Туризм як важливий чинник інтеграції України у європейське і світове співтовариство

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка

Кафедра географії України і туризму

ІНДЗ

з соціології туризму

на тему: «Туризм як важливий чинник інтеграції України у європейське і світове співтовариство»

Студентки 4-го курсу

Т-44 групи

географічного факультету

напряму підготовки «Туризм»

Григоренко А. Р.

Науковий керівник:

к. г. н. доц. Альтгайм Л. Б.

м. Тернопіль - 2015рік 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

1.1 Туризм як суспільне явище та важливий економічний чинник розвитку держави

1.2 Ринок туристичних послуг та його територіальна організація

1.3 Державна туристична політика України

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

2.1 Чинники розвитку туризму в Україні

2.2 Сучасний стан розвитку міжнародного туризму

РОЗДІЛ 3. ТУРИЗМ - ПЕРСПЕКТИВНИЙ НАПРЯМ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

3.1 Зовнішньоекономічна діяльність туристичних підприємств як засіб інтеграції України у світову спільноту

3.2 Перспективи виходу України на європейський та світовий ринки туристичних послуг

3.3 Анкета соціологічного опитування на тему: «Туризм як рушій мобільності населення та інтеграції у ЄС»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Туризм ? багатогранне явище, що поєднує економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти, має практично невичерпний потенціал для постійного розвитку, тісно поєднується з багатьма галузями економіки, що зумовлює його провідне місце у соціально-економічному житті країн і народів.

Метою даної роботи є аналіз сучасного стану та перспектив розвитку міжнародного туризму України як важливого чинника інтеграції у світову спільноту.

Сьогодні ця тема особливо актуальна, бо в умовах зростаючої глобалізації та інтеграції у світову спільноту туристична галузь займає значну частину в економіці та поповнює ВВП країни. У свою чергу, Україна, маючи особливе географічне розташування та рельєф, сприятливий клімат та природо-ресурсний потенціал, багату історико-культурну спадщину має усі можливості для розвитку туризм як в середині країни, так і між країнами. Розвиток туристичної галузі розширює торгівлю, транспортні перевезення, спонукає до розбудови нових доріг, туристичних баз, розвитку ринкових відносин, а також міжнародного співробітництва, завдяки чому країни стають світовими лідерами серед інших.

Об'єктом курсової роботи є туристичний ринок України. Предметом дослідження є розробка заходів щодо вирішення основних проблем у туристичній сфері України і визначення пріоритетних напрямів розвитку.

Відповідно до мети роботи перед нею поставленні такі завдання:

1) проаналізувати територіальну організацію ринку туристичних послуг України;

2) визначити напрямки державної туристичної політики;

3) визначити вплив географічних умов та соціально-економічних чинників на розвиток туризму;

4) проаналізувати структуру і стан інфраструктури та визначити чинники, які мали на неї вплив;

5) виявити перешкоди на шляху до перетворення туристичної сфери України у сучасну галузь економіки;

6) визначити сучасний стан туристичного ринку країни та стратегії його розвитку;

7) провести соціологічне опитування на тему: «Туризм як рушій мобільності населення та інтеграції у ЄС».



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

1.1 Туризм як суспільне явище та важливий економічний чинник розвитку держави

Поняття «туризм» почало формуватися з початком масовості, тобто переміщень значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля, хоча можна з впевненістю стверджувати, що подорожування завжди було властиве людині перш за все як біологічній істоті, для якої рух є невід'ємною потребою організму, а з часів посилення урбанізаційних процесів спілкування з природним середовищем все більшою мірою стає психофізіологічною потребою. По-друге, подорожування є формою пізнання середовища і розширення людських можливостей з адаптації до довкілля, а також одним з найдавніших засобів комунікації, культурного обміну, економічних контактів. Нарешті, подорожування є формою наукового осягнення світу і одним з етапів розвитку сучасної цивілізації. Тобто, мобільність людства є певною рушійною силою суспільного розвитку, спрямованою на інтенсифікацію господарювання, пом'якшення соціального і політичного напруження, поліпшення умов життя шляхом пізнання природного та соціокультурного середовища життєдіяльності. Такими є об'єктивні передумови виникнення та поширення туризму як явища, яке охопило значну частину людства [11].

Згідно з Законом України Про туризм: туризм ? це тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування [1]. туристичний послуга туризм європейський ринок

Туризм ? одна з найбільш сталих складових світової економіки, яка за останні десятиріччя має стабільні (в середньому 5% на рік) темпи зростання і не зазнає коливань попиту та пропозиції, тому вважається одним з найперспективніших напрямків соціально-економічного розвитку. На сучасному етапі туризм став частиною стилю життя більш ніж третини людства і участь у туристичному процесі можна розглядати як складову якості життя.

Туризм ? явище поліфункціональне. Серед основних функцій туризму слід зазначити рекреаційну, соціальну, культурну, екологічну, економічну, просвітницьку і виховну [10].

В економіці окремої країни туризм виконує ряд важливих функцій:

1) є джерелом валютних надходжень для країни і засобом для забезпечення зайнятості;

2) розширює вкладення у платіжний баланс і ВНП країни;

3) сприяє диверсифікації економіки, створюючи супутні галузі, які обслуговують сферу туризму;

4) зі зростанням зайнятості у сфері туризму збільшуються доходи населення і підвищується рівень добробуту нації;

5) сприяє розвитку інфраструктури країни;

6) є «послом» миру у світі.

