Міжнародна класифікація засобів розміщення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: “Міжнародна класифікація засобів розміщення”

Зміст

Вступ

1. Основні підходи до класифікації засобів розміщення

2. Класифікація підприємств готельного господарства у світі

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Класифікація готелів - це визначення відповідності конкретного готелю і номерів критеріям або стандартам обслуговування. Початок готельної класифікації було покладено ще в ті часи, коли існувало дуже мало закладів, які заслуговують довіри. Класифікація мала на меті забезпечити безпечні та якісні послуги з проживання та харчування для мандрівників. Для готелів, класифікація - це спосіб представити необхідні споживачеві відомості про якість сервісу, інфраструктури й інші можливості підприємства, допомагаючи таким чином потенційним клієнтам і демонструючи свою лояльність до них. Для споживачів класифікація означає більшу узгодженість в оцінці готелів. Готельні підприємства класифікують за різними критеріями. Найбільш уживані серед них: рівень комфорту, місткість номерного фонду, функціональне призначення, місце розташування, тривалість роботи, забезпечення харчуванням, тривалість перебування, рівень цін, форма власності. В даний час в світі налічується більше 30 систем класифікації готелів, причому в кожній країні прийняті свої національні стандарти.

Національні системи класифікації, підтримувані державою або національними готельними асоціаціями шляхом національних стандартів і узаконених правил сертифікації готельних послуг, стосуються в основному кількісних характеристик матеріальної бази, повноти сервісу, рівня та якості готельних послуг.

туристичний готель асортимент послуга

1. Основні підходи до класифікації засобів розміщення

Серед чинників, що впливають на асортимент послуг і організацію їх надання в кожному конкретному готелі, можна назвати: місце розташування, сезонність, зазначений рівень комфорту (класність) і призначення готелю.

Залежно від типу готелю кількість і якість послуг значно відрізняється. Це пов'язано насамперед із потребами споживачів даного сегмента ринку, їх платоспроможністю. Наприклад, готелі ділового призначення повинні розташовуватися поблизу адміністративних, громадських, промислових центрів; у них мають бути створені умови для організації праці клієнтів, проведення ними нарад. Головні додаткові послуги у деяких готелях - це послуги служб зв'язку (телефон, факс, тайп), служб фінансового забезпечення (відділення банків, обміну валют), послуги торговельних організацій. У розміщенні готелів туристичного типу враховують характер і якість туристичних маршрутів, способів руху, наявність об'єктів туристичної привабливості. Головними додатковими послугами у туристичних готелях є послуги підприємств громадського харчування, довідково-інформаційного і екскурсійно-туристичного характеру, організація культурно-розважальних заходів.

У світовій практиці готельний фонд групують за різними ознаками. Засновниками наукового підходу до класифікації готелів стали доктор В. Хунцикер (засновник науково-дослідного центру з вивчення туризму в Берні) і доктор К. Крапф (засновник науково-дослідного центру з туризму в Сенгалені). Основними класифікаційними ознаками, що впливають на тип готелю, були визначені такі:

1) тривалість перебування;

2) мета перебування;

3) місце розташування;

4) вид транспорту, який використовується туристом;

5) кількість обслуговуваних туристів;

6) клас готелю;

7) місткість готелю;

8) режим експлуатації (сезон, рік);

9) форма власності.

Згідно з цими чинниками, автори виділяють такі види готелів:

1. За тривалістю перебування:

а) для тривалого перебування клієнтів (сімейні);

б) для короткотривалого (тимчасового) проживання.

2. Залежно від мети перебування:

а) курортні;

б) курортно-лікувальні;

в) бальнеологічні;

г) спортивні:

д) для ділових людей;

є) спеціальні представницькі.

3. Залежно від місця розташування:

а) міські (розташовані у центрі міста, на околиці тощо);

б) гірські;

в) сільські.

4. Залежно від виду транспорту:

а) пристанційні;

б) пристановища;

в) мотелі;

г) ротелі;

д) флайтелі.

5. Залежно від кількості обслуговуваних туристів:

а) для групових туристів;

б) для індивідуальних туристів.

6. Залежно від класу готелю:

а) люкс;

б) перша категорія;

в) друга категорія;

г) третя категорія.

