Оптимізація розумової працездатності студента в освітньому процесі засобами фізичної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Вступ

Праця є вирішальним фактором у розвитку і формуванні мислячої людини. З позицій онтогенетичного підходу, розумові здатності студента характеризуються піком розвитку. Однак, студент, в процесі розумової діяльності й при засвоєнні великого обсягу складної інформації, зазнає перевантаження, що призводить до порушення здоров'я. Разом з тим, цінність для суспільства випускника ВНЗ будь-якої спеціальності визначається його професіоналізмом і умінням трудитися. Формування спеціаліста обумовлюється двома моментами: по-перше, вродженими психофізіологічними якостями; по-друге, придбаними в ВУЗі знаннями і вміннями. Звідси: рівень кваліфікації - це реалізовані шляхом тренування в конкретної області вроджені задатки.

Проблема збереження та зміцнення здоров'я, розумової та фізичної працездатності в умовах впливу негативних екологічних факторів на імунітет, адаптаційні можливості студентів привертає увагу у зв'язку із значною інтенсифікацією навчального процесу, збільшенням інформації, необхідної для майбутньої професії, та зменшенням об'єму фізичних навантажень у закладах освіти. Відомо, що під впливом раціональних занять фізичним вихованням та спортом покращуються адаптаційні можливості організму, складові киснево-транспортних систем, імунітету, гормонального балансу, вегетативної кардіорегуляції.

Отже, щоб досягти великих висот професіоналізму та зберегти здоров'я, необхідно оптимізувати освітній процес студента, зробивши акцент на необхідність придбання ним високого рівня працездатності.



2. Основна частина

2.1 Працездатність і внутрішні чинники, що її зумовлюють

Працездатність ? це спроможність людини виконувати конкретну діяльність у межах заданих тимчасових лімітів і параметрів ефективності. Працездатність залежить від таких чинників: спадковості, віку, здоров'я, типу добового біоритму, мотивації (і установки) і втоми.

Працездатність і спадковість. Спадковість включає набір, професійно важливих якостей, до яких належать передовсім індивідуальні властивості нервової системи (сила, рухливість, урівноваженість нервових процесів), що визначають тип вищої нервової діяльності (темперамент). За класифікацією І. П. Павлова, існує чотири типи: сильний, урівноважений, рухливий (сангвінік); сильний, урівноважений, повільний (флегматик); сильний, неврівноважений, рухливий (холерик); слабкий (меланхолік). Представники сильних типів характеризуються вищою працездатністю.

Серед них рухливі вирізняються високою гнучкістю до зміни ситуацій і можуть ефективно працювати в умовах дефіциту часу („ідеальний” тип за І. Павловим). Повільні характеризуються високою надійністю у вирішенні взятих на себе завдань („працелюби”). Представники слабкого типу мають високу чутливість. Це видатні дегустатори, діячі мистецтва.

Велике значення має природжений тип вищої нервової діяльності, залежного від співвідношення першої і другої сигнальних систем. За класифікацією І. Павлова, це художній тип, що сприймає світ переважно в конкретних образах дійсності; розумовий ? базується переважно на понятійному (мовному, символічному) сприйнятті дійсності й висновках; середній - користується однаковою мірою тим і тим видом сприйняття та розумової діяльності. Представники художнього типу досягають успіху у сфері мистецтва (художники, скульптори, артисти і т. ін.). Адекватна сфера ефективної діяльності представників розумового типу ? філософія, математика тощо. Середній тип працездатний у всіх сферах, які вимагають конкретного сприйняття дійсності в усіх її виявах і задатках до висновків.

Працездатність, вік і здоров'я. Від віку залежать такі показники працездатності, як продуктивність і швидкість. Що менший вік суб'єкта, то нижчі ці показники.

За віком студент перебуває на вершині працездатності. І суспільство має право вимагати від нього повної віддачі, ефективності занять, відповідно до його індивідуальних здібностей.

Здоров'я ? один із найважливіших чинників працездатності. Здоровий студент, за всіх інших рівних умов, вирізняється високим рівнем працездатності і високою її перешкодостійкістю до несприятливих чинників довкілля.

Навчальне навантаження у вищому освітньому закладі передбачене для здорового студента з урахуванням вікових особливостей працездатності.

