Кластерна модель організації туристичного бізнесу регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кластерна модель організації туристичного бізнесу регіону

Обґрунтована М.Портером (1990) теорія національної, регіональної та місцевої конкурентоспроможності, що поставила в центр уваги кластерну модель господарювання, практично одразу була схвалена і взята на озброєння як економістами-теоретиками, так і практиками. Згідно з цією теорією, провідну роль у розвитку сучасних підприємств відіграють кластери (від англ. cluster - скупчення, зосередження) як окремі "будівельні блоки" інноваційної економіки. Кластеризация - це процес концентрації за ознакою територіальної близькості підприємств і споріднених сфер економіки.

Кластерна модель не є новою в економічних дослідженнях. Так, відомий економіст А.Маршалл ще наприкінці XIX ст. ідентифікував текстильний кластер у районі Манчестера та кластер металообробки у Шеффілді. У середині XX ст. кластерну теорію доповнили дослідження італійських учених і практиків, що виокремили "індустріальні округи". У 70-80-х роках XX ст. французькі економісти запровадили у науковий обіг поняття "філь'єрів" - формування взаємозв'язків між технологічно пов'язаними секторами економіки з метою реалізації їх потенційних переваг. З розвитком трансформаційних процесів у світовій економіці, посиленням глобалізації, загостренням конкуренції на світових ринках науковий інтерес до цього феномену постійно зростав. При цьому на шляху становлення засад постіндустріального суспільства середовище реалізації кластерної моделі поширилося і на сферу послуг, зокрема, на туристичні послуги. За сучасних умова кластери виникають як у традиційних галузях економіки, так і у високотехнологічних, як у сфері виробництва, так і у сфері послуг.

Зацікавленість більшості країн у створенні кластерів зумовлена передусім двома причинами: по-перше, кластери сприяють прискоренню розвитку бізнесу, а по-друге, дають змогу підвищити інтенсивність появи нових підприємств в їх межах. Як свідчить світовий досвід, у тих країнах, де з метою реалізації кластерної моделі були створені та профінансовані державні програми, економіка відповідних галузей набула набагато більшого розвитку, ніж там, де кластери формувалися лише за рахунок власного потенціалу. Наприклад, у створенні лісових кластерів у Фінляндії держава відіграла вирішальну роль, забезпечивши їм значні конкурентні переваги на зовнішніх ринках.

Світова практика формування і розвитку кластерів дає підстави виокремити такі напрями участі уряду в цьому процесі:

- структурна політика, орієнтована на створення сприятливих і стабільних умов, які б давали змогу підприємствам збільшувати їх конкурентоспроможність та інноваційний потенціал (у т. ч. зниження податків, реконструкція інфраструктури та ін.);

- посередницька політика, спрямована на ідентифікацію і стимулювання інноваційної кластеризації шляхом надання стратегічної інформації та задоволення попиту і пропозиції;

- політика вибагливого споживача (зокрема, при оформленні держзамовлень, організації тендерів та ін.).

Кластери в економічній літературі визначаються як індустріальний комплекс, сформований на базі територіальної концентрації мереж спеціалізованих постачальників, основних виробників і споживачів, пов'язаних технологічним ланцюгом. М.Портер трактує кластер як зосередження в географічному регіоні взаємопов'язаних підприємств та установ у межах окремої галузі. Кластери включають, окрім виробників, також значну кількість різного роду підприємницьких структур, важливих у конкурентній боротьбі, - постачальників нових технологій, додаткових послуг, спеціальних засобів, інфраструктури, ресурсів тощо. Багато кластерів включають також урядові установи, університети, центри стандартизації, різноманітні асоціації, які забезпечують спеціалізоване навчання, освіту, інформацію, наукові дослідження, технічну підтримку.

