Науковий і культурний туризм

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Інститут природничо-географічної освіти та екології

Кафедра туризму

Реферат на тему:

«Науковий і культурний туризм»

Виконала студентка

Кошарська Юлія Юріївна

Науковий керівник

Старший викладач

Головко В.В.

Київ 2015

Зміст

Вступ

1. Загальне поняття про науковий туризм, його особливості та види

2. Феномен та види культурного туризму в Україні та світі

3. Поняття про об'єкти культурної і наукової спадщини

4. Оцінка культурних комплексів та перспективи їх розвитку

Висновок

Список літератури

Вступ

Мета: розглянути основні поняття наукового та культурного туризму, їх обсяги та напрямки

Завдання: оцінка культурних комплексів та перспективи їх розвитку

Рух у просторі та постійна необхідність творити свій простір є невід'ємною потребою людського організму. Щоб задовольнити цю потребу, а водночас -- природне бажання відкривати і пізнавати невідомі краї, люди почали мандрувати. З часом ці подорожі ставали дедалі популярнішими. Поняття "туризм" почало формуватися з початком масового переміщення значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля.

Нині вже можемо говорити про туризм як про суспільне явище, пов'язане з добровільною тимчасовою зміною місця перебування, ритму і середовища життя, а також безпосереднім контактом із середовищем (природним, культурним чи суспільним).

У сучасній науковій літературі можемо знайти багато визначень поняття "туризм", що суттєво відрізняються одне від одного насамперед тому, що їх автори розглядають туризм із різних аспектів:

-- як особливу форму пересування людей за визначеним маршрутом з метою відвідання конкретного об'єкта або задоволення своїх інтересів і повернення на постійне місце проживання;

-- як форму організації відпочинку, проведення дозвілля;

-- як галузь господарства, пов'язану з обслуговуванням людей, що тимчасово перебувають поза межами постійного місця проживання;

-- як сегмент ринку, в якому сходяться підприємства таких галузеві господарства, як транспорт, харчування, готельне господарство, культура, торгівля тощо;

У законі України "Про туризм" від 15 вересня 1995 р. наведено так визначення: туризм -- це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця проживання з пізнавальною, оздоровчою, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.

Туризм -- найдинамічніша сфера людської діяльності, чинник економічного та культурного розвитку, захисту навколишнього середовища та історико-культурної спадщини, міжнародного взаєморозуміння, миру, дотримання прав людини та основних свобод без різний у расі, статі, мові та релігії. Туризм -- економічне джерело створення нових робочих місць та отримання прибутку, розвитку інфраструктур: промисловості.

Своєю чергою, на розвиток туризму впливають різноманітні фактори: демографічні, природно-географічні, соціально-економічні, історичні, релігійні та політико-правові.

Аналіз сучасного стану ринку туристичних товарів і послуг, перспектив його розвитку та значення туризму як джерела валютних надходжень у світову та національну економіки, розширення міжнародних контактів, забезпечення зайнятості населення є надзвичайно важливим.

Туризм відіграє важливу роль у становленні міжнародних зовнішньоекономічних зв'язків. Він є важливим стимулом розвитку світової торгівлі, що сприяє розширенню й активізації міжнародного торгового обміну. Водночас туризм доцільно розглядається і як самостійний вид міжнародних зв'язків. Міжнародний туризм є вагомим чинником зміцнення миру у світі, поліпшення порозуміння між народами, розширення торгового, наукового і культурного співробітництва, налагодження добросусідських відносин між державами.

Для практичної діяльності в туризмі важливе значення має його сегментація. Власне чітку класифікацію за формами, типами, видами туризму провести дуже важко. Це пояснюється, насамперед, тим, що складно виділити чисті види сучасного туризму. Туризм можна класифікувати за різними ознаками: за метою, засобами пересування, засобами розміщення тощо. Види туризму різноманітні. Вони залежать від різних факторів: наявності та тривалості вільного часу, віку, статі, стану здоров'я, рівня розвитку, особистих смаків людей та їх матеріального становища; різноманітності природи та сезонності; наявності інфраструктурних та транспортних можливостей та ін.

Ринок споживача тур-продукту структурується за багатьма ознаками,серед яких на першому місці слід розглядати мету подорожування. Мета є конкретною реалізацією мотивації до туристичної подорожі, в якій відбивається потреба в відпочинку, реалізована як запит на конкретний тур продукт.

