Аналіз характерних особливостей сільського зеленого туризму

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сільський зелений туризм - це проведення вільного часу в сільському середовищі, якому притаманна відповідна забудова, сільський побут, мальовничий ландшафт. Зелений він тому, що туристичні заняття у вигляді пішохідних і кінних прогулянок, спортивних та оздоровчих подорожей (навіть полювання і рибальство) відбуваються у сільській місцевості серед живої зеленої природи. Термін "зелений туризм" окремі експерти пояснювали як явище політичного походження, пов'язане з діяльністю "зелених" партій, політиків і суспільних рухів, а іспанець Монтанер X. Монтехано трактує зелений туризм як "діяльність, що відбувається у контакті з природою, життям у таборах або поселеннях. Це діяльність, поєднана із сільськогосподарськими роботами, знайомством із життям невеликих поселень, пішими екскурсіями, вивченням флори і фауни, заняттям річковим спортом". економічний туристичний сільський інфраструктура

Сільський зелений туризм часто ототожнюють з агротуризмом. На думку М. Рутинського і Ю. Зінька, знак рівності між цими поняттями ставити не можна, бо поняття "сільський зелений туризм" за змістом значно ширше порівняно з поняттям "агротуризм". Агротуризм - форма сільського туризму, оскільки він має тісний зв'язок саме із сільським фермерським господарством, де відпочинок пов'язаний з активним залученням його учасників до традиційних форм господарювання на селі (збір винограду, сіна, догляд за худобою тощо).

У науково-популярній літературі часто використовують поняття "екологічний туризм". Навіть видані підручники, які розкривають його суть, зауважують, що екологічний туризм - важливе явище у світовому туризмі. За прогнозами експертів ВТО, у XXI ст. темпи його значно зростатимуть, а доходи від нього сприятимуть розвитку економіки багатьох країн, зокрема тих, що розвиваються. Не випадково 2002 р. ООН проголосила роком екологічного туризму. Суть екологічного туризму зводиться до організації туризму на малозмінених людиною ландшафтах без заподіяння шкоди навколишньому середовищу. Саме до таких відносяться території національних та ландшафтних парків, де здійснюються без шкоди екології тури в природу. Оскільки екотуризм і сільський зелений туризм спрямовані на збереження екосистем, то між екотуризмом і сільським туризмом існують паралелі. Останнім часом навіть з'явилося нове поняття - екоагротуризм. Воно поєднує використання агроосель як головного об'єкта розміщення туристів, котрі беруть участь у сільському зеленому туризмі, з використанням екотуристчиних програм. На думку дослідників, сільський зелений туризм відрізняється від екотуризму основною метою - відповідним використанням вільного часу: сільський туризм - це вид проведення вільного часу як стаціонарного відпочинку у сільській місцевості з невеликими радіальними маршрутами, а екотуризм - проведення вільного часу на маршруті, під час якого люди знайомляться з природними чи історико-культурними пам'ятками території.

Сільський зелений туризм має давні традиції. Ще в період Римської імперії існувала традиція виїзду із Риму на відпочинок у сільську місцевість. На сучасному етапі це явище особливо поширилось у другій половині XX ст., коли населення великих міст постіндустріальних держав вже не могло обійтися без чистого повітря, привабливих малозаселених, екологічно чистих сільських територій. Попит на сільський відпочинок, або як його ще називають у деяких країнах Центрально-Східної Європи - "відпочинком під грушею" - зумовлений також збільшенням вартості платних відпусток, зростанням освіченості громадян і розвитком транспортної інфраструктури, передусім мережі швидкісних автобанів, залізниць, сучасного повітряного транспорту. Наприкінці XX - початку XXI ст. подолано суттєву перешкоду, що заважала розвитку туризму в сільській місцевості, зокрема у Центрально-Східних європейських країнах, - необлаштованість об'єктів розміщення туристів. Цього вдалося досягти в останні роки розвитку малого підприємництва і створення мережі агроосель, агроготелей для прийому відпочиваючих.

"Агрооселя, - за визначенням М. Рутинського і Ю. Зінька, - це житлове приміщення, що знаходиться в сільській місцевості, містить не більше п'яти кімнат, пристосованих для проживання туристів, і належить на правах приватної власності господарю, який займається сільськогосподарською діяльністю або зайнятий у сфері обслуговування чи соціальній сфері села"39. Агроготель - житлове приміщення готельного типу, призначене для надання туристично-рекреаційних послуг у сільській місцевості.

Агрооселя володіє сільським туристичним продуктом у вигляді сукупних послуг клієнту: туристично приваблива місцевість - природне середовище зі сприятливим кліматом, унікальними краєвидами; історико-культурні об'єкти, традиції та звичаї даної місцевості; інфраструктура як надійна база розміщення туристів - гастрономічна складова, транспортні засоби. Неабияке значення має суспільний імідж місцевості, а також сприятливі ціни.

За визначенням експертів ВТО, сільський зелений туризм - найдинамічніший сектор світового туристичного господарства. Обсяги надання агротуристичних послуг у постіндустріальних країнах у 2-4 рази перевищують обсяги зростання готельної бази та курортного сервісу в цих країнах. Послугами сільського туризму переважно користується молодь до 35 років, яка мешкає у великих містах. їхня частка становить понад 4/6 від сумарної кількості агротуристів. У світі найбільшого розвитку сільський туризм досяг у Північноамериканських країнах та Європі. Так, Європейський Союз розглядає сільський зелений туризм як визначальний чинник розвитку сільських територій і спосіб "прив'язки" трудових ресурсів до проживання і праці у сільській місцевості. За оцінкою Європейської Федерації фермерського та сільського туризму (Euro Gites) європейський ринок налічує близько 2 млн. ліжко-місць. В Україні він становить 150 тис. потенційних учасників зеленого туризму. Офіційно запрошують на відпочинок у сільську місцевість 37 садиб у семи регіонах країни. Спілка сприяння сільському туризму вважає, що цей показник для України достатньо успішний.

Наприклад, у Швейцарії (розвинутій туристичній країні) працює близько 80 зелених садиб. Вагомим питанням подальшого розвитку сільського зеленого туризму фахівці вважають категоризацію зелених садиб. Клієнт повинен чітко знати, які саме послуги йому запропонують у тій чи іншій садибі. Поки що сільські садиби належать до першої категорії, тобто найнижчого рівня категоризації. У Польщі влада виробила стандарти стосовно сільського туризму, а господарі провели добровільну категоризацію садиб. Усе це дає змогу оцінити якість послуг зелених садиб.

Соціально-економічне значення розвитку сільського зеленого туризму для держави полягає у тому, що він:

- стимулює розвиток селянських господарств, які займаються зеленим туризмом;

- сприяє розвитку місцевої інфраструктури;

- сприяє збуту надлишків сільськогосподарської продукції, збільшуючи додаткові прибутки селян і відрахування у місцеві бюджети;

- активізує місцевий ринок праці, підвищує зайнятість, затримує молодь на селі, понижуючи потребу в закордонному заробітчанстві;

- сприяє охороні туристичних ресурсів, насамперед збереженню етнокультурної самобутності українців;

- створює можливості для змістовного відпочинку незаможних людей;

- сприяє підвищенню культурного рівня мешканців села та підвищенню екологічної свідомості.

Наголосимо, що в умовах світової економічної кризи сільський зелений туризм може отримати новий поштовх для подальшого розвитку, адже чимало громадян нашої країни обиратимуть для активного відпочинку Українські Карпати, Подільські чи Наддніпрянські регіони, а не надто дорогі закордонні об'єкти на розрекламованих міжнародних маршрутах.

Размещено на Allbest.ru