Діловий туризм

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діловий туризм

Поняття "діловий туризм" виникло недавно. У світі про нього заговорили як про прибутковий і самостійний вид туризму в 70-80-х роках XX ст. Нині він належить до найприбутковіших субгалузей туризму.

Діловий туризм - це поїздки, пов'язані з виконанням фахових обов'язків з метою відвідування об'єктів, що належать фірмі або становлять для неї певний інтерес" називаючись "бізнес-поїздками"8.

До сфери ділового туризму зараховують організацію різних конференцій, семінарів, симпозіумів, а також виставки, ярмарки, а дехто з дослідників - і "човниковий" туризм, який здійснюють дрібні оптові торговці задля закупок або продажу дрібних партій популярних товарів. Такі короткотермінові поїздки можуть відбуватися в середині країни або навіть за її межами. Поруч із поїздками на конгреси та виставки до ділового туризму фахівці відносять інтенсивтури. Поняття "інтенсивний" (франц. intensify від лат. inten-сіо - посилення) пояснюється як спонукальний, заохочувальний. У польській літературі його ще називають "мотиваційним"7. Під цим видом туризму розуміють поїздки у вигляді заохочень за досягнуті успіхи в роботі, започатковані у 60-х роках в США. Приблизно через 15-20 років вони стали популярними в Європі, а згодом - в азійських країнах. Заохочувальні тури нині вважають маркетинговими та менеджерськими інструментами для досягнення мети.

Особливістю ділового туризму є те, що це зазвичай дорогі поїздки, яким відповідають послуги найвищого класу і на яких впливає чинник сезонності8. поїздка бізнес діловий туризм

За кількістю прибутків і за витратами на діловий туризм перше місце у світі посідає Європа. Щоправда, за темпами зростання ділового туризму вона поступово відстає від інших туристичних макрорегіонів світу. Основними учасниками ділового туризму серед країн Європи є Німеччина, Велика Британія, Франція, Нідерланди, Італія, Іспанія, Швеція,

Швейцарія, а також Бельгія з її головним містом Брюсселем - столицею Європейського Союзу і штаб-квартирою НАТО, куди здійснюють службові поїздки ділові люди.

Останніми десятиріччями на ринку бізнес-туризму все більшого значення набувають країни Центрально-Східної Європи. Це трапилося у першій половині 90-х років XX ст. після розпаду так званої соціалістичної системи, контрольованої колишнім Радянським Союзом.

Стрімко розвивається бізнес-туризм і на Американському континенті, зокрема у США, Канаді, Мексиці, Бразилії та ін.

Соціально-економічний розвиток туристичних субрегіонів Центральної та Південної Америки супроводжується зміцненням торгових зв'язків між багатьма країнами Латинської Америки, а також з іншими країнами зовнішнього світу. Це означає, що зростають потоки ділових туристів, збільшується кількість прибуттів зі службовою метою у Бразилію, Аргентину, Парагвай, Гватемалу, Коста-Рику й інші Латиноамериканські країни Центральної та Південної Америки.

Зростає кількість службових поїздок, у тому числі в азійські країни Східного субрегіону - Японію, Китай, Сінгапур, Тайвань, Південну Корею. На стан бізнес-поїздок показово впливає геополітичне становище країни. Якщо, наприклад, у Сянгані (Гонконзі) їхня кількість у першій половині 90-х років зросла вдвічі й перевищувала 3 млн осіб щорічно, то ця тенденція була перервана 1997 р., коли Сянган перейшов під юрисдикцію Китаю. Кількість туристичних прибуттів із службовою метою різко зменшилася, що відбилося на прибулих, а відтак - на рівні завантаження готелей.

