Обґрунтування лікувальної фізичної культури при захворюваннях сечовивідної і статевої системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Факультет біомедичної інженерії

РЕФЕРАТ

з дисципліни фізичне виховання

Тема Обгрунтування лікувальної фізичної культури при захворюваннях сечовивідної і статевої системи

Виконала: студент, КА-44

2 курс, ІПСА

Куца Каріна Володимирівна

Київ - 2015



Зміст

Введення

1. Принципи лікувальної фізичної культури

1.1 Загальна характеристика лікувальної фізичної культури при хронічному пієлонефриті, гломерулонефриті

1.2 Комплексна лікувальна фізична культура при хронічних запалювальних захворюваннях сечовивідної системи (пієлонефрит, гломерулонефрит)

1.2.1 Механізм лікувальної дії фізичних вправ при хронічних запалювальних захворюваннях нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит)

1.2.2 Завдання, засоби, форми, методи, методика лікувальної фізичної культури при хронічних запалювальних захворюваннях нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит)

1.3 Методи оцінки ефективності лікувальної фізичноїкультури хворих на хронічний пієлонефрит та гломерулонефрит

1.4 Сечокам'яна хвороба

2. Загальна характеристика основних гінекологічних захворювань.

3. Лікувальна фізкультура в гінекології

4. Лікувальна фізкультура при деяких гінекологічних захворюваннях

4.1 Аменорея

4.2 Гіпофункція (недостатність) яєчників

4.3 Міома матки

4.4 Недорозвинення матки

4.5 Запальні захворювання жіночих статевих органів

4.6 Неправильне положення статевих органів

Висновки



Введення

Лікувальна фізична культура - це розділ медицини, який вивчає лікування і профілактику захворювань методами фізкультури (зазвичай у поєднанні з фізіотерапевтичними процедурами і масажем). З іншого боку, лікувальна фізкультура є розділом фізичної культури, в якому розглядають фізичні вправи для відновлення здоров'я хворої людини і його працездатності.

Основний терапевтичний метод ЛФК - це лікувальна гімнастика, тобто спеціально підібрані для лікування фізичні вправи. Також сюди включають гідропроцедури, механотерапію, трудотерапию, лікувальний масаж, ходьбу, ігри, загартовування сонцем, повітрям і так далі.

Основний засіб ЛФК - фізичні вправи, що застосовуються відповідно до завданнями лікування, з урахуванням етіології, патогенезу, клінічних особливостей, функціонального стану організму, загальної фізичної працездатності. Саме цим ЛФК і відрізняється від звичайної фізкультури.

Заняття лікувальною фізкультурою можуть допомогти в зміцненні опорно - рухового апарату, тобто м'язів, кісток, суглобів і зв'язок. З метою профілактики травм і захворювань, можуть забезпечити найбільш ефективний процес лікування, сприяють відновленню всіх функцій опорно - рухового апарату після того, як лікування закінчено. Причому і в профілактиці, і в лікуванні, і в реабілітації ЛФК діє не тільки прямо, а й опосередковано, одночасно роблячи позитивний вплив на багато інших системи і функції організму.

У лікувальній фізкультурі дуже важлива точне дозування фізичних вправ в залежності від діагнозу та інших індивідуальних особливостей кожної людини. Адже індивідуальний рівень норми і поняття "нижче" - "вище" можуть у багато разів відрізнятися від так званої середньої норми.

Заняття лікувальною фізичною культурою повинні бути систематичними і регулярними. Тільки в цьому випадку можна розраховувати на максимальний позитивний ефект. При цьому необхідно враховувати свої можливості, стан здоров'я, рівня тренованості та рекомендації лікуючого лікаря. Оздоровчий ефект занять пов'язаний, перш за все, з підвищенням аеробних можливостей організму, рівня загальної витривалості і фізичної працездатності. Підвищення фізичної працездатності супроводжується профілактичним ефектом відносно чинників ризику серцево-судинних захворювань, зниженням ваги тіла і жирової маси, зниженням вмісту холестерину в крові, зниженням артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. Виконання фізичних вправ позитивно впливає на всі ланки рухового апарату, перешкоджаючи розвитку дегенеративних змін, пов'язаних з віком і гіподинамією. Підвищується мінералізація кісткової тканини і зміст кальцію в організмі, що перешкоджає розвитку остеопорозу. Збільшується приплив лімфи до суглобових хрящів і міжхребцевих дисків, що є кращим засобом профілактики артрозу і остеохондрозу. Всі ці дані свідчать про неоціненний позитивний вплив занять оздоровчою фізичною культурою на організм людини.

ЛФК є не тільки лікувально-профілактичним, а й лікувально-виховним процесом, оскільки формує у хворого свідоме ставлення до занять фізичними вправами, прищеплює йому гігієнічні навички, передбачає участь його в регулюванні не тільки загального режиму життя, а й «режиму рухів», виховує правильне ставлення до загартовування організму природними факторами природи.

Об'єктом впливу ЛФК є хворий з усіма особливостями функціонального стану його організму. Цим визначається відмінність застосовуваних засобів, форм методів у практиці ЛФК.

Розглянемо докладніше лікувальну фізкультуру при сечовивідних та гінекологічних захворюваннях.



1. Принципи лікувальної фізичної культури

1.1 Загальна характеристика лікувальної фізичної культури при хронічному пієлонефриті, гломерулонефриті

пієлонефрит лікувальний фізкультура гінекологія

Фізичні методи є невід'ємною частиною комплексного лікування нефрологічних хворих. Вони допомагають зменшити медикаментозне навантаження на організм, що особливо важливо в умовах екологічного дисбалансу, і використати свої переваги над медикаментозним лікуванням (відсутність побічних негативних реакцій, зокрема алергічних; можливість застосування їх як у формі монотерапії, так і в поєднанні з фармакологічними засобами; технічна простота, доступність, відносна дешевизна, висока ефективність при лікуванні больових синдромів і функціональних захворювань). Фізичні методи лікування є основними в санаторіях і все частіше використовуються в стаціонарах, поліклініках.

За механізмом дії фізичні методи, що застосовуються в нефрології, можна розподілити на чотири основних механізми: тонізуючого впливу, трофічної дії, формування компенсацій і нормалізації функцій.