Суть кластерної концепції полягає у забезпеченні виробничо-комерційної діяльності і вдосконаленні ділових та особистісних відносин, які повинні набути характеру органічно взаємопов'язаної та нерозривної ділової співпраці. В науковій літературі окреслені такі передумови створення кластерів:

o близькість ринків;

o забезпеченість спеціалізованою робочою силою;

o наявність постачальників, засобів виробництва та інших ресурсів;

o доступність специфічних місцевих ресурсів;

o ефект масштабності у виробництві;

o наявність інфраструктури;

o низька вартість трансакцій;

o високоякісний доступ до інформації.

Хоча всі ці індикатори є суттєвими для підприємств, що входять до кластерів, проте практично важливим для кожного з них зокрема є такий індикатор, як спеціалізована робоча сила. Якщо за рахунок використання сучасних інформаційних технологій можна деякою мірою компенсувати фактор близькості до постачальників, можливості науково-дослідної роботи або доступ до обладнання виробників, то для спеціалізованої робочої сили альтернативи немає. Тому відповідність робочої сили у поєднанні з можливістю спеціалізованого навчання забезпечує найзначущішу регіональну конкурентну перевагу створення кластерів.

Механізми розвитку такої форми організації туристичної діяльності, як туристичний кластер, варто розглядати у тісному взаємозв'язку із сучасними законами конкурентної боротьби та з урахуванням специфіки регіонального аспекту в глобальній економіці. Світова практика 90-х років XX ст. свідчить про високу економічну результативність діяльності значної кількості різноманітних кластерів, підтверджуючи їх конкурентні переваги порівняно із традиційними формами організації бізнесу. Це слугує обґрунтуванням запровадження туристичних кластерів і в Україні.

Туризм є важливим фактором забезпечення економічного зростання країни загалом та її регіонів зокрема. Експерти відзначають постійне зростання його ролі у структурі глобальної економіки. Однак сектор туризму залишається одним з найменш досліджених у світовій економіці, а тому вивчення можливостей і досвіду впровадження кластерної моделі організації туристичної діяльності є перспективним, особливо з урахуванням експортного потенціалу галузі.

Залежно від мети створення кластери можуть мати внутрішню орієнтацію (наприклад, спрямовані на активізацію підприємницької діяльності в галузі чи регіоні, розв'язання проблем зайнятості) або експорто-орієнтовану спрямованість. Саме до таких і належать туристичні кластери.

Уперше у фаховій літературі поняття туристичних кластерів обґрунтував С.І. Соколенко (2004), екотуристичних кластерів - Д.М. Стеченко та К.А. Андрущенко (2004).

Туристичний кластер розглядається як система інтенсивної виробничо-технологічної та інформаційної взаємодії туристичних підприємств, постачальників базових і додаткових послуг з приводу створення "основного продукту" кластера - туристичного продукту. До туристичних кластерів належать групи, сконцентрованих географічно в межах регіону підприємств, які спільно використовують спеціалізовану туристичну інфраструктуру, локальні ринки праці та інші функціональні структури господарства.

Туристичний кластер - це, передусім, спільнота різних підприємств і організацій на певній території, що безпосередньо або опосередковано пов'язані із наданням туристичних послуг. Інтерпретація структури кластерів з урахуванням специфіки сфери послуг схематично, зображена на рис. 7.1. Так, сектори обслуговування включають постачання засобів виробництва послуг, рекламно-інформаційні послуги, консалтинг; споріднені сектори - подібні технології, подібні стратегії та спільну робочу силу; допоміжні сектори - освіту, підготовку кадрів, науково-дослідну роботу та регуляторні структури.

Рис. 7.1. Кластери у сфері послуг

Провідну, стрижневу роль у туристичному кластері, відіграють туристичні підприємства (зазвичай, потужні туроператорські фірми), які експортують свої послуги за межі регіону, країни. На нижчому рівні знаходяться різноманітні туристичні агентства, а також численні підприємства з розміщення, харчування, транспортування туристів, надання супутніх послуг і виробництва товарів туристичного попиту. І всі вони об'єднуються спільним бізнес-кліматом, в межах якого формуються необхідні для функціонування туристичного кластера трудові ресурси, технології, а також діють різні стимули, включаючи податкову систему, адміністративне регулювання та бар'єри.