Отже, основною рушійною силою розвитку туризму залишаються економічні вигоди, які він надає. Так, туризм стимулює розвиток елементів інфраструктури - готелів, ресторанів, підприємств торгівлі тощо. Він зумовлює збільшення доходної частини бюджету за рахунок податків, що можуть бути прямими (плата за візу, митний збір) або непрямими (збільшення заробітної плати робітників спричинює збільшення сум прибуткового податку, що сплачується ними в бюджет). Крім цього, як зазначалося вище, туризм має широкі можливості для залучення іноземної валюти і різного роду інвестицій. Він сприяє диверсифікації економіки, утворюючи галузі, що обслуговують індустрію туризму, забезпечує зростання доходів населення та підвищення рівня добробуту нації. Також вплив туризму на економічний розвиток виявляється у підвищенні ділової активності та розширенні виробництва товарів і послуг у результаті збільшення платоспроможного попиту за рахунок іноземних та місцевих екскурсантів.

Особливе місце відводиться туризму у створенні робочих місць і розв'язанні проблеми зайнятості. Кількість робочих місць щоденно збільшується, не вимагаючи при цьому великих витрат. Туризм охоплює багато секторів економіки і цим ускладнює визначення точної оцінки кількості працівників, зайнятих у сфері туризму. Крім того, вирішення проблеми реальної оцінки ускладнюється ще й специфічним характером праці (сезонність, робота за сумісництвом, тимчасова робота тощо). І все ж кількість зайнятих у туристичній сфері постійно зростає.

Важливе значення має вклад туризму в платіжний баланс країни, який виражається у вигляді різниці між витратами іноземних туристів у країні і витратами резидентів цієї ж країни за кордоном.

Для багатьох країн міжнародний туризм став найприбутковішою галуззю економіки, а доходи від нього ? важливою складовою національних бюджетів. Подорожі та туризм стимулюють розвиток інвестиційних проектів з розбудови транспортної та готельно-туристичної інфраструктури (зокрема, аеропортів, шляхів, морських портів, реставрацію історичних пам'яток, музеїв, розвиток природних охоронних зон), що підвищує і якість життя корінного населення, і обслуговування туристів. За даними Державної туристичної адміністрації України, на туристичну галузь припадає 10% виробленого у світі валового продукту, близько 35% світової торгівлі послугами, а також майже 11% світових інвестицій. Протягом останніх років прибутки від міжнародного туризму збільшувалися щорічно в середньому на 9%, темпи їх зростання випереджають аналогічні показники експорту таких товарів-«лідерів» світової торгівлі, як нафтопродукти, автомобілі.

1.2 Ринок туристичних послуг та його територіальна організація

Туристичний ринок - система світових господарських зв'язків, де здійснюється процес перетворення туристсько-екскурсійних послуг на грошові кошти і зворотного перетворення грошових коштів на туристсько-екскурсійні послуги. Ринок туристичних послуг задовольняє потреби населення у відпочинку та змістовному проведенні дозвілля і функціонує за загальними законами світового ринку. Він є складовою ринку послуг, його видовим компонентом. В основі виокремлення туристичного ринку лежить специфіка туристичної послуги. Туристична послуга всі ознаки послуги, тобто невідчутність, нерозривність процесу виробництва та споживання, неможливість накопичення та неоднорідність якості, але разом з тим має ще ряд специфічних рис: комплексність; мобільність; нероздільність процесу обслуговування; ритмічність.

Туристичною послугою може вважатися тільки комплекс послуг з задоволення різноманітних потреб туриста: у відпочинку, харчуванні, переміщенні та інших, які сприяють забезпеченню мети подорожі. Туристичні послуги в процесі споживання доповнюються туристичними товарами спеціального та загального призначення.

Ринок туристичних послуг можна розглядати як відкриту систему, що по багатьох каналах (виробничо-технологічних, ресурсних, кадрових, інформаційних, фінансових тощо) зв'язана з ринками вищих рангів (ринок послуг та світовий ринок) та з господарським комплексом певної території, як з соціально-економічною системою вищого порядку, складовою якого є. Специфіка туристичної послуги обумовлює комплексоутворюючий характер туристичної діяльності та забезпечує мультиплікаційний ефект, який дозволяє визначити зв'язки та міру інтегрованості туризму в національну та світову господарські системи. Структуроутворюючими одиницями ринку є споживач та виробник туристичної послуги, різноманітні зв'язки та відношення між якими формують, ринкові структури попиту та пропозиції.

Відповідно до масштабів діяльності з організації туристичного споживання можна виділити такі ієрархічні рівні геопросторової організації туристичних ринків:

1. глобальному рівню відповідає функціонування світового та макрорегіональних туристичних ринків, що формуються і діють на основі законів світового ринку і діяльність яких регулюється законами міжнародного права та контролюється міжнародними організаціями;

2. макрорівню відповідають регіональні ринки туристичних послуг, які формуються в межах макрорегіонів під превалюючою дією закону попиту і субрегіональні ринки різного типу, їх діяльність регулюється дво- та багатосторонніми угодами з певних сфер діяльності;

3. мезорівню відповідає національний ринок туристичних послуг, який формується в межах кожної конкретної держави і функціонує на підставі її законодавства;

4. мікрорівень відбиває особливості формування і функціонування місцевих ринків в межах національного[10].

