Шевченко Андрій Миколайович - відомий футболіст України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ "Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана"

Кафедра соціології і політології

Досьє на тему:

Шевченко Андрій Миколайович - відомий футболіст України

Виконала:

Студентка Штемпель Оксана Анатоліївна

Курс: 1

Спеціальність: 6508

Група: 3

Форма навчання: денна

Науковий керівник:

Науменко Ольга Михайлівна

Київ-КНЕУ-2015



ЗМІСТ

1. Дитинство

2. Стаття із «Фактів» (2001)

3. Футбол

3.1 «Динамо» (1994-1999)

3.2 «Мілан» (1999-2006)

3.3 «Челсі» (2006-2008)

3.4 Повернення у «Мілан» (2008-2009)

3.5 Знову в «Динамо» (2009-2012)

3.6 Євро-2012 та завершення кар'єри

4. Титули та досягнення

4.1 Командні

4.2 Індивідуальні

4.3 Голи в клубних турнірах під егідою УЄФА на 10. 03. 2011

5. Статистика виступів

5.1 Клубна

5.2 Національна збірна

5.3 Голи за національну збірну

6. Політична діяльність

7. Кохання. Сім'я

8. Інтервю для «Паспорту» (2009)

9. Стаття в блозі «Пуговка» (2014)

10. Цікаві факти

11. Смаки

12. Цитати



Андрій Шевченко
Особові дані
Повне ім'я	Андрій Миколайович Шевченко
Дата народження	29 вересня 1976 (39 років)
Місце народження	Двірківщина, УРСР
Зріст	183 см
Вага	72 кг
Прізвисько	Шева, Цар
Громадянство	Україна
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1986-1993	/ «Динамо»
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	Ігри (голи)
1994-1999	«Динамо»	117	(60)
1999-2006	«Мілан»	20	(127)
2006-2009	«Челсі»	48	(9)
2008-2009	«Мілан»	18	(0)
209-2012	«Динамо»	55	(23)
Національна збірна
Роки	Збірна	Ігри (голи)
1993-1994	Україна (U-19)	8	(5)
199-1995	Україна (U-21)	7	(6)
1995-2012	Україна	111	(48)
Звання, нагороди
Звання
Нагороди



1. ДИТИНСТВО

Ім'я українського футболіста Андрія Шевченка нині в усіх на вустах. За кожним його кроком на полі ревно стежать заповзяті вболівальники, а останній матч з участю Шеви обговорювали навіть далекі від спорту люди. У свої двадцять п'ять Андрій став людиною світового (принаймні у спорті) масштабу. Однак мало хто знає, що зродився цей талант не на столичних стадіонах, а в глухому селі Двірківщині Київської області.

29 вересня 1976 року в селі Двірківщина Яготинського району Київської області в сім`ї прапорщика Миколи Шевченка настало свято. Любов, дружина Шевченка, народила сина.

Знайти будинок відомого футболіста не просто: усі вони схожі, мов брати-близнюки, а жодних меморіальних табличок на честь Андрія Шевченка ще не почепили. Втім, виявилося, що навіть випадковий перехожий знає, де колись жив футболіст.

Незабаром після народження сина сім`я Шевченка переїхала до Києва - у район Оболонь. Там Андрійко пішов в перший клас 216-ої середньої школи, учні якої тепер борються за право зайняти парту Шевченка. Проте «тут сидів Шевченко» видряпано відразу на декількох столах, і який з них саме Шевченків, ніхто сказати не може. Клас, в якому Андрій одноголосно був вибраний фізоргом, не вважався сильним. В нього набирали з дітей, що не пройшли в групи з поглибленим вивченням фізики і математики. Але це не перешкодило хлоп`ятам стати дружним і чуйним колективом. Лідером, звичайно, був Андрійко Шевченко.

Вчителі кажуть, що улюбленим предметом хлопця була історія, а от на алгебрі чи фізиці він часами нудьгував. Траплялося, що і сам уроки прогулював, і хлопців підбивав. Директор школи навіть батьків викликав і просив перевести" хуліганистого учня в іншу школу, але все владналося.

"Андрій цілими днями пропадав на пустирі за школою, -- пригадує мама -- Любов Миколаївна. -- 3 ранку до вечора міг ганяти м'яча, прибігав додому весь замурзаний, в подряпинах, але гордо розповідав, що забив три голи. Ми з батьком трохи його лаяли, пояснювали, що не можемо кожного місяця купувати нові кеди, але він ладен був грати у футбол і босоніж, примудрявся так навіть голи забивати. Тож доводилося купувати нові кеди. А коли ламав руку чи ногу і мало не наступного дня знову рвався на стадіон, ми з чоловіком зрозуміли: футболіста в синові не вбити..."

В 9 років потрапив до футбольної секції. Перший тренер -- Олександр Шпаков. Батьки спочатку скептично ставилися до такого захоплення свого чада, але тренер зумів переконати їх.

У той час Андрій серйозно тренувався по дві-три години в день у футбольній школі «Динамо», брав участь в дитячих турнірах і був в числі претендентів на поїздку до Європи.

Хто зна, чи так би успішно склалася футбольна кар'єра Шевченка, якби саме тоді в його житті не з'явився перший тренер Олександр Шичков. Він і розгледів у худорлявому школяреві майбутнього футбольного генія, запросив хлопця у футбольну школу "Динамо". З ним вперше у свої 12 років Андрій Шевченко потрапив за кордон у складі дитячої команди. Майже з сьомого класу Шевчик, як називали його однокласники, собі не належав: тренування, збори, поїздки, матчі... Учителька хімії Надія Миколаївна Нечай пригадує, як одного разу Андрій попросив її: "Тепер мені вашого предмета не наздогнати. Дозвольте вивчити якийсь параграф, а ви мені поставите те, що захочете". П'ятірку вчителька поставити не могла, трійку -- не хотіла. Так Андрій дістав четвірку з хімії.

У класі Шевченко не був найвищим, але на фізкультурі завжди ставав першим. Учитель переставляв його назад, а за якусь хвилину він знову стояв попереду шеренги. Деколи з однокласниками грали у футбол на ящик мінералки, а в старших класах -- і на пиво. Вчителька математики Лідія Василівна Серенко вважає, що серед однокласників Андрій був лідером, його поважали за спортивні успіхи, а дехто йому й заздрив. Бо він єдиний з усієї школи бував за кордоном, носив справжній костюм "Адідас", привозив жуйки, запальнички, брелоки і блискучі баночки з-під кока-коли, яку в Радянському Союзі мало хто бачив. Він уже тоді гарно одягався, носив стильні куртки та кросівки і дарував однокласникам електронні іграшки, якими бавилися, зриваючи уроки, і дівчата, і хлопці. Та не лише футбол захоплював Андрія: педагоги пригадують, що міг і з хлопцями у курилці за школою подиміти, і на дискотеках за дівчатами упадав. "До третього класу Андрієві подобалася Аня Скрипка, -- розповідає Клара Петрівна Заїка. -- Три роки поспіль на 8 Березня він дарував їй модні тоді парфуми "Пікова дама", книжку "Повість про сина" і гілочку мімози. Потім вона перейшла в іншу школу, а симпатією Андрія стала ще одна Аня, з якою він товаришував. Вона навіть казала, що Шева -- її майбутній чоловік, але Андрієві ніколи було думати про романи..."

Він був звичайним хлопцем і не зазнавався, що їздить по закордонах, вважають його наставники. Міг з кимось побитися, але за десять хвилин відразу мирився. Міг не лише заради футболу, але й заради хорошого фільму урок пропустити. Бувало, не встигав чогось вивчити, але сміливо виходив до дошки, бо знав: хлопці підкажуть. Коли ж його просили допомогти вирішити якийсь конфлікт, ніколи не відмовляв...



2. СТАТТЯ ІЗ «ФАКТІВ» (2001)

В детстве андрей шевченко спал на сене в деревянной люльке, вырезанной дедом григорием, а свои первые голы забивал в стенку сарая.

