Організація туристичної діяльності в Парижі

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ВСТУП

париж парк туристський діснейленд

Париж -- столиця Франції, адміністративний центр регіону Іль-де-Франс. Окремий департамент Франції. Розташований на річці Сена.

Населення -2 211 297 осіб (2008), міська агломерація - 10 млн.

Метою роботи є історичний розгляд міста Парижа, його сучасний стан та прогнози на майбутнє.

Згідно мети, було поставлено наступні завдання:

- проаналізувати історичний розвиток Парижу;

- дослідити сучасний стан міста;

- охарактеризувати культуру та суспільство Парижу;

- проаналізувати можливий подальший розвиток міста Париж.

Об'єкт дослідження - місто Париж, його історія, культура та суспільство.

Предмет дослідження - розвиток Парижу.

Методи дослідження :

Метод зіставлення при дослідженні різних поглядів на сучасне і минуле Парижа.

Описовий метод для визначення сучасного стану міста.

Історико-соціологічний метод для простеження історії міста Парижа.

Париж - столиця світла та моди, місто сміливих проектів та яскравих вражень. «...Свято, яке завжди з тобою...», - так ніжно про Париж згадував Хемінгуей. Місто, яке побудоване на контрастах: широкі бульвари, які перетинають вузькі вулички; величні монументи, які приховують убогі задвірки; затишні маленькі кафе, які конкурують з респектабельними ресторанами. На блошиному ринку тут з однаковим успіхом торгують дорогим антикваріатом та дешевим китайським одягом. «Париж - це все, що ти захочеш!» - сказав Фредерік Шопен 150 років назад, але ці слова актуальні і сьогодні.

Центр світової торгівлі (автомобілі, літаки, канцелярські товари й туристичне спорядження); головний національний промисловий округ (засоби транспорту, енергетичне обладнання, електроніка, одяг, косметика), фінансово-банківська столиця; великий транспортний вузол (2 міжнародні аеропорти).

Штаб-квартири низки міжнародних організацій: ЮНЕСКО, Організація економічного співробітництва та розвитку, Міжнародне бюро мір і ваги, Міжнародна торгова палата та ін.

Отже, тема курсової роботи є актуальною.



РОЗДІЛ I. Історія міста Парижа

1.1 Походження назви та заснування міста Парижа

Назва Париж походить від назви кельтського племені паризіїв, як і ще кілька французьких топонімів. Етимологія назви племені достеменно не встановлена.

Місто було утворено в середині III століття до н. е. з кельтського поселення Лютеція племені паризіїв на місці сучасного острова Сіте. Сучасна назва міста походить від імені цього племені. Перша письмова згадка про Лютецію зустрічається в 6-ій книзі Юлія Цезаря про Галльську війну 53 р до н. е. [13, с.12-14].

Коли в 52 році до н. е. римляни після першої невдалої спроби вдруге спробували підійти до міста, парізії підпалили Лютецію й зруйнували мости. Римляни залишили їм острів і побудували на лівому березі Сени нове місто. Там вони звели терми, форум і амфітеатр. У Римській імперії місто не мало великого впливу.

Правління римлян скінчилося в 508 році з приходом франків. Відомий усьому світу музей Лувр збудовали за часів Філіпа ІІ. Але тоді Лувр був лише фортецею на західній окраїні Парижа. У 1190 році було збудовано міський мур на правому березі Сени, а у 1210 -- на лівому. Починаючи з XI століття Париж -- один з центрів європейської освіти, насамперед релігійної [13, с.12-14].

1.2 Париж - столиця французьких королів

У історії найромантичнішого міста світу - Парижа - багато парадоксів. Французька столиця була заснована в ті часи, коли самої Франції ще не було, а була Галія. Проте місто було закладене не галами, а римлянами в 52 році до н.е.

З 987 року Париж - столиця Франкської, а пізніше - Французької держави. У місті збереглося 19 палаців і замків, в яких в той або інший період жили королі.

Першим французьким правителем, який проявив турботу про благоустрій міста, був Філіпп Август II, при якому розпочалося будівництво головної резиденції династії Капетінгов - замку Конс'єржері [13, с.12-14].

Це найстаріший з королівських палаців. У ньому була поставлена остання крапка в історії абсолютної французької монархії: у Конс'єржері стратили Марію-Антуанету. Сьогодні в будівлі розташовується Міністерство юстиції Франції.

Будівництво Лувру теж заслуга Філіппа. Спочатку фортеця на правому березі Сени будувалась, як захисна споруда. Звідси і назва: у перекладі із староанглійского “леовар” означає “зміцнення”.

Повернувшись з Хрестового походу, Філіпп перевіз сюди свою скарбницю. У Луврі і до цього часу зберігаються головні скарби Франції. Сьогодні це найбагатший музей світу. Вперше публіка побачила його експонати в 1793 році, ще в ту пору, коли Лувр був головною королівською резиденцією. При слові “Лувр” багатьом уявляються розкішні покої, в яких юна Маргарита Валуа приймала свого коханого герцога Гіза; потаємні коридори, по яких герцог Бекингем прокрадався до Анни Австрійської; глибокі колодязі, в які, за чутками, скидали кавалерів, що не догодили своїм вінценосним коханим [1, с.88].

Нічого цього більше немає. В наші дні за розкішним фасадом Лувру ховається звичайний, нехай і дуже багатий, музей. Сьогодні стіни Лувру закриті сірими панелями, таємні входи-виходи наглухо замуровані, а замість потаємних сходів з поверху на поверх відвідувачів перевозять зручні ескалатори [1, с.89].

У Луврі є кафе, де можна передихнути і з новими силами відправитись на вивчення творів мистецтв.

Східний фасад палацу побудував Людовік XIV, який не жалів ні сил, ні грошей на те, щоб зробити своє місто ще красивішим. Епоха Короля - Сонця стала Золотим століттям французької архітектури.

Одним з найграндіозніших проектів стала Вандомська площа, покликана увічнити військові перемоги Людовіка. Придворний архітектор Жюль Ардуен-Мансар розбив прямокутну площу з однаковими палацами по периметру. Фасади були зведені досить швидко, але потім в казні закінчилися гроші.

Вандомській площі ми зобов'язані появі паперових грошей: щоб закінчити будівництво, шотландець Джон Лоу придумав новий спосіб розрахунку - не золотом, не монетами, а паперовими купюрами.

Всі вважали його авантюристом, але коли він скупив всі землі на Вандомської площі і став продавати їх багатим людям, знайшлося багато охочих придбати землі в обмін на нікому не потрібні папірці. Будівництво поновилося, район увійшов до моди, як, втім, і розплата паперовими купюрами.

1.3 Визначні місця

У Парижі розташована величезна кількість визначних пам'яток, до яких відносяться не тільки архітектурні споруди, але також і вулиці, мости і майдани.

