Основи атлетизму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мукачівський державний університет

Основи атлетизму

Підготувала

студентка групи ДО-2

Гулан Марина

Викладач: Продан О.О.

Мукачево 2015

Вступ

Атлетизм - вправи з використанням різних обтяжень для розвитку сили і форми окремих м"язів і тіла в цілому. Бодібілдинг (культуризм) - відгалуження тренінгу з обтяженнями, при якому що займаються ставлять своєю метою удосконалювання статури і досягнення виразної рельєфної мускулатури. Своїми історичними коренями атлетизм іде в 19 століття. Так у 1885 році видатний російський лікар і педагог В. Ф. Краевский заснував у Петербурзі перший у Росії кружок аматорів силової гімнастики. В основу занять у кружку було покладене прагнення до фізичної досконалості на базі зміцнення здоров"я, загартовування організму і системи різноманітних фізичних вправ. Саме в ті роки була закладена методична основа вітчизняного атлетизму, у якій була розроблена оригінальна система ""телостроительства і розвитку сили"" В. Ф. Краевского, гантельная гімнастика И. Лебедєва, вольова гімнастика А. Анохіна. У 1987 році була створена Федерація атлетизму СРСР. У 1988 році вона ввійшла в число членів Міжнародної Федерації Бодибилдинга (IFBB). Ведучі атлети країни вийшли на міжнародну арену. Першим звання Чемпіона Європи, серед спортсменів колишнього СРСР, у 1989 році завоював білоруський атлет Микола Шила. У січні 1992 року була зареєстрована ""Білоруська федерація культуристів"". Краса, сила і здоров"я нашого тіла - це новий культурний критерій людської цивілізації. Фізкультурна революція відбувається не в спортивних залах, а в людських розумах. Сильне тіло - це не естетическая примха, а єдиний спосіб вистояти в наш час глобальних стресів: соціальних, інформаційних, екологічних і психічних. Коли ви тренуєтеся, ви робите більш сильним не тільки мускули, але і характер. Ви привчаєте себе ставити мету і досягати її. Ви учитеся удосконалювати себе і потім це уміння буде супроводжувати вас усе ваше життя, чим би ви не займалися.

Спорт виховує людини естетически і морально, формує моральне поводження і відношення до людей, до себе, до навчання і праці, виховує самоконтроль і самооцінку своїх дій, емоцій, психіку. Сьогодні з упевненістю можна говорити, що спорт вищих досягнень (професійний спорт) і масовий спорт - це дві, відносно самостійні категорії сучасного суспільства, що характеризуються цілим комплексом різних областей знань, цілей задач, засобів і методів.

Деякі поняття про спортивну підготовку і спортивному тренуванню

Спортивна підготовка - це багатофакторний і тривалий процес, що охоплює безпосередньо структуру тренування і соревновательной діяльності, науково-методичне і медико-біологічне забезпечення, наявність необхідної матеріально-технічної бази і відповідні соціальні (побутові, матеріальні) умови. Спортивне тренування - це складова частина спортивної підготовки, що представляє собою спеціально організований педагогічний процес, спрямований на виховання спортсмена, розвиток і удосконалювання рухових якостей і функціональних можливостей, необхідних умінь і технічних навичок для досягнення максимально можливого спортивного результату в атлетичній гімнастиці. Спортивне тренування, будучи динамічно розвивається процесом, може раціонально забезпечувати виконання поставлених задач і досягнення необхідного ефекту в тому випадку, якщо в неї закладена научно-сбалансированная структура. В узагальненому виді процес становлення спортивної майстерності і його керування являє собою замкнутий цикл тісно зв"язаних дій тренера з виробленню, реалізації і контролю конкретних рішень. Тому, у професійній діяльності, тренер для успішного керування процесом тренування повинний керуватися наступними діями: · Одержувати вихідну інформацію про стан здоров"я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості атлета, визначати його сильні і слабкі сторони, виробляти загальні і приватні задачі.

· Знайомитися з вихідними модельними характеристиками і порівнювати їх з отриманими показниками спортсмена. Модельні характеристики виступають як еталонні критерії ефективності тих чи інших індивідуально зафіксованих показників. Якщо не використовувати критерії модельних характеристик, то организуемий тренувальний процес утрачає свою цілеспрямованість, конкретність і результативність.

