Класифікація туризму за формами та видами

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Туризм є одним із важливих соціально-економічних явищ сучасності, яке підпорядковане об'єктивним законам розвитку суспільства. Як вид людської діяльності та галузь економіки, туризм активно розвивається, і в майбутньому його значення зростатиме.

Це найдинамічніша галузь сфери послуг. Потреба у відпочинку стимулюється урбанізацією, науково-технічною революцією, загальним підвищенням життєвого рівня тощо.

У законі України "Про туризм" зазначено, що туризм - це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця проживання з пізнавальною, оздоровлювальною, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.

На нашу думку, туризм - це вид рекреації, пов'язаний з виїздом за межі постійного місця проживання, активний відпочинок, під час якого відновлення працездатності поєднується з оздоровлювальними, пізнавальними, спортивними і культурно-розважальними цілями.

Туризм дає людям можливість не тільки ознайомитися з життям один одного, а й порівняти різні економічні системи. Поряд із зростанням туристських потоків до найрозвиненіших районів туризму, підвищується інтерес до нових і ще мало освоєних територій, незважаючи на високі транспортні витрати і дещо обмежені можливості туристичного сервісу.

Туризм посідає чільне місце в міжнародних зовнішньоекономічних зв'язках. Він є важливим стимулом розвитку світової торгівлі, що сприяє розширенню й активізації міжнародного торгового обміну. Водночас туризм слід розглядати і як самостійний вид міжнародних зв'язків.

Актуальність теми. Туризм - різновид рекреації, один із видів активного відпочинку. Він відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається у динамічному відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльністю. З економічного погляду - це особливий вид споживання матеріальних та духовних благ, послуг і товарів, що виділяються в самостійну галузь господарства.

У деяких країнах туризм став вагомою статтею доходів держави і належить до найперспективніших галузей національної економіки. В Україні він визнаний однією із галузей, що потребують пріоритетного розвитку

Об'єкт дослідження: характеристика туризму за формами та видами.

Предмет дослідження: класифікація туризму за формами та видами.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні теоретичних і практичних аспектів форм та видів туризму в Україні.

Досягнення цієї мети передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:

- Вивчити основні види туризму;

- Проаналізувати інфраструктуру і розвиток туризму в Україні;

- дослідити формування туризму в Україні;

- визначити перспективи туризму України ;

- дослідити сучасні підходи до розвитку туризму в Україні;

- дослідити розвиток перспективних видів туризму в Україні.

- проаналізувати сучасні види туризму.

1. Сутність туризму як масового явища

У сучасному світі туризм - це багатогранне явище, тісно пов'язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками. Однак жодна з них не може повністю і вичерпно характеризувати його як об'єкт власних досліджень, жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв'язати комплекс його проблем.

Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристське підприємство з продукції різних галузей формує туристський продукт.

Туризм як окремий випадок подорожі має власні понятійно-термінологічні обмеження та характеристики. Одне з перших і найбільш точних визначень туризму, яке в своїй основі й сьогодні використовується для найбільш суттєвих характеристик, що відрізняють його від інших видів діяльності, було сформульоване професорами Бернського університету (Швейцарія) Хунзикером і Крапфом і пізніше було прийняте Міжнародною асоціацією наукових експертів з туризму. Ці вчені визначили туризм як ряд явищ і взаємовідносин, які виникають в результаті подорожування людей до тих пір, поки це не приводить до постійного перебування і отримання будь-якої вигоди . Таке визначення не стосується екскурсій, не пов'язаних з ночівлею, а також ділових подорожей, які передбачають отримання доходу, навіть якщо його отримують не в країні перебування. З часом базова концепція туризму розширилася.

В сучасній науковій літературі описано багато підходів до визначення поняття “туризм”. За різними ознаками ці підходи можна об'єднати в декілька груп:

- туризм як особлива форма пересування людей за маршрутом з метою відвідування конкретного об'єкта або задоволення своїх інтересів та повернення на постійне місце проживання. Поняття “туризм” почало формуватися з початком масовості, тобто переміщень значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля;

- туризм як рух (переміщення) людей, перебування за межами постійного місця проживання та тимчасове перебування на об'єкті зацікавлення. Рух є невід'ємною потребою організму, тому людині завжди було властиве подорожування;

- туризм як форма розвитку особистості, яка реалізується через його соціально-гуманітарні функції (виховну, навчальну, оздоровчу та спортивну);

- туризм як форма організації відпочинку, проведення дозвілля;

- туризм як галузь господарства пов'язана з обслуговуванням людей, які тимчасово знаходяться поза межами постійного місця проживання;

- туризм як сегмент ринку, на якому сходяться підприємства галузей господарства таких як транспорту, харчування, готельного господарства, культури, торгівлі тощо;

- туризм як явище, яке виходить за межі традиційних уявлень, які асоціюються виключно з відпочинком.

Цілий ряд вчених розглядають туризм передусім як форму міграції населення; під туризмом прийнято розуміти одну з форм міграції населення, що характеризується тимчасовим його переміщенням з одного району країни до іншого, або з однієї країни до іншої; під туризмом розуміють всі види пересування, не пов'язані зі зміною місця проживання і роботи.

Вчені-правознавці додають сюди також правовий аспект, визначаючи туризм, зокрема міжнародний як систему подорожей, що здійснюється на підставі міжнародних угод з урахуванням діючих міжнародних звичаїв.

