Історико-культурні заповідники України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний технічний університет

Кафедра міжнародного туризму

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни Туристські ресурси України

Історико-культурні заповідники України

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ

1.1 Фізико-географічна характеристика та природно-рекреаційний потенціал

1.2 Соціально-економічні умови та стан розвитку туризму

1.3 Історія краю

2. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТУРИЗМУ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

2.1 Пам'ятки і пам'ятні місця

2.2 Музеї та музейні комплекси

3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ У МІСТІ ЛЬВІВ

ВИСНОВОК

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ВСТУП

Львівська область - регіон екологічно-чистого та привабливого середовища, культури, туризму та рекреації. Львівщина традиційно була областю, де перспективи туристичної індустрії були і залишаються одними з найкращих в Україні.

З огляду на зазначене тема історико-культурні ресурси Львівської області та їх використання в туристичній діяльності дуже актуальна, тому що Україна має дуже великий історико-культурний потенціал і необхідно ефективно його використовувати у туристичній діяльності. З минулого до тепер дійшли безцінні пам'ятки історії та культури. У них матеріалізована історія українського народу, його творчість, боротьба за краще майбутнє. Вони є свідками економічного, суспільно-політичного, науково-технічного й культурного розвитку народу, становлять водночас невід'ємну частку загальнолюдських цінностей. Цю спадщину треба берегти, розумно використовувати, вивчати, примножувати і як естафету передавати наступним поколінням.

Україна безмежно багата цінними пам'ятками, які насправді перевищують своєю різноманітністю природно-рекреаційні ресурси інших розвинених держав. Але вона залишається невідомою не тільки для іноземців, а й для багатьох українців.

Метою курсової роботи є всебічне дослідження історично-культурного потенціалу Львівської області.

Для реалізації зазначеної мети були поставленні наступні завдання:

-дати загальну характеристику Львівської області;

-охарактеризувати розвиток туризму на сучасному етапі;

- дослідити історико-культурну спадщину краю з метою її використання в туристсько-екскурсійній діяльності;

-розглянути можливість залучення пам'яток історії та культури до системи туристсько-екскурсійного обслуговування;

Об'єктом дослідження курсової роботи є історико-культурні пам'ятки Львівської області, та їх залучення до системи туристсько-екскурсійного обслуговування.

Методи дослідження. При виконанні роботи використовувались такі методи наукового дослідження: теоретичні та емпіричні методи, проаналізована структура і проведена класифікація найбільш визначних архітектурно-історичних туристських ресурсів м. Львів, теоретичні методи аналізу та синтезу.

Структурно курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел. Загальний обсяг роботи - 40 сторінок, використано 17 літературних джерел.

туризм пам'ятка музей львівський

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ

1.1 Фізико-географічна характеристика та природно-рекреаційний потенціал

Львівська область утворена 4 грудня 1939 р. В 1959 р. до її складу приєднано територію Дрогобицької області. На заході Львівської області проходить державний кордон України з Республікою Польща. Крім того, регіон межує з Тернопільською, Івано-Франківською, Волинською, Рівненською та Закарпатською областями України 4.

Область розташована в трьох зонах: лісовій, лісостеповій, передгірних і гірських районах Карпат. Ліси займають понад четверту частину площі області. Клімат області помірно-континентальний. Зима відносно м'яка з відлигами, волога весна, тепле літо, тепла суха осінь. Природні умови та ресурси області сприятливі для розвитку народного господарства.

Розташована на крайньому заході країни, крайня західна точка село Мігово Старосамбірського району 22°43' східної довготи, південна село Ялинкувате Сколівського району 48°45' північної широти, східна село Нем'яч Бродівського району 25°28' східної довготи та північна село Пісочне Сокальського району 50°46' північної широти.

По території області пролягають міжнародні комунікації, які з'єднують Україну з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією. Північна частина області лежить у межах Волинської височини, Малого Полісся та Подільської височини, відокремлена долиною Дністра від Передкарпаття. На південному заході області розташовані хребти Українських Карпат. Північна частина області розташована в лісостеповій зоні. Має сприятливі умови для розвитку сільського та рекреаційного господарства 5.

В адміністративному відношенні Львівська область поділяється на 20 районів й має 43 міста (в т.ч. 7 міст обласного підпорядкування), 34 селища міського типу й понад 1850 сільських населених пунктів 5.

Бродівський район знаходиться в північно-східній частині Львівської області і межує з Волинською, Рівненською та Тернопільською областями.

Буський район розміщений на північному сході від м. Львова за 51 км. від нього. Площа району 856 кв. км. 83 населених пункти (1 місто, 2 селища, 80 сіл) входять до складу міської (Буської), двох селищних (Красненської, Олеської) та 24 сільських рад.

Городоцький район (центр місто Городок) розташований у західній частині Львівщини, він межує з Яворівським, Пустомитівським, Миколаївським, Самбірським та Мостиським районами. Площа району 726 кв. км., населення 79.7 тис. осіб, яке проживає у 80 населених пунктах. Територією Городоччини протікає кілька річок, найбільшою серед яких є Верещиця, що утворює на своєму шляху десятки ставів. У надрах району є поклади гончарної глини, вапняку, сірки, торфу, а також родовища природного газу. В економіці Городоччини домінує сільське господарство, основний його напрямок - тваринництво.

Жовківський район розташований в північно-західній частині Львівської області і межує на півночі з Сокальським районом, на сході - з Кам?янка-Бузьким, на півдні - з м. Львовом і Пустомитівським районом, на південному заході - з Яворівським і на північному заході - з Республікою Польща. Площа району в адміністративних межах складає 1294 кв. км або 5.9% території області. На території району є 3 міста (м. Жовква, м. Рава-Руська, м. Дубляни), 2 селища (смт. Куликів, смт. Магерів), 196 сільських населених пунктів 4.

Кам'янка-Бузький район Львівської області утворений у 1940 році. До складу району входять місто районного значення - Кам'янка-Бузька, 3 селища міського типу (Добротвір, Запитів, Новий Яричів), 22 сільські ради, всього 78 населених пунктів. Площа району - 86,7 тис. га, населення - 61,24 тис. чол., в т. ч., сільського - 37,6 тис. чол., міського - 23,6 тис. чол. Кам'янка-Бузький район розташований на північному сході Львівської області. Віддаль від районного центру (м. Кам'янка-Бузька) до м. Львова - 35 км).

