Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З предмету: «Основи туризмознавства»

Контрольну роботу виконала:

студентка групи ТР-2-1з

Шульга Ю.Ю

залікова книжка №714616

Керівник: Бондаренко В.А

Київ 2016

Зміст

Вступ

Статистика туристських потоків

Історія розвитку статистики міжнародного туризму

Список використаної літератури

Вступ

Туризм являє собою соціальне, культурне та економічне явище, пов'язане з переміщенням людей в місця, що знаходяться за межами їх постійного проживання, причому мотивом, як правило, служать розваги та відпочинок. Він впливає на економіку, природну і антропогенну середовище і місцеве населення в відвідуваних місцях і на самих туристів.

Крім визнаної ролі туризму у сприянні глобальної конкурентоспроможності міжнародної торгівлі, створенню матеріальних благ і регіонального розвитку на рівні міжнародних організацій, він у все більшій мірі розглядається як перспективна галузь економічної діяльності, яка може стати структурною частиною заходів по скороченню масштабів убогості і сталого розвитку країни.

У зв'язку з цим існує необхідність у цілісному підході до розвитку туризму, управлінню ним і контролю над ним, що неможливо без великої та надійної статистики. Тільки достовірні та адекватні статистичні дані можуть служити основою для розробки маркетингових стратегій, зміцнення міжвідомчих відносин, оцінки ефективності та дієвості управлінських рішень і вимірювання показників туризму в масштабах національної економіки.

Статистика туристських потоків

Як одна з провідних галузей світового виробництва і сфера громадського життя міжнародний туризм потребує точної оцінки з погляду політичного та соціально-економічного значення, прогнозування і планування. Усі ці питання без статистичного обліку й аналізу вирішити практично неможливо.

Статистика, як і будь-яка наука, вимагає концептуального підходу. Його основні положення і визначення стосовно міжнародного туризму розроблені Статистичною комісією ООН і UNWTO.

Статистика міжнародного туризму включає два основних розділи: статистика туристських потоків і статистика туристичних доходів і витрат. Для кожного з них UNWTO розробила перелік основних показників.

Туристський потік -- де форма взаємодії між місцем призначення, де є пропозиція (наприклад, туристична привабливість чи атрактивність), і місцем відправлення, де існує попит чи дефіцит подібних послуг і товарів, Практично можна побудувати цілком об'єктивні моделі туристських потоків, оскільки вони формуються не стихійно, а за певними правилами. Крім того, на них впливають первинні та вторинні фактори.

Первинні фактори пов'язані насамперед зі стадією економічного розвитку місця відправлення і включають такі категорії, як добробут населення, його мобільність і право на відпочинок.

Вторинні фактори -- це доступність, наявність визначних пам'яток і послуг, які надаються в місцях призначення. Досить важливими є вартість поїздки, маркетингова і рекламна діяльність країни, що приймає.

Найважливішими показниками туристських потоків є кількість прибуттів (вибуттів) і тривалість перебування.

Під кількістю прибуттів (вибуттів) розуміють кількість зареєстрованих туристів, що прибули в ту чи іншу країну (чи вибули з неї) за визначений період часу, переважно календарний рік.

Оскільки турист протягом року може відвідати декілька країн і навіть під час однієї поїздки побувати у різних державах, фактична чисельність туристів є меншою, ніж кількість прибуттів.

Статистика прибуттів (вибуттів) передбачає кількісну характеристику туристських потоків у світі. У 2005 р. кількість міжнародних туристських поїздок сягнула майже 800 млн. Попри короткострокові коливання і спади в окремі роки, у розвитку туризму окреслюється стійка тенденція до зростання. Середньорічні темпи приросту туристських прибуттів з 1950 р. по 2005 р. становлять 8 %.

Статистичні відомості про прибуття групуються за метою подорожі, видами транспорту, що використовується, місяцями заїздів, регіонами та країнами походження туристів.

UNWTO виокремлює шість туристичних макрорегіонів світу:

1. Європейський -- країни Західної, Північної, Південної, Центральної та Східної Європи, включаючи країни -- колишні республіки СРСР, а також держави Східного Середземномор'я (Ізраїль, Кіпр, Туреччина).

