Захворювання та травми, зумовлені труднощами туристських походів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМУ, ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

Факультет туризму, готельного і ресторанного бізнесу

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Активний туризм ”

на тему:

«Захворювання та травми, зумовлені труднощами туристських походів»

Виконала

студентка 3 курсу

заочної форми навчання

гпупи 32 ТзМТ

Шевчук Анастасія Миколаївна

Київ 2015

Вступ

Причиною багатьох травм часто бувають надзвичайні ситуації, пов'язані знеорганизованностью і недостатньою дисципліною туристів.

Недисциплінованість -- найгрізніша небезпека туристського подорожі. Вона може виявлятися й у нехтуванні встановленим правилам проведення походів, й улихаческом ставлення до маршруту, й у ігноруванні туристами загальноприйнятих норм поведінки й правил техніки безпеки. При недотриманні вимог дисципліни і керував поведінки інструктор проти неї застосувати донедисциплинированному члену групи заходи до відрахування порушника із групи і зняття його з маршруту. Крайньої мірою, викликаної неможливістю встановлення дисципліни і близько групи, є відмови від подальшого проведення подорожі. На початок подорожі проводиться загальна зустріч, де інструктор роз'яснює правила техніки безпеки та правильної поведінки на маршруті, також кожен із учасників отримує свій шматок суспільного навантаження, яку несе на маршруті. Присутність на інструктажі обов'язково всім учасників. На початок подорожі необхідно перевірити наявність всіх речей, що вказуються у списку, виданому кожного учасника. недисциплінованість опік турист

Деякі їх пов'язані з реальними перешкодами - проходженням перевалів, боліт,порожистих рік і т.д., інші залежить від змін погоди й носять епізодичний чи сезонний характер. А найбільш численні - викликаються неправильними діями туристів, пов'язані з недотриманням дисципліни на маршрутах і порушенням техніки безпеки.

Чинники ризику

· недостатня підготовка до походу;

· порушення техніки безпеки;

· невиконання команд керівника;

· відсутність дисципліни;

· слабка фізична підготовка;

· недостатня технічна і тактична підготовленість;

· відставання від групи;

· самовільний те що на розвідку;

· самостійне подолання складного ділянки;

· самостоятельний вихід на маршрут;

· зневага страховкою і самостраховкою; молодецтво на маршруті;

· незгоду з рішенням керівника;

· конфлікт серед учасників;

· страх, паніка, сум'яття у складній ситуації;

· відсутність навичок у наданні першої допомоги при захворюванні ітравматизме.

· недотримання правил акліматизації (в високогірних умовах);

· порушення правил поведінки, неповагу до місцевих звичаїв, міжособистісний антагонізм;

· одяг і екіпірування, яка відповідає погодних умов.

Травми і захворювання, зумовлені неправильними діями туристів

Неправильні дії туристів та умови проведення подорожі часто спричиняють різні небезпечні ситуації, у яких вони зазнають травм.

Термічні опіки

Небезпечна поведінка під час розпалювання та підтримування вогню, багаття, невміння користуватися туристським примусом, похідною газовою кухнею, перекидання на себе посуду з гарячою їжею і ошпарення окропом або паром є найрозповсю-дженішими причинами травм у мандрівках.

Профілактика термічних опіків. Для попередження травм, пов'язаних із опіками, необхідно дотримуватися таких правил:

· - чергові біля багаття повинні бути одягнені у довгі штани, взуття і рукавиці, мати рогульки для вогнища;

· - поперечина і трос для підвішування відер мають бути надійними;

· - посудини з готовою гарячою їжею слід ставити тільки в те місце, де вони не заважатимуть людям ходити і ті не наступлять на них;

· - взимку посуд із гарячою їжею не рекомендовано ставити у сніг, бо під час його танення посуд може перекинутись;

· - біля багаття необхідно користуватись довгими черпаками;

· - слід уникати іскристих дров, які під час горіння "стріляють";

· - не допускати ігор і розваг із вогнем.