Золочівський район (центр - місто Золочів) межує з Бродівським, Буським, Пустомитівським та Перемишлянським районами Львівщини, а також з Тернопільщиною. Площа району - 1097 кв. км, населення - 76,5 тис. чоловік, на його території розташовано понад 110 населених пунктів.

Перемишлянський район утворений у грудні 1939 року. З 1962 року по 1964 рік його територія була включена до складу Золочівського району. 4 січня 1964 року Перемишлянський район було відновлено, але в дещо змінених межах. Площа району в адміністративних межах займає 91,8 тис. га., що становить 4,2 відсотка території Львівщини. В адміністративному плані до Перемишлянського району віднесено 89 населених пунктів, об'єднаних у 29 місцевих рад, з яких 2 міських і 27 - сільських. 4

Пустомитівський район розташований в центрі Львівської області в лісостеповій зоні. Площа району складає 948 кв. км. - 4,4% території області. Район межує на північному заході з Яворівським і Жовківським районами, на заході - з Городоцьким, на північному сході - з Кам'янка-Бузьким районом, на сході - з Перемишлянським районом і на півдні - з Миколаївським районом.

Радехівський район розташований в північній частині Львівської області, межує з Кам'янка-Бузьким, Сокальським, Бродівським, Буським районами та Горохівським районом Волинської області. Район в сьогоднішніх межах утворений в 1965 році.

Cамбірський район знаходиться в північно-західній частині Львівської області у передгір`ях Карпат. Район (центр-місто Самбір) розкинувся над Дністром, займаючи площу 93.4 тис. га 3.

Площа території області становить 21,8 тис. км2. Форма території області є компактною, дещо видовженою в напрямі південний захід - північний схід, вздовж якого максимально простягається на 220 км. В природно-географічному плані область розташована в центральній частині Європи на порівняно значній відстані від світового океану. Положення області на т.з. Балтійсько-Чорноморській осі, вздовж якої проходить умовна межа між Західною та Східною Європою, стало причиною бурхливих процесів взаємодії між західною та східною формами європейської культури, що спостерігаються на її території уже протягом тривалого історичного періоду 3.

Природні умови області різноманітні. Основна частина її території входить у зону лісостепу, на півночі розташована зона лісів, а на півдні - гори Карпати. Близько 80% території області рівнинна, зайнята розчленованою Волино-Подільською височиною, що поділяється на Волинське та Подільське плато. На території області беруть свій початок ряд важливих водних артерій Центрально-Східної Європи - Дністер, Західний Буг та Сян. Ґрунти - переважно темно-сірі підзолисті та лучні. Клімат помірно-континентальний. Природні умови області сприятливі для розвитку сільського та рекреаційного господарства.

На території області знаходяться родовища нафти і газу, поклади вугілля, великі запаси глини, піску, гіпсу, вапняку, пісковиків, піщано-гравійних сумішей; відкрито 4-й родовища лікувально-мінеральних вод типу „Нафтуся". Область відома курортами Трускавець, Моршин, Східниця.

В області 400 територій і об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема Державний природний заповідник «Розточчя», 33 заказники, ботанічний сад Львівського університету, 240 пам'яток природи, 55 парків -- пам'яток садово-паркового мистецтва, 61 заповідне урочище 6.

1.2 Соціально-економічні умови та стан розвитку туризму

Чисельність населення області - 2 536 326 млн. осіб. Частка міського населення становить 61 %. У статевій структурі населення переважають жінки - 52 %. Область належить до найбільш густозаселених у країні. Середня густота населення становить понад 117 чол./км 2, середня густота сільського населення - понад 50 чол./км 2. Найвищу густоту населення мають прилегла до Львова місцевість й прикарпатські райони, розташовані у межиріччі Дністра та Стрия. Найнижча густота населення спостерігається у гірських районах, а також у північно-східних районах області. Центр області - м. Львів, у якому проживає близько 800 тис. мешканців (без населених пунктів підпорядкованих міській раді). Інші великі міста регіону - Дрогобич (понад 80 тис.), Стрий (70 тис.), Червоноград (75 тис.), Самбір (41 тис.), Борислав (41 тис.) 7.

Львівщина найбільш урбанізована серед західних галузей України. Найбільша густота міських поселень у Передкарпатті. Міське населення області становить 60,8 % чи 1658,5 тис. чол. В області є 43 міста, в тому числі 7 - обласного значення, 34 селища міського типу та 1854 сільських населених пунктів, де проживає 1070,1 тис. чол 8.

Для області є характерним високий рівень загальної релігійності населення. Специфічною є конфесійна структура релігійних організацій. Як і в інших складових Галичини, в Львівській області домінує Українська греко-католицька церква (УГКЦ), до якої належать понад 56% усіх релігійних організацій області. Друге й третє місця за кількістю релігійних громад займають православні церкви - УКЦ КП (близько 15 %) та УАПЦ (13 %). Римо-Католицькій церкві належить близько 5 % релігійних організацій.

За національним складом населення район загалом є однорідним. Понад 90% населення області становлять українці. Проте в регіоні проживають більше 250 тис. осіб інших національностей. Найчисельнішою меншиною є росіяни (близько 200 тис.) Абсолютна більшість росіян проживає у великих містах області. Половина всіх росіян (понад 100 тис. осіб) мешкає у Львові. Крім того, у області живуть поляки (Львів, Самбір, Мостиський район), євреї (Львів). Сільська місцевість є майже суцільно українською.

Область має одну з найбільш розвинутих в державі транспортних мереж. Загальна довжина залізниць -- 1309 км, автошляхів -- 8,0 тис. км, у тому числі з твердим покриттям -- 7,4 тис. км. Найбільші залізничні вузли -- Львів, Красне, Самбір, Стрий. У Львові є міжнародний аеропорт. Через її територію проходять важливі залізничні, автомобільні, трубопровідні та електричні магістралі, що з'єднують Україну з країнами Центральної Європи. Найважливіші залізничні магістралі: Київ--Львів--Прага (Будапешт), Варшава--Перемишль--Львів--Бухарест. Найважливіші залізничні вузли -- Львів, Самбір та Стрий. Головні автомагістралі: E40 (Львів--Рівне--Київ), Львів--Тернопіль--Вінниця--Київ, Львів--Івано-Франківськ--Чернівці, E471 (Львів--Ужгород) 4.