Залежно від стадії захворювання, темпів прогресування хвороби, її клінічних проявів, самопочуття хворого призначають щадний, щадно-тренуючий та тренуючий режими. За умов щадно-тренуючого режиму усувають негативні чинники впливу, подовжують фізіологічний сон, коригують психічний статус хворого. Тренуючий режим розрахований на мобілізацію захисних механізмів і підвищення опірності організму, потребує активної поведінки хворого, спрямованої на якнайшвидше відновлення здоров'я та працездатності. Важливу роль у сповільненні темпів прогресування ниркових захворювань відіграє дисциплінованість хворого щодо виконання призначень лікаря і усвідомлення значущості самоконтролю за власним здоров'ям.

При відсутності високої температури, нічних набряків, злоякісної артеріальної гіпертензії, вираженої і термінальної ХНН хворим нефрологічного профілю показані дозовані фізичні вправи, що сприяють загальному зміцненню організму, стимулюють і поліпшують функції нирок, легень, серця, хребта, нервової системи та інших органів. Залежно від вищезгаданих режимів доцільно проводити ранкову гігієнічну та лікувальну гімнастику, повільні танці, теренкур у ранкові та передвечірні години. Тривалість лікувальної гімнастики становить 15-25 хв. Контролем при проведенні вправ є вимірювання пульсу: збільшення частоти пульсу не повинно перевищувати 8-10 уд./хв у порівнянні з вихідним.

1.2 Комплексна лікувальна фізична культура при хронічних запалювальних захворюваннях сечовивідної системи (пієлонефрит, гломерулонефрит)

1.2.1 Механізм лікувальної дії фізичних вправ при хронічних запалювальних захворюваннях нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит)

Під час хвороби в організмі відбуваються різні структурні і функціональні порушення. Одночасно посилюються захисні процеси, розвиваються компенсації, змінюється обмін речовин. Вимушена тривала гіподинамія може погіршити перебіг хвороби, викликати ряд ускладнень. Лікувальна фізична культура, з одного боку, надає безпосередньої лікувальної дії (стимулюючи захисні механізми, прискорюючи і удосконалюючи розвиток компенсацій, покращуючи обмін речовин і регенеративні процеси, відновлюючи порушені функції), з іншої - зменшує несприятливі наслідки пониженої рухової активності.

Лікувальна дія фізичних вправ виявляється в складних психічних, фізіологічних і біохімічних процесах, які протікають в організмі при заняттях лікувальною фізичною культурою. Організм людини повинен постійно пристосовуватися до змінних умов внутрішнього і зовнішнього середовища. Це пристосування досягається зміною функцій кліток різних органів і систем, взаємозв'язаних один з одним.

Механізми тонізуючого впливу фізичних вправ. Тонізуючий вплив фізичних вправ полягає в зміні інтенсивності біологічних процесів в організмі (загального тонусу) під впливом дозованого м'язового навантаження. При захворюваннях змінюється загальний тонус. На початку частого спостерігається посилення збудливих процесів в центральній нервовій системі, активізуються захисні і з'являються патологічні реакції, підвищується температура тіла, посилюється діяльність багатьох внутрішніх органів. У цей гострий період захворювання хворому показаний режим спокою; фізичні вправи, як правило, не застосовуються. У міру стихання гострих явищ, а також при хронічних захворюваннях відбувається зниження рівня протікання основних життєвих процесів, що пояснюється переважанням процесів гальмування в центральній нервовій системі. Зниження загального тонусу є проблемою самого захворювання (поява застійних явищ гальмування або збудження - «патологічна» домінанта) і зниження рухової активності хворого під час хвороби (зменшення числа імпульсів, що надходять від рецепторів опорно-рухового апарату). З цiеї ж причини спостерiгается зменшення активізуючої функції залоз внутрішньої секреції (надниркових, щитовидної залози та ін.). Порушення регулюючих впливів центральною нервової і ендокринної систем позначається на рівні протікання вегетативних функцій: погіршується функція кровообігу, дихання і інших систем, знижується обмін речовин, опірність і реактивність організму. Погіршення всіх функцій в організмі знижує працездатність і бажання проводити рухи, а при виконанні якої-небудь м'язової роботи викликає швидке стомлення. У цей період для прискорення одужання буває необхідно стимулювати інтенсивність протікання процесів в організмі. Найбільш біологічно адекватним засобом є фізичні вправи. Тонізуюча дія фізичних вправ обумовлена тим, що рухова зона кори великих півкуль головного мозку, посилаючи імпульси руховому апарату, одночасно впливає на центри вегетативної нервової системи, порушуючи їх. Це надходження імпульсів руху або навіть тільки одне уявлення про рухи є пусковим подразником, що викликає посилення вегетативних функцій. Але основні зрушення у функціональному стані центральної нервової системи і в роботі внутрішніх органів відбуваються в процесі безпосереднього виконання фізичних вправ, коли посилюється імпульсація пропріорецепторів та інших рецепторів, що беруть участь в русі (зоровому, слуховому). Під впливом м'язової діяльності активізується також функція залоз внутрішньої секреції, перш за все надниркових. Збудження центральної нервової системи і посилення діяльності залоз внутрішньої секреції стимулюють вегетативні функції: поліпшується діяльність серцево-судинною, дихальної та інших систем, підвищується обмін речовин та різні захисні реакції, у тому числі і імунобіологічні. Таким чином, підвищення збудливого тонусу центральної нервової системи, активності залоз внутрішньої секреції і рівня вегетативних функцій відбувається по механізму моторно-вісцелярних рефлексів. Це найважливіший, але не єдиний механізм дії фізичних вправ.

Використовуючи фізичні вправи з лікувальною метою, необхідно враховувати і їх вплив на психіку хворих. Підвищення настрою при виконанні фізичних вправ, свідомість відновлення рухової активності, відвернення думок від хвороби також надають тонізуючої дії на організм хворого. Стимулююча дія фізичних вправ знаходиться в прямій залежності від об'єму маси м'язів, що беруть участь в русі, та від інтенсивності вироблюваної роботи. Так, значнішої дії надають вправи, що включають в рух великi групи м'язів і виконуються в швидкому темпі. Позитивні емоції, викликані цікавими вправами або іграми, бадьорі команди, добре обладнаний, світлий кабінет лікувальної фізичної культури підсилюють позитивну дію вправ. Проте підвищення загального життєвого тонусу не завжди бажано. Наприклад, при лікуванні хворих інфарктом міокарду спочатку показаний повний спокій. У цей період необхідно максимально понизити навантаження на серцево-судинну систему, використовуючи вправи тільки для дрібних м'язових груп.