Щоб посуд із гарячою їжею при користуванні примусом (особливо під час приготування їжі у наметі) не перекидався, а також для скорочення витрат бензину можна самостійно зробити похідну кухню.

Перша допомога при термічних опіках Під час опіку полум'ям перш за все необхідно загасити на потерпілому палаючий одяг (завернути у щільну тканину, занурити у воду, закидати снігом) і швидко зняти його. Якщо турист опікся окропом або гарячою їжею, також потрібно швидко звільнити його від одягу, намоченого гарячою рідиною. При невеликому опіку рекомендується протерти його тампоном, змоченим спиртом, відтак накласти пов'язку зі стерильного бинта. Лікування локальних опіків І-П ступеня у похідних умовах полягає у змащенні обпечених ділянок шкіри синтоміциновою маззю Вишневського. Вийшовши до населених пунктів, туристам слід звернутись до лікаря.

Успішне лікування залежить від швидкості дій потерпілого та інших туристів. За відсутності необхідних ліків доводиться використовувати підручні засоби. Так, опікову поверхню потрібно охолодити чистою проточною водою, відтак для попередження запалення обробити мильною піною. До втручання лікаря слід змінювати пов'язки, змочені міцно завареним чаєм, а при нагниванні - накладати пов'язки зі слабким розчином кухонної солі (1 чайна ложка на півсклянки води). Якщо потерпілий отримав поширені опіки або у нього глибоко вражені тканини (опіки III-IV ступенів), його необхідно терміново транспортувати у найближчий медпункт. Із пов'язок можна накласти лише стерильні. Якщо опіком пошкоджено ділянку шкіри поблизу суглобів, перед транспортуванням на кінцівку накладають шину з підручних матеріалів.

Потерпілому рекомендовано вжити внутрішньо анальгін, амідопірин, седуксен (або еленіум), настойку валеріани. Кращий ефект матиме внутрішньом'язова ін'єкція із знеболювальних і серцевих засобів (анальгіну, димедролу, кордіаміну) або введена підшкірно камфора і протиправцева сироватка. За відсутності ліків до втручання лікаря потерпілому можна давати міцний солодкий чай.

Під час надання першої долікарської допомоги при опіках не слід робити нічого, що може зашкодити подальшому лікуванню. Не варто самостійно змазувати поверхню опіку жирами або маслами; вдаватись до таких народних засобів, як павутина або сеча, оскільки це може забруднити рану і погіршити стан уражених тканин.

Поранення гострими предметами

Невміле використання або недисципліноване поводження туриста з будь-якими ріжучими предметами може бути причиною поранень та порізів. Звичайно це трапляється під час заготівлі дров, падіння з ножем або сокирою в руках чи просто внаслідок необережності.

Профілактика поранень гострими знаряддями. Із цією метою туристам слід дотримуватись таких правил:

а) на маршруті сокири, пилки, ножі носити тільки у чохлах;

б) на привалах гострі предмети складати тільки у визначеному місці (ні в якому разі не втикати їх у дерева, зокрема на висоті людського зросту);

в) під час ночівлі гострі знаряддя ховати під намет;

г) сокирою та пилкою працювати в рукавицях;

ґ) обрубуючи гілки із дерева, що лежить, необхідно перебувати з іншого боку його стовбура;

д) не грати в ігри, пов'язані з киданням ножів або сокир у дерева.

Перша допомога при пораненнях. Якщо поріз або садно невеликі, необхідно прибрати бруд із рани за допомогою тампона, змочивши його йодом або розчином діамантового зеленого, припудрити рану порошком стрептоциду і накласти антисептичну пов'язку. Подряпини можна заклеїти клеєм БФ або заліпити бактерицидним пластиром. Якщо немає ліків, шкіру можна промити бензином, водою з милом.