Працездатність, мотивації й установки. Мотивація й установка на певний вид діяльності є одними з вирішальних психофізіологічних чинників працездатності студента. Як зазначалося вище, мотивація ? це цілеспрямована потреба, яка спонукає до діяльності й контролює її.

Установка ? готовність до певного виду діяльності, формується на основі мотивації під контролем системи цінностей. Установка спрямована на створення режиму найбільшого сприймання певної програми дій. Через цей механізм мобілізаційної готовності вона впливає на працездатність.

Сутність мобілізаційної готовності, а отже, ефективність працездатності, залежить від виду установок. Розрізняють установки за рівнем досягнення запланованого результату („програма - мінімум” і „програма - максимум”) і залежно від визначеності (визначена і невизначена установка).

Програма-максимум є сильнішим мобілізатором, що підвищує працездатність, ніж програма-мінімум. Тому ставте перед собою велику кінцеву мету, а на початкових етапах їх досягнення краще скористатися програмою-мінімум.

Серед установок за ступенем визначеності найбільш ефективною є визначена (регламентована), бо вона чітко орієнтує на результат або на термін досягнення і сприяє більшій зосередженості. Наприклад, невизначена установка „зробіть цю роботу щонайшвидше” не має такої мобілізаційної й організаційні сили, як конкретна (регламентована) установка: „Це завдання має бути виконане за два дні”.

Сила установки залежить від значущості головної мотивації, від якої залежать мобілізаційні можливості організму в ході подолання перешкод для досягнення мети.

Яскравим прикладом залежності розумової працездатності від установки слугує дослідження, проведене вченими з курсантами ? випускниками спеціального навчального закладу. Мета дослідження полягала в перевірці їхніх здібностей щодо виконання відповідальної роботи у вкрай несприятливих ситуаціях. Респондентам повідомили, що результати обстеження можуть вплинути на розподіл їх за місцем загальної служби. Для цього одна група випускників вжила терапевтичні дози (що нешкідливі для організму) фенаміну (стимулятор), інша ? ноксирону з піпольфеном (снодійне). Курсанти знали про ефект препаратів і сприймали їхню дію як перешкоду. Проте установка на ефективність виконання запропонованих їм тестів була значущою. Результати вразили: за низкою параметрів (точність виконання, спритність, перешкодостійкість й ін.) істотних відмінностей у представників цих груп виявлено - не лише за результатами розумової роботи у „фенамінному” і „ноксиронпіпольфенному” станах, але й порівняно з результатами діяльності в нормальному стані (без препаратів). Проте після прийому фенаміну респонденти помітили підвищену реакцію на дію перешкод, а ті, хто вжив снодійне, не відчували сонливості під час тестування, однак через 2-3 години, прийшовши в гуртожиток і сівши на ліжко, багато хто тут же заснув, не роздягаючись.

Стійкість установки, від якої залежить стійкість високого рівня працездатності і гнучкість в ухваленні рішень для досягнення мети, залежить від різноманітності мотивацій, які лежать в її основі. Що більше мотивів, то стійкіше установка.

2.2 Працездатність і біоритми

Розумова працездатність залежить від добового, тижневого й річного біоритму. У динаміці дня працездатність не є постійною, а змінюється відповідно до особливостей добового біоритму: у представників уранішнього типу найбільш висока в уранішні години і в першій половині дня, вечірнього - у другій половині дня, денного - у середині дня з двома піками (10-12 годин і 14-16 годин). Проте вплив звичного режиму діяльності протягом тривалого часу може нівелювати ці відмінності.

У школі, а потім у ВНЗ режим занять тих, хто навчається, побудований відповідно до біоритму більшості (аритміків). У зв'язку з цим, зміна розумової працездатності студентів в динаміці дня підпорядковується загальній закономірності: на початку і в кінці дня понижена, а в середині - досягає максимуму (рис. 1).

Рис. 1 Денна динаміка рівня працездатності

Зміни працездатності в динаміці дня проходять декілька періодів. Перший період називаються передстартовим (термін „передстартовий” запозичений із фізкультури). Йде про зміну працездатності безпосередньо перед початком роботи. Тривалість цього періоду невелика, вона дорівнює всього декільком хвилинам. У цей період працездатність підвищується, організм готується до майбутньої діяльності. Підвищення працездатності організму полегшує входження в роботу.