Три найвідоміші паризькі пам'ятки -- це стародавній Собор паризької Богоматері, побудований на острові Сіте ще в XII столітті, Ейфелева вежа і Тріумфальна арка -- конструкції XIX століття. Ажурна металева башта, побудована за проектом інженера Ейфеля, замислювалася як тимчасова споруда для входу на Всесвітню виставку 1889 року. Але вона не тільки пережила саме цей захід, але і стала відтоді справжнім символом міста. На півночі і на півдні від неї над лінією горизонту підносяться базіліка Сакре-Кер, побудована на вершині пагорба Монмартр, і самотня Вежа Монпарнас, що особливо вирізняється на тлі району невисокої забудови [2, с.103-104].

Історична вісь пам'ятників архітектури перетинає місто з центру на захід. Починаючись від всесвітньо відомого музею Лувр, вона продовжується через сад Тюїльрі, проспект Єлісейські поля до самої Тріумфальної арки в центрі площі Шарля де Голля. У 1960-х роках на продовженні лінії був побудований квартал Дефанс, центром якого стала Велика арка Дефанс.

У самому центрі історичної частини розташований Будинок інвалідів, в якому міститься військовий музей, тут же покояться останки Наполеона Бонапарта. Тут розташована і церква Пантеон, де знайшли вічний спокій найвідоміші діячі Франції. Колишній королівський палац Консьєржері став на час Великої французької революції в'язницею для поваленої королеви, звідки вона була згодом конвоїрована для публічної страти. Ще одне нагадування про палаючі бої за свободу французького народу -- статуя Свободи, встановлені на Лебединому острові. Велику копію цієї статуї було подаровано Сполученим Штатам Америки в 1886 році, й відтоді зустрічає мандрівників в порту Нью-Йорка [2, с.103-104].

У історичному центрі міста, на острові Сіте, знаходяться дві найзнаменитіші церкви Франції: Собор Паризької Богоматері і Свята капела.

Архітектурні напрями XX століття залишили місту такі пам'ятники як Культурний центр імені Жоржа Помпіду, в якому зараз розташований музей сучасного мистецтва, нова будівля опери на площі Бастілії, торговий центр Ле-Аль, побудований на місці «Чрева Парижа», а також район Ла Дефанс, що є архітектурним комплексом з хмарочосів і споруд з авангардними формами.

Отже, можна зробити такий висновок, що місто Париж ще з його заснування мало великі перспективи для развитку. Проаналізувавши історію Парижа, можна сказати, що вона дійсно цікава, дивовижна і захоплююча. Париж був заснований ще в середині ІІІ століття до н. е. плем'ям кельтських галлів. Сходження на трон Філіпа II Августа, який правив з 1180 по 1223 рр., є початком одного з найпрекрасніших періодів в історії Парижа. Починаючи вже з XI століття Париж -- один з центрів європейської освіти.

Кожний правитель цього міста доклав багато сил і енергії для його процвітання і благоустрою, завдяки ним Париж є зараз таким, яким ми його знаємо.

1.4 Сучасний Париж

За часів Людовіка XIV королівська резиденція переїхала в Версаль, проте Париж як і раніше залишався політичним центром Франції, завдяки зростаючому населенню та провідній ролі Парижа в економіці країни.

У 1844 довкола міста будується третя кріпосна стіна, на місці сьогоднішньої кільцевої дороги довкола міста. У найближчих околицях міста були зведені зміцнення довжиною 39 км. з 16 фортами, на той час це було найбільшою захисною спорудою в світі [3, с.63-65].

Після занепаду Другої імперії та зайняття Парижа німецькими військами, Паризька комуна, що складалась із робітників, ремісників та дрібних буржуа, виступила проти тимчасового консервативного уряду республіки.

У 90-і роки XIX століття і перше десятиліття XX століття, відомі також як «Прекрасна епоха», Франція переживала небувалий підйом і економічний розвиток. У роки Другої світової війни місто було зайняте німецьким вермахтом, окупація продовжилася до кінця серпня 1944.

Сьогоднішній Париж поділяється на 20 адміністративних округів, нумерація яких йде від центру по спіралі за годинниковою стрілкою. Номер округу є водночас останніми двома цифрами поштового індексу Парижа (Наприклад, XIV округ має індекс 75014) [3, с.63-65].

Місто славиться своїми парками й садами, які окрім рекреаційної функції несуть в собі історичну та культурну сутність парижан. Є серед них два найстарші сади в самому центрі Парижа, сад Тюїльрі і сад Люксембургу. Сад Тюїльрі був створений у XVI столітті, на правому березі річки Сена поблизу Лувру, це був палацовий сад однойменного палацу, що не проіснував до сучасних часів. Люксембурзький сад, на лівому березі річки, в минулому належав приватному замку, і був побудований для Марії Медичі в 1625 році. Також відомий Ботанічний сад, закладений в тіж часи, і створений Гі де ля Броссе, лікарем Людовика XIII, для вирощування лікарської рослини, згодом набув статусу першого громадського саду в Парижі.

Другим періодом розвитку паризьких садів, які саме й довели до поточного виду -- були часи імператорські. В ті часи, створення зелених просторів є важливим аспектом політики аерації містоупорядників, оскільки швидкими темпами зростало населенням Парижу. Під керівництвом інженера Жана-Шарля Альфана (Jean-Charles Alphand) і художника-пейзажиста Жана-П'єра Баріллет-Дешампс (Jean-Pierre Barillet-Deschamps) було створено нові садові комплекси -- Булонський ліс і Буа де Венсен, що розміщувалися в передмісті Парижа, (відповідно розташовані на крайньому заході та крайньому сході тогочасного Парижу, вони тепер являються зеленою зоною самого міста). Також, цим інженером Наполеона ІІІ, у нових районах міста, були розроблені парки: Монсо (раніше відомий як «Фолі де Шартрі»), Монтсоріс (Montsouris), Буттес-Шамонт (Buttes-Chaumont). В послідуючих роках садово-паркове мистецтво та їх кількість в місті неухильно зростали [3, с.63-65].

1.5 Архітектура

Типовим для архітектури Парижа є особливий вид особняків -- hфtel particulier. Такий особняк -- це багатий приватний будинок П-подібної форми з внутрішнім двором і садом з тильного боку середньої частини будівлі. Більшість споруд було збудовано в XVII--XVIII століттях, для споруд XVIII століття характерною рисою є замкнений зі всіх чотирьох боків двір. Типовий приклад -- будівля Пале Рояль, кардинальського палацу з внутрішньою площею, фонтаном і парком. Більшість міських особняків, що збереглися, розташовані в кварталі Марі, наприклад Отель Субіз, Отель Салі і Отель Карнавале.