· Передбачати вибір структури, побудови і змісти спортивного тренування, що забезпечує досягнення планованих показників. Питання планування і нормування тренувальних навантажень, співвідношення основних розділів підготовки, вибір найбільш раціональних засобів і методів здобувають першорядне значення. При розробці тренувальної програми тренер завжди зв"язаний з вибором варіантів її якісного рішення. Звідси висновок - вона повинна базуватися на знанні основних закономірностей тренувального процесу, його принципів, особливостей багаторічної підготовки, тенденцій розвитку атлетизму.

· Оцінювати ефективність тренувального процесу. Тут як головний критерій виступає комплексний педагогічний контроль.

· Аналізувати тренувальну і соревновательную діяльності атлета, підводити підсумки і розробляти наступні програми. Цілеспрямоване використання цих основ спортивного тренування визначає необхідність застосування об"єктивних науково-методичних принципів, закономірностей і установок, що дозволяє уникнути істотних помилок і невірних дій у роботі тренерів.

Принципи спортивного тренування в атлетизмі

Резерви подальшого росту спортивних досягнень криються в основних принципах спортивного тренування. У поняття принцип закладені відправні положення, що обумовлюють результативність і якість підготовки спортсменів, за умови їх планомірного і чітко обґрунтованого застосування на всіх етапах спортивного тренування. До них відносяться загальметодичні і загальпедагогічні принципи. З загальметодичних можна виділити:

· Принцип оздоровчої спрямованості - пронизує весь зміст учбово-тренувального процесу. Підвищення опірності організму до несприятливих факторів, попередження травматизму і формування стійкості проти професійних захворювань - усе це непорушні сторони даного принципу.

· Принцип всесторонности - визначає обґрунтована взаємодія виховання, навчання і функціонального удосконалювання спортсмена.

· Принцип органічного зв"язку спортивного тренування з видами різної діяльності (навчання, роботи) спортсмена.

До загальпедагогічних принципів можна віднести:

· Принцип свідомості й активності - передбачає постійне формування в спортсмена творчого відношення і виховання стійкого інтересу до мети, задачам, використовуваним засобам і методам, плануванню, контролю й іншим сторонам спортивної діяльності. Спортсмен повинний вміти оцінювати свої успіхи і невдачі.

· Принцип систематичності і послідовності - реалізується в строго визначеній регулярності і послідовності занять, раціональному чергуванні навантажень і відпочинку.

· Принцип приступності й індивідуалізації - говорить про те, що будь-які тренувальні завдання повинні бути адекватні віку, підлозі і рівню підготовленості спортсмена.

· Принцип наочності - є вихідною передумовою росту спортивної майстерності при об"єктивній необхідності включення різних органів почуттів спортсменів. Виконуючи завдання тренера, атлет повинний бачити, чути, і мишечно почувати спортивні вправи.

· Принцип повторності - забезпечує поступове підвищення складності учбово-тренувальних занять. При цьому повинна дотримуватися приемственность у змісті тренувань і їхній взаємозв"язок від заняття до заняття. Варто враховувати, що на початку пристосовуються серцево-судинна і дихальна системи, потім центральна нервова система, більш тривалий час потрібно для удосконалювання біохімічних і структурних змін у м"язовій системі, але повільніше всього в умовах спортивного тренування відбувається пристосування опорно-рухового апарата.

спортивний навантаження тренування атлетизм

Значення загальної фізичної підготовки і спеціальної фізичної підготовки в спортивному тренуванні

Визначальним фактором, що забезпечує безупинний ріст спортивної майстерності, є єдність загальної фізичної і спеціальної фізичної підготовки. Головна задача ОФП напрвлена на безупинний розвиток і удосконалювання ведучих фізичних якостей, і в той же час врівноважує односпрямований розвиток специфічних якостей. Засобу ОФП сприяють створенню фізичної і функціональної бази, забезпечують активний відпочинок і відновлення організму, впливають на розвиток спеціальних фізичних якостей, підвищують загальну працездатність. Головна задача СФП повинна сприяти розвитку спеціальних фізичних якостей стосовно до виду спортивної діяльності. Для добору раціональних вправ ОФП необхідно керуватися визначеними критеріями:

· Вправи ОФП повинні відповідати характеру нервово-м"язових зусиль, ідентичних основного виду спорту.