Підготовка до передстартового стану ? ранкова гімнастика. Пропріоцепція - це потужна мобілізаційна сила. У студентів старших курсів такий період значно коротший, ніж у молодших.

Початок другого періоду збігається з початком роботи. Цей період називають періодом впрацьовування (термін „впрацьовування” запозичено з фізкультури). Працездатність підвищується, досягаючи оптимальної межі для робочого дня, а закінчення збігається з моментом досягнення максимальної працездатності.

А. А. Ухтомський вважав, що в цей період нервова система засвоює ритм роботи. Показники рухливості сили і врівноваженості нервових процесів підвищуються. Час цього періоду різний: від 1 години до 1,5 години. У старшокурсників час коротший.

Третій період ? це період максимальної працездатності, протягом якого працездатність тримається на максимальному рівні, зазнаючи лише незначних коливань у період між 12 і 14 годинами. Закінчення збігається з початком прогресивного падіння працездатності. Що довший період, то вище буде продуктивність занять у даний навчальний день.

У четвертий період працездатність прогресивно знижується. З'являється втома, що повільніше знижується працездатність у цей період, то краще це для занять.

П'ятий період починається перед закінченням занять, коли працездатність підвищується. Це так званий „кінцевий стрибок”, умовно рефлекторне підвищення працездатності є реакцією на сигнал: „незабаром кінець занять”. Підвищення працездатності перед кінцем занять навмисне не в усіх випадках. Фізіологічні механізми підвищення працездатності перед закінченням роботи - умовнорефлекторний і адаптаційно-трофічний.

Дуже часто після закінчення занять працездатність ще довго залишається підвищеною. Особливо це помітно при свідомому стабільному відношенні до занять, коли результати належно оцінені і значущі для студента.

З огляду на зміни кривої працездатності протягом навчального дня, оптимальна тривалість робочого часу повинна визначатися закінченням третього періоду (період максимальної працездатності). Для того щоб подовжити цей період, необхідне тренування в розумовій роботі. Для процесу тренування, для ефективності вправ в будь-якій діяльності необхідно, аби в організмі розвивалося стомлення певною мірою. Це надзвичайно важливо для тренування.

Що досконаліше тренування організму в тій або в тій діяльності, то тривалішим стає третій період (максимальної працездатності). Від останнього, як уже зазначено, залежить ефективність роботи протягом дня.

У разі тренування працездатність підвищується, а отже, третій період проходить триваліше; у четвертий період працездатність не буде знижуватися так інтенсивно, що позитивно позначиться на продуктивності занять.

Необхідно наголосити, що проаналізована картина є лише схемою, яка відображає основні, найбільш важливі закономірності. У житті цей процес складніший. Отже, втома є необхідним елементом тренування в будь-якій діяльності. Коли втома і не досягла якихось меж, вона має позитивне значення. Лише тоді коли вона перейде ці межі, тобто буде дуже сильною, почне виявлятися негативний уплив на організм і діяльність людини.

Запропонована на рис. 1 схема відображає те загальне, що характерне для денних змін усіх видів працездатності: фізичної й розумової.

Тижнева динаміка працездатності також має свої особливості: понеділок характеризується невисокою працездатністю; вівторок і середа - дні максимальної працездатності; у четвер працездатність знижується; у п'ятницю - стає ще нижчою; у суботу її зниження триває, а інколи фіксують деяке підвищення („кінцевий порив”) (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Тижнева динаміка рівня працездатності

Проаналізувавши залежність працездатності від добових і тижневих біоритмів, необхідно наголосити на важливості цієї закономірності для організації освітнього процесу. Розподіл занять протягом навчального дня повинен відповідати денній і тижневій динаміці працездатності.

Правильно складений розклад занять забезпечить нормальну діяльність вищих відділів головного мозку, що відповідають за розумову роботу, це сприятиме високій працездатності й ефективності навчання та збереженню здоров'я студента.

Для цього, на початку й в кінці денних занять доцільно ставити в розклад легші або середні за важкістю дисципліни, а в середині занять - складні предмети.

