Проблеми розвитку санаторно-курортного та оздоровчого туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми розвитку санаторно-курортного та оздоровчого туризму в Одеській області

За останні 3 роки стан ринку санаторно-курортного та оздоровчого туризму значно погіршився, спостерігається негативна тенденція до скорочення кількості відпочиваючих у санаторно-курортних установах Одеської області. Актуальність данної статті полягає в визначенні та дослідженні проблем, що заважають розвитку санаторно-курортного і оздоровчого туризму в Одеській області, а також в розробці конкретних пропозицій щодо їх вирішення.

Аналіз досліджень і публікацій останніх років. Санаторно-курортна діяльність за своєю специфікою стала об'єктом дослідження багатьох українських вчених, таких як: О.О. Любіцева, Г.В. Казачковська, В.І. Стафійчук, О.О. Бейдик та інші. Так, наприклад, Казачковська Г.В. у своїй статті «Підвищення ефективності управління курортно- рекреаційним комплексом» розглядала сучасні проблеми розвитку санаторно-курортного туризму, в наукових роботах Стафійчука В.І. та Бейдик О.О. висвітлено сучасні економічні та організаційні питання в сфері санаторно-курортної справи. Однак в їх роботах недостатньо уваги приділено особливостям розвитку санаторно- курортної діяльності в Україні.

Формування ціллі. Метою статті є визначення поняття лікувально-оздоровчого туризму, аналіз статистичних даних про розвиток ринку санаторно-курортного туризму Одеського регіону, на підставі якого здійснено дослідження та обґрунтування проблем, висновків та пропозицій щодо їх вирішення. лікувальний оздоровчий туризм курортний

Виклад основного матеріалу дослідження. Санаторно- курортний чи лікувальний туризм є важливою складовою туристичної галузі, оскільки є надзвичайно прибутковим. По всьому світі спостерігається збільшення кількості санаторно- курортних закладів з гідним рівнем обсглуговування та різноманітним спектром послуг. Через підвищену цікавість до його розвитку з боку владних структур та приватних підприємців частка лікувального туризму в формуванні зовнішніх та внутрішніх потоків є досить значною.

Ринок санаторно-курортного та оздоровчого туризму як економічна система являє собою сукупність економічних відносин та інститутів, визначаючих характер функціонування, взаємодії суб'єктів господарювання, які забезпечують виробництво й реалізацію лікувально-оздоровчих послуг. На вході в цю систему знаходяться туристичні та природно-рекреаційні ресурси, а на виході - санаторно-курортні та оздоровчі послуги. У соціальному плані функціонування санаторно-курортного комплексу зумовлено потребою людей у відпочинку, лікуванні, курортної реабілітації, відтворенні фізичних, емоційних та інтелектуальних сил.

Варто зазначити, що у науковці також немють єдиної думки щодо трактування терміну «лікувально-оздоровчий туризм». Так, деякі українські та зарубіжні вчені вважають, що цей вид туризму є складовою іншого виду туризму - наприклад, рекреаційного, тобто «подорожі з метою відпочинку, оздоровлення і лікування», медичного, «головною метою якого є лікування чи перебування у медичних закладах та який складається з лікувально-оздоровчого, оздоровчого та лікувального туризму» [5, с. 174].

У статті 4 Закону України «Про туризм» серед різноманіття видів туризму залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак указано на існування такого виду як лікувально-оздоровчий однак дефініції його не визначено [1, с. 230].

Оскільки Україна наділена різноманітними природно- рекреаційними ресурсами та є країною з одними за найбільших бальнеологічних запасів в Європі, то вона має невичерпний потенціал розвитку саме лікувального та оздоровчого туризму. За своїм рекреаційно-туристичним потенціалом Одеса займає одну з лідируючих позицій на національному ринку туристичних послуг. Особливості економіко-географічного розташування, розвитку транспортної галузі, чудові природно-кліматичні умови, велика кількістьархітектурних пам'яток , лікувальних грязей та джерел мінеральних вод формують позитивні передумови для успішної реалізації конкурентного потенціалу міста на міжнародному ринку рекреаційно-туристичних послуг.

