Дослідження туристичних ресурсів Черкаської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність теми. У багатьох країнах світу туризм розвивається як система, що дає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними та релігійними цінностями країни та її народу. За даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО) у 2014р. у світі зафіксовано 1,138 млрд міжнародних прибуттів [ 28 ] . Учені, фахівці туризму прогнозують до 2030 р. щорічне зростання показників розвитку міжнародного туризму на 3-4%.

Невід'ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна сфера туризму. Тому прогнози провідних науковців світу щодо розвитку туризму повною мірою стосуються й України. Однак складна військово-політична та соціально-економічна ситуація в Україні негативно позначається на розвитку туризму. За I квартал 2015 р. Україну відвідало понад 2,9 млн. іноземних туристів, що на 0,5 млн. менше в порівнянні з аналогічним періодом в 2014р [ 29 ]. Зважаючи на вище зазначені негативні процеси в Україні, показники іноземного туристичного потоку у 2014 р. зменшилися на 75-80%, зарубіжного туристичного потоку на 45%, внутрішнього на 50%. Разом з тим, це не дає підстави для песимістичного прогнозу та безперспективності розвитку туризму в Україні.

Однією з найперспективніших у туристичному відношенні областей України є Черкащина. Адже вона володіє значним історико-культурним потенціалом, унікальними природними ресурсами. Однак туристичні ресурси Черкаської області не достатньо висвітлено в спеціалізованій науковій літературі. Саме це і спонукало автора обрати для свого курсового дослідження тему “Туристичні ресурси Черкаської області”.

Географічні рамки курсової роботи обмежується територією Черкаської області за сучасним адміністративно-територіальним поділом України. туристичний демографічний ресурс

Хронологічні рамки курсової роботи охоплюють період з палеоліту до сьогодення.

Об'єктом дослідження є туристичний потенціал Черкаської області.

Предметом дослідження є природні, історико-культурні та соціально-економічні ресурси Черкащини.

Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів Черкаської області. До кола наукових інтересів автора увійшли також питання сучасного стану та перспективи розвитку туризму. Для реалізації зазначеної мети необхідно вирішити наступні завдання:

- дати фізико-географічну та демографічну характеристику області;

- скласти короткий історичний нарис Черкащини;

- здійснити аналіз економічного стану області;

- дослідити природні та історико-культурні ресурси краю;

- проаналізувати сучасний стан розвитку туризму Черкащини;

- визначити пріоритети та перспективи розбудови туристичної інфраструктури на території досліджувальної області.

Джерельна база. У процесі написання курсового дослідження автором опрацьовано майже 30 джерел. Передусім, варто відзначити такі фундаментальні, академічні видання як “Історія міст і сіл Української РСР” [ 8 ], “Географічна енциклопедія України” [ 6 ]. Природні ресурси Черкащини конкретно досліджено у працях Вечерського В. [3,4], Єременка В. [7], Конякіна C. [10]. Історико-культурний потенціал краю висвітлено у наукових дослідженнях Гончаренка Л. [5], Мельниченка В.[12], Степенькіна В.[16]. Нажаль, у вітчизняній спеціалізованій літературі немає жодної наукової праці, що конкретно висвітлювала б проблеми розвитку туризму на території Черкаської області. Тому автору довелося звернутися до збірників наукових статей [19], періодичних видань [20], матеріалів науково-практичних конференцій з туристичної проблематики [21].

Крім того, автором опрацьовано значний масив інформації з досліджуваної проблематики, що міститься у всесвітній мережі Інтернет [24-29]. туристичний демографічний ресурс

Структурно курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків.



Розділ 1. Загальна характеристика черкаської області

1.1 Фізико-географічна характеристика Черкаської області

Черкаська область розташована у центральній частині України, в басейні середньої течії Дніпра. Межує на півночі з Київською, на сході - з Полтавською, на півдні - з Кіровоградською і на заході - з Вінницькою областями. Площа Черкаської області становить 20,9 тис. кв. км. , що складає 3,5 % території держави (18 місце в Україні). Область простягнулася із південного заходу на північний схід на 245 км, із півночі на південь - на 150 км. Територія Черкаської області в цілому рівнинна і умовно поділяється на дві частини - правобережну і лівобережну. Переважна частина правобережжя розміщена в межах Придніпровської височини з найвищою точкою області, що має абсолютну висоту 275 м. над рівнем моря (поблизу Монастирища). В прилягаючій до Дніпра частині правобережжя знаходиться заболочена Ірдино-Тясминська низовина, а також підвищення - Канівські гори. Низинний рельєф має лівобережна частина області, яка розташована в межах Придніпровської низовини.

Герб області (великий) [додаток №1] складається з малого герба і картуша, що його обрамлює. Картуш - це композиція щитоподібної загостреної форми. Середні бокові частини картуша волютоподібно загнуті до центру. В нижній частині картуша зображено схрещені шаблю та булаву. Краї середніх частин картуша обабіч малого герба завершують лаврові вінки. Над ними із завитків волют піднімаються вгору гнучкі стебла з кетягами калини та листя.

Посередині верхньої частини картуша розміщене графічне зображення Т.Г. Шевченка у фас, вписане у восьмигранний щит. Зображення - білого кольору на пурпуровому тлі. Навколо щита з портретом розміщено гілки дуба з листям та жолудями. Разом вони утворюють силует традиційної для картушів «корони». Весь картуш, за винятком зображення Т.Г.Шевченка, монохромний, кольору металу: міді, бронзи, срібла.

Булава та шабля символізують славне козацьке минуле Черкащини, державотворчу діяльність Богдана Хмельницького. Лавр - символ слави. Волюти - праісторія зародження і розвиток. Калина - найпоширеніший рослинний символ, виразник української ментальності. Образ Т.Г.Шевченка найвищий прояв таланту землі Черкаської, визнаний у всьому світі; пророк і символ України, гордість і слава нашого краю. Дуб - символ сили і незламності, а жолуді - надії на ріст і прогрес.

Прапор Черкаської області[додаток №2]. Прямокутне полотнище синього кольору, яке символізує небесну височінь, гідність. У центрі полотнища розміщено двостороннє зображення герба.