Отож за метою подорожі в даному рефераті я розкрию поняття наукового і культурного туризму,розкрию його особливості,дам оцінку культурним комплексам та перспективам їх розвитку.

культурний науковий туристичний

1. Загальне поняття про науковий туризм, його особливості

Науковий туризм - поняття відносно нове, хоча і має тривалу історію. Науковий туризм бере свій початок ще за часів античності. Тоді в мореплаваннях, що здійснювалися з військовими або торговими цілями, брали участь вчені, які здійснювали наукові екскурсії під час берегових стоянок. Новизна полягає в тому, що саме сьогодні, на наших очах, науковий туризм перестає бути екзотикою і стає предметом нормального ринкового обігу.

Як поняття, науковий туризм включає в себе екологічний, етнокультурний, підводний і багато інших видів туризму, але головна ознака - активна участь туриста в процесі туру, а не просто отримання цікавої інформації та споглядання об'єктів, що характерно для пізнавального туризму.

Науковий туризм включає в себе пізнавальну систему наукових досліджень в регіонах держави та в цілому по всій країні. Пізнавальна частина дозволяє туристам обмінюватися знаннями з різними напрямками наукових досліджень, розвиваючи при цьому новий склад мислення в тій чи іншій галузі народного господарства. При туристських зустрічах і обмінах зароджуються нові наукові ідеї, і вчені отримують сильний імпульс творчого піднесення для душевного стану.

До наукового спілкування повинно бути щільно прив'язане екскурсійно-лікувальне обслуговування та курортно-лікувальні заходи, що сприяють оздоровленню та розважальному відпочинку. Як правило, туристичними об'єктами в наукових турах виступають природоохоронні території:

· заповідники;

· заказники;

· національні парки;

· пам'ятники природи.

Науковий туризм може підрозділятися на наступні види

Ознайомчий туризм. При цьому туристам демонструються природні і антропогенні об'єкти і зразки, даються кваліфіковані пояснення про них і проблеми, що з ними пов'язані, за їх місцем в країні та в світі.

Допоміжна участь. У цьому випадку туристи беруть участь у наукових та супутніх роботах в якості допоміжного персоналу, наприклад, беруть участь у реставраційних роботах, роботах у заповідниках по збереженню рідкісних тварин, ведуть польові наукові дослідженнях. здійснюють самостійні дослідження туристів у співпраці з науковим персоналом.

До наукового туризму відносяться і зарубіжні науково-дослідні експедиції, а також польові практики студентів, що навчаються на факультетах природничих університетів та інститутів.

Цей вид туризму може сприяти розширенню наукових і освітніх зв'язків між різними країнами, покласти початок важливим міжнародним проектам. Деякі закордонні території, що охороняються для проведення польових досліджень, які не вимагають високої кваліфікації, все частіше використовують допомогу «простих» туристів - волонтерів.

Багато еко-туристів охоче займаються картуванням і охороною окремих природних місць. Величезний вплив на організацію і розвиток наукового туризму здійснює влада, федеральні і місцеві органи, роль яких зводиться до всесвітньої підтримки науково-туристичних інновацій на законодавчому рівні і на рівні режиму найбільшого сприяння. Розвиваючись у регіонах, що зберегли традиційні способи введення господарства, науковий туризм сприяє збереженню і відродженню національних культур.

Приклади наукового туризму. Широко відомі еко-тури, пов'язані зі спостереженням за поведінкою птахів в Латинській Америці, підрахунком чисельності популяцій китів у Тихому океані. В Америці це називається «learning travel», що означає навчальний, пізнавальний або науковий туризм. Деякі туристи хочуть не просто бачити, а й знати і допомагати природі. Науковий туризм - добре розвинутий в канадській провінції Квебек, де планується розширити сфери наукового туризму і включити в пізнавальні маршрути активну участь у таких видах діяльності, як спелеологія та археологія, сільське господарство, кримінологія, література та медицина.

Аналіз розвитку наукового туризму в світі дозволяє виділити в ньому декілька характерних підвидів:

1)науковий конгресний;

2)науковий пізнавальний;

3)науковий експедиційний.

Науковий конгресний та пізнавальний підвиди включають поїздки з метою участі в різних конгресах, симпозіумах і нарадах, пізнавальних екскурсіях або польових семінарах, які часто практикуються під час роботи наукових форумів. Науковий туризм на сьогодні займає все більше місце в сучасному міжнародному та внутрішньому туризмі.