Знаменитый футболист, которому завтра исполняется 25 лет, родился и вырос в селе Двирковщина -- так же, как и вся его большая и дружная родня.

Футбольные болельщики скрупулезно подсчитывают каждый забитый Шевой гол и знают о мельчайших подробностях его спортивной жизни. Но, наверное, немногим известен тот факт, что родился кумир миллионов украинских болельщиков в небольшом селе Двирковщина на Киевщине. Там он появился на свет и провел первые годы своей жизни. В многолюдном доме Николая Ганжи -- отца его мамы Любови -- было хоть и тесновато, но зато шумно и весело. Это потом уже Любовь и Николай Шевченко вместе с дочкой Леной и сыном Андреем переехали в новую киевскую квартиру на Оболони.

Вся родня Андрея -- и по линии отца, и по линии матери -- родом из Двирковщины. Более того, семьи Шевченко и Ганжи жили, оказывается, по соседству! Мама и папа Андрея дружили с детских лет. А на днях родители Андрея Шевченко отмечают жемчужную свадьбу -- тридцатилетие совместной жизни.

Дед Николай всегда молится перед началом матчей с участием внука Андрея

Чтобы узнать о родословной и подробностях жизни большой и дружной семьи Андрея Шевченко, корреспондент «ФАКТОВ» отправился в село Двирковщина. Правда, узнать, как добраться до села, оказалось делом непростым: во всех телефонных справочных службах отвечали, что такого населенного пункта у них не значится. Но мы-таки выяснили, что родина Андрея Шевченко находится в десяти минутах езды от Яготина.

… По дороге в село меня догнала подвода с местными жителями. «Шевченко? Как не знать -- это наш земляк, -- сказал небольшой мужичок в кепке. -- Всем селом отметим день рождения Андрея Шевченко. На стадионе будет футбольный матч с участием команд из окрестных сел». А женщина, сидящая рядом с ним, круглолицая и полная, гордо добавила: «Наш Шева!»

Председатель местного сельсовета быстренько организовал доставку журналиста к дому деда Андрея Шевченко. Меня с ветерком прокатил на подводе Игорь, член местной футбольной команды под названием «Андрей Шевченко». Жеребец Скандалист плохо слушался хозяина, но к дому деда Миколы Ганжи, на околице села, все же довез.

Первое, что сразу бросилось в глаза, когда заходишь во двор деда Миколы, -- это большая «поляна» посередине. Ну прямо-таки мини-футбольное поле! Вот где, оказывается, проводил свои первые футбольные тренировки маленький Андрюша Шевченко. Под большим виноградным «деревом» (грушей, увитой виноградной лозой) сидел дед Микола и слушал включенный на полную громкость радиоприемник. Несмотря на преклонный возраст (Николаю Яковлевичу в марте исполнится 80 лет), дед нашего знаменитого форварда сохранил ясность и живость ума. Хотя и несколько туговат на оба уха.

Дед пригласил меня в дом (в нем всего две комнаты), в котором он прожил всю свою жизнь, вырастил вместе с женой Ириной дочек Любу и Лиду, внуков. На круглом, застеленном плюшевой скатертью столике стояла фотография внука Андрея и маленькой правнучки Анастасии. Недавно Андрей стал дядей: в августе в Милане у его сестры Лены родилась дочка.

Дед Микола показал мне подарок внука -- фирменную футболку с изображением Андрея на одной стороне и его миланским номером -- на другой.

- Iталiйська! -- важно произнес Николай Яковлевич. Но надеть футболку и сфотографироваться в ней наотрез отказался.

- Та нащо це вам тратити пльонку на мене? -- все удивлялся дед такому вниманию к своей персоне. А когда я спросила, как мне отсюда лучше доехать до Яготина, удивился: «Ви сюди пiшки добирались? То ви такий бiдний журналiст, що приїхали не на машинi! Ото до мене приїзджали журналiсти -- так i з машиною, i з телекамерами! Замучили своїми зйомками -- i так, i едак мене садили…

Как рассказал мне позже родной брат отца Андрея Шевченко Владимир Григорьевич (приехавший как раз в тот день в село), прошлой осенью родину форварда миланского клуба посетили итальянские тележурналисты. Они прибыли в Двирковщину на автомобиле, не рискнув, видимо, добираться с дорогостоящей техникой в незнакомое украинское село на электричке. Так что сравнение с зарубежными коллегами оказалось не в пользу представителей отечественной прессы.

Дедушка Андрея Шевченко рассказал мне, что все родственники старшего поколения уже умерли. «Один я ще живу, -- тяжко вздохнул дед Микола. -- Андрiй так i каже менi: «Один ти, дiд, в мене остався».

- Моя мати Оришка Евдокимiвна тут, в Двiркивщинi, народилась, -- вспоминает дед Микола. -- Батько помер у 30-му роцi. Нас у мами було четверо. Сестри померли вiд голоду у 33-му. Менi тодi 11 рокiв було, я пас корiв, вже був в домi за хазяїна. Тодi в Двiрковщинi половина села повмирала, двори пустi стояли…

Когда началась война, 18-летнего Колю Ганжу, как и многих его односельчан, угнали в Германию. Всю войну он проработал на заводах Вестфалии. А потом попал в число тех призывников, которых отправили воевать в Японию. Но война закончилась. Эта весть застала Николая и его попутчиков в тот момент, когда поезд ехал через Урал. Всех тогда и высадили в Первоуральске. Там Ганжа проработал еще два года и только после этого вернулся домой.

На мой вопрос, не хотел бы он съездить в гости к внуку Андрею в Италию, дед только рукой махнул:

- Та навiщо вона менi, ця Iталiя! Я i в Нiмеччинi був, i на Уралi -- наїздився вже, досить.

Сейчас дед Микола живет в доме один. Но когда Андрей приезжает в Украину, что бывает нечасто, внук обязательно -- хоть на пару часов -- заезжает в Двирковщину навестить его. Последний раз Андрей был на родине в январе. Правда, дед пожаловался, что Андрей с братом Сергеем тогда так ничего и не поели. «Наварив їм гречаної кашi, а вони i не пообiдали», -- сокрушался дед. На старости лет он стал страстным футбольным болельщиком. Не пропускает ни единого футбольного матча с участием внука. А перед началом телетрансляции обязательно молится. И внук тогда обязательно забивает голы.

В годик у Андрея выстригли «хрестик» на голове, а волосики закопали «пiд кучеряву грушу»

На каждые выходные в Двирковщину приезжает из Киева младшая дочка Николая Ганжи -- Лида. Работы в доме и на огороде невпроворот. Лида очень переживает за отца, который наотрез отказывается переезжать в Киев. В родительском доме Лиды и Любы нет телефона. Видимо, яготинские чиновники считают, что родному деду Андрея Шевченко телефон ни к чему. Действительно, куда же ему звонить, в Милан что ли?..

- Все родичи Андрея -- коренные жители нашего села, -- рассказывает родная тетя Андрея -- Лидия Николаевна. -- Дед Григорий Шевченко, бабушки и прабабушка -- все умерли. Только дяди и тети остались, но все уже разъехались из родных домов, кто куда. Мы с Любой -- мамой Андрея -- родились и выросли в этом доме. Через забор жила семья Шевченко. С первого по четвертый класс мы с Любой ходили в сельскую школу, потом -- в яготинскую. По-соседски дружили с Володей и Колей Шевченко.

