини. Здійснюється аналіз теорії Г. Марселя, французького філософа-екзистенціаліста, що пропонує спосіб подолання відчуженості через здійснення подорожі. Дослідник виділяє феномен інтерсуб'єктивності, що передбачає гармонічний розвиток взаємин між людьми на основі трансцендентності. Формула Г. Марселя «homo viator» - це образ подорожанина, що йде назустріч «новій зорі», що зароджується в людських душах у пошуках «сакрального виміру». «Людині маси» Г. Марсель протиставляє «персону», що прагне зв'язку з абсолютом і спілкування серед подібних собі людей, що не тільки мимоволі зустрічаються, але й розділяють спільні цінності.

У філолофсько-екзистенціальному розумінні саме подорож (культурний туризм) представляється можливістю виходу за межі буденності та формування «відкритості», «прихильності», взаємовідносин з буттям через людей, через «ти», тобто феномен «іншого».

У третьому розділі «Культурний туризм як комунікативний акт» досліджуються проблеми організації культурного туризму, породжені епохою глобалізації: інформаційна еволюція, діалог і полілог культур, значення семіотики та герменевтики щодо розвитку форм комунікативної культури.

У підрозділі 3.1. «Міжкультурна комунікація як парадигма сучасності і її роль у формуванні культурного туризму» проаналізовано можливі шляхи пошуків культурних зв'язків, взаєморозуміння, трансляції культурних традицій через феномен культурного туризму. На основі здійснення в межах туризму процесів кроскультурних комунікацій стає можливим порівняльний аналіз з метою виявлення та ідентифікації подібного й специфічного в різних культурах та відбувається формування культурних характеристик різних народів у свідомості, духовній культурі туриста. Застосування синхронних і діахронних методик аналізу обумовлює уявлення про культурні процеси в їхній динаміці.

Звернення до теорії К. Ясперса, концепцій «багатополярності» людського суспільства Ф. Клукхона та Ф. Шродбека, Е. Уолла та інших, до сучасних теорій кроскультурних комунікацій

(Л. Ситніченко) дозволяє авторові з'ясувати роль культурного туризму в вирішенні проблем «комунікативної культури», які зазвичай виникають в процесі інтернаціоналізації життя.

У підрозділ 3.2. «Діалог як одна з функцій культурного туризму» проаналізовано роль культурного туризму у формуванні толерантності та інтенсифікації діалогу культур як явищ сучасності, що мають особливе значення для соціокультурної ситуації в Україні й особливо в Криму. Автор розглядає концепцію толерантності, закладену в «Декларації принципів терпимості», що прийнята ООН (1995 р.), основні положення якої затверджують можливість шляху «від культури війни до культури миру». Культурний туризм розглядається у цьому аспекті як форма «народної дипломатії», що пом'якшує зіткнення культур і цивілізацій.

Аналізується діалог як багаторівневий і багатоплановий, складно організований соціокультурний феномен, особливості якого розкриваються в працях М.М. Бахтіна, В.С. Біблера, М. Бубера й інших мислителів. Особлива увага звернена на роль діалогу та полілогу в збагненні духовної сутності культурних світів, різноманітті картин миру, розшифровці «кодів» культурних текстів у практичних актах культурного туризму.

Обґрунтовано думку про особливе значення діалогу культур в епоху глобалізації й екологічної кризи. Д.С. Лихачов увів у науковий оббіг термін «екологія культури», що визначає відношення людини та культури: «Людина будує свій будинок - культуру». На думку Д.С. Лихачова, саме поняття «екологія культури» повинне служити цілям захисту людської культури від забуття та руйнування вічних духовних цінностей, які можуть мати місце в процесі глобалізації, та ствердження необхідності збереження, розвитку культур усіх народів, визнання їхньої самоцінності.

Значну роль у цьому процесі відіграє діалог культур, пізнання культурних інтересів інших націй та народностей, що здійснюються через міжнародний культурний туризм.

У підрозділі 3.3. «Семіотичний концепт культурного туризму» культурний туризм осмислено крізь призму семіотики як комплексу наукових теорій, предметом яких є спільні принципи, що лежать в основі знаків з урахуванням їх використання в складі повідомлень, а також особливості різних знакових систем, основні положення яких розглядаються на основі теорій Е. Касирера, Ю.М. Лотмана. Особлива увага приділяється концепціям «семіосфери» Ю.М. Лотмана.

