Підготовка баскетболістів високого класу у змагальному періоді
Загальні основи тренувального процесу в баскетболі. Необхідність фізичних вправ, спрямованих на вдосконалення фізичної підготовленості гравців. Психічна адаптація баскетболіста до тренувальних навантажень. Вимоги до розробки планів спортивного тренування.
Рубрика | Спорт и туризм |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 02.06.2017 |
Размер файла | 61,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Тренерський факультет
Кафедра спортивних ігор
Спеціалізація: баскетбол
Курсова робота з дисципліни
«Теорія та методика тренерської діяльності в обраному виді спорту»
Підготовка баскетболістів високого класу у змагальному періоді
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Управління баскетбольної команди під час змагань
- 1.1 Підготовка команди до наступного матчу
- 1.2 Система спортивного тренування
- 1.3 Мікро- та мезоструктури тренування
- 1.4 Тренувальні навантаження в баскетболі
- Висновки до першого розділу
- Розділ 2. Методи та організація досліджень
- 2.1 Методи досліджень
- 2.2 Організація досліджень
- Розділ 3. Аналіз процесу підготовки висококваліфікованих баскетболістів у змагальному періоді
- 3.1 Спортивні змагання, як одна зі складових управління навчальним і тренувальним процесом
- Висновки до третього розділу
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
Актуальність. Успіх виступу команди на змаганнях залежить не тільки від її підготовки і співвідношення сил суперників, але і від умілого вміння управління. У боротьбі рівних під силу команд і навіть з командою, яка має деяку перевагу, майстерність тренера в управлінні може вплинути на результат зустрічі. Прорахунки в прийнятті рішень можуть призвести до незаслуженої поразки і звести велику підготовчу роботу команди на «ні». Управління підготовкою баскетбольних команд на сучасному етапі розвитку гри визначається наступними факторами:
а) тривалістю змагального періоду;
б) великим числом змагальних ігор, які проводяться на тлі високого рівня психічної напруженості;
в) необхідністю цілеспрямовано змінювати рівень тренованості команди для того, щоб до вирішальних ігор підійти на «піку» спортивної форми;
г) необхідністю сполученого впливу на процес розвитку фізичних і психічних якостей і вдосконалення ігрової підготовленості спортсменів. Вирішення цих проблем можливе лише в тому випадку, якщо будуть удосконалені структурні компоненти періодизації спортивного тренування баскетболістів з урахуванням психолого-педагогічних і медико-біологічних закономірностей становлення і розвитку стану тренованості; обгрунтована структура макро і мікроциклів; співвідношення тренувальних занять в мікроциклі; діагностика переносимості навантажень тренувальної та змагальної діяльності.
Таким чином, раціоналізація структури тренувального процесу в змагальному періоді дозволить вирішити проблему вдосконалення процесу підготовки баскетбольних команд майстрів і управління їх діяльністю в відповідальних змагань іграх [1,2,3].
Мета дослідження - виявлення особливостей планування підготовки баскетболістів високого класу у змагальному періоді річного циклу, які забезпечують ефективність їх змагальної діяльності.
Завдання дослідження:
1. Аналіз наукової літератури з питання особливостей планування підготовки баскетболістів високого класу у змагальному періоді.
2. Визначити особливості роботи з баскетбольною командою в змагальному періоді
3. Розробити практичні рекомендації щодо підвищення ефективності підготовки баскетболістів високого класу у змагальному періоді.
Об'єкт дослідження: плани та програми підготовки висококваліфікованих баскетболістів в змагальному періоді.
Предмет дослідження: навчально-тренувальний та змагальний процес висококваліфікованих баскетболістів у змагальному періоді.
Практичне значення роботи полягає в систематизації спеціальних знань з баскетболу, з метою використання матеріалу тренерами для управління процесом підготовки спортсменів в змагальному періоді.
Структура і обсяг роботи. Курсова робота викладена на 41 сторінці комп'ютерної верстки, містить вступ, три розділи, висновки, список літератури. Список використаної літератури включає джерела.
Розділ 1. Управління баскетбольної команди під час змагань
1.1 Підготовка команди до наступного матчу
Управління командою під час змагань складається з трьох розділів
* Підготовка команди до наступного матчу
* Керівництво командою під час зустрічі
* підбитий результатів про проведення матчу
Підготовка команди до наступного матчу складається їх таких дій:
* Вивчення гри суперника
* Складання плану гри
* Вказівка команді на наступну гру
* Проведення генеральної репетиції на тренування або в контрольній грі з моделюванням гри майбутнього суперника.
Безпосередня підготовка тренера до наступного матчу починається з вивчення гри суперника для порівняння з можливостями своєї команди.
Вивчення суперника під час його ігор проти різних команд дає точніші відомості про всі позитивні і негативні моменти його підготовки. Такого роду розвідку краще проводити не одному тренеру, а залучати до неї гравців команди.
«Під розвідкою суперника, - пише в своїй книзі відомий американськім тренер Джон Вуден, - ми маємо на увазі спостереження і аналіз гри суперника в тому аспекті, в якому це може вплинути на нашу команду. Сюди входить як і попереднє вивчення суперника в іграх з іншими командами, так і вивчення суперника під час гра з нашою командою».
Попередня розвідка дає можливість підготувати своїх гравців до нападу проти команди суперника і організувати захист своєї команди відповідно до сил противника. Більш того, розвідка, що бути усіма гравцями, згуртовує команду, дозволяє проаналізувати в цілому рівень гри команди суперника. Обговорення гри суперника і сама розвідка змушують гравця більше мислити про наступну гру, «налаштовуючи» себе на гру. Більшість тренерів визнають, що ретельне знайомство з суперником дає їм та їхнім гравцям більше впевненості в своїх силах.
Так як більшість команд зустрічаються між собою на протязі одного сезонно, не більше одного разу, то було б дуже пізно починати розвідку під час гри. До початку зустрічі необхідно володіти інформацією про суперника.
Розвідка відбувається кількома способами:
* Персональним наглядом тренера або спеціального «розвідника» за командою противника
* Переглядом відеофільмів про гру суперника
* Отримати від колег з тренерської роботи
* Вивченні періодичної преси та документів змагань
* Спостереження за командою противника під час гри з нею [4].
1.2 Система спортивного тренування
Як відомо, управління тренувальним процесом включає в себе такі цілеспрямовані заздалегідь плановані дії, які дозволяють підвищити спеціальну (спортивну) працездатність займаються. Саме практична діяльність тренера з організації та управління тренувальним процесом разом з сукупністю знань і досягнень в цій області утворюють систему спортивного тренування [5].
Як вказує В.С.Келлер, підготовка спортсменів являє собою систему, що складається з двох доданків процесного і персоніфікованого. Процесна частина представлена трьома взаємодіючими підсистемами: тренуванням, змаганнями і відновленням, в умовах яких проходить навчання, розвиток і виховання спортсменів. Природно, що одним з основних завдань процесної частини є розвиток стану тренованості спортсменів і управління динамікою спортивної форми.