У лікувальній фізичній культурі застосовуються також вправи, які знижують збудження і підсилюють гальмування в центральній нервовій системі. Це статичні дихальні вправи, вправи в розслабленні м'язів, вправи, що виконуються в повільному темпі. Вправи, що знижують збудження в центральній нервовій системі, особливо показані при тих захворюваннях, при яких переважають збудливі процеси або понижені гальмівні процеси.

Чергування вправ, що підсилюють процеси збудження в центральній нервовій системі (вправи для великих м'язових груп, з вираженим м'язовим зусиллям, в швидкому темпі), з вправами, що підсилюють процеси гальмування (дихальні вправи, вправи в розслабленні м'язів, вправи, що виконуються в повільному темпі), сприяє відновленню нормальної; рухливості нервових процесів.

Механізми трофічної дії фізичних вправ. Трофічна дія фізичних вправ виявляється в тому, що під впливом м'язової діяльності поліпшуються обмінні процеси і процеси регенерації в організмі.

При захворюваннях порушується обмін речовин і нормальна структура тканин і органів. Лікування направлене на відновлення порушених структур за допомогою поліпшення і нормалізації обміну, речовин. Могутнім стимулятором обміну речовин є фізичні вправи. Під час м'язової діяльності збільшуються енергетичні витрати, витрачається аденозинтрифосфорна кислота (АТФ), яка є джерелом не тільки енергії руху, але і пластичних процесів. Після закінчення рухів відбувається посилення відновних процесів, енергетичні запаси збільшуються (фаза надвідновлення). АТФ в цей період витрачається на пластичні процеси (побудова і оновлення білків тканин).

Фізичні вправи, покращуючи обмін речовин, сприяють відновленню побудови опорно-рухового апарату, шкіри, складу крові і таке інше. У тих випадках, коли не відбувається дійсної регенерації органу, фізичні вправи сприяють прискоренню утворення рубцевої тканини і компенсаторної гіпертрофії органу. Фізичні вправи, покращуючи кровообіг, сприяють розсмоктуванню загиблих елементів і стимулюють зростання сполучної тканини і кровоносних судин. Під впливом м'язової діяльності затримується розвиток м`язової атрофії, що викликається гіподинамією. Якщо атрофія м'язів вже розвинулася (при травмах, пошкодженнях периферичних нервів), відновлення структури і функції м'язів можливо тільки за допомогою фізичних вправ.

Трофічна дія фізичних вправ виявляється також в поліпшенні окислювальних процесів в організмі. При захворюваннях ці процеси часто погіршуються. М'язова діяльність, підсилюючи всі види обміну, активізує і окислювальні процеси.

При багатьох захворюваннях для формування і вдосконалення компенсацій потрібний час.

Фізичні вправи прискорюють формування компенсацій і роблять їх досконалішими. М'язова робота стимулює діяльність внутрішніх органів, викликаючи необхідну для компенсації зміну їх функцій. Фізичні вправи сприяють появі нових моторно-вісцелярних зв'язків, які удосконалюють компенсацію і роблять можливим виконання м'язової роботи в умовах порушеної функції. Так, при порушенні функції дихальної системи заняття лікувальною фізичною культурою сприяють виробленню і закріпленню компенсацій за рахунок автоматично поглибленого дихання, тренування серця, вдосконалення судинних реакцій, збільшення кількості еритроцитів і гемоглобіну в крові, економнішого протікання окислювальних процесів в тканинах. Компенсаторні процеси можуть із захисних переходити в патологічні. Заняття лікувальною фізичною культурою виробляють раціональніший тип компенсації, тренують і підтримують надійність захисних властивостей компенсації. Але завжди слід враховувати, що компенсаторні процеси обмежені, тому фізичні навантаження треба правильно дозувати. Компенсації підрозділяються на тимчасові і постійні. Тимчасові компенсації використовуються, головним чином, з метою пристосування під час хвороби і іноді протягом якогось періоду після одужання. Вироблення постійних компенсацій необхідне при безповоротній втраті або різкому відхиленню від нормального функціонування. При рухових розладах і порушеннях функції зовнішнього дихання формування компенсацій можливе за допомогою довільних керованих рухів.Механізми нормалізації функцій. Нормалізація функцій полягає у відновленні функцій, як окремого пошкодженого органу, так і всього організму під впливом фізичних вправ. Для повного одужання недостатньо відновити структуру пошкодженого органу; необхідно також нормалізувати його функції і насамперед відновити правильну регуляцію всіх процесів в організмі. Лікувальна фізична культура допомагає відновити моторно-вісцелярні зв'язки, які, у свою чергу, надають нормалізуючої дії на регуляцію інших функцій. При виконанні фізичних вправ в центральній нервовій системі підвищується збудливість рухових центрів, що мають зв'язок з вегетативними центрами. У момент збудження всі вони представляють домінуючу систему, що заглушає патологічні імпульси. Систематичні заняття лікувальною фізичною культурою відновлюють провідне значення моторики в регуляції вегетативних функцій. Фізичні вправи сприяють також відновленню рухових розладів. Наприклад, при порушенні рухів унаслідок парабіотичних станів при запаленні нерва пасивні рухи, вправи в посилці імпульсів до активного руху, ідеомоторні вправи створюють збудження в патологічній ділянці і покращують його трофіку, що сприяє ліквідації парабіотичних явищ. У разі появи в процесі хвороби побiчних умовних рефлексів за допомогою фізичних вправ вдається їх усунути. Нормалізація функцій здійснюється також шляхом позбавлення від тих, що стали непотрібними тимчасовими компенсаціями.