7. Залежно від місткості готелю:

а) невеликі (малі);

б) середні;

в) великі. 8. Залежно від режиму експлуатації:

а) цілорічні;

б) двосезонні (які працюють влітку і взимку);

в) односезонні (літні або зимові).

9. Залежно від форми власності:

а) приватні;

б) акціонерні товариства.

Серед інших класифікаційних ознак можна зазначити ще й такі:

>рівень цін, що встановлюються на основні платні послуги (які надаються в номерному фонді). Залежно від цього критерію, готелі поділяються на:

- бюджетні ($25-35);

- економічні ($35-55);

- середні ($55-95);

- першокласні ($95-125);

- апарт-готелі ($65-125);

- люкс-готелі ($125-525);

> спосіб надання харчування клієнтам, за яким готелі можна умовно поділити на такі, що:

- забезпечують повний пансіон;

- надають тільки сніданок;

- не пропонують харчування (здебільшого через відсутність власного гастрономічного виробництва).

> поверховість. Світова практика свідчить, що готелі будують від одного-двох до сорока поверхів і більше. Це залежить від економічних, містобудівних умов, нормативних вимог, конструкцій і будівельних матеріалів, методів будівництва, які застосовуються в тій чи іншій країні.Малоповерхові готелі (переважно малої місткості - до 50 місць) будують здебільшого в малих містах і сільських населених пунктах. Хоча багатоповерхові будівлі готелів складніші і дорожчі в будівництві, останніми роками у великих містах багатьох країн їх будують дедалі частіше, що пояснюється прогресом будівельної техніки, підвищенням густоти міської забудови і загальним ростом поверховості міст, високою вартістю земельних ділянок, особливо в центральних частинах міст, іноді рекламними міркуваннями. Проте будівництво готелів висотою понад 40 поверхів поки що залишається рідкісним явищем.

Визначення оптимальної поверховості для готелів різної місткості та виявлення змін будівельної вартості ліжко-місця при зміні цієї поверховості потребує детальних наукових обґрунтувань. Але дослідження вчених дозволяють вважати, що для кожної місткості готелів існує оптимальна поверховість будівлі, а отже, й довжина житлового корпусу. Збільшення поверховості понад оптимальну супроводжується зростанням вартості будівництва, що варто враховувати при проектуванні.

2. Класифікація підприємств готельного господарства у світі

У світовій готельній сфері найпоширеніша французька (зіркова) система класифікації, побудована на основі поділу готелів на категорії від нижчої (одна зірка) до вищої (п'ять зірок). З певними особливостями цю систему використовують у багатьох державах.

Система класифікації готелів у Франції. Норми і процедура класифікації готелів тут затверджені 1986 р. і чітко прив'язані до формування цін у готелях та ресторанах. У стандартах категоризації виокремлюють два типи підприємств; 1) туристичні готелі, в яких передбачено щонайменше 5 місць, і 2) туристичні резиденції, де має бути не менше 100 ліжок. У першій групі є шість категорій: від найнижчої (без зірок) до найвищої (4 + L - de Luxe, або Palace). У другій групі встановлено категорії від однієї до чотирьох зірок.

У французькій системі категоризації для визначення категорії готелю враховують такі основні критерії:

- кількість номерів: мінімальна - від 5 до 10, залежно від категорії;

- громадські приміщення: мінімальна площа холу підпорядкована кількості номерів і категорії, чітко встановлена норма необхідної площі громадських приміщень для великих готелів та ін.;

- загальне обладнання готелю: обов'язкова гаряча і холодна вода, телефон, кондиціонер;

- житлова частина: необхідність захисту приміщень від світла з використанням завіс, жалюзей, акустичний комфорт; визначена мінімальна площа номерів, санітарне обладнання, площа ванних кімнат, освітлення тощо;

- персонал: неодмінне знання мов, кваліфікація, формений одяг і под.; усі вимоги мінімальні й обов'язкові до виконання.

Французькі вимоги до категорії готелів чітко не регламентують такі аспекти оцінки готелів, як вимоги до умеблювання номерів, наявність телевізійного та радіообладнання, дрібного інвентарю, не встановлюють специфікацій стосовно устаткування санітарних вузлів, переліку додаткових послуг. Висновок про відповідність перелічених характеристик вимогам певної категорії покладають на експертів та фахівців у готельній сфері, які класифікують засоби розміщення і дотримуються принципу: загальне призначення готелю - надання послуг гостинності - зумовлює тип оснащення приміщень.