В Одеській області налічується 22 курорти, розташовані переважно на чорноморському узбережжі у межах таких адміністративно-територіальних одиниць [4]:

- обласний центр - м. Одеса;

- Білгород-Дністровський район - 7 селищ: Затока, Сергіївка, Косівка, Курортне, Миколаївка, Попаздра, Приморське;

- Комінтернівський район - 6 селищ: Гвардійське, Ліски, Вапнярка, Крижанівка, Нова Дофінівка, Сичавка;

- Овідіопольський район - 5 селищ: Грибівка, Дальник, Кароліно-Бугаз, Санжійка, Іллічівка;

- Татарбунарський район - 3 селища: Лебедівка, Приморське, Тузли.

Найпоширенішими закладами лікувально-оздоровчого туризму в Одеському регіоні визначено бази відпочинку, питома вага яких становить 87,8% зі всієї кількості санаторно-курортних та оздоровчих закладів [2, с. 34; 7, с. 68].

Ємність лікувально-оздоровчої бази Одеського регіону розділяється нерівномірно по містах та районах області. Так, на 3 міста Одещини (Одеса, Іллічівськ та Южне) доводиться біля 23% усіх наявних місць у санаторно-курортних та оздоровчих підприємств, у той час як основна кількість баз відпочинку зосереджена по районах області - Білгород-Дністровському, Біляївському, Ізмаїльському, Кілійському, Комінтернівському, Овідіопольському, Савранському, Татарбунарському, які забезпечують 77% одноразової місткості досліджуваних закладів.

Лікувально-оздоровчий туризм з точки зору споживачів має такі характерні особливості:

- велика тривалість перебування, так як курс лікування на курорті, поза залежністю від типа останнього та захворювання, складає порядка трьох тижнів, інакше лікування виявиться неефективним; аналогічна ситуація склалася із оздоровленням - норма тривалості ще за радянських ів в оздоровчих закладах вважалося 12 діб;

- висока вартість перебування в закладах такого типу, що включає вартість різноманітних медичних процедур, консультації досвідчених фахівців, додаткове харчування у рамках спеціально розроблених дієт тощо;

- індивідуальна основа подорожі з лікувально-оздоровчою метою;

- вік туристів - люди зрілого віку, які роблять свій вибір між курортами, спеціалізованими на лікуванні конкретних захворювань.

Хоча останнім часом лікувально-оздоровчий туризм змінюється. Перш за все можемо бачити це по частковій зміні віку туристів. Традиційно, санаторно-курортний туризм був відпочинком для людей похилого віку, що хотять покращити свій стан здоров'я, але на сьогоднішній день оздоровчі центри перетворюються на поліфункціональні, розраховані на широке коло споживачів. Ця трансформація обумовлена зміною характеру попиту на лікувально-оздоровчі послуги. Здоровий спосіб життя стає все більш популярним у світі, людям необхідні антисрессові программи, що допоможуть їм відновлюватись після важких робочих днів. Як вважають експерти, саме люди середнього віку будуть головними споживачами лікувально-оздоровчих послуг через 10-15 років і саме це стане гарантією процвітання санаторно курортного та оздоровчого туризму в 21 столітті. Іншою причиною переорієнтації також є те, що фінансова підтримка з боку держави та муніципалітетів поступово зменшується і для вижоду на нові сегменти споживчого ринку необхідно залучити нових клієнтів, оздоровниці змушені диверсифікувати свій продукт [3, с. 148].

Особливість лікувально-оздоровчого обслуговування як складової туристичної послуги в методологічному аспекті полягає в тому, що вона характеризується споживчими вартостями чотирьох видів:

по-перше, споживчими вартостями, які не є продуктами людської праці (клімат, ландшафт, флора і фауна);

по-друге, споживчими вартостями праці, яка була витрачена в минулому та не приймає товарної форми (пам'ятники культури);

по-третє, споживчими вартостями, якими користуються туристи безкоштовно, хоча вони і вимагають витрат на їх відновлення (парки, ліси, пляжі);

по-четверте, споживчими вартостями, виступаючими як товари і послуги рекреаційного призначення.

