Фізична культура в житті людини

2.3 Цінності фізичної культури

Залучення людей до фундаментальних культурних цінностей, до числа яких належить і фізична культура, стає головним засобом досягнення мети освітньої системи. [7] Цінності фізичної культури необхідно розглядати як єдність об'єктивних і суб'єктивних цінностей. Найбільш значущими у формуванні ціннісних відносин особистості до фізичної культури є:

1). Цінності об'єктивних форм фізичної культури: - Матеріальні цінності (спортивні споруди, інвентар для фізкультурно-спортивної діяльності, предмети мистецтва); - Історичні цінності (історії великих спортивних перемог, становлення видів спорту, діяльність видатних людей в галузі фізичної культури); - Цінності - суспільні відносини (до спорту, до здоров'я, до персоналій-носіям фізичної культури); - Інформаційні цінності (публікації, трансляції в ЗМІ). 2). Цінності суб'єктивних форм фізичної культури: - Фізичні цінності (фізичний розвиток, стан організму в процесі фізкультурно-спортивної діяльності), - Духовно-моральні цінності (наявність високого духовного ідеалу; життєва установка на служіння благородним цілям: Батьківщині, ближнім; естетичне ставлення до світу; дотримання принципів гуманізму, справедливості, честі; прагнення до саморозвитку; прийняття об'єктивних цінностей фізичної культури), - Психічні цінності (знання про рухової активності, функціонуванні організму людини, способи здоров'язбереження; міжособистісне спілкування; особисте самоствердження). Крім того, до духовних цінностей фізичної культури ставляться накопичені практикою і наукою спеціальні фізкультурні знання, відображені у відповідних теоріях фізичної культури і спорту, і містяться в різних методичних посібниках, підручниках, монографіях, довідниках досягнень, правила змагань. В якій мірі дані цінності будуть освоєні в процесі утворення окремою людиною, залежить від факторів та умов їх освоєння. Наприклад, басейн для людини, яка не бажає в ньому займатися, навряд чи представляє якусь реальну цінність. Люди ж, долучені до фізичної культури, дані цінності освоюють, з користю застосовують, а по можливості і розвивають. Ціннісне ставлення особистості до фізичної культури являє собою свідоме сприйняття особистістю об'єкта «фізична культура», що виражається в готовності і здатності використовувати його цінності з метою самовиховання і саморозвитку. Ціннісне ставлення особистості до фізичної культури необхідно розглядати як інтеграцію більш приватних відносин до різних об'єктів фізичної культури, ситуаціям, подіям в галузі фізичної культури, тобто до об'єктивних і суб'єктивних форм фізичної культури. Ставлення особистості до будь-якої конкретної цінності фізичної культури буде складатися з таких компонентів: аксіологічного (наскільки значущою для особистості дана цінність); інтелектуального (що знає про цю особистість цінності); емоційного (які емоції відчуває особистість при освоєнні даної цінності); діяльнісного ( яких зусиль докладає особистість для оволодіння даною цінністю). Високі духовні цінності (самоцінність людської особистості, пріоритет духовного над матеріальним, турбота про ближнього, духовно і фізично здорова родина) і моральні (почуття відповідальності у вирішенні особистих і суспільно значущих життєвих завдань) цінності в галузі фізичної культури є тією базисної основою становлення уявлень про здоровий способі життя, яка створює людину зразки ціннісних відносин до фізичної культури людини. Відповідно складаються відносно стійкі зразки поведінки при використанні коштів фізичної культури для власного фізичного вдосконалення. Наявність образу (зразка) є найважливішою умовою ефективності подальших виховних впливів щодо формування у людини ціннісних відносин до фізичної культури.

Аналіз та узагальнення літературних джерел дозволили встановити, наступні факти.

По-перше, фізична культура - це вид культури, який представляє собою специфічний процес і результат діяльності, засіб і спосіб вдосконалення людей для виконання ними своїх соціальних обов'язків.

По-друге, виникнення зачатків фізичної культури було обумовлено необхідністю підготовки людей (в основному - підростаючого покоління) до трудової діяльності. Початковими формами фізичної культури були ритуальні й символічні танці. Однак, про виникнення фізичної культури в повному розумінні слова говорити можна, лише з того періоду, коли з'явилося цілеспрямоване і регулярне фізичне виховання підростаючого покоління в процесі його загального виховання. Це сталося в період розквіту культури Стародавньої Греції і було пов'язане з появою ще однієї риси фізичної культури - змагальності, що зумовило появу такої частини фізичної культури, як спорт.

Надалі становлення і розвиток фізичної культури йшло в органічній єдності з трудовою діяльністю людства, було обумовлено особливостями економічної системи, економічними, ...культурними і духовними потребами суспільства. В даний час фізична культура - досить значиме соціальне явище, і ця її значимість у сучасному світі має тенденцію зростати. p align="justify"> У третіх, в даний час структура фізичної культури включає в себе такі основні компоненти: неспеціальне фізкультурну освіту, фізична рекреація, спорт і рухова реабілітація. Ця структура сформувалася історично, у процесі задоволення особистісних і суспільних потреб. Єдиними засобами фізичної культури є фізичні вправи, природні сили природи, зміст і режим харчування, праці та відпочинку, інформаційне забезпечення. У процесі неспеціального фізичної освіти здійснюється фізичне виховання, тобто формування ставлення до фізичної культури. Іншим видом фізичної культури, що задовольняє потреби особистості, є спортивна діяльність, у процесі якої розкриваються здібності людини на граничних або околопредельних рівнях. Щодо самостійною формою функціонування фізичної культури, що задовольняє потреби людей в активному відпочинку, в задоволенні від рухової діяльності, у спілкуванні є фізична рекреація. Нарешті, потреби в прискореному і найбільш ефективному лікуванні травм задовольняє рухова реабілітація, яка спрямована на відновлення або компенсацію за допомогою фізичних вправ тимчасово втрачених або знижених у процесі праці або спортивних занять рухових навичок і фізичних здібностей.

На підставі сказаного можна сформулювати наступні висновки:

1. Фізична культура - це вид культури, який представляє собою специфічний процес і результат діяльності, засіб і спосіб вдосконалення людей для виконання ними своїх соціальних обов'язків.

2. Виникнення і розвиток фізичної культури завжди відбувається в органічній єдності з трудовою діяльністю людства, обумовлено особливостями економічної системи, економічними, культурними і духовними потребами суспільства й особистості.

3. В даний час структура фізичної культури, сформована історично, в процесі задоволення особистісних і суспільних потреб, включає в себе такі основні компоненти: неспеціальне фізкультурну освіту, фізична рекреація, спорт і рухова реабілітація.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Гуревич А.Я. Категорії середньовічної культури. - М.: Мистецтво, 2004. - 350 с.

2. Кессіді Ф.Х. Від міфу до логосу. - М., 2006. - 312 с.

3. Кулинко Н.Ф. Історія та організація фізичної культури - М.: просвіта, 2006. - 223 с.

4. Кун Л. Загальна історія фізичної культури і спорту...- М.: Радуга, 2006. - 399 с.

5. Курамшін Ю.Ф. Теорія і методика фізичної культури/Ю.Ф. Курамшін, В.І. Попов - СПб.: С-ПбГАФК ім. П.Ф. Лесгафта, 2009. - 324 с.

6. Матвєєв Л.П. Теорія і методика фізичної культури - М.: Фізкультура і спорт, 2007. - 543 с.

7. Матвєєв Л.П. Теорія і методика фізичної культури. Введення в предмет. - СПб.: Лань, 2003. - 160 с.

8. Мягкова С.М. Еволюція принципу змагальності в античності і західноєвропейського середньовіччя/С.М. Мягкова, Е.А. Істягін-Єлісєєва// Ювілейний збірник праць вчених РГАФК, присвячений 80-річчю академії. - М.: 2008. - Т. 5. - С. 96-104.

9. Столбов В.В. Історія та організація фізичної культури і спорту. - М.: Просвещение, 2007. - 250 с.

10. Татаркевича В. Антична естетика. - М., 2007. - С. 103.

Размещено на Allbest.ru