Система класифікації готелів у Німеччині. У країні відсутня державна система класифікації засобів розміщення. Категоризацію здійснюють приватні фірми, які видають путівники, - туристичні інформатори, а також готельні корпорації. Використовують також регіональні системи класифікації готелів, наприклад, система класифікації, заснована Спілкою туристичних та готельних підприємств землі Північний Рейн - Вестфалія. Категорію позначають зірками від однієї до п'яти, а висновок про призначення категорії приймають на основі моніторингу групи стандартних запитань. Разом з мінімальними обов'язковими критеріями для кожної категорії додають перелік послуг і обладнання та їхню бальну оцінку, з яких можна набрати певну кількість балів, визначену для тієї чи іншої категорії.

У німецькій класифікації виокремлюють п'ять класів:

1. Туристський клас - одна зірка.

2. Стандартний клас - дві зірки.

3. Комфортний клас - три зірки.

4. Перший клас - чотири зірки.

5. Люкс - п'ять зірок.

Система класифікації готелів у Великій Британії. У цій країні класифікацію закладів розміщення здійснюють добровільно профільні організації, зокрема Автомобільна асоціація (Automobile Association Development Limited (AA ADL), Асоціація британських турагентств (British Travel Authority (ВТА). Схема класифікації передбачає категоризацію готелів, малих придорожних закладів розміщення та фермерських будинків за п'ятьма рівнями - від однієї Q - до п'яти Q (Quality - якість), відображені символом корони або зірки. Кожне підприємство інспектують щорічно і класифікують за особливими правилами. Згідно з постулатом, що кількість зірок не має прямого зв'язку з якістю, а вказує на різний тип готелів і рівень забезпечення послугами та зручностями, для кожної категорії готелю використовують показник якості у відсотках до певного еталона. Цей показник може коливатися від 50 %. Отримавши менше, готель переходить у нижчу категорію. Максимум - 80 %, вище якого готелю присвоюють знак категорії червоні зірки, які надають щорічно окремій групі готелів, визнаних кращими у своїй категорії. За такого підходу до уваги беруть рівень сервісу та гостинності, фаховість, ввічливість, люб'язність персоналу, стан номерного фонду та громадських приміщень, якість харчування, загальне враження від готелю. Результати класифікації публікують у щорічному збірнику. Відповідно до найпоширенішої у Великій Британії класифікації, запропонованої Асоціацією британських турагентств, готелі поділяють на:

- бюджетні (однозіркові), розташовані в центрі міста; пропонують обмежений перелік послуг;

- готелі туристського типу (двозіркові); надають послуги харчування, отже, повинні мати ресторан та бар;

- готелі середнього класу (тризіркові); забезпечують високий рівень обслуговування;

- готелі першого класу (чотиризіркові); пропонують високу якість проживання й обслуговування;

- готелі вищої категорії (п'ятизіркові); рівень надання послуг проживання та обслуговування особливо високий.

Австрійська система класифікації готелів. Тут нормативні вимоги до готелів різних категорій встановило Об'єднання підприємств готельної та відпочинкової сфери Австрії (Директиви для класифікації підприємств готельної та відпочинкової галузі за винятком будинків з апартаментами, що не надають послуг) у 1990 р.

Австрійські підприємства готельної та відпочинкової галузі поділяють на п'ять категорій, причому підприємства, які пропонують лише сніданок, можуть отримати найвище четверту категорію - чотиризіркову. Зарахування до певної категорії здійснюють з огляду на загальну характеристику підприємства, тобто його обладнання, пропоновані послуги, можливості забезпечення проведення вільного часу, а також управління, середню кількість персоналу. Беруть до уваги також обмеження стосовно якісних критеріїв для кожної категорії. Окрім Директив, які встановлюють детальні нормативи, повинні враховуватися федеральні та місцеві приписи щодо обладнання закладів розміщення.