У процесі формування туристичних кластерів подібні та взаємопов'язані підприємства і організації взаємодоповнюють одне одного і кооперуються з метою створення відносин взаємної довіри, взаємообміну ідеями та інформацією, координації дій. Саме високий ступінь довіри дає можливість знизити вартість операцій, що здійснюються між партнерами. Навіть, якщо туристичні компанії раніше не працювали разом, але мали інформацію одна про одну і підтримували неформальні зв'язки в межах регіону, все це вже створює базу для формування довіри.

Членство в туристичному кластері є важливим засобом зміцнення, передусім, конкурентоспроможності кожного з підприємств. При цьому туристичні кластери є добровільними об'єднаннями туристичних і споріднених підприємств, які зазвичай взаємодіють із науковими та освітніми установами, органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоспроможності туристичних послуг на зовнішніх ринках.

У межах туристичних кластерів можливим є таке поєднання різних підприємств, які в одних ситуаціях конкурують між собою, а в інших - співпрацюють для вироблення певних спільних рішень, розробки спільних ініціатив, хоча це в багатьох випадках залежить від структури кластеру. Отже, кластерна модель передбачає не тільки взаємовигідну співпрацю, обмін інформацією, ідеями, технологіями, працівниками, а й обов'язково передбачає наявність конкуренції між ними.

Туристичні кластери можуть об'єднувати як незначну, так і велику кількість підприємств туристичного та споріднених і допоміжних секторів економіки. Вони можуть формуватися як з великих, так і з малих фірм у найрізноманітніших поєднаннях і відносинах. Наприклад, кластери в Італії об'єднують переважно малі та середні підприємства, в Шотландії (базова модель ЄС) - ядро кластера формують потужні підприємства, інколи іноземного походження. Від інших форм організації спільної туристичної діяльності туристичні кластери відрізняються вищим рівнем взаємодії між підприємствами, організаціями, установами, інституціями, що входять до їх складу, варіюючи за формою від цільових об'єднань підприємств туристичного бізнесу до потужних, добре структурованих комерційно-конкурентних утворень. Туристичні кластери об'єднують значно більше коло учасників, включаючи різноманітні інститути підтримки, виробничі та комерційні структури, а також регіональні і національні уряди (в особі туристичної адміністрації, департаментів туризму) (табл. 7.1).

Таблиця 7.1. ОСОБЛИВОСТІ КЛАСТЕРНОЇ МОДЕЛІ ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ

Кластерна модель організації туристичної діяльності відрізняється відсутністю централізованого впливу, дотриманням умов рівноправності, створенням умов для зростання ринкової конкуренції серед виробників туристичних послуг тощо. Окрім того, діяльність туристичних кластерів спрямована на забезпечення:

- інноваційності, адаптивності до умов зовнішніх ринків туристичних послуг, що постійно змінюються, взаємної діагностики підприємств кластера;

- максимального використання інформаційних і комунікаційних технологій (реклама в Інтернеті, електронна торгівля туристичними послугами);

- підвищення рівня кваліфікації та інтелектуального потенціалу працівників.

Отже, основними перевагами кластерної моделі організації туристичного бізнесу є:

- використання ефекту масштабу, за якого економічна ефективність спільної діяльності об'єднаних у туристичний кластер підприємств є вищою порівняно з відокремленою діяльністю. Водночас з'являється можливість сформувати "критичну масу", необхідну для вирішення різноманітних організаційно-управлінських питань;

- розширення доступу до інновацій, що досягається за рахунок зустрічних міжфірмових потоків ідей та інформації;

- формування локального галузевого ринку праці, що уможливлює обмін працівниками, їх стажування, підвищення кваліфікації;

- зменшення собівартості послуг за рахунок спільного використання туристичних ресурсів і туристичної інфраструктури, розширення кола постачальників і споживачів туристичних послуг, що конкурують між собою, розвитку кооперування, договірної спеціалізації.