Під час венозної або капілярної кровотечі, коли кров заливає рану, на неї накладають стискувальну пов'язку за допомогою індивідуального пакета, поранену кінцівку піднімають угору. Артеріальну кровотечу можна зупинити, притиснувши судини вище пошкодженого місця. Якщо вражено руку, необхідно притиснути плечову артерію, якщо ногу - великими пальцями обох рук притиснути артерію до лобкової кістки (див. Додатки, рис. 64).

Під час кровотечі, що не спиняється, застосовують джгут, правильність накладання якого визначають по зупиненню кровотечі і зникненні пульсу (крім переферії). Замість джгута можна користуватись також ременем, мотузкою, рушником, обов'язково підклавши під них складену у кілька разів хустинку, марлю тощо. Джгут може перебувати на кінцівці не більше 1 год., а в умовах лижного або гірського походу (на холоді) - ЗО хв. По закінченні цього терміну його необхідно послабити і, якщо кровотеча не зупинилась, знову затягнути через декілька хвилин. Потерпілому рекомендовано зробити ін'єкцію протиправцевої сироватки і залежно від його стану транспортувати до найближчого медпункту.

Лікування гнійних ран передбачає насамперед очищення їх від гною, чому сприяють пов'язки з міцним розчином кухонної солі (1 чайна ложка на півсклянки води). Чим сильніше нагниває рана, тим частіше слід робити перев'язки, однак не більше 2-3 разів на день. Після того як рана очиститься від гною і її поверхня стане рожевою, слід накладати пов'язки із маззю (синтоміцинова емульсія), Змінюючи їх не частіше 1 разу на день.

Отруєння продуктами харчування і шлунково-кишкові захворювання. Споживання недоброякісних продуктів може спричинити харчове отруєння або гострий розлад шлунку. Симптомами захворювання є сильний біль у животі, гострий пронос, нудота, послаблення серцевої діяльності, підвищення температури. Оскільки їжу готують на всіх туристів, отруєння може одночасно вразити більшу частину групи в неочікуваний момент (слід мати на увазі, що інкубаційний період харчового отруєння триває кілька годин).

До шлункових захворювань може також призвести порушення режиму харчування: великі перерви у вживанні ЇЖІ, харчування сухою їжею, дуже гаряча або жирна їжа, погана вода тощо. Особливо часто хворіють туристи-новачки, які тамують спрагу водою із забруднених струмків, боліт або калюж, що містять небезпечні мікроорганізми або хімічні речовини.

Профілактика отруєння продуктами харчування. Для попередження отруєнь продуктами харчування необхідно дотримуватись правил гігієни у похідних умовах: не вживати варених сортів ковбаси, непереварених м'ясних і молочних продуктів домашнього приготування, зіпсованих консервів; питну воду брати тільки із чистих джерел і кип'ятити; не залишати для повторного вживання консервованих продуктів у відкритих банках (особливо металевих); не їсти продуктів із несвіжим запахом або таких, що втратили свій природний вигляд і колір.

Перша допомога при отруєнні. Насамперед слід промити шлунок, випивши кілька склянок теплої води із содою до появи блювання. Повторити промивання шлунка декілька разів, відтак випити півсклянки блідо-рожевого розчину перманганату калію і протягом трьох днів уживати по 1 пігулці ентеросептолу або інтестопану 4 рази на день. Надалі необхідно дотримуватись суворої дієти, пити міцний чай. Залежно від стану хворого його слід доставити на огляд лікаря. При болю рекомендуються серцеві і болезаспокійливі засоби.

Перша допомога при печії, болю в шлунку і його розладі. Лікування за цих симптомів передбачає дотримання режиму харчування. Під час печії не можна вживати кислі продукти, чорні сухарі, кисіль, солодощі, смажену птицю, спеції, сіль. Слід споживати молоко, каші (рисову, гречану, манну); сода або товчене вугілля (карболен) також усунуть або зменшать печію. Біль у животі передбачає прикладання гарячої грілки (нагрітого піску, каменя), із препаратів вживають бесалол по 1 пігулці 2-3 рази на день. Розлади шлунку лікують бесалолом і ентеросептолом (по 1 пігулці 2-3 рази на день).