Львівській області належить ключова роль в соціально-економічному житті західного регіону України. Головними економічними центрами області є Львів, Дрогобич, Стрий, Борислав, Новий Розділ, Червоноград, Сокаль. Для економіки області характерна складна галузева та територіальна структура. Найважливіші галузі промисловості - машинобудування, легка та харчова промисловість, хімічна, лісова та деревообробна, виробництво будівельних матеріалів. Галузями спеціалізації сільського господарства є вирощування зернових культур, картоплі, овочів, цукрових буряків, льону. Розвинуте мясо-молочне скотарство, свинарство і птахівництво 3.

Область відома, як один з найкращих в Україні місць рекреації та туризму. Загальна кількість пам'яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва в області -- 3934.

На території Львівської області розташовано: 886 пам'яток археології (з них -- 14 національного значення), 3822 пам'ятки історії (з них -- 7 національного значення), 3431 пам'ятка архітектури та містобудування (з них -- 794 національного значення), 302 пам'ятки монументального мистецтва (з них -- 1 національного значення). До Списку історичних населених місць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. за № 878, включено 55 поселень Львівщини: Белз, Бібрка, Борислав, Броди, Буськ, Великий Любінь, Великі Мости, Винники, Глиняни, Гніздичів, Городок, Добромиль, Дрогобич, Дубляни, Жидачів, Жовква, Золочів, Івано-Франкове, Кам'янка-Бузька, Комарне, Краковець, Куликів, Львів, Магерів, Меденичі, Миколаїв, Моршин, Мостиська, Немирів, Нижанковичі, Новий Яричів, Олесько, Перемишляни, Підкамінь, Поморяни, Пустомити, Рава-Руська, Роздол, Рудки, Самбір, Сколе, Сокаль, Старий Самбір, Стара Сіль, Стрий, Судова Вишня, Турка, Угнів, Хирів, Ходорів, Червоноград, Шкло, Щирець, Яворів 5.

До найважливіших об'єктів туризму належать:

ѕ Ансамбль історичного центру Львова чи Старе місто -- територія у центральній частині міста Львова, що внесена до Світової спадщини ЮНЕСКО 9.

ѕ Львівський державний історико-архітектурний заповідник.

ѕ Державний історико-культурний заповідник «Тустань» (залишки наскельної фортеці IX -- XIV ст.)

ѕ Державний історико-культурний заповідник у м. Белзі.

ѕ Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі».

ѕ Філія Львівського історичного заповідника у Жовкві (див. Архітектурні пам'ятки Жовкви).

ѕ Монастирський комплекс у Крехові (див. Крехів).

ѕ Давньоруські городища Х -- XIII ст. у Звенигороді та Стільському.

ѕ Золота підкова України: Олеський замок XIII-XVII ст. Золочівський замок. Підгорецький замок. Свірзький замок.

ѕ Найдавніші архітектурні пам'ятки Львова -- Високий замок, Церква святого Миколая, Вірменський кафедральний собор, пам'ятки в стилі готики, бароко -- костьоли кармеліток босих 1644 р.

Санаторно-курортне лікування та відпочинок займає провідне місце в структурі туристичного комплексу Львівщини. В області діє 106 відповідних закладів: санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, бази та установи 1-2 денного перебування. Серед регіонів України за кількістю санаторно-курортних та відпочинкових (оздоровчих) закладів Львівська область посідає восьме місце, а за кількістю санаторіїв і пансіонатів з лікуванням -- друге, після Автономної Республіки Крим 3.

У другій половині ХХ ст. Львів сформувався як великий індустріальний центр. Головними галузями промисловості міста стали машинобудування, приладобудування, легка та харчова, меблева та деревообробна. У Львівський економічній зоні виділяються три райони: Передкарпатський (Дрогобич -- машинобудування, деревообробка, легка промисловість;Самбір-харчова промисловісь, машинобудовання, легка промисловість, деревообробна промисловість. Стрий -- машинобудування, харчова і деревообробна промисловість, газотранспортна галузь, величезний транспортний вузол області; Борислав -- нафтовидобувна, легка і хімічна промисловість; Новий Розділ і Яворів виробництво сірки), Північний (Червоноград -- видобуток вугілля, легка промисловість; Сокаль -- хімічна промиловість, Добротвір -- електроенергетика); Львівський (машинобудування, харчова, легка промисловість) 4.

Львів є одним з найбільших освітніх центрів України. У ньому знаходиться найстаріший в Україні вищий навчальний заклад - Львівський національний університет імені Івана Франка. Відомі в Україні та за її мажами Національний Університет "Львівська політехніка", Український державний лісотехнічний університет, Львівський медичний університет, Державна академія ветеринарної медицини, Державна комерційна академія, Державна академія мистецтв та інші заклади, що дають вищу освіту.

Львів є визначним релігійним центром загальнонаціонального значення. У ньому знаходяться управлінські центри Української Греко-Католицької Церкви та Римо-Католицької Церкви. Населення міста має надзвичайно складну конфесійна структура. Близько 35% усіх релігійних громад міста належить УГКЦ, 11,5% - УАПЦ, близько 9 % - УПЦ УП, 6 % - РКЦ. Крім того, у місті є релігійні організації УПЦ, Вірменської Католицької та Вірменської Апостольської церков, іудаїстів та інші. Львів є знаним центром релігійної освіти. У місті діють Богословська академія УГКЦ та духовна семінарія УПЦ КП 8.

Львів - один найбільших осередків наукової діяльності в Україні. Тут знаходиться Західний Науковий центр Національної Академії Наук України. Найвідомішими науковими установами центру є Інститут Українознавства, Інститут археографії, Інститут регіональних досліджень, Фізико-механічний інститут, Інститут прикладних проблем механіки й математики, Геологорозвідувальний Інститут, Інститут екології Карпат. З 1989 р. працює відновлене Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка 4.

В незалежній Україні Львів виділяється стійкими державницькими традиціями та високою суспільною активністю населення, яке хоче бачити Львів культурно-мистецьким, освітньо-науковим та туристичним центром не лише України, але й усієї Європи.

1.3 Історія краю

Львівська область утворена 4 грудня 1939 р. В 1959 р. до її складу приєднано територію Дрогобицької області.

Територія Бродівщини була заселена ще в кам'яний вік. Броди - районний центр Львівської області, літочислення якого ведеться з 1084 року, розміщений в північно-східній частині району і розташований на відстані 105 км від Львова 5.