Персоніфікована частина складається з двох взаємодіючих підсистем - керованої і керуючої. До керованої підсистеми відносяться спортсмен і середовище, а керуюча підсистема, в свою чергу, знову розбивається на два супідрядних блоку: головного тренера і допоміжного, що складається з осіб різних професій (вчених, медиків, організаторів, господарників). В даному випадку нас цікавить процесна частина підготовки і переважно той її розділ, який відноситься до тренувального процесу, спрямованого на розвиток стану тренованості і управління динамікою спортивної форми.
Раціональна побудова тренувального процесу - це, перш за все, вивчення оптимальних тренувальних циклів, відповідних особливостям різних видів спорту; динаміка тренувальних навантажень на різних етапах підготовки; управління спортивною формою, пошук нових раціональних засобів спеціальної підготовки [6].
1.3 Мікро- та мезоструктури тренування
Всі елементи, сторони та ланки спортивного тренування утворюють певну структуру на базі законів побудови тренувального процесу (єдність загальної та спеціальної підготовки, безперервність, циклічність і інші). Залежно від масштабів часу, в рамках якого протікає тренувальний процес, різняться: мікроструктура - структура окремого тренувального заняття і мікроцикла (на прикладі тижневого); мезоструктур - структура етапів, що включають відносно закінчений ряд мікроциклів (сумарною тривалістю, наприклад, близько місяця), макроструктура - структура великих тренувальних циклів типу піврічних, річних і багаторічних. Виходячи із завдань даного дослідження, зупинимося більш детально на особливостях мікро і мезоструктур тренування, так як саме тут можливо варіювання засобів і методів, раціоналізація яких сприяє підвищенню ефективності тренувального процесу. Мезоструктур тренування (середні етапи і цикли) виділяється всередині переважно змагального періоду, який, наприклад, в баскетболі триває по 6 - 8 місяців [5].
Мезоструктурне тренування формується стосовно завдань і об'єктивним умовам управління адаптаційними процесами, які розгортаються в організмі під впливом сумарного впливу ряду мікроціклов. В підготовчому періоді виділяють:
* втягуючий мезоцикл - характеризуються найбільш плавної тенденцією зростання інтенсивності навантажень; зміст тренування має тут підкреслено спрямованість;
* базовий мезоцикл - головний тип мезоциклів підготовчого періоду. Саме в них переважно розгортаються основні тренувальні навантаження, що збільшують функціональні потенціали організму;
* контрольно-підготовчий мезоцикл - тренувальна робота тут органічно поєднується з участю в серії змагань, які мають в основному контрольно-тренувальний характер і підпорядковані, таким чином, завданням підготовки до основних змагань;
* шліфувальні мезоцикли - включаються зазвичай після контрольно-підготовчих, коли виникає необхідність усунути виявлені вади або вдосконалити ті чи інші сторони підготовленості спортсменів.
Кілька інших позицій при аналізі змісту мезоциклів, особливо в підготовчому періоді, дотримується А.Н. Воробьев. Автор вважає, що говорити про те, що «довготривалі» функціональні і структурні зміни відбуваються за рахунок переважного зростання обсягу тренувальних навантажень, ми не маємо права. Перш за все, неясно вираз «довготривалі», невідомо, який термін мається на увазі. На підставі досліджень зміни різних функцій у важкоатлетів під впливом тренувальних навантажень автор показав, що функціональний стан організму важкоатлетів важко «утримати» відносно незмінним протягом 5 - 10 днів [6].
Л.П. Матвеев пояснює факт зниження спортивних показників в період застосування великих обсягом навантаження далекосяжними пристосовними перебудовами в організмі спортсмена. А.Н. Воробьев ставить під сумнів можливість такої «трансформації» (через тривалий термін) тренувального навантаження в спортивний результат. Він вважає, що збільшення спортивних результатів можливе лише в тих випадках, коли цього відповідає навантаження.
Очевидно, ставлення до навантажень в різних мезоциклах підготовки має визначатися насамперед специфікою виду спорту. Якщо говорити про спортивні ігри, то тут ми все більше спостерігаємо тенденцію ранньої спеціалізації навантажень вже в перших мезоциклах підготовчого періоду. В.С.Келлер по відношенню до ігор і єдиноборств виділяє чотири мезоцикла:
* спеціальної функціональної підготовки;
* технічного вдосконалення і спеціалізації рухових якостей;
* підготовки до змагань та участі в них;
* психічної розрядки [7].
Спеціалізація тренувальних засобів вже в перших мезоциклах підготовчого періоду можлива тепер і тому, що в перехідному періоді спортсмен, як правило, виконує певний обсяг спеціальної роботи. Мезоцикл змагального періоду визначаються особливостями календаря змагань, а також хвилеподібно процесу виникнення, розвитку та збереження спортивної форми. Як показали дослідження В.К.Калініна і Н.Н. Озоліна, кількість «хвиль» в динаміці спортивних результатів знаходиться в зворотного зв'язку з їх амплітудою. При тривалому змагальному періоді число підйомів може бути близько 6-8, проте, в цьому випадку важко розраховувати на абсолютно високий результат. На предзмагальному етапі, внаслідок застосування інтенсивних тренувальних навантажень, організм виводиться на рівень своїх граничних можливостей (для даного періоду часу). Тривалість предзмагальному етапу визначається багато в чому закономірностями безпосередній адаптації до умов майбутнього змагання і може мати тривалість близько 3 - 4 тижнів. Досягнувши відносного межі працездатності, спортсмен може піти двома шляхами - спробувати безперервно утримуватися на цьому рівні або навмисно вийти з цього стану (знизивши рівень функціонування) з тим, щоб через деякий час (близьке до трьох тижнів) знову увійти в нього. При цьому тривалість і глибина «спаду», мабуть, залежить від тривалості попереднього утримання спортивної форми. Основу мікроструктури тренувального процесу становлять закономірності його компонування стосовно завдань оптимального управління так званим терміновим (найближчим) тренувальним ефектом і переведення його в ефект кумулятивний Мікроцикл - це основний конструктивний елемент в побудові тренувального процесу. Він характеризується певною послідовністю тренувальних занять і періодичною зміною обсягу і інтенсивності тренувальних навантажень. Побудова тренування в формі мікроциклів сприяє більшій цілеспрямованості в досягненні поставлених цілей, а також найбільш повному використанню працездатності спортсмена. Особливості побудови мікроциклу багато в чому ґрунтуються на закономірних зв'язках навантаження і відпочинку. Вплив фізичних навантажень на окремі функції, а також на особливості відновних реакцій визначається характером, інтенсивністю і тривалістю виконання вправ; кількістю повторень і тривалістю навантаження; числом включених в роботу м'язів і режимом їх діяльності[8,7].
