Діяльність туристської самодіяльної організації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Дисципліна «Діяльність туристської самодіяльної організації» передбачає вивчення і набуття практичних навичок у роботі на рівні інструктора з різних видів спортивного туризму, практичне пізнання та оволодіння знаннями про специфіку роботи туристських організацій різного профілю. В її основі лежить практичний підхід вирішення проблем по створенню та функціонуванню туристської організації.

Туристська діяльність - діяльність з надання різноманітних туристичних послуг відповідно до вимог цього Закону та інших актів законодавства України.

Самодіяльний туризм - специфічний вид туристської суспільної діяльності (подорожі з використанням активних способів пересування), яка здійснюється на добровільній самодіяльній основі без участі організаторів туризму (тур операторів, тур агентів). Туристи самі вибирають і розробляють маршрути своїх подорожей. Самодіяльність є вищою формою соціальної активності, це «внутрішнє самовираження особистості, групи». Самодіяльний туризм об'єднує на добровільних засадах аматорів пішохідних, спелеологічних, велосипедних, автомобільних, гірських та інших походів різної кваліфікації.

1.1 Мета та цілі проведення даного маршруту

Мета: Вивчення та дослідження печер Поділля та Буковини.

Цілі даного маршруту:

1. Пізнавальна:

· Зробити огляд всіх наявних спелеоресурсів Поділля та Буковини.

· Детально розглянути кожен із них.

· Розширення свого світогляду.

2. Спортивна

3. Оздоровлення

4. Збирання ілюстративного матеріалу.

Поділля - це історико-географічний край, що охоплює сучасні Вінницьку, Тернопільську і Хмельницьку області. Його площа становить 60, 9 тис. кв. км, тобто 10% території України. Рельєф Подільського туристичного району відрізняється великим різноманіттям. Пологі рівнини чергуються з глибокими річковими долинами з крутими схилами, ярами та балками.

Річкова мережа району досить густа, представлена ріками, що входять до басейну Дністра (Золота Липа, Стрипа, Серет, Нічлава, Збруч, Гнила, Смотрич, Студениця, Ушиця, Мурафа), Прип'яті (Горинь, Іква, Вілія, Хомора, Случ), Південного Бугу (Соб, Рів, Згар, Десна, Бужок, Іква) та Дніпра (Рось, Роставиця, Гуйва). Вони можуть використовуватись для організації купання та водних видів туризму, а їх мальовничі долини надають привабливості ландшафтам. Захоплення викликають водоспади на околицях сіл Рукомиш, Нирків та Русилів.

Джерела мінеральних вод, які можна використовувати для лікування та профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту та опорно-рухового апарату, регуляції обмінних процесів організму, виведення радіонуклідів, знаходяться біля Летичева, Кам'янця-Подільського, Сатанова, Полонного Хмельницької області, Конопівки та Настасіва Тернопільської області, Хмільника, Житників, Козятина та Литовця Вінницької області.

Туристичну привабливість регіону збільшує наявність значної кількості спелеоресурсів. Тут знаходяться найдовші гіпсові печери Європи - Оптимістична, Озерна, Вертеба, Млинки, а також безліч інших. Окрім цього на території Подільського туристичного району зберігається значна середньовічна спадщина у вигляді замків та фортець. Архітектурна спадщина більш пізніх часів представлена культовими спорудами, палацами, адміністративними та жилими будинками ХVІІІ-ХХ ст.

Буковина -- історично-етнографічний регіон України, що формувався на стику різних земель, держав і народів. З XII ст. вона входила до складу Галицького, згодом Галицько-Волинського князівств, у XIV ст. була підкорена Угорщиною, а з 1359 р. стала складовою Молдавського князівства, пізніше -- Румунії.

Щодо назви «Буковина», то вперше вона з'являється в грамотах молдавських господарів у XIV ст. і пов'язана з природною особливістю краю -- буковими лісами. Етнічна історія Буковини сягає Шипинської землі, що зберігала свою автономію і в складі Молдавського князівства. В грамоті короля Владислава 1433 p. вона визначається як земля, що лежить поза «землею Волоською» -- «межи нашою землею Руською (Галичиною) й землею Волоською». У середині XV ст. автономію Шипинської землі було ліквідовано і поділено на цунати (волості). Хотинський та Чернівецький цунати стали відомі під назвою «Буковина». Нині вона включає Чернівецьку область, частково Сучавський та Ботошанський повіти Румунії, частково Бричанський та Окницький райони Молдови.