Не менш трагічний вплив фінансово-економічних криз на стан розвитку ділового туризму. Так, нова індустріальна країна другої хвилі (Індонезія) на середину 90-х років XX ст. вирізнялася у Південно-Східному субрегіоні високими темпами прибуттів ділових туристів, і це тривало до періоду фінансової кризи кінця 90-х років. Унаслідок цього відбулося падіння курсу національної валюти. Масові безпорядки, загроза голодного бунту спричинили згортання ділових зв'язків, що, в кінцевому підсумку, вплинуло на подальший відтік із країни ділових туристів9.

В Африці й на Близькому Сході розвитку ділового туризму перешкоджає насамперед політична ситуація у регіоні. З її поліпшенням одразу зростає ділова активність туристичного бізнесу, і навпаки.

Високими темпами зростання ділового туризму вирізняються країни Африки - Марокко, Південно-Африканска Республіка, на Близькому Сході - Саудівська Аравія, Ізраїль, Йорданія.

Конгресно-виставковий туризм як сегмент ділового туризму в сучасних умовах вирізняється найбільшою динамічністю. У світі зростає інтерес до симпозіумів, конференцій, нарад, семінарів, де поєднуються інтереси вчених і бізнесменів, зацікавлених в отриманні найновіших ідей та їх впровадженні у практику господарювання.

Значними центрами конгресно-виставкової діяльності є Амстердам, Барселона, Брюссель, Відень, Женева, Копенгаген, Лондон, Мадрид, Париж, Страсбург, Вашингтон, Токіо. Популярний у всьому світі курорт Давос (Швейцарія), де щорічно відбуваються форуми з актуальних питань розвитку світової економіки.

Заслуговують на увагу спеціалізовані туристичні виставки та біржі10. Лише в Європі щорічно організовують понад 200 міжнародних туристичних виставок і бірж. Найвідомі-ша Міжнародна туристична біржа (International Tourismus Bцrse, ІТВ) у Берліні. Популярністю на берлінській біржі користується міжнародний конкурс туристичних фільмів.

Особливе місце у ділових зустрічах посідає Міжнародна туристична виставка-біржа ФІТЮР (FITUR), яка відбувається щорічно наприкінці січня - на початку лютого у Мадриді. Ця виставка інформує туристичний бізнес про перерозподіл туристичних потоків, розвиток нових центрів туризму в новому туристичному сезоні.

Не менш популярна Міжнародна туристична біржа у Мілані (Італія), розміщена в одному з найбільших виставкових комплексів Європи у міланській "Фіері". Тут щорічно рекламують різноманітні тематичні програми, нові проекти туристичного продукту, презентують нові технології у туризмі та ін.

Мотивуючий туризм (інтенсив-туризм) завжди має мотиваційне економічне підґрунтя. Цікавий факт, що цей вид туризму став світовим надбанням саме в період економічної кризи 70-х років XX ст., коли необхідно було збільшити продуктивність підприємств і підвищити моральні якості працюючих.

У соціологічній літературі переважає думка; грошова винагорода не має такої мотиваційної сили, як подорож. Удома подорож підвищує рейтинг учасника туру серед співробітників і навіть у родинному колі. Організація стимулюючої подорожі викликає почуття вдячності та лояльності до підприємців і підприємства загалом.

Вартість інтенсивтурів на особу становить від 500 до 1500 доларів США і навіть більше, а тривалість поїздки - від трьох до семи днів. З-поміж основних країн - постачальниць заохочених туристів вирізняється США (близько 60%), Велика Британія (20 %) і Німеччина (11 %), в останні роки зросла кількість таких турів і з Японії11.

Маршрути мотиваційних поїздок відбуваються на території Франції, Іспанії, Швейцарії, Австрії, Кіпру, а також США, зокрема її західним узбережжям, Флоридою, острівними країнами Карибського басейну тощо.

Розширення ринку інтенсив-туризму привело до появи фірм, які спеціалізуються на організації мотиваційних поїздок. Вони також надають допомогу в розробленні спеціальних програм стимулювання трудових колективів. Най-відоміші такі фірми - Мс Donald's Travel Company, Marit's Travel Company, Top Value Enterprices та ін.