Окрім того, підприємства туристичного бізнесу, об'єднавшись у туристичний кластер в межах регіону, отримують можливість ефективніше відстоювати свої інтереси на рівні місцевих органів влади, а також брати участь у великих інвестиційних програмах.

Механізм формування туристичних кластерів традиційно включає дві складові: з одного боку, це створення ініціативної групи з формування кластера, до якої мають входити як представники ключових підприємств потенційного туристичного кластера, так і фахівці, що мають досвід упровадження кластерної моделі в інших регіонах чи галузях (наприклад, спеціалісти агенцій регіонального розвитку, експерти різноманітних програм та ініціатив); з іншого, - необхідною умовою є офіційне визнання та реєстрація кластера органами державної та місцевої влади.

Логічна схема структури туристичного кластеру, зображена на рис. 7.2. У структурі туристичного кластера доцільно виокремити чотири основних сектори:

- сектор виробництва туристичних послуг;

- сервісний сектор;

- допоміжний сектор;

- сектор забезпечення життєдіяльності туристичного кластера. Сектор виробництва туристичних послуг об'єднує тур операторські фірми та турагентства, заклади з розміщення та оздоровлення туристів (готелі, мотелі, кемпінги, санаторно-курортні заклади, турбази), підприємства з перевезення туристів (автотранспортні підприємства, авіакомпанії), заклади з організації харчування туристів (ресторани, кафе, їдальні) та заклади з організації дозвілля туристів (екскурсійні бюро, музеї, театри, заклади індустрії розваг (казино, аквапарки та ін.), національні природні парки, заповідники, заказники, ботанічні сади, зоопарки. Отже, цей сектор охоплює підприємства, які безпосередньо виробляють і реалізують туристичні послуги.

Сервісний сектор об'єднує банківсько-кредитні та страхові установи, навчальні заклади туристичного профілю, наукові установи, а також бізнес-центри, лізингові компанії. Підприємства сервісного сектору надають різноманітні послуги (фінансові, освітні, посередницькі) ключовим підприємствам кластера.

Рис. 7.2. Організаційна структура туристичного кластера

Допоміжний сектор, по-перше, включає різноманітні підприємства з виробництва сувенірів, туристичного спорядження, специфічні для певної місцевості товари; по-друге, поліграфічні підприємства, картографічні фабрики, періодичні видання, телерадіокомпанії; по-третє, органи державної влади, агенції регіонального розвитку, міжнародні та державні фонди і програми.

Сектор забезпечення життєдіяльності туристичного кластера пов'язує між собою окремі сектори та підприємства туристичного кластера, забезпечуючи координацію їх діяльності. До його складу входять маркетинговий, рекламно-інформаційний, логістичний і юридично-аудиторський відділи.

Не всі перелічені елементи організаційної структури туристичного кластера є обов'язковими. Залежно від щільності зв'язків підприємств туристичного бізнесу та пов'язаних і підтримувальних галузей, рівня сформованості кластера склад його учасників може розширюватися. З частиною компаній сервісного та допоміжного секторів туристичний кластер може укладати угоди про співпрацю, що не передбачають їх входження до кластера.

Туристичні кластери формуються в усіх типах країн - розвинених країнах, країнах, що розвиваються, та в країнах з транзитивною економікою. При цьому механізми їх створення, функціонування та взаємодії з іншими кластерами в принципі подібні. Розглянемо досвід створення туристичних кластерів в Італії, де ця проблема досягла вищого рівня наукового та практичного опрацювання.