Область багата на нерудні корисні копалини, передусім будівельні матеріали. Граніти різних типів зустрічаються в Городищенському, Корсунь-Шевченківському, Смілянському, Уманському та інших районах. Відомо близько 400 родовищ різних глин. Важливе значення мають бентонітові та палигорськітові глини, що залягають поблизу Дашуківки Лисянський р-н. Також в області є понад 100 родовищ цегельно-черепичної сировини. У наявності значні запаси будівельних пісків та каменю, керамзитової сировини. На Черкащині є значні запаси облицювального та будівельного каменю. Лівобережна частина області має значні запаси мінерально-лікувальних вод типу "Миргородська", розвідане та експлуатується Звенигородське родовище радонових вод.

Клімат. Для області характерні такі кліматичні умови: помірно-континентальний з м'якою зимою і теплим літом. Середньорічна температура повітря +7,3°С, у червні +20,1°С, у січні -5,9°С. Річна кількість опадів - 543 мм.

Населення Черкаської області на 1 квітня 2014р., за попередніми даними, становила 1257,7 тис. осіб (2,8% від загальної чисельності населення України), у тому числі у міських поселеннях, пунктах проживало - 545,9 тис. осіб (43,4%). 88 % населення проживає на правобережній частині області, на лівобережній - 12 %. По чисельності населення область займає 16-те місце в Україні. Черкаська область відноситься до числа густонаселених. Щільність населення складає 60 осіб на 1 км. кв. території. Близько 90 % населення проживає в правобережній частині області, у лівобережній - 10 %.

Національний склад. На Черкащині проживають особи 130 етносів. Переважають українці і росіяни. Також в області проживають білоруси, татари, євреї, молдавани, вірмени, болгари, поляки та представники інших національностей.

Сільське господарство. Чорноземи Черкащини зумовлюють високий рівень розвитку сільського господарства, де працює третина працездатного населення регіону. На одного жителя області виробляється валової продукції (ВВП) сільського господарства в 1,5 рази більше, ніж в середньому по Україні. На території області працює 705 сільськогосподарських підприємств, утворених на колективно сільськогосподарських підприємствах (КСП) та 1025 фермерський господарств. У структурі виробництва сільськогосподарської продукції традиційно переважають зернові культури та цукровий буряк. Важливими галузями є молочно-м'ясне тваринництво, свинарство та птахівництво, де впроваджуються сучасні досягнення селекції та біотехнології. Розвитку цієї галузі сприяють 12 племзаводів та 5 племгосподарств, 46 племінних ферм з розведення молочної та м'ясної худоби і свиней. Розвитку сільського господарства області сприяє її промисловий комплекс, який включає 314 великих промислових підприємств.

1.2 Короткий історичний нарис Черкащини.

Перші поселення людей на території сучасної області відомі ще в найдавнішому періоді кам'яного віку - палеоліті. Виготовлені людиною понад 40 тис. років тому знаряддя праці виявлено неподалік с. Велика Бурімка Чорнобаївський р-н.

В західній частині регіону (сучасні Тальнівський, Уманський, Маньківський р-н) 6 тис. р. тому набула поширення всесвітньо відома трипільська культура - одне з найбільш яскравих явищ стародавньої історії Європи.

На території області виявлено понад 100 городищ, поселень і курганних могильників скіфської епохи. Найбільші городища зосереджувалися в басейні річки Тясмину - Пастирське, Шарпівське, Буда-Макіївське, Мотронинське, які в VІІ ст. до н.е. вели торгівлю з античними містами-державами Північного Причорномор'я. У лісостеповій частині кочували і власне скіфські племена.

Економічний і культурний розвиток краю перервала монголо-татарська навала, яка завдала землям Черкащини великих спустошень. Та, незважаючи на це, в ХІV ст. починається поступове відродження життя. В цей час Черкаси з прилягаючими територіями, як і більшість українських земель, переходять під зверхність Великого князівства Литовського. Після утворення у 1449 р. Кримського ханства зростає їх захисне значення в обороні південних кордонів литовської держави.

Черкащина та передусім Черкаси і Канів, стає центром формування українського козацтва, яке почало відігравати важливу роль у захисті населення від кримсько-татарської агресії і у боротьбі проти соціального та національно-релігійного гніту з боку шляхетської Польщі, під юрисдикцію якої перейшли землі регіону. Як організатори козацтва в істрію увійшли черкаські старости Остафій Дашкевич і Дмитро Вишневецький.

У ХVІ - поч. ХVІІ ст. краєм прокотилася хвиля козацько-селянських повстань, які переросли у Визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького та утворення Української козацької держави. Військово-політичним центром якої став Чигирин. Після згасання національно-визвольного руху за Андрусівським договором 1667 р. лівобережна частина Черкащини відійшла до Росії, а правобережна - до Польщі.

В наступному столітті територія краю була епіцентром гайдамацького руху, кульмінацією якого стало повстання Коліївщина, що вибухнуло у 1768 р. Уродженцями краю були Максим Залізняк, Іван Гонта, Йосип Шелест та інші ватажки цього повстання.

Після третього поділу Польщі правобережна частина Черкащини відходить до Росії, утворивши крім лівобережного Золотоніського повіту Полтавської губернії ще п'ять повітів Київської губернії - Звенигородський, Канівський, Уманський, Черкаський і Чигиринський.

В ХІХ ст. в регіоні розвиваються галузі переробної промисловості, насамперед цукрової, в 1876 р. через Корсунь і Смілу прокладається залізниця Київ - Одеса.

Соціально-економічні процеси супроводжуються активізацією суспільно-політичного руху. В першій половині ХІХ ст. частішають селянські виступи, а в 1870-х рр. поширюється народницький рух.

В 1917 - 1920 рр. на території Черкащини на хвилі національного піднесення установлюється влада УНР, гетьманату і Директорії, формуються перші загони Вільного козацтва. Радянська влада утвердилася у 1920 р.

На початку 1920-х рр. на території Черкащини замість повітів утворюються райони, які входять до чотирьох округ - Уманської, Черкаської, Золотоніської і Шевченківської (центр - Корсунь).

Згодом залишається два округи - Уманський і Шевченківський (центр - Черкаси).

Середини 1941 р. територія Черкащини стала ареною кровопролитних битв Другої світової війни. Проводилася велика кількість оборонних боїв. Використовуючи перевагу в живій силі і техніці, німецькі війська захопили в серпні -- вересні всю територію краю. Під Уманню ворог створив табір смерті для радянських військовополонених. 18 червня 1943 року гітлерівці оточили хутір Буда Чигиринського р-н. і підпалили його, а потім учинили дику розправу над жителями. Всього було знищено 82 особи . На боротьбу проти гітлерівських окупантів піднялися люди, що залишилися тимчасово на окупованій території. На Черкащині діяли більше 30 партизанських загонів і з'єднань. Після запеклих боїв 14 грудня 1943 р. Черкаси були звільнені від німецько-фашистських загарбників, військами 2-го Українського фронту.