Геологічні утворення Північної Буковини мають велике пізнавальне та естетичне значення. Серед них виділяються: урочище «Протяте Каміння», печера Довбуша, скелі «Кам'яна Багачка» та, «Норний Діл», дністровські стінки біля сіл Василів та Звенячин. Гірські масиви Буковинських Карпат створюють сприятливі можливості для розвитку альпінізму, гірсько-пішохідного і спортивного кваліфікаційного туризму. Виняткові гіпсові печери "Буковинка-1" та "Буковинка-2" можуть використовуватися для спелеотуризму. Поблизу села Подвірне Новоселицького району знаходиться карстова печера "Попелюшка", яка є третьою за величиною у Європі й добре відома фахівцям та спелеоспортсменам. За своїм географічним розташуванням, багатими рекреаційними ресурсами, економічним потенціалом, Буковина є привабливим регіоном для розвитку туризму. Чернівецька область - це благодатний район багатопрофільного літнього і зимового гірничо-спортивного туризму, масового пізнавально-оздоровчого відпочинку, а також бальнеологічного лікування.

У Чернівецькій області нараховується 243 території та об'єкти природно-заповідного фонду, у тому числі 7 заказників, 8 пам'яток природи, ботанічний і дендрологічний парк Чернівецького національного університету, Вижницький національний природний парк, Черемоський національний природний парк і Сторожинецький дендропарк, що мають загальнодержавне значення і увійшли в транснаціональну екологічну мережу Карпат (проект TACIS), а також 136 пам'яток природи, 40 парків, що є пам'ятками садово-паркового мистецтва, і 39 заповідних урочищ місцевого значення. Також на території Чернівецької області розташовано: 836 пам'яток археології (з них - 18 національного значення), 586 пам'яток історії (з них - 2 національного значення), 779 пам'яток архітектури та містобудування (з них - 112 національного значення), 42 пам'ятки монументального мистецтва.

1.2 Характеристика маршруту, вибір та опис

спелеологічний туризм маршрут харчування

Характеристика туристичного маршруту даного походу

Маршрут № 1Поділля

Печера Кришталева печера Озерна печера Оптимістична печера Вертеба печера Млинки.

Кілометраж даного маршруту складає: 66 км.

Маршрут № 2 Буковина

Печера Попелюшка печера Буковинка печера Атлантида

печера Баламутівська печера Гострі Говди.

Кілометраж даного маршруту складає: 139 км.

Привілеї обраного маршруту

Я обрала маршрут №1, оскільки він більш насичений та привабливіший за другий, а також тому, що на ньому буде легше досягнути поставленої мети та цілей. Маршрут є лінійним, тобто його точка початку, не співпадає з кінцевою точкою. Маршрут розроблений з урахуванням сезонності.

Опис обраного маршруту

Печера «Кришталева» -- одна з найбільших гіпсових печер Європи розташована в с. Кривче Борщівського району Тернопільської області. Довжина -- 23 км. Середня ширина ходів -- 2, 0 м, середня висота -- 2, 7 м. Відома з 1721 року. Вона практично суха і є легкою для проходження. Тут спостерігається впродовж року стала температура (+ 10, 6 C).

Особливістю печери є те, що в ній підвищена іонізація повітря і води, абсолютна відсутність патогенних організмів, а недавно виявлено мінеральний болотний мул і воду. Усе це робить «Кришталеву» найперспективнішим об'єктом для лікувальних та рекреаційних цілей. Екскурсійний маршрут печери має електричне освітлення і досить зручний. Для його проходження не потрібно спеціального спорядження та одягу. Але деякі поза маршрутні ділянки печери закриті для туристів з метою запобігання порушенню мікроклімату печери та негативному впливу.

Перед гостями печери -- два з половиною кілометри екскурсійної траси, півтори години шляху у світі казки. Перші 480 м вхідного коридору спочатку насторожують кожного відвідувача. Під ногами кольоровими плямами жевріють тьмяні відблиски світильників. Склепіння та стінки вилискують крупнокристалічним темно-коричневим гіпсом, гладенько відшліфованим стародавніми водами і збереження кристалів. Це єдина освітлена печера на Тернопільщині, що приймає відвідувачів цілий рік.