Ще у 90-х роках XX ст. у туристичній галузі Італії робилися спроби стратегічного планування з метою економічного розвитку та захисту територіальних ресурсів, основним заходом якого була співпраця у формі "об'єднання продуктів". Внаслідок цього сформувалися місцеві системи туристичної пропозиції - коли окремі території виходили на зовнішні ринки з єдиним, об'єднаним туристичним продуктом, що передбачав залучення усіх туристичних ресурсів. Умовами створення таких місцевих туристичних систем з об'єднання туристичних продуктів були змішаний характер (за участі державних і приватних осіб), самовизначення, добровільність приєднання. Держава при цьому брала на себе фінансування передусім інформаційної мережі на обласному рівні, а також забезпечувала участь у фінансуванні місцевих ініціатив.

Проте значного підвищення конкурентоспроможності туристичних підприємств Італії (особливо з менш туристично розвинених регіонів) не спостерігалося. З метою подальшого вдосконалення галузі 2001 р. було ухвалено закон "Реформа національного законодавства про туризм", яким передбачалося створення місцевих туристичних систем, що за своїм змістом відповідають поняттю кластерів. Місцеві туристичні системи - це спільність однорідних або інтегрованих суб'єктів туристичної діяльності в межах певних територіальних зон, які характеризуються комплексною пропозицією туристичних продуктів, туристичною привабливістю і можуть бути розташовані навіть у сусідніх областях країни. До їх складу зазвичай входять підприємства з виробництва типових для території сільськогосподарських продуктів, місцеві ремісники. Місцеві туристичні системи передбачають широку участь як окремих, так і асоційованих підприємств туристичної та споріднених галузей економіки. Згідно законом був створений Фонд спільного фінансування туристичної пропозиції.

У деяких областях Італії були визначені конкретні параметри, що послужили основою для створення місцевих туристичних систем - кластерів, зокрема:

- значущість туристичної територіальної зони (площа території, типологія продуктів, інтеграція);

- наявність або можливість розвитку декількох видів туризму (наприклад, пляжного, гірськолижного, ділового, спортивного);

- одночасне об'єднання державних і приватних суб'єктів туристичної діяльності;

- значні туристичні ресурси, рекреаційні можливості, інтенсивні потоки туристичних продуктів;

- самостійне визначення учасниками форм діяльності.

При створенні місцевих туристичних систем - кластерів в Італії державна підтримка спрямована на:

- процеси кооперування, приєднання та інтеграції туристичних підприємств;

- підвищення конкурентоспроможності туристичної пропозиції та поліпшення якості об'єктів туристичної інфраструктури, містобудівних і територіальних характеристик поселень з високою густотою розміщення;

- заохочення використання технологічних інновацій в роботі підприємств туристичного бізнесу за стандартизації послуг;

- просування спільних туристичних проектів на зовнішні ринки з використанням телекомунікаційного маркетингу;

- включення до системи виробництва товарів, характерних виключно для певної території .

Такий підхід до розвитку туризму дає можливість зміцнити взаємозв'язки, на територіальному та економічному рівнях, досягти узгодження між учасниками об'єднаного процесу виробництва туристичних послуг.

Прикладом створення дієвого кластера в Італії є місцева туристична система "Тразименське озеро" в Умбрії, яка об'єднує, окрім туристичних підприємств, закладів розміщення та харчування, торговельні організації, підприємства з виробництва товарів широкого вжитку, товарів, специфічних для даної місцевості (вино, оливкова олія). Водночас налагоджено тісну співпрацю з асоціаціями міст, які виробляють вино та оливкову олію, з іншими державами щодо створення мережі озер, які приймають туристів на принципах стійкого розвитку. З інших діючих кластерів слід згадати "Салінунтинські терми" (Сицилія), "Адріатичне море і берег", "Міста мистецтв, культури та бізнесу" (Емілія-Романія).

Кластерна модель запроваджується в туризмі інших країн Західної Європи. Низка туристичних кластерів функціонує у Шотландії, кластер туризму і відпочинку - у Північній Ірландії (Велика Британія), численні кластери з організація дозвілля - у Франції.