Визначення культури як «спектра текстів», конденсатора історичної пам'яті є методологічною основою аналізу ролі культурних пам'ятників для організації екскурсійної діяльності. Розроблено та наводяться варіанти подібного аналізу будинку-музею архітектора А.Н. Бєкєтова, будинку М.А. Волошина, «Керченських агонів» і інших артефактів культури у Кримському регіоні України.

Особливе значення в організації культурного туризму здобуває блок класичної культури, що виступає хоронителем національного культурного коду. Вживання в простір класики вимагає «перекладу», інтерпретаційної активності, у процесі якої ідеали класичної спадщини «уписуються» у контекст сучасної реальності.

Аналіз текстів культури в ході туристичного акту дає можливість здійснювати процес трансляції культурної спадщини, уможливлює «знакове» спілкування екскурсоводів і слухачів, надає можливість інтерпретації «кодів» культурних феноменів, перенесення їх у план власної, особистісної свідомості.

У підрозділі 3.4. «Проблеми герменевтики і її роль в організації культурного туризму» розглянуто суть герменевтичних принципів та їхнє значення в розвитку культурного туризму. Обґрунтовано положення про зв'язок культурного туризму із проблемами розуміння, тлумачення, герменевтики. Мета культурного туризму знайомство з культурними цінностями, традиціями тощо - своєрідними текстами культури, закладеними у місцях відвідування туристами. Проаналізовано основні положення герменевтики, внесок Ф. Шлейєрмахера, В. Дільтея, Х.-Г. Гадамера в вирішення її проблем («герменевтичне коло», «психологічне вживання», «розуміюче переживання», «досвід життя» і ін.). Важливого значення набувають думки X.-Г. Гадамера про особливість пізнання досвіду мистецтва - універсального аспекту герменевтики («присутність-при-бутті»), що означає участь людини у процесі пізнання, розуміння, що здійснюється в актах культурного туризму. Саме розуміння, інтерпретація «об'єктивацій життя» (В. Дільтей), «герменевтичний універсум» (Х.-Г. Гадамер) є однією з підстав теоретичного забезпечення й практичного втілення проектів культурного туризму.

Четвертий розділ «Культурні ландшафти Криму - змістовні засади теорії та практики культурного туризму» присвячено розгляду кримського аспекту загальнотеоретичної проблеми культурного туризму.

У підрозділі 4.1. «Своєрідність культурних ландшафтів Криму» проаналізовано особливості історичних, геополітичних, соціокультурних процесів, що характеризують специфіку буття кримського регіону, різноманіття його культурних, етноконфесіональних світів. Розглядаються авто- і гетеростереотипи, що відображають системи цінностей різних національних і етнічних культур. Обґрунтовується необхідність здійснення діалогу та полілогу культур, за допомогою яких тільки й можливо відмовитися від етнічної та національної замкнутості й протистояння, прийти до розуміння гуманістичних основ культурної єдності, а один зі шляхів рішення цієї проблеми - належна організація культурного туризму.

У підрозділі 4.2. «Інтервальний підхід до рішення проблеми культурного туризму» розглянуто інтервальну методологію Ф.В. Лазарєва, найважливішим поняттям якої є «пізнавальна позиція суб'єкта» і питання про «межі свідомості». «Пізнавальна позиція», за Ф.В. Лазарєвим, поєднує суб'єктивний і об'єктивний моменти й визначається автором як «змістоутворюючий інтервал», що включає поняття присутності й завжди має «свою топологію та свою темпоральність». Безпосереднє відношення до проблем теоретичного обґрунтування культурного туризму має визначення інтервального підходу як «необхідності виявлення та аналізу тих культурних просторів, у яких відтворюється людське в людині». Підкреслюється, що найважливішим поняттям інтервальної методології є «пізнавальна позиція суб'єкта» та питання про «межі свідомості» використовуваних понять.

Тому інтервальна теорія є однією з методик аналізу феноменів культурних ландшафтів - об'єктів культурного туризму та їх сприйняття туристами.