У межах України організовують міжнародні та регіональні туристичні салони, ярмарки, біржі, зокрема у таких туристичних центрах, як Міжнародний туристичний салон "Україна" у Києві, Міжнародний туристичний ярмарок "Крим. Курорти. Туризм" у Ялті, міжнародний туристичний ярма-рок-виставка "Чорноморська Одіссея. Туризм. Відпочинок.

Здоров'я" в Одесі, Міжнародний туристичний салон у Харкові, Міжнародна туристична виставка "ТурЕкспо" у Львові, Міжнародна туристична ярмарка "Турконтракт" в Ужгороді, котрі сприяють розвитку ділового туризму в межах нашої держави та на міжнародному рівні.

Релігійно-паломницький туризм

Релігійний туризм належить до найдавніших видів туризму. Його витоки сягають часів формування основних світових релігій. "Релігійний туризм, - зазначає московський дослідник Т. Христов, - це люди, які виїжджають за межі традиційного середовища проживання на термін не більше року для відвідування святих місць і центрів релігій"12.

У релігійному туризмі прийнято виокремлювати два напрями діяльності - релігійний, пов'язаний з участю у подіях релігійного життя, що здійснюють за допомогою екскурсій, і паломницький, як подорож з метою відвідування святинь і святих місць. Термін "релігійний туризм" відображає, передусім релігійно-пізнавальні аспекти або лише пізнавальні, а "паломницький туризм" пов'язаний з мандрівкою виключно з релігійною метою.

Польський географ А. Яцковскі вважає, що вживання терміна "паломницький туризм" "...спотворює мотиваційну сторону, переносячи акцент з подорожі, що виникає лише з релігійних потреб, на туристичну подорож, в якій релігійний мотив відсувають, уступаючи місце виключно світським елементам"18. Тобто, дослідник сумнівається у влучності терміна "паломницький туризм" і вважає за доцільне використовувати у таких випадках термін "паломництво", оскільки це переважно подорожі до святинь або святих місць, де час паломництва заповнений молитвами та медитаціями (лат. теditatio - розум, самозаглиблення).

Деякі автори вважають, що паломництво охоплює як суспільні, так і моральні аспекти. З одного боку, людина прагне до кочового життя, згідно з імпульсом природи, а з іншого - означає відречення на певний час від життєвих цінностей: батьківщини, родини, друзів, стражданнями від втоми і труднощів далекої дороги. Подолання таких перешкод є актом віри, побожності й бажанням до самовдосконалення, що більше стосується пішого паломництва. Одначе сучасні паломники користуються різними транспортними засобами, причому, окрім релігійної мети подорожі до релігійних місць, вони можуть мати й інші цілі. Важко уявити, щоби паломник до Святої Землі або Ватикану не відвідав Єрусалима чи м. Рим.

Отже, наявність допоміжних мотивів у паломницькому русі дає підставу стверджувати: виключно релігійні мотиви, зокрема у міжнародних подорожах, не існують у чистому вигляді, хоча вони й не конфліктують між собою. Термін "паломницький туризм" цілком виправдовує себе, оскільки класифікація видів туризму охоплює ціль або групу цілей подорожі як основних, так і додаткових, що формує певну монолітність у сприйнятті збірного поняття "релігійно-паломницький туризм".

Релігійно-паломницький туризм, за класифікацією А. Кузишина, розподіляють на14:

- індивідуальний, сімейний або груповий, з урахуванням кількості учасників і сімейного стану;

- одноденний, короткотривалий (2-3 дні), тривалий (до 15 днів) і довготривалий (понад 15 днів), зауважуючи тривалість подорожі.