Місто лежало на важливому шляху, що проходив через Пліснеськ (велике місто Галицько-Волинського князівства), Броди і далі на Володимир та Київ. Неподалік від міста були дві річки та заболочена місцевість, через які переправлялись вбрід. Звідси походить і назва міста.

Бродівщина займає певне місце в історії українських визвольних змагань під проводом Б. Хмельницького. У вересні 1648 року при підтримці українського населення міста частина військ Б. Хмельницького на чолі з полковниками Небабою, Нечаєм, Головачем вісім тижнів утримувала в облозі Бродівську фортецю.

Про Буськ як першу письмову згадку йдеться у літописній оповіді "Повесть временных лет" (1097р.). Місто згадується як таке, що вже існувало. Від цього часу і до кінця ХІІ ст. місто перебувало в руках різних господарів.

Місто Городок розташоване над річкою Верещицею, лівою притокою Дністра, за 25 км від Львова. Основа постійного заселення міста почалась в період Київської Русі і інтенсивно розвивалась за часів Галицько-Волинського Князівства (XI-XIVст.) 1.

Після загарбання Галичини шляхетською Польщею у XIVст., вже 1387р. Городок як окреме королівське місто увійшов до складу Львівської землі, а пізніше став центром Городоцького староства. За період 1387 по 1434р великий князь литовський і король Польщі Владислав II Ягайло часто навідувався і подовго жив в Городку, тут і помер у 1434 році.

Перша згадка про м.Жидачів подана в Іпатіївському списку літопису "Повісті минулих літ", "Воскресенському літописі", Московському літописному зводі ХV ст. Під 1164 роком датуються дві назви : Удеч, Удечев. Найдавніше поселення жителів стародавнього міста, за даними досліджень Львівської обласної археологічної експедиції, зафіксовано на горі Базиївці, яка є однією з відомих історичних пам'яток нашого краю. Городище лежить за 800 м на північний захід від сучасного центра міста, на межі правого берега р.Стрий. З історичних джерел дізнаємося, що в ХІV ст. Жидачів був уже досить великим містом і мав замок, обнесений валом. А у 1448 році на місці давньоруської фортеці був збудований новий замок.

Історія Дрогобиччини своїм корінням сягає сивої давнини. Зокрема, перша згадка про місто Дрогобич датується 1387 р., однак за опосередкованими даними воно значно старіше і було одним із центрів солеваріння Київської, а пізніше Галицько-Волинської Русі. Від середини І-го століття - під владою Польщі, пізніше - до 1918 р. - Австро-Угорщини. У 1918 р. на Дрогобиччині була встановлена влада ЗУНР. Із 1919 р. - край знову під польським пануванням. Із липня 1941 р. по серпень 1944 р. Дрогобиччина була під німецькою окупацією 5.

У 1940-1959 роках існувала Дрогобицька область, у 1939 р. створений Дрогобицький район. 2 квітня 1990 р. над адміністративним будинком районної ради було піднято український національний прапор. На території району знаходиться два пам'ятники історії та культури державного значення і 72 - місцевого значення. До Державного реєстру увійшло 11 пам'яток архітектури, які є на території району. Це, в основному, споруди сакральної архітектури. У Дрогобицькому районі налічується також 14 археологічних пам'яток 3.

Існування Жовківського району неможливе без районного центру - м. Жовква, яке починає свій родовід з древньоруського поселення Винники неподалік древнього міста Щекотів (Щекотин, тепер село Глинсько Жовківського району), яке згадувалося у Галицько-Волинському літописі у 1242 році. Під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького у Жовкві двічі побувало козацько-селянське військо. Під час Північної війни 1700-1721рр. Жовківський замок з грудня 1706р. до квітня 1707р. став резиденцією російського імператора Петра I. Сюди у квітні 1707 року приїздив український гетьман Іван Мазепа. З Жовкви гетьман відправляв посланця до Саксонії, щоб заручитись підтримкою шведського короля Карла XII у боротьбі за визволення України від царського гніту. У 1880 році, коли Галичина була провінцією австрійської монархії, утворено адміністративний повіт Жовква, що охоплював 74 громади 5.

Місто Золочів розташоване за 70 км на схід від Львова, на лівому березі річки Золочівки, притоки Західного Бугу. Перша письмова згадка про село Золочів відноситься до 1427 р. Зручне розташування його - на перехресті торгових шляхів сприяло тому, що село швидко стало містом - важливим торговельним центром Західного Поділля. У 1523 р. Золочів отримав магдебурзьке право. У 16-17 ст. Золочів був значним економічним центром, тут розвивалися ремесла, торгівля, зростала кількість населення. 18 ст. характерне для міста розвитком промисловості. У 1782 р. Золочів став центром округи 5.

На території Миколаївського району відомо 15 поселень епохи енеоліту (ІІІ тис. до н.е.) в районі сіл Більче, Верин, Гірське, Криниця, Крупсько, Прийма, Раделичі, Рудники та Тростянець. До І тисячоліття нашої ери на території району відноситься 9 поселень поблизу сіл Верин, Заклад, Крупсько, Рудники та Тужанівці і два скарби римських монет у с. Стільсько та м. Миколаєва. У 1772 році територія району увійшла до складу Австрійської імперії.

Після розвалу Австро-Угорської імперії на початку листопада 1918 року в Галичині проголошено Західно-Українську Народну Республіку. У той час частина Миколаївщини увійшла до складу Жидачівського політичного повіту. З 06 грудня 1966 року утворено Миколаївський район у складі Львівської області з центром у м.Миколаєві. 80-ті роки XX ст. показали, що командно-адміністративна система повністю вичерпала свої можливості. На Україні розпочинається процес національного відродження. У липні 1989 року в Миколаєві утворено районну організацію Народного Руху України за перебудову.

Західні землі сучасної України, в т. ч. місцевість, що зветься Мостищиною, колись були частиною могутньої держави - Київської Русі. Районний центр Мостиська - одне з найдавніших міст українського Прикарпаття. Назва від слова "мости", які досі є з усіх чотирьох сторін міста. Перша письмова згадка відноситься до 1244 року. В Галицько-Волинському літописі говориться, що на річці Січниці (давня назва Січної) поблизу Мостищ (тодішня назва Мостиськ) відбувся бій між військами князів Данила Галицького і Ростислава Михайловича.1404 року Мостиськам було надано магдебурзьке право. Упродовж ХУ-ХУІІ ст. місто не раз руйнували турки, татари, волохи, шведи 5.