У підрозділі 4.3. «Севастополь як приклад культурного ландшафту» обґрунтовано визначення поняття «культурний ландшафт», який представляє складну систему, що має просторово-часовий характер і своєрідну культурно-історичну реальність. На прикладі культурного ландшафту міста Севастополя розкрито зміст єдності природного та соціального факторів культури. Звернено увагу до концепції Ю.М. Лотмана, що розглядає роль природного фактора в долі культури (або культурних витворів), зокрема, міста на Неві, систему символів, вироблених історією культури («концентрична» та «ексцентрична» системи), та обґрунтовує її значущість у відношенні Севастополя. Це пам'ятники античності - руїни Херсонеса, Національний заповідник «Херсонес Таврійський», пам'ятники середньовічної культури - фортеці Каламіта, Чембало; християнські монастирі й храми - свідоцтва хрещення Русі; історико-культурні пам'ятники Кримської війни XIX століття (Панорама оборони Севастополя, Історичний бульвар і інші), військові цвинтарі; Діорама «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 року» - свідоцтво героїзму радянських воїнів.

Таким чином, аналізується своєрідність географічного ландшафту Севастополя, символіка його імені й кілька просторово-тимчасових континуумів - сторінок його історико-культурного розвитку, культурних «текстів і кодів», що дають уявлення про Севастополь як культурний ландшафт Криму в контексті культури України.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнюються результати дослідження:

1. У ході дисертаційного дослідження підтверджено актуальність теми, що обґрунтовано як життєво важливою синтетичною проблематикою, так і увагою до неї вітчизняних і зарубіжних мислителів: культурологів, філософів, соціологів, психологів. Тема, пов'язана з культурним туризмом, набуває особливого значення в зв'язку з діяльністю ЮНЕСКО щодо створення мережі кафедр із культурного туризму з метою підтримання миру та розвитку, розширення міжнародних зв'язків, міжуніверситетських контактів, наукової розробки туристичних програм у процесі вивчення культурологічних дисциплін.

2. Туризм визначено як багатогранний соціокультурний феномен, що має тривалу історію розвитку й з різних напрямків, що характеризують різноманіття людських інтересів і цінностей. Культурний туризм як один із важливіших видів туризму, згідно концепції ЮНЕСКО та Всесвітньої туристичної організації, безпосередньо пов'язаний з проблемою збереження культурної пам'яті, культурної спадщини, що має надзвичайну актуальність для відродження української культури. Змістовними компонентами культурного туризму є загальнозначущі артефакти - пам'ятники історії та культури, більшість з яких вимагає реставрації та відновлення. Культурний туризм є одним із засобів задоволення потреби суспільства в самозбереженні, розвитку духовності, гуманістичної та естетичної спрямованості.

3. Визначальним концептом у сфері культурного туризму є культурний ландшафт, аналіз своєрідності якого ґрунтується на єдності просторово-часових відносин - хронотопі, що має аксіологічну спрямованість. Простір і час культури є найважливішими аспектами моделі світу та характеристикою існування культури. Сучасна культура, з усією складністю й різноманіттям соціальних, національних, ментальних і інших відносин, характеризується широким спектром різних хронотопів, вивчення і використання яких в практиці культурного туризму дає можливість зробити її теоретично обґрунтованою та глибоко інтерпретованою.

4. Проекти культурного туризму, у центрі яких знаходиться культурний ландшафт, дають можливість органічно з'єднати вирішення проблем екології (збереження природи та гармонії людини з довкіллям) та «екології культури». Доведено, що культурний туризм органічно поєднує збереження, осмислення (засвоєння) культурної спадщини та її розвиток. «Світ був створений як єдине ціле з різноманітними внутрішніми зв'язками, які не можна порушувати» (Д.С. Лихачов). Культурний туризм дозволяє вирішувати певні проблеми збереження культурного середовища.

Вважаємо за необхідне вживання наступних заходів, здатних поліпшити становище культурної спадщини та культурного туризму в Україні:

· відкривати та презентувати українську культурну спадщину світовому співтовариству;

· формувати уявлення про культурні ландшафти України, сприяти розвитку внутрішнього культурного туризму;

· розвивати теорію та технології туристичної освіти, підвищувати науковий рівень екскурсійного обслуговування;

· розробити план комплексного використання культурної спадщини в актах культурного туризму;

· сформувати сучасне комунікативне середовище для музейних фахівців і організаторів сфери культурного туризму;

· активно включитися в діяльність ЮНЕСКО зі створення в університетах кафедр із проблем культурного туризму з метою миру та розвитку.