В процесі хвороби слабшають або навіть повністю зникають ті або інші рефлекси, властиві здоровому організму. Так, тривалий постільний режим викликає згасання судинних рефлексів, пов'язаних із зміною пози. При вставанні у хворого не відбувається підвищення тонусу артерій нижніх кінцівок і зниження тонусу артерій голови. Внаслідок цього кров переміщається до нижніх кінцівок і через недостатній приток її до головного мозку хворий може знепритомніти. Вправи з поступовою зміною положення нижніх кінцівок, голови і тулубу сприяють відновленню пізньо-судинних рефлексів. Клінічне одужання нерівнозначне відновленню працездатності. Для відновлення працездатності буде потрібно ще тривалий час. Відновлення рухових якостей, понижених в період хвороби, і нормальне функціонування організму під час фізичної роботи досягаються правильно підібраними і дозованими фізичними вправами. Лікувальна дія фізичних вправ виявляється не ізольовано, у вигляді одного якого-небудь механізму, а комплексно, багатьма механізмами одночасно. Залежно від конкретного випадку і стадії захворювання можна використовувати переважну дію якого-небудь механізму. Для відновлення здоров'я використовують різні медичні методи і засоби лікування, у тому числі і лікувальну фізичну культуру, яка направлена на відновлення функціональних можливостей і розвиток компенсацій. Для відновлення побутових дій (самообслуговування, користування транспортом) широко застосовуються прикладні фізичні вправи. Для відновлення працездатності зазвичай необхідне трудове навчання і перенавчання. З цією метою разом з лікувальною фізичною культурою використовується і працетерапія, яка також сприяє адаптації організму до фізичних навантажень. Рухові якості підвищуються за допомогою поступового тренування. Для кращого пристосування до постійно змінних умов в побуті і на виробництві використовуються спортивно-прикладні вправи і ігри.

Лікувальна фізична культура дає позитивний ефект і показана, по суті, при всіх захворюваннях: внутрішніх, нервових і. хірургічних хворобах, травмах та ін. Застосовується лікувальна фізична культура на певних етапах захворювання. Заняття фізичними вправами бувають протипоказані, найчастіше, лише тимчасово. Не можна застосовувати лікувальну фізичну культуру в тих випадках, коли небажано активізувати фізіологічні процеси в організмі, в гострому періоді захворювання, при загальному важкому стані, високій температурі, сильних болях, небезпеці масивної кровотечі, а також при консервативному лікуванні злоякісних пухлин. Протипоказаннями до призначення ЛФК є: хронічний пієлонефрит і гломерулонефрит у фазі активного запалення (на тлі наявності конкременту в сечоводі); ХНН (интермиттирующая і термінальна стадії); камені, розташовані в ЧЛС нирки.

1.2.2 Завдання, засоби, форми, методи, методика лікувальної фізичної культури при хронічних запалювальних захворюваннях нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит)

У комплексному лікуванні хворих хронічним гломерулонефритом і пієлонефритом, поряд з медикаментозними засобами і повноцінною дієтою, широко використовується лікувальна фізкультура. Крім загальзміцнювальної дії фізичні вправи поліпшують перебіг обмінних процесів, діяльність серцево-судинної і дихальної систем. Лікувальна фізкультура призначається тільки в період видужання або ремісії захворювання. У період загострення, при наявності виражених змін з боку нирок (гематурія, альбумінурія, набряки) заняття ЛФК протипоказані. Основні завдання ЛФК при хронічному пієлонефриті і гломерулонефриті:

1. Поліпшити і нормалізувати нирковий кровообіг.

2. Компенсувати порушення функції нирок.

3. Підвищити імунні сили організму.

4. Попередити застійні явища в легенях.

5. Поліпшити серцеву діяльність.

6. Нормалізувати психологічний стан хворого.

7. Поступово адаптувати хворого до фізичних навантажень.

Форми ЛФК:

- ранкова гігієнічна гімнастика;

- лікувальна гімнастика;

- лікувальне плавання;

- дозована ходьба;

- прогулянки;

- теренкур;

- малий туризм.

Із засобів ЛФК застосовуються:

загально-розвиваючі вправи;

пасивно-актині вправи;

активні вправи;

фізичні вправи (малої, помірної та відносно великої інтенсивності);

дозована ходьба;

рухливі ігри;

елементи спортивних ігор та спорту.

Заняття направлені на формування стійких компенсацій

Лікувальні фізичні вправи призначають з урахуванням фізичної підготовленості хворого, його віку, а також у залежності від періоду і форми захворювання.

Комплекси оздоровчої гімнастики необхідно виконувати два рази в день (ранком і ввечері), не раніше ніж через годину після їжі і за годину-півтори до сну. Перед початком гімнастики кімнату, де будуть проводитися заняття, необхідно ретельно провітрити і зробити в ній вологе прибирання. Температура повітря в кімнаті повинна складати 10-18єС. Заняття проводяться на чистому килимі (його треба щодня струшувати і користуватися їм тільки для занять ЛФК), при відкритій кватирці.

Лікувальною гімнастикою потрібно займатися у вільному, що не стискує руху спортивному костюмі. Після гімнастики, якщо дозволяє стан, корисно застосовувати процедури, що загартовують: ранком - вологі обтирання тіла, увечері - миття ніг прохолодною водою.

Вправи виконуються в повільному і середньому темпі, без ривків. Не можна допускати затримок дихання. Необхідно також стежити за рівномірним розподілом навантаження на всі частини тіла, тобто контролювати зміну рухів рук, ніг і тулуба.

Звичайно комплекс лікувальних вправ починається з більш легких рухів, що поступово ускладнюються, а закінчуються заняття дуже легкими вправами і ходьбою. Після найбільш важких вправ доцільно робити короткочасні паузи (відпочинок 30-40 секунд).

В умовах поліклініки для лікування хворих на хронічний пієлонефрит та гломерулонефрит використовують три види режимів, що передбачають послідовне і поступове удосконалення фізичних можливостей хворих для виконання побутових та виробничих навантажень: щадний; щадно-тренувальний і тренувальний.

Щадний режим за характером застосовуваних фізичних вправ аналогічний вільному режиму стаціонарів.

Щадно-тренувальний (тонізуючий) режим передбачає використання різноманітних вихідних положень (стоячи, сидячи, лежачи), середньої та відносно-великої інтенсивності, застосування дихальних вправ (статичних та динамічних), вправи направлені на укріплення м язів спини та брюшного пресу, вправи на розслаблення.

Тренувальний режим показані активні вправи: зі снарядами, гімнастичним приладдям, з обтяжуванням, дозована ходьба, теренкур, ближній туризм.