После школы Люба поступила в техникум, потом вышла замуж за Колю. Большой свадьбы они не делали -- построили в нашем дворе небольшой шалаш. В Германии у них родилась дочка Лена. Ой, уже столько времени прошло! Вот уже Андрюше исполняется 25 лет…

Кстати, Андрей и мой старший сын Сережа -- погодки. Оба родились и выросли здесь, в Двирковщине. Я родила своего первого сына 15 сентября, а Люба -- через две недели -- 29-го. Я вернулась из яготинского роддома, а через неделю мы с мамой уже отправляли туда Любу. Утром у нее начались схватки, мы вызвали скорую, отвезли в больницу. Потом сообщили мужу Любы, чтобы приехал забрать жену с сыном из роддома (Николай тогда служил в Киеве). Перед выпиской Люба передала мне записочку с просьбой купить пустышку. «Я не знаю даже, как довезу сына домой -- будет кричать», -- написала сестра.

- Андрюша рос очень беспокойным, -- продолжает Лида, заводя меня во вторую крошечную комнатушку, где сестры вдвоем растили своих детей. -- Любина дочка Леночка спала в кроватке, малышей укладывали в коляски. Мой Сережа спал спокойно, а Андрюша частенько плакал. У Любы просто не хватало сил укачивать его в коляске. Так специально для него на крюк, вбитый в потолок, подвесили люльку. Дед Григорий собственноручно соорудил из четырех досточек колыбельку, украсил ее. Положили в люльку сенца, сверху пеленочку, одеяльце…

Мы с Любой все старались делать одновременно: в одно время укладывали сыновей спать, кормили. Люба кормила Андрюшу грудью до полутора лет. По очереди варили еду и занимались хозяйством: одна смотрит за детьми, другая хлопочет. Как-то ночью Люба спросонья говорит мне: «Лида, Сережа твой плачет, а ты спишь». Я встала и давай качать Андрюшу. Качаю-качаю, а потом до меня дошло, что это заливается сынишка сестры. «Люба, -- говорю сестре, -- это ж твой Андрюша плачет. А мой Сережа спит. Чего ж я должна твоего Андрюшу качать?»

Андрей и Сережа до трех лет росли вместе. Да и потом, когда уже Люба переехала с детьми в Киев, все каникулы и выходные Андрей и Сережа проводили в селе. Маленький Андрюша был заводилой во всех играх. Как я ни следила за ним, он всегда умудрялся отобрать у брата понравившуюся игрушку.

Месяца в два мы с Любой покрестили детей. Вернее, мы были дома, а крестные повезли малышей в соседнее село к батюшке. На первый год рождения наших сыновей постригли их -- у нас принято, чтобы крестные «хрестик» выстригли на головке. Наша бабушка сказала, что надо обязательно закопать волосики «пiд кучеряву грушу, щоб волосся кучеряве було». Мы с Любой так и сделали -- в саду под грушей закопали пряди волос детей. Правда, это помогло только Андрею. У него-то волосы действительно вьются, а вот у моего Сережи -- нет.

На Новый год устраивали детям праздник. Елку для внуков выбирала и привозила бабушка Ира. Андрей рос обычным мальчишкой. Играл в футбол, гонял на велосипеде… Во дворе только и слышно было: «Бум! Бум!» Это наш Андрей без конца лупил мячом по стенке сарая -- оттого она постоянно была вся в грязных круглых пятнах. -- Да разве ж мы думали, что он вырастет таким известным! -- всплеснула руками Лидия. -- Какая ж это мама знает, что из ее ребенка вырастет звезда! Для меня племянник так и остался Андрюшей.

Первую футбольную травму Андрей получил в два года -- врезался головой в батарею

Всего метрах в двадцати от подворья семейства Ганжи стоит дом, построенный Григорием Григорьевичем Шевченко. Там я застала его дочку Галю и сына Владимира с женой и дочкой. Они давно уже живут в Киеве, но частенько наведываются в Двирковщину.

- Мы с братом Николаем на все выходные приезжали с семьями в Двирковщину, -- вспоминает Владимир Григорьевич. -- Все-таки здесь родились, выросли. Хотя и нет уже в живых родителей, а все равно тянет сюда. Когда вся наша многочисленная родня съезжалась в Двирковщину, многие смеялись: зачем, мол, вам забор между домами, и так живете одним двором.

В наших краях много речушек, прудов. Частенько мы с братом брали сыновей и шли рыбачить. Андрюша очень любит посидеть с удочкой. В прошлом году он приезжал с ребятами из киевского «Динамо» порыбачить.

- В нашем селе половина жителей носит фамилию Двирко, -- продолжает Владимир Григорьевич -- Так, вроде бы, звали того помещика, который был когда-то хозяином этих земель. А раньше в Двирковщине было много сельчан с фамилией Шевченко.

Мой отец Григорий Григорьевич и мать Матрена Кирилловна вырастили двоих сыновей и двух дочек. Отец не любил про себя рассказывать. Вот его двоюродная сестра, так та часто вспоминала про детство и юность отца. Как-то поехали они на базар купить конфет, а там музыка играла. Отцу тогда было лет четырнадцать, и он страшно любил танцевать. Так посмотреть на пляшущего Григория Шевченко сбежался весь базар! Наш отец работал водителем на «полуторке». Всю войну прошел.

Дед Андрея был шустрый, всегда жизнерадостный, бодрый. Вот и Андрей, смотрю, в деда пошел -- такой же энергичный. Дед Григорий очень любил внука.

Мой племянник -- прирожденный футболист, -- уверен Владимир Григорьевич. -- С малолетства у него была тяга к футболу. Наверное, сам Господь Бог распорядился, чтобы он так здорово играл. Как только Люба уходила в магазин, Андрей тут же доставал мяч и играл в комнате. Первую футбольную травму получил, когда ему было всего два годика. Как-то приезжаю в село, а у Андрюши вся голова перевязана. Что такое? «Это наш футболист бегал с резиновым мячиком и врезался головой в батарею», -- объясняют.

Андрей просто умирал за футболом. В школе он не очень-то хорошо учился. Любе приходилось его стращать: «Если двойку принесешь -- никакой тренировки!» Андрея это дисциплинировало. Самым лучшим подарком ко дню рождения был для него футбольный мяч. Как-то я был в командировке в Москве и купил там фирменный адидасовский мяч за 20 рублей. Андрей так обрадовался подарку, схватил мяч и тут же убежал на школьный стадион, забыв о гостях.

Коля поначалу не очень-то хотел, чтобы Андрей связывал свою жизнь со спортом. Мечтал, чтобы сын пошел по его стопам, закончил хорошо школу и поступил в военное училище.

Сейчас родители Андрея живут в Милане. Звонят нам по несколько раз в неделю, скучают, конечно, по Украине. Прошлым летом приезжали из Италии и возвращаться туда не собирались. Но у Николая опять стало плохо со здоровьем. Брату пришлось срочно связываться с тем итальянским врачом, который делал ему первую операцию на сердце. Андрей снова забрал родителей в Италию. А недавно Николаю, как вы знаете, сделали вторую операцию.

P. S. Андрей Шевченко отметит свой день рождения в Милане, вместе со своими родителями и семьей сестры. В этот день на его родине в селе Двирковщина тоже будет большой праздник. На школьном стадионе состоится Кубок на призы знаменитого футболиста. Играть будут команды из окрестных сел и Яготина, и, конечно же, местная команда «Андрей Шевченко». Обязательно придет поболеть за команду Двирковщины и дед Микола. А вечером он выпьет пива за здоровье внука вместе с приехавшей из Киева родней.



футболіст шевченко спортсмен



3. ФУТБОЛ

3.1 «Динамо» (1994-1999)

У 1991 році «динамівські» юнаки перемогли у чемпіонаті СРСР серед хлопців 1976 р. н. Команда їздила на міжнародні турніри до Європи, зокрема, зіграла на міланському «Сан-Сіро» та перемогла у валлійському турнірі«Кубок Ієна Раша». За хорошу результативність на цих змаганнях Андрій отримав пару бутсів із рук самого Іана Раша.

Перша поява Андрія Шевченка у дорослому футболі відбулася у сезоні 1992/93. Із 12 м'ячами він став кращим бомбардиром першолігової команди «Динамо-2». Потім його запросили в олімпійську збірну України, і він з'явився у вищій лізі -- вперше вийшов на заміну 8 листопада 1994 року (гра з «Шахтарем»). Тоді команду «Динамо» тренувавЙожеф Сабо.