Система класифікації готелів у Іспанії. Заклади розміщення поділяють тут на дві категорії - готелі та пансіони. У першій групі виокремлюють:

- готелі - заклади, що надають розміщення з обслуговуванням або без нього;

- готелі-апартаменти - заклади з відповідним обладнанням для зберігання, переробки та споживання продуктів харчування;

- мотелі - заклади, розташовані біля автомобільних трас; надають розміщення, гараж та окремий вхід.

У всіх закладах розміщення обов'язково повинна бути вивіска біля входу, на якій зазначено групу та категорію. її виготовляють з металу в формі прямокутника: на блакитному тлі зазначена кількість зірок, що відповідає присвоєній категорії; позолочені - для готелів та готелів-апартаментів; срібні - для міні-готелів, пансіонів. Тип і категорія засобу розміщення обов'язково мають зазначатись у рекламі, засобах масової інформації, рахунках та квитанціях.

Згідно з будівельно-технічними характеристиками, якістю обладнання й обслуговування, запропонованими у різних категоріях, заклади розміщення Іспанії поділяють на групи:

- перша - готелі категорії п'яти-, чотири-, три-, дво-, однозіркові;

- друга - міні-готелі та пансіони три-, дво-, однозіркові;

- третя - гостьові будинки (без категорії);

- четверта - готелі-апартаменти чотири-, три-, дво-, однозіркові.

Іспанська офіційна система встановлює також додаткові класифікацію та вимоги стосовно засобів розміщення залежно від місця розташування та сезонності роботи, враховуючи такі критерії:

- розташовані на пляжі;

- займають місця у горах;

- знаходяться на вокзалах;

- сезонного режиму роботи;

- зі забезпеченням послуг харчування;

- мотелі.

Засоби розміщення, які належать до цих додаткових категорій, у рекламних та інформаційних матеріалах повинні зазначати доповнювальну інформацію. В Іспанії існує мережа державних закладів розміщення туристів (paradores), підпорядкована Державному міністерству з туризму. Такі заклади найчастіше розташовані у мальовничих районах, де відсутні інші типи підприємств розміщення. Це фортеці, замки, палаци, обладнані під готелі класу "люкс".

Система класифікації готелів у Італії. Готельний бізнес у країні має власні стандарти для визначення класу закладу розміщення. Класифікація складна та заплутана. Використовують зіркову систему, хоч офіційно шкала категоризації відсутня.

Відповідно до прийнятих в Італії критеріїв готелі поділяють на три категорії:

- перша - чотиризіркова;

- друга - тризіркова;

- третя - двозіркова.

П'ятизіркової категорії, у зв'язку зі значним оподаткуванням, яке залежить від категорії готелю, немає. Водночас кожна категорія має свою градацію.

З-поміж особливостей італійських готелів - незначна кількість номерів, середньостатистично - 50-80, тому переважають готелі невисокої категорії, що відповідають двозірковій категорії. У курортних центрах серед двозіркових трапляються невеликі готелі, які за оснащенням і рівнем обслуговування згідно з міжнародними стандартами відповідають значно вищій категорії.

Система класифікації готелів у Греції. Для класифікації закладів розміщення використовують систему літер, а на фасадах готелів - звичні для Європи зірки. Відповідно до стандарту Національної туристичної адміністрації заклади розміщення Греції поділяють на чотири категорії: А, В, С, D. Так, готелі категорії:

-А (чотиризіркові) характерні високим рівнем обслуговування і найчастіше розташовані у відомих курортах;

-В (тризіркові) здебільшого функціонують у курортній зоні, на узбережжі;

-С (двозіркові) пропонують мінімальний набір послуг, розміщені на певній відстані від узбережжя в курортних зонах;

-D (однозіркові).

Система класифікації готелів у Скандинавських країнах. Асоціація готелів Скандинавії (Данія, Швеція, Норвегія) розробила власну міжнаціональну класифікацію, в якій категорію готелю визначають не зірками, а сонечками - знак має форму половинки сонця, яке сходить, на фоні неба. Клас готелю встановлюють експерти Асоціації.