Потертості, попрілості, мозолі

Недотримання санітарно-гігієнічних вимог до спорядження, особливо до одягу і взуття, може стати причиною потертостей, попрілостей і мозолів. Частіше це трапляється з тими туристами, які носять вузькі штани, тісне взуття, взуття на високих підборах або без п'ятки та інші непридатні для похідних умов взуття і одяг. Болючі потертості виникають і в тих, хто не стежить за чистотою тіла, погано укладає рюкзак, неохайно надіває шкарпетки, не пере їх або носить взуття на босу ногу без товстих устілок і вовняних шкарпеток.

Профілактика потертостей, попрілостей, мозолів. Щоб запобігти їх утворенню слід правильно підібрати спорядження з огляду на умови подорожі і перевірити його до виходу на маршрут. Під час подорожі важливо швидко реагувати на зміни погодних та інших умов і відповідно змінювати одяг і темп руху, не допускаючи тривалого місцевого перегрівання тіла, руху в сирому чи мокрому одязі, невиправданих обставинами марш-кидків, під час яких новачки, як правило, збивають ноги. Лише за призначенням слід використовувати додаткові привали для усунення незручностей при носінні взуття або одягу.

Виявивши найменші незручності під час носіння взуття або одягу, потрібно не чекати, доки вони призведуть до мозолів або потертостей, а ліквідувати їх причини (переодягнутись, перевзутись, змінити шкарпетки). Профілактичним засобом е обмотування ніг еластичним бинтом, одягання (під час веслування на човні) рукавиць, розміщення між рюкзаком і спиною м'яких предметів тощо. Найкращою профілактикою є регулярні гігієнічні процедури і дотримання чистоти тіла.

Перша допомога при потертостях, мозолях, по-прілостях. Якщо вчасно помітити потертість, достатньо ліквідувати причину її виникнення і змазати шкіру пом'якшувальним кремом, наприклад "Дитячим". У разі почервоніння шкіри її необхідно змазати настойкою йоду, розчином діамантового зеленого або спирту. Надалі, якщо передбачаються навантаження, заклеїти бактерицидним пластиром, обкласти ватою.

Якщо внаслідок відшарування епідермісу і накопичення під ним серозної рідини на шкірі з'явились болючі пухирі і мозолі, можна проколоти їх розпеченою голкою, накласти пов'язку із синтоміциновою емульсією або бактерицидний пластир. Утворення нариву передбачає промивання подразнених ділянок шкіри водою, присипання тальком, пом'якшення кремом.

Розтягнення і розриви зв'язок, вивихи, забиті місця (удари), переломи, струси мозку

Причиною багатьох травм часто бувають падіння, пов'язані з неорганізованістю і недостатньою дисциплінованістю туристів: нехтуванням, правил проведення походів, легковажним ставленням до маршруту, ігноруванням загальних норм поведінки і правил соціального гуртожитку тощо. Відсутність авторитету у керівництва також дезорганізовує колектив, е причиною невиконання учасниками загальних завдань, самовільної зміни маршруту. Ці групи практично перебувають на межі виникнення небезпечних ситуацій.

Профілактика травматизму кісток, зв'язок і струсу мозку. Цей травматизм зумовлений неорганізованістю і відсутністю дисципліни, передбачає розгляд усіх питань, пов'язаних із підготовкою і проведенням подорожі: об'єднання колективу туристської групи, виховання відповідальності перед товаришами, вимогливість до себе і недопущення будь-якого порушення правил безпеки. Ці завдання мають бути поставлені до виходу на маршрут, коли відбуваються комплектування туристської групи, розподіл обов'язків, проведення фізичної і технічної підготовки учасників походу. Запобіжними заходами на маршруті є: контролювання групою неорганізованого учасника; винесення недисциплі-нованому учаснику походу догани; відрахування порушника з групи і зняття його з маршруту. Винятковим заходом, що уможливлює встановлення дисципліни і порядку в групі, є відмова від подальшого проведення мандрівки.

