Розвиток готельного господарства в кінці XIX – на початку XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ ,МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Факультет інноваційних технологій харчування,

ресторанно-готельного і туристичного бізнесу

Кафедра ресторанно-готельного бізнесу і туризму

РЕФЕРАТ

на тему "РОЗВИТОК ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА В КІНЦІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ"

Дисципліна "Організація готельного господарства"

Виконала студентка 2 курса,

групи ГРС 202-а

Мурадян Ольга Ашотівна

Перевірив викладач Ярьоменко С.Г.

Одесса 2013

План

1. Розвиток готельного господарства в кінці XIX століття

2. Розвиток готельного господарства на початку XX століття

3. Розвиток готельного господарства в кінці XIX - на початку XX століття

1. Розвиток готельного господарства в кінці XIX століття

туризм готельний бізнес

Кінець XIX століття - це час, коли співіснують старі традиції подорожей як виду дозвілля, пов'язаного з певною культурою і світовідчуттям, з одного боку, і нові форми готельного сервісу, пов'язані з цивілізацією індустріального суспільства - з іншого. Якщо в таких країнах, як Англія чи США, уже сформувався спосіб життя, характерний для індустріального суспільства, то в країнах Східної та Південної Європи або, наприклад, в Іспанії багато в чому зберігалися старі, «доіндустріальні» форми побуту і культури.

Відповідно, у туристів, які представляли країни, що знаходилися на «різних полюсах» технічного прогресу, були різні уявлення про комфорт. У відомих колійних нарисах Марка Твена «Простаки за кордоном» (1863) і «Пішки по Європі» (1880) відсутність сучасних готельних зручностей в цілому ряді європейських готелів неодноразово служить приводом для глузувань. У той же час, як ми вже бачили, у російських мандрівників, орієнтованих на культурно-естетичні цінності, наступ готельної цивілізації викликало, щонайменше, подвійне ставлення. Герой Л. Н. Толстого в «Люцерні», зупинившись у готелі, з роздратуванням відзначає, що стару терасу на мальовничому березі озера перебудували в сучасний променад на догоду англійським туристам.

Ставлення до комфорту - це один із критеріїв, за якими можна судити про місце туризму в суспільстві. Мандрівникові «романтичного періоду», для якого подорож відповідає внутрішньої пізнавальної або естетичної потреби, готельний комфорт не так важливий, як для учасника розважальної поїздки, який заплатив гроші насамперед за зручності і якість послуг певної готелю. Для нього готельні послуги - це товар, якість якого повинна відповідати ціні.

Незважаючи на критику з боку захисників культурних традицій, технічний прогрес і цивілізація з такими їхніми атрибутами, як розширення і модернізація сфери готельних послуг, були нестримні. З кінця XIX століття готельний бізнес починає діяти як самостійний фактор розвитку туризму - він формує для себе ринки збуту готельного продукту. Туризм досить швидко починає набувати ознак «масовізації». Створюються не тільки туристські бюро (за зразком Товариства Томаса Кука), а й рекламні агентства, що спеціалізуються на рекламі готельних послуг.

Підвищення якості та надійності транспортних перевезень у сукупності з їхнім здешевленням також сприяло істотному збільшенню потоків подорожуючих.

У міру того, як заможні люди все частіше спрямовувалися влітку на води, до моря чи в гори, курортний готель також збільшувався в розмірах, розширював спектр зручностей і шліфував стиль.

Рост размеров отеля второй половины 19 в. оказался возможен в связи с двумя инновациями: прогресс лифтового хозяйства и применение новых строительных конструкций. Пассажирские лифты были устроены в нью-йоркской гостинице в 1859. Наприклад, готель «Національ» -- споруджений архітектором Володимиром Ніколаєвим у 1876 році будинок у Києві.

2.Розвиток готельного господарства на початку XX століття

З кінця XIX і початку XX століття різко збільшується число готелів не тільки в Європі, але і на Близькому Сході, північній частині африканського континенту, Північній Америці.

В Австро-Угорщині в 1913 році існувало вже 15 тис. готелів. В основному це були невеликі готелі, але поряд з ними будувалися і великі. Ці готелі мали загальну місткість номерного фонду 500 000 місць, тобто місткість кожного готелю складала 30-35 місць. Одне готельне місце приходилося на 80 жителів країни.

У Німеччині в тому ж 1913 році було 90 тис. готелів, як правило, теж дрібних. Швейцарія, Італія починають посилено розробляти золоту жилу туризму, широко використовуючи історичні та архітектурні пам'ятки. Важливою подією стало відкриття в Дюссельдорфі інституту готельної справи. Загальним завданням готельного руху, створенню єдиної класифікації готелів та інших важливих питань цієї галузі повинний був служити Міжнародний Союз власників готелів, що об'єднав 1700 готелів у різних країнах світу.