Основу методики ЛФК при хронічних запалювальних захворюваннях сечовивідної системи (гломерулонефрит, пієлонефрит) складають оздоровчі вправи з вихідного положення стоячи, сидячи або лежачи з охопленням більшості м'язових груп. Для поліпшення кровопостачання нирок використовуються вправи для м'язів черевного преса (без підвищення внутрішньочеревного тиску), м'язів спини, попереку та діафрагми. У заняття ЛФК включаються також дихальні вправи і вправи в розслабленні.

Заняття ЛФК проводяться під регулярним контролем ниркової функції.

При погіршенні аналізу сечі і появі симптомів загострення гломерулонефриту або пієлонефриту фізичні вправи тимчасово припинити.

Особи, що перенесли гломерулонефрит або пієлонефрит, повинні уникати охолодження, санувати хронічні вогнища інфекції (особливо в мигдалинах і придаткових пазуха носа), стежити за чистотою шкіри, дотримувати гігієни порожнини рота, органів травлення і сечовивідної системи. Заняття ЛФК починають проводити після стихання гострих явищ у міру поліпшення загального стану хворого, припинення різких болів і нормалізації температури. Лікувальна фізкультура при пієлонефриті є засобом патогенетичної терапії, що дозволяє зменшити запальні зміни в нирковій тканині, поліпшити і нормалізувати стан ниркової функції. Під час занять ЛФК необхідно уникати можливого охолодження, тому займатися доцільно в легкому спортивному костюмі. З метою попередження загострень захворювання фізичне навантаження повинне бути помірним. Не можна допускати перенапруги м'язів, вправи повинні виконуватися плавно і без ривків. На початку занять ЛФК кожна вправа повторюється не більш 4-5разів. В міру поліпшення стану хворого в комплекс ЛФК можна включати рухливі ігри.

Через 10-15 хвилин після виконання вправ варто прийняти теплий душ і гарненько розтерти шкіру махровим рушником, особливо в області спини і попереку. У заняття ЛФК при пієлонефриті включають загальрозвиваючі вправи з вихідних положень стоячи, лежачи і сидячи з помірним фізичним навантаженням. Для усунення застійних явищ у сечовивідної системі доцільно включати масаж та елементи вібрації області живота. Вправи для м'язів черевного преса включають з обережністю, уникаючи збільшення внутрішньочеревного тиску і, особливо, натужування. Темп виконання більшості вправ повільний і середній, рухи плавні, без ривків. При заняттях лікувальною гімнастикою обов'язково потрібно вести щоденник самоконтролю. Це дозволить правильно дозувати фізичне навантаження й уникнути перенапруг. Самоконтроль повинний бути систематичним та тривалим, спостереження бажано виконувати в одні й ті самі години, в подібних умовах: до початку занять ЛФК і після їхнього закінчення. Проведення систематичних самоспостережень і їхній аналіз дозволить вам правильно регулювати фізичне навантаження.

Дані самоспостережень умовно можна розподілити на об'єктивні (такі, що характеризуються результатами яких-небудь вимірів і показаннями приладів) і суб'єктивні (обумовленою вашою особистою оцінкою).

Сумарно об'єктивні і суб'єктивні показники самоконтролю - це і є методи ЛФК. Особливо важливу інформацію про стан серцево-судинної системи і ступеня фізичного навантаження дають пульс і артеріальний тиск.

До об'єктивних показників самоконтролю відносяться:

- частота пульсу;

- артеріальний тиск;

- частота дихальних рухів;

- м'язова сила;

- температура тіла;

- вага.

До суб'єктивних показників самоконтролю відносяться:

- настрій;

- самопочуття;

- апетит;

- сон;

- бажання займатися фізичними вправами;

- переносимість фізичного навантаження;

- потовиділення;

- порушення режиму.

Пульс і артеріальний тиск. При заняттях ЛФК, особливо людям похилого віку, необхідно ретельно стежити за роботою серця і рівнем артеріального тиску. Для цього потрібно систематично вимірювати частоту пульсу і контролювати артеріальний тиск. Частоту пульсу й артеріальний тиск визначають до початку занять вправами ЛФК, та після їх закінчення.

Якщо рівень артеріального тиску і частота серцевих скорочень вище вашої вікової норми і ви відчуваєте нездужання, млявість або головний біль, то в цей день краще утриматися від занять ЛФК. Частота дихальних рухів. Один з основних показників самоконтролю. Звичайно в спокої людина не звертає уваги на своє дихання. Під час фізичних вправ частота подиху зростає, тому що підвищується потреба працюючих м'язів у кисні, необхідному для окисних процесів. У нормі в спокійному стані доросла людина робить 14-16дихальних рухів у хвилину. Вимірити частоту подиху можна в такий спосіб: покладіть руку на грудну клітку або на живіт і підрахуйте частоту подиху протягом однієї хвилини. Підйом і опускання грудної клітки або живота (вдих і видих) вважаються за одиницю.

Вага. Недолік ваги тіла вказує на недостатність енергетичних і будівельних «матеріалів» в організмі. Надлишок ваги свідчить про те, що приплив живильних речовин в організм надмірний, а витрата недостатня. Надлишок ваги може бути також наслідком наявності набряків.

При систематичних заняттях фізичними вправами відбуваються істотні зміни у вазі: більш активно спочатку «згоряє» жир, підсилюється потовиділення, зменшуються набряки, організм звільняється від надлишків води і солі. У результаті вага знижується, а потім настає його стабілізація на відповідному вікові рівні. Заняття лікувальною фізкультурою значною мірою регулюють вага, попереджаючи як його надлишок, так і зайві втрати.

Значну інформацію про стан вашого здоров'я при заняттях вправами ЛФК дають і суб'єктивні показники самоконтролю:

Настрій. Якщо пацієнт з задоволенням займається фізичними вправами, то навантаження відповідає його фізичним можливостям і станові здоров'я.

При гарному самопочутті відзначаються приплив життєвих сил, відчуття бадьорості і свіжості; при задовільному - невелика млявість, нездужання, легка стомлюваність; при поганому - виражена слабкість, запаморочення, зниження працездатності, пригноблений стан.

Апетит. Апетит також є одним з важливих ознак нормальної життєдіяльності організму. При фізичних перевантаженнях, загостренні захворювання, недосипанні може відзначатися ослаблення або навіть відсутність апетиту. У щоденнику самоконтролю необхідно відзначати особливості вашого апетиту: апетит гарний, задовільний, підвищений або відсутній.