Однією з видатних операцій Другої світової війни була Корсунь-Шевченківська битва. Гітлерівські війська зміцнилися на Корсунському виступі і готувалися до контрнаступу на схід. Радянське командування розробило план оточення і знищення фашистського угрупування. У цій битві брали участь війська 1-го і 2-го Українських фронтів. Вона закінчилася повним розгромом ворога. 149 воїнів Черкащини, удостоєні звання Героя Радянського Союзу, двом з них це звання присвоєно двічі.

7 січня 1954 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР утворена Черкаська обл. . До її складу увійшло три міста обласного підпорядкування - Черкаси, Сміла, Умань і 30 районів Вінницької, Київської, Кіровоградської та Полтавської обл. .

З утворенням області тут виникли і почали розвиватися нові галузі - хімічна, текстильна, машинобудівна, приладобудівна. В аграрному секторі економіки провідне місце посідає вирощування зернових культур і цукрових буряків та багатогалузеве тваринництво. Область із аграрної перетворилася у індустріально-аграрну.

За час існування області помітні зміни відбулися у духовній сфері - стало більше вищих навчальних закладів та зросла кількість студентів в них, з'явилися нові типи закладів освіти. У 1957 р. утворено Черкаський державний заслужений український народний хор. Починаючи з 1981 р. на Черкащині проводиться Шевченківське літературно-мистецьке свято "В сім'ї вольній, новій", яке набуло міжнародного визнання.



1.3 Характеристика економічного розвитку досліджувальної області

Промисловість Черкащини - це потужний виробничий комплекс з розвиненою харчовою, хімічною, машинобудівною та енергетичною галузями, представлений понад 550 підприємствами.

Промисловий комплекс У 2014 р. темпи підвищення обсягів виробництва промислової продукції в області порівняно з 2013 р. становлять 94,3 % (по Україні - 89,3 %). Реалізовано промислової продукції на 34,1 млрд. грн., що більше минулорічного показника на 20 %.

Хоча спад промислового виробництва має об'єктивне підґрунтя, ситуація у галузях промисловості перебуває у зоні особливої уваги ОДА. Зокрема, здійснюється поглиблений аналіз стану як галузей в цілому, так і окремих промислових підприємств, тенденцій щодо їх розвитку. Відповідні напрацювання, що потребують врегулювання на державному рівні, у вигляді пропозицій надаються центральним органам виконавчої влади для прийняття рішень, що відкриють нові можливості для стабілізації виробництва. Разом з тим, ряд питань вирішуються на місцевому рівні у ході робочих зустрічей посадових осіб ОДА з керівниками промислових підприємств безпосередньо на виробництві. Такі зустрічі систематично відбуваються на промислових підприємствах, з метою всебічного обговорення виробничих проблем та вироблення спільних рішень. Враховуючи виклики сьогодення, значної актуальності набуло питання ефективного використання наявного потенціалу підприємств, оборонно-промислового комплексу області та тих, які або можуть бути залучені до виробничої кооперації з підприємствами - учасниками Державного концерну «Укрооборонпром». З метою розміщення державних замовлень, було вивчено можливості підприємств щодо виробництва продукції для потреб оборони країни та надано пропозиції центральним органам виконавчої влади. Наразі підприємствами здійснено розробки та виготовлено експериментальні зразки продукції для потреб оборони країни:

· бронеавтомобілі «Барс» та автомобілі швидкої допомоги (ДП «Автоскладальний завод № 2» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс»);

· мобільна польова пекарня (ПАТ «Смілянський машинобудівний завод»);

· спецобладнання та оснащення для потреб Збройних сил України: (ПАТ «Черкаський приладобудівний завод», ДП НВК «Фотоприлад», ПАТ НВП «Смілянський електромеханічний завод», ПАТ «Смілянський машинобудівний завод», ТОВ «Черкасиелеватормаш», ПАТ «Скіф», ПАТ «Черкаський шовковий комбінат»).

За оперативними статистичними даними обсяг валової продукції сільського господарства по всіх категоріях господарств за січень-серпень 2014 р. збільшився на 1,7 % до відповідного періоду минулого року. Станом на 23.09.2014 р. урожайність ранніх зернових та зернобобових культур вища на 2,0 цнт/га, ніж у минулому році. В області в самому розпалі збір зернових та зернобобових культур. Станом на 23 вересня зібрано 56,4% площ зернових та зернобобових культур (356,9 тис. га) при середній урожайності 49,7 ц/га, намолочено 1773,4 тис. тонн збіжжя.

Збільшилося валове виробництво молока всіма категоріями господарств на 11,1 тис. т., ( 3,1% ) та складає 368,3 тис. т., виробництво яєць збільшилося майже на 80 млн. шт.., або на 15 % (вироблено 598,2 млн. шт.. яєць). Продуктивність корів підвищилася на 176 кг. і досягла 4005 кг. молока від корови. В порівнянні до наявного на початок року досягнуто приросту поголів'я великої рогатої худоби на 12,1 тис. голів (5,7%), чисельність поголів'я корів збільшилася на 0,2 тис. голів (0,2%). Разом з тим зменшилася реалізації худоби та птиці на 0,4% Спад виробництва відбувся в сільгосппідприємствах Черкаського (-4030 т.), Золотоніського (- 886 т.), Лисянського (-761 т.), Тальнівського (-561т.), Городищенського (-409 т.), Камянського (-214 т.) районів. Виробництво молока зменшилося в Уманському (-315 т.), Канівському (-370 т.), Драбівському (-129.), Катеринопільському (-106 т.), Звенигородському (-83 т.) районах. В сільгосппідприємствах 7 р-н. в порівнянні до початку року зменшилася чисельність поголів'я великої рогатої худоби, ( найбільше зменшення відбулося в Драбівському (-1628), Чигиринському (-406) та Уманському (-334) районах).

У Жашківському, Драбівському , Кам'янському ,Канівському Катеринопільському, Смілянському, Уманському, Черкаському Чигиринському районах в порівнянні до початку року зменшилося поголів'я корів на 20-172 голів.

