Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

УДК 94 (477.73) "18/19": 796.011.3

Спеціальність 07.00.01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Фізичне виховання і спорт у середніх навчальних закладах Півдня України: 1864-1917 рр. (на матеріалах Херсонської губернії)

Вербицький Віталій Анатолійович

Миколаїв - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Чорноморського державного університету імені Петра Могили Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент Тригуб Олександр Петрович, Чорноморський державний університет імені Петра Могили, доцент кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики.

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук, професор Темірова Надія Романівна, Донецький національний університет, професор кафедри історіографії, джерелознавства, археології і методики викладання історії;

- кандидат історичних наук Мінц Микола Олександрович, Чорноморський державний університет імені Петра Могили, доцент кафедри соціології.

Захист відбудеться 23 грудня 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.053.02 у Чорноморському державному університеті імені Петра Могили за адресою: 54003, Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чорноморського державного університету імені Петра Могили (Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10).

Автореферат розіслано 21 листопада 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К 38.053.02 С.В. Пронь.

Анотація

Вербицький В.А. Фізичне виховання і спорт у середніх навчальних закладах Півдня України: 1864-1917 рр. (на матеріалах Херсонської губернії) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Чорноморський державний університет імені Петра Могили. - Миколаїв, 2009.

Дисертація присвячена становленню та розвитку практики фізичного виховання та спорту у середніх навчальних закладах Херсонської губернії в 1864-1917 рр.

У роботі встановлено соціальні та громадсько-політичні умови впровадження уроків фізичної культури в систему середньої освіти; проаналізовано офіційну політику уряду в галузі шкільного фізичного виховання; визначено стан і простежено динаміку розвитку фізичної культури та спорту в гімназіях та реальних училищах; розкрито особливості організаційних форм і змісту фізичного виховання у середніх навчальних закладах Півдня України; показано процес формування педагогічних кадрів, систему їх підготовки, соціальний склад та матеріальне становище вчителів фізкультури; вивчено питання фінансового, матеріально-технічного та програмно-методичного забезпечення процесу фізичного виховання.

Дослідженням встановлено, що становлення фізичної культури у середніх школах південного регіону України відбувалося на тлі процесів, які проходили в освітніх установах Російської імперії, однак мали свої особливості.

Автор дійшов висновку, що Одеський навчальний округ займав лідируючі позиції у фізичному вихованні учнів і відіграв певну роль у становленні шкільної системи фізичного виховання дореволюційного періоду.

Ключові слова: фізичне виховання, спорт, середні навчальні заклади, гімназії, реальні училища, фізкультурна освіта, вчительські кадри, Південь України, Херсонська губернія.

Аннотация

Вербицкий В.А. Физическое воспитание и спорт в средних учебных заведениях Юга Украины: 1864-1917 гг. (на материалах Херсонской губернии). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Черноморский государственный университет имени Петра Могилы. - Николаев, 2009.

Диссертация посвящена истории становления и развития практики физического воспитания в средних учебных заведениях Юга Украины во второй половине ХIХ - начале ХХ вв. В работе изучаются мужские и женские гимназии, прогимназии и реальные училища, подчиненные Министерству народного просвещения.

Исследование показало, что введение и дальнейшее развитие физических упражнений в практику средних учебных заведений было обусловлено образовательными, военными и социально-экономическими реформами, военно-политическими событиями, ростом активности прогрессивных педагогов, врачей, общественных деятелей в вопросах укрепления здоровья учащихся.

Отмечено, что государственная политика в области школьного физического воспитания носила преимущественно законодательный и регламентирующий характер и выражалась в решении следующих задач: подготовка учащихся к службе в армии, повышение общего уровня физической подготовленности и оздоровлении учащихся. Реализация этих задач выражалась в таких организационных формах: введение уроков физкультуры (гимнастика, военный строй) в режиме учебного дня; организация внеурочных форм физического воспитания и рекреации учащихся (занятия гимнастикой, военным строем, подвижными играми, фехтованием, легкой атлетикой, танцами, прогулки, экскурсии); организация внешкольных занятий спортом (гребля, плаванье, парусный спорт и т.д.); проведение среди учащихся спортивно-массовых, физкультурно-оздоровительных мероприятий (спортивные соревнования, военные и морские смотры, гимнастические праздники, водные походы на лодках), а также организация активного отдыха гимназистов во время летних каникул (летние дачи-колонии).

В работе определено состояние и прослежена динамика развития физической культуры в гимназиях и реальных училищах южного региона Украины. Определены приоритетные направления в системе школьного физического воспитания, которые были неразрывно связаны с социально-политической жизнью страны. Установлено, что характерной особенностью спортивной жизни гимназистов того периода была наилучшая в России организация занятий водными видами спорта, спортивно-игровых площадок, наибольшее в империи количество учащихся, занимающихся военным строем.

В ходе проведенного исследования проанализированы организационно-педагогические условия реализации задач физического воспитания учащихся: программно-методическое, кадровое, материально-техническое и финансовое обеспечение.

Установлено, что одной из главных причин, из-за которой физическое воспитание встретило трудности на пути введения в практику средних школ Херсонской губернии, было недостаточное материально-техническое и финансовое обеспечение. Подавляющее большинство гимназий и реальных училищ проводили уроки гимнастики в неприспособленных или мало приспособленных помещениях, которые не отвечали условиям проведения занятий и гигиеническим нормам. Незначительным было оборудование гимнастических залов спортивным инвентарем. Государство, не имея достаточных средств, переложило финансирование занятий спортом, строительство и оборудование игровых площадок, организацию и проведение спортивно-массовых мероприятий на учебные заведения, местные органы власти, спортивные общества и частично на самих учащихся.