Незважаючи на здійснення низки заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності окремих секторів економіки та регіонів на базі кластерної моделі, діючих кластерів в Україні небагато, в тому числі у туристичній галузі, що є перспективною в цьому відношенні.

У межах проекту "Впровадження кластерної моделі для активізації місцевого економічного розвитку в північних регіонах Хмельницької області" формується кластер еко-агротуризму "Оберіг" у селищі Гриців (Шепетівський район), спрямований на розвиток сімейного та жіночого підприємництва, вдосконалення туристичної інфраструктури, підвищення рівня використання рекреаційного і туристичного потенціалу території. Поки що

ключовими підприємствами кластера є об'єднання агроосель, здатні розмістити та забезпечити харчуванням одночасно до 50 туристів. Вони надають послуги з екскурсійного обслуговування, організації дозвілля (рибальський туризм), організовують виставки-продаж виробів місцевих майстрів.

Створена 2004 р. Вознесенська міська громадська організація туристичний кластер "Вознесенськ", згодом разом із 12 містами Одеської, Миколаївської, Херсонської областей та АР Крим утворили спільний туристичний кластер "Південне туристичне кільце" (Ізмаїл, Балта, Вознесенськ, Білгород-Дністровський, Іллічівськ, Гола Пристань, Цюрупинськ, Генічеськ, Алушта, Ялта, Судак, Феодосія). До складу кластера увійшли туристичні підприємства, заклади туристичної інфраструктури, місцеві адміністрації, а також промислові підприємства з виробництва продуктів харчування. На етапі становлення туристичного кластера створено базу даних туристичних продуктів і визначено базові туристичні підприємства.

Діяльність туристичного кластера "Південне туристичне кільце" спрямована на:

- об'єднання можливостей і потужностей підприємств-партнерів, створення спільного туристичного продукту;

- участь у розробці програм і проектів розвитку туристичної галузі, реалізацію заходів із залучення іноземних інвестицій у розбудову туристичної інфраструктури;

- розвиток мережі поширення рекламних матеріалів, організацію і проведення заходів, які популяризують міста як туристичні центри на зовнішніх і внутрішніх ринках туристичних послуг;

- сприяння пожвавленню ділової кваліфікації і підвищенню професіоналізму керівників, членів кластера та інших спеціалістів, розвитку їх ділового партнерства, визначення потреби в спеціалістах і професійно підготовлених кадрах для туристичної галузі;

- поширення набутого досвіду шляхом організації туристичних виставок, ярмарок, конференцій у містах кластера;

- сприяння у створенні повноцінних ринкових структур, зміні відносин власності, забезпеченні свободи підприємництва у туристичній сфері регіону;

- розробку і використання нових підходів до організації туристичного бізнесу, сприяння поширенню кластерної моделі організації туристичної діяльності національних підприємств в інших регіонах країни.

На стадії розробки перебуває проект створення громадської організації Туристичний кластер "Севастополь-кластур", спрямований на залучення до міста фінансових потоків за рахунок туристів.

Запорукою успішного розвитку туристичного кластера у Севастополі є не тільки численні історико-культурні пам'ятки, передгірські ландшафти, морське узбережжя та сприятливий клімат, а й ресурси, необхідні для розвитку спортивного туризму (альпінізм, дайвінг, стрибки з парашутом, дельтапланеризм). Серед завдань кластера - створення комфортних умов для відпочивальників, забезпечення їх безпеки, залучення науки і нових технологій для вдосконалення і раціонального використання туристичних продуктів, пошук інноваційних рішень щодо розвитку туризму, залучення іноземних інвестицій у розвиток туристичної інфраструктури.

Планується, що на першому етапі розвитку всі засоби будуть спрямовані на проведення рекламних компаній за кордоном. Девіз кластера - "Гості без черги". Окрім туристичних підприємств, готелів, закладів відпочинку та харчування туристів, туристичний кластер "Севастополь-кластур" має об'єднати заклади культури (зокрема, театри), медичні установи, заклади побутового обслуговування, продовольчі бази, мережі закладів торгівлі, автотранспортні та автосервісні підприємства. Внаслідок утворення кластера передбачається поліпшити якість туристичних послуг, розширити їх асортимент та знизити собівартість.