Розвиток національного туристичного ринку забезпечується соціально-економічною системою країни: чим вищий рівень економічного розвитку має держава, тим більш налагодженим і ефективним є туристичний ринок, оскільки його стабільний розвиток забезпечений стабільним розвитком інших галузей економіки, які стимулюють попит через зростання прибутків населення та забезпечують пропозицію шляхом ефективної діяльності індустрії туризму. Комплексно-пропорційний розвиток національного ринку є результатом збалансованості між внутрішнім і міжнародним туризмом та його складовими, а також між місцевими туристичними ринками, в основі яких лежать територіальні відміни, які існують в межах кожної країни залежно від протяжності, конфігурації та масштабів її території, процесу заселення та формування кордонів, етнічної та релігійної різноманітності, характеру розселення та господарювання і відбиваються в рівні соціально-економічного розвитку.

1.3 Державна туристична політика України

Туризм як явище суспільного життя сьогодні є настільки розвинутим, що важко уявити собі хоча б один населений пункт, де б туристична сфера не прогресувала, і майже в кожному такому випадку можна говорити про певну оригінальність та неповторність. Тому слід виробити єдині, узгоджені на державному рівні правила, які б регулювали це питання, оскільки розвиток туризму має відповідати єдиним світовим стандартам. Одним із засобів регулювання цього питання є туристична політика. Визначаючи термін «туристична політика», слід насамперед наголосити на тому, що це політика органів державної влади, спрямована на розвиток та подальше вдосконалення туристичної сфери. Це означає, що реалізовують туристичну політику перш за все органи державної влади, а отже, туристична політика є складовим елементом державної політики, вона має ґрунтуватися також на всіх тих нормативно-правових актах, на яких ґрунтується політика в державі.

Згідно Закону України «Про туризм» реалізація державної політики в галузі туризму здійснюється шляхом:

ь визначення і реалізації основних напрямів державної політики в галузі туризму, пріоритетних напрямів розвитку туризму;

ь визначення порядку класифікації та оцінки туристичних ресурсів України, їх використання та охорони;

ь спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку туризму;

ь визначення основ безпеки туризму;

ь нормативного регулювання відносин у галузі туризму (туристичного, готельного, екскурсійного та інших видів обслуговування громадян);

ь ліцензування в галузі туризму, стандартизації туристичних послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу;

ь встановлення системи статистичного обліку і звітності в галузі туризму та курортно-рекреаційного комплексу;

ь організації і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі туризму;

ь визначення пріоритетних напрямів і координації наукових досліджень та підготовки кадрів у галузі туризму;

ь участі в розробці та реалізації міжнародних програм з розвитку туризму та іншими способами, визначеними законом.

Основними цілями державного регулювання в галузі туризму є:

1. забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав;

2. безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, інших суб'єктів туристичної діяльності та їх об'єднань, прав та законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок, будівель та споруд;

3. збереження цілісності туристичних ресурсів України, їх раціональне використання, охорона культурної спадщини та довкілля, врахування державних і громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

4. створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності [1].

Отже, політика держави, спрямована на туризму в країні, є невід'ємною складовою міжнародної державної туристичної політики й має відповідати всім її критеріям.

Регулювання в галузі туризму здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також іншими органами в межах їх компетенції.

Представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради відповідно до їх повноважень: затверджують місцеві програми розвитку туризму; визначають кошти місцевих бюджетів для фінансового забезпечення місцевих програм розвитку туризму; доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих програм розвитку туризму за рахунок коштів місцевого бюджету; вживають заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання туристичних послуг[1].

На сьогодні в Україні діє затверджена 1 серпня 2013 року Державна цільова програма розвитку туризму та курортів на період до 2022 року. Метою Програми є створення умов для збільшення потоку туристів, створення конкурентоспроможної розвинутої туристичної інфраструктури шляхом раціонального використання туристичних ресурсів, що сприятиме збільшенню обсягу надходжень до бюджетів усіх рівнів від провадження туристичної діяльності [2].

Отже, туризм є одним з найперспективніших напрямків соціально-економічного розвитку держави та одним з вагомих джерел наповнення державної казни. На сьогодні нормативно-законодавча база нашої держави у сфері туризму є недосконалою і потребує ряду реформ, але ще більшої уваги потребує державне фінансування розвитку туристичної галузі.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

2.1 Чинники розвитку туризму в Україні

Чинники, що впливають на розвиток туризму, різноманітні й багатогранні. Наявність сприятливих факторів приводить до лідерства окремих регіонів і країн у світовому туризмі, і, навпаки, небажані фактори знижують туристичний потік. Основні фактори, що впливають на розвиток туризму, можна розподілити на дві групи: статичні і динамічні. Статичні мають незмінне в часі значення. До цієї групи належать природно-кліматичні, географічні, культурно-історичні фактори. До динамічних факторів відносяться:

1. Демографічні чинники. У XXI ст. чисельність населення планети збільшилася в 5 разів, як наслідок збільшилась частка іноземних мандрівників які можуть відвідувати Україну. Демографічна структура населення України та аналіз вікових груп, які найбільше подорожують, ще раз підтверджують, що в Україні найбільш активна частина населення від 30 до 40 років, на відміну від економічно розвинених країн, де люди старшої вікової групи (55-60 років) відіграють все більш важливу роль у міжнародному туризмі.

2. Соціальні чинники. Добробут населення розвинутих країн, що активно беруть участь в туристичному обміні, зростає, збільшується тривалості оплачуваних відпусток і скорочення тривалості робочого тижня. В Україні за останні роки соціальна ситуація погіршується.