Незмінні межі міста, його чіткий план устрою і брак місця для нового будівництва поступово перетворили місто на музей, що діяв і жив. Ради збереження великої спадщини закони утрудняють споруду нових будівель і комунікацій в центрі, тому значне число ділових організацій переїхало або планує переїзд в зручні передмістя. Вже зараз за межами історичного міста розташовані діловий район Дефанс із вежею Ган, великий продовольчий ринок (район Ранжіс), важливі освітні установи (Політехнічний інститут), наукові лабораторії, спортивні споруди і навіть міністерства (наприклад, Міністерство транспорту) [5, с.182].

1.6 Транспорт

Найзручнішим і найшвидшим транспортом Парижа вважається метро, що складається з 16 ліній загальною протяжністю 212,5 км, що робить його одним з найбільших в світі.

Також є регіональне експрес-метро (RER) -- лінії приміських електричок, що проходять в Парижі під землею і перетинаються з лініями метро. Мережа RER складається з 5 ліній, позначених буквами A, B, C, D, E.

З 1992 року в Парижі почали знову будувати трамвайні лінії, знищені в 60-70-і роки. Мережа паризького трамвая складається з чотирьох ліній, три з яких сполучають паризькі передмістя, і лише одна (Т3) проходить в міській межі.

У Парижі існує обширна автобусна мережа. Вона включає не тільки звичайні автобуси, але також і спеціальні лінії, що проходять туристичними маршрутами Парижа [5, с.183].

Париж -- значний транспортний вузол країни. Історично основні дороги країни радіусами розходилися від столиці, і до сьогоднішніх днів ці радіуси чітко видно на автомобільній карті Франції. Від Парижа радіусами сходяться дороги зі всіх можливих напрямів: А1 з Лілля, А4 з Реймса, А5 з Діжона, А6 з Ліона, А77 з Невера, А10 з Орлеана, А13 з Руана і А16 з Ам'єна.

Безпосередньо навколо міста побудована кільцева автомагістраль, що має від 2 до 4 смуг руху в кожну сторону. Ще дві кільцеві дороги -- A86 і A104 -- дозволяють транзитному транспорту об'їхати Париж, не заїжджаючи в місто.

Париж обслуговують три міжнародні аеропорти:

«Шарль де Голль» з 48,3 млн. пасажирів за рік є третім в Європі за обсягом пасажироперевезень.

«Орлі» з 23,1 млн. пасажири посідає 9-м місце в Європі, приймаючи передусім внутрішні рейси.

Старіший аеропорт Ле Бурже використовується головним чином приватними літаками і невеликими авіакомпаніями.

Залізничні лінії паризьких вокзалів сполучають столицю зі всіма регіонами Франції і сусідніми країнами. Для вантажоперевезень використовуються вокзали Ле Бурже, розташований в однойменній комуні, і Vaires, з Великою кільцевою дорогою, що йде від нього (Grande Ceinture).

1.7 Спорт

Місто має добре розвинуту спортивну інфраструктуру. Востаннє Париж приймав Олімпійські ігри доволі давно -- одні з перших 1900 і 1924. Проте, в 1998 в Парижі проходив фінал чемпіоната світу з футболу. Париж також зацікавлений в організації літніх Ігор в 2020 року. Щороку в Парижі на кортах Ролан-Гаррос відбувається один із турнірів великого шолому з тенісу -- Відкритий чемпіонат Франції. Популярними видами спорту є футбол, теніс, регбі, кінні перегони, баскетбол. Хоча відправною точкою в маршруті знаменитої велогонки «Тур де Франс» змінюється кожен рік, але на заключному етапі вона завжди завершується в Парижі, а з 1975 року, гонка закінчується на Єлисейських Полях [18, с.11-15].

Стадіон «Парк де Пренс» (Parc des Princes) був побудований в 1897 році на північно-західній околиці Парижу і реконструйований в 1972 році. Він вміщає 45 500 місць і є клубним стадіоном футбольної команди, хоча зазвичай на ньому проводилися головні спортивні видовища країни, особливо до 2000 року. «Палац омніспорт Париж-Берсі» (Le Palais omnisports de Paris-Bercy) цільний спортивний комплекс, побудований на сході Парижу, відкрився в 1984 році, в ньому проводять багато спортивних заходів, але він також служить, як шоу-концертна площадка, де відбуваються концерти, льодові шоу. «Стадіон Шарлеті» (Stade Charlety), створена в 1939 році і перебудований у 1994 році, має славу «храму аматорського спорту» в Парижі і включає в себе: легкоатлетичний стадіон на 20 000 місць і криту арену на 1 500 місць. «Стад де Франс» (Le Stade de France) -- 80 000 спортивна арена була побудована в Сен-Дені в північному передмісті до фінального турніру Кубка світу з футболу 1998 року і використовується для домашніх ігор національної футбольної команди Франції, а також є основною ареною для національної команди Франції з регбі під час турніру Шести націй, а іноді й визначальних матчів з регбі французьких команд. У 2007 році на стадіоні було проведено кілька ігор Кубка світу з регбі (в тому числі у фінал турніру) [18, с.11-15].

1.8 Освіта та наука

Найпрестижніші навчальні заклади Франції розташовані в її столиці.

Найвідоміший Паризький університет -- Сорбонна -- був заснований в 1257 році Робером де Сорбон з метою навчити декілька десятків бідних студентів богослів'ю. Досить швидко Сорбонна (свою назву університет отримав лише в XIV столітті) стала найбільшою і престижнішою освітньою установою Парижа і Франції. Навколо Сорбонни утворився знаменитий Латинський квартал, чия назва потім розповсюдилася і на студентські квартали інших міст. У 1968 році Паризький університет був реформований і розділений на 13 незалежних вищих навчальних закладів, деякі з яких зберегли в своїй назві ім'я Сорбонна й знаходяться в Латинському кварталі, а 5 університетів розташовані в передмістях Парижа [20, с.88].

У Парижі також розташований Інститут Франції, що складається з 5 академій, головною і найпрестижнішою з яких вважається Французька академія, що стала частиною Інституту в 1803 році. Французька академія виникла з паризького літературного гуртка, заснованого в 1629 році Валентеном Конраром. Статус державної наукової установи Академія отримала в 1635 році.

Іншими престижними навчальними закладами є Колеж де Франс, Політехнічна школа, Вища нормальна школа, Католицький інститут, Гірський інститут і Національний інститут управління.

1.9 Перспективи розвитку Парижа

Великий Париж - грандіозний проект, запущений урядом Французької республіки. Мета проекту - створити сучасний конкурентоспроможний мегаполіс світового рівня.

Французьке Міністерство культури й масових комунікацій залучило до роботи найбільші міжнародні архітектурні бюро. Вони представили свої концепції модернізації Парижа. У центрі всіх пропозицій стоять три проблеми планування розвитку з урахуванням охорони навколишнього середовища, реорганізації транспортної мережі й інтеграції пригородів.

Ідея модернізації Великого Парижа вперше пролунала 17 грудня 2007 року на відкритті Центру архітектури й культурної спадщини. Висловив її президент Французької республіки Ніколя Саркозі. Завершення проекту намічене на 2030 р. [21].