Болючі відчуття. Під час занять лікувальною фізкультурою, особливо в людей похилого віку, може відзначатися болем в м'язах, в області правого підребер'я та в області серця. Болючі відчуття під час занять фізичними вправами найчастіше говорять про підвищене фізичне навантаження або можуть бути ознакою загострення захворювання. Нерідко може турбувати почуття внутрішнього дискомфорту, напруження в області попереку. Дуже важливо спостерігати за собою і записувати в щоденник самоконтролю, при яких обставинах з'являються болючі симптоми і неприємні відчуття. Якщо вони зв'язані з виконанням тих або інших вправ, необхідно зменшити навантаження або виключити ці вправи з комплексу гімнастики.

Переносимість фізичного навантаження. У щоденнику самоконтролю обов'язково треба відзначити, чи виконане заплановане чи навантаження ні. Якщо ні, то слід зазначити причину. Переносимість фізичного навантаження оцінюється як гарна, задовільна або незадовільна. Незадовільна переносимість навантаження може бути зв'язана з загостренням захворювання або слабким рівнем фізичної підготовки.

Сон. Сон є одним із самих чуттєвих «індикаторів» стану здоров'я і переносимості виконуваних фізичних вправ. Якщо пацієнт увечері швидко засипає, спить спокійно і глибоко, а ранком почуває себе бадьорих, повним сил і енергії, то сон нормальний. При порушенні сну (синдром безсоння) можуть відзначатися тривале і важке засипання, неспокійний, з частими пробудженнями, важкі, кошмарні сновидіння, головні болі, погане самопочуття після сну і зниження працездатності. Порушення сну свідчить про надмірні фізичні навантаження або про погіршення плину захворювання. У таких випадках необхідно тимчасово припинити заняття ЛФК і показатися лікареві.

Приклади фізичних вправ при дрібних каменях сечоводів:

1. Ходьба з високим підніманням колін. Ходьба на носках, п'ятах, ходьба з руками за головою.

2. Ходьба в присіді, руки на поясі або на колінах.

3. Стоячи, руки уздовж тулуба. Підняти руки нагору з одночасним різким відведенням ноги убік - вдих. Повернення у вихідне положення - видихнув.

4. Стоячи, руки в сторони. Різкі повороти тулуба вправо, уліво.

5. Стоячи, ноги на ширині плечей - вдих. Нахил тулуба до правого коліна - видихнув. Повернення у вихідне положення, те ж- до лівого коліна.

6. Стоячи, потягнутися нагору - вдих, розслабитися, упустити кисті, лікті, плечі - видихнув.

7. Лежачи на спині - почергове згинання й розгинання ніг у колінних і тазостегнових суглобах.

8. Лежачи на спині - почергове згинання ніг з підтягуванням коліна до живота.

9. Лежачи на спині - ноги підняті вперед з опорою п'ятами на гімнастичну стінку, під областю таза покладені валик або подушка. Згинання ніг по черзі й разом з підтягуванням коліна до грудей.

10. З вихідного положення лежачи на спині. Підняти таз - вдих, повернення у вихідне положення - видихнув.

11. Лежачи на спині - підведення таза з одночасним розведенням ніг у сторони - вдих, повернення у вихідне положення - видихнув.

12. Лежачи на спині. Розслаблення. Вправа в діафрагмальному подиху.

13. З вихідного положення лежачи на спині в гімнастичної стінки перекид назад, при цьому намагатися дотягтися носками ніг до коврика за головою.

14. Лежачи на здоровому боці - вдих. Зігнути ногу на хворій стороні, підтягти її до живота - видихнув.

15. Лежачи на боці - відведення прямої ноги назад - вдих і вперед - видихнув.

16. Стоячи рачки - вдих, підняти таз, розгинаючи коліна, - видихнув.

17. Стоячи в гімнастичної стінки, руки хватом на рівні плечей. Спокійний подих.

18. Підведення на носках з посиленим опусканням на п'яти, викликаючи струсу тіла.

19. У тім же вихідному положенні - відведення прямої ноги убік з одночасним підскіком, те ж - в іншу сторону.

20. Стоячи підскіки на одній і на обох ногах по черзі.

Необхідно строго дозувати фізичне навантаження залежно від стану серцево-судинної системи, віку, статі, фізичної підготовленості й клінічних даних хворого. Показанням до призначення ЛФК є наявність каменю в кожному з відділів сечоводу (найбільший розмір у поперечнику до 1 мм), протипоказанням - загострення нирковокам'яній хвороби, з підвищенням температури, різкими болями, бруньковою й серцево-судинною недостатністю. Фізичну реабілітацію необхідно сполучити із введенням ліків, що знижують рефлекторний спазм стінок сечоводу, а також після прийому сечогінних засобів і рідини.

1.3 Методи оцінки ефективності лікувальної фізичноїкультури хворих на хронічний пієлонефрит та гломерулонефрит

Для визначення ефективності занять лікувальної гімнастики, відпустці процедур лікувального масажу і фізіотерапії на організм хворих на хронічний пієлонефрит та гломерулонефрит при оперативних, поточних і етапних спостереженнях можливо використання наступних методик дослідження:

- аналіз спеціальної літератури;

- вивчення даних медичних карт;

- клінічні методи(збір анамнезу,соматоскопія,пальпація і т. ін.);

- частота дихання;

- пульсометрія;

- артеріальна тонометрія;

- спірометрія;

- функціональні проби;

- вимірювання кола грудної клітки і черевної стінки з визначенням їх екскурсії;

- лабораторні методи (клінічний і біохімічний аналізи крові і сечі);

- лікарсько-педагогічні спостереження.

Вплив лікувальної фізичної культури на організм хворих на хронічний пієлонефрит та гломерулонефрит оцінюють по суб'єктивних, об'єктивних і ЕКГ ознаках. Враховують зміни кольору шкіри, появу холодного поту, зміну ритму і частоти дихання, серцевих скорочень.

Частота дихальних рухів. Один з основних показників самоконтролю. Звичайно в спокої людина не звертає уваги на своє дихання. Під час фізичних вправ частота подиху зростає, тому що підвищується потреба працюючих м'язів у кисні, необхідному для окисних процесів.