Закономірності чергувань стану психічної напруженості і релаксації також вказують на необхідність варіювання різних по тривалості періодів тренування і відпочинку. На прикладі баскетболу це переконливо показано в роботі С.Г.Башкіна. У спортивних іграх застосовуються різні мікроциклах підготовки. У баскетболі в залежності від етапів і періодів підготовки, а також від завдань тренування застосовуються мікроциклах «5-2», «5-І», «4-І». Можливості використання кожного з таких мікроциклів за змістом і спрямованості описані нами в наступних розділах.
1.4 Тренувальні навантаження в баскетболі
Загальні основи тренувального процесу в баскетболі, викладені в навчальній літературі, передбачають єдність загальної та спеціальної підготовки, безперервність тренувального процесу, постійне збільшення тренувальних вимог, хвилеподібна зміна тренувальних навантажень, циклічність тренування. При цьому розглядається навантаження, яку несуть в собі фізичні вправи та ігрові вправи (ігри) [8,9].
Зупинимося особливо на використанні фізичних вправ, які спрямовані на вдосконалення фізичної підготовленості гравців. В ігровій діяльності баскетболіста елементарні форми прояву швидкості знаходять своє вираження в швидкості, сприйняття, аналізу та оцінки ситуації, в швидкості прийняття рішення і початку дії, в швидкості пересування і виконання окремих прийомів і, нарешті, в швидкості зміни одних прийомів на інші. Рівень швидкості баскетболіста залежить від усіх цих сторін, так як вони є складовими абсолютної більшості цілісних рухових дій в баскетболі. Найбільш специфічною рисою баскетболу при цьому є не тільки одночасне прояв декількох сторін швидкості, але і найрізноманітніше, раптове їх чергування. І у всіх випадках комплексний рівень даного якості повинен бути в оптимальному варіанті максимально високий. Спритність має значення у всіх видах спорту, але особливої важливості набуває в тих, які відрізняються складною технікою і безперервно мінливих умов. Визначення спритності як фізичної якості представляє для фахівців значні труднощі. Це пов'язано з тим, що не зовсім зрозуміле питання: чим може бути виміряна спритність. Основними заходами спритності вважаються координаційна складність дії, точність виконання і час виконання.
Розрізняють три ступені спритності. Перша ступінь спритності це точність, друга - точність в швидкості і третя - точність в швидкості при змінних умовах. Таким чином, безсумнівна залежність прояву якостей швидкості і спритності в специфічних умовах баскетболу, а в зв'язку з цим і необхідність паралельної роботи над розвитком цих якостей. Для успішної ігрової діяльності баскетболістів необхідні всі три ступені спритності. При цьому важливу роль відіграє вищий ступінь. В іншому випадку, як би віртуозно і точно не виконувалися прийоми в стандартних, що не змінюються умовах, вони будуть малоефективні при швидко мінливих ситуаціях гри. Кожевнікова пропонує як односпрямовані спеціалізовані вправи для вдосконалення швидкості пересувань і спритності баскетболістів, так і ігри та вправи комплексного впливу з характерними для баскетболу поєднаннями: швидкість реакції - дистанційна швидкість з одночасним виконанням прийомів і рішень виникаючих ситуацій. У відповідності зі специфікою підготовки високорослих гравців особливості вдосконалення їх фізичної підготовленості проявляються не стільки в застосуванні оригінальних вправ, скільки в послідовності занять. Вона зазвичай пропонується в наступному вигляді:
* вдосконалення координації рухів і виховання витривалості;
* виховання швидкості відповідно до специфіки баскетболу;
* виховання сили;
* виховання стрибучості.
Як бачимо, в першу чергу виділяються питання вдосконалення координації рухів і виховання витривалості. На необхідність поєднання швидкісно-силової підготовки з формуванням спеціальної витривалості вказується в роботах Також Р.В. Мірошніковой, А.Я. Гомельского, Б.М. Гзовского. Баскетбол відноситься до видів спорту, де важко точно дозувати навантаження займаються. Визначити ж її важливо, так як при недостатній підготовці результати стабілізуються, а при надмірній - настає стан перетренованості [8,10]. Хвилеподібний коливання навантаження в тижневому, місячному та річному циклах сприяє нарощуванню спортивної форми та кращому перебігові процесу відновлення. При визначенні обсягу тренувальної роботи справа йде просто. Тут керуються кількістю тренувальних днів, часом тренувального заняття, кількістю вправ і кількістю їх повторень. Інтенсивність ж окремих занять, занять в тижневому і річному циклі визначається за допомогою спеціальної шкали, в якій інтенсивність типових вправ в баскетболі визначена в балах. Середня інтенсивність всього заняття визначається, виходячи з інтенсивності кожної вправи і часу, яке на нього передбачається затратити (без пауз між вправами). 0 ступеня інтенсивності занять можна також судити по пульсу, по температурі тіла шкіри та по спортсменів часу, витраченому на виконання різних прийомів[12,13].
Розглядаючи динаміку тренувальних навантажень в підготовчому і змагальному періодах, Ф. Ліндеберг вказує, що серед тренерів США поширені дві теорії щодо передсезонної підготовки. Виходячи з першої теорії, кожен гравець повинен з'явитися на перші тренувальне заняття в повній фізичної готовності. Згідно другої теорії, фізична підготовленість досягається завдяки спеціальним вправам, вдосконалення основ гри і тренувальних ігор. Гравці поступово досягають вищого ступеня фізичної підготовленості до часу першого календарного матчу. Він вважає, що стан вищої фізичної готовності допомагає підтримувати регулярна, правильно організована тренування. На жаль, під час передсезонної підготовки за гравцями ніхто не спостерігає, хоча нерідко тренери пропонують спортсменам індивідуальні плани підготовки. До вправ, що сприяє підтримці фізичної готовності або доведення її до більш високого рівня, автор відносить: кидки в корзину, підняття важких предметів (широко застосовуються спеціальні програми), біг, ігри у волейбол і гандбол. Під час календарних ігор регулярні тренування в основах гри і різні вправи виявляються достатніми для підтримки високого рівня фізичної готовності до кінця сезону. Якщо команда має тривалу перерву в тренуванні, необхідно поступово збільшити темп і інтенсивність вправ[18,19,20].
Цікавий підхід до регулювання тренувального навантаження ми знаходимо у Цв. Желязкова. Автор виходить з необхідності вирішення проблеми підтримки спортивної форми баскетболістів протягом тривалого часу змагального періоду. При цьому він розглядає систему такого співвідношення роботи і відпочинку в окремих мікроциклах, які дозволяють підтримувати тривалий час стан тренованості. Особливо важливі для практики так звані автором «тонізуючі мікроциклах», які можуть значною мірою допомогти вирішенню проблеми тривалої підтримки спортивної форми. По суті, тонізуючі мікроциклах представляють собою мініатюрне повторення підготовчого періоду і є вкрай необхідними, коли швидкісно-силові показники знижуються через одноманітності тренувальних засобів і умов - явище, відповідне періоду насиченого іграми спортивного календаря. У зв'язку з необхідністю цілеспрямованого впливу на фізичну і одночасно на технічну підготовленість баскетболістів особливе значення в даний час приділяється кругової тренуванні. Кругова тренування - тренувально-організаційна система, за допомогою якої можна індивідуалізувати і раціоналізувати процес фізичної підготовки баскетболістів. Також цілком можливо кругової тренуванні дати спеціалізований напрямок, використовуючи техніко-тактичні баскетбольні вправи. В.Х. Янев роботу по вдосконаленню технічних навичок за допомогою кругової тренування ділить на дві основні частини: по-перше, робота для створення нових навичок, в основному, рухових, таких, наприклад, як кидок в стрибку, добивання м'яча в один дотик і інші; по-друге, спеціалізована робота для корекції засвоєних помилкових рухових навичок. Інтенсифікація сучасної гри в баскетбол, високий темп виконання всіх ігрових операцій, часте застосування швидкого прориву все більш виділяють проблему вдосконалення спеціальної витривалості[16,17,18].
