Маршрутне дослідження туристичних маршрутів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Географічний факультет

Кафедра туризму

Звіт із навчальної практики

«Маршрутне дослідження туристичних маршрутів»

Виконали: Студенти

групи ГРТ-12

Науковий керівник:

Львів-2015



Зміст

Вступ

1. Природні умови та ресурси

1.1 Рельєф

1.2 Клімат

1.3 Флора та фауна

1.4 Водні ресурси

1.5 Туристична інфраструктура

2. Туристична інфраструктура міста Чортків

2.1 Історико культурні ресурси

2.2 Заклади розміщення і харчування

2.3 Транспортна доступність

3. Туристична інфраструктура міста Кам`янець Подільськ

3.1 Історико культурні ресурси

3.2 Заклади розміщення і харчування

3.3 Транспортна доступність

4. Туристична інфраструктура міста Хотин

4.1 Історико культурні ресурси

4.2 Заклади розміщення і харчування

4.3 Транспортна доступність

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Культурно-пізнавальний туризм знайомить туриста з культурними цінностями, розширює його культурний кругозір. При цьому турист отримує знання, погодившись з власними культурними запитами власним вибором.

Культурно-пізнавальну діяльність туриста можна згрупувати наступним чином:

- знайомство з різними історичними, архітектурними або культурними епохами шляхом відвідування архітектурних пам'яток, музеїв, історичних маршрутів;

- відвідування театралізованих вистав, музичних, кіно, театрів, фестивалів, релігійних свят, бою биків, концертів і оперних сезонів, виставок картин, скульптур, фотографій тощо;

- відвідування лекцій, семінарів, симпозіумів, курсів іноземної мови, комунікативних тренінгів;

- участь у демонстраціях фольклору, національної кухні та прикладного мистецтва на фестивалях фольклорних ансамблів і виставках національного народного творчості.

На нашу думку, практика була більш спрямована на те аби ми могли більше дізнатись про історичні міста нашої країни. Також, це нам допоможе у майбутньому, адже турагент має знати, що він пропонує покупцеві а туроператор має знати, що він включає в тур. І найлегше це все зробити тоді коли ти відвідав ту чи іншу місцевість. І саме для цього були здійснена практика у Хмельницькій області у природному національному парку «Подільські товтри».

туристичний чортків культурний хотин



1. Природні умови та ресурси

Націонамльний приромдний парк «Подімльські Томвтри» -- національний парк, розташований в Україні на території Городоцького, Чемеровецького та Кам'янець-Подільського районів Хмельницької області (рис.1).

Рис.1 Схема націонамльного приромднього парк «Подімльські Томвтри»

НПП створено Указом Президента України від 27 червня 1996 року для збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Поділля з унікальними історико-культурними комплексами, які мають високе природоохоронне, естетичне, наукове, рекреаційне та оздоровче значення.

«Подільські Товтри» є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення. Парк підпорядковано Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.

Загальна площа території парку -- 261316 га, з них у власності парку перебуває 1300 га. За площею є найбільшим парком України.

Наявні на території НПП унікальні рукотворні об'єкти та неповторні природні комплекси створили виняткові умови для розвитку туризму -- не тільки оздоровчого, але й пізнавального. На території парку перебуває під охороною 129 об'єктів природозаповідного фонду. Серед яких є парки і садиби різного ступеня збереження і культурно-історичної цінності. Є також 19 археологічних пам'яток, понад 300 історико-архітектурних пам'яток (зокрема, в Кам'янці-Подільському -- понад 200 об'єктів).

1.1 Рельєф

Товтри - це місцева назва скелястого дугоподібного пасма Західного Поділля, яке тягнеться з північного заходу на південний схід. Довжина його сягає 250 км (80 км у межах національного парку), ширина - 5-6 км, а абсолютні висоти коливаються від 400 до 436 м над рівнем моря. Над рівниною, що його оточує, це пасмо підіймається на 60-65 м. Товтри являють собою бар'єрний риф міоценового моря, складений мшанковими, мембранопоровими та черепашковими вапняками. Аналогів їм у світі немає, хоча подібні за деякими геологічними структурами скелясті гряди є в Великобританії та США.

Поверхня Товтр загалом вільна від четвертинних відкладів, тому її нерівності різко виділяються у рельєфі скелястими і карстовими формами, які мають мальовничий вигляд.

Рельєф Придністров'я має характерні риси ступінчастої рівнини, яка розчленована глибокими долинами допливів Дністра. Ступінчастість поверхні обумовлена терасами р. Дністер. Територія району представлена хвилястими межиріччями і каньйоноподібними долинами меридіонального напрямку. Придністров'я -- чудовий район для туризму і відпочинку, який зачаровує своїми мальовничими панорамами, здоровим кліматом, ранніми овочами тощо.

Придністровсько-Подільська лісостепова область займає частину південного схилу Подільської височини. Північна межа фізико-географічної області проходить по лінії розвитку каньйоноподібних долин лівих допливів Дністра, південною межею є Дністер. У геологічному відношенні -- це південний край Побузького антиклінорія Українського кристалічного щита.

В рельєфі області чітко спостерігається ступінчастість, що обумовлена наявністю широких терас Дністра. Це область великого різноманіття мікрокліматичних умов, зумовлених глибоким розчленуванням поверхні, наявністю схилів різних експозицій і крутизни (рис. 2,3).

Рис.2 вигляд зверху

Рис.3 вигляд знизу від водосховища

1.2 Клімат

Клімат на території національного природного парку помірно континентальний. Середньорічна температура повітря на півночі Товтр становить близько +7°С, а на півдні - +8°С. Середня температура січня -5°С, а липня - +18,5°С. Середньорічна сума опадів становить 550 мм, більша їх частина випадає в теплу пору року.

1.3 Флора та фауна

Флора "Подільських Товтр" нараховує більше 1700 видів рослин, них судинних - 1390 видів, мохоподібних - 52, водоростей - 217, лишайників - 59 видів. На території парку визначено 47 видів справжніх грибів.