3. Економічні чинники. Зміна структури споживання товарів і послуг у бік збільшення в споживчому кошику населення частки різних послуг, у тому числі й туристичних.

4. Культурні чинники. Зростання культурного рівня населення багатьох країн і в зв'язку з цим прагнення людей до ознайомлення із закордонними культурними цінностями.

5. Науково-технічний прогрес. Швидкий розвиток матеріально-технічної бази міжнародного туризму, іншими словами ? туріндустрії, що створює необхідні умови для масового туризму.

6. Зовнішньоекономічні чинники. Пом'якшення міжнародного клімату, перехід від конфронтації між окремими державами до співробітництва і взаєморозуміння, процеси глобалізації [7].

Ці постійно діючі в світі чинники в певні періоди можуть підсилюватися чи послаблюватися різними менш масштабними й короткочасними кон'юнктурними змінами, такими як, наприклад, економічні кризи, природні катаклізми, тероризм і т. п. На сьогодні наша країна якраз перебуває у прямій воєнній загрозі, що є чинником, який негативно впливає на усю країну і на туризм в тому числі.

В Україні існують всі передумови для розвитку туристичної сфери. Зручне географічне розташування, сприятливий клімат, різноманітний рельєф, унікальне поєднання природно-рекреаційних ресурсів, культурно-історичної спадщини, розгалуження санаторно-курортної бази - всі ці фактори зумовлюють конкурентні переваги України в пропозиції туристичного продукту. Туристичний потенціал України на сьогодні розкрито не повною мірою, про що свідчить 1,5 - 2,5 % частка туристичної галузі в структурі ВВП країни. Основними перепонами, що перешкоджають розвитку туристичного сектору в Україні, до сьогодні виступали переважно чинники управлінського, економічного, екологічного, соціального та культурного характеру. Сьогодні крім зазначених вище чинників, основною перешкодою на шляху розвитку туризму в Україні та інтеграції у ЄС стала війна на сході України, анексія АР Крим та негативні соціально-економічні фактори, які вони потягнули за собою.



2.2 Сучасний стан розвитку міжнародного туризму в Україні

Світова рада подорожей та туризму (WTTC) розглядає внесок туристичної сфери в ВВП країни як складну систему до якої входять:

1. Прямі витрати туристів на здійснення подорожей такі як поїздки, розміщення, розваги, відвідування пам'яток та музеїв, харчування, тощо.

2. Непрямі внески туристичної сфери в економіку країни включають інвестиції в туристичну галузь, державні витрати на туристичну сферу, внутрішні закупівлі продуктів та послуг підприємствами туристичної сфери.

3. Індукований внесок в ВВП країни визначається як витрати тих хто прямо чи опосередковано отримує дохід в туристичній сфері [17].

За інформацією, наданою Адміністрацією Державної прикордонної служби України, протягом 2014 року Україну відвідало понад 13,2 млн. іноземних туристів. У порівнянні з минулим 2013 роком кількість туристів зменшилась на 12, 5 млн. осіб. У 2014 році найбільші потоки туристів до України спостерігалася з сусідніх країн, з яких: Молдова ? 4,6 млн. осіб, Білорусь ? 1,6 млн. осіб, та Польща ? 1,1 млн. осіб. Також, за даними Державної фіскальної служби суб'єктами туристичної діяльності (без урахування Автономної Республіки Крим та м. Севастополь) у 2014 році сплачено податків та зборів до Державного та місцевих бюджетів понад 1,3 млрд. грн. в тому числі, туристичного збору - на суму 24,8 млн. грн. [3].

За оцінками представників Світової ради загальний внесок туристичної сфери до ВВП України становить 92,1 млрд. грн. При цьому прямі витрати туристів становили 24,6 млрд. грн. або 26,7 %, непрямий внесок туристичної сфери в економіку становив 56,4 % або 51,9 млрд. грн., індукований внесок складав 16,9 % або 15,6 млрд. грн.

Як зазначено у звіті Міністерства культури і туризму України «Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні на сучасному етапі»: туристична галузь завдяки багатим природним, історико-культурним, трудовим ресурсам цілком може претендувати на чільні позиції в економіці держави. Водночас подальший розвиток туризму гальмується. Зокрема, наша держава використовує лише одну третину туристичного потенціалу, яким володіє, а за даними Світового економічного форуму, у сфері подорожей і туризму Україна серед 124 країн світу посідає лише 78-е місце. Тому саме ця сфера залишає великі можливості для пошуків та активної діяльності.

За даними Світової туристичної організації UNWTO частка України в туристичних потоках Європи становить близько 4 % та близько 0,9 % в загальноєвропейських надходженнях від туристичної діяльності. Така значна розбіжність в структурі натуральних та грошових потоків може свідчити про низьку ефективність української туристичної сфери та низький рівень використання наявних туристичних ресурсів[9].

Проте, незважаючи на ряд несприятливих чинників, туристична галузь в Україні до недавнього часу динамічно розвивалася. Аналіз туристичних потоків в Україні показує динамічний розвиток в'їзного туризму на протязі останніх 10 років (середньорічний приріст становив 12,6%), відносно стабільний розвиток виїзного туризму (середньорічний приріст - 3,8%), та стабільну динаміку внутрішніх потоків (2,7%), що може свідчити про підвищення рівня конкурентоздатності України на міжнародній арені. Розвиток туристичної діяльності в свою чергу сприяв інвестиціям в галузь і, відповідно, подальшому підвищенню рівня конкурентоспроможності галузі. На протязі 2003-2013 років обсяги інвестицій в готельну та ресторанну сферу зросли з 469 до 4908 млн. грн. або в 10,5 разів, хоча більшість експертів, в тому числі і представники Міністерства культури та туризму України, вважають що туристична інфраструктура країни розвинута недостатньо і морально на сьогодні застаріла. Варто зосередити увагу на тому, що внутрішні туристичні потоки на 71,1% забезпечені в'їзними туристичними потоками і лише на 28,9% вітчизняними туристами[3].