За наявними оцінками, учасники подібних міжнародних заходів становлять 6-7% загальної кількості іноземних тимчасових відвідувачів, і на їхню частку доводиться близько 10% валютних надходжень від туризму .

Експедиційний науковий туризм - це безпосередня робота в складі наукових експедицій, коли туристи, наприклад: беруть участь в археологічних розкопках, реставрації древніх пам'ятників і споруджень, пошуку зниклих експедицій минулих епох, реконструкції древніх свят, обрядів і танців, беруть участь у спостереженнях за рідкісними тваринами в заповідниках, підйомі затонулих кораблів, інших польових роботах і наукових дослідженнях.

Існують усього два види експедиційного наукового туризму:

1)експедиційний науковий туризм у складі польового загону наукової організації;

2)самостійний науковий туризм - на свій страх і ризик.

Перший вид відрізняється тим, що залежно від кваліфікації учасників, проводяться повноцінні наукові експедиції, з відповідною програмою, цілями і завданнями. Другий вид відрізняється тим, що група туристів являє собою групу ентузіастів, які на свій страх і ризик їдуть у маловивчені райони, відвідують занедбані або дикі місця, де майже не ступала нога людини, становлять описи щоб, потім сповістити про це широкій громадськості .

2. Феномен та види культурного туризму в Україні та світі

Нове розуміння культури в суспільному розвитку й усвідомлення необхідності збереження культурного різноманіття у світі розширюють перспективи культурного туризму як ресурсу регіонального розвитку, а також впливу на соціальну й культурну сферу, екологію, зовнішньоекономічну діяльність і міжнародні відносини. Це пов'язано з тим, що в сучасному світі туризм із переважно економічного явища перетворюється на соціальний й культурний феномен. З урахуванням строкатої регіональності України, актуальним стає вивчення впливу культурного туризму на розвиток окремих регіонів.

Незважаючи на всі труднощі, наш час є періодом розвитку нових тенденцій у культурному житті, відроджуються раніше забуті імена, пам'ятки й події, по-новому оцінюється історична спадщина. І тому для більшості українських регіонів орієнтація на культурний туризм стає однією з реальних можливостей економічного, соціального й культурного піднесення.

Виявлення його потенціалу, як ресурсу розвитку регіону, пов'язане з потребами управлінської практики, необхідністю допомогти територіальним співтовариствам оптимізувати процеси залучення широких верств населення до співробітництва з іншими культурними співтовариствами, а також процесами, пов'язаними з довгостроковим прогнозуванням розвитку території.

Поняття «культурний туризм» («cultural tourism») уперше офіційно на міжнародному рівні застосовано в матеріалах Всесвітньої конференції з культурної політики (1982 р.) .

Основні документи у сфері культурного надбання продукували дві міжнародні організації - ICOMOS і UNESCO. UNESCO розглядає культурний туризм як відмінний від інших видів туризму, «що враховує культури інших народів».

У Хартії по культурному туризму Міжнародної ради по пам'ятках і об'єктах (ICOMOS) культурний туризм визначається як форма туризму, основною метою якого, крім інших цілей, є «відкриття пам'ятників і об'єктів». ICOMOS характеризує культурний туризм як «невеликий сегмент ринку, ретельно організований, пізнавального або освітнього і найчастіше елітарного характеру присвячений поширенню й роз'ясненню культурної ідеї» .

Базові критерії культурного туризму:

1. Об'єкт є шедевром людського творчого генія.

2. Об'єкт свідчить про значний взаємовплив людських цінностей в певний період часу або в певному культурному просторі, в архітектурі або в технологіях, в монументальному мистецтві, в плануванні міст або створенні ландшафтів.

3. Об'єкт є унікальним або принаймні винятковим для культурної традиції або цивілізації, яка існує до цих пір або вже зникла.

4. Об'єкт є видатним прикладом конструкції, архітектурного або технологічного ансамблю або ландшафту, які ілюструють значущий період людської історії.

5. Об'єкт є видатним прикладом людської традиційної споруди, з традиційним використанням землі або моря, будучи зразком культури (або культур) або людської взаємодії з навколишнім середовищем, особливо якщо вона стає вразливою через сильний вплив незворотних змін.

6. Об'єкт безпосередньо або матеріально пов'язаний з подіями або існуючими традиціями, з ідеями, віруваннями, з художніми або літературними творами і має виняткову світову важливість.