Середньомісячна заробітна плата. За січень-липень середньомісячна заробітна плата працівників сільського господарства області зросла порівняно з відповідним періодом минулого року на 164 грн. (6,9%) і становить 2531 грн.. Найвищий її рівень у господарствах Канівського (5072 грн.), Уманського (3112 грн.), Золотоніського (2844 грн.) районів, найнижчий - у господарствах Шполянського району (1957 грн.), Смілянського (2076 грн.), Кам'янського (2090 грн.) районів.

Соціальна сфера. За оперативними даними управлінь агропромислового розвитку райдержадміністрацій станом на 15.09.2014р. укладено 1131 угод на соціальне партнерство між сільськогосподарськими підприємствами та сільськими радами на суму 38,6 млн. грн.. В середньому по області на 1 га орендованої ріллі припадає 67,5 грн. Ці кошти будуть направлені на будівництво та ремонт дитячих садків, закладів освіти, сільських будинків культури, налагодження освітлень вулиць, ремонту доріг тощо. Станом на 15.09.2014р. із загальної суми укладення угод 38,6 млн. грн. надійшло до сільських (селищних) рад 21,7 млн. грн. або 56,3 % (коштами, наданими послугами тощо).

Торгівля і сфера послуг. Протягом 2014 р. оборот роздрібної торгівлі зменшився проти попереднього року на 1,9% і становив 23,7 млрд. грн., в т. ч. роздрібний товарооборот підприємств, які здійснюють діяльність із роздрібної торгівлі та забезпечення стравами та напоями - на 7,0% менше і становив 9,4 млрд. грн. Обсяг реалізованих споживачам послуг у 2014 р. становив 4725,1 млн. грн., що на 1,6% менше, ніж у попередньому році. Обсяг послуг, реалізованих населенню, питома вага яких 22,7% в загальному обсязі, становив 1074,9 млн. грн., що на 6,5% більше, ніж у відповідному періоді попереднього року.

На території області продаж продовольчих і непродовольчих товарів здійснюють 8,3 тис. торговельних об'єктів (у тому числі у сільській місцевості - 3,1 тис.), з яких 1,7 тис. (20,5%) це підприємства юридичні особи, питома вага яких в загальному товарообороті складає близько 40%, і 6,6 тис. (79,5%) - об'єкти торгівлі фізичних осіб, на яких припадає близько 60% від загального товарообороту. Із загальної кількості торговельних об'єктів 75% (6,2 тис.) становлять магазини (у сільській місцевості 2,6 тис.), з яких продовольчих та змішаних 3,7 тис. (у сільській місцевості 2,2 тис.), непродовольчих 2,5 тис. (у сільській місцевості 436 об'єктів). Малі архітектурні форми складають близько 1,4 тис. одиниць, автозаправні станції - 229 об'єктів. Мережа підприємств ресторанного господарства області нараховує майже 1,2 тис. об'єктів (ресторани, кафе, бари, їдальні) суб'єктів господарювання всіх форм власності (у сільській місцевості - 407). Мережа підприємств-юридичних осіб складає 333 одиниці. Майже 71% (0,8 тис.) належить фізичним особам. В області офіційно зареєстровано 59 ринків із загальною площею 517,9 тис. кв. м, із яких під торгівлю задіяно 329,8 тис. кв. м. Облаштовано 24,2 тис. торгових місць. Із загальної кількості 42 ринки реалізують змішані, 8 - продовольчі, 9 - непродовольчі товари. В регіоні нараховується 1,3 тис. одиниць юридичних осіб та їх структурних підрозділів, основною діяльністю яких є надання послуг споживачам.

Транспортний комплекс і зв'язок. Транспорт області є важливою складовою в структурі економіки, яка забезпечує внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки, з'єднує всі галузі економіки в єдине ціле. Основні зусилля підприємств транспорту спрямовані на виконання їх головного призначення - забезпечення господарського комплексу і населення перевезеннями.

За 2014 р. підприємствами транспорту перевезено 9 888,1 тис. т вантажів, що на 10% менше від обсягів 2013 року. Вантажооборот зменшився на 3,3% і становив 10 170,1 млн. ткм. Послугами пасажирського транспорту у 2014 році скористалися 101,1 млн. пасажирів, що на 6,1% менше обсягів 2013 року. Пасажирооборот скоротився на 20,9% і становив 2 610,9 млн. пас. км.[24]

Автомобільний транспорт. За 2014 року автомобільним транспортом (з урахуванням вантажних перевезень, виконаних фізичними особами-підприємцями) перевезено 3 259,8 тис. т. вантажів та виконано вантажооборот в обсязі 867,1 млн. ткм, що відповідно на 7,2% та на 5,5% менше обсягів 2013 р.[24]. Перевезення вантажів автотранспортом фізичних осіб - підприємців скоротилося на 6% і становило 1 346,1 тис. т. Автомобільним транспортом (з урахуванням перевезень фізичними особами - підприємцями) за 2014 р. скористалися 76,9 млн. пасажирів, виконана при цьому пасажирська робота дорівнює 994,8 млн. пас. км, що відповідно на 7,5% та на 3% менше обсягів 2013 р.. Перевезення пасажирів автотранспортом фізичних осіб - підприємців скоротилися на 0,7% і становили 17,9 млн. пасажирів. Автобусні перевезення в області здійснюються на 551 маршруті, у т.ч. на 107 міських, 309 приміських, 135 міжміських внутрішньообласних.

Обласна державна адміністрація є замовником 157 міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території області, районні державні адміністрації є замовниками 287 приміських автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території району і виконавчі комітети міських рад є замовниками 107 міських автобусних маршрутів. Послуги з пасажирських перевезень в області надають 31 підприємство, що обслуговують 375 маршрутів та 63 приватних підприємців, які обслуговують 176 маршрутів. Станом на 01.01.2015р. в області налічувалося 855 населених пунктів (міст - 31, селищ - 100, сіл - 724) із яких 51 населений пункт (6,6 %) не мають автобусного сполучення з районними центрами. Із них в 10 населених пунктах відсутнє постійне населення, або кількість мешканців є меншою, ніж 10 осіб. Пасажири мають можливість скористатися послугами 1 автовокзалу, 30 автостанцій і 2 566 автобусними зупинками, 65 автопавільйонами, 49 металевими навісами, які розташовані на територіях сільських населених пунктів та вздовж автобусних маршрутів загального користування [додаток 5].