За геопросторовою ознакою релігійно-паломницький туризм розподіляють на локальний, регіональний і світовий (міжнародний). Локальному релігійно-паломницькому туризму зазвичай притаманні одноденні подорожі, регіональному - короткотривалі, а світовому (міжнародному) - тривалі та довготривалі. Паломники менше уваги приділяють якості обслуговування на об'єктах розміщення та харчування. Вони переважно зацікавлені у відвідуванні монастирів, храмів, а також освячених місць, які визнаються святими (джерела, ріки, печери, гори та ін).

Екскурсійно-пізнавальні тури, що здійснюють у межах релігійного туризму, відрізняються від паломницького терміном перебування і не обов'язковістю відвідування лише релігійних святинь. Релігійні об'єкти (собори, мечеті, культові музеї, духовні центри) - лише частина екскурсійних програм. Екскурсія для паломників має другорядне значення.

До світових релігій належать християнство, буддизм та іслам. Ці три релігії виявилися найузагальненішим вираженням сакральної свідомості людини і були звернені не до конкретного представника народу, а до віруючої особи, незалежно від її віку, статі, національності.

Світові релігії, зокрема християнство й іслам, виникли на Близькому Сході, а буддизм - на півострові Індостан, тобто у районах зародження людської цивілізації. Християнство як найпоширеніша світова релігія розгалужується на три головні гілки - православ'я, католицизм і протестантизм. Християнство налічує 1 млрд 928 млн осіб віруючих16.

Православні християни переважають на більшій частині території України, Росії, Білорусі. Православними також вважають народи таких країн, як Молдова, Румунія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Греція, Грузія, Македонія, Кіпр.

До популярних православних центрів належать:

- свята гора Афон (Греція);

- храм святого Лазаря з його гробницею і мощами (Кіпр);

- монастир Сопочани із діючою церквою Святої Трійці та фресками XIII ст. (Сербія);

- церква Святої Софії, собор О. Невського і церква Святого Пантейлемона (Болгарія);

- Сіонський собор, храм Метехі, Монастир Святого Давида (Тбілісі), храм Светі-Цховелі та монастир Гелаті (Мцхе-та) у Грузії;

- Києво-Печерська лавра (м. Київ, Україна);

- Почаївська Лавра (м. Почаїв, Україна);

- Олександро-Невська, Троїцько-Сергіївська (Росія) та ін. Католицизм - найчисленніший напрям у християнстві.

Він поширений у Західній, Південній та Середній Європі, а також у Латинській Америці та деяких інших країнах і територіях 1в.

До протестантизму належать 36 % всіх християн17. їх найбільше проживає в країнах Європи, а також в США, Канаді, Південній Африці, Австралії, Новій Зеландії та ін.

Для католиків і протестантів найбільшими сакральними реліквіями є: Істинний Хрест (Рим), Свята Кров (Брюгге, Бельгія), Терновий Вінець, Собор Паризької Богоматері (Париж, Франція), Лурд (Франція), Туринська плащаниця (Турин, Італія), Святі Цвяхи (Ітонський коледж, Велика Британія), Ченстохово (Польща) тощо.

Відомі центри релігійного туризму та паломництва:

- Рим з Ватиканом - резиденція Папи Римського, які відвідують щорічно близько 8 млн паломників;

- Ассизі (Італія), пов'язаний із пам'яттю святого Франциска Ассизького;

- Сантьяго-де-Компостела (Іспанія), де спочивають мощі апостола Якова;

- Кельн (Німеччина) - тут збудовано один із найславетніших готичних соборів;

- Уолсінгем (Англія), відновлений дім, в якому жив маленький Ісус;

- Солт-Лейк-Сіті (штат Юта, США) - центр мормонів, де споруджено їхній величний храм, та ін.

Найпопулярнішою святинею світового рівня для християн-паломників є Свята Земля (Ізраїль). Тут паломники відвідують Вифлиєм (храм Різдва Христового), Назарет (Базиліка Благовіщення, Грот Діви - місце Благовіщення), Єрусалим (Ворота Ірода, Левові Ворота, Золоті Ворота, Сіон-Ахі Ворота, церква Святої Анни, церква Плачу Господнього, Гефсиманія - Оливковий Сад, церква Бичування, церква Гробу Господнього) та інші місця.