Туризм розглядається і як форма розумового та фізичного виховання, що реалізується через соціально-гуманітарні функції: виховну - формування почуття колективізму, моральних та естетичних якостей; освітню - закріплення та розширення знань з краєзнавства та країнознавства, природознавства, топографії, історії, знайомство з культурою та традиціями країн і народів світу; оздоровчу - дотримання оптимального режиму навантажень, використання сприятливого впливу природних факторів на стан організму, дотримання правил особистої та суспільної гігієни, розвиток адаптаційних можливостей, підтримка організму на достатньо високому рівні фізичної підготовки; спортивну - створення бази загальної фізичної підготовки, спеціальна підготовка з туристської техніки, досягнення максимальних результатів у туризмі.

Під туризмом розуміють популярну форму організації відпочинку, проведення дозвілля. Часто туризм розглядається як різновид рекреації, активний відпочинок, під час якого відновлення працездатності поєднується з оздоровчими, пізнавальними, спортивними й культурно-розважальними цілями розширеного відтворення сил людини.

У більшості визначень знаходить місце соціокультурна функція туризму: туризм - це система й форма використання вільного часу і за допомогою сфери послуг у подорожах, що поєднує відпочинок зі зміцненням здоров'я людини, підвищенням її загальної культури і освіти і справляє на неї виховний вплив, ефективний засіб пізнання, підвищення культурного рівня особистості.

Манільська декларація світового туризму (Філіппіни, 1980 р.) визначає його як один з видів активного відпочинку, що являє собою подорож, яка здійснюється з метою пізнання тих чи інших районів, нових країн і поєднується в ряді країн з елементами спорту. Крім того, туризм розглядається як діяльність, що має важливе значення в житті народів з огляду на безпосередній вплив на соціальну, культурну, освітню та економічну області життя держав та їх міжнародні відносини.

Організація Об'єднаних Націй визначає туризм як активний відпочинок, що впливає на зміцнення здоров'я, фізичний розвиток людини, пов'язаний з її пересуванням за межами постійного місця проживання. Туризм висвітлюється і як вид подорожі, що здійснюється для відпочинку, освітніх, ділових, любительських та спеціалізованих цілей.

1.1 Туризм за способом організації

Залежно від способу організації виділяють організований і неорганізований туризм.

Організований туризм передбачає заздалегідь розроблену і організовану туристської фірмою програму подорожі для туриста / туристів згідно їх побажань і бюджету. Туристська фірма заздалегідь бронює і оплачує всі туристичні послуги по всьому маршруту, оформляє всі необхідні виїзні документи.

Неорганізований туризм передбачає, що туристи самі, без участі і / або посередництва туристської фірми, організовують свою подорож. Самостійно розробляє маршрут поїздки, визначають об'єкти екскурсійного відвідування, планують місця ночівель, оформляють виїзні документи і т.д. Неорганізований туризм в світі дуже популярний. Перш за все в країнах, громадянство яких дозволяє подорожувати в інші країни без оформлення в'їзної візи (наприклад, громадяни країн Шенгенської угоди можуть пересуватися по всій Європі абсолютно вільно, громадянам США також не потрібна в'їзна віза до країн Шенгенської угоди). Відносно невеликі відстані, хороша транспортна мережа, можливість вільного перетину кордонів сусідніх держав, наявність багатьох екскурсійних об'єктів і інші важливі чинники вплинули на те, що частка неорганізованого туризму в Європі становить 80%.

За тривалістю подорожей виділяють наступні види туризму: короткостроковий (Тури «вихідного дня», поїздки на термін до 7 днів), середньостроковий (тури тривалістю від 9 до 12 днів) і довгостроковий (тури на термін від 15 до 30 днів).

Щодо використання транспортних засобів, задіяних в ході подорожі, можна виділити наступні види туризму:

За інтенсивністю відвідування туризм можна поділити на постійний і сезонний.

Під постійним туризмом слід розуміти відносно рівномірні відвідування туристських регіонів і об'єктів протягом усього календарного року.

Під сезонним туризмом розуміють такі відвідування туристських регіонів, частота яких залежить від кліматичних умов регіону і суб'єктивних характеристик туристського об'єкта. До сезонних видів можна віднести рекреаційний туризм, конгрессно-виставковий туризм. На сезонність туризму також впливає вид туризму. Розрізняють високий, середній і низький сезони. Високий сезон характеризується умовами найбільш повноцінного використання туристами туристських ресурсів. На сезонність того чи іншого виду туризму істотно впливають природно-кліматичні чинники, загальнонаціональні та релігійні свята, канікули, масові заходи.

1.2 Мета подорожі в туризмі

Класифікувати види туризму можна за різними ознаками, до найважливіших з яких належать: мста туризму, часові, територіальні характеристики, індивідуальні запити та фінансові можливості клієнтів.

Беручи за основу мету туризму, можна виділити такі види туризму:

Екскурсійний туризм - подорож із пізнавальною метою. Це найбільш поширена форма туризму, якою займаються сучасні вітчизняні туристичні фірми. Бажання громадян України ознайомитися з історичними, культурними, природними та іншими пам'ятками різних регіонів України та за кордоном, задовольняється великою кількістю пропозицій туристичних підприємств (фірм, організацій).

Рекреаційний туризм - подорож із метою відпочинку, оздоровлення і лікування. Цей вид туризму поширений не тільки в Україні, а й у всьому світі.

Діловий туризм - це обслуговування клієнта під час виконання ним професійних обов'язків як за місцем проживання, так і в інших регіонах, що дозволяє більш якісно і з меншими витратами організувати свою діяльність або поїздку.

До сфери ділового туризму належить організація різних конференцій, семінарів, симпозіумів тощо. Тут велике значення має наявність при готельних комплексах спеціальних залів, обладнання для зв'язку (телефони, факси, Інтернет), приміщення для ведення переговорів та ін.