Залізничний транспорт. На території області розташовано 25 підприємств залізничного транспорту, 3 залізничні вокзали (Черкаси, Христинівка, ім. Т. Г. Шевченка), 29 залізничних станцій (через 21 станцію здійснюються і вантажні перевезення) та 80 посадочних платформ, що дає можливість мешканцям області скористатися послугами залізничного транспорту. Залізничним транспортом відправлено 5 766,0 тис. пасажирів, що менше відповідного періоду минулого року на 2,3%, та виконано при цьому пасажирську роботу 1 510,8 млн. пас. км, що на 30,3% менше обсягів відповідного періоду минулого року[24]. Кількість пасажирів, відправлених у приміському сполученні становила 5040,0 тис. пасажирів, що на 0,3 % більше показника відповідного періоду минулого року. Залізничним транспортом у 2014 р. відправлено 6 592,3 тис.т вантажів, що на 11,5% менше, ніж за 2013 р., та виконано вантажооборот 9 302,8 млн.ткм, що на 2,9% менше показника відповідного періоду минулого року. Збільшилося відправлення основних номенклатурних груп вантажів: лісових вантажів - на 7,4%, брухту чорних металів - на 6,7 %, хімічних і мінеральних добрив - на 0,9%. Скоротилося відправлення будівельних вантажів на 20,3% зерна і продуктів перемолу - 15,4%, вугілля - на 11%.

Річковий транспорт. Річковий транспорт є важливою галуззю економіки та має в області великі потенційні можливості. На Черкащині протікає біля 1037 річок, найбільша з них Дніпро - головна водна артерія України. В регіоні проходить 150 км. експлуатаційних річкових судноплавних шляхів. Перевезення Дніпром мали велике історичне значення ще з часів Київської Русі. Вони зміцнювали торговельні та культурні зв'язки держави. В подальшому спорудження на річці каскаду водосховищ забезпечило судноплавство по всій її довжині. Той факт, що Дніпро - третя за довжиною та площею басейну річка Європи, обумовлює сучасний розвиток галузі в форматі туризму та вантажних перевезень. Річковим транспортом у 2014 р. перевезено 36,0 тис. т. вантажів, що на 73,9% більше 2013 р. Вантажооборот скоротився на 98,8% і становив 0,2 млн. тис. км. У порту оброблено 48,1 тис. т вантажів, що у 4,1 раза більше відповідного періоду минулого року та оброблено 2 судна, що на рівні 2013 р., оброблено вантажів у порту, не пов'язаних з річковим вантажооборотом, 12,1 тис.т.

Повітряний транспорт. Завдяки заходам, що були вжиті спільно обласною державною адміністрацією та обласною радою Черкаський аеропорт збережено у належному стані, він має статус міжнародного, діючий сертифікат аеродрому та знаходиться в регламенті. Протягом 2014 р. спостерігалася позитивна динаміка процесу відновлення Черкаського аеропорту, що дало можливість покращити фінансовий стан підприємства та виконувати графіки погашення заборгованої заробітної плати та заборгованості за використану електроенергію. У 2014 р. було здійснено наступні заходи:

- підтверджено відповідність авіапідприємства вимогам Державіаслужби України та продовжено термін дії Сертифікату аеродрому на 3 р., наявність якого є обов'язковою умовою для відновлення основної діяльності;

- проведено навчання персоналу підприємства відповідно до вимог Державіаслужби;

- протягом весняно-літнього періоду активізувалась робота з прийому та випуску чартерних повітряних суден (забезпечено обслуговування більш ніж 300 пасажирів, у т. ч. більше ніж 100 пасажирів міжнародних рейсів);

- залучено на базування 7 приватних літаків;

- отримано позитивне рішення Черкаського міськвиконкому щодо звільнення КП „Аеропорт Черкаси“ від сплати податку на землю у 2015 р.;

Отже, опрацювавши значний масив інформації, автор дійшов висновку, що Черкаська область має вигідне географічне положення, достатньо розвинену економіку та розгалужену систему транспортних комунікацій, що є важливою передумовою для розвитку багатьох видів туризму.



РОЗДІЛ 2. ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Природні туристичні ресурси області

Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних і соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництво туристичного продукту.

До природних туристичних ресурсів відносяться : національні природні парки, природні та біосферні заповідники, заповідники, пам'ятки природи, дендропарки, ботанічні сади, зоопарки. Черкаська область налічує 381 об'єкт природно заповідного фонду, загальна площа яких становить 61054,1 га. Зокрема, Канівський заповідник, 159 заказників, 155 пам'яток природи, дендропарк “Софіївка”, Черкаський зоопарк, 38 - парків пам'яток садово-паркового мистецтва, 26 заповідних урочищ.

Найбільше туристів приваблює Канівській природний заповідник. Hеподалік від Канева на правому березі і заплавних островах Дніпра розташований Канівський природний заповідник. На даний час загальна площа Канівського природного заповідника становить 2027 га. До його складу входить так звана "нагірна частина" покриті лісом яри та пагорби на правому березі Дніпра (1415 га), два заплавні острови Дніпра Круглик (92 га) і Шелестів (394 га) та Зміїні острови на Канівському водосховищі (116 га) останці лівобережної тераси.[3]