У флорі парку нараховується близько 300 видів рослин, які є ендемічними та субендемічними подільськими видами, реліктовими та просто рідкісними рослинами. Серед подільських та волино-подільських ендеміків зустрічається волошка тернопільська, молочай волинський, а серед реліктових видів - змієголовник австрійський (рис. 4), берека, лунарія оживаюча тощо. До Червоної книги України занесено 56 видів рослин, до Додатку 1 Бернської конвенції - 4 види. Особливий інтерес становлять судинні рослини, 26 з яких є погранично-ареальними, 39 - диз'юнктивно-ареальними, 54 - реліктовими, а 32 - ендемічними видами. Високий ендемізм пояснюється тим, що територія Західного Поділля, куди входить парк, є одним із головних центрів ендемізму в Україні. Із "червонокнижних" видів тут охороняються аконіт Бессера, карагана скіфська, зіновать подільська, пізньоцвіт осінній, шафран Гейфелів, бруслина карликова, рябчик гірський, три види ковили: волосиста, Граффа та пірчаста та 15 видів орхідних: булатка великоквіткова, довголиста та червона, зозулині черевички справжні, пальчатокорінник плямистий та травневий, коручка темно-червона, чемериковидна та пурпурова, зозулині сльози яйцевидні, гніздівка звичайна, зозулинець шоломоносний та салеповий, любка дволиста та зеленоквіткова.

Рис. 4 змієголовник австрійський

Фауну території національного природного парку та суміжних районів лівобережжя Дністра складають характерні представники лісостепу України. Тваринний світ Подільських Товтр відзначається особливостями, властивими західноукраїнській лісостеповій провінції. Багатство і своєрідність тваринного світу парку та його околиць зумовлені особливостями ландшафту, його мозаїчністю. Наявність на території парку старих лісових масивів, відкритих крутосхилів та карстових печер сприяє поширенню тут хижих птахів та кажанів. Фауна налічує 71 вид ссавців, 223 - птахів, 10 - плазунів, 11 - земноводних, 50 - риб, 1 - круглоротих, біля 700 видів комах та багато видів інших безхребетних тварин, інвентаризація яких поки що не закінчена. На території парку охороняються 33 види тварин, занесених до Європейського червоного списку, 98 видів, занесених до Червоної книги України, 184 види тварин, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.

Із "червонокнижних" це: бражник Мертва голова, сатурнія руда, вусач мускусний, скарабей священний, стрічкарка червоно-жовта, бражник олеандровий та скабіозовий, широкопалий рак, мінога українська, шип, стерлядь, вирезуб, лелека чорний, журавель сірий, орел-карлик, могильник, пугач, сипуха (рис. 5), шпак рожевий, , ховрах європейський, норка європейська, тхір степовий і ін. Велике значення територія парку має для збереження рукокрилих, із яких тут мешкають широковух європейський, нічниця Бехштейна, нічниця ставкова, нічниця триколірна, нічниця Наттетера, вечірниця велетенська, вечірниця мала, підковоніс малий.

Рис.5 сипуха

1.4 Водні ресурси

Природа щедро наділила Хмельницьку область водними ресурсами. Правда, природних озер на її території обмаль (Святе, Теребіж, Голубі озера, Лісова пісня, Горіле, Солонча, Берків ставок та низка інших невеличких озерець). В області налічується понад 3000 річок загальною протяжністю 10 000 км. Довжиною понад 10 км їх понад 120, і лише 10 річок мають довжину понад 100 км (Дністер, Південний Буг, Горинь, Збруч, Смотрич, Жванчик, Случ, Хомора).

Річки відносяться до трьох басейнів: Дністра, Південного Бугу та Дніпра і відзначаються дуже характерними планами.

Ріки басейну Дністра всі течуть на південь, строго паралельно одна до одної (Збруч, Смотрич, Жванчик, Тернава, Мукша, Студениця та ін). Річки центральної частини області - Південний Буг, його притоки та Случ і Хомора течуть на схід, а ріки північної частини - Горинь, Корчик -на північ.

Річки південного напрямку (Дністровський басейн) на більшій частині течії виробили глибокі каньйоноподібні долини. Річки східного напрямку мають неглибокі долини з пологими схилами і розгалуженою мережею балок, а річки північних напрямків течуть молодими невиробленими долинами майже без придолинних схилів.

Найбільша з річок області - Дністер протяжністю 160 км. Південна частина області помережена низкою лівих приток Дністра з глибокими, часто каньйоноподібними долинами (Збруч, Смотрич, Жванчик, Жорнівка, Мукша, Баговичка, Дібруха, Данилівка, Батіг, Говірка, Жван, Калюс, Студениця, Тернава, Теребіж, Лядова та ін.). Завдяки цим голубим водним стрічкам край назвали Кам'янецьким Придністров'ям.

Сучасна назва Дністра бере свій початок з Київської Русі і означає "швидка вода". Справді, течія води досить швидка -0,5-0,6 м/с, а під час паводків - 1,5-2,0 м/с. Стародавні греки називали річку Тіріс, а пізніше Тірас, у римлян - Данастріс, Данаетрус; у турків - Турла.

Долина річки була заселена ще з давніх-давен. У заплаві лівого берега Дністра біля с. Лука-Врубловецька (затоплене) збереглися рештки однієї з найдавніших в Україні стоянок (300 000 років тому).

Сьогодні Дністер - єдиний водний резерв регіону, який разом з ландшафтними наземними комплексами створює неповторний природно-заповідний фонд (ПЗФ) НПП "Подільські Товтри". За водними ресурсами річок область займає шосте місце в Україні.