5. У ході дисертаційного дослідження доведено, що найважливішими теоретичними основами культурного туризму є антропологічний та аксіологічний принципи, що обумовлюють гуманістичну спрямованість і ціннісний зміст цього виду людської життєдіяльності. Такі характеристики людського духу як відкритість світу, свобода, здатність до інтелектуального пізнання, ідентифікація та самоідентифікація людини й т.п., мають безпосереднє відношення до здійснення проектів культурного туризму. Вони формують ціннісний світ особистості - світ потреб, бажань, цінностей, серед яких є вищі - самовдосконалення та альтруїзм. Тільки в культурі та в культурному туризмі можна зустрітися з дійсністю, пов'язаною зі «значущими цінностями».

6. Культурний туризм є комунікативним актом, що набуває особливого значення у соціокультурному просторі сучасності яка характеризується процесами глобалізації, поглибленням екологічної кризи, «зіткненням культур і цивілізацій». Ґрунтуючись на концепціях К. Ясперса, Ф. Клукхона, Ф. Шродбека, Е. Уолла встановлено, що міжкультурна комунікація має прикладний характер, що втілюється в проектах культурного туризму, який представляє один із факторів формування соціокультурної толерантності та діалогу.

7. Доведено, що ідеї діалогу та полілогу культур (М.М. Бахтін, В.С. Біблер, М. Бубер) визначили роль культурного туризму у вирішенні складних проблем міжнаціонального характеру. У здійсненні проектів культурного туризму окрім культурно-духовних питань вирішуються також проблеми взаємин різних поколінь у єдиному просторово-часовому континуумі.

8. У ході дисертаційного дослідження розкрито проблему нерозривного зв'язку культурного туризму з концепціями семіотики культури та герменевтики (Ю.М. Лотман, С.С. Аверінцев, Ф. Шлейєрмахер, В. Дильтей, Х.-Г. Гадамер). Культурний туризм, одна із складових частин «семіосфери», пов'язаний з розумінням культури як «спектра текстів» і необхідністю їхньої інтерпретації, виходячи з положень герменевтики.

9. Теоретичні основи культурного туризму мають безпосереднє відношення до осмислення соціокультурної ситуації в Криму та визначення ролі культурного туризму у вирішенні проблем міжетнічних і міжконфесіональних відносин. Толерантність, діалог і полілог - є основними категоріями, що необхідно враховувати, вирішуючи питання культурного туризму. Своєрідність культури Криму, особливості просторово-часових характеристик його культурних ландшафтів дають матеріал для втілення діалогових ідей у процеси культурного туризму. Тут значну роль відіграє використання «інтервального мислення», знаково-символічного дискурсу у діяльності організаторів культурного туризму.

10. Практичне застосування теоретичні основи культурного туризму знайшли в аналізі семіотики міста (Ю.М. Лотман), стосовно характеристики м. Севастополя як культурного ландшафту.

Наведений аналіз чотирьох просторово-часових культурних континуумів (пам'ятників епохи античності, середньовіччя, Кримської війни, Великої Вітчизняної війни), характеризує місто Севастополь як складний семіотичний «механізм», «генератор культури» (Ю.М. Лотман).

Класифікація структур міста - «концентричної» і «ексцентричної» - дала основу для визначення системи символів Севастополя, своєрідності його хронотопу. З'ясовано, що життєстійкість міста в нескінченній низці природних, історичних, соціальних, культурних та інших випробувань обумовлено особливостями його хронотопу. Аналіз низки культурних туристичних об'єктів, що відображають хід часу - історії міста (Херсонесу Таврійського, середньовічних християнських храмів і монастирів, пам'ятників кровопролитних війн - Панорами «Оборона Севастополя 1854 - 1855 рр.», Діорами «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.») - надала можливість розкрити своєрідність культурного ландшафту, що носить ім'я Севастополь. Наведений аналіз може стати основою для подальшого розроблення та здійснення проектів культурного туризму.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Кулик В. В. Диалог как функция культурного туризма / В. В. Кулик // Культура народов Причерноморья. - 2008. -

2. № 135. - С. 83-85.

3. Кулик В. В. Культурные ландшафты Крыма и интервальная методология Ф. В. Лазарева / В. В. Кулик // Ученые записки. - 2008. - № 125.- С. 134-136.

4. Кулик В. В. Пространственно-временные реалии культурного ландшафта Севастополя / В. В. Кулик // Культура народов Причерноморья. - 2007. - № 132. - С. 53-55.

5. Кулік В. В. Культурний туризм як компонент соціокультурної діяльності / В. В. Кулік // Мультіверсум. - 2008. - № 76 .-

6. С. 216-224.

7. Кулик В. В. Туризм как фактор социокультурной деятельности / В. В. Кулик // Культура народов Причерноморья. - 2007. -

8. № 114. - С. 42-44.

9. Кулик В. В. Христианские памятники Севастополя как объекты культурного туризма / В. В. Кулик // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 115. - Т. 2. - С. 130-131.

10. Кулик В. В. Межкультурная коммуникация как парадигма современности и ее роль в формировании культурного туризма / Валентина Васильевна Кулик // Горизонты образования. - 2008. - № 2 (24). - С. 42-47.

11. Кулик В. В. Философия культурного туризма / Валентина Васильевна Кулик // Горизонты образования. - 2007. - № 1 (19). - С. 34-36.

12. Кулик В. В. Христианские памятники Севастополя как духовная и историческая память / В. В. Кулик // Человек и христианское миорвоззрение. - 2007. - № 12. - С. 178-171.

13. Кулик В. В. Социальный проект «Бесплатная информационная служба для туристов «Посол города» / В. В. Кулик // Новое время. III Международный салон по инновациям и изобретениям : [каталог]. - 2007. - № 3. - С. 141-142.

14. АНОТАЦІЯ

Кулік В.В. Теоретичні основи культурного туризму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.01 - теорія та історія культури. - Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського. - Сімферополь, 2009.

Дисертацію присвячено аналізу теоретичних підстав культурного туризму. Доведено, що рішення проблем культурного туризму представляє особливу актуальність в епоху глобалізації та екологічної кризи. Автор звертається до світоглядного, гуманістичного, пізнавального, екзистенціального, комунікативного, естетичного початків туризму як феномену загальнолюдської культури. У дисертації аналізуються теоретичні концепції вітчизняних і зарубіжних мислителів (В.С. Пазенок, В.К. Федорченко, М.В. Попович, С.В. Горський, В.А. Малахов, Г. Марсель, Дж.Уррі та інші). Обґрунтована провідна роль філософського дискурсу в аналізі феномену культурного туризму. Підкреслено зв'язок теоретичних основ із практикою організації туристичних проектів. Розкрито особливе значення культурного туризму для соціально-культурної ситуації полікультурного й поліконфесіонального Криму. Надана характеристика культурного ландшафту (на прикладі аналізу історико-культурної та природної своєрідності м. Севастополя).

Ключові слова: туризм, культурний туризм, культурний ландшафт, діалог і полілог культур, екзистенціальна сутність.

АННОТАЦИЯ

Кулик В. В. Теоретические основания культурного туризма. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата культурологии по специальности 26.00.01 - теория и история культуры. - Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. - Симферополь, 2009.

Диссертация посвящена анализу теоретических оснований культурного туризма. Доказывается, что решение проблем культурного туризма представляет особую актуальность в эпоху глобализации и экологического кризиса. В диссертации анализируются теоретические концепции отечественных и зарубежных мыслителей (В.С. Пазенок, В.К. Федорченко,

М.В. Попович, С.В. Горский, В.А. Малахов, Г. Марсель, Дж. Урри и др.), обосновывается ведущая роль философского дискурса в анализе феномена культурного туризма. Подчеркнута связь теоретических оснований с практикой организации туристических проектов, раскрывается их особое значение для социально-культурной ситуации поликультурного и поликонфессионального Крыма. Дается характеристика культурного ландшафта (на примере анализа историко-культурного и природного своеобразия г. Севастополя).

Осуществлена классификация видов туризма, раскрыто значение феномена «культурный туризм». Автор обращается к истории развития и современному состоянию культурного туризма, рассматривает значение хронотопа как смыслообразующего социокультурного контекста туризма.

Диссертант обращается к мировоззренческому, гуманистическому, познавательному, экзистенциальному, коммуникативному, эстетическому началам туризма как феномена общечеловеческой культуры, подчеркивая основополагающее значение антропологического фактора, дающего возможность рассматривать культурный туризм как «специфический вид жизнедеятельности человека», обусловленный «не внешними относительно человека обстоятельствами, а внутренними, связанными с его потребностями и желаниями».

В работе рассматривается своеобразие межличностных отношений, коренящихся в экзистенциальной сущности человека и осуществляется анализ теории Г. Марселя, французского философа-экзистенциалиста, предлагающего свой способ преодоления отчужденности: феномен интерсубъективности, предполагающей гармоничное развитие взаимоотношений между людьми на основе трансцендентности. В философско-экзистенциальном понимании именно путешествие (культурный туризм) представляется возможностью выхода за границы обычного формирования «открытости», «расположенности», взаимоотношения с бытием через людей, через «ты», т.е. феномен «другого».

Особое внимание автор уделяет анализу возможных путей поиска культурных связей, взаимопонимания, трансляции культурных традиций. В этой связи рассмотрены теории К. Ясперса, Ф. Клукхона, Ф. Шродбека, Э. Уолла и других, современные теории кросскультурных коммуникаций, раскрыта роль культурного туризма в решении возникающих проблем «коммуникативной культуры». Исследована роль диалога и полилога в постижении духовной сущности культурных миров, многообразия картин мира, «кодов» культурных текстов, в практических актах культурного туризма. Определение культуры как «спектра текстов», конденсатора исторической памяти является методологической основой анализа культурных памятников для организаторов экскурсионной деятельности. Анализируются основные положения герменевтики (Ф. Шлейермахер, В. Дильтей, Х.-Г. Гадамер). Особое внимание уделяется идее Х.-Г. Гадамера об особенности познания опыта искусства через «присутствие - при-бытии», что означает участие в процессе познания, понимания, интерпретации, имеющее место в актах культурного туризма.

В работе дано определение понятию «культурного ландшафта», как сложной системы, имеющей пространственно-временной характер и своеобразную культурно-историческую память. Автор обращается к концепции Ю.М. Лотмана, рассматривающей роль природного фактора в судьбе культуры и определяющей систему символов, выработанных историей культуры (например, «концентрическая» и «эксцентрическая»). Уделено внимание интервальному подходу как методологии многомерного постижения действительности.

В диссертации рассматриваются особенности исторических, геополитических, социокультурных процессов, характеризующих специфику бытия крымского региона, анализируется своеобразие ландшафта Севастополя, символика его имени и несколько «страниц» (пространственно-временных континуумов) его историко-культурного развития, культурных «текстов и кодов», дающих представление о Севастополе как одном из культурных ландшафтов Крыма.

Ключевые слова: туризм, культурный туризм, культурный ландшафт, диалог и полилог культур, экзистенциальная сущность.

SUMMARY

Kulik V. V. Theoretical basis of the cultural tourism. - Manuscript.

Thesis for candidate degree in culturology, specialty 26.00.01 - Theory and History of Art. Tavrida National V. I. Vernadski University. - Simferopol, 2008.

The thesis is devoted to the analysis of the theoretical basis of the cultural tourism. It was proved the solution of the cultural tourism problems is especially actual at the time of the globalization and ecological crisis. The author appeals to the worldview, humanist, cognitive, existential, communicative and esthetic basis of the tourism as the phenomenon of the common human culture. The theoretical conceptions of the domestic and foreign thinkers (V. Pazenok, V. Fedorchenko, M. Popovich, S. Gorski, V. Malahov, G. Marcel, J. Urri and oth.) have been analyzed in the thesis. The leading role of the philosophical discourse in the analysis of the cultural tourism phenomenon has been confirmed. The connections between the theoretical basis and the practice of the organization of the cultural projects have been emphasized in the work. The special meaning of the phenomenon under consideration is revealed in the socio-cultural situation of the polycultural and polyconfessional Crimea. There are given the cultural landscape characteristics (on example of the historical-cultural and natural peculiarities of Sevastopol).

Key words: tourism, cultural tourism, cultural landscape, dialogue and polylogue of the cultures, existential essence.

Размещено на Allbest.ru

...