Культурний туризм - це також культурний обмін, за допомогою якого як туристи, так і місцеві жителі, сприймають і пізнають об'єкти культури, а також взаємодіють між собою. Культурний туризм - вагома форма музейної роботи. На відміну від пам'яток архітектури, музеї здатні самостійно поставляти значну частину інформації і про себе, і про своє оточення.

Напрями культурного туризму:

- знайомство з різними історичними, архітектурними або культурними епохами, шляхом відвідання архітектурних пам'яток, музеїв, історичних маршрутів;

- відвідування культурницьких акцій: відвідування фестивалів (музичних, театральних, кіно, фольклорних), релігійних свят, виставок;

- відвідування лекцій, семінарів, курсів наукової мови.

Основним принципом розвитку культурного туризму є принцип стійкого розвитку, що має на увазі підтримку місцевої культури, збереження культурних і природних об'єктів та поліпшення життєвого рівня місцевого населення. Туризм, реалізований за принципами стійкого розвитку, є важливим засобом забезпечення зайнятості населення й економічного розвитку регіону, а також збереження і залучення в соціально-економічний розвиток об'єктів культури.

Види об'єктів культурного туризму:

- археологічні - городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, мегаліти, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, рештки життєдіяльності первісних людей;

- історичні - будинки, споруди, їхні комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;

- монументального мистецтва - твори образотворчого мистецтва, як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями);

- архітектурні - історичні центри, вулиці, квартали, площі, архітектурні ансамблі, залишки давнього планування та забудови, окремі архітектурні споруди, а також пов'язані з ними твори монументального, декоративного та образотворчого мистецтва;

- садово-паркового мистецтва - поєднання паркового будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами;

- ландшафтні - природні території, які мають історичну цінність.

У сучасних умовах з розвитком авіації, виникненням і поширенням масових форм туризму, «культурний» туризм набув свого сучасного значення.

Завдяки безлічі факторів культурний туризм став світовим соціокультурним феноменом зі своєю гуманітарною і глобальною місією. Зокрема, привернути увагу широкої світової громадськості до проблем збереження культурного надбання, національних етнокультур, культурної самобутності, культурного різноманіття, а також проблем взаємодії туризму і культури, туризму і культурного різноманіття, туризму і міжкультурного діалогу.

Багато міжнародних організацій зосереджують свою діяльність на «культурному» напрямі у формі концепцій, проектів, конгресів, конференцій, декларацій, конвенцій. Ця діяльність зумовлена входженням світової цивілізації в епоху глобалізації, загрозою нівелювання, часткової зміни або повного зникнення національних культур, збільшенням природних і техногенних катастроф, воєн і терористичних актів, які також можуть призвести до знищення культурної спадщини. Тому місією культурного туризму, як інструменту миру, є зближення народів, виховання поваги, терпимості, взаєморозуміння на основі гуманітарних цінностей туризму.

Не залишилась осторонь питань розвитку культурного туризму і Україна.

Сучасний стан культурного туризму в Україні потребує активізації проблем туризму на різних рівнях українського суспільства.

Як відомо, наша країна має значний потенціал для розвитку в'їзного і внутрішнього культурного туризму. На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тис. пам'яток, із них: 57 206 - пам'ятки археології (418 з яких національного значення), 51 364 - пам'ятки історії , 5926 - пам'ятки монументального мистецтва , 16 293 - пам'ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні.

Функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 з яких мають статус національних. У Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: Софійський собор з архітектурним ансамблем, Києво-Печерська лавра в м. Київ, історичний центр м. Львів.

Але слід відзначити, що до 70% об'єктів культурної спадщини перебувають у незадовільному стані та потребують проведення робіт з реставрації або реконструкції, облаштування для туристичних відвідувань.

На сьогоднішній день не розроблено методологічних аспектів аналізу функціонування пам'яток історії та культури екскурсійного туристичного об'єкта. Внаслідок цього складові історико-культурної спадщини залучаються до туристичної галузі безсистемно, а їх пізнавальна функція зводиться до мінімуму.

Серед 418-ти пам'яток археології національного значення лише 54 використовуються як туристичні об'єкти; з 147 пам'яток історії національного значення туристичними об'єктами є 98; з 45 пам'яток монументального мистецтва національного значення в туристичній інфраструктурі представлено 28 .

В Україні є пам'ятки культури світового значення. Але слабкість організації, в деяких випадках неосвіченість гідів, відсутність належної інфраструктури призводять до зменшення чисельності іноземних і вітчизняних туристів, що бажають відвідати культурні ландшафти України.