Основними функціями заповідника є охорона еталонних та унікальних природних комплексів Лісостепу України, збереження біо-різноманіття, моніторинг (стеження) за динамікою природних процесів. У науковому плані значний інтерес представляють екосистеми заплавних островів. Саме їх можна віднести до еталонних. Після створення на Дніпрі каскаду водосховищ таких островів практично не залишилося. За даними останньої інвентаризації судинні рослини представленні в заповіднику 974 видами, що становить майже 20% флори України. Виявлено також 1120 видів грибів, 170 лишайників, 138 мохоподібних. Багата й фауна заповідника. У районі Канівських дислокацій виявлено понад 10 тис. видів безхребетних тварин (всього по Україні 25 тис. видів). Тільки комах у заповіднику близько 7800 видів, з них 36 видів занесено до Червоної книги України. Серед них дибка степова, красотіл пахучий, жук-олень, вусач великий дубовий, джміль моховий, бджола-тесля, сколія-гігант, ктир гігантський, бражник "мертва голова", ведмедиця Гера, махаон, поліксена та ін. Більше 200 видів налічують павукоподібні, багатоніжки 42 види, у т.ч. рідкісний полідесмус український. Знайдено в заповіднику і майже 150 видів молюсків. Велике значення має заповідник і для відпочинку перелітних птахів. Восени в затоках і затопленому лісі на Круглику можна побачити сотенні зграї качок, куликів, мартинів. Без перебільшення можна констатувати, що екосистеми Канівського заповідника є одними з найвивченіших в Україні. Опубліковано більше 3500 наукових праць, присвячених заповіднику. На основі цих матеріалів захищено десятки докторських дисертацій і написано десятки монографій. Науковцями заповідника складено 30 томів "Літопису природи", що ведеться з 1968 р. На постійних пробних площах проводяться регулярні спостереження за річною та сезонною динамікою рослинного покриву, накопичено досвід ведення комплексних екологічних досліджень, складено геоботанічну, ландшафтну та ґрунтову карти заповідника, проведено інвентаризацію основних груп рослин, тварин і грибів. Канівський заповідник традиційно вважається одним з центрів підготовки молодих спеціалістів біологів, географів, екологів. Щороку на його садибі проходять практику до 700 студентів Київського університету ім. Тараса Шевченка та інших вищіх навчальних закладів.

Не можна залишити також без уваги дендрологічний парк загальнодержавного значення “Софіївка” м. Умань. Національний дендрологічний парк "Софіївка" в Умані, без перебільшення, є справжнім шедевром світового садово-паркового мистецтва. Парк широковідомий як в Україні, так і за її межами. Щороку близько 0,5 млн. туристів з усього світу приїжджають, щоб помилуватися красою тутешнього унікального штучно створеного ландшафту. "Софіївку" було створено в кінці XVIII ст. власником м. Умані, польським магнатом графом Станіславом Потоцьким. Граф був одружений з константинопольською куртизанкою грецького походження Софією, яку сучасники характеризували як жінку виняткової краси і чарівності. Граф Потоцький любив свою красуню-дружину і в якийсь момент подарував їй романтичний подарунок на іменини. Так в Умані з'явився казкової краси дендрологічний парк, названий на честь дружини графа. Сучасна „Софіївка” поєднує в собі функції, передусім „Історичного саду”,

Ідея створення парку в романтичному стилі з використанням римської і грецької міфології належала самій Софії. Дивовижні пейзажі, екзотичні рослини, античні скульптури, водойми, каскади, фонтани, камінні гроти - все це можна побачити, відвідавши парк. Цей шедевр вражає відвідувачів своєю красою вже протягом 200 років. Туристичний сезон в Умані триває весь рік. Потік відвідувачів не зменшується ні влітку, ні взимку.

Старовинними алеями парку бродили Олександр Пушкін і Тарас Шевченко, Іван Котляревський і Сергій Волконський, Павло Пестель і Михайло Бестужев-Рюмін, Володимир Сосюра и Максим Рильський. Сотні наших славних земляків далекого та близького минулого відвідували цей парк.

Багато легенд складено і про саму Умань, одне з старовинних міст України. Місто героїчної та багатостраждальної долі. Ним володіла польська шляхта, його палили татари і турки, але він знову й знову піднімався з попелу. В Умані до сих пір знаходять залишки підземельних ходів, які служили місцевим мешканцям сховищами і своєрідними укріпленнями.

Можна відзначити регіональний ландшафтний парк “Трахметирів”. Площа парку складає 10711,2 га., створений в 2000р.[4]. Основні функції регіонального ландшафтного парку є: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів, створення умов для ефективного туризму та відпочинку, сприяння екологічній освітньо- виховній роботі. В області також є 39 заповідних урочищ. Це лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Також налічується 5 об'єктів природно заповідного фонду: Липівський, Русько-Полянський, Сулинський, Тарасів обрій, Шуляцьке болото. Їх загальна площа - 13882,3 га. Вони створені з метою охорони природних популяцій рослинного і тваринного світу. Також є 6 пам'яток природи загальнодержавного значення: Закревський бір, Козацький вал, Мошенська діброва, Урочище Бурти, Урочище Школа, Холодний яр. Їх загальна площа - 680 га.

У Черкаській області є один зоологічний парк м. Черкаси, його площа - 8 га. Черкаський міський зоопарк був організований в 1979 р. Це одна з унікальних лабораторій зі збереження різноманітності тваринного світу і музей живої природи, створений людиною, має науково-просвітницьке значення.

2.2 Історико-культурний потенціал краю

Історико-культурні туристичні ресурси -- це сукупність створених у процесі історичного розвитку певної території пам'ятків матеріальної та духовної культури, що є об'єктами туристського інтересу. До групи історико-культурних туристичних ресурсів належать пам'ятки археології, історії, архітектури тощо.

Нині на Черкащині нараховується 7 державних історико-культурних заповідників, 1609 пам'ятників історії та 340 пам'яток мистецтва. Тематична спрямованість пам'яток, що відносяться до ХVІІ - початку ХХ ст. визначається, насамперед, історичними постатями видатних уродженців нашого краю - Богдана Хмельницького і Тараса Шевченка, подіями історії краю.

Шевченківський національний заповідник у м.Каневі. Тарасова гора біля Канева відома сьогодні в багатьох куточках земної кулі. На цій горі, яка колись називалася Чернечою, 22 травня 1861 р. поховано великого сина українського народу, полум'яного поета, художника і мислителя Тараса Григоровича Шевченка. Історія заповідника - це історія самого народу, гнаного і гнобленого в минулому, а сьогодні вільного й незалежного в суверенній Україні.

20 серпня 1925 р. територію Шевченкової могили, площею в 4 десятини, спеціальною постановою РНК УСРР від 20 серпня 1925 р. було оголошено, як державний заповідник „Могила Шевченка". Метою створення заповідника було збереження і упорядкування могили Тараса Шевченка, організація екскурсійного обслуговування відвідувачів та популяризація надбань сучасного шевченкознавства.

Національний статус і теперішнє найменування надано Указом Президента України від 11 жовтня 1994 р. Площа 42,5 га. Заповідник включає музей Т.Шевченка, могилу поета, відновлену хату І.Ядловського, Успенський собор у м. Каневі, садиби М.Максимовича й В.Науменка на Михайловій горі (с.Прохорівка) та низку пам'яток археології. Заповідник є загальнодержавною власністю й підпорядкований Міністерству культури і мистецтв України.