До кінця XIX століття вже були розповсюдженими два типи готелів - великі і розкішні, а також маленькі і застарілі. Всі ці готелі будувалися поблизу міських транспортних вузлів, головним чином залізничних.

Перші роки XX століття вважаються часом початку будівництва готелів для бізнесменів і комерсантів. Першим це зрозумів Елсворт Статлер. У 1908 році він відкриває готель у Буффало під назвою «Буффало Статлер». Це була принципово нова концепція в готельній справі, заснована на наданні клієнтам максимальних зручностей. Що особливо важливо, ця перша в своєму роді готель була орієнтована виключно на бізнесменів.

На межі кінця ХІХ- початку ХХ ст. готельна індустрія стає важливою галуззю. Будівництвом готелів, підготовкою кадрів, питаннями ціноутворення починають займатися готельні об'єднання, синдикати,

акціонерні товариства, корпорації. На початку XX ст. найбільш помітними серед них були :Лондонський синдикат власників готелів, французький „Союз власників готелів”. У 1906 р. виник Міжнародний союз власників готелів, який об'єднав власників 1 700 готелів із різних країн світу.

3. Розвиток готельного господарства в кінці XIX - на початку XX століття в Україні

Розвиток туризму в XIX ст. мав сприятливий вплив на зростання будівництва готелів. Основним центром забудови став Київ.

До початку XIX ст. Київ, з його прекрасними природно-кліматичними умовами, вигідним географічним положенням і багатою архітектурно-історичною спадщиною, мав усі можливості для того, щоб у найкоротші терміни стати великим туристським центром Східної Європи. Для цього треба було реалізувати потужний місцевий потенціал, залучити видатних архітекторів того часу і перебудувати центр міста, створивши один із найкращих у Росії готельно-розважальних комплексів.

Як гриби після дощу, готелі виростали не тільки на Хрещатику, а й на прилеглих вулицях. Оскільки ця справа була дуже прибутковою, готелі розташовувалися майже впритул один до одного, а їхні господарі докладали чимало зусиль, щоб виділитися й обійти конкурентів.

У Києві до 1901 р. було збудовано 64 готелі, які можна було умовно поділити на такі великі групи:

1) готелі, розміщені поруч із вокзалом. Функціонували чотири готелі і безліч мебльованих кімнат. Вони знаходились на вулиці Безаківській (нині Комінтерну). Така скупченість пояснювалася безпосередньою близькістю вокзалу і Ботанічного саду. Практично всі готелі на цій вулиці були збудовані в 1880-90-х рр.;

2) суперзіркові готелі. Заможні відвідувачі Києва, що жадали "шумного" життя, зупинялись у готелі"Європейському" у центрі міста на Царській (нині Європейській) площі. Цей готель був найстарішим у Києві. Саме в "Європейському" функціонував один із найкращих київських ресторанів ХІХ ст. Як повідомлялось у рекламі, готель мав на вокзалі свого представника, який дбав про багаж і зручну карету, що доставляла постояльця з готелю до поїзда. Популярнішим був "Гранд-Готель" (на цьому місці нині стоїть корпус Головпоштамту). Фешенебельний і дорогий (люкс - 30 крб. за добу), на 110 номерів, "Гранд-Готель" мав власний омнібус на вокзалі, чудовий ресторан, телефон безпосередньо в номері та всі необхідні зручності тих часів.

Неподалік розміщувався відомий блискучою репутацією "Hotel de France". Напередодні Першої світової війни Київ поповнився ще одним першокласним готелем на 100 номерів - "Континенталь", спеціально відкритим для дуже заможних клієнтів.

Престижний номер тут коштував пожильцю 15 крб. за добу. Нині на місці розкішного готелю знаходиться оперна студія Національної музичної академії. До першокласних готелів варто віднести і"Готель-Савой" (також на Хрещатику).

Отже, вибираючи готель, вельможне панство отримувало всі зручності: омнібус або екіпаж для поїздок містом, окремий кабінет у ресторані, старанну прислугу (під час добору обслуговуючого персоналу цих готелів пильну увагу приділяли культурі мови, володінню принаймні російською та французькою мовами), а в номері -парове опалення, ванну, електричне освітлення, телефон. Окрім того, кожний готель передплачував чимало періодичних видань, надавав безоплатну допомогу в пошуках у місті необхідного адресата;

3) готелі другого класу. Ними мали можливість скористатися особи середнього достатку. Таких готелів у Києві було набагато більше, ніж суперзіркових. Назви готелів столиці Південно-Західного краю (офіційна назва Правобережної України в Російській імперії) відображали всю географію Європи: "Австрія", "Англія", "Америка", "Брістоль", "Версаль", ""Ліон", ""Марсель", "Італія", "Прага", ""Берлін", "Краків", "Сан-Ремо" і навіть "Великий Національний". Вони розміщувалися на центральних вулицях, які, на відміну від інших, були вимощені, мали електричне освітлення, а також спеціально обладнані стоянки для екіпажів. У 1913 р. у місті було 80 таких готелів.