Пустомити вперше згадуються в 1441 році в Львівській судовій книзі. В той час через Пустомити проходив торгівельний шлях і тут збирали королівське мито. Це і дало назву селу -Мито, або Пустомити.

Самбір лежав на перехресті важливих торгових шляхів, які вели на схід і захід, до Львова, Дрогобича, Перемишля, в Угорщину і Польщу, що значною мірою зумовило економічну активність і матеріальний добробут міста в епоху середньовіччя.

Сколівський район було утворено у січні 1940 року. У 1963 р., в зв'язку з утворенням територіально-виборчих управлінь, Сколівський район було ліквідовано, а його територію включено до Стрийського району. 8 грудня 1966 р. район знову було відновлено 1.

Старосамбірський район Львівської області утворений у 1944 році. До складу району входять три міста районного підпорядкування (Старий Самбір, Добромиль, Хирів), селищ міського типу - 2 (Нижанковичі, Стара Сіль), 39 сільських рад, всього 115 населених пунктів. Площа району - 1245 кв. км, населення - 85,4 тис. чол., в т. ч., сільського - 65,1 тис. чол., міського -20,3 тис. чол. Старосамбірський район розташований у південно-західній частині Львівської області. Віддаль від районного центру (м. Старий Самбір до м. Львова - 95 км).

Сокальський район Львівської області утворений в 1939 році. До складу району входять чотири міста районного підпорядкування (Сокаль, Угнів, Белз, Великі Мости), смт. Жвирка, 37 сільських рад, всього 107 населених пунктів, переважно села. Площа району - 1573 кв. км. (7,2% від площі області), населення - 99,9 тис. чол., в т. ч. сільського - 63,6 тис. чол., міського - 36,3 тис. чол. Сокальський район розташований у північній частині Львівської області. Віддаль від районного центру (м. Сокаль) до м. Львова - 90 км 5.

Три річки Литмір, Турка (Яблунька), Стрий послужили формуванням населення Турки. На їх берегах осідали першопроходці племен бойків. Назву отримали від турів, які паслися на прибережних рівнинах. В давньоруській державі - початок заселення багатьох сіл Турківщини.

В XV столітті землі Русі даруються польсько-литовським королем своїм васалам. Перша письмова згадка про Турку була в 1431 році 3.

Перша літописна згадка про Львів датується 1256 р. Місто в долині р. Полтва, притоки Бугу, заснував і назвав в честь свого сина Лева видатний державний діяч українського народу галицький король Данило Романович. У швидкому розвитку міста вирішальним фактором стало його зручне розташування на перехресті торгових шляхів, що зробило його економічним та культурним посередником між заходом та сходом. У 1356 р. Львів отримав самоврядування згідно з нормами Магдебурзького права. У ХІV -ХVІІІ ст. Львів був найбільшим українським містом, найважливішим центром торгівлі та ремесел. Й пізшіше місто Лева завжди займало особливу роль в історії українського народу, було духовним центром українців, визначним осередком їх суспільно-політичного, економічного, культурно-освітнього життя. Поряд з тим Львів на різних етапах свого розвитку ввійшов у історію й як центр польської, єврейської, німецької, вірменської культур. Впродовж багатьох століть Львів виконував функції адміністративного центру Галичини, а у 1918 р. був столицею Західно-Української Народної Республіки 5.

Львівщина має великі здобутки у сфері міжнародних відносин. Так у місті Львові 14-15 травня 1999 року було проведено VI зустріч Президентів держав Центральної Європи, що сприяло формуванню європейського іміджу регіону та м. Львова та виділенню значних коштів на ремонт і реконструкцію ряду об'єктів області. У червні 2001 р. уперше в історії держави у Львові протягом трьох днів перебував Глава Римо-Католицької Церкви Папа Іоанн Павло ІІ, що стало визначною подією в культурному та релігійному житті регіону 10.

2. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТУРИЗМУ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

2.1 Пам'ятки і пам'ятні місця та їх використання в туризмі

У Львівській області знаходяться велика кількість музеїв, декілька театрів, картинні галереї та органний зал. Найвідомішими музеями є Національний музей, Музей-заповідник "Личаківський цвинтар", Львівський історичний музей, Львівська державна картинна галерея, Музей народної архітектури та побуту України, музей етнографії та художнього промислу, літературно-меморіальний музей І. Франка. З близько десяти професійних та самодіяльних театрів найбільш знаними є Львівський державний академічний театр опери та балету ім. Івана Франка, Львівський драматичний театр ім. М. Заньковецької, духовний театр "Воскресіння" 11.

Історичний центр Львова, Центр Львова, або Старе місто -- історично перший район Львова, де було засновано місто, яким воно довгий час обмежувалося, і звідки розвивалося; політичний, економічний і культурний центр Львова. Найдавніша частина Старого міста занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО 12.

Єдиної думки щодо визначення меж центру Львова не існує. Переважно Центром Львова називають місцевість в улоговині, обмеженій пагорбами.

Згідно з археологічними даними, перше поселення на цих теренах з'явилося ще у 12 столітті в районі сучасної площі Старий Ринок. В середині 13 століття князь Данило Галицький Романович на місці поселення заснував Львів у його сучасному вигляді. Тогочасне місто було розташоване навколо Старого Ринку. Попри ринок проходила можливо найдавніша львівська вулиця, що збереглась донині -- т. зв. «Волинський шлях» (нині вулиця Богдана Хмельницького).

Територія ансамблю історичного центру складається зі 120 га давньоруської та середньовічної частини міста Львова та території собору св. Юра на Святоюрській горі. Буферна зона Ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу і становить близько 3000 га.

У ній збереглася значна частина архітектурних пам'яток, датованих ХІV - ХVІІ ст., які складають цілісний архітектурний комплекс. Найвідомішими з них є є катедральний костьол Римо-Католицької церкви, ансамбль Успенської церкви, ансамбль церкви Св. Юра, Домініканський та Бернандинський костьоли, церкви св. Миколи, Параскеви П'ятниці та багато інших споруд.

Місто Лева завжди славилося своїми парками. Окрасою міста є Стрийський парк, пам'ятка садово-паркового мистецтва національного значення, закладена у 1880-1890 рр. та 10 парків - пам'яток місцевого значення: парк Високий Замок, парк. ім Б. Хмельницького, парк Залізна Вода та ін 2.

З висоти гори Високий Замок відкривається панорама в радіусі кількох десятків кілометрів. Центр міста лежить в долині, по якій колись протікала річка Полтва. Через Львів проходять важливі міжнародні автотраси.