2. Американський -- країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави та території Карибського басейну.

3. Азійсько-Тихоокеанський -- країни Східної та Південно-Східної Азії, Австралія та Океанія.

4. Африканський -- країни Африки, крім Єгипту та Лівії.

5. Південно-Азійський -- усі країни Південної Азії.

6. Близькосхідний -- країни Західної та Південно-Західної Азії, Єгипет і Лівія.

Регіональний розподіл міжнародних туристських потоків сформувався давно. Від початку масових туристських обмінів дотепер на світовому ринку туризму помітно виокремлюється Європа (416,4 млн прибуттів 2004 р.). Цей регіон користується великою популярністю в європейців, а також у жителів США і Канади. Другу позицію довгі роки міцно утримує Америка (125,8 млн прибуттів 2004 p.). Європа та Америка, насамперед Північна, є ключовими туристичними регіонами. На них припадає 76 усіх прибуттів у світі.

Динаміка міжнародного туризму за регіонами світу в останні 50 років суттєво відрізняється. За збереження лідерства Європи й Америки, швидкими темпами розвиваються молоді туристичні регіони -- Азійсько-Тихоокеанський, Близькосхідний та Африканський. Однак вони менш стійкі до впливів, часто негативних, політичних і економічних факторів.

За минулі десятиліття найбільш динамічно розвивався Азійсько-Тихо-океанський регіон, у якому середні багаторічні темпи зростання кількості прибуттів у кілька разів випереджали середньосвітові. Африканський континент і Близький Схід, відвідуваність яких зростає порівняно швидко, за низьких абсолютних значень показника прибуттів досить слабо впливають на світову динаміку туризму.

Кількість прибуттів (вибуттів) є основним показником, що характеризує туристичний рух. Прибуття (вибуття) враховуються в абсолютному вираженні у формі кількості поїздок за той чи інший відрізок часу. Однак абсолютні показники туристських потоків не дають підстав судити про туристську активність, оскільки вони залежать від загальної чисельності населення. Тому для оцінки інтенсивності туристських обмінів кількість прибуттів (вибуттів) розраховується на 100 осіб населення, тобто виражається як відносна величина.

За даними UNWTO, на 100 осіб припадає в середньому 10 поїздок. В окремих регіонах цей показник суттєво відрізняється від середньосвітового (від 0,5 прибуттів на 100 осіб населення в Центральній Африці і Південній Азії до 40 -- у Карибському басейні та Океанії).

Найвища туристська активність спостерігається в Європі. В усіх субрегіонах -- Західній, Північній, Південній, Центральній і Східній Європі -- кількість прибуттів, а також поїздок за кордон у розрахунку на 100 осіб значно перевищують середньосвітові показники. Максимальним показник прибуттів є в Південній і Західній Європі -- понад 60 прибуттів на 100 осіб, для поїздок за кордон у Північній і Західній Європі -- понад 70 вибуттів на 100 осіб.

Поряд із кількістю прибуттів (вибуттів) у статистиці туристських потоків використовується інший показник -- тривалість перебування, що вимірюється в годинах для одноденних поїздок і ночівлях, або туро-днях.

Ночівлею вважається одна доба, проведена одним туристом у певній країні (місці призначення).

Тривалість перебування всіх туристів у країні протягом визначеного тимчасового періоду, тобто загальна кількість ночівель, або туроднів (Т), розраховується за формулою:

Облік ночівель лише на перший погляд видається простим. Тим часом можна навести чимало ситуацій, які важко кваліфікувати навіть досвідченим фахівцям. Наприклад, чи здійснює ночівлю автомобіліст, який подорожує і зупиняється в мотелі на кілька годин, щоб прийняти душ, відпочити й того ж дня знову вирушить у дорогу? А що можна сказати про людину, яка, відвідавши родичів (за межами свого звичного середовища перебування), повертається додому після опівночі? Для відповіді на ці та інші подібні запитання UNWTO рекомендує послуговуватися двома критеріями: дати прибуття до місця призначення і вибуття з нього повинні бути різними, а подорожани -- фактично ночувати в час відсутності на постійному місці проживання.