Не менее актуально стоял вопрос об обеспечении гимназий учебными программами и методической литературой. Учебные программы, по которым проводились уроки гимнастики, были довольно разнообразны. Их содержание зависело от того, какой системой гимнастики владеет учитель, а также имеющимися условиями проведения занять в каждом отдельно взятом учебном заведении. Из числа наиболее используемых гимнастических систем следует назвать немецкую, шведскую, сокольскую и так называемую военную гимнастику.

Острейшей проблемой организации процесса физического воспитания было отсутствие квалифицированных учителей физической культуры. Анализ показал, что со стороны государства кадровая политика в области физического воспитания решалась очень медленно. Преподавание велось преимущественно военными, иногда случайными лицами, не имеющими ни педагогического, ни специального физкультурного образования. Подготовка специалистов физического воспитания началась лишь в начале ХХ ст. и осуществлялась по трем направлениям: по линии Министерства народного образования, по линии главного управления военно-учебных заведений и по линии спортивных обществ и частных лиц.

В работе отмечается, что учителя гимнастики имели низкий социальный статус.

Невысокое вознаграждение, недостаточное внимание со стороны государства были причиной того, что большинство учителей рассматривало преподавание гимнастики как дополнительный заработок, что было причиной текучести кадров и, как следствие, низкого уровня преподаваемого ими предмета. Проблема подготовки физкультурных кадров неоднократно поднималась на педагогических съездах и совещаниях прогрессивными педагогами, культурными и общественными деятелями, однако так и осталась решенной не до конца.

Ключевые слова: физическое воспитание, спорт, средние учебные заведения, гимназии, реальные училища, физкультурное образование, учительские кадры, Юг Украины, Херсонская губерния.

Annotation

Verbitskiy V.A. Physical education and sport in the secondary education institutions of the South of Ukraine in 1864-1917 (materials of the Kherson province) - Manuscript.

Thesis is in receipt of the scientific degree of the candidate of historical sciences of the speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Petro Mohyla Black Sea State University. - Mykolayiv, 2009.

Thesis is devoted to the formation and the development of the practice of physical education and sport in the secondary education institutions of the Kherson's gubernia in 1864-1917.

The social and public-political conditions of introduction of the lessons of physical culture into the system of secondary education are determined; the official policy of the government in the field of the school physical education is analysed; the quality and the dynamics of the development of physical culture and sport are defined and traced in gymnasia and real schools; the peculiarities of the organization forms and the essence of physical education in the secondary education institutions of the South of Ukraine are investigated; forming of the teaching staff, the system of their education, the social structure and the financial status of teachers of physical education are displayed; the program-methodical, financial and material and technical support issues of the process of physical education are studied.

It is argued that the formation of physical culture in secondary schools of the South of Ukraine was developing on the background of processes that took place in educational establishments of the Russian empire, having however, its own features.

The author makes the conclusion that the Odessa educational district occupied the leading position in students' physical education and played a certain role in the foundation of the school system of physical education in the pre-revolution period.

Key words: physical education, sport, secondary education institutions, gymnasia, real schools, sports education, teaching stuff, South of Ukraine, Kherson's gubernia.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Освіта XXI століття спрямована на удосконалення фахової підготовки особистості у поєднанні з ґрунтовною базою загальноосвітніх знань. Розвиток сучасної техніки та виробництва неможливий без висококваліфікованих спеціалістів, яких готують у навчальних закладах усіх рівнів. Оновлення змісту освіти становить основу стратегічних завдань, визначених Державною національною програмою "Освіта" ("Україна XXI століття"). Це зумовлює необхідність реалізації державної Концепції професійної освіти, Законів України "Про освіту" (1996 р.) та регіональних програм розвитку фізичного виховання і спорту на Півдні України.

Перебудова нашого суспільства на принципово нових соціально-економічних засадах, переорієнтація економіки України на світовий ринок зумовлюють необхідність посилення вимог до професійного навчання майбутніх спеціалістів, їх загальноосвітнього, культурного та фахового рівнів. У нових соціально-економічних умовах потребують змін різні аспекти освіти, зокрема система фізичного виховання. Особливо гостро стоїть проблема її реформування. Попередні реформи не мали успіху тому, що їх сутність полягала в намаганні або лише осучаснити колишню модель, або ж перенести на український ґрунт окремі елементи зарубіжних систем.

Здійснюючи пошук шляхів реформування системи освіти взагалі, автори реформ практично не враховували багаторічний досвід функціонування різних систем фізичної підготовки фахівців в Україні. Одна з причин цього полягає в тому, що у більшості педагогів-практиків за радянських часів було сформоване певне нігілістично-зневажливе ставлення до історико-педагогічних надбань імперської Росії.

Водночас архівні документи, матеріали та літературні джерела свідчать, що в історичному досвіді розвитку та діяльності систем фізичної підготовки учнівської молоді є багато винятково цінних і важливих для сьогодення надбань, які можуть бути творчо використані у процесі реформування системи освіти в Україні.

Зв'язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у контексті науково-дослідних тем "Актуальні проблеми історії Нижнього Подніпров'я та Побужжя" (зареєстрована в УкрІНТЕІ - РК 0100U003788 від 03.08.2000 р.) та "Фізичне виховання і спорт у середніх навчальних закладах Півдня України: 1864-1917 рр. (на матеріалах Херсонської губернії)" (державний реєстраційний номер РК 0109U005115 від 31.03.2009 р.), що включені до наукової комплексної програми Чорноморського державного університету імені Петра Могили.

Об'єктом дослідження є система середньої освіти в Російській імперії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Предметом дисертаційного дослідження є фізичне виховання і спорт у середніх навчальних закладах Півдня України у1864-1917 рр.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період другої половини ХIX - початку XX ст. Нижня межа (1864 р.) зумовлена початком реформування системи середньої освіти в Російській імперії та активного впровадження у навчально-виховний процес середніх навчальних закладів уроків фізичного виховання. Верхня межа (1917 р.) характеризується корінним зламом усього суспільного ладу країни та становленням нової соціально-економічної та політичної системи держави.