Центральний проспект Свободи має довжину 650 м. Забудований в кінці ХІХ поч. ХХ ст., посередині проспекту широкий бульвар зі старими деревами, а завершує проспект будівля Львівської Опери. Його продовжує інший проспект - проспект Шевченка, стара назва "Академічний", посередині якого бульвар з шаровидними кленами. З кінця пр. Шевченка в різні напрямки відходить 7 вулиць 11.

На своєму початку проспект Свободи сполучається із серцевиною міста - площею А. Міцкевича. Конфігурація, забудова та громадське значення площі визначались ще з 1843 р., коли вона була відкрита як площа ерц-герцога Фединанда. В 1904 р. в центрі площі був встановлений пам'ятник Міцкевичу (ск. А. Попель).

Площа Галицька виникла наприкінці XVIII ст., дістала назву від Галицької брами, яка колись тут стояла. Наприкінці ХІХ ст. вона стала однією з центральних у Львові.

В кінці 2001 року на площі було встановлено пам'ятник засновнику Львова князю Данилу Галицькому (скульптор Р. Романович).

Під назвою Бернардинської ця площа згадується у 1650 році. Назва пов'язана з її місцезнаходженням - біля монастиря бернардинців - чудової пам'ятки Ренесансу поч. XVII ст. Напроти монастиря знаходиться Галицький ринок, який відкрили у 1876 році 5.

Львівська сецесія - традиційна європейська сецесія різних архітектурних шкіл. Захоплюють подих балконні решітки, вхідні двері в під'їздах та керамічні вставки. Архітектор І. Левинський використовував елементи українського народного мистецтва, передавав національні особливості декоративною керамікою, металом, гостроверхі дахи його будівель нагадують бойківські церкви.

Історико-культурний заповідник «Личаківський цвинтар» має свою кількастолітню історію, яка розпочинається ще з 1786 року. Цвинтар водночас є музеєм під відкритим небом -- це заповідник меморіальної пластики кінця XVIII-XX ст. Площа кладовища складає понад 42 гектари, біля 300 тисяч поховань розташовано на 86 полях, споруджено понад 2 тисячі гробівців, на могилах встановлено біля 500 фігур та рельєфів. Тут можна побачити скульптурні твори таких відомих майстрів, як Гартман Вітвер, Антон і Йоганн Шимзери, Пауль Ойтеле, Парис Філіппі, Юліан Марковський, Тадеуш Баронч, Зигмунт Курчинський, Вітольд Равський, Григорій Кузневич, Сергій Литвиненко, Теодозія Бриж, Євген Дзиндра 11.

Чимала кількість гробниць, які прикрашають скульптурні композиції, є справжніми витворами мистецтва. Окрім архітектурної довершеності, такі композиції мають свої непересічні історії і виконання скульптури ховає в собі символічний підтекст -- до прикладу зламана гілка дерева символізує молоде життя, яке обірвалося несподівано. Скульптори вкладали у гробницю весь зміст життя того, хто в ній спочиває. А «Личаківський цвинтар» став місцем вічного спочинку діячів культури, мистецтва, громадських діячів та інших відомих чи невідомих особистостей.

Щоб не загубити історію цієї визначної пам'ятки, тут часто проводять екскурсії. Популярністю серед туристів користуються також нічні відвідини «Личаківського кладовища» -- широкі освітлені алеї тоді поринають у особливу атмосферу, ніби нагадуючи, що в таку пору варто поводитись стримано і не порушувати спокій місця 11.

Визначними пам'ятками Львівської області її храми. Перлина барокко - архікатедральний собор св. Юрія-змієборця над багатим скульптурним надбанням якого працювали кращі майстри.

Латинський собор - один з найстаріших в Львові, кожен період, починаючи від готики залишив свій слід в його архітектурі. Достопримечательности Украины: путеводитель. Государственное издательство политической литературы. - 1960. - 492 с.

Чудовий ренесансний ансамбль: на вул. Руській: церква, каплиця трьох святителів та вежа Корнякта - найгарніша церковна вежа Львова.

Жовківщина багата пам'ятками історії, архітектури та культури. За кількістю пам'яток вона займає друге місце в області після Львова. Центр м. Жовкви перетворений у державний історико-архітектурний заповідник і має великий інтерес для туристів та гостей міста 14.

Місто Жовква збудоване за принципом «ідеальних міст» -- концепції доби Ренесансу. Суть концепції полягала у створенні «збалансованої» планувальної структури міста -- кожному архітектурному об'єктові відводилося його певне розміщення відносно інших. Один із сучасних дослідників міста, Микола Бевз, звернув увагу на відповідність планувальної структури Жовкви теоретичній розробці італійця П'єтро Катанео (1500--1572). Цей архітектурний задум реалізовував Павло Щасливий.

До видатних історико-архітектурних ансамблів відносяться Ринкова площа (сучасна площа Вічева) із замком 1594, костелом Святого Лаврентія XVII століття, Василіанський (XVII--XX століття) і Домініканський (XVII--XVIII століття) монастирі та інші. Високу художню цінність мають зразки дерев'яного зодчества, збережені на території колишніх передмість та синагога в стилі Ренесанс. Загалом, щоб пішки оглянути найвидатніші архітектурні пам'ятки Жовкви, потрібно не більше як дві години, адже більшість із них розміщено на площі Вічевій та вулицях, що виходять із площі, зокрема Львівській 12.

На невеликій території історичного центру, що з 1994 року має статус Державного історико-архітектурного заповідника, сьогодні є близько 55 пам'яток архітектури, в тому числі світового рівня. Місто віднесене до першої категорії цінності реєстру історичних міст України. З 1998 року Жовква є претендентом на внесення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

В архітектурне обличчя нинішнього Золочева органічно вписуються пам'ятки старовини. Це замковий комплекс, Золочівський двір (поч. XV cт), - церкви: Воскресенська (1624-1627) та Миколаївська (кінець 16 ст., перебудова 1765 р.), костел (1730р.) З Золочівської церкви походить унікальна пам'ятка українського гаптування кінця 13 - початку 14 ст. - Золочівська фелонь, тепер експонат Львівського музею українського мистецтва. Найстарішою іконою в церквах Золочева є копія чудотворної ікони Голубицької матері 1724р., роботи золочівського маляра Федора Бурковського 14.