Ще 35-40 років тому Дністер зі своїми притоками були найчистішими річками Європи, які забезпечували водою близько 11 млн. чоловік. Але необдумане будівництво Дністровського водосховища поклало край екологічному благополуччю не лише водного басейну Дністра, а й довкіллю регіону в цілому. Тільки в одному Кам'янець-Подільському районі під водами водосховища розкисає майже 10 тис. га найкращих заплавних земель.

Було підтоплено 40 населених пунктів та понад 10 сіл (Лука-Врубловецька, Нижні Патринці, Теремці, Студениця, Бакота, Барвінкове, Канилівка, Кривчани, смт Стара Ушиця в т.ч.) зникли з карти району назавжди...

Нинішні екологічні негаразди регіону пов'язані передусім з інтенсивним "освоєнням" Дністра, з будівництвом Дністровської гідроелектростанції. 1974 р. з придністровської зони насильно почалося від-селення десятків тисяч людей, ліквідовували села, затоплювали найбагатші землі, порушуючи природний баланс.

Згадайте сумний 1983 р., коли з Стебниківського хімкомбінату в Дністер потрапило 5 тис. т каїніту, а через 8 років внаслідок аварії на Дрогобицькому нафтопереробному заводі річку забруднили нафтопродуктами та розчинами фенолів.

Останнім часом все більше говорять про втрату води у Дністрі (рис. 6). Причин декілька, в т.ч. тріщина в самій плотині та карстових породах. Хоч питання як слід не з'ясоване, поки що очевидно одне - нестабільність рівня води у водосховищі не тільки посилює ерозійні процеси, але й негативно відбивається на рибних ресурсах Дністра.

У зоні Придністров'я простягається відомий унікальний витвір природи - Товтровий кряж. Крім багатьох інших функцій, товтри в регіоні регулюють гідрорежим. Вони підживлюють своїми водними джерелами притоки Дністра. Але через безмірне руйнування Товтрового пасма, ця функція різко послаблюється. З іншого боку, техногенними відходами замулю-ються річки (Мукша, Тернава) тощо.

З квітня 2004 р. розпочалося інтенсивне будівництво приватних житлових будинків на самому березі річки Смотрич. Це при тому, що берег відноситься до заповідного об'єкта національного рівня "Смотрицький каньйон".

Нині з новою силою постає проблема очищення природних вод від різних джерел забруднення. Розмови про зворотнє водопостачання, безвідходне виробництво, біотехнології так і залишаються модним словоблудом, від якого ситуація з водними ресурсами регіону Поділля аж ніяк не покращується.

Рис. 5 Сучасна проблема Дністра

1.5 Туристична інфраструктура

Туристична інфраструктура - це сукупність підприємств й інституцій, які є територіальним, матеріальним і організаційним підґрунтям розвитку туризму. Вона охоплює чотири основні елементи: об'єкти розміщення, харчування, супутню та комунікаційну сферу. Туристична інфраструктура представлена сукупністю матеріально-речових об'єктів, діяльність яких спрямована на задоволення туристичних потреб населення. Вона включає матеріально-технічну базу функціонально-господарських структур, які входять до складу ТРС різного порядку. Деякі дослідники до туристичної інфраструктури відносять також і туристичні об'єкти природного походження, пам'ятки, музеї, тощо. Саме туристичні ресурси туристичної інфраструктури займають особливе місце у розвитку всієї туристичної галузі. До ресурсів туристичної інфраструктури відносять сукупність природних та штучно створених людиною об'єктів, що мають комфортні властивості та придатні для створення туристичного продукту. Як правило, їх наявність визначає формування туристичного бізнесу в тому чи іншому регіоні. Об'єкти, що представляють історичне та культурне минуле країни (музеї, пам'ятники та пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, життям і діяльністю видатних представників науки, техніки, культури, а також унікальні архітектурні та етнографічні об'єкти). Об'єкти, що демонструють сучасні досягнення країни в промисловості, будівництві, сільському господарстві, науці, культурі, медицині та спорті .



2. Туристична інфраструктура міста Чортків

Чорткімв -- місто обласного значення (з 2013 року) в Україні. Центр Чортківського району. Розташоване над рікою Серетом в південній частині галицького Поділля. Характер міста -- адміністративно-торгівельно-ремісничий. Тепер незначна промисловість: харчова, швейна; підприємства для обслуговування залізничного транспорту. До Чорткова приєднано села Вигнанка, Синякове, а також хутори Менькове та Рудькове.

Населення -- 29,6 тис. осіб (2013). Понад 90% -- українці, національні меншини -- поляки, вірмени, євреї, росіяни та ін.

2.1 Історико-культурні ресурси

На території міста є досить велика кількість пам`ятних споруд, а саме:

- залишки Чортківського замку (початок XVI ст.);

- Стара ратуша з годинниковою вежею (1924);

- Нова ратуша -- будинок міського магістрату (1930).

Храми:

- Успіння Пресвятої Богородиці (1583, дерев'яна);

- Вознесіння Христового;

- Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1854р.);

- Покрови Пресвятої Богородиці (1905р.);

- Катедральний собор Верховних Апостолів Петра і Павла (1990-ті, УГКЦ);

- кляштор оо. Домініканців (1610р.);

- капличка Чудотворної Матері Божої з Люрду;

- костел св. Станіслава (1619р.);

- 2 синагоги «Головна» (1680-ті) й «Нова» (1909р.).

Але ми бажаєм більше розповісти про:

- синагоги у місті Чортків;

- Чартківський замок;

- Церква Святої Покрови.

Синагоги у місті Чортків

Вважається, що перша синагога в Чорткові побудована у 1682-1686 роках за часів польського короля Яна Собєського, який прихильно ставався до євреїв. Старовинну божницю ("Стару синагогу") й сьогодні можна побачити в центрі міста, неподалік від нової ратуші, за адресою вул. Гоголя, 2. Та в одноповерховій будівлі з товстими стінами синагоги вже давно немає…

Відомо, що у 1754 році єврейська громада розпочала будівництво ще однієї синагоги, гроші на яку дав рабин Маєр Кац. Можливо, що йдеться про цю ж саму стару божницю - Велику синагогу, а датування її в реєстрі місцевих пам'яток 80-ми роками XVII століття помилкове.