Великий Париж - це величезна агломерація. Вона включає столицю й пригороди - Сен Дені, Сен Ем Марн, Про Де Сен, Валь-Де-Марн, Вальд-Д'Уаз, Ессон і Івелін. Усього - 11 млн чоловік. Експерти вказують на будівельний бум, який необхідно направити в потрібне русло, на транспортну інфраструктуру, яка вимагає реорганізації й на проблеми соціальної нерівності.

Проект «ВЕЛИКИЙ ПАРИЖ» показує передовий французький досвід по довгостроковому обміркуванні модернізації головного мегаполіса країни. Він являє показовий приклад сучасного відношення до міського планування й ролі архітектурного знання [21].

Таким чином, можна зробити такий висновок, що сучасний Париж дуже змінився з часів його заснування. Сьогоднішній Париж славиться своїми парками й садами, він є центром світової торгівлі, головним національним промисловим округом. На сьогодні місто вирізняється своєю особливою архітектурою: висота і розміри будівель підкоряються єдиному закону рівномірності. Завдяки цьому Париж залишається містом невисокої забудови.

Місто довгий час було законодавцем «спортивної моди», історія Парижа зафіксувала багато спортивних змагань на його майданчиках. Популярними видами спорту є футбол, теніс, регбі, кінні перегони, баскетбол. Також найпрестижнніші навчальні заклади розташовані в Парижі. Найвідоміший Паризький університет - Сорбонна, який став найбільшою й найпрестижнішою освітньою установою Парижа і Франції. Іншими престижними закладами є Інститут Франції, Колеж де Франс, Католицький інститут, Національний інститут управління. Найбільша бібліотека Парижа - Національна бібліотека Франції. Зараз бібліотека налічує 30 мільйонів одиниць зберігання, з них більше 13 мільйонів друкованих видань.

Проаналізувавши можливий подальший розвиток Парижа, я з'ясував, що урядом Французької республіки був запущений грандіозний проект - ВЕЛИКИЙ ПАРИЖ. Мета проекту - створити сучасний конкурентоспроможний мегаполіс світового рівня.

Найбільша бібліотека Парижа -- Національна бібліотека Франції, заснована в 1368 році королем Карлом V зі своєї особистої бібліотеки в Луврі. На момент заснування бібліотека налічувала всього 911 манускриптів, оскільки в ті часи було прийнято знищувати після смерті монарха всі його документи. Цей звичай порушив Людовик XI, з якого і почалося розширення фонду. У 1988 році президент Франсуа Міттеран оголосив про будівництво нової будівлі Національної бібліотеки за проектом архітектора Домініка Перро. Зараз бібліотека налічує 30 мільйонів одиниць зберігання, з них більше 13 мільйонів друкованих видань [20, с.88].



РОЗДІЛ 2. Індустрія туризму та її складові. (Діснейленд в Парижі)

2.1 Індустрія туризму та її складові

Індустрія туризму утворюється з підприємств, що випускають товари і послуги, без яких не може існувати сучасний туризм. Тематичні парки, які є з одного боку складовою індустрії туризму, а з другого вбирають в себе майже всі її складові, відносять до організації своєї роботи майже всю інфраструктуру туризму:

- підприємства, що надають послуги по розміщенню (готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, мебльовані кімнати, будинки відпочинку і т.д.), а також підприємства харчування, що є невід'ємною частиною підприємств, що надають послуги по розміщенню - ресторани в готелях, столові в пансіонатах і будинках відпочинку і т.д.;

- туристські фірми, що займаються організацією і продажем туристських поїздок;

- транспортні організації, що займаються туристськими перевезеннями;

- навчальні заклади по підготуванню і підвищенню кваліфікації спеціалістів туристської індустрії;

- інформаційні і рекламні служби;

- органи керування туризмом (державні заснування, у функції яких входить керування розвитком туризму в країні й у регіонах) і науково-дослідні організації, що займаються збором і опрацюванням статистичних даних по туризму, упорядкуванням наукових прогнозів і наукових досліджень в області економіки і соціології туризму;

- підприємства по виробництву товарів туристського попиту;

- підприємства роздрібної торгівлі по продажу товарів туристського попиту.

Крім цих підприємств, обслуговуванням туристів займаються ще і ті, які можуть існувати і без них, але при знаходженні в місцях перебування туристів спектр діяльності їх розширюється. Це:

- таксопарки;

- ресторани;

- кафе;

- підприємства сфери дозвілля (спортклуби, музеї, театри зоопарки, казино, виставочні і конгрессві зали і т.д.).

2.2 Тематичні парки в системі паркової культури

Безладний туризм знищив уже чимало унікальних куточків природи. Тому процесом відпочинку як різновидом природокористування треба управляти і цю роботу треба ретельно організовувати. Зберігання і розвиток природних територій (парків), що охороняються є одним із пріоритетних напрямків державної екологічної, рекреаційної і розважальної політики. Цілком або частково вилучені з господарського використання, вони мають режим особливої охорони, а на прилягаючих до них ділянках землі і водяного простору можуть створюватися охоронні зони, округи з регульованим режимом господарської діяльності, розважальні парки, парки призначені для лікування та ін. Паркові території відносяться до об'єктів загальнонаціонального надбання.

Розрізняють такі основні категорії зазначених територій:

- державні природні заповідники, у тому числі біосферні;

- національні парки;

- природні парки;

- державні природні заказники;

- пам'ятники природи;

- дендрологічні парки і ботанічні сади;

- культурно-розважальні парки;

- історико-архітектурні.

Саме до культурно-розважальних відносяться тематичні парки.

Розважальний - рекреаційний туризм - це пересування людей у вільний час із метою відпочинку, необхідного для відновлення фізичних і емоційних сил людини. Для багатьох країн світу цей вид туризму є найбільше поширеним і масовим. Для його розвитку необхідні рекреаційні ресурси. Рекреаційні ресурси складають найважливішу частину природного потенціалу регіону. Крім цього, їхня роль у формуванні і розвитку сучасного туризму в регіоні постійно підвищується.

Рекреаційно-розважальний туризм можна умовно розділити на декілька типів:

1. Туристсько-оздоровчий тип

2. Пізнавально-туристський тип

Для кожного типу потрібно свій вид рекреаційних ресурсів. Під рекреаційними ресурсами розуміється складна керована і частково самокерована система, що складається з ряду взаємозалежних підсистем, як: відпочиваючі люди, природні і культурні територіальні комплекси, технічні системи, що обслуговує персонал і органи управління. Оптимальне сполучення цих характеристик створює необхідну основу для розвитку рекреаційного туризму.

Рекреаційні заходи першого виду можна назвати пасивними. До них відносяться сонячні і повітряні ванни. Здійснюються вони на пляжах. Люди при цьому оголені. Цей вид рекреації пред'являє жорсткі вимоги до погоди.