Перший матч у збірній України -- 25 березня 1995 у Загребі проти Хорватії (0:4).

Єврокубковий дебют -- гра проти московського «Спартака» 23 листопада 1994 року. Перший гол у єврокубках забив у ворота мюнхенської «Баварії» в програному матчі (1:4), коли йому було лише 18 років. Згодом до команди повертається Валерій Васильович Лобановський, якого «Шева» буде називати своїм батьком та вчителем. У 1997 ставить динамівський рекорд -- хет-трик у матчі«Барселона» -- «Динамо (Київ)» (0:4). Свій сотий гол у кар'єрі забив 28 квітня 1999 року в матчі Кубку України у ворота «Зірки».

У нападі збірної України він творив тандем з іншим київським «динамівцем» Сергієм Ребровим. У півзахисті їх підтримували партнери з клубу Віталій Косовський таАндрій Гусін -- у кінці 90-х Динамо та збірна були майже синонімічними поняттями і грали достойно проти сильних команд. Найвищим успіхом став вихід до півфіналуЛіги чемпіонів, коли у 1/4 фіналу кияни у двоматчевому протистоянні вибили мадридський «Реал». Перший матч відбувався у Мадриді і рахунок відкрив саме Шевченко -- після пасу Реброва він на фантастичній швидкості прорвався до воріт іспанців і забив Бодо Іллґнерові. Гра завершилась нічиєю 1:1. У київській грі Андрій Шевченко відкрив рахунок, добиваючи м'яч після власного невдалого пенальті, а потім добив «Реал» другим голом -- 2:0.

Півфінальним суперником була «Баварія» (Мюнхен). Перший матч грали у Києві -- спочатку Шева технічно перекидає Олівера Кана після пасу Валентина Белькевича -- 1:0. У кінці першого тайму він пробив штрафний з правого флангу і куля, нікого не зачепивши, приземлилась у воротах -- 2:0. На жаль, «Динамо» припустилося кількох помилок у кінці гри та не змогло втримати перемогу -- 3:3. У Мюнхені господарі перемогли 1:0. Таким чином Андрій Шевченко став півфіналістом Ліги чемпіонів. Але в одній номінації він все-таки переміг -- 10 голів принесли йому титул найкращого голеадора Ліги чемпіонів.

До того часу за бомбардиром вже стежили скаути з багатих європейських клубів. Такий успіх зробив вихованця «Динамо» ласим шматком для провідних команд континенту. Влітку 1999 року італійський «Мілан» заплатив за Андрія 25 млн доларів.

Українець отримав 3-є місце у опитуванні «Золотого м'яча» 1999. Нападника випередили тільки Рівалдо і Девід Бекхем.

Андрій Шевченко став першим українцем, який тримав у руках Кубок чемпіонів. Травми дещо зіпсували форвардові сезон-2002/2003, проте у вирішальні його миттєвості Шевченко знову нагадав про себе влучними ударами і по праву розділив командний успіх. Сьогодні українець став фундатором нового успіху своєї команди - здобуття скудетто. 22 голи у поточному чемпіонаті, останній з яких (на цей момент) визначається як "золотий" - доказ того, що лінія нападу славетного клубу, безперечно, може асоціюватися з уродженцем Двірківщини.

Андрій любить повертатися до Києва. “Суперзірка” італійського чемпіонату, фаворит багатьох апеннінських опитувань і улюбленець міланських тиффозі, він залишається тим самим українським хлопцем, який у далекому дитинстві мріяв зодягнути футболку київського “Динамо”. Але, на відміну від багатьох із нас, не просто мріяв -- а долав, крок за кроком, тернистий шлях до своєї мрії.

Нині вже кожен уболівальник знає історію тих перших кроків, які зробив хлопчик із Яготина, тому повторюватися ще раз не варто. Слід тільки нагадати, що Андрій сьогодні, як і раніше, високо цінує ті уроки футбольної майстерності, які він вчив у динамівській школі під керівництвом свого першого тренера Олександра Шпакова. І дуже часто, повертаючись до Києва, зустрічається зі своїм учителем…

Учитися треба завжди. З цією аксіомою, простою й очевидною, але такою важкою для втілення в життя, Шевченко почав своє футбольне життя. Уже на початку 90-х його тренер у “Динамо-2” Володимир Онищенко був упевнений, що цей футболіст за багатьма факторами виокремлюється з усієї команди, але Андрій продовжував своє навчання, долаючи й футбольні, й життєві труднощі.

Це нині здається, що шлях Шевченка до вершин був прямим і стрімким. Здається, адже важко уявити, що впродовж двох років юний форвард то з`являвся в основному складі “Динамо”, то зникав з нього, повертаючись у другу команду. І навіть після того, як Андрій, уперше вийшовши на поле в турнірі Ліги чемпіонів, відкрив лік своїм євром`ячам і водночас подарував нам, хоч і на короткий термін, надію на перемогу над “Байєрном” і вихід до чвертьфіналу, -- навіть тоді місце в головній команді ще не було заброньовано за ним. Усі погоджувалися з оцінкою таланта Шевченка, але, посилаючись на вік хлопця, якому виповнилося тільки 18, говорили -- у нього все попереду.

Як було йому? Йому, який уже довів невипадковість своєї появи у футболі й більше не хотів “знижки” на вік? Скільки юних талантів, загубивших молоді роки в безвихідді “дублю”, ламалися або переходили в інший клуб, де ставали незамінними… Шевченко мовчав. Можна перегорнути всі газети дев`яносто третього, дев`яносто четвертого, дев`яносто п`ятого -- в численних його інтерв`ю ви не знайдете жодного рядка скарги.

Він мовчав. І грав. Поступово, навіть непомітно, ввійшов до числа тих гравців, без яких “Динамо” уявити було вже неможливо. Але й після цього вчився, адже виходило не все й не одразу. 1996 рік -- рік двадцятиріччя -- був не тим, які футболісти заносять до свого активу. Уже була вся команда, яка за рік почне сходження до європейських вершин, але перемог ще не було. І нині, коли київська молодь програє, саме спогад про 1996-й залишає віру в те, що й новий дев`яносто сьомий не за горами…

Колись Лобановському пощастило із Блохіним: він прийшов, коли цей суперфорвард уже відбувся й виходив на свій пік. Потім Лобановському пощастило із Шевченком. Але й обом “зіркам” українського та європейського футболу пощастило з Лобановським: він з`являвся в той момент, коли гарному футболістові потрібен був один поштовх, щоб стати видатним.

Як у 1973-му й 1984-му, у 1997-му Лобановський повернувся вчасно й ще раз спростував марксистський постулат щодо заперечення ролі особистості в історії. І саме того року народився видатний футболіст Андрій Шевченко, про якого Європа дізналася завдяки хет-трику у ворота “Барселони” на “Ноу Камп” і перед яким зняла, нарешті, капелюха після дублю у ворота “Реала” на “Олімпійському”, коли володар Кубка чемпіонів склав свої повноваження.

3.2 «Мілан» (1999-2006)

Влітку 1999-го Андрій попрощався з “Динамо”. І відтоді ще більше любить Київ. Не тому, що залишив його переможцем. А тому, що любить до нього повертатися.

Італія чекала Андрія Шевченка з надією. Адже вже побачила того Шеву, який ставив на коліна європейських грандів. Але чекала з острахом. Адже згадувала, як таким же тріумфатором приїхав на Апенніни за 11 років до цього Олександр Заваров, але не зміг підкорити найфутбольнішу країну Старого Світу. Та й усі ми -- хіба не згадували десятки вітчизняних “зірок”, які поїхали за кордон, щоб там згаснути?