Маршрут починається 500 метровим Вхідним коридором, стіни якого виблискують гіпсами, що нагадують листя папороті, переходить у зал Скель де, по долівці, розкидані кам'яні піраміди, паралельно до нього тягнеться Коридор кам'яних бурульок, де зі стелі звисають химерні гіпсові нарости, а в Зоологічному залі гіпси нагадують різних тварин. Тривалість проходження маршруту -- 1, 5 год.

Печера Озерна -- гіпсова печера розташована неподалік села Стрілківці

( Тернопільська область). Інші назви печери -- Голубі Озера, Попова Яма. Печера лабіринтового типу в товщі гіпсів (близько 20 м), з галереями, великими залами й вузькими, непролазними ходами. Характерним для неї є наявність так званих органних Труб, пов'язаних із тріщинами в гіпсових товщах й, звичайно, озер середньої глибини - 1.5 - 2 м.

Вхід до печери розташований за 1 км від південно-західної околиці Стрілківців, на дні великої карстової лійки завглибшки 18 м, який на 30-метровій глибині переходить у вузький замулений хід. Щоб потрапити в лабіринти печери, перші 15--20 м треба проповзти по мокрій глині, далі починаються сухі та просторі коридори. Вхідна зала -- галерея завдовжки близько 100 м, завширшки 15 м, висота сягає 4 м. Ця печера -- єдина на Поділлі, що має підземні озера. В печері багато обвальних нагромаджень. На стінах часто трапляються скупчення вторинного гіпсу.

Її понад 130-кілометровий лабіринт вабить особливою красою, про що говорить назви залів, як-от: зал Сонця, Кристал, Зимова казка, Сьоме небо, Альпи, Мансарда, Циклоп, Алігатор, Сороконіжка, Мінотавра, Цікавий, Мегери, Хід чорних тюльпанів; галереї -- Велетнів, Нептуна, Чумацький шлях, Рубікон, Великі білі галереї, Газовий та Готичний комин, озеро Неждане і Капітана Немо; райони -- Загублений світ, Срібних голок, Перехідний, Морія.

Складається враження, що все навколо покрити інеєм, світло малює в уяві фантастичні образи. В дальніх районах знайти зручну для проходу стежку стає тяжче -- тут великі нагромадження кам'яних брил, хаотично розташованих кам'яних фігур. Періодично печера затоплюється. Тоді більшість широких проходів, залів, галерей перетворюються у плесо озер, які можна подолати лише в надувних човнах, а в окремі райони взагалі не проникнути без акваланга. Свого часу був випадково відкритий новий район, у якому спелеологи знайшли сотні фрагментів кісток різних тварин.

Печера Оптимістична -- найдовша в світі гіпсова печера, розташована в Борщівському районі Тернопільської області. Довжина ходів складає більше 250 км, при чому з кожним роком збільшується силами науково-дослідницьких експедицій. Занесена до Книги рекордів Гінеса, як найдовша печера Європи (понад 200 км), найдовша серед гіпсових печер світу і друга печера в світі за загальною довжиною печерних ходів, поступаючись лише печерній системі Флінт-Мамонтова в США. Знаходиться на околиці села Королівка. Унікальна своїми кристалами та озерами. Цікаві чергування високих просторих залів та вузьких ходів, які пересікаються.

Дно ходів печери вкрите глиною, або брилами гіпсу. Місцями, у найбільш низьких ділянках лабіринту зустрічаються невеликі підземні озера із площею дзеркала води до 10 - 15 кв. м. Температура повітря в печері постійна протягом усього року. Вона становить 9, 5 - 10, 5 градусів і не залежить від коливань температури повітря на поверхні.

Найбільший скарб Оптимістичної - вторинні мінеральні утворення, що зростали у підземних порожнинах протягом десятків тисяч років. Зокрема, це гіпсові кристали, які в одних випадках у вигляді суцільного килиму вкривають стіни ходів, в інших - спостерігаються у вигляді окремих друзів великих білосніжних та прозорих кристалів. Деякі з цих утворень доволі рідкісні, а деякі є просто унікальними. В межах лабіринту печери виділяються 10 районів, кожний з яких відрізняється своїми особливостями (структура лабіринтової сітки, морфологія та розмір ходів і галерей).