Другий вид - активна рекреація: прогулянки, розваги, спортивні ігри, свята і т.д. До цього виду відносяться тематичні парки.

2.3 Організація роботи “Діснейленда” в Парижі

Уолт Дісней розповідав, що якось, сидячи в парку і, клацаючи арахіс, він дивився на двох своїх маленьких дочок, що катаються на каруселі. У той момент в нього було натхнення. Він мріяв, що "потрібно винайти щось схоже на сімейний парк, де б батьки і діти могли веселитися разом".

Перед тим, як почати займатися новим проектом, Уолт Дісней із своєю командою оглядали усі парки з атракціонами, щоб зрозуміти, як варто робити і як не варто: "Наш парк не повинний мати нічого загального з усіма цими парками, чия концепція не подає ніякого інтересу". У парку повинний бути тільки один вхід. Самий парк задуманий як сценарій для коміксів або як фільм, логічний і динамічний, а його атракціони унікальні у усьому світі.

Вхідний квиток у Діснейленд дає туристу можливість входити і виходити з Парку стільки разів, скільки туристу потрібно протягом усього дня (при виході з Парку, якщо турист побажає повернутися, на руці робиться оцінка).

Доступ до атракціонів і різноманітних спектаклів необмежений і цілком безкоштовний (за винятком доступу в тир у Frontierland і в ігровий зал Discoveryland).

Деякі спектаклі, атракціони, тематичні країни Діснейленда, розваги, бутики і ресторани можуть бути закриті, змінені або скасовані без попередніх оповіщень.

Якщо турист не замовив трансфер, можна добратися до Діснейленда на швидкісному метро RER. У Парижі турист повинен поїхати по лінії RER “A” у напрямку (direction) “Chessy Marne La Vallee”.

Діснейленд Париж - остання зупинка. Вартість проїзду для дорослого - у даний час 6 Euro.

Парк Діснейленд - Парк відкритий цілий рік. Влітку, у липні і серпні, режим роботи 9.00-23.00, в інший час року - 10.00-20.00.

Квиток, що отримує турист, діє на всі атракціони на території парку. Можна купити квитка на 1 день, на 2 дня, на 3 дня. Знижка розповсюджується на дітей від 3 до 11 років.

Тематичний парк пропонує увазі публіки атракціони, паради і шоу. Програма всіх вистав - оновлюється щодня. Програму і карту парку можна одержати в бюро інформації. Воно знаходиться в двох кроках від входу - у Сіті-холл на Головній вулиці. Програми пропонуються на шести мовах: англійській, французькій, німецькій, голландській, іспанській і італійській. Ще одне бюро інформації знаходиться на Центральній площі.

Готелі

Поруч із Діснейлендом знаходяться 6 готелів, кожний з них оформлений в особливому стилі, а також торговий центр сувенірів, дискотек, шоу-вестерн “Buffalo Bill's Wild West Show”, кінотеатр.

Між готелями Діснейленда і парком курсує безкоштовний автобус. У кожній кімнаті можуть мешкати до 4 чоловік, є 2 великих ліжка (крім готелю “Cheyenne”, у якому є тільки 1 велике ліжко і 2 розкладних канапи). Діти до трирічного віку - безкоштовно, можна одержати також дитяче ліжко безкоштовно, якщо замовити заздалегідь. Всі готелі Діснейленда пропонують спеціальні комплекси послуг. Кожний комплекс включає нічліг, сніданок і вхідний квиток у парк із моменту прибуття в готель до моменту від'їзду. Кімнату в готелі можна одержати не раніше, ніж у 15.00 і в останній день здати кімнату в 11.00. В усіх готелях є кімната для багажу - безкоштовно. Таким чином, турист може прибути в готель о 10.00, залишити багаж, одержати вхідний квиток у Діснейленд і відправлятися розважатися. Теж саме в останній день - турист здає кімнату в 11.00, лишає багаж у спеціальній кімнаті і по своєму вхідному квитку може знаходитися в парку до закриття. Даний порядок діє поза залежністю від кількості ночей, що турист замовив.

Тварини

По гігієнічним розумінням і з метою безпеки тварини не припускаються на територію парку Діснейленд і в готелі Діснейленда, за винятком собак-поводирів. На автостоянці Діснейленда розташований платний Приймач для тварин. У тварини туриста обов'язково повинна бути оцінка (татуїровка) і довідка або сертифікат вакцинації від сказу. Персонал не зобов'язаний гуляти з твариною. Це платна послуга.

Діти - королі в парку Діснейленд

У момент приїзду дитині дається бейдж , який він може з гордістю носити. Щоб доставити радість дітям в готелях пропонуються різноманітні ігри як усередині так і на свіжому повітрі. Ігрові кімнати для дітей у всіх готелях з анімаційною програмою в деякі урочисті дати - Кімнати відеоігор є в кожному готелі.

Діти до 3 років запрошуються безкоштовно відвідати Парк Діснейленд і безкоштовно мешкають у кімнаті разом із батьками. У супроводі дорослих вони можуть кататися на численних атракціонах і дивитися всі спектаклі. Діти від 3 до 11 років живучи в кімнаті з батьками користуються спеціальними тарифами. Для цього з ними повинний бути щонайменше 1 дорослий.

Ресторани

В парку 8 ресторанів, шейк-бар: ресторани Planet Hollywood, Rainforest Cafe і McDonald's, Ковбойський ресторан барбекю, продаються сладощі на візках Парку Діснейленд і Диснеївського Містечка, серед вишуканості стилю "Галереї Мистецтв" туристам пропонується спробувати найкращі страви кухонь всього світу в Американському ресторані Уолта; ресторан Блакитна Лагуна, під місячним світлом тропічної ночі пропонує туристам вишукані рибні страви креольської кухні; трактир Попелюшки - романтичний трактирчик з казок феї пропонує туристам традиційну французьку кухню; ресторан Buzz Lightyear's Pizza Planet пропонує обстановку в стилі "Тoy Story".

В усіх готелях є особливі дитячі меню в ресторанах, наприклад, меню для дітей із приємним подарунком. В усіх ресторанах і барах даються високі стільці.

2.4 Місце парку в туристичній індустрії Франції

(Відвідувачі)

1. Парк Euro Disney, Париж - 12.600.000

2. Ейфелева Вежа, Париж - 5.719.773

3. Лувр, Париж - 5.175.000

4. Центр «Жорж Помпіду», Париж - 4.418.000

5. «Місто науки la Villette», Париж - 3. 455. 000

6. Парк Futuroscope, Пуатье - 2. 900. 000

7. Версальский палац, Версаль - 2. 702. 000

8. Парк Aquaboulevard, Париж - 2. 200. 000

9. Парк Asterix, Плайли - 1. 900. 000

10. Парк Marineland, Антіб - 1. 200. 000

Статистичні дані зібрані по всій Європі висвітлюють і ту ситуацію, яка існує зараз на туристичному ринку Франції. Ці дані говорять самі за себе, яскраво демонструючи прихильність туристів. Завдякии цим статистичні даним вже не одна країна все більше інвестує розвиток дозвілево-паркового туризму.