РОЗДІЛ 3. ТУРИЗМ - ПЕРСПЕКТИВНИЙ НАПРЯМ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

3.1 Зовнішньоекономічна діяльність туристичних підприємств як засіб інтеграції України у світову спільноту

Туристична галузь на даному етапі розвитку характеризується значним розвитком процесів глобалізації та інтеграції, й водночас - лібералізації, послаблення інституційних бар'єрів, стрімкими розвитком науково-технічного прогресу.

Глобалізація туристичної галузі проявляється через зовнішньоекономічну діяльність, яка являє собою таку форму господарювання, яка виходить за межі національних кордонів і пов'язана із залученням до багатоетапного циклу економічних відносин різнонаціональних суб'єктів.

Що стосується рівня інтегрованості туристичної галузі України до світових господарських зв'язків, то частка міжнародного туризму в структурі туристичних послуг протягом останніх п'яти років не перевищувала 35%.

Важливим аспектом глобалізації туристичних підприємств є рівень використання комп'ютерних і комунікаційних технологій, що дають можливість розширювати обмін інформацією та новим ідеями між підприємствами з різних країн, збільшувати рівень інформованості споживачів про іноземні туристичні продукти. Завдяки глобальним комунікаційним мережам створюється можливість координувати виробництво туристичних послуг у різних регіональних частинах світового ринку [8].

Зовнішньоекономічна діяльність туристичних підприємств є у багатьох випадках лише продовженням їх внутрішньогосподарської діяльності. Лише потужні транснаціональні корпорації у сфері туризму виходять за національні межі, організовуючи свій бізнес на території значної кількості країн, надаючи туризму дійсно міжнародного характеру. Діяльність же частини малих і середніх туристичних підприємств істотно залежить від впливу транснаціональних корпорацій. В цілому зовнішньоекономічна діяльність туристичних підприємств є:

· важливим джерелом надходження валюти.

· засобом вирівнювання платіжного балансу за рахунок специфіки туристичного споживання;

· способом збільшення зайнятості населення;

· фактором активізації зовнішньої торгівлі;

· засобом сприяння структурним зрушенням у національному виробництві;

· фактором активізації залучення інвестицій та інтенсифікації розвитку інших галузей національної економіки;

· інструментом впливу на громадську думку про країну, формування її “іміджу”;

· джерелом поширення нових вражень, нових ідей, нових поглядів, “розширення” зовнішнього простору тощо [13].

Ефективне ведення зовнішньоекономічної діяльності у сфері туризму є запорукою успішного виходу України на світову економічну арену.

3.2 Перспективи виходу України на європейський та світовий ринки туристичних послуг

Розбудова в Україні туристичної галузі, яка б успішно інтегрувалася до міжнародних туристичних взаємовідносини, є одним з провідних напрямів структурної перебудови економіки країни. Сприятливі умови для формування національного ринку конкурентоспроможних туристичних послуг мають створюватися державою на основі нових механізмів господарювання, в умовах відкритої економіки.

Процес прискорення розвитку туризму має відбуватися в нерозривному зв'язку з утвердженням ринкових відносин. Міжнародний досвід свідчить, що саме ринок є найсприятливішим економічним середовищем для функціонування туристичних підприємств. У свою чергу, підприємства туристичної галузі, орієнтуючись безпосередньо на споживача, покликані відігравати активну роль у формуванні ринкового простору.

Успішний вихід України на зовнішні ринки туристичних послуг можливий лише за умови одночасного існування державного та приватного секторів, державних, колективних та змішаних туристичних підприємств, приватних фірм. Тісні взаємозв'язки між туристичною та іншими галузями економіки, у свою чергу, передбачають заохочення створення багатогалузевих корпоративних систем туристичної діяльності, транспорту і зв'язку, торгівлі, банківської та страхової справи, спроможних забезпечити якісний прийом і комплексне обслуговування іноземних туристів.

Підвищення рівня конкуренції на міжнародному туристичному ринку за перерозподілу туристичних потоків зумовлює необхідність здійснення заходів для посилення ролі органів виконавчої влади у формуванні та просуванні національного туристичного продукту. У багатьох державах світу активно розробляються та виконуються відповідні державні програми, вдосконалюється нормативно-правове забезпечення та впроваджується податковий режим, сприятливий для розвитку сфери туризму та курортів, залучення інвестицій у розбудову туристичної інфраструктури.