У 1860 році ружинський цадик Давид Моше Фридман заснував у Чорткові хасидський осередок. На початку ХХ століття євреї складали третину населення міста, то ж з'явилася необхідність у будівництві нової синагоги. Збудована за проектом віденського архітектора Ганса Гельдкремеравпродовж 1905-1909 років, вона отримана назву «Нової синагоги». Побудована в романтичному стилі з використанням мавританських мотивів, божниця була схожою радше на фешенебельний палац, ніж на будинок молитви. Розкішності їй надало оздоблення різьбою, виконане італійськими майстрами. Головний фасад споруди складається з центрального ризаліту, який приховує під собою покритий чотирисхилим дахом об'єм будівлі, одноповерхових флігелів та розміщених по краях двоповерхових гранованих башт(рис. 6).



Рис. 6 Вигляд «Нової» синагоги

У 1910-1914 роках у Чорткові щорічно богослужіння в новій божниці проводив головний рабин з Відня і Парижу, на які приїжджали євреї як з усієї Галичини, так із Австрії, Румунії, Угорщини, Чехії, Словаччини, Росії. За часів Першої світової війни будівля була частково зруйнована, але відбудована впродовж 1925-1927 років.

Під час Другої світової в Чорткові, як і в більшості міст Галичини, майже вся єврейська громада міста була знищена нацистами. Від радянських часів у одній з найяскравіших будівель старого Чорткова розмішується школа юних техніків.

Чартківський замок

Дерев'яні укріплення міста й замку були зведені в кінці XIV ст. першим власником міста Єжи Чартковським. У 1522 р. Чорткову було надано магдебурзьке право. Після переходу 1597 року міста до шляхтича Станіслава Ґольського на пагорбі над річкою Серет розпочинається перебудова давніших укріплень на замок, мурований з масивних блоків пісковику.

1610 р. коштом власника Станіслава Ґольського (Стефан Потоцький ще не мав прав власності на місто) було проведено реконструкцію замку. Всередині замкового двору було споруджено ренесансний палац з аркадними галереями, нові господарські прибудови. Від замку в західному напрямку йшли оборонні вали, біля їх кінця незодовго до 1920-х років було видно залишки замочку. Згідно легенди, підземні ходи замку мали простягатися до Більча-Золотого. Через постійні напади татар, ремонтні роботи у фортеці майже ніколи не припинялися.

У 1648 р. Чортків став одним з епіцентрів Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Сюди прибули три козацькі полки Максима Кривоноса. Міське ополчення очолив кушнір Северин Настільний. Замок було взято штурмом, захоплено в полон багато польських шляхтичів. Наступного 1649 р. козаки знову брали замок штурмом. 1655 року після 4-денної оборони до московсько-козацького полону потрапили захисники замку на чолі з власником Павелом Потоцьким.

Протягом XVII -- середини XVIII ст. замок зазнавав неодноразових татарсько-турецьких руйнувань, зокрема у період османського панування в краї (1672-1683 рр.). У Чортківському замку на той час знаходилася резиденція субпаші Подільського пашалику.

З 1699 р. Потоцькі поступово відбудували свій замок. Останній з дідичів міста Садовських Гієронім призначив весь свій маєток, в т. ч. замок, на доброчинність, яку провадив кляштор Сестер Милосердниць (Шариток) у Старому Чорткові, зокрема, утримання притулку літніх людей, калік, дитячу школу. У XIX -- першій половині ХХ ст. замок використовувався, переважно, під склади. На початку 1920-х було 2 вежі.

Чортківський замок практично повністю зберігся. Посприяла цьому наукова консервація замку, проведена на початку ХХ ст. Подільським туристично-краєзнавчим товариством.

У плані це неправильний чотирикутник площею 70 на 100 м.

Наріжні башти , стіни з рядами бійниць для перехрестного обстрілу з усіх видів вогнепальної зброї та система запущених кількакілометрових підземних ходів утворюють мальовничий архітектурний ансамбль.

Церква Святої Покрови

Побудована церква у 1903-1905 роках у візантійському класично-романському стилі на кошти українців міста Чорткова, колишньої Долішньої Вигнанки, Горішньої Вигнанки, присілків Переходи, Чорний Ліс, Зелена, Вавринів, Бердо, Синяково, Липків, села Пастуше.

Церква збудованаза проектом Львівської архітектурної компанії під керівництвом архітектора Миколи Шашкевича і чортківського будівничого Андрія Дражньовського, який керував будівництвом.

Камінь для будівництва взято із вигнанських та скалецьких каменоломень, цеглу - з місцевих цегелень, пісок - з синяківських та білецьких кар'єрів, бляху використано виробництва краківської фірми «Гута». Головний дзвін було виписано із міста Надвірна, теперішньої Івано-Франківської області. Стару дзвіницю та капличку було вибудовано разом із церквою.

Історія та час стерли чимало сторінок минулого цього святого храму... Але незаперечним є те, що в духовному житті українців церква незалежно від усіляких перепон і труднощів була Домом молитви і Слова Божого, яке вказувало всім на морально-етичні основи християнського життя. Такою вона залишається і тепер.

2.2 Заклади розміщення і харчування

Із закладів харчування, місцеві жителі радять відвідати саме такі: Престо, Золота Арка, Гетьман. Ці заклади харчування отримують позитивні відгуки саме через те що вони знаходяться біля центра і також тут демократичні ціни за які можна добре перекусити.

Із закладів розміщення, рекомендують туристи: Гетьман та Авіаносець.

Готель Гетьман може надати вам такі номери:

- двохмісний економ - 100 грн.;

- двохмісний стандарт - 130 грн.;

- двохмісний стандарт + - 180 грн.