Є в місті також пам'ятники Тарасові Шевченкові та вихідцеві із Золочівщини Маркіянові Шашкевичеві, капличка-пам'ятник жертвам репресій, комплекс стрілецьких могил. А на одному з будинків, де Іван Франко читав свого "Мойсея", встановлено меморіальну дошку. Є меморіальна дошка й на будинку, в якому в 1931-1939 рр. жив письменник Степан Тудор.

2.2 Музеї та музейні комплекси

Область обiймає iсторичнi терени Галичини i є найбiльшою в Українi за кiлькiстю, рiзноманiтнiстю i ступенем збереження архiтектурно-мiстобудiвної спадщини. Вона представлена всiма типами будiвель широкого хронологiчного засягу - вiд Княжої доби до середини XX століття 14.

Національний музей у Львові - один з найзначніших музеїв України, фонди якого нараховують понад 130 тисяч одиниць збереження. Колекція була закладена у 1905 році як приватна фундація Митрополита Андрея Шептицького, який у 1913 р. урочистим актом передає музей у дар українському народові.

У музеї діють 4 постійні експозиції, а також відбуваються тимчасові виставки. Національний музей у Львові має чотири філіали - художньо-меморіальні музеї Олекси Новаківського, Олени Кульчицької, Івана Труша, Леопольда Левицького 15.

Львівська галерея мистецтв - один з провідних музеїв України, його колекція нараховує понад 55 тисяч творів образотворчого й декоративно-ужиткового мистецтва європейських та вітчизняних майстрів. Музей володіє найбагатшою в нашій державі збіркою творів польського та австрійського малярства, дерев'яної скульптури, великою колекцією українського портрета XVI-XVIII ст.

Експозиційні розділи: європейське мистецтво XIV-XX ст.: мистецтво Італії, Німеччини, Фландрії, Голландії, Іспанії, Центральної Європи, Франції, Польщі; європейське мистецтво XIX-XX ст. Львівська галерея мистецтв має філіали у Львові: музей Іоанна Георгія Пінзеля, музей давніх пам'яток Львова, музей мистецтва давньої української книги, музей "Русалка Дністрова", каплиця Боїмів, меморіальний музей Т. Бриж.

Державний музей-заповiдник "Олеський замок" Буського району створено рiшенням Львiвського облвиконкому вiд 19 сiчня 1989 року на базi музею "Олеський замок" - вiддiлу Львiвської картинної галереї (вiдкритого 1975 р. пiсля завершення реставрацiї замку). В iнтер'єрах замку ХIII - XVIII столiть експонуються твори середньовiчного мистецтва (понад 500 одиниць зберiгання). На територiї довкола замку вiдтворено парк XVII - XVIII столiть, водойми, парковi споруди, влаштовано парк скульптур. Розмiщений бiля пiднiжжя замку монастир капуцинiв (1739 р.) використовується як фондосховище з вiдкритими фондами, у яких демонструється, зокрема, батальне полотно М.Альтамонте "Битва пiд Вiднем". Пiдпорядкований Львiвськiй картиннiй галереї 16.

Олеський замок розташований неподалік села Олесько на сімдесят другому кілометрі від Львова по Київському шосе. Олесько називають колискою королів, то й не дивно, що туту збудовані королівські споруди.

Львівський історичний музей - один із найстаріших музеїв України, заснований 1893 року. Основу новоствореного музею склали численні муніципальні й цехові пам'ятки, що зберігалися у міському архіві в будинку ратуші.

У травні 1908 року в придбаній гміною Львова стародавній кам'яниці на пл. Ринок, 6 (1580 р.) було відкрито Національний музей ім. короля Яна III, куди через десять років перемістили й колекцію міського історичного музею. У 1926 р. він одержав власне приміщення - чорну кам'яницю (1588-1589 pp.). У 1929 року тут у вісімнадцяти залах відкрито експозицію історичного музею м. Львова.

Сьогодні Львівський історичний музей - один з найбагатших музеїв України, який за 110-річчя свого існування сформував майже 330-тисячну збірку історико-мистецьких пам'яток 13.

У Королівських залах палацу Корнякта, який у XVII столітті використовувався як резиденція польського короля Яна III Собеського, розгорнута виставка "історичні коштовності".

Старовинна холодна і вогнепальна зброя, захисне озброєння і військове спорядження майже із сорока країн світу представлені у відділі "Музей-Арсенал", відкритому 1981 року в приміщенні колишнього міського арсеналу (1555 p.).

Музей етнографії та художнього промислу інституту народознавства НАН України - найстаріший музей на теренах нашої держави з унікальною колекцією пам'яток традиційної культури та народного мистецтва українців, а також зразків декоративно-ужиткового мистецтва багатьох народів світу, був утворений у 1951 р. шляхом об'єднання двох великих музейних осередків у Львові - Міського промислового музею (засн. 1874 р.) і Музею Наукового товариства ім. Т. Шевченка (1895 p.) 14.

Колекція музею нараховує 17 фондових збірок, у яких зібрано понад 83 тисячі пам'яток. Основна експозиція розташована у приміщенні колишньої Галицької ощадної каси. Тут представлено пам'ятки матеріальної та духовної, культури українців, господарські знаряддя, народні художні промисли XIX - початку XX ст.

Філіал - музей меблів і порцеляни. Тут представлена колекція меблів, кераміки та художнього скла, яка налічує понад 18 тисяч експонатів.

Державний iсторико-архiтектурний заповiдник у м.Жовквi - створений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 серпня 1994 року на базi ренесансних пам'яток iсторичного середмiстя. Площа заповiдника 27 га. Включає понад 40 пам'яток мiстобудування, архiтектури, iсторiї та монументального мистецтва, з яких 25 мають національне значення, зокрема замок Жолкевських-Собеських (1592-1674 рр.) - один з найвеличнiших в Європi, костел св.Лаврентiя (1604-1618 рр.), двi дерев'янi церкви (поч. XVIII ст.), синагогу (1692 р.). Заповiдник пiдпорядкований Львiвськiй облдержадмiнiстрацiї 12.

Золочівський замок - унікальний зразок ренесансного фортифікаційного будівництва. Відроджується завдяки реставрації. Цікавий внутрішній дворик з таємничими "магічними каменями", та так званим "Китайським палацом", навпроти якого розпочато створення японського саду. В недалекому майбутньому тут презентуватимуть відвідувачам чайну церемонію зі всіма належними атрибутами.