Основними причинами виникнення проблем розвитку сфери туризму в Україні є:

1. відсутність скоординованих дій та системного підходу до розроблення та виконання державної, регіональних і місцевих програм розвитку туризму та курортів, зокрема сприятливих умов для розвитку внутрішнього та в'їзного туризму;

2. недосконалість системи ведення статистичного обліку у сфері туризму та курортів, а також здійснення заходів, спрямованих на комплексне освоєння та розвиток туристичних ресурсів;

3. низький рівень безпеки на туристичних об'єктах і маршрутах, несвоєчасне надання невідкладної допомоги туристам, які постраждали під час подорожі;

4. недосконалість технічного регулювання та стандартизації, що призводить до відсутності належного інфраструктурного облаштування та інформаційного забезпечення туристичних об'єктів і маршрутів;

5. недостатність критеріїв, на підставі яких здійснюється категоризація об'єктів туристичної інфраструктури, зокрема готелів та інших аналогічних засобів розміщення, та їх неузгодженість із сучасними стандартами розвинутих туристичних країн;

6. відсутність механізму акредитації та сертифікації об'єктів туристичної інфраструктури;

7. відсутність планів комплексного розвитку природних курортних територій;

8. недосконалість системи обліку та охорони лікувально-оздоровчих територій;

9. недостатній рівень розвитку туристичної інфраструктури і обслуговування в окремих курортних закладах [2].

За таких умов національний туристичний продукт стає все менш привабливим та конкурентоспроможним. З огляду на зазначене необхідно підвищити рівень конкурентоспроможності вітчизняної туристичної індустрії на міжнародному туристичному ринку, забезпечити якість національного туристичного продукту. Зокрема, особливої уваги потребує вирішення питання належного пристосування природних територій, об'єктів культурної спадщини для відвідування туристами, забезпечення їх відповідного інфраструктурного облаштування та інформаційного забезпечення. Подолання наявних негативних тенденцій, на нашу думку, можливе за ряду умов, які подані нижче.

Основною проблемою, що стримує процеси розвитку сфери туризму України, є недостатній рівень її фінансування і підтримки з боку держави. Саме тому мають бути розроблені прозорі механізми створення спеціалізованих цільових фондів, що можуть бути використані з метою фінансування сфери туризму за рахунок субсидування і дотування окремих суб'єктів. Їх формування має відбуватися за рахунок створення сприятливих умов для залучення коштів господарюючих суб'єктів туристичної сфери, а також інвестицій, як в межах країни, так і з-за кордону.

Основною передумовою розвитку сфери туризму є підтримка державою внутрішнього і в'їзного туризму, як основних напрямів залучення коштів до державного бюджету, в тому числі валютних. Однак, активізація даних видів туризму є можливою лише за рахунок здійснення активної інформаційної підтримки України, окремих її туристичних регіонів і дестинацій, популяризації їх на національному і світовому ринках. Особливої актуальності набуває необхідність розробки централізованої державної рекламної програми, спрямованої на проведення і прийняття активної участі у роботах регулярних міжнародних і національних виставок і конференцій, розміщення інформаційних стендів, активізацію видавничої і поліграфічної діяльності.

Економічні заходи державного регулювання сфери туризму пов'язані, перш за все, з переглядом норм оподаткування діяльності суб'єктів туристичного ринку. В даному аспекті, необхідно переглянути ставки оподаткування діяльності туристичних суб'єктів, створити умови для стимулювання активності бізнесу, зростання обсягів доходів, а не формування тіньового сектору і вивозу капіталу за кордон. Державним органам влади необхідно стимулювати добровільну участь бізнес-структур в реалізації державних зобов'язань, наприклад, шляхом участі підприємців у благодійності, що забезпечить зниження бази оподаткування.

Реалізація запропонованих напрямів державного регулювання забезпечить створення сприятливих умов для ефективного розвитку сфери туризму, яка є запорукою інтеграції України у світову спільноту. З метою забезпечення виконання концептуальних напрямків необхідно систематично здійснювати контроль і аналіз досягнутих результатів, виявляти відхилення від планів.

Варто зазначити те, що незважаючи на всі негативні політичні та соціально-економічні явища, які мають вплив на Україну сьогодні, індустрія туризму повинна розвиватись задля принесення прибутків для країни та спрощення інтеграційних процесів руху в ЄС. Так, туризм в Україні повинен стати перспективним напрямком міжнародної економіки.

3.3 Анкета соціологічного опитування на тему: «Туризм як рушій мобільності населення та інтеграції у ЄС»

Опитування проводиться інтерв'юерами, які знаходяться в місцях прийому туристів (залізничних вокзалах, аеропортах, туристичних місцях) і пропонують відвідувачам, які очікують своїх рейсів, заповнити анкету.

Анкета вибіркового опитування туристів та екскурсантів щодо визначення міграційних туристичних переміщень в Україні та за кордон

Анкета № __

Доброго дня, шановний гість!

Ми хочемо поставити Вам кілька запитань стосовно Вашої подорожі. Всі відповіді конфіденційні. Вони будуть використані тільки в статистичних цілях і не будуть передаватись ніяким іншим установам, організаціям або третім особам. Заповнити анкету нескладно. Уважно прочитайте кожне запитання анкети та всі варіанти запропонованих відповідей. Виберіть варіант відповіді, що підходить Вам найбільше.

(До уваги респондентів: вибраний варіант відповіді обведіть кружком)

Загальні відомості про відвідувачів

1. Назва пункту де проводиться опитування:

Область: ___Тернопільська_____

Населений пункт:_м. Тернопіль__

2. Чи є Ви громадянином України?