Готель Авіаносець:

- двомісний економ - 100 грн. ;

- двомісний стандарт - 150 грн.;

- двомісний стандарт - 225 грн.

Готелі надають стандартні пакети для туристів але якщо щось бажаєти більшого то потрібно доплатити певну суму коштів.

2.3 Транспортна доступність

Найлегший спосіб доїхати з Львова до Чорткова - це автобусом, приблизна ціна становить 110 грн.. Час відправлення о 06:40, 08:00, 10:15, 14:55, 17:05.



3. Туристична інфраструктура міста Кам`янець Подільськ

Камм'янемць-Подімльський -- місто обласного підпорядкування в Україні, центр Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, з 22 березня 1919 по листопад 1920 -- столиця України; значний економічний, освітній, культурний і туристичний центр країни.

Місто розташоване за 102 км від Хмельницької залізничної станції на лінії Ярмолинці -- Ларга.

Розвинута машинобудівна (приладобудівний, кабельний, автоагрегатний та інші заводи), харчова, легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів, туризм. Діють 10 вишів, в тому числі 2 університети -- національний ім. Огієнка та державний аграрно-технічний. Входить до Асоціації міст України.

У Кам'янці-Подільському численні історико-архітектурні пам'ятки -- Національний історико-архітектурний заповідник, Історичний музей-заповідник, Замок (XIV-XVI століття, перебудований у XVII-XVIII столітті), Петропавлівський кафедральний костел (XVI століття), дерев'яна Хрестовоздвиженська церква (XVIII століття).

Населення становить 99 тис. осіб.

Кам'янець-Подільський розташований у мальовничій місцевості на Подільській височині. Територією міста протікає річка Смотрич, що на відстані 20 км до її впадини у Дністер. Це південа частина Хмельницької області, яка характеризується горбистою місцевістю з численими ярами та нерівностями. Середня температура січня -5 а липня + 19.

3.1 Історико-культурні ресурси

Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла

Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла (рис.7) в Кам'янці-Подільському-- діючий католицький храм, кафедральний костел у місті Кам'янці-Подільському, визначна пам'ятка історії культури та архітектури держави, одна з головних туристичних атракцій міста.

Рис.7 Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла

Архітектурний ансамбль Костелу святих Апостолів Петра і Павла включає в себе: власне костел, дзвіницю, тріумфальну арку та мінарет. Містить риси архітектури ренесансу, бароко, неоготики.

Станом на 2010 рік складовими ансамблю Кам'янецького кафедрального костелу святих Апостолів Петра і Павла є:

- Костел -- базилікального типу, тринавовий. Стіни -- муровані на вапняковому розчині;

- Дзвіниця (1646--48) -- розташована з північно-східної сторони на відстані кількох метрів від Петропавлівського кафедрального костьолу. Спочатку кам'яна, триярусна, перекрита високим чотирискатним шатровим дахом з люкарнами, з 4 пірамідальними вежами на кутах, з високими світловими прорізами 4 верхньому ярусі. У середині XVIII століття фасади дзвіниці декорують в бароковому стилі, надто третій ярус: з'являються кутові лопатки, пілястри з капітелями композитного ордеру, переробляються світлові прорізи (тепер їх по два -- прямокутний з «вухатою» лиштвою і круглий отвір над ним). Наприкінці XIX століття (після 1862 року) гонтова покрівля на даху дзвіниці замінена залізною. Дзвіниця -- кам'яна, чотириярусна, квадратна в плані, потинькована. Перший ярус перекритий напівциркульним склепінням, решта перекриття -- пласкі по кроквах;

- Вежа-мінарет зі скульптурою Богородиці -- побудований турецькими будівничими на підмурках каплиці доби Відродження. Стіни з каменю, заокруглений за формою, всередині 136 сходинок до вехнього майданчика, віконні отвори малі, щілинні, слугують для освітлення сходинок. Мінарет заввишки 40 метрів. Скульптура Мадонни, встановлена на верхівку мінарета після вигнання турків у 1756 році (ремонт у 1784 та 1820--23 роках), у стилі бароко, заввишки 4,5 метри, створена виколоткою, порожня задля полегшення ваги, виготовлена зі сплаву міді та срібла;

- Тріумфальна арка (1781 рік) -- майже квадратна в плані, нагадує пишну браму, проїзд має напівциркульне склепіння. Фасади прикрашені пілястрами іонійського ордеру та розкрепованим антаблементом. Подвоєні пілястри поверх антаблементу подовжені стовпчиками з волютами, прикрашеними скульптурами-янголами. Споруду вінчає архітектурний ліхтар барокової форми з волютами, один з найкращих серед збережених на території України.

Будимнок помльського магістрамту

Будимнок помльського магістрамту (розмовне Рамтуша) в Кам'янці-Подільському -- ансамбль ратуші колишнього польського магістрату міста Кам'янця-Подільського, що в Хмельницькій області.

Цікавий сплав різностильових нашарувань -- ренесансу, бароко, ампіру -- на основі первісної готичної споруди.

За різними оцінками будинок магістрату датують кінцем XIV-XVI століттям. Вважають, що спершу він був дерев'яним, а вже згодом мурованим. Розташований на Польському ринку в центральній дільниці старого міста. Сама ратуша складається з двох частин -- двоповерхової споруди та шестиярусної годинникової вежі. Початково вони стояли окремо -- на відстані 3 метри одна від одної. Після пожежі 1616 року об'єднані в ансамбль. Будинок мурований з каменю, тинькований. Має два поверхи і два яруси пивниць. Перший поверх і пивниці розплановано на дев'ять кімнат, другий поверх на десять. Вхід на другий поверх з балкона, розміщеному на аркаді, на яку можна піднятись двоспадовими сходами, оздобленими балюстрадою. У середині XVIII століття ансамбль ратуші перебудовано за проектом архітектора Яна де Вітте. Після реконструкції над дверним прорізом з балкона вмуровано меморіальну плиту з інскрипцією латинською: «Реставрацію ратуші подільської проведено коштом воєводства. Кам'янець. Року Божого 1754». Над написом зображено герб Поділля -- сонце. Єдиний фронтон прикрашає чоловий фасад будинку. Кути вежі прикрашені рустуванням. На рівні п'ятого ярусу міститься балкон, що по периметру оперізує вежу. Балкон обперто на фігурні кронштейни та оздоблено балюстрадою. На наріжних частинах шостого, найвищого, ярусу розміщуються пілястри. Там же розташовані годинниковий циферблат (діючого годинника) і маленькі балкончики з чотирьох сторін. Завершується вежа карнизом, над яким вивищується купол.