Етнічний туризм - поїздки з метою побачень з рідними та близькими. Ця форма туризму пов'язана з відвідуванням і виїздом у віддалені регіони або інші країни. Туристичні організації допомагають з оформленням проїзних квитків, закордонних паспортів, візових формальностей.

Спортивний туризм - поїздки з метою участі в спортивних заходах та підтримки улюблених команд. До послуг туристичних фірм звертаються керівники спортивних команд, організатори змагань, об'єднання вболівальників та окремі громадяни.

Релігійний туризм - подорож, яка має за мету виконання релігійних процедур, місій, відвідування святих місць та ін. Як правило, туристичні фірми обслуговують, в основному, традиційні маршрути.

Пригодницький туризм - туризм пов'язаний із фізичними навантаженнями, а іноді і з небезпекою для життя. При організації таких турів, пригоди можуть бути підготовлені спеціально і забезпечені всіма можливими засобами безпеки. Останнім часом винятком стають подорожі з незапланованими пригодами. В основному, це стосується мисливського туризму, сплавів гірськими річками, подорожей у незаселені та необжиті місця та ін.

Соціальний туризм - це подорож із метою участі в громадських заходах (мітинги, демонстрації, публічні виступи, марші).

Екологічний туризм - екскурсії та подорожі з турботою про навколишнє середовище. В процесі подорожі екскурсоводи пояснюють необхідність охорони природних ресурсів, важливість захисту навколишнього середовища. В багатьох випадках екотуризм стає супутником і невід'ємною частиною інших видів туризму.

Сільський, зелений туризм - тимчасове переміщення туристів у сільську місцевість з метою відпочинку та ознайомлення з місцевим способом життя, культурою, традиціями, звичаями. Цей вид туризму часто використовують сім'ї з дітьми, міська молодь, які намагаються вибратись на природу на вихідні дні або в короткотермінові відпустки.

До видів туризму за метою можна віднести розважальний, навчальний, військовий, екстремальний, агротуризм та багато інших.

Це далеко не повна класифікація видів туризму за метою подорожей. Ціль туристичної поїздки може бути будь-яка і, якщо туристичне підприємство може організувати виконання поставленої мети шляхом надання відповідних послуг, то туристична подорож здійснюється.

Всі ці види туризму тісно переплітаються між собою і виділити їх у чистому виді не завжди можливо. Наприклад, діловий туризм може поєднуватись з екскурсійним або спортивним, етнічний - з релігійним, екскурсійний - з рекреаційним і т.д.

1.3 Тривалість туристичної подорожі

За термінами і тривалістю подорожей туризм поділяють на:

- короткочасний (туризм "вихідного дня");

- тривалий.

Короткочасний туризм передбачає перебування людей у туристичній подорожі не більше трьох діб. Він є масовою формою, тому що в нього втягнуто широкі прошарки населення. Зростає значення короткочасного туризму, особливо серед молоді. Короткочасний, але багаторазовий відпочинок наприкінці тижня конкуруватиме з тривалим одноразовим. При п'ятиденному робочому тижні із загального річного бюджету часу на відпочинок майже половина припадає на вихідні дні і тільки 15-20 відсотків - на відпустки або канікули. Решта вільного часу відводиться на щоденний відпочинок після робочого дня.

2. Класифікаційні ознаки туристичної діяльності

Класифікація - важливий інструмент наукового пізнання. Вона допомагає глибше розкрити існуючі зв'язки, зорієнтуватись у складних ситуаціях і посприяти отриманню науково-обґрунтованих висновків.

Термін "класифікація" у великому тлумачному словнику сучасної української мови подано як "система розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи тощо за спільними ознаками, властивостями.

У науковій літературі використовують найрізноманітніші підходи до класифікації туристичної діяльності. Так, відомий український географтуризмознавець М. Крачило виокремлює класи, форми та види туризму. Залежно від характеру туристичних потоків, він визначає два класи: внутрішній (національний) та іноземний. Форми туризму вчений вирізняє за такими ознаками: характером організації: плановий (організований) і самодіяльний (неорганізований); тривалістю подорожі (короткотривалий, довготривалий); інтенсивністю туристичних потоків: постійний, сезонний.

Види туризму, що визначаються мотивацією туристичної подорожі, М. Крачило класифікує на курортно-лікувальний, культурно-розважальний, релігійний, спортивний, пізнавально-діловий і навіть промисловий. Залежно від способу подорожування вчений виокремлює такі види туризму, як автомобільний, автобусний, авіаційний, морський, річковий, залізничний, мотоциклетний, велосипедний, пішохідний, гірський, лижний, водний, підводний, спелеологічний і комбінований.

Професор О. Топчієв розглядає туризм як один із типів рекреаційної діяльності. Причому структуризує його на такі види та підвиди: пізнавальний (краєзнавчий, релігійний, міжнародний); історико-етнографічний; історико-культурний: ландшафтно-екологічний; спортивний (рибальство, мисливство, водноспортивний, альпінізм, екстремальний); родинно-гостьовий; торговельний; діловий; науковий; громадсько-політичний; розважальний (спортивно-видовищний і фестивально-видовищний) та релігійний.

Класифікація туристичної діяльності на види та форми туризму є надзвичайно важливою. Адже, скажімо, виокремлення видів туризму - це не лише теоретичне завдання: кожен його вид практично потребує відповідного інфраструктурного забезпечення, здійснення організаційних заходів, спрямованих на його розвиток, що в кінцевому підсумку пов'язано зі задоволенням потреб на такі послуги. Розв'язання цих проблем сприятиме визначенню місця туризму серед інших галузей національної економіки й об'єктивнішому врахуванню його внеску в створення валового внутрішнього продукту країни, регіону, туристичного центру.