У понеділок і в суботу навантаження має бути найменшим, передбачати легкі предмети. У вівторок і середу рекомендовано давати максимальне навантаження та важкі дисципліни. Уроки фізкультури необхідно проводити не менше ніж тричі на тиждень.



2.3 Працездатність і підвищення її ефективності

працездатність освітній розумовий біоритм

Рівень функціональних можливостей організму має індивідуальний характер, може змінюватися протягом трудового дня, доби і робочого тижня. Розрізняють також місячну, річну та багаторічну працездатності.

Найбільш висока працездатність проявляється при правильному узгодженні життєвого ритму людини з його індивідуальними біологічними ритмами.

Показники функціонального стану серцево-судинної, ендокринної, травної та інших систем організму дозволили висунути припущення про різних типах працездатності людини.

Численні дослідження вчених різних країн показали, що є люди, які відчувають однакові коливання рівня фізіологічних можливостей протягом доби. Їх назвали арітмікам, або голубами.

Люди ранкового типу - жайворонки - мають пік працездатності в першій половині дня. Вони рано прокидаються, з ранку відчувають себе бадьорими, життєрадісними, ввечері відчувають сонливість і рано лягають спати.

Люди вечірнього типу - сови - встають загальмованими, нерідко з головними болями, найбільш працездатні після 18 годин, пізно відходять до сну.

Відомі вітчизняні хронобіологи В.А. Доскін і Н.А. Лаврентьєва, обстеживши велику групу осіб різного віку, виявили, що більшість з них відчувають ритмічні коливання працездатності:

· - 41% вважають за краще для роботи ранкові години,

· - 30% - вечірні і навіть нічні,

· - 29% - трудяться однаково ефективно в будь-які годинники під час неспання.

Німецький дослідник Г. Хампі встановив, що представники ранкового типу - в основному, службовці, вечірнього - люди розумової праці, арітмікам - особи, зайняті фізичною діяльністю. Серед студентів жайворонки складають 17%, сови - 35%, арітмікам - 48%.

Учені поки не можуть відповісти на питання про те, чи закладені особливості працездатності в генетичній програмі людини або формуються протягом його життя. Доведено, що ці властивості біологічних ритмів - внутрішньо властивий організму ознака, який обумовлюється певними особливостями гормональної і психічної сфер організму людини.

Для збереження здоров'я, підвищення рівня працездатності необхідно, щоб образ життя людини збігався з фактичними коливаннями тимчасових процесів його організму. Для цього існують методики визначення типу працездатності, засновані на виявленні тимчасових функціональних можливостей організму та їх відповідності режиму трудової діяльності.

Існує досить широка група штучних і природних стимуляторів працездатності. Хімічні (штучні) препарати припустимо застосовувати лише в крайніх випадках, тільки за призначенням і під контролем лікаря. Необхідно враховувати, що стимулююча дія цих агентів в значній мірі знецінюється їх побічним ефектом, наприклад, виснаженням нервової системи. Особливо шкідливо вдаватися до вживання в цих цілях алкоголю і нікотину, короткочасна дія яких заснована на порушенні деяких відділів головного мозку. Помилковий "стимулюючий ефект" різко знижує працездатність і підриває загальний стан організму.

Одним з природних стимуляторів підвищення рівня функціональних можливостей організму є кисень.

При малорухомою, сидячій роботі кров недостатньо насичується киснем. Багато органів і тканини відчувають голодування, яке підсилює відчуття втоми. Розумова діяльність також супроводжується значним споживанням енергії. Правильне дихання на свіжому повітрі, у добре провітреному приміщенні тонізує роботу серця та центральної нервової системи, покращує кровообіг і живлення тканин головного мозку, сприяє відновленню сил та енергії.

Добрими стимуляторами працездатності є водні процедури: обтирання, обливання, душ, ванни, сауни.

Як природних тонізуючих речовин можуть бути використані такі відомі напої, як чай, кава, квас.

Кава, крім активізації розумової діяльності, підвищує кров'яний тиск і сприяє більш інтенсивному виділенню шлункового соку. Чай володіє сильними тонізуючими властивостями і разом з тим знімає втому, злегка збуджує і одночасно заспокоює, перешкоджає розвитку стенокардії.