Фортеця

Кам'янемць-Подімльська фортеця (рис. 8) -- фортеця у місті Кам'янець-Подільський. Відома з XIV століття як частина оборонної системи міста Кам'янець, колишньої столиці Подільського князівства XIV-XV ст., Подільського воєводства XV-XVIII ст., а далі Подільської губернії (1793-1924 pp.). Є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець», що належить до «Семи чудес України».



Рис.8 Кам'янемць-Подімльська фортеця

За деякими теоріями дакське місто -- Клепідава.

В XII ст. входив до складу Галицького князівства.

В 1196 Мстислав Мстиславович (син Мстислава Хороброго) і Володимир Галицький воювали з волинським князем Ростиславом Мстиславовичем взяли в полон багато людей в околицях Кам'янця.

В 1199 Кам'янець був взятий в облогу союзниками половецького хана Котяна: чернігівського, сіверського, пінського i туровського і угорського королевича Андріяна. Завдяки Данилу Романовичу вони відступили від міста.

1220 Кам'янець належав Данилу Романовичу.

1374 -- перша письмова згадка про фортецю. Замок разом з обнесеним мурами та башнями містом отримав Магдебурзьке право за часу його засновника Юрія Коріатовича, що був через короткий час отруєний молдавськими боярами в своїй столиці Сучаві.

Фортеця в усі часи була неприступною.

1393 Вітовт взяв фортецю, тільки завдяки суперечкам серед кам'янецької залоги.

Влітку 1502 року в замку перебував львівський та генеральний Руський староста Станіслав Ходецький, який докладав зусиль для його зміцнення, забезпечення озброєнням, амуніцією. 1509 року фортеця витримала облогу військ молдавського господаря Богдана III Сліпого; одним з командувачів був Станіслав Ходецький.

1621 замок був в облозі Султаном Османом.

18 серпня 1672 турки в кількості 300 000 під доводом Великого Візира взяли Кам'янець в облогу.

29 серпня 1672 За невідомих обставин була висаджена в повітря Нова Башта замку. Замок за невідомих обставин капітулював, комендант фортеці Геклінг, як протест тому, що сталося висадив себе в повітря разом з 800 ін., серед них був і Володийовський. Після цього було розпочато суд у справі здання фортеці туркам, який невідомо чим закінчився. Разом з турками був i Дорошенко з козаками. Король Ян Казимир після отримання цієї прикрої новини помер у Франції. Турки вивезли з міста цінних речей на 100 возах до Істамбула. В тому числі архіви міста, які пізніше вдалося відкупити та спроваджено їх в Львів, де вони до сьогодні перебувають. В місті були закриті всі церкви та костели, головні з них обернені на мечеті.

1812 за указом російського уряду фортеця була скасована і ніхто більше не дбав про її підтримання.

1840 царським урядом був введений податок в Подільській губернії, за рахунок якого замок мав бути перебудований під в'язницю.

1876 царським урядом знищено Браму для вигіднішого проїзду.

1 серпня 2011 обвалилася частина Нової (Великої) вежі -- найбільшої башти Кам'янецької фортеці.

Нову вежу у 1544 до зовнішнього боку Старого замку добудував український військовий інженер і будівничий Йокуб Бретфус (Іов Претвич). Була зруйнована 1672 під час турецької облоги і реставрована швидкими темпами турками.

За старим мурованим замком у північно-західньому напрямку підносяться високі вали земляного т. зв. Нового замку, збудованого на початку XVII ст. Цей земляний замок, як вже було завважено, має форму приблизно трапеції, якої широкий бік лежить на північному заході, а вужчий бік припирає до старого замку. Вали, що йдуть по контуру замку, подвійні і між ними йдуть широкі та глибокі рови, обкладені по боках тесаним камінням. Під валами були порохові льохи та каземати, або приміщення для людей і складів запасів. Вали й рови тепер де-не-де попсовані. Ці будування зроблено під доглядом інженера Теофіла Шемберга.

В замку були: Покровська церква (заснована Коріатовичами), Костел Св. Станіслава, Каплиця Св. Михаіла (в Денній башті 1575 р.), Лютеранська каплиця

Замок в той час з'єднувався з містом вузькою смугою чи хребтом, що посередині знижався, де й був міст. Міст, що з'єднує замок з містом, намальовано на плані 1691 р. та 1672 р. з 3-ма високими арками. Ймовірно, за російського уряду був повністю «зашитий».

3.2 Заклади розміщення і харчування

Найкращі готелі в місті - це «7 Днів», «Клеопатра» та «Reikarts».

Їхня вартість становить:

« 7 Днів»

Стандартний двохмісний - 550-750 грн.;

Полулюкс - 700- 830 грн.;

Люкс - 850-960 грн.

«Клеопатра»

Двохмісний із одним ліжком - 700 грн.;

Двохмісний з двома роздіменили ліжками - 700грн.;

Полулюкс -1100 грн.;

Люкс - 1100-1270 грн.;

Апартаменти - 2000 грн.

«Reikarts»

Стандарт двохмісний номер - 800 грн.;

Покращений стандарт - 900грн.;

Полулюкс - 1000 грн.;

Люкс - 3000грн.

Готелі надають майже всі послуги і це все включено в ціну.