Перша допомога при розтягненнях і розривах зв'язок. Ознаками травми є різкий біль (у перший момент), припухлість, синяк і біль у суглобі під час рухів. На місце пошкодженої зв'язки спочатку прикладають холодний компрес, після цього - тісну фік-сувальну пов'язку, бажано еластичний бинт. Якщо розтягнені зв'язки гомілковостопного або колінного суглобів (найчастіше трапляється в туристів під час вивиху ноги), рекомендується накладення шини і внутрішнє вживання анальгіну або амідопірину.

Перша допомога при вивихах. Передбачає накладання шини і застосування знеболювальних засобів. Самостійне вправляння суглобів не рекомендоване, оскільки вивихи (особливо гомілковостопного, колінного, проме-незап'ясткового і ліктьового суглобів) часто супроводжуються переломами відростків кісток. Обов'язково слід транспортувати постраждалого до медпункту.

Перша допомога при забитих місцях (ударах). Забиті місця характеризуються ушкодженням м'яких тканин із внутрішньою кровотечею. Необхідно змазати шкіру на місці удару настойкою йоду і накласти на деякий час холодний компрес, потім пов'язку. На другу добу після отримання травми її лікують теплом. Якщо потерпілий травмував голову, груди, живіт, йому слід забезпечити повний спокій, дати протишокові ліки і транспортувати до медпункту. У разі удару в живіт постраждалому не можна давати пити.

Перша допомога при переломах. Вона полягає у накладанні шини з підручного матеріалу з метою зафіксувати місце перелому, а також навколо суглобів, розташованих вище і нижче нього (див. Додатки, рис. 64). Внутрішньо потерпілому дають амідопірин або анальгін і транспортують до медпункту.

Під час перебування у безлісій місцевості іноді може статись, що для накладання шини немає необхідного природного матеріалу. У такому разі Травмовану руку рекомендовано прибинтувати до тулуба, а ногу - до здорової ноги.

Відкритий перелом передбачає (крім накладання шини) оброблення шкіри навколо рани настойкою йоду, використання стерильної пов'язки і по можливості введення протиправцевої сироватки. Якщо турист у тяжкому стані, слід застосувати протишокові засоби (кордіамін - 2 мл; камфора - 2-4 мл; анальгін - 1 -2 мл; кофеїн - 1 мл; атропін - 0,5 мл). Найбільш небезпеч* ними є ушкодження в ділянках хребта, черепа і таза, що вимагають миттєвого втручання лікаря і транспортування постраждалого до медичного закладу лише у повному спокої (на спеціальних ношах, дерев'яному щиті тощо) (див. Додатки, рис. 68).

Перша допомога при струсі мозку. Характерними ознаками струсу мозку е: відсутність свідомості (навіть короткочасної), блювання, сильний головний біль.

Потерпілому слід забезпечити абсолютний спокій, трохи підняти голову і зробити холодний компрес; обмежити вживання рідини, рекомендовано лише солодкий чай. Необхідно давати внутрішньо анальгін по 1 пігулці 2-4 рази на добу та транспортувати його до лікарні.

Гостра судинна недостатність, втрата свідомості

Надмірні фізичні навантаження у слаботренованих туристів (значне збільшення темпу руху, ваги рюкзака, набирання висоти під час пересування в горах тощо) можуть спричинити гостру судинну недостатність, що проявляється у різкій загальній слабості, тахікардії, болю в ділянці серця. У людини відбувається посиніння губ, носа, кінчиків пальців, прискорення пульсу, вона відчуває нестачу повітря. Серцева недостатність характерна для туристів, які мали гострі інфекції, захворювання легень, охолодження, хронічне захворювання судин і серця.