Залежно від тривалості перебування (кількості ночівель) виокремлюють кілька сегментів ринку подорожей. Короткотривалі поїздки (1--3 ночівлі) використовуються для відпочинку і розваг у вихідні та святкові дні, а також з діловими цілями. До другої групи (4--7 ночівель) належать поїздки з різними мотивами, які здійснюють переважно в час додаткової відпустки. Цей сегмент ринку розвивається випереджальними темпами. До середньотривалих поїздок (8--28 ночівель) відвідувачі вдаються, перебуваючи у тривалій відпустці, переважно для відпочинку. Нарешті, поїздки тривалістю 29--91 і 92--365 ночівель належать до довготривалого туризму. Одні люди, переважно економічно неактивні, використовують їх для відпочинку, розваг і лікування, інші -- з діловими і професійними цілями (монтаж устаткування, навчання за кордоном тощо).

Статистичні відомості про ночівлі групуються за календарними місяцями, типами і категоріями засобів розміщення, а також за територіальною ознакою. Тривалість перебування туристів неоднакова залежно від місця призначення (країни). Відмінності зумовлені туристичною спеціалізацією країни, що приймає (діловий туризм чи подорожі з метою відпочинку і розваг), цінами на її внутрішньому ринку, характером туристських потоків (транзитні чи кінцеві), віддаленістю від основних ринків виїзного туризму та іншими факторами.

На відміну від статистики прибуттів, що формує загальне уявлення про обсяг туристських потоків, статистика тривалості перебування характеризує туристичні подорожі кількісно та якісно.

Статистична інформація про транзитні та кінцеві поїздки використовується при вивченні попиту різних груп туристів на послуги розміщення.

Описані показники туристських потоків застосовуються при статистичному обліку не тільки іноземних туристів, а й місцевого населення, що виїжджає за кордон чи подорожує в межах своєї країни. Тим самим забезпечується зіставлення баз даних в'їзного, виїзного і внутрішнього туризму.

Туристська індустрія є сукупністю виробничих одиниць (підприємств/закладів), що належать до різних видів економічної діяльності, які виробляють продукти і послуги, які цілком або частково споживаються відвідувачами. Спостереження за цими одиницями дозволяє формувати статистичні дані про обсяг і розподіл туристів по країні, вимірювати внесок туризму в національну економіку.

Об'єктом статистичного спостереження є:

- Міжнародні відвідувачі;

- Внутрішні відвідувачі;

- Цілі і тривалість перебування або поїздки;

- Перевезення відвідувачів, включаючи екскурсії;

- Надання послуг відвідувачам;

- Доходи, які отримують від діяльності, пов'язаної з туризмом;

- Обсяги наданих послуг за видами економічної діяльності;

- Види промислової продукції;

- Зайнятість у сфері туризму;

- Інвестиції в сферу туризму;

- Дослідження в сфері туризму.

Історія розвитку статистики міжнародного туризму

Статистика, згідно з енциклопедичними словниками, -- це наука, що обробляє і вивчає кількісні показники розвитку суспільного виробництва і життя суспільства. У сфері міжнародного туризму статистика обробляє, вивчає й аналізує інформацію про кількісні та якісні показники, які характеризують стан і розвиток цього суспільного явища.

Дослідження міжнародного туризму спираються на кількісні показники, в основу яких покладено статистичні відомості. Початок систематичному обліку туристських потоків було покладено в першій половині XX ст. Відомо, що 1929 р. Австрію відвідали близько 2 млн осіб, Швейцарію -- 1,5 млн, Італію -- понад 1 млн. На хвилях туристського руху в окремих європейських країнах формується статистика подорожей, однак тоді вона ще не мала самостійного значення. Збір і обробка відомостей здійснювалися в інтересах національної безпеки, контролю за міграційними процесами. Власне туристичні цілі ще не вийшли на перший план. Провадячи облік усіх осіб, що подорожують, туристів не виокремлювали як особливу категорію.