Та Шевченко їхав до “Мілана”, маючи мету -- спростувати стереотип, який склався на Заході стосовно гравців з пострадянського простору. Він знав, що його очікує надскладний іспит найважчим у світі чемпіонатом, де футбол із задоволення перетворився у виснажливу роботу із однією метою -- заслужити прихильність тиффозі. Знав, й не звертав увагу на скептичні вислови, які лунали й у Італії, й в Україні. Андрій, як і за п`ять років до дебюту в “Мілані”, зосередився на формулі -- вчитися й грати.

Утім, це вже не був Шевченко перших київських років. Той Шева мовчав, коли було важко. Новий -- розумів необхідність створення власного іміджу, тому навчився говорити навіть тоді, коли цього робити не хочеться, й говорити тільки те, чого від нього чекають. Щирий київський хлопець залишився на динамівському дворику -- на “Сан-Сіро” вийшов форвард, який за всіма пунктами відповідає європейським стандартам.

І йому повірили. Повірили спочатку ті, -- від кого залежало його місце на футбольному полі -- Сильвіо Берлусконі й Альберто Дзаккероні. Тренер бачив у ньому футболіста, здатного виконати будь-яку роботу, президент -- форварда, який має єдину місію -- забивати. Не дарма ж “володар заводів, газет, пароплавів” пообіцяв Шевченкові відпочинок на своїй яхті, якщо той заб`є 24 м`ячі в сезоні серії “А”.

Андрій їх забив. Забив саме стільки, скільки просив Берлусконі. Стільки, скільки вистачило, щоб у першому ж італійському сезоні стати найкращим бомбардиром чемпіонату. І хоча пізніше визнавав, що саме останні місяці тієї першості були найважчими, коли доводилося примушувати себе, але нова вершина вже була під його ногами…

29 серпня 1999 -- дебют у Серії «А» в матчі «Лечче» -- «Мілан» (2:2). У перший же сезон стає найкращим бомбардиром Серії «А», забивши 24 м'ячі в 32 іграх чемпіонату, залишивши позаду таких голеодорів, як Батістута (23 м'ячі) і Креспо (22).

Інколи, хоча й дуже рідко, Шевченко визнає, що відчуває втому. Звичайну втому, яка приходить у періоди, коли ентузіазм новачка закінчується, й починається монотонний процес щоденної роботи, який нічого спільного із колишнім задоволенням не має. Але біда в тому, що саме в цей час треба все доводити знову.

15 жовтня 1999 року нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня. Національна команда саме завершувала відбір до чемпіонату Європи 2000. Ситуація у групі була такою: Україна -- 19 очок, Росія і Франція -- по 18. Переможець виходив до ЧЄ напряму, а друга команда мала грати у плей-оф. Французи грали вдома з Ісландією, а українці їхали до Москви. Тобто нічия у вирішальному матчі гарантувала принаймні місце у плей-оф. Росія тиснула і мала очевидну перевагу -- завдяки рикошету після штрафного на 75-й хв. забив Валерій Карпін. Надії майже не було, але все змінив гол Андрія Шевченка -- звичайний штрафний здалеку та із самої бокової лінії завершився голом. М'яч полетів не на голови партнерів, як, мабуть, очікував воротар господарів Олександр Філімонов, а у площину воріт. Голкіпер вийшов надто далеко і повертаючись не зафіксував м'яч та залетів з ним до воріт. Це сталося на 88-й хвилині. З того часу в Україні кожен подібний штрафний з лівого флангу називають «точкою Шевченка».

Напередодні другого італійського сезону в Андрія вірили всі. Він був єдиним гравцем “Мілана”, якому не висловлювали претензії за те, що команда Дзаккероні поміняла “золото” 1999-го на “бронзу” 2000-го. Мілан вірив у повернення на найвищий щабель і головну роль у цьому поверненні відводив, безумовно, українцеві.

Влітку Італія підбивала підсумки чергового сезону в серії “А”. “Мілана” серед найкращих не було -- він, уже без Дзаккероні (й, фактично, без Мальдіні), опустився ще на два рядки, залишивши сподівання на “скудетто” ще взимку. І тільки Шевченко, знову забивши 24 м`ячі, не міг бути звинуваченим у негараздах гранда. Навіть за умови, що повторення попереднього показника залишило Андрія на другій сходинці в реєстрі бомбардирів серії “А”, цей факт довів: випадок перестав бути випадком, адже повторився двічі. І “ринкова вартість” міланського форварда української збірної неухильно пішла вгору.

Андрій Шевченко -- патріот “Мілана”. Ще рік тому в інтерв`ю “Українському футболу” він розповідав, що, як гравець своєї команди, не може радіти успіхам “синьо-чорних” сусідів. І тільки навесні нинішнього року, після того, як “Мілан” за його безпосередньої участі розтрощив “Інтер” -- 6:0, Шева сказав: “Навіть трохи прикро за “Інтер”…”

Андрій Шевченко -- патріот серії “А”. Скільки б фахівців у лапках і без таких не висловлювалися щодо зниження рівня італійської першості, посилаючись на “об`єктивні” єврокубкові показники, міланець, як і раніше, ставить на перше місце серію “А”, а на друге -- всі ліги інших країн. Адже знає серію “А” зсередини краще за нас усіх.

Третій сезон “Мілан” поєднує слово “напад” із прізвищем “ Шевченко”. Третій сезон Андрій поєднує для себе слово “матч” із словом “гол”. І щоразу сподівається не тільки на індивідуальні здобутки, але й на командні.

Так створений футбольний світ, що в біографії кожного гравця по закінченні його кар`єри залишаються тільки титули, командні й індивідуальні. Так, уже не одне покоління вболівальників знає про Пеле тільки те, що він був триразовим чемпіоном світу й забив за свою кар`єру більше тисячі м`ячів. Усе інше залишилося тільки на кіноплівці та в спогадах ветеранів уболівальницького руху.

Андрій Шевченко -- людина честолюбна. Саме цій рисі характеру він має завдячувати, говорячи про все, чого досяг. І саме ця риса змушує українця все частіше згадувати про вершини, які він не підкорив. “Для виправлення ситуації є двадцять перше століття”, -- так сам Андрій говорив ще восени 1999-го, маючи на увазі своє заочне змагання із ван Бастеном, але -- не тільки його. Маючи індивідуальні титули, яким позаздрять більшість футболістів світу, з командних Шевченко володіє тільки званням чемпіона й володаря Кубка України, здобутими ще в “Динамо”.

“Мілан” останніми роками розчаровував. Доки Шева встановлював власні рекорди, його команда “летіла” в усіх змаганнях, де брала участь -- серії “А”, Кубку Італії, Лізі чемпіонів. Нинішнього сезону “Мілан”продовжує боротьбу на всіх фронтах, тільки ліга поступилася місцем менш престижному Кубку УЄФА. І дуже хочеться вірити, що бодай одна з цих, непідкорених Андрієм вершин, поповнить поки що невеликий реєстр його титулів. Хоча не можна виключати, що вже цієї зими “Мілан” спокуситься на шалені суми, які пропонує “Реал”, і Шевченкові доведеться поборотися за Лігу чемпіонів і першість у примеро. А клуб Берлусконі, щоправда, в такому випадку й на минулорічні успіхи сподіватися не зможе…

У “Мілані”, “Реалі” чи десь ще, Шевченко свого досягне. Але його біль (і наш також) -- збірна України. Адже тільки успіхи національної дружини дарують можливість потрапити на головні футбольні форуми -- чемпіонати світу та Європи.

У одному зі своїх інтерв`ю Андрій сказав, що, тільки потрапивши в Італію, зрозумів важливість світового та європейського форумів. Чим визнав, що не до кінця розумів трагедію збірної України, яка не пройшла хорватів у 1997-му. Трагедію, в якій Шевченко та його товариші не були винні. Трагедію, автором якої став арбітр із звучним прізвищем Педерсен.