2.1 Інтенсивність туристського потоку

Рівень розвитку туризму в країні або регіоні виражається туристичними потоками.

Туристичний потік - це постійне прибуття туристів у країну (регіон) або виїзд туристів за кордон за певний період часу.

До показників туристичного потоку відносяться:

- загальна кількість туристів, у тому числі організованих і самодіяльних;

- кількість туроднів, що розраховується за формулою:

ТД = Чтур х t

де ТД - кількість туроднів; Чтур - чисельність туристів; t - середня тривалість перебування одного туриста в даній країні (регіоні), дні.

Середня тривалість перебування одного туриста у визначеному місці розраховується за середнім арифметичним.

Особливе значення для оцінки рівня розвитку туризму в країні або регіоні мають показники охоплення туризмом свого населення, які характеризують інтенсивність туристичних потоків.

Сезонність попиту на туристичні послуги викликає нерівномірність туристичних потоків, оцінка яких кількісно виражається різними коефіцієнтами.

Крім показників, що характеризують туристичні потоки, розвиток туристичного бізнесу оцінюється макроекономічною та соціальною ефективністю. Такі показники ефективності туризму характеризують внесок туризму у створення робочих місць, у валовий внутрішній продукт (ВВП) і національний доход країни. Вони виражають частку доходів від туризму в експорті та частку витрат на туризм в імпорті країни, охоплюють мультиплікаційний ефект туризму, який впливає на соціально-культурний рівень населення.

До найважливіших показників оцінки туристичної діяльності суб'єктів підприємництва відносяться такі:

- кількість обслужених туристів та екскурсантів;

- доход від реалізації туристичних послуг;

- прибуток від туристичної діяльності;

- рентабельність туристичної діяльності.

Ефективність туристичної діяльності проявляється в мінімізації сукупних витрат і підвищенні прибутковості туристичних підприємств, а також в отриманні додаткових вигод суб'єктами підприємництва поза туристичною сферою діяльності.

Особливого значення набуває нині оцінка якості обслуговування туристів, побудована на основі таких вимог: комфортність перевезень та інших послуг; широта асортименту та рівень якості послуг на всьому шляху подорожування.

2.2 Транспорт в туризмі спосіб пересування

Найбільш поширеною є міжнародна класифікація транспортних засобів, що використовуються у туризмі, розроблена UNWTO. Під засобом транспорту в міжнародній класифікації мається на увазі спосіб, який відвідувач чи турист використовує для подорожі зі свого звичного місця проживання у відвідувані місця. Згідно з цією класифікацією, транспорт для туризму поділяється на підставі використання природного середовища планети:

- Повітряний транспорт

- Рейси, які відбуваються згідно з розкладом;

- Рейси, що відбуваються не за розкладом;

- Інші повітряні перевезення;

- Водний транспорт

- Пасажирські лінії і пороми;

- Круїзи;

- Інші водні перевезення;

- Сухопутний транспорт

- Залізничний транспорт

- Міжміські та міські автобуси, інший громадський автодорож ній транспорт;

- Регулярний транспорт, чи транспорт, який працює за розкладом;

- Туристичний, або чартерний, транспорт, який не підкоряється розкладу;

Приватні автотранспортні засоби

- Прокат автотранспортних засобів;

- Інші засоби сухопутного транспорту;

У розділі "Повітряний транспорт" категорія "Рейси, що відбуваються згідно з розкладом" належить до регулярних маршрутів, які виконуються за регулярним розкладом. У тому ж розділі категорія "Рейси, що відбуваються не за розкладом" включає в основному чартерні поїздки, а також регулярні чартерні рейси, пов'язані з поїздками туристів у періоди масових відпусток.

У розділі "Водний транспорт" категорія "Пасажирські лінії і пороми" відповідає поняттю "Рейси, що відбуваються згідно з розкладом". Категорія "Круїзи" обслуговується морськими та річковими суднами, призначеними для розміщення великої кількості туристів і пасажирів у курортній обстановці з метою подорожі мальовничими місцями чи до відомих курортних центрів.

Категорія "Інші водні перевезення" включає в основному орендовані судна з екіпажем чи без нього. Особливістю цього розділу, який характеризує водний транспорт загалом, є те, що в більшості випадків перелічені засоби транспорту водночас служать засобами розміщення.

Категорія "Залізничний транспорт" розділу "Сухопутний транспорт" охоплює пасажирські та туристичні перевезення на міжміському та міжнародному залізничних маршрутах. Найчастіше при залізничних перевезеннях засіб транспорту (вагон) служить водночас місцем для ночівлі. Подальшу класифікацію цієї категорії національні органи статистичної реєстрації здійснюють залежно від типу квитка, який придбав мандрівник.

Категорія "Міжміські та міські автобуси, інший громадський автодорожній транспорт" цього ж розділу "Сухопутного транспорту" включає транспортне обслуговування, яке здійснюється як за розкладом, так і без нього. До цієї категорії входять перевезення транспортними автодорожніми засобами, місткість яких понад вісім осіб, тобто автобусами, трамваями та тролейбусами. "Приватні автотранспортні засоби" -- це автомашини, мікроавтобуси, автофургони, інші транспортні автодорожні засоби місткістю до восьми місць сидіння, що перебувають у власності чи орендовані мандрівниками. До категорії "Прокат автотранспортних засобів" належать ті ж автотранспортні засоби, що і до попередньої категорії, але при цьому конкретний транспортний засіб мандрівнику здає в оренду комерційна організація. Крім того, ця категорія охоплює прокат автомашин із водієм чи без водія і послуги таксі. Категорія "Інші засоби сухопутного транспорту" охоплює всі перевезення на транспортних засобах без двигуна чи за допомогою тварин, а також пересування пішки.