Новий етап у розвитку статистики міжнародного туризму розпочався наприкінці 40-х -- на початку 50-х років XX ст. Після війни європейські країни зіштовхнулися з багатьма господарськими проблемами: руйнацією, хаосом управління, крахом товарної і фінансової систем. Стабілізація ситуації вимагала цілого комплексу скоординованих дій. Уряди більшості країн за таких непростих умов покладали великі надії на туризм. З ним стали пов'язувати активізацію платіжного балансу, досягнення фінансової рівноваги й, у кінцевому підсумку, довгострокове економічне зростання.

Починаючи з другої половини XX ст., завдяки своїй масовості міжнародні подорожі посіли провідне місце в економіці більшості країн. Помітно зріс вплив туризму на структуру виробництва й інвестицій, ВНП і стан платіжного балансу, використання трудових ресурсів і на безліч інших областей соціально-економічного розвитку галузей співтовариства.

Вироблення єдиної системи і методів обліку статистики міжнародного туризму стало нагальною потребою як державних, так І приватних структур"

Отже, період 1937--1980 pp. у міжнародній системі туристичної статистики характеризувався запровадженням нової термінології і класифікації, але ця система не була узгоджена з іншими статистичними системами.

Світове співтовариство в 80-х роках XX ст. почало повною мірою усвідомлювати значення туризму і його взаємозв'язок з іншими складовими соціально-економічної діяльності. Тому UNWTO у співпраці зі Статистичним відділом Секретаріату ООН здійснила статистичні дослідження за двома напрямами:

1) вироблення пропозицій щодо модифікації застосовуваних у туризмі термінології і класифікацій з метою їх узгодження з іншими національними та міжнародними статистичними системами;

2) інтеграція інформації про туризм в аналітичну структуру системи національних обліків.

На 5-й сесії Генеральної асамблеї UNWTO (Делі, 1983 р.) обговорювалися показники, якими можна описати туризм у контексті рекомендацій з національного обліку, що існував на той час. Підкреслювалася важливість створення "однакового і всеосяжного засобу вимірювання і зіставлення з іншими секторами економіки". Документи цієї сесії дотепер слугують основою для діяльності UNWTO у галузі гармонізації концепцій і статистичних систем у сфері туризму.

З часом концепція статистичного обліку міжнародного туризму була доповнена рекомендаціями Міжнародної конференції зі статистики подорожей і туризму, яка відбулася 1991 р. в Оттаві (Канада), Статистичної комісії ООН, а також низки інших міжнародних і регіональних організацій, наприклад, Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Унаслідок цього вдалося виробити чинну концепцію статистики міжнародного туризму, а також послідовну систему концепцій, визначень і класифікацій для туризму. Зокрема, запропоновано статистичні терміни, які стосуються внутрішнього і міжнародного туризму, а також класифікацію туристичної діяльності, що уможливлює їх зіставність з іншими параметрами міжнародної статистики. Крім того, на підставі цієї концепції почалося формування системи туристичної інформації, узгодженої із системою національного обліку, і введення допоміжного обліку в туризмі.

Розвиток статистики супроводжувався зростанням обсягів та економічного значення туризму. Вдосконалювалися системи обліку й обробки даних, поглиблювався аналіз туристської міграції. Сучасна статистика туризму охоплює велике коло питань і ведеться з метою оцінки внеску міжнародного туризму в економіку країни, зокрема, його впливу на платіжний баланс, а також з метою виявлення основних напрямів і тенденцій розвитку міжнародного туризму для планування його матеріально-технічної бази, проведення маркетингових досліджень і просування туристичного продукту до потенційних споживачів.

Статистичні оцінки попиту споживачів туристичних послуг

Статистика туризму є галуззю соціально-економічної статистики й обстежує питання розвитку туризму і туристської індустрії.

Предметом статистики туризму є обстеження кількісної сторони стану і розвитку галузі туризму в нерозривному зв'язку з якісною стороною.