Хранителі Шевченківського національного заповідника впродовж десятиріч зуміли зберегти для нащадків поетову могилу й невіддільне від неї довкілля.

Національний заповідник „Чигирин" у Чигиринському районі. Заповідник “Чигирин” створено постановою Ради Міністрів УРСР від 7 березня 1989 р. на базі комплексу пам'яток історії, культури і природи Чигирина, Суботова, Стецівки, Холодного Яру. Статус національного надано 1995 р. Заповідник включає 13 окремих територій площею 1161 га, 34 нерухомі пам'ятки, музеї Богдана Хмельницького і краєзнавчий у Чигирині, Медведівський і Суботівський.

Творчість зодчих що ж до відтворення пам'яток епохи Богдана Хмельницького охопила й такі історичні об'єкти, як гетьманський родовий маєток у Суботові та відома чигиринська фортеця. Спроектовані і виконані роботи були оцінені як значне явище у вітчизняній практиці і відзначені Державною премією України в галузі архітектури. Національний заповідник “Чигирин” є загальнодержавною власністю й підпорядкований Міністерству культури і мистецтв України.

Державний історико-культурний музей-заповідник „Батьківщина Т.Шевченка" в Звенигородському районі. Створений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1992 р. на базі нерухомих пам'яток історії, культури і природи с. Шевченкове (кол.Кирилівка), с. Моринці, с. Будище, відтворених меморіальних садиб у Моринцях та літературно-меморіального музею Т.Шевченка в с. Шевченковому (з 1939 р.). Охоплює 43 окремі території загальною площею 37,3 га. Включає 43 пам'ятки історії, культури і природи. Підпорядкований Управлінню культури Черкаської облдержадміністрації.

Державний історико-культурний заповідник у м.Кам'янці . Створено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1995 р. на базі літературно-меморіального музею О. Пушкіна і П.Чайковського, Кам'янського парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва, садиби О. Давидової (XIX ст.), інших пам'яток історії, культури і природи. Охоплює 6 окремих територій площею 74,6 га. Включає 17 об'єктів нерухомої історико-культурної і природної спадщини. Підпорядкований Управлінню культури Черкаської облдержадміністрації.

Державний історико-культурний заповідник у м.Корсунь-Шевченківському. Створено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. на базі комплексу пам'яток історії, культури і природи м. Корсунь-Шевченківського, с. Стеблева, с.Виграїва і с.Квіток Корсунь-Шевченківського р-ну. Охоплює 15 окремих територій площею 108 га. Включає 29 нерухомих пам'яток історії та культури, у тому числі поле Корсунської битви (1648 р.), музей історії Корсунь-Шевченківської битви, палацово-парковий ансамбль садиби Лопухіних (ХVIII-ХІХ ст.), історичний музей, художню галерею, садибу-музей І.Нечуя-Левицького в с. Стеблеві та меморіал-музей К.Стеценка в с. Квітках і ландшафтний парк. Підпорядкований Управлінню культури Черкаської облдержадміністрації.

Державний історико-культурний заповідник „Трахтемирів" в Канівському районі. Створено постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1994 р. на базі нерухомих пам'яток історії, культури і природи Канівського Подніпров'я. Міститься на правому березі Дніпра, між селами Бучак і Трахтемирів. Охоплює 8 територій площею 4465 га. Включає 88 пам'яток, переважно археологічних, від кам'яної доби до пізнього середньовіччя, а також рештки Зарубського монастиря княжої доби й козацького м. Трахтемирова з цвинтарем XVI-XVII століть. Підпорядкований Управлінню культури Черкаської облдержадміністрації.

Черкаський обласний краєзнавчий музей. Експозиція музею розміщена в 30 залах на площі 2 800 мІ. Вона має розділи: природи краю, археології,етнографії, історії краю XIV -- початку ХХ ст., історії краю від 1917 р. і сучасність та велика зала вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка, низка окремих зал, присвячених видатним землякам, вихідцям з Черкащини або відомим особам, чия діяльність пов'язана з краєм.

Черкаський художній музей. Експозиція музею складається з 2 відділів: декоративно-ужиткове мистецтво та образотворче мистецтво. У першому відділі можна ознайомитись зі зразками народного мистецтва Середнього Подніпров'я, у другому -- з роботами професійних митців. Крім цього, 4 зали третього поверху приміщення експозиційною площею 500 мІ постійно використовуються під періодичні виставки.

Музей Василя Симоненка. У музеї представлені фотографії, документи, листи Василя Симоненка, які він одержував і писав дописувачам, працюючи у відділі листів газети «Черкаська правда». Експонуються також особисті речі поета, рукописи його творів, записник з робочими нотатками, заява про вступ до спілки письменників України, та фотографії, зроблені І. Ф. Осадчим, колегою-фотографом. В окремих вітринах виставлені твори В. Симоненка як мовою оригіналів, так і переклади. Тут також зібрані спогади про поета, його друзів та однодумців.

Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка. У музеї показано історію видання «Кобзаря» Тараса Шевченка, простежено еволюцію ілюстрування шевченківських творів, а також «Кобзарі» у перекладах мовами народів світу.

У Черкаській області також проводяться різноманітні фестивалі. Найчастіше проводять у м. Каневі на Чернечій горі на честь великого поєта та художника Т. Г. Шевченка. Ці фестивалі щороку змінюють свою назву, аби додати різноманітності в їх проведення.

Таким чином, завдяки опрацьованому матеріалу автор дійшов висновку, що Черкаська область надзвичайно багата на природні та історико-культурні ресурси, що є важливою передумовою розвитку багатьох видів туризму.