РОЗДІЛ 3. Основна характеристика туристичних ресурсів Франції

3.1 Загальна характеристика туристських ресурсів та туристської інфраструктури Західноєвропейського регіону

За кількістю іноземних туристів в регіоні лідирує Франція. «Другий ешелон» утворять Австрія, Великобританія, Німеччина, Швейцарія, третій - решта країн. В якості головних постачальників іноземних туристів виступають країни середньої і північної Європи, тоді як в країнах південної Європи приплив туристів значно перевищує їх відтік. Саме в цих країнах доходи від міжнародного туризму особливо великі. У більшості мікродержави Європи склалася навіть свого роду монокультура туризму. Наприклад, в Андоррі на 1 жителя припадає більше 250 іноземних туристів на рік, в Сан-Марино - близько 150 туристів. У цих країнах і в Монако чітко виражені не тільки річні (сезонні), але і тижневі піки: звичайно сюди приїжджають на уїк-енд. Найбільшим центром релігійного паломництва залишається Ватикан. Ось чому основні потоки туристів у регіоні мають напрямок Північ - Південь.

Аналіз всередині європейських туристських зв'язків, проведений вченими Інституту географії РАН, показав, що серед них переважають зв'язку між країнами. У наші дні, щонайменше, 2/3 іноземних туристів в Європі - це туристи із сусідніх і довколишніх країн.

Стійкі туристські потоки привели до поступового формування в межах Західної Європи досить чітко виражених туристсько-рекреаційних районів, де спеціалізація на туристських функціях є або визначальної, або однієї з важливих.

Серед районів гірського туризму внеконкурентное перше місце займають Альпи. Щорічно його відвідують від 80 до 150 млн. чоловік. Туристичне освоєння Альп почалося ще в першій половині 19 століття і з тих пір швидко розширювалося.

Нині Альпи - типовий район цілорічного туризму: на висоті до 500м переважає піший туризм, від 1000 до 2000 м - гірськолижний, а від 2000 до 3000 м - гірськолижний спорт і альпінізм. Розвитку в Альпах міжнародного туризму сприяє і їх вигідне транспортно-географічне положення. Якщо умовно вважати порогом транспортної доступності місць масового туризму така відстань, яку можна подолати за 12 годин їзди на автомобілі, то Альпи виявляються доступними для жителів великих промислово-міських агломерацій більшості країн зарубіжної Європи.

Матеріально-технічна база туризму в Альпах також досягла дуже високого рівня. Загальне число місць для розміщення оцінюється тут приблизно в 3 млн. Функціонують 40 тис. канатних доріг і підйомників, 120 тис. км гірськолижних трас, незліченна кількість туристських стежок. Серед найвідоміших гірничо-спортивних курортів району можна назвати такі як, Шамоні і Сен-Жерве у Франції, Давос у Швейцарії. Останнім часом тут набуває все більшого поширення сільський туризм. Основними туристськими країнами цього регіону були і залишаються Швейцарія, де доходи від туризму забезпечують 8% ВВП, і Австрія (12%). З німецьких гірськолижних курортів можна назвати Оберхоф і Обервізенталь.

Головний район пляжного туризму Франції - Лазурний берег, з такими широко відомими морськими курортами, як Ніцца, Канн, Антиб і ін, також називається французької Рів'єрою. У Німеччині популярністю користується район Баварії з її мальовничими озерами (Кімзее, Штарнбергерзєє, Аммерзєє і західна частина Боденського озера). У Великобританії виділяються такі курорти, як Ньюпорт, Істборн, Брайтон. У Бельгії ціла низка курортів тягнеться від Де-Панні до Кнокке - Бланкенберге, Кнокке-ле-Зют, Кнокке-Хейст, Ніупоорт, Де-Хаан, Коксійде, Зеебрюгге, Оостдейнкерке, Остенде, Вестенд.



3.2 Основна характеристика туристських ресурсів та туристської інфраструктури Франції

Францію відвідують більше 79 мільйонів іноземних туристів на рік.

У Франції більше 1 млн. км автодоріг, більше 32 тис. км залізниць. Довжина берегової лінії складає 5,5 тис. км (найбільший пляж Європи). Тут знаходиться 90 гірськолижних курортів.

У цій країні більше 20 тисяч готелів, близько 4 тисяч музеїв, приблизно 1,5 тисячі замків, 40 тисяч історичних пам'ятників.

На північному сході межує з Бельгією, Люксембургом і Німеччиною, на сході - з Німеччиною і Швейцарією, на південному сході - з Монако і Італією, на південному заході - з Іспанією та Андоррою.

Морські береги, що простяглися на 3120 км, омиваються Північним і Середземним морями, протоками Па-де-Кале, Ла-Манш і Біскайською затокою. Західний і північний райони Франції рівнинні, в центрі і на сході - середньовисотні гори Центрального Французького масиву, Вогезів і Юри. Південно-західний кордон утворюють високі Піренеї, а на південному сході - Альпи, найвищі гори Західної Європи. Загальна площа країни (з островами) становить 551,6 тис. кв.км.

Клімат - помірний морський, на сході перехідний до континентального, на Середземномор'ї - субтропічний. Літо досить печеня (у липні-серпні від +20 ° С до +25 ° С), зима м'яка (у січні від 0 ° С до +3 ° С) і досить сира, хоча сніг йде рідко. Найбільш сприятливий час для відвідування Парижа - травень і вересень-жовтень, Рів'єри - вересень. Гірські райони мають свій мікроклімат, властивий районам висотної поясності.

Види туризму, які найбільш розвинені у Франції: екскурсійний, пляжний, гірськолижний, лікувально-оздоровчий, спортивний, подієвий і ін

До найбільш популярних пам'яток Парижа ставляться Ейфелева вежа (близько 6 млн відвідувачів на рік), Центр Помпіду (5 млн), Лувр (5 млн), музей д'Орсе (2 млн), Тріумфальна арка (1 млн). Париж входить до числа найбільш відвідуваних міст світу (25 млн туристів у минулому році) і є найбільш затребуваним туристичним напрямком на російському турринку (більше 70% росіян туристів, що прибувають у Францію, обмежують знайомство з цією країною виключно Парижем). У минулому році Париж відвідали 300 тис. росіян.

Серед інших популярних екскурсійних об'єктів можна виділити Євродіснейленд, Собор Паризької богоматері, замки Луари, передмістя Парижа (Версаль, Фонтенбло, Шартр), Бургундія, Прованс, Марсель, Бордо.