Натомість трагедію 1999-го він відчув сповна. І тому, що важко було шукати причини словенського провалу десь поза межами збірної. І тому, що, на думку багатьох, саме невихід національної команди на Євро-2000 позбавив Шевченка європейського “Золотого м`яча”…

На початку року Андрій вірив, що все буде добре. Зустрічаючи Новий рік, читачі “Українського футболу” прочитали його слова: “Я не вважаю, що нині наші шанси потрапити на чемпіонат світу гірші, ніж перед початком змагань…. Нам треба всі свої поєдинки зіграти вдало, й тоді путівка на світовий форум буде наша”.

Те, що трапилося потім, знаємо ми всі. Бажання бути учасником, а не спостерігачем змагань у Японії та Південній Кореї Андрій Шевченко підтвердив кількістю м`ячів, забитих за збірну. Але не варто забувати: у футболі за результат відповідальність несуть одинадцять футболістів і тренер.

Голи Шевченка дозволили йому вдруге увійти до трійки найсильніших гравців на думку «Франс Футболу». Але найяскравішими у 2000 році були Луїш Фіґу та Зінедін Зідан -- лідери своїх збірних на чемпіонаті Європи 2000. Вони і зайняли, відповідно, перше та друге місце у класифікації на «Золотий м'яч».

Більшість сезону 2002/03 він пропускає через травму, але у травні 2003 разом з «Міланом» Андрій виграє Лігу Чемпіонів, забивши вирішальний пенальті у післяматчевій серії.

4 червня 2003 року нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня.

Життя не зупиняється навіть після найдошкульніших поразок. Посумувавши п`ять хвилин, ми повинні думати про те, як перемогти завтра. Саме завтра, а не післязавтра, адже не варто забувати, що футбольне життя швидкоплинне. І надто жорстокими стосовно Шеви видаються думки окремих фахівців, які радять пожертвувати чемпіонатом Європи 2004-го й готувати команду до чемпіонату світу-2006. Адже він готовий битися за перемогу сьогодні, коли футбольна кар`єра сходить на пік! І непідкорених вершин ще достатньо.

Під час виборів Президента України 2004 ім'я Шевченка використовував у своїх кампанії Віктор Янукович. Своєрідним посередником між футболістом та політиком бувГригорій Суркіс -- прихильник провладного кандидата. Сам президент федерації футболу України робив заяви від імені футболіста. Восени 2004 року почаласяПомаранчева революція. Той футбольний рік не був вдалим для зірок. Чемпіонат Європи 2004 року вийшов не яскравим -- перемогла Греція, яка використовувала оборонні варіанти, а Лігу чемпіонів виграло досить скромне за європейськими мірками «Порту» тренера Жозе Моурінью. «Золотий м'яч» дали українцеві Андрієві Шевченку. Після вщухання колотнечі та позачергових виборів зірковий гравець «Мілану» позитивно оцінив «Помаранчеву революцію» і пояснив ситуацію щодо використовування його імені:

«Моя політика -- це виступи на футбольних аренах, а не передвиборча агітація. Найбільша нагорода для мене -- це можливість вписати сторінку в історію, а також залишити про себе добру пам'ять у людей. Кадри за моєю участю, які використали в політичній рекламі, насправді були змонтовані, призначалися вони зовсім не для цього. В «оригіналі» я дякував Віктору Януковичу за підтримку спорту й розвиток дитячого футболу в Україні, коли той очолював Національний Олімпійський Комітет. »

14 липня 2004 року Андрій Шевченко одружився з американською фотомоделлю Крістен Пазік.

29 жовтня 2004 року в подружжя народився син Джордан. Хрещеним батьком став Сільвіо Берлусконі -- тодішній голова уряду Італії. Другий син, Христіан з'явився на світ у листопаді 2006 року у Лондоні, Англія.

31 грудня 2004 року Андрію Шевченку -- кращому футболісту Європи 2004 року -- присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави за виняткові спортивні досягнення, визначний особистий внесок у розвиток українського футболу, піднесення авторитету України в світі.

Влітку 2006-го «Шева» виступав за збірну України на чемпіонаті світу з футболу у Німеччині. Він був капітаном команди. Провів усі 5 ігор і став найкращим бомбардиром українців на турнірі, забивши 2 м'ячі -- Саудівській Аравії та Тунісу. Команда під керівництвом Олега Блохіна несподівано дійшла аж до 1/4 фіналу, показавши найвищий результат збірної на міжнародних турнірах.

19 серпня 2006 року нагороджений орденом «За мужність» III ст.

У цей час італійський футбол починав карати винних у корупційному скандалі, де замішаним виявився і «Мілан» Шевченка. Поки тривали суди і розслідування, Андрій Шевченко вже був гравцем іншого клубу. Ще до німецького «мундіалю» Андрій Шевченко був у центрі уваги журналістів, які говорили про інтерес до гравця з боку англійського «Челсі». 31 травня 2006 року, ще до початку чемпіонату світу, українець приймає умови лондонського клубу.



3.3 «Челсі» (2006-2008)

«Челсі», власником якого був Роман Абрамович, виплатив за 29-річного нападника 30,8 млн. англійських фунтів (близько 45 млн. євро). Таким чином українець стає найдорожчим трансфером у історії британського футболу і входить до десятки найдорожчих переходів усіх часів.

Головний тренер Жозе Моурінью, який здобув з лондонцями 2 поспіль чемпіонства Англії, давно хотів Шевченка у своїй команді, але разом з вихованцем «Динамо» до клубу прийшло ще декілька відомих гравців, наприклад, лідер «Баварії» Міхаель Баллак. Керівництво вимагало перемог і португальський наставник починає експериментувати зі складом і змінює тактику, завдяки якій він вигравав титули до того -- потрібно було якось помістити на полі усі дорогі придбання клубу.

Головнимнападником команди був Дідьє Дроґба, тому Шевченка пробують на фланзі або у парі з Дроґба. Українець поступово випадає з основного складу і виходить переважно на заміни. Андрій потім пояснює пресі нерегулярні і нерезультативні виступи у «Челсі» травмою і тривалими болями у спині.

Після першого сезону до Шевченка застосовували епітети «розчарування сезону», «найдорожча нерухомість у Лондоні» чи «найдорожче місце на лаві запасних». Людина, яку у Мілані порівнювали до легендарних Нордаля та ван Бастена, забила 4 голи у англійській лізі за весь сезон.

Тим не менше, в цей час Андрій входить до десятки найвисокооплачуваніших футболістів світу. У лютому 2008 португальський «Futebol Finance» оцінив його заробітну платню на рівні 7,8 млн. євро за рік.

Після відходу з клубу Жозе Моурінью його наступник теж не надто довіряв Шевченкові. Взимку 2007/2008 «Челсі» для, принаймні, тимчасової заміни Дідьє Дроґба, котрий виступав на Кубку африканських націй 2008 придбав нападника Ніколя Анелька. Саме француза Авраам Ґрант випустив і для пробиття вирішального пенальті у фінальному матчі Ліги чемпіонів 2008, тоді як українець залишився на лаві запасних.

23 серпня 2008 року італійська «Корр'єре делло Спорт» повідомила, що узгоджено умови повернення Шевченка до «Мілану» на правах оренди. Офіційна веб-сторінка «Челсі» того ж дня підтвердила це і зазначила, що гравцю залишилося лише пройти медичне обстеження.



3.4 Повернення у «Мілан» (2008-2009)

Оскільки номер «7» вже був закріплений за молодим бразильським нападником Пату, який стабільно грав у основі, Шевченко взяв 76-й номер, що символізує рік народження спортсмена. 32-річний гравець не зміг вибороти місця у стартовому складі і більшість ігрового часу проводив у матчах Кубка УЄФА, Кубка Італії, або після виходів на заміну у поєдинках Серії А.