2.3 Вікова категорія туристів

туристичний подорож соціальний економічний

За віком учасників подорожі М.П. Крачило визначає дитячий, молодіжний туризм і туризм дорослих людей (іноді окремо характеризують так званий туризм третього віку). За іншим підходом виокремлюють такі категорії: діти, що подорожують з батьками; молодь (15--24 роки); відносно молоді туристи (25--44 роки); люди економічно активного середнього віку (45--64 років); пенсіонери (старші 64 років), чисельність яких останніми роками значно збільшується.

Класифікація туристів за віком. При складанні програм відпочинку тураніматорамі повинні враховуватися вікові особливості груп відпочиваючих:

* 0-2 роки - інфанти (грудні діти);

* 3-8 років - діти-дошкільнята;

* 9-18 років - підлітки-школярі;

* 18-25 років - молодь, студенти;

* 26-64 року - дорослі люди;

* 65 років і старше - літні люди, пенсіонери.

У готелях відпочиває велика кількість молоді (школярі, студенти, спортивні команди). Це дуже активний народ, і головне для них - провести свій відпочинок максимально весело і цікаво. І анімаційна команда, проводячи свої заходи, в першу чергу звертає увагу саме на цю категорію туристів.

Молодих людей можна розділити на дві вікові категорії: від 18 до 24 і від 25 до 34 років. Ці категорії мають значної рухової здатністю і впливом, так як вони найбільш численні. Оскільки вони являють собою велику групу людей, можна визначити комплексні тенденції в даному сегменті - щодо пізнє заміжжя, поява в сім'ї першої дитини, невелике домашнє господарство, важливість кар'єри для обох дорослих членів сім'ї.

Головний сенс фінансової діяльності туристичного підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування.

2.4 Джерела фінансування туристичної діяльності

Закон України "Про туризм" передбачає наступні джерела фінансування туризму.

Туристична діяльність здійснюється за рахунок:

- Власних фінансових ресурсів суб'єктів туристичної діяльності, грошових внесків громадян і юридичних осіб;

- Позикових фінансових коштів (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

- Безкоштовних і благодійних внесків, пожертвувань підприємств, установ, організацій і громадян;

- Позабюджетних фондів;

- Коштів фонду, який формується за рахунок відрахувань суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності;

- Іноземних інвестицій;

- Надходжень від туристичних лотерей;

- Інших джерел, не заборонених законодавством України.

Згідно джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, отриманих від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу або здачі в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний фонд, кредит, зобов'язання боржників, державні субсидії і т.д.

Також розрізняють фінансування за рахунок власних і залучених коштів.

Важливою формою фінансування є кредит - платне надання грошей або інших цінностей в борг на певний час.

Товарний кредит - це короткостроковий кредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочку платежу за поставлену продукцію. Товарний кредит використовується в основному як засіб розширення сфери ринку і збільшення обсягу продажів послуг або продукції.

Оренда - спеціальна форма довгострокового кредиту, яка передбачає передачу майна в договірне строкову володіння та користування за прийнятну для обох сторін орендну плату.

Поширеним у світовій практиці різновидом оренди з лізинг, коли орендодавець - лізингова компанія купує об'єкти оренди у підприємств-виробників і передає їх у оренду на певних умовах.

Фінансова діяльність туристичного підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями. Тому найбільш найважливішим джерелом фінансування туристичної діяльності підприємства є прибуток.

Прибуток - це та частина виручки, яка залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

3. Сучасний стан мережі розвитку туризму.

Невідємною частиною світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років індустрія туризму стала тією галуззю народного господарства України, яка з року в рік без залучення державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту.

Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави.

Пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державної скарбниці та створення додаткових робочих місць.

Нині Україна має понад 4,5 тис. закладів розміщення туристів і відпочиваючих на 620 тис. місць, але вони потребують модернізації та реконструкції відповідно до міжнародних стандартів. Крім того, підтримання в належному стані потребують і рекреаційні зони, пам'ятки культури та архітектури України, інші об'єкти туристичних чи екскурсійних послуг.

З урахуванням тенденцій реформування усіх сфер суспільного життя доцільним є розроблення Основних напрямів розвитку туризму в Україні. Вони мають стати концептуальною базою довгострокової Державної програми розвитку туризму, створення організаційно - правових та економічних засад становлення туризму як високорентабельної галузі економіки, важливого засобу культурного та духовного виховання громадян України, відтворення їх трудового потенціалу.

Стратегія розвитку туристичної індустрії в Україні полягає у виробленні державної політики в галузі туризму як одного із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки.

Основу державної політики в галузі туризму повинні складати такі чинники:

- державне стимулювання внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму, в тому числі через удосконалення системи оподаткування;

- забезпечення внутрішньої конвертованості туристичних послуг шляхом підвищення їх якості та розширення асортименту, поліпшення умов обслуговування туристів;

- поетапна приватизація туристичних об'єктів з їх інфраструктурою;

- будівництво нових, реконструкція та модернізація діючих туристичних об'єктів;

- державне фінансування відновлення пам'яток архітектури, культури, історії України;

- залучення коштів підприємницьких структур, суб'єктів туристичної діяльності для розвитку інфраструктури туризму (шляхи, пункти пропуску, системи водопостачання та каналізації, зв'язок, служби сервісу тощо);

- організація приміських зон короткочасного відпочинку, створення нових рекреаційних зон загальнодержавного та місцевого значення;

- сприяння організації виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції для забезпечення потреб туристів і відпочиваючих у високоякісних продуктах харчування;

- залучення приватного сектора, особливо у сільській місцевості, до рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності у сфері туризму (сільського зеленого туризму);

- створення сприятливих умов для розвитку активних видів туризму (оздоровчо-спортивного, екологічного, пригодницького тощо);

- державне сприяння просуванню на міжнародний ринок туристичного продукту України через міждержавні угоди та програми;

- створення сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері туристичного бізнесу;

- проведення науково-дослідних, проектних і пошукових робіт з актуальних проблем розвитку рекреаційно-туристичних господарств, використання природного та історико-культурного потенціалу країни, створення геоінформаційної системи "Туризм в Україні" тощо.