Лідерами за кількістю об'єктів Всесвітньої культурної спадщини, та відповідно культурного туризму є Італія, Іспанія, Китай, Франція, Німеччина, Мексика, Індія, Великобританія, США

3. Поняття про об'єкти культурної і наукової спадщини

Культурна спадщина -- сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини, результат духовної і матеріальної діяльності.

Під «культурною спадщиною» розуміються:

· пам'ятки: твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, елементи та структури археологічного характеру, написи, печери та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки;

· ансамблі: групи ізольованих чи об'єднаних будівель, архітектура, єдність чи зв'язок з пейзажем які є видатною універсальною цінністю з точки зору історії, мистецтва чи науки;

· визначні місця: твори людини або спільні витвори людини й природи, а також зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології.

До культурної спадщини відноситься також: вміст бібліотек, музеїв, архівів. До матеріальної культури належать також архітектурні будівлі: церкви, монастирі, замки,палаци та інші культурні та архітектурні пам'ятники.

Об'єкт культурної спадщини -- визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Нерухомий об'єкт культурної спадщини -- об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Рухомі предмети, пов'язані з нерухомими об'єктами культурної спадщини -- елементи, групи елементів об'єкта культурної спадщини, що можуть бути відокремлені від нього, але складають з ним єдину цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької, наукової або культурної цінності об'єкта.

Після занесення об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, він отримує статус пам'ятки культурної спадщини.

Класифікація об'єктів культурної спадщини

1. За типами об'єкти культурної спадщини поділяються на:

Ш споруди (витвори) - твори архітектури та інженерного

Ш мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального

Ш малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями

Ш життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли

Ш автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та

Ш діяльність відомих осіб;

Ш комплекси (ансамблі) - топографічно визначені сукупності

Ш окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини;

Ш визначні місця - зони або ландшафти, природно-антропогенні

Ш витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного,

Ш естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного,

Ш мистецького, наукового чи художнього погляду.

2. За видами об'єкти культурної спадщини поділяються на:

Ш археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі

Ш об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки

Ш стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів,

Ш виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця

Ш та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні

Ш зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх

Ш битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під

Ш земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації

Ш про зародження і розвиток цивілізації;

Ш історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі

Ш поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та

Ш померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців),

Ш які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій

Ш на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових

Ш кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками

Ш бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця,

Ш пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;

Ш об'єкти монументального мистецтва - твори образотворчого

Ш мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з

Ш архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з

Ш утворюваними ними комплексами (ансамблями);

Ш об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди,

Ш що повністю або частково збереглися в автентичному стані і

Ш характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів,

Ш традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів;

Ш об'єкти містобудування - історично сформовані центри

Ш населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із

Ш збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною

Ш забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього

Ш розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних

Ш ідей;

Ш об'єкти садово-паркового мистецтва - поєднання паркового

Ш будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами;

Ш ландшафтні - природні території, які мають історичну

Ш цінність;

Ш об'єкти науки і техніки - унікальні промислові, виробничі,

Ш науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні

Ш об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної

Ш епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.

У 2005 р., при відділі Державного реєстру та обліку об'єктів культурної спадщини було створено творчу групу під керівництвом завідувача відділом, канд. архітектури В.П. Ієвлевої, що спеціалізується на дослідженні об'єктів науки і техніки, розміщених в межах України.

Дослідження даних об'єктів включає методологічний та інформаційний аспекти.

Методологічний аспект покликаний створити пакет документів, що мають висвітлювати нормативно - методичні засоби щодо визначення та обліку об'єктів науки і техніки, насамперед класифікаційні характеристики та спеціальні критерії щодо визначення цих об'єктів.

Значення (цінність) пам'яток науки і техніки визначається не тільки їх соціальною значимістю, а також роллю в розвитку конкретної галузі людських знань певного історичного етапу; пов'язане з рівнем розвитку суспільства, включаючи специфіку розвитку науки, зв'язок її з технікою у взаємодії з виробничими силами суспільства.

До інформаційного аспекту належить збір та систематизування значного обсягу інформації щодо означених об'єктів стосовно спеціально розроблених, відповідно загальноприйнятим стандартам систематичних форм, на основі яких буде проводитися формування банку даних об'єктів науки і техніки. Створення банку даних, передусім стосується нерухомих об'єктів науки і техніки, розміщених на території України.