· Вправи ОФП повинні сприяти більш повноцінному розвитку спеціальних фізичних якостей. · Вправи ОФП повинні у визначеній мері сприяти розвитку загальної координації рухів.

· Вправи ОФП повинні сприяти більш швидкому відновленню функцій і систем організму, розвитку загальної працездатності.

Критерії для добору вправ спеціальної фізичної підготовки:

· Вправи СФП повинні мати відповідність не тільки по динаміці нервово-м"язових зусиль, але і за структурою рухів в обраному виді спорту.

· Вправи СФП повинні бути спрямовані на розвиток ведучих м"язових груп у повній відповідності з динамікою зусиль, що розвиваються, у фазах руху.

Тренувальні навантаження

Основним фактором, що визначає ступінь впливу тренувального заняття на організм спортсмена, є величина навантаження. Чим вище навантаження, тим більше стомлення спортсмена і зрушення в стані його різних систем, що інтенсивно беруть участь у забезпеченні роботи. Величина навантаження в значній мірі відбивається й у характері відбудовних процесів. Після незначних навантажень вони протікають протягом десятків чи хвилин декількох годин. У той же час великі навантаження можуть викликати тривалий період відновлення, що досягає декількох доби. Розрізняють наступні види навантажень: мала, середня, велика, надмірна.

· Мале навантаження активізує діяльність різних систем, але ознаки стомлення відсутні. Кількість і характер вправ, виконуваних у заняттях з малим навантаженням, складає приблизно 20-25 % від сумарного обсягу роботи. Спрямована на підтримку досягнутого рівня тренованості, на прискорення процесів відновлення після попередніх навантажень.

· Середнє навантаження відповідає стійкої працездатності, створює деякі ознаки стомлення. Обсяг навантаження складає близько 40-50 % від сумарного обсягу роботи, необхідного для настання явного стомлення. Спрямована на підтримку досягнутого рівня тренованості.

· Велике навантаження характеризується великим сумарним обсягом роботи в умовах стійкого стану організму, але не супроводжується зниженням його працездатності. Обсяг навантаження відповідає приблизно 70 % від сумарного обсягу роботи, виконуваної до настання явного стомлення. Спрямована на подальше підвищення тренованості.

· Надмірне навантаження супроводжується явним зниженням працездатності. Зовнішнім критерієм навантаження є нездатність продовжувати виконання пропонованої тренувальної роботи.

Педагогічний контроль у структурі тренування

Найважливіша ланка в структурі тренування займає педагогічний контроль. Оптимізація тренувального процесу й об"єктивна оцінка ефективності не тільки узагальненого фактора, але і його складових, припускає як обов"язковий захід проведення оперативного, поточного й етапного контролю. Об"єктивний педагогічний контроль дозволяє виявити ступінь розвитку якого-небудь фактора, а тренувальні заходи створюють ймовірну основу його удосконалювання. Тому педагогічний контроль повинний бути зв"язаний з одержанням інформації про фізичний, функціональний і психологічний стан організму спортсмена з метою перевірки ефективності тренувальних впливів для підвищення результативності тренування і соревновательной діяльності. Головними задачами педагогічного контролю є:

· Оцінка ефективності тренувальних засобів і навантажень. · Оцінка діючої системи планування тренування. · Оцінка темпів розвитку фізичних якостей. · Оцінка рівня загальної і спеціальної працездатності (тренованості). · Оцінка технічної підготовленості.

Головним у педагогічному контролі є оцінка стану, у якому знаходиться спортсмен. Оцінюються і контролюються три типи стану:

· Оперативне -, що змінюється в процесі заняття, під впливом виконання вправи. Оперативний контроль необхідний для реєстрації тренувальних навантажень, виконуваних на занятті. Зміни, що наступили в організмі в наслідок цього навантаження, доцільно оцінювати наступного дня, до початку занять.

· Поточне стан - изменяющееся під впливом одного чи декількох занять. Поточний контроль повинний мати на меті зробити аналіз тренувального навантаження, що здійснювалася протягом декількох мікроциклів, що утворять значний етап тренування.

· Перманентний стан - сохраняющееся відносно тривалий період часу.