1. Так

2. Ні

3. Вкажіть, будь ласка, мету Вашого перебування в даному пункті:

1. Повертаюся із закордону

2. Виїжджаю закордон

4. Прибув з місця свого проживання для подорожі в межах України

5. Виїжджаю із місця свого проживання для подорожі в межах України

7. Прибув до місця свого постійного проживання з іншого регіону України

8. Прибув в Україну з місця свого постійного проживання (іншої країни)

Соціально-демографічна характеристика відвідувачів

4. Вкажіть вашу стать:

1. Чоловіча

2. Жіноча

5. Вкажіть, будь ласка, Ваш вік:

1. від 10 до 15;

2. від 16 до 25;

3. від 26 до 45;

4. від 46 і старше.

6. Вкажіть країну Вашого постійного місця проживання: ____________

7. Вкажіть з ким Ви подорожуєте:

1. Я подорожую один

2. З сім'єю

3. З друзями

4. З колегами по роботі

5. Інше

Туристичні формальності

8. Вкажіть, яким видом транспорту Ви найчастіше подорожуєте:

1. Автомобільним

2. Авіаційним

3. Морським/ річковим

4. Залізничним

5. Інше

9. Як часто ви подорожуєте по Україні?

1. Кожен місяць

2. Один раз на півроку

3. Кожен рік

4. Один раз в 1-3 роки

5. Рідше

10. Як часто ви їздите за кордон?

1. Кожен місяць

2. Один раз на півроку

3. Кожен рік

4. Один раз в 1-3 роки

5. Рідше

11. Яка, Ваша думка, з приводу вартості транспортних квитків на різні напрямки:

1. високі ціни, що не відповідають якості обслуговування;

2. рівень цін відповідає запропонованим послугам;

3. низькі і доступні ціни.

12. Які фактори, на Ваш погляд, сприяють розвитку туризму в Україні:

1 2 3 4 5

Безпека подорожі низька висока

Якість наданих турпослуг низька висока

Унікальність тур. ресурсів низька висока

13. Оцініть, будь ласка, за 5-ти бальною шкалою Вашу думку на рахунок впливу туризму на економіку України (1-дуже погано…5-дуже добре):

Фактори Бали

Приплив грошових коштів ___________

Налагодження міжнародних зв'язків ___________

Зростання зайнятості місцевого населення ___________

Культурний та науково-технічний розвиток ___________

14. Чи вважаєте Ви туризм чинником, який може сприяти інтеграції України у Європейський Союз?

1. Так

2. Ні

Дякуємо за співпрацю, Ваша думка важлива для нас!

Аналіз інформації щодо проведеного анкетування

Після проведення анкетування для відповідної кількості та аудиторії респондентів, потрібно детально вивчити кожну анкету та згрупувати дані для складання звіту. Ці всі операції робляться з метою виявлення значення туризму як чинника мобільності населення України та інтеграції у світову спільноту, зокрема у ЄС.

В анкетуванні взяло участь 100 респондентів. Усі анкети потрібно вивчити і систематизувати відповідним чином. Для початку складаємо таблицю результатів проведеної роботи.

Таблиця 3.3.1

Аналіз проведеного анкетування за вище зазначеною тематикою

Питання даної анкети	Кількість відповідей
Чи є Ви громадянином України? 1. Так 2. Ні	88 12
Вкажіть, будь ласка, мету Вашого перебування в даному пункті: 1. Повертаюся із закордону 2. Виїжджаю закордон 4. Прибув з місця свого проживання для подорожі в межах України 5. Виїжджаю із місця свого проживання для подорожі в межах України 7. Прибув до місця свого постійного проживання з іншого регіону України 8. Прибув в Україну з місця свого постійного проживання (іншої країни)	15 20 18 20 17 10
Вкажіть вашу стать: 1. Чоловіча 2. Жіноча	45 55
Вкажіть, будь ласка, Ваш вік: 1. від 10 до 15; 2. від 16 до 25; 3. від 26 до 45; 4. від 46 і старше.	5 37 49 9
Вкажіть країну Вашого постійного місця проживання	Україну вказало 90 респондентів
Вкажіть з ким Ви подорожуєте: 1. Я подорожую один 2. З сім'єю 3. З друзями 4. З колегами по роботі 5. Інше	35 25 15 15 10
Вкажіть, яким видом транспорту Ви найчастіше подорожуєте: 1. Автомобільним 2. Авіаційним 3. Морським/ річковим 4. Залізничним 5. Інше	45 10 0 40 5
Як часто ви подорожуєте по Україні? 1. Кожен місяць 2. Один раз на півроку 3. Кожен рік 4. Один раз в 1-3 роки 5. Рідше	2 25 40 23 10
Як часто ви їздите за кордон? 1. Кожен місяць 2. Один раз на півроку 3. Кожен рік 4. Один раз в 1-3 роки 5. Рідше	0 3 10 15 72
Яка, Ваша думка, з приводу вартості транспортних квитків на різні напрямки: 1. високі ціни, що не відповідають якості обслуговування; 2. рівень цін відповідає запропонованим послугам; 3. низькі і доступні ціни.	33 57 10
Які фактори, на Ваш погляд, сприяють розвитку туризму в Україні: Безпека подорожі Якість наданих турпослуг Унікальність тур. ресурсів	низька - 90 низька - 80 висока - 90
Оцініть, будь ласка, за 5-ти бальною шкалою Вашу думку на рахунок впливу туризму на економіку України (1-дуже погано…5-дуже добре): Приплив грошових коштів Налагодження міжнародних зв'язків Зростання зайнятості місцевого населення Культурний та науково-технічний розвиток	225 балів 100 балів 68 балів 98 балів
Чи вважаєте Ви туризм чинником, який може сприяти інтеграції України у Європейський Союз? 1. Так 2. Ні	94 6

Кількість респондентів: 100 осіб.