Вторинні мінеральні утворення печери Оптимістична мають дуже велику не тільки естетичну, але й наукову цінність. Деякі з них є дуже рідкісними, а деякі - унікальними і неповторними. Великий інтерес являють собою нещодавно відкриті кальцитові геліктити, унікальні для гіпсових печер. Це білі, жовті, рожеві утворення химерної форми, які нагадують морські анемони, корали. За своїми розмірами та морфологією печера Оптимістична, як і інші гіпсові печери-лабіринти Придністровського Поділля, не мають аналогів в інших регіонах поширення гіпсових порід на Землі.

Тільки нещодавно дозволили відвідувати печеру не професійним спелеологам, а й звичайним спелео туристам. Унікальність та краса печери приваблює туристів-спелеологів та вчених із багатьох країн світу.

Печера Вертеба -- гіпсова печера в Україні. Розташована в межах Борщівського району Тернопільської області. Геологічна й археологічна пам'ятка загальнодержавного значення. Розташована на лівому березі річки Серет, за 2 км на північний захід від села Більче - Золоте. Належить до найбільших печер у Європі, довжина підземних ходів -- 9021 м (за іншими даними -- 8 550 м).

Печеру віднайшов власник місцевих земель Ян Малевський ще в 1823 році під час полювання. Відразу при вході він знайшов значну кількість керамічних виробів, походження яких, на його думку, належало до античної доби. Зараз «Вертеба» є печерою-музеєм. Частину бокових заглиблень печери використано під експозицію археологічних знахідок трипільської культури: шматочків кераміки, кісток. Вертеба не має рівних серед інших печер світу. Тут завжди однакова температура +11 градусів при відносній вологості 92 -100%.

Печера складається з широких галерей, розділених вузькими перемичками. Стінки гладкі й темні, на склепіннях -- карбонатні натічні утворення у вигляді кірок, рідше -- невеликих сталактитів («бочки», аномальної будови сталагміти, «місячне молоко»). У печері є багато кажанів -- особливо в зимовий період. Вони зустрічаються по всій печері, але найбільші популяції -- біля входу. Виділяють тут 4 види кажанів, занесених до Червоної книги України. Печера Вертеба є особливою серед гіпсових печер Поділля. Вона дещо відрізняється від інших своєю геологічною будовою, а також тим, що в ній виявлено величезне багатство археологічних знахідок доби енеоліту.

Печера Млинки -- це гіпсова лабіринтова печера у Тернопільській області. Довжина ходів сягає 40 км. У печері можна побачити різнобарвні кристали, сталактити, пластинчастий гіпс та інші мальовничі печерні утворення. Рухатися у печері непросто, тому вона є доступною для здорових та активних молодих людей. Лабіринти залягають не дуже глибоко: 10-20 метрів від поверхні землі. Вгору підіймаються білі гіпсові та вапнякові стіни. Вони прикрашені химерними випуклими візерунками. Іноді видно широкі тріщини, крізь які просочується вода. Тому глиниста підошва печери завжди вогка.

Подекуди водою нанесено намул або білий пісок. Температура повітря в печері коливається (залежно від періоду року) від 1 до 18 градусів тепла. Іноді тут можна побачити летючі миші. В норах живуть лиси. Колись місцеві жителі кустарним способом добували тут вапняк, гіпс, брали пісок, розширяючи таким чином підземелля, утворене природою.

Поділля - дарований Богом земний край, який ми повинні пильно оберігати для нашого ж блага. Це надзвичайно мальовнича окраїна України. Регіон має зручне економіко-географічне та туристичне положення, зокрема, такі його характеристики, як централізованість, сусідство із відносно розвиненими регіонами, вигідне транспортне сполучення. Близькість його до державного кордону, є передумовою міжнародного туристичного обміну. Регіон достатньо забезпечений шляхами сполучення: протяжність залізниць та автомобільних шляхів вище середнього показника по країні.