3.1 Класифікація туризму за формами

Класифікація в туризмі -- це виділення його окремих форм і видів у залежності від основного показника -- критерію.

Практично неможливо виділити форми та види туризму в їх чистому вигляді, тому немає в світі єдиної класифікації.

Ті, що існують в спеціальній літературі, мають більші або менші розбіжності, але в цілому узгоджуються між собою.

За формою організації виділяють чотири форми туризму:

* груповий;

* індивідуальний;

* індивідуально-груповий: тури купуються клієнтами індивідуально, а обслуговування відбувається в групі;

* сімейний. Визначення форм туризму зумовлене зовнішніми причинами і впливами. За М.П. Крачило, форми туризму розрізняються за такими ознаками.

За характером організації туризм поділяється на:

-- організований (плановий) -- поїздки маршрутами, організованими туристичними фірмами або клубами; зазвичай реалізуються на умовах попередньої оплати;

-- неорганізований (самодіяльний) -- спонтанні поїздки, які, як правило, організовують самі туристи, без участі посередника: турфірми, клубу, секції тощо; оплата послуг в такому випадку відбувається відповідно до користування ними.

Самодіяльний туризм визначають також як кваліфікаційний:

1) подорожі з використанням активних видів пересування, які організовуються туристами самостійно;

2) специфічний вид туристичної суспільної (аматорської) діяльності, що реалізується на добровільних самодіяльних засадах.

При організації туризму враховують і критерій кількості учасників:

-- груповий (колективний) туризм -- форма організації туристичної подорожі людей, об'єднаних можливістю спільної подорожі за конкретним маршрутом або з метою отримання програмного обслуговування; задоволення колективного інтересу до об'єкта відвідування. Групові тури, як правило, дешевші внаслідок застосування групових знижок;

-- індивідуальний туризм -- форма організації туристичної діяльності людини за власним планом, програмою, яка складається та реалізується в індивідуальному обслуговуванні, як правило, за вищими цінами.

За строками і тривалістю перебування в подорожі М.П. Крачило поділяє туризм на:

-- короткостроковий -- поїздка на строк 5--7 днів, зазвичай у кінці тижня та подальші неробочі дні; іноді час зменшується до З Днів;

-- довгостроковий.

Інші джерела пропонують виокремлювати тривалі подорожі (понад 4 доби) і короткострокові (від 24 годин до 4 діб). Подорож у країні проживання або за її межами може тривати від 24 годин до 12 місяців.

За строком перебування подорожі поділяють на тривалі, короткострокові і тури вихідного дня.

Тривалі подорожі, як правило, доповнюються нетривалими поїздками:

-- транзитні -- зупинки туристів на шляху слідування до місця призначення;

-- одноденні -- тури тривалістю не більше одного світлового дня, які не передбачають зупинки на ночівлю;

-- короткостроковий туризм -- діловий туризм і подорожі у вихідні дні середньою тривалістю 2--4 доби, тобто вони включають не менше однієї і не більше трьох ночівель.

3.2 Динаміка сучасних підходів розвитку туризму в Україні

Стратегічною метою розвитку туристської індустрії України є вихід її на світовий рівень туристських послуг. Основними передумовами для цього виступають: географічне положення, наявність природного, історико-археологічного туристського потенціалу, політична стабільність та економічне зростання, конкурентоздатність туристських послуг.

Порівнюючи світовий досвід в організації туризму з сьогоднішнім станом його в Україні, треба констатувати, що між ними існує значний розрив. Так в перші роки незалежності, Україна стала в основному виїзною країною, що деформувало структуру і баланс туризму. Був продемонстрований у міжнародних відносинах новий феномен: при низькому ВВП на душу населення спостерігався виїзний масовий туризм її громадян за кордон, щороку не менше 6 млн. чол., переважно з комерційно-торгівельною метою. В той же період в Україну приїхало іноземних туристів: 620 тис. чол. - в 1994 році, 2,5 млн. чол. - в 1996 році. Така деформація балансів туристських потоків спричинила значний відплив валютних коштів за кордон

В 2001-2003 рр. намітились позитивні зрушення у збільшенні туристських потоків в'їзного туризму в Україні, що в свою чергу ставить більш високі вимоги до формування туристської інфраструктури (готельного і ресторанного господарства, транспорту, зв'язку тощо).

Так, кількість в'їзних туристів, які відвідали країну в 2001 р., становила близько 7 млн. чол., в 2002 р. - 10,5 млн., в 2003 р. - 12,5 млн. В той же час треба відмітити, що виїзний туризм залишився досить значним, більшим за в'їзний і становив у 2001 р. - 14,8 млн. чол., в 2002 р. - 14,7 млн. чол., в 2003 р. - 17,79 млн. чол. Така тенденція співвідношення в'їзного і виїзного туризму в Україні не є позитивною в організації туризму.