Головною метою статистики туризму є статистичне обстеження явищ, як обмежених ринками відпочинку, так і подорожей, які охоплюють світовий ринок, у взаємозв'язку різних характеристик туризму, як для самостійного аналізу діяльності в цій області, так і для використання в якості джерел даних для розробки пов'язаних з туризмом показників платіжного балансу і складання рахунків СНР. міжнародний туризм статистика попит

Основними задачами статистики туризму є організація статистичного спостереження за потоками туристів, місцями їхнього розміщення, характеристиками поїздок, оптовою і роздрібною торгівлею, транспортом, будівництвом, зайнятістю, фінансовим посередництвом, доходами і витратами, зв'язаними з туризмом на основі єдиної наукової методології, яка відповідає міжнародним правилам і стандартам.

До основних одиниць туризму відносяться окремі особи, які є суб'єктами туристської діяльності і розглядаються в обстеженнях як статистичні одиниці.

Усі типи мандрівників, які займаються туризмом, визначаються як відвідувачі. У цьому зв'язку термін «відвідувач» являє собою основну концепцію всієї системи статистики туризму.

З метою статистики туризму і відповідно до основних типів туризму відвідувачі підрозділяються на міжнародні і внутрішні.

Статистичні дані, що відносяться до туристських витрат, являють собою один з найважливіших показників, який необхідний фахівцям в області планування, комерційної діяльності і досліджень. Вони використовуються для спостереження й оцінки впливу туризму на національну економіку

Відповідно до запропонованої UNWTO класифікації за метою подорожей, облік міжнародних відвідувачів ведеться за такими основними групами:

1) відпочинок, дозвілля і рекреація;

2) відвідування знайомих і родичів;

3) ділові й професійні цілі;

4) лікування;

5) релігія, паломництво;

6) інші цілі.

Детально правила ведення статистики з міжнародного туризму викладені в рекомендаціях UNWTO1.

Статистичні показники, які публікуються в найпопулярнішому щорічному статистичному збірнику UNWTO "Compendium of Tourism Statistics", є інформацією про туризм у 204-х країнах, зведеною до трьох основних груп:

1) відпочинок, рекреація і дозвілля;

2) ділові й професійні цілі;

3) інші цілі.

Кожна країна -- член UNWTO зобов'язана регулярно надавати статистичні відомості про стан туризму, відповідно до чітко окреслених вимог. Водночас статистичні органи можуть вести більш докладний облік у межах національної території, враховуючи місцеві особливості та традиції.

Висновок

Статистична інформація є необхідною на всіх рівнях: від міжнародних урядових і неурядових організацій та агентств, урядів, державних і муніципальних органів, прямо чи опосередковано пов'язаних зі сферою туризму, національних туристичних адміністрацій, що розробляють і провадять державну політику в цій галузі економіки, до туристичних організацій і безпосередніх виробників туристичних товарів і послуг.

Кожен напрям статистики туризму призначений для конкретного користувача інформації, що і визначає її зміст, обсяг, форми та періодичність надання. Статистичні відомості необхідні й для аналізу ринку туризму, і для складання бізнес-плану туристичними підприємствами, і для аудиторської перевірки та проектного аналізу, і для здійснення наукових досліджень. Якість виконуваних робіт багато в чому залежить від повноти й об'єктивності статистичних даних. У всьому світі обліку, обробці, узагальненню і публікації статистичних матеріалів приділяється велика увага.

Список використаної літератури

1. Аналіз роботи суб'єктів туристичної діяльності України за 2002 рік (за даними форми № 1-ТУР).// Матеріали серверу Державної туристичної адміністрації - http://www.tourism.gov.ua/

2. Загальні Підсумки роботи туристичної галузі в 2002 р.// Матеріали серверу Державної туристичної адміністрації - http://www.tourism.gov.ua/

3. Методологические положения по статистике туризма. Национальный статистический комитет Кыргизской республики. - http://stat-gvc.bishkek.su/Rus/Home/Turizm.html

4. Статистика: Навч. посіб. для ВНЗ / Фещур Р.В., Барвінський А.Ф. - Л., 2001. - 276 с.

5. Статистика: Навч. посіб. Рекомендовано Мін. освіти і науки України / Уманець Т.В., Пігарєв Ю.Б. - К.: Вікар, 2003. - 623 с.

Размещено на Allbest.ru