Вибита на камені дата «1634» говорить про час побудови Золочівського замку. Однак, найімовірніше, його перший власник Якоб Собєський, знатний шляхтич і батько майбутнього короля Польщі Яна III, не будував на голому місці, а доводив до ладу існуючі стіни, перетворюючи їх на неприступну фортецю. Важка доля випала Золочівському замкові, який постав на ординському шляху, перекриваючи загарбникам шлях на Львів. Неодноразово татари з турками йшли на золочівські мури, часто по шість-сім днів тримаючи в облозі його оборонців. 1672 року після шестиденної битви турки таки здобули і зруйнували фортецю. За іронією долі, через три роки замок було відбудовано руками полонених воїнів. І вже 1675 року татарські загони Аджі-Гірея так і не змогли поневолити золочівчан 15.

Історія зберегла ім'я коронного гетьмана Стефана Яблоновського, котрий відзначився неабиякою хоробрістю, посилаючи із веж і бастіонів смерть на голови загарбників. Через деякий час Ян III Собєський робить тут свою літню резиденцію, пізніше продає фортецю великим землевласникам Радзивіллам. Утім, протягом усього часу володіння представники роду нечасто бували в замку, мало доглядали за ним, і 1802 року замок, що занепав, продали поміщикам Комарницьким. Та й ця родина недовго тішилася красою веж-кавальєрів, валів і куртинів, Великого жилого й Китайського палаців, до речі, останній є унікальною пам'яткою східної архітектури на українських теренах. Близько 1740 року австрійський уряд викуповує замок, що стає початком найтрагічніших сторінок у його історії 12.

Найзнаменитішими мешканцями Золочівського замку, крім самого Яна III Собєського, безперечно, можна вважати його дружину Марію-Казимиру, незрівнянну француженку, яка доводила до шалу посполиту знать, губила чоловіків і кидала в огонь гніву їхніх дружин. Втім, до вершин польського трону Марія-Казимира йшла довго й важко. Закоханий у француженку Ян не міг одружитися з нею, оскільки його мати Теофіла Собєська була категорично проти змішування крові свого шляхетного роду з кров'ю простолюдинки. У результаті Марія стала дружиною такого собі Яна Замійського, якому все ж таки не довелося довго тішитися подружнім життям. Безпробудне пияцтво та екзотичний і невиліковний на той час сифіліс звели його в могилу. Однак Замійський встиг передати хворобу своїй дружині, яка в свою чергу нагородила нею королівський рід. Після смерті Замійського та Теофіли закохані Марія та Ян нарешті одружуються. Проте ця процедура була потрібною хіба офіційно: вони вже взяли таємний шлюб раніше 11.

Не виключено, що гостем Золочівського замку свого часу був Петро I. Щоправда, зі стовідсотковою впевненістю стверджувати це не наважиться ніхто. Однак прихильники такої досить патріотичної версії звертають увагу, що, начебто, після подорожі Петра Польщею і власне перебування в Золочеві, в Петербурзі з'явилися фонтанчики на кшталт тутешніх, та й Петропавлівська фортеця своїми обрисами нагадує Золочівський замок.

Замок в Підгірцях - вважався одним з найгарніших замків у міжвоєнній Польщі. Чудовий силует та добре збережені фортифікаційні мури. Гарне довкілля із залишками старого саду, старовинною бароковою каплицею. В зв'язку з реставрацією передбачено лише огляд замку ззовні та прогулянка по внутрішньому подвір'ю і відкритій галереї.

Замок у с. Свірж - найбільш романтичний із "Золотого кільця". Розташований над мальоничим озером з чудовими краєвидами довкола. Добре збережений перекидний міст через рів додає колориту старовинним замковим мурам. Саме тут знімали фільм "Д'Артаньян і три мушкетери" (епізод з отруєнням Констанци Буанасьє) 15.

3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ У МІСТІ ЛЬВІВ

Туристична галузь є важливим чинником стабільного й динамічного збільшення надходжень до бюджету, сприяє активізації і стимулюванню роботи цілої мережі галузей народного господарства: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництва товарів народного споживання, транспорту та зв'язку тощо. Індустрія туризму має найбільш сильний ефект мультиплікатора, ніж більшість інших економічних галузей.

Індустрія туризму, як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, є складною поліфункціональною системою, ступінь розвитку якої залежить від рівня розвитку економіки країни в цілому.

З метою підвищення репрезентативності туристичного іміджу області, впровадження перспективних напрямів розвитку регіонального туризму необхідно враховувати ті складові туристичного потенціалу, які мають необхідні властивості для розроблення, створення та успішного використання на регіональному та національному туристичних ринках конкурентоспроможного туристичного продукту [17,7].

Наявність у Львывськый області складових туристично-рекреаційного потенціалу (різноманітні краєвиди та ландшафти, береги водосховищ та річок, сприятливі кліматичні умови, унікальні архітектурні й історичні пам'ятки, об'єкти та території наукового, освітнього, промислового, релігійного призначення) свідчить про об'єктивні передумови розвитку на території регіону як класичних, так і нетрадиційних видів туризму:

? культурно-пізнавальний туризм: розроблення інвестиційних пропозицій щодо створення на території Львівського регіону дестинацій історико-культурного туризму у вигляді великих тематичних парків;

- соціальний туризм: пов'язаний з молодіжною політикою, а також з політикою підтримки розвитку відпочинку інших соціальних груп (пенсіонери, інваліди, тощо);

- діловий туризм: за оцінками експертів може стати основним туристичним сектором мегаполісу та пріоритетною спеціалізацією Львівської області;

- медичний туризм: має досить розвинуту інфраструктуру лікувальних та лікувально-оздоровчих закладів, високопрофесійний персонал. Закордонні турагенції вже пропонують тури до бальнеологічних та мінеральних курортів області 7;

? кулінарний туризм: розмаїття страв української кухні з урахуванням регіональних особливостей кожного району області, розвинута інфраструктура ресторанів, певний досвід практичних заходів у цьому напрямі, що надає реальні можливості для впровадження технологій приготування таких страв у ресторанах області та міста, розробки меню для проведення тижнів української кухні на засадах кейтерінгу для учасників бізнес-семінарів, науково-практичних конференцій, економічних форумів тощо. Це буде сприяти подальшому розвитку та підвищенню конкурентоспроможності заходів ділового туризму;

- спортивно-оздоровчий туризм: презентація нових велосипедних маршрутів по Львівській області, відкриття туристичних кемпінгів у районах Львівської області;

...