Профілактика гострої судинної недостатності, втрати свідомості. Для запобігання таким явищам необхідна сильна фізична підготовка до походів, ретельна перевірка туристами свого здоров'я у спеціалістів і дотримання їх рекомендацій, послідовність під час збільшення навантажень, достатня акліматизація, виконання режиму роботи і відпочинку на маршруті.

Перша допомога при гострій судинній недостатності. Потерпілому слід забезпечити напівсидяче положення, повний фізичний і душевний спокій, звільнити від тісного одягу, дати внутрішньо кордіамін, валідол (під язик) або ввести підшкірно кордіамін, якщо є можливість - кофеїн. Через кожні 4 години рекомендовано давати по 40 крапель настойки валеріани з конвалією. Туриста потрібно зігріти і обережно транспортувати до медичної установи в сидячому або лежачому (з трохи піднятою головою) положенні. Якщо транспортування тривале, слід ввести анальгін, димедрол, камфорну олію.

Перша допомога при втраті свідомості. У непритомному стані (різка блідість, холодний піт на лобі, поверхневе дихання, потемніння в очах, шум у вухах, відсутність свідомості) потерпілого необхідно вкласти так, щоб його голова була нижче ніг, розстібнути одяг, зволожити груди і обличчя холодною водою, дати понюхати тампон із нашатирним спиртом. Опритомнівши, потерпілий має пити міцний чай, каву, серцеві препарати. Якщо втрата свідомості тривала, слід ввести розчин камфорної олії.

Висновки

Перед виходом на маршрут усі учасники походу в поліклініці (лікарсько-фізкультурному диспансері) повинні пройти обстеження. Крім того, необхідно підготувати туристів, насамперед санітарного інструктора групи, до надання першої долікарської допомоги.

Перед подорожжю туристам рекомендують проконсультуватися з лікарями-спеціалістами. Корисно завести спеціальний щоденник для контролю за своїм фізичним станом. Визначаючи можливості участі у поході І-III категорій складності після гострих захворювань

Отже, медичний контроль туристів перед походом та ретельна підготовка похідної аптечки дадуть змогу своєчасно надавати першу долікарську допомогу туристам на маршруті.

Список рекомендованої літератури

Болдырев С.Н., Жмуров В.И., Косарев Е.А. Сложные туристские походы

Булгаков А.А. Велосипедный туризм для всех. - М.: Профиздат, 1984. - 128 с.

Волков Н.Н. Спортивные походы в горах. - М.: Физкультура и спорт, 1974. - 160 с.

Волович В.Г. Человек в экстремальных условиях природной среды. - М.: Мысль, 1983. -

Ганопольский В.И. и др. Туризм и спортивное ориентирование. - М.: "Физкультура и спорт", 1987. -

Грабовський Ю.А., Скалій О.В., Скалій Т.В. Спортивний туризм Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2009. - 304 с.

Грицак Ю.П. Организация самодеятельного туризма. Учебное пособие для студентов специальности «туризм». - Харьков: Экограф, 2008.

Душевский В.П., Гриппа О.И. Осторожно: горы! - Таврия, 1981.

Дьяков А.С., Яговкин А.Ю. Спортивное ориентирование. -

Кодыш Э.Н. Соревнования туристов. Пешеходный туризм. - М.: «Физкультура и спорт», 1990. -

Линчевский Э.Э. Психологический климат туристской группы. - М.:"Физкультура и спорт", 1981. -

Лукоянов П.И. Зимние спортивные походы. - М.: Физкультура и спорт, 1979. - 152 с. -

Лысогор Н. А., Толстой Л. А., Толстая В. В. Питание в туристском походе. - М., "Пищевая промышленность", 1980. - ъ

Медицинский справочник туриста (ред. Коструб А.А.). - К.: „Здоровье”, 1990. -

Начальная подготовка альпинистов. - М., 2003. - 296с. -

Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2003. - 352 с. -

Попчиковский В.Ю. Организация и проведение туристских походов. - М.: Профиздат, 1987. - 224 с. -

Размещено на Allbest.ru