Стародавній російський напій - хлібний квас - містить велику кількість екстрактивних і мінеральних речовин, органічних кислот, вітамінів і ферментів. Він відновлює працездатність, відбиває охоту до вживання алкогольних напоїв.

З цією метою можна використовувати також групу біостимуляторів (біологічно активних речовин). До них належать вітаміни, солі фосфорної кислоти, деякі амінокислоти, продукти бджільництва. Сюди входять препарати рослинного походження: лимонник, женьшень, елеутерокок, валеріана, пустирник, глід та інші. Характерною особливістю біостимуляторів є те, що вони надають позитивний ефект не тільки в період прийому, а й значний час після прийому.

2.4 Фізичні вправи як важливий засіб відновлення працездатності та підвищення продуктивності праці

Функціональна активність організму людини характеризується різними руховими процесами і здатністю підтримувати високий рівень психічних функцій при виконанні напруженої інтелектуальної (розумової) діяльності. Поперечно-смугасті м'язи забезпечують скорочення серця, пересування тіла у просторі, руху очних яблук, ковтання, дихання, руховий компонент мови, міміки та ін. Гладкі м'язи входять до складу стінок судин, бронхів, сечового міхура, жовчного міхура, сечоводів, шлунково-кишкового тракту інших внутрішніх органів, шкіри. Гладкі м'язи забезпечують їх функцію і здійснюють руху війок клітин кишкового епітелію за допомогою нервової руховою системою і гуморальними чинниками.

Ранкова гімнастика загартовує людину фізично, різко зменшує простудні й інші захворювання, сприяє активної трудової діяльності. Неодмінна умова для ранкової гімнастики - регулярні щоденні заняття. У теплу пору року рекомендується проводити їх на свіжому повітрі, а взимку - в добре провітрюваному приміщенні.

Хто не знає, як нелегко деколи після пробудження скинути ранкову сонливість і млявість. Включитися у звичний ритм, активізувати роботу органів і систем організму, відновити працездатність допомагає ранкова гімнастика. Необхідна вона для того, що заповнити дефіцит рухів.

При виконанні фізичних вправ від чутливих нервових закінчень, що знаходяться в м'язах, суглобах, шкірі, до мозку спрямовуються потоки імпульсів, швидко підвищують збудливість центральної нервової системи і забезпечують її готовність до активної діяльності. Іншими словами, що виникли під час сну зміни під впливом ранкової зарядки усуваються, підвищується м'язовий тонус. На активний робочий режим перемикаються серцево - судинна і дихальна система. Прискорюється потік між тканинної рідини.

Підвищення працездатності, продуктивності праці можливе, найголовніша мета ранкової гімнастики, хоча, зрозуміло, не єдина. Друге її призначення - давати людині гарне самопочуття і бадьорий настрій.

Доведено, що систематичні заняття фізичними вправами справляють істотний позитивний вплив на психічні функції, формують розумову і емоційну стійкість до виконання напруженої інтелектуальної діяльності.

Результати численних досліджень з вивчення параметрів мислення, пам'яті, стійкості уваги, динаміки розумової працездатності у процесі продуктивної діяльності у адаптованих (тренованих) до систематичних фізичних навантажень осіб та у не адаптованих до них (нетренованих) переконливо показують пряму залежність усіх названих параметрів розумової працездатності від рівня як загальної, так і спеціальної фізичної підготовленості. Здатність до виконання розумової діяльності у меншій мірі піддається впливу несприятливих факторів, якщо в процесі її виконання цілеспрямовано застосовувати засоби і методи фізичної культури, наприклад, фізкультурні паузи, активний відпочинок тощо) Результати досліджень показують, що стійкість уваги, сприйняття, пам'яті, здатності до усного рахунку різної складності, деяких інших сторін мислення може оцінюватися за рівнем збереження цих параметрів під впливом різного ступеня стомлення.