Розділ 3. Сучасний стан перспективи розвитку туризму на тереторії черкаської області

3.1 Аналіз сучасного стану розвитку туризму на Черкащині

Реалізацією державної політики в галузі туризму на території Черкаської області опікується ОДА, у складі якої створено спеціалізований структурний підрозділ - відділ розвитку туризму та іміджевої діяльності департаменту інвестиційно-інноваційної політики та зовнішньоекономічних зв'язків обласної державної адміністрації. Основними функціями зазначеного підрозділу є:

· створення сприятливих організаційних та економічних умови для розвитку туристичної та курортно-рекреаційної індустрії на території області, розбудови матеріально-технічної бази туристичної галузі, розвитку внутрішнього та міжнародного туризму;

· забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, природного та історико-культурного середовища області;

· створення рекреаційних зони з відповідним оснащенням і сервісом, насамперед, для короткотривалого відпочинку населення великих міст;

· пропагування серед населення ефективного використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем;

· участь у формуванні та реалізації на території області державної політики у сфері туризму і курортів, розвитку туристичної та курортно-рекреаційної індустрії, галузі виставкової та іміджевої діяльності, взаємодії з економічними та міжнародними організаціями;

З метою ефективного планування та комплексного прогнозування розвитку туризму на Черкащині розроблено та затверджено Програму розвитку туризму в Черкаській області на 2012 - 2020 рр. Основними завданнями Програми є:

- удосконалення та поліпшення функціональної технічної якості складової регіонального та національного туристичного продукту, оптимізація використання туристичних ресурсів;

- посилення конкурентоспроможності на внутрішньому та міжнародному туристичних ринках;

- забезпечення надходжень до бюджетів усіх рівнів, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, поліпшення кадрового забезпечення та розширення асортименту туристичних послуг, сприяння соціально-економічному розвитку регіону як складової держави та зростання якості життя населення;

- створення позитивного іміджу області на національному та світовому рівнях.

Відсотковий розподіл між видами туризму на Черкащині складає : 72,5 % - внутрішній туризм; 27,7% - зарубіжний; 2,8 % - іноземний, що засвідчує пріоритетність розвитку в'їзного та внутрішнього туризму, екскурсійної діяльності в області. Звичайно на розвитку туризму Черкащини позначається негативний військово-політичний та соціально-економічний стан країни в цілому.

У Черкаській області зареєстровано 207 туристичних фірм, 19 з яких туроператори. Останніми роками їх кількість збільшилася, що свідчить про перспективи розвитку туризму, зростання попиту на туристичні послуги та підтримку підприємницької ініціативи. Туризм відіграє значну роль у створенні нових робочих місць, особливо у сільській місцевості. Існує позитивна динаміка щодо кількісних показників закладів тимчасового розміщення, зокрема сільських зелених садиб, а отже, щороку відкриваються нові туристичні інфраструктурні об'єкти. Якщо у 2011 р. закладів тимчасового розміщення нараховувалось 65, а зелених садиб - 21, у 2012 р. їх кількість збільшилась до 69 та, відповідно, - 27, то у 2013 р. - 72 заклади розміщення та 32 зелені садиби, середня завантаженість яких (за інформацією власників) складає 60%.

Все більше людей відчувають потребу відпочити від шаленого ритму міста та поринути у дивовижний світ природи. Одним з таких місць, де можна спокійно насолоджуватися відпочинком і набиратися нових вражень є сільські зелені садиби. У області здійснюють свою діяльність 34 агросадиби, головними завданнями яких є:

· надання послуг відпочинку для жителів міст та ознайомлення іноземних туристів із традиціями та побутом місцевого населення;

· можливість пожити у справжній сільській хаті з дотриманням усіх традицій сільської місцевості;

· екологічний та здоровий відпочинок на природі;

· чисте повітря, сонце, водні джерела;

· екологічні продукти харчування;

· страви української національної кухні;

· проста і затишна родинна атмосфера;

· майстер-класи з народних ремесел;

· риболовля, полювання, пікнік;

· водні та кінні прогулянки.

На сьогодні в області функціонує 76 готелів та аналогічних закладів розміщення, а також 758 закладів ресторанного господарства та 3 туристично-інформаційні центри (м. Канів, м. Черкаси та Чигиринський район).

Найрозвиненішими в цьому відношенні є Смілянський (8 садиб), Черкаський (6 садиб) та Канівський (6 садиб) райони.

Крім того, важливе місце посідає активний відпочинок:

· гірськолижний курорт „Водяники” у Звенигородському р-ні (три лижні спуски 550, 600 і 700 м., гірський схил з перепадом висот більше 100 м. та парк з трамплінами та квотерпайп);

· кінноспортивний комплекс (Жашківський р-н);

· міжнародний спортивний комплекс з великого тенісу „Селена;

· яхт-клуб „Парус”;

· скелелазний район с. Буки (мальовничий гранітний каньйон на р. Гірський Тікич біля с. Буки входить до 100 наймальовничіших місць України та є одним із лідерів за оригінальністю і неповторністю);

· сплави на байдарках р. Гірський Тікич і р. Рось;

· веломаршрути по визначних місцях Черкащини;

· парапланеризм;

· пейнтбол.

Популярним туристичним маршрутом на Черкащині є “Золота підкова Черкащини”. Екскурсійний відділ обласного Центру туризму, краєзнавства і екскурсій проводить екскурсії за шістьма маршрутами:

1. Черкаси - Мошни - Канів - Черкаси;

2. Черкаси - Чигирин - Суботів - Холодний Яр - Черкаси;

3. Черкаси - Сміла - Шевченкове - Моринці - Черкаси;

4. Черкаси - Сміла - Кам'янка - Черкаси;

5. Черкаси - Тальне - Умань - Черкаси;

6. Черкаси - Сміла - Городище - Корсунь-Шевченківський - Черкаси;

Нині в Черкаській області формується розуміння екологічного (сільського або зеленого) туризму як специфічної форми відпочинку на селі з широкою можливістю використання природного, матеріального і культурного потенціалу регіону.

Екотуризм у більшості країн розглядається як невід'ємна складова частина комплексного соціально-економічного розвитку села та як один із засобів вирішення багатьох сільських проблем. Враховуючи те, що в умовах загальноекономічної кризи економічні і соціальні проблеми села надзвичайно загострилися, широке розповсюдження і розвиток сільського зеленого туризму є особливо бажаними. Позитивний вплив екологічного (сільського чи зеленого) туризму на вирішення соціально-економічних проблем села полягає передусім у тому, що він розширює сферу зайнятості сільського населення, особливо жінок, і дає селянам додатковий заробіток, розширює можливості зайнятості сільського господаря не тільки у виробничій сфері але й в сфері обслуговування. При певному нагромадженні числа відпочиваючих з'являється потреба в задоволенні їх різноманітних запитів, а це, в свою чергу, стимулює розвиток сфери послуг: транспортних, зв'язку, торгівлі, служби побуту, відпочинково- розважальних та інших. Розвиток такого виду туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулює розвиток соціальної інфраструктури. Суттєву роль відіграє розвиток екотуризму у підвищенні культурно-освітнього рівня сільського населення.

...