Місто: Тернопіль.

Термін проведення дослідження: 1 місяць.

Виконавець: Григоренко Аліна Романівна.

Мета дослідження: виявлення значення туризму як чинника мобільності населення та інтеграції у ЄС

Завдання дослідження: визначити думку населення про можливості туризму як інтеграційного чинника та встановити значення туризму для мобільності населення міста Тернополя.

Рекомендації: такі види соціологічного дослідження, як анкетування потрібно проводити частіше, для покращення розвитку туристичної індустрії з урахуванням думок населення.

З проведеного соціологічного опитування випливає, що 94 % опитаних подорожуючих вважають, що туризм є важливим для інтеграції України у Європейський Союз, адже кожен розуміє, як показало опитування, що туризм приносить доходи державі, покращує добробут населення, створює нові робочі місця; разом з тим за допомогою ряду питань в анкеті ми дослідили, що населення завдяки туризму є більш мобільним, прагне до пізнання нових місць, що є рушієм суспільного розвитку.



ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розвитку української держави актуальним є пошук і подальше вдосконалення нових форм суспільного виробництва з метою отримання прибутку та інтеграції у світову спільноту. Туристична сфера в даному випадку є однією з найбільш популярних, оскільки часто не потребує великих грошових вкладень. Пріоритетами державної політики в туристичній галузі України є: підвищення ефективності інформаційно-комунікаційної інфраструктури, наукове забезпечення туризму, удосконалення системи підготовки кадрів, збільшення обсягу підготовки висококваліфікованих спеціалістів, розроблення і впровадження сучасних освітніх технологій.

Туризм як явище суспільного життя виник давно і зараз займає важливе місце в розвитку світової економіки, оскільки на світі немає такої держави, яка б нічим не зацікавила туристів. Не є винятком і Україна, яка приваблює громадян інших країн своєю унікальністю та неповторністю. Туризм в Україні потребує державної підтримки, адже саме розвиток туризму може стати потужним поштовхом, який активізує розвиток економіки, сприятиме подоланню криз, стане стимулом та джерелом надходжень коштів для охорони природного та розбудови соціального середовища, підтримки культурного різноманіття, що є зараз так необхідно нашій державі, яка взяла курс на європейське майбутнє.

В Україні є всі умови, аби бути багатою державою - починаючи від вигідного географічного розташування і закінчуючи глибокими культурними надбаннями українського народу. Однак туристична сфера на сьогодні є недостатньо розвиненою. Однією з найважливіших проблем є те, що державна влада не бачить у туристичній сфері можливості для швидкого розвитку, а отже, отримання прибутку. Ті виняткові зусилля, які ми на сьогодні бачимо, переважно мають поодинокий нерегулярний характер і часто залишаються незавершеними або взагалі нерозпочатими, що є значним недоліком нашої влади. Адже, саме туризм може стати тою рушійною силою, яка буде інтегрувати Україну у європейську та світову спільноту.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про Туризм» від 15 верес. 1995 р. № 324-95-ВР // Відом. Верховної Ради України. - 1995. - №31. - Ст.241. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show324/95-%D0%B2% D1%80

2. Кабінет Міністрів України Розпорядження Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року від 1 серпня 2013 р. № 638-р Київ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/638-2013-%D1%80#n9

3. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. ukrstat.gov.ua/

4. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристичні ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський ун-тет”, 2001. - 395 с.

5. Биркович В. І. Удосконалення державного регулювання розвитку туризму на регіональному рівні // Стратегічні пріоритети. - 2007. - № 4(5).

6. Веклич О., Яхеєва Т. Урахування природного капіталу як базового компонента економічного розвитку України // Економіка України. - 2004. - № 12. - 232 c.

7. Гонтаржевська Л.І. Ринок туристичних послуг в Україні: Навчальний посібник. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. - 180 с.

8. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. ? Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. - 300 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tourlib.net/books_ukr/kyfjak.htm

9. Коваль П.Ф., Алєшугіна Н.О., Андрєєва Г.П. та інші. В'їзний туризм: Навчальний посібник. -- Ніжин, Видавництво Лук'яненко В.В., 2010. - 304 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tourlib.net/books_ukr/vt.htm

10. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) / О.О. Любіцева - К.: “Альтерпрес”, 2003. - 436 с.

11. Мальська М. Я., Худо В. В. Туристичний бізнес; теорія і практика: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 424 с.

12. Осипчук О. В. Міжнародна співпраця України в галузі туризму / О. В. Осипчук, О. О. Мотузенко / Матеріали наукової конференції «Молоді науковці - географічній науці». - 27-28 жовтня 2006 р. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.skole.com.ua/uk/ papers.html.

13. Смаль І.В. Туристичні ресурси світу. ? Ніжин: Видавництво Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, 2010. - 336 с.

14. Смирнов І. Г. Туристично-фінансові потоки та моделі управління в міжнародному туристичному бізнесі // Географія і сучасність: Зб. наук. пр. Київ. нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова.? Київ, 2006.? Вип. 5 (15).

15. Александрова А. Ю. Международный туризм: Учеб. пособ. для вузов. -- М.: Аспект Пресс, 2001. - 463 c. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tourlib.net/books_tourism/aleks.htm

16. Travel & Tourism economic impact / World travel & tourism council [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.wttc.org/eng/Tourism_ Research/Economic_Research/Country_Reports/Ukraine_/

Размещено на Allbest.ru

...