Французькі Альпи - найвищі гори Західної Європи, найбільший у світі центр зимового спорту. Найпопулярніші курорти регіону - Шамоні і Куршевель, Валь д'Ізер і Тінь в Валь-Торанс, Ле-Дез-Альп, Ля-Плань, Межев, Мерібель і ін

Морські береги Франції протягнулися на 3120 км. Похмурі скелі Бретані, довгі гряди дюн Атлантики, чудові пляжі і бухти Середземномор'я, прекрасне узбережжя Корсики і південно-східний Блакитний берег ("Рів'єра"), привертають до себе мільйони туристів. Тут виділяються такі курорти, як Канни, Ніцца, Ментона, Антіб, Сен-Тропе та інші.

Коло туроператорів по Франції представлений відомими високопрофесійними компаніями, давно працюють на цьому ринку: "Джет Тревел", "Асент-тревел», «Ланта-тур вояж", "Мондо турс", "Нева", "Французький дім", "Інна- тур ", ВАО" Інтурист "," Болеро тур ", KMP group та ін Всі ці туроператори пропонують різні варіанти паризьких програм, а також в сезон - різноманітні екскурсійні програми по французьким провінціям, що поєднують знайомство зі старовинними замками і стародавніми містами з дегустацією чудесних страв та вин, якими так славиться Франція. В останні сезони високим попитом також користувалися авторські туроператорські програми Париж - Руан - Мен - Мішель - Нормандія (BSI Group), Париж - замки Луари - Бретань - Нормандія ("Мондо турс"), "Дванадцять французьких міст" і Париж - Ніцца - Венеція ("Туртрансвояж") та ін.

3.3 Практична організація виїзного туризму до Франції.

У стандартний турпакет, як правило, входить авіапереліт, віза, трансфер, страховка, розміщення, харчування.

Air France виконує в Парижі чотири щоденних рейсу з Москви і два з Санкт-Петербурга. "Аерофлот" літає з Москви тричі в день до Парижа і чотири рази в тиждень до Ніцци. "Пулково" має щоденний рейс до Парижа з Санкт-Петербурга, "Уральські авіалінії" - щотижневий з Катеринбургу. Крім того, з різних міст бувають чартери. Під час гірськолижного сезону організовуються чартери також до Ліона і Гренобля. У багатьох європейських авіакомпаній можна знайти спецпропозиції з пересадкою.

Прямого потягу до Франції немає, пересадку можна зробити в Німеччині (Франкфурт, Кельн або Берлін), орієнтовний час в дорозі 40 годин. Поїздка на поїзді буде дорожче авіаквитка.

Поїздка автобусом можлива з пересадкою в Німеччині, однак в цьому випадку доведеться провести в дорозі дві доби, і економія в порівнянні з авіаперельотом буде невелика.

Відстані від Парижа по автодорозі: Москва - 2905 км, Мілан - 835 км, Монако - 958 км, Женева - 500 км, Брюссель - 284 км, Амстердам - ??514 км, Люксембург - 379 км, Мадрид - 1420 км.

Вартість оформлення візи: 45 Євро; для осіб молодше 25 років - 10 Євро.

Для оформлення візи потрібно стандартний набір документів. Для отримання короткострокової візи (менше 90 днів) необхідно надати в консульство заповнену анкету, фотографію, медичну страховку, оригінал приватного або ділового запрошення.

3.4 Екскурсійний туризм

Париж і його околиці Версаль, Фонтенбло, Шартр, Живерні складають один з найпопулярніших районів серед туристів. Париж, до того ж, є одним з найкрасивіших міст планети. Ейфелева вежа, собор Нотр-Дам-де-Парі (1163 рік), церква XIII століття Сен-Шапель, Тріумфальна арка, Пале-Рояль, Єлисейський палац (резиденція президента республіки), Монмартр - одні з найвідоміших визначних пам'яток Парижа.

Культурні та історичні багатства Парижа воістину безмежні - 134 музею, 137 театрів і концертних залів, 435 парків. Готельна база Парижа нараховує 1146 готелів на 75 тис. місць, причому 75% з них - готелі туркласу.

Західна територія Франції розташовується уздовж Атлантичного узбережжя. На півночі Нормандії і Бретані переважають горбиста місцевість, піщані пляжі і маленькі портові міста. Тут досі відчуваються кельтське коріння цього регіону і його жителів. Найбільші міста на західному побережжі - Нант і Бордо, останній особливо знаменитий своїми винами і архітектурою 18 століття. Країна французьких басків займає найпівденнішу частину Атлантичного узбережжя, тутешній курортний місто Біарріц належить до числа найбільш фешенебельних, яскравих і привабливих океанських курортів. Схід країни включає області Ельзас, Лотарингія, Франш-Конте і Бургундія. Пейзаж тут горбистий, багато красивих міста - Мец, Страсбург, Нансі і Діжон - розташовуються в цьому регіоні, що славиться знаменитими винами, - такими, як Піно Нуар, Шардонне і Жовті вина, вироблені на виноградниках гір Юра. Центр Франції - у багатьох відносинах спокійна і тиха частина країни. Справжнім скарбом тут є долина Луари, з численними замками і чудовими городками. У Шартре знаходиться один з найвідоміших і найкрасивіших готичних соборів Франції. Область Овернь, що знаходиться в серця Центрального гірського масиву - одна з прекрасних у Франції. Більшу її частину складають піднесеності, що перетинаються річковими долинами, де природа зберігається в її первозданності. Столиця регіону Клермон Ферран і містечко Пюї з своїми історичними церквами, побудованими на височинах вулканічного походження, відносяться до числа самих дивних міст Франції.

3.5 Пляжний туризм

Відносно невелика територія, всього сотня кілометрів узбережжя від Йереса до Ментон, захищена від північних вітрів підніжжям Альп і гірським масивом Меркантур - Лазурний Берег, давно вже перетворився на "всеєвропейський центр відпочинку". Все побережжя усіяне розкішними готелями, ресторанами, приватними пляжами, бутиками та дорогими віллами. Тут безліч історичних пам'ятників - старий собор Грасса, абатство Вальбона, укріплений монастир Леренов, форт Мональбана, Сіміезскій монастир, церква Люсерама, церква Бара-сюр-Лу, а також прекрасні природні визначні пам'ятки - ущелина де-Рестефон-Боннетт вважається найбільш високим ущелиною Альп ( 2802 м. заввишки), живописна ущелина де-Тенд, чисті гірські річки і безліч водопадів. Ніцца - "столиця" Лазурного берега, що розкинулася на березі бухти Байе-дез-Ангез ("Бухта Ангелів"), оточеної передгір'ями Приморських Альп.