Таким чином, можна говорити про подвійну природу санаторно-курортної та оздоровчої послуги: перші три види споживчих вартостей є визначальними у виборі напрямку руху рекреанта, четвертий вид характеризує лікувально-оздоровчу послугу як продукт праці, призначений для продажу, як товар.

За словами представника Комітету Верховної Ради з соціальної політики та праці, на сьогодні близько 13,5 мільйонів громадян України застраховані від тимчасової втрати працездатності або інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві та профзахворювань. Два профільних фонду забезпечують цих людей санаторно-курортним лікуванням. І хоча в 2013 році їх показники значно покращилися, попередні 5 років цифри були невтішними. Наприклад, при щорічному збільшенні доходів у середньому на 47 % обсяги видатків на санаторно- курортне лікування скорочувалися. Кількість путівок зменшилася на 23 %. Крім того, процедура тендерів робить деякі путівки неактуальними, а отже, марними для людей [5].

Аналізуючи дані можна зробити наступні висновки: На протязі аналізованого періоду в Одеському регіоні кількість відпочиваючих зменшилась на 39836 осіб (або на 13%); у санаторіях кількість клієнтів скоротилося найбільше - на 24381 особу (або на 22,9%); також, бази відпочинку, будинки і пансіонати обслужили менше споживачів - на 13210 осіб та на 4902 осіб відповідно; стосовно санаторіїв-профілакторіїв, чисельність відпочиваючих збільшилася - на 2664 особи (або на 18,1%).

На основі дослідження кількості відпочиваючих по Одеському регіону, можна стверджувати, що дві третини туристопотоку з метою лікування та оздоровлення обслуговується по районах області, де в основному зосереджені бази відпочинку, розташовані на морському узбережжі.

Частіше всього найбільш популярними є Білгород- Дністровський та Овідіопольський райони. У містах Одещини решта туристопотоку можуть отримати послуги по санаторно курортному обслуговуванню Загальна кількість відпочиваючих, а також їх чисельність в розрізі міст та районів області, має тенденцію до скорочення.

На ринку лікувально-оздоровчих послуг доцільно виділити характерні проблеми, що стримують розвиток санаторно-курортної галузі не тільки Одеського регіону, а й усієї України:

- різновідомча підпорядкованість рекреаційного та санаторно-курортного комплексів;

- недоліки в системі регіонального управління ринком лікувально-оздоровчих послуг;

- проблеми, пов'язані з тіньовою економікою у даному секторі;

- відсутність співвідношення між вартістю путівки та якістю провивання в санаторно-туристичному закладі;

- невирішеність питань щодо передачі частини повноважень органам місцевого самоврядування.

Одним із основних стримуючих факторів із боку споживача є високий рівень цін на оздоровчі послуги та лікувальні путівки. На сьогоднішній день, можливо підвищення цін і є неминучим заходом, але це приводить до щорічного зменшення завантаженності санаторних закладів в середньому на 20%. Така тенденція формується оскільки значне підвищення ціни не впливає на покращення умов і якості проживання та оновлення матеріально-технічної бази [6, с. 283].

Також, для одеського ринку санаторно-курортних послуг характерними є наступні фактори, які стримують його інтенсивний розвиток:

- застаріла матеріально-технічна база і інфраструктура ринку лікувально-оздоровчих послуг;

- продаж або передача в оренду земель, на яких знаходяться об'єкти курортно-туристичного призначення, приватним фізичним або юридичним особам;

- сучасна забудова прибережної території підприємствами, діяльність яких не відповідає її функціональному призначенню.