Унормі в спокійному стані доросла людина робить 14-16 дихальних рухів у хвилину. Вимірити частоту подиху можна в такий спосіб: покладіть руку на грудну клітку або на живіт і підрахуйте частоту подиху протягом однієї хвилини. Підйом і опускання грудної клітки або живота (вдих і видих) вважаються за одиницю.

Якщо рівень артеріального тиску і частота серцевих скорочень вище вашої вікової норми і ви відчуваєте нездужання, млявість або головний біль, то в цей день краще утриматися від занять ЛФК.

Оцінка функціонального стану опорно-рухового апарату.

Для визначення ефективності використання різних засобів фізичної реабілітації на організм хворих на пієлонефрит та гломерулонефрит необхідно проводити лікарсько-педагогічні спостереження (ЛПС) під час занять лікувальною фізичною культурою.

Цей контроль можуть проводити лікарі, інструктора або методисти ЛФК, лікарі-фізіотерапевти, масажисти. Лікарсько-педагогічний контроль за хворими проводиться з метою оцінки дії вживаних фізичних вправ, процедур масажу, фізіотерапевтичних процедур і процедур рефлексотерапії. Перераховані засоби фізичної реабілітації повинні викликати позитивний, сприятливий ефект у правильному, методично грамотно побудованому занятті лікувальної фізичної культури, відпустці фізіопроцедур і процедур лікувального масажу. В той же час вони можуть надавати і негативну дію на організм хворого або байдужу дію.

Відомо, ефективність занять лікувальної гімнастики, масажу, фізіотерапії необхідно визначити як в процесі одного заняття або процедури, так і в процесі всього курсу лікування. Таким чином, можливе використання оперативної, або термінової, поточної і етапної форми лікарсько-педагогічних спостережень за хворими на хронічний пієлонефрит та гломерулонефрит.

При оперативній формі ЛПС визначають зміни, що виникають під впливом заняття ЛФК або процедур лікувального масажу і фізіотерапії. Ці спостереження або дослідження можуть проводитися до і після одного заняття ЛФК, процедури масажу; безпосередньо в процесі одного заняття або процедури масажу - після підготовчої частини, кілька разів в основній частині і в кінці заключної частини уроку або заняття, і через 10-20-30 хвилин після його закінчення; вранці і увечері в день проводження ЛФК або відпустки процедур масажу і фізіотерапії. Ці лікарсько-педагогічні спостереження що проводяться в оперативній формі,оцінюють термінові зміни, що відбуваються в системах організму під впливом одного Заняття ЛФК або процедури масажу. Оцінюючи результати цих досліджень лікар, інструктор ЛФК, масажист можуть змінювати навантаження хворому безпосередньо відразу ж під час заняття, тобто можуть дозувати навантаження.

Поточні ЛПС можуть проводитися щодня вранці і увечері протягом декількох днів, наступного дня після заняття ЛФК; на початку і в кінці тижня занять. Ці спостереження дозволяють оцінити відновні процеси в різних системах організму.

Етапні лікарсько-педагогічні спостереження дозволяють оцінити накопичений тренувальний ефект і всі зміни, що відбуваються в різних системах організму під впливом всього курсу лікувальної фізичної культури, курсу масажу і фізіотерапії. Ці первинні і повторні дослідження проводяться на початку і в кінці всього курсу лікування.

Самоконтроль. Заняття лікувальною фізичною культурою вимагають постійного контролю над станом здоров'я. Разом з оглядами і спостереженням лікаря велике значення має самоконтроль.

До суб'єктивних показників самоконтролю відносяться:

- настрій;

- -самопочуття;

- апетит;

- сон;

- бажання займатися фізичними вправами;

- переносимість фізичного навантаження;

- потовиділення;

- порушення режиму.

Щоденник самоконтролю слід заповнювати 1-3 рази на тиждень не рідше одного разу на місяць показувати лікареві.

Об'єктивними показниками сприятливого впливу фізичних вправ є зменшення різниці між частотою пульсу до, в час і після занять, скорочення часу повернення пульсу до початкових величин, а також зменшення частоти дихальних рухів за рахунок його поглиблення.



3. Лікувальна фізкультура в гінекології

При хронічних запальних процесах показані лікувальна фізкультура і масаж. ЛФК застосовується для ліквідації спайок, запалень, загального зміцнення організму, відновлення працездатності. Фізичні вправи сприяють зміцненню крово-і лімфообігу, ліквідації застійних явищ в органах черевної та тазової областей, посиленняметаболізму, прискоренню репаративної регенерації тканин. Посилення крово-і лімфообігу при виконанні фізичних вправ і масажу запобігає застійні явища, утворення спайок (рубців) в тазової області.

Лікувальна гімнастика (ЛГ) проводиться у вигляді ранкової гімнастики груповим методом або індивідуально в стаціонарі, а після виписки - у поліклінічних і домашніх умовах.

ЛГ виконується у різних вихідних положеннях (лежачи, стоячи, сидячи, на боці) з поступово збільшується амплітудою рухів, темпом і частотою виконання, з включенням спеціальних вправ для м'язів тазового дна і черевної порожнини. Загально-розвиваючі вправи необхідно поєднувати з дихальними, із вправами на розслаблення і ізометричними. Після ліквідації застійних явищ, спайок, болів включають вправи з гімнастичною палицею, набивними м'ячами, гантелями і на тренажерах. Крім ЛГ включають дозовану ходьбу у поєднанні з бігом, ходьбу на лижах, веслування, ігри, плавання та інші засоби фізкультури, враховуючи при цьому функціональний стан жінки, її вік, характер роботи і перебіг захворювання.

Протипоказані фізичні вправи при загостреннях запального процесу, що супроводжуються підвищенням температури тіла, швидкістю осідання еритроцитів (ШОЕ),кровотечею, болями, а також при осумкованних гнійних процесах до оперативного втручання.

У комплексному лікуванні хронічних гінекологічних захворювань важливе місце відводиться гінекологічного масажу. Його завдання: поліпшення крово-і лімфообігу в органах малого тазу, ліквідація застійних явищ, підвищення тонусу мускулатури матки і її скоротливої функції, розтягування і усунення спайок, сполучно-тканинних зрощень зв'язкового апарату матки, розсмоктування інфільтратів, усунення зміщення матки і повернення її в нормальне фізіологічне положення, поліпшення загального стану організму жінки.