Нерухомі об'єкти науки і техніки, як правило, нетранспортабельні та історично пов'язані з географічним місцем, його ландшафтом та природними умовами (наприклад, гідротехнічні споруди, шахти, видобутки корисних копалин, доменні печі, корпуси наукових інститутів, лабораторій та промислових підприємств, атомні та гідроелектростанції, радіо та телевежі, мости, системи водопостачання та ін.

Першою пропозицією творчої групи відділу Державного реєстру був проект документу "Методичні рекомендації з визначення та обліку нерухомих пам'яток науки і техніки", який розроблений протягом 2005 року. Звіт про цю науково - методичну розробку, на початку 2006 року, направлено на розгляд до Державної служби з охорони культурної спадщини.

Мета цієї роботи:

- термінологічне визначення об'єктів науки і техніки як різновиду об'єктів культурної спадщини, їх принципова відмінність від інших об'єктів культурної спадщини;

- наведення загальної типології та розширеної класифікації об'єктів науки і техніки як об'єктів культурної спадщини;

- наведення основних та додаткових критеріїв щодо визначення культурної цінності об'єктів, розміщених у межах України;

- визначення та обґрунтування хронологічних меж об'єктів спадщини в галузі науки і техніки, які пов'язані з загальним рівнем розвитку виробництва та техніки в Україні, а також з містобудівним розвитком виробничих територій та окремих видів міської інженерної інфраструктури.

Методика дослідження включала узагальнення досвіду вітчизняних та зарубіжних розробок щодо термінологічних та класифікаційних визначень нерухомих об'єктів науки і техніки та результатів методичних розробок, виконаних Інститутом природознавства та техніки , проведених у 1980-х рр., а також досліджень в цій галузі Польського Національного Комітету з Консервації Промислової спадщини .

4. Оцінка культурних комплексів та перспективи їх розвитку

Поєднання об'єктів матеріальної та духовної культури (штучні споруди, що несуть у собі певний стиль, смаки людей, і самі люди з їх звичаями, костюмами, мовою).

Частиною К. к. є й природа, оскільки в ній, в сприйнятті її різними групами людей віддзеркалюється характерна для певної країни, регіону, спільноти система культурних цінностей.

Багато туристів з культурно-пізнавальною метою їдуть в Ізраїль з його ранньохристиянськими та мусульманськими пам'ятниками.

Туристи виявляють значний інтерес і до Йорданії. Ця земля згадується в Старому і Новому Заповітах, тут протікає ріка Йордан, у водах якої хрестився Христос.

Традиційно велелюдними є туристські потоки в Грецію -- спадкоємицю великої Візантії, колиску православ'я з її гірськими монастирями, чернечою республікою Афон, у Ватикан -- центр католицької церкви, у Францію.

Висновок

Україна - одна з найбільших держав у Європі, багата на різноманітні природно-рекреаційні ресурси, численні пам'ятки, які відображають її багатовікову історію й культуру. Серед них найбільше значення мають історико-культурні пам'ятки часів держави «Київська Русь» (ІХ-ХІІ ст.) і періоду національно-визвольної боротьби українського народу в XVII в., архітектурні пам'ятки (оборонні, культові, цивільні) різних епох і стилів; музеї, де зібрані коштовні колекції творів мистецтв; місця, пов'язані з життям і творчістю видатних діячів історії, науки й культури; меморіальні комплекси та ін.

Отже, культурний туризм - це можливість формування відкритих стoсунків із зовнішнім оточенням, виконання соціально важливих завдань шляхом пoширення знань і тлумачeння значень символів і цінностей соціoкультурного середoвища області для формування ставлeння людини до світу. Основнoю умoвою розвитку культурнoго туризму є істoричний та культурний пoтенціал країни, рівень забезпечення дoступу до нього, а такoж побутові умoви проживання туристів.

Науковий туризм - це також знайомство з досягненнями науки й техніки, промисловості, сільського господарства, участь у конгресах, симпозіумах, наукових семінарах.

Список літератури

1. http://pidruchniki.com/1584072043514/turizm/suchasni_riznovidi_turizmu

2. http://krt.dp.ua/images/files/

3. http://pidruchniki.com/1640011643571/turizm/kreativniy_turizm#412

4. https://uk.wikipedia.org/

5. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1805-14

Размещено на Allbest.ru

...