Етапний контроль припускає систематизацію даних поточного контролю за відносно закінчений цикл (піврічний, річний). Усі дані по навантаженню необхідно представити в графічному виді. Такий прийом дозволить тренеру якісніше розібратися в змісті, організації і стратегії спланованих навантажень, а також визначити рівні розвитку фізичних якостей, біоенергетичних можливостей, оцінити соревновательную діяльність, технічну підготовленість.

Бажано, щоб у систему контролю надходили показники отримані лікарями, фізіологами, біохіміками і психологами.

Типи статури й індивідуалізація тренування

Для початку необхідно об"єктивно визначити фізіологічну специфіку організму атлета, що значною мірою, особливо спочатку, буде диктувати стратегію занять. При всім різноманітті людських індивідуальностей по найбільш важливих ознаках розрізняють три основних типи фізіологічної конституції - ендоморфний, ектоморфний і мезоморфний. У чому їхні характерні риси:

· Мезоморфний тип - мускулистий, сильний, атлетичний. У даного типу правильні фізичні пропорції тіла. М"язова система масивна, добре виражена, без помітного жиру. Плечі істотно ширше стегон. Цей тип наділений найбільш ефективними даними, має найкращі вимоги для цілеспрямованого силового тренування.

· Ектоморфний тип - має тонкий, довгий кістяк, м"язова система розвита відносно слабко. Найбільш ефективної для цього типу вважається об"ємна, але не тривале тренування. Практично це означає зниження кількості вправ і їхніх повторень у тренувальному процесі.

· Ендоморфний тип - має короткі верхні і нижні кінцівки, кисті і стопи широкі, схильний до повноти, має значний відсоток жирової маси. Досить сильний людський тип. Одна з переважної спрямованості в тренуванні даного типу зв"язана насамперед зі зменшенням зайвої ваги тіла. При цьому украй важливо сполучити силове тренування з раціональним харчуванням і постійним застосуванням кроссового бігу. Пізнання складних реакцій організму в цілому і м"язовій системі зокрема на вплив різних видів навантаження в сполученні з цілеспрямованою дієтою - процес творчий. Практичні експерименти і дослідження в цій області продовжуються. Внести свою лепту в розвиток знань про атлетизм може кожен тренер, тому що тут - як, утім, і в будь-якому іншому виді спорту - дуже важливий індивідуальний підхід. Хоча він, звичайно, ні в якій мері не означає недооцінки загальних закономірностей; більш того, тільки на фундаменті об"єктивних основ він і буде продуктивним. Тому, принаймні в перші роки, не змінюйте обрану методику, не відробивши по ній від трьох до шести місяців, тому що менш тривалого терміну навряд чи досить для вірної оцінки позитивних і негативних сторін обраної системи тренувань і планування на її основі подальших дій. Звичайно, і на даному етапі можуть бути застосовані короткострокові системи вправ - позаплановими, продиктованими якими-небудь несподіваними причинами, що вимагають коректування намічених схем. Необхідно відзначити, що питання коректування виникнуть неминуче, і сприймати таку ситуацію треба спокійно. План не може, та й не повинний перетворюватися в догму гальмуючу прогрес. Уміння, не змінюючи загальної стратегії, розумно і вчасно коректувати тренувальні плани в зв"язку з різними ситуаціями, що виникають у процесі впливу на настільки складну систему, як м"язова структура, - доказ достатньої досвідченості і розуму тренера. Лише будуючи заняття з урахуванням особливостей індивідуальності спортсменів, а саме фізичної і психологічної типології властивостей, умов життя, характеру, особистих бажань і цілей - можна расчитивать на успіх. Такий підхід допоможе вірно використовувати досвід відомих атлетів, їхніх тренерів і ради теоретиків по атлетизму і брати на озброєння лише те, що прийнятно для вашої роботи.

Література

· Дембо А. В., Попов С. Н., Тесленко Ж. А., Шапкайц Ю. М "Спортивна медицина". Москва, "Фізкультура і спорт", 1975р.

· Семенов В. Г., Костюченков В. Н "Основи методики тренування в атлетичній гімнастиці". Смоленськ 1990р.

· Шубов В. М. "Краса сили". Москва, "Радянський спорт", 1990р.

Размещено на Allbest.ur