Як показала Л.В. Костікова, все зростаючий обсяг ігрових дій баскетболістів різних функцій є результат підвищення їх активності. Виявлена висока ступінь взаємозв'язку рівня розвитку витривалості і основних показників їх рухової діяльності. Висока рухова активність баскетболістів, необхідна для участі в грі, висуває підвищені вимоги до функціонування організму баскетболістів. Автором встановлено, що систематичне тренування в баскетболі позитивно позначається на збільшенні функціональних можливостей баскетболістів. З ростом спортивної кваліфікації підвищується рівень максимального споживання кисню (3,02 л / хв. у майстрів спорту)[19,20,21].
Як критерії тренувальних навантажень зазвичай обираються показники функціонального стану спортсменів, енергозабезпеченості виконання тих чи інших вправ, а також ефективності виконання цих вправ. Прикладом такого «функціонального підходу» може бути цитована вище робота Л.В. Костіковой, а також В.А. Данілова[24,25,27].
У ряді робіт ми бачимо такий методичний підхід, при якому в якості критерію тренувального навантаження приймається кількість виконаних вправ. С.Г. Башкін, А.В.Родіонов, В.Г. Лунічкін, досліджуючи психічну адаптацію баскетболіста до навантажень, сформулювали робочу гіпотезу, згідно з якою реакція на психічні та фізичні навантаження в тренуванні може виражатися:
* в неспецифічних психофізіологічних показниках, що відображають оперативну і емоційну напруженість незалежно від виду діяльності;
* в специфічних показниках динаміки психічних функцій, які безпосередньо включені в дану діяльність (в спортивних іграх особливу роль грають сенсомоторні функції, що забезпечують ефект рухових реакцій на безперервно змінюються умови гри);
* по відношенню особистості спортсмена до даних навантажень і в самооцінці його власного стану.
Експериментальні дані авторів показують, що психічна адаптація баскетболіста до тренувальних навантажень визначається:
* вихідним рівнем підготовленості гравця перед збором;
* співвідношенням тренувальних засобів на першому і другому етапах передзмагання;
* ставленням гравця до індивідуальних і командних тренувань.
тренування баскетболіст спортивний гравець
Висновки до першого розділу
Раціональна побудова тренувального процесу - це, перш за все, вивчення оптимальних тренувальних циклів, відповідних особливостям різних видів спорту; динаміка тренувальних навантажень на різних етапах підготовки; управління спортивною формою, пошук нових раціональних засобів спеціальної підготовки
У процесі спеціальної підготовки баскетболістів настає суттєва перебудова психічних функцій, їх підвищення рівня специфічних за рахунок більш загальних. Одночасно закономірним чином підвищується стан психічної напруженості, що вимагає необхідності регулювання станів за рахунок оптимального поєднання індивідуальних і командних тренувань.
Оригінальний підхід до оцінки спеціальної та функціональної підготовленості ігровиків запропонував І.Е. Амелін. Ним розроблені тест - тренування, відповідна навантажень ігровики за одну зустріч і дозволяє визначити рівень спеціальної функціональної готовності, а також тест, що включає в себе комплекс технічних прийомів, виконаних в точних часових параметрах, і дозволяє судити про спеціальної функціональної готовності при виконанні специфічних рухів.
А.П. Павілюнас і С.С. Стонкус зробили спробу об'єктивізувати інформацію про тренувальний ефект засобів і методів, використовуваних в підготовці баскетболістів, ґрунтуючись на положенні про те, що ігрові вправи піддаються класифікації за спрямованістю фізіологічної дії. Тому з метою подальшого поліпшення тренувального процесу автори пропонують як критерій ефективності навантаження показники стану провідних фізіологічних функцій під впливом виконання педагогічних тестів, в яких відтворюється специфічна навантаження.
Розділ 2. Методи та організація досліджень
2.1 Методи досліджень
У даній роботі для досягнення поставленої мети і вирішення завдань були використані наступні методи дослідження:
- аналіз науково-методичної літератури;
- педагогічне спостереження, аналіз та систематизація документів планування;
- педагогічне тестування;
- методи математичної статистики.
Аналіз і узагальнення літературних джерел дозволяє узагальнити відомості про планування підготовки баскетболістів високого класу у змагальному періоді річного циклу, які забезпечують ефективність їх змагальної діяльності.
Педагогічне спостереження проводилося за роботою передових фахівців з баскетболу під час навчально-тренувальних зборів та змагань баскетболістів високого класу.
Педагогічне тестування.
Тест Купера -- тест на фізичну підготовку організму людини. Він був створений американським лікарем Кеннетом Купером в 1968 році для армії США. Тест полягає в 12-хвилинному бігові. Пройдена відстань фіксується, і на основі цих даних робляться висновки в спортивних або медичних цілях. Кеннет Купер створив понад 30 тестів подібного роду, однак, саме цей тест широко використовується в професійному спорті, баскетболі. Під час виконання тесту задіюється 2/3 м'язової маси.
Таблиця 2.1. Оцінка результатів бігу за тестом Купера, м
Вік |
Дуже добре |
Добре |
Посередньо |
Задовільно |
Погано |
Дуже погано |
||
13-19 |
Ч |
> 3000 |
2750-3000 |
2500-2750 |
2200-2500 |
2100-2200 |
< 2100 |
|
Ж |
> 2400 |
2300-2400 |
2100-2300 |
1900-2100 |
1600-1900 |
< 1600 |
||
20-29 |
Ч |
> 2800 |
2600-2800 |
2400-2600 |
2100-2400 |
1950-2100 |
< 1950 |
|
Ж |
> 2300 |
2100-2300 |
1900-2100 |
1800-1900 |
1550-1800 |
< 1550 |
||
30-39 |
Ч |
> 2700 |
2500-2700 |
2300-2500 |
2100-2300 |
1900-2100 |
< 1900 |
|
Ж |
> 2200 |
2100-2200 |
1900-2000 |
1700-1900 |
1500-1700 |
< 1500 |
Методи математичної статистики.
Результати досліджень були оброблені методами математичної статистики за допомогою ЕОМ. Середні статистичні дані розраховувалися за формулою:
,
де n - обсяг сукупності; хі - варіація; Nі - відповідна частота.