Навчальний день студентів насичений значними розумовими та емоційними навантаженнями. У сукупності з вимушеною робочою паузою, при якій значний час у напруженому стані знаходяться м'язи, які утримують тулуб у певному положенні, часті порушення раціонального режиму праці та відпочинку, неадекватні фізичні навантаження можуть призводити до небажаних явищ, служити причиною втоми, яке, у свою чергу, може накопичуватися і переходити в перевтома. Для того щоб цього уникнути, один вид діяльності повинен змінюватиметься іншою, або необхідний відпочинок. Найбільш ефективний активний відпочинок у вигляді помірного фізичної праці або занять фізичними вправами.

Останні роки зросла увага до використання засобів фізичного виховання для вдосконалення навчального праці студентів, але багато чого ще залишається нереалізованим. Проблемним питанням є кошти фізичної культури (специфічні і неспецифічні вправи), які безпосередньо впливають на функціональний стан головного мозку при напруженої розумової діяльності.

У теорії і методики фізичного виховання розробляються методи спрямованого впливу не тільки на окремі м'язові групи, а й на певні системи організму, Однак збереження активної діяльності головного мозку людини вимагає особливих підходів, уваги, методів поєднання фізичних навантажень та їх цілеспрямованого впливу на функцію центральної нервової системи.

Зміна розумової працездатності і сенсомоторику студентів під впливом занять фізкультурою залежить від часу їх проведення в режимі навчального дня. Заняття з 8 до 10 та з 12 до 14 год в більшій мірі сприяють підвищенню розумової працездатності, швидкості сенсомоторних рухів, а координація мікрорухів при цьому знижується.

Найбільше підвищення розумової працездатності та швидкості рухів відзначається на початку і в кінці навчального тижня. У ці дні також відзначено найбільше зниження координації мікрорухів. Отже, протягом тижня є два періоди найбільш ефективного впливу занять з фізичного виховання на розумову працездатність студентів.

Заняття фізичною культурою надають різний ефект позитивного впливу на зміну розумової працездатності людей. Ранкова зарядка прогулянка або пробіжка на свіжому повітрі - всі ці кошти сприятливо впливають на організм людини, підвищують тонус м'язів, покращують кровообіг і газообмін організму. Важливу роль грає активний відпочинок в канікулярний час: після відпочинку в спортивно-оздоровчому таборі учні починають навчальний рік з більш високою працездатністю.

2.5 Вправи для оптимізації працездатності студентів

Щоб зберегти високу працездатність, через кожні 30-50 хвилин занять слід робити перерву. Фізкультпауза складається з різноманітних фізичних вправ з широкою амплітудою рухів, виконуваних стоячи. Тривале виконання роботи в положенні сидячи викликає хронічне перевантаження головної «несучої конструкції» - хребта, на який впливає близько 70% маси тіла. Тому при підборі вправ хребет повинен бути предметом особливих турбот - важливі нахили в сторони, прогинання назад, обертання тулуба. Необхідно, щоб навантаження отримували великі м'язові групи, які не задіяні в процесі роботи. Важливі й вправи, що сприяють кровопостачанню головного мозку, що ліквідовують застій крові в області малого тазу.

Фізичне навантаження під час виконання комплексу вправ повинне поступово збільшуватися, досягнувши максимуму до середини комплексу, а до його закінчення - знизитися.

Існує три фази динаміки працездатності: виробництва, високої і стійкої працездатності, зниження її. Після обідньої перерви організм людини знову проходить через усі фази динаміки працездатності, хоча виробництво завершується раніше, фаза стійкої працездатності настає також раніше і більш виражена, падіння працездатності більш помітно.

Це служить відправним моментом, щоб визначити місце фізкультурних пауз в режимі робочого дня. У будь-якому випадку вона повинна трохи передувати моменту істотного падіння працездатності.

Фізкультхвилинки дозволяють відпочити тим м'язовим групам, в яких найбільше відчувається втома. При цьому використовуються вправи на розслаблення, так як саме вони сприяють кращому кровопостачанню м'язів, швидкому і повному відновленню їх працездатності.

Одночасно можуть бути застосовані і деякі елементи масажу, щоб посилити відновлювальний ефект.

Вправи для мікропауз активного відпочинку підбираються за таким же принципом. Зазвичай час проведення мікропауз і фізкультхвилинок визначається самим працюючим за суб'єктивними відчуттями. Протягом робочого дня вони можуть застосовуватися багаторазово. Вони мають включати в себе вправи, які знімають напруження, додають енергії, допомагають сконцентрувати увагу, покращують математичні і творчі здібності.