У межах укладеної "Угоди про взаємодію та співпрацю з соціально-економічного розвитку малих міст Західної України у напрямі туризму і ремесел" передбачено створення туристичного кластера історичних малих міст Західної України. До ініціативної групи увійшли державні адміністрації малих міст Західної України (Бережани, Борщів, Бучач, Збараж, Зборів, Кременець, Коропець, Почаїв, Підгайпі, Золочів, Жовква, Галич, Косів, Рогатин, Яремча, Ізяслав, Хотин), Спілка розвитку туризму і ремесел малих міст Західної України "Золоте Опілля", Державна туристична адміністрація України та Дослідницький інститут "Трайєнгл". Метою створення туристичного кластера є розробка та реалізація програм розвитку туризму і ремесел у малих містах Західної України, інформаційна, організаційна та фінансова підтримка розвитку туризму у містах, що обрали туризм як стратегію свого розвитку, забезпечення тісної співпраці туристичних підприємств з банківськими установами та провідними туристичними фірмами України.

Кластерна модель організації туристичного бізнесу в регіоні покликана вивести народні промисли на європейський рівень, що передбачає об'єднання виробників продукції для створення єдиного технологічного циклу.

Спільними зусиллями фахівців Полтавського агентства регіонального розвитку (ПОЛАРР) разом з обласною адміністрацією розроблена низка проектів створення у Полтавському регіоні кластерів з метою підвищення конкурентоспроможності підприємств відповідних секторів економіки та залучення інвестицій. Зокрема, розроблено концепцію проекту Полтавського кластера комунальної інфраструктури, спрямованого на забезпечення підтримки малих і середніх будівельних підприємств і закладів комунальної інфраструктури, налагодження кооперації між українськими та німецькими фірмами. Перспективним є створення туристичного кластера у Миргороді.

Туристичні кластери різняться рівнем організованості, потенційними можливостями, специфікою внутрішньої взаємодії та рівнем державної підтримки. Український економіст СІ. Соколенко запропонував таку їх класифікацію:

- конкурентні - давно сформовані кластери, що мають значні конкурентні переваги світового масштабу (наприклад, автомобільний у Детройті, моди - у Парижі, квітів - у Амстердамі);

- зрілі - давно сформовані кластери з низьким рівнем працевлаштування або його відсутністю (наприклад, меблеві або швейні кластери у країнах Західної Європи);

- стратегічні - невеликі, але життєво важливі для розвитку конкретних регіонів кластери (наприклад, кластер з виведення особливих порід великої рогатої худоби у Новій Зеландії);

- виникаючі - нові кластери, що мають високі темпи розвитку (наприклад, медіа-кластер в Австрії);

- стабілізаційні - кластери, що підвищують рівень диверсифікації економіки регіону (наприклад, туристичні кластери в Каліфорнії);

- потенційні - кластери, що мають необхідні умови для формування і можуть бути використані для економічного розвитку (наприклад, кластери з розробки та впровадження технологій захисту навколишнього середовища у Фінляндії).

Професор університету Гонконгу М.Енрайт пропонує таку класифікацію:

- працюючі - кластери, що характеризуються самоусвідомленням і здатні реалізувати свій потенціал, зокрема, готові виробляти продукції більше, ніж виробляли б окремо всі учасники кластера разом;

- приховані - кластери, що мають нові можливості, які поки що не використовуються;

- потенційні - кластери, для яких характерне сприятливе поєднання передумов і факторів формування і розвитку в майбутньому;

- політично керовані - кластери, які мають підтримку уряду, але не володіють "критичною масою";

- ті, що приймають бажане за дійсне - кластери, які не мають жодних особливих конкурентних переваг, окрім бажання сформувати кластер.