Один із найкращих закладів харчування міста - це кафе Стейк-хаус Лондон.(рис. 9). Саме через те що тут дуже вишукані страви і смак відповідає своїй ціні.

Рис.9 кафе Стейк-хаус Лондон

3.3 Транспортна доступність

Найпростіший спосіб добратись це автобусам вартість квитка буде коштувати 150 грн. Але ще можна доїхати поїздом до міста Хмельницьк і з Хмельницького або автобусом або теж поїздом. Якщо автобусом вартість 60 грн. а поїздом по студентському теж 30 грн.



4. Туристична інфраструктура міста Хотин

Хотимн -- місто в Україні, центр Хотинського району Чернівецької області. Розташоване на правому березі Дністра. Відоме фортецею 13 -- 18 століття, що збереглася до наших днів. Площа 20,39 км2, населення за 2013р. 9692 тис. осіб.

Завдяки вигідному стратегічному положенню Хотин відіграв значну роль в історії України, Молдови, Польщі, Туреччини та Російської імперії.

Спочатку це була невелика, збудована східними слов'янами на місці давнього поселення дерев'яна фортеця, яка захищала їх від численних завойовників. Поряд з нею і одночасно з нею існувало неукріплене селище. На його території археологи виявили залишки напівземлянкових жител з печами -- кам'янками, які датуються IX-X ст., а на глибині 1.2.-1.4 м. -- виявлений культурний шар VII-VIII ст.

З X століття входив до складу Київської Русі, згодом -- Галицько-Волинського князівства.

Завдяки міцній твердині і вигідному розташуванню Хотин став центром розвитку ремесел і торгівлі, які в свою чергу сприяли розквіту культури та економіки міста. Про це, зокрема, свідчить і рукописне Хотинське Євангеліє XIV ст. У Хотині в ті часи відбувалися найбільші у Молдавському князівстві ярмарки, на які приїздили купці з різних країн Східної та Західної Європи. Місто було важливим митним пунктом в європейсько-азійській торгівлі. У другій половині XVI ст. від хотинського ярмарку у молдавську казну надходила величезна сума грошей -- 10000 золотих на рік.

На сьогодні в місті діють такі підприємства:

- Завод харчової та медичної упаковки

- ТДВ «Калібр»

- Завод продтоварів

- ТзОВ «Хотинпродукт»

- ТзОВ «Хотинхліб № 2»

- ОКП «Буковина»

- ТзОВ «Буковинська агропромислова компанія»

- Автотранспортне підприємство 17741

- Держлісгосп

- Районна друкарня

У місті працюють 19 магазинів споживчої кооперації, 12 закладів громадського харчування, близько 20 магазинів та 10 кафе-барів, які перебувають у приватній власності. У колишній будівлі універмагу функціонує критий ринок

У сфері побутового обслуговування діє мале колективне підприємство «Хотинчанка».

4.1 Історико культурні ресурси

Хотинська фортеця (рис.10) -- фортеця XIII-XVIII століть у місті Хотині на Дністрі. Сьогодні на території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». Одне з семи чудес України.

Рис.10 Хотинська фортеця

Розташований на основних транспортних магістралях, Хотин завжди привертав увагу завойовників. З метою захисту від них була споруджена фортеця, яка пережила століття і бачила під своїми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців Мухи, народних месників Дитинки, вояків Дмитра Вишневецького (Байди), Петра Дорошенка. Під час Визвольної війни українського народу проти польської шляхти у Хотин двічі вступали війська Богдана Хмельницького. Відома Хотинська фортеця і подіями Хотинської війни, яка проходила під стінами фортеці у вересні - на початку жовтня 1621 р. Ця війна прославила запорозьких козаків та їхнього гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного і стала переломним моментом в історії Османської імперії. Перемога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення яничар, справила сильне враження на всі народи і набула відголосу у світовій літературі.

Упродовж XVII ст. Хотин переходив з рук до рук, ним володіли і польські королі, і турецькі феодали, не раз місто визволяли запорозькі козаки. Під час Визвольної війни у Хотині перебували війська Богдана Хмельницького (1650-1653 рр.). Тільки на початку XVIII ст. туркам вдалося остаточно закріпитися в Хотині і в фортеці. Після реконструкції 1712-1718 рр. (за участю французьких інженерів) вона стала наймогутнішим вузлом османської оборони на сході Європи. І хоча в ХVIII-ХІХ ст. фортеця поступово втрачає своє оборонне значення, та під її мурами продовжували кипіти битви.

У 1826 р. місту Хотину був наданий герб: в золотому полі срібна фортеця з трьома баштами; на двох крайніх вміщено по бунчуку, а на середній - півмісяць на держаку; над ним хрест:навхрест - дві шаблі лезами вниз, над ними - срібний хрест на ознаку взяття Турецької фортеці.

У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох художніх фільмів, серед яких «Гадюка», «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Стріли Робін Гуда». Серед недавніх - екранізація твору відомого українського письменника Юрія Мушкетика «Яса» та зйомки кінострічки «Запорозька Січ» за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба».

У 2010 та 2011 роках на території Хотинської фортеці проводився міжнародний фестиваль з історичного середньовічного бою «Битва націй»(рис. 11). У 2012 році організатори вирішили провести фестиваль у Варшаві.

Рис.11 «Битва націй»

4.2 Заклади розміщення і харчування

Найкращий готель у місті - це «Гостиний Хотин». Ціни тут за двомісний номер 200 грн., трьохмісний 300 грн., п`ятимісний 400 грн.. На нашу думку в такому історичному місті як Хотин мали бути й кращі готелі та заклади харчування. Адже й тут заклади харчування не є добрими і ціни в них зависокі, які не відповідають стравам.



4.3 Транспортна доступність

З Львова до Хотина важко добратись адже рейсових автобусів і поїздів нема. Тому слід доїхати до Кам`янця Подільського і звідси до Хотина автобусом і вартість білета буде коштувати 50 грн.