2.2 Організація досліджень
У дослідженні брали участь баскетболісти вищої спортивної майстерності. Дослідження проводилося в два етапи. На першому етапі проводили аналіз наукової літератури з питання особливостей планування підготовки баскетболістів високого класу у змагальному періоді.
Другий етап включав: визначення особливостей роботи з баскетбольною командою в змагальному періоді за допомогою педагогічного спостереження та аналізу документів планування. Розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності підготовки баскетболістів високого класу у змагальному періоді.
Розділ 3. Аналіз процесу підготовки висококваліфікованих баскетболістів у змагальному періоді
Літературний аналіз і узагальнення практичного досвіду показали, що одним із завдань управління підготовкою баскетбольних команд майстрів є корекція тренувального процесу, коли на підставі даних спеціальних обстежень з урахуванням особливостей календаря змагань заздалегідь плануються і провокуються закономірні підйоми і спади тренованості спортсменів. Виходячи з того, що тренованість є інтегративне утворення, залежне від ступеня техніко-тактичної підготовленості та рівня розвитку фізичних і психічних якостей, причому на окремих етапах змагального періоду ці компоненти тренованості зазнають різноспрямовані зміни (явище гетерохронності), необхідний такий методичний підхід, при якому застосування комплексу психолого-педагогічних засобів діагностики дозволяє розкрити механізми становлення тренованості, визначити найбільш типову її динаміку і використовувати діагностичні дані для раціоналізації структури тренувального процесу баскетболістів в змагальному періоді.
3.1 Спортивні змагання, як одна зі складових управління навчальним і тренувальним процесом
Спортивні змагання вважаються найвищою формо удосконалення спортивної майстерності. У процесі спортивних змагань визначається рівень підготовленості спортсмена, удосконалюються його спеціальні фізичні якості та рухові навички, формується характер та розвиваються його спеціальні психічні властивості, виховуються вольові якості. Без участі у змаганнях неможливо по справжньому навчитися грати у хокей, баскетбол, волейбол, теніс та інші ігри.
Сучасна змагальна діяльність спортсменів високого класу в спортивних іграх - виключно інтенсивна. Висока інтенсивність та великий обсяг змагальної діяльності у сучасних майстрів обумовлений не тільки необхідністю успішного виступу у різноманітних змаганнях, але й використанням змагань як найбільш потужного засобу стимулювання адаптаційних реакцій та інтегральної підготовки, що дозволяє об'єднати цілий комплекс техніко - тактичних, фізичних і психічних передумов, якостей і здібностей у єдину систему, спрямовану на досягнення запланованого результату. Отже, однією з найважливіших і складних частин навчального і тренувального процесу мають бути змагання.
Підготовка до змагань складається з: вивчення умов участі команди у змаганнях; встановлення раціонального режиму тренувань; визначення системи підготовки до матчів з головним суперником; уточнення способів підготовки команди до окремих матчів з конкретним суперником (наприклад, моделювання гри окремих гравців суперника і команди в цілому). Вивчаючи умови участі у змаганнях, тренер знайомиться з положенням, календарем ігор (їх режимами і послідовністю проведення), з особливостями місць для змагань.
На основі отриманих даних тренер складає режим тренувань, відпочинку і харчування, приділяючи особливу увагу таким чинникам:
- створення оптимальних умов гравцям для відновлення сил перед наступним матчем і, особливо, перед іграми з основними суперниками;
- збереження, та по можливості, - підвищення тренованості гравців;
- забезпечення мобілізаційної готовності гравців до кожної зустрічі.
Особливо важливо встановити раціональний режим під час участі команди у турнірах, в котрих інтервал між календарними іграми, за виключенням вихідних днів, не перевищує однієї доби. У цьому випадку тренер разом з лікарем складають для команди добовий режим (сон, зарядка, харчування, тренування, відновлення), але, необхідно пам'ятати, що припинення занять навіть на одну добу часто може негативно позначитися на якості календарної гри, що має відбутися після відпочинку. Тому не слід різко змінювати режим дня. У день відпочинку рекомендується провести легке тренування.
Проведення змагань здійснюється за встановленим планом: підготовка до гри з конкретним суперником, установка на гру, розминка (загальна командна або самостійна); безпосередній виступ у конкретному змаганні; обговорення результатів виступу; усунення помилок і слабких місць у грі команди. Установка на гру проводиться тренером у вигляді складання (разом з командою) плану майбутньої зустрічі.
Існує визначений мінімум інформації, котрий мають знати гравці. Це інформація про гру суперника у захисті та у нападі, відомості про склад команди. Бажано мати також інформацію щодо ігрових звичок суперників. Цю мінімальну інформацію тренер доповнює більш повними даними розвідки про змагальну діяльність суперника. До таких даних входять:
- основні техніко - тактичні показники: кількість атак суперника та їх ефективність; способи організації атак; форми ведення гри у захисті; помилки та їх причини і т. ін.
- сильні та слабкі сторони суперника у фізичній, технічній, тактичній та вольовій підготовленості;
- тактика ведення гри суперника у нападі і у захисті;
- лідери команди суперника та їхня характеристика;
- передбачення стартового складу суперників і можливий план його гри;
- окремі дані, що доповнюють інформацію про гру суперника і т. ін.
У кожній команді є свої сильні і слабкі сторони. Залежно від них, змінюється і тактика гри. Ретельне вивчення даних розвідки і проведення тренувань з урахуванням модельних показників майбутніх суперників у багатьох випадках надає команді зброю, що дозволить добитися перемоги. Саме у цих заняттях передбачають і уточнюють системи і способи гри своєї команди у захисті і у нападі з урахуванням особливостей гри суперника. Докладні розвідувальні дані доводяться до відома гравців перед тренуванням.
Підготовка до гри має незначні варіанти. Але однією з обов'язкових частин підготовки мають бути теоретичні заняття з тактики гри та обговорення тактики своєї команди у нападі і захисті. З різними суперниками слід використовувати різноманітні варіанти систем тактики у кожному окремому випадку. Напередодні та у день проведення гри передбачені тактичні схеми доводять до відома гравців команди, проводять обговорення дій на початку гри, у ході матчу та в останні його моменти, після чого можна вважати, що команда подумки готова до матчу.
На тренуванні перед конкретним матчем гравців стисло ознайомлюють з системою і способами захисту, котрі команда буде застосовувати у черговій зустрічі. Гравці мають бути ознайомлені з сильними і слабкими сторонами гри суперника, щоб подумки підготуватися до матчу.
Під час відпрацьовування командного захисту використовуються легкі й досить складні вправи. Гравцям доводиться відпрацьовувати усі відомі комбінації суперника та присвятити частину тренування способам їх подолання.
Отримавши повну інформацію про гру суперника, тренер складає план дій для своєї команди і для кожного гравця окремо. Спортсменам буде набагато легше конкретизувати вказівки тренера на основі тієї інформації, котру вони отримають про гру суперника. Ознайомивши гравців з планом гри, тренер перед календарною грою присвячує заняття генеральній перевірці задуманого плану у двосторонній грі.
Обговорення дій минулого матчу окремих гравців і команди в цілому, складання плану та проведення установок на наступну зустріч відбувається на зборах команди. Від того, як будуть організовані збори, залежить ефективність засвоєння гравцями вказівок тренера. Збори не рекомендується робити тривалими (більше однієї години), - вони стомлюють гравців.
Обговорення наступної гри проводиться за схемою:
1) згадується у загальних рисах минулий матч: обговорюється гра команди у нападі і захисті; повідомляється про рівень виконання плану гри і відхилення від плану (позитивні і негативні); хто з гравців не виконав установок на гру і з якої причини;
2) дається загальна характеристика гри суперника у захисті і нападі, розташування і дії окремих її гравців; пропонується тактика гри у нападі і захисті своєї команди; звертається увага на дії окремих гравців суперника і рекомендуються варіанти та способи протидій;
3) визначається стартовий склад на наступну гру;
4) пропонується одна з систем нападу, що може виявитись найбільш ефективною у грі: наприклад, позиційний напад, швидкий прорив (у грі баскетбол);
5) визначаються особливі функції і дії гравців у захисті; яка із систем захисту найбільше підходить для гри з конкретним суперником: персональний чи зонній захист, пресинг (баскетбол);
6) нагадується про роль капітана команди у наступному матчі.
Для обговорення важливих деталей гри рекомендується користуватися спеціальним макетом майданчика. Це допомагає гравцям краще зрозуміти і запам'ятати завдання на гру.
Успіх у змаганні багато в чому залежить від керівництва тренера командою у ході матчу, який дає необхідні вказівки гравцям команди та робить своєчасні заміни у баскетболі.
Під час матчу тренеру дуже важливо визначати доцільність та своєчасність проведення замін. Зазвичай заміни проводять:
- коли треба змінити характер гри; у випадках, коли гравець не справляється зі своїми функціями або не може ефективно продовжувати гру в результаті стомлення;
- для заміни травмованого гравця; для поліпшення захисних дій проти суперника, котрий діє результативно;
- для вдосконалення гри гравців резерву;
- для підсилення дій у грі в нападі або у захисті;
- для нейтралізації дисбалансу на майданчику, викликаного проведенням замін гравців командою суперника;
- для збереження гравця при загрозі отримання п'ятого персонального зауваження (у баскетболі) і т. ін.
У тайм-аутах та у перервах між періодами гри тренер робить короткі зауваження та установки конкретного та загального характеру.
Після закінчення матчу тренер робить короткі зауваження загального характеру, а остаточний аналіз (розбір проведеної гри) тренер робить пізніше.
Обов'язковою частиною тренувального процесу під час змагань є ранкова зарядка та самостійні тренування. Вони застосовуються для усунення слабких місць у фізичній підготовці та недоліків у техніці гри. Комплекс вправ спортсмен добирає разом з тренером. Про результати виконання індивідуальних завдань судять за показниками контрольних вправ.
Необхідно нагадати спортсменам про дотримання відповідного режиму харчування і відпочинку під час змагань. Будь-який психологічний влив з боку тренера допоможе гравцям подумки підготуватися до матчу. Правильний режим у день матчу позитивно впливає на фізичну і психічну готовність гравців. Відпочинок - найголовніша складова фізичної, психічної і функціональної готовності спортсменів перед матчем.
Гравцям слід уникати будь-яких напружених дій, тривалих прогулянок і т. ін. Коротке тренування на заняттях у день змагань протягом 30 - 40 хв в кидках, передачах, нападаючих ударах і т. ін. часто позитивно впливає на гравців, особливо коли багато у них вільного часу. Тренування допомагає пристосуватися до нового майданчика та його обладнання.
Перед грою (зазвичай опівдні) проводять обговорення дій - освіжають у пам'яті гравців тактичні установки на матч і зосереджують їх увагу на дії проти визначених суперників.
Дуже важливим є харчування спортсменів. Причиною багатьох неуспішних виступів у спортивних іграх є неправильний режим харчування у день змагання. Раціон харчування складають залежно від часу, що залишається до початку матчу наприклад, сніданок - не пізніше 10 годин ранку: обід - за 5 годин до початку матчу.
Після обіду гравцям корисно зробити 10-хвилинну прогулянку, потім трохи полежати перед грою, бажано навіть ненадовго заснути. Якщо ж заснути не вдається, вони повинні зоставатися у кімнаті, але не читати, не дивитися телепередачу і не робити нічого, що викликало б напруження зору у цей час.
Відправляючись на гру, гравці мають з'явитися у роздягальню у такому стані, щоб бути повністю готовим за 40 хв. до початку матчу, але не раніше. У цей час у роздягальню заходить тренер для інструкцій перед матчем. Індивідуальні бесіди з окремими гравцями доцільно проводити раніше. Інструктаж повинен бути діловим і серйозним. За 10 хв. до виходу на майданчик тренер коротко повторює загальний план гри. Коротко обговорюються завдання у захисті і нападі, акцентується увага на коректній поведінці гравців та їхній реакції на рішення суддів тощо.
Спортсмену слід надавати такі завдання, які він у змозі виконати, що допоможе йому перебороти відчуття невпевненості. Тренер має зосередити увагу спортсмена на його перевагах, відволікти його від думок про силу суперника. Спортсмен повинен думати про сильні сторони гри суперника тільки для визначення тактичних завдань; якщо суперник більш сильний, то тренер повинен привести факти, які доводять, що й у цьому випадку можна отримати перемогу.
Велике значення має психологічна готовність учасників. Емоційний стан спортсмена перед змаганням може бути позитивним і негативним. Одні гравці переживають емоційне підняття, впевненість у своїх силах, у інших - виникає перезбудження, підвищена нервозність, невпевненість, боязливість і т. ін. Для подолання негативних емоцій тренеру - педагогу необхідно мобілізувати зусилля гравців на досягнення перемоги. Під час занять слід систематично укріплювати впевненість гравців у своїх силах шляхом підвищення тренованості і покращення фізичного стану гравців. Члени команди повинні мати достатній досвід участі у відповідальних змаганнях, підтримувати товариські взаємовідношення у команді, правильно оцінювати свої сили і сили суперника.
Важливе значення в успішних виступах команди має підбір гравців за індивідуально-психологічними параметрами. Психологічна структура групи (команди) повинна мати психофізичну сумісність між членами команди і передбачати розподіл і виконання командних завдань кожним членом команди. Узгодженість у діях, налагоджені ігрові зв'язки між окремими гравцями позитивно позначаються на ефективності ігрових дій. При погіршенні взаємовідносин між членами команди, вона перестає бути потужною бойовою одиницею, втрачається психологічний настрій команди.
Оскільки найбільш важливим обов'язком тренера є навчання гравців правильного і ефективного виконання різноманітних технічних прийомів і тактичних дій, то він є, у першу чергу, - педагогом. Він постійно повинен шукати шляхи самовдосконалення, щоб мати змогу навчати і виховувати інших. Тренер, який уміє правильно планувати тренувальні заняття, шукати необхідні вправи, приймати оптимальні рішення під час змагань значною мірою збільшить можливість досягнення успіху гравців.
3.2 Практичні рекомендації щодо особливостей планування підготовки висококваліфікованих баскетболістів у змагальному періоді
Планування є найскладнішою частиною роботи тренера. Воно вимагає глибоких знань, умінь правильно вибирати засоби і методи тренування, розраховувати необхідний час на той або інший вид підготовки і є головною частиною управлінської діяльності тренера та її головним змістом. Вибраний план підготовки визначає форми контролю за його виконанням і методи аналізу отриманих результатів[28].
Планування спортивного тренування здійснюється як для команди, так і для кожного гравця окремо. Складаються командні та індивідуальні плани. Під час розробки плану враховуються масштаби змагань, у яких прийме участь команда, кваліфікація команд суперників, з котрими буде зустрічатися команда, використовується система контрольних завдань і вправ, за допомогою яких оцінюється рівень фізичної, технічної, тактичної та ігрової підготовленості окремих гравців і команди в цілому[29].
В межах одного року терміни підготовки розподіляються приблизно у такому співвідношенні: на фізичну підготовку відводиться 20 - 25% часу, на технічну - 30 - 35%, на тактичну та ігрову - 40 - 45%. Але ці показники можуть змінюватися залежно від віку, кваліфікації та періоду підготовки гравців[30].
У спортсменів високої кваліфікації з баскетболу кількість днів, відведених на змагання, значно більша, ніж в інших видах спорту, наприклад, змагальний період професійних команд з баскетболу, футболу, хокею, тенісу та ін. видів спортивних ігор триває звичайно 6 - 8 місяців, а кількість змагань у кожному поточному році складає в середньому 80 - 90 ігор, тобто кількість робочих днів в межах річного циклу, відведених на тренування і на змагання, планується приблизно у співвідношенні 3 : 1.
Для розробки планів спортивного тренування слід дотримуватись ряду вимог: урахування завдань і умов роботи; конкретності й можливої варіативності, послідовності й перспективності підготовки.
Для визначення завдань спортивної підготовки слід враховувати гармонійне вдосконалення людини, розвиток її фізичних і духовних здібностей, брати до уваги вік, статеві особливості, професійну діяльність, рівень фізичного розвитку, підготовленість, час і масштаби майбутніх змагань, матеріальну базу та інші умови організації спортивного тренування. Необхідно також визначати зміст і обсяг наміченої роботи, розрахувати час і терміни її виконання і кінцевий результат. До планів можна вносити зміни, уточнення, якщо цього вимагають умови підготовки.
В практиці навчально-тренувальної роботи з спортивних ігор застосовують перспективне, поточне і оперативне планування. Кожний з цих видів планування тісно поєднується один з одним. Провідна роль належить перспективному плануванню.
Планування підготовки гравців і команд зі спортивних ігор базується на загальних положеннях (спортивних принципах), що відображають об'єктивні закономірності тренування:
- спрямованість на максимальні досягнення;
- поєднання загальної і спеціальної підготовки;
- безперервність тренувального процесу;
- взаємозв'язок поступовості й тенденції до великих навантажень;
- хвилеподібність динаміки навантажень;
- циклічність.
Показники планування. Планування підготовки гравців і команд здійснюється за допомогою кількісних показників. Обсяг вправ, що використовуються у тренуванні, звичайно визначається у годинах.
Інтенсивність і складність тренувальних і змагальних навантажень можуть визначатися за допомогою умовних одиниць (наприклад, балів, відсотків).
При розробці планів кількісні показники є головним будівельним матеріалом. Викладений тренером у вигляді письмового тексту і не підкріплений показниками план втрачає свою обґрунтованість, і тому не може виконувати функцію управління. В практиці спортивної підготовки гравців використовуються об'єктивні показники, за допомогою котрих процес підготовки піддається кількісному і якісному аналізу.
Під час розробки показників використовуються лише ті з них, котрі піддаються обліку і порівняльному аналізу.
До головних показників відносяться:
Показники тренувальних і змагальних навантажень:
За обсягом:
- кількість робочих днів, з них: на змагання і на тренування;
- кількість робочих годин;
- кількість тренувань, з них: командних та індивідуальних;
- кількість тренувальних годин.
За інтенсивністю:
- кількість тренувань з максимальною інтенсивністю;
- кількість тренувань з субмаксимальною інтенсивністю;
- кількість тренувань з великою інтенсивністю;
- кількість тренувань з середньою і малою інтенсивністю.
Показники з видів підготовки:
Фізична підготовка:
Рівень розвитку фізичних якостей (сила, швидкість, витривалість, стрибучість, спритність, гнучкість) визначається показниками, отриманими в контрольних вправах. За основу оцінок беруть час, кількість повторень, подолану відстань, масу обтяження (залежно від змісту вправ) і т. ін..
Технічна підготовка:
Рівень технічної підготовленості визначається кількісними і якісними показниками у конкретних вправах. За основу кількісних оцінок беруть результат руху, наприклад кількість випадків попадання м'яча у ціль або термін виконання вправи.
За основу якісних оцінок береться диференційована експертна оцінка виконання руху або дії (наприклад, коефіцієнт корисної дії змагальної діяльності гравця звичайно визначається в умовних балах, а ефективність ігрових дій - у відсотках).
Показники змагальної підготовки визначаються:
1. кількістю ігор, з них: контрольних і календарних;
2. результатами головних змагань (місце, що посіла команда);
3. ігровими показниками у змаганнях (у середньому за гру).
При цьому визначається у нападі:
- кількість індивідуальних, групових і командних атак з різних дистанцій або позицій (кидки у кошик, ворота, місця виконання нападаючих ударів тощо);
- ефективність атак під час гри (наприклад, ефективність у відсотках (%) після виконання штрафних кидків, контратак, нападаючих ударів, кидків у ворота і т. ін;
- кількість здобутих очок, голів тощо;
- кількість оволодінь м'ячем (після відскоку від щита (баскетбол), воріт (гандбол);
- кількість втрат м'яча (в середньому за матч);
- кількість випадків контратак та їх ефективність;
- кількість випадків позиційного нападу і його ефективність;
- загальна ефективність нападу.
У захисті:
- кількість атак суперника (кошика);
- кількість пропущених очок;
- кількість перехоплень м'яча;
- кількість випадків використання пресингу;
- ефективність пресингу;
- ефективність концентрованого захисту;
- загальна ефективність захисту (кількість прийнятих, програних м'ячів та їх кількість у %).
Показники складу команди і її поповнення:
- середній вік спортсменів;
- середній зріст гравців різних ігрових амплуа;
- кількість гравців різних ігрових функцій у складі команди.
Передзмагальна підготовка баскетболістів складається з трьох самостійних етапів з певним цільовим призначенням, які характеризуються суворою наступністю по відношенню один до одного: а) етап функціональної підготовки основний тренувальний мікроцикл «4-1»; загальна кількість тренувальних занять в мікроциклі -7 - 8, в тому числі: середньої інтенсивності - 3 - 4; високої інтенсивності - 3; максимальної інтенсивності - I; загальний обсяг тренувального навантаження в мікроциклі - 14 - 19 годин; розподіл тренувального часу: на фізичну підготовку - 60%; на технічну підготовку -40%. б) етап спеціальної підготовки основний тренувальний мікроцикл «4 - I»; загальна кількість тренувальних занять в мікроциклі -10-12, в тому числі: середньої інтенсивності - 4 - 5; високої інтенсивності - 3 - 4; максимальної інтенсивності - 2 - 4; загальний обсяг тренувального навантаження в мікроциклі - 18.
...Подобные документы
Гнучкість в теорії і методиці фізичної культури. Методики тренування та комплекс динамічних та статичних вправ на гнучкість. Опис ряду силових вправ, тренування різних груп м'язів. Підготовка організму до фізичних навантажень, дії під час розминки.
реферат [23,4 K], добавлен 04.06.2009Вимоги до рівня фізичної і психологічної підготовки спортсменів-баскетболістів. Методи технічного протоколювання ігор. Зміст експериментальної методики підготовки студентських баскетбольних команд. Вправи для вивчення і вдосконалення тактики гри.
магистерская работа [6,3 M], добавлен 15.02.2014Вплив фізичних навантажень, які використовуються у вільній боротьбі на організм людини. Адаптація серцево-судинної системи і крові до навантажень. Засоби відновлення працездатності. Фізіологічні основи занять з дітьми. Аутогенне психом'язеве тренування.
курсовая работа [36,2 K], добавлен 19.01.2014Методика використання вправ в процесі командних тренувань та під час самостійних занять баскетболістів для підвищення рівня техніко-тактичної підготовленості. Вправи для вдосконалення пересування по майданчику, ведення та передач м'яча, кидків у кошик.
учебное пособие [1008,6 K], добавлен 04.01.2009Методологічні основи розробки системи спортивного відбору. Структура спортивної обдарованості та її оцінки у системі спортивного відбору. Шляхи оптимізації тренувальних навантажень лижників-гонщиків. Закономірності та критерії відбору в лижному спорті.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 26.09.2010Особливості фізичних і психологічних навантажень продавців. Задачі фізичної підготовки продавця. Система прикладних фізичних вправ. Контрольні тести перевірки рівня розвитку фізичних якостей студентів. Організація і шляхи реалізації фізичної підготовки.
дипломная работа [152,2 K], добавлен 20.06.2011Основи планування тренувань протягом року. Класифікація мікроциклів у змагальному та перехідному періоді. Тактика гри в захисті. Визначення рівня фізичної працездатності, проба Руф’є. Зміст програми щодо удосконалення різних сторін підготовки хокеїсток.
дипломная работа [401,0 K], добавлен 19.01.2014Історія виникнення велоспорта. Етапи багаторічної підготовки велосипедистів. Адаптація організму спортсменів до тренувальних навантажень. Чинники, що визначають структуру фізичної працездатності. Методи досліджень. Травматизм, лікувальна фізична культура.
дипломная работа [86,9 K], добавлен 25.03.2013Визначення інтенсивності навантаження по пульсовій вартості вправ. Порівняльна характеристика тактичної підготовленості борців. Поточний контроль за фізичним станом спортсменів. Шляхи підвищення ефективності учбово-тренувального процесу в боротьбі.
курсовая работа [55,9 K], добавлен 19.12.2013Етапи багаторічної підготовки велосипедистів та адаптація їх організму до тренувальних навантажень. Характеристика методів вивчення, суть педагогічних та медико-біологічних досліджень. Динаміка зростання результатів в індивідуальній гонці переслідування.
курсовая работа [82,3 K], добавлен 02.06.2011Поняття та структура тренувального процесу, його значення та методика реалізації. Типи занять спортивною гімнастикою та особливості їх проведення. Дослідження щодо аналізу показників фізичної підготовленості гімнастів, формування та аналіз результатів.
курсовая работа [56,0 K], добавлен 26.09.2010Основні положення сучасної системи спортивного тренування. Тренувальні та змагальні навантаження спортсменів. Енергетичні витрати. Побудова тренувального процесу у річному циклі підготовки. Характеристика засобів відновлення спортивної працездатності.
учебное пособие [2,3 M], добавлен 13.01.2014Особливості фізичної підготовки юних борців і їх взаємозв'язок. Етапи розробки та експериментальна перевірка значущості спеціальної методики розвитку фізичних здібностей юних спортсменів у тренувальному процесі, зміст та оцінка практичної ефективності.
дипломная работа [524,0 K], добавлен 18.12.2013Види фізичних вправ, ударів та захисних дій боксерів. Основи рухів боксера з урахуванням тактики ведення бою. Моделювання тренувальних програм. Загальна і спеціальна фізична підготовка. Значення рівня підготовки в відповідальний змагальний період.
дипломная работа [242,0 K], добавлен 29.01.2013Відновлення спортивної працездатності і нормального функціонування організму після тренувальних навантажень як невід'ємна складова частина організованої системи спортивного тренування. Засоби відновлення працездатності, загальні принципи їх використання.
реферат [36,0 K], добавлен 27.11.2013- Основні вимоги до учнів в дитячо-юнацькій спортивній школі з футболу на початковому етапі тренування
Методика фізичної підготовки юних футболістів на етапі початкової підготовки. Розробка учбової документації для дітей 8-10 років, що займаються футболом. Організація, засоби, методи фізичної підготовки футболістів в умовах навчально-тренувального процесу.
курсовая работа [37,9 K], добавлен 02.10.2014 Фізичне вдосконалення та постійні тренування як залог досягнення високих результатів в спортивному туризмі. Необхідність здійснення самоконтролю туриста. Особливості та завдання підготовчого періоду. Підготовка туриста-початківця, рекомендовані вправи.
реферат [12,7 K], добавлен 14.11.2009Використання загальних принципів фізичного виховання в організації тренувального процесу з дітьми шкільного віку. Планування та структура тренування в гімнастиці. Характеристика типів занять спортивною гімнастикою з дітьми та особливості їх проведення.
курсовая работа [63,4 K], добавлен 26.09.2010Характеристика теоретико-методичних аспектів змісту та спрямованості фізичної підготовки футболістів. Емпіричний аналіз структури фізичної підготовленості футболістів віком 14-15 років. Особливості їх комплексного контролю фізичної підготовленості.
дипломная работа [121,9 K], добавлен 28.03.2012Вимоги до уроку фізичної культури. Методика організації, зразкові комплекси вправ гімнастики до занять і гігієнічної гімнастики. Коротка характеристика, комплекс фізичних вправ фізкультурної хвилинки (заняття між партами) для молодших класів, що вчаться.
реферат [29,2 K], добавлен 29.09.2010