На підставі наведених класифікацій можна дійти висновку про те, що в Україні конкурентних і зрілих туристичних кластерів поки що нема. Потенційними є туристичні кластери "Південне туристичне кільце", "Львів-туркластер". З часом, за умови розробки та реалізації відповідних проектів створення туристичних кластерів, потенційними стануть кластери у Києві, Ялті, Чернігівській, Закарпатській областях.

Стратегічними туристичними кластерами, що покликані відігравати істотну роль в економічному розвитку відповідних територій, є туристичний кластер історичних малих міст Західної України, кластер агро-екотуризму "Оберіг" (Хмельницька область), а також ті що будуть створені у сфері сільського зеленого туризму на всій території України (у сільській місцевості).

До групи стабілізаційних належать туристичний кластер у Миргороді, створений з метою диверсифікації економічної діяльності в регіоні.

Як свідчить світовий досвід, більшість туристичних кластерів налагоджують і постійно зміцнюють різноманітні зв'язки з іншими кластерами. Найщільнішими є їх зв'язки з продовольчими кластерами, медіа-кластерами, а також швейними, автомобільними кластерами. Наприклад, туристичні кластери Тразименське озеро (Італія) та Каліфорнійський мають тісні зв'язки із кластерами з виробництва вина, а туристичний кластер міст Північно-Західного округу Росії - зі швейним кластером (зв'язки з постачання білизни, серветок та інших швейних виробів для готелів).

В Україні перспективними є зв'язки туристичного кластера "Південне туристичне кільце" із продовольчим кластером, а потенційного туристичного кластера в Івано-Франківській області із кластером "Ліжникарство та інші художні промисли".

Водночас деякі види туристичної діяльності виступають лише складовою інших кластерів. Наприклад, в ІТ-кластерах Австрії поряд із виробництвом електроніки, програмних продуктів, мультимедіа рекламується туристична спадщина країни (кластери "Відень", "Лінц", "Грац", "Зальцбург", "Інсбрук"). Готельне господарство входить до кластерів "Нерухомість, готелі, офіси, будівництво дерев'яних споруд" ("Форальберг", "Фельдкірх").

Отже, взаємозалежність членів туристичного кластера проявляється в тому, що ефективна робота кожного з них створює передумови для успіху інших учасників. Завдяки цьому усі компанії туристичного кластера отримують вигоду від спільних зусиль у вигляді ширшого кола можливостей та збільшених прибутків. У туристичному кластері за налагодженої взаємодії створюються умови, сприятливі для виробництва нових видів послуг, завдяки чому формується інноваційне і ділове конкурентне середовище.

Італійський дослідник В. Сенгенбергер виокремлює два напрями підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарської діяльності: "другорядної дороги", що передбачає підтримку конкурентоспроможності шляхом зниження виробничих витрат (передусім за рахунок низьких зарплат), та "головної дороги", яка передбачає ефективне використання ресурсів, інвестування у виробництво і технологічні інновації, підвищення кваліфікації. Саме другий шлях є перспективним для туристичної галузі. Організаційно він реалізується шляхом упровадження кластерної моделі.

Отже, переваги кластерної моделі організації туристичної діяльності національних підприємств з урахуванням можливості виходу та закріплення на зовнішніх ринках є очевидними. При цьому довготермінова стратегія розвитку туристичних кластерів повинна визначатися у співпраці органів державної влади та ключових підприємств туристичного бізнесу. її важливими аспектами є розробка та вдосконалення законодавчої бази організації туристичних кластерів в Україні, становлення системи навчання і підготовки спеціалістів зі створення і впровадження кластерної моделі у сфері туризму з урахуванням потреб і перспектив розвитку регіонів, а також створення системи навчання і перекваліфікації фахівців для роботи на підприємствах у межах туристичних кластерів.

кластер туристичний бізнес

Размещено на Allbest.ru