Висновок

Ми ознайомилися з районом де проходили практику, побували на багатьох цікавих та інформаційно насичених екскурсіях, оглянули туристичні ресурси, які є атрактивними для подорожуючих. Ознайомились з інфраструктурними ресурсами, під якими ми розуміємо, складові соціальної та виробничої інфраструктури, які можуть бути використані в організації туристичної діяльності.

Усі міста, котрі ми відвідали є старовинними з великою кількістю історико-культурних ресурсів, тому тут добре розвинутий культурно-пізнавальний туризм.

Кліматичні умови та ресурси дозволяють розвивати деякі види спортивного туризму, наприклад, парапланеризм, дельтапланеризм. Також на території Кам'янця-Подільського є популярним балунінг, тобто катання на повітряних кулях. Для туристів є дуже цікавим відвідати щорічний фестиваль повітряних куль, а також помилуватися природою та чудовими спорудами цього величного, хоч і невеликого міста.

Також на Хмельниччині широкої популярності набув такий вид туризму, як зелений туризм. І це можна зрозуміти, адже краєвиди тут дійсно чудові.

Проблемою є те, що нова інфраструктура розвивається швидкими темпами, а от пам'ятки архітектури не всі є у ідеальному стані і потребують реставрації, щоб бути ще більш атрактивними для туристів.

Зараз про більшість підприємств залишилась лише згадка, а ось туризм для міста, кажуть городяни, - єдиний порятунок.

Незважаючи на це, Кам'янець-Подільський залишається однією з найбільш інвестиційно-провабливих точок Української економіки не тільки у сфері туризму, а й у інших галузях промисловості. У план розбудови міста крім розвитку туріндустрії,а саме реставрація культурних пам'яток, будівництво закладів відпочинку та проживання, а також вільні земельні ділянки для промислового будівництва; діючі промислові підприємства, що мають вільні виробничі та складські приміщення (ВАТ “Мотор”, ВАТ “Сільмаш”, ЗАТ “Нива”); незавершене будівництво лікеро-горілчаного заводу, що знаходиться в державній власності і виставлене на продаж; зона розвитку малого бізнесу та туристично-рекреаційної інфраструктури.

Міською владою робиться все можливе, щоб Кам'янець-Подільський став у ряд провідних міст держави як залізнична магістраль, проводиться популяризація автомобільних маршрутів, тощо.

Розпорядженням міського голови буде створена Координаційна рада з контролю за реалізацією цієї програми, яка отримає серед перших основних завдань - складання систематизованого наукового реєстру об'єктів природньої та історико-архітектурної спадщини, розроблення науково-проектної і кошторисної документації на проведення археологічних, ремонтно-реставраційних, будівельних робіт на об'єктах регенерації та адаптації для туристичних та рекреаційних потреб, визначення обсягів фінансування програми та розробка інвестиційних проектів.



Список використаних джерел

1.Петров М. Б., Рибак І. В.. Кам'янець-Подільський // Енциклопедія історії України. -- К. : Наукова думка, 2007. -- Т. 4.

2. Кам'янець-Подільський // Українська Радянська Енциклопедія. -- 2-е видання. -- Т. 4. -- Київ, 1979., стор. 541

3.Кам'янець-Подільський. Путівник. -- Львів, 1970.

4. В.Сергійчук. Дмитро Вишневецький.- К.: «Україна», 2003. 192 с

5. Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII -- початок XIX ст.). -- Львів: Світ, 1996. -- 448 с.

6. Станіславська Людмила. Стара фортеця. -- Кам'янець-Подільський, 2002. -- 56 с.

7. Седак Олександр. Кам'янець-Подільський замок // 100 найвідоміших шедеврів України. -- К.: Автограф, 2004. -- С. 273--279

8. Шубарт, Павло. Пізнай свій край, або Україна чудесна// Чорноморські новини, 2007. -- № 114-115.

9. о. П. Білинський «Місто Тернопіль та єго околиця» (1894)

10. путівники і нариси «Тернопіль» (1962, 1964, 1966, 1975, 1979)

11. Ч. Бліхарський «Тернопіль, затриманий в кадрі пам'яті» (1992)

12. Гайко Г., Білецький В., Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії).

13. О. Гаврилюк, І. Крочак, О. Петровський. Тернопіль: сторінки минулого і сьогодення.-- Тернопіль: Астон, 2010.-- 120 с.

14. Театральна Тернопільщина. Бібліографічний покажчик // Уклад.: П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко. -- Тернопіль: Підручники і посібники, 2001.

15. Місто Тернопіль // Тернопільщина. Історія міст і сіл / Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. -- T. 1: А -- Й. -- 668 с

16. Все про туризм туристична бібліотека (посилання - http://infotour.in.ua/lojko5-1.htm )

17. Офіційний сайт національного парку «Подільські товтри» (писилання - http://www.tovtry.km.ua/ua/index.html)

18. Суспільно географічні аспекти оптимізації водокористування Подільських товар (посилання - http://ukr-tur.narod.ru/)

19. Україна Інкогніта (посилання - http://ukrainaincognita.com/)

20.Офіційний сайт УПЦ КП (посилання - http://sv-pokrova.com.ua/index.php)

21.Чортківська міська рада ( посилання - http://www.chortkiv.org.ua/)

22. Туристичний портал Уркаїни (посилання - http://www.stejka.com/ukr/ternopolskaja/4ortkov/hotel/ )

23. Офіційний сайт Хмельницької обл.( посилання -http://www.fssnvv.org/?q=node/1099 )

24.Фундація Зелений Кіт: мережа екологічних блогів (посилання - http://www.greenkit.net/Members/vspylia/prydnistrovja-voda )

25. Doroga.ua (посилання - http://www.doroga.ua/poi/Khmeljnickaya/Staraya_Ushica/Bakota/1102

Размещено на Allbest.ru

...