Вправи для покращення мозкового кровообігу:

1. В.П. - сидячи на стільці.

1 - голову нахилити вправо;

2 - В.П. .;

3 - голову нахилити вліво;

4 - В.П.;

5 - голову нахилити вперед, плечі не піднімати;

6 - В.П.

Повторити 3-4 рази. Темп повільний.

2. В.П. - сидячи, руки на поясі.

1 - поворот голови направо;

2 - В.П..;

3 - поворот голови наліво;

4 - В.П.

Повторити 4-5 разів. Темп повільний.

Вправи для зняття стомлення з плечового поясу і рук:

1. В.П. - стоячи, руки на поясі

1 - праву руку вперед, ліву вгору;

2 - змінити становище рук.

Повторити 3-4 рази, потім розслаблено опустити вниз і потрясти кистями, голову нахилити вперед. Потім повторити ще 3-4 рази. Темп середній.

2. В.П. - стоячи або сидячи, кисті тильною стороною на поясі.

1-2 - звести лікті вперед, голову нахилити вперед;

3-4 - лікті назад, прогнутися.

Повторити 5-6 разів, потім руки вниз і потрясти ними розслаблено. Темп повільний.

3. В.П. - сидячи, руки вгору.

1 - стиснути кисті в кулак;

2 - розтиснути кисті.

Повторити 6-8 разів, потім руки розслаблено опустити вниз і потрясти кистями. Темп середній.

Вправи для зняття напруги з м'язів тулуба:

1. В.П. - сидячи, руки вгору.

1 - стиснути кисті в кулак;

2 - розтиснути кисті.

Повторити 6-8 разів, потім руки розслаблено опустити вниз і потрясти кистями. Темп середній.

2. В.П. - стійка, ноги нарізно, руки за голову.

1-3 - кругові рухи тулубом в одну сторону;

4-6 - те ж в інший бік;

7-8 - руки вниз і розслаблено потрясти кистями.

Повторити 4-6 разів. Темп середній.

3. В.П. - стійка, ноги нарізно.

1-2 - нахил в сторону, права рука ковзає вздовж ноги вниз, ліва зігнута - вздовж тіла вгору;

3-4 - В.П.;

5-8 - те ж в інший бік.

Повторити 5-6 разів. Темп середній.

Вправа для мобілізації уваги:

1. В.П. - стоячи, руки вздовж тулуба.

1 - праву руку на пояс;

2 - ліву руку на пояс;

3 - праву руку на плече;

4 - ліву руку на плече;

5 - праву руку вгору;

6 - ліву руку вгору;

7-8 - хлопки руками над головою;

9 - опустити ліву руку на плече;

10 - праву руку на плече;

11 - ліву руку на пояс;

12 - праву руку на пояс;

13-14 - хлопки руками по стегнах.

Повторити 4-6 разів. Темп - 1 раз повільний; 2-3 рази - середній; 3-4 - швидкий; 1-2 - повільний.

Вправа для очей:

1 - Широко відкрити очі. Подивитися до межі вгору, затримати погляд на одну секунду;

2 - перевести очі до межі вправо, зафіксувавши це положення на секунду;

3 - очі до межі вниз, зафіксувавши на секунду;

4 - очі до упору вліво, також зафіксувавши на секунду.

Очі тримати широко відкритими. Виконати вправу 10 разів в напрямку годинникової стрілки і стільки ж разів - проти годинникової стрілки.

Вправа для зниження кров'яного тиску:

Вільно сісти навпочіпки (ступня повністю на підлозі), максимально розслабитися, тримаючи на вазі голову і руки. Посидіти в цій позі одну хвилину.

Вправи для зняття втоми:

1. Скласти долоні перед грудьми пальцями вгору, не дихати, здавити щосили підстави долонь. Напружені м'язи плечей і груди. Втягнути живіт і піднятися вгору, неначе, спираючись на руки, визираєте з вікна. Стояти 10-15 секунд. Повторити три рази.

2. Скласти руки в замок, обхопити ними потилицю, направити лікті вперед. Потягнути голову до ліктів, не пручатися, розтягувати шийний відділ хребта. Тягнути рівно - так, щоб було приємно, 10-15 секунд.