Славиться даний регіон не лише історичними пам'ятками, а й унікальними природними комплексами. За географічною зональністю та біорізноманіттям в мініатюрі вона представляє усі зони України. Це край, який гармонійно поєднав у собі різноманітні природні ландшафти: неозорі рівнини і крутосхили, ліси і степи, водойми і болота, утворивши краєвиди незвичайної краси. Мальовничий ландшафт, чарівні діброви, річки, ставки, екзоти деревно-чагарникових порід, пташине різноголосся, усе це робить місцевість навколо Поділля справді райським куточком природи.

Навколо наявних тут баз відпочинку є чимало пам'яток природи, які приваблюють туристів. Подільський край, давно приваблює дослідників та туристів з усіх куточків світу, відомий він своїми підземними скарбницями -- печерами, водоспадами, та химерними скелями. За оцінкою туристичного потенціалу України, області Поділля займають високі позиції.

Отже підсумовуючи вище поданий матеріал, з впевненістю можна говорити, що розвиток туризму в Подільському регіоні має неабиякий потенціал.

Основними передумовами розвитку туризму в Подільському регіоні є:

· рекреаційні ресурси: сприятливі ландшафти, мінеральні, лікувальні води, пам'ятки історії, культури, архітектури;

· зручне геополітичне і транспортне положення, оскільки через регіон проходять важливі шляхи державного і міжнародного значення;

· історичний аспект, що проявляється в своєрідній етнографічній культурі;

· відносно сприятлива екологічна ситуація;

· соціально-економічні особливості регіону, зокрема низький рівень індустріалізації території, що може сприяти розширенню матеріально-технічної бази туризму;

· потреби ринку щодо пропозиції туристичного продукту, який має нові особливості та якості;

ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

2.1 Формування туристичної групи

Комплектування туристичної групи є важливим етапом підготовки майбутньої подорожі. В числі основних заходів із комплектування туристських груп для участі у поході -- зустрічі з досвідченими туристами, перегляд фільмів, фотографій, красиво оформлене оголошення про майбутню подорож та ряд інших агітаційних заходів по залученню до туризму. Туристські групи формуються з осіб, які об'єднуються на добровільних засадах спільними інтересами, мають відповідний вік, туристський досвід і здійснюють підготовку запланованої туристської подорожі.

Важливо заздалегідь встановити оптимальний склад учасників походу. Найкраще, коли чисельність групи коливається в межах 6-15 чоловік. Це забезпечує маневреність групи, дотримання графіку руху, швидке подолання природних перешкод. Усі, хто захотів взяти участь у поході, обов'язково повинні пройти медичний огляд. Учасники категорійних походів повинні вміти плавати. Комплектування групи закінчується організаційними зборами, де формулюється мета та задачі походу, розглядається план підготовки, розподіляються обов'язки.

Туристично-краєзнавча діяльність не можлива без організації самоврядування в туристичній групі. Саме цим у значній мірі й обумовлена її педагогічна цінність. Підготовка будь-якого походу вимагає дуже різноманітної і складної роботи. Зрозуміло, що одна людина - керівник групи - не в стані якісно та вчасно все виконати. Тим паче, особа, яка не брала участі у підготовці походу, відчуває себе споживачем роботи інших і не бажає виконувати необхідні дії, спрямовані навіть на удосконалення свого побуту.

У кожній туристичній групі обираються: командир, головний краєзнавець, штурман, завідувач харчуванням, завідувач спорядженням, ремонтний майстер, фізорг, санітар, скарбник, синоптик, редактор щоденника і газети, фотооператор, культоролог.

Структурно всі обов'язки умовно можна розподілити на три блоки або відділення:

· відділення життєзабезпечення;

· техніко-тактичне відділення;

· культурологічне відділення.

Старшим у відділенні життєзабезпечення є скарбник, крім нього туди входять: завгосп по харчуванню, завгосп по спорядженню, ремонтний майстер.

Робота техніко-тактичного відділення спрямована на здійсненні правильного і безпечного проходження обраного маршруту, тому в нього включені: штурман, фізорг, санітар і синоптик.

До культурологічного блоку входять: культоролог, редактори щоденника і газети; фото та відео оператори. Головний краєзнавець не включений у жодне відділення, тому що займається керівництвом роботи по краєзнавчих посадах.

Размещено на Allbest.ru