У світовій практиці туризм відіграє значну роль в забезпеченні розвитку соціально-економічних процесів у країні та є важливим елементом її загальної стратегії.

Якщо розглядати туризм як внутрішній фактор, він являє собою: джерело валютних надходжень до бюджету; засіб здійснення структурних зрушень в господарстві країни за рахунок появи на ринку конкурентоспроможних послуг; залучення в обіг індиферентних ресурсів (природно-кліматичних, історико-археологічних, культурно-побутових та ін

Але в той же час і зросли психологічні навантаження на людський організм, підвищилась інтенсивність ритму життя і праці, погіршився екологічний стан навколишнього середовища. В таких неоднозначних умовах відбувається трансформація людських ціннісних орієнтацій, зростає потреба у вільному часі та активному відпочинку, що є невід'ємним елементом суспільного життя поряд з матеріальним благополуччям.

На наш погляд туризм в Україні повинен розглядатись Урядом, як один із важливих чинників стабільного і динамічного збільшення надходжень до бюджету, збільшення ВВП на душу населення, позитивного впливу на стан справ у багатьох сферах діяльності, особливо це стосується в'їзного туризму, тому що на сьогодні створені принципово нові умови для розвитку туризму у зв'язку з відкритістю території України для відвідування іноземними туристами і прагненням країни інтегруватись у ЄС. Перші кроки в цьому напряму вже зроблені, оскільки вирішується питання щодо безвізового в'їзду до України під час проведення «Євробачення-2005». Розглядається також питання про проведення в Україні та Польщі фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Підготовка до цих заходів вимагає вкладання бюджетних та інвестиційних коштів у розвиток інфраструктури готельно-ресторанного бізнесу як в м. Києві, так і в Україні в цілому.

3.3 Нові види туризму

Подорожування до різних закутків світу приносить туристам чимало вражень. А для тих, хто любить вино і все, що з ним пов'язано, найкращий відпочинок - це так званий енотуризм, чи то пак винний туризм. І це йдеться не тільки про звичайне дегустування різних вин, а мається на увазі вникання у процес виноробства, його технології та історії виникнення у конкретному регіоні світу.

Винний туризм - це доволі молодий вид подорожування, але який стрімко набирає популярності у всьому світі. Історія виникнення такого туризму сягає 50-х років минулого століття, коли один з найбільших французьких виноробів спробував підвищити збут своєї продукції, створивши новий маршрут - так званий винний шлях, що пролягав через виноградний субрегіон у Франції Кот де Бон . Саме там на пологих схилах із вапняковими грунтами росте витончений виноград сорту шардоне. Сьогодні енотуризм - це не просто прогулянка винними шляхами, це і уроки дегустування, прогулянки винними погребами у товаристві сомельє та істориків виноробства. Крім того, вже існують винно-гастрономічні тури, які поєднують не одну країну. Є надія, що до світового винного та гастрономічного туризму долучиться і український, який сьогодні перебуває більше на стадії самоініціатив місцевих громад та виробників.

Винний, як і гастрономічний туризм - це один із нових для нашої країни напрямів, розвиток якого не тільки сприятиме притоку додаткових коштів, а й популяризації нашої країни та її культури у світі. Крім того, популярність таких турів не прив'язана до пори року, що дозволить заповнити окремим регіонам період «не сезону». Якщо окремо говорити про економічну складову, то Італію, зокрема, всесвітньо відомі винні регіони П'ємонт, Тоскана, Сицилія тощо, щорічно відвідує тисячі «винних» туристів. За даними італійського центру соціально-економічних досліджень Censis, цей вид туризму приносить Італії 5 млрд. євро щорічно.

Таким чином, не можна недооцінювати український потенціал у цьому напрямі. Навіть тепер окремі умілі виробники самі запрошують до себе на гостину, як-от на Закарпатті чи в Криму, де щороку відбувається кілька винних фестивалів. До речі, за свідченням організаторів фестивалю «Червене вино», що відбувається щорічно на початку року у Мукачеві , кількість учасників цього заходу щорічно зростає, і вже досягла навіть 150 тис. осіб. І це тільки початок. Відтак, потенціал є.

Левова частка унікальних винних маршрутів знаходиться на Півдні нашої країни, зокрема у Криму. Чого тільки вартують багаті винні погреби «Массандри», «Коктебелю», «Лівадії», «Нового Світу» та Інституту виноробства «Магарач»… А «Сонячна долина» в Криму - це славне місце, де свого час князь Голіцин зрозумів цінність грунтово-кліматичних умов для вирощування виноградних сортів. До речі, не так давно вже відновив свою роботу шато Князя М. Трубецького, що на Херсонщині. Актуальність розвитку винного туризму розуміють вітчизняні винороби, які своїми силами намагаються створити необхідну інфраструктуру. У свою чергу розвиток гастрономічного туризму експерти вбачають у тісному взаємозв'язку з винним.

На сьогоднішній день, свідомість суспільства знаходиться під впливом політичних, соціальних процесів, що не могло не відбитись на уподобаннях та напрямках розвитку вже нових видів туризму як, наприклад, «темний» туризм.

«Темний» туризм - це вид пізнавального туризму, що передбачає відвідування місць, які пов'язані зі смертю та стражданнями людей.

До складових «темного» туризму слід віднести:

- туризм катастроф (відвідання місць, які постраждали від стихійних лих, «токсичні тури» по місцях екологічних катастроф);

- містичний туризм (подорожі по місцях з паранормальною активністю);

- туризм по кладовищах;

- туризм «смерті» (цей вид спрямований на відвідування місць з трагічною історією: концентраційні табори смерті в Польщі, «Поля смерті» «червоних кхмерів».

Людство сьогодні все менше бажає подорожувати і відпочивати пасивно, в результаті чого виробники туристичного продукту пропонують активний відпочинок, який супроводжується багатьма атракціями з наявними гострими відчуттями. Саме тому популярністю серед туристів користуються екстремальні та нетрадиційні види туризму. Одним з таких є «темний» туризм.

Останнім часом відбувся надзвичайно потужній вибух у попиті туристів на даний вид подорожей, особливо після вибуху літаків на руйнуванні Всесвітнього торгівельного центру в Нью-Йорку. За світовою статистикою «темний» туризм активізується після потужних ураганів, тайфунів, цунамі, інших природних, техногенних лих та антропогенних явищ.

Зацікавленість у об'єктах «темного» туризму пояснюється такими причинами:

- отримання нових вражень та емоцій;

- бажання уславити пам'ять загиблих;

- дослідити нові горизонти власної держави;

- дізнатися про нові об'єкти «темного» туризму;

- почуття патріотизму.

«Темний» туризм - це один з видів туризму, який пов'язаний з відвідуванням кладовищ та захоронень, місць катастроф, стихійних лих та масових смертей людей, а також місць, пов'язаних з містикою (Тури до місць катастроф (землетрусів, повеней, вулканізму, техногенних катастроф - Чорнобилю, Фукусіми, місць страти, публічних екзекуцій) отримали назву «disаter tour» («тури лиха»).

Туризм в Чорнобилі.

Ще одні подорожі до об'єктів людських трагедій - місць, де існували концентраційні табори під час другої світової війни - Бухенвальд, Дахау (на території нацистської Німеччини), Освенцим, Саласпилс, Собібор, Треблінка (на територіях, окупованих Німеччиною), або відвідування місць злочинів (Джека Різника, Соньки Золотої Ручки, Андрія Чикотіло і ін.) отримали назву «тури смерті».

Перші туристичні оператори, які розробили та реалізували «темний» тур, мали американську прописку. Перші туристичні агентства з даним видом спеціалізації, почали діяльність до місця катастрофи дирижабля «Гінденбург», що в штаті Нью-Джерсі (США). Відомі «темні» тури України, які існують доволі давно - це тури, під час яких відвідуються Личаківське кладовище (Львів), некрополь М. Пирогова (Вінниця), Бабин Яр (Київ) і інші.

«Темний» туризм можна розділити на такі складові:

Туризм катастроф. Він розділяється на природний та антропогенний:

а) природних катастроф;

б) техногенних катастроф;

в) людської недбалості.

Містичний туризм:

а) місця привидів;

б) місця унікальних релігійних дій;

в) уфологічний.

Туризм «смерті»:

а) концентраційних таборів;

б) місця серійних вбивць;

в) території чи об'єкти, пов'язані зі знищенням людей внаслідок релігійних дій.

Некропольний («кладовищний») туризм. Могили відомих політків, священників, вчених, літераторів, композиторів, художників, артистів, інженерів і просто цікавих людей на кладовищах усього світу багатогранно відображають культуру і історію держав, що дозволяє згадати про власне місце в цьому світі, про зроблене добро і зло, усвідомити, наскільки людина корисна у суспільстві.

Туризм для домашніх тварин.

Туризм для домашніх тварин - різновид туризму, пов'язаний з подорожами домашніх тварин.

Незважаючи на те, що існує основний пакет документів для перевезення тварин, багато країн мають свої особливості:

- в Ірландію тварин можна ввезти, але лише у вантажному відділенні. Після прибуття ваш улюбленець потрапить на карантин терміном на 6 місяців;

- у Німеччині необхідний антирабічний сертифікат міжнародного зразка та довідка про щеплення на німецькій мові;

- в Іспанії та Італії необхідна довідка про вакцинацію проти сказу, видана не більш ніж за 1 рік і не менш ніж за ЗО днів до від'їзду, а також довідка про стан здоров'я;

- у Великій Британії, в будь-якому разі, вас чекає карантин терміном 6 місяців;

- у Тунісі потрібна довідка про здоров'я та довідка про щеплення, видана не більше 6 місяців і не менше 30 днів перед від'їздом, а також довідка про вакцинацію проти хвороби Карре.

Сьогодні домашні тварини мають змогу обирати проживання в спеціалізованих готелях, харчування у спеціалізованих їдальнях та транспортування у спеціальних валізах

Висновки

У курсовій роботі наведене теоретичне узагальнення і дослідження розвитку та розширення туризму в Україні, дослідження форм та видів туризму.

Туризм за своїми основними характеристиками не має жодних принципових відмінностей від інших форм господарської діяльності.

Отже, можна сказати що, класифікація в туризмі є виділенням його окремих форм і видів у залежності від основного показника - критерію. Класифікація туризму має важливе значення для його практики. Вона дозволяє вирішувати проблеми його територіальної організації, планувати розвиток матеріальної бази, визначати попит і формувати ринок туризму, виробляти та реалізовувати туристичний продукт, відповідним чином організовувати обслуговування туристів.

Список використаної літератури

1. Бардин К.В. Азбука туризма. - М.2000.

2. Гуляєв В.Г. Організація туристичної діяльності. М.: Нолидж, 1998.

3. Гуцол А.В. Інноваційні технології в туризмі: Навчальний посібник.

4. Гонтаржевська Л.І. Ринок туристичних послуг в Україні: Навчальний посібник.

5. Ганущак О., Погорілко О. Львів: Туристичний каталог-довідник Туризм в Україні - 2004: Статистичний бюлетень. - К.: Держтурадміністрація, 2005. - 49с.

Размещено на Allbest.ru

...