3. З зусиллям, направляючи кінчик язика назад по верхнього піднебіння, постаратися доторкнутися язиком до маленького язичка. Спробувати зробити це беззвучно, з закритим ротом. Виконувати 10-15 секунд.

4. Дотягнутися язиком до підборіддя. Повторити 6 разів.



3. Висновки

Організація занять, вимога до їхнього рівня і контроль у ВНЗ відрізняються від шкільних умов. Окрім академічних годин, у вищому закладі передбачено години для самостійної роботи, які студенти часом не використовують за призначенням. Це неминуче призводить до дефіциту знань, що студент намагається відшкодувати інтенсивною, нерегламентованою розумовою роботою в кінці семестру, готуючись до заліку, і під час сесії, узагальнюючи матеріал перед іспитом.

Усе це в сукупності призводить до розвитку хронічної втоми, сильного стресу і невротичних станів. У студента найчастіше розвивається астенічний невроз або неврастенія, для якої характерні такі симптоми: загальна слабкість, фізична і розумова стомлюваність, зниження працездатності (так званий синдром хронічної втоми), дратівливість, запальність, нетерпимість. Назване вище супроводжує частий головний біль, порушеннями засипання і нічного сну в поєднанні з підвищеною сонливістю вдень, відчуття внутрішнього занепокоєння, напруженої тривоги і скутості, нездатність до розслаблення.

Стан постійного збудження, перебування на межі нервового зриву не дає змоги концентруватися, неминуче погіршується увага і пам'ять, наростають недовірливість, пригнічені відчуття, депресія. Лікуючи астенічні розлади традиційно використовують загальнозміцнювальні речовини, транквілізатори й антидепресанти, а також лікарські засоби, що позитивно впливають одночасно на різні вияви астенічного синдрому.

Проте для студентів важливим є не стільки лікування, скільки запобігання перевтомі, хронічній втомі і невротичним станам шляхом організації здорового способу життя з акцентом на створенні і дотримувані раціонального режиму навчальної діяльності.

Задля зменшення втоми й оптимізації працездатності, рекомендовано займатися ранковою гімнастикою, відпочивати, добре висипатися й робити фізкультхвилинки. Це призводить до кращого засвоєння матеріалу і зменшення навантаження на студентів, дає змогу відпочити й задати тонус м'язам.



Список літератури

1. О.Е. Меньших, Ю.О.Петренко, В.Д.Ярова. Основи психогігієни молодої людини: навчально-методичний посібник. Черкаси, 2010. с. 43-47.

2. В.А.Бароненко, Л.А.Рапопорт. Здоровье и физическая культура студента. Москва 2003 «Альфа-М». с. 323.

3. Бароненко В. А. Основы здорового образа жизни: Учеб. пособие / В. А. Бароненко, В. Н. Люберцев, Л. А. Рапопорт. Екатеринбург: УГТУ, 1999. 407 с.

4. Магльований А.В., Галайтатий Г.Д., Сафронова Г.Б., Дуліба О.Б. і ін. Розподіл тижневого часу на фізичні і розумові навантаження, як фізіологічний резерв покращення успішності студентів // Валеологія.-Тернопіль, 1997. №2. С. 21-28.

5. Магльований А.В., Мізеров М.М., Костовський М.Г., Дуліба О.Б.. Моделювання керуючих впливів рухової активності, як засіб відновлення фізичного здоров'я // Міжнар. конф. “Сучасний олімпійський спорт”.Київ, 1997. С. 179-180.

6. Лубишева Л.І. Соціологія ф.к. і спорту: Учеб.пособие. М.: Видавничий центр «Академія», 2001. 240 с.

7. Ильинич В.І. Професійно-прикладна фізична підготовка студентів вузів М.: Вища школа, 1978. 243 с.

8. Фізіческая культура. Теоретичний курс: Навчальний посібник / А.О.Егоричев, М.Г. Мацук, С.П. Мещеряков, Б.Н.Пенцік; За заг. ред.Б.Н.Пенціка. М.: РГУ нафти і газу ім. І.М.Губкіна, 2001. 225 С.

Размещено на Allbest.ru

...