3.5 Знову в «Динамо» (2009-2012)

28 серпня 2009, за десять років після свого переходу до "Мілану", Андрій Шевченко повернувся під біло-сині знамена "Динамо". Андрій Шевченко підписав дворічний контракт із київським «Динамо». За столичний клуб нападник виступає під звичним сьомим номером. Новина про те, що Шева повертається до Києва, ледь не обрушила клубний сайт, який відвідало понад 120,000 уболівальників клубу. За три дні переповнений динамівський стадіон став свідком першого гола свого улюбленця в матчі чемпіонату України з донецьким "Металургом" (3:1). "Історія триває, і я справді дуже радий, що повернувся до рідного клубу. Десять років мого життя минули в різних країнах Європи, та прийшов час повернутися додому, щоб знову радувати вболівальників "Динамо" та всієї України", - скаже відразу після тієї гри Шева. І додасть - "Знав, звичайно, що мене люблять у Києві, але що настільки - навіть уявити не міг. Гадаю, якби ми грали на "Олімпійському", і там яблуку нема де було б упасти. Можу твердо обіцяти: зроблю все для процвітання клубу й для того, щоб шанувальники "Динамо" отримували задоволення від гри".

Шевченко досить швидко став основним гравцем клубу та навіть встиг потрапити в заявку до Ліги чемпіонів 2009/2010. Змінилась позиція гравця -- номінальний форвард частіше виходив на флангах півзахисту, працюючи тзв. «диспетчером» для нападаючих. Першу половину сезону 2010/2011 Андрій провів у якості капітана команди.

4 листопада 2009 в матчі Ліги чемпіонів між «Динамо» та міланським «Інтером» Шевченко забив гол і був визнаний найкращим гравцем матчу незважаючи на те, що кияни поступилися з рахунком 1:2. У минулому сезоні 2010/11 Шева, незважаючи на болі в спині, які турбували його, 32 рази вийшов на поле в різних турнірах і забив 16 голів. Тобто він відзначався в кожній другій грі, й це тоді, коли йому далеко за 30! Секрет успіху свого учня розкрив усе той же Олександр Шпаков. "Виступати на такому серйозному рівні в його віці Андрію допомагає унікальне професійне ставлення до своєї справи. Він не палить, не п'є, правильно харчується й дотримується режиму".

8 жовтня 2010 року провів свій 100-ий поєдинок за національну збірну України у домашній грі проти Канади (2:2) на стадіоні «Динамо» ім. Валерія Лобановського. Він став першим українським футболістом, що досягнув такого показника.

У 2010 році Шевченко заявив, що після Євро-2012 закінчує кар'єру у збірній.

Наприкінці вересня 2011 року напередодні 35-річного ювілею гравця президент київського "Динамо" Ігор Суркіс, віддаючи належне великому футболісту, зазначив: "Я щасливий, що після десяти років чудової кар'єри Андрій повернувся до динамівської сім'ї й є одним із найкращих. Це показали ігри з англійським "Сток Сіті" та донецьким "Шахтарем". Дуже важливо, що в клубі є гравець, на кого необхідно рівнятися. Він - і минуле, і сьогодення, і майбутнє київського "Динамо".

Андрій Шевченко, зв'язавши свою долю з динамівським клубом, ще раз підтвердив вічну істину про те, що найкоротший шлях до здобуття слави - це робити те, що тобі радить серце.

На початку червня 2012 року заявив про закінчення контракту із київським «Динамо».

3.6 Євро-2012 та завершення кар'єри

Шевченко увійшов до складу збірної України на Євро 2012, і в першому матчі чемпіонату забив два м'ячі головою у ворота збірної Швеції. Після третього, заключного матчу збірної України на цьому турнірі заявив, що завершує виступи в національній команді, хоча сподівається провести ще один прощальний матч.

Посідає третє місце у списку найкращих бомбардирів у європейських кваліфікаціях до чемпіонатів Європи і світу з показником в 32 голи.

5 липня 2012 року нагороджений орденом «За заслуги» I ст. за значний особистий внесок у підготовку і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, успішну реалізацію інфраструктурних проектів, забезпечення правопорядку і громадської безпеки під час турніру, піднесення міжнародного авторитету Української держави, високий професіоналізм.

27 липня після матчу «Динамо» проти ужгородської «Говерли» Андрій Шевченко оголосив про завершення своєї кар'єри футболіста та про свій намір зайнятися політикою. 28 липня Шевченко оголосив про приєднання до партії «Україна -- Вперед!»

4. ТИТУЛИ ТА ДОСЯГНЕННЯ

4.1 Командні

· «Динамо»

· Чемпіон України (5): 1994--95, 1995--96, 1996--97, 1997--98, 1998--99

· Кубок України (3): 1995--96, 1997--98, 1998--99

· Суперкубок України (1): 2011

· «Мілан»

· Ліга чемпіонів УЄФА (1): 2002--03

· Суперкубок УЄФА (1): 2004

· Серія A (Італія) (1): 2003--04

· Кубок Італії (1): 2002--03

· Суперкубок Італії (1): 2004--05

· «Челсі»

· Кубок Англії (1): 2007

· Кубок англійської ліги (1): 2007

· Національна збірна України

· Чвертьфіналіст чемпіонату світу: 2006

4.2 Індивідуальні

· Володар Золотого м'яча France Football -- найкращий футболіст Європи (1): 2004

· Володар Бронзового м'яча France Football (2): 1999, 2000

· Четвертий футболіст Європи по версії France Football (1): 2003

· П'ятий футболіст Європи за версією France Football (1): 2005

· Третій футболіст світу за версією World Soccer(3): 1999, 2000, 2004

· Третій футболіст світу за версією FIFA (1): 2004

· Найкращий футболіст планети за підсумками голосування в Інтернеті вболівальників всього світу (Golden foot) (1): 2005

· Найкращий футболіст України (6): 1997, 1999, 2000, 2001, 2004, 2005

· Найкращий гравець чемпіонату України (1): 1997

· Найкращий бомбардир чемпіонату України (1): 1999

· Найкращий бомбардир Серії А (2): 2000, 2004

· Найкращий бомбардир Кубка/Ліги чемпіонів (3): 1999 (11 м'ячів), 2001 (9 м'ячів), 2006 (9 м'ячів)

· Приз «Найкращий футболіст країн СНД і Балтики» («Зірка») від газети «Спорт-Експрес»: 2004, 2005

· Член Клубу Олега Блохіна -- 374 м'ячі.

Голи в клубних турнірах під егідою УЄФА на 10.03.2011: 67

· Ліга чемпіонів УЄФА : 59

· Кубок УЄФА / Ліга Європи УЄФА : 7

· Суперкубок УЄФА : 1



5. СТАТИСТИКА ВИСТУПІВ

5.1 Клубна

...

Клуб	Сезон	Чемпіонат	Кубок	Єврокубки	Інші	Всього
		Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
Динамо-2 (перша ліга)	1992-93	6	0	-	-	-	-	-	-	6	0
	1993-94	31	12	1	0	-	-	-	-	32	12
	1994-95	13	4	4	5	-	-	-	-	17	9
	1996-97	1	0	-	-	-	-	-	-	1	0
Динамо	1994-95	17	1	4	1	2	1	-	-	23	3
	1995-96	31	16	5	1	2	2	-	-	38	19
	1996-97	20	6	-	-	-	-	-	-	20	6
	1997-98	23	19	8	8	10	6	-	-	41	33
	1998-99	26	18	4	5	14	10	-	-	44	33
Мілан	1999-00	32	24	4	4	6	1	1	0	43	29
	2000-01	34	24	3	1	14	9	-	-	51	34
	2001-02	29	14	3	0	6	3	-	-	38	17
	2002-03	24	5	4	1	11	4	-	-	39	10
	2003-04	32	24	1	0	10	5	2	0	45	29
	2004-05	29	17	-	-	10	6	1	3	40	26
	2005-06	28	19	-	-	12	9	-	-	40	28
Челсі	2006-07	30	4	6	3	10	3	5	4	51	14
	2007-08	17	5	1	0	5	1	2	2	25	8
Мілан	2008-09	18	0	1	1	7	1	-	-	26	2
Челсі	2009-10	1	0	-	-	-	-	-	-	1	0
Динамо	2009-10	21	7	2	0	6	1	-	-	29	8
	2010-11	18	10	2	1	12	5	-	-	32	16
	2011-12	16	6	1	0	5	0	-	-	22	6
Динамо-2	-	-	5	5	-	-	-	-	5	5
Динамо	172	83	26	16	51	25	-	-	249	124
Мілан	226	127	16	7

Страница:

•  1 
•  2 

творческая работа "Шевченко Андрій Миколайович - відомий футболіст України" скачать

Подобные документы

• Характеристика кінноспортивного клубу "Prestige"

  Організаційна структура та види діяльності кінноспортивного клубу "Prestige". Багатовікова історія, чистопородність та характерні особливості фризської породи коней. Асортимент послуг та процентний розподіл клубів на ринку кінноспортивних клубів.
  