Буддизм як світова релігія зародився у Східній Індії в середині І тис. до н. е. Водночас це - своєрідне філософське вчення. Від інших релігій він відрізняється тим, що Бог не є окремою особою, а духовним началом, яке може змінювати свій стан ("Будда в собі", "Будда в нірвані")18. У буддизмі визначають безперервну зміну світу, регулюючи всі процеси законами причини та наслідку. Буддизм поширений у країнах Східної та Швденно-Східної Азії. Він мав великий вплив на культуру східних народів. Так, європейців" які відвідують Китай, вражають численні буддійські храми, монастирі, величні скельні й печерні комплекси. Буддизм став джерелом натхнення для багатьох поколінь поетів, художників, вчених. Одночасно, релігійний туризм у буддизмі, що налічує 325 млн віруючих, дещо відрізняється від християн і мусульман. Вони не здійснюють традиційних паломництв, хоча мають власні центри. Один із них розташований високо в горах Тибету в м. Лхаса. Тут є монастир і палац Далайлами - духовного пастора буддистів. Після поразки 1959 р. національно-визвольного повстання тибетців проти китайських окупантів змушений емігрувати до Індії. У м. Кан-ді (Шрі-Ланка) розташована друга святиня буддистів - лівий клик Будди.

Відомий центр паломництва буддистів - м. Бодхгая (Індія). Тут Далайлама щорічно читає лекції. У м. Дхармаса-ла (Індія) розташована сучасна резиденція Далайлами - буддистів Тибету й уряду тибетського у вигнанні.

Іслам серед світових релігій є третьою за часом виникнення і другою після християнства за кількістю послідовників. Мусульман у світі налічується 1 млрд 180 млн осіб. Найбільше їх проживає у Західній і Середній Азії (69 %), та на Півночі Африки (22 %), в Європі (3 %)19.

Іслам виник в Аравії у VII ст. н. е. Його появу мусульмани пов'язують із пророком Мугаммедом (Мухаммедом, Магометом), купцем із Мекки (Аравійський півострів), який близько 610 р. оголосив себе пророком, посланцем єдиного Бога всіх арабів - Аллаха. Вчення, проголошене ним, міститься в Корані. Спочатку він виступав із проповідями у Мецці, а згодом - у Медині, де створив міцну мусульманську общину, яка стала центром поширення нової релігії. Іслам дотримується традицій іудаїзму та християнства. Він розподіляється на сунітів (більшість) і шиїтів. Із двох релігійних центрів ісламу найпопулярніша Мекка - її щорічно відвідує близько 2 млн мусульман. Тут розміщена одна з найбільших мечетей світу - Харам байт-Іллах. Усередині мечеті -святилище Кааба: великий куб, складений із гранітних блоків.

Місто Медина розташоване за 300 км від Мекки. Головна мечеть значно красивіша від храму аль Харам. Тут проповідував і похований пророк Муххамед.

Важлива святиня ісламу - мечеть Хайфа Омара в Єрусалимі, що є третьою за значущістю у мусульманському світі.

В Україні релігійне життя бурхливого розвитку досягло після розпаду атеїстичної держави СРСР - у 90-х роках минулого століття. Унаслідок цього зросла кількість первинних релігійних громад, а разом із ними - зареєстрованих релігійних організацій багатьох конфесій, які діють в Україні. Позитивним явищем стала розбудова мережі культових закладів, зокрема, монастирів, що були завжди відомими релігійними центрами.

Домінуючою релігією в Україні є християнство, на яке припадає майже 95 % віруючих, з них 54,5 % - православні, 18,6 % -католики20. Українське християнське паломництво відоме з XI ст. Воно мало складний шлях розвитку, але паломницька традиція збереглася й активно розвивається.

Найбільшими центрами паломництва в Україні є Київ (Свята Софія, Києво-Печерська лавра) і Почаїв (Почаївська лавра). Вони належать до християнських святинь, пріоритетних для українських паломників. Популярні серед віруючих Михайлівський, Володимирівський собори в Київі та ін. Важливим релігійним об'єктом вважають Святогірський монастир у Донецькій області, Красногорську Свято-Покровську обитель, Мотронянський та Мгарський монастирі Черкаської області, Спасо-Преображенський собор м. Чернігова, Свято-Борисо Тлібський жіночий монастир у Харківській області.

У західному регіоні України до популярних об'єктів українського паломництва належать собор Святого Юри, Успенська церква, Польська катедра у Львові, Крехівський монастир (біля Львова), Гошівський монастир (Івано-Франківська область), Зарваниця, що на Тернопільщині, та ін.

Об'єктами паломницького туризму в цьому регіоні є: Зимненський Святогірський монастир, який височіє на Святій Горі над заплавою р. Луги біля с. Зимне Волинської області; Межиріцький Свято-Троїцький монастир XV-XVII ст. у с. Межиріч на Рівненщині (за 4 км від м. Острога); Корецький Свято-Троїцький монастир XV-XVII ст. на Рівненщині; Дерманський Свято-Троїцький монастир-фортеця XV-XVII ст. (с. Дермань, Рівненська область); Святоуспенська Унівська лавра отців студитів, розташована серед пралісів горбогір'я Гологорів Перемишлянського району (на Львівщині); Лаврський монастир св. Онуфрія (Старосамбірський район Львівської області); Манявський скит - монастир-фортеця (XVII ст.), який став екскурсійно-туристичною візитівкою Івано-Франківщини; Підкамінецький монастир отців студитів (Бродівський район Львівської області), Підземний монастир ус. Страдч Яворівського району Львівської області.

Серед новітніх місць масового паломництва відомий Візенберг - невелике поселення біля містечка Куликів Жовківського району Львівської області, а також с. Грушів, де у 1987 р. з'явилася Матір Божа (Дрогобицький район Львівської області).

У с. Заглина, неподалік м. Рава Руська, тече святе джерело під назвою "Маруся". Подібне джерело нуртує в урочищі Вишновець між селами Сілець і Єзупіль на Івано-Франківщині, яке називають "Духова Криниця".

З-поміж чудотворних ікон, які приваблюють паломників, найвідоміші Кристинопольська (Червоноград) чудотворна ікона XVII ст. й ікона Матері Божої Тартаківської в с. Тартаків Сокальського району Львівської області; Симбірська чудотворна ікона; Ікона Матері Божої - покровительки Закарпаття у Мукачівському монастирі; Боронявська чудотворна ікона Божої матері в с. Борожева Хустського району Закарпатської області.

На міжнародному ринку релігійного туризму Україна вже частково використовує свої можливості. Іноземні паломницькі потоки в Україну переважають з Росії, Польщі та Ізраїлю.

Останніми роками зростає паломництво хасидів (містичний напрямок в юдизмі - поєднання з Богом через індивідуальну молитву), засновником якого був Баал Шем Тов із Поділля (с. Меджибіж), а продовжувачем його став правнук цадік (праведник) Рабі Нахман, який помер в Умані 1810 р. і донині вважається учителем хасидів. Основні місця паломництва хасидів - у Черкаській, Житомирській, Київській, Вінницькій областях. Тут не лише діють паломницькі маршрути, а й створюється відповідна туристична інфраструктура.

Світові й вітчизняні сакральні ресурси сприяють зростанню попиту на паломницькі тури, завдяки чому їхня кількість постійно зростає. За приблизними даними, паломників щорічно налічується понад 220 млн осіб, з них 150 млн - християни, 50 - мусульмани, буддисти і 20 млн, - представники інших віросповідань21.

Размещено на Allbest.ru