На данний момент, для покращення загального стану матеріально-технічної бази розроблені рекомендації за підсумками засідання профільного комітету. Одним з яких є пропозиція звільнити санаторно-курортні установи від сплати податку або виділити їм державну субвенцію [5].

Формування стратегії розвитку курортно-рекреаційного господарства в Одеській області і в Україні в цілому є дуже актуальним у зв'язку з деякими чинниками:

- покращення стану здоров'я населення країни;

- забезпечення взаємодії між органами державної влади та її суб'єктами щодо раціонального використання природно- рекреаційних ресурсів;

- оскільки природно-рекреаційні комплекси дуже важливі як на національному рівні, так і на міжнародному, то це буде також сприяти соціально-економічному прогресу та прискоренні інтеграції України у світову економічну систему.

Отже, можна виділити ряд перспективних напрямів розвитку ринку лікувально - оздоровчих послуг, який ґрунтується на реалізації наступних заходів:

1) підвищення ефективності державного регулювання діяльністю курортно-рекреаційної системи, що включає:

- розробку нормативно-правових актів, покликаних забезпечити реалізацію, соціальної політики в плані доступності для громадян санаторно-курортного лікування і оздоровчого відпочинку;

- вдосконалення системи інформування про можливості санаторно-курортної галузі Одеського регіону і країни в цілому;

- виділення державної підтримки у вигляді субсидії або субвенції на розвиток і покращення стану санаторно-курортних установ;

- удосконалення фінансово-економічних механізмів підтримки;

2) створення, розвиток, розширення, реконструкція, перепрофілювання лікувально-оздоровчих закладів;

3) раціональне використання природно-рекреаційних ресурсів;

4) впровадження нових форм лікувально-оздоровчого обслуговування, що включає в себе розширення спектру рекреаційних та супутніх послуг, а також підвищення рівня сервісу і комфортності;

5) розвиток рекреаційного підприємництва;

6) розвиток інфраструктури рекреації, що полягає в підвищенні рівня матеріально-технічної оснащеності підприємств та залученні інвестицій у дану сферу;

7) забезпечення рекреаційних закладів кваліфікованими фахівцями.

Висновки. Ринок лікувально-оздоровчих послуг Одеського регіону, на данний час, недостатньо ефективо функціонує в силу неповного використання ресурсного потенціалу, недостатньої підтримки гідного рівня матеріально-технічної бази, досить низької якості надаваного санаторно-курортного обслуговування, відсутності розгалуженої системи рекламування вітчизняних рекреаційних послуг на внутрішньому та світовому туристичних ринках. Як результат є щорічне зниження показників використання споживачами послуг, що надаються санаторно-курортної галуззю Одеського регіону, і скорочення їх загальної чисельності.

Таким чином, оптимальний розвиток підприємств Одеського санаторно-курортного комплексу може бути забезпечено тільки за умови підтримання рівноваги між збереженням природних ресурсів, економічними ресурсами та соціальними потребами, а також за допомогою підвищення рівня матеріально-технічної бази, якості надаваних послуг і розширення їх асортименту.

Література

1. Закон України «Про туризм» № 324/95-ВР від 15.09.1995р. - Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 1995.- N 31.- ст.241

2. Готелі та інші місця для тимчасового проживання Одеської області : статистичний збірник. - Одеса: Головне управління статистики в Одеській області, 2013. - 68 с. до курортних: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 року № 1576 (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. portal.rada.gov.ua.

5. Проблеми санаторно-курортного туризму [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://glasweb.com/problemyi-sanatorno- kurortnogo-lecheniya/

6. Ринки туристичних послуг : стан і тенденції розвитку : монографія / за заг. ред. професора В. Г. Герасименка ; авт. кол. : В. Г. Герасименко, С. С. Галасюк, С. Г. Нездоймінов [та ін.]. - Одеса : Астропринт, 2013. - 335 с.

7. Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм в Україні: статистичний бюлетень Державного комітету статистики України. - К.:Держкомстат України, 2013. - 99 с.

Размещено на Allbest.ru