  отчет по практике [956,7 K], добавлен 09.12.2011
  

• Впровадження системи атестації футбольних клубів країни

  Система атестування фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності в Україні. Зміст критеріїв та етапи процедури атестації футбольних клубів різних ліг країни. Систематизація вимог для атестування. Підґрунтя для підвищення стандартів якості футболу.
  
  автореферат [70,0 K], добавлен 27.04.2009
  

• Використання структурованої води у відновній діяльності спортсмена

  Відновлення у процесі тренувальної діяльності спортсмена. Характеристика води як засобу відновлення працездатності спортсмена. Тонічна активність м’язової системи як показник працездатності спортсмена. Вплив структурованої води на організм спортсмена.
  
  дипломная работа [3,2 M], добавлен 22.01.2015
  

• Спортивная тренировка как важнейший компонент подготовки спортсмена

  Характеристика системы тренировочно-соревновательной подготовки. Основные виды подготовки спортсмена. Понятия о физических качествах спортсмена: сила, быстрота, выносливость, гибкость. Спортивные соревнования как средство и метод подготовки спортсмена.
  
  курсовая работа [47,2 K], добавлен 27.12.2013
  

• Біохімічні основи харчування спортсмена

  Біохімічна характеристика харчування як засобу підвищення фізичних якостей спортсмена. Методика організації біохімічних досліджень харчування спортсменів. Визначення потреб організму спортсмена в залежності від антропометричних і фізіологічних показників.
  
  дипломная работа [138,4 K], добавлен 12.03.2012
  

• Медико-биологическое обеспечение подготовки хоккеистов

  Методы обеспечения гигиены спортсмена, рационального питания, наблюдения и оценки текущего функционального состояния и здоровья спортсмена. Характеристика углубленных медицинских обследований и этапных комплексных. Профилактика спортивного травматизма.
  
  реферат [18,0 K], добавлен 09.04.2015
  

• Основы спортивной тренировки

  Физическая подготовка спортсмена. Принцип единства общей и специальной физической подготовки. Техническая, тактическая, психологическая, морально-волевая подготовка спортсмена. Физические (двигательные) качества. Средства и методы и развития. Форма.
  
  курсовая работа [51,0 K], добавлен 16.05.2004
  

• Анализ тренировок спортсменов-ориентировщиков

  Содержание общефизической и специальной физической подготовки в спортивном ориентировании. План подготовки спортсмена-ориентировщика для достижения высоких спортивных достижений. Структура и целевые функции соревновательной деятельности спортсмена.
  
  курсовая работа [879,2 K], добавлен 28.12.2012
  

• Основы методики тренировочного процесса в троебории

  Понятие о спортивной тренировке и его основные компоненты. Физические качества спортсмена. Соревнования как средство и метод подготовки спортсмена. Физиологическая классификация спортивных упражнений. Особенности и методы тренировки в силовом троебории.
  
  курсовая работа [541,8 K], добавлен 26.09.2010
  

• Комплексный контроль в спортивной тренировке

  Эффективность процесса подготовки спортсмена в современных условиях, использованием средств и методов комплексного контроля, его цели и разновидности. Содержание и организация этапного, текущего и оперативного контроля, оценка состояния спортсмена.
  
  реферат [30,3 K], добавлен 10.11.2009
  

• Історія розвитку туризму у Львові

  Львів - столиця Галицько-Волинського князівства, культурний та духовний центр сучасної України; розвиток туризму в регіоні. Гостинні послуги у Галичині за часів Австро-Угорщини, Польщі. Готелі Львова: "Жорж", "Гранд Готель" - історія і сучасність.
  
  реферат [2,9 M], добавлен 11.12.2011
  

• Система питания спортсмена

  Значение правильного питания для спортсмена. Энергетический баланс, масса и состав тела. Потребности в белке, углеводе для тренировки. Соблюдение водного баланса. Употребление витаминов, минералов, актиоксидантов для здоровья. Сокращение жира и рост мышц.
  
  контрольная работа [30,7 K], добавлен 17.06.2014
  

• Подготовка кикбоксера

  Тактические подготовки и элементы боя. Подготовка спортсмена и команды в целом к предстоящим соревнованиям. Сбор сведений о противниках разведкой. Морально-волевые качества спортсмена. Основные разделы тактического плана. Успех кикбоксера в бою.
  
  реферат [1,6 M], добавлен 22.12.2012
  

• Основные понятия тренировки

  Основная цель подготовки спортсмена. Внетренировочные и внесоревновательные факторы подготовки гимнастов. Классификация и методы проведения соревнований. Основные виды интегральной подготовки спортсмена, показатели общей и специальной тренированности.
  
  презентация [330,3 K], добавлен 08.08.2015
  

• Разносторонняя подготовка спортсмена и ее составляющие

  Гармоничное физическое развитие, всесторонняя физическая подготовка и укрепление здоровья учащихся. Подготовка у спортсмена волевых качеств. Роль спортивной техники в различных видах спорта. Основное содержание тактики и тактической подготовки.
  
  реферат [54,7 K], добавлен 05.05.2009
  

• Вольові якості особистості та шляхи їх формування у спорті

  Методи об’єктивного вивчення вольових проявів спортсмена. Поняття, зміст, задачі, динамічна структура психологічної підготовки. Теоретичні та практичні розробки вольової підготовки. Поєднання направленого впливу тренера і спортсмена з самовиховання волі.
  
  курсовая работа [22,4 K], добавлен 16.11.2009
  

• Периодизация спортивной тренировки легкоатлета

  Методика спортивной тренировки. Принцип круглогодичного тренировочного процесса. Специфика вида легкой атлетики, уровень подготовленности спортсмена, особенности развития его спортивной формы. Восстановление сил спортсмена после соревновательного сезона.
  
  реферат [2,0 M], добавлен 27.02.2010
  

• Биохимические источники поддержания общей работоспособности спортсмена

  Биомеханика физиологических движений (удара и защиты) в боксе. Выносливость как показатель работоспособности спортсмена. Механизмы усталости и адаптации к физиологическим нагрузкам. Энергетические механизмы обеспечения функционального состояния боксера.
  
  реферат [370,1 K], добавлен 10.04.2014
  

• Гигиеническое обеспечение занятий избранного вида спорта - каратэ

  Основные положения пищевого рациона, питьевой режим спортсмена. Гигиенические требования к планированию тренировок и проведению занятий по каратэ. Профилактика травматизма и грибковых заболеваний кожи. Нормирование тренировочных занятий спортсмена.
  
  курсовая работа [44,5 K], добавлен 08.03.2016
  

• Політична символіка в закладі "Криївка"

  Історія заснування ресторана-кнайпи у Львові, оформленого під схованку бійців Української Повстанської Армії. Традиція входу до закладу, особливості його інтер’єру. Оригінальні назви страв. Основні цілі кафе. Популярність Криївки серед відвідувачів.
  
  презентация [2,8 M], добавлен 15.09.2015
  

Другие документы, подобные "Шевченко Андрій Миколайович - відомий футболіст України"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам