Велика Британія як напрямок в туризмі

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

1.Загальні відомості про державу

Офіційна назва -- Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Столиця -- Лондон (близько 8 млн осіб). Площа -- 244 тис. км2 (77-ме місце у світі). Населення близько 59 млн осіб (21-ше місце). Державна мова -- англійська. Грошова одиниця -- фунт стерлінгів.

Географічне положення. Британія є острівною країною Західної Європи. На суходолі вона межує лише з однією державою -- Ірландією. Протоками Па-де-Кале і Ла-Манш Британія відділяється від Франції та Бельгії. Це типова "морська" країна, для якої здавна океани і моря були "рідним домом". У різних частинах світу під її контролем залишається 14 залежних територій. У цілому географічне положення країни є вигідним для розвитку господарства і контактів з іншими державами. Особливо покращилося воно після будівництва тунелю, який з'єднав Велику Британію з материковою частиною Європи.

Історія виникнення й розвитку. В давнину була заселена кельтськими племенами бритів. На початку нашої ери більша частина острова Британія була завойована римлянами. У V--VI ст. територію сучасної Англії завоювали германські племена англів, саксів і ютів, які припливли сюди з материкової Європи. Вони заснували багато дрібних королівств. До XI ст. на Британію нападали вікінги і данці. У 1066 р. Англію завоювали нормани, які прийшли туди з Нормандії, що у Франції. У XIII ст. у країні було створено парламент. На початку XVIII ст. відбулося об'єднання Англії та Шотландії у Королівство Велика Британія. У XVII ст. Велика Британія почала здійснювати активну колоніальну експансію. Наприкінці XIX ст. вона стала економічно найрозвиненішою державою світу. Після Першої та, особливо, Другої світових воєн Велика Британія втратила свою першість у світі і зазнала руйнування колоніальної імперії. Наростання проблем у різних сферах суспільного життя привело до встановлення близьких політичних і військових зв'язків із США.

Державний устрій і форма правління. Велика Британія класична парламентська монархія. Глава держави -- королева, однак вона не має майже ніяких владних повноважень. Країною керує уряд, що очолюється лідером партії, яка здобула на виборах перемогу. Велика Британія є унітарною державою. Вона складається з різних політико-адміністративних одиниць: Англія поділяється на 35 графств і Великий Лондон, Уельс складається з графств, Північна Ірландія -- з округів, Шотландія -- з районів і острівних територій. Острів Мен і Нормандські острови є самостійними адміністративними одиницями.

Сполучене Королівство унітарна держава, конституційна монархія з парламентською системою управління. Зі Сполученим Королівством асоційовані Коронні володіння, хоча вони й не є його частиною конституційно.

Найближчими сусідами, що знаходяться на материку Євразія, є Франція та Бельгія. На заході держава межує з Ірландією, що була 700 років колонією Великобританії. Звільнення Ірландії відбулось у 1949 році. 6 графств Ольстера залишились у складі Великобританії.

Сполучене королівство розвинена країна, шоста у світі за номінальним ВВП і сьома за ВВП з врахуванням купівельної спроможності. У 19 ст. і в першій половині 20 ст. вона була найбільш економічно потужною країною у світі, і досі зберігає значний економічний, культурний, військовий, науковий та політичний вплив. Велика Британія -- ядерна держава, третя у світі за військовими витратами. Сполучене Королівство є постійним членом Ради безпеки ООН з моменту її заснування. Воно також є членом Співдружності націй, Ради Європи, Європейського Союзу, Великої сімки, Великої вісімки, Великої двадцятки, НАТО, Організації економічного співробітництва та розвитку, Світової організації торгівлі.

Великобританія має сучасний як за своїми розмірами, так і за структурою транспорт. Розвинені всі його види. Щоправда, внутрішній водний (густа система річок і каналів у Англії), який відіграв вирішальну роль до появи залізниць, зараз використовується здебільшого для туризму. Великобританія була піонером у будівництві залізниць. Мережа їх створена ще в середині XIX ст. У ході націоналізації і реконструкції після другої світової війни довжина їх скоротилася з 32 до 17 тис. км. На 1/3 вони електрифіковані. Поїзди на лінії Лондон -- Единбург рухаються зі швидкістю 160 км/год. Автомобільний транспорт, що розвивався уже в XX ст., відповідає всім сучасним вимогам. Експлуатується понад 28 млн легкових і 3 млн вантажних машин. Напрями залізниць і автошляхів збігаються. Центром є Лондон, звідки вони простягнулись у шести головних напрямках: Дувр, Саутгемптон, Брістоль, Бірмінгем, Манчестер (Ґлазґо) і Ньюкасл (Единбург).

Великобританія більше, ніж будь-яка інша країна, заслуговує епітета «морська». Понад два століття її флот не знав конкурентів, та й зараз він серед найбільших у світі, хоча багато його кораблів, як і інших розвинених країн, плавають під «дешевими прапорами». На островах майже 300 портів, з них 80 мають статус торгових. У портовому господарстві широко використовують морські припливи, що піднімають рівень води в гирлах рік. Провідну роль відіграють: система лондонських портів у гирлі Темзи і система портів Ліверпуля й Манчестера в гирлі річки Мерсей і вздовж Манчестерського морського каналу. Тепер ці дві ще недавно найбільші в світі портові системи пристосовуються до нових умов і вантажообіг їх зменшується. Лондонський порт починався майже в центрі столиці і тягнувся на десятки кілометрів униз по Темзі. У зв'язку із зростанням ролі контейнерних перевезень він перемістився в гирло річки. Порти Ліверпуля і Манчестера також передали частину навантаження своєму оточенню.

Незважаючи на порівняно невелику площу, Великобританія має дуже розвинений авіаційний транспорт. За внутрішніми перевезеннями він займає перше місце в Західній Європі, а за міжнародними -- поступається лише США. Компанія «БритішЕруейз» -- одна з найбільших у світі. Лондон з його трьома аеропортами як центр авіаційних сполучень посідає друге місце в світі після Нью-Йорка. Авіаційні маршрути зв'язують Великобританію з усім світом, передусім з розвиненими країнами і країнами Співдружності.

Для Великобританії завжди багато важили транспортні зв'язки з континентом. їх полегшувала незначна ширина протоки Ла-Манш, найвужча частина якої Па-де-Кале має лише 33 км завширшки. Між Дувром і Кале (Франція) діє пасажирський пором. Ще два залізничних пороми з'єднують острови з Дюнкерком (Франція) і Зебрюґґе (Бельгія). Літаком на континент можна дістатися з будь-якої конурбації, а також з Единбурга і Белфаста. Історичною подією стало відкриття в 1994 р. 50-кілометрового тунелю під Ла-Маншем. Шлях Лондон -- Фолкстон -- Кале -- Париж поїзд долає тепер за три години.

За останні десятиліття стан довкілля у Великій Британії значно погіршився як і міської, так і сільськоїмісцевості. Це не дивно у такій тісно населеній й маленькою країні, жителі якої стурбовані забрудненням природи, умовами життя тварин, використанням природних копалин й безпекою продуктів харчування. Усвідомлення проблеми населенням збіглося у часі з різким збільшенням підтримки руху " зелених " у середині 80-х, тому багато політичних партій були змушені включити до своєї програми " зелені " пункти. Уряд прийняв закони, які обмежують рівень допустимих викидів в навколишнє середовище і охороняли його від нових небезпек. Чиновники Європейського Союзу також серйозно розглянули це запитання, встановивши ще більше жорстокі норми для країн-членів Євросоюзу. Забруднене повітря Великобританії - значна загроза здоров'ю її жителів. Попри те що, що викиди в повітря були заборонені законами про чисте повітря 50-х-60-х років, погану якість атмосфери можуть відчути на собі більшість країн. Повільне згасання системи громадського транспорту змушує дедалі більше людей користуватися особистими автомобілями, а збільшення кількості автомобілів і доріг неминуче призведе до ще більше жалюгідного результату. Забрудненість моря й берегових зон переважно є наслідком компаній, які скидають відходи своєї діяльності просто у море, і навіть через роботи нафтових та газових вишок у Північному морі. До цього часу обсяг викидів і культурний рівень забруднення моря перевершують максимальні показники, встановлені Євросоюзом. Ріки страждають незгірш від інших - у яких систематично скидають промислові відходи, туди прямо з грунту потрапляють токсичні сільськогосподарські добрива і пестициди. Багато забруднених річок, озер і водойм зазнали очищення, а в Північному морі пильніше опікуються виконанням всіх екологічних норм. Використання ядерної енергії було різко зупинено через несхвалення жителями островів ядерних установок, небезпеки витоку радіоактивні речовини, переробки та захоронення ядерних відходів. До цього часу йдуть дебати, небезпечно чи безпечно використовувати ядерну енергію з певною метою. Значно більше турбує покупців стан сільського господарства, особливо кількістю використовуваних при вирощуванні овочів і злаків пестицидів, гормональних підгодівель тварин.

2.Природно-рекреаційні ресурси держави

Велика Британія розташована на Британських островах у північно-західних берегів континентальної Європи. Британські острови - самий великий архіпелаг у Європі. У нього входять два найбільші острови - Великобританія й Ірландія, розділені Ірландським морем, і ще 5тис. малих островів, серед яких особливо виділяються групи островів на півночі: Гебридські, Оркнейські й Шотландські. Південний край острова Великобританія - півострів Лізард - перебуває на 50 градусів п. д., а сама північна частина архіпелагу - Шотландскі острова - на 60 градусів п. д. Довжина острова Великобританія з півночі на південь становить 966км, а найбільша його ширина вдвічі менше. Великобританія - країна, в яку люди їдуть щоб по'єднати відпочинок з пізнавальним туризмом.Великобританія по структурі поверхні чітко ділиться на дві частини. Лінія, що проходить через міста Н'юкасл, Шеффілд і Брістоль до затоки Лайм, відокремлює гористий північний захід від рівнинного й рядового горбкуватого південно-сходу. У цілому гірські райони займають невелику площу. Досить характерні різновисотні вирівняні поверхні. Вершини гір нерідко мають сплющену форму. Гори Великобританії відносно легко доступні, поневисоких вододілах і широких перевалах розташовані численні дороги.

Великобританія має океанічний характер клімату, який позначається в перевазі нестійкої погоди із рвучкими вітрами й густими туманами впродовж всього року. Зими дуже вологі й незвичайно м"які, з різкою аномалією температур ( порядку 12-15 градусів) у порівнянні із середньо широтними показниками. Середня температура найхолоднішого місяця - січня - не опускається нижче +3,5 градусів навіть на крайньому північному сході Великобританії, а на південно-заході досягає +5,5 градусів, і рослини там зеленіють цілий рік. Маси теплого морського повітря, що приходять із південно-заходу, підвищують зимову температуру, але в той же час приносять похмуру й дощову погоду із сильними вітрами й штормами. При вторгненні ж холодного повітря зі сходу й північного сходу надовго встановлюється морозна погода. Сніг у зимовий час випадає на всій території країни, але дуже нерівномірно. Навесні дмуть холодні північні вітри, а іноді - сухі східні. Це пора року звичайно найменш дощова. Весна на Британських островах прохолодніша й триваліша, ніж на тих же широтах на континенті .У Великобританії, як і в інших країнах з морським кліматом, літо порівняно прохолодне: середня температура найтеплішого місяця - липня - на 1-2 градуса нижче, ніж на тих же широтах материка. У літні місяці зменшується циклонічна діяльність, і розподіл середніх температур липня більше відповідає широтній зональності: на південному сході країни +16 градусів, а на крайньому північному заході +12 градусів. Максимальна температура на південному сході Англії іноді піднімається вище +27 градусів, а іноді й до +32 градусів. Максимум опадів тут припадає на другу половину літа.Восени підсилюється циклонічна діяльність, погода хмарна й дощова , іноді із сильними штормами, особливо у вересні й жовтні . Коли тепле повітря виноситься на охолоджену поверхню островів, на узбережжях часто бувають тумани.З теплими й вологими вітрами, що дмуть із боку Атлантики, пов"язаний достаток дощів у західних районах Великобританії. У середньому за рік там випадає 2000 мм опадів, у той час як у східній Англії, розташованої в "дощовій тіні", - усього близько 600 мм, а місцями навіть 500 мм. Гори, таким чином, служать природним бар"єром, що затримують вологе повітря на західній стороні.

Великобританія багата водними ресурсами. Практично на всій території країни крім деяких південно-східних районів, кількість опадів, що випадають, перевищує випар, і тому розвинена густа мережа повноводних рік. Найбільші з них Северн, що має довжину 354 км, і Темза (338 км), басейни яких межують між собою. Найбільше значення для туризму Великобританії має Темза. У її басейні проживає 1/5 усього населення країни. Тут же перебуває столична конурбація - Великий Лондон.Ріки низинної частини країни, розташованої на схід від головного вододілу спокійні. У гірських же районах Шотландії й Уельсу джерела рік перебувають на значних висотах, тому течія рік швидка, вони часто виходять із берегів, особливо в дощовий сезон. Найбільші озера Великобританії - Лох- Їй (близько 400 кв. км) у північній Ірландії, а також Лох-Ломонд і Лох-Несс у Шотландії. Численні озера гірської Шотландії й Озерного кола дуже мальовничі й приваблюють багато туристів. Вони служать регулятором стоку й використовуються як транспортні шляхи місцевого призначення. У рівнинній частині Великобританії немає великих озер, але тут багато штучних водойм, створених на місці колишніх торфорозробок, піщаних і гравійних кар"єрів.Проводячи оцінку природно-рекреаційних ресурсів Великобританії, варто зазначити, що позитивне значення має те, що Атлантичний океан та його моря омивають територію країни, тому немає жодного місця віддаленого від моря чи океану більше ніж на 160 кілометрів.

За характером рельєфу країна ділиться на дві нерівні частини: північно-західна частина - гірська, а в центрі і на північному сході розташовані Північно - Шотландське нагір'я, Південно - Шотландська височина. На півострові Уельс знаходяться Кембрійські гори, в центрі - Пеннінські гори та Південно - західні рівнини.

Багато з основних річок Великобританії каналізовано, тобто спрямовано їхні русла та збудовано шлюзи. Дуже часто на берігах річок не ростуть дерева і кущі. Річки в основносу мають рекреаційне значення, але також і використовуються з транспортною метою.

Рослинність Англії досить бідна, ліси займають менше 4 % території, найчастіше зустрічаються дуб, береза, сосна. У Шотландії лісу поширеніші, хоча в регіоні переважають вересові пустки. В основному в лісах на півдні і сході виростають дуб і хвойні дерева -- ялина, сосна і модрина. В Уельсі ліси в основному листяні -- ясен, дуб. У гірських районах поширені хвойні дерева. британія рекреаційний туризм

У Британії мешкають олень, лисиця, кролик, заєць, борсук. Серед птахів -- куріпка, голуб, ворон. Рептилії, яких на всіх Британських островах всього 4 види, в Англії рідкісні. У річках водяться в основному лосось і форель. Для Шотландії найбільш характерні олень, косуля, заєць, кролик, куниця, видра і дикий кіт. З птахів переважають куріпки і дикі качки. У річках і озерах Шотландії також багато лосося і форель. У прибережних водах ловляться тріска, оселедець. У Уельсі фауна практично така ж, як і в Англії, за винятком чорного тхора і лісової куниці, які в Англії відсутні.

Загалом можна зробити висновок, що природно - рекреаційні ресурси Великобританії за ступенем комфортності можна віднести до субкомфортних.

3.Природно-охоронні території країни

Серед природоохоронних територій переважають національні парки.Національні парки Великобританії охоплюють приблизно 7% країн. Своєрідність британських національних парків в тому, що це не «глухі» області, а досить наближені до крупних міст райони, в яких вирішується будь-яка діяльність, направлена на відновлення природи, тому більшість національних парків більше схожі на величезні міські парки або ботанічні сади. Багато з них - приватні володіння. За версією газети«Таймс» до топ-п'ятірки британських національних парків увійшли Нью-Форест (NewForest), Ексмур (Exmoor), БреконБіконз (BreconBeacons), Пік-дистрикт (PeakDistrict) і Каїрнгормс (Cairngorms).

Нью-Форест Розташований між Саутгемптоном і Борнмутом на південному побережжі, цей лісистий район площею 145 квадратних миль є найкрупнішим заповідником з тих, що залишилися в Англії. З тих пір, як Вільгельм Завойовник дав в 1079 році цьому лісу назва, тут нічого не змінилося. Місцевіжителі традиційно пасуть тут свою худобу. У лісі також мешкає близько 5000 диких поні і парнокопитні тварини, а серед прекрасних дубів, буків і гостролистів живе безліч оленів, борсуків і лисиць. Це відмінне місце для подорожі на машині, але ще краще буде, якщо ви вирішите прогулятися пішки або прокотитися на велосипеді.

Національний парк Ексмур займає площа 700 км.?. Тут, в одному з небагатьох лісів, що уціліли в Англії, виростають 900 видів трав, кольорів і чагарників і водятьсядикі поні. Ексмур славиться найбільшим в Англії поголів'ям королівських оленів. На скелях гніздяться зграї морських птиць, за якими з обережністю спостерігають туристи. В центрі заповідника знаходиться невелике селище Ексфорд, звідки зазвичай починаються екскурсії. Трохи південніше за село знаходиться дивний пам'ятник: через дрібну річку Барло перекинуть 55-метровий міст Тарр-Степс (TarrSteps) з декількох кам'яних плит. Споруджений він невідомим народом не пізніше за бронзове століття.

БреконБіконз.Цей відомий парк має протяжність всього 24 км. з півночі на південь і 45 миль із заходу на схід, але, проте, на його території розташовано чотири гірські хребти, та і полягає він зі всіляких ландшафтів: що є приватною власністю схилів, призначених для пасовищ овець; копальневих долин і голих укосів. Більшість відвідувачів - піші туристи, що йдуть по стежці ОффасДайк, яка проходіт уздовж східного кордону, або по дорозі Тафф, тримаючи дорогу на південь Брекона. Основними центрамиє історичне торгівельне місто Брекон, самозваний «вхід до Уельсу» - міста Абергавенні, і ексцентричний Хей-он-Уай. Найвищим серед горбів БреконБіконз є Пен-і-фан.

Пік-дистрикт. Дубові і березові переліски, що чергуються з пусткамидають притулок безлічі птиць, серед яких вальдшнеп, зелений і великий строкатий дятел, мухоловка-форель, луговий коник, белозобий дрізд, славки, золотиста сивка, сокіл-дербник, болотяна сова і рідкий тут тетерук. Рослинність різна на схилах гір, зустрічаються ясен, гірський ільм, тис, липа, клен і дика вишня, а також безліч квітучих рослин і польових злаків. Загальна лісистість національного парку складає всього 4 відсотки, і велику частину деревних масивівє штучними посадками. Інтерес представляють також карстові печери у вапняках північної частини парку, де мешкають багаточисельні кажани: вусаті нічниці і малі подковоноси.

Каїрнгормс (Крейрнгормс) Ще один гірський заповідник, що розмістився на висоті більше 1300 метрів над рівнем морить на однойменному плоскогір'ї в Шотландії. Улюблене місце відпочинку Вальтера Скотта, Крейнгормс і в наші дні є зразком практично незайманої природи. За твердженням учених, вона пролежала вкорі дерева, що впало, декілька тисяч років з самого Льодовикового періоду. А грибний комарик Creagdhubhiamallochorum, знайдений неподалеку, по словах вчених, не кусав людей, а харчувався мертвими деревними грибами. Крім того, учені ідентифікували новий вигляд лишайникаRimulariaglobulosa і декілька рослин і комах, що раніше не зустрічалися в Британії. Вершини Каїрнгормса Всі ці знахідки дивні тим, що фауна Великобританії вже давно і ретельно вивчена. Тому таким національнимпаркам, як Кейрнгормс, британський уряд приділяє особлива увага, прагнучи захистити їх природу від глобальних екологічних змін. Крейнгормс - ідеальне місце для занять хайкингом, маунтін-байкингом і скелелазінням.

4.Історико-культурні рекреаційні ресурси.

Великобританія - країна з великою історією де за довгі роки існування збереглася велика кількість пам"ятників пізнавального виду. Пізнавальний туризм у Великобританії можна підрозділити на: пам"ятники архітектури й культури, музеї, місця й пам"ятники видатних людей.

Стоунхендж в перекладі з староанглійської мови означає “Висячі камені”. Розташований в Англії на горбистій пустці у графстві Вілтшир. Тричі перебудовувався між 3500 і 1100 роками до н. е. Існує припущення, що цей монумент був споруджений для спостереження за Сонцем і Місяцем. Загалом Стоунхендж являє собою споруду з 82 п'ятитонних мегалітів, 30 камяних блоків, вагою по 25 тон і 5 так званих трилітів, каменів, вага яких досягає 50 тон.За місцевою легендою, гігантські блакитні камені мають цілющу силу, вони з'явилися на цій землі завдяки чарівнику Мерліну, чародію при дворі короля Артура, який переніс їх з Ірландії.

Біг Бен - годинникова башта у Лондоні , частина архітектурного комплексу Вестмінстерського палацу, де розташовується відновлений після пожежі 1834 року британський парламент.Вага Великого дзвону - 13,8 тонни, висота - більше двох метрів, а діаметр складає три метри. Загальна висота вежі 96 метрів. Запрацював Великий годинник у 1859 році. Циферблати діаметром 7 метрів Біг Бена дивляться на всі чотири сторони світу; виконані вони з бірмінгемського опалу, годинникові стрілки відлили з чавуну, а хвилинні зроблені з міді. Підраховано, що хвилинні стрілки проходять за рік загальну відстань в 190 кілометрів.

Лондонське око -- одне з найбільших оглядових колес у світі, і певно одна з яскравих пам'яток Лондону.

З висоти 135 метрів (приблизно 45 поверхів) відкривається панорама практично на все місто. Колесо огляду -- проект архітекторів Девіда Маркса і Джулії Барфілд, що переміг на конкурсі проектів споруд на честь настання нового тисячоліття. Втілення проекту в життя зайняло шість років.

СобомрСвятомгоПавлам-- собор у Лондоні. Один із символів міста і Англіканської церкви загалом. Знаходиться в районі Сіті. Збудований у стилі бароко в 1675-1708 роках по проекту сера Крістофера Рена. Він виріс на руїнах середньовічного собору, який згорів пі час страшної пожежі 1666 року.Під куполом собору розташовані 3 галереї: внутрішня галерея “шепоту” та зовнішні кам'яна та золота. Галерея Шепіт названа так через не передбачену архітекторами особливість своєї акустики: слово, промовлене навіть пошепки в одному кінці галереї багаторазово відлунюється стінами, в результаті його чути за 30 метрів із протилежної сторони. Тут відбуваються концерти і меси, але потрапити дуже складно через велику кількість бажаючих насолодитися відмінною акустикою, стародавнім органом, на якому грав сам Мендельсон.

ТауерБрідж - розвідний міст у Лондоні, який з'єднує береги річки Темза. Назва походить від Лондонського Тауера, який знаходиться зовсім близько. Будівництво розпочалось у 1886 році і тривало вісім років. Оригінальний цегляний фасад був замінений у 1887 році більш декоративним Вікторіанським Готичним стилем. Офіційне відкриття відбулось 30 червня 1894 року Принцом Уельським Едвардом VII та його дружиною Олександрою Датською. Сьогодні ТауерБрідж - це безумовно символ Лондона, одне з визначних його місць.

Британський музей заснований у 1753 році. Початок колекції Британського музею поклала приватна особа -- лікар сер Ганс Слоун, який в 1751 році запропонував парламенту придбати його коштовну наукову колекцію за 200 тисяч фунтів стерлінгів.

Сучасний Британський музей -- зібрання безцінних творів мистецтва та культурних надбань різних народів світу за 4-5 тисячоліть.

Букінгемський палац є офіційною лондонською резиденцією англійської королеви - ЇЇ високості Елизавети ІІ. Офіційно оголошений головною резиденцією британських монархів після приходу на престол королеви Вікторії у 1837 році.

Лох-Несс - це найглибше прісноводне озеро Шотландії протяжністю 37 км. Відоме у світі завдяки легенді про Лох-Несське чудовисько. Існує багато комерційних маршрутів по озеру для туристів, що хочуть помилуватись мальовничою природою та, можливо, побачити міфічного монстра. Озеро займає друге місце по площі водного плеса серед озер Шотландії, вона складає 65,4 кв.км. Найбільша глибина 230 м.На березі озера є музей Лох-Несського чудовиська.

Ще одна визначна пам'ятка Англії - заповідна зона "Узбережжя Юрського періоду" (TheJurassicCoast - "юрское узбережжі") - є першим об'єктом у Великобританії, включеним до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Довжина узбережної зони становить 152 км. Юрське узбережжя - ділянка суші, що зберегла сліди багатовікової історії - Мезозойської ери. На Юрському узбережжі і зараз вчені знаходять останки морських рептилій, динозаврів і цілі поховання амонітів. У доісторичні часи, завдяки географічно вигідному положенню Британських островів, на цій території жили більше 100 видів динозаврів. На Юрському узбережжі можна побачити численні прямовисні скелі, сформовані за часів Мезозойської ери; ці скелі простягаються вздовж всього узбережжя. В 1824 році тут вперше були виявлені останки динозавра.

Отже, можна сказати, що Великобританія має високий розвиток історико-культурних ресурсів, що сприяє постійним потокам туристів в країну і лідируючим позиціям в галузі туризму на міжнародні арені.

5.Соціально-економічні особливості розвитку

Велика Британія--високорозвинута індустріальна держава, промисловість якої дає майже 90% експорту. За обсягом промислової продукції вона посідає 5-те місце в світі (після США, Японії, Німеччини, Франції). Компанії великої Британії є світовими лідерами за обсягом виробництва в деяких галузях промисловості: «Роллс-Ройс» -- з виробництва авіаційних двигунів, «Брітіш-Стіл» -- з виплавки сталі, «Шелл», «Брітіш петролеум» -- з нафтопереробки. Державний сектор її економіки включає Англійський банк, пошту, Бі-Бі-Сі, основні авіакомпанії, атомну промисловість, видобування вугілля, газове господарство і електроенергетику, виплавляння сталі, залізниці, доки і внутрішні водні шляхи. Серед приватних корпорацій найбільшими є нафтові «Шелл» і «Бритіш Петролеум», фінансова «Ллойдз», телекомунікаційна «БритішТелекомунікейшн», фармацевтична «Глаксо» та ін.

У сільському і лісовому господарстві та в рибальстві зайнято лише 1 % працюючого населення, і вони дають 2 % ВНП, в промисловості, будівництві, відповідно, 28 % і 31 %, у третинному (нематеріальному) секторі -- 71 % і 67 %. Розвинеш всі галузі сучасного виробництва і послуг.

Специфічною є висока залежність країни від зовнішньої торгівлі. Вартість експорту та імпорту становить понад 2/5 ВНП. Великобританія -- єдина з шести головних економічно розвинених країн, яка експортує більше послуг, ніж товарів, і є найбільшим постачальником послуг на світовий ринок. Це наслідок високого рівня розвитку, а в історичному плані пов'язано з існуванням колись величезної колоніальної імперії та традиціями так званого «невидимого» експорту. Доходи від зарубіжних інвестицій, банківських і страхових операцій, морського і повітряного флоту, туризму доповнює експорт ділових, телекомунікаційних, науково-інформаційних і культурних послуг.

Найтісніші економічні зв'язки Великобританія має із Західною Європою, в першу чергу з країнами ЄС. На них припадає майже 2/3 її зовнішньої торгівлі. По 1/10 зовнішньої торгівлі Великобританії спрямовано на США і на країни Співдружності. Частка Великобританії в зовнішньому торговому обігу України становила в 1995 р. 2,4 %.

Великобританія -- густо заселена і високоурбанізована країна, належить до першого типу відтворення населення. Середня його густота становить 240 осіб/км2. У горах Шотландії вона знижується до 0,4 чоловіка на 1 км2.Найбільша кількість осіб проживають в Англії. Населення належить до германської (англійці -- 82% населення) і кельтської (шотландці -- 10%, ірландці -- 2%, уельсці --2%) груп індоєвропейської мовної сім'ї. Майже 90% населення проживають у містах і великих агломераціях -- Великому Лондоні, Манчестері, Бірмінгемі, Ліверпулі, Глазго та ін. Показник урбанізації у країні -- найвищий у світі. Для сільського населення характерними є ізольовані фермерські садиби. Більшість населення сповідує християнство (англійці, шотландці, уельсці -- протестантство, а ірландці -- католицизм). Ольстер -- Північна Ірландія -- одна з «гарячих» точок планети, район гострих релігійних і національних суперечок. Міграції населення пов'язані з переміщенням людей із внутрішніх зон великих міст у передмістя, в тому числі й у сільські графства.

6.Характеристика рекреаційно-туристичної галузі

Великобританія -- батьківщина сучасного туризму як форми проведення культурного дозвілля.

Ще в 1840 р. проповідник Кук з англійського містечка Мельбурн заснував першу у світі туристську фірму. Через рік фірма організувала для п"ятисот членів „Товариства тверезих” поїздку передмістями Лондона, а в 1844--1846 р. -- екскурсії в різні частини Англії і Шотландії.

До початку 50-х років того ж століття у Великобританії існувало вже кілька туристських фірм, і щорічно в поїздках по країні брало участь більш ніж 160 тис. чоловік. У 1856 р. фірма Кука організувала першу групову туристську поїздку в країни Західної Європи. Цю дату звичайно вважають початком міжнародного туризму. До цього часу в Англії завершилася промислова революція, і англійська промисловість у своєму розвитку випередила інші країни світу. Швидкий ріст капіталістичних відносин привів до підвищення рухливості населення, що у свою чергу зажадало розвитку транспорту, насамперед залізниць.

Томас Кук першим почав використовувати ці можливості. Коли в 1851 р. у Лондоні відбулася Перша Міжнародна промислова виставка, він зміг тільки за час її роботи організувати поїздку для 165 тис. відвідувачів. У 1854 р. в Англії був виданий перший довідник для туристів, що включав опис не менш восьми тисяч готелів. Хоча деякі з них і були просто постоялими дворами, оскільки велику частину складали готелі в сучасному розумінні цього слова.

Бурхливий розвиток внутрішнього туризму привів Томаса Кука до необхідності організувати поїздки за кордон. Перша з них була здійснена в 1855 р. у зв"язку з Всесвітньою виставкою в Парижі, З 1856 р.

Кук почав організацію регулярних туристських поїздок в інші європейські міста і країни. Величезна Британська імперія сприяла розвиткові поїздок англійців за кордон. Туристські поїздки активно використовувалися для пошуку і вивчення нових ринків, установлення ділових контактів. У 50--70-х роках XIX в. англійці становили більшість іноземних туристів, що подорожували по Європі. Саме в цей період на континенті з"явилися готелі з такими назвами, як «Англер», «Голен-никнув», «Лондон», «Віндзор», а в побут ввійшли англійські слова «експрес», «комфорт», «лайнер».

Наприкінці XIX ст. туристські подорожі по своїй країні і за кордоном набули у Великобританії масового характеру і вийшли за межі Європи. У 1860--70-ті роки проводилися туристські поїздки в США, а в 1878 р. на Всесвітню виставку в Париж з Великобританії прибуло 75 тис. осіб.

Те, що міжнародний туризм широко розвинувся у Великобританії раніше, ніж в інших країнах, пояснюється низкою причин, серед яких більш високий у той час економічний рівень порівняно з іншими країнами і, відповідно, вищий рівень життя населення; швидка урбанізація; уведення загальної початкової і розвиток середньої та вищої освіти; передове трудове законодавство, що встановило для всіх найманих робітників щорічну оплачувану відпустку та обмежило робочий час. Мав значення і гарний розвиток на той час залізничного і морського транспорту, а також близькість до континентальної Європи, зручний зв"язок з нею через протоку Ла-Манш.

До Другої світової війни внутрішній туризм у Великобританії значно перевищував міжнародний за кількістю людей, які беруть у ньому участь. На початку 30-х років XIX ст. третина всіх мешканців країни проводила свою відпустку поза постійним місцем проживання в межах Великобританії, а в зарубіжні країни щорічно виїжджало до мільйона чоловік.

Після Другої світової війни, особливо наприкінці 50-х років, туризм у Великобританії швидко поширюється. Це було зумовлено насамперед докорінними змінами в транспорті: ростом мережі вдосконалених автомобільних доріг і кількості легкових автомобілів у населення, швидким розвитком і здешевленням повітряного транспорту. Важливу роль відіграло введення в країні щорічного двотижневої, а для частини населення -- тритижневої оплачуваної відпустки.

У Великобританії склалися сприятливі умови для розвитку туризму: у країні немає районів, що віддалені від моря більш ніж на 160 км, тобто одну-півтори години їзди, багато міст розташовані безпосередньо на узбережжі.

У Великобританії різноманітні ландшафти, і в кожній з частин країни є гірські чи горбкуваті райони. Величезна кількість річок і озер. У населення в приватній власності налічується понад 400 тис. морських і більш ніж 100 тис. річкових прогулянкових суден.

Країна займає одне з перших місць у світі за густотою мережі автомобільних доріг -- 1 580 км на 1 000 км2 території (для порівняння: у європейській частині Росії -- 400 км на 1 000 км2) і поступається лише Німеччині за густотою мережі залізниць -- 70 км на 1 000 км2 території. Парк легкових автомобілів у країні перевищує 30 млн. (400 на 1000 жителів і близько 1,3 у середньому на родину).

Великобританія -- високоурбанізована країна: у містах живе 87 % населення.

За даними соціологічних досліджень, три чверті економічно активного населення країни проводить свою відпустку поза постійним місцем проживання, при

чому велика частина -- у межах країни (близько 25 млн.). Основний потік туристів вирушає з найбільш урбанізованих центральних районів до морського узбережжя Південне-Східної Англії, у райони курортів Брайтона, Уертінга, Сифорда, Маргіта та ін.

Близько 15 % туристів відпочивають у гірських районах Шотландії й Уельсу, 8 % на берегах річок і озер у різних частинах країни.

Понад 10 % території Великобританії займають національні парки і так звані ландшафтні території, вони є у всіх частинах країни. Найбільші за розмірами національні парки розташовані в Шотландії (Нортумберленд, Нордворкмурс, ВорюдирДалес), Уельсу (Ексмур, Дартмур) і Північної Англії (Дервент).

Національні парки і ландшафтні території щорічно відвідують понад 15 млн. осіб, особливо у вихідні і святкові дні.

Значне місце під час відпустки й у вихідні дні у британців займає спорт. Особливо розвинутий вітрильний: у країні понад 30 тис. яхтсменів і 2 млн. членів „Асоціації вітрильного спорту”. Поширені також верхова їзда, рибна ловля і полювання. Відвідують британці численні визначні місця, якими така багата країна: пам"ятки давньоримської епохи, середньовічні замки, музеї.

Більшість туристів подорожують по країні на власних автомобілях, а 1/4 -- автобусами далекого прямування чи залізницями. Зупиняються туристи в невеликих старовинних готелях (на відміну від сучасних готелів, що називають hotel, за ними збереглася стара назва іпп), у приморських пансіонатах, на молодіжних туристських базах, у родичів і знайомих; близько 15 % наймають кімнати з пансіоном у фермерів .

Усе більше поширюються різні види автопричепів (автокари, автобудиночки й ін.). За деякими оцінками, їх мають тепер принаймні половина всіх туристів, які подорожують на автомобілях.

Хоча внутрішній туризм у Великобританії переважає, останніми роками зріс виїзний міжнародний туризм. У 1968 р. виїхали в туристські поїздки в інші країни 4,6 млн. британців, наприкінці 90-х -- на початку 2000-х років кількість виїздів із країни перевищила 17 млн. Напрямок туристських потоків з Великобританії змінюється мало. Це насамперед середземноморське узбережжя Іспанії, Франції, Італії, куди багато хто вирушає під час літньої відпустки (більш як половина всіх туристів, що виїжджають з Великобританії).

З інших країн Західної Європи найбільше британські туристи відвідують Німеччину, Нідерланди, Бельгію і Данію. Крім пізнавального, у цих країнах велике значення має діловий конгресовий і спортивний туризм.

У південні альпійські райони Німеччини і Швейцарії британські туристи виїжджають у зимовий час на гірськолижні курорти. Останніми роками збільшується виїзд британців у США, Канаду, Австралію, а з європейських країн -- у Португалію і Грецію, де літній відпочинок обходиться дешевше, ніж в Іспанії, Франції й Італії.

Сприяють такій географії британського виїзного туризму близькість країн Західної Європи і зручний зв"язок з ними.

Порівняно невеликий виїзд британських туристів у країни СНД і Східну Європу.

Найчастіше туристи виїжджають у європейські країни власними автомобілями, їх перевозять через Ла-Манш двома залізничними поромами між Дувром (Англія) і Кале (Франція), Харіджем (Англія) і Зеебрюгге (Нідерланди). Судна беруть на борт до 200 легкових автомобілів.

У 1994 р. був відкритий для регулярного залізничного руху тунель між Дувром і Кале завдовжки 50 км (у тому числі 37 кілометрів під водою), прокладений на глибині 40 м трьома паралельними стовбурами. Потяги, що вміщають 800 пасажирів, мають спеціальні платформи для перевезення автомобілів. Тунель дозволяє проїхати з Лондона до Парижа за три години, але поки що проїзд ним обходиться значно дорожче, ніж на поромах.

Власними автомобілями британські туристи ідуть у Німеччину, Францію, Бельгію, Швейцарію, рідше -- на середземноморське узбережжя. Для поїздки в Південну і Південно-Західну Європу, як і за її межі, більшість британців використовує повітряний транспорт.

На початку 60-х років у Великобританію щорічно приїжджали близько двох мільйонів іноземних туристів. У 2006 році їх стало в десять разів більше -- приблизно 20 млн. осіб за рік.

Середня тривалість перебування британців у зарубіжних країнах 11-12 днів, а іноземців у Великобританії - 15- 16 днів. З огляду на те, що вартість проживання в британських готелях вища, ніж у готелях такого ж класу в інших країнах, ціни на продукти і тарифи на послуги вищі, витрати іноземних туристів перевищують витрати британських туристів за кордоном.

Статистика відвідувань по регіонах країни:

Отже, туристський баланс Великобританії позитивний: туризм дає 4--5 % ВВП і є найважливішим каналом одержання іноземної валюти.

У туристській індустрії Великобританії зайняті півтора мільйона осіб, тобто більш як 6 % усього економічно активного населення країни.

За своїми цілями в"їзний туризм різноманітний. У Великобританії багато чудових пам"ятників історії й архітектури, що належать до різних епох (стародавнього світу, Середньовіччя, Нового й Новітнього часів), і пам"ятних історичних місць. Багато музеїв: художніх, історичних, літературних, пов"язаних із життям великих письменників (Шекспіра, Діккенса, Стівенсона, Кіплінга, Теккерея, Вальтера Скотта, Байрона й ін.), учених (Ньютона, Фарадея, Карла Маркса), державних і військових діячів (Черчілля, Нельсона й ін.). Усе це створює великі можливості для пізнавального туризму.

Вихідці з Великобританії та їхні нащадки живуть у багатьох країнах світу, насамперед у США і колишніх британських колоніях. У декого з них є родичі і знайомі на історичній батьківщині, в інших -- могили предків. Багато хто просто бажає відвідати свою прабатьківщину. Таких серед туристів чимало.

Цілі відвідувань

Переважна кількість іноземних туристів приїжджає у Великобританію з ближніх європейських країн: Ірландії, Франції, Нідерландів, Бельгії, Німеччини, скандинавських країн, а також зі США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки. В останні роки частка позаєвропейських країн, особливо США, у в"їзному туризмі виросла. Новим є і приїзд у країну щорічно значно ї кількості японських туристів.

Значну роль у в"їзному туризмі має транзит. Туристи зі США і Канади, що вирушають у країни Західної Європи, прибувають у британські аеропорти, переважно в Хітроу, і пробувши один-два дні в Лондоні, їдуть у потрібну країну.

У Лондон, як правило, заходять і судна круїзних маршрутів, що проходять у Північному й Балтійському морях, навколо Європи і в Атлантичному океані.

Більшість іноземних туристів, що прибувають із країн Європи, використовують ті ж транспортні шляхи, що й британські туристи, які виїжджають із країни, але менше їдуть власними автомобілями.

3 позаєвропейських країн туристи прилітають літаками в аеропорти Хітроу і Стенстад. Між Лондоном і аеропортами США і Канади відбуваються постійні аві-арейси, якими щорічно перевозиться до 20 млн. пасажирів.

Великобританія -- одна з найбільш економічно розвинених країн світу, і в ній знаходяться найбільші світові фінансові і торгові центри (Лондон, Ліверпуль, Глазго), відомі наукові центри (Лондон, Оксфорд, Кембрідж, Едінбурґ) -- звідси велике значення ділового і конгресового туризму.

В останнє п"ятиліття щорічні доходи від прийому туристів досягають 17 млрд $ США. Щорічно Великобританію відвідують близько 12 млн туристів.

Рекреаційно-туристичне районування держави. Головні туристичні райони, туристичні та курортні центри, їхня характеристика.

Одним з найголовніших туристських центрів у Великобританії є його столиця - Лондон. Його відвідують усі вітчизняній іноземні туристи. Значна частина туристських фірм обмежує туристські поїздки по Великобританії тільки Лондоном і його околицями.

Лондон -- гігантський транспортний вузол. Від його 16 вокзалів розходяться залізниці в усі частини країни. Ще більше відходить від Лондона автомобільних доріг. Звідси починаються автомобільні й залізничні шляхи до поромів і тунелю (через Дувр) у континентальну Європу.

У Лондоні немає єдиного загальноміського центра. Це «місто-сузір"я», що утворилося в результаті зрощення окремих містечок і сіл, зобов"язаних своїм виникненням Темзі. Видатні архітектурні пам"ятники потрібно «відкривати» у глибині сучасних кварталів або під нашаруваннями пізніших перебудов.

Поблизу Лондона знаходяться аеропорти, а в гирлі Темзи -- порт Тілбері, куди приходять круїзні судна.

Туристські ресурси Лондона великі й різноманітні, з європейських міст із ним можна порівняти тільки Париж і Санкт-Петербург. Його головний ресурс -- саме місто: широка Темза з мостами, що її перетинають, з яких відкривається вид на набережні, забудовані старовинними будинками, палацами й соборами; центральні райони Лондона з величезними площами, найважливіші з них -- Трафальгарська і Піккаділлі, широкі вулиці із сучасними торговими й адміністративними будинками (Оксфорд-стрит, Піккаділлі, Стренд і Риджент-стрит); район Ситі, де знаходяться головні британські банки (їх 200) і Фондова біржа, де вузькі вулиці з високими будинками, у яких розміщаються різні контори, де знаходиться собор Св. Павла і десятки інших церков XVII в.; грізні середньовічні стіни Тауера; численні парки -- великі (Гайд-парк, Сент-Джеймський, Грін-парк) і маленькі церковні; великі зелені масиви на околицях (Еплинзький ліс, Хемстедська галявина, відкіля відкривається міська панорама, Грінвіцький "парк та ін.).

Автобусна екскурсія, з якої звичайно починається знайомство з містом, дозволяє побачити всі найважливіші площі й вулиці, споруди й будинки Лондона.Оріджінал тур - найпоширеніший варіант лондонської екскурсії на червоному двоповерховому автобусі із серії оглядових автобусних турів, практикується понад 50 років, охоплює детальне знайомство з 28 лондонськими об'єктами.

Це фортеця Тауер, побудована в XI ст. вождем норманів Вільгельмом Завойовником, що служила у різний час в"язницею і королівським палацом (у ній можна побачити колекції стародавньої зброї).

Це Букінгемський палац, де живе королівська родина; тут збираються юрби туристів дивитися на зміну варти.

Це собор Св. Павла, створений у XVII ст. з мармуру і граніту, під його склепінням знаходяться могили адмірала Нельсона і фельдмаршала Веллінгтона.

Це парламент Великобританії і прилеглі до нього відомі вежі -- «Вікторія» і «Великий Бен»; у будинку зберігся зал XI ст. згорілого в 1852 р. Вестмінстерського палацу .