Система класифікації готелів у Польщі належить до найновіших у Європі. Вона створена 2001 р. у межах плану підготовки до вступу в Європейський Союз та орієнтації туристичної галузі на європейський рівень обслуговування. Вимоги до оснащення, кваліфікації персоналу й переліку послуг, у тому числі харчування, для кожного типу готельних підприємств затверджені міністром економіки. Регламент та склад комісії, яка має право оцінювати відповідність готельних підприємств установленим вимогам, визначає воєвода кожного воєводства. На категорії поділяють готелі та мотелі, пансіонати, кемпінги, будинки відпочинку, молодіжні туристські бази. Встановлюють також мінімальні вимоги до приватних приміщень, що здають для проживання туристам.

У Постанові міністра економіки затверджені умови, згідно з якими для кожного типу та категорії закладу розміщення ймовірні відхилення від вимог, а також перелік документів, котрі власники кожного готельного підприємства повинні отримати від державних наглядових органів у сфері будівництва, пожежної безпеки, санітарного обладнання.

Система класифікації готелів у Росії та державах колишнього Радянського Союзу. На території колишнього СРСР діяло декілька класифікаційних систем (система літер і розрядів) готельних підприємств відповідно до їхнього галузевого підпорядкування - для готелів корпорації "Інтурист", профспілкових засобів розміщення, комунальних готелів. Відрізнялися також нормативи оснащення й обладнання готельних номерів у кожній системі. Готелі корпорації "Інтурист", скажімо, користувалися перевагами щодо отримання державних коштів на розвиток і реконструкцію, були визначені підвищені класифікаційні вимоги до кожного розряду, хоч готельний сервіс і тут неповністю відповідав світовому рівню.

З розпадом СРСР та погіршенням економічного стану в усіх країнах, які пізніше створили Союз Незалежних Держав (СНД), готельні підприємства фактично залишилися без державної підтримки та системи класифікації. У Москві 1995 р. було затверджено систему державних російських стандартів на туристсько-екскурсійне обслуговування (ГОСТ), зокрема стандарт, що встановлював класифікацію готелів. Уже в квітні цього ж року стандарти прийняла Міждержавна рада зі стандартизації, метрології та сертифікації як міждержавні для десятьох країн СНД, у тому числі України. Виникла нагода створити нову систему класифікації готелів. Поява цього стандарту (ГОСТ 28681.4-95 "Туристско-экскурсионное обслуживание. Классификация гостиниц") особливо важлива, адже завдяки йому на території країн СНД уперше постала можливість введення єдиної системи класифікації готелів відповідно до світових стандартів за категоріями від одно- до п'ятизіркової.

Висновки

Спроби ВТО, Комітету готельної і ресторанної індустрії Європейського Союзу, Міжнародної готельної асоціації запровадити єдину класифікацію готелів не привели до позитивного результату. Була також спроба уніфікувати піктограми готельного та ресторанного сервісу, однак це також не вдалося, за винятком загальноприйнятих у Європі. Завдання ускладнюються ще й тим, що окрім готелів існує ще маса інших засобів розміщення (мотелі, кемпінги, ротелі, ботелі, турбази і т.д.) зі своєю особливою специфікою. Запровадженню єдиної класифікації готелів в світі перешкоджають сталі національні традиції, культурно-історичні відмінності держав, критерії якості та ін. У кожній державі формуються свої типи підприємств, що враховують особливості географічного положення, кліматичних умов, ряду інших факторів, і, найголовніше, особливості сформованого попиту. Прийнята в кожній країні класифікація містить категорію розрядності, яка є якісним параметром стандарту. Розрядність готелю впливає на її престиж, формування клієнтури, вартість готельних послуг та ін. Класифікація готелів регламентується на міжнаціональному і національному рівнях, а також у рамках готельних ланцюгів, асоціацій, спілок.

Список використаних джерел

1. Основи готельної справи: Навч. посіб. Руденко В.П.- К.: Центр учбової літератури, 2011. - 368 с.

2. Організація готельного господарства: Навч. Посібник Головко О.М., Кампов Н.С, Махлинець С.С, Симочко Г.В. //За ред. О.М. Головко. - К.: Кондор, 2011. - 410 с.

3. Організація готельного обслуговування: підручник / М. П. Мальська, І. Г. Пандяк, Ю. С. Занько. - К.: Знання, 2011. - 366 с.

4. Навчальні матеріали онлайн [Електронний ресурс]. - Електрон. Дані - режим доступу: http://pidruchniki.com/turizm/Page-2 - Назва з екрану

Размещено на Allbest.ru

...