Номери облаштовували за останнім словом моди, для чого часто запрошували майстрів з Німеччини і Франції. У номерах з'явилася гаряча вода, стало модним використовувати різні запашні трави. Прототипом нинішніх саун були лазні, де ціни коливалися від 8 коп. до 3 крб. залежно від класності та поділу на номери, загальні або окремі ванни.

В усіх готелях їжу подавали в номери. Вранці пропонували каву, чай або какао. Пізніше - сніданок, який можна було замовити ще звечора або вранці. Обідали й вечеряли гості зазвичай у ресторані. При кожному великому готелі був погріб для вин, які раз на день подавали клієнту безкоштовно.

Найдорожчим ресторанним закладом Києва наприкінці XIX ст. вважався ресторан готелю"Метрополь". Престижними були ресторани при готелях "Бель-Вю", "Європейський", "Гоанд-Готель", "Континенталь", ресторан "Семадені" на Хрещатику; менш дорогі, але також вишукані страви подавали при готелі "Оріон". Ще дешевшими були страви в готелях "Древняя Русь" і "Марсель".

При великих готелях діяли магазини. У будні вони були відкриті з восьмої ранку до дев'ятої вечора, а по неділях і святах - з другої години дня до восьмої вечора. Булочні й гастрономічні магазини працювали без вихідних.

При готелях функціонував цілий штат комісіонерів-посильних, які виконували різні доручення: доставку листів і посилок, квітів, наймання візника, невеликі покупки тощо. Клієнти могли наймати посильних за згодою - погодинно, подобово і помісячно. Із появою телефону всі великі готелі миттєво скористалися новим досягненням цивілізації і потреба в послугах комісіонерів-посильних відпала;

4) "мебльовані кімнати" - один із різновидів тогочасних готелів. Вони знаходились на всіх гомінких вулицях, конкурували з першокласними готелями, не поступаючись їм у сервісі. Найбільшою популярністю користувалися мебльовані кімнати "У Ільїнської" - на Володимирській вулиці, "УІваницького" - на Золотоворітській, "У Діякова" - на Миколаївській площі (нині площа І.Франка), "УПознякова" - на Золотоворітській площі. Номери й мебльовані кімнати, що знаходились далі від центральної частини міста (переважно на Подолі), коштували всього 30-40 коп. за добу;

5) "подвір'я", заїжджі та постоялі двори. Особи, які зупинялись у Києві на тривалий час, наймали мебльовані кімнати в приватних будинках. Довгострокова оренда кімнати "з самоваром і прислугою" обходилась квартирантові в 15-20 крб. за місяць, а на околицях і в передмісті плата становила всього 5 крб.

Під час щорічних контрактових ярмарків, що проходили в Києві в лютому, в зв' язку зі значним зростанням кількості гостей і ажіотажним попитом на житло, ціни в готелях і приватних будинках зростали в 5-10 разів.

Богомольці, що приходили до київських храмів, зупинялись у "простеньких", але охайних і недорогих або зовсім безоплатних "странноприимницах" Києво-Печерської лаври, Софійського, Михайлівського, Покровського і Братського Богоявленського монастирів, на подвір'ях великих церков.

Київська влада прагнула зробити все можливе, щоб гості міста отримували максимум задоволення під час проживання в Києві. Навіть при прокладанні трамвайних ліній враховувалася кількість готелів, розташованих уздовж маршруту. Хоча при готелях й існували служби з наймання екіпажів, однак ці послуги коштували дуже дорого, і бідніші клієнти оглядали Київ з трамвайного віконця.

У XIX ст. розгорнулося будівництво готелів і на півдні України. Найрозвиненішим портовим містом стала Одеса, якій у 1817 р. було надано право користування порто-франко терміном на 30 років, що потім неодноразово подовжувалось до 1859 р. Це сприяло розширенню економічних зв' язків між країнами та народами, пожвавленню торгівлі, зростанню міста та його населення. Все це й зумовило широкий розвиток готельного господарства. У дореволюційній Одесі було 34 готелі та 6 заїжджих дворів. Назви готелів давали уявлення про географію туризму ("Лондонський", "Марсель", "Європейський", "Франція" та ін.) або статус пожильців ("Купецький", "Біржа", "Пасаж").

Однак на той час усе ще тільки створювалось, накопичувався європейський і світовий досвід, удосконалювалася ще й сфера готельного господарства.

Список літератури

1. Роглєв «Основи готельного менежмету»

2. http://tourlib.net/lib.htm Чудновський А.Д. «Туризм та готельне господарство»

3. http://tourlib.net/lib.htm Макаренко С.Н. «Історія туризму»

Размещено на Allbest.ru