Обов'язкова умова проведення гінекологічного масажу: нормальна температура тіла, біохімічні показники крові, відсутність вагінальних виділень, ерозії шийки матки та інших запальних процесів.



4. Лікувальна фізкультура при деяких гінекологічних захворюваннях

4.1 Аменорея

Це відсутність менструацій протягом 6 місяців і більше. Поява менструацій раз на 2-3 місяці - олігоменорея. Відсутність менструації у дівчини старше 16 років належить до первинної аменореї, припинення їх після того, як менструація була хоча б один раз - вторинною.

Психогенна аменорея виникає внаслідок стресів. Це часто відбувається у спортсменок, коли надмірне виділення АКТГ пригнічує вироблення гонадотропних гормонівпередньої долі гіпофіза, особливо лютеїнізуючого, внаслідок чого спостерігається низька екскреція естрогненов. Причиною можуть бути також недорозвинення внутрішніх органів і перенесені інфекційні захворювання.

У комплексній реабілітації показані фізіо-і гідротерапія, ЛФК, масаж, заняття фізкультурою (їзда на велосипеді, лижні прогулянки, плавання, ігри та ін). Проводяться вібраційний масаж, сауна (баня), що гартують процедури, вітамінізація, дієтотерапія, фітотерапія.

При психогенної аменореї необхідно психотерапевтичне лікування, оксигенотерапія (вдихання зволоженого кисню або прийом кисневого коктелі), загальнозміцнююча терапія.

Аменореї функціонального характеру вимагають різних методів лікування в залежності від етіологічних факторів, віку хворої, тривалості захворювання, характеру залучення в патологічний процес нервових структур гіпоталамуса і ступеня гіпоестрогенії.

При аменореї, пов'язаної з ожирінням, велика увага приділяється дієтотерапії, ЛФК, занять фізкультурою, масажу, сауні (бані), а також фізіо-та гідробальнеотерапіі.

При аменореї, яка виникає на грунті виснажують захворювань та інтоксикацій, слід проводити лікування, спрямоване на основне захворювання, і загальнозміцнювальну терапію, дієтотерапію, вітамінізацію, що гартують процедури, ігри, прогулянки та ін

Хворобливі менструації відносяться до порівняно частих розладів. Біль зазвичай виникає до початку циклу і продовжується в перший-другий день менструації. Болі можуть бути тупими, що тягнуть або надзвичайно сильними, судорожними. Нерідко виникають нудота, блювання, пітливість, спастичні запори, головний біль та ін розлади, що порушують загальний стан і працездатність жінки.

Показані масаж, ЛГ.

Методика масажу. Проводиться масаж спини, сідничних м'язів, нижніх кінцівок і черевної стінки. Виключаються прийоми рубленіє, биття. Тривалість масажу 5-10 хв. Процедури починають за 3-5 днів до менструації.

4.2 Гіпофункція (недостатність) яєчників

Для захворювання характерне порушення циклічності менструацій, мала кількість крові, що втрачається. Патологія встановлюється шляхом визначення гормонального фону.

Застосовуються ЛФК, вібраційний масаж попереково-крижової області та промежини, грязьові аплікації (40-42 ? С) на «трусики», загальний масаж, плавання, сауна (баня), лижні прогулянки, ігри, санаторно-курортне лікування та ін

4.3 Міома матки

Міома матки - доброякісна пухлина, що виходить з гладком'язових тканини. Розвиток пухлини пов'язане з порушеннями в гіпоталамо-гіпофізарної області та підвищеною продукцією естрогенів.

Показані ЛФК, плавання, теренкур, лижні прогулянки, вібраційний масаж.

4.4 Недорозвинення матки

Генітальний інфантилізм виникає при порушенні харчування (зокрема, при гіповітамінозі, важких хронічних захворюваннях, перенесених у дитинстві або в період статевого дозрівання, при інтоксикації і розладах функцій залоз внутрішньої секреції). Безпосередня причина недорозвинення матки та інших відділів статевої системи - затримка розвитку яєчників і зниження їхнього внутрисекреторной функції.

При недорозвиненні матки порушуються менструальна, статева, дітородна і секреторна функції, спостерігаються функціональні розлади серцево-судинної і нервової систем.

Показані масаж, ЛГ, що гартують процедури, ігри, лижні прогулянки, сауна, гідрокінезотерапія. Гінекологічний масаж застосовують в комплексі з ЛФК, фізіо-та гідропроцедурами.

4.5 Запальні захворювання жіночих статевих органів

Для нормалізації оваріально-менструальної і секреторної функцій, розсмоктування запального процесу, ліквідації спайок та інших змін показані гінекологічний масаж, лікувальна гімнастика, фізіотерапія та ін

Вульвіт - запалення вульви, тобто великих і малих статевих губ, клітора, передодня піхви з усіма залозами і відкриваються сюди протоками. Для реабілітації включають сидячі ванни з содою, УФО на область вульви, ЛФК, прогулянки, гартують процедури, лижні прогулянки, плавання та ін При хронічному вульвите - грязьові аплікації. У профілактиці рецидивів захворювання слід застосовувати повітряні і сонячні ванни в поєднанні з ЛФК, лижними прогулянками, іграми та ін, обтирання і обливання, сауну, плавання та інших

Ендометрит - запалення слизової оболонки матки. При хронічному ендометриті застосовують лікувальні грязі, сульфідні води (ванни, вагінальні зрошування), ЛФК, масаж, прогулянки, ходьбу на лижах, веслування та ін

Сальпінггоофоріт - запалення придатків матки. При хронічному захворюванні застосовують аплікації грязі на сонячне сплетіння, сульфідні ванни, УФ-опромінення, ЛФК, масаж, прогулянки, їзду на велосипеді та інших

Параметрит - гостре запалення околоматочной клітковини. У гострій стадії показаний кріомасаж низу живота. Після ліквідації запального процесу включають ЛФК, загальний масаж, УФ-опромінення, фітотерапію, прогулянки, заняття фізкультурою, загартовування і ін

ЛФК показана при хронічних запальних процесах: сальпінгоофорита, перісальпінгоофорітах, параметрити та ін

Протипоказання: виражені загострення, запалення, підвищення температури, прискорене ШОЕ, явища подразнення очеревини, кровотечі та ін..

...