Територіальні рамки дослідження визначаються територією Херсонської губернії (за адміністративно-територіальним поділом середини XIX ст.), яку на сьогодні в основному складають південні області України - Одеська, Миколаївська, Херсонська, частина Кіровоградської та Дніпропетровської областей.

Мета дослідження - вивчити хід та особливості становлення і розвитку системи фізичного виховання в середніх навчальних закладах Півдня України у 1864-1917 рр.

Для досягнення зазначеної мети необхідно реалізувати такі завдання:

· охарактеризувати рівень наукової розробки теми і джерельної бази;

· визначити теоретико-методологічну базу дослідження;

· встановити соціальні та громадсько-політичні умови впровадження уроків фізичної культури в систему середньої освіти;

· розкрити офіційну політику уряду в галузі шкільного фізичного виховання у досліджуваний період;

· визначити стан і простежити динаміку розвитку фізичної культури та спорту в гімназіях і реальних училищах Півдня України;

· виявити методи та форми фізичного виховання учнів;

· простежити процес формування педагогічних кадрів, систему їх підготовки, соціальний склад та матеріальне становище вчителів фізкультури;

· вивчити питання фінансового, матеріально-технічного забезпечення та організації процесу фізичного виховання учнів середніх шкіл південного регіону України.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше із залученням широкого кола джерел досліджено процеси становлення і розвитку практики фізичного виховання в середніх навчальних закладах Півдня України зазначеного періоду й встановлено, що Одеський навчальний округ займав одну з передових позицій у Російській імперії в галузі шкільного фізичного виховання та військово-патріотичного виховання молоді.

Вперше у сучасній вітчизняній історіографії досліджено питання:

· військової підготовки учнів середніх шкіл південного регіону України в роки Першої світової війни;

· підготовки вчителів фізичної культури (встановлено їх якісний склад, простежено динаміку змін у суспільному складі вчителів, охарактеризовано їх соціальне та матеріальне становище);

· фінансового, матеріально-технічного та програмно-методичного забезпечення процесу фізичного виховання у середніх навчальних закладах Херсонської губернії;

· діяльності та ролі окремих спортивних товариств, громадських об'єднань Півдня України у розвитку фізичної культури серед молоді.

У роботі на підставі першоджерел створено загальну картину розвитку фізичного виховання учнів середніх шкіл Херсонської губернії, визначено його характерні етапи, розкрито особливості введення у шкільну та позашкільну практику різних форм фізичного розвитку та активного відпочинку гімназистів.

Подальшого розвитку дістали питання спортивно-масового руху, фізкультурного та військово-патріотичного виховання молоді в освітніх установах Російської імперії.

Вивчені матеріали дозволили автору доповнити історіографію спорту відомостями про роль уряду, держаних установ, спортивних товариств у розвитку шкільної системи фізичного виховання.

Завдяки проведеному дослідженню до наукового обігу введено значну кількість нових документів, що дозволяє доповнити загальну картину розвитку всього спортивного руху в Україні.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін "Історія України", "Історія педагогіки", "Історія фізичної культури і спорту", для розробки спецкурсів та спецсемінарів з історичного краєзнавства, підготовки навчальних посібників, монографій, узагальнюючих праць з історії розвитку фізкультурної освіти в Україні та ін. Матеріали дослідження стануть у нагоді в практичній діяльності вчителів фізичної культури при складанні навчальних програм та організації процесу фізичного виховання.

Апробація результатів дослідження. Основні результати та висновки наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Чорноморського державного університету імені Петра Могили і наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції "Дослідження джерел з історії українського і польського народів" (Київ - Херсон - Миколаїв, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Ольвійський форум - 2007: стратегії України в геополітичному просторі" (Ялта, Україна), Міжнародній науково-практичній конференції "Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві" (Луцьк, 2008 р.), міжвузівських конференціях "Могилянські читання" (Миколаїв, 2006, 2007, 2008 рр.).

Публікації. Результати дослідження викладено у 10 одноосібних публікаціях загальним обсягом 5,5 друк. арк., з них - 6 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів (9 параграфів), висновків, списку посилань, списку використаних джерел і літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 288 сторінок: основний текст - 200 сторінок, список посилань і використаної літератури - 67 сторінок (312 найменувань), додатки - 21 сторінка.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання, визначено об'єкт і предмет наукового пошуку, територіальні та хронологічні рамки, охарактеризовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, показано зв'язок роботи з науковими програмами, наведено дані про апробацію результатів.

У першому розділі "Історіографія, джерельна та методологічна основа дослідження" опрацьовано спеціальну літературу, проаналізовано документальну базу дисертації, а також висвітлено методологічні принципи та методи, які використовувалися в процесі наукового дослідження.

Висвітлюючи історіографію вітчизняного спорту, автор виділяє такі періоди: 1) дореволюційний (1864-1917 рр.); 2) радянський (1917-1991 рр.); 3) сучасний (1991-2009 рр.).

У ході проведеного дослідження встановлено, що праці дореволюційного періоду нечисленні і носять, скоріше, публіцистичний характер. Авторами вивчалися лише окремі аспекти історії розвитку фізичної культури (закордонні гімнастичні системи, рухливі ігри, військове виховання молоді). Серед публікацій цього періоду слід відзначити праці А. Нейфельда, К. Тіандера, Є. Лозинського. Лише окремі роботи російських авторів присвячувалися питанням фізичного виховання в Росії. З критичних позицій оцінювалася роль держави та Міністерства народної освіти у шкільному фізкультурному русі, висловлювалися думки щодо покращення існуючої негативної ситуації. З цього приводу показовими є праці Я. Мора і Є.А. Покровського.

Підсумком першого етапу стало накопичення емпіричного матеріалу, зародження певних елементів історії фізичної культури як окремої галузі історичної науки.

Радянський період став початком нового етапу у вивченні історії розвитку фізичної культури і спорту у дореволюційній Росії. Всю радянську історіографію можна умовно розділити на три періоди: 1) 1917 - початок 40_х років; 2) друга половина 40-х - кінець 50-х років; 3) початок 60-х - кінець 80-х років.

У міжвоєнний період вагомих праць з історії розвитку спортивного руху видано не було. Винятком є два невеликих дослідження Г.О. Дюперрона та А.А. Чалова-Шимана, де автори уперше спробували описати особливості становлення в Росії різних видів спорту, олімпійського руху, показати досягнення російських спортсменів на міжнародних змаганнях, торкнулися питань військової підготовки молоді у роки Першої світової війни.

У передвоєнні роки інтерес до вивчення вітчизняної історії дореволюційного спорту помітно зростає. У цей період з'явилися перші вагомі історичні дослідження Є.Ю. Зеліксон, Є.М. Петрова, І.Г. Чудінова. Увагу дослідників привернуло становлення фізичного виховання у військових та цивільних закладах освіти; зародження та розвиток російського спортивного руху; діяльність спортивно-гімнастичних товариств та ін. Значним недоліком цих праць є їхня ідеологічна заангажованість. Автори намагалися довести убогість як усього царського устрою в цілому, так і системи дореволюційної народної освіти та фізичного виховання зокрема.

У повоєнні 1940-1950-ті роки виходить ціла низка наукових збірок і навчальних посібників, присвячених історії розвитку фізичної культури та спорту. До їх числа слід віднести роботи, які виходили під редакціями М.І. Торопова, С.Д. Сініцина, Ф.І. Самоукова.

Найпродуктивнішим у радянській історіографії з дослідження спортивної тематики є період 1960-1980 рр. Саме в цей час помітно активізувалися історико-педагогічні пошуки вчених, наслідком чого стала величезна кількість наукових праць з проблем розвитку фізичної культури і спорту в СРСР та у дореволюційній Росії. До числа таких праць слід віднести: дисертації В.Д. Волкова, А.Є. Григор'єва, О.В. Шушпанова; навчальні посібники М.Ф. Кулінко, Г.Д. Харабуги, В.В. Столбова та ін. У своїх роботах автори на основі значної кількості фактичного матеріалу детально проаналізували офіційну політику Міністерства народної освіти щодо питань фізичного виховання молоді. Суттєвим недоліком цих робіт є те, що всі вони були написані з класових позицій, їм притаманні ідеологічна спрямованість, певна схематичність і тенденційність у підборі фактів, негативізм, іноді перекручування або замовчування фактів. Історія розвитку фізичної культури і спорту в Україні взагалі не досліджувалася, або розглядалася через призму російського спортивного руху.

Після проголошення Україною незалежності українськими дослідниками було написано книги, монографії, брошури; захищено низку дисертацій, які висвітлювали розвиток вітчизняного і російського спорту, олімпійського руху тощо. Основну увагу вчені звернули на розвиток спортивно-гімнастичного руху (О.М. Вацеба, О.Т. Винничук, Б.Є. Трофим'як) та шкільної системи фізичного виховання (Я.Б. Боднар, Н.О. Гнесь, О.О. Цибанюк) на території Західної України. Окремі аспекти теорії і практики фізичного виховання учнівської молоді у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. висвітлено у працях А.С. Бондар та Е.Ю. Дорошенка.

Вчені досліджували, вивчали та аналізували дії уряду щодо питань фізичного виховання молоді, роль спортивних товариств, членів царської сім'ї, громадських діячів, педагогів, лікарів, різних міністерств та відомств у розвитку шкільної системи фізичного виховання. У поле зору дослідників попадають питання кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення процесу фізичного виховання.

Для формування загального уявлення про стан фізичного виховання та розвитку спорту в освітніх установах Російської імперії цікавими є праці російських учених, зокрема дисертація Д.Г. Єфимова, монографії О.Б. Суника і А.Є. Григор'єва, навчальні посібники з історії фізичної культури Б.Р. Голощапова, Г.С. Деметра.

Значний внесок у розвиток сучасної спортивної історіографії зробили навчальні посібники: українських авторів Е.Ю. Дорошенка, С.М. Філя, М.С. Солопчука, спільна монографія М.О. Олійника та Ю.І. Грота. У цих творах міститься характеристика фізичного виховання, спортивного руху молоді різних регіонів України (Буковини, Галичини, Слобожанщини), їх регіональних особливостей, значно більше уваги приділяється питанням організації процесу фізичного виховання.

Таким чином, аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить, що узагальненої праці з історії розвитку фізичного виховання і спорту у навчальних закладах південного регіону в 1864-1917 рр. дотепер ще не створено, що й обумовило вибір теми дисертації.

У другому підрозділі "Джерельна база дисертації" автором подається характеристика джерел, віднайдених в 11 фондах державних архівів Кіровоградської, Миколаївської, Одеської й Херсонської областей та бібліотеках України. Класифікацію джерел здійснено за видовим критерієм, і вона є загальноприйнятою у вітчизняній історіографії.

Відповідно до цього, у дисертації виділено наступні групи джерел:

1. Законодавчі та нормативні документи: закони і довідкові відомості, які були опубліковані у "Своде законов Российской империи".

2. Актові документи: договори між приватними особами, спортивними товариствами та спеціальними окружними спортивними комісіями.

3. Діловодна документація: центральних державних установ - царські укази, циркуляри і розпорядження Міністерства народної освіти, Військового відомства, Святішого Синоду; місцевих органів влади - циркуляри і розпорядження попечителя Одеського навчального округу, накази Миколаївського градоначальника, Одеського та Херсонського міського голови, Морського військового відомства; освітніх установ та спортивних товариств - постанови, протоколи засідань спеціальних окружних спортивних комісій, військово-спортивних комітетів, училищних рад, спортивних товариств, громадських об'єднань; звітна документація: звіти спеціальних державних комісій, керівництва Одеського навчального округу, окружних спортивних комісій, училищних рад, директорів та інспекторів народних училищ, завідувачів гімназій, учителів гімнастики, спортивних товариств, громадських об'єднань, ювілейні нариси навчальних закладів.

Вищезазначений комплекс документів дає можливість отримати відомості про державну політику в галузі шкільної системи фізичного виховання; соціально-політичні процеси, що впливали на визначення його змісту, форм та напрямків; про хід виконання урядових постанов як у цілому в країні чи навчальному окрузі, так і в окремих навчальних закладах; проаналізувати й узагальнити поточні проблеми, виявити форми та засоби їх подолання; визначити внесок конкретних осіб, урядових установ, органів влади, спортивних товариств у становленні та розвитку фізичної культури, спортивного руху, рекреації учнів у школах.

4. Статистика: статистичні дані Міністерства народної освіти, адміністрації Одеського навчального округу, навчальних закладів тощо. Цей вид джерел дає найбільш повну й точну інформацію про стан розвитку як усієї середньої освіти на Півдні України, так і фізичного виховання зокрема; дозволяє проаналізувати кількість шкіл, у яких займалися гімнастикою, їх фінансування, кадрове, програмно-методичне та матеріально-технічне забезпечення.

5. Періодична преса. У дисертації використано значну кількість центральних та регіональних періодичних видань: "Журнал Министерства народного просвещения", "Циркуляры по управлению Одесским учебным округом", "Вестник воспитания"; "Русский спорт", "Спорт и наука"; газети: "Николаевская газета", "Южанин".

6. Мемуаристика: спогади відомих українських спортсменів, сучасників тих подій про шкільну систему фізичного виховання, спортивний рух молоді, які викладені в окремих брошурах. Їх використання дає змогу історику більш докладно та яскраво відтворити як окремі історичні факти, події, так і характерні риси й особливості викладання фізичного виховання у середніх школах південного регіону у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., розвитку окремих видів спорту серед учнів тощо.

7. Довідкові матеріали: календарі, енциклопедичні видання та словники. У цих виданнях міститься інформація про школи різних типів та відомчого підпорядкування, викладачів гімнастики, їхній соціальний статус, освітній ценз, терміни перебування на службі, заробітну платню тощо.

Виявлені та залучені до обігу нові архівні джерела, а також друковані документальні матеріали мають значний інформаційний потенціал. Вони дають можливість вирішити поставлену нами мету та розв'язати зазначені завдання.

У третьому підрозділі "Теоретико-методологічна основа та методика дослідження" викладено основні принципи й методи дослідження. Теоретико-методологічне та методичне забезпечення даної наукової роботи базується на комплексному використанні загальнонаукових, спеціально-історичних та міждисциплінарних принципів і методів наукового дослідження, а саме: загальнонаукові принципи - принципи історизму, об'єктивності та плюралізму; загальнонаукові методи - історичний, логічний і метод класифікацій, а також методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, опису та вимірювання, статичний та динамічний, пояснення та ін.; спеціально-історичні методи - історико-генетичний, історико-порівняльний, метод періодизації, проблемно-хронологічний, міждисциплінарні методи - статистичний. фізичний спорт освіта вчитель

Другий розділ "Розвиток фізичного виховання у середніх навчальних закладах Півдня України у другій половині ХІХ століття" складається з двох підрозділів. У першому підрозділі "Гімнастика в середніх навчальних закладах у 60-80-х роках ХІХ ст." розкриваються процеси становлення практики фізичного виховання у середніх школах південного регіону України, відзначаються позитивні зміни, які відбулися в розвитку шкільної системи фізичного виховання після скасування кріпосного права та низки освітніх реформ 1864, 1870, 1871, 1872 рр.

Дослідженням встановлено, що перша спроба уряду ввести гімнастику в практику цивільних закладів освіти спостерігається в другій половині 60-х років ХІХ ст. Однак на перших порах держава приділяла мало уваги питанням розвитку фізичної культури в школах. Уроки мали статус необов'язкового предмета, керували фізичним вихованням учнів у цей період переважно іноземці, а самі уроки носили розважальний характер.

З виходом на початку 70-х років нових статутів гімназій та реальних училищ і низки циркулярних розпоряджень, спрямованих на організацію в середніх закладах освіти уроків фізичного виховання, ситуація починає поступово змінюватися на краще. Фізичне виховання зміцнило свої позиції, а урок гімнастики зайняв певне місце у житті гімназій та реальних училищ. Проте відсутність у більшості навчальних закладів належних умов (кадрового, фінансового, матеріально-технічного і програмно-методичного забезпечення) не дозволяла якісно організувати викладання предмета. На початку 80-х років уроки гімнастики і танців, як однієї з форм фізичного виховання, проводили у 60% чоловічих та 58% жіночих середніх шкіл Херсонської губернії.

У 80-х роках змінився викладацький склад учителів фізичної культури. Так у чоловічих гімназіях і реальних училищах Херсонської губернії викладали гімнастику винятково чоловіки, з яких 55,5% становили військові, а 44,5% - цивільні особи. Вперше у практику середніх шкіл південного регіону України вводяться позашкільні заняття рухливими іграми.

Отже, 60-80-ті роки ХІХ ст. можна охарактеризувати як період становлення практики фізичного виховання у середніх закладах освіти.

У другому підрозділі "Особливості розвитку фізичного виховання гімназистів у 90-х роках ХІХ ст." відмічається, що кінець ХІХ ст. відзначився кардинальними змінами в питаннях шкільного фізичного виховання. Вирішальне значення у виборі пріоритетів фізкультурної освіти в цивільних навчальних закладах даного періоду зіграла військова реформа 1861-1874 рр. За постановою Міністерства народної освіти 1889 р., окрім гімнастики, до курсу фізичної підготовки чоловічих гімназій вводяться обов'язкові заняття військовим строєм, завдяки чому значно зросла кількість середніх шкіл, у яких проводилися уроки фізкультури. За офіційними даними, у 1900 р. по Херсонській губернії уроки гімнастики проводилися у 87,5% чоловічих та 82,3% жіночих середніх закладах освіти. В практику гімназій та реальних училищ вводиться єдина інструкція з програмою викладання предмета, Міністерством народної освіти робиться перша спроба організувати для середніх шкіл підготовку вчителів гімнастики і військового строю. Збільшення асигнувань на народну освіту сприяло будівництву нових та реконструкції старих шкільних будівель, у результаті чого в гімназіях починають з'являтися (хоча й невеликі) гімнастичні зали.

У середніх школах Херсонської губернії поступово вводяться нові форми фізичного виховання та рекреації учнів - позашкільні заняття водними видами спорту, рухливі ігри, екскурсії, прогулянки тощо.

Проте, незважаючи на позитивні зміни, ситуація з фізичним вихованням у гімназіях залишалася вкрай складною. У навчальних закладах суттєво збільшилася кількість військових серед учителів фізичної культури. В результаті цього уроки гімнастики повністю звелися до військової муштри, що викликало незадоволення з боку передової громадськості, педагогів та самих учнів. Учні у будь-який спосіб уникали цих занять. Слабким залишалося фінансове та матеріально-технічне забезпечення. Навчальним закладам катастрофічно не вистачало приміщень для занять фізичними вправами, спортивного обладнання тощо. У більшості середніх шкіл уроки проходили в запилених коридорах, навчальних класах, актових залах, столових та в інших мало пристосованих для цієї мети приміщеннях, що призводило до розвитку в учнів захворювань під час занять.

Отже, у 90-х роках ХІХ ст. продовжувався процес становлення шкільної системи фізичного виховання. Загалом період 90-х років ХІХ ст. став періодом панування військової гімнастики і стройових вправ.

Третій розділ "Фізичне виховання гімназистів на початку ХХ ст." складається з двох підрозділів. У першому підрозділі "Фізичне виховання і спорт у середній школі у 1900-1914 рр." зазначається, що в період 1900-1914 рр. сталися істотні якісні зміни у змісті й організаційних формах фізичного виховання учнів середніх шкіл Херсонської губернії. Активно розвиваються позаурочні та позашкільні форми фізичного розвитку і рекреації учнів: футбол, гімнастика, рухливі ігри, екскурсії, прогулянки, літні "дачі-колонії". В Одеському навчальному окрузі поширилися заняття водними видами спорту. Традиційним стає проведення спортивно-масових заходів як місцевого, так і всеросійського масштабу: гімнастичних свят, морських оглядів, змагань з різних видів спорту. Для їх організації і проведення в містах активно створюються спортивно-ігрові майданчики (Одеса, Херсон), учнівський яхт-клуб (Миколаїв), укріплюється матеріально-технічна база шкільного спорту. Активну допомогу навчальним закладам в цьому процесі надавала адміністрація Одеського навчального округу в особі його попечителя О.І. Щербакова та деякі громадські товариства типу Херсонського товариства сприяння фізичному вихованню дітей (ХТСФВД).

До того ж, окрім звичайних уроків гімнастики та військового строю, до навчальної програми було внесено легку атлетику, рухливі ігри, фехтування і танці. Покращилася ситуація з кадровим забезпеченням. При управлінні Одеського навчального округу створюються тимчасові гімнастичні курси, які готували кваліфікованих учителів фізичної культури. Завдяки цьому в гімназіях зменшився відсоток учителів-військових, піднявся рівень викладання предмета.

Разом з тим на тлі активізації спортивно-масового фізкультурно-оздоровчого руху посилюється інтерес держави до військового виховання молоді. Пріоритетне місце у змісті уроків фізичного виховання продовжують займати стройові вправи та елементи військової гімнастики. Характерною формою військово-патріотичного виховання учнів стала організація "потішних" та скаутських загонів. За кількістю створених "потішних" рот та числом учнів, які займалися військовим строєм (60 тис. чол.) Одеський навчальний округ перебував на першому місці серед усіх навчальних округів Російської імперії.

Таким чином, початок ХХ ст. став періодом активного розвитку позашкільних форм фізичного виховання, занять спортом, рухливими іграми, змагального і спортивного начал.

У другому підрозділі "Особливості фізичного виховання учнівської молоді в роки Першої світової війни (1914-1917 рр.)" подається матеріал про політику уряду в галузі фізичної підготовки молоді в період 1914-1917 рр.

Дослідженням встановлено, що першопричиною, через яку фізичне виховання зазнало кардинальних змін у своєму змісті, є участь Росії у Першій світовій війні. З початком бойових дій ті позитивні тенденції, що відбувалися в системі шкільного фізичного виховання на почату ХХ ст., замінила посилена військова підготовка молоді. Для її організації уряд випускає постанову про "мобілізацію спорту" (1915 р.), в містах створюються військово-спортивні комітети, а Міністерство народної освіти вдається до виняткових заходів - відміняє для учнів старших класів уроки з деяких загальноосвітніх предметів, скасовує випускні іспити і спрямовує навчальні години на посилені заняття стрільбою, стройовою підготовкою, вивченням військових статутів та ін. Таким чином, навчальні заклади стають місцем підготовки резервів для армії.

Впровадження військової підготовки привело до негативних наслідків: об'єми викладання гімнастики, рухливих ігор, позашкільні заняття спортом, проведення фізкультурно-оздоровчих заходів у навчальних закладах істотно скоротилися, а в деяких і зовсім припинилися. Значно зменшилися асигнування уряду на народну освіту, зупинена підготовка вчителів фізичного виховання. Замість цього при управлінні Одеського навчального округу створюються тимчасові курси з підготовки інструкторів військового строю.

У той же час держава виявилася практично неготовою проводити широкомасштабну військову підготовку молоді: в гімназіях були відсутні тири, необхідне стрілецьке устаткування, бракувало навчально-методичної літератури, не вистачало кваліфікованих фахівців військової справи. Тому навчання проводилися на низькому рівні. А відтак програма уряду, спрямована на швидку підготовку молоді до служби в армії, була реалізована лише частково.

Загалом 1914-1917 рр. можна назвати періодом занепаду практики фізичного виховання учнів, спортивно-масового руху, а також часом тотального панування допризовної військової підготовки молоді.

Четвертий розділ "Організаційні умови викладання фізичного виховання у середніх навчальних закладах Херсонської губернії" містить два підрозділи. У першому "Матеріально-технічне забезпечення та організація процесу фізичного виховання" висвітлюються питання фінансової політики, забезпечення середніх шкіл гімнастичними залами, спортивним устаткуванням, навчальними програмами та методичною літературою. Дисертантом акцентується увага на тому, що найгострішими проблемами організації процесу фізичного виховання у середніх школах Півдня України були недостатнє матеріально-технічне забезпечення та фінансування.

Протягом тривалого часу гімназії та реальні училища розташовувалися у будівлях, більшість з яких не мали гімнастичних залів та необхідного спортивного обладнання. Лише наприкінці ХІХ ст. завдяки фінансовій підтримці держави і допомозі місцевих органів влади навчальні будинки почали поступово реконструюватися, внаслідок чого у багатьох з них з'явилися гімнастичні зали. Але тільки незначний їх відсоток задовольняв міністерським вимогам щодо їх розмірів і відповідав гігієнічним нормам.

Однак фінансування було обмеженим. Усі витрати, пов'язані з проведенням урочних, позаурочних та позашкільних занять спортом, організацією активного відпочинку учнів, формуванням спортивної бази, проведенням фізкультурно-оздоровчих заходів (спортивних змагань, гімнастичних свят, оглядів "потішних", екскурсій, прогулянок) здійснювалися за рахунок навчальних закладів, органів місцевої влади, окремих спортивних товариств, приватних осіб, частково і самих учнів.

Актуальним поставало питання про забезпечення середніх шкіл навчальними програмами та методичною літературою. Дореволюційна середня школа тривалий час страждала через відсутність єдиної державної програми викладання предмета. Основними документами, якими користувалися під час проведення занять, були авторські програми, складені вчителями гімнастики на місцевому рівні відповідно до конкретних умов проведення занять: наявністю у навчальних закладів гімнастичних залів та спортивного обладнання. Поширеними були випадки, коли викладання велося без будь-якої програмної підтримки.

Першу інструкцію з програмою викладання гімнастики Міністерство народної освіти випустило лише у 1889 році. Головним її недоліком була військова спрямованість. Окремими прогресивними педагогами робилися певні спроби її покращити, однак ця інструкція аж до революції 1917 р. залишалася єдиним урядовим програмним документом, на якому будувалися уроки фізичної культури у більшості гімназій та реальних училищ Херсонської губернії. В країні ще не склалася власна система фізичного розвитку дітей, тому викладання гімнастики в школах велося за різними закордонними гімнастичними системами (сокольською, шведською, німецькою та ін.) і, як наслідок, програмне забезпечення відрізнялося значним різноманіттям, проводилося в різних обсягах, за різними методиками.

Складною була ситуація із забезпеченням шкільних бібліотек спортивною та науково-методичною літературою. Книжкові фонди обмежувалися незначною кількістю спортивних журналів та спеціалізованих навчальних посібників. Це негативно відбивалося як на навчальному процесі, так і на популяризації спорту серед гімназистів.

У другому підрозділі "Кадрове забезпечення" відмічається, що однією з найголовніших проблем, через яку фізичне виховання в школах Херсонської губернії зазнало труднощів, був брак кваліфікованих учителів фізичної культури.

Відсутність у країні централізованої системи підготовки фізкультурних кадрів, спеціалізованих навчальних закладів була причиною того, що на початковому етапі фізичним вихованням учнів керували іноземці, переважно німці, іноді випадкові люди, які не мали жодної фізкультурної освіти. Згодом, зі зміною пріоритетів у системі шкільного фізичного виховання, ситуація починає змінюватися, і до початку ХХ ст. викладання предмета фактично повністю переходить до рук військових.

Держава приділяла мало уваги вирішенню кадрового питання. Перші спроби підготувати для середньої школи кваліфікованих учителів гімнастики і військового строю спостерігаються лише наприкінці ХІХ ст. Позитивні зрушення в напрямку підготовки фізкультурно-педагогічного корпусу почалися на рубежі першого та другого десятиліть ХХ ст., коли в окремих спортивних товариствах, деяких державних установах почалася підготовка спеціалістів фізичного виховання. Вона здійснювалася за трьома напрямками: Міністерством народної освіти, військовим відомством, приватними особами та спортивними товариствами. Завдяки їх загальним зусиллям для середніх шкіл південного регіону була підготовлена певна кількість викладачів фізичного виховання, змінився соціальний стан вчительства, зріс його професійний рівень.

Проте, незважаючи на зростання інтересу учнів до занять спортом і збільшення кількості навчальних закладів, у яких викладалася гімнастика, соціальний статус учителя фізкультури та його предмета залишався невисоким. Низький рівень заробітної плати, недостатня увага з боку держави були причиною того, що більшість учителів розглядала викладання гімнастики як додатковий заробіток. Високою залишалася і плинність кадрів.

Отже, незважаючи на зусилля уряду й адміністрації Одеського навчального округу, питання кадрового забезпечення середніх шкіл Херсонської губернії викладачами фізичної культури так і не було повністю вирішено.

Висновки

У висновках, відповідно до мети дисертації і поставлених завдань, викладено результати дослідження:

- аналіз історіографії показав, що за темою дисертації комплексного наукового дослідження не проводилося;

- введення і подальший розвиток тілесних вправ у практику середніх шкіл південного регіону відбувався на тлі процесів, що проходили загалом у системі народної освіти, громадському і соціально-політичному житті Російській імперії. Передумовами для формування змісту і розвитку шкільної системи фізичного виховання були освітні та військові реформи другої половини ХІХ - початку ХХ ст., активна діяльність прогресивних лікарів, педагогів, громадських діячів у галузі фізичної освіти, закордонний досвід використання фізичних вправ, участь Росії у декількох війнах, революційні події 1905-1907 рр. тощо;

- державна політика в галузі шкільного фізичного виховання була здебільшого регламентуючою і виражалася у вирішенні наступних завдань: підготовки молоді до служби в армії, підвищення загального рівня фізичної підготовленості та оздоровлення учнів;

- формування системи фізичного виховання гімназистів на Півдні України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. пройшло доволі складний і неоднозначний шлях від уведення необов'язкових уроків гімнастики до активного розвитку фізкультурно-спортивного руху гімназистів. Характерною ознакою спортивного життя учнівської молоді у південному регіоні України стала найкраща в Росії організація занять водними видами спорту, спортивно-ігрових майданчиків, створення загальноросійського "потішного" руху, найбільша в імперії кількість учнів, які займалися військовим строєм;

- реалізація змісту фізичного виховання відбувалася за такими напрямками: введення уроків фізкультури (гімнастики та військового строю) у режимі навчального дня; організація позаурочних форм фізичного виховання (заняття гімнастикою, військовим строєм, рухливими іграми, фехтуванням, легкою атлетикою, танцями); організація позашкільних занять спортом (веслування, плавання, вітрильний спорт та ін.); проведення серед учнів спортивно-масових фізкультурно-оздоровчих заходів (спортивні змагання, військові та морські огляди, гімнастичні свята, водні походи на човнах); організація активного відпочинку учнів під час канікул (літні дачі-колонії), а також уведення рекреаційних позаурочних форм занять (екскурсії, прогулянки);

- протягом усього періоду існування середніх шкіл гостро стояло питання кадрового забезпечення гімназій викладачами фізичної культури, яке через низьке фінансування, відсутність у країні спеціальних навчальних закладів, цілеспрямованої кадрової державної політики так і не було вирішено до кінця. Вчителі фізкультури відносилися до категорії найменш соціально захищених, низьким було їх матеріальне становище, невисоким був статус предмета, який вони викладали;

- матеріально-технічний стан та фінансове забезпечення процесу фізичного виховання був невисоким і не відповідав вимогам часу. В переважній більшості середніх шкіл Херсонської губернії заняття гімнастикою проводилися у непристосованих або малопристосованих приміщеннях, які не відповідали умовам проведення занять та гігієнічним нормам. Слабким залишалося й обладнання гімнастичних залів спортивним інвентарем. Держава, не маючи достатньої кількості грошей, переклала фінансування позашкільних занять спортом, будівництво ігрових майданчиків, організацію і проведення спортивно-масових заходів на навчальні заклади, місцеві органи влади, спортивні товариства і частково на самих учнів;

- актуальним у досліджуваний період поставало питання про забезпечення гімназій навчальними програмами та науково-методичною літературою. Тривалий час викладання велося за авторськими програмами, складеними вчителями гімнастики відповідно до конкретних умов проведення занять. Єдиним державним програмним документом, на якому будувалися уроки гімнастики, була інструкція 1889 р., яка мала низку суттєвих недоліків.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Вербицький В.А. Фізичне виховання і спорт у Миколаївському вчительському інституті 1913-1917 рр. / В.А. Вербицький // Наукові праці: Науково-методичний журнал - Т. 74. - Вип. 61: Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ імені П. Могили, 2007. - С. 158-163.

2. Вербицький В.А. Фізичне виховання і спорт на Півдні України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): Історіографія проблеми / В.А. Вербицький // Південний архів. Історичні науки: збірник наукових праць. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2008. - Випуск 28-29. - С. 194-203.

3. Вербицький В.А. Особливості фізичного виховання у навчальних закладах Півдня України в роки Першої світової війни / В.А. Вербицький // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 94. Вип. 81: Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ імені Петра Могили, 2009. - С. 159-162.

4. Вербицький В.А. Кадрове забезпечення середніх навчальних закладів Півдня України вчителями фізичної культури (1864-1914 рр.) / В.А. Вербицький // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К.: Вид-во Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2009. - Вип. 23. - С. 50-58.

5. Вербицький В.А. Фізичне виховання у середніх навчальних закладах Півдня України в 60-70-х рр. ХІХ ст. / В.А. Вербицький // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 104. Вип. 91: Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ імені Петра Могили, 2009. - С. 27-31.

6. Вербицький В.А. Матеріально-технічне забезпечення процесу фізичного виховання середніх шкіл південного регіону України у дореволюційний період / В.А. Вербицький // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К.: Вид-во Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2009. - Вип. 24. - С. 35-42.

...