Туристи завжди відвідують Трафальгарську площу, у центрі якої чорна колона з фігурою Нельсона і чотирма левами біля підніжжя; каплицю Св. Георгія, побудовану в XIV ст., де поховані англійські королі; площу Піккаділлі, своєрідний центр розваг, де розташовуються театри, мюзик-хол; різні заклади мистецтв; Гайд-парк, де збираються лондонці слухати ораторів, що виступають з політичними промовами; діловий район Ситі; Хейгетський цвинтар.

У Лондоні багато музеїв. Найбільш відомі: Британський музей, в експозиції якого чудові пам"ятники матеріальної культури різних епох, серед них справжні скульптури Акрополя; Національна галерея з картинами великих художників; Тейт-галерея, де зібрані картини відомих англійських майстрів; перший у світі музей воскових фігур мадам Тюссо; музей Шерлока Холмса.

У Великобританії туристів приваблюють музеї, які є найбагатшими у світі, адже англійці вміли цінувати і кропітливо збирати найліпші доробки всіх часів і народів. Використовуючи своє панівне становище над багатьма народами, Британська імперія стала власником багатьох безцінних колекцій. Грецький фриз Парфенона, відомий як "Ельгінський мармур" та єгипетський "Розетський камінь", зберігаються в Британському національному музеї, відвідати який можна безкоштовно. Це один із найстарших музеїв світу, заснований у 1753 р.

На другому місці, у рейтингу безкоштовних музеїв Лондона - Національна галерея (NationalGallery) і її головна перлина - чудова колекція з 2000 картин, що охоплюють період з 1290 по 1900 рр. Національна галерея, що виходить фасадом на Трафальгарську площу, була заснована в 1824 р. за наказом британського парламенту. Впродовж XIX ст. колекції галереї безперервно поповнювалися. Сьогодні для огляду виставлені роботи Ботічеллі, Моне, Ван Гога, Ван Ейка і Рембрандта. Національну колекцію картин британських художників можна побачити в Галереї Тейт (TateBritain). У цьому музеї, заснованому в 1987 р. на гроші цукрового магната сера Генрі Тейта, наведені кращі зразки британського мистецтва починаючи з XVI ст., зокрема роботи Блейка, Росетті, Спенсера і Стаббса.

П'ятірка кращих визначних пам'яток Лондона: кількість відвідувань, 2006

Серед найпопулярніших одноденних екскурсій із Лондона є поїздка у Віндзор, що є за 20 миль від Лондона.

Віндзор славиться замком, який понад 900 р. має статус улюбленого місцеперебування англійської королівської родини. Історія замку починається в XI ст., коли Вільгельм Завойовник купив цю місцевість і побудував дерев'яну фортецю. За Генріха I вона була перебудована в кам'яну; удосконалили замок королі Едвард III і Чарльз II. Зовні замок - це дві окремо розміщені квадратні споруди, між ними на насипному кургані височіє 45 метрова вежа. З її вершини, куди ведуть 220 сходинок, - прекрасний вид на долину Темзи. Після недавньої реставрації відкриті для публіки Парадні покої, Георгіївський зал, де є дубовий трон, подібний коронаційному і 11 парадних портретів англійських королів виконаних відомими художниками, Велика приймальня, меблі для якої зроблені з дорогоцінних порід дерева, за легендою гобеленові килими цього залу належали Марії-Антуанетті. У замку можна побачити бойову зброю Генріха VIII, і кулю, що вбила адмірала Нельсона. Загальну увагу привертає і Ляльковий будинок королеви Мері, витвір Едвіна Лютьєна. Тут також можна простежувати церемонію зміни варти, деколи навіть за участі самої королеви.

Інший улюблений об'єкт екскурсій - Хемптон Корт, найбільший і величний палац в Англії епохи Тюдорів - споруда в стилі бароко, збудована з червоної цегли, а його карнизи і контури виділені білим каменем. До воріт палацу веде кам'яний міст XVI ст., прикрашений фігурами геральдичних звірів з білого каменю. Біля палацу розміщений великий сад, розпланований за зразком версальського парку. У ньому є лабіринт із живоплоту XV ст., довжина доріжок лабіринту - 800 метрів. Шлях у Хемп-тон Корт від центра Лондона на річковому трамваї займає 3 години, можна доїхати також на потязі від вокзалу Ватерлоо.

Поряд з пізнавальним, у Лондоні є великі можливості і для інших видів туризму: конгресового (у місті знаходиться науковий центр Великобританії -- Королівське товариство, університет, Грінвіцька обсерваторія -- одна з найбільших у світі, різні вищі навчальні заклади і наукові установи); спортивного (велика кількість стадіонів та інших спортивних майданчиків); ділового (Лондон -- найбільший у Великобританії промисловий, торговий і фінансовий центр).

Гринвіцька обсерваторія. Темзою від центра Лондона можна доплисти до Гринвіча. Місто відоме Старою Королівською обсерваторією - тут уперше був заміряний середній час за гринвіцьким меридіаном. Обсерваторія розміщена в парку Гринвіч, найстаршому з Лондонських Королівських парків.

Зміна варти. Найкрасивішою англійською традицією є церемонія зміни варти (TheChangingoftheGuard). Це театралізоване дійство можна спостерігати не тільки в Букінгемському палаці (хоча саме цю церемонію найчастіше показують по телевізору), але і ще в декількох місцях Лондона. Щоб побачити це видовище потрібно тільки знати, де і коли воно відбудеться. Історія усіх видів змін варти починається з 1660 р. Цим роком датується початок традиції, згідно якої тільки гвардійці королівського двору охороняють палаци британських монархів. Першим будинком який охороняли, став палац Уайтхолл, де на службі була королівська Кінна гвардія. У 1689 р. двір разом з охороною і ритуалом зміни варти переїхав у палац Сент-Джеймс. У 1837 р., коли королева Вікторія вибрала місцем королівської резиденції сусідній Букінгемський палац, гвардія стала охороняти саме його. І робить це донині, демонструючи туристам найкрасивіший ритуал зміни варти у Великобританії. Зміна варти починається завжди в 11.30 і триває 45 хвилин під звуки оркестру.

Також у Лондоні є ще одна приваблива для туристів традиція - Церемонія Ключів (CeremonyoftheKeys). Вже 700 років поспіль, щоночі головний тюремник лондонського Тауера, відоміший як біфітер (одягнений як персонаж на пляшці відомого джина), проробляє обряд закривання воріт Тауера. Усі ворота повинні бути замкнені рівно о 21 годині 53 хвилини. Після цього штатний сурмач Тауера сурмить відбій і церемонія завершується. Щоб побачити цю церемонію потрібно попередньо (за місяць) записатися, оскільки кількість учасників обмежена.