Серце міста - центральна набережна Променад-дез-Англе - розкішний приморський бульвар довжиною 5 км, ідеальне місце для піших прогулянок і відпочинку. У місті безліч палаців, церков і музеїв - знаменита Опера Ніцци, палац Вальроз, собори Сен-Репарата (XVII в.) І Сен-Мартен, Будинок кугурдонов, Капела Милосердя, Горб Шато із замком, прекрасним парком і водопадом, Музей сучасного мистецтва ( MAMAC), Музей Матісса з однією з найкращих експозицій цього художника, Обсерваторія, церква Св. Жанни Д'Арк, Музей археології і Музей Марка Шагала з сімнадцятьма полотнами на сюжети із Старого завіту, ілюстраціями, гуашшю, графікою і літографіями великого майстра.

Палац Конгресів "Акрополіс" - центр ділового туризму регіону, регулярно проводить різноманітні виставки і спектаклі. У сукупності з Національним Театром Ніцци і Музеєм сучасного мистецтва, Палац утворює барвистий комплекс будівель Променад Д `Арт. Місто насичений чудовими парками і садами із статуями і фонтанами. На Сході лежить горб Симієз, на схилах якого розташувалися римські арени і дев'ять палаців Белль-Епок, готель Регіна - резиденція королеви Вікторії, Сіміезскій монастир з розкішним вівтарем і розкішні вілли, а в парку "Флорал Фенікс" є тропічний сад "Зелений Алмаз", де представлена ??безліч екзотичних риб, птахів і метеликів.

На заході лежить безліч пам'ятних місць, що нагадують про Росію - перетворений на ліцей Імператорський Парковий Палац, діюча Російська православна церква Св. Миколая на бульварі Царевича (1912 р.), яку називають "Москва в серці Ніцци". Тут похований великий князь Микола Миколайович і його дружина, а також безліч російських емігрантів. Недалеко від Ніцци знаходиться Сен-Марі-де-ля-Мер, де щороку збираються тисячі циган, щоб віддати данину поваги своїй покровительці - Св. Сарі.

Антіб (стародавній Антиполіс) - самий "молодіжний" місто Рів'єри і центр яхтового спорту. Тут безліч клубів, ресторанів, барів і дискотек. До найбільш яскравим визначних пам'яток міста відносяться замок Грімальді (XII в.), Музей Пікассо, фортифікаційні споруди Вобана, вілла Тенард, собор, прекрасний провансальський ринок, квітковий парк на 5 гектарах площі і лесопитомник (2 тис. видів дерев), музеї Наполеона, Морський музей і музей Пейне. У місті чудові піщані пляжі, є власні Дельфінарій і Аквапарк

На весь світ славляться і інші прекрасні курорти Блакитного берега - Грас з Міжнародним музеєм парфюмерії і знаменитими парфумерними фабриками "Фрагонар" і "Мелінар", центр світського життя - Сен-Тропе, фешенебельний (і страшно дорогою) Вільфранш-Сюр-Мер, один з найшикарніших курортів середземномор'я - Жуан-ле-Пен, тихий "сімейний" Гольф-Жуан, місто-кафе Сен-Рафаель, "місто майбутнього" Вільнев-Лобе та ін У прибережному департаменті Нім-Гарон також сосредоточно безліч пам'ятників римської епохи - цирки , віадуки, вілли і т. д.

Одним з найкрасивіших міст узбережжя Біскайської затоки є Біарріц, колишній відомим європейським курортом вже в середині ХIХ в. У 1854 р. для дружини Наполеона III тут, у відрогах Піренеїв, була побудована Вілла Євгенія, на місці якої зараз коштує Готель Дю-Палас - традиційне місце зустрічей "вищого світу" країни. У місті є мальовничий маяк, Музей Моря, Музей мініатюрних автомобілів, безліч бутіків, ресторанів, чайних салонів і барів упереміш з химерними віллами і маленькими палацами, в яких королі і князі зупинялися під час відпочинку. У Біарріце розташований найвідоміший талассотерапевтіческій інститут "Луізон Боба", пропонує широкий спектр процедур, а також безліч бальнеологічних лікарень. Стрімкі скелі, обрамлені піщаними пляжами, прикрашають довколишнє побережжя до Сен-Жан-де-Люз на іспанському кордоні.

На Лазурному Березі всі пляжі муніципальні. Однак раз на 4-5 років частина пляжів розігрується на аукціоні. Готелі або просто багаті люди (ті, хто займається цим бізнесом), вигравши аукціон, отримують певний шматок пляжу в оренду. Вхід на нього стає платним (близько 20 EUR в день). Ця ціна включає в себе користування лежаком, парасолькою, матрацом і душем. На знаходяться поряд безкоштовних пляжах немає обладнання, зате, як правило, більше народу. У Ніцці всі "чотире зіркові" надають своїм постояльцям 50% знижку на користування платним пляжем.

3.6 Гірськолижний туризм

Франція є світовим лідером як за числом гірськолижних туристських центрів (понад 400), так і по загальній протяжності і оснащеності трас (6 тис. км схилів та понад 4 тис. підйомників). У Французьких Альпах можливо високогірне катання - до висоти 3900 м. До Олімпіаді 1992 року більшість гірськолижних туристських центрів були модернізовані і зараз вважаються найсучаснішими в Європі. Гірськолижні туристські центри Франції діляться на традиційні (гірськолижні села типу Мерібель) і сучасні, побудовані за концепцією «катання від дверей» (Куршевель).

Практично всі відомі гірськолижні туристські центри Франції знаходяться в Альпах (80% всіх центрів). Приблизно 10% розташовані в Піренеях, решта - в центральному масиві Юра і Возго.

Французькі Альпи складаються з регіонів:

Департамент Східна Савойя (поруч з Женевою) являє гірськолижні туристські центри Шамоні, Аворіаз, Межев (фешенебельний курорт), Ла-Плань і Морзін (орієнтовані на дешеві сегменти), Сен-Жерве, Ле-Кантомін.

Шамоні розташований біля підніжжя Монблану, історичного центру першої зимової Олімпіади 1924 року. У розпорядженні туристів 136 км трас будь-якого ступеня складності з перепадами висот до 2800 м на висотах 1035-3842 м, 48 підйомників. Сезон катання - грудень-травень. Вартість абонемента на 6 днів становить-175 євро.

Департамент Савойя представляє Три Долини, Валь д'Ізер, Тінь.

Труа Валле як система престижних гірськолижних туристських центрів, розташовує 500 км трас на площі 27000 га в діапазоні висот 1450 - 3200 м, обладнаних 200 підйомниками. Сезон - жовтень-травень (по глетчерів - влітку). Вартість абонемента - 205 євро. Інструкторський корпус становить 600 тренерів. Основні гірськолижні центри:

Валь Торанс. Самий високогірний гірськолижний туристичний центр системи. Цільовий сегмент - молодіжна спортивна публіка. Тут відносно складні кліматичні умови, обумовлені знаходженням у високогір'ї. Спеціальна пропозиція - скі-сафарі через 12 долин